Українські телепрограми для дітей та юнацтва: концептуальні засади

Розглядаючи психологічний аспект телепередач для дитячої та юнацької аудиторії, необхідно мати на увазі, що хоча телепродукція адресована масовому глядачеві, все ж сприймається вона конкретною особистістю. Цілісність особистості, в свою чергу, визначає певний культурологічний рівень передач, що з'являються на телеекрані. Тому специфіка діяльності телебачення полягає у тому, що воно розкриває світ символів, завдяки якому культивуються певні образи, еталони поведінки, норми моралі, художні смаки, які орієнтують підлітків на те, що важливо та суттєво, що добре, що зле, що з чим та яким чином пов'язано. Для юних глядачів найбільш вражаюча і впливова інформація та, яка є видовищною. Завдяки видовищному зображенню дійсності телебачення переносить глядача на місце конкретних подій, знайомить з конкретними людьми, їх цікавим неповторним внутрішнім світом, життєвим досвідом, власним поглядом на різні події та явища. Саме ця унікальна і неповторна особливість телебачення понад усе приваблює увагу дітей і юнаків.

Під час дослідження нами були окреслені соціометричні параметри аудиторії дитячо-юнацьких телепрограм. Дотримуватись їх рекомендовано при створенні сучасної телевізійної продукції: дошкільний вік (5-7 років), молодший шкільний вік (7-11 років), підлітковий вік (11-15 років), юнацький вік (15-17 років). Для українського телемовлення характерна перевага програм для перших двох груп дитячої аудиторії, а саме для дітей 5-11 років.

4. Незважаючи на загальний кризовий стан дитячого мовлення, у цій галузі телебачення ми простежили певну тенденцію. Відбувся перехід від дидактично-повчального способу подачі відеоматеріалу до більш легкого для засвоювання юним глядачем - інформаційно-розважального. Таким чином, в українському телевізійному просторі знайшов своє місце й набув поширення „інфотеймент”, що вже утвердився у західному світі як телевізійний жанр розважального інформування. Крім того, у телевізійному мовленні для дитячої аудиторії все більше застосовується новий комп'ютерний спосіб виробництва з залученням анімаційних елементів.

Однак редакторам програм варто враховувати те, що сучасне телемовлення для дітей та юнацтва має і негативні тенденції, характерні для всіх ЗМІ. Зокрема, йдеться про елемент „катастрофізму”. Автори, у тому числі дитячих програм, часто-густо намагаються подавати інформацію у стилі сенсаційності або надособливої важливості. Для молодших школярів отримання будь-якої інформації про світобудову та устрій суспільства є переважно новим знанням. Тому посилене нагнітання сенсаційності може призвести до підвищеного збудження свідомості юної аудиторії.

Зазначимо, в той час, як у світовій практиці існує тенденція реалізації програм для дітей з вадами слуху, у вітчизняному телемовленні відсутні програми з сурдоперекладом для дітей та юнацтва.

5. Проведений нами аналіз сучасного стану українського телебачення для дітей та юнацтва, надав можливість визначити типологічні та жанрові особливості телепрограм. Подібна характеристика була ускладнена недовготривалістю та частою зміною часу виходу в ефір дитячих телепрограм. Лідер серед телемовників дитячих програм - УТ-1 (2003-2005 роки). Цей канал систематично та планомірно наповнював денний телеефір дитячими передачами. Першість у ранковому ефірі належить каналу „Інтер”, який транслював програми Студії „Маски”, в той час, як більшість телеканалів ранковий ефір заповнює мультфільмами. У часовий проміжок із 17 до 20 години телепродукція для дітей у програмах загальноукраїнських та регіональних каналів не транслювалась. Відсутнє розмаїття у виборі вечірніх програм. За звичай це „колисанки”, складовим елементом яких знову ж таки є мультфільми.

Зазначимо, що в українському дитячому мовленні переважає іноземна мультиплікація, художні фільми та серіали. Це призводить до того, що телебачення показує дійсність, далеку від тієї, в якій перебуває більшість українських дітей та підлітків.

Відстеживши складну та багатопланову систему жанрів, що перебуває у постійному розвитку, з характерною для неї дифузією, зазначимо, що серед класичних жанрів найбільш представлено інформаційний. Серед нових жанрів, які активно застосовуються у сучасному українському дитячому мовлені: телешоу, телегра, ток-шоу, реаліті-шоу, анекдот, пародія.

Враховуючи принципи створення телепрограм для дітей та юнацтва, їх специфічні риси та типологічні особливості можна визначити основні напрямки реформування українського телебачення для дітей та юнацтва Воно полягає:

- у регламентуванні на законодавчому рівні продукції, яку можна було б рекламувати у телепрограмах для дітей. Це дозволило б залучити певні інвестиції у сферу виробництва дитячого телемовлення, що сприяло б її розвитку;

- у сприянні розвитку державних та приватних дитячих телестудій, де у створенні програм беруть участь юні журналісти. Доцільно було б сприяти не тільки розвитку, але й розповсюдженню виготовленої фахівцями таких студій якісної продукції на вітчизняних телеканалах;

- у власному виробництві мультиплікаційної продукції та телефільмів з сюжетами, притаманними нашій ментальності та способу життя. Безперечно, така продукція мала б попит і на телевізійному ринку сусідніх слов'янських країн.

Тож українське виробництво телевізійних програм для дітей та юнацтва потребує інтелектуального та творчого переосмислення. Перспективи його розвитку цілком залежать від ефективної державної політики у цій важливій сфері виховання юних громадян України.

Публікації за темою дисертації

1. Кошак К.О. Телемовлення для дітей та юнацтва: проблеми та перспективи // Учені записки Тавричеського національного університету ім. В.І. Вернадського. Серія „Філологія”. - 2006. - Т. 19 (58). - № 5. - С. 257-261.

2. Кошак К.О. Сучасний стан українського телебачення для дітей та юнацтва // Наукові записки Луганського національного педагогічного університету. - Вип. 7. Серія „Філологічні науки”: Зб. наук. праць [Норми та парадокси свідомості й мислення, їх відображення в мовній картині світу] / Луган. нац. пед. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Луганськ: „Альма-матер”, 2006. - С. 108-122.

3. Кошак К.О. Моральність українського телеефіру, або що дивляться наші діти? // Учені записки Тавричеського національного університету ім. В.І. Вернадського. Серія „Філологія”. - 2006. - Т. 19 (58). - № 3. - С. 219-224.

4. Кошак К.О. Жанрове розмаїття телепрограм для дітей та юнацтва // Вісник Запорізького національного університету. Серія „Філологічні науки”. - 2006. - № 1. - С. 106-111.

5. Кошак К.О. Телебачення - активний засіб формування соціальних навичок життя дітей і підлітків // Формування політичної культури молоді засобами телебачення і радіо: Зб. наук. праць / Відп. ред. М.О. Євдокимов. - Вип. 2. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. Володимира Даля, 2005. - С. 107-113.

6. Кошак К.О. Телепередачі для дітей та юнацтва: тематика, візуальна структура, психологія сприйняття // Становлення регіональної журналістики: Зб. наук. праць / Відп. ред. М.О. Євдокимов. - Вип. 1. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. Володимира Даля, 2004. - С. 65-74.

7. Кошак К.О. Специфіка мови телепередач для дітей // Міжнародна науково-практична конференція „Журналістика 2004 у світлі підготовки журналістських кадрів”: Тези конференції / Інститут журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, 27-28 травня 2004 року. - К.: НВЦ „Київський університет”, 2004. - С. 27-29.

Размещено на Allbest.ru