Експресивні засоби мови політичного дискурсу регіональної преси

Поєднання вказівок на дії, які повинен зробити читач, із вказівками щодо об'єктів цих дій породжує текст, який описує стратегію досягнення мети. Однак в одному випадку метою є певне фізичне місце розташування, а в іншому - певний ментальний стан, так само як і об'єкти, щодо яких виконуються фізичні дії, можуть бути тільки фізичними, а об'єкти, з якими провадяться ментальні дії, будуть тільки ментальними. У публікаціях Василенка об'єкти дій виступають одночасно і фізичними, і ментальними, оскільки окрім фізичного представництва партії влади, вони уособлюють ментальний образ «бюрократів», «хапуг», «чинуш»: «И каждое официальное лицо обязательно сунет свое свиное рыло в могилы погибших за светлые идеи украинцев. Причем не просто сунет, а с подвыванием, с истерическими нотками и барабанным стуком в грудную клетку. А сразу после очередного торжественного митинга это самое рыло вернется в свой обшитый деревом кабинет, умостит тушу в роскошное кресло и подмахнет очередную бумажку, выводящую из бюджета в карманы очередной миллион» (№ 5, 2016).

У творчому доробку Б. Василенкавиявили приклади такого зникаючого в українській пресі жанру, як памфлет: «Пейзаж (вредный сон)» (№ 16, 2010); «Хрюкающий всасыватель (сон в неглухой провинции)» (№ 19, 2012). Автор використовує характерний для української літератури прийом сновидіння для змалювання негативних явищ та персонажів дійсності, що ховаються під вигаданими прізвиськами: «губернский город Пустопорожье», «Пятилапов», «Гнезденко», «Хролев».

Особливістю художньої системи в контексті памфлету є достатньо потужна концентрація емоційно-експресивного виявлення на мікрообразному рівні такого елемента, як деталь. Саме через показ найбільш характерних деталей відбувається викриття системи поглядів і дій опонента.

Значущість розкриття ідеї у сатиричному ключі залежить від систематизації та відбору образних мікрозасобів і на рівні тропів, що посилюють зображально-виражальний ефект. У системі памфлету образність на рівні тропів є достатньо потужною. Образ обмеженого можновладця-пристосуванця в памфлеті Богдана Василенка передано через ряд таких інформаційно-образних сатиричних засобів, як епітет, метафора, порівняння, евфемізм, дисфемізм, гіпербола, синекдоха. У системі іронічно-саркастичного мислення автора з'являється й такий засіб інформаційно-художнього відображення, як алегорія, що майже не притаманна іншим жанрам, як у системі художньо-публіцистичної групи (окрім фейлетону), так, тим більше, у системах інформаційної та аналітичної жанрових груп.

У творчому доробку Б. Василенка зустрічаємо сатиричне зображення політиків та партій:»Разводчук», «ПонтЕЦ», «БерЮТ». Слід зазначити, що алегоричне осмислення інформації можливе лише у памфлетах із так званим непрямим викриттям антигероїв, - та частина памфлетів, де судження є прямим, не має завуальованих форм.

Найголовнішим виражальним засобом посилення сатиричного ефекту серед образних мікроелементів-тропів у структурі памфлету є дисфемізм. На нашу думку, саме у цьому образному засобі зосереджена негативно-оціночна інформація для читача. Ці образні конструкції є найбільш продуктивними засобами в аспекті виконання впливової та ідеологічної функцій. Так, для висловлення негативного ставлення до головного героя у памфлеті Василенка використано такі дисфемізми: «пуп земли», «липкие ручонки», «великий всасыватель», «поднявший лапки и наваливший кучку чиновник».

Однією із ознак памфлету можна назвати високий рівень метафоричного вираження авторських інтенцій. Ми зазначаємо, що посилення тенденційності авторського самовираження сприяє поглибленню емоційно-експресивних засобів, їх дифузії не лише на мікрорівні одного персонажа, а й на макрорівні критики загального явища, тому особливістю функціонування метафор у памфлетному мисленні є їх синтетичність із іншими образними мікросистемами: «Перецеловав десятки обвисших щек, налюбовавшись тоннами обрюзгших тел и телец в банях- саунах, выпив декалитры спирта в разных консистенциях и цветовых гаммах, он занял кабинет большого начальника»; «Однако всасыватели и заносители нужны везде, и вот чинуша оседлал высокую должность в партии БерЮТ, с которой запрыгнул в кресло депутата областного совета. Увы, всасывать там скоро стало нечего, ведь БерЮТ довольно быстро переименовалось в СидЯТ».

На прикладі цього памфлету та його образних мікросистем чітко простежується, як органічно поєднується художність із логічними міркуваннями. Таким чином, у системі памфлету образні мікросистеми виводять концептуальне мислення на високий щабель інтелектуалізму.

