Визначення поняття медіа-тероризму та його загрози суспільству

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. МЕДІА-ТЕРОРИЗМ ЯК СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЯВИЩЕ

2. ТЕРОРИЗМ В АСПЕКТІ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

3. ЗАСОБИ ПРОТИДІЇ МЕДІА-ТЕРОРИЗМУ

ВИСНОВКИ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Оперуючи обмеженими раніше ресурсами й зазнаючи радикальних змін, він є значною загрозою національній безпеці. Нова парадигма тероризму є частково наслідком раптового розвитку інформаційних технологій. Це особливо проявляється в тому, що терористичні організації усвідомили важливість засобів масової інформації у досягненні своїх цілей. Між ЗМІ і тероризмом існують нерозривні відносини, оскільки у медійній індустрії тенденції та структура виробництва медіа-контенту надають перевагу пошуку сенсаційних подій. Терористи в першу чергу прагнуть маніпулювати і використовувати ЗМІ у своїх цілях, шляхом розповсюдження насильства і тим самим отримувати собі масовий розголос. В той час як терористичні організації можуть, в зв'язку з їх діяльністю, забезпечити собі максимальну присутність у ЗМІ. Ми могли б сказати, що ЗМІ самі по собі, забезпечують глобальну доступність до тероризму. Це впливає на те як громадськість сприймає тероризм і небезпеку, які випливають з нього, а отже впливає і на політичні рішення, які використовуються для боротьби з тероризмом, а також на відносини, які склалися в рамках національної і міжнародної політики.

Дискусії про те яку роль відіграють ЗМІ, котрі з приходом інформаційної революції набрали темп і досягли піку свого розвитку, повинні бути включені в сучасні дослідження тероризму. Оскільки у всіх демократичних країнах є вільні ЗМІ, то, ймовірно очікувати, що ЗМІ повинні реагувати на прямий запит і вимогу країни, згідно з очікуваннями апарату національної безпеки.

Проте, ЗМІ не повинні ставати інструментом тероризму. Завдяки продуманому підходу, у західних ліберальних країнах, ЗМІ можуть перетворитися у свого роду зброю, яка може використовуватися в якості важливого пристрою в боротьбі з терористами, і позитивні переваги, безумовно, перевищать негативні наслідки, викликані можливими безвідповідальними діями з боку журналістів або медіа-компаній.

На сучасному етапі актуальність даної теми є очевидною, оскільки це обумовлено необхідністю осмислення проблеми медіа-тероризму та процесами врегулювання його впливу на суспільство.

Мета дослідження. Метою роботи є висвітлення феномену медіа-тероризму як складової сучасного інформаційного суспільства та розробка можливих способів протидії тероризму.

Досягнення мети передбачає вирішення наступних завдань:

- охарактеризувати розвиток тероризму та визначити поняття медіа-тероризму та його загрозу суспільству;

- розкрити та проаналізувати зв'язок між засобами масової інформації та тероризмом та його плив на формування суспільної думки;

- з'ясувати місце і роль інформаційного чинника у реалізації антитерористичних стратегій;

- визначити морально-етичні засади обмеження діяльності ЗМІ в контексті боротьби з тероризмом.

Об'єктом дослідження є феномен медіа-тероризму у контексті формування суспільної думки.

Предметом дослідження є власне інформаційна складова тероризму, а також особливості протидії медіа-тероризму.

Хронологічні межі дослідження умовно охоплюють період від останніх десятиліть ХХ-го століття до сучасності, коли особливо розширився вплив медіа-тероризму внаслідок інформаційної революції.

Структура роботи обумовлена складністю проблем, які підлягають дослідженню. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг тексту курсової роботи складає 46 сторінок, з них 5 сторінок - список використаних джерел.

1. МЕДІА-ТЕРОРИЗМ ЯК СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЯВИЩЕ

В останні десятиліття XX століття хвиля тероризму захлеснула світ. Повідомлення про вбивства, вибухи бомб в місцях масового перебування людей та в літаках, захоплення заручників тощо, майже не сходять зі сторінок газет і журналів, наповнюють інформаційні зведення радіо і телебачення. Різкі сплески терористичної активності в 1970 -1980-ті роки були характерні як для розвинених країн Європи, так і для країн Латинської Америки та інших регіонів. Під впливом різнопланових і різношвидкісних процесів в міжнародних відносинах та й у внутрішньому житті більшості країн світу тероризм вже в 90-ті роки, на думку багатьох фахівців, придбав цілий ряд якісно нових особливостей, що послужило підставою називати його “новим тероризмом” Авдеев Ю.И. Основные тенденции современного терроризма // Современный терроризм: состояние и перспективы. Под ред. Е.И. Степанова. - М.: Эдиториал УРСС, 2000. - 240 c..

Будучи складним, багатоплановим явищем, відображаючи інтереси різних суспільно-політичних сил, тероризм часом характеризується в політиці і науці досить неоднозначно і суперечливо, що заважає пошуку оптимальних заходів протидії йому.

Розробка поняття тероризму є однією з найскладніших проблем світової науки й практики боротьби зі злочинністю. Знаючи визначення тероризму, необхідно вжити рішучих заходів для подолання цієї глобальної проблеми. Його визначення є досить спірним, і саме тому дуже часто різні його інтерпретації можуть бути використані у власних інтересах окремих осіб. На сьогодні існує понад 200 понять тероризму, але жодне з них не визнане як загальноприйняте, що обумовлено як складністю самого явища, так і факторами суб'єктивного характеру, існуючими на внутрішньодержавному й міжнародному рівнях.

В цілому тероризм означає агресивні дії із застосуванням насильства по відношенню до звичайних цивільних осіб, спрямованих на залякування політиків. Термін “тероризм” часто використовується, щоб показати, що дії, початі групою людей, агресивні, незаконні й аморальні.

Закон України “Про боротьбу з тероризмом” визначає тероризм (від лат. terror - страх, жах) як суспільно небезпечну діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя та здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей. Згідно з Законом, терористична діяльність - це діяльність, яка охоплює:

· планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів;

· підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над

· фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об'єктів у терористичних цілях;

· організацію незаконних збройних формувань, злочинних

угруповань, організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах;

· вербування, озброєння, підготовку та використання терористів;

· пропаганду і поширення ідеології тероризму;

· фінансування та інше сприяння тероризму.

