Газета "Индустриальное Запорожье" в системі регіональних ЗМІ

Поняття регіональної преси, вплив ідейного спрямування всесоюзних та республіканських газет на її тематику. Газета "Индустриальное Запорожье": історія видання, жанрове оформлення, мовно-стилістичні особливості і проблеми, діапазон тем в період застою.

Рубрика Журналистика, издательское дело и СМИ
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 14.12.2014
Размер файла 79,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ГАЗЕТА „ИНДУСТРИАЛЬНОЕ ЗАПОРОЖЬЕ” В СИСТЕМІ РЕГІОНАЛЬНИХ ЗМІ: ІСТОРІЯ, ЖАНРОВЕ НАПОВНЕННЯ

1.1 Поняття регіональної преси

1.2 Газета „Индустриальное Запорожье”: історія видання та особливості функціонування в „період застою”

РОЗДІЛ 2. ТЕМАТИКО-ПРОБЛЕМНИЙ КОМПЛЕКС І ЗМІСТОВЕ НАПОВНЕННЯ ГАЗЕТНИХ ПУБЛІКАЦІЙ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПРЕСИ ІІ ПОЛОВИНИ ХХ СТ

2.1 Поняття „тематико-проблемний комплекс”

2.2 Вплив ідейного спрямування всесоюзних та республіканських газет на тематику регіональної преси

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ТЕМАТИКО-ПРОБЛЕМНОГО КОМПЛЕКСУ ПУБЛІКАЦІЙ НА ШПАЛЬТАХ ГАЗЕТИ „ИНДУСТРИАЛЬНОЕ ЗАПОРОЖЬЕ” ПЕРІОДУ ЗАСТОЮ

3.1 Діапазон тем і проблем обласної газети: рівні перетину з особливостями історичного періоду

3.2 Жанрове оформлення та мовно-стилістичні особливості розкриття тематико-проблемного комплексу на шпальтах газети „Индустриальное Запорожье” періоду застою

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Неможливо уявити життя сучасної людини без повсякденного звернення до газети, журналу, радіо, телебаченню. Зростання ролі і значення засобів масової інформації тісно пов'язане з історичними подіями. А так само з науково-технічним прогресом останніх десятиліть, адже саме він створив необхідні умови для широкого розвитку на новій технічній основі засобів масової інформації. Завдяки науково-технічному прогресу світ дізнався, що таке телебачення, а влада знайшла новий інструмент впливу на громадськість. Тим самим науково-технічний прогрес зумовив підвищення впливу та авторитету ЗМІ, їх можливостей у різних сферах життя суспільства.

Був час, коли друковані видання були єдиним, а отже і найважливішим ЗМІ, потім з'явилося радіо, і тільки потім телебачення. Природно, що аудиторія охоплення телебачення набагато більше всіх інших ЗМІ і таким чином, як якась альтернатива телебаченню виникли регіональні програми центральних друкованих видань. Так періодична преса, в тому числі і місцеві програми, залишилася одним з основних засобів масової інформації і пропаганди. Вона є потужним знаряддям соціальної та політичної боротьби, освіти, поширення наукових знань, розвитку культури, формування світогляду і т. ін.

На початку 70-рр. ХХ ст. почалася так звана епоха „застою”, коли головним був не результат роботи, а рапорт начальству. На Запоріжжі, як і в решті областей УРСР, функціонували обласні, районні, міські управління Головліту (закодована назва Головного управління СРСР з охорони державних таємниць). У цей період пожвавилися зацікавленість місцевих газет міжнародними подіями та захоплення ідеологічною боротьбою і контрпропагандою. А преса (у тому числі й регіональна) радянської епохи, була одним із спеціальних ідеологічних інститутів, які виконували контрпропагандистські функції.

Це була проста радянська пропаганда, з якої виходило просто і ясно, які країни вороги, а які друзі. Людям замилювали очі “потрібною” інформацією, зомбували їх гучними лозунгами, промовами, партійними завданнями. Преса являла собою повністю підпорядкований партійним комітетам інструмент виконання партійних рішень. Наслідком цього стало припинення зростання продуктивності праці, в економіці, в політичному житті все більше наростали кризові явища, викликані саме відсутністю свободи й ініціативи.

Чому партійно-радянська преса, ніби голка за ниткою, слухняно слідувала за всіма вигинами політичного життя величезної держави? Чому не мала власного голосу (хоч і охоплювала впливом сотні мільйонів людей) під час визначення долі країни та й власної теж? Відповідь міститься в ленінській настанові: “Партійна преса не можт не бути частиною загальнопартійної справи”. Отже, ще великий вождь мимохіть заклав у партійний апарат механізм його самознищення, і преса стала одним з визначальних “гвинтиків” власного руйнування.

Запорізька преса знаходилася під контролем з боку обкому і райкомів партії, була їх ідеологічним інструментом у відстеженні ходу виконання п'ятирічних планів підприємствами Запоріжжя та області, впровадження нових систем землеробства, нових технологій вирощування худоби. На порядку денному все ще залишався курс на будівництво комунізму до 1980 р.

Вивченню преси запорізького регіону, її типологічних та жанрово-стильових особливостей приділяли І. Герман, М. Дяченко, А. Кобинець, Т. Хітрова, О. Школьна.

Об'єкт дослідження - поняття тематико-проблемного комплексу та регіональної преси. Історичні передумови виникнення регіональної преси.

Предмет дослідження - особливості жанрового оформлення та мовно-стилістичні особливості розкриття тематико-проблемного комплексу на шпальтах газети “Индустриальное Запорожье" періоду застою.

Мета дипломної роботи - дослідити жанрове оформлення та діапазон тем та проблем обласної газети “Индустриальное Запорожье” періоду застою.

Реалізація мети передбачала виконання таких завдань:

- охарактеризувати поняття регіональної преси;

- з'ясувати особливості функціонування регіональної преси Запоріжжя періоду застою;

- визначити тематичну спрямованість та жанрову палітру публікацій регіональної преси Запоріжжя “періоду застою” на прикладі газети “ Индустриальное Запорожье”;

- проаналізувати проблемно-тематичний комплекс газети “Индустриальное Запорожье ” “періоду застою”.

Методи дослідження. Для розкриття теми обрано такі методи: типологічний (для характеристики газети як типу видання), порівняльно-історичний (для з'ясування особливостей функціонування регіональних газет та порівнянні тематичної наповненості відносно історичного періоду того часу), узагальнення й систематизації (при визначенні тематичної спрямованості та жанрової палітри публікацій регіональної преси “періоду застою”), методи аналізу й синтезу (для розкриття тематичної наповненості публікацій на шпальтах газети “Индустриальное Запорожье” “періоду застою”).

Джерелом дослідження стала регіональна газета “Индустриальное Запорожье” 70-х - початку 80- рр. ХХ ст.

