Культурна функція держав СНД: форми та методи здійснення

Право на існування знайшли різні стилі і напрями літератури і мистецтва, у тому числі ті, які раніше не вписувалися в рамки офіційної ідеології. Представники білоруської культури отримали можливість просувати національні види мистецтва на світову культурну арену, тим самим просуваючи білоруський культурний та мистецькій продукт, який досить довгий час асоціювався із радянською культурою. Помітно збільшилася кількість державних і громадських організацій, що приймають участь в культурному обміну, поширення та розвиток яких сприяє 314 підвищенню міжнародного престижу країни.

Динамічна взаємодія культури і держави на різних рівнях, відповідає науково-обгрунтованій стратегії в справі розбудови білоруської національної культури та владному сприянню входження Білорусі в світовий культурний простір, який позначився її приєднання до Європейської культурної конвенції. Ця подія дозволила відкрити доступ до багатьох міжнародних та загальноєвропейських програм в сфері розвитку культури та приєднання до світових культурних індустрій та практик, серед яких досить активним національно орієнтованим є співпраця з ЮНЕСКО.

Розвиток договірно-правової бази міжнародних культурних відносин став пріоритетним напрямом діяльності Міністерства культури Республіки Білорусь, за яким була закріплена роль координатора культурного обміну. Уряд Білорусії нормативно закріпив міжнародне співробітництво, прийнявши відповідні правові акти, в яких сформулювали цілі і завдання розвитку міжнародної культурної співпраці. Прийняті нормативні акти сприяють взаємозбагаченню культурного життя народів Білорусії, просуваючи культурний продукт Білорусії на світовий та європейський мистецькій простір, посилюючи при цьому відносини республіки з білоруською діаспорою (державна програма "Білоруси в світі" 1993 р.).

Зовнішня культурна політика Білорусії позитивно позначилась на реалізацію культурної функції в республіці. Сформовані в міжнародних угодах пріоритети, зобов'язання та напрямки взаємної співпраці в сфері культури та культурних зв'язків суттєво вплинули на забезпечення діяльності та розробку нормативних актів та державних програм, концепцій по забезпеченню та регулюванню внутрішньої політики держави, включаючи професійне забезпечення визначених напрямків міністерствами і відомствами країни, підприємствами, установами, творчими, громадськими спілками та організаціями.

Культурні процеси Білорусії, як зовнішнього так і внутрішнього спрямування, позначилися як позитивними та рядом негативних явищ. Позитивним є перехід від жорсткого ідеологічного контролю до співпраці на основі загальнолюдських цінностей, визнано право на існування різних стилів і форм творчого виразу і самовираження.

Негативні явища пов'язані з поєднанням двох важливих для розвитку країни складових національної ідеології з культурною політикою. Проблема формування національної культурної ідентичності, її збереження, стійкості до спроб зміни ідентичності для Білорусі як країни, що знаходиться на межі між Європейським Союзом і Росією, є питанням вибору напряму цивілізаційного розвитку, питанням культурного, національного і державного суверенітету.

Культурна функція сучасної Білорусії базується на конституційних засадах і включає в себе ряд юридично-правових, економічних, соціально-політичних, організаційних і інших заходів, які спрямовані на формування бажаної культурної ситуації, яка забезпечує збереження і розвиток білоруської культури, захист конституційних прав громадян на участь в культурному житті і доступ до культурних цінностей, задоволення культурних потреб.

Вчене товариство Білорусії визначає культурну функцію держави як важливу складовою суспільного життя країни, акцентуючи при цьому на державному інтересі, науковому осмисленні проблем культури, взаємодію культури з різними соціальними інститутами, зокрема діалектичну взаємодію культури і держави.

У взаємостосунках культури і суспільства, культури і держави, науковці визначають питання про принципову можливість або неможливість управління чи регулювання культурними процесами. Останнє зумовлено тим, що під час функціонування культурного процесу виникають колізії між тенденціями до централізації культурної діяльності з боку держави і її демократизацією, якої вимагають самі діячі культури, неурядові організації. Втручання урядових органів в роботу культурних організацій і груп часто просто необхідне, оскільки без урядової підтримки вони не можуть витримати і подолати труднощів різного роду (не тільки фінансових, але і правових, політичних і ін.) і часто просто припиняють існування.

