Характеристика музейної спадщини Полтави і Катеринослава та огляд наукових описів фондів рукописних книг і стародруків цих регіонів подані

у 4 розділі. Фонди Полтавського єпархіального давньосховища, значні за обсягом, на базі наукового дослідження походження, атрибуції цих пам'яток були описані В. Трипольським. Хоча його наукове описування мало охоронне значення і не містило детального аналізу письма, шрифтів, паперу тощо, воно все ж включало в себе передачу записів та зовнішній вигляд оправ. Надалі рукописні книги та рідкісні видання вивчалися учасниками Семінарію В. Перетца, зокрема, С. Масловим, О. Грузинським, Є. Тимченком, М. Гудзієм, А. Ришковим, С. Акимовичем; слухачками Вищих жіночих курсів В. Адріановою, С. Щегловою, Є. Нєвєровою, Е. Руткевич, А. Сичевською, Е. Шуляк. Окрему сторінку історії наукового описування полтавських старожитностей складає всесвітньо відоме Пересопницьке євангеліє 1556-1561 рр., яке вивчали О. Бодянський, П. Житецький, І. Каманін, О. Грузинський.

Завдяки науковому описуванню стародруків Музею К.М. Скаржинської Є. Нєвєровою, С. Масловим, А. Ришковим, В. Перетцом вони були обліковані та увійшли до історико-книгознавчих досліджень.

У цьому розділі висвітлено історію Катеринославського музею ім. О.М. Поля, що виник на базі Катеринославського музею старожитностей, став центром вивчення рукописних та книжних пам'яток цього регіону. Дбаннями його директора Д. Яворницького у цей період розгортається збирання та описування історичних джерел. До відкриття ХІІІ Археологічного з'їзду було здійснено не лише будівництво приміщення музею, а й відбулося його суттєве поповнення збірками приватних колекціонерів. Першим описом, що зафіксував рідкісні рукописи та стародруки, був каталог А. Скриленка (1905), до деякої міри недосконалий, оскільки укладався за прийнятими на той час в музейних колах правилами охоронного опису, однак він все ж розкривав книжкові багатства музею, через що на них звернули увагу знані фахівці з історії книги. Продовжив справу А. Скриленка В. Данилов, який описав книжки, що не увійшли до складу попереднього каталогу. Окремі рукописи досліджувалися В. Перетцом, С. Масловим, С. Акимовичем, С. Щегловою, В. Адріановою. У 20-х роках ХХ ст. рукописні та книжні фонди Катеринослава студіював П. Попов.

Вивчення рукописної спадщини Поділля та Волині розкривається у 5 розділі. Подільські старожитності представлені в наукових описах церковно-богослужебних книг із збірки Комітету для історико-статистичного опису Подільської єпархії Т. Бєлєнького. Описування подільських старожитностей тісно пов'язане з іменем Ю. Сіцінського, який опрацював стародруки та рукописи Подільського церковного історико-археологічного товариства та Кам'янецького історико-археологічного музею і опублікував наукові каталоги. Ю. Сіцінський та I. Каманін залишили нам великий доробок у справі наукового описування рукописної книги - як в опублікованому вигляді, так і в рукописах.

Старожитності Почаївської лаври описував В. Березін, Волинської духовної семінарії - І. Тихомиров, мовно-текстологічний аналіз та опис євангелій з фондів житомирських книгосховищ здійснив Г. Крижановський. Опрацюванням фондів Волинського музею займалися М. Кудрицький, В. Малахов, О. Фотинський. П. Абрамович провів кваліфіковане описування інкунабулів та палеотипів житомирського фонду, впродовж життя дбав про збереження та описування рукописної і книжної спадщини Волині, долучився й до створення фонду “Волиніка” в музеї.

Розпочав велику збирацьку роботу у Волинському єпархіальному давньосховищі О. Фотинський: ним проводилося облікове описування музейних предметів та документів, що надійшли до ВЄД за 1893-1898 рр.; йому також належить й науково-розпізнавальний та охоронний описи рукописних та книжних фондів. В 30-х роках ХХ ст. найзмістовніші фонди Волинського музею, цінні колекції та зібрання не лише Житомира, а й Волині взагалі описані П. Поповим, який відзначав велику вартісність цих збірок.

6. Львівська школа дослідників книги була представлена такими іменитими вченими, як Є. Сабов, А. Петров, О. Колесса, Я. Головацький, О. Барвінський, І. Шараневич, І. Франко, К. Студинський, А. Петрушевич, І. Свєнціцький, Ю. Яворський, І. Панькевич та І. Крип'якевич. На Буковині книгознавство розвиває О. Калужняцький.

У ХІХ ст. на західноукраїнських землях традиції збирання і наукового описування рукописів та стародруків були започатковані І. Вагилевичем та Я. Головацьким. Галицькі дослідники наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., здійснюючи студії з виявлення, наукового описування та публікації джерел, акцентували свою увагу на історії книги. В зазначений період у Західній Україні у цьому напряму працюють І. Франко, К. Студинський, А. Петров та інші науковці.

За загальним визнанням, найбільший внесок у вивчення рукописів та стародруків у ХІХ ст. належить А. Петрушевичу, його вважають фундатором науково-бібліографічного (або археографічного) описування стародруків в Україні.

У працях західноукраїнських учених домінувало дослідження стародрукованої книги, історії українського друкарства, хоча й І. Шараневич, і Я. Головацький приділяли певну увагу рукописним пам'яткам. Фактично камеральна археографія рукописної книги в Галичині починається з праць І. Свєнціцького, який вивчав історію книгодрукування в Україні, описав ряд унікальних пам'яток та створив серію каталогів рукописів та стародруків з фондів Народного Дому, Музею Ставропігійного інституту та Національного музею у Львові, вивчав мистецтво книги.