Новизна роботи полягає у спробі узагальнення наукових напрацювань у висвітленні тематичної спрямованості та жанрової палітри публікацій регіональної преси Запоріжжя “періоду застою” на прикладі газети “Индустриальное Запорожье”.

Структура роботи. Дипломна робота складається з 56 с. основного тексту, 46 джерел (на 4 с.) та 3 таблиць.

РОЗДІЛ 1. ГАЗЕТА „ИНДУСТРИАЛЬНОЕ ЗАПОРОЖЬЕ” В СИСТЕМІ РЕГІОНАЛЬНИХ ЗМІ

1.1 Поняття регіональної преси

Газета - друковане періодичне видання, що виходить під постійною назвою і нерідше одного разу на місяць. Прообразом газети вважають стародавні рукописні зведення новин. Ще Юлій Цезар почав публікувати "Діяння сенату", а потім "Щоденні громадські діяння народу". Римські газети представляли собою глиняні дощечки, на яких записували хроніку подій. Приблизно з 911 року в Китаї почав виходити "Цзінь бао" ("Столичний вісник"). Назва "газета" походить від найменування дрібної італійської монети - італ. gazzetta (Гасет). У XVI столітті за прочитання щоденного публічного листка з інформацією (повідомленнями про придворного життя, торгових новинах, повідомленнями з інших міст) платили одну Гасет, тобто найменшу монету. Назва ж монети походить від сороки (італ. gazza), зображеної на ній.

Згідно з радянським держстандартом - "листове видання у вигляді одного або декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, видавничо пристосоване до специфіки даного періодичного видання" [46].

Періодичне видання виходить через певні проміжки часу постійним для кожного року числом номерів (випусків), нумерованими чи датованими випусками, що не повторюються за змістом, однотипно оформленими, мають однакову назву.

Видання, що продовжується, виходить через невизначені проміжки часу, у міру накопичення матеріалу, нумерованими чи датованими випусками, що не повторюються за змістом, однотипно оформленими, мають загальний заголовок [46].

За ознакою регулярності виходу в світ періодичні видання можуть бути щоденними, щотижневими, щомісячними, щоквартальними, щорічними і т. ін.

За місцем випуску й сферою поширення розрізняють:

- місцеві (у межах однієї області, міста, одного або кількох районів, підприємства, установи, господарства або навчального закладу);

- регіональні (Автономної Республіки Крим), загальнодержавні (національні), зарубіжні періодичні видання.

Виділяють п'ять основних видів періодичних видань: газета, журнал, бюлетень, календар, експрес-інформація.

Газета - періодичне газетне видання, що виходить через короткі проміжки часу, що містить офіційні матеріали, оперативну інформацію і статті з актуальних суспільно-політичних, наукових, виробничих та інших питань, а також літературні твори й рекламу [34].

Газети розрізняють:

- за періодичністю виходу (щоденні, щотижневі);

- за масштабами (центральні або загальнонаціональні, регіональні, місцеві (обласні, районні, міські), корпоративні (компаній, університетів);

- за профілем (масової орієнтації, спеціалізовані (професійні)).

У кожної газети - своя аудиторія певного масштабу (залежно від тиражу), професійного й соціально-демографічного профілю.

Газета виходить через певні проміжки часу (щодня, кілька разів на тиждень, раз в тиждень тощо).

За функціональною ознакою виділяють три види газет: загальнополітична, спеціалізована й спеціальний випуск.

За читацькою адресою спеціалізовані газети подрозділяють на: професійну газету, що адресована фахівцям різної кваліфікації, профспілкову, партійну і ін. газети [46].

За тематичною спрямованістю, цільовим й читацьким призначенням спеціалізовані розрізняють такі газети: з питань культури, літератури й мистецтва, релігійні, рекламні, для дозвілля, для дітей і юнацтва [46].

За видавцем (засновником) виділяються газети державних, партійних, профспілкових, кооперативних, комерційних організацій, творчих спілок, товариств і т. ін.

За часом випуску газети розподіляться на ранкові й вечірні; за періодичностю - на щоденні ("Слобідський край", "Вечірній Київ"), щотижневі ("Культура i життя") і щомісячні ("Книги України", "Книжковий кур'єр").

За місцем видання й домінуючою сферою поширення газети поділяються на загальнонаціональні, місцеві, багатотиражні[47].

За матеріальною конструкцією газета - це не тільки окремий її номер, одиничний випуск, але й комплект [46].

Велике місце в газеті займають ілюстрації (документальні й художні, фотосюжети, малюнки, схеми тощо.). Графічна індивідуальність газети залежить від особливостей оформлення текстів і заголовків, способу верстки, від рівня поліграфії та майстерності виконавців.

Цілі газети - ті зміни, які повинні відбутися (або відбуватися) при регулярному випуску газети. Цілі можуть бути найрізноманітнішими, від інформування про поточні події, до підвищення мотивації у вивченні навчального предмета. При чіткій меті легше визначити тематику газети, випуску, зрозуміти чи підходить для неї той чи інший матеріал [36].

Тематика газети - це коло питань, які вона має намір висвітлювати. Тематика повинна залишатися незмінною від випуск до випуску. Єдність теми газети означає, що газета є представництво поглядів певної соціальної спільності людей або організацій. Приклад тим газет: Екологія, Шкільна газета, Комп'ютери та т.д. Назва, емблема і дизайн газети визначаються її тематикою [27].

Коло читачів - це ті люди, яким повинна бути цікава ця газета. Чітке визначення кола читачів впливає: на стилістику викладу матеріалів їх кількість і обсяг, дизайн газети, необхідні тиражі. Приміром, гезета може бути розрахована на учнів середнього шкільного віку, тому в неї не варто включати серйозні аналітичні матеріали, статті повинні не повинні перевищувати 1 сторінки А4, дизайн повинен бути яскравим і помітним. Інший приклад: газета розрахована на старшокласників та вчителів. Матеріали можуть бути об'ємними, оформлення газети суворої, але список тем статей обмежується перетином інтересів учнів і вчителів (навчальні предмети і питання викладання, вступ до інституту, самоврядування в школі і т.д. - звісно, ??якщо дані теми підходять під тематику газети) [27].

Періодичність і тираж пов'язані з потенційним колом читачів і тематикою газети. Потенційне коло читачів визначаяється, тобто кількість читачів газети звичайно, приміром, якщо коло читачів - це старшокласники, а тематика - комп'ютери, то необхідно порахувати, скільки в школі старшокласників і з'ясувати, скільки з них цікавиться комп'ютерами, тоді приблизно отримаємо число необхідного тиражу. З часом наклад може зміняться, за рахунок зміни числа читачів (газета може виявитися нецікавою всім тим, хто захоплений комп'ютерами, або, навпаки, бути цікава й іншим читачам) [33].

