Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

кафедра

журналістика

ДИПЛОМНА РОБОТА

бакалавра

на тему:

Специфіка підготовки новинних відеосюжетів

(на прикладі телеканалу “ТВ-5”)

Виконала Чмихало Ірина Володимирівна

Ст. групи 3310 z

Запоріжжя 2015

РЕФЕРАТ

Текст дипломної роботи спеціаліста: 83 сторінки, список використаних джерел - 50.

Тема дипломної роботи: Специфіка підготовки новинних відеосюжетів на прикладі телеканалу “ТВ-5”).

Об'єкт дослідження: інформаційний відеосюжет на регіональному телеканалы “ТВ-5”.

Предмет дослідження: особливості процесу підготовки новинних сюжетів на запорізькому телеканалі.

Мета дослідження: порівняти теоретичні положення та їх практичне втілення при створенні новинних сюжетів на регіональному телебаченні.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати та синтезувати теоретичні розробки з питання створення новин на регіональних телеканалах.

2. Простежити етапи роботи репортерів, операторів, ведучих над відеосюжетами.

3. Дослідити специфіку створення відеосюжетів на регіональних телеканалах.

4. Визначити, в яких випадках використовується стендап, лайф та люфт на ЗНТРК “ТВ-5”.

5. Проаналізувати роль синхронів, стендапу та закадрового тексту в інформаційних сюжетах.

6. Подати практичні рекомендації щодо створення сюжетів на регіональних телеканалах.

Методи дослідження: в роботі використані теоретичні методи - аналіз і порівняння, а також емпіричний - самоспостереження.

Наукова новизна полягає в тому, що особливості створення відеосюжетів та етапи роботи репортерів, операторів та ведучих на запорізьких телеканалах, ще не були предметом окремого наукового дослідження.

НОВИНА, ВІДЕОСЮЖЕТ, РЕПОРТЕР, ОПЕРАТОР, ВЕДУЧИЙ, СИНХРОН, ЛЮФТ

ЗМІСТ

Завдання на дипломну роботу спеціаліста

Реферат

Вступ

1. Новина як центральне поняття інформаційної тележурналістики

1.1 Сучасні погляди на новину

1.2 Характерні риси новин

1.3 Функції новин на телебаченні

2. Процес підготовки випуску новин

2.1 Етапи новинного виробництва

2.2 Відбір новин до ефіру

2.3 Обов'язки працівників відділу новин

2.3.1 Особливості роботи репортера, оператора, ведучого

2.3.2 Принципи роботи репортерської команди

3. Інформаційне повідомлення (відеосюжет)

3.1 Технологія роботи над сюжетом

3.2 Складові відеосюжету

3.2.1 Синхрони, закадровий текст

3.2.2 Спеціальні аудіо та візуальні засоби у відео сюжеті

3.3 Робочий матеріал

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

У наш час журналістика - один з могутніх соціальних інститутів освіти і виховання мас. Журналістика відіграє важливу роль в управлінні суспільством, вона дуже тісно пов'язана з усіма формами свідомості. Та саме тележурналістика допомагає глядачам побачити на власні очі те, що відбувається у світі, і відчути ту атмосферу, яка панує під час тієї чи іншої події. Але не зважаючи на те, що останнім часом активізувалися дослідження в галузі різних аспектів тележурналістики, особливості створення випуску новин на регіональних каналах ще не були предметом окремого вивчення. Саме тому тема „Специфіка підготовки новинних відеосюжетів (на прикладі телеканалу “ТВ-5”)” є актуальною.

Новини - постійна щоденна складова програми телеканалу, це «обличчя» кожної телекомпанії. Новинні програми - це опорні пункти ефірного дня. Вони задовольняють найважливішу потребу людини в інформації. Будь-яка людина хоче бути в курсі подій, що відбуваються у власному місті, країні й у світі. Основне завдання телевізійних новин - донести до глядача за короткий проміжок часу максимум інформації. Над цим завданням працює ціла команда, яка складається з репортерів, операторів, ведучих, монтажерів, звукорежисерів.

Основну частину багатьох випусків новин на телебаченні складають відеосюжети. Основою сюжету є, як правило, реальні життєві події. Відеосюжет - одна з можливостей розповісти про щось дійсно важливе та цікаве. Це головний інструмент контактів з населенням.

Процес створення сюжетів вимагає менше часу, на відміну від інших жанрів тележурналістики. А отже, можна говорити про таку особливість сюжетів як оперативне подання до ефіру. На різних телеканалах існує свій досвід роботи над сюжетами. В теорії телевізійної журналістики існують певні правила створення якісного інформаційного матеріалу. Але ж журналістика - це творча професія, в якій неможливо дотриматися всіх пунктів. Журналіст повинен думати перш за все про те, як зробити сюжет живим та цікавим для своїх глядачів.

Новизна дослідження полягає в тому, щоб простежити відмінність роботи над новинними сюжетами в теорії і на практиці, та як цей процес відбувається на регіональних телеканалах, зокрема на ЗНТРК “ТВ-5”. Адже робота репортера, залежно від виду ЗМI, відрізняється i критеріями добору новин, i характеристиками мовлення і структурою матеріалів, а також стилем, у якому подається інформація. Існує також різниця у роботі репортерів, яка виникає залежно від регіону розповсюдження ЗМI. На телебаченні ця різниця полягає у специфіці загальної організації роботи відділу новин, особливостях роботи репортера на всіх етапах новинного виробництва, у співпраці з іншими працівниками інформаційного відділу (операторами, головним редактором, монтажерами тощо). Це має знати кожен репортер. Особливо важливо знати про цю різницю i спрямовувати свою практичну дiяльнicть, зважаючи на неї, тележурналiстам-початкiвцям. Тому виникає необхiднicть у науковому дослідженні цього питання, особливо за умови, що досі не існує єдиної системи теоретичних знань у цій галузі.