Класичні зразки науково-джерелознавчого та археографічного описування рукописних книг і стародруків знаходимо у працях Ю. Яворського та І. Крип'якевича. Останній, крім значного внеску в наукову каталогізацію книги та дослідження окремих стародруків, запровадив цілісну систему історичних методів вивчення книги.

Процеси дослідження книги та рукописної спадщини у Західній Україні продовжували розвиватися в 20-30-х роках ХХ ст. у працях І. Свєнціцького, І. Панькевича, Ю. Яворського, І. Крип'якевича, І. Огієнка. Разом з тим втрачається динаміка бібліографічних студій, активізація цієї роботи поступово знижується в 30-х роках і починає відроджуватися фактично лише в 60-х роках ХХ ст.

Загальні висновки

1. Історія книги розпочинала своє формування в єдиній площині історико-філологічних наук. Нині вона - складова загального книгознавства, що належить до спеціальних історичних дисциплін. У 60-70-х роках ХХ ст. відбулося виділення окремих історико-книгознавчих напрямів, зокрема, тих, що досліджували археографію рукописної книги і бібліографію стародруку. Звернення до витоків книгознавства та бібліографознавства, вивчення історії наукової збирацької діяльності в галузі рукописної та книжної спадщини в Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. та шляхів створення національної археографічно-бібліографічної школи, її представників, загальних та специфічних методик, дослідження регіональної специфіки є актуальною темою сучасних історико-книгознавчих студій.

2. У процесах формування теоретичних засад і практичної реалізації виявлення, реєстрації, наукового описування та бібліографування книжних пам'яток брали участь дослідники з різних регіонів України - як світські, так і церковні, які вивчали літературний та історико-культурний процес через дослідження історичних книжних джерел. Вони займалися збирацькою діяльністю, формували бібліотечні та музейні колекції, проводили археографічні та етнографічні експедиції, описуючи рукописні книги та стародруки різних книгосховищ. Дбаннями окремих подвижників в Україні формувалися наукові центри дослідження книжної спадщини та історико-культурних пам'яток. Цей рух мав масштабний характер та дозволив розробити методичну базу камеральних історико-книгознавчих досліджень, основною метою яких історики книги вважали виявлення, реєстрацію та наукове описування рукописних книг та стародруків як історичних джерел.

3. Історія розвитку наукового описування книжних джерел пройшла чотири етапи.

Перший характеризує першу половину та 70-ті роки ХІХ ст., коли активізується вивчення історії друкарства, досліджується історія друкарень, українські першодруки, видавці. Це було проявом загального інтересу до історії книги як фактору історії культури, розвитку наукової думки, національної свідомості та історії церкви і релігійної духовності. Почався процес бібліографічної реєстрації старої книги, її розпізнавального та охоронного описування.

Другий етап пов'язаний з другою половиною ХІХ ст., він відзначається активізацією складання бібліографічних посібників та наукових каталогів стародруків і рукописних книг. Відбувається накопичення описового матеріалу щодо книжних пам'яток, що зберігалися у приватних колекціях, у бібліотеках наукових товариств, університетів та інших навчальних закладів, церковних установах та музеях старожитностей. У зазначений період з'являються підручники з палеографії, перші альбоми філіграней, дослідження у галузі історико-літературного джерелознавства, проводиться реконструкція репертуару книг та історичних і літературних джерел. Ці процеси активно реалізуються як на підросійській території України, так і на західноукраїнських землях, передусім у Галичині.

Історичним працям першої і, значною мірою, другої половини ХІХ ст. з історії книги властива цілком очевидна описовість.

Третій етап пов'язаний з грунтовними зрушеннями, що відбувають в останній третині ХІХ - на початку ХХ ст.: розпочинається фундація церковних давньосховищ, музеїв при церковно-археологічних товариствах та комітетах. Тут було покладено початок систематичному описуванню церковних книжних та стародрукованих пам'яток з єпархіальних зібрань, духовних семінарій, монастирських бібліотек. Описи таких збірок укладали, як правило, місцеві церковні вчені, які працювали в давньосховищах, бібліотекарі, випускники духовних академій та викладачі семінарій.

Паралельно цей процес розвивається в університетських книгосховищах. З'являються наукові описи книжних колекцій вищих навчальних закладів та наукових товариств, організованих при них.

У цей період відбувається відокремлення методик історико-книгознавчого аналізу книги від літературознавства та мовознавства, у центрі уваги котрих були, передусім, питання виявлення літературних та історичних пам'яток, їх мовно-палеографічний та порівняльний аналіз. Віднайдення історико-літературних джерел супроводжувалося збиранням історичних відомостей, вимагало більш глибокої розробки питання щодо обліку та дослідження рукописно-книжних та документальних пам'яток, їх атрибуції і пов'язувалося з необхідністю археографічного та бібліографічного описування рукописів і стародруків як історичних джерел.

Кінець ХІХ - початок ХХ ст. можна охарактеризувати як період зародження книгознавства на українських землях, що спочатку виконувало допоміжну функцію відносно методичного забезпечення мовознавства, літературознавства та історичних досліджень і поєднувало в собі бібліографічно-археографічний (описування рукописних книг та стародруків), бібліотекознавчий (формування фондів колекцій та зібрань) та історико-видавничий (вивчення історії друку та друкарень) аспекти.

Саме в цей період працювала плеяда видатних археографів та бібліографів, робота яких була спрямована на описування та дослідження рукописної і книжної спадщини. Кожен з них збагатив своїм теоретичним внеском національні археографію та бібліографію, сформувалися наукові центри у Києві, Харкові, Чернігові, Ніжині, Одесі, Львові та в інших містах України.

