Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет культури і мистецтв

Інститут Державного управління і права

Кафедра державного управління

Курсова робота

з документознавства

Наукові документи на ринку України

студентки ІІІ курсу

групи ДМ-11

Івахненко Оксани Миколаївни

Київ - 2004 р

План

Вступ

Розділ 1. Наукові документи - їх значення, використання та види

Розділ 2. Наукові видання, їх види

§ 2.1 Наукові та науково-популярні видання

§ 2.2 Науково-виробничі видання

§ 2.3 Довідкові видання

§ 2.4 Інформаційні та бібліографічні видання

§ 2.5 Літературно-художні видання

§ 2.6 Періодичні видання та видання, що продовжуються

§ 2.6.1 Журнали

§ 2.6.2 Збірка, що продовжується

§ 2.7 Наукові нотні видання та ізографічні видання

§ 2.8 Наукові видавництва

Розділ 3. Патентні та нормативні документи

Розділ 4. Неопубліковані документи

§ 4.1 Звіти про НДР та ДКР

§ 4.2 Депонований рукопис

§ 4.3 Дисертація та автореферат дисертації

§ 4.4 Науковий переклад та оглядово-аналітичні документи

Розділ 5. Кінофотофонодокументи на наукову тематику

Висновки

Список використаної літератури

Примітки

Додатки

Вступ

Наукові документи на ринку України - ця тема цікавила споживачів інформації у всі часи. Наскільки інформована людина, настільки розвинене суспільство в тій чи іншій сфері діяльності. До недавнього часу знайти на ринку документи з науковою інформацією було проблемою. Та на сьогоднішній день це проблем не викликає. Будь-яку інформацію можна отримати у короткий час засобами комунікації - ІНТЕРНЕТ, бібліотечні фонди і т. ін.

Готуючись до написання роботи робила перегляд літератури. Висновки невтішні - з даної теми на ринку (зокрема, книжковий ринок “Петрівка”) літературу можна знайти випадково, або замовляючи попередньо. Вона не лежить на розкладках, тому що не є “ходовим” товаром. А спеціалісти у сфері науки сюди заглядають за літературою не часто. Тому прийшлося все знаходити у бібліотеці, а там з наповненням науковою інформацією все в порядку. Можна знайти не тільки книжку, а й якусь наукову роботу (Національна Парламентська бібліотека України), дисертацію тощо. Велика кількість інформації із заданої теми знаходиться у Національній бібліотеці України ім. В.І.Вернадського.

Мета роботи: Визначення тематики наукових документів, їх види у різних галузях діяльності, їх розповсюдження та зберігання.

Об'єктом дослідження є наукові документи різного направлення, різних видів, з різноманітною науковою інформацією.

Завдання дослідження - найширше та докладніше (глибше) розглянути всі (по можливості) види документів, які містять наукову інформацію.

В роботі показані всі види наукових документів. Головним завданням наукових документів є забезпечення науковою інформацією різних сфер діяльності суспільства. Характер інформації наукових видань визначається специфікою наукового знання. Відповідно до характеру інформації наукові видання поділяються на науково-дослідницькі та джерелознавчі. Наукові документи відображають результати або хід теоретичних чи експериментальних досліджень, вони відображають майже всі питання - це і окремі відкриття, гіпотези, теорії, шляхи досліджень, опис конкретного дослідження, нові явища, закономірності розвитку природи та суспільства та багато ін.

Робота складається з восьми розділів, у яких розкривається поняття “наукового документу”. Кожний розділ є окремим дослідженням у тій чи іншій сфері діяльності, де використовуються наукові документи.

І розділ - це визначення, що ж таке науковий документ, його значення для суспільства, використання у різних сферах діяльності.

ІІ розділ - складається з опису різноманітних видів видань у сфері науки. Існує п'ять видів видання, які користуються популярністю серед науковців і не тільки серед них. Основними серед цих видань є наукові та науково-популярні видання. Наукові видання розраховані на спеціалістів у певній області науки, проте можуть використовуватись й іншими категоріями читачів. В свою чергу науково-популярні видання розраховані на масового читача, який не є спеціалістом у сфері науки, на спеціалістів, які працюють у суміжних областях науки і т. ін.

Підвидом видань у сфері науки є також науково-виробниче видання, яке розраховане для використання спеціалістами з вищою освітою та спеціалістів середньої ланки (технологи, медсестри і т. ін). воно слугує для інформування про наукові досліди, досягнення, які мають прикладне та виробниче значення.

Чи не найпопулярнішим серед таких видань є довідкові видання. Енциклопедії, словники, довідники - ось ці документи користуються попитом не тільки серед фахівців, а й серед масового споживача інформації. Вони містять у собі і наукову, і пізнавальну, і довідкову інформації, які корисні для будь-якого читача чи то для написання якоїсь роботи, чи то для загального розвитку знань.

Великого значення набувають і інформаційні видання. Інформаційне видання - це джерело оперативної інформації, яке покликане доносити до споживача у максимально короткі строки інформацію з найактуальніших тем. У свою чергу інформаційні видання поділяються на три підвиди: бібліографічне, реферативне та оглядове. Характеристика цих підвидів описана у роботі.

Іще одним із видів видань є літературно-художнє видання. Ці видання ділять на три підвиди: наукові, науково-масові та масові. Наукові літературно-художні видання призначені для науково-дослідницької роботи. Повне описання цих видань також є у роботі.

ІІІ розділ - приділяє увагу таким видам наукових документів, як патентна та нормативна документація. З точки зору на ці документи, то вони існують для користування не для всіх споживачів інформації. Патентна документація є одним з основних джерел наукової інформації. В ній міститься інформація про результати науково-технічної діяльності, про права власників на винаходи тощо. Нормативний документ - це державні стандарти та технічні умови. Ці документи говорять самі за себе. Нормативні, значить визначають якісь норми у тій чи іншій області діяльності.