Проблемі створення новин та роботі репортера на телебаченні приділяли увагу багато дослідників - як вітчизняних, так i зарубіжних. На основі аналізу їх теоретичних праць, а також власного творчого доробку i досвіду роботи на ЗНТРК “ТВ-5”, стають можливими узагальнення і систематизація основних положень щодо роботи репортера на телебаченні, зокрема, на ЗНТРК “ТВ-5”. В науковій праці Гоян В. В. “Типові та жанрові особливості інформаційної телепрограми” розглядаються специфіка інформаційних програм на телебаченні та жанри, які використовуються в таких випусках. Дмитровський З. у посібнику “Телевізійна інформація: теорія і практика” досліджує специфіку подання інформації в телевізійних програмах. А створення інформаційних сюжетів розглядається в працях Керрол В. М., Кузнецова Г. В., Саруханова В. А.. З підручника Кузнецова Г. В., Цвика В. Л., Юровского А. Я. „Телевізійна журналістика” та з наукової праці Капелюшного А. П., можна дізнатися про суть самого поняття “відеосюжет”. Ґрунтовну інформацію щодо технічних вимог до роботи телерепортера, а також його співпраці з іншими працівниками інформаційного відділу (операторами, головним редактором, монтажерами тощо) подає Майкл Делахей (продюсер телеканалу «ВВС») у статті «Советы тележурналисту». Принципи i форми планування редакції новин радіокомпанії визначено у праці українського дослідника В. Миронченка «Основи інформаційного радіомовлення». На сторінках журналу “Телерадіокур'єр” надані поради щодо написання і створення телевізійних сюжетів. Але саме питання створення інформаційних сюжетів на телеканалі “ТВ-5” ще не було предметом окремого наукового дослідження.

Вищеназвані дослідники часто розходяться у поглядах на певні явища, у роботі узагальнено i систематизовано інформацію, отриману з різних джерел.

Мета роботи: порівняти теоретичні положення та їх практичне втілення при створенні новинних сюжетів на регіональному телебаченні.

Мета роботи передбачає виконання таких завдань:

1. Проаналізувати та синтезувати теоретичні розробки з питання створення новин на регіональних телеканалах.

2. Простежити етапи роботи репортерів, операторів, ведучих над відеосюжетами.

3. Дослідити специфіку створення відеосюжетів на регіональних телеканалах.

4. Визначити, в яких випадках використовується стендап, лайф та люфт на ЗНТРК “ТВ-5”.

5. Проаналізувати роль синхронів, стендапу та закадрового тексту в інформаційних сюжетах.

6. Подати практичні рекомендації щодо створення сюжетів на регіональних телеканалах.

Методи дослідження: в роботі використані теоретичні методи - аналіз і порівняння, а також емпіричний - самоспостереження.

Об'єкт дослідження: інформаційні відеосюжети на телеканалі ЗНТРК “ТВ-5”.

Предмет дослідження: особливості процесу підготовки новинних сюжетів та обов'язки творчих працівників на запорізькому телеканалі.

Теоретичне і практичне значення: ця робота може бути використана як навчальний матеріал для студентів факультету журналістики , при написанні курсових робіт та на спецкурсах з телевізійної журналістики; а також у практичному використанні журналістів-початківців.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і 12 додатків.

1. НОВИНА ЯК ЦЕНТРАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ТЕЛЕЖУРНАЛІСТИКИ

Новина - це нове знання про нас і навколишній світ, яке тільки що стало відоме і якимось чином впливає на нас. Це інформація про постійно змінюваний світ, яка стосується нас, і якимсь чином привернула нашу увагу протягом дня. Не кожен новий факт є новиною. Новиною стає не те що потрапляє до випуску новин, а те, що глядачі сприймають для себе як новину. Новина - це структурований у повсякденності соціальний досвід людства за попередній день, ретельно відібраний, проаналізований і поданий у доступній формі.

Інформаційний тип програм - це структурна композиційна єдність отримання і передачі оперативної інформації без включення аналітики з чіткими тематичним (політика, економіка, соціальна та культурна інформація, спорт, погода і.т.д.) і географічним (світова, національна та місцева) розподілом інформації. Зазначимо, кожен тип програм інформаційного телемовлення варто розглядати за властивими лише йому часовими особливостями викладу і сприйняття інформації, специфікою жанрової структури, стилістичною особливістю та методикою персоніфікації інформації, особливостями зображальної естетики та кольору, співвідношенням журналістських професій та основних параметрів діяльності журналіста [5, 9].

Теленовини як об'єкт для типологізації - це певна, обмежена в часі, структурна єдність, у якій форма поєднується зі змістом лише інформативним та тематичним зв'язком, результатом якого є візуальне і вербальне сприйняття окремих творів на телеекрані як елементів цілого. Таким чином, інформаційний тип програм - це об'єкт телевізійного мовлення, який покликаний організовувати співбуття індивідуумів за допомогою телеінформації. Особливостями інформаційного типу програм є регулярна частотність ефіру протягом доби або тижневого ефірного циклу, можливість виходу за рамки композиційної єдності (так звані короткі випуски новин, зменшення стандартного хронометражу) або інформаційні програмні блоки (збільшення стандартного хронометражу), використання виключно інформаційних жанрів і, безперечно, оперативність подачі інформації [5, 5].

1.1 Сучасні погляди на новину

Був час, коли слово "новина" прирівнювалося до сенсації. Тоді воно вважалося властивим лише буржуазній журналістиці. Сьогодні термін "новина" не є однозначним. Це зумовлюється впливом великої кількості чинників на характеристику й розуміння цього слова.

У ВТСУМ подані такі значення: 1. Щойно або недавно одержане повідомлення, звістка і т.ін. про кого-, що-небудь. 2. Щось нове, недавно винайдене, впроваджене і т. ін.; нововведення. Те, чого раніше не було, що недавно з'явилося, стало відомим. 3. Усе те нове, що недавно пізнали, усвідомили, відчули і т.ін., що було невідомим, непізнаним.

У спеціальній літературі часто пишуть, що новина - це повідомлення про останні події. Але Миронченко В.Я. вважає, що це може бути і повідомлення про події, які ще не відбулися. І про ті події, які сталися давно, але з певних причин досі невідомі громадськості. Брак оперативності в цьому випадку компенсується первісністю вражень, адже глядач все одно одержує нову інформацію - первісну в найширшому значенні цього слова [31, 210].

У довіднику Д.С.Григораша термін "новина" поданий як особливість подієвої інформації, яка в момент свого виникнення (чи пізнання її аудиторією) несе додатковий і якісно інший фактаж порівняно з тим, що вже відомий суспільству [6, 41]. Отже вчений прагне пояснити новину через особливість її сприймання суспільством. Але ж ступінь оригінальності кожної події оцінюється не суспільством у цілому, а кожним слухачем окремо - залежно від рівня попередньої обізнаності, кількості та якості раніше нагромадженої інформації в пам'яті людини, від її зацікавленості тією чи іншою проблемою, освіченості тощо. Значить, те що є новиною для однієї людини, не завжди може бути новиною для іншої.