Четвертий етап - 1918 р. - середина 30-х років, період становлення національної школи українських книгознавців, діяльності національних установ, які активно включаються у вивчення історії та бібліографії української книги. Після ліквідації дореволюційних державних та громадських установ, відокремлення церкви, націоналізації майна та духовних цінностей в Києві формуються національні установи - центри накопичення рукописних книг та стародруків - ВБУ, УНІК, ВУАН, започатковується Лаврський музей. Разом з тим дослідження та наукове описування рукописної книги і стародруків наприкінці 20 - у середині 30-х років ХХ ст. поступово згортається і призупиняється.

4. В останній третині ХІХ - на початку ХХ ст. значну роль відігравали наукові товариства та археологічні з'їзди, підготовчі комітети котрих організовували широку збирацьку діяльність та дослідження пам'яток, в тому числі місцевих. Серед них - Одеське товариство історії і старожитностей, Історичне товариство Нестора-літописця та Історико-літературне товариство при Університеті св. Володимира, Одеське бібліографічне товариство при Новоросійському університеті, Історико-філологічне товариство при Історико-філологічному інституті князя Безбородька в Ніжині, Історико-філологічне товариство Харківського університету, Наукове товариство ім. Шевченка у Львові тощо. Склалися українські камеральні школи та центри: Університет св. Володимира, Київська духовна академія, Харківський університет, Новоросійський університет, Історико-філологічний інститут князя Безбородька, Музей українських старожитностей В.В. Тарновського, Кам'янець-Подільське, Полтавське та Волинське єпархіальні давньосховища. Окрема школа характеризує дослідників Західної України, де виокремлюється такий центр, як Бібліотека Народного Дому.

5. У другій половині ХІХ - 30-х роках ХХ ст. відбулося становлення українського історичного книгознавства, камеральної археографії та бібліографії книги як історико-книгознавчих дисциплін, була створена єдина національна археографічно-бібліографічна школа, яка базувалася на спільних теоретичних та методичних засадах, включала вивчення як загальних процесів, так і регіональної специфіки розвитку історії книги - як рукописної, так і стародрукованої.

Аналіз досліджуваних нами наукових описів, що з'явилися в різних регіонах України, дозволяє визначити декілька підходів до стану наукової каталогізації рукописних книг та стародруків. У цей період склалося декілька типів наукового опису.

Перший, найбільш розповсюджений тип був репрезентований історико-літературознавчим та мовно-палеографічним описом окремих пам'яток як літературних джерел. Такий опис мав на меті підготовку публікації пам'ятки, йому були властиві камеральні та едиційні методи дослідження рукопису або твору з певного стародруку. Такі описи здійснювалися, зокрема, В. Перетцом, М. Петровим, С. Голубєвим, І. Франком, О. Колессою, І. Панькевичем, О. Багрієм, С. Щегловою, І. Свєнціцьким.

Другий тип - оглядовий опис - базувався на загальному огляді колекцій, коли виділялася певна група рукописів і книг та зазначалися їхні назви та дати, наприклад, огляди В. Іконникова щодо бібліотеки колегії Павла Галагана, Д. Багалія - стосовно колекції О.Ф. Кістяківского, В. Барвінка - загальний огляд стародруків київських бібліотек; В. Боцяновського - огляд Волинського церковно-археологічного давньосховища; С. Голубєва - нотатка про пам'ятки старовини Волинської єпархії, І. Каманіна - огляд виставки рукописів та стародрукiв на ХІ Археологічному з'їзді; І. Огієнка - історично-бібліографічний огляд українського друкарства XV-XVIII в. тощо.

Третій тип - інформаційно-реєстраційний. Він передбачав реєстрацію та фіксацію рукописних книг і стародруків, тому концентрувався на інформаційному для стародруків та охоронному - для рукописів або розпізнавальному опису - для книги, де подавався мінімум інформації, іноді із включенням записів та передмов і післямов. Це форма музейної та бібліотечної інвентаризації й каталогізації книги, а також довідково-бібліографічного видання, наприклад, бібліографічні праці Я. Головацького, О. Калужняцького, В. Перетца - українські стародруки в книгозбірнях м. Самари, О. Фотинського - стислий опис предметів старовини Волинського єпархіального давньосховища.

Четвертий - науково-каталогізаційний опис рукописних книг та стародруків музейних і бібліотечних книжних колекцій та зібрань, що базувався на врахуванні всіх елементів рукопису й книги, однак не заглиблювався у літературознавчі дослідження, оскільки основним завданням було створення науково-реєстраційного опису. Цей тип грунтувався на серйозних дослідженнях та атрибуції книги і враховував її походження та історичну долю. Серед таких студій - описи Я. Гординського рукописів бібліотеки монастиря св. Онуфрія св. Василіян; М. Лілєєва - рукописів Чернігівської духовної семінарії; Ю. Сіцінського - рукописних книг та стародруків Подільського давньосховища, А. Петрушевича - церковнослов'янських рукописів та стародруків кириличного письма, І. Свєнціцького - рукописів Народного Дому з колекції А. Петрушевича, каталоги П. Свистуна.

П'ятий - спеціалізований, який основним своїм об'єктом розглядає певні ознаки рукописних книг та стародруків, коли наукова атрибуція відіграє допоміжну роль, зокрема: опис ілюмінованих (лицевих) рукописних книг, де мініатюри були основним об'єктом аналізу (Є. Рєдін), аналіз та публікація записів писців і переписувачів (І. Франко, Ю. Яворський), ілюстровані видання, книжкові знаки та гравюри (І. Крип'якевич), українська гравюра (П. Попов), орнаментація української книжки XVI-XVII ст. (М. Макаренко) та ін.