Боротьба за чітке визначення тероризму створює перешкоду для досягнення міжнародних угод по боротьбі з тероризмом. Намагаючись відрізнити, наприклад, терористичну діяльність від законної діяльності національно-визвольних рухів стає складною.

В залежності від того, наскільки широко визначено термін “тероризм”, його коріння можна простежити принаймні до першого століття нашої ери до Сікарії (лат. sicarii, буквально “кинджальники” від лат. Sica “кинджал”) -- терористичного угруповання, що діяло в Юдеї у I столітті н. е. Перше використання англійською мовою терміну “тероризм” відбулося під час Епохи терору (Французька революція) - у період якобінської диктатури у Франції який тривав сім місяців. Правлячі якобінці застосовували насильство, як наприклад привселюдні масові страти на гільятині, щоб змусити народ коритися державі та залякувати ворогів режиму. Асоціація терміну лише з державним насиллям та залякуванням тривало до 19-го століття. В той час він почав асоціюватись з неурядовими організаціями та групами. Анархізм, нерідко в союзі з ростом націоналізму та анти-монархізму - був найвизначнішою ідеологією тих часів, що була пов'язана з тероризмом. Так, в кінці 19-го століття анархістськими групами чи окремими діячами були скоєні вбивства російського царя та президента Сполучених Штатів Америки.

В 20 столітті тероризм продовжував асоціюватись з величезним масивом анархістів, соціалістів, фашистів та нацистських груп, багато з них пов'язані з антиколоніальними заворушеннями у країнах “Третього світу”. Деякі вчені визначали систематичне внутрішнє насильство, яке практикували сталінський Радянський союз та нацистська Німеччина - терористичними.

До 1985 року нараховувалось 816 потерпілих осіб від тероризму (офіційно визнаних терористичних актів), в 2001 році кількість загиблих збільшилась на майже 3000 у зв'язку з подіями 11 вересня 2001 року. Тоді, використовуючи захоплені пасажирські літаки, терористи атакували дві вежі Всесвітнього торговельного центру, у результаті яких загинуло близько 3000 людей. Під час рятувальної операції загинуло понад 300 пожежників і співробітників поліції. Третій викрадений літак врізався в будівлю Пентагону у Вашингтоні, четвертий, імовірно, був спрямований на Білий дім, але завдяки героїзму пасажирів не долетів до цілі й розбився в районі Піттсбурга. Відповідальність за теракти взяли на себе терористи з Аль-Каїди.

Відповіддю на події 11 вересня 2001 року була так звана “війна проти тероризму”, проголошена Джорджом Бушом молодшим. Основною метою якого було об'єднати величезну кількість людей, і припинити терористичні акти не тільки в США, але й по всьому світу. Однак, боротьба одного зла з іншим злом неможлива, і приймаючи об'єднані агресивні дії проти терористичних актів неможливо чогось зробити. “Слово терор активує твій страх. Війна проти тероризму не зупинить тебе від страху, вона лише змусить тебе боятися”.

Пов'язуючи тероризм найчастіше з політичними і ідеологічними цілями тих сил, які його використовують, фахівці виділяють досить широкий спектр соціальних протиріч, що випливають із тих явищ, що обумовлюють його виникнення та розвиток. До них відносять соціально-економічні, ідеологічні, політичні, міждержавні, національні, релігійні та інші суперечності і конфлікти.

Прагнучи позбутися тероризму, війна тільки запалила вогонь ненависті між різними національностями. Колишній австралійський міністр, Гарет Еванс так висловлює свою стурбованість: “Болюча правда полягає в тому, що чистим результатом війни проти тероризму, принаймні до сих пір, є ще більша війна і більше тероризму”.

Звинувачувати іслам в існуванні тероризму і називати весь арабський народ нерозумно і безглуздо. Назва Іслам означає “мир” в перекладі з арабської мови. Вивчивши арабську систему вірувань, можна вияснити, що агресивні дії не мають ніякого місця в ній. Забрати життя, яке Аллах дав довіру людині є великим гріхом в ісламському світі. Вибухи терористів-смертників, котрі забирають життя людей забороняються: В Корані чітко сказано: “...хто посміє вбити людину, не маючи на те права, той подібний до того, хто вбив усіх людей на Землі”.

Тероризм, будучи глобальною проблемою, вимагає особливої уваги та дбайливого ставлення. Вивчення коренів цього явища є вкрай необхідним для знаходження шляхів виходу та дієвих рішень. Повинна бути створена спеціальна організація. Головна мета якої буде полягати в інформуванні населення про всі терористичні акти, ознайомить їх з арабськими та іншими культурами, представники яких є терористами, щоб позбутися від національної ненависті. Ця організація повинна буде проводити спеціальні зустрічі в коледжах, університетах і в школах, де можна було б обговорити глобальні проблеми. Таким чином, була б сформована об'єктивна незалежна думка, яка допоможе людям зібратися і подолати ці неприємності, що ставить під загрозу все життя.

Сучасна цивілізація вступила в епоху, яку можна схарактеризувати як інформаційне суспільство, де головним фактором розвитку суспільства є виробництво і використання інформації. Інформаційний сектор економіки, наступний за сільським господарством, промисловістю та економікою послуг, займає панівне місце в цьому новому суспільстві. У зв'язку з цим вся історія людської цивілізації може бути осмислена через спосіб збору, виробництва, аналізу, використання інформації та управління інформаційними процесами в суспільстві. І тоді вона постає у вигляді стадій, кожна з яких тісно взаємопов'язана зі зміною способів відтворення інформації, викликаних еволюційною або революційною зміною технологічного базису відтворення суспільством інформації.

Всього можна виділити п'ять еволюційно-інформаційних стадій розвитку людської цивілізації, обумовлених відповідними типами інформаційних технологій.

Перша (усно-мовна) інформаційна технологія, пов'язана з виникненням осмисленої мови та мови як загальноприйнятого засобу комунікативного спілкування між людьми в суспільстві, - мовна технологія передачі та відтворення інформації. Інформація передається за допомогою простої мови, а мовними носіями є самі живі люди.

Друга (письмова) інформаційна технологія, пов'язана з виникненням писемності і граматичних правил, - письмова технологія передачі та відтворення інформації. Інформація передається за допомогою знакових носіїв (символи, сигнали, знаки, рукописи).