Періодичність залежить від попиту на газету та наявності матеріалу. Наприклад, якщо після першого номера газети, що піднімає гострі питання школи, до редакції прийшло багато листів, або багато нових співробітників, то період газети цілком можна зменшити. Тираж і періодичність незалежні параметри газети, наприклад матеріалів може бути багато, але цікаві вони суто вузькому колу читачів [33].

Газетні матеріали можна розділити на три категорії: новини, рубрики, інформаційно-аналітичні [39]. Під новинами розуміють матеріали, що описують поточні події (наприклад, опис пройшла "Зірниці" або концерту до дня Вчителя).

У рубриках публікуються матеріали пов'язані єдиною темою, яка визначається назвою рубрики (наприклад, у рубриці "Герой дня" кожен випуск публікується інтерв'ю з одним з учасників табору). Крім назви рубрики, що входять до неї статті можуть мати власну назву. Рубрики завжди оформляються стандартно.

До інформаційно-аналітичних відносяться статті не пов'язані з конкретними подіями. Це можуть бути проблемні статті, фейлетони, статті-дискусії, статистика і так далі. Прикладами таких статей можуть стати опис правил рольової гри, серія статей обговорюють проблеми ЧТП, соціологічне опитування про закони Острови, анталогія острівних значків або назв загонів і т. д. [10].

Періодичне видання - серійне видання, що виходить через визначені проміжки часу з постійним для кожного року числом номерів (випусків), без повторів у змісті, однотипно оформленими, нумерованими і/або датованими випусками, під одним і тим самим заголовком [34].

У роботах з історії, теорії і практики журналістики терміни "місцева", "провінційна", "периферійна", "регіональна" використовуються як синоніми стосовно губернської, обласної та регіональної (міжобласної) журналістики. Багато спеціалістів трактують "регіон" як адміністративно-територіальне утворення, а регіональну пресу - як періодичні видання, що виходять і розповсюджуються в межах адміністративної території. Під поняттям "регіон" мається на увазі також певна географічна територія (не обов'язково адміністративна), населення якої тісно пов'язане економічною, культурною, етнографічною, конфесійною та іншою спільністю [30].

Регіональний фактор розповсюдження є, мабуть, головним параметром, що визначає якісні та кількісні характеристики регіональної преси, а також організаційні умови її функціонування. Перш за все, на відміну від загальнонаціональної, (або так званої центральної) преси, регіональна журналістика обслуговує інформаційні потреби тієї читацької аудиторії, яка обмежується межами даної частини країни, а не всієї її території.

Невід'ємною частиною системи засобів масової інформації є регіональна преса, що займає особливе місце в системі ЗМІ.

До недавнього часу регіональна преса мала жорстко задану ієрархічну структуру [31]. Майже вся вона була однорідно партійно-радянською, тобто її співзасновниками були переважно відповідні партійні і радянські органи.

Кожному територіальному утворенню покладався обов'язковий, суворо регламентований з гори набір періодичних видань: одна щоденна суспільно-політична (крайова, обласна) чотирисмугова газета формату А-2, одна молодіжна (комсомольська крайова, обласна) газета, формат якої в різних регіонах варіювався, один малоформатний партійний бюлетень "Блокнот агітатора". В районах видавалося по одній партійно-радянської газеті формату А-3.

Газети починають активно пропагувати перші кроки соціалістичного будівництва і намагаються залучити до цього широкі народні маси, розповідаючи про досвід роботи різних громадських рухів та об'єднань, уміщуючи на своїх сторінках тематичні рубрики, добірки про рідний край, його поступовий розвиток та існуючі проблеми, про життя певних соціальних категорій населення.

Головним і важливим пріоритетом газет було те, що вони спиралися на місцеві новини. Більшість публікацій видання були присвячені саме актуальним та злободенним проблемам краю. Серед чільних там вирізнялися такі: розвиток сільського господарства та кооперації на Запоріжжі, боротьба з голодом та розрухою, впровадження у життя нової економічної політики.

Значне місце в газеті відводилося темам культури, організації дозвілля для будівників нового життя. Йшлося і про створення в області театру, формування його репертуару, надання його постановкам ідеологічного спрямування. Сторінки газети в цей час рясніють заголовками про дискусії навколо відкриття театру, його тематики та ідейно-соціального спрямування, а також публікуються рецензії на вистави.

Серед популярних рубрик варто зазначити такі: "Листи читачів", "Замість фейлетону", "Подорожні нариси", "Нариси", "Сільське життя" або "Життя села" тощо. Матеріали, уміщені під ними, оперативно відгукувалися на події в області, вони відрізнялися змістовністю, якістю, у них можна було знайти елементи публіцистики. Все це додавало авторитету газеті, свідчило про зростання журналістської кваліфікації колективу редакції та її авторського активу.

Газетярі ставили перед собою завдання і виконували їх у міру сил та можливостей. Серед першочергових було залучення до авторського активу робітників, за допомогою яких більш змістовно та активно висвітлювалося б робітниче життя, оскільки газеті нерідко докоряли, що саме життя робітничого класу відображалося не завжди повно, а лише епізодично, мало вміщувалося виступів представників робітничих професій. Цим, як вважали журналісти, газета значно програє, і намагалися все робити для того, щоб усунути таку істотну ваду.

У газеті з'явилися нові рубрики: "Робітниче життя", "Листи селян", "Партійне життя", "Профспілковий рух", "Куточок сільського господаря", "Нам пишуть", "Листи робітників", авторство яких здебільшого належить людям від верстата чи від плуга: робітникам, селянам.

На сторінках "Червоного Запоріжжя" з'являються перші замальовки, а згодом і нариси про будівників нового життя, які знайомили читачів із робітниками, селянами, вчителями, які вносили дещицю своєї праці в побудову нового життя. Чільну площу займають також події в країні та за кордоном, зокрема з особливим пафосом видання повідомляє про розгортання революційної боротьби трудящих мас у розвинених країнах капіталізму.

Газета друкує повідомлення про встановлення дипломатичних зв'язків між Радянським Союзом та деякими закордонними країнами. Великого значення газетярі надають публікаціям про партійне життя в країні, про зародження молодіжних організацій, їх розвиток та вплив на молодь міст і сіл.

З початком втілення в життя плану ГОЕЛРО на сторінках "Красного Запорожья" друкуються інформації про геологічні роботи на Дніпрі: у 1925 р. у країні розпочалася кампанія з висвітлення будівництва Дніпрогесу. Рядки, присвячені цій темі, стали з'являтися на шпальтах видання все частіше. А з березня 1927 р. матеріали про будівництво потужної гідроелектростанції на Дніпрі можна знайти практично в кожному номері газети.