У четвертому розділі роботи йде мова про наукові періодичні видання та видання, що продовжуються. З погляду на ці види документів можна сказати, що в цій області діяльності, тобто в області науки, виходить дуже багато періодичних видань. Такий вид періодичного видання, як газета, у сфері науки я, на превеликий жаль, не знайшла. А от справа з журналами з цієї теми йде добре. Існує велика кількість наукових журналів - і з природничих наук, і з точних, і з багатьох інших. Збірка, що продовжується, теж є науковим документом. Вона дуже різноманітна за цільовим призначенням, оформленням, складом, структурою.

П'ятий розділ роботи складається з інформації про наукові нотні видання та ізографічні видання. Здавалося б, яку наукову інформацію можуть містити такі види документів? А в них дуже багато вміщено саме наукової інформації. Та про це докладно викладено у роботі.

В окремий розділ виділено неопубліковані документи. Це документи, які не розраховані на широке розповсюдження і, які створені у ході роботи установ, підприємств, окремих осіб, відображують результат їх діяльності. В таких документах якнайбільше наукової інформації. Це і звіти про науково-дослідницьку роботу та дослідно-конструкторську розробку, і депонований рукопис, і дисертація, і автореферат дисертації, науковий переклад, оглядово-аналітичний документ та ін.

Розглядаючи наукові документи можна сказати, що серед кінофотофонодокументів ми також можемо знайти відбитки наукової інформації. Особливо це виражено у кінодокументах та фотодокументах. Всі ми знаємо, що існують науково-популярні фільми про природу, про які-небудь технічні досягнення. Чимало існує і телепередач з цієї теми - “Жива природа”, “Очевидное невероятное” і багато інших.

Отже, ця робота по дослідженню новизни та актуальності наукових документів повинна стати невеличким путівником для широкого кола читачів. Можливо, вона не досить насичена науковими розробками у даній сфері, тому що такими розробками повинні займатися кваліфіковані спеціалісти, але вона досить зрозуміла для будь-кого іншого.

Розділ І. Наукові документи - їх значення, використання та види

Саме поняття “документ” є центральним, фундаментальним у понятійній системі документознавства. Воно відображає ознаки реально існуючих предметів, які служать об'єктами практичної діяльності у створенні, збиранню, аналітико-синтетичній обробці, зберіганню, пошуку, розповсюдженню та використанню документної інформації у суспільстві [1].

Це поняття використовується у всіх сферах суспільної діяльності.

Воно розуміється по-різному в таких наукових дисциплінах, як інформатика, бібліотечна справа, бібліографічна, архівна справа, музейна справа, а також у відповідних спеціальних галузях діяльності - бібліотечній, музейній, архівній галузі та бібліографії.

Документи бувають різні, тому ми зупинимось на наукових документах.

Наукові документи - це документи, в яких викладено інформацію наукового характеру з використанням спеціальних термінів, позначок, визначень тощо. Такі документи використовуються у різних сферах діяльності: у медицині, у техніці, виробничій сфері, у мистецтві і т. ін.

У науковій діяльності документи служать засобом отримання та передачі знань для вивчення процесів і явищ природи та суспільства. Це і наукова монографія, дисертація, тобто, наукові документи.

Документи створюються для зберігання та передачі соціальної інформації у часі та просторі.

Соціальна інформація - це спосіб (форма) передачі знань, емоцій та вольових впливів у суспільстві. Узагальнено соціальну інформацію можна визначити як повідомлення, що призначені для передачі у суспільстві [2].

Соціальна інформація - явище складне, яке розподіляється на види за різними принципами ділення. Першим принципом ділення соціальної інформації є її соціальне призначення. З цієї точки зору інформація розподіляється на масову та спеціальну. Саме спеціальна інформація, яка призначена для окремих соціальних груп, зокрема, спеціалістів, відображена у наукових документах. Хоча не можна сказати, що в них відсутня і масова інформація, тобто, призначена для всіх споживачів інформації.

З цих висновків виходить, що різні види документів будуть мати різну інформацію - або масову, або спеціальну, або обидві разом. Існує безліч видів наукових документів і всі вони мають велике значення для суспільства, для подальшого розвитку науки у різних її областях. Тому, для того, щоб мати якесь уявлення про наукові документи, розглянемо їх у різних видах документних потоків.

науковий неопублікований видання документ

Розділ 2. Наукові видання, їх види

Видання - це основний вид опублікованого, друкованого, поліграфічного документу. Це документ, призначений для розповсюдження інформації, яка у ньому зосереджена, яка пройшла редакційно-видавничу обробку; отриманий друкуванням або тисненням, поліграфічно-самостійно оформлений , який має вихідні дані [3]. Видання - найважливіший вид документу, головне джерело інформації, універсальний засіб соціальної комунікації. Довгий час - аж до ХХ століття - видання залишались практично єдиним засобом зберігання та передачі інформації, виконували зразу всі функції документа [4].

§ 2.1 Наукові та науково-популярні видання

Наукове видання містить результати теоретичних або експериментальних досліджень, а також науково підготовлені до публікації пам'ятники культури, історичні документи та літературні тексти.

Головною функцією сучасних наукових видань є документ не забезпечення науковою інформацією різних сфер діяльності суспільства: науки, виробництва, освіти, культури, управління. Крім того, є група наукових видань, основною соціальною функцією яких є забезпечення знайомства суспільства із змістом творів наукового здобутку минулого.

Наукові видання розраховані на спеціалістів у певній області науки, проте можуть використовуватись й іншими категоріями читачів.

Характер інформації наукових видань визначається специфікою наукового знання. Вони відображують результати або хід теоретичних або експериментальних досліджень. Тематика наукових видань, фактично, безмежна. Наукові видання можуть освітлювати будь-які питання: теорії, закони, гіпотези, окремі відкриття, хід досліджень, опис конкретного досліду, генезис науки або наукової течії, дискусію з приводу спірних питань, критику яких-небудь положень і т.д. [5]. Тут описується методика досліджень, історія найважливіших відкриттів, нові явища, закономірності розвитку природи та суспільства, висвітлюються відомі факти з нових позицій і т. ін. Наукові видання - це інструмент і результат дослідницької роботи.