Теоретики і практики зарубіжної журналістики під новиною часто мають на увазі інформацію, здатну вразити слухача, читача, глядача, впасти в око, заполонити увагу. Тому першокласною вважається новина, яка змушує людину схопитися за голову й вигукнути: "Боже мій!"

Віддаючи перевагу сенсації, зарубіжні теоретики разом з тим не зводять поняття новини лише до сенсації. "Новина, - читаємо в одному з англійських навчальних посібників, - це точне неупереджене повідомлення про подію, яка містить своєчасну або досить невідому інформацію, що задовольняє інтерес глядачів і має значення для їхнього благополуччя і майбуття... Новина - це звіт про подію, а не сама подія" [18].

Ключ до розуміння поняття "новина" дає нам сучасна наука, розглядаючи інформацію в діалектичній єдності старої та нової. До обсягу поняття "новина" включається лише нова інформація.

У журналістиці кожна конкретна новина являє собою щось нове й одиничне, і характеризується певною сукупністю відомостей. При чому ця сукупність упорядкована - належним чином опрацьована, організована і втілена у конкретний тип журналістського повідомлення. У ній можна виділити головні факти, що становлять ядро і суть новини, і другорядні - деталі й подробиці, супутні їм думки та оцінки, а інколи й відомі нам факти чи знання, за допомогою яких новина розкривається з належною повнотою та виразністю [7].

Саме тому під новиною в журналістиці розуміють певну сукупність відібраних, упорядкованих і втілених у відповідну форму відомостей, що стосуються чогось одиничного (події, явища, процесу) й які раніше не були відомі слухачам, читачам чи глядачам.

Для новин є необхідними два чинники - інтерес і важливість.

Кожна конкретна новина в журналістиці базується на своєрідному трикутнику: відомості - інтерес - глядач. Одна грань цього трикутника означає те, що новини завжди й за будь-яких умов мають спиратися на реальні, а не вигадані відомості: факти, дані, знання.

Друга грань означає, що новини мають бути цікавими, тобто задовольняти індивідуальні інтереси глядачів. Адже ступінь і широта інтересів у різних людей неоднакова й мінлива. Через те одна новина цікавить лише незначну кількість людей, друга -- багатьох, а третя -- всіх.

Третя грань означає, що журналіст повинен знати аудиторію, якій він адресує новину - її професійний і віковий склад, рівень освіти, інтереси, запити, звички тощо. Він мусить урахувати найзручніший для глядачів час сприймання новин, умови їх перегляду і т. ін [9, 52].

Отже, основою згаданого трикутника є певна сума конкретних відомостей, а завдання журналіста полягає в тому, щоб викласти ці відомості цікаво і з урахуванням особливостей аудиторії, якій він їх адресує.

1.2 Характерні риси новин.

Серед характерних рис новин насамперед виділяється швидкоплинність. Життя ніколи не стоїть на місці, кожен день народжує щось нове, несказане й незвідане. І те, що сьогодні вважається новиною, завтра найчастіше перестає нею бути. Часом трапляється й так, що новина, передана в ранковому або денному випусках, встигає безнадійно застаріти до вечірнього випуску. Й це не вада новини, а її істотна особливість. За сучасних темпів розвитку життя і засобів поширення нової інформації ніщо так швидко не застаріває й не трансформується у свою протилежність, як новини. “Тільки-но новина пізнається суспільством, включається ним у систему раніше засвоєної інформації, вона непомітно починає втрачати якості свіжої інформації або, як ми кажемо, застаріває” [46].

Новинам властива і така риса, як висока притягальна сила. Вона випливає з їх властивості задовольняти пізнавальну потребу людини - одну з найперших і найважливіших. Для кожного з нас широка обізнаність з новими фактами, явищами та процесами є життєво важливою, оскільки вона допомагає нам краще орієнтуватися у сьогоденні, належним чином коригувати свою поведінку та характер мислення. Велика притягальна сила новин багаторазово посилюється самим їхнім змістом - завжди свіжим, часто раптовим і непередбаченим, рідше неймовірним і винятковим (сенсаційним). Ця особливість змісту надає новинам додаткового магнетизму, збуджує, загострює увагу людей. У результаті новини виявляються здатними порівняно легко пробивати різноманітні психологічні фільтри й бартери у свідомості людей і фіксуватися їхньою пам'яттю [28].

Тому наступна риса пов'язана саме з цією особливістю новин -- їх здатністю порівняно легко проникати у свідомість людей і там карбуватися у вигляді життєвого досвіду. Причому здатність ця зростає відповідно до рівня новизни та незвичайності відомостей: чим вони свіжіші, раптовіші та неймовірніші, тим повніше на їхньому змісті концентрується увага, тим ясніше й глибше западають вони у свідомість людини, й тим нижчою виявляється здатність людини критично оцінювати одержувані відомості. Найбільшою пробивною силою, звичайно, володіє сенсація, яка часто справляє приголомшуюче враження. Аби збільшити пробивну силу рядових новин на ТБ застосовують ряд творчих прийомів, що активізують і загострюють увагу глядачів: оригінальний початок, звертання до глядача, наслідування структури усного мовлення, особливий лад мови, шумові та візуальні ефекти тощо.

Ще одна риса полягає в особливому характері впливу новин. Проникаючи в нашу свідомість, новини несуть з собою не лише конкретні імена, цифри, факти, а й певні думки про них, оцінки, характеристики. Цей коментар може бути виражений відкрито - через прямі оцінки, порівняння, зіставлення, показ значення; й приховано - у визначеннях, епітетах, метафоричних висловах, тональності читання тощо. Велика доза коментарю закладається в новини на стадії добору фактів, кожен з яких несе на собі відбиток авторського розуміння й оцінки [48].

Усе це - зібрані факти й коментарі до них - неминуче привносить у свідомість людей певні дані, які в одному випадку збігаються з її психологічною установкою, а в іншому - не збігаються або збігаються частково. Ці розбіжності відіграють велику роль - вони розхитують психологічну установку, породжують сумніви, пробуджують увагу. Тобто вони відчиняють двері свідомості для сприймання та осягнення нової інформації.

Новини діють непомітно, приховано й саме через те ефективно. За їхньою допомогою, як вказує Ю.А.Шерковін, ЗМІ "формують, змінюють установки ставлення людей до фактів дійсності, постачають населенню цілих країн думки й оцінки, активно впливають на політичну поведінку величезних людських мас, приводячи їх або в рух для досягнення певних суспільних цілей, або ж навпаки, в стан політичної сплячки й моральної нестями" [48]. Ось чому новини часто називають "троянським конем пропаганди" і вважають за варіант відомого в психології процесу навіювання.