Висвітлення цієї кампанії велося досить професійно. Газетярі "Индустриалього Запорожья" не залишали без уваги жодної деталі з життя велетенського будівництва. Йшлося не лише про сам виробничий процес, технічне забезпечення будівництва, а й про людський фактор, який на той час відігравав величезну роль, адже на гігантську будову соціалізму з'їхалися з усіх куточків тодішнього Союзу. Люди жили у бараках, вручну розмішували бетон, перевозили на візках будматеріали, працювали з ентузіазмом і великим піднесенням, незважаючи на нелюдські побутові умови, погане харчування тощо.

Слід віддати належне газетярам: вони виявили досить високий професіоналізм, оперативно подаючи з місця подій репортажі, інформповідомлення та ін. Тому можна припустити, що поза "кадром" не залишилося практично жодного питання стосовно цього будівництва - від забезпечення Дніпробуду матеріалами, кадрами, технікою і до створення належних умов побуту будівельників

Регіональну пресу, на думку М. Дяченко, можна визначати як сукупність періодичних видань, що виходять друком в обласних та районних центрах, містах і селах, у державних та приватних установах і організаціях, або на підприємствах окремого регіону й обслуговують його повсякденні інформаційні потреби; фіксують важливі події загальнодержавного та регіонального значення; публікують матеріали про пересічних людей, мешканців провінції, враховуючи специфіку регіону і впливаючи на динаміку місцевого життя; мають регіональну сферу розповсюдження; є органічною складовою, потужним сегментом національної преси [9].

Преса того чи іншого регіону як важливий історичний документ у процесі дослідження окремих соціокультурних явищ, унікальний літопис життя, джерело інформації і чинник формування національної свідомості, повідомляє не тільки про події та явища загальнодержавного масштабу, розповідає про відомі особистості, а й публікує матеріали про пересічних людей, мешканців провінційної глибинки, фіксує важливі кроки життя міста, села, району, області.

1.2 Газета „Индустриальное Запорожье”: історія видання та особливості функціонування в „період застою”

У 1970-1972 рр. в історії СРСР почався „зворотній хід” соціального життя, що не могло не позначитися на пресі: вона мала показувати життя таким, яким його хотіли бачити партійні керівники, а не таким, яким воно було насправді. „Публіцистика в лещатах тоталітарної пропаганди, - за словами історика-журналістикознавця М. Скуленка, - перетворюється на придворного літописця, який із захватом вихваляє кожен крок повелителя, не задумуючись над істинною ціною його вчинків”

Почалася так звана епоха „застою”, коли головним був не результат роботи, а рапорт начальству. Суворо заборонялися критичні виступи на адресу армії, КДБ, міліції, навіть на проведення звичайних політзанять; війна в Афганістані замовчувалася аж до 1986 р., коли за особливим дозволом військової цензури розпочалося поверхове висвітлення цієї теми в місцевій пресі. На Запоріжжі, як і в решті областей УРСР, функціонували обласні, районні, міські управління Головліту (закодована назва Головного управління СРСР з охорони державних таємниць [5]. У цей період пожвавилися зацікавленість місцевих газет міжнародними подіями та захоплення ідеологічною боротьбою і контрпропагандою. А преса (у тому числі й регіональна) радянської епохи, була одним із спеціальних ідеологічних інститутів, які виконували контрпропагандистські функції.

У системі регіональної преси застійних часів відбулися незначні зміни: засновано рекламно-інформаційний додаток до газети „Индустриальное Запорожье” - „Запорожские новости” , бойові листки на будівництві стратегічних і народно-господарських об'єктів („Индустриальное Запорожье”+„Знамя труда”+„Слава труду” ).

На Запоріжжі в період з 1970 по 1980 рр. „відбувся значний кількісний ріст періодичних видань: До 1980 р. збільшився разовий наклад обласних газет: російськомовної газети „Индустриальное Запорожье” - до 257 000 прим.

Від хрущовських часів СРСР вважався й дійсно був країною з найбільш „читаючою” публікою. В 1970-1980 рр. кожна радянська родина передплачувала від п'яти до десяти й більше газет, журналів. Цьому сприяли велика довіра в суспільстві до радянських журналістів і до друкованого слова та дуже низькі ціни на передплату періодичних видань [3].

Після ХХV з'їзду КПРС (травень 1976 р.), який окреслив перед працівниками радянської преси завдання підвищувати ідейний рівень координації та оперативності роботи, у місцевих газетах помітними стали розширення тематики, поглиблення змісту, доступність мови, дієвість опублікованих матеріалів, гарне оформлення газетних сторінок [3].

На межі 70-х і 80-х рр., коли генеральним секретарем ЦК КПРС Л. Брежнєвим було оголошено, що в СРСР в основному побудована матеріально-технічна база комунізму й суспільство вступило у стадію „розвинутого соціалізму”, регіональна преса, як і всі радянські ЗМІ, була покликана пропагувати і обслуговувати ідею торжества соціалізму в усьому світі. Усі місцеві видання у своїй роботі керувалися рішеннями і директивами партійних органів, що заважало журналістському новаторству [2].

Запорізька преса знаходилася під контролем з боку обкому і райкомів партії, була їх ідеологічним інструментом у відстеженні ходу виконання п'ятирічних планів підприємствами Запоріжжя та області, впровадження нових систем землеробства, нових технологій вирощування худоби. На порядку денному все ще залишався курс на будівництво комунізму до 1980 р., хоча в газетних публікаціях ця тема уже не позначалася високим індексом частотності.

З 1 квітня 1963 р почали виходити дві обласні партійні газети: для сільського населення - „Запорізька Правда” (орган Запорізьких сільських обкому КП України і обласної Ради депутатів трудящих) та для населення промислових міст - „ ” (газета промислового обласного комітету компартії України і обласної промислової ради депутатів трудящих). За свідченням окремих офіційних джерел, в Запоріжжі з 2 квітня 1963 р. по 31 березня 1965 р. виходила також українська газета „Індустріальне Запоріжжя”, виходила 5 разів на тиждень як орган Запорізького обкому Компартії України і облради (з 2 квітня до 15 грудня 1964 р. як орган Запорізького промислового обкому Компартії України і облради).

З квітня 1965 р. по січень 1975 р. засновниками й видавцями „Индустриального Запорожья” стали Запорізький обком Компартії України і облрада, МК Компартії України і міськрада - газета почала називатися міськобласною. Редакторами були: С. Аврунін, В. Медведєв, А.. Клюненко, П. Горбачов; кореспондентами газети: А. Свириденко, А.Заярний, В. Журавльова, О. Кривобок, І. Махінько, І. Приходько, П. Жагель, А. Слуцьковський, В. Гусєв, М. Ласков, А. Орлова, М. Захарченко, І. Бистрозоров, С. Страшніков, І. Степовий, А. Яшний, І. Барвінок. Видання мало спеціальні випуски (1962, 1965, 1969, 1980 рр.). З 6 квітня 1974 р. виходив рекламно-інформаційний додаток до газети „Индустриальное Запорожье” під назвою „Запорожские новости”.

