Ціннісно-етичне регулювання журналістської діяльності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук

10.01.08 - журналістика

Ціннісно-етичне регулювання журналістської діяльності в Україні

Кузнецова Олена Дмитрівна

Київ 1999

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Суть, значущість наукової проблеми. Засоби масової інформації України є важливими соціальними інститутами, що впливають на життя суспільства, формують його культуру, мораль. Після здобуття державної незалежності в Україні якісно й кількісно змінилася структура ЗМІ, їхні ціннісно-етичні орієнтири. Поряд із державними газетами, журналами, радіо й телебаченням існують недержавні: комерційні, партійні, незалежні ЗМІ, останні засновані журналістськими колективами редакцій, творчими, професійними спілками, громадськими неполітичними організаціями.

Системна трансформація суспільства спричинила зниження його моралі і ЗМІ зокрема. Проголосивши в Конституції побудову демократичної, правової, соціальної держави, Україна зробила демократичний вибір, зорієнтувалася на громадянське суспільство. За таких умов журналісти зобов'язані спиратися на цінності громадянського суспільства, популяризувати їх, мати демократичну систему ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності, тоді й мета інформування буде досягнута без патогенного впливу на суспільство, його культуру і мораль.

Стан дослідження проблеми. З комплексу проблем ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності найбільше дослідженими є питання журналістської етики. У США з цієї теми вийшло чимало книг досвідчених журналістів, викладачів, де переважає аналіз проблемних ситуацій морального вибору журналіста й немає теоретичних узагальнень [290, 287, 296, 300, 306]¹¹ [290, 287, 296, 300, 306] Christians Cliford G., Rotzoll Kim B. Facker Mark, Media Ethics: Cases and Moral Reasoning. - N.Y., 1983; Boher G. Profession: Journalist. - Geneva, 1984; Goodwin H.E. Grooping for Ethics in Journalism. - Jova, 1983; Meyer Ph. Editors, Publishers and Newspaper Ethics. - Washington, 1983; Rivers W., Shramm W., Christians Cl. Responsibility in Mass Communication. - N.Y., 1980.. Одним з перших систематизованих посібників із журналістської етики, що вийшов у США 1924 р., була «Етика в журналістиці» Нельсона Кроуфорда [292]²² [292] Сrawford N. The Ethics in Journalism. - N.Y., 1924.. Відомі праці з журналістської етики Кирила Нешева з Болгарії, Дюла Екка з Угорщини [302, 311]³³ [302, 311] Нешев К. Проблеми на журналистическата етика. - София, 1978; Eck G. Ujsagiro - etika a gyakorlataban. - Budapest, 1977..

У колишньому Радянському Союзі дослідженню журналістської етики присвячені праці Р.Бухарцева, В.Теплюка, Д.Авраамова [40, 42, 234, 235]¹¹ [40, 42, 234, 235] Бухарцев Р.Г. Вопросы профессиональной этики журналиста. - Свердловск: Изд-во Уральск. ун-та, 1971; Бухарцев Р.Г. Творческий потенциал журналиста. - М.: Мысль, 1985; Теплюк В.М. Социальная ответственность журналиста. - М.: Мысль, 1984; Теплюк В.М. Этика журналистского творчества. - М.: Мысль, 1980.. З українських дослідників деякі питання журналістської етики у своїх працях порушували В.Здоровега [91]²² [91] Здоровега В.Й. Вступ до журналістики. - Львів: Ред-видавн. відділ Львів. ун-ту, 1998., В.Іванов [97]³³ Іванов В.Ф.Законодавче регулювання діяльності суспільства і громадського телебечення: міжнародний досвід // Вісн. Київ. ун-ту. Журналістика. - Вип. 6. - 1998.-С.5-7. А.Москаленко [155]⁴⁴ [155] Москаленко А.З. Вступ до журналістики. - К.: Школяр, 1997. - С.139-151. , Б.Потятиник [187]⁵⁵ [187] Потятиник Б.В. Патогенез тексту. - Львів: Месіонер, 1996., О.Кузнецова [126]⁶⁶ [126] Кузнецова О.Д. Правові й етичні норми журналістики. - Львів: Ред-видавн. відділ Львів. ун-ту, 1993 та інші. Дослідник з української діаспори К.Костів коротко виклав моральні й етичні засади журналіста у книзі А.Животка «Історія української преси».

Хоча дослідження проблем етики розпочалося ще у 20-ті роки ХХ ст., у колишньому Радянському Союзі відкидали всі зарубіжні концепції, якщо вони не відповідали комуністичній ідеології, класовому підходу до оцінки моральних явищ. Замість кодексів журналістської етики до середини 80-х років висувався принцип партійного керівництва пресою, ідея партійної відповідальності журналіста. Лише у вересні 1988 р. вперше були повністю обнародувані в Радянському Союзі «Міжнародні принципи професійної етики журналіста», прийняті 1983 р. міжнародними і регіональними організаціями журналістів.

У 60-ті роки в СРСР розпочалося дослідження загальних проблем етики, у 70-ті - професійної етики. Навколо етичних питань з професійної етики журналістики виникає дискусія, з'являються перші наукові праці Р.Бухарцева і В.Казакової, остання захищає кандидатську дисертацію [40, 98]⁷⁷ [40, 98] Бухарцев Р. Вопросы профессиональной этики журналиста. - Свердловск: Изд-во Уральск. ун-та, 1971; Казакова В. Социальные проблемы профессиональной этики журналиста: Автореф. дис. ... канд. филол. наук. - М., 1975.. У Києві в 1983 р. вийшла монографія Є.Федоренка «Професійна етика», де йдеться про виробничу етику, етику керівника, судову, дипломатичну й театральну етику, та не згадано журналістську.

У 1988 р. виходить навчальний посібник професора Є.Прохорова, в якому стисло викладені основи журналістської етики. Монографія Д.Авраамова «Професійна етика журналіста» (М., 1991 р.) вперше в СРСР дає об'єктивний, науковий підхід до журналістської етики, досліджує професійну мораль журналіста в моральній системі радянського суспільства, звертаючи основну увагу на стосунки журналіста з читачами, джерелами інформації, героями матеріалів і колегами. Автор цієї книги висуває гіпотезу про розвиток професійної етики журналістів відповідно до різновидів засобів масової інформації.