1.3 Функції новин на телебаченні

У практиці ТБ новини виконують досить широке коло обов'язків. Вони першими відображають найважливіші події як у житті нашої країни, так і за кордоном, першими знайомлять слухачів з думками, оцінками й коментарями стосовно цих подій. Новини розширюють кругозір і коло інтересів глядачів, створюючи той високий ступінь обізнаності, коли люди вільно можуть судити про важливі події сучасності. Новини допомагають глядачам не лише орієнтуватися в складних процесах сучасного світу, а й формують спільність поглядів, думок, оцінок, спонукають до активних дій. За допомогою новин телебачення задає своїй аудиторії певну орієнтацію, створює певний настрій, формує соціальні почуття [9, 37].

Таким чином, новини щоденно й оперативно відображають картину реальних змін у суспільній практиці. Вони активно впливають на свідомість людей, беруть участь в управлінні суспільством.

2. ПРОЦЕС Підготовки випуску новин

Новини - це візитна картка будь-якого каналу. На більшості регіональних телеканалів випуски новин вкладаються у формат 15-20 хвилин. У типовому випадку ті, що вважаються найважливішими новинами, потрапляють в початок випуску. Новини нарисового плану, більші за обсягом сюжети потрапляють у середню частину. Культурні новини відходять на кінець випуску. Далі - новини спорту, і потім уже прогноз погоди. Це досить типова схема для випусків новин регіональних телекомпаній [27, 143].

Випуски новин на телеканалі “ТВ-5” виходять в запису 7 разів на день. І один раз ідуть у прямому ефірі о 15.00. Щоденні інформаційні програми новин висвітлюють найважливіші та найцікавіші події в Запоріжжі та області. Програма «Новини» на телеканалі “ТВ-5” вважається однією з найрейтинговіших. Про це свідчать багаточисельні дзвінки і звернення телеглядачів, впевнених, що завдяки журналістам програми вони зможуть отримати кваліфіковану і компетентну допомогу в вирішенні їх проблем. Колектив програми “Новини ТВ-5” - це 12 журналістів, ведучих и випускаючих редакторів. Окрім того, на відміну від більшості регіональних телеканалів, “Новини ТВ-5” мають мережу корпунктів, які розташовані в різних регіонах нашої області, що дозволяє оперативно отримувати інформацію з найвіддаленіших куточків [39].

Репортери телеканалу прагнуть, щоб сюжети були цікавими для глядачів будь-якого віку, пропонуючи увазі телеглядачів найбільш повний спектр інформації. Професіоналізм творчого колективу „Новини ТВ-5” визнаний не тільки на регіональному, але і на республіканському рівні. Кожного року колектив програми нагороджується грамотами Кабінету Міністрів України, Національної ради по телебаченню і радіомовленню і багатьох інших органів влади. Кореспонденти і ведучі „Новин ТВ-5” відзначені високими урядовими і журналістськими нагородами.

2.1 Етапи новинного виробництва

Сюжет - це виклад події у творчій версії автора [3, 25]. Але незалежно від своєї творчої уяви, у будь-якому разі він створює свій сюжет за певною схемою, яка є традиційною на телеканалі, працівником якого він є. Така схема передбачає для репортера проходження кількох етапів роботи: від отримання завдання (або виникнення задуму) до включення матеріалу до випуску новин. Їх три.

1. Довиробничий етап. Підготовка до зйомок та написання сюжету.

Довиробничий етап складається з:

а) дослідження;

б) вироблення концепції і «візуалізації» історії.

2. Виробничий етап. Зйомка, робота в команді, написання авторського тексту та підводок тощо.

3. Післявиробничий (монтаж) [46].

Довиробничий етап.

Цей етап починається із вибору теми. Тема може виникнути у репортера спонтанно, може бути підказана головним редактором, а може бути передбаченою редакційним плануванням тощо. Репортер прагне з'явитися зі знімальною групою там і тоді, де відбувається щось цікаве; знає, як разом з оператором вибрати, відзняти і потім вибудувати ряд кадрів, що дадуть яскраве уявлення про подію; нарешті, уміє супроводити ці кадри текстом, в якому розкривається підґрунтя зафіксованої події [35].

Ще до виїзду на місце події репортер має переконатися, що тема актуальна, а інформація про подію відповідає дійсності.

Виїжджаючи на зйомку, репортер має уже уявляти майбутній екранний матеріал загалом, оскільки зйомка і монтаж підпорядковані визначеним закономірностям, що залишають, утім, достатній простір для винахідливості. Якщо планується 20-секундний сюжет, то доводиться обмежитися найзагальнішим уявленням про подію. У найбільш розповсюдженому 60-75-секундному вже треба піклуватися про композицію й елементи драматургії [45].

Автори закордонних підручників, а саме Хоэнберг Дж. в праці “Короткий сценарій випуску новин” радять репортерам проводити на об'єкті попередню розвідку, знайомитися заздалегідь з учасниками передбачуваної події (це не стосується екстрених зйомок), продумувати план зйомок, усі «повтори» і «родзинки». Кореспонденти ж нашого регіонального телебачення вважають це «вигадкою теоретиків», домовляються по телефону і прибувають на об'єкт у перший і останній раз прямо зі знімальною групою. Їм доводиться дізнаватися про всі деталі і подробиці за досить короткий час. Але це провина не лише самих репортерів, адже такою є традиційна організація роботи телерепортерів на регіональному телебаченні і, зокрема, на ЗНТРК „ТВ-5”. З іншого боку, далеко не завжди репортери, які працюють у відділі новин, мають можливість виїжджати на об'єкт заздалегідь або по декілька разів, навіть якщо ці зйомки не екстрені. Іноді, доручення від головного редактора відділу новин можна отримати за кілька хвилин до події, і тоді вже не може бути і мови про попереднє розвідування обставин. Також це обумовлюється ще тим, що робота репортера на регіональному телеканалі не обмежується написанням одного сюжету. А іноді треба більше часу витрачати і на самих зйомках, бо деякі матеріали можуть тривати навіть до 3-х хвилин.

Виробничий етап.

Зйомка сюжету вимагає певних зусиль як репортера, так і оператора, але в результаті репортер відповідає за правильність вашої розповіді і за вихід сюжету в ефір. Репортера можуть або похвалити за репортаж, або обвинуватити в непрофесіоналізмі. Тому він повинен постійно знати, що робить його оператор. Знати його роботу - це робота репортера [12, 45].

