Ціннісно-етичне регулювання журналістської діяльності в Україні

На основі міжнародних документів з рекламування розкрито етичні принципи реклами в ЗМІ: ідентифікації (впізнавання реклами), захищеності від підробок (сертифікатами, ліцензіями та ін.), добросовісності (без прийомів маніпулювання інформацією), достовірності, відкритості, порядності. Етичні норми реклами в ЗМІ поділено на заборонні й обмежуючі. Викладено етичні норми політичної реклами в ЗМІ, виділено її напрями, що підпадають під регламентацію етичними нормами: передвиборна й передреферендумна агітація, висвітлення діяльності виборчих комісій, ознайомлення з результатами референдуму. Журналістам неетично вести передвиборну агітацію, брати участь у висвітленні виборів, якщо вони є кандидатами в депутати чи їхніми довіреними особами. Редакції неетично відмовляти в політичній рекламі іншому кандидатові, блоку, ініціативній групі, якщо вона підтримує кандидата від свого засновника чи співзасновника.

На телебаченні слід враховувати аудіовізуальні, текстові, звукові особливості етики реклами. Журналістам, іншим учасникам телепередач заборонено за межами часу, відведеного на рекламу, демонструвати товари, продукцію, характеризувати їх безпосередньо чи опосередковано, оголошуючи, наприклад, що одяг ведучого, зовнішнє оформлення належить тій чи іншій фірмі. Неетично й незаконно теле-, радіожурналістам вдаватися до прихованої реклами в журналістському матеріалі, називати реквізити, адресу, телефони виробника або продавця. Закони України забороняють політичну рекламу в день виборів і референдуму, рекламу зброї, військової техніки, тютюнових, алкогольних виробів, наркотичних засобів, будь-яку рекламу у дитячих та підліткових передачах. Заборонено переривати на рекламу радіо-, телетрансляцію роботи Верховної Ради, перших керівників держави - Президента, Голови Верховної Ради, Прем'єр-міністра, Голови Конституційного суду, народних депутатів, членів уряду, а також релігійні передачі, авторські радіо й телепередачі без згоди на це автора матеріалу.

Реклама в пресі має свої вимоги, пов'язані з фіксованою текстовою, зображувальною і текстово-зображувальною інформацією. Етичні норми реклами в пресі стосуються комерційної, політичної та соціальної реклами. У пресі заборонене візуальне порівняння рекламованого та конкуруючого об'єкта, низька його оцінка, називання виробника або продавця. Заборонено імітувати логотип, текст, зображення з реклами іншої продукції. Не дозволено змішувати з журналістськими матеріалами текстові рекламні матеріали. Їх слід вміщувати під рубрикою «Реклама» чи «На правах реклами».

Зважаючи на специфіку передачі та сприйняття звукової інформації, особливі етичні правила реклами на радіо вимагають, щоб радіорекламу не записували на дві звукові доріжки, не використовували гіпнотичних прийомів впливу, зомбіювання, а також іміджу, ім'я, голосу ведучого, відомого журналіста в комерційній рекламі. Неетично використовувати еротичний звуковий супровід навіть із метою створення смішного ефекту.

У третьому підрозділі розглянуто проблеми комп'ютерної етики журналістів, які випускають кібергазети та журнали, використовують Інтернет, інші мережі для збору інформації, участі в конференціях, а також електронну пошту. Розкрито етичні порушення в комп'ютерних мережах, їх законодавче регулювання за кордоном. Розглянуто етикетні правила для користувачів мереж, американський кодекс комп'ютерних професій (до яких належить і журналістика), що можуть послужити основою для розроблення комп'ютерного етикету журналістів України.

У першому підрозділі п'ятого розділу «Дослідження стану моралі незалежної преси України в умовах трансформації суспільства» обґрунтовано комплексне дослідження стану журналістської моралі в незалежній пресі України відхиленням від етичних норм у ЗМІ, важливістю цієї проблеми не тільки для журналістів, редакцій, творчих спілок журналістів України, а й усього суспільства. Адже не маючи чіткого, конкретного уявлення про ситуацію в цій сфері, неможливо об'єктивно досліджувати періодику України, розробляти основи журналістської етики. Об'єктами комплексного дослідження стали найбільш тиражні, формально незалежні газетні видання 24 обласних центрів України, 4 київських, центральних. Розкрито методику опитування редакторів, інших методів дослідження. Для опитування редакторів була розроблена стандартизована анкета з тридцяти запитань. Викладено результати статистичного дослідження незалежних видань України за 1991-1998 роки, контент-аналіз матеріалів стосовно порушень журналістських етичних норм для їх систематизації, розробки нових етичних норм, створення проекту кодифікованого кодексу журналістської етики.