Третя (книговидавнича), пов'язана з виникненням друкарства, - книжкова технологія передачі та відтворення інформації. Інформація передається за допомогою книжкових носіїв (листи, книги).

Четверта (радіотелеграфна) - пов'язана з виникненням різноманітних електромагнітних технологій передачі та відтворення інформації. Інформація передається за допомогою різного роду електромагнітних сигналів, що перетворюються в зорово-звукові символи по телеграфу, телефону, радіо, телебаченню. Це істотно змінило стандарти швидкості та обсягів передачі, обробки, виробництва та накопичення інформації в суспільстві.

П'ята (комп'ютерна), пов'язана з виникненням і поширенням комп'ютерних технологій передачі та відтворення інформації. Інформація передається, обробляється і відтворюється за допомогою ЕОМ і комп'ютерів, створюються всесвітні комп'ютерні, телекомунікаційні та космічні мережі зв'язку та передачі інформації.

Все це зумовило революційний переворот в способах обробки й передачі великих обсягів інформації. На цьому етапі можна говорити про вступ людської цивілізації в початкову фазу інформаційного суспільства, початку інформатизації людства. Про те, що разом з добропорядними людьми туди вступають і терористи, свідчать факти.

Інформаційна революція, яка досягла свого піку в другій половині 20-го століття, впливає на всі сфери діяльності світового співтовариства та спонукає до їх трансформації. Одним з наслідків трансформованого таким чином суспільства є його відкритість, а також все швидша і більша доступність інформації. Існує й інший феномен, який межує з вищезазначеним - феномен трансформування сучасного суспільства - тероризм. Усі набуті сучасні атрибути тероризму мають подвійний потенціал: по-перше, тероризм являє собою глобальну загрозу; по-друге, він впливає на трансформацію сучасного суспільства. Тільки після того, як інформаційна революція прискорила розвиток суспільства в напрямку відкритості та нових комунікаційних можливостей, форма “нового тероризму” змогла прийти до існування, що й відбулося.

Роль та значення інформації значно зросли у всіх сферах життя людини, утворився новий глобальний інформаційний простір, наслідком чого стала поява такого феномену як “медіа-тероризм” або “інформаційний тероризм”. Медіа-тероризм являє собою особливий вид терористичної діяльності, який характеризується використанням опосередкованих засобів досягнення терористами власних цілей. Така доступність інформаційних технологій значно підвищує можливість впливу медіа-тероризму, бо, чим інформатизованішим є суспільство, тим більш воно піддатливе до впливів масово-психологічного терору.

Інформаційний тероризм - це насамперед форма негативного впливу на особистість, суспільство і державу усіма видами інформації. Його мета ослабити та розхитати суспільство.

Доступність інформаційних технологій значно підвищує ризики інформаційного тероризму. Розвиненість інформаційної інфраструктури суспільства сприяє створенню додаткових ризиків інформаційного тероризму.

Особливим різновидом інформаційно-психологічного терору є медіа-тероризм або “медіа-кілерство”, що належить до так званого “інфраструктурного терору” й полягає у спробах шляхом організації спеціальних медіа-кампаній дестабілізувати суспільство, створити у ньому атмосферу громадянської непокори, недовіри суспільства до дій та намірів влади й особливо - її силових структур, покликаних захищати суспільний порядок. Для цього використовуються не лише друковані ЗМІ та мережі ефірних й кабельних мас-медіа, але й Інтернет, електронна пошта, різноманітні електронні засоби, компакт-диски, USB-накопичкувачі тощо.

У випадку медіа-інформаційного тероризму йдеться про різновид інформаційного тероризму, що є зловживанням інформаційними системами, мережами, та їхніми компонентами для здійснення терористичних дій та акцій.

У зв'язку з тим, що інтернет це в першу чергу, джерело інформації, котра є найбільшою цінністю у наш час, соціальні мережі, як невід'ємна частина інтернету, опинилися під прицілами терористів. Великою перевагою на користь терористів виявилось те, що легкодоступна інформація розміщена якраз в соціальних мережах.

Використання терористами онлайн-платформ не є новим явищем. Після подій 9/11, і, як їх наслідок, антитерористична кампанія, велика кількість терористичних груп перебралась у кіберпростір, створюючи тисячі веб-сайтів, які просунули свої повідомлення та діяльність. Багато терористичних сайтів були під прицілами спецслужб і правоохоронних органів, служб боротьби з тероризмом і активістів, які стежать за сайтами, що, водночас, змусило терористів та їх операторів шукати нові онлайн-альтернативи. Настала черга соціальних мереж.

Соціальні мережі відрізняються від традиційних і звичайних засобів масової інформації багатьма аспектами, такими як інтерактивність, доступність, частота, зручність використання, безпосередність та постійність. На відміну від традиційних засобів масової інформації, що характеризується як “один до багатьох”, в якому тільки невелика група офіційних установ (видань) поширює інформацію безмежній аудиторії, тоді як соціальні мережі дозволяють будь-якому публікувати або отримувати доступ до інформації. Нові комунікаційні технології, такі як порівняно недорогі й доступні мобільні телефона та веб мережі, створення інтерактивних платформ, за допомогою яких індивіди та спільноти діляться, спільно створюють, обговорюють і змінюють зміст. З соціальними мережами, споживачі інформації також виступають в якості комунікаторів, значно розширюють число інформаційних передавачів на ринку зв'язку. Це двостороння комунікація сприяє створенню невеликих розпливчастих множин комунікаторів і груп. Віртуальні співтовариства, що використовують соціальні медіа стають все більш популярними в усьому світі, особливо серед молодої демографії.

Зростаюче використання соціальних медіа вражає. Час, витрачений на соціальні мережі в Сполучених Штатах збільшилася з 88 млрд хвилин в липні 2011 року до 121 млрд хвилин в липні 2012 року, що на 37 відсотків більше лише за один рік. У 2013 році дослідження показало, що середній американський користувач витрачає 23 години на тиждень на електронну пошту, текстові повідомлення, а також використовуючи соціальні мережі та інші форми спілкування в Інтернеті.

