За словами фахівців, сільський водогін уже давно відслужив свій термін експлуатації, тому його навряд чи вдасться просто залатати. Швидше за все, комунальники будуть змушені прокласти нові труби. А відтак точну дату, коли у кранах з'явиться вода, поки що ніхто назвати не може» [14, с. 5].

Автор кореспонденції, на основі «згорнутого» повідомлення про минулу подію, порушує важливу для населення проблему. Проте шляхи її вирішення не пропонуються, що й передбачає жанр інформаційної кореспонденції.

Для обговорення злободенних питань соціально-економічного чи політичного характеру журналіст може використовувати жанр постановочної кореспонденції. Цей жанр відображає актуальну ситуацію на основі аналізу і синтезу фактів. Вид постановочної кореспонденції не часто використовується у пресі. Відповідний матеріал надрукований в номері 31 газети «Україна молода» під назвою «Вулиці українських героїв». Темою кореспонденції стали події встановлення пам'ятника та перейменування назв вулиць. Твір пронизує ідея національної свідомості.

«…на Полтавщині вперше «звільнили» центр населеного пункту від іменного символа тоталітарної комуністичної доби на користь земляка, який був не просто українським патріотом, а однією зі знакових постатей нашого визвольного руху й близьким сподвижником - Шухевича і Бандери… Депутати від УНП зініціювали минулорічне встановлення у центрі Шишаків пам'ятного знака Кирилу Осьмаку…» [12, с. 4].

«Журналіст у кореспонденції аналізує, співставляє, оцінює факти. Структура матеріалів цього жанру теж специфічна. Вона містить: рубрику, заголовок, головні рядки, зачин, основну частину і закінчення. З рубрики можна дізнатися про зміст публікації. Зачини різновидів цього жанру бувають різними: сюжетний, інформаційний, проблемний. Закінчення теж відрізняються характерними рисами: можуть наводитись шляхи розв'язку поставленої проблеми, хоча ця особливість не є обов'язковою».

Основою кореспонденції є актуальна тема, вирішується певна проблема. Подія стає лише приводом до написання матеріалу. Повідомлення не є самоціллю кореспонденції. Воно дає лише уявлення про подію, попереднє його тлумачення. Центральним предметом аналітичної кореспонденції являється один значний факт, всі інші думки та судження стають допоміжними засобами для осмислення проблеми. Такі особливості й вирізняють кореспонденцію від матеріалів інших жанрів.

Висновки

Тема жанрів, особливо аналітичних, є надзвичайно актуальною в наші дні. Кожен журналіст повинен чітко розмежовувати всі жанри і вільно володіти ними, викладаючи свої думки. Жанр аналітичної кореспонденції є доволі складним, хоча на перший погляд може здатися, що написати кореспонденцію дуже легко. Цей жанр потребує ґрунтовного дослідження.

Існує безліч визначень жанру кореспонденції. У нашій роботі ми опиратимемося на подане у словнику журналіста визначення, яке, на наш погляд, найбільш повне. Кореспонденція - (від лат. corresponde - відповідати; погоджуватися) - у журналістиці - аналітичний (за деякими класифікаціями - інформаційний) жанр, за допомогою якого висвітлюється чітко визначений зріз соціальної дійсності з метою поширення позитивного досвіду, порушення певних проблем тощо. Визначальною рисою кореспонденції є використання однотематичних фактів у послідовному їх викладі, обмеження дій, процесів у часі і просторі, конкретна спрямованість, специфічний добір публіцистичних засобів. Кореспонденція поділяється на інформаційну (повідомлення переважає над аналізом, автор прагне схилити аудиторію до певних роздумів) й аналітичну (помітний глибокий підхід до розкриття питання, наявність висновків), шо поділяється в свою чергу на проблемну, критичну та матеріали-роздуми.

Розглянувши погляди провідних вітчизняних та зарубіжних дослідників, систематизувавши і узагальнивши різні жанрові тлумачення, можна визначити поняття кореспонденції в журналістській творчості таким чином.