За характером інформації, співвідношенню теоретичного та емпіричного матеріалу наукові видання поділяють на науково-дослідницькі та джерелознавчі (пам'ятники історії та культури). (див. схему № 1).

Науково-дослідницьке видання призначене для наукової роботи і містить теоретичні та експериментальні дані (відомості).

Джерелознавчі видання класичних творів, документів, архівних матеріалів і т. ін. відрізняються особливою старанністю підготовки тексту до публікації і розгалуженим науково-довідковим апаратом.

За додатковим цільовим призначенням і специфіці інформації науково-дослідницькі видання діляться на ряд підвидів: монографія, автореферат дисертації, препринт, тези докладів наукової конференції, матеріали конференцій, збірник наукових праць тощо.

Монографія представляє собою наукове видання у вигляді книги, яка містить повне або всебічне дослідження однієї проблеми або теми та належить одному або декільком авторам. Монографією є вичерпні узагальнення теоретичного матеріалу з наукової проблеми з критичним аналізом, визначенням значимості, формулюванням нових концепцій.

Автореферат дисертації - наукове видання у вигляді брошури, який містить складений автором реферат проведеного їм дослідження, яке представлене на здобуття наукового ступеню кандидата або доктора наук. Автореферат дисертації складається у відповідності з встановленими вимогами, інформує про основні змістові аспекти дисертації та фіксує науковий пріоритет автора.

Препринт - наукове видання, яке містить матеріали попереднього характеру, які опубліковані до виходу у світ видання, в якому вони можуть бути розміщеними.

Тези доповідей (повідомлень) наукової конференції (з'їзду, симпозіуму) - наукова періодична збірка, яка містить опубліковані до початку конференції матеріали попереднього характеру (анотації, реферати доповідей та повідомлень).

Матеріали конференції (з'їзду, симпозіуму) - неперіодична збірка, яка містить підсумки конференції (доповіді, рекомендації, рішення). У відповідності до направлення розрізняють матеріали наукової, науково-практичної конференції і т. ін.

Збірка наукових праць - це збірка, яка містить дослідницькі матеріали наукових установ, учбових закладів або товариств. Це - “Труды”, “Ученые записки” та інші збірки, які містять статті різних авторів, де викладено проміжні або кінцеві результати науково-дослідницької або дослідно-конструкторської роботи.

До особливого виду наукових видань можна зачислити збірки творів (повна збірка творів) вчених, тобто видання, які містять всі або певне коло наукових праць конкретного автора або співавторів-вчених.

За конструкцією наукові видання поділяються на мало об'ємні (матеріали конференцій, автореферат дисертацій) та об'ємні - їх більшість. Відрізняються вони також і оформленням. Якщо середній об'єм монографії 10- 20 облікововидавничих листів, то збірки творів та багатотомні праці мають об'єм від 30 і більше листів. Також різноманітна матеріальна конструкція цих документів - збірки творів, фундаментальних праць випускаються у суцільнотканинних палітурках, нерідко використовується тиснення. А тези доповідей, автореферати дисертацій оформлюються простіше - на дешевшому папері, в обгортках.

Разом з тим оформлення наукових видань має й загальні риси. Це,

по-перше, старанно розроблений довідковий апарат видання, який відповідає його змісту та структурі. Матеріали конференцій супроводжуються іменними, алфавітними списками учасників конференції. Збірки статей супроводжуються передмовами, іменними покажчиками і т. ін.

По-друге, для наукових видань характерна особлива точність і детальність шрифтових ілюстрацій (графіки, діаграми, креслення), фотоілюстрацій.

Науково-популярне видання - це видання, яке містить відомості про теоретичні або експериментальні досліди у галузі науки, культури та техніки, викладені у формі, яка доступна читачу-неспеціалісту.

Цільове призначення науково-популярних видань - розповсюдження та пропаганда наукових та інших спеціальних знань у сфері науки, техніки, виробництва, у тому числі їх історії. Вони містять відомості наукового або прикладного характеру, але не у всьому об'ємі, а тільки у вигляді загальних законів, понять, висновків, знання яких необхідне суспільству в цілому.

За читацькою адресою науково-популярні видання поділяються на видання, які розраховані на масового читача; на осіб, які не є спеціалістами у цій сфері; на спеціалістів, які працюють у суміжних областях науки; на практичних робітників, які бажають використовувати результати наукових досліджень у своїй професійній діяльності.

Серед науково-популярних видань найбільш розповсюджені науково-популярні монографії, нариси, тематичні збірники, серії, вибрані твори, огляди енциклопедії.

Наукова монографія містить всебічне викладення науково-популярною мовою результатів досліджень наукової проблеми.

Науково-популярний нарис - опис науково-популярною мовою окремих періодів історії науки, техніки, виробництва.

Тематичні збірники науково-популярного викладення можуть бути присвячені окремій актуальній проблемі науки либонь носити підсумковий характер. Багатотомні видання присвячені проблемі, яка потребує детального опису або багато аспектного розкриття.

Науково-популярний огляд містить вторинну наукову інформацію, яка зображує собою опис доступною мовою сукупної характеристики сучасних досягнень науки, техніки, культури, виробництва. Ці види науково-популярних видань призначені для ознайомлення з ними спеціалістів і неспеціалістів.

Науково-популярна енциклопедія - це популярне викладення у систематизованому вигляді змісту лексичних одиниць певної галузі знань. Вона забезпечує орієнтацію неспеціалістів у понятійному апараті галузі знань.

Структура і довідковий апарат науково-популярних видань мають ряд особливостей. Наукові терміни використовуються дуже помірно. У виданнях, які розраховані на читачів з початковою підготовкою, є контрольні запитання, список рекомендованої літератури. У виданнях, які орієнтовані на більш підготовленого читача, представлені наукові твори.