Візуальна послідовність - це основа для побудови репортажу. Але щоб її зняти, потрібен час, і найчастіше заради цього необхідно просити людей, яких ви знімаєте, зупинитися і повторити свої дії. Цілком розумно попросити кого-небудь повторити чисто механічну дію, наприклад, вийти з машини і ввійти в будинок.

Не варто брати інтерв'ю у людей, що сидять за столом, особливо якщо стіл розташований біля стіни. Краще привнести в кадр якусь перспективу. Репортеру треба прагнути зробити інтерв'ю більш динамічним. Якщо це значимо, можна брати інтерв'ю в людини під час того, як вона щось робить, наприклад, керує автомобілем, копає в саду, готує обід або просто прасує білизну. Кожен фрагмент інтерв'ю не повинен бути довшим 30 секунд, за винятком тих випадків, коли людина розповідає про щось дуже цікаве або захоплююче. Можна включити два або три фрагменти інтерв'ю в той самий сюжет - але не можна розбивати його на десятки фрагментів і з'єднувати їх з відео, яке нічого не значить поруч із закадровим текстом [26, 141].

Якщо в одному репортажі кілька інтерв'ю, репортеру треба переконатися, що вони були зняті з різних місць. Це потрібно для того, щоб у змонтованому сюжеті співрозмовники не дивилися в одному напрямку і не набридали глядачеві одноманітністю. Зміна місця дії - досить сильний «гачок» утримання глядацької уваги.

Коли репортер бере інтерв'ю у дітей, йому варто розташувати об'єктив камери на рівні очей дитини, а самому присісти. Якщо під час зйомки інтерв'ю камера розташована вище людини, це візуально зменшує її, а якщо об'єктив спрямований на людину знизу, це її збільшує. Як правило, камеру встановлюють на рівні очей співрозмовника або трохи нижче. Взагалі класична операторська установка камери для інтерв'ю - на рівні грудей (людини, яка сидить). Тоді очі потрапляють у «золотий перетин» кадру і працюють акцентно [31, 67].

Наприкінці інтерв'ю репортер має переконатися, що оператор перевірив і відео, і звук до того, як співрозмовник пішов.

Велика частина зйомок, включаючи інтерв'ю, вимагає скорочення часу і дії. Це можливо при використанні перебивок і вставок. Репортер має переконатися, що він не тільки знімає перебивки, але й у тому, що вони значимі для сюжету. Великий план рук часто корисний, якщо співрозмовник ними жестикулює.

Репортер має уникати відеоряд, який не несе смислове навантаження. Не можна ставити глядачеві питань, якщо потім не дається на них відповідей [21, 256].

Іноді бувають випадки, коли потрібно взяти інтерв'ю у людини, яка б бажала залишитись інкогніто. Є багато способів інтерв'ювання людини, не розкриваючи її особистості. Найпростіший спосіб - поставити людину проти світла; найбезпечніший - це розмістити тінь людини на стіну і зняти її.

Короткі інтерв'ю з людьми на вулиці на одну тему можуть бути корисними для «розширення» теми. Але опитування треба використовувати з обережністю. Варто ставити однакові питання - тоді можна вирізати їх, при монтажі послідовності синхронів. Взагалі ж, так звані «масові опитування», як не дивно, один із найсуб'єктивніших прийомів. Адже і при виборі, кого зупинити на вулиці, і, тим більше, при монтажі, ми зупиняємо увагу на тих, хто цікавий для підтвердження або спростування нашої ідеї. Практика показує, що з будь-якого подібного опитування можна змонтувати абсолютно протилежні у підсумку епізоди [19, 163].

Слова людини важливіші за коментар. Для різноманітності репортер може використовувати слова з інтерв'ю замість закадрового тексту. Треба дати людині розповісти історію, а потім проілюструвати її картинками. Адже довіра глядача реальній людині в кадрі завжди на порядок вище, ніж до глядача і навіть ведучого - не можна забувати про це.

Людська міміка часто передає атмосферу ефективніше, ніж неживі об'єкти. Кадри пожежі можна підсилити планами людей, які з жахом спостерігають за тим, що відбувається. Завжди слід шукати такі плани. Але при цьому пам'ятати, що реакцію людини не можна повторити або відтворити. Якщо журналіст її пропустив, то він її втратив.

Перший кадр репортажу певною мірою найважливіший. Це «гачок», що тримає увагу глядача. Якщо план не захоплює і не інтригує, глядач може переключити канал. Ніколи не можна закінчувати зйомки, якщо репортер не впевнений, яким буде перший кадр. Але не тільки перший, але й останній теж. У режисурі це навіть отримало окрему назву: проблема першого й останнього кадру. І це дійсно проблема, яку завжди потрібно вирішувати окремо, щоб не псувати власну роботу, згадуючи про це на монтажі, коли вже нічого зробити не можна [31, 116].

Архівний матеріал (фрагмент фільму, чорно-біла фотографія) може знадобитися для історії, у якій є елемент минулого. І слід пам'ятати, що є архів установ і особистий архів. Кожна людина має колекцію фотографій. При розповіді про особистості, репортеру не завадить запитати в них - чи є в них фотоальбом. Тільки не можна забувати, що не будь-яка фотографія або хроніка - знахідка. Чи спрацює вона на матеріал у контексті журналістського задуму - от головний критерій її відбору [30, 201].

Якщо перед журналістом став вибір зміни тексту або відеоряду, завжди краще спробувати спочатку змінити текст, Завжди легше переписати текст і переозвучити його, ніж монтажерові змінювати візуальну послідовність. Крім того, не можна забуваати, що 80% інформації сприймається через зір.

Репортеру завжди треба запитувати себе: на кого більше всього подіє тема? Глядача на екрані цікавить тільки сюжет у літературному розумінні цього терміна. Тобто історія взаємин людей з людьми, об'єктами, світом і т.д. Все інше для нього - тільки «безкоштовний додаток», спосіб розповісти історію. Але парадокс полягає в тому, що поки журналіст не визначився із задумом, розповісти добре історію він не зможе [3, 120].

Журналісти практики радять змінювати тривалість кадрів. Якщо оператор зробить всі плани однаковими, це створить ритмічну монотонність. Звичайно, не слід намагатися різати кадри під час руху, - наприклад, посередині панорами. Склейка під час дії можлива, але для цього необхідні навички. Існує таке загальне правило: нова подія (епізод, зміна ситуації і т.п.) змінює темпоритм. По-перше, це дає глядачеві сигнал, що почалося щось інше, а по-друге, різні події не можуть відбуватися в одному темпоритмі. І по-третє: це наймогутніший прийом утримання уваги й інтересу глядача [31, 103].

