Видавництво "Основи", яке створене Соломією Павличко, випускає класичні твори в галузі державного управління, менеджменту, історії, економіки, мовознавства, філософії, соціології, в перекладах з англійської німецької, французької, іспанської, оригінальні праці українських вчених. У видавництва існує кілька серій, зокрема серії "Зарубіжна класика", "Книжка вголос", "Переклади з давніх мов". Широким спектром представлено найновіші праці відомих авторів з культурології, психології, культури та мистецтва: Homo Ludens. Статті з історії культури - Хейзінга Й., Культура має значення - Харрісон Л., Сучасний психоаналіз. У 2 томах. - Томе X. та інше.

"Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана" - це видання, яке спеціалізується на довідниках, словниках, енциклопедіях. Видавництво користується популярністю серед студентів. Книги цього видання активно розповсюджуються в магазинах системи Мистецтво, Сяйво, Освіта, Знання, Ноти, Академкнига, Наукова думка та на книжкових базарах. Серед популярних видань цього видавництва "Юридична енциклопедія" в 6 томах та інші.

Висновки. Наукові видання мають на сьогоднішній день велике значення. Цими виданнями користуються як спеціалісти, так і широке коло читачів. Зараз споживачі книжкової продукції активно вивчають іноземні мови, вдосконалюють комп'ютерні навички, відповідно і великою популярністю користується література цього типу. В основному домінує наукова книга, довідкова, навчальна. Різноманітнішою стала література ринкової тематики, тобто економіка, право, менеджмент, культура, психологія. І сьогодні збереглася тенденція до збільшення читацького попиту на літературу так званого ділового, професійно зорієнтованого блоку. Маємо надію, що чисельність видань цього напрямку буде збільшуватись щорічно. Особливо хотілося сказати про періодичні видання. З кожним роком збільшується різновид періодичних видань у сфері науки і попит на них також зростає не тільки з боку фахівців, а й з боку пересічного громадянина. Будемо мати надію, що ентузіазм видавничий не зникне і ми зможемо мати все більше видів наукових документів у цій області.

Розділ 3. Патентні та нормативні документи

Серед великої кількості документів не останнє місце займають такі види документів, як патенти та нормативи.

Патентна документація - це сукупність первинних та вторинних документів, складених у відповідності до патентного законодавства та таких, що встановлюють офіційне визнання наявності винаходів, промислових зразків та корисних моделей. Патентний документ підлягає юридичній охороні держави, підтверджується висновками державної експертизи і не може містити не перевірених даних. У ньому міститься інформація науково-технічного, юридичного та економічного характеру, яка служить для фіксування та захисту прав винахідників, патентовласників, а також для встановлення пріоритету патентованих та запатентованих винаходів. Патентний документ містить інформацію про результати науково-технічної діяльності, які заявлені або визнані у якості об'єктів промислової власності, та про права власників на винаходи.

Винахід - це нове та таке, що володіє суттєвими відмінностями технічне вирішення завдання у будь-якій області соціальної діяльності, яке дає позитивний ефект.

В силу своєї оперативності та унікальності, патентна документація є одним з основних джерел наукової інформації. Тільки 5 % даних, які є у цих документах, потрапляють на сторінки наукових видань.

На відміну від інших видів документів патентна документація має ряд переваг: її вивчення дає найнадійніші показники рівня розвитку світової техніки та тенденцій розвитку у конкретних сферах; вона містить найновішу інформацію, яка в інших джерелах може з'явитися лише через декілька років; відомості про винаходи публікуються значно раніше, ніж самі винаходи реалізуються; в ній міститься найповніша і достовірніша інформація, яка пройшла перевірку та державну експертизу. Але, в свою чергу, патентна документація має ряд недоліків: вона не визначає економічної ефективності винаходу і не містить теоретичного обмовлення викладеного результату.

До нормативних документів належать стандарти. У свою чергу вони поділяються на нормативні документи по стандартизації: стандарт, технічні умови. Нормативний документ встановлює правила, загальні принципи або характеристики, які торкаються різних видів діяльності або їх результатів. Існує ряд державних стандартів, у яких подано визначення значення “документ”, “інформація” і т. ін. Це зафіксовано у держстандартах “Діловодство та архівна справа. Терміни та визначення”, “Інформація та документація. Базові поняття. Терміни та визначення”, “Видання. Основні види. Терміни та визначення”, “Видання. Поліграфічне виконання. Терміни та визначення” та ін.[12].

