Національна система реферування в Україні

Національна система реферування оперує потоком первинних документів, що є організованою динамічною сукупністю тематично пов'язаних матеріалів, які містять закріплену наукову інформацію, призначену для подальшого аналітико-синтетичного опрацювання та формування інформаційної галузі науки - базису, який використовують у часі та просторі для інформаційного забезпечення наукових досліджень.

З метою заощадження інтелектуальних зусиль і фінансових коштів доцільно передплачувати та передивлятися всі наукові видання для добору статей, присвячених різним галузям, предметам чи проблемам сучасної науки та техніки. Іншими словами, для забезпечення вичерпного охоплення та зменшення витрат найефективнішим рішенням є централізація підготовки інформаційних видань з усіх галузей науки та техніки. Це також уможливлює використання одноразово опрацьованих матеріалів для підготовлення інформаційних видань, або виконання запитів з будь-якої міжгалузевої, комплексної тематики. Основними принципами добору матеріалів для відтворення у національній системі реферування є:

Ш максимальна повнота охоплення матеріалів (аналітико-синтетичному опрацюванню підлягає література з основних галузей наук);

Ш новизна, цінність інформації, актуальність проблематики.

Принципи та методика добору матеріалів для реферування є однією з ключових проблем науково-інформаційного забезпечення досліджень. Потрібно відзначити, що метод повного, вичерпного охоплення наукової продукції по суті не застосовують ні у вітчизняній, ні у зарубіжній інформаційній практиці. Для досягнення поставленої мети достатньо реферувати твори, що мають найбільше значення та ввібрали в себе всі особливості того чи іншого напряму. На відміну від загальновідомих реферативних служб (ВІНІТІ, CAS, MEDLARS, INIS тощо), які здійснюють аналітико-синтетичне опрацювання всієї світової інформації, у національній системі реферування вирішено відображати лише потік української наукової літератури. У національній системі реферування відображають наукову літературу наступних видів: монографії; автореферати дисертацій; серіальні (періодичні та продовжувані) видання; праці наукових конференцій; збірники наукових праць; препринти; довідники та словники; офіційні та відомчі видання, матеріали громадських і державних організацій; підручники для вищих навчальних закладів. Не підлягають аналітико-синтетичному опрацюванню у національній системі реферування видання, що не надійшли в книготорговельну мережу, навчальна література для шкіл і середніх навчальних закладів, депоновані наукові роботи, картографічні видання; патентні документи, стандарти й інші нормативно-технічні документи.

Під час розроблення національної системи реферування української наукової літератури було враховано ряд чинників. Насамперед, передбачено реалізацію її як системи, організованої за єдиним планом, яка не є механічним набором різнопланових, випадково створених і не узгоджених між собою БД та видань, які неможливо порівняти, зважаючи на різнорідність завдань, наукового рівня підготовки читачів і методів реферування. У сукупності БД та РЖ повинні обійняти усе тематичне розмаїття української наукової продукції, відображене у літературі.

Розвинена система реферування не може бути створена миттєво. Необхідно передбачити різні етапи її побудови. На першому етапі заплановано охопити реферуванням найважливіші академічні журнали та основний потік книжкової наукової продукції. Другим етапом має стати підключення до реферування інших українських наукових журналів і найцінніших продовжуваних видань. Надалі, потрібно прагнути до детальнішої диференціації серій і здійснення їх оперативної щомісячної підготовки, коли цього вимагатимуть обсяги реферативної інформації, що будуть постійно збільшуватись.

Якщо спрогнозувати обсяги інформації, яку необхідно включити до національної системи реферування, то отримаємо, що згідно з даними Міністерства статистики України та Книжкової палати України, впродовж останніх років у нашій державі щорічно виходить друком більше ніж 6 тисяч видань: 1995 р. - 6109, 1996 р. - 6074 [9], 1997 р. - 6308, 1998 р. - 7065, 1999 р. - 6282 [3], 2000 р. - 7749[40]. За даними, отриманими Книжковою палатою України [14], приблизно половина цих видань має науковий характер. Значний обсяг інформації надасть постатейний розпис періодичних видань наукового спрямування, яких видають в Україні більше ніж 300 назв. Аналітичний розпис продовжуваних видань (700-800 назв) також вважають пріоритетним напрямом роботи реферативної служби. Поряд з науковою значимістю робіт, що відбирають на реферування, та їх високою інформативністю, важливим показником є оперативність опрацювання інформації, від якої залежить ефективність НІД. Формою подання матеріалів у національній системі реферування є реферати, анотації та бібліографічні описи документів. Найпоширенішою формою є індикативні реферати, які містять узагальнений матеріал, поданий відповідно до конкретного призначення вторинного документа та характеру тексту, що аналізують. При цьому вирішальним є не послідовність викладення матеріалу (як це передбачено в інформативному рефераті), а логіка бібліографічного задуму, що передбачає виділення головного та найактуальнішого в документі.