Першою запорізькою газетою, яка ввела, у свій колонтитул слово „незалежна” (у 1992 р.), стало „Индустриальное Запорожье” [9].

На ті часи головний редактор П. Горбачов зазначав: „Після того, як колектив редакції на початку вересня 1991 р. домігся поновлення виходу газети, припиненого в результаті відомих подій після заборони Компартії України, постало питання, як зберегти газету, забезпечити її подальше видання. Адже самостійно, без державної підтримки потягти таку „машину” - газету з тиражем в 200 000 прим., що вимагало декілька тисяч тонн паперу на рік - багато хто в місті вважав авантюрою.

Але „індустріальці” не опускали рук. Було сформовано новий керівний орган - редакційну раду, що взяла на себе не лише керівництво творчим життям колективу, але й фінансове та господарське забезпечення редакції. У її складі з'явилися нові структури й посади [9].

Оперативно відкрили власний рахунок у Запорізькому відділенні Держбанку, куди були переведені редакційні засоби, що перебували на той час на рахунку видавництва обкому партії „Комунар” - адже своїх рахунків у радянський час газета не мала. Кошти там були чималі - від передплати, від реалізації газет у роздріб і від реклами. Слід сказати, що обком партії від видання газети мав величезний прибуток, 96 % її забирав ЦК КПРС, і тільки 4 % залишалися на потреби редакції, на видання газети.Тепер же колектив ставав господарем заробленого, і цих „урятованих” коштів вистачило на випуск газети в перший, найважчий, час.

А щоб забезпечити на майбутнє міцну й абсолютно законну матеріальну та фінансову базу існування редакції, на її майновому комплексі в Будинку преси було створено орендне підприємство із правом викупу трудовим колективом, що в 1996 р. переросло в Закрите акціонерне товариство, яке досить успішно працювало, на власні кошти забезпечивши комп'ютеризацію редакції, придбання автотранспорту, госпбудівлі, створення умов праці та її оплату для журналістів, а також посильну доплату до пенсій ветеранам редакції”.

У 1982 р. закінчилася пора неосталінізму, коли преса була надійним інструментом виконання партійних рішень, а партійно-радянська місцева періодика не мала власного голосу. Регіональна періодика була надійним інструментом виконання партійних рішень, який підпорядковувався обкому і райкомам партії.

Під час андроповських реформ, що тривали недовго, запорізькі журналісти гостро реагували на приклади недисциплінованості й безгосподарності вже не тільки за командою парткомів, але і за власним бажанням; висвітлювали ці проблемі в обласній та районній періодиці.

З приходом на посаду Генерального секретаря ЦК КПРС К. Черненка регіональна преса знову відчула прояви застійних явищ, газетні публікації втратили гостроту і злободенність.

РОЗДІЛ 2. ТЕМАТИКО-ПРОБЛЕМНИЙ КОМПЛЕКС І ЗМІСТОВЕ НАПОВНЕННЯ ГАЗЕТНИХ ПУБЛІКАЦІЙ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПРЕСИ ІІ ПОЛОВИНИ ХХ СТ

2.1 Поняття „тематико-проблемний комплекс”

Тема (від грец Thema - те, що покладено в основу), 1) предмет опису, зображення, дослідження, розмови і т. д. 2) У мистецтві - об'єкт художнього зображення, коло життєвих явищ, що відображаються письменником, художником або композитором і скріплених воєдино авторським задумом. Те, що становить основний зміст твору, лежить в основі наукового дослідження, доповіді, є предметом розмови і т.п. [47].

Тема художнього твору відрізняється від життєвих подій, явищ дійсності тим, що вона характеризує явище, сприйняте, побачене митцем[46]. Тема іманентно пов'язана з конкретно-чуттєвим, образним мисленням, тяжіє до сюжету як розвитку подій, в яких беруть участь персонажі. Таким чином, тема, сюжет, персонаж, проблема є різними гранями цілісного бачення людиною дійсності, пошуку прихованої сутності, сенсу буття. З цього міцно злютованого об'єкт-суб'єктного відношення народжується естетична ідея твору, яка виражає авторську оцінку зображеного, його розуміння теми як запиту-проблеми. Тому, вважається, що тема та ідея становлять ідейно-тематичну (проблемно-тематичну) основу твору, яка вимагає відповідної жанрової структури, конкретної композиції твору і, врешті, виступає одним із стилетвірних чинників.

З одного боку, розуміння і трактування теми як інспіратора образного мислення, конкретно-чуттєвої плоті проблеми (ідеї) художнього твору зосереджує увагу літературознавця на текстуальній реальності, застерігає від абстрактних розмірковувань з приводу позатекстових реалій, споріднених з темою як естетичним явищем. З іншого, коли письменник йде до теми не під впливом безпосереднього контакту з дійсністю, а виходить з уявного неміметичного світу, то це також означає, що тема стає стимулом до творчості. Автор вибудовує в уяві гротесково-химерний художній світ, структура якого порушує, «досліджує» проблему або принаймні розраховує, що створена ним структура вразить, заінтригує читача. Так виникають візуальна поезія, фігурні вірші, параболічні твори, тексти неоавангардистів, які, власне, пишуть не «твори», а конструюють «тексти», що теж мають певну тему, адже їх назви бодай віддалено на неї вказують.Темою в широкому сенсі слова є той цілісний образ світу, який визначає поетичне світосприйняття художника. Під знаком цього образу у художника поєднуються самі різнорідні явища дійсності. Завдяки цьому образу і можлива синтетична діяльність художника, яка і відрізняє його від не-художника.

У всякого художника своя тема, свій образ світу. Але залежно від матеріалу, через який переломлюється цей образ, ми маємо те чи інше його відображення, тобто той чи інший задум (конкретну тему), який визначає саме цей твір, де розкривається лише один з ликів єдиного керівного всім творчістю художника образу. Якщо, з такої точки зору підійти, приблизно, до Лермонтова, основною темою якого є Демон, то можна намітити ряд приватних тем, що визначили той чи інший сюжет окремих його творів. Тема демона, що чекає порятунку через любов, визначає сюжет "Демона", тема демона, принижується до людського образу, - сюжет "Героя нашого часу", і т. д. Поняття теми стане ще більш опуклим, якщо зіставити його з музичним поняттям лейт-мотиву, з тим, що звичайно називають у застосуванні до літературного твору "червоною ниткою"[46].