Перехід до демократії характеризується трансформацією суспільства, що безпосередньо стосується і преси. Масова трансформація компартійних, комсомольських видань у незалежні почалася після серпневого перевороту 1991 р., коли видання компартії та комсомолу були заборонені. Змінилися не тільки назви, змінилися моделі видань на демократичні, незалежні від влади, комерційного, фінансового впливу. Іншою стала мета суспільства, цінності. Не будувати світле майбутнє - комунізм, а демократичне суспільство, власну державу. Не прислужувати владі, не бути засобами маніпулювання громадською думкою, а чесно інформувати, об'єднувати людей, зміцнювати їх волю, дух з метою прогресу суспільства, зростання культури, добробуту людей. Серед досліджуваних 50 газет з видань обкомів компартій усього трансформувалося 13, що становить 26%. Сім видань трансформувалися з колишніх обласних партійних у видання творчих колективів редакцій без зміни назви: «Крымская правда», «Южная правда», «Индустриальное Запорожье», «Вільне життя», «Луганская правда», «Херсонская неделя», «Закарпатская правда». Шість колишніх видань міськкомів компартії трансформувалися у незалежні й не змінили назви. Трансформувались у видання творчих колективів вісім колишніх обласних комсомольсько-молодіжних видань. З них дві не змінили назву «Зміна», «Червоний промінь», і шість змінили назву - «Молода Галичина», «Ровесник», «Світ молоді», «Мегаполіс Україна», «Молодий буковинець», «Акцент». Після проголошення незалежності змінювали статус масові і соціальні видання. Соціальна газета «Сільські вісті», призначена для трудівників села, з офіційного видання Міністерства сільського господарства Української РСР стала незалежною. Її засновник - творчий колектив редакції. Трансформація преси виявилася в децентралізації обласних видань, розповсюдженні їх в інших областях, за кордоном, зміні виду - більше з'явилося тижневиків, політична орієнтація стала плюралістичною. Відповіді опитування про стаж і досвід редакторів укладено в таблиці. Аналіз результатів опитування редакторів незалежних видань показав, що всі творчі працівники редакцій мають вищу або незакінчену вищу освіту. У трьох редакціях - «Прес-кур'єр» (Одеса), «21-й канал» (Кіровоград), «Единство-плюс» (Ужгород) - всі працівники мають університетську журналістську освіту. Диплом журналіста отримали 80% творчих працівників редакцій «Вечірній Донецьк», «Акцент» (Донецьк), «Світ молоді» (Івано-Франківськ). У «Сільських вістях» серед творчих працівників 66% дипломованих журналістів. Фахову освіту отримали 60% творчих працівників у редакціях «Вечерней Одессы», «Зміни» (Рівне), «Житомирського вісника». У шести редакціях немає жодного дипломованого журналіста. Розкрито взаємозв'язок досвіду кількості творчих працівників, які мають диплом журналіста з відсутністю судових справ у редакції. Статистичні дані, відображені у таблиці 5.7., переконливо свідчать, що поєднання журналістської освіти редактора, його попереднього досвіду із найбільшою кількістю дипломованих журналістів у редакції є запорукою відсутності судових справ редакцій через порушення моралі в ЗМІ.

Гіпотеза про зовнішній вплив на редакцію через матеріальну підтримку підтвердилася частково. За результатами опитування 14 видань неодноразово отримували підтримку від місцевої влади. У багатьох виданнях це, радше, моральна підтримка. Чотири редактори повідомили, що місцева влада допомогла знизити податок на дороги й орендну плату за приміщення редакції. Звичайно, вибірка випадкова і не дає можливості поширювати висновки на всі незалежні видання України.

У другому підрозділі з'ясовано зв'язок трансформації незалежних газетних видань й інтерференції їх моралі. Уточнено поняття незалежні видання. Коли йдеться про незалежність преси, то визначальною ознакою є підпорядкування преси, управління нею. Важливо також враховувати, хто її засновники і видавці. Якщо засновники - творчі колективи, журналістські організації, професійні, творчі спілки, громадські неполітичні організації, то такі видання як політично й економічно незаангажовані можна віднести до формально незалежних. Справді незалежними не тільки формально, а й фінансово є видання, що не мають постійної матеріальної підтримки ззовні.

З трансформацією суспільства незалежні видання також видозмінюються. У період гласності й перебудови (1986-1991 рр.) незалежні видання діяли як інструменти руйнування тоталітарної системи, вони були опозиційними до влади, виступали за державну самостійність України. Цей перший період існування незалежних видань був деконструктивним для колишнього СРСР. Другий період діяльності незалежних видань настав із проголошенням державної незалежності України, що кардинально змінило їх статус і функції. Незалежна преса виступає за ідеї державотворення, різноманітні прогресивні реформи, контролює владу, інші структури і процеси побудови громадянського суспільства. Тому другий період можна назвати конструктивним, державотворчим, контролюючим демократичні перетворення в державі. У тоталітарній, авторитарній державі не може бути офіційно зареєстрованої незалежної преси, що становить опозицію до влади. У демократичній державі незалежні видання - це структура громадянського суспільства, що зазнає всіх змін і перетворень разом з ним, обов'язкова умова його існування. Розкрито взаємозв'язок системної трансформації суспільства і преси. Перевірено також гіпотезу про вплив трансформації суспільства на моральність преси. Найразючішим підтвердженням залежності трансформації незалежних газетних видань від трансформації суспільства є невихід, припинення існування незалежних видань у зв'язку з економічною кризою. Офіційні довідки обласних комітетів інформації про реєстрацію і вихід незалежних періодичних видань дали змогу виявити видання, що виходять і припинили випуск, диференціювати їх за видом, розповсюдженням, подати кількісну і відсоткову інформацію окремо з кожної області в статистичних таблицях: «Зареєстровані газети і журнали незалежних засновників (кількість, %)», «Зареєстровані газети і журнали незалежних засновників, що не виходять (кількість, %)», «Зареєстровані газети і журнали незалежних засновників, що виходять (кількість, %)», «Розповсюдження незалежних газетних і журнальних видань (кількість, %)», «Розповсюдження незалежних видань, що виходять (кількість, %)», «Розповсюдження незалежних видань, що припинили вихід (кількість, %)». Таблиці дали змогу проаналізувати дані і провести підрахунки. З 1991 р. по 1997 р. у західних областях України припинили існування 95 з 197 зареєстрованих незалежних видань (48,22%), у східних - 65 з 133 (48,87%), у центральних - 30 з 110 зареєстрованих (27,27%), у південних - 83 з 260 зареєстрованих (31,92%). У східному регіоні не виходять періодичні видання в областях: Сумській - три з 12 зареєстрованих, Луганській - чотири з 29, Полтавській - чотири з 16, Харківській - десять з 32, Дніпропетровській - 44 з 88. У південному регіоні не виходять періодичні видання в областях: Миколаївській - три з 15, Донецькій - 36 з 89, Одеській - сім з 30, Херсонській - п'ять з 19, Запорізькій - 18 з 41, в АР Крим - 14 з 66 зареєстрованих. У західному регіоні не виходять періодичні видання в областях: Закарпатській - сім з 16, Чернівецькій - 21 з 46, Львівській - 26 з 61, Тернопільській - дев'ять з 16, Рівненській - п'ять з 10, Івано-Франківській - 20 з 35, Волинській - сім з 13. У центральному регіоні не виходять періодичні видання в областях: Вінницькій - чотири з 16, Хмельницькій - одне з 11, Кіровоградській - два з 24, Чернігівській - три з восьми, Черкаській - 14 з 24, Житомирській - п'ять з 17, Київській - одне з десяти.