Обґрунтування необхідності дослідження. В Україні майже немає комплексних, системних теоретичних, емпіричних досліджень ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності, що виявляли б стан моралі в ЗМІ, розкривали шляхи підвищення їх якості, забезпечуючи науковий рівень розвитку їх моральності. Актуальними є фундаментальні, емпіричні, комплексні дослідження, що виявляють роль, значення журналістської етики і моралі в перехідний період до демократії, моральні критерії їх діяльності, взаємозалежність розвитку суспільства і ЗМІ, впливу системної суспільної трансформації на їх трансформацію, явища, стан моралі у ЗМІ для вироблення концепції демократичного ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності в Україні.

Зважаючи на світоглядну кризу, особливо актуальними є дослідження етичних цінностей, що повинні бути притаманні журналістам, котрі відповідальні за формування культури аудиторії ЗМІ. На перехідному етапі до демократії нашому суспільству потрібне визнання універсальної ідеї, цінності, що згуртовувала б різні суспільні групи, партії, конфесії, визначала б мету розвитку суспільства. Формування демократичних журналістських цінностей, етичних норм стає сьогодні однією з передумов становлення демократичного суспільства. Це зумовило необхідність провести комплексне наукове дослідження засад журналістської етики і на його основі вивчити стан моралі преси, виявити моральні явища, наслідки, спричинені трансформацією суспільства, преси, розробити шляхи розв'язання проблеми - проект кодифікованого кодексу журналістської етики і концепцію ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності.

Теоретичні проблеми журналістської етики і практичні проблеми журналістської моралі стали об'єктом комплексного дослідження. Викладений у дисертації теоретичний, методичний і фактичний матеріал покликаний переконати у відповідальності журналістів за стан демократії у суспільстві, необхідності охорони демократичних завоювань.

Актуальність, значення дослідження. Конституційно закріплена свобода слова дала змогу журналістам України всебічно відтворювати сучасні події та явища, розширити межі критики суспільства і людини. В умовах відсутності органів цензури, долаючи тенденції до прикрашання життя, згладжування суперечностей (великою мірою притаманні радянським ЗМІ), журналісти України словом розчищають дорогу новому громадянському суспільству, відкрито й критично говорять про проблеми. Проте свобода слова в засобах масової інформації не означає вседозволеності, безвідповідальності редакцій, журналістів за порушення етичних вимог. Довільне поводження зі словом у ЗМІ зумовлює соціальні наслідки, передусім деформує політичну, соціальну, економічну, культурну орієнтацію людей. Часто журналісти, не маючи чітких моральних орієнтирів, досвіду належного поводження зі словом, у гонитві за дешевою популярністю вдаються до пошуку «смажених фактів», тенденційності у відтворенні, необґрунтованої критики, а то й дифамації, компрометації, остракізму. Чимало журналістів, редакцій притягають до правової відповідальності за порушення честі, гідності громадян та ділової репутації фірм, установ, організацій. Інтерес до журналістської етики має важливе значення ще й тому, що пов'язаний із маніпулюванням mass media масовою свідомістю, негативним впливом на духовний світ людини, її стосунки, поведінку, вчинки.

Проблема ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності є злободенною практичною потребою ЗМІ та суспільства. Бурхливий науково-технічний прогрес, принципові зміни в організації діяльності редакційних колективів, пов'язані з ринковими умовами, потребують від журналістів дотримання високих професійних етичних норм. Кожний журналіст повинен вміти робити моральний вибір у нестандартних ситуаціях, самостійно з'ясувати: де добро, а де зло, що корисне, а що шкідливе.

Нова роль, функції, стан, вплив незалежних періодичних видань, що стали об'єктом дослідження, зумовлюють актуальність дисертаційної роботи. Справжні незалежні ЗМІ сьогодні за місцем у суспільстві повинні бути охоронцями демократії в державі, мати високі моральні засади.

Не довільне розуміння журналістських етичних вимог, а осмислене знання основ журналістської етики, системи етичних документів різних рівнів, висока моральна свідомість журналіста повинні визначати його діяльність. Це зумовлює практичне значення дослідження. Знання норм професійної етики допоможе журналістові зробити правильний моральний вибір, узгодивши суспільні, редакційні й особисті інтереси. Ціннісно-етичні вимоги є орієнтирами в оцінках, судженнях журналістів, пропонують благородні мотиви служіння суспільному благу й людині, регулюють дії, поведінку, вчинки.

Зв'язок з науковими програмами, темами. Дисертаційне дослідження стало результатом наукового пошуку, теоретичного, методичного, практичного розв'язання проблем, які були виявлені під час індивідуального наукового дослідження трансформації незалежної преси України (1991-1998 рр.). Впровадження результатів дослідження відповідає фундаментальній науковій державній програмі «Проблеми нового змісту освіти та методики навчання і виховання», науковим планам факультету журналістики, кафедри української преси Львівського державного університету імені Івана Франка, на якій працює дисертант.

Мета і завдання. Для розв'язання зазначених проблем, з'ясування причин зовнішнього впливу, стану, наслідків, запобігання падінню моралі в матеріалах ЗМІ, поведінці журналістів було проведене комплексне наукове дослідження, мета якого:

- розробити основи журналістської етики;

- створити проект кодифікованого кодексу журналістської етики;

- розробити концепцію ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності, що зумовило такі завдання наукового дослідження:

перевірити гіпотезу внутрішньої трансформації незалежних видань України, перетворення їх у неякісні, бульварні видання;

перевірити гіпотезу про вплив освіти, досвіду редактора на моральний стан видання;

перевірити гіпотезу про залежність моралі видання від фахової освіти творчих працівників;

4) виявити редакційні кодекси журналістської етики;

5) виявити побічний вплив на незалежні видання України;

6) виявити порушення журналістських етичних вимог;

7) диференціювати журналістські етичні вимоги;

8) порівняти етичні вимоги кодексів журналістської етики розвинутих країн світу з українським чинним кодексом і виявити упущення;

оглянути зарубіжні системи саморегулювання ЗМІ;

перевірити гіпотезу впливу трансформації преси на її моральність;

виявити наявність плюралізму думок у незалежних виданнях;

виявити зміну ціннісних орієнтацій журналістів;

обґрунтувати і розробити проект кодифікованого кодексу журналістської етики;

обґрунтувати демократичну концепцію ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності;

Вибір напрямів дослідження. Відсутність системного викладу ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності потребує розробки системних засад журналістської етики. Концептуальне бачення журналістської етики як системи взаємопов'язаних розділів аксіології та деонтології спонукало до ціннісного (аксіологічного) бачення основи журналістської етики. Пошук ціннісного критерію журналістської етики й моралі, що пояснював би мету етичної діяльності журналіста привів до гуманізму, перевіреної віками ідеї захисту людини й людства, що не раз рятувала суспільство від краху.