Оскільки відома тема, основний задум, впливає на значущість того чи іншого моменту і окремі моменти сприймаються на тлі тематичного цілого, можна, звичайно, говорити про що проходить через весь твір "червоної нитки". Але разом з тим поняття теми аж ніяк не покривається поняттям "лейт-мотиву" або "червоної нитки". У той час, як лейт-мотив, мотив керівний, проходить через весь твір, то у вигляді повторень (повторення тих же звуків, думок, повторення положень діючих осіб, повторення описів в цілому або зокрема і т. п.), то у вигляді різних варіацій, - якщо лейт-мотив і "червона нитка", виразно пробивається тут і там, пов'язуючи окремі частини - тема сама по собі залишається зовні невиявленої, утворюючи уявний центр, навколо якого все розташовується, але який не закріплений ні в одній окремій фразі. З цієї причини уявляється абсолютно неправильним визначення теми відомого твору лише з того чи іншого прийому та повторюваного моменту, бо тема прозирає в кожному моменті, вона і скрізь і ніде, як було відмічено кимось в застосуванні до музики, на що можна поширити і на літературу. Тема може лише повторювати себе і розробка її і полягає в цих повтореннях. Доказом справедливості цієї думки є як творчість великих письменників у цілому (тема Лермонтова - демон, Тютчева - боротьба денного та нічного почав і т д.)., Так і окремі їхні твори.

Проблема (др.-греч. РспвлЮмб) - в широкому сенсі складний теоретичний або практичне питання, що вимагає вивчення, дозволу; в науці - суперечлива ситуація, яка виступає у вигляді протилежних позицій у поясненні будь-яких явищ, об'єктів, процесів і потребує адекватної теорії для її дозволу[46].

Важливою передумовою успішного вирішення проблеми служить її правильна постановка[46]. Невірно поставлена проблема чи Псевдопроблема ведуть убік від вирішення справжніх проблем. У системології системогенез або алгоритм системно-організаційної діяльності починається з етапу: "Проблема", який характеризується як спонукає фактор дії (нестача або прояв чого або ). І так, проблема - першопричина і умова сістемогенеза або перший етап системно-організаційної діяльності [46].

Сутність проблеми для людини така, що вимагає аналізу, оцінки, формування ідеї, концепції для пошуку відповіді (рішення проблеми) з перевіркою і підтвердженням досвіду [46].

Проблемою переважно називається питання, що не має однозначного рішення (ступінь невизначеності). Невизначеністю проблема відрізняється від завдання. Проблема відрізняється від завдання тим, що для її вирішення не достатньо власних ресурсів. Проблема вирішується із залученням ресурсів з боку[34].

Сукупність можливих питань, взаємопов'язаних об'єктом розгляду, називається проблематикою[34].

Тема і проблема - явища історично залежні. Різні епохи диктують художникам різні теми і проблеми. Наприклад, автора давньоруської поеми XII століття "Слово о полку Ігоревім" хвилювала тема князівських усобиць, і він задавався питаннями: як же змусити російських князів перестати піклуватися тільки про особисту вигоду і ворогувати один з одним, як об'єднати розрізнені сили слабшає київського держави? XVIII століття запропонував Тредиаковскому, Ломоносову і Державіну задуматися про наукових і культурних перетвореннях в державі, про те, яким повинен бути ідеальний правитель, поставив в літературі проблеми громадянського обов'язку і рівності всіх громадян без винятку перед законом. Письменники-романтики цікавилися таємницями життя і смерті, проникали в темні закутки людської душі, вирішували проблеми залежності людини від долі і нерозгаданих демонічних сил, взаємодії людини талановитої і неординарного з бездушним і приземленим суспільством обивателів [33].

XIX століття з його орієнтацією на літературу критичного реалізму звернув художників до нових тем і змусив міркувати над новими проблемами[33]:

В літературу зусиллями Пушкіна і Гоголя увійшла "маленька" людина, і виникло питання про її місце в суспільстві і взаєминах з "великими" людьми; найважливішою стала жіноча тема, а разом з нею і так званий громадський "жіноче питання"; багато уваги цій темі приділяли А. Островський і Л. Толстой;

тема дому та сім'ї знайшла нове звучання, і Л. Толстой вивчав природу зв'язку виховання і здатності людини бути щасливим; невдала селянська реформа і подальші суспільні потрясіння пробудили пильний інтерес до селянства, і тема селянського життя і долі, відкрита Некрасовим, стала провідною в літературі, а разом з нею і питання: як складеться доля російського селянства і всієї великої Росії? Трагічні події історії та суспільні настрої викликали до життя тему нігілізму і відкрили нові грані в темі індивідуалізму, які отримали подальший розвиток у Достоєвського, Тургенєва і Толстого у спробах вирішити питання: як застерегти молоде покоління від трагічних помилок радикалізму і агресивного ненависті? Як примирити покоління "батьків" і "дітей" в неспокійному і кривавому світі? Як сьогодні розуміти відносини між добром і злом і що розуміти під тим і іншим? Як у прагненні бути несхожим на інших не втратити себе? Чернишевський звертається до теми суспільного блага і питає: "Що робити?", Щоб людина в російському суспільстві міг чесно заробляти на безбідне життя і тим самим множити суспільне багатство?

Проблема - це питання, і формулюватися вона повинна переважно в питальній формі, тим більше якщо формулювання проблем є завданням вашого твору або іншої роботи з літератури[46].

Проблема - складне теоретичне або практичне питання, що потребує розв'язання, вивчення, дослідження. Проблема - це слово, яке використовують люди, що не хочуть вирішувати питання та брати на себе відповідальність за свої дії чи бездіяльність. Проблема формулюється переважно в питальній формі та не передбачає вирішення поставленного питання. Цей термін заборонений для використання в діловому спілкуванні. Рекомендується використовувати термін "питання для вирішення". Воно передбачає прийняття рішення та відповідальності. У процесі вирішення питань часто відкриваються нові можливості. Запитуючи «чому?» і „для чого?”, можна краще зрозуміти причино-наслідкові зв'язки й побачити новий ракурс звичних речей. Це перепона, завдання, складність; незадоволені повністю чи частково потреби та інтереси територіальної громади або її окремих складових, що сформульовані в загальному вигляді як певна соціальна задача, що потребує вирішення. У спрощеному вигляді проблема може бути визначена як невідповідність того, що маємо, до того, що необхідно. [47].

Іноді в мистецтві справжнім проривом стає саме поставлене автором запитання - нове, невідоме суспільству раніше, але нині актуальне, життєво важливе. Багато творів для того і створюються, щоб поставити проблему.

Тематико-проблемний комплекс - це сукупність ідейно-тематичного навантаження, тем, яким автор приділяє увагу, це поставлене часом, суспільством, а головне - автором запитання, на яке він дає відповідь, або обговорює це важливе питання протягом своїх публікацій [46].

Щоб розкрити тематико-проблемний комплекс в періодиці, треба досконало вивчити її ідейно-тематичну динаміку та історичні події того часу, тобто, суспільно-політичні події.

2.2 Вплив ідейного спрямування всесоюзних та республіканських газет на тематику регіональної преси

П'ятирічні плани, семирічка - центральні теми радянської преси другої половини ХХ ст[41]. Більшість періодичних видань прагнули роз'яснити суть державних народногосподарських програм, показати зусилля трудових колективів, що додаються для їх виконання, те нове, що народжувалося в боротьбі за п'ятирічки, семирічку. Друк підтримував ініціативу передовиків, новаторів промисловості і сільського господарства. Ідейне спрямування центральних газет вплинуло і на тематику регіональної преси [23].