Визначені державою принципи культурного будівництва мають забезпечити взаємодію владних структур з громадськими об'єднаннями, які зобов'язані спільно зберігати і розвивати національні культурні традиції і нести відповідальність за духовне, моральне і естетичне виховання громадян. Культурна функція сучасної Білорусії покликана удосконалювати систему соціальних, організаційно-правових і економічних гарантій розвитку мистецтва і культури; створювати необхідні умови залучення громадян до національної і світової культурної спадщини; формувати систему соціокультурних інститутів; надавати необхідну матеріальну і фінансову допомогу; забезпечувати проведення наукових досліджень і розробку проектів в області культури; підготовка висококваліфікованих кадрів; створювати і запроваджувати гарантії і стимули для розвитку і підтримки художньої творчості; знаходити шляхи збереження традиційної білоруської культури (фольклор, народні промисли, ремесла); правовий захист культурних та духовних інтересів громадян.

Демократичні перетворення в культурному житті незалежної Білорусі, отримали правове закріплення в законодавчих актах, розробка і прийняття яких дозволили відмовитися від класових установок, розпочати трансформацію культурної сфери на основі загальнолюдських цінностей, використовувати підходи і норми відповідні міжнародним стандартам.

Правотворча діяльність білоруського уряду дозволила визначити основні принципи державної культурної політики республіки, до яких належать: свобода творчої діяльності і саморозвиток культурних процесів, плюралізм напрямів і стилів в творчості, відмова від монополізму в культурі; захист інтелектуальної власності; загальнодоступність духовних цінностей; право на безперешкодну культуротворчу діяльність на території Республіки Білорусь для всіх національних співтовариств, при цьому пріоритет надається розвитку білоруської національної культури; гуманістичної спрямованості, орієнтація на загальнолюдські цінності, високоморальний характер культури; забезпечення зв'язків білоруської національної культури з культурами інших народів; об'єднання державних і громадських зусиль в організації культурної діяльності, визначаючи при цьому повну самостійність культурної діяльності Республіки Білорусь .

Так, Закон Республіки Білорусь «Про культуру» регулює суспільні відносини по встановленню організаційно-правових і економічних гарантій, створення, збереження, розповсюдження і популяризації творів матеріальної і духовної культури, по збереженню і передачі культурних традицій, по охороні історичних і культурних цінностей в цілях: відродження і розвитку білоруської національної культури і культур національних співтовариств Білорусі як складової частини загальнолюдської культури; формування культурного середовища, моральних, естетичних поглядів і смаків народу і залучення його до художньої творчості, до гуманістичних цінностей культури.

Правове регулювання суспільних відносин в сферу культури регулюється також рядом нормативних актів, які забезпечують правовий захист та регламентацію різних напрямів культури. Так, культурні індустрій і практики Республіки Білорусі регулюється Законами «Про охорону історико-культурної спадщини», «Про музеї і музейну фундацію Республіки Білорусь», «Про бібліотечну справу Республіки Білорусь», «Про народну творчість, народні промисли (ремесла) в Республіці Білорусь», «Про кінематографію в Республіці Білорусь», «Про творчі союзи і творчих працівників», «Про авторське право і суміжні права», «Про масові заходи в Республіці Білорусь» тощо.

Вирішення визначених законодавством Білорусії напрямків реалізації культурної функції, спрямоване на державне стимулювання творчого пошуку (запровадження цільових програм на різних рівнях владного впливу); запровадження на конкурсній основі, цільових творчих замовлень на різні напрями, послуги в сфері культури і мистецтва.

Важливою складовою культурної політики держави є забезпечення конституційних прав і свобод громадян. Слід зазначити, що саме Білорусія одна з небагатьох пострадянських країн, яка зберегла традиції започатковані Радянським Союзом, щодо забезпечення громадян різними культурними послугами. Для цього в країні повноцінно функціонує ряд соціально-культурних інститутів які забезпечують культурні права громадян різних соціально-вікових і демографічних категорій на принципі конституційної рівності.

Так, в Республіці функціонує мережа державних закладів культури які пропонують культурні послуги для громадян. Мережа закладів включає: палаци культури, будинки культури, сільські клубні установи, клуби за інтересами, парки культури і відпочинку, театри, державні кінотеатри, молодіжні культурні центри, тощо. Питання функціонування та фінансування діяльності зазначених соціально-культурних інститутів регулюється відповідним законодавством Республіки Білорусь. Так, Указом Президента Республіки Білорусь був затверджений перелік послуг в сфері культури і мистецтва, доходи з реалізації яких на території Республіки звільняються від обкладання податку на додану вартість.

