Висновок до розділу ІІ

Народовська, або «українофільська» преса надовго посіла належне місце серед всіх соціальних верств населення. Не дивлячись на не довготривалий час видань 1862 - 1867 років, у цілому значення цього періоду важко переоцінити. Випробуваними зразками загальних - «Вечерниці», літературних - «Нива», «Русалка» і політичних - «Мета» другого періоду, часописів. Читачу був представлений повний набір найкращих українських матеріалів з окремих книжок та газет і журналів, що видавалися в Росії. встановився контакт для спільної праці в галицьких часописах авторів з австрійської - Ю.Федькович, Ф, Заревич, К. Климкович та російської - О. Кониський, М. Старицький, П. Куліш України. Почала поширюватися єдина національна мова, яка використовувалась як у художній літературі, так і у літературній критиці, а також гуманітарній й навіть природничій науці. Був створений єдиний український правопис.

Усе це дозволяє трактувати розглянуті видання як такі, що підготували наступне піднесення української журналістики в Галичині, заклали підвалини її дальшого розвитку. Ознакою цього піднесення й головним часописом другого періоду в історії народовської журналістики став журнал «Правда», якому вже судилося довге життя й доля довготривалого інформаційного проекту. Але згодом через різні причини видання народовців все ж закривались, перетікаючи одне в одне.

Висновок

Народовство в Галичині виникає як своєрідна реакція на москвофільство галицької інтелігенції. Москвофільський рух оформлюється у 1850-х рр., коли після революції 1848 р. українці відчули свою відмінність від польської спільноти Й стали на шлях пошуку власної ідентичності. Соціальною базою русофільства (москвофільства) була галицька священицька інтелігенція. В центрі москвофільської доктрини знаходилися мовні та релігійні питання. Москвофіли виступали прибічниками візантійського обряду, юліанського календаря, кириличного правопису, всього того, що пов'язувало їх з російською культурою та руською ідентичністю. Витвором москвофілів було т. зв. язичіє - штучна мова, що являла собою суміш української, російської, церковнослов'янської з елементами польської та німецької. Москвофіли мали свій друкований орган «Діло». Під їх вплив попала культурно-освітня організація, створена в 1848 р., - «Галицько-руська матиця». В 1861 р. ними було засновано освітнє товариство «Руська бесіда», яке проводило проросійську літературну та видавничу політику.

В 1860-ті рр., коли посилився москвофільський рух у зв'язку зі зближенням польської адміністрації Галичини з віденським урядом, починає формуватися українська течія у вигляді народовства. Соціальну базу народовства, на відміну від москвофільства, становила галицька світська інтелігенція - учителі, студенти, лікарі, письменники, журналісти тощо. Вирішальний вплив на його виникнення мали твори Т.Шевченка, якими зачитувалися молоді галицькі інтелектуали.

Аналізуючи діяльність народовської течії, їхні ідеї, можна сказати, що вони мали свої особливості в порівнянні з іншими течіями тих часів. На Закарпатті, на відміну від Галичини та Буковини, народовці спочатку свого виникнення були абсолютно аполітичними та розцінювали свою діяльність лише в питанні мови та літератури. В їхні ідеї не входило створення власних політичних партій, організацій, але на Галичині представники руху у 1880 році засновують газету «Діло», яка згодом відіграє чималу роль у соціально-політичному житті . «1885 р. - політичну організацію «Народна Рада», а 1890 р. - першу в Україні політичну партію - «Русько-українську радикальну партію» [20, c. 16]. «Вагомим досягненням галицьких народовців стало проведення з 1880 р. всенародних, повітових та громадських віч, що стало невід'ємним елементом політичної культури галичакінця ХІХ - початку ХХ ст. та зумовили значну активізацію населення, їх участі у політичному та громадсько-культурному житті краю. [20, c. 94] На Буковині такою партыэю булла - «Національна Рада русинів на Буковині», 1905 року. На Закарпатті народовці не досягли такого рівня успіху, як на Буковині та Галичині. Не було там і наукового товариства подібно львівському «Наукове товариство ім. Шевченка». Слабшими були там преса і періодичні видання, прихильників народовства було зовсім мала кількість людей, ними були інтелігенція та духовенство. Однак, незважаючи на таку невелику кількість людей, їм все-таки вдалося започаткувати новий суспільно-політичний напрямок в національному русі. І вже у 1860-1890-х роках на закарпатських землях сформувалася нова концепція українського руху - народовська, яка орієнтувалась на принципи національної самосвідомості та започаткувала поширення української мови та літератури. Закарпатські народовці визначили новий ідеологічний напрямок національного руху, надавши йому українського колориту. Вони відіграли вирішальну роль у перенесенні елементів загальноукраїнської ідентичності, яка раніше була встановлена

Наддніпрянщині, Галичині та Буковині.