На телеканалі “ТВ-5” виробничий етап починається з моменту прибуття репортерської команди на місце подій. Оператор і кореспондент - це одна команда. Хоча журналіст під час зйомок і повинен з'ясувати всі подробиці та знайти потрібних людей, але він не повинен забувати і про відеоряд. Він повинен говорити оператору, щоб відзняв той чи інший момент, який репортер хоче бачити в своєму майбутньому матеріалі. Після зйомок, знімальна група повертається на студію і журналіст приступає до написання закадрового тексту і вибору синхронів, а оператор переглядає відео - як і що він відзняв. Після того, як матеріал написаний, його обов'язково повинен перевірити головний редактор.

Післявиробничий етап.

На післявиробничому етапі робота репортера в основному направлена на співпрацю з монтажером. Для полегшення його роботи та роботи журналіста, останньому варто складати так званий знімальний аркуш: звичайно знімальний лист містить у собі «тайм код», який вказує на початок кожного кадру. Це дозволяє монтажеру знайти кадр швидше, а репортеру візуально побачити кадри під час заповнення монтажного листа. На жаль, на повне заповнення монтажного листа не завжди вистачає часу, та й традиція новинного виробництва регіональних телеканалів не передбачає створення знімального аркуша, тому часто доводиться обмежуватись виписуванням окремих кадрів, які точно знадобляться журналісту. Журналісти ж загальнонаціональних каналів, а особливо російських, розписують кожен кадр і кожне слово: по частках секунди, вказуючи в розкадруванні подихи, цокіт язиком і підкреслюючи всі найкращі кадри, зняті оператором. На розкадруванні журналіст уже стає режисером власного матеріалу, а також редактором. Треба вміти стерти у собі спогади про те, як це знімалося і зосередитися тільки на тому, що в результаті отримано.

Також одним із елементів роботи репортера над сюжетом є створення монтажного аркуша. Насправді це заощаджує і час, і сили. Обмірковуючи на папері інтелектуально-візуальну структуру репортажу, журналіст може заощадити багато годин, витрачених в монтажній кімнаті у спробах «знайти історію». Також якщо репортер робить монтажний аркуш, він може швидко побачити, коли один елемент логічно не веде до іншого, і, відповідно, ви можете переставити елементи. Це складніше зробити в монтажній, особливо якщо репортер працює «під ефір» [41, 34].

Отже, журналіст не повинен продумувати відео для майбутнього репортажу без первісного монтажного листа, оскільки це негативно вплине на результат його роботи.

На післявиробничому етапі на ЗНТРК “ТВ-5” репортери відділу новин начитують написаний сюжет і потім вже відносять відеоматеріал на монтаж. Монтажний аркуш журналісти складають дуже рідко, і в тих випадках, якщо їм не вистачає часу самим бути присутніми. Частіше за все матеріали залишають, а монтажери за написаним текстом самі підбирають відео. Іноді, якщо матеріал дуже серйозний, на монтажі присутній і головний режисер.

2.2 Відбір новин до ефіру

Для тележурналістів найбільший інтерес становлять події, що стосуються багатьох людей, відомих особистостей, чиї імена часто з'являються у новинах, а також суперечливі злободенні питання; події, що відбуваються в країні, та події, що містять конфлікт або елемент незвичайності. З. Устинова в своєму підручнику “Моя професія - репортер” говорить про те, що є кілька критеріїв, за якими зазвичай відбираються новини для ефіру:

1. Своєчасність. Ця властивість інформації для тележурналіста значить набагато більше, ніж для репортера газети. Новини повинні бути інформацією останньої хвилини. Слухаючи інформаційне повідомлення про якусь подію, люди очікують найсвіжіших новин, і саме їх тележурналіст зобов'язаний надати глядачам.

2. Інформація, а не пояснення. Тележурналісти підбирають матеріали, що є відносно простими і не вимагають складних роз'яснень. Максимальна тривалість телерепортажу - 2 хвилини, більш звичайна - 60-70 секунд. Цього часу недостатньо для докладного пояснення складної проблеми, але його вистачить на те, щоб дати глядачеві кілька фактів. Звичайно, якщо важлива тема вимагає коментарів, тоді без них не обійтися. Для журналіста це тест на професіоналізм - необхідні практика і талант, щоб звести суть складного матеріалу до декількох простих, але ємних речень [45, 76].

3. Вплив аудіо - і відеоматеріалiв. Тележурналісти шукають таку інформацію, яку можна проілюструвати аудіо - та відеоматеріалами. Часто новини відбираються тільки за цим критерієм, хоча самі по собі вони можуть і не заслуговувати на особливу увагу. Такий підхід є суперечливим, проте наявність аудіо - і відеоматеріалів залишається одним з основних критеріїв добору новин для ефіру.

4. Вимоги до матеріалів. П'ять питань газетної журналістики - хто, що, де, коли і чому - доповнюються чотирма правилами журналістики “ефірної”: правильність, ясність, стислість і колорит. Ці основні правила і визначають стиль матеріалів для ефіру.

Після кожного випуску новин у глядачів має залишатися гарний настрій, відчуття легкості. Протягом випуску їх навантажили різноманітними проблемами і складностями. Їм розповіли про злочинність у місті. Тому закінчувати випуск новин потрібно чим-небудь досить простим і приємним для сприйняття. Також дуже важливо, щоб глядач знав, що він може очікувати від новин окремого каналу у майбутньому. Тому бажано робити анонси сюжетів, які увійдуть до наступного випуску. Анонси мають зацікавлювати глядачів і примушувати їх увімкнути телевізор на тому самому каналі наступного дня.

Крім того, дослідниця рекомендує починати і закінчувати випуск ведучими в кадрі. «Варто пам'ятати: ведучий програми - це хазяїн, що повинен зустрічати і проводжати гостей, тобто бути на вході в програму і на виході» [45, 142]. Також останнім часом ведучі новин обмінюються вітаннями і передають слово своїм колегам - ведучим спортивних новин і ведучій погоди. Це можна назвати кроком уперед, оскільки це створює ефект прямого ефіру, а відповідно і більшої довіри з боку глядачів.