Аксіологічний підхід зумовив потребу з'ясувати ціннісну суть свободи преси, уточнити поняття, виявити правові гарантії та з'ясувати, як її охороняє міжнародне, українське право, де її захистити від зловживань.

Для кращої орієнтації журналістів і правильного морального вибору необхідно було диференціювати етичні цінності. Деонтологічний напрям досліджень спонукав до пошуку ціннісно-етичних нормативних документів журналістської діяльності, поділу їх на види, а також порівняльного аналізу українського й закордонних кодексів журналістської етики, щоб виявити найчастіше зафіксовані у них етичні норми для використання їх у проекті кодифікованого кодексу журналістської етики. Гіпотеза, що існує система ціннісно-етичних нормативних міжнародних, національних, корпоративних, редакційних документів, потребувала перевірки. Спілкування з журналістами дало інформацію про відсутність редакційних кодексів у більшості незалежних газетних видань. Опитування редакторів незалежних видань допомогло точніше з'ясувати це питання. Відсутність редакційних кодексів етики спонукала до вироблення основ службової етики, з'ясування службових етичних обов'язків і заборон під час бесіди, інтерв'ю, прес-конференції. Цей пошук привів до з'ясування журналістських проблем вербального й мовленнєвого етикету та формулювання правил мовця і слухача. Особливо гостро стоїть етична проблема на етапі журналістського відтворення в полемічних і критичних матеріалах, тому важливо було з'ясувати прийоми фальшування в них.

Сучасний журналіст не може ефективно працювати без користування електронною поштою, комп'ютерними мережами і повинен знати етичні вимоги до комп'ютерного спілкування. Огляд наукових статей зарубіжних дослідників допоміг би дати відповідь на це запитання, а також виявити нормативні документи комп'ютерної етики і способи регулювання етичних порушень у кіберпросторі.

В Україні діє система регулювання журналістської діяльності. Щоб виявити її упущення й резерви, в дисертації було розкрито й диференційовано цю систему за залежністю від держави.

Причинна зумовленість етичних порушень у незалежній пресі України викликала гіпотезу про зв'язок між відхиленнями від норм журналістської етики та недостатньою професійною освітою, відсутністю знань норм журналістської етики творчими працівниками, а також недостатнім досвідом редакторів і браком у них фахової освіти. Опитування редакторів могло допомогти перевірити гіпотезу. У процесі дослідження виникло переконання, що крім «внутрішньої» причини порушень журналістської етики в умовах системної трансформації суспільства є і «зовнішня» причина. Для з'ясування зв'язку між ними і виявлення явища трансформації преси, стану її моралі необхідно було провести комплексне дослідження, виявити зміни тиражів, періодичності, виду, формату незалежних видань за роки державної незалежності України. На основі цього дослідження, зважаючи на різке падіння тиражів, зміни періодичності, передбачалося виявити періоди їх різких змін і порівняти їх із тиражами, періодичністю на початку економічних реформ в Україні й під час важливих політичних подій, зокрема виборів. Для з'ясування дотримання етичних вимог, зафіксованих у чинному Кодексі професійної етики українського журналіста, виявлення змін ціннісних орієнтацій було проведено контент-аналіз матеріалів.

Створення концепції ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності потребувало врахування, а отже, вивчення зарубіжного досвіду, що можна було зробити на основі наукових досліджень відомих учених. Напрями дослідження зумовили методи й структуру дисертації.

Методи наукового дослідження. Комплексне дослідження охоплювало теоретичний, практичний, методичний рівні розв'язання проблем і потребувало поєднання так званих традиційних, нових, непрямих і гіпотетичних методів дослідження. Дисертаційне дослідження основане на сукупності гносеологічних прийомів дослідження наукової літератури, правових, етичних документів, матеріалів преси. Серед традиційних методів використано логіко-філософські: порівняльний, дедуктивний, індуктивний, морально-аксіологічний. З нових методів - контент-аналіз, метод оцінок, інституційний, нормативно-інституційний, структурний, стилістичний аналіз текстів, соціологічне опитування. Серед непрямих методів - аналіз ціннісно-етичних нормативних, правових документів, статистичний аналіз. Для пояснення девіантності журналістської моралі застосовано гіпотетичні методи. Зокрема метод версій дав змогу пояснити причину і взаємозв'язок виявлених етичних порушень. Створенню та розробленню концепцій сприяв евристичний метод, що охоплював поступове, тривале накопичення теоретичного й дослідницького матеріалу, його систематизацію, осмислення інформації, формулювання ідей, логічну й публічну їх апробацію.

Наукова новизна дослідження. Об'єкти дослідження - незалежна преса України (1991-1998 рр.), предмети - мораль журналістів, ЗМІ, журналістська етика, етикет журналістів, явища трансформації преси, ціннісно-етичне регулювання журналістської діяльності, - ще комплексно не досліджували вчені України. Зроблено спробу вперше системно розробити основи журналістської етики, здійснити типологію етичних вимог і документів, що їх містять. Далі обґрунтовано гуманізм - основний критерій журналістської етики, ідея, що об'єднує демократичне суспільство, всю систему журналістських цінностей, норм і правил. Вперше журналістську етику розглянуто як взаємопов'язані журналістську аксіологію та журналістську деонтологію. На основі системного дослідження міжнародних і національних ціннісно-етичних, нормативних документів проведено порівняльне дослідження зарубіжних журналістських кодексів етики з Кодексом професійної етики українського журналіста, осмислено, проаналізовано службову, етику полеміки, критики, реклами в ЗМІ, комп'ютерну етику журналіста, розроблено проект кодифікованого кодексу журналістської етики.