Протягом 1861-1867 років на теренах України з'являються перші друковані видання народовців, це часописи: «Нива», «Русалка», «Мета». Це були випробуванні зразки подальших видань. У вересні 1870 року починає виходити суспільно-політична газета «Основа», в якій, переважно, теми присвячувались політиці Австрії та Росії. Вже у іншому форматі 1879 року у Львові виходить газета «Батьківщина», яку також можна віднести до політичної, але була вона ще інформаційною, адже в ній були новини не тільки про державу, але й про народ, про тогочасні проблеми селянства. Найавторитетнішим виданням була газета «Діло». Видана у Львові 1880 року, проіснувавши близько шістдесяти років, вона широко висвітлювала суспільно-політичні події країни. Останнім у видавництві народовців стала газета «Буковина», видана у Чернівцях 1885 року. Тут друкувались політичні матеріали, наукові і освітні статті, були інформаційні замітки про життя України.

На прикладі видань можна широко побачити чим було пронизане життя українців тих часів, побачити еволюцію видань народовців. Народовський рух, прийшовши після москвофілів, завзято боролися з консервативними ідеями та поглядами. Почавши діяльність з нуля вони досягли неабиякого успіху. Тому актуальність даної теми може бути частково виправдана і сьогодні.

В курсовій роботі наведенні всі аспекти виникнення, поширення і настроїв народовців та їх періодики. Таким чином всі завдання поставленні переді мною на початку роботи було виконано.

Список літератури

1. Арсенич П. І. «Вечерниці» // Українська літературна енциклопедія. -- Т. 1. -- К., 1988. -- С. 302.

2. Данилюк 1997 - Данилюк Д. Історія Закарпаття в біографіях і портретах

(з давніх часів до початку ХХ ст.). Ужгород, 1997. 289 с.

3. Дешко 1850 - Дешко А. О Карпатской Руси // Кіевлянинъ. М., 1850. Кн. 3. С.19-31.

4. Дрібниця В. О. Історія України (від найдавніших часів до початку XX століття). Екзаменаційні білети. - К.: Дієз-продукт, 1999.

5. Енциклопедичне видання у 6-ти томах «Україна: хронологія розвитку», видавництво «Кріон» - Режим доступу: http://www.litopys.com.ua/encyclopedia. - Загол. з екрану.

6. Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. -- Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954--1989,1993--2000.

7. Животко Аркадій. Історія української преси. -К.: Наша культура і наука, 1999.

8. Історія української дожовтневої журналістики. Л., 1983

9. Історія української літератури: Підручник. - К.: Академія наук, 1954. - Т.1.

10. Карпатська Україна 1939 - Карпатська Україна. Географія, історія, культура. Львів: Український видавничий інститут, 1939. 160 с.

11. Литвин В. Історія України: Підручник. - К. : Наукова думка, 2012. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uchebnikionline.com/istoria/istoriya_ukrayini_-_litvin_vm/istoriya_ukrayini

12. Літературознавча енциклопедія / Автор-укладач Юрій Ковалів. -- Т. 1. -- К.: Видавничий центр «Академія», 2007. -- С. 172.

13. Михайлин І. Л. Історія української журналістики ХІХ століття: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2003.

14. Москвофільство 2001 - Москвофільство: документи і матеріали. За заг.

ред. С.А. Макарчука. Львів, 2001. 236 с.

15.Олег Турій «Українська ідея» в Галичині в середині ХІХ століття - Режим доступу: http://www.franko.lviv.ua/Subdivisions/um/um2-3/Statti/3. - Загол. з екрану.

16. Романюк М. М., Галушко М. В. Українські часописи Львова 1848-1939 рр.: Історико-бібліографічне дослідження: У 3 т. -- Т. 1. 1848-1900 рр. -- Львів: Світ, 2001. -- С. 198-203

17. Рудловчак 1976 - Рудловчак О. До історії вивчення закарпатоукраїнського

фольклору і етнографії в ХІХ та на початку ХХ ст. // Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. 1976. № 7. С. 337-386.

18. Стефанович А. Спомини про перший вибір посла Романчука в Калуши р. 1883. // Дїло, 7.06.1913

19.Янишин 2003 - Янишин Б. Народовський рух у Галичині як суспільно-

політична течія (70 - 80-і роки XIX ст.): автореф. дис.… канд. іст. наук. Киів,

2003. 24 с.

20. Янишин 2010 - Янишин Б. Народовці // Енциклопедія історії України. У 10 т. Т. 7: Мл-О. Київ: Наукова думка, 2010. С. 197-199.

Размещено на Allbest.ru