Шостий тип - розгорнутий комплексний науковий опис рукописно-книжних колекцій, що базувався на уніфікованому науковому описуванні пам'ятки, де використано всі можливі методи розкриття її джерелознавчого аспекту: М. Петров та О. Лебедєв - опис рукописів ЦАМ; Ю. Яворський - опис рукописів Олександрівської гімназії; В. Березін - опис рукописів Почаївської лаври; М. Сперанський - опис рукописів бібліотеки ІФІБ в Ніжині.

Сьомий - історико-джерелознавчий та книгознавчий опис колекцій, коли за певною схемою наводилося якомога більше інформації про всі особливості не лише твору, а й власне книги, в тому числі про її походження, структуру, склад і зміст, мистецьке оформлення аркушів, форму та оздоблення оправи, історію побутування, історичні записи та наукове значення, що супроводжувалися фундаментальною бібліографією. Саме такий опис репрезентували праці С. Маслова та П. Попова, зокрема, С. Маслова - “Етюди з історії стародруків (ХІ-ХІІ)”; І. Огієнка - “Пам'ятки старослов'янської мови Х-ХІ віків. Історичний, лінгвістичний і палеографічний огляд з повною бібліографією та альбом”; П. Попова - “Опис житомирських рукописів”; К. Студинського “Пам'ятки кириличного письменства кінця XVI і поч. XVII в.”; М. Халанського - “Экскурсы в область древних рукописей и старопечатных изданий, І-ХХІІІ”.

6. Становлення камеральних методів опису рукописної книги, як і бібліографії стародрукованої почалося в ХІХ ст. разом з осмисленням свого історичного минулого як частини національної культури і книги як її носія. Цей процес базувався на вивченні старовини, створенні каталогів рукописних книг та стародруків, що було викликано необхідністю виявлення, інвентаризації та залучення до наукового обігу пам'яток слов'янської книжної культури. Характерною особливістю цієї діяльності стало те, що підготовка наукових описів колекцій та зібрань на базі археографічного та бібліографічного описування книжних пам'яток стала основним видом фіксації книжних джерел. У цей період проводилися археографічні та етнографічні експедиції. Розвиток польової та камеральної діяльності в галузі розшуків і описування історичних книг і документів, інших старожитностей, таким чином, був необхідним підгрунтям для збирання джерельної бази наукових досліджень історії слов'янської та української книжної культури ХІ-ХVІІІ ст.

Історики церкви та історики світської літератури описували окремі унікальні книжні пам'ятки на базі спільних методик, хоча кожний опис мав індивідуальні риси. Вони атрибутували книгу, характеризували її специфіку і подавали текстові редакції, постатейний розпис змісту та історії різновидів писемних пам'яток.

У дослідженні рукописно-книжної спадщини в останній третині XIX ст. поступово виділяються окремі аспекти, які становлять необхідне тло для комплексного дослідження рукопису: мовознавчий, літературознавчий, джерелознавчий, текстологічний, філігранознавчий, маргіналістичний та інші, що базуються на принципах історизму та об'єктивності.

7. З кінця ХІХ ст. поширення набувають маргіналістичний та філігранологічний методи дослідження історії рукописних книг та стародруків, що закладає підвалини дослідження історії книги та рукописно-книжної культури України. Окрема увага стала приділятися не лише записам щодо походження книги, а й історичним записам, що характеризують долю кожної книги, її власників, вкладників, читачів, ціни на книгу, історичні обставини створення та побутування. Важливість записів як історико-краєзнавчих джерел розкривають М. Лілєєв та О. Фотинський, Г. Крижановський, М. Сперанський, учасники Семінарію В. Перетца: С. Маслов, М. Гудзій, О. Білецький, І. Огієнко, В. Отроковський, В. Адріанова, С. Щеглова, Є. Нєвєрова, О. Грузинський, О. Назаревський та ін. Велике атрибутуюче значення записів виявляється в описах, що їх складали власники та хранителі колекцій, які не були глибоко обізнані у специфіці археографічного описування, наприклад, В. Тарновський (Чернігів), В. Трипольський (Полтава). Від початку ХХ ст. дослідники широко використовують аналіз паперу та філіграней, що дозволяє укласти альбоми водяних знаків (філіграней) М. Лихачова, І. Каманіна та О. Вітвіцької. Зароджуються графічний та метричний методи палеографічного аналізу почерків (І. Каманін).

Згадані вище вчені працювали в, так би мовити, ”збагаченому середовищі”: наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. масштабно розвивається камеральна археографія рукописної книги, встановлюються основні принципи описування книги, аналізується репертуар рукописних книг та стародруків. Бібліографування стародруків також набуває методичної стрункості. Кожен із цих дослідників вніс свій доробок у дослідження книжної спадщини.

8. Практична стадія розвитку історико-книгознавчих досліджень завершується наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., накопичені знання потребують теоретичного осмислення, тому починається вивчення різних аспектів історії книги, осмислення книгознавчої науки як такої. У 10-20-х роках ХХ ст. теорія історико-книгознавчих досліджень та книгознавства як науки знаходилася на стадії формування концептуальних підходів, де методам надавалася домінуюча роль у комплексі наукових знань, зокрема, практичних, що ними користувалися в бібліотеках під час каталогізації. Цьому сприяло створення національних установ, що взали на себе питання створення бібліографічного репертуару рукописної книги та стародруку, української книжки: Національна бібліотека України (Всенародна бібліотека України), Український науковий інститут книги, Книжкова палата, Бібліографічна комісія ВУАН, Археографічна комісія ВУAH під головуванням М. Грушевського, Комітет для описування видань, надрукованих на території України в XVI-

9. XVIII ст. під головуванням С. Маслова, спеціальний відділ письма та друку у Лаврському музеї в Києві. Теоретичні напрацювання вчених реалізуються у створенні основних принципів методики наукового описування рукописних книг та стародруків та їхньої реалізації не лише в опублікованих працях, а й у практиці описування бібліотечних та музейних фондів, зокрема, дбаннями С. Маслова, П. Попова, Б. Зданевича, В. Іваницького, М. Марковського, В. Барвінка, І. Огієнка, М. Макаренка, Д. Щербаківського, І. Свєнціцького, І. Панькевича, Ю. Яворського, І. Крип'якевича та ін.