Терористи мають вагомі причини використовувати саме соціальні мережі. По-перше, ці канали, безумовно, є найпопулярнішими з їх цільової аудиторії, що дозволяє терористичним організаціям бути частиною мейнстріму. По-друге, канали соцмереж є зручними, надійними й безкоштовними. Нарешті, соціальна мережа дозволяє терористам досягти своїх цільових аудиторій і практично “стукати їм двері” на відміну від старих моделей веб-сайтів, в яких терористи повинні були чекати відвідувачів, щоб ті зайшли до них на сайт. Найбільш важливими цілями терористів в інтернеті є пропаганда, радикалізація і вербування. Вони можуть розробити списки потенційних новобранців і прихильників через онлайн-групи. Просто як маркетингові компанії можуть переглянути дані своїх членів, щоб знайти потенційних клієнтів і вибір продуктів для просування, терористичні групи можуть переглядати профілі людей вирішуючи, на кого звернути увагу і як підходити до кожного індивідуально. Сайти соціальних мереж дозволяють терористам використовувати стратегію, відому як “нероукастинг” (з англ.- вузькоспеціалізуючий), тобто дуже вузькі ніші, які можуть задовольнити найменшу потребу споживачів. Мета нероукастингу повідомляти певні сегменти населення визначені за певними цінностями, уподобаннями, демографічними атрибутами, або підписками. Інтернет-сторінка, відео, або назва чату, зображення, звернення та інформація розроблені у відповідності з профілем конкретної соціальної групи. Ці методи дозволяють терористам притягувати молодь особливим шляхом. Все частіше терористичні угруповання та їхні прихильники використовують переважно західні онлайн-спільноти, такі як Facebook, MySpace, як і їхні арабські еквіваленти. Головним завданням такого засобу медіа-тероризму є не інформування, а маніпулювання. Протягом тривалого часу тотального промивання мізків і зміни точки зору, цей вид тероризму був зведений в ранг державної політики, і використовується правлячими елітами повсюдно.

Таким чином, глобальні проблеми та виклики, що стоять перед міжнародним співтовариством в більшості випадків є за межами можливостей держав. Тероризм, поширюючись подібно вірусній інфекції, загрожує навколишньому середовищу, порушує права людини, являє собою глобальне явище. Оскільки тероризм зачіпає людство, незалежно від національних кордонів, то, отже, більш точним буде визначати його як глобальну, а не міжнародну проблему.

Якщо нічого не буде зроблено задля вирішення проблеми тероризму, виникатиме все більше пов'язаних із цим проблем. Терористичні атаки надалі будуть рости та забирати життя безневинних людей, тероризм буде поширюватись по всьому світу, а ціна йому буде не знижуватися, а рости. А тому, світовий порядок XXI століття повинен ґрунтуватися на механізмах колективного рішення ключових проблем, на пріоритеті права і широкої демократизації міжнародних відносин. Адже при наявній загрозі національній безпеці держав, мир та безпека у сучасному світі не можуть існувати.

Зважаючи на специфічність інтернету як особливого інструменту в руках суб'єктів терористичної діяльності, специфіка якого обумовлена власне тим, що одна з основних цілей терористів -- швидке поширення інформації серед населення -- співпадає власне із призначенням ЗМІ та соціальних мереж і пояснює їх особливу роль у глобалізації інформаційного тероризму.

Дискусії про те яку роль відіграють ЗМІ та соцмережі, котрі з приходом інформаційної революції набрали темп і досягли піку свого розвитку, повинні бути включені в сучасні дослідження тероризму. Терористи в першу чергу прагнуть маніпулювати і використовувати їх у своїх цілях, шляхом розповсюдження насильства і тим самим отримувати собі масовий розголос. З іншого боку, національні країни, безсумнівно, повинні включати як національні, так і міжнародні засоби масової інформації до їх антитерористичної стратегії.

2. ТЕРОРИЗМ В АСПЕКТІ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Про терористичні акти більшість людей дізнається безпосередньо з каналів мас-медіа. У процесі первинного осмислення отриманої інформації аудиторія надає або приписує події певного значення. Цей процес відбувається не завжди усвідомлено та значною мірою залежить від способу подачі матеріалу (від виду ЗМІ). В наслідок суперечливої або неповної інформації про акт насильства в людей може спостерігатися прояв стресових реакцій, а саме страх перед можливим зіткненням зі схожою ситуацією в майбутньому. При цьому може виникнути певна вірогідність перекручення інформації в процесі її сприйняття та аналізу і, як результат, - перебільшення масштабів реальної загрози.

Більшість експертів справедливо називають сучасний тероризм ЗМІ-орієнтованим тероризмом. А саме, аналізуючи терористичну діяльність, можна помітити, що в більшості випадків вона проводяться саме для того, щоб привернути увагу міжнародних засобів масової інформації. Можна сказати, що терористичні акти спрямовані на заподіяння тяжких втрат, але і на підвищення страху у громадськості, яка, завдяки ЗМІ, опосередковано бере участь в кожному теракті.

Сучасні технології зробили можливим використання ЗМІ невеликими терористичними групами в якості могутнього знаряддя, таким чином, засоби масової інформації служать інтересам терористів, проти їх власної волі. Але, погляди щодо реальних відносин між ЗМІ та тероризмом досить розрізняються.

Сучасні мультимедійні технології та супутники зв'язку помітно вплинули на зростаючий потенціал популярності тероризму, даючи йому “кисень публічності”. Мета терористів - з'являтися в найбільш популярних програмах для отримання масової реклами, але і законності, яку своєю увагою ЗМІ створює в очах їх послідовників і прихильників. Ось чому - “Короткий посібник міського партизана” - має велике значення. Він був опублікований в 1969 році та написаний Карлосом Марігеллою - бразильським терористом та одним з найвпливовіших "теоретиків" сучасного терору, ставши настільною книгою для численних терористичних рухів по всьому світу. У книзі розглядаються різні способи використання засобів масової інформації для терористичних цілей. Він стверджує: “Інформувати про революціонерські дії цілком достатньо для сучасних засобів масової інформації, щоб стати важливим інструментом пропаганди і психологічної війни, що являє собою метод боротьби, заснований на безпосередньому або прямому використанні засобів масової інформації”.