Науково-популярні видання представляють собою, як правило, мало об'ємні видання з великою кількістю ілюстрацій. Серед них великий відсоток брошур. У книгах з природничих та прикладних наук у вигляді ілюстрацій нерідко застосовуються карикатура-малюнок, у якому у гумористичній формі зображуються різноманітна явища та процеси. Науково-популярні видання виходять, в основному, у сюжетно-шрифтових багатокольорових обгортках.

§ 2.2 Науково-виробничі видання

Науково-виробниче видання - це вид виробничого видання за цільовим призначенням та характером інформації.

Науково-виробниче видання містить відомості про результати теоретичних або експериментальних досліджень, а також конкретні рекомендації відносно їх впровадження у практику.

Різновиди науково-виробничих видань - монографія, збірник статей, доповідей, матеріалів практичних конференцій.

Виробнича (практична) монографія - це видання, яке містить повне або послідовне викладення теми, що включає наукове обґрунтування матеріалу. Її відрізняє вузько галузева тематика і практична направленість висновків та рекомендацій. За конструкцією виробничі монографії аналогічні науковим виданням.

До науково-виробничих видань відносяться також збірники статей, доповідей, матеріалів практичних (науково-практичних) конференцій. Вони містять викладення практичного завдання, проміжні та кінцеві результати науково-виробничих досліджень, рекомендації по їх впровадженню у практику.

Науково-виробничі видання призначені для використання спеціалістами з вищою освітою та спеціалістів середньої ланки (технологи, медсестри і т. д.). Воно служить для інформування про наукові досягнення, які мають прикладне та виробниче значення.

§ 2.3 Довідкові видання

Довідкове видання містить короткі відомості наукового, агітаційно-пропагандистського або прикладного характеру, викладені, оформлені і розміщені у порядку, який зручний для їх швидкого находження, не призначені для суцільного читання.

Довідкові видання використовуються у всіх галузях людської діяльності - від наукової роботи до проведення дозвілля.

За функціональним призначенням та характером інформації довідкові видання прийнято поділяти на три підвиди: енциклопедичне видання, словники та довідники.

До енциклопедичних видань відносяться енциклопедії та енциклопедичні словники.

Енциклопедія - довідкове видання, яке містить у узагальненому вигляді основні відомості з однієї або декількох галузей знань та практичної діяльності, викладені у вигляді коротких статей, розташованих у алфавітному порядку або систематизованому порядку, тобто за темами. Цільове призначення енциклопедій - тлумачення слів та повідомлення відомостей суто з того чи іншого питання. З позиції цільового та читацького призначення більшість енциклопедій орієнтовані як на спеціалістів, так і на широке коло читачів. Вони містять в собі ознаки наукового, науково-популярного видання. Існує безліч енциклопедій, таких як “Большая Советская Энциклопедия”, “Оксфордская иллюстрированная энциклопедия”, “Економічна енциклопедія”, “Велика енциклопедія школяра” та багато інших. Різноманітні енциклопедії і за об'ємом, яке виражене у розмірі словника і об'єму статей. За цією ознакою універсальні енциклопедії ділять на великі та малі, галузеві - на повні та стислі енциклопедичні видання.

Енциклопедичний словник - це енциклопедія, матеріал в якій розташований у алфавітному порядку. Існують такі енциклопедичні словники, як “Советский энциклопедический словарь”, “Книговедение. Энциклопедический словарь”, “Краткий словарь иностранных слов” та багато інших.

Словник - довідкове видання, яке містить упорядкований перелік мовних одиниць (слів, словосполучень, фраз, термінів, імен, знаків), які обладнані відповідними до них довідковими даними. Словники виконують дві найважливіші функції - інформативну (через слово вони передають знання найкоротшим шляхом) та нормативну (фіксуючи знання і вживання слів, сприяють удосконаленню, уніфікації мови, затверджують мови слововживання). Внутрішня класифікація словників може бути побудована за різноманітними принципами. Їх поділяють на загальні та власні. За повнотою відображення мовної лексики їх ділять на повні та стислі. За мовою опису розрізняють одномовні, двомовні та багатомовні. За характером інформації словники діляться на дві великі групи: термінологічні та лінгвістичні.

Термінологічний словник містить терміни будь-якої галузі знань або теми і їх визначення (пояснення). Він відображає понятійний апарат науки, виконує функції довідкову та дослідження мови науки, забезпечуючи її нормалізацію та уніфікацію. На відміну від енциклопедичних термінологічні словники не включають у себе нічого, крім термінів і їх визначень з однієї або декількох суміжних наук. За широтою обхвату відомостей термінологічні словники діляться на чотири види. (див. схему № 2)

За об'ємом інформації термінологічні словники ділять на тлумачні (які пояснюють значення слів) і ті, які не містять тлумачень. За функціональним призначенням розрізняють наступні різновиди термінологічних словників: наукові (які відображають термінологію області з максимально можливою повнотою), нормативні (які відображують термінологію певної галузі в межах її професійного застосування) та науково-популярні словники (які відображують термінологію соціальних наук для широкого кола читачів).

Лінгвістичні словники описують лексико-семантичну структуру мови. За цільовим призначенням розрізняють наукові, нормативні, учбові та популярні лінгвістичні словники.

Виходячи із цього аспекту, потрібно розглянути наукові лінгвістичні словники. Науковий - це словник-дослідження всієї мови або мовних одиниць у якому-небудь одному аспекті. Він містить повний опис варіантів, відхилень від норми, а також буття мови в історичному, етнічному або регіональному аспекті. За структурою традиційною формою організації словників є алфавітна система розташування слів, рідше - тематична. В залежності від функціонального призначення словника визначаються і його конструктивні ознаки: формат (середній або кишеньковий), наявність ілюстрацій (у лінгвокраєзнавчих словниках, розмовниках) і т. ін.