Активно формуються методологічні засади аналізу книжкових пам'яток старовини. Виникають як практичні форми різних видів та типів описів, так і перші теоретичні узагальнення історико-книгознавчих методів камерально-описового та науково-дослідного підходу до описування книги як засобів залучення до наукового обігу пам'яток загальнослов'янської та української книжної культури. Виникають питання визначення інформаційної та джерелознавчої структури опису книги та вимоги до його наукової достовірності, обгрунтування атрибуції та походження рукописної та стародрукованої книги, ступеня розкриття елементів наукового опису книги та бібліографічного аналізу усього дотичного комплексу літератури.

Це формувало теоретичні засади як історичного книгознавства та камеральних методів археографічного описування рукописної книги, що надалі розвинулося в кодикографію як науково-практичний апарат кодикології, так і камеральних методів бібліографії стародруків, що стали підгрунтям для розвитку не лише бібліографознавства у сфері стародруків, а й книжного пам'яткознавства.

10. В історіографії розвитку теоретичних засад наукового описування рукописних книг безперечні набутки належать професору Університету св. Володимира В. Перетцу та його школі. Він є фундатором комплексного літературознавчого та мовно-палеографічного методу дослідження української рукописної книги. Ініціював проведення археографічних експедицій та підготував когорту археографів. У галузі наукового описування стародруків питання класифікації на рівні типологічного аналізу вперше актуалізував С. Маслов, коротко охарактеризувавши шість типів науково-бібліографічних описів. В основу типології було покладено ступінь розкриття інформації про книгу, наведено приклади, укладено коментарі.

Отже, в першій чверті ХХ ст. методи наукового описування рукописних книг (кодикографія) та стародруків (бібліографія стародруків), джерелознавчого дослідження кодексів як об'єктів писемної та книжної культури та спеціальної дисципліни - історичного книгознавства були остаточно сформульовані, визначені основні риси предметної галузі історичного книгознавства, бібліографічного репертуару цих книг та принципів його наукової реєстрації та вивчення. Це дозволило надалі, коли відбулося відродження книгознавчих наук у 60-х роках

ХХ ст., створити міцні засади подальшого розвитку цих наук та виокремлення таких наук, як кодикологія (вивчення історії рукописно-книжної культури), кодикографія (як практичної сфери кодикології, системи інформаційного опису рукописних книг), історія книги як розділ книгознавства, ретроспективна бібліографія тощо.

Розвиток національної української школа книгознавців у другій половині 20 - на початку 30-х років було призупинено. Перша Всеукраїнська бібліографічна нарада в Києві у червні 1931 р., де була розгромлена українська бібліографічна школа, засудила будь-які прояви “буржуазного націоналізму” у бібліографії та книгознавстві. Докорінно змінюється проблематика книгознавчих досліджень, і наукове описування рукописних книг та стародруків як продукції буржуазної та релігійної культури припиняється на десятки років.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії:

1. Міщук С.М. Рукописні та книжкові зібрання Волині у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського : історія, склад, наукове дослідження / С.М. Міщук ; відп. ред. О. С. Онищенко. - К., 2007. - 244 с.

2. Міщук С.М. Збирання та наукове описування рукописно-книжкової спадщини України (друга половина ХІХ - 30-ті роки ХХ ст.) / С.М. Міщук ; відп. ред. Л.А. Дубровіна. - К., 2009. - 380 с. : іл.

Рец.: Омельчук В. Нове видання з історії становлення кодикографії та бібліографії стародруків України / В. Омельчук // Архіви України : наук.-практ. журн. - К., 2009. - № 5 (265). - С. 236-239.

Статті, що опубліковані у наукових фахових виданнях:

3. Міщук С.М. Фонди Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського як джерело з історії духовної світи в Україні (загальний огляд) / С.М. Міщук, Т. А. Стоян // Рукописна та книжкова спадщина України. - К., 2003. - Вип. 8. - С. 185-189.

4. Міщук С.М. До історії українських книжкових колекцій та зібрань 20-30-х років ХХ століття: рукописно-книжкові фонди Житомирщини / С.М. Міщук // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. - 2007. - № 3. - С. 12-17.

5. Міщук С.М. Формування науково-практичних засад опису рукописних книг та стародруків у науковій діяльності В. М. Перетца в Україні / С.М. Міщук // Бібліотечний вісник. - 2007. - № 4. - С. 23-36.

6. Міщук С.М. Зародження наукового опису рукописних пам'яток та стародруків як напрям українського книгознавства: друга половина ХІХ - початок ХХ ст. / С.М. Міщук // Рукописна та книжкова спадщина України. - 2007. - Вип. 11. - С. 16-34.

7. Міщук С.М. П. М. Попов як бібліограф рукописів та стародруків Волині (публікація рукопису П. М. Попова) / С.М. Міщук // Рукописна та книжкова спадщина України. - К., 2007. - Вип. 12. - С. 277-309.

8. Міщук С.М. Книжково-рукописна спадщина Волинської православної духовної семінарії : дослідження, опис, доля / С.М. Міщук // Студії з архівної справи та документознавства. - К., 2007. - Т. 15. - С. 119-125.