По-перше, незважаючи на велику кількість підходів до визначення кореспонденції як жанру, всі вони вказують на такі неодмінні риси: обмеженість часом і місцем, актуальність і оперативність, аналітичність, аргументованість. Також можна сказати, що кореспонденція має ознаки, властиві як аналітичним, так і інформаційним жанрам.

По-друге, розрізняються такі жанрові різновиди кореспонденції : інформаційні та аналітичні.

По-третє, можна стверджувати, що кореспонденції властивий процес розмивання жанрових меж. І в журналістській практиці нерідко кореспонденція подається у вигляді споріднених їй жанрів, зокрема репортажу, звіту і т.д..

Нерідко на сторінках газети зустрічаються публікації, які знаходяться на кордоні між кореспонденцією і репортажем. Розмитість кордонів викликана застосуванням автором прийомів, властивих обом жанрам : з одного боку, журналіст за основу матеріалу приймає факти і події, безпосереднім свідком яких він став, тобто - особисте спостереження (репортаж), а з іншого боку, аналізує, спирається на думку інших осіб, дає оцінку, робить прогноз (кореспонденція).

Отже, ми з впевненістю можемо сказати, що наведені нами ЗМІ не стоять осторонь загальноукраїнських тенденцій. Ми розповіли і показали на практиці, що жанр кореспонденції, як й інші, змінюється, пристосовується до сучасних вимог. На нашу думку, більшість порушень які можуть бути знайдені в досліджуваних публікаціях є професійними помилками, (що породжені незнанням та недостатнім володінням жанром), а не так званою «модифікацією» жанру кореспонденції.

Список використаної літератури

1. Аналитические жанры газеты. Хрестоматия. - М.: Издательство МГУ, 1989. - 437 с.

2. Бекасов Д. корреспонденция, статья - жанры публицистики. - М.: Издательство МГУ, 1972. - С.18-38.

3. Василенко Н.К. Динамика развития информационных и аналитических жанров в украинской прессе. - К.: КНУ им. Тараса Шевченко, 2006. - 236 с.

4. Галчин О. Було далеко -- сільрада згоріла. //Україна молода. -- 2008. -- 14 березня (№49) -- с. 3.

5. Жанры советской газеты: Посиб. для студ. фак. журналистики университетов. Пер. с рус. Я.Д. Клименко. - М.: Высшая школа, 1974. - 295 с.

6. Здоровега В.И. Теория и методика журналистского творчества: Учебник. - 2-е изд., Перераб. и полным. - Л.: ПАИС, 2004. - 268 с.

7. Корконосенко С.Г. Социожурналистика: понятие и структура // Социология журналистики. М., 1998.

8. Ла Рош Вальтер фон. Введение в практической журналистики: Учебное пособие / Под общей редакцией В.Ф. Иванова и А. Коль. - М.: Академия украинской прессы, 2005. - 229 с.

9. Мартинець С. Видовищ? Хліба! // Україна молода. -- 2008 -- 14 березня (№49). -- с. 2

10. Мгана Фаряль. Современная информационная риторика. - Изд-во Дамасского университета. - Ч.1. - 2003-2004. (Перевод с арабского Камирана Шейха). - 243 с.

11. Мельник В.Бий своїх, щоб чужі боялись //Україна молода. -- 2008. -- 26 лютого. -- с. 2.

12. Неїжмак Л. Вулиці українських героїв // Україна молода. -- 2008. -- 15 лютого (№31). -- с. 3

13. Прохоров Е. Введение в теорию журналистики. Учебник. - М.: Издательство Аспект-Пресс, 2007. - 351 с.

14. Салімонович Л. Життя без водогону. // Україна молода. - 2008. -- 15 лютого. -- с. 3

15. Стрельцов Б. Основы публицистики. Жанры: Учебное пособие. - Минск: Университетское издательство, 1990. - 240 с.

16. Тертычный А.А. Аналитический инструментарий журналиста / / Деловая пресса России: настоящее и будущее. - М.: Аспект Пресс, 1999. - С.160-185.

Размещено на Allbest.ru