Тероризм, таким чином, для Брюса Хоффмана, фахівця з вивчення тероризму, розглядається як акт насильства, який задуманий спеціально для того, щоб привернути увагу, а потім, через публічність, яку він генерує, передати повідомлення. Як один з керівників Об'єднаної Червоної Армії одного разу пояснив: “Насильницькі дії... шокують. Ми хочемо шокувати людей, скрізь... це наш спосіб спілкування з людьми” Hoffman B. Inside Terrorism / Bruce Hoffman. - New York: Columbia University Press, 2006. - 431 с.. ЗМІ як головний провідник інформації про такі акти, таким чином, відіграють життєво важливу роль у розрахунках терористів. Очевидно, що тільки шляхом поширення терору і насильства у набагато більш широку аудиторію, може дати терористам максимальний потенціал для своїх дій та намірів необхідних для реалізації фундаментальних політичних змін.

З іншого боку, інформування про тероризм, особливо викрадення і захоплення заручників, є для ЗМІ джерелом новин, що, у зв'язку з тим, що ці новини носять драматичний характер, оновлюються і викликають велику увагу громадськості, можуть значно підняти читацькі та глядацькі рейтинги, так само як і прибуток медійних компаній. Засоби масової інформації завжди будуть це робити в разі терористичної атаки через велику суспільну увагу до такої події. Британський дослідник з тероризму Пол Уілкінсон зазначає, що кожен відсоток підвищення рейтингу збільшує річний прибуток на десятки мільйонів фунтів. У той же час, на його думку, головні редактори навіть не усвідомлюють політичних наслідків, викликаних їх наполегливою боротьбою задля збільшення рейтингу, тобто прибутку.

Визначення впливу ЗМІ на тероризм є дуже складним питанням. Єва Сепускаускайт розглянула дві гіпотези, одна з яких відстоює “потужну парадигму ЗМІ”, котра намагається довести великий вплив засобів масової інформації, та другу - “слабку парадигму ЗМІ”, котра заявляє, що наслідки мас-медіа мінімальні. Вона прийшла до висновку, що вплив засобів масової інформації зростає в тих випадках, коли вони є єдиним джерелом інформації, і коли немає ніяких інших думок з певної події. Беручи до уваги, що інформація про тероризм в основному передається через засоби масової інформації та те, що громадськість не має упередженої думки на певну подію, Сепускаускайт вважає, що гіпотеза, згідно з якою ЗМІ відіграють вирішальну роль у формуванні громадської думки про тероризм та їх діяльність є логічним висновком.

Деякі автори навіть намагалися розробити теорію, згідно з якою розвиток ЗМІ має первинний вплив на поширення тероризму. Уілкінсон, Хоффман та інші дослідники в своїх роботах рішуче виступають проти таких спроб, вони відзначають, що терористичні організації, на протязі всієї історії намагалися поширити серед усіх про свою діяльність по-різному: спочатку через перекази, а пізніше шляхом технологічного розвитку, так само, за допомогою різних способів впливу. Обидва автори дають теорію про нерозривний зв'язок між тероризмом і ЗМІ, який відбувається під час терористичних дій.

Французький соціолог Мішель Віворка намагається відхилити заяву, що тероризм і ЗМІ перебувають у нерозривному зв'язку, пропонуючи свою теорію, згідно з якою існує чотири режими між терористами та ЗМІ:

1. Чиста байдужість - коли терористи не прагнуть залякати певну групу населення, крім своїх передбачуваних жертв, ані реалізувати пропаганду через свої діяльність;

2. Відносна байдужість - в яких злочинці байдужі до новин про насильство терористів;

3. ЗМІ-орієнтована стратегія - терористи використовують ЗМІ як інструмент для поширення повідомлень про погрози;

4. Тотальний розрив - стосунки, в яких терористи бачать медіа організації, редакторів і журналістів , як ворогів, котрі повинні бути покарані й знищені Wieviorka M. The Making of Terrorism / Michel Wieviorka. - Chicago: The University of Chicago Press, 2004. - 80 с..

Уілкінсон відкидає режими Віворкіна і, захищаючи свою тезу про нерозривний зв'язок між тероризмом і ЗМІ заявляє, що тероризм це сама по собі психологічна зброя, сила якої залежить від передачі загрози для населення, і це і є суть їх симбіозу, за його словами. Уілкінсон знаходить докази про характер взаємозв'язку між тероризмом і ЗМІ у наступних фактах:

1. терористи харчуються публічністю;

2. свобода ЗМІ у відкритому суспільстві робить можливими їх маніпуляції та експлуатації. інформація медіа тероризм

Професор політології Абрам Міллер розповідає про нерозривний зв'язок між тероризмом і ЗМІ, з яких не може вийти жоден з них. Він зазначив: “тероризм, здатний створити будь-яку драму - не залежно від того, наскільки жахливу - аби привернути увагу ЗМІ... Тероризм, подібно невихованій нестерпній дитині, - є пасинком ЗМІ, пасинком, котрого ЗМІ, на жаль, не може ані повністю ігнорувати, ані спростовувати” Tuman J. S. Communicating Terror: The Rhetorical Dimensions of Terrorism / Joseph Tuman. - California: SAGW Publications, 2010. - 222 с. - (2nd edition)..

Революція в масовій комунікації пропонує безліч нових можливостей для спілкування в більшому масштабі, ніж коли-небудь раніше. Розробка технологічних винаходів істотно змінили спосіб, яким новини повідомляються, що робить їх доступними для великої кількості людей. Терористи користуються цим успішно й азартно. Так, Хоффман також використовує термін симбіозу між ЗМІ і тероризмом, він згадує три великі революції у сфері масових комунікацій, які мають безпосередній вплив на тероризм.

Перша подібна революція сталася в 19 столітті та була викликана винаходом друкарського верстата, що дозволило друкувати у великій кількості. Взаємозв'язок між тероризмом та ЗМІ помітний протягом цієї ери на прикладі “Народної волі” і їхніх сучасників анархістів, котрі використовували різного роду документи та матеріали, щоб доводити свої ідеї до широкої аудиторії. Друга велика революція в засобах масової комунікації відбулася в 1968 році. Цей рік ознаменував не тільки народження міжнародного тероризму, а також запуску першого телевізійного супутника США, який прискорював передачу новин, і терористи відразу ж почали використовувати його для досягнення своїх цілей. Третя революція в передачі новин відбулася в кінці 20-го століття, і у порівнянні з двома попередніми, була менш залежною від нового великого технологічного прориву, а використала існуючі для того, щоб змінити стиль подачі новин. Хоффман назвав це “Сі-Ен-Ен синдромом”, який зробив революцію випуску новин в ефір завдяки появі цілодобових ефірів, “всі новини цілодобово”, який є причиною, чому американські ЗМІ були проголошені “найкращою інформаційною спецслужбою”.