9. Міщук С.М. Палеографо-кодикологічний та бібліографічний опис рукописних книг та стародруків Волинського єпархіального давньосховища (1892-1919 рр.) / С.М. Міщук // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики : зб. наук. пр. / [відп. ред. Г. В. Боряк]. - К. : НАН України, Інститут історії України, 2007. - Чис. 15. - С. 318-331.

10. Міщук С.М. Збирання та дослідження книжкових та архівних колекцій Товариства дослідників Волині та Волинського центрального музею у 1900-

1932 рр. / С.М. Міщук // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського. - К., 2007. - Вип. 19. - С. 362-371.

11. Міщук С.М. Павло Попов - дослідник та бібліограф унікальних рукописних книг та стародруків (1920 - 1930-ті роки) / С.М. Міщук // Вісн. Акад. праці і соц. відносин Федерації профспілок України : наук.-практ. зб. - К., 2008. - № 1 (43). -

С. 119-125.

12. Міщук С.М. Бібліотека Історико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині та її рукописна колекція (друга пол. ХІХ - 10-ті роки ХХ ст.) / С.М. Міщук // Бібліотечний вісник. - 2008. - № 1. - С. 14-19.

13. Міщук С.М. Михайло Іванович Лілеєв (1849 - 1911): дослідник, археограф та бібліограф чернігівських рукописних колекцій та книжкових зібрань / С.М. Міщук // Сіверянський літопис. - Чернігів, 2008. - № 1. - С. 88-93.

14. Міщук С.М. Розвиток історико-книгознавчого опису рукописних книг та стародруків в Україні наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття / С.М. Міщук // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. - К., 2008. - № 2. - С. 55-60.

15. Міщук С.М. Петро Никандрович Абрамович - дослідник і бібліограф рукописів та стародруків / С.М. Міщук // Вісн. Акад. праці і соц. відносин Федерації профспілок України : наук.-практ. зб. - К., 2008. - № 2 (44). - С. 158-162.

16. Міщук С.М. Опис та дослідження зібрання рукописних книг та стародруків Катеринославського обласного музея ім. О. М. Поля / С.М. Міщук // Вісн. Акад. праці і соц. відносин Федерації профспілок України : наук.-практ. зб. - К., 2008. - № 4 (46). - С. 52-60.

17. Міщук С.М. З історії заснування та ліквідації Науково-академічної книгозбірні при Волинському науково-дослідному музеї (1925 - 1928 рр.) / С.М. Міщук // Пам'ятки: археографічний щоріч. / [редкол. : І. Б. Матяш (гол. ред.) та ін.]; Держкомархів України, УНДІАСД. - К., 2008. - Т. 8. - С. 39-55.

18. Міщук С.М. Орест Оксентійович Фотинський (1862- 1931) та його внесок у збирання, охорону та дослідження волинських книжкових старожитностей / С.М. Міщук // Наукові записки. - Острог : Вид-во Нац. ун-ту “Острозька академія”, 2008. - Вип. 10. - С. 95-105. - (Історичні науки).

19. Міщук С.М. Колекція рукописних книг бібліотеки Одеського товариства історії та старожитностей у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. та їх науковий опис / С.М. Міщук // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник / [редкол. : Г. І. Гончарук (гол. ред.) та ін.]. - Одеса : Астропринт, 2008. -

С. 199-212. - (Історія ; вип. 13).

20. Міщук С.М. Дослідження рукописних книг та стародруків Чернігова і Ніжина в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. / С.М. Міщук // Сіверянський літопис. - Чернігів, 2008. - № 2. - С. 63-68.

21. Міщук С.М. Михайло Георгійович Халанський та його внесок у дослідження рукописних книг та стародруків в Україні наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. / С.М. Міщук // Зб. навч.-метод. матеріалів і наук. ст. іст. ф-ту Волинського нац. ун-ту ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2008. - Вип. 14. - С. 45-53.

22. Міщук С.М. Рукописно-книжкова колекція музею українських старожитностей В. В. Тарновського наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. : історія формування та зміст / С.М. Міщук // Інтелігенція і влада : громадсько-політ. наук. зб. / [редкол. : Г. І. Гончарук (гол. ред.) та ін.] ; М-во освіти і науки України, Одес. нац. політех. ун-т. - Одеса : Астропринт, 2008. - Вип. 14. - С. 187- 201. - (Історія).

23. Міщук С.М. Олександр Васильович Ристенко (1880- 1915) - археограф та книгознавець / С.М. Міщук // Зб. навч.-метод. матеріалів і наук. ст. іст. ф-ту / Волинський нац. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2008. - Вип. 15. - С. 37-42.

24. Міщук С.М. Археографічно-бібліографічна школа В. М. Перетца (1907- 1914) / С.М. Міщук // Історіографічні дослідження в Україні / [голова редкол. В. А. Смолій ; відп. ред. О. А. Удод]. - К. : НАН України. Ін-т історії України, 2008. - Вип. 18. - С. 47-58.

25. Міщук С.М. Внесок галицьких вчених в дослідження рукописних книг та стародруків: друга половина ХІХ - початок ХХ ст. / С.М. Міщук // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. ст. - Чернівці : Рута, 2008. -

Вип. 378- 379. - С. 182-186. - (Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини).

26. Міщук С.М. Книжкові пам'ятки Подільського історико-археологічного товариства в науковій спадщині Ю. Й. Сіцінського / С.М. Міщук // Наук. пр. Кам'янець-Подільського нац. ун-ту. - Кам'янець-Подільський : Оніюм, 2008. -

Т. 18 : На пошану професора В. С. Степанкова. - С. 167-175. - (Історичні науки).