Висновки: У даному розділі розглянуто патентну документацію та нормативну. Як бачимо, такий вид наукових документів містить у собі також немалий об'єм наукової інформації, щоб не сказати найбільший. Тому їх можна зарахувати або віднести до наукових документів по всім параметрам.

Розділ 4. Неопубліковані документи

Неопубліковані документи виникли історично раніше, ніж опубліковані. Зараз видається лише 20 % знань, отриманих у процесі досліджень, тому неопублікованих документів у 4 рази більше, ніж опублікованих. У загальній кількості назв число щорічної появи неопублікованих документів перевищує випуск опублікованих, а за важливістю, новизною, актуальністю, унікальністю та достовірністю інформації, оперативності виходу та іншим інформаційним якостям вони, буває, переважають опубліковані документи.

§ 4.1 Звіти про НДР та ДКР

Звіти про науково-дослідницькі роботи (НДР) та дослідно-конструкторські розробки (ДКР) - це документи (рукописні, машинописні), які містять детальний опис ходу та результатів досліджень.

Звіти про НДР та ДКР підлягають обов'язковій реєстрації теми та інформуванню про основні аспекти змісту закінченої роботи у виданнях інформаційних органів. Звітами про НДР та ДКР зараз користується від 25 до 50 % вчених, які займаються фундаментальними дослідженнями.

Звіт про НДР - документ, який містить систематизовані відомості про науково-дослідницьку роботу, який описує процес або результат дослідження. Звіти про НДР та ДКР відрізняє оригінальність, оперативність, достовірність, наявність повних та нових відомостей про результати роботи.

У своїй практиці, відвідуючи Державну науково-технічну бібліотеку України, я знайомилася з НДР та ДКР, які зберігаються у названій бібліотеці у спеціальному фонді. Є роботи, які зберігаються безпосередньо на папері, а є такі, які можна прочитати тільки за допомогою спеціальних апаратів - вони записані на мікрофіші, перфокарті тощо.

§ 4.2 Депонований рукопис

Депонований рукопис - це вид неопублікованого документа, закінчена наукова робота, яка представляє інтерес для вузького кола спеціалістів, публікація якої у традиційних виданнях, розрахованих на широке розповсюдження, з тої чи іншої причини недоцільна.

Як випущений у обмеженій кількості екземплярів, за своїм юридичним статусом депонований рукопис прирівнюється до публікації.

Як депонований рукопис можуть виступати статті, тези наукових доповідей, збірки статей та монографії (які не перевищують 200 сторінок). Вимоги, які пред'явлені до них, сформульовані в “Інструкції про депонування наукових робіт в ДНТБ України” (1993 р.).

Рукопис вважається опублікованим лише після появи його бібліографічного опису та реферату у інформаційному органі НТІ. Отримавши статус депонованого рукопису, він прирівнюється до публікації. Але депонований рукопис стає досягненням вчених на рік раніше, ніж публікація. Інформаційні органи через свої видання повідомляють про наявність таких рукописів і видають за заявками їх копії.

С.Г.Кулешов запропонував називати такі документи “рукописними” на відміну від “видань” [13].

В колишньому СРСР депонування здійснювали 49 інформаційних органів та бібліотек, а початок цієї діяльності датується 1961 р. В Україні такі функції зараз виконує УкрІНТЕІ.

§ 4.3 Дисертація та автореферат дисертації

Дисертація - кваліфікована наукова робота у певній області науки, яка пройшла попередню експертизу та представлена до захисту на здобуття наукового ступеня на спеціалізованій вченій раді.

Дисертація має внутрішню єдність, містить сукупність наукових результатів, наукових положень, які висунуті автором для публічного захисту і, який свідчить про особистий внесок автора в науку і його якості як вченого. Це - завершена праця, яка містить нові знання, сформульовані та обумовлені наукові концепції.

Існує два види дисертацій: на здобуття вченого ступеня доктора наук (докторська) та кандидата наук (кандидатська). Вимоги, які поставлені до дисертацій, сформульовані у “Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань” (1997 р.).

Автореферат дисертації - наукове видання на правах рукопису у вигляді брошури, яке містить складений автором реферат проведеного їм дослідження, представленого на здобуття вченого ступеня. В авторефераті викладаються основні ідеї та висновки дисертації, розкривається особистий внесок автора у розробку проблеми, ступінь новизни, теоретична і практична значимість результатів наукового дослідження.