Особлива увага білоруської влади прикута до проблем виховання підростаючого покоління, молоді засобами культурно-дозвіллєвого спрямування. В законодавстві республіки діє ряд нормативних актів, які регулюють даний напрямок в державній культурній політиці. Так, Постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь затверджено «Положення про організацію і проведення дискотек і роботи культурно-розважальних (нічних) клубів в Республіці Білорусь». Норми даного правового акту спрямовані на порядок організації і проведення культурно-дозвіллєвих заходів в клубах різних форм власності, встановлюють права і обов'язки організаторів і відвідувачів зазначених заходів, визначають при цьому відповідний контроль за проведенням та діяльністю закладів культурно-розважального типу. Таким чином, уряд Білорусії координує діяльність приватних закладів клубного типу задля задоволення культурних послуг різних соціальних груп населення.

Не менш важлива увага уряду прикута до діяльності таких соціокультурних інститутів як бібліотеки. Бібліотека як інформаційний, культурний, освітній заклад покликаний забезпечити громадянам доступ до різного виду інформації, від друкованих засобів масової інформації до художньої літератури. Бібліотечна система Білорусії включає досить розгалужену мережу бібліотек різних видів, пов'язаних взаємодією і взаємо використанням бібліотечних ресурсів. Правове забезпечення діяльності бібліотек та функціонування бібліотечної справи в цілому, регулюється рядом правових актів та норм, які забезпечують юридичні засади збору, систематизації і доступності бібліотечних ресурсів для громадян.

В пріоритетному порядку уряд виділяє необхідну матеріальну і фінансову допомогу для повноцінного функціонування закладів культури функціональне спрямування яких полягає у збереженні білоруської культурно-історичної спадщини, забезпечуючи при цьому діяльність підпорядкованих їм музейних закладів, оновлення обладнання, технічних музейних засобів та поповнення музейних колекцій, комплектування, консервації і реставрації музейних фундацій, забезпечуючи нормативні умови роботи музеїв, створення експозицій і виставок для забезпечення культурно-освітнього потенціалу та естетичної насолоди відвідувачів.

Особливої уваги заслуговує урядовий вплив на розвиток культурної інфраструктури села. Так, урядом Білорусії розроблена та запроваджена «Державна програма відродження і розвитку села на 2005-2010 рр.». Реалізація даної державної програми отримала значну підтримку громадськості, включаючи відповідну фінансову підтримку як державного так і благодійного (спонсорського) характеру. Програма передбачає розвиток культурно-дозвіллєвої інфраструктури села, модернізацію закладів культури задля забезпечення населення культурними послугами. Для підтримки вище окресленого напряму культурної політики урядом врегульовано гарантований рівень оплати праці і її диференціацію залежно від кваліфікації і результатів праці. Задля впровадження сучасних форм та методів культурно-освітньої та дозвіллєвої роботи на місцях урядом запропоновані та отримали фінансову підтримку курси для перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників культури і мистецтва.

Концептуальною основою нових підходів в здійсненні кадрової політики у сфері культури є основні положення Концепції державної кадрової політики Республіки Білорусь, затвердженої Указом Президента Республіки. Для удосконалення механізму роботи з кадрами в 2005 році рішенням колегії Міністерства культури Білорусі була затверджена галузева програма «Кадри культури: 2006-2010 роки», стратегічними напрямами якої є ефективне використання кадрового потенціалу, підвищення творчої активності фахівців установ культури і мистецтв, які здатні забезпечити розвиток білоруської культури.

Для забезпечення останньої, урядом розроблена і діє галузева програма «Збереження і розвиток культури Республіки Білорусь на період 2006 - 2010 рр.», в рамках якої визначені сучасні проблеми, які пов'язані з підготовкою фахівців для сфери культури і мистецтва. До визначених проблем належить: низький рівень забезпеченості сфери культури кадрами з вищою освітою в регіонах країни; невиконання планових завдань цільової підготовки фахівців; збереження високої потреби в кадрах по деяких спеціальностях мистецького та культурно-освітнього спрямування; необхідність зміцнення матеріально-технічної бази і оновлення музичного інструментарію, технічних засобів навчання, поповнення фундацій бібліотек і фонотек.

Реалізація даної урядової програми передбачає систему безперервного професійного навчання працівників культури та творчих професійних працівників, а саме підготовку висококваліфікованих фахівці які мають провадити сучасні світові та національні тенденції в духовний розвиток країни, задовольняючи при цьому основні культурні, творчі та мистецькі потреби громадян.