Крім класичних терористичних загроз, вплив сучасних ЗМІ ініціював так звану пропагандистську війну і терористичні організації надали цьому великого значення. Пропаганда війни може бути дуже потужною психологічною зброєю і може значно збільшити ефект від певних дій. Терористам, з одного боку, потрібна пропаганда ЗМІ для того, щоб продемонструвати “абсолютну справедливість своїх цілей”, але водночас вони усвідомлюють, скільки шкоди від негативної популярності може завадити їх меті. Сенсом терористичної пропаганди, тобто чотирма головними цілями у використанні засобів масової інформації є:

1. передати пропаганду діями і створити сильний страх серед своєї цільової групи;

2. отримати ширшу підтримку для своєї справи серед населення і міжнародної громадської думки, акцентуючи увагу на таких темах, як праведність їхньої справи і неминучість перемоги;

3. розладнати та зірвати відповідь уряду та сил безпеки;

4. мобілізувати, підбурити та підштовхнути їх виборчий круг фактичних і потенційних прихильників, і тим самим збільшити набір бажаючих, зібрати більше коштів і надихнути на подальші напади.

Вільні ЗМІ є символом і головним надбанням демократичного суспільства. Але, через конкуренцію у відкритому суспільстві та постійно присутньому суперництву в тому, хто буде першим, щоб доставити важливу новину, іноді ЗМІ свідомо реагує на терористичну пропаганду. Однак, варто зауважити, що було б неправильно зробити висновок, що терористи контролюють ЗМІ, вони насилу намагаються маніпулювати й використовувати їх у своїх цілях.

Брюс Хоффман з цієї причини, називає тероризм “збоченою формою шоу-бізнесу”, а шляхи, якими деякі медіа-компанії інформують про терористичні дії - “капітуляцією американських телевізійних мереж перед думкою терористів”. Таким чином, працівники ЗМІ та громадськість повинні постійно бути на сторожі перед спробами терористичних маніпуляцій.

Є багато прикладів, коли зусиллям сил безпеки безпосередньо загрожувала поведінка з боку засобів масової інформації. У відкритому суспільстві з вільними ЗМІ існує ймовірність зіпсувати і перервати антитерористичну операцію через безвідповідальну поведінку ЗМІ. Як наприклад такі ситуації коли телевізійники з'являються занадто близько до зони захоплення заручників, що може ускладнити рятувальну операцію команди, або публікують занадто багато інформації про терористів в ЗМІ, що в подальшому загрожує і перешкоджає судовим процесам проти них.

Надаючи великого висвітлення терористичним актам, викраденням людей, в першу чергу, значно збільшує суспільний тиск на представників уряду, змушуючи піддаватися на прохання терористів. Відповідь американських телевізійних мереж на кризи, пов'язані з викраденням американських заручників, які були взяті в Бейруті в 1985 році, без тіні сумніву, один з найкращих прикладів можливостей тероризму привертати увагу та використовувати й маніпулювати ЗМІ. Професор нідерландського університету міжнародних відносин Алекс Шмід, проаналізувавши цей випадок, зробив висновок, що незліченне висвітлення у ЗМІ реакцій та переживань родин виявилися вельми корисними для терористів. Хоча результат був успішним як для заручників так і терористів, це усіма способами підриває політику американського уряду, який заявляє, що не буде “ані торгу ані поступок” і напевно збільшив шанси на подібні дії.

У фаховій літературі Тегеранську кризу часто наводять як приклад того, як важко для уряду прийняти рішення про правильні дії у певній ситуації та ускладненій рятувальній операції. Сенатор Том Лантос прокоментував наслідки втручання ЗМІ у цю справу наступними словами: “Зосередження уваги на окремих трагедіях, опитування сім'ї людей котрі в тузі, повністю послаблює національну політику від прийняття раціональних рішень в інтересах нації”. Цей приклад наочно показує, що ЗМІ не тільки інформують про події, але іноді йдуть набагато далі, вчиняючи тиск на уряд, вони беруть активну участь у визначенні національної політики. Експерти погоджуються, що найбільш фатальним впливом цієї кризи стало підтвердження тероризму як тактики.

Були випадки, коли журналісти навіть брали на себе роль і відповідальність за переговори з терористами, як CBS кореспондент Білого дому Леслі Шталь якось пояснив: “Ми є інструментом для заручників ... Ми змушуємо адміністрацію поставити їх життя вище за політику”.

Так само як для ЗМІ важливо бути першими, щоб випустити інформацію про подію, так само важливим є зібрати якомога більше деталей, і, якщо існує величезний інтерес ЗМІ до цієї інформації, необхідно зберегти її в рейтингу якомога довше. Це ще один приклад того, що ЗМІ та терористи мають ті ж самі інтереси: після того, як історія була створена, як ЗМІ, так і терористи в рівній мірі зацікавлені в тому, щоб інтерес не згасав так довго, як це можливо. Крім того, чим більше драми навколо якої-небудь події, тим більше звітів про неї будуть тримати увагу аудиторії, що також в інтересах як ЗМІ, так і терористів.

Безпосередність, ексклюзивність і драматичність (чим небезпечніше, тим краще) стали головними засобами залучення глядачів і забезпечення доходів від телевізійної реклами. Результатом цього є тривіалізація телевізійних новин, які більше зосереджені на історіях людей, пов'язаних з якоюсь драматичною подією, а не на висвітленні її суті. Абсурдність і сплески емоцій, принижують телевізійні новини. Так що нерідко трапляється, що недостатня увага приділяється більш значущим речам, таким як наприклад, історична довідка, політичний контекст або ширший розгляд питання, що могло б прояснити мотиви терористів. Ця ситуація є зручною для маніпуляції ЗМІ, Хоффман згадує кумедний коментар одного терориста: “Не стріляйте, Абдул! Ми не в прайм-тайм!”. Ця фраза, на його думку, ближча до реальності, аніж до перебільшення. Є й інші приклади, які доводять це: “Ворожий натовп перед американським посольством в Тегерані раптом підійнявся, коли з'явилися канадські телевізійники й почали знімати. Як тільки камери включились, демонстранти почали вигукувати “Смерть Картеру!”, підняли свої кулаки, виглядали злими і палили американські прапори. Через дві хвилини, оператор сповістив про кінець зйомки. Тоді ж сцена була виконана ще раз для франкомовних канадців, з натовпом кричачих “Mort б Carter” .