В обласних комітетах інформації станом на 1 липня 1997 р. зареєстровано 700 незалежних видань, з них 273 не виходить, що становить 39%. За спостереженнями працівників обласних комітетів інформації, через фінансові труднощі не вийшло навіть першого номера половини зареєстрованих видань. Зваживши на цю інформацію, дійдемо висновку: кількість видань, що виходили і припинили вихід, приблизно становить 136 (19,43%).

У другому підрозділі розкрито взаємозв'язок трансформації й інтерферентності моралі незалежних газетних видань, а також порушень моралі у ЗМІ під час економічних реформ та політичних подій. Незалежні видання в умовах економічної кризи, зменшення тиражів, нестачі коштів на видання вимушені брати участь у передвиборних кампаніях, отримуючи плату за політичну рекламу, створення іміджу кандидата у депутати. Це можуть непрямо підтвердити збільшені тиражі видань напередодні виборів або того місяця, коли відбувалися вибори. Порівнявши тиражі за місяць-два напередодні виборів з попередніми місяцями, виявлено факти маніпулювання громадською думкою через збільшення тиражу. У липні 1994 р. відбулися вибори Президента України, у березні 1998 р. - вибори Верховної Ради. Перевіривши за таблицями місячних тиражів і періодичності незалежних видань, як змінювалися їх тиражі за кілька місяців до та в місяць проведення цих виборів, виявлено видання, що дійсно мали підвищення тиражу. Якщо за місяць до виборів тираж зростає, а наступного місяця падає, то це редакторська тактика підтримки виборів без залучення сторонніх коштів. Політична реклама, оплачена редакції, здійснюється для маніпулювання вибором електорату.

Укладені таблиці тиражів видань з чотирьох регіонів: західних, східних, північних і південних областей дали змогу переконатися у їх постійній зміні, а також виявити періоди різкого зниження та збільшення тиражів. Щороку різке падіння тиражу відбувається у січні, липні, інших місяцях (наприклад, квітні 1992 р.), коли закінчується основна або додаткова передплата. Крім того, виявлено збіг зниження тиражів із двома заходами грошової реформи в Україні, а саме - з випуском у готівковий обіг тимчасової перехідної валюти купоно-карбованця у січні 1992 р. і випуском цієї ж валюти у безготівковий обіг у листопаді 1992 р., що засвідчує таблиця «Зменшення тиражів під час заходів грошової реформи». Виявлено плюралізм думок у незалежних виданнях, ставлення редакцій до описуваних політичних фактів, подій, явищ. Політична орієнтація видання, яку назвали редактори під час опитування, у багатьох випадках збіглася з виявленим ставленням до політичних, економічних, соціальних змін. Найбільш позитивне ставлення виявляли видання з правою політичною орієнтацією (сім), негативне - ліві (три), збалансоване - у центристських виданнях (31). Хоча нейтральну політичну орієнтацію назвали 16 опитаних редакторів, лише дев'ять редакцій нейтрально ставляться до суспільних процесів. Аналіз доводить наявність свободи слова у незалежній пресі, що сприяє демократичному розвиткові суспільства. Зібрані дані підтвердили політичний, економічний, кримінальний тиск на журналістів.

Виходячи з концепції, що до внутрішньої трансформації періодичних видань належать передусім зміни їх ціннісних орієнтацій, зроблена спроба їх виявити. Під час опитування редакторів незалежних видань за анкетою виявлено: 34 з 50 редакцій мали судові процеси стосовно порушення етичних норм, образи честі, гідності й ділової репутації, за що найбільше судять журналістів. Ще одним підтвердженням зміни ціннісних орієнтацій стало те, що на запитання: «Чи дискредитували Ваше видання в інших ЗМІ?» 41 редактор відповів «так». Це означає, що чимало журналістів знехтували принципом журналістської етики - солідарністю журналістів. Дослідження текстів незалежних видань методом оцінок виявили морально-правові відхилення, що загрожують не тільки моральному здоров'ю людей, а й свободі ЗМІ, побудові громадянського суспільства. Матеріали з порушеннями журналістських етичних вимог перекручують, знецінюють високі моральні цінності. Нігілізм, негативізм, нонконформізм, пасивне пристосовництво стали основними тенденціями моральних критеріїв і зумовлені соціально-економічною та духовною кризою в країні, руйнуванням усталених гуманістичних моральних стереотипів. Це неминуча плата за обман народу як у минулому, так і сьогодні. Час суспільної трансформації в Україні характеризується інтерференцією моральних норм як у суспільстві, так і в пресі.