Довідники - це видання, яке носить прикладний, практичний характер, що має довідкову систематичну структуру або побудоване за алфавітом заголовків статей. На відміну від енциклопедичних видань довідники представляють собою розробку якого-небудь окремого аспекту або направлення, мають практичну направленість, відповідають на питання, наприклад, “хто?”, “що?”, “як?”, “де?”, “коли?” і т. д. (“Справочник библиотекаря”, “Справочник по оргтехнике”, “Засоби інформаційної техніки. Довідник” та ін.). довідник використовується у всіх галузях людської діяльності: науці, виробництві, учбовому процесі, побуті. Склад та зміст довідників визначається їх читацькою адресою: вони можуть бути розраховані на спеціалістів (наукових та практичних працівників певної галузі) та на широке коло читачів. За цільовим призначенням розрізняють науковий, масово-політичний, виробничо-практичний, учбовий, популярний та побутовий довідники.

Розглянемо науковий довідник. Науковий довідник акумулює наукові знання, які відповідають сучасному розвитку науки. Це велика група видань, різноманітних за читацькою адресою, за об'ємом інформації (галузеві, тематичні, за окремими науковими спеціальностями). Серед наукових довідників важливе місце займає довідник спеціаліста, який містить відомості, необхідні у роботі спеціаліста певної професії. Широке розповсюдження у практиці отримали наступні наукові довідники:

а) довідник-визначник (рослин, тварин, мінералів та ін.), який містить вихідні дані про будь-які галузь, предмет, об'єкт;

б) біографічний довідник, присвячений життю та творчості тієї або іншої особистості;

в) каталог-довідник, який містить перелік виробів з їх технічною характеристикою або перелік предметів, які є в наявності (каталоги зірок, флори та фауни, предметів мистецтва);

г) довідник-хронограф, який містить докладний та послідовний (за роками) запис фактів та подій з тої чи іншої теми із посиланнями на джерела, з витримками із документальних джерел та інше (історичні довідники, літописи життя і творчості письменника, літописи культурного життя регіону, зокрема, “Літопис рідного краю. Бородянка”, та інші).

Існують ще науково-популярні довідники, які сприяють загальній науковій та культурній освіті широкого кола читачів. Вони охоплюють всі області інтересів читача-неспеціаліста. Це велика група видань різноманітного характеру: щорічники “Наука сегодня”, “Спутник филателиста”, “Все про спорт”, довідники “Запитання - відповіді”, “Праця і закон” та інші.

До науково-популярних довідників також відносяться:

- путівник (по місту, пам'ятним та історичним місцям, бібліотеці, музею та інше);

- каталог (музейних або бібліотечних збірників, виставок, колекцій);

- календар (музейний, театральний, спортивний, молодіжний, для жінок, календар знаменних та пам'ятних дат та ін.);

- біографічний довідник, який містить перелік найбільш відомих і значних імен.

В науково-популярному і популярному довідниках відомості висвічуються у доступній для широкої аудиторії формі.

§ 2.4 Інформаційні та бібліографічні видання

Одним із видів наукових документів є інформаційне видання. У результаті аналітико-синтетичної переробки інформації, що міститься в документах, які потрапляють у інформаційну систему, створюються нові документи, здатні подолати той чи інший бар'єр. Ті документи, що потрапляють у систему "на вході", звуться "первинними", а ті, що створюються системою і передаються споживачам "на виході", -- "вторинними" [6].

Така класифікація документів дуже важлива для діяльності інформаційних систем, бо вони повинні, по-перше, зібрати "первинні документи", по-друге, -- надати споживачам "вторинні документи", які полегшують доступ до первинних та їх використання, а іноді замінюють первинні документи, бо роблять звернення до них непотрібним [7].

В інформатиці даються ще інші роз'яснення щодо відмінностей між первинними і вторинними документами. Вважається, що первинні документи "безпосередньо відображають результати людського пізнання і використовуються на практиці як джерела інформації про реальний світ", що вони "містять нові знання чи нове осмислення відомих фактів і концепцій". "Безпосередність відображення" полягає в тому, що первинний документ повинен мати пізнавальну цінність сам по собі, а не відсилати до іншого документа. А вторинні документи -- це ті, що створюються шляхом "згортання первинних документів" з метою інформування про їх зміст [8].

При стандартизуванні термінології було встановлено, що первинні документи -- це ті, що містять вихідну інформацію (ГОСТ 6.10.2-83), а вторинні -- ті, що є результатом аналітико-синтетичної переробки одного чи кількох первинних документів [9].

С.Г.Кулешов пояснює відмінності між первинними і вторинними документами таким чином: "Вважається, що первинні документи створюються в сфері науково-дослідної діяльності, а вторинні -- в сфері науково-інформаційної діяльності. Первинні документи -- це все, що ми знаємо під назвами наукова, виробнича, учбова, довідкова та науково-популярна література, а вторинні -- це так звана інформаційна література. Завдання інформаційної літератури -- характеристика одного чи певної сукупності (зведена характеристика) документів або (та) формулювання якихось суджень (оцінок, прогнозів тощо) на основі аналізу їх тексту" [10]. С.Г.Кулешов викладає тут загальноприйняту думку. Проте вона не враховує наявності інших первинних документів (наприклад, правових першоджерел чи художньої літератури), крім тих, що відображають результати науково-дослідної діяльності.

Інформаційне видання - це джерело оперативної інформації, яке покликане доносити до споживача у максимально короткі строки інформацію з найактуальніших тем.

Під назвою "інформаційна література" чи "інформаційні документи", "інформаційні видання" розуміють такі, що дають інформацію про первинні документи. Серед них розрізняють "бібліографічні" -- як такі, що дають відомості про документи у вигляді бібліографічного опису та анотації, "реферативні" -- такі, що дають характеристику первинного документа у вигляді реферату, і "оглядові" -- такі, що дають огляд кількох первинних документів.

Така думка стала загальновживаною, затвердженою у державному стандарті [11].