До випуску новин регіональних, зокрема запорізьких телеканалів, потрапляють найважливіші новини міста та області, які на загальнонаціональному телеканалі не привернули би увагу. Наприклад, дуже багато сюжетів на “ТВ-5” соціального спрямування - які розповідають про проблеми жителів міста або про те, що робить міська влада для благоустрою міста (Додаток Н). На телеканалі “ТВ-5” важливими новинами є висвітлення діяльності органів міської влади, культурні події, соціальні проблеми, політична тематика. Особливо багато сюжетів було присвячено політичній тематиці під час виборів. В цей період матеріали займали більшу частину ефірного часу (Додаток П).

2.3 Обов'язки працівників відділу новин (особливості роботи редакції)

Відділ новин - це одна команда, яка працює за певними правилами та принципами, визначеними у статуті телекомпанії або у інструкціях до посад, з якими можна ознайомитись при прийомі на роботу. Але існують і теоретично визначені обов'язки для кожного працівника телекомпанії, які можуть бути основою для складання вищезазначених документів. Кореспондент відділу новин відіграє одну з найголовніших ролей в функціонуванні редакції. Д. Еверет [11, 43]визначає наступні його обов'язки:

1. Здійснює свою діяльність відповідно до законів країни щодо телебачення та інших нормативних документів і актів, Етичного кодексу журналістів.

2. Систематично збирає, аналізує і обробляє інформацію, використовуючи матеріали прес-служб, інформаційних агентств, газет, журналів, телепрограм і т.д.

3. Відповідає за вірогідність, точність, повноту, своєчасність і коректність поданої до ефіру інформації, вказує її джерело.

4. Розробляє ідеї своїх сюжетів і вносить заявки в журнал щоденних зйомок за встановленим стандартом.

5. Планує свою роботу з урахуванням загального плану зйомок і монтажу програми.

6. Під час роботи готує певну кількість репортажів і усних повідомлень відповідно до вимог якості й оперативності.

7. Для підготовки репортажів виїжджає на місце подій з оператором або самостійно (при умінні знімати самостійно).

8. Перед виїздом уточнює інформацію і погоджує план зйомок з директором відділу або редактором-координатором, обговорює з оператором тему сюжету до зйомок.

9. Під час роботи на виїзді є керівником знімальної групи, представляє інтереси телекомпанії та її глядачів на місці подій, працює разом з оператором під час зйомок [42, 115].

Не менш важливу роль у функціонуванні відділу новин на телебаченні відіграє оператор. Адже телебачення - це, перш за все, картинка. На телеоператора покладені такі функції:

1. Виїжджає на зйомки сюжетів разом з репортером.

2. До і після зйомки працює в тісному контакті з репортером, обговорюючи сюжети і узгоджуючи план зйомок.

3. Виконує функції постановника репортажних зйомок, узгоджуючи їх з репортером.

4. Відповідає за якість і кількість відеоматеріалу, знятого на виїзді, контролює якість звукозапису під час репортажних зйомок.

5. Після повернення зі зйомок доводить до відома репортера і режисера про кількість знятого матеріалу.

6. Перед виїздом контролює справність і працездатність необхідної апаратури (камери, мікрофона, батарей, штатива і т.д.), при необхідності бере додаткове світло і контролює його справність.

7. Вчасно доводить до відома директора відділу і технічну службу про несправності підзвітної знімальної, звукозаписуючої й освітлювальної техніки.

8. Проводить зйомки, не порушуючи правил експлуатації довіреної йому техніки.

9. Виконує функції студійного оператора під час прямого ефіру і студійного запису програм.

10. Контролює порядок і чистоту в студії та операторській.

11. Контролює справність відеоапаратури і світильників у студії, оперативні технічні питання вирішує тільки з технічною службою і керівництвом відділу.

12. Робить підготовку студії до прямого ефіру або запису за 30 хвилин до початку роботи [42, 121].

Директор відділу новин - центральна фігура у відділі новин. На нього покладені функції керівництва, а також наступні обов'язки:

1. Відповідає за щоденне функціонування відділу.

2. Розробляє творчу концепцію інформаційного мовлення з урахуванням технічних можливостей і штату служби, погоджує її з головним редактором телекомпанії і генеральним директором телекомпанії.

3. Щодня здійснює адміністративне і загальне керівництво службою при підготовці інформаційних блоків, контролює якість новинних випусків.

4. Контролює своєчасний вихід в ефір запланованих, а також екстрених інформаційних випусків, їх хронометраж, наповнення, технічне і кадрове забезпечення.

5. Контролює і затверджує верстку інформаційного випуску.

6. Редагує тексти журналістів, у разі потреби продивляється зняті і змонтовані сюжети до виходу в ефір.

7. Працює в тісному контакті з випусковим редактором і виконавчим директором для визначення змісту випуску.

8. Обговорює з репортерами важливі сюжети до їх виїзду на зйомку.

9. Забезпечує регулярний зв'язок зі співробітниками для підвищення їх професійної майстерності і відповідності стилю подачі новин, прийнятій на телекомпанії.

10. Координує діяльність служби з іншими підрозділами телекомпанії.

11. Формує штат служби новин з урахуванням штатного розкладу, погодженого з генеральним директором телекомпанії.

12. Контролює забезпечення працівників служби новин необхідними умовами праці, достатніми для кількості та якості їх роботи.

13. Складає графік роботи співробітників відділу, контролює його дотримання.

14. Веде облік кількості і якості роботи співробітників служби новин, вчасно надає зведення для нарахування заробітної плати в дирекцію телекомпанії [42, 128].

Старанне виконання своїх обов'язків кожного з працівників відділу новин, їх взаємодія один з одним, а також із працівниками інших відділів є одними з умов якісного та ефективного функціонування телевізійного відділу новин як системи інформування громадськості. Творчий колектив відділу новин ЗНТРК “ТВ-5” дотримується загальноприйнятих норм у своїй роботі. Але певних планів і вказівок не має, кожен знає що робити і виконує покладені на нього обов'язки. Головне для репортера - це уважно все слухати і записувати під час зйомок. Щоб інформація була правдивою, достовірною і без будь-яких помилок. Дуже уважним треба бути вказуючи ім'я, прізвище та посаду людини. Для оператора головне під час зйомок - не забувати перевіряти звук, баланс та світло. А також не знімати якісь заборонені об'єкти або тих людей, які проти цього. Для головного редактора або директора відділу новин головним є контролювати роботу відділу - своєчасний вихід в ефір запланованих (Додаток Б), а також екстрених інформаційних випусків, їх хронометраж, наповнення, технічне і кадрове забезпечення; затверджувати верстку інформаційного випуску (Додаток В); редагувати тексти журналістів, у разі потреби продивлятися зняті і змонтовані сюжети до виходу в ефір.

