Визначення поняття медіа-тероризму та його загрози суспільству

Перший Міжнародний антитерористичний медіа форум, що відбувся в Москві в 2004 році, сформулював способи боротьби громадянського суспільства та ЗМІ проти тероризму. Була прийнята резолюція, в якій сказано про термінову необхідність журналістським співтовариствам “виходити у своїй професійній діяльності, з принципів цивільно-правової відповідальності, захисту людських цінностей, розтоптаними тими, хто хотів би розсіяти ненависть і страх”.

На міжнародній конференції “Журналісти проти терору”, що проходила в Ізраїлі в листопаді 2004 року, журналісти обговорили проблеми висвітлення тероризму в ЗМІ. Учасники рішуче засудили терор як одну з найсерйозніших загроз для людства, і, визнавши свою відповідальність, досягли згоди щодо підготовки нового антитерористичного статуту. Було висловлено думку, що нечинна Антитерористична Комісія повинна бути створена, щоб об'єднати всі міжнародні журналістські організації, а також адвокатів та неурядові організації.

Світовому співтовариству належить вирішити дуже складну задачу: знайти відповідь на питання, як нейтралізувати стрімку терористичну спрямованість до використання медіа задля розсіювання страху, і в той же час, забезпечувати свободу слова - ключовий демократичний принцип. Транснаціональний характер сучасного тероризму вимагає узгоджених зусиль на національному і міжнародному рівнях, з метою створення нових норм, що краще відповідають викликам сьогодення.

“Європейська Конвенція про захист прав людини та основних свобод” від 4 листопада 1950 року і "Міжнародний пакт про громадянські та політичні права" від 16 вересня 1966 року містять основні міжнародні норми, що стосуються діяльності журналістів в екстремальних умовах. Протокол №1, затверджений Генеральною Асамблеєю ООН і прийнятий 8 червня 1977 року, у своєму 79 законі говорить про заходи, спрямовані на захист журналістів, які перебувають у небезпечних професійних відрядженнях. Крім того, декларації та рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи про захист журналістів у ситуаціях конфлікту від 3 травня 1966 року є одними з найглибших і детальних міжнародно-правових актів у сфері засобів масової інформації.

Всесвітній саміт з питань інформаційного суспільства, що відбувся в Женеві в грудні 2003 року, прийняв декларацію “Побудова інформаційного суспільства: глобальний виклик в новому тисячолітті”, в якій говориться про необхідність запобігання використання інформаційних ресурсів і технологій у злочинних і терористичних цілях, дотримуючись при цьому прав людини.

Загальним висновком з усіх цих конференцій є те, що запровадження конкретних правових норм і морально-етичних норм, якими журналісти повинні керуватися при висвітленні терористичних актів і антитерористичних операцій, має життєво важливе значення. Також вважається, що засоби масової інформації можуть і повинні відігравати велику роль в антитерористичній стратегії.

У контексті формування міжнародного антитерористичного фронту, в тому числі та в інформаційній сфері, Рада Європи позитивно відреагувала на ініціативу Росії у зв'язку з прийняттям нового кодексу поведінки держав та ЗМІ в антитерористичній боротьбі. Комітетом Міністрів Ради Європи 2 березня 2005 року, була прийнята Декларація “Про свободу слова та інформації в ЗМІ у контексті боротьби з тероризмом”, яка містить рекомендації котрі повинні застосовуватися для висвітлення у ЗМІ терористичних актів і антитерористичних операцій. Цей документ ґрунтується на дотриманні балансу між свободою слова і відповідальністю ЗМІ при висвітленні кризових ситуацій. У Декларації також враховані інтереси і права громадськості, яка потребує адекватної інформації про терористичні акти та вимагає утримуватися від нараження на безпеку жертв терористичних актів, а також тих, хто бере участь в антитерористичних операціях. Той факт, що 46 держав-членів Ради Європи прийняли декларацію, говорить достатньо про важливість цієї проблеми, а також бажання Європейського співтовариства регулювати правила поведінки ЗМІ в кризових ситуаціях.

У березні 2005 року в Києві пройшла 7-а Європейська Міністерська конференція з питань засобів масової інформації, а також були зроблені висновки, пов'язані з майбутніми напрямками діяльності Ради Європи та міжнародного співробітництва в сфері масових комунікацій.