Бібліографічне видання - інформаційне видання, яке містить впорядковану сукупність бібліографічних записів. Бібліографічне видання прийнято називати бібліографічним посібником. Бібліографічне видання - це документна форма існування бібліографічної інформації (або повідомлення), що допомагає фіксувати і зберігати її у часі і передавати у просторі у вигляді документу. На сьогоднішній день нараховується більше ніж 100 видів бібліографічних видань, виділених за різними ознаками. Видова класифікація бібліографічних видань остаточно не склалася, але намітились загальні підходи до її створення.

За призначенням бібліографічні видання ділять на чотири види: державні, науково-допоміжні, рекомендаційні та професіонально-виробничі.

Звернемось до науково-допоміжного бібліографічного видання. Воно призначається на допомогу науково-дослідницькій діяльності. Читацьке призначення - вченим, спеціалістам різноманітних галузей знань та виробництва. Воно характеризується детальним довідковим апаратом. Допоміжні вказівними різноманітного плану (іменні, предметні, географічні та інші) забезпечують швидкий пошук необхідної інформації, так як відображують відомості про документи у іншому аспекті, ніж в основному тексті посібника з посиланнями до відповідних бібліографічних записів. Іноді ці бібліографічні видання супроводжуються анотаціями або рефератами. Основні види бібліографічного видання представлені у таблиці 1 (див. додаток).

Реферативне видання - це інформаційне видання, яке містить впорядковану сукупність бібліографічних записів, які включають в себе реферати. Завдання реферативного видання - адекватне викладення суті первинного документу, рекомендація нової, цінної і корисної документної інформації для її оптимального використання у всіх сферах людської діяльності. Реферативне видання - носій реферативної інформації (конкретні дані, повідомлення, факти). За конструкцією реферативні видання мало об'ємні, видаються у палітурці, зазвичай, без ілюстрацій, але з таблицями, формулами, які допомагають розкрити основний зміст первинного документу. Реферативні видання можуть випускатися засобами оперативної поліграфії.

Розглянемо ще один вид інформаційного видання - оглядове видання. Це інформаційне видання, яке містить публікацію одного або декількох оглядів, які включають результати аналізу та узагальнення представлених у первинних документах повідомлень. Огляд - це текст, у якому викладено у стислій формі основний зміст первинних документів з будь-якої теми, які з'явилися за певний період, або зроблено узагальнення їх змісту. Завдання оглядового видання - збір та аналіз великої кількості первинних документів, переробка їх у єдиний компактний та узагальнений документ. За характером інформації оглядові видання найповніше відображають зміст первинних документів, відрізняються найбільшою складністю та науковою глибиною їх переробки. Результатом переробки є висновки і практичні рекомендації, зроблені на базі аналізу змісту первинних документів, критична оцінка їх актуальності і перспективності. Огляди виявляють тенденції, основні направлення розвитку відповідних областей науки та виробництва.

За характером інформації (ступенем згорнутості первинної інформації, методом аналізу і характеру узагальнення) оглядові видання поділяються на бібліографічні, реферативні, аналітичні та прогностичні. Бібліографічний огляд представляє собою зв'язну розповідь про первинні документи. До завдань бібліографічного огляду входить відбір певної більшості представлених первинних документів, їх бібліографічний опис і характеристику змісту. Бібліографічний огляд може бути науково-допоміжним (який містить повний обхват первинних документів за темою) або рекомендаційним (який містить характеристику найважливіших первинних документів за темою). Бібліографічний огляд - перша сходинка інформаційного узагальнення, він служить базою для наукової інформаційної діяльності.

Реферативний огляд представляє собою зведену характеристику питань, які розглядаються у первинних документах, без їх критичної оцінки. Його завдання - адекватне відображення змісту первинних документів, хоча це не виключає виділення найважливіших та актуальніших документів.

Аналітичний огляд містить всебічний аналіз первинних документів, що розглядаються, їх критичну аргументовану оцінку, обґрунтовані висновки та рекомендації по суті досліджуваних питань. Це вид оглядового видання, який знаходиться на межі вторинної та первинної інформації. Висновки тут є результатом змістовного, фактографічного аналізу і узагальнення великої кількості первинних документів і тому несіть в собі нові науково значимі факти та ідеї відносно даної проблеми.

Прогностичний огляд містить оцінку тенденцій розвитку науки, виробництва, суспільства, на основі якої компетентні органи можуть прийняти рішення, розробити короткострокові та довгострокові плани розвитку тої чи іншої галузі, території, наукових досліджень і т. ін.

Оглядове видання за конструкцією видання невеликого об'єму, в обкладинці, іноді з ілюстраціями. Аналітичний огляд буває великого об'єму, виходить у палітурці, ілюструється малюнками, графіками, таблицями, діаграмами і т. ін.

§ 2.5 Літературно-художні видання

Літературно-художні видання - це видання, які містять твори (одне або декілька) художньої літератури. Видання художньої літератури розподіляються на три підвиди: наукові, науково-масові та масові.

З цих трьох видів нас найбільше цікавлять наукові та науково-масові видання, хоча серед масових не є виключенням присутність наукових.

Наукове видання творів художньої літератури відрізняється найбільшою повнотою відображення творчої спадщини письменника, точністю тексту, ретельно розробленим довідковим апаратом. Цей вид видання призначений для дослідницької роботи. Такі видання представлені у вигляді повного зібрання творів або академічного зібрання творів, які включають все написане письменником: закінчені та незакінчені твори, уривки, нариси, листи, щоденники, статті і т. ін.

Науково-масове видання менш повне за складом. Воно містить не всі твори письменника, його довідковий апарат популярніший. Коментар показує собою зв'язну розповідь, а вступна стаття носить характер огляду творчості автора, літератури, епохи і т. ін. науково-масове видання розраховане на ширше коло читачів. Воно представлене у вигляді зібрань творів, які містять тільки найзначніші твори письменника.

Наукові збірки творів мають великий об'єм (багатотомні - до 60 томів), розраховані на довготривале користування, мають цупку палітурку, зазвичай вкриту тканиною, точне, наукового типу зовнішнє оформлення. Ілюстрації, як правило, документального типу.