Перший підрозділ шостого розділу «Регулювання моралі журналістської діяльності в Україні та за кордоном» розкриває поняття ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності. Виділено правовий, адміністративний, корпоративний, редакційний рівні розв'язання конфліктів, відсутність системи саморегулювання етики ЗМІ. В Україні немає незалежних від держави організацій, що самостійно регулюють порушення етики в ЗМІ. Визначено, що корпоративне й редакційне регулювання порушень є саморегулюванням, а правове, адміністративне (через державні структури, такі, наприклад, як Судова палата в Росії) - державним регулюванням. Останній вид регулювання - примусовий, недемократичний. Розкрито перевагу саморегулювання етичних проблем у журналістській діяльності, що основується на добровільному виборі, самодисципліні, кодексі журналістської етики. Самоконтроль журналістів можливий за умови високої професійної підготовки, моральної культури журналіста. На прикладі діяльності Рад у справах преси Німеччини, Нідерландів, Норвегії, Швеції, Великобританії, Австрії, Австралії, п'ятьох провінцій Канади розкрито важливість саморегулювання для розбудови громадянського суспільства в Україні, попередження державного впливу на ЗМІ. Розглянуто аспекти правового регулювання приниженні честі, гідності, ділової репутації ЗМІ в Україні. Розкрито суть поняття моральної шкоди від моральних переживань, ушкодження здоров'я, порушених прав власності (в тому числі інтелектуальної), неможливість продовження активного громадського життя, нормальних життєвих стосунків з людьми, настання інших негативних наслідків. Розкрито механізм відшкодування моральної шкоди через суд.

У другому підрозділі шостого розділу обґрунтовано актуальність, мету, об'єкти, методику дослідження саморегулювання ЗМІ за кордоном. У розвинутих країнах для саморегулювання проблем преси діють ради з преси й омбудсмени (посередники між редакцією й ображеною стороною). Механізми ціннісно-етичного регулювання радіо і телебачення на Заході існують окремо, на рівні ЗМІ, компанії, студії. Інформацію про назву рад, її засновників, склад, функції, джерело етичних норм, наявність омбудсмена і виявлені недоліки в діяльності закордонних рад укладено в таблицю. Проаналізовано також діяльність російської Судової палати з інформаційних спорів (СПІС), що розглядає справи з порушень моралі в ЗМІ. Ця організація є державною, фінансується з бюджету, приймає рекомендації і попередження. Після аналізу зарубіжних систем саморегулювання доведено, що розв'язання конфлікту з редакцією, журналістом через незалежну раду з преси, по-перше, економічно вигідніше як для ображеної сторони, так і для журналістів, редакцій, по-друге, процес регулювання відбувається швидше, ніж у суді, по-третє, не фінансується з бюджету. Ради з преси не є органами цензури, а тільки перевіряють окремі матеріали, про які йдеться в скаргах на пресу і журналістів. У Канаді, США, Великобританії редакції газет призначають омбудсменів, часто викладачів журналістики, для розгляду скарг читачів і рекомендацій редакторам. Для України цілком прийнятний досвід омбудсменів у редакціях газет. Чимало редакцій могли б ввести на посаду юристів, що знають інформативне право, журналістські етичні норми. Крім того, доцільно створити Національну раду у справах преси, а також окремо ради з радіомовлення і телебачення як небюджетні, добровільні громадські організації, до яких увійшли б представники громадськості, журналісти, а очолив би голова з юридичною освітою, досвідом судді у Верховному суді України. Національну раду з преси можна було б фінансувати за рахунок штрафів, накладених на редакції і журналістів за порушення етичних норм, а також редакцій газет пропорційно до тиражу. Характерно, що у багатьох країнах ради з преси, радіо, телебачення створюються після спроб держави контролювати їх, обмежити законом вже гарантовані свободи. Незалежність ЗМІ, журналістів і самоконтроль преси, радіомовлення і телебачення взаємозумовлені. Журналісти незалежних mass media зацікавлені в тому, щоб їх незалежність держава гарантувала тільки законами, а в самих ЗМІ існували незалежні організації саморегулювання, орієнтовані на дотримання етичних вимог преси, радіо, телебачення.

Третій підрозділ містить виклад концепції ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності, обґрунтовує її актуальність, значення в новоутворених незалежних державах. Проблема демократичного регулювання журналістської діяльності особливо важлива для незалежних ЗМІ. Ціннісно-етичне регулювання журналістської діяльності передбачає демократичну систему саморегулювання ЗМІ на основі кодексу, що закріплює етичні цінності, норми журналістів і прийнятий редакціями ЗМІ.