У червні 2005 року Парламентська Асамблея Ради Європи прийняла рекомендацію “ЗМІ та тероризм”, яка вимагає від Комітету Міністрів: “стежити за висвітленням тероризму в європейських ЗМІ, зокрема щодо Декларації, згаданої вище”. Також рекомендується “підготувати під керівництвом та у тісній співпраці із засобами масової інформації та професійними організаціями, а також з ЮНЕСКО та іншими організаціями, що працюють у тій же галузі, посібник для журналістів, які висвітлюють терористичні акти та насильство”. Той же документ передбачає, що держави-члени повинні проявляти більше ініціативи в застосуванні додаткового протоколу до Конвенції про кіберзлочинність шляхом “створення рамок для співробітництва у галузі безпеки між членами та ... для профілактики кібертероризму, у формі великомасштабних атак на комп'ютерні системи ..., які стосуються національної безпеки, громадської безпеки або економічного добробуту держави”.

Терористичні організації постійно намагаються скористатися засобами масової інформації для того, щоб створити й поширити атмосферу страху і паніки серед великої групи людей, оскільки вони чітко усвідомлюють вплив та важливість ЗМІ для досягнення їх цілей. Крім того, їх мета полягає в тому, щоб збільшити свою пропаганду, публічно проголошувати свої ідеї або змусити уряди піти на поступки або заплатити викуп. Всупереч тому, що засоби масової інформації представлені у відкритих суспільствах, як ми могли бачити в попередніх розділах, у багатьох випадках об'єкти терористичного маніпулювання та експлуатації, також можуть зробити безцінний внесок в успішну боротьбу проти тероризму. Існує кілька способів, з допомогою яких ЗМІ могли б реагувати на тероризм - це три основні політичні варіанти: політика невтручання, цензура в ЗМІ або нормативний акт, а також добровільне самообмеження.

Незалежно від серйозності ситуації та небезпеки, що виходить від певного терористичного акту, політика невтручання передбачає відсутність конкретних заходів, що стосуються висвітлення тероризму в ЗМІ. Існує велика ймовірність, що підхід невтручання також викликає атаки, які можуть наражати на небезпеку життя і майно людей, бо в гіршому випадку “пасивна мовчазна згода ЗМІ, як союзник терористичної кампанії, може допомогти створити ситуацію громадянської війни або її початку, з супутньою загрозою для стабільності, а також поставити виживання демократії під питання.”

Другим варіантом політики реакції ЗМІ на тероризм - це цензура в ЗМІ або нормативний акт. Попри те, що вільний доступ до ЗМІ є одним з основних постулатів демократичного суспільства, деякі демократичні країни стикаються з серйозними терористичними кампаніями та загрозами, в результаті невдалих спроб обмежити або повністю заборонити доступ ЗМІ до терористичних організацій.

У недавній історії було кілька прикладів таких спроб. Колишня прем'єр-міністр Британії Маргарет Тетчер зажадала від свого уряду прийняття закону, який би позбавив терористів гласності, та який би забанив розміщені в ЗМІ трансляції та заяви терористичних представників. Республіка Ірландія також заборонила інтерв'ю з Ірландською республіканською армією, Шинном Фейном або будь-якими іншими прес-секретарями терористичних організацій у рамках закону “Про ЗМІ” в 1960 році. Вважається, що ці заборони, скасовані відразу ж після того як був підписаний договір про припинення вогню, насправді знизив рівень підтримки Шинна Фейна серед виборців, і знизив легітимність, отриману ними під час появи в засобах масової інформації, особливо на телебаченні.

Аналогічні закони були внесені в ряді інших країн. У 1976 році Федеративна Республіка Німеччина ввела Закон про антиконституційну пропаганду, роблячи злочин публічної пропаганди та заохочення інших до вчинення злочину проти стабільності союзної республіки - злочинами, а отже, кримінальною справою. Іспанський уряд в 1984 році прийняв закон, в якому говориться, що підтримка або вихваляння всіх видів діяльності, заходів, відзначення ювілеїв або будь-які види прокламації та реклами терористичних організацій є кримінальними злочинами, і іспанські суди мали право закривати радіостанції і телеканали, котрі транслювали такі заяви. Австралія пішла ще далі, і після терактів у Данблейне і в Тасманії в 1996 році, заборонив всі сцени насильства в кіно і на ТБ, і надала чіткі інструкції для цензури в кіно, вірячи в прямий зв'язок між електронним і реальним насильством.