Принцип свободи преси було розглянуто як свободу ЗМІ - етичну, політичну, соціальну цінності, і, разом з тим, як відповідальність журналістів. Виділено складові свободи ЗМІ: свободу слова в ЗМІ, свободу інформації в ЗМІ, свободу оцінки і свободу висловлювань у ЗМІ, заборону цензури. Виявлено упущення чинного законодавства України, що регулює свободу ЗМІ. Осмислено й проаналізовано українську систему чинного регулювання порушень етичних вимог, виділено їх види: самоконтроль журналістів, редакційне, корпоративне регулювання як саморегулювання та правове, адміністративне регулювання як державне. Проаналізовано системи саморегулювання ЗМІ десяти зарубіжних країн: Швеції, Норвегії, Великобританії, Німеччини, Нідерландів, Австрії, Австралії, Росії, Естонії, Литви. Виділено позитивні риси для запозичення й впровадження в Україні, а також негативні, яких варто уникати. Розроблена концепція демократичного ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності.

Практичне значення і застосування наукових результатів. Проект кодифікованого кодексу журналістської етики готовий до впровадження Спілкою журналістів України й міг би бути основою регулювання моральних порушень у ЗМІ України та інших країн.

Концепція ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності, створення недержавних організацій - Національної ради з етики преси, радіомовлення, телебачення, які, без втручання державних органів, самостійно, регулювали б журналістську діяльність, - мають реальну основу, і автор сподівається, що пропозиції знайдуть практичне застосування. Виявлені упущення в законодавстві про ЗМІ можуть враховувати депутати Верховної Ради України для доповнення чинних й прийняття нових законів. Наукові результати можуть використовувати журналісти, журналістикознавці, політологи, соціологи, етикетознавці, дослідники філософії, загальної етики, історії, права.

Журналістська етика як прикладна, нормативна наука потрібна журналістам-практикам для підвищення культурного, фахового рівня, правильного морального вибору, регулювання журналістської діяльності, попередження судових процесів, етичних помилок. Результати дослідження можуть стати основою створення Кодексу реклами в ЗМІ, Кодексу комп'ютерної етики, редакційних кодексів етики.

Основи журналістської етики, апробовані в навчальному процесі як спецкурс на факультеті журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка, можуть бути впроваджені на факультетах, в Інституті журналістики, закладах підвищення кваліфікації журналістів.

Апробація результатів. Результати досліджень дисертації оприлюднено на трьох міжнародних і п'яти всеукраїнських наукових конференціях.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані у двох монографіях, частково в трьох навчальних посібниках, одному тексті лекцій, а також у восьми матеріалах конференцій і 15 наукових статтях.

Структура дисертації: вступ, шість розділів, висновки, список використаної літератури, додаток.

Загальний обсяг дисертації 398 с., список використаної літератури з 379 позицій, додаток - 150 таблиць на 50 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

журналістський етика мораль цінність

Вступ дисертації розкриває суть, значення, стан дослідження проблеми, обґрунтовує його необхідність, дає загальну характеристику дисертації, пояснює актуальність, зв'язок з науковими програмами, темами, містить мету, завдання, вибір напрямів, методи, показує наукову новизну, наукове значення результатів дослідження, апробацію його результатів і публікації.

Перший підрозділ першого розділу «Журналістська етика, мораль, етикет як фактори культури» містить новий погляд на журналістику як галузь інформаційної діяльності, що належить до сфери культури й виконує її функції. Спростовано домінування функцій пропаганди й агітації в ЗМІ, де повинні переважати інформаційна, культурно-виховна функції. Саме останній функції підпорядкована ідеологічна, що передбачає формування політичної, релігійної культури.

Розкрита думка, що журналістська етика інтегрує історію, теорію, методологію моралі преси, телебачення, радіомовлення, сприяє інтеграції їх культур, взаємовпливу і взаємозбагаченню. Доведено, що моральність є основою фахової спроможності журналіста. Відсутність у журналіста доброзичливості, справедливості, чесності, порядності, відповідальності за свою роботу, вміння стримувати негативні емоції, володіти собою є свідченням його професійної непридатності. Моральність журналістів як спроба реалізувати моральний ідеал є визначальним чинником їх професійності. Розкрито особливості моральної культури журналіста, що є важливим видом його духовної культури, основою політичної, правової, релігійної, естетичної культур. Моральна культура журналіста знаходить вираження через культуру міжособового та масового спілкування.

Встановлено відмінність і взаємозв'язок між журналістською етикою та етикетом. Журналістська етика вивчає професійну журналістську мораль як царину належного. Етикет є не тільки зовнішньою формою дотримання правил пристойності, а й знаком доброзичливості, найнижчим рівнем етичних вимог. Ці дві нерівнозначні нормативні системи взаємодіють, сприяють виконанню професійного обов'язку журналіста, формують моральність журналістів, аудиторії ЗМІ.

Другий підрозділ пояснює причину виникнення журналістської етики і моралі практичною потребою регулювання відносин і стосунків, поведінки і вчинків у журналістській діяльності, показує як подолати суперечності між виконанням професійного обов'язку і прагненням використовувати пресу для маніпулювання громадською думкою. Встановлено, що в громадянському суспільстві повинен діяти закон рівноваги суспільних і журналістських інтересів.