В авторефераті наводяться відомості про апробацію та публікацію наукового дослідження, про структуру та об'єм дисертаційної роботи. Праобраз автореферату - середньовічні “тези”, які супроводжували докторські дисертації латиною. Ці види неопублікованих документів активно використовуються вченими, аспірантами, спеціалістами, студентами.

Ці документи зберігаються у бібліотеках та інформаційних центрах - Національній бібліотеці України ім. В.І.Вернадського, у Державній науково-технічній бібліотеці України, у Національній Парламентській бібліотеці України і т.д.

§4.4 Науковий переклад та оглядово-аналітичний документ

Поряд з усіма цими видами документів займають належне місце наукові переклади та оглядово-аналітичні документи.

Переклад іноземної та вітчизняної наукової документації - найважливіший засіб обміну науковою та технічною інформацією. Розрізняють наукові неопубліковані переклади двох видів:

- переклад документів з іноземної мови українською;

- переклад документів з української мови на іноземну.

Щорічно перекладачі дають більше 400 тисяч авторських листів різноманітних науково-технічних текстів, які служать для вивчення закордонного та популяризації вітчизняного досвіду.

Наукові переклади (реферативний, переклад-анотація)оформлюються необхідним тиражем у вигляді рукопису (машинопису), призначених для спеціалістів відповідних галузей. Переклади містять текст, відомості про переклад та оригінал. Авторське право на переклад належить перекладачу.

Оглядово-аналітичні документи відрізняються від попередніх видів неопублікованих документів тим, що вони є результатом аналітико-синтетичної переробки одного або декількох первинних документів (які містять початкову інформацію) і на цій основі належать до класу вторинних документів.

Оглядово-аналітичні документи містять систематизовані відомості про документи (опубліковані, неопубліковані, непублікуємі) або результат аналізу та узагальнення відомостей, які представлені у первинних документах. Вони служать для безперервного інформаційного моніторингу за розвитком відповідної області науки та техніки.

Оглядові документи поділяються на види (див. схему № 4).

З усіх цих видів розглянемо бібліографічний огляд. Бібліографічні огляди - це посібники, які представляють собою зв'язну оповідь про документи. За призначенням їх розділяють на два види: рекомендаційні та інформаційні.

Рекомендаційні огляди створюються з урахуванням рівня підготовки різноманітних груп користувачів. Інформаційні огляди містять систематизовані відомості про опубліковані та неопубліковані документи у формі, яка зручна для швидкого ознайомлення з ними. За змістом бібліографічні огляди ділять на три різновиди: огляди новинок, серій, тематичні, персональні, універсальні, галузеві.

Дискусія щодо терміна, яким слід позначати такі документи, як дисертації, звіти про НДР та ДКР, рукописні переклади і тому подібні документи, що зберігаються в певних центрах, відображаються в бібліографічних посібниках і надаються до користування за певними умовами, ще не завершена.

На погляд авторів деяких посібників, їх слід усі називати депонованими документами і відносити до опублікованих. Дійсно неопублікованими слід вважати такі документи, що не потрапляють до центрів депонування, призначаються вузькому, конкретно визначеному колу користувачів і не надаються іншим споживачам інформації без спеціального дозволу автора чи власника такого документа.

Такі документи залишаються неопублікованими і в тому випадку, коли вони зберігаються в архівах або в спеціальних відділах бібліотек (відділах рукописів).

Висновки: На мою думку всі види неопублікованих документів містять у собі дуже велику кількість наукової інформації, іншими словами - вони складаються на 100 % з наукової інформації. Це пояснюється тим, що в таких видах документів якнайновіше висвітлюються провідні теми науки та техніки. І все це веде до того, що ці документи мають бути доступними не тільки для вчених, але й для багатьох людей, які цікавляться тою чи іншою галуззю науки.

Розділ 5. Кінофотофонодокументи на наукову тематику

Розглядаючи наукові документи у широкому аспекті не можна не сказати про такі види наукових документів, як кінофотофонодокументи.

Як і всі інші, вони містять у собі наукову інформацію, є візуальними, а фоно - і кінодокументи - ще й аудильними.