Актуальність і значення кодифікованого кодексу журналістської етики зумовлена зростанням ролі ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності у перехідний період від тоталітарного до демократичного суспільства. Обґрунтовано потребу в кодифікованому кодексі журналістської етики. Нинішній український кодекс не відповідає сучасним вимогам за змістом і формою, тому що в ньому не знайшли відтворення суттєві зміни в державі, нові демократичні етичні цінності, норми журналістів, не передбачено відповідальності журналіста за моральну шкоду, завдану його матеріалами. У чинному українському кодексі немає статей, що засуджували б приховану рекламу, регулювали мораль журналістів у кіберпросторі, визначали б статус самого кодексу (хто його приймає і вводить у дію). Чинний Кодекс професійної етики українського журналіста містить в одній статті поєднання кількох вимог, що не тільки не відповідає вимогам до кодексів, а й є логічною помилкою. Сучасною формою кодексу журналістської етики, на нашу думку, повинен бути кодифікований кодекс, що конкретно визначав би моральні проступки журналістів і встановлював відповідальність. Проект кодексу визначає загальні принципи, етичні норми журналістської діяльності, кодифікує їх за статтями і встановлює відповідальність.

Чинність кодексу великою мірою залежить від його визнання усіма творчими спілками, об'єднаннями журналістів, організаціями, штатними творчими працівниками радіо, телебачення, преси, інформагентств (незалежно від форм власності), а також позаштатними авторами. Проект кодексу складається із преамбули й трьох частин: загальної, конкретної, частини про відповідальність. До загальної частини проекту увійшли вже зафіксовані в чинному українському кодексі етичні принципи, об'єктивності, відповідальності, правдивості й не зафіксовані принципи свободи ЗМІ, чесності, що містять Міжнародні принципи журналістської етики. У зв'язку з масовим порушенням загальнолюдських норм моралі введено принципи гуманізму, пристойності. Друга частина проекту кодексу містить статті, де зафіксовано конкретні порушення моралі в ЗМІ. Третя частина визначає рівні розв'язання моральних конфліктів у ЗМІ та покарання. Справи про порушення принципів і норм журналістської етики між ображеним і журналістом могла б розглядати редакційна рада з етики. Обласні ради з журналістської етики Спілки журналістів, інших журналістських організацій, обрані обласними конференціями, розглядали б непорозуміння редакцій та осіб, організацій, фірм. Національна рада з етики журналістів, обрана з'їздами Спілки, інших творчих журналістських організацій, розглядала б касації рішень обласних рад, а також спори ЗМІ державного розповсюдження. Мірою покарання у майбутньому кодексі визначено штраф на користь потерпілих і творчої спілки, суму якого визначала б рада з етики. Журналіста, який вдруге порушив етичні вимоги, можна позбавляти на піврічний термін права друкуватися, виступати в цьому ЗМІ, а на винну редакцію накладати подвійний (порівняно з попереднім) штраф. Майбутній кодекс журналістської етики як добровільне самообмеження журналістів повинен бути прийнятим зборами представників усіх творчих журналістських організацій України.

Розкрито перевагу механізму демократичного регулювання моральних порушень у ЗМІ на прикладі Естонії, Литви, де вже діють Комісія й інспектор з журналістської етики, що значно зменшують витрати журналістів і не використовують коштів бюджету. У демократичній державі завжди повинен бути вибір форми захисту: в редакції, раді, суді.

Викладено концепцію реорганізації системи судового регулювання моралі в ЗМІ. Правозахистом в інформаційній сфері, зокрема, порушеннями моралі в ЗМІ могла б займатися судова колегія з інформаційних справ в обласних судах і Верховному суді України, а не загальні суди, як тепер. Згодом, коли Україна стане економічно могутнішою, варто створювати спеціалізовані інформаційні суди. Суди первинної інстанції повинні бути на рівні області. Про утворення таких судів на рівні районів не може бути й мови, оскільки це значно збільшить штати й витрати. Навіть недоцільно створювати міжрайонні інформаційні суди першої інстанції. В окружних судах цілком реальна спеціалізація суддів з розгляду інформаційних справ. Для них бажано відповідно готувати кадри, організовувати спеціалізацію чи хоча б читати спеціальні курси лекцій з інформаційного права на юридичних факультетах. Запропонована демократична концепція судового регулювання відповідає міжнародним вимогам і досвіду, не вимагає великих коштів, збільшення штату і є реальною в умовах економічної кризи в державі.

ВИСНОВКИ

Проведене комплексне дисертаційне дослідження охопило кілька напрямів удосконалення моральності ЗМІ: основи журналістської етики, дослідження стану моралі незалежної преси України в аспекті суспільної трансформації, трансформації преси, аналіз зарубіжного досвіду для запозичення й впровадження в Україні, створення проекту кодифікованого кодексу журналістської етики, концепції ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності й дало можливість системно розв'язати актуальну науково-практичну проблему, виконати всі накреслені завдання, досягти поставленої мети та зробити такі висновки.

1. Дослідження журналістської етики показало, що журналістика формує культуру народу, має виховний вплив, потребує знання, дотримання етичних вимог. Як частина культури, журналістська культура і культура журналіста впливає на культуру народу. Фахова спроможність журналіста залежить від дотримання професійних етичних вимог, здатності до аскези. Журналістська етика як складова духовної культури сприяє виконанню професійного обов'язку журналістів, підвищує ефективність їх праці на всіх етапах. Суть авторської концепції полягає в розумінні журналістської етики як галузі прикладної, професійної, нормативної науки, що аналогічно до загальної етики має взаємопов'язані і взаємозумовлені розділи: аксіологію, деонтологію.

2. Аксіологічний підхід обґрунтовано виховною, регулятивною, культуровиховною функціями ЗМІ. Виділено загальнолюдські, національні, етнічні, професійні, індивідуальні види етичних цінностей.