Розкрито місце журналістської етики в системі наук. Журналістська етика є соціальною, фаховою, прикладною, нормативною наукою, її об'єкт дослідження - журналістська мораль. Журналістська етика формується на основі загальної етики й журналістикознавства, що стали її своєрідним теоретичним фундаментом, вона активно засвоює нове, що нагромаджується у гуманітарних науках: психології, логіці, соціології та ін. Журналістська етика як самостійна наука вивчає особливості, закономірності, етичні вимоги, ціннісно-етичні нормативні документи журналістської діяльності та їх використання в журналістській практиці для якісного виконання професійного обов'язку. Підсистемами журналістської етики названо індивідуальну етику журналіста, журналістську групову етику (редакційну) й соціальну (корпоративну) етику. Журналістська етика має взаємопов'язані розділи, зокрема аксіологію та деонтологію. Розкрито особливості та функції професійної моралі журналістів. Це не тільки форма свідомості, а й моральна поведінка, її мотиви, підстава моральних оцінок, суджень у журналістських матеріалах, моральні стосунки з людьми у фаховій діяльності, моральний вплив на них у міжособовому й опосередкованому ЗМІ спілкуванні. Професійна мораль журналіста змінюється з розвитком суспільних відносин, науково-технічним прогресом. Основні вимоги до професійної моралі журналіста знаходять втілення спочатку в моральних поглядах і оцінках, згодом у ціннісно-етичних нормах, зафіксованих у нормативних документах журналістської етики: принципах, деклараціях, канонах, кодексах.

Людина як специфічний суб'єкт, об'єкт праці журналіста зумовлює особливості і завдання журналістської етики. Об'єкт журналістської етики - професійна мораль журналістів, дає підстави відносити цю науку до окремої галузі. Журналістська етика досліджує закономірності, етичні цінності, норми, правила, ціннісно-етичні документи журналістської діяльності і має особливу мету: формувати осмислене моральне ставлення до професійного обов'язку, робити гуманістично спрямованим моральний вибір журналістів.

Розкрито предмет журналістської етики як комплекс етичних вимог до фахової діяльності журналістів: етичні цінності, норми, правила поведінки, що зафіксовані у різних ціннісно-етичних документах. Розглянуто не тільки мораль поведінки, манер, стосунків журналістів у професійній діяльності, але й їхній моральний вибір, моральну оцінку поведінки, вчинків героїв у матеріалах ЗМІ, моральний вплив каналів передачі інформації.

Третій підрозділ «Особливості етикету журналіста» пропонує новий погляд на етикет як моральне явище, а не тільки зовнішню форму пристойності. Розкрито особливості та форми етикету журналіста, досить суперечливі правила якого в одних умовах розширюють вимоги загального етикету, в інших - звужують. Залежно від засобів вираження виділено кілька етикетних форм, диференційовано етикет журналіста на офіційний, неофіційний, вербальний, невербальний, кінетичний та ін. Зібрано й узагальнено правила, рекомендації журналістам під час бесід, інтерв'ю, прес-конференцій. Виділено основні етикетні формули вербального етикету: привітання, подяки, прохання, прощання та розроблено методику їх етикетного використання в журналістській діяльності під час спілкування й відтворення в матеріалі. Будь-яка бесіда (і журналістська також), як правило, передбачає обмін думками. Інтерв'ю ж - це не обмін думками, а цілеспрямоване отримання інформації від опитування однієї чи кількох осіб. На відміну від бесіди ролі учасників інтерв'ю зовсім різні: один (опитуваний) виступає як об'єкт, інший (інтерв'юер) - як суб'єкт. Розкрито відмінність етикету соціологічного та журналістського інтерв'ю. Перше обов'язково анонімне, стандартизоване за формою. Викладено особливості етикету прес-конференції, що поєднує правила етикету інтерв'ю, службового та офіційного спілкування. На прес-конференції журналіст - не ведучий, а один з учасників, тому повинен дотримуватися відповідних етикетних вимог.

Розкрито синтетичність журналістського етикету, що поєднує найважливіші риси етикетів ученого, судді, дипломата, педагога, політика, актора, лікаря та ін. Журналіст як вчений має дбати, щоб інформація, яку він відтворює, сприяла добру, як суддя - зобов'язаний шукати істину й прагнути справедливості; як педагог - навчати добру; як політик - бачити перспективу впливу своїх матеріалів; як дипломат - прагнути мирним шляхом залагоджувати конфлікти, як актор - давати своїми матеріалами людям катарсис, очищення, і як лікар - зцілювати словом, слушною підтримкою чи порадою.

Розтлумачено поняття, відмінність вербального і мовленнєвого етикету. Перше поняття ширше, охоплює всі види спілкування у ЗМІ. Мовленнєвий етикет - міжособове й опосередковане радіо-, телемовленням спілкування. Виділено основні етикетні формули вербального етикету: привітання, подяки, прохання, прощання та розроблено методику їх використання в журналістській роботі. Зважаючи на подвійну роль журналіста у спілкуванні, окремо виділено етичні правила для мовця і для слухача.

Перший підрозділ другого розділу розкриває актуальність гуманізму як основного критерію журналістської етики і моралі в період переходу до демократії, побудови громадянського суспільства, коли відбувається зміна ціннісних орієнтацій, котра призводить до трансформації свідомості, всієї системи духовних уявлень. Відтворюючи дійсність за законами людяності, журналіст повинен віддавати перевагу загальнозначущим гуманістичним цінностям як вищим. Панівною в журналістиці має бути гуманістична ідея справедливості. У своїй творчості журналіст зобов'язаний спиратися на гуманістичні засади, сприйняття й відтворення всіх явищ життя з погляду їх значення для людини й людства, ставити у матеріалах загальнолюдські проблеми, бачити людське начало в кожній людині. Аргументом опори на гуманізм є особливе місце людини у журналістському творі. Журналіст, розкриваючи будь-яку тему, повинен аналізувати «на гуманізм» все й на всіх етапах діяльності, бачити вплив ЗМІ на людство, тобто мати планетарне мислення, про яке говорив ще В.Вернадський. Інтереси людей нашої планети, Всесвіту повинні визначати життєву, творчу позицію журналіста, становити основу його моральних цінностей. Особисті, сімейні, національні, партійні, конфесійні інтереси журналіста в ідеалі повинні бути підпорядковані загальнолюдським. У цьому жертовність журналіста, що продиктована його соціальною відповідальністю за написане. Водночас турбота про людство повинна поєднуватися з турботою про окрему людину, захист її прав і свобод. Обов'язок журналіста - підносити людину на вищий рівень культурного розвитку, самому бути попереду інших, знати й популяризувати основи різних видів культури.