27. Міщук С.М. Підготовка до проведення XII Археологічного з'їзду як прискорювач процесів збирання та вивчення рукописно-книжкових пам'яток України на початку ХХ ст. / С.М. Міщук // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В. І. Вернадського / НАН України. Нац. б-ка ім. В. І. Вернадського. - К., 2008. - Вип. 22. - С. 245-257.

28. Міщук С.М. М. Н. Сперанський - бібліограф та палеограф, досліднк слов'янської рукописної книги з бібліотеки Історико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині / С.М. Міщук // Література та культура Полісся / [відп. ред. і упоряд. Г. В. Самійленко]. - Ніжин : Вид-во НДУ ім. М. Гоголя, 2008. - Вип. 42 : Спадщина М. Гоголя та проблеми вітчизняної і світової історії, філології та культури у сучасній інтерпретації. - С. 247-257.

29. Міщук С.М. Ю. Й. Сіцінський та І. М. Каманін як дослідники рукописних книг Подільського давньосховища (1904-1907) / С.М. Міщук, С. І. Булатова // Архіви України : наук.-практ. журн. - К., 2009. - № 1-2 (263). - С. 221-234.

30. Міщук С.М. Софія Олексіївна Щеглова (1886-1965) - дослідник рукописно-книжної спадщини Катеринославського обласного музею імені О. М. Поля та Київського промислово-мистецького музею / С.М. Міщук // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія “Історичні науки”. - Луцьк, 2009. - № 13. - С. 321-326.

Публікації, що додатково відображають тему дослідження в інших виданнях:

31. Міщук С.М. Рукописна та книжкова збірка Волинської православної духовної семінарії з фондів Житомирського краєзнавчого музею (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.) / С.М. Міщук // Библиотечное дело и краеведение : сб. науч. тр. - К. ; Симферополь, 2004. - Вип. 5. - С. 61-66.

32. Міщук С.М. Розвиток камеральних методів дослідження рукописних книг та стародруків в Україні наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. / С.М. Міщук // Житомирщина: минуле, сьогодення, поступ у майбутнє : наук. зб. / [за заг. ред. П. Ю. Саух, О. М. Швидак, І. І. Ярмошик та ін.]. - Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. - Т. 1. - С. 229-233.

33. Міщук С.М. Історики церкви - дослідники рукописно-книжкової спадщини України : друга половина ХІХ - початок ХХ ст. / С.М. Міщук // Болховітіновський щорічник 2008 / [відп. ред. К. Крайній ; наук. ред. В. Ластовський]. - К : НКПІКЗ, “Фенікс”, 2009. - С. 66-70.

34. Міщук С.М. Українські археографи - дослідники слов'янської рукописно-книжної спадщини (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.) / С.М. Міщук // Менталитет славян и интеграционные процессы : история, современность, перспективы : материалы VI Междунар. науч. конф. (Гомель, 21- 22 мая 2009 г.) / [под общ. ред. В. В. Кириенко] ; М-во образования Респ. Беларусь. - Гомель : ГГТУ им. П. О. Сухого, 2009. - С. 188-189.

Навчально-методичні посібники:

35. Історія України. Документи, матеріали : навч. посіб. / упоряд. С.М. Міщук, Г. А. Міщук. - Житомир ; Київ, 2006. - 464 с.

36. Міщук С.М. Історичне книгознавство. Бібліотекознавство. Бібліографознавство : прогр. курсу та метод. рек. для студ. іст. ф-ту / С.М. Міщук. - Житомир, 2008. - 60 с.

Анотація

Міщук С.М. Історико-кодикографічні та бібліографічні дослідження рукописно-книжної спадщини України (друга половина ХІХ - 30-ті роки ХХ ст.) - Рукопис. кодикографічний стародрук бібліографічний

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук зі спеціальності 27.00.03 - книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство. - Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського. - Київ, 2009.

Досліджено процеси формування теоретичних та практичних засад кодикографії (описування рукописних книг) та бібліографічного описування стародруків у період збирання, реєстрації, камерального описування рукописно-книжної спадщини, формування історико-книгознавчих засад її наукового дослідження, що розгорталися на території України, яка перебувала у складі Російської та Австро-Угорської імперій. Період 1870-1930-х років в історії українського книгознавства відзначений становленням камеральних та едиційних методів археографії рукописної книги, що надалі переростає в кодикографію, та бібліографії стародруків. Ця синкретична стадія розвитку спеціальних історико-філологічних дисциплін пов'язана з накопиченням описового матеріалу, осмисленням структури і методів набуття спеціального знання щодо книги як самостійного історичного джерела, формування об'єкта, предмета й методів книгознавста, зокрема її частини - історії книги.

Виділено чотири етапи розвитку наукового опису книжних джерел, від загально-реєстраційного до науково-джерелознавчого, що відзначив формування теоретико-методологічних засад книгознавства. Визначено декілька підходів до стану наукової каталогізації рукописних книг та стародруків у цей період та типи наукового опису. Визначено центральні та регіональні наукові центри збирання та дослідження книги, напрями дослідження, специфіку широкого залучення дослідників книги, їх внесок у процес збирання, наукове описування, залучення до наукового обігу книжної спадщини, проведено бібліографічну реконструкцію складу наукових праць в галузі кодикографії та бібліографії стародруків.

Ключові слова: кодикографія, кирилична рукописна книга, бібліографія стародруку, історія книги, книгознавство, кодикологія, рукописно-книжна спадщина.

Аннотация

Мищук С.Н. Историко-кодикографические и библиографические исследования рукописно-книжного наследия Украины (вторая половина

ХІХ - 30-е годы ХХ в.) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 27.00.03 - книговедение, библиотековедение, библиографоведение. - Национальная библиотека Украины имени В.И. Вернадского. - Киев, 2009.