Науково-масові видання призначені широкому колу читачів, розраховані на інтенсивне використання. Формати середні, палітурки тверді, зазвичай, вкриті імітаційними матеріалами, або складені. Папір середньої якості. Ілюстрацій небагато, в основному, художньо-образного типу.

§ 2.6 Періодичні видання та видання, що продовжуються

Періодичні видання - найбільш розповсюджений вид серійного видання. Воно характеризується певними ознаками : актуальність тематики, різнохарактерність змісту, оперативність та регулярність виходу у світ, співвідношення заголовку характеру видання, яке не змінюється упродовж довгого часу, наявність однієї або декількох організацій, органом якої (яких) виступає видання.

Періодичне видання є одним з основних засобів у системі масової комунікації.

Видання, що продовжується, виходить через невизначені проміжки часу, по мірі накопичення матеріалу, які не повторюються за змістом, одно типово оформленими, пронумерованими або датованими випусками, які мають загальний заголовок. Такі видання є різновидом серійного видання, яке виходить протягом часу, довго тривалість якого заздалегідь не встановлена, як правило, нумерованими або датованими випусками (томами), які мають однаковий заголовок.

Виділяють п'ять основних видів періодичних видань: газета, журнал, бюлетень, календар, експрес-інформація.

Серед різних типів газетних видань до наукових, більш-менш, відноситься спеціалізована газета. Вона систематично освічує окремі проблеми суспільного життя, науки, техніки, виробництва, культури та мистецтва та інших сфер діяльності і адресована певним категоріям читачів (“Закон і бізнес”, “Пенсійний кур'єр”, “Праця і податок” і т. ін.).

Але більше наукової інформації серед періодичних видань міститься у журналах.

§ 2.6.1 Журнали

Журнал - це періодичне журнальне видання, яке містить статті або реферати з різноманітних суспільно-політичних, наукових, виробничих та інших питань, а також літературно-художні твори, які мають постійну рубрикацію та офіційно затверджені у якості даного виду видання.

Журнал, як джерело інформації, має свою специфіку: безкінечність та регулярність його випуску, певну періодичність, наявність матеріалів, що публікуються у вигляді статей, тематичну направленість змісту, обов'язковість затвердження в установленому порядку, особливе поліграфічне оформлення і т. ін. Інформація, яка міститься у журналі, менш оперативна, ніж та, що міститься у газеті, але вона є різноманітною: вона може бути первинною - статті, нариси, художні твори та ін.; вторинною - огляди, реферати і т. д.; оригінальною та перекладеною. Наявність і характер ілюстрацій залежить від конкретного виду журналу.

Журнали розрізняють за читацькою адресою, функціональним призначенням та матеріальною конструкцією. За читацькою адресою розрізняють журнали для читачів-спеціалістів та читачів-неспеціалістів. До розряду професіональних журналів відносять “Бібліотечний вісник”, “Друкарство”, “Вісник Книжкової палати”, “Вестник налоговой службы Украины” та багато інших. Крім того, видають журнали, які призначені для дорослих і дітей. Різні види наукових журналів показано в таблиці 2 (див. у додатку).

За функціональним призначенням розрізняють сім видів журнальних видань: загально - політичний, науковий, науково-популярний, виробничо-практичний, популярний, літературно-художній та реферативний.

З точки зору накопичення наукової інформації, то доречно було б розглянути такі види журнальних видань, як науковий та науково-популярний.

До наукового належить журнал, який призначений науковим працівникам, містить статті та матеріали про теоретичні дослідження, а також прикладного характеру. В залежності від цільового призначення наукові журнали діляться на науково-теоретичні, науково-практичні та науково-методичні. Видаються наукові журнали, як правило, академіями наук, університетами, науковими спілками, окремими міністерствами. Ілюстративні матеріали, зазвичай, відсутні або представлені у вигляді схем, графіків, таблиць. Серед таких наукових журнальних видань можна назвати “Журнал Академії наук України”, “Інформація та нові технології”, “Кибернетика и системный анализ” та інші.

Науково-популярний - це такий журнал, який містить статті та матеріали про основи наук, про теоретичні або експериментальні дослідження у сфері науки, культури та практичної діяльності, який служить розповсюдженню знань та самоосвіті. До цього різновиду належать і журнали для дітей (“Пізнайко”, “Древо жизни”, “Познай мир с Волли” та інші). Функціональне призначення науково-популярних журналів - формування наукового світогляду читача, розширення його кругозору, популяризація досягнень науки та техніки. Виданням науково-популярних журналів займаються різноманітні державні та громадські організації, добровільні спілки та інше.

§ 2.6.2 Збірка, що продовжується

В багатьох ракурсах подібні до журналів періодичні збірки, які, як і журнали, виходять регулярно, під одним заголовком, не мають запланованого закінчення, випускаються послідовно з цифровими або хронологічними позначками, але не мають офіційного підтвердження як журнал.

Збірки, що продовжуються, відрізняються, в основному, тим, що видаються по мірі накопичення матеріалу, призначеного для публікації, тобто, не мають певної періодичності (наприклад, “Научные и технические библиотеки”, “Научно-техническая информация” та інше).

Специфіка збірки, що продовжується, полягає в наступному: можлива відсутність у збірці постійних розділів, які повторюються; наявність випусків з приватними заголовками, які відображують їх тематичну направленість. Матеріали збірки різноманітні, незалежні один від одного. Це, як правило, збірки наукових праць установ “Труды”, “Ученые записки”, “Доклады”, “Альманахи”, реферативний журнал “Информатика” та ін.

В цілому періодична (що продовжується) збірка представляє собою періодичне (що продовжується) видання, яке містить ряд творів декількох авторів, різноманітні наукові, науково-популярні, інформаційні, літературно-художні та інші матеріали.