Гуманізм виконує особливі функції у журналістиці. Демократична, гуманістично спрямована журналістика комплексно впливає на розум, почуття реципієнта, формує філософський світогляд, політичні погляди, моральні норми, передає наукові знання, дарує естетичну насолоду. Журналістські матеріали, що підтримують гуманістичні традиції, розширюють життєвий досвід особи, дають змогу виробити власні установки й ціннісні орієнтири. Вплив демократичної, гуманістичної журналістики спрямований на соціалізацію людини й утвердження її самоцінного значення. Сучасна українська демократична журналістика повинна служити людям, а не владі, партіям, комерційним структурам, робити особу людяною, соціальною, вчити гуманно ставитися до інших, виховувати своєю поведінкою, вчинками, матеріалами. Все це - здійснення культурно-виховної функції журналістики. Доведено думку, що сприяння історичному прогресу людства, державотворенню України в ім'я людини - вище гуманістичне призначення демократичної журналістики. В умовах розбудови демократичної незалежної держави існує потреба в об'єднанні усіх прогресивних духовних сил. Розкрито інтегруючу роль гуманізму в журналістиці, що є спільним орієнтиром, об'єднуючою ідеєю для різних партій, конфесій, націй. Аргументами на користь гуманізму як загальної філософської основи демократичної журналістики є:

- необхідність спільного розв'язання державних, політичних, економічних, національних, релігійних, соціальних, екологічних проблем;

- повна реалізація прав і свобод людини в державному, міжнародному масштабі;

- усунення протистоянь націй, конфесій, партій, соціальних груп для співробітництва в ім'я виживання;

- спільна боротьба людства за виживання на планеті Земля, якій загрожують глобальні проблеми, біди та катастрофи.

Доведено ідею нетлінності гуманізму, його особливої ролі у кризові часи. Ідеї гуманізму відомі були ще раннім китайським філософам. На наших теренах найпоширенішим був релігійний гуманізм, зокрема, християнський. Ідею громадянського служіння як етичну чесноту, породжену італійським гуманізмом, проводили в життя діячі братського руху, вона служила критерієм моральної оцінки.

Гуманізм як стрижневий орієнтир журналістів дає підстави сформулювати основні етичні принципи, норми, правила, що ґрунтуються на багатовікових моральних традиціях, ідеях свободи, справедливості, милосердя, порядності, совісті й честі. Журналістська мораль, побудована на гуманістичних ідеях, є засобом перетворення журналістської етики як теорії у життя, утвердження в ньому гуманістичних засад.

Другий підрозділ, присвячений журналістській аксіології, з'ясовує основні поняття, різновиди етичних цінностей, суть морального вибору журналіста. Поняття етичної цінності подано як позитивну властивість, еталон, що виконує роль регулятора поведінки, вчинків, орієнтира оцінки, правильного морального вибору. Диференційовано етичні цінності на загальнолюдські, національні, етнічні, професійні, індивідуальні. У журналістів є різні ступені відчуття цінностей, що залежать від моральної культури особистості, передусім редактора, котрий зобов'язаний дбати про моральне обличчя видання. Текст, зображення, мовлення у ЗМІ видають приховані наміри авторів, відбувається зворотній очікуваному процес впливу: прагнення до сенсаційності, потурання неетичним уподобанням відштовхує інтелігентну аудиторію ЗМІ, котра дає їм оцінку як неякісним і бульварним. Коли редакції ігнорують моральність читачів, починає діяти моральний закон (знаменитий категоричний імператив Канта), що гласить: дій і чини у ставленні до інших так, як ти хотів би, щоб вони ставилися до тебе. Мета журналістського твору (державницька, соціальна, професійна, особиста) повинна бути гуманною, добре осмисленою, підпорядкованою фаховому обов'язку.

Спираючись на моральні максими, що виступають у свідомості як наказ обов'язку, розкрито проблему морального вибору журналіста. В людей честі й слова етичні цінності переважають над кар'єрою, грошима, різними задоволеннями і вигодами. Моральний вибір етичної цінності зумовлений вибором добра, адресованого одній людині й усім людям водночас. Свободу ЗМІ визнано вищою професійною цінністю, що складається зі свободи слова у ЗМІ, свободи інформації у ЗМІ, свободи оцінки у ЗМІ, свободи висловлювань у ЗМІ та заборони цензури. Пояснено також інші етичні цінності журналіста: соціальну відповідальність, правдивість, об'єктивність, чесність і порядність.

Третій підрозділ розкриває поняття свободи як вихідного поняття свободи ЗМІ. Ще філософи минулого зрозуміли: ідея абсолютної свободи як необмеженої та безумовної діяльності - абсурд і фікція. Свобода не буває вічною, досконалою та незмінною. На нашу думку, в філософському розумінні свободу слід характеризувати не як діяльність, а як стан розуміння людьми необхідності звільнення від обмежень і перешкод, що гальмують розвиток суспільства. Шлях розвитку суспільства засвідчує мінливість стану свободи. Є свобода «від» і свобода «для». На етапі завоювання свобода має прогресивний характер. Це свобода «від». Однак минає час, вона стає промислом, а її завоювання - путами прогресу. Це свобода «для» - для влади, хоча повинна бути для прогресу. Пануюча верхівка, маючи максимум умов для реалізації своєї свободи, починає нею зловживати. Серед тих, хто зазнає утисків, визріває потреба нової свободи. Знищення застарілого розуміння свободи відкриває простір для подальшого її розвитку в суспільстві, що підтверджує закон заперечення-заперечення. Звільнення від гнітючих, стримуючих сил та обставин передбачає досягнення чогось позитивного, необхідного для розвитку суспільства. У політичному трактуванні свобода має етапи: проголошення, декларації, завоювання під її гаслами влади, реалізації, критики застарілого трактування і далі - по колу, вже на вищому рівні свободи. Монархічна, соціалістична влади, реалізувавши свободи, занедбали їх, а гасла свободи підхопили ті, хто прагнув влади. ЗМІ як підсистеми суспільної політичної системи є засобами завоювання влади і також проходять етапи проголошення, декларації, завоювання під її гаслами влади, втілення свободи ЗМІ, занедбання, критику старого розуміння свободи ЗМІ. Далі все повторюється по спіралі, що підтверджує просторово-часові властивості свободи ЗМІ.