Щороку в учбових закладах сфери культури понад 3 тис. фахівців здійснюють підвищення кваліфікації практично по всій номенклатурі спеціальностей сфери культури.

Особлива увага надається стандартизації змісту вищої освіти у сфері культури і мистецтва Білорусі. В 2005 році Радою Міністрів була прийнята Програма переходу на диференційовані терміни підготовки фахівців в Республіці Білорусь на 2005-2010 роки. Програмою визначена дворівнева система вищої освіти. Перший ступінь передбачає підготовку фахівців з термінами навчання від 4 до 6 років (залежно від складності одержуваної спеціальності і кваліфікації). Другий ступінь - магістрат, зорієнтований на підготовку до вступу в аспірантуру в цілях отримання наукової кваліфікації. Розроблені Макет освітнього стандарту вищої освіти першого ступеня і Освітній стандарт циклу 321 соціально-гуманітарних дисциплін.

Таким чином, сформована в Білорусії система підготовки кадрів для сфери культури є важливою складовою державної політики, цілі і завдання якої направлені на розширення і поглиблення ролі культури в державному будівництві.

Невід'ємним атрибутом розвитку людського суспільства є і залишається культурний обмін. Жодна, навіть наймогутніша в правовому, політичному і економічному відношенні держава не спроможна задовольнити культурно-естетичні потреби своїх громадян без звернення до світової культурної спадщини, духовного надбання інших країн і народів. Міжнародна співпраця утвердила позицію Білорусії на Європейському просторі і надала відповідні можливості для її повноцінного представництва на міжнародній арені. В той же час пропонована правлячою верхівкою Білорусі модель національного розвитку і його ідеологія не завжди відповідає демократичним принципам, виробленою світовою спільнотою.

При нинішній моделі національної ідеології Білорусі, висунутої Президентом і правлячою номенклатурною елітою в курсі на створення в країні системи тотального ідеологічного контролю, а також враховуючи союзницькі відносини з Росією, в деякій мірі унеможливлює прийняття європейського культурного вектора на принципах рівного партнерства.

Основна соціокультурна проблема сучасної Білорусі полягає в тому, що культурна традиція і деякі з наявних звичаїв тягнуть в минуле, в закрите суспільство, які породили загальну системну кризу, а позитивне розв'язання кризи можливе тільки іншими культурними засобами, які належать майбутньому, відкритому суспільству. Або, простіше кажучи, проблема полягає в конфлікті старого і нового, минулого і майбутнього.

Проведене дослідження дає підстави констатувати, що політика білоруського уряду в області культури полягає, перш за все, в створенні економічних і організаційно-правових умов розвитку культури, збереженні і забезпеченні ефективної діяльності її соціокультурних інститутів, запровадженню та ефективному функціонуванні державних механізмів для стимулювання та підтримки національної культури та процесів її розвитку. Білоруським урядом сформована правова база по забезпеченню функціональної діяльності державних органів з громадськими організаціями по забезпеченню розвитку національної культури і мистецьких традицій.

Визначивши національну культуру як беззаперечний пріоритет власної внутрішньої політики, уряд Республіки Білорусії проводить політику по збереженню культурної спадщини білорусів, формуванню поваги та гідності до різних національностей і конфесій, терпимість, толерантність, гуманізм, миролюбність засобами культурних та мистецьких процесів. При цьому білоруський уряд виступає послідовними гарантом фінансової підтримки розвитку мистецтва і культури, якій виражається в збереженні інфраструктури державних соціально-культурних інститутів.

Досить потужна робота по співпраці з міжнародними організаціями в галузі культури, дозволила уряду підтримати національну культурну спадщину, тим самим включити об'єкти державного значення до списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО, створивши при цьому необхідні умови для залучення громадян до національної і світової культурної спадщини.

Труднощі з яким стикається Білорусія в забезпечені культурної функції непоодинокі, подібні проблеми в сфері культури охоплюють майже всі країни пострадянського простору. Маючи сформованому століттями національну культурно-історичну спадщину, традиції, власні культурні індустрії і практики, кожна з країн має у власному арсеналі всі необхідні умови для створення відкритого демократичного суспільства, здатного забезпечити прогрес у всіх сферах, у тому числі і в культурному житті і має всі шанси зайняти гідне місце в Європейському просторі, зберігши при цьому свою національну ідентичність і самобутність.

Размещено на Allbest.ru