Саме тому тематика регіональної преси мала агітаційний характер, вказувала на партійність радянських ЗМІ, показовими були передові статті. Регіональна преса чітко копіювала тематичну направленість всесоюзних друкованих видань з їх комуністичними настроями. Кожна газета була підпорядкована партійному органові і ні про що інше вона писати і не могла [23].

2 квітня 1959 р. Газета "Правда" повідомила про шляхетний вчинок бригадира Вишнєволоцького бавовняного комбінату Валентини Гаганової, що перейшла з передової в відстаючу бригаду, щоб допомогти їй піднятися до рівня передової. Наступного дня в "Правді" з'явилася стаття про досвід Гаганової. Незабаром розповіді про її вчинок газета присвятила смугу. Вчинок Гаганової знайшов тисячі послідовників в різних галузях народного господарства країни. Про такі випадки було надруковано статті і в регіональних газетах, таких як “Червоне Запоріжжя”, “Индустриальное Запорожье”. Основна тема - відображення етапів створення так званого розвинутого соціалістичного суспільства виховання нової людини, будівника комуністичного суспільства:

Нові тенденції, які намітилися у вітчизняній журналістиці у другій половині 60-х рр.., знайшли вираз і в більш різноманітному характері публікацій. Так, значно глибше, різноманітніше стали матеріали, що стосувалися тих чи інших сторін формування суспільних відносин в місті і на селі. Аналітичні статті в "Правде", "Интервью дня" в "Советской России", соціально-економічні нариси "Комсомольской правды", бесіди в "Известиях" піднімали нагальні питання життя країни в умовах демократизації, викликаної "відлигою" [40].

У другій половині 50-х - початку 60-х рр.. друк звертався до різноманітних жанрів і форм, щоб показати широкий спектр проблем, пов'язаних із здійсненням економічної реформи. Це були такі жанри як повідомлення, стаття, високохудожні портретні нариси. Радянські нариси часто друкувалися під рубрикою „Соціалістичний спосіб життя”, Основними рисами газетного нарису на шпальтах регіональних видань 70-80-х років були: партійність, публіцистичність, документальність, злободенність, пропаганда нового, передового. Нарис повинен був розповідати про нові явища, які відбувалися в країні [23].

Такий жанр як репортаж, тематика якого була дуже різноманітною, був поширеним. Основна тема - відображення етапів створення так званого розвинутого соціалістичного суспільства виховання нової людини, будівника комуністичного суспільства. Основна тема листів - відображення етапів створення так званого розвинутого соціалістичного суспільства виховання нової людини, будівника комуністичного суспільства [23].

Матеріали центральної та місцевої пресі розповідали про зростання матеріального добробуту радянських людей, про будівництво нових житлових масивів, про величезні досягнення радянської науки в галузі використання атомної енергії в мирних цілях, про освоєння космічного простору. Публікувалися численні репортажі про запуски перших штучних супутників Землі.

В середині 60-х рр.. в "Правде" друкувалися статті професора К. Сергєєва, присвячені проблемам освоєння космосу. Це був літературний псевдонім академіка С. Корольова[29]. Одна з його статей - "Кроки в майбутнє" - з'явилася в "Правді" 1 січня 1966 З матеріалами, присвяченими досягненням радянської науки в мирному використанні атомної енергії, виступали в "Правді", "Известиях", "Правді України" та інших газетах академіки Л. Ландау, Л. Курчатов, А. Аліханьян, С. Лебедєв та інші видатні вчені [35].

1966 р. дав старт новій п'ятирічці та економічної реформи[26]. У засобах масової інформації повідомлялося про те, що на нові умови роботи переведено перші 43 підприємства 17 галузей промисловості. У їх числі був і Фрунзенський завод сільськогосподарського машинобудування. Перспективам його роботи в умовах реформи "Радянська Киргизія" присвятила спеціальну смугу "Нові горизонти машинобудування республіки".

Економічна реформа, що розгорталася, стала предметом уваги засобів масової інформації. В газетах постійне місце зайняли рубрики та відділи: "На економічні теми", "Проблеми технічного прогресу", "Проблеми економіки сільського господарства", "Люди високого обов'язку" і ін У газетних публікаціях розповідалося про введення державної атестації продукції з присвоєнням Знаку якості, про перехід низки підприємств на роботу за методом колективу Щокінського комбінату, який впровадив у себе новий економічний принцип, що дозволяє з'єднати громадські й особисті інтереси трудящих, про підвищення ефективності промислового виробництва, важливості науково -технічної революції, механізації, автоматизації виробництва і про інших економічних питаннях [26].

Цікаво й багатопланово висвітлювала нагальні теми економічної реформи газета "Советска Россия". На її сторінках у другій половині 60-х - початку 70-х рр.. піднімалися великі народногосподарські проблеми. Їм присвячувалися спеціальні рубрики: "Економіка - план - управління", "Питання сучасності" та ін. Відголоски такого тематичного спрямування ми можемо побачити на сторінках “Индустриального Запорожья”

На сторінках центральних видань публікувалися карти великих будівництв, з завершенням яких пов'язувалося майбутнє країни і народу. Величезні надії покладала преса на введення в експлуатацію БАМу, на перекидання частини стоку сибірських річок в Казахстан і Середню Азію, на будівництво найбільших в Сибіру та інших районах країни гідро-і атомних електростанцій. З великим інтересом стежили читачі за циклом статей "Колективна повість про людей нового часу", протягом декількох років друкувалися в газеті "Індустріальне Запоріжжя". "Колективна повість" - це розповіді про тих, хто чесно і сумлінно ставився до своєї справи, вміло застосовував передові методи і нову технологію виробництва. У більш ніж 300 главах цієї повісті ставилися важливі народногосподарські проблеми, у вирішенні яких головну роль грав радянська людина [26].

Десятки видань - "Труд", "Економічна газета", "Робітнича газета", "Уральський рабочий", "Ленінградська правда", "Соціалістичний Донбас", "Советская Белоруссия" та інші виступали проти безгосподарності, марнотратства, зазнайства, бюрократизму, проявів місництва .

Аналізуючи діяльність друку початку 70-х рр.., слід зазначити захоплення ЗМІ такими сюжетами, як висвітлення ходу соціалістичного змагання, питань комплексної механізації та автоматизації виробництва, їх власної участі в пошуках шляхів підвищення продуктивності праці і культури виробництва. Але в цих матеріалах не було системи, не було спроб оцінки реальних результатів власної діяльності. Ось лише один факт. На початку 70-х рр.. з ініціативи "Правди" розгорнувся рух "Жодного відстає в бригаді". Більше року в "Правді", "Комсомольській правді", "Праці", у багатьох республіканських газетах розповідалося про цей рух.