У журналістиці проблема свободи преси виникає з появою газет. Західноєвропейська демократична концепція свободи преси втілювалася у роки Французької революції і ґрунтувалася на трьох основних постулатах: відокремленні новин від коментарів; доступі до урядової інформації; відсутності цензури. Зазначимо, що вони вже відображені в українському законодавстві. З появою нових аудіо й аудіовізуальних ЗМІ принцип свободи преси трансформувався у свободу ЗМІ. Тому термін свобода преси застарів. Свобода ЗМІ є цінністю, обов'язковим елементом демократії й необхідною умовою забезпечення свободи слова, свободи інформації, політичного, ідеологічного, економічного й інформаційного плюралізму. Якщо в перехідний період (свідомо чи несвідомо) безвідповідально ставитися до свободи ЗМІ, вона може стати важелем для руйнування паростків громадянського суспільства. Проаналізовано правові гарантії свободи ЗМІ в Україні, осмислено Закони України, котрі містять правові норми, що гарантують свободу ЗМІ в Україні, виявлено упущення в українському законодавстві. У Законі України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» є термінологічні помилки. Варто внести виправлення у визначення масової інформації, доповнити його аудіоінформацією, інакше сформулювати поняття друковані ЗМІ, а саме як періодичні газетні та журнальні видання. Терміни газетні та журнальні видання ширші, ніж газети і журнали. До газетних видань належать газети, газети-тижневики, газети-дайджести, додатки до газет, а серед журнальних видань є альманахи, журнали-дайджести, журнали-тижневики і власне журнали.

В Україні свобода ЗМІ вперше знайшла законодавче закріплення у Законі України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні». У ст. 2 цього закону сформульоване розгорнуте поняття свободи діяльності ЗМІ, що означає свободу слова, свободу виявлення поглядів і переконань, свободу інформації та заборону цензури. Але у цьому законі не знайшли відтворення положення ст. 19 Загальної декларації прав людини - право приватної власності на ЗМІ та свобода їх економічної діяльності. Проголошена в законі свобода економічної самостійності не тотожна свободі економічної діяльності. Саме свобода економічної діяльності - запорука економічної самостійності, а не державна підтримка ЗМІ.

Конституція України, прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 р., закріпила у ст. 34 свободу слова, поглядів, переконань, інформації та свободу думки як суб'єктне право. Однак у Конституції України немає статті про свободу преси чи свободу ЗМІ, хоча ці свободи були закріплені у Законі «Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні» ще 1992 р., що є ущемленням свободи масової інформації. Конституція України у ст. 22 не допускає звуження змісту та обсягу прав у законах, але сама це робить. Конституція України як нормативно-правовий акт вищої сили повинна хоча б у лапідарній формі закріплювати свободу ЗМІ, а вже закони України - конкретизувати її. Розділ ХІІІ Конституції України передбачає внесення змін до Основного Закону. Зважаючи на те, що права і свободи ЗМІ, закріплені Конституцією у ст. 34, не є вичерпними, доцільно на сесії Верховної Ради обговорити це питання.

Обґрунтовано ідею незалежності ЗМІ від влади, партій, комерційних структур. Пропонується розглянути на Верховній Раді Закон «Про свободу масової комунікації», в якому демократично трактувати свободи преси, радіо, телебачення, інформагентств, відео, кінодокументалістики, комп'ютерних засобів, обмежити втручання держави в їх діяльність, законодавчо закріпити політику роздержавлення ЗМІ. В Україні необхідно конституційно закріпити принципи незалежності ЗМІ, передусім від держави, захистити їх від диктату влади. Це дасть змогу уникнути ситуації, коли всі питання, що виникають у ЗМІ, розв'язують чиновники за своїми уподобаннями, відповідно до політичної кон'юнктури. Преса, радіо, телебачення повинні чесно інформувати громадян незалежно від будь-яких політичних та економічних змін. Свобода ЗМІ існує в суспільстві лише тоді, коли вона не тільки теоретично розроблена, політично задекларована, а й юридично закріплена та практично здійснена. Порушення моралі журналістів найчастіше зумовлені безвідповідальністю журналістів, які не усвідомлюють, що свобода ЗМІ нерозривно взаємопов'язана з етичними вимогами й передбачає професійну відповідальність.

Оглянуто міжнародне регулювання свободи ЗМІ на основі чинних міжнародних правових документів: Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про громадянські й політичні права, Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод. Осмислено їх трактування Європейським судом. Все це є актуальним для українців, котрі після вступу України до Ради Європи отримали право вирішувати нерозв'язані в країні конфлікти на європейському рівні. Диференційовано зобов'язуючі та забороняючі правові норми законів України. Закон України «Про інформацію» у ст. 44 джерелом права називає закон і договір. У міжнародних документах йдеться про те, що свободу ЗМІ може обмежити лише закон. За прикладом французького законодавства доцільно внести в українське законодавство статтю, яка зобов'язувала б у вихідних даних вказувати власників ЗМІ, що виявить статус видання, посилить відповідальність журналістів. Залежно від суб'єктів нормативні правообмеження поділяють на загальні, спеціальні й одиничні. Загальні обмеження стосуються всіх учасників інформаційного процесу - від держави до людини, спеціальні - кількох, а одиничні - лише певного суб'єкта. Якщо розглядати право свободи ЗМІ як сукупність прав: свободи слова в ЗМІ, свободи інформації в ЗМІ, свободи оцінки в ЗМІ, то обмеження свобод ЗМІ слід класифікувати за учасниками, стадіями інформаційного процесу. Залежно від онтологічної сутності, межі свободи ЗМІ можна поділяти на природні та соціальні. До природних чинників належать: екологія, здоров'я людей, в інтересах яких накладають обмеження на ЗМІ, соціальні фактори - громадянський порядок, національна безпека, територіальна цілісність держави, моральність людей, запобігання заворушенням, злочинам, захисту прав і свобод інших людей. Зауваження стосуються текстуального порівняння Конституції України, чинних законів нашої держави з міжнародно-правовими документами. Тому цей аналіз має здебільшого формальний, «зовнішній» характер.

Приклади кількох справ Європейського суду засвідчили його високий рівень захисту свободи ЗМІ. Щоб уникнути українських справ, подібних до тих, що були розглянуті Європейським судом, варто доповнити визначення свободи ЗМІ свободою політичних дискусій в ЗМІ та свободою оцінки в ЗМІ.