Очевидно, що тероризм і ЗМІ пов'язані між собою певним чином і доповнюють один одного. Реальна проблема, однак, полягає не стільки в самих відносинах, а в тому, як насправді вони впливають на суспільну думку й на прийняття державних рішень таким чином, щоб це було на користь терористам. Хоффман очолює групу авторів, які вважають, що відповідь на це питання не зовсім проста. Існує думка котру, в основному, поділяють політики та державні діячі, вчені та критики ЗМІ стосовно того, що ЗМІ сприяють терористичним цілям у ролі їхнього “кисню публічності” або “підсилювача медіа кампанії на правах реклами”, тож можна зробити висновок, що позбавивши їх гласності можна було б значно применшити їх вплив і частоту їх дії. Хоффман, з іншого боку, попереджає, що не слід ігнорувати той факт, що в ЗМІ терористичні дії майже завжди висвітлюються в негативному контексті, і це було підтримано іншим дослідником у галузі тероризму Лакером, котрий зазначив, що, хоча в деякі моменти вони можуть бути доброзичливими, проте, висвітлення в ЗМІ тероризму ще ніколи не призводило до сприятливої громадської думки, ні до терористів, ні до їх боротьби.

Лакер і Хоффман обґрунтовують свої заяви висновками з дослідження, проведеного наприкінці 1980-х років американською корпорацією “RAND”, з метою емпірично визначити громадську думку, як щодо тероризму, так, і терористів, а також проаналізувати, як суспільна думка впливає на терористичні акти. Дослідження проводилося після тривалого періоду інтенсивної міжнародної терористичної діяльності, в основному проти американських об'єктів, і призвело до висновку, що, попри постійну увагу засобів масової інфомації до тероризму: “суспільної прихильності до терористів не існує” Laqueur W. The New Terrorism: Fanaticism and the Arms of Mass Destruction / Walter Laqueur. - New York: Oxford University Press, 1999. - 317 с..

Однак, дослідження показало, що навіть якщо суспільство мало незначну прихильність до терористів і їх спонсорів, певне захоплення терористами, їх способом життя, боротьби тощо примітне в одній частині громадськості. Це дає можливість терористам досягати своїх цілей - залучати нових членів і відкривати нові джерела фінансової підтримки.

Інші дослідники також прийшли до тих же ж висновків. Наприклад Пол С. Нельсон і Джон Л. Скотт і професор Габріель Вайман з Університету Хайфи, Ізраїлю, який досліджував вплив інформації на суспільство про один терористичний акт опублікований в газетах та телебаченням. Результати показують, що думка щодо самого акту залишається негативною, проте він також набуває деяких позитивних рис, в першу чергу стосовно зміни іміджу терористів. Існують деякі аспекти, в яких суспільне уявлення про тероризм дещо “покращене” :

1. Раціоналізація тероризму. Перед тим як представляти новини про теракт, засоби масової інформації повинні пояснити причини агресії, спрямованої проти невинних людей. Для того, щоб знайти мотиви і показати політичний або соціальний контекст, ЗМІ часто “раціоналізують” (пояснюють) тероризм. Якщо терористи мають в політичному, соціальному та культурному відношенні обґрунтовані мотиви, причини, представлені і з'ясовані в засобах масової інформації, це може викликати співчуття або ідентифікацію з терористами.

2. Ярлики тероризму. Терористам дають різні назви в ЗМІ; іноді їх називають “вбивцями”, і іноді називають “борцями за незалежність”. Деякі ярлики пов'язані з позитивним значенням, і це може мати позитивний вплив на громадські настрої та думки.

3. Терористи, як поодинокі борці. Презентація теракту часто підкреслює диспропорцію між протиборчими силами. Невеликі терористичні групи, як правило, стикаються з різними військовими угрупуваннями, антитерористичними підрозділами та поліцією. Той факт, що терористи готові пожертвувати своїм життям, часто позитивно впливає на їх імідж.

4. “Стокгольмський синдром”. Не дивно, що жертви терористичних актів часто схильні ототожнювати себе з терористами і їх мотивами, і навіть пропонувати допомогу. Це явище частково можна пояснити тим, що жертва неочікувано бачить "людяність” в терористах. ЗМІ можуть представити таку несподівану поведінку (звільнення вагітної жінки, допомога старшим заручникам, заспокоєння дитини, яка плаче) в позитивному контексті для аудиторії.

Характер відносин між ЗМІ та тероризмом був також вивчений іншими авторами. В той час як Міллер описує зв'язок між ЗМІ та тероризмом, Туман вважає, що те ж саме можна сказати й про відносини всіх ЗМІ з тероризмом, включаючи популярні розважальні ЗМІ. Туман припускає, що цей зв'язок водночас показує, як терорист маніпулює мас-медіа для забезпечення просування, публікацій та поширення їх риторики до глобальної аудиторії. Характер цього симбіозу залежить значною мірою від того, чи це урядовий чи неурядовий тероризм Tuman J. S. Communicating Terror: The Rhetorical Dimensions of Terrorism / Joseph Tuman. - California: SAGW Publications, 2010. - 222 с. - (2nd edition).. Більшість досліджень, в яких обговорюються зв'язок між ЗМІ та тероризмом являють собою модель неурядового тероризму. Але навіть в тих країнах, що ведуть терор може бути нерозривний зв'язок із засобами масової інформації, за допомогою якого держава може жорстко контролювати ЗМІ або вести пропаганду, в основному, у вільних ЗМІ.

ЗМІ помітили суспільний інтерес та захоплення терористами, тому природно виникає питання: чому ґвалтівники, вбивці та інші злочинці не мають права на медіа-простір, для виправдання їх злочинних дій, або висловлення нових публічних погроз насильства, як і терористи. Хоффман знаходить відповідь на це питання у тому, що тероризм, на відміну від інших видів злочинів, в основному через свою драматичність, є “реальними новинами”.

За словами Хоффмана, інтенсивне висвітлення тероризму в ЗМІ, лише незначно змінює негативну громадську думку про терористів і це впливає на широкі верстви суспільства негативно і в інших відносинах. По-перше, це впливає на розширення власного сприйняття особистістю небезпеки від тероризму, що призводить до зниження подорожей та оборотів туризму, а по-друге, це збільшує тиск на уряд з боку ЗМІ в кризових ситуаціях, спричинених терористичними погрозами - це все є ознаками так званого “Сі-Ен-Ен синдрому”.