2.3.1 Особливості роботи репортера, оператора, ведучого

У вітчизняній практиці на зйомках будь-якої події працюють декілька людей - репортер, оператор, його асистент, відеоінженер, звукооператор, освітлювачі, шофер. Якщо група слажена, працювати репортеру легко и приємно.

На зйомках для випуску новин на телебаченні працюють репортери, оператори та ведучі. Завдяки їх спільній праці до ефіру потрапляють повноцінні, якісні новини.

Репортер - професійний літературний працівник, який регулярно готує в газету, журнал, на телебачення, радіо чи для телеграфного агентства оперативний інформаційний матеріал. Найпоширенішими формами виступів репортерів є злободенна хроніка, лаконічні повідомлення про цікаві події, репортажі з місць. Репортер - активний творчий працівник, який добре орієнтується в подіях, уміє дати їм правильну оцінку [20, 311].

Репортерська праця - це проникнення телебачення у реальне життя. Без репортерства тележурналістика була б лише словами, тільки те, що говорять у студії. Репортерство - найбільш універсальна робота на екрані, вона містить у собі вміння сценарно вибудувати сюжет, взяти коротке інформаційне інтерв'ю.

Репортер - точний посередник між глядачем та реальністю. Сутність професійної майстерності репортерства зводиться до трьох компонентів:

1. з'явитися разом із знімальною технікою там і тоді, де і коли відбувається щось загальноцікаве, суспільно значиме;

2. разом з оператором обрати, зафіксувати, вибудувати ряд кадрів, який давав би яскраве уявлення про подію;

3. прокоментувати кадри лаконічною розповіддю [20, 134].

Репортер -це „гід” телеглядача, який своїм живим, образним словом, обізнаністю, емоційним ставленням до події допомагає зрозуміти сутність екранного дійства. Оперативність репортера залежить від його кмітливості та обізнаності.

Для того, щоб глядачі сприймали матеріал, репортер повинен викласти його зрозуміло і переконливо. Факти повинні бути чітко викладені, дієслова вжиті у відповідній до тексту формі, і сам текст повинен бути яскравим та захоплюючим [45, 47].

Манерою та інтонацією репортер сприяє кращому розумінню змісту. Кореспондент не повинен дублювати текстом кадр, хоч це і насправді нелегко. Та іноді правило „не повторювати словами те, що видно на екрані” деякі репортери сприймають як дозвіл говорити про що завгодно. Один з працівників Сі-Бі-С навчає молодих колег так: „Найголовніша помилка журналіста - початківця полягає у тому, що у його повідомленні не відчувається терміновості. У викладах багатьох із нас новини виглядають якимись звичайними... Потрібно знайти спосіб передати своє повідомлення із власним зацікавленням. Якщо це вдається, то на екрані у вас будуть живі очі та бадьорий вигляд, а це привабливо” [46].

Щоб завоювати довіру глядачів, репортер повинен користуватися лише перевіреними фактами. Отже, завдання репортера полягає у зборі інформації, яка безпосередньо стосується висвітлюванної теми, і доведення її до глядачів із зазначенням джерел. Кожен репортер має свої джерела превентивної інформації: про події, які плануються, про те, що цікавого відбувається у різних сферах життя. Перегляд місцевих та регіональних газет, прослуховування радіо, пошук інформації в Інтернет, також дозволяють журналісту постійно бути поінформованим, і, в разі необхідності, швидко з'явитися на місці події. Навіть короткочасна поява репортера у кадрі вимагає відповідного вигляду, адже в цей час його зовнішність є складовою не тільки особистого іміджу, але й іміджу всієї телекомпанії.

Підготовка матеріалу до ефіру і його передача здійснюється різними співробітниками редакції новин, але, зрештою, тільки репортер, як людина, що безпосередньо збирала інформацію і факти, несе відповідальність за точність, достовірність і зрозумілість матеріалу.

Саме репортер повинен гарантувати, що переданий в ефір матеріал є збалансованим і точним звітом про подію. У більшості професійних агентств новин: точність цінується більше ніж оперативність, справедливість цінується більше, ніж сенсаційність, збалансоване відображення подій цінується більше, ніж уміння подати матеріал [34, 52].

Отже, щоб зберегти довіру глядачів, репортер повинен ставитися до збору і викладу фактів неупереджено. Репортер є робітником інформаційної служби, яка користується довірою глядачів і не повинна передавати чуток. Такі служби не говорять про те, що могло б статися. Глядачі не можуть покладатися на чутки, які часто неправдоподібні, або ж на нібито очевидні події, які часто відбуваються не зовсім так, як відображаються на екрані.

Будучи тележурналістом, репортер, як правило, може лише раз звертатися до своїх глядачів. Часто вони не мають можливість знову дивитися сюжети. Отже, зрозумілий, чіткий стиль і логічний монтаж є основними вимогами. Тож, виходячи з цього, саме репортер є лідером репортерської команди.

Оператор

Оператор повинен працювати відповідно до норм, прийнятих на телебаченні. На зйомці сюжету репортер повинен працювати в тісному контакті з оператором і керувати ним. Ще до зйомок репортер повинен повідомити оператору про свої плани відповідно до сюжету, а потім настає черга оператора творчо розробити тему. Будь-яку подію можна зняти по різному. Є декілька очевидних планів, наприклад, загальний, який дає приблизну картину того, що відбувається, чи план доповідача, виступаючого з трибуни. В той же час професіональний оператор завжди зможе знайти що-небудь нестандартне, план, який при вмілому його використанні може створити психологічний фон в цілому [20, 285].

Але основна маса сюжетів на телебаченні, в принципі, за відеорядом не відрізняються один від одного, у постійно практикуючого оператора випрацьовується шаблонний підхід до зйомок. Цей шаблон можна висловити так: спочатку - адресний план міста подій, потім загальний план дії, якісь деталі, обличчя людей і панорамні плани. При оперативних зйомках оператору доводиться працювати швидше, і це змушує його відмовитися від шаблона. Окрім того, з'являються професійна і суто людська зацікавленість відзняти нестандартну ситуацію краще, ніж хто-небудь інший. При цьому цілком виправдовується втрата якості „картинки” для підвищення „репортажності” зйомок, для того, щоб показати ситуацію з середини [47, 36].

...