Кінофотофонодокументи - це кінофільми, фотографії, аудіозаписи, відеофільми тощо. Це документи, які містять образотворчу, звукову або образотворчо-звукову інформацію, яка відтворюється за допомогою спеціальних технічних засобів (діаскоп, епідіаскоп, фільмоскоп, діапроектор, кінопроектор, магнітофон, програвач). Виключенням є фотографія, інформація на якій сприймається безпосередньо, без допомоги технічних засобів.

Кінофотофонодокументи розділяють за такими ознаками: за каналом сприйняття, за способом документування, за приналежністю до сприйняття та за матеріальною конструкцією.

Основним із видів цієї категорії документів є кінодокумент. Він в свою чергу поділяється на діафільм, кінофільм та відеофільм. За функціональним (цільовим) призначенням ці документи діляться на художні (ігрові), документальні, науково-популярні, учбові, мультиплікаційні.

Науково-популярні кінодокументи містять в собі інформацію з різних природничих та точних наук. Багато є кінофільмів про природу, тварин, а також є ті, що відображують ту чи іншу інформацію з точних наук. У 80-х роках ХХ століття був такий дуже цікавий науково-популярний кіножурнал для дітей “Хочу все знать”, з якого можна було дізнатися про будь-яку сферу науки. Ще існує і по сьогоднішній день дуже відомий кіножурнал “Очевидное невероятное”, але його на українському телебаченні не показують, бо він випускається у Росії. У ньому також дуже багато висвітлюється тем, які є актуальними у науці та техніці. На жаль, на сьогоднішній день показують мало таких цікавих і корисних кіножурналів.

Розглядаючи фотодокументи можна також сказати, що вони за цільовим призначенням бувають і науковими, і науково-популярними. Існують фотографії загального та спеціального призначення. Які фотографії відносяться до загальних, це і так зрозуміло - документальні, художні, любительські. До спеціальних же відносяться науково-технічні, аеромікрофотографії, рентгенівські знімки, інфрачервоні, репродуковані та інші фотографії. Цей вид документу також є носієм наукової інформації.

Фонодокументи також можуть містити наукову інформацію. Наприклад, запис якоїсь наукової конференції, виступ вченого на симпозіумі з питань науки і т.д. Але цей вид документів найменше користується попитом. Тому, в основному, ці документи можна знайти в архіві. Відвідуючи Державний архів кінофотофонодокументів ім. Пшеничного можна було спостерігати, як зберігаються такі види документів, що для цього потрібно робити.

Висновки: Вивчаючи такі документи, як кінофотофонодокументи, можна сказати, що вони містять багато інформації, яка цікава і потрібна користувачам. У наш час, час комп'ютеризації, розвитку новітніх комунікаційних та інформаційних технологій, здобування будь-якої інформації не є проблемою. Кожен може зайти в ІНТЕРНЕТ, придбати відео матеріал, інформацію, яка закріплена на фото- та фонодокументах. І це дуже добре, тому що, чим більше буде інформоване суспільство, тим воно буде освіченіше.

Висновки

Розглянувши наукові документи у різних видах документних потоків можна сказати, що вони займають не останнє місце у житті більш-менш освіченої людини. На певному етапі свого життя людина так чи інакше стикається з науковими документами, інформацією, яка в них вміщена. І така інформація потрібна не тільки спеціалісту, тобто вченому, а й багатьом користувачам неспеціалістам.

З давніх-давен було відомо, що наука нікому не буває зайвою, що нею потрібно цікавитись, дізнаватись про нові досягнення, щоб потім не жалкувати про марно витрачений час.

Починаючи із шкільних стін ми стикаємось кожен день із досягненнями вчених, з розробками у науці та техніці. Те ж телебачення, ті ж комп'ютерні технології - все це надбання людини, вченої людини, все це клопітка наукова праця не одної конкретної особи, а цілих об'єднань.

Щодо актуальності цієї теми, то можна зрозуміти, що вона буде актуальною і через декілька десятиріч. Тому що з кожним днем людина вигадує щось нове, удосконалює свої знання, втілює свої задуми у життя. Тому для більш ефективної роботи потрібна наукова інформація, з якої б можна було б витягнути для себе щось корисне. І поки буде цікавою наукова інформація, поки нею будуть користуватися, поти будуть існувати різноманітні наукові документи. Можливо, щось і зміниться у нашому житті, але будемо надіятися, що все буде йти на краще, що молодь буде більш інформованою, більш обізнаною, більш відповідальною. Можливо тоді зміниться ставлення до науковців на краще, тому що сьогодні про це не можна сказати.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” // Голос України. - 1992. - 8 грудня.