У національній системі реферування української наукової літератури авторські реферати є основним видом реферативної інформації. Це положення покладено в основу технології безпосереднього опрацювання наукової інформації індивідуальними та колективними вітчизняними авторами, оскільки вони зацікавлені у включенні відомостей про результати своїх досліджень і розробок до національного інформаційного ресурсу, а через нього -- до світової системи наукової документальної комунікації. Крім того, їх використання уможливлює скорочення строків відображення першоджерел, спрощення технологічного циклу, зменшення собівартості видання. Але авторські реферати, що заносять до БД, підлягають обов'язковому доопрацюванню, враховуючи їх невисоку якість.

У національній системі реферування в обмеженій кількості допускають використання бібліографічних записів без розкриття змісту першоджерел. Вони складають 9% від загального обсягу реферативної інформації. Це, передусім, стосується видань гуманітарного профілю, де не сформовані традиції авторського реферування. Для порівняння -- у РЖ ВІНІТІ у вигляді бібліографічних описів відображено 3% усіх охоплених документів.

Досить складним є питання кадрів для науково-реферативної роботи. Наукове реферування потребує не тільки професійної орієнтації у галузевих питаннях, а й знання особливостей систематизації літературних джерел, їх бібліографічного опису тощо. Науковий референт повинен орієнтуватися у нормативно-технічних документах, які стосуються бібліотечної та видавничої справи, володіти методикою реферування, добре знати правила українського правопису тощо. Таких фахівців потрібно навчати, періодично інформувати про зміни у нормативно-методичних документах, орфографії, методиці добору першоджерел і оцінюванні інформаційних потоків.

2.3 Національні реферативні ресурси інформаційної галузі України

Подальше вдосконалення національної системи реферування значною мірою залежить від створення галузевих підсистем реферативної інформації різних міністерств і відомств, до яких входять як структурні відділи наукової інформації та бібліотеки науково-дослідних установ даної галузі. Таким чином може бути сформовано галузеві автоматизовані системи реферування «АПК», «Медицина», «Техніка», «Освіта» тощо. Вони мають стати підсистемами національної системи реферування, що забезпечить раціональне розподілення праці з опрацювання, зберігання, пошуку та поширення реферативної інформації між учасниками інформаційної системи.

Для створення й експлуатації розподілених ІС велике значення має організація взаємодії бібліотек і інформаційних центрів. Служба реферування НБУВ матиме в своєму розпорядженні масиви інформації на електронних носіях. Відомості щодо принципів добору інформації, перелік джерел і тематичне охоплення конкретних масивів доводять до відома учасників корпоративної програми створення національної системи реферування. Крім того, НБУВ буде надавати реферативну інформацію (на електронних носіях, комп'ютерними мережами) у зручному форматі. Питання використання цієї інформації під час організації обслуговування своїх користувачів будуть вирішувати безпосередньо органи інформації та бібліотеки.

Необхідно передбачити поставку до НБУВ інформації, яку опрацьовують у галузевих системах згідно погодженому розподіленню праці з опрацювання інформації. У цьому випадку аналітико-синтетичне опрацювання документів проводять за єдиною методикою [24, С. 293].

За перші три роки спільної роботи НБУВ та ІПРІ створено реферативну БД обсягом 50 тис. записів. Щомісячні надходження 2000-2001 рр. становили 1,5 тис. записів. Вони мають усталену тенденцію до зростання (на початку 1999 р. вони складали 1 тис. записів). Збільшення надходжень реферативної інформації досягають за рахунок поступового залучення все більшої кількості редакцій періодичних видань і видавничих організацій до подання в БД «Україніка наукова» відомостей про свою друковану продукцію в електронній формі.