Творчий доробок Б. Василенка багатий на:

- метафори: «Если с экрана опять начали стекать страшилки о близости масштабной войны с Россией - все, очередной «пушистый писец» уже стучится в наши дома и кошельки костяшками «рехворм» (№ 24, 2015); «Курс доллара прыгнул вверх, пришли карманораздирающие платежки за октябрьское отопление» (№ 41,2016^;

- дисфемізми: «Так, свои рога и умственное развитие показал пару дней назад заместитель главы Нацбанка Дмитрий Сологуб. Он проблеял забавное объяснение падению гривны в последние две недели» (№ 48, 2015), «В Украине рухлядь продолжает свое отчаянное сопротивление всему новому» (№ 12, 2016), «Александр Син так испачкался в постоянном вранье и бессовестном воровстве, что стал напоминать использованный памперс, три дня пролежавший на солнцепеке» (№ 4, 2014);

- порвняння:»Объятия веры теряли силу во время бесплодных, как стерилизованная дворняжка, речей политиков» (№ 43, 2016),»Потому что политиков, как и детские памперсы, нужно регулярно менять» (№ 12, 2016).

- гіперболізовані означення: «В обычное время из дыр в дорогах можно нефть добывать, а на жалобы о текущей крыше из телефона показывался словесный кукиш: «на ремонт денег нет»! (№ 37, 2015), «Батареи стали горячими так быстро и без чиновничьего занудства, что аж трубы от удивления полопались» (№ 29, 2016), «Тысячами букв в газетах, миллионами секунд в телеэфирах, гектарами рекламных бигбордов прокладывает себе путь кандидат от “донецкой" “Запорожстали"» (№ 4, 2015);

- особливо виразними стають стилістичні можливості метафори, коли вони виступають у поєднанні з іншими тропами: «Могучим потоком несется по запорожским улицам активность мэра Александра Сина. Вздымаются валы инициатив, пена громких слов закупоривает уши горожан. Памятники и маршрутки, коррупция и тарифы, патриотизм и драки, матюки и лифты - на все хватает нашего двужильного градоначальника. Но стоит немного копнуть вглубь этой активности, как взгляду открываются все те же мутные воды, полные кресельной алчности и жажды бюджетных денег» (№ 21,2015).

Висновки

Отже, для політичного дискурсу регіональної преси характерними є такі особливості:

1) постійне й динамічне оновлення політичного словника; яскрава метафоризація та контрастність політичного мовлення; широке використання тропів, цитат, афоризмів;

2) значне поширення розмовно-зниженої лексики, тенденції до подальшого зростання цього явища;

3) іронічно-саркастичне ставлення до політичних партій та осіб як учасників певного «театру абсурду»; дистанціювання журналіста від «сліпої» віри в політиків, глузування над учасниками політичного перформансу;

4) змістова неоднозначність, спричинена як семантичними, так і прагматичними чинниками;

5) емоційність журналістського мовлення при висвітленні політичної теми.

Ми виявили, що на прикладі редакторських колонок газет «МИГ» та «Суббота плюс» як зразків публіцистичного стилю яскраво проявляє себе мовна евалюація, яка саме у політичному дискурсі проявляє принципове ставлення до слова, шукає у ньому емоційну основу, що надає висловлюванням оцінний характер. Охоплюючи всю сукупність текстів, що відображають політичну й ідеологічну практику держави, окремих партій і течій чи видатних представників суспільно-політичної думки певної доби, політичний дискурс безпосередньо пов'язаний із ціннісними орієнтаціями в суспільстві.

Політичні оцінки окремих явищ, фактів, подій тощо, безперечно, з часом змінюються. Чинниками, які зумовлюють ці зміни, є прогрес, суспільні потрясіння, ідеологічні трансформації, зміни державного устрою тощо. Відносна константність політичних оцінок зумовлюється тим, що в їхній основі лежать так звані «вічні цінності», сутність яких варіюється залежно від комунікативно-культурного простору їхнього побутування.

Перспективи подальших досліджень. Таким чином, підвищений емоційний рівень журналістського викладу та використання різноманітних засобів художньої виразності є домінантною рисою політичних матеріалів газети «МИГ» та «Суббота плюс». Семантичне наповнення і прагматика політичного дискурсу зумовлюють наявність у його основі оцінних концептів, які нерідко мають категорійне значення і потребують подальшого дослідження.

Список використаної літератури

1. Дацишин X. Метафора в сучасному українському політичному дискурсі: За матеріалами преси 1995-2002 років : довідник. Львів, 2004. 260 с.

2. Дуцик Д. Політична журналістика. Київ, 2005. 138 с.

3. Левкова О. Політичний дискурс постпомаранчевого сьогодення: перехід від посткомунізму до... пост посткомунізму. Вісник Львівського університету. Серія: Журналістика. 2006. Вип. 28. С. 273-283.

4. Онуфрів С. Політичний дискурс ЗМІ України у світовому інформаційному просторі : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.01.08. Київ, 2005. 20 с.

5. Серажим К. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність (на матеріалах сучасної газетної публіцистики) : монографія. Київ, 2010. 352 с.

6. Стоцький В. Комунікативні технології у політичному дискурсі ЗМІ в Україні : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02. Одеса, 2010. 36 с.

Размещено на Allbest.ru