Збірки, що продовжуються, дуже різноманітні за цільовим призначенням, оформленням, складом, структурою. Видаються наукові, виробничо-практичні, науково-популярні, інформаційні збірки, що продовжуються. Окремі випуски одного й того ж видання можуть бути і збірками, і моно виданнями (останні зустрічаються рідко), складаються з одного або двох томів. За оформленням деякі збірки ідентичні журналам, інші майже нічим не відрізняються від неперіодичних видань.

§ 2.7 Наукові нотні видання та ізографічні видання

Нотне видання - це різновид видання, більшу частину об'єму якого займає нотний запис музичного твору. Воно призначене для виконання або вивчення музичних творів. На відміну від текстових видань нотні передають інформацію за допомогою спеціальних знаків - нот.

За функціональним призначенням всі нотні видання діляться на три види: наукові, учбові, концертні.

Наукові нотні видання призначені для науково-дослідної роботи, одначе, широко використовуються і для виконання спеціалістами та студентами вищих учбових закладів. Їх виданню передує велика текстологічна робота: твори, які входять до даної збірки, звіряються з автографами, попередніми виданнями для виправлення можливих неточностей, відновлення оригінального тексту, який з максимальною точністю передає творчі задуми композитора. У науковому виданні наводяться фрагменти варіантів, які відображують процес роботи автора над твором. Видання постачається науковим апаратом: коментарями, списками, вказівками.

Тепер розглянемо ізографічні наукові видання.

Ізографічний документ містить інформацію, яка передана посередництвом зображення якого-небудь об'єкта (одного або декількох). Ізодокументи виділяють за характером знакових засобів фіксування та передачі інформації. За цією ознакою їх зараховують до класу іконічних (іконографічних) документів, які містять переважно зображення творів образотворчого мистецтва, спеціальної або художньої фотографії. Це - візуальні документи.

Основну частину ізографічних документів складають ізовидання. Ізовидання - це такі документи, більшу частину яких займає зображення, тобто, відтворення живописного, графічного, скульптурного твору, спеціальної або художньої фотографії та інших графічних робіт (креслень, діаграм, схем та ін.).

Ізовидання розрізняють за способом зображення, за матеріальною конструкцією, за функціональним призначенням, за читацьким призначенням. За функціональним призначенням ізовидання діляться на інформативно-інструктивні, наукові, виробничо-практичні, учбові, масові, політичні, науково-популярні та рекламні.

Наукові ізовидання - це альбомні видання з мистецтва, комплектні видання оригінальної графіки, атласи для науково-дослідницької мети. Вони містять узагальнюючі матеріали, які характеризують рівень розвитку науки про мистецтво.

Науково-популярні видання - це основна маса художніх репродукцій, естампів, образотворчих листівок та альбомів.

Такий вид ізовидання, як плакат, також буває науково-популярним - присвячений історії, філософії, економіці, призначений для лекційної роботи, на допомогу пропагандистам, бібліотечним, музейним працівникам і т.д.

Також різновидом наукової документації є науково-популярні листівки, які в свою чергу діляться на два різновиди:

1) репродукуючі та пропагуючі твори мистецтва, в т. ч. ілюстрації до літературно-художніх творів;

2) відтворюючі науково-пізнавальні зображення, які пояснюють суть суспільних та природних явищ.

Дуже багато наукової інформації несуть в собі такі ізовидання, як альбоми. За функціональним призначенням альбоми, як і інші види ізовидань, поділяються на наукові, виробничо-практичні, учбові, масово-політичні, науково-популярні, рекламні, для дозвілля. За характером інформації (зображення) серед наукових видань виділяють:

а) альбоми з мистецтва, призначені для дослідницької роботи, які містять науково-довідковий апарат;

б) альбоми із зображеннями у сфері природничих та точних наук (анатомічні атласи, альбоми мікрофотографій, фото зображення космічних об'єктів і т. ін.), які необхідні у дослідницькій діяльності.

Серед науково-популярних альбомів виділяють:

а) альбоми з образотворчого та інших видів мистецтва, призначені для пропаганди та загальноосвітнього вивчення творів найрізноманітніших видів мистецтва;

б) альбоми історичні, біографічні та інші, які знайомлять з документальними ізоматеріалами загальнопросвітноцького і науково-популярного характеру.

§ 2.8 Наукові видавництва

Вагомий внесок у забезпеченні вітчизняного книжкового ринку науковою літературою вносять державні видавництва. У Всеукраїнському спеціалізованому видавництві "Українська енциклопедія" ім. М. Бажана випущено фундаментальні видання - це "Географічна енциклопедія України" та "Червона книга України", ще вийшла енциклопедія "Українська мова". У державному спеціалізованому видавництві "Техніка" побачили світ соціальне значущі видання. Серед них серія "Національні святині України", "Довідник Державного реєстру національного культурного надбання України: Пам'ятки містобудування та архітектури". Видавництво "Україна" підготувало фундаментальне дослідження провідних вчених країни "Історія України: Нове бачення" у двох томах, наукові праці В. Медведчука "Сучасна українська національна ідея і питання державотворення".

Розглянемо такі наукові видавництва:

"Уряди України у XX ст." -- це дві книги, які вийшли до 10-ї річниці Незалежності України, в якій вперше зібрано відомості щодо українських урядів -- від 1918 року до сьогодення, й "Україна: досвід та проблеми державотворення. 90-і роки XX ст.", автор В. Литвин. Він розглядає становлення громадського суспільства, кардинальне реформування економіки, розвиток адміністративної системи. За обсягом та змістом викладеного матеріалу книга є своєрідним енциклопедичним довідником періоду становлення України як демократичної держави.

Випуск книг вітчизняних та зарубіжних авторів за сучасним та популярним комп'ютерним технологіям -- це комп'ютерне видавництво "Діалектика". Відомі книги цього видавництва серії “Есхеl 97 для “чайников”, “Windows 98 для “чайников” та інше.

Національна академії наук України -- це видавництво "Наукова думка". Навчальні посібники: "Регіональна економіка", "Цивільне право України", "Словник синонімів української мови" у двох томах, "Словник іншомовних слів", "Маркетингові дослідження" та інше.

...