У першому підрозділі третього розділу «Ціннісно-етичні нормативні документи та їх вимоги» розкрито поняття та диференційовано ціннісно-етичні нормативні документи: за «географією» впливу на міжнародні, національні, корпоративні, редакційні, за рівнем узагальнення цих вимог на принципи, декларації, хартії, кодекси, канони журналістської етики.

Зібрано й осмислено міжнародні документи з журналістської етики: Міжнародні принципи професійної етики журналіста, прийняті на Консультативній зустрічі міжнародних і регіональних журналістських організацій у Празі 1983 р., Декларацію принципів поведінки журналістів, схвалену Другим світовим конгресом Міжнародної федерації журналістів у Бордо 1954 р. з поправками XVIII конгресу в Хельсінкі 1986 р., а також Міжнародні принципи у галузі мас-медіа країн-членів Ради Європи, прийняті у Празі 1994 р. на Європейській конференції. Важливість дотримання журналістами України проголошених у цих документах етичних цінностей зумовлена ще й тим, що Спілка журналістів України ввійшла до Міжнародної федерації журналістів, а Україна стала членом Ради Європи.

Для встановлення відповідності українського чинного кодексу з закордонними, виявлення у ньому упущень здійснено порівняльний аналіз кодексів журналістської етики різних країн. Результати порівняльного аналізу фінського дослідника Л.Брууна щодо найчастіше зафіксованих моральних приписів у кодексах журналістської етики спроекційовано на чинний Кодекс професійної етики українського журналіста і виявлено: він містить майже всі найважливіші етичні норми, що мають зарубіжні кодекси. Однак в українському кодексі не відображені норми про приховану рекламу в ЗМІ, норми про введення в дію документа і відповідальність за порушення етичних вимог кодексу. Постатейно проаналізовано Кодекс професійної етики українського журналіста, виявлено поєднання в одній статті різних етичних принципів і етичних норм, що ускладнює використання документа у щоденній практиці журналістів, а також у роботі Ради з етики для ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності.

Розкрито поняття, значення, структуру редакційного кодексу з етики, аргументовано думку, що якісне видання, дбаючи про свою репутацію, обов'язково повинно мати редакційний кодекс. Виконання етичних норм редакційних кодексів етики - неодмінна умова не тільки роботи, а й співробітництва з редакцією. Редакційні кодекси сприяють підтримці репутації як окремого журналіста, так і видання загалом. Опитування за анкетою 50 редакторів незалежних газет усіх областей України виявило лише чотири редакційні кодекси етики в газетах «Вільне життя» (Тернопіль), «Днепр вечерний» (Дніпропетровськ), «Сільські вісті» (Київ), «Херсонская неделя».

У другому підрозділі розкрито норми службової етики, етикету журналіста. Уточнено поняття, об'єкти, завдання, норми службової етики журналістів, що регламентують їх діяльність і поведінку в професійному середовищі, описано й осмислено службові контакти, ставлення до чужої інтелектуальної власності. Основна мета службової етики - регулювання службових взаємин журналістів. Її завдання - допомогти журналістам зробити правильний моральний вибір, виконуючи службові обов'язки в умовах професійного середовища. Недотримання службової етики журналістів є порушенням етичних норм, принципів, цінностей журналістської етики. Дискредитуючи себе, видання дискредитує весь журналістський корпус. Діє закон ланцюгових порушень етичних норм, принципів, цінностей, честі журналіста, поваги до журналістів, редакції, видання. Порушення етичної вимоги будь-якого рівня неминуче зумовлює порушення вимог інших рівнів.

Розглянуто етичні стосунки редактора, журналістів із позаштатними авторами і колегами. Етичні вимоги у сфері стосунків «журналіст - автор» можна диференціювати на службові обов'язки та заборони. Провівши аналіз українського, російського, американського, німецького, французького, литовського кодексів журналістської етики, вдалося виявити службові етичні обов'язки як алгоритми поведінки журналіста.

Успіх журналістського матеріалу великою мірою залежить від сумлінного виконання журналістами службових обов'язків. На основі виявлених порушень службових етичних вимог сформульовано службові етичні заборони. Розкрито моральні проблеми в стосунках журналіста з колегами зі своєї редакції, інших ЗМІ.

У першому підрозділі четвертого розділу «Етичні вимоги до полеміки, критики, реклами в ЗМІ та роботи в комп'ютерних мережах» уточнено поняття полеміки, її мету, прийоми, види, розкрито особливості критики в ЗМІ як ціннісно-оцінного методу аналізу й відтворення, особливості порушень етики полеміки та критики. Виявлено негативний вплив порушень етики полеміки та критики на формування громадської думки, способу мислення, культури аудиторії. Розкрито прийоми фальшування у журналістській полеміці та критиці. Виділено некоректні прийоми в аргументації думок, ідей журналістського матеріалу: софізми, підміна тези, недомовленість, неправдиві аргументи.

У другому підрозділі уточнено поняття, роль реклами в ЗМІ, диференційовано її за методом відтворення, засобами масової інформації, змістом, предметом, розкрито систему регулювання порушень моралі в рекламі ЗМІ. Крім етичних норм, зафіксованих, загальновизнаних рекламістами (рекламовиробниками, рекламорозповсюджувачами і рекламодавцями) повинні діяти державна й незалежна від держави системи регулювання ЗМІ. У країнах розвинутої демократії існують спеціальні незалежні від держави соціальні інститути, що формулюють етичні норми реклами і стежать за їх дотриманням у ЗМІ. У Великобританії діє незалежна організація Управління з норм реклами (ASA), до якої входять представники рекламного бізнесу. Ця організація склала Практичний кодекс для забезпечення легальності, пристойності, чесності та правдивості реклами, що рекомендований до використання всіма ЗМІ. В Україні ще немає таких незалежних соціальних інститутів, які б регулювали моральні порушення реклами в ЗМІ. Регулювати етичні проблеми реклами ЗМІ, доводити винесені рішення до відома громадськості, накладати штрафи на порушників, на яких надійшла скарга, могли б незалежні ради з преси, радіомовлення, телебачення.