Проте, демократичні країни це зробили, зволікали щодо реалізації будь-якого виду цензури в ЗМІ, незалежно від рівня небезпеки форм тероризму, в основному тому, що свобода ЗМІ є одним з основних принципів демократичного суспільства. Крім того, будь-який тип цензури разом з тим підриває довіру громадськості до вірогідності інформації. Незалежно від важливості уникнути можливості будь-якої форми терористичного контролю над ЗМІ, жертвування вільними ЗМІ означало б, дозвіл терористам для знищення одного з ключових принципів демократичного суспільства.

Тим не менш, вільні засоби масової інформації не передбачають безумовну свободу слова, і заборона розпалювання або заохочення ненависті або будь-якої іншої форми насильства в засобах масової інформації регулюються кримінальним законодавством в кожній демократичній країні.

Більш відповідальні ЗМІ надають перевагу так званому добровільному самообмеженню, через яке вони самі намагаються уникнути можливих маніпуляцій та експлуатацій, які проводять терористичні організації. Для цієї мети були розроблені довідники та посібники про те, як діяти в кризових ситуаціях, викликаних деякими терористичними актами. Багато великих медіа-організацій прийняли керівні принципи серед своїх співробітників щодо “уважності, сумлінного спостереження і стриманості” у висвітленні тероризму, уникаючи надання терористу/викрадачу надмірної уваги (хоча прямі трансляції з місця подій не обмежуються), не допускаючи втручання зв'язків влади, за допомогою експертних радників в ситуації з заручниками, уникаючи запитань або повідомлень котрі, як правило, погіршують ситуацію, підкоряючись усім вказівкам поліції та намагатися домогтися такого балансу в стрічці новин, при якому терористична історія не надто витіснятиме інші важливі новини дня.

Визначення та застосування цих керівних принципів, може допомогти терористам у досягненні їх цілей, тому ми вважаємо, що кожна медіа-компанія повинна навчати своїх співробітників у цьому напрямку. Пол Уілкінсон робить висновок, що: "ЗМІ, якщо вони дійсно хочуть продемонструвати необхідну обережність і відповідальність у висвітленні такої делікатної теми, повинні створювати заходи самоконтролю, які були б одночасно доцільними і ефективними”, і він цитує Маргарет Тетчер, котра стверджувала: “ЗМІ повинні зважати й робити так, як роблять ті хто використовують свободу для знищення свободи, як це роблять терористи, заслуговуючи собі таку увагу” Sharp P. Thatcher's Diplomacy: The Revival of British Foreign Policy / Paul Sharp. - Hampshire: Macmillan Press LTD, 1997. - 266 с..

Нездатність журналістської спільноти сприяти національному об'єднанню перед лицем небезпеки - головна особливість сучасного стану проблеми інформаційної безпеки. Легкість, з якою ЗМІ стають знаряддям маніпулятивного, деструктивного впливу на аудиторію, є наслідком загальної неспроможності ЗМІ, як поля національного самовизначення і самовираження, що призводить до тотальної дезорієнтації та деморалізації суспільства. У зв'язку з цим, за допомогою наведених нижче рекомендацій, наслідки медіа-тероризму можуть бути зведені до мінімуму:

Об'єктивність. ЗМІ повинні усвідомлювати свій обов'язок перед суспільством, оскільки одним з намірів терористів є спроба похитнути відчуття впевненості у населення щодо власної безпеки. Таким чином, об'єктивність повинна бути ключовою умовою при висвітленні подій. Засобам масової інформації необхідно представляти аудиторії обидві сторони події, справедливо та без упередженості, таким чином, щоб виробляти в людей уміння тверезо оцінювати проблему.

Ясність. Оскільки важливою частиною боротьби з тероризмом є інформаційна війна, одна з цілей терористів дезінформувати громадськість, а також використовувати невизначеність і підозри, які виникають, у своїх цілях. Враховуючи це, ЗМІ повинні надавати чітку і фактичну інформацію наскільки це можливо, аби не допустити неправильного тлумачення тероризму з боку громадськості та урядових чиновників, які можуть прийняти не оптимальне рішення стосовно заходів протидії. ЗМІ особливо необхідно уникати крайнощів і сліпо упереджених точок зору, які піднімають рейтинги, і використовувати просту зрозумілу всім мову, щоб не посіювати паніку.