3. Невиконання етичного обов'язку або етичної заборони призводить до порушення етичної норми, етичної цінності. Це можна сформулювати як закон ланцюгових порушень. Взаємозалежністю суспільної та журналістської моралі можна пояснити девіантність, інтерферентність моралі ЗМІ перехідного періоду.

4. В аспекті деонтології відповідно до рівнів етичних вимог диференційовано ціннісно-етичні нормативні документи. Найвищі, найзагальніші етичні вимоги - цінності, відтворені в універсальних принципах і зафіксовані в міжнародних документах, нижчі - в етичних нормах, що містять національні кодекси, ще нижчі - загальні службові етичні обов'язки та заборони, відтворені в редакційних кодексах етики, посадові етичні обов'язки - в посадових обов'язках кожного фахівця ЗМІ. Журналістські етичні принципи, норми, етикетні правила диференційовано за різними ознаками. За сферою розповсюдження виділено міжнародні, національні, корпоративні, редакційні документи, що містять норми журналістської етики. Ціннісно-етичні нормативні документи залежно від рівня узагальнення етичних вимог, розповсюдження є принципами, деклараціями, хартіями, кодексами, канонами.

5. Гуманістичні ідеї повинні бути основним орієнтиром журналістської моралі. У перехідний період до демократії гуманізм виконує інтегруючу функцію, може об'єднати класові, національні, партійні, конфесійні інтереси з метою захисту людини, її свобод, для розбудови громадянської держави. Демократично спрямована журналістика, що формує гуманістичні погляди, моральність, сприяє також психічній рівновазі людини і водночас прогресу української держави, цивілізації.

6. Обґрунтовано зміну терміна свобода преси на свободу ЗМІ у зв'язку з появою аудіо, аудіовізуальних ЗМІ та кіберзасобів. Свободу ЗМІ розглянуто як політичну, правову, етичну цінність журналістів, обов'язковий елемент демократії. Розтлумачено права й гарантії свободи ЗМІ в Україні, виявлено упущення в законодавстві, зокрема, відсутність статей про свободу ЗМІ у Конституції України.

7. Свобода ЗМІ передбачає відповідальність журналістів за матеріали, вплив на аудиторію. Її регламентують міжнародні, національні правові норми, котрі диференційовано як зобов'язувальні, обмежувальні й заборонні.

8. Правове регулювання свободи ЗМІ могли б здійснювати Закон про мораль, Закон про свободу масової комунікації, де були б відображені статті про свободу політичних дискусій, свободу оцінки в ЗМІ.

9. На основі порівняльного аналізу зарубіжних кодексів і чинного українського виявлено, що Кодекс професійної етики українського журналіста містить майже всі найважливіші етичні норми зарубіжних кодексів. Однак в українському кодексі не відображені норми про приховану рекламу в ЗМІ, введення в дію кодексу, відповідальність за порушення його етичних норм. Виявлене поєднання в одній статті різних етичних принципів і норм ускладнює використання документа у щоденній практиці ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності.

10. Уточнено поняття службова етика журналістів, що регламентує моральність їх діяльності і поведінки у професійному середовищі. Виявлено мету, завдання, особливості службової етики. Норми службової етики журналістів містять окремі пункти статутів редакцій, контрактів, службових інструкцій, посадових обов'язків, наказів, постанов творчих спілок тощо. Виділено службові обов'язки й службові заборони журналіста, що можуть бути введені у редакційні кодекси етики. Опитування редакторів 50 незалежних видань усіх областей України виявило, що у більшості редакцій немає редакційного кодексу етики. На основі опитувань журналістів виділено порушення службової етики у стосунках із колегами, керівництвом редакції, а також редакторів із підлеглими. Сформульовано розгорнуті й лаконічні правила етичної поведінки журналіста.

11. Поряд з етичними цінностями, нормами журналістська етика логічно інтегрує етикетні приписи. Останні в історичному аспекті досліджує етикетознавство. Спростовано застарілий погляд на етикет як на зовнішню форму спілкування, а не моральне явище. Фаховий етикет журналістів - це не тільки правила поведінки, вчинків у професійній діяльності, а й конденсований символічний вияв ставлення, що в формі етикетних знаків несе конкретне моральне почуття, прихильність до співбесідника. Етикет є структурним елементом моральної культури журналіста, містить прості норми журналістської етики і пов'язаний з виконанням професійного обов'язку журналіста.

12. Етикетна поведінка журналіста створює позитивний емотивний фон спілкування, виражає повагу, сприяє захисту честі, гідності, репутації людини. Виділено вербальний, офіційний, неформальний, речовий, комп'ютерний види етикетів журналістів та порушення їхніх етикетних правил. Показано особливості журналістського етикету вітання, знайомства, зібрано й узагальнено правила, рекомендації журналістам під час бесід, інтерв'ю, прес-конференцій. Виділено основні формули вербального етикету: привітання, подяки, прохання, прощання та розроблено методику їх використання в журналістській діяльності.

13. Уточнено поняття, мету, види полеміки та критики, виявлено та диференційовано порушення в них вимог журналістської етики. Розкрито прийоми фальшування у журналістській полеміці та критиці. Виділено такі некоректні прийоми в доказовості думок, ідей журналістського матеріалу: софізми, підміна тези, недомовленість, неправдиві аргументи.