Исследованы процессы формирования теоретических и практических основ кодикографии (описания рукописных книг) и библиографического описания старопечатных книг в период собирания, регистрации, камерального анализа рукописно-книжного наследия, формирования историко-книговедческих методов научных исследований книги, разворачивавшихся на территории Украины, существовавшей в составе Российской и Австро-Венгерской империй. Период 1870-1930-х годов в истории украинского книговедения отмечен становлением камеральных и эдиционных методов археографии рукописной книги, в дальнейшем переросшей в самостоятельную дисциплину кодикографию, а также библиографических методов описания старопечатных книг. Эта синкретическая стадия развития специальных историко-филологических дисциплин связана с накоплением эмпирического описательного материала в области истории книги, осмыслением структуры и методов получения специального знания в отношении книги как самостоятельного исторического источника, формирования объекта, предмета и методов книговедения, прежде всего в области истории ранних периодов книги. Определены предпосылки и основные факторы развития книговедческой науки, содействовавшие развитию исследований рукописного наследия и старопечатной книги. Установлена роль археологических съездов, инициировавших изучение древностей, научных обществ, прежде всего Одесского общества истории и древностей, Исторического общества Нестора-летописца и Историко-литературного общества при Университете св. Владимира, Одесского библиографического общества при Новороссийском университете, Историко-филологического общества Харьковского университета, Научного общества имени Т. Шевченко во Львове и др. Охарактеризованы украинские камеральные школы и центры: Университет св. Владимира, Киевская духовная академия с Церковно-археологическим музеем, Харьковский университет, Новороссийский университет, Історико-филологический институт князя Безбородко, Музей украинских древностей В.В. Тарновского, Каменец-Подольское, Полтавское и Волынское епархиальные древлехранилища, Народный Дом во Львове и др.

Выделено четыре этапа развития научного описания книжных источников - от общерегистрационного до научно-источниковедческого; последовательно характеризующие формирование практической стадии науки до создания теоретико-методологических основ книговедения. Определены различные подходы к принципам научной каталогизации рукописных и старопечатных книг в этот период, а также типы научного описания: историко-литературоведческое и языковедческо-палеографическое описание отдельных памятников как литературных источников; второй тип - обзорное описание; третий тип - информационно-регистрационный; четвертый - научно-каталогизационное описание; пятый - специализированное описание, где во главу угла поставлены характеристики отдельных компонентов книг (например, искусство оформления книги и переплета, книжная гравюра, маргинальные и исторические записи и т. д.); шестой тип - развернутое комплексное описание рукописно-книжных коллекций, которое базируется на унифицированном научном описании книжных памятников, где использованы все возможности и методы раскрытия источниковедческого аспекта; седьмой - историко-книговедческое описание коллекций, где по определенной схеме приводится как можно больше информации об особенностях не только произведений и текстов, а такоже и самой книги, в том числе о происхождении кодексов, структуре, составе, украшениях, истории бытования.

Охарактеризованы центральные и региональные научные центры собирания и исследования книги, направления исследования, проведена библиографическая реконструкция состава научных трудов в области кодикографии и библиографии старопечатной книги. Рассмотрены специфика деятельности и профессиональных интересов широкого круга исследователей, их вклад в собирание и изучение книги, создание методических принципов и практическая работа в области описания книжного наследия. Среди них - как известные имена, например, В. Перетц, Н. Петров, А. Лебедев, Н. Сперанский, И. Свенцицкий, Е. Редин, С. Маслов, П. Попов, так и малоизвестные персоналии - П. Абрамович, О. Фотинский, А. Ристенко, М. Лилеев, В. Качановский, Ю. Яворский и многие другие.

Ключевые слова: кодикография, кириллическая рукописная книга, библиография старопечатных книг, история книги, книговедение, кодикология, рукописно-книжное наследие.

Annotation

Mishchuk S.N. Historic-Encoding and Bibliographic Investigations of Manuscript-Book Heritage of Ukraine (the 2nd half of the 19^th c. - the 30s

of the 20^th c.). - Manuscript.

Thesis for a doctoral degree in History, speciality 27.00.03 - Bibliology, Library Science, Bibliographic Science. - National Library of Ukraine named after V. I. Vernadsky. - Kyiv, 2009.

This thesis investigates the processes of formation of codegraphy theoretical and practical grounds (description of manuscripts) and bibliographic description of old-printed books in the period of collection, registration and cameral analysis of manuscript-book heritage, formation of historic-bibliological methods of scientific investigation of a book, spread on the territory of Ukraine, existing as a part of Russian and Austrian-Hungarian Empires. The period of 1870-1930 in the history of Ukrainian bibliology is marked by the development of cameral methods in the archaeography of a manuscript book, further turning into an independent discipline - codegraphy, as well as bibliographic methods of old-printed books description. This syncretic stage of development of special historic-phililogical disciplines is connected with the accumelation of empiric descriptive material in the field of book history, understanding of the structure and methods of receiving special knowledge in relation to a book as an independent historic source, formation of object, subject and methods of bibliology, first of all in the field of history of early periods of a book.

Four stages of the development of book sources scientific description are singled out - from general registration to scientific source study; those characterising formation of the practical stage of science and theoretical methodological grounds of bibliology. The thesis defines different approaches to the principles of scientific cataloging of manuscript and old-printed books in this period, as well as the types of scientific entry.

The research characterises central and regional scientific centres of book collection and investigation, bibliographic reconstruction of scientific works in the field of codegraphy and bibliography of an old-printed book has been accomplished.

Key words: codegraphy, Cyrillic manuscript book, bibliography of old-printed books, book history, bibliology, codiology, manuscript book heritage.

Размещено на Allbest.ru