2. Закон України “Про інформацію” // Голос України. - 1992. - 13 листопада.

3. Закон України “Про науково-технічну інформацію” // Голос України. - 1993. - 23 липня.

4. ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види. Терміни та визначення. - Чинний від 1996-01-01. - К.: Держстандарт України, 1995. - 47 с.

5. ДСТУ 3018-95. Видання. Поліграфічне виконання. Терміни та визначення. - Чинний від 1996-01-01. - К.: Держстандарт України, 1995. - 24с.

6. ДСТУ 2732-94. Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення. - Чинний від 1995-07-01. - К.: Держстандарт України, 1994. -- 53 с.

7. ДСТУ 2737-94. Записування і відтворення інформації. Терміни та визначення. - Чинний від 1995-07-01. - К.: Держстандарт України, 1994. - 158 с.

8. ДСТУ 2392-94. Інформація та документація. Базові поняття. Терміни та визначення. - Чинний від 1995-01-01. - К.: Держстандарт України, 1994. - 53с.

9. ДСТУ 2628-94. Системи оброблення інформації. Оброблення тексту. Терміни та визначення. - Чинний від 1995-01-07. - К.: Держстандарт України, 1994. - 35 с.

10. Воробьев Г.Г. Документ: информационный анализ. - М.: Наука, 1973. - 256 с.

11. Книговедение: Энциклопедический словарь / Ред. коллегия: Н.М. Сикорский (гл. ред.) и др. - М.: Сов. Энциклопедия, 1982. - 664 с.

12. Коренной А.А. Информация и коммуникация. - К.: Наук. думка, 1986. - 143 с.

13. Крайская З.В., Челлини Э.В. Архивоведение: Учеб. для средних спец. учеб. заведений. - М.: Норма, 1996. - 224 с.

14. Кулешов С.Г. Вступ до інформатики: Навч. посібник для студентів фак. бібл.-інформ. систем / Київ. держ. ін-т культури. - К., 1993. - 70 с.

15. Кулешов С.Г. Документальні джерела наукової інформації: поняття, типологія, історія типологічної схеми / Укр. акад. Інформатики. - К.: УкрІНТЕІ, 1995. - 191 с.

16. Кулешов С.Г. Книгознавчі аспекти дослідження документальних джерел наукової інформації // Бібл. вісн. - 1994. - № 5-6. - С. 2-5

17. Кушнаренко Н.Н. Документоведение: Учебник. - 4-е изд., испр. - К.: О-во “Знання”, КОО, 2003. - 459 с. - (Высшее образование ХХІ века).

18. Столяров Ю.Н. Классификация документа: решения и проблемы // Книга: Исслед. и материалы. - М., 1995. - Сб. 70. - С. 24-40.

19. Типология изданий. -- М.: Кн. палата, 1990. -- 231 с.

20. Швецова-Водка Г.М. Типологія документа: Навч. посібник для студ. ін-тів культури / Рівн. держ. ін-т культури. - К.: Кн. палата України. 1998. -- 80с.

21. Швецова-Водка Г.Н. Функции и свойства документа в системе социальных коммуникации // Книга: Исслед. и материалы. - 1994. - Сб. 69. - С. 37-57.

Примітки

1. Кушнаренко Н.Н. Документоведение. - К., 2003. - С.19.

2. Там само. - С. 43.

3. Там само. - С. 161-162.

4. Там само. - С. 164.

5. Там само. - С. 177.

6. Шведова-Водка Г.М. Типологія документа: Навч. посіб. Для студентів ін-тів культури. - К., 1998. - С. 49.

7. Там само. - С. 49.

8. Основные проблемы информатики и библиотечно-библиографическая работа. - Л., 1976. - С. 59.

9. ГОСТ 7.27-80. Научно-информационная деятельность. Основные термины и определения // Стандарты по библиотечному делу и библиографии. - М., 1985. - С.140.

10. Кулешов С.Г. Вступ до інформатики. - К., 1993. - С. 39.

11. ГОСТ 7.23-80. Информационные издания. Общие требования // Стандарты по библиотечному делу и библиографии. - М., 1985. - С. 115-116.

12. ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види. Терміни та визначення. - К., 1995. - С. 3.

13. Кулешов С.Г. Неопубликованные документы: понятие и классификация // Научн. и техн. б-ки СССР. - 1988. - № 7. - С. 31.

Размещено на Allbest.ru