14. За методом відтворення, засобом масової інформації, змістом, предметом диференційовано рекламу в ЗМІ. Виділено особливості етики реклами в ЗМІ, загальні етичні принципи, норми, зокрема, етичні норми політичної, комерційної реклами в ЗМІ, їх етичні обмеження та заборони. Всі етичні вимоги до реклами в ЗМІ можна укласти в три розділи «Загальні етичні цінності реклами в ЗМІ», «Етичні норми реклами в ЗМІ» й «Етикетні правила реклами в ЗМІ» Кодексу етики реклами в ЗМІ.

15. Порушено проблеми комп'ютерної етики журналістів, які випускають кібергазети та журнали, використовують Інтернет, інші мережі для збору інформації, участі в конференціях, а також електронну пошту. Виявлено етичні порушення в комп'ютерних мережах часто не відповідають і правовим нормам. Розглянуті етикетні правила для користувачів мереж, американський кодекс комп'ютерних професій можуть стати основою для проекту кодексу комп'ютерної етики в Україні.

16. Осмислено правовий, адміністративний, корпоративний, редакційний, індивідуальний рівні ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності. Виявлено, що в Україні немає системи саморегулювання ЗМІ, а також журналістських організацій, незалежних від держави. Визначено, що корпоративне й редакційне регулювання є саморегулюванням, а правове, адміністративне - державним регулюванням.

17. Причинами порушень етичних вимог є брак журналістської освіти у творчих працівників редакції, відсутній або незначний редакторський досвід. Девіантність моралі журналістів підтверджують судові справи з порушень етичних норм більшої половини редакцій.

18. Деякі видання, проголошуючи себе незалежними, не є політично незалежними, що підриває їхній авторитет, змінює ставлення аудиторії до незалежних ЗМІ, трансформує їх роль у суспільстві. Гіпотеза про залежність девіантності журналістської моралі від сторонньої матеріальної підтримки видань підтверджена лише частково, оскільки матеріальна підтримка редакцій часто разова і не має систематичного характеру.

19. Комплексне соціологічне дослідження незалежних видань усіх областей України за 1991-1998 рр. дало змогу виявити явище трансформації преси і встановити його залежність від політичних й економічних реформ в Україні, довести взаємозв'язок трансформації суспільства і преси. Від часу появи перших незалежних видань встановлено два періоди трансформації преси - деконструктивний (1986-1991 рр.) щодо колишньої держави СРСР та конструктивний (1992-1998 рр.) щодо України.

20. Невихід, припинення існування видань у зв'язку з браком коштів підтверджує залежність преси від трансформації суспільства. В усіх областях України виявлено незалежні видання, що виходять, припинили вихід, диференційовано їх за видами та розповсюдженням. Кількісні й відсоткові показники окремо з кожної області України зведено в шість таблиць, що статистично підтверджують трансформацію преси.

21. Під впливом економічної кризи зовнішня трансформація преси виявилася у різкому зменшенні тиражів, зміні періодичності, рідше - обсягу видання і формату. Періоди різкого зменшення тиражів незалежних видань наставали після чергової або додаткової передплати у січні, липні, або різкого зниження курсу національної грошової одиниці. Також виявлено збіг зміни тиражів із двома заходами грошової реформи в Україні - випуском у готівковий обіг тимчасової перехідної валюти купоно-карбованця в січні 1992 р., випуском цієї ж валюти в безготівковий обіг у листопаді 1992 р.

22. Не підтвердилася гіпотеза про системну внутрішню трансформацію незалежних видань. Лише у деяких виданнях частково виявлено явище внутрішньої трансформації як відхилення від правових, етичних норм.

23. Виявлений девіантний стан моралі засобів масової інформації перехідного періоду характеризується відхиленням від журналістських етичних вимог внаслідок суспільної трансформації, трансформації видань, зокрема зміни їхніх тиражів, політичних орієнтацій, що неодмінно породжують девіантність, інтерференцію моралі ЗМІ, внутрішню трансформацію преси.

24. Зондування плюралізму думок у незалежних виданнях підтвердило, що журналісти можуть висловлювати своє ставлення до описуваного. Це засвідчує наявність свободи оцінок у незалежній пресі, котра повинна сприяти демократичному розвиткові суспільства. Опитування редакторів показало, що в перехідний період відбувається зміна цінностей. В умовах конкуренції чимало журналістів нехтують принципом професійної солідарності, в гонитві за сенсаціями дискредитують колег, інші видання, що підтверджує думку: час суспільної трансформації характеризується інтерференцією моралі преси.

25. Для поліпшення саморегулювання засобів масової інформації України, запозичення кращого зарубіжного досвіду проаналізовано діяльність систем саморегулювання преси у країнах, де діють ради з преси та омбудсмени. На основі аналізу їх діяльності виявлено позитивні й негативні чинники, що впливають на їх ефективність. Позитивними факторами є наявність у складі рад преси представників громадськості, очолювання рад юристами, членами Верховного суду країни, використання кодексів журналістської етики. До негативних факторів можна віднести: відсутність представників громадськості у складі рад, відсутність загальних кодексів журналістської етики, регулювання етичних проблем на основі звичаєвого або прецедентного права. Вивчення зарубіжного досвіду підтвердило необхідність конкретного, чіткого формулювання етичних вимог у кодексі журналістської етики.

26. Розроблений проект кодифікованого кодексу журналістської етики враховує результати досліджень зарубіжних вчених і власних, конкретно, постатейно формулює порушення етичних цінностей, норм, має практичне значення для ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності. Проект може стати основою нового кодексу журналістської етики України чи іншої держави, міжнародних документів з журналістської етики.