Національний центр реферування має виконувати функції [30, С. 99]:

· розроблення єдиних підходів до вирішення проблем реферування української наукової літератури, визначення оптимальних моделей розподілення робіт між усіма суб'єктами вітчизняної системи документальних комунікацій;

· кумуляції структурованих текстових файлів та БД, наданою учасниками програми створення Національної системи реферування;

· підтримання загальнодержавної реферативної БД «Україніка наукова» -- інтеграційної основи наукової інформаційної галузі держави;

· формування текстових файлів галузевих серій Українського реферативного журналу;

· здійснення міждержавного обміну реферативною інформацією та доведення до світової спільноти результатів наукових досліджень вітчизняних учених і фахівців.

Виконання всіх цих завдань можливо вже сьогодні завдяки прогресивній структурі НБУВ, поєднанню в ній універсальної наукової бібліотеки й інформаційного центру, що створює значні переваги в інформаційній роботі (забезпечують комплектування фондів, одноразове опрацювання потоків первинної інформації, багаторазове використання літератури для бібліотечного обслуговування читачів, і виконання широкого спектру інформаційних завдань тощо). Національний центр реферування стане інтегруючою основою наукової інформаційної галузі України.

Таким чином вивчення досвіду побудови міжнародних систем реферативної інформації, які створювали та розвивали протягом ХХ ст. показало, що їх ресурси формують, як правило, на корпоративних засадах спільними зусиллями інформаційних служб ряду держав.

Використання реферативної БД «Україніка наукова» має багатоаспектний характер -- підготовка та випуск УРЖ, підтримання он-лайнового доступу до реферативної інформації засобами глобальних комп'ютерних мереж, створення української служби електронної доставки документів, формування електронної бібліотеки шляхом повнотекстового розширення реферативних записів, проведення широкого спектру бібліометричних, інформетричних та наукометричних досліджень, організація внутрішньо- та міждержавного обміну інформацією.

Подальше вдосконалення національної системи реферування значною мірою залежить від створення галузевих підсистем реферативної інформації та залучення до аналітико-синтетичного опрацювання вітчизняного потоку наукових видань усіх суб'єктів системи документальних комунікацій України, що забезпечить раціональне розподілення праці з опрацювання, зберігання, пошуку та поширення інформації між усіма учасниками системи, для забезпечення дійсно вичерпної реферативної інформації щодо результатів наукової діяльності українських учених і фахівців.

Отже, в наш час зростає гострота проблеми пов'язаної зі створенням служб реферування національної наукової літератури, для її включення у світову систему документальних комунікацій.

У 90-х роках XX ст. в Україні в цілому завершився процес становлення Національної системи реферування, сутність якого полягала в переході від випуску розрізнених видань до цілісної системи реферування всієї наукової літератури країни. Українська модель побудови системи реферування базується на принципі розподіленої аналітико-синтетичного опрацювання наукової літератури з подальшим формуванням національної реферативної БД і підтримкою використання її інформаційних ресурсів. Досвід побудови національної системи реферування з використанням апробованих в Україні принципів може бути корисний і іншим країнам колишнього Радянського Союзу, які формують національні інформаційні ресурси.

Висновки

На підставі проведених досліджень і отриманих результатів можна зробити наступні висновки:

1. Вивчено традиції реферування наукової літератури в Україні. На початку 90-х рр. XX ст. в Україні існувала історично обумовлена система бібліографування та реферування наукових документів. Впродовж останнього десятиріччя відбувався перехід від випуску розрізнених реферативних видань до формування цілісної системи аналітико-синтетичного опрацювання всієї наукової літератури держави, який завершився становленням Національної системи реферування.

2. Розроблено методику аналітико-синтетичного опрацювання документів і формування загальнодержавної реферативної БД. Важливою формою використання значних потенційних можливостей БД «Україніка наукова» є започатковане створення на її основі Національної електронної бібліотеки України, що здійснюють методом повнотекстового розширення реферативних записів. Серед перспективних форм використання загальнодержавної реферативної БД потрібно відзначити можливість організації на базі її інформаційних ресурсів Служби електронної доставки документів. Національну систему реферування розглядають як основний інструмент інтеграції України до світової системи документальних наукових комунікацій. Реалізація такої функції потребує налагодження міждержавного обміну інформацією та участі в кооперативному наповненні міжнародних реферативних БД. Останніми роками наукова література під впливом досягнень комп'ютерних технологій, особливо створення мережі Інтернет, а також виникнення все більшої кількості електронних видань, зазнала значних змін. Але вона майже не змінилася за своєю сутністю й як і раніше є головним засобом наукової комунікації між ученими та фахівцями, яким вона була впродовж усієї історії науки.