Таким чином, можна зробити висновок, що контекст і зміст новин були істотно змінені. Що новини іноді мають поганий вплив на громадську думку і на прийняття політичних рішень. У такий спосіб, у нинішню епоху масової комунікації, терористи отримують шанс для подібної маніпуляції та впливу, яким вони досі ніколи не володіли.

На формування громадської думки з приводу тероризму впливає не тільки спеціальний підбір фраз і термінів, але й власне контекстуальна подача матеріалу ЗМІ - у формі аналітичних заміток, коментарів, які можуть містити певну пропаганду ідей тероризму.

Щодо подальших перспектив дослідження проблеми взаємозв'язку ЗМІ та тероризму можна окреслити наступне коло питань: проблема маніпулювання аудіовізуальними образами, аналіз супровідних коментарів щодо актів тероризму, проблема прямої або прихованої пропаганди терористичної діяльності, зміна в оцінювальних судженнях аудиторії щодо проявів чи загроз тероризму після їх відповідного висвітлення в ЗМІ.

3. ЗАСОБИ ПРОТИДІЇ МЕДІА-ТЕРОРИЗМУ

Терористи цілком здатні застосовувати нові методи ведення війни, пристосовані до епохи засобів масової інформації, на відміну від більшості демократичних країн, які, за словами американського міністра оборони Дональда Рамсфелда, не є підготовленими. Беручи до уваги той факт, що екстремісти мають власних експертів з медіа-відносин, котрі навчені маніпулювати думкою еліти, стає очевидно, що в даний момент їх діяльність спрямована на планування і проведення атак всіма видами зв'язку. Вони знають про те, що спілкування стирає кордони і що один прес-реліз може викликати стільки спустошення як військовий напад, і крім того, мають можливість діяти швидко з невеликою кількістю людей та скромними коштами, на відміну від величезних, дорогих і бюрократизованих демократичних інститутів.

Вирішення проблеми тероризму, разом із превентивними заходами щодо виявлення та попередження його причин, умов виникнення феномену, силовим протистоянням, вимагає уважного підходу до діяльності засобів масової інформації.

Безвідповідальна поведінка засобів масової інформації може бути нейтралізована, якщо людина переконується, що зв'язок між експертом та ЗМІ, а також запланована трансляція новин, є невід'ємною частиною безпеки та реагування спецслужбами на кожну терористичну кампанію, так само як і частиною процесу планування та антикризового управління. У демократичному суспільстві раціональна та ефективна громадська інтелектуальна політика, яка, наскільки можливо, обмежує величезний вплив ЗМІ, котрі мають настільки життєво важливий елемент для успішної стратегії боротьби з тероризмом.

Ключовий удар по терористичній стратегії може бути завданий силами засобів масової інформації та політичним керівництвом, шляхом мобілізації демократичної громадської думки й зміцненням опору в суспільстві, а також спровокувавши жорсткіші та більш ефективні контрзаходи, що зірвуть зусилля терористів цілком, адже мета цих зусиль полягає в тому, щоб знищити силу волі противника, шляхом нагнітання страху.

Існує цілий ряд інших важливих засобів, за допомогою яких відповідальні ЗМІ в демократичному суспільстві можуть перешкодити цілям і завданням терористів. Транслюючи в об'єктивній манері жорстокість терористичного насильства і вбивства невинних, ЗМІ можуть внести істотний внесок в руйнування міфу про борців за справедливість і свободу, як терористи, зазвичай, описують себе Рекомендація № R (89) 7 "Про принципи поширення відеозаписів насильницького, жорстокого чи порнографічного змісту" // Інформаційне законодавство: Збірник законодавчих актів: У 6 т. / За заг. редакцією Ю.С. Шемшученка, І.С. Чижа. - Т.5. Міжнародно-правові акти в інформаційній сфері. - К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка". - С. 93..

Що ще може зробити ЗМІ в позитивному ключі, щоб допомогти у боротьбі з тероризмом? Можна відзначити деякі практичні форми допомоги:

* відповідальна і точна звітність про інциденти, може підвищити пильність серед населення (наприклад, щодо незвичайних сумок, підозрілих осіб і поведінки);

* ЗМІ можуть передавати попередження, видані поліцією для громадськості, а також інструкції про те, як поводитися в небезпечних ситуаціях;

* ЗМІ, маючи міжнародний вплив, можуть запропонувати цінні дані щодо закордонних рухів, відносин між різними людьми та терористами та різними терористичними організаціями, щодо нових видів зброї й можливих майбутніх загроз, таких як планування міжнародного терористичного видовища або знаки запобігання новітніх загроз;

* ЗМІ також є абсолютно незамінним форумом для якісних дискусій про соціальні та політичні наслідки тероризму, а також для розробки відповідних процедур і контрзаходів;

Засоби масової інформації не повинні ставати інструментом тероризму. Застосування добре продуманого підходу до ЗМІ, у західних ліберальних країнах, може стати зброєю, яка може бути використана у якості важливого засобу для перемоги над терористами.

Антитерористична боротьба не повинна використовуватися для обмеження свободи та незалежності преси. Це стосується самого інформаційного співтовариства, з метою створити модель в якій засоби масової інформації можуть бути використані в якості ефективного антитерористичного інструменту, який виключав би будь-яку, навіть мимовільну, співпрацю з терористами. Інформація, отримана на місці дії не повинна зашкодити жертвам терору.

Найбільш відомі британські ЗМІ, котрі спровокували тривалу напружену ситуацію в Північній Ірландії, були одними з перших хто визнав необхідність ввести власні правила з інструкціями журналістам про те, як доповідати про тероризм. Бі-Бі-Сі мають найстаріший документ з інструкціями під назвою “Тероризм і національна безпека”. У преамбулі документу зазначається, що: “Основна роль Бі-Бі-Сі - повідомляти про терористичну ситуацію - говорити правду, швидко, акуратно, відповідально та уникаючи спекуляцій”. Журналісту були надані вказівки щодо безпечного висвітлення ситуації у Північній Ірландії, згідно з якими, відповідальність журналіста за те, що він написав, особливо підкреслюється.