27. Запропонована демократична система ціннісно-етичного регулювання відповідає сучасним вимогам розвитку демократичного суспільства, захисту прав людини. Суть її зводиться до саморегулювання без втручання державних органів і бюджетних коштів.

Невідповідність Законів України, що стосуються ЗМІ, міжнародним правовим документам, відсутність системи ціннісно-етичного регулювання журналістської діяльності спонукатиме до збільшення відхилень від журналістських етичних вимог, поглибить девіантність і подовжить період інтерферентності моралі ЗМІ, посилить внутрішню трансформацію преси. Впровадження наукових результатів, практичних рекомендацій дисертаційного дослідження значною мірою позначилося б на моральності журналістів, культурі ЗМІ, їх аудиторії, сприяло б розбудові громадянського суспільства в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Аргументація в публіцистиці: Монографія. - Львів: Ред.-видавн. відділ Львів. ун-ту, 1992. - 130 с.

Журналістська етика та етикет: основи теорії, методики, дослідження трансформації незалежних видань України, регулювання моральних порушень: Монографія. - Львів: Світ, 1998. - 412 с.

Аналітичні методи в журналістиці: Навч. посібн. - Львів: Ред.-видавн. відділ Львів. ун-ту, 1997. - 110 с.

Методи збирання й фіксації інформації в журналістиці: Навч. посібн. - К.: УМК ВО, 1991 (у співавт., автором написані С. 61- 96).

Основи масової комунікації: Навч. посібн. - Львів: Ред.-видавн. відділ Львів. ун-ту, 1996. - 170 с.

Правові й етичні норми журналістики: Тексти лекцій. - Львів: Ред.-видавн. відділ Львів. ун-ту, 1993. - 96 с.

Використання і трансформація образів // Культура мови і культура в мові. - К.: УМК ВО, 1991. - С.137-142.

Гаранти журналістам у Законі України про авторські права // Укр. журналістика: формування сучасного обличчя: Вісн. Львів. ун-ту. - Сер. журналістика. - 1993. - Вип. 18. - С.32-36.

До проблеми класифікування періодики України // Українська журналістика: історія і сучасність. - Вісн. Львів. ун-ту. - Сер. журналістика. - 1995. - Вип.19. - С.11-15.

До проекту Кодексу етики журналіста України // Укр. журналістика: історія і сучасність: Вісн. Львів. ун-ту. - Сер. журналістика. - 1997. - Вип. 20. - С.21-25.

Культура фактографічної аргументації в районній газеті // Преса як активна учасниця перебудови. - Вісн. Львів. ун-ту. - Сер. журналістика. - 1988. - Вип. 15. - С. 48-54.

Логічна культура - запорука журналістської майстерності // Журналістика: преса, телебачення, радіо. - 1991. - № 23. - С. 54-64.

Методи пізнання й відтворення у журналістиці і системне навчання // Проблеми освіти: наук.-метод. зб. - К.: ІЗМН, 1998. - С. 60-67.

Мовленнєва культура творення образів // Мова і духовність нації. - Львів: Ред.- видавн. група Львів. ун-ту, 1990. - С. 102.

Незалежна преса й суспільно-економічна трансформація // Зб. праць і матеріалів на пошану Лариси Іванівни Крушельницької / Ред. кол.: М.М. Романюк та ін. - Львів, 1998. - С. 389-396.

Незалежна преса у контексті суспільно-економічних трансформацій // Студії політологічного центру «Генеза». - 1998. - № 1. - С. 56 -60.

О регулировании системы защиты чести и достоинства на Украине // Законодательство и практика средств массовой информации. -1997. - № 6. - С. 6- 7.

Поліпшення аргументації в публіцистиці // Журналістика і соціально-економічне прискорення: Зб. статей. - К.: УМК ВО, 1988. - С. 54-64.

Розвиток нової системи захисту честі й гідності як один із напрямів розбудови громадянського суспільства // Студії політологічного центру «Генеза». - 1997. - № 2. - С. 63-65.

Свобода ЗМІ та її правові гарантії // Площа ринок. - 1998. - 17 лип. - 31 лип.

Спроба класифікації сучасних журнальних видань України // Зб. праць наук.-дослідн. центру періодики. - Львів, 1995. - Вип.2. - С. 174-180.

Актуальні проблеми класифікування періодики України // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. і повід. другої Всеукр. наук.-теорет. конф., 21-22 грудн. 1994 р. - Львів.- 1994. - С. 111-114.

Гарантировать журналистам особую социальную защиту // Журналистика в 1995 году: Тез. науч.-практ. конф.: В 5 ч. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1996. - Ч.3. - С. 10-12.

Журналістські методи в періодиці та їх класифікація // Українська періодика: історія і сучасність : Тези доп. і повід. третьої Всеукр. наук.-теорет. конф., 22-23 груд. 1995 р. - Львів, 1995. - С. 143-145.

Класифікація газет України // Українська періодика: історія і сучасність: Тези доп. і повід. Всеукр. наук.-теорет. конф., 9-10 груд. 1993 р. - Львів, 1993. - С. 133-137.

Правові гарантії незалежної преси // Українська періодика: історія і сучасність: Четверта Всеукр. наук.-теорет. конф., 19-20 груд. 1997 р. - Львів, 1997. - С. 142-145.

Трансформация независимой периодики // Журналистика в переходный период: Тез. международн. научн. конф., 23-25 окт. 1997 г.: В 5 ч. - М., 1997. - Ч. 2. - С. 18-21.

Размещено на Allbest.ru