3. Досліджено еволюцію принципів побудови й структури Українського реферативного журналу. Інформаційні видання й особливо реферативні журнали ще довго будуть слугувати вченим головним путівником світовою науковою літературою. Тому необхідно створювати та розвивати спеціалізовані інформаційні служби, які б займалися підготовкою реферативних журналів і інших інформаційних видань і баз даних. Сьогодні УРЖ та реферативна БД є невід'ємною складовою національного інформаційного ресурсу, який відображає ключові українські наукові публікації. Реферативна інформація стала інтегруючою основою української науки. Тому слід започаткувати загальноприйняту в країнах з розвиненою інформаційною інфраструктурою практику, згідно з якою свідоцтвом оприлюднення результатів наукових досліджень є їх відбиття в РЖ. Це має бути закріплено у відповідних нормативних актах.

4. Обґрунтовано наукові засади розвитку національної системи реферування України. Головним напрямом розвитку Національної системи реферування вважають координацію зусиль бібліотечних, інформаційних, наукових та видавничих установ України з її удосконалення та наповнення вичерпною інформацією щодо результатів діяльності українських учених і фахівців у галузі соціальних та гуманітарних і природничих та технічних наук. Система реферування має стати основою для підготовки широкого спектра науково-інформаційних матеріалів (сигнальних, бібліографічних, реферативних, оглядово-аналітичних і прогностичних).

Список використаних джерел

1. Андронова, М.Б. Оценка продуктивности потока периодических «LiberMedia» и продолжающихся изданий для информационных продуктов ВИНИТИ [Текст] / М.Б. Андронова, В.М. Ефременкова, О.В. Кириллова // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества. - Симф., 2010. - Т. 1. - С. 304-308.

2. Бірбраєр, В. До концепції вітчизняної системи реферування та видання реферативної інформації [Текст] / В. Бірбаєр, Л. Котенко // Вісн. Кн. палати. - 1998. - № 3. - С. 25-26.

3. Видавнича діяльність України [Текст] // Вісн. Кн. палати. - 2009. - № 6. - С. 4-6.

4. Вівчарик, М. Український реферативний журнал "Політика. Політичні науки" в системі інформаційного забезпечення державотворчого поступу України [Текст] / М. Вівчарик, Л. Кочубей // Вісн. Кн. палати. - 1998. - № 4. - С. 20-21.

5. Гедримович, Г.В. Современное состояние текущих научно-вспомогательных библиографических пособий по естествознанию и технике всесоюзных информационных и библиотечных центров [Текст] // Науч. и техн. б-ки СССР. - 1990. - № 10. - С. 18-26.

6. Гедримович, Г.В. Современное состояние библиографических ресурсов, создаваемых на различных уровнях ГАСНТИ [Текст] / Г.В. Гедримович, Е.Д. Жабко // Интенсификация использования библиографических ресурсов. - Л., 2009. - С. 40-67.

7. Горбаченко, Т.Г. Аналітико-синтетична переробка документної інформації [Текст]: навч. посіб. для дистанційного навчання / Т.Г. Горбаченко. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Університет «Україна», 2008. - 312 с.

8. Горькова, В.И. Пособие по реферированию и редактированию научно-технической литературы [Текст] / В.И. Горькова, Т.В. Муранивский. - М., 2010. - 268 с.

9. Друк України (1991-1996 рр.) [Текст]: Стат. сб. / Уклад.: А.Дуцник, Т.Броніцька. - К.: Кн. палата України, 1998. - 48 с.

10. Ермошенко, Н. Исследование состояния национальной системы НТИ Украины [Текст] / Н. Ермошенко, А. Грабченко, В. Бирбраер. // Информ. ресурсы России. - 1995. - № 2. - С. 6-10.

11. Ефременкова, В.М. Отражение периодических изданий Украины в Реферативном журнале и Базах данных ВИНИТИ [Текст] / В.М. Ефременко, О.А. Хачко // НТИ. Сер.1. - 2009. - № 3. - С. 18-22.