Не можна дорікнути друк в тому, що висвітлення розгорнувся руху було нудним і одноманітним в жанровому відношенні. Були нариси і репортажі, бесіди і замальовки. Все було, крім одного: спроби аналізу результатів власної діяльності. Чи справді стало менше відстаючих в бригадах або все залишилося як і раніше?

Натомість друк переключався на висвітлення нового почину, проголошеного газетою "Труд". На перших шпальтах газет вийшов заклик "Відділ технічного контролю - на кожному робочому місці". І знову все повторилося знову. В черговий раз виявилася суперечливість радянської журналістики: з одного боку - зліт творчих пошуків, жанрове різноманіття, з іншого - формалізм у здійсненні головної мети своєї діяльності [36].

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ТЕМАТИКО-ПРОБЛЕМНОГО КОМПЛЕКСУ ПУБЛІКАЦІЙ НА ШПАЛЬТАХ ГАЗЕТИ „ИНДУСТРИАЛЬНОЕ ЗАПОРОЖЬЕ” СІМДЕСЯТИХ РОКІВ ХХ СТ

3.1 Діапазон тем і проблем обласної газети: рівні перетину з особливостями історичного періоду

П'ятирічні плани, семирічка - центральні теми регіональної радянської преси 70-х рр. ХХ ст. Більшість періодичних видань прагнули роз'яснити суть державних народногосподарських програм, показати зусилля трудових колективів, що додаються для їх виконання, те нове, що народжувалося в боротьбі за п'ятирічки, семирічку. Друк підтримував ініціативу передовиків, новаторів промисловості і сільського господарства [5].

Преса являла собою повністю підпорядкований партійним комітетам інструмент виконання партійних рішень. Наслідком цього впливу стало припинення зростання продуктивності праці, в економіці, в політичному житті все більше наростали кризові явища, викликані саме відсутністю свободи й ініціативи. Вона не передбачала ні в економіці, ні в культурі ніяких дій, які не були би узгоджені з керівництвом. Ініціатива дозволялася лише в межах того, як краще виконати вказівки партії [6].

У 1970-1972 рр. в історії СРСР почався „зворотній хід” соціального життя, що не могло не позначитися на пресі: вона мала показувати життя таким, яким його хотіли бачити партійні керівники, а не таким, яким воно було насправді. „Публіцистика в лещатах тоталітарної пропаганди, - за словами історика-журналістикознавця М. Скуленка, - перетворюється на придворного літописця, який із захватом вихваляє кожен крок повелителя, не задумуючись над істинною ціною його вчинків”

Почалася так звана епоха „застою”, коли головним був не результат роботи, а рапорт начальству. Суворо заборонялися критичні виступи на адресу армії, КДБ, міліції, навіть на проведення звичайних політзанять; війна в Афганістані замовчувалася аж до 1986 р., коли за особливим дозволом військової цензури розпочалося поверхове висвітлення цієї теми в місцевій пресі. На Запоріжжі, як і в решті областей УРСР, функціонували обласні, районні, міські управління Головліту (закодована назва Головного управління СРСР з охорони державних таємниць). У цей період пожвавилися зацікавленість місцевих газет міжнародними подіями та захоплення ідеологічною боротьбою і контрпропагандою. А преса (у тому числі й регіональна) радянської епохи, була одним із спеціальних ідеологічних інститутів, які виконували контрпропагандистські функції.

У період застою газети починають активно пропагувати перші кроки соціалістичного будівництва і намагаються залучити до цього широкі народні маси, розповідаючи про досвід роботи різних громадських рухів та об'єднань, уміщуючи на своїх сторінках тематичні рубрики, добірки про рідний край, його поступовий розвиток та існуючі проблеми, про життя певних соціальних категорій населення.

...

Подобные документы

  • Основні етапи розвитку студентської преси, історичний аспект. Типологічні різновиди та функціональні особливості студентської преси. Розробка концепції створення студентського видання факультету. Недоліки та складності організації редакційного процесу.

    курсовая работа [78,2 K], добавлен 17.05.2012

  • Етапи зародження газети. Газета в системі засобів масової комунікації. Типологічні ознаки газети. Проблеми типологізації та мета видання газети. Структура номера газети. Система текстових публікацій та дизайн газетного номера. Види заголовків у газеті.

    курсовая работа [87,7 K], добавлен 07.03.2011

  • Дослідження ролі періодичної преси (газет і журналів) у житті людини і суспільства в цілому. Вивчення історії створення і розвитку першого російського друкованого видання – газети "Ведомости", яка давала не комерційну інформацію, а переважно політичну.

    контрольная работа [22,1 K], добавлен 12.05.2010

  • Періодичне видання - оперативний вид документа. Газета і журнал як вид періодичного видання, їх характеристика. Історія розвитку та матеріальна конструкція журналу. Шрифти та їх застосування. Класифікація журналів, заголовний комплекс і фотоілюстрація.

    курсовая работа [87,2 K], добавлен 06.05.2015

  • Загальна аналітична інформація щодо складу Колекції сільськогосподарських газет ХІХ ст. у фондах Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН. Періодичне видання "Земледельческая газета": програма номера, співпраця з науковцями та авторами.

    статья [2,6 M], добавлен 21.09.2017

  • Молодіжна журналістика як медійне явище. Сучасні тенденції розвитку регіональних ЗМІ. Студентські редакції в Україні. Тематика дитячих шкільних газет. Контент-аналіз кіровоградського літературно-мистецького журналу "шTOPOR". Авторська концепція видання.

    научная работа [224,7 K], добавлен 08.07.2014

  • Дослідження проблематики сільського господарства України через її відображення та об’єктивну оцінку в матеріалах газети "Сільські вісті". Характеристика видання, його основні риси та напрямки діяльності. Історія газети в роки політичних змін у країні.

    курсовая работа [44,0 K], добавлен 23.04.2009

  • Периодическое печатное издание. Определение, содержание и особенности создания газеты. Разновидности газет, их функции, особенности печати. Газетная верстка. Особенности оформления газет. Виды бумаги. Разработка концепции фестивальной газеты "Devorer".

    курсовая работа [1,7 M], добавлен 15.06.2015

  • Газета "Вечірні вісті" як всеукраїнське видання, що виходить 5 раз на тиждень і орієнтоване на аудиторію в зрілому віці, що цікавиться політичними подіями і економічним станом справ в країні, його інформаційна політика. Репортаж як жанр журналістики.

    контрольная работа [29,8 K], добавлен 18.12.2013

  • Жанрові особливості огляду преси, специфіка роботи над жанром. Мережа Інтернет як засіб оперативного інформування про огляди преси зарубіжних країн. Періодичні видання, на сторінках яких найчастіше друкують огляд преси, структура матеріалів огляду.

    статья [12,6 K], добавлен 11.12.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.