12. Єрмошенко, М.М. Проблеми і шляхи збереження Національної системи НТІ України в умовах економічної кризи [Текст] // Інформація і ринок. - 1994. - № 2. - С. 9-18.

13. Зупарова, Л.Б. Аналитико-синтетическая переработка информации [Текст]: Учебник / Л.Б.Зупарова, Т.А.Зайцева; под ред. Ю.Н. Столярова. - М.: Издательство «Фаир», 2008. - 400 с.

14. Карташов, Р. Про створення реферативних журналів України [Текст] // Вісн. Кн. палати. - 2008. - № 1-2. - С. 27-30.

15. Конспект лекцій з дисципліни «Аналітико-синтетична обробка документів» для студентів спеціальності 7.020105 - «Документознавство та інформаційна діяльність денної та заочної форми навчання [Текст] / Укладач: Коляда Т.Ф. - Одеса: ОНПУ, 2007. - 133 с.

16. Кочубей, Л. До проблеми створення реферативного журналу України «Політика» [Текст] // Вісн. Кн. палати. - 1997. - № 7. - С.20-23.

17. Кочубей, Л.О. Реферативний журнал «Політика. Політичні науки»: Основ. концептуал. положення [Текст] / Кн. палата України. -- Препринт. - К., 1998. - 16 с.

18. Кочубей, Л. Щомісячний реферативний журнал України «Економіка. Економічні науки» - актуальність, структура та перспективи видання [Текст] // Вісн. Кн. палати. - 2008. - № 9. - С. 21-22.

19. Крючин, А.А. Досвід видання Українського реферативного журналу «Джерело». Проблеми і перспективи [Текст] // Реєстрація, зберігання і оброб. даних. - 2009. - № 6. - С. 125-128.

20. Леонов, В.П. О методах автоматического реферирования: США, 1958-1974 гг. [Текст] // НТИ. Сер. 2. - 1975. - № 6. - С. 16-21.

21. Літопис періодичних видань УРСР. 1989: Держ. бібліогр. покажч. УРСР [Текст] / Держ. ком. УРСР у справах вид-в, поліграфії і кн. торгівлі, Кн. палата УРСР ім. І.Федорова. - Х., 1990. - 316 с.

22. Петров, В.В. Український реферативний журнал «Джерело» -- кроки розвитку [Текст] / В.В. Петров, О.С. Онищенко, А.А. Крючин, О.І. Бондарєва, Р.І. Крючина // НТІ. - 2001. - № 1-2. - С. 24-28.

23. Сорока, М.Б. Становлення та розвиток системи реферування української наукової літератури (1991-2000 рр.) [Текст]: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. - Київ, 2001. - 19 с.

24. Сорока, М.Б. Автоматизована технологія підготовки та випуску Українського реферативного журналу «Джерело» [Текст] // Наук. пр. Нац. б-ки імені В.І.Вернадського. - К.: НБУВ, 2010. - Вип. 5. - С. 288-295.

25. Сорока, М.Б. Загальнодержавна реферативна база даних «Україніка наукова» як ядро Національної системи реферування [Текст] // НТІ. -2000. - № 3. - С. 58-62.

26. Сорока, М.Б. Інформаційне забезпечення науки в Україні (90-і рр. ХХ ст.). Створення національної системи реферативної інформації [Текст] // Вісн. Кн. палати. - 2009. - № 8. - С. 20-25.

27. Сорока, М.Б. Інформаційне забезпечення науки в Україні (90-і рр. ХХ ст.). Створення національної системи реферативної інформації [Текст] // Вісн. Кн. палати. - 2000. - № 9. - С. 20-22.

28. Сорока, М.Б. Реферативна база даних «Україніка наукова» в інформаційному забезпеченні науки та техніки [Текст] // Реєстрація, зберігання і оброб. даних. - 2008. - № 4. - С. 91-95.

29. Сорока, М. Система реферування українських наукових видань (основні концептуальні положення) [Текст] // Бібл. вісн. - 1999. - № 3. - С.5-7.

30. Сорока, М.Б. Украинская модель системы реферирования научной литературы [Текст] // Библиотеки национальных академий наук: Проблемы функционирования, тенденции развития: Науч.-практ. и теорет. сб. Вып. 1 / Редкол.: А.С.Онищенко и др. - К.: НБУВ, 2000. - С. 97-103.

31. Сорока, М.Б. Реферативна складова національних інформаційних ресурсів в системі наукових комунікацій України та світу [Текст] // Соціокультурні чинники розвитку інтелектуального потенціалу українського суспільства і молодь: Наук. пр. та матеріали конф. - К., 2001. - Вип. 1. - С. 180-186.

32. Сорока, М.Б. Национальная система реферирования как сегмент международной информационной инфраструктуры [Текст] // Библиотеки и ассоциации в меняющемся мире: новые технологии и новые формы сотрудничества: 8-я Междунар. конф. «Крым 2001»: Материалы конф. - М., 2009. - Т. 3. - С.1139-1141.

33. Сорока, М.Б. Загальнодержавна реферативна база даних «Україніка наукова» як ядро Національної системи реферування [Текст] // НТІ. - 2000. - № 3. - С. 58-62.

34. Сорока, М.Б. Реферативна база даних «Україніка наукова» в інформаційному забезпеченні науки та техніки [Текст] // Реєстрація, зберігання і обробка даних. - 2000. - № 4. - С. 91-95.

35. Сорока, М.Б. Інтегрована база даних «Реферати наукових видань України» в інформаційному забезпеченні науки і техніки [Текст] // Науково-технічні бібліотеки в єдиному інформаційному просторі України: Міжнар. наук.-практ. конф. - Київ, 2011. - С.137-140.

36. Сорока, М.Б. Украинская модель системы реферирования научной литературы [Текст] // Б-ки Нац. акад. наук: Проблемы функционирования, тенденции развития: Науч.-практ. и теорет. сб. - К., 2000. - Вып. 1. - С. 97-103.

37. Сорока, М.Б. Система реферування українських наукових видань (основні концептуальні положення) [Текст] // Бібл. вісн. - 2009. - № 3. - С. 5-7

38. Сорока, М.Б. Інформаційне забезпечення науки в Україні (90-і рр. ХХ ст.) Створення національної системи реферативної інформації [Текст] // Вісн. Кн. палати. - 2000. № 8. - С. 20-25, № 9. - С. 20-22.

39. Судіна, Т.О. Галузевий інформаційно-реферативний ресурс: шляхи створення і використання [Текст] / Т. О. Судіна // Освітянські бібліотеки України в реалізації програми рівного доступу до якісної освіти: матеріали Всеукр. наук.-практ. семінару, Черкаси, 20-22 жовт. 2008 р. / Держ. наук.-пед. б-ка України ім. В. О. Сухомлинського; редкол.: П. І. Рогова (голова), Н. М. Чепурна (заст. голови), І. І. Хемчян (упоряд.), В. М. Саух. - Київ:, 2008. - С .129-143.

40. Статистичний огляд видавничої діяльності України у 2000 році [Текст] // Вісн. Кн. палати. - 2011. - № 6. - С. 7-9.

41. «Україніка наукова» - Загальнодержавна реферативна база даних [Текст] / НАН України; Нац. б-ка України ім.В.І.Вернадського; Уклад.: М.Б.Сорока, А.О.Чекмарьов, Л.Й.Костенко. - К., 2000. - 19 с.

42. Черный, А.И. 45 лет Реферативному журналу ВИНИТИ: период становления (1952-1963 гг.) [Текст] // НТИ. Сер.1. - 2009. - № 6. - С. 1-8.

Додаток

ПРОЕКТ

Національна система реферування української наукової літератури

(http://www.nbuv.gov.ua/library/ref.html)

Передмова. Реферативні інформаційні ресурси -- інтеграційна основа наукової інформаційної галузі. У всьому світі визнано, що саме реферативні бази даних і реферативні журнали здійснюють оперативне інформування різних категорій споживачів інформації про літературу, яка видається, надають найсуттєвіший фактографічний матеріал, сприяють ретроспективному пошуку публікацій, зменшують негативний вплив пов'язаного з диференціацією наук розсіяння публікацій, інформують про досягнення в суміжних галузях наук, інтеграцію наукових напрямів і дисциплін тощо. Слід відзначити також, що реферативні бази даних і журнали крім подання інформації про книжкові видання, розкривають зміст статей з періодичних та продовжуваних видань, збірників наукових праць, матеріалів конференцій тощо. А цей масив документів складає майже дві третини наукової інформації, не відображеної в каталогах бібліотек.