Вибіркове використання “м'якої сили” - хоча деякі виступають за використання інструментів ЗМІ в якості пропаганди проти тероризму, проте це не приносить ніяких результатів, враховуючи, що ЗМІ мають певні межі та правові і моральні зобов'язання, на відміну від терористів. Це також не є продуктивним, адже пропаганда у ЗМІ лише тільки підсилює відчуття могутності терористичних організацій. Натомість ЗМІ могли б виступати у якості зв'язків з громадськістю та інструментом публічної дипломатії, що впливати на населення та потенційних новобранців.

Диференціація. Оскільки не всі терористичні групи подібні, мас-медіа повинні розрізняти різні види тероризму і терористичних груп, щоб не провокувати та мобілізувати громадськість проти певних етнічних груп чи релігійних меншин. Іншими словами, вкрай важливими є не висвітлювати новини та події у світлі відокремлення групи, створюючи сценарій “ми проти них”. Таке розгалуження може створити соціальну напругу в полікультурних суспільствах і спровокувати подальші напад та атаки, адже гнів і безвихідь штовхатимуть потенційних новобранців, співчуваючих, і, навіть, поміркованих на повстання.

Протидія кібертероризму. Інтернет став головним форумом для дискусій у глобальному масштабі для чисельних громад, що безпосередньо впливає на глобальне політичне насилля. Повідомлення про насильство та репресивні групи також значною мірою спираються на інтернет. Іншими словами, вік інтернету приніс вік онлайн-тероризму, що дає терористам можливість безпосередньо залучати прихильників, отримувати гроші та розповсюджувати їх послання. Хоча регулювання діяльності ЗМІ і зокрема інтернету постає дилемою через неминуче протиріччя між цензурою та демократичною традицією свободи слова, недоторканності приватного життя та свободи преси, вкрай важливо вживати заходів проти кібер-терористичної діяльності. Ці заходи можуть включати відстеження їх діяльності на форумах, спілкування в соцмережах і запобігати поширенню радикальних матеріалів на специфічних сайтах. Крім того, не зайвим буде прийняття законів на національному рівні, для покарання тих, хто використовуючи інтернет, провокує населення і розсіює страх, пропагує та залучає до терористичних організацій. Це дасть шанс виявити терористів, а отже, і запобігти можливому теракту.

Допомога уряду. Уряд може підтримувати та сприяти ЗМІ, надаючи політичний контекст і передумови будь-яких пов'язаних з тероризмом історій та подій, адже це, в ідеалі, кінцева мета мас-медіа - правильно інформувати аудиторію. В такому разі, співробітництво між урядом та ЗМІ краще інформуватиме суспільство, спростовуючи доводи терористі, позбавивши їх публічності котру вони хотіли б сформувати.

Таким чином, проблема загальносвітової протидії загрозам інформаційного тероризму поглиблюється у зв'язку з тим, що тероризм повністю перейшов у сферу міжнародних відносин. Відповідно, шляхи створення ефективних систем протидії також перебувають у компетенції міжнародного права. Практика боротьби з даним явищем показує, що медіа - тероризм ніби експлуатує принципи та норми міжнародного права, їх гуманістичну спрямованість, майстерно паразитуючи на основних правах та свободах, активно використовуючи їх для досягнення своїх цілей.

Можна констатувати, що застосування добре продуманого підходу до ЗМІ, у західних ліберальних країнах, може стати зброєю, яка може бути використана у якості важливого засобу для перемоги над терористами. Журналістським спільнотам слід створити спеціальні рекомендації, що стосувалися б самоконтролю ЗМІ, при висвітленні подій або осіб пов'язаних з терором, в якості однієї з необхідних умов для успішної антитерористичної боротьби. Введення конкретних правових норм і морально-етичних норм, якими журналісти повинні керуватися при висвітленні терористичних актів і антитерористичних операцій, має життєво важливе значення. Також вважається, що засоби масової інформації можуть, і повинні, відігравати велику роль в антитерористичній стратегії.

Світовому співтовариству належить вирішити дуже складну задачу: знайти відповідь на питання, як нейтралізувати стрімку терористичну спрямованість до використання медіа задля розсіювання страху, і в той же час, забезпечувати ключовий демократичний принцип - свободу слова. Транснаціональний характер сучасного тероризму вимагає узгоджених зусиль на національному і міжнародному рівнях, з метою створення нових норм, що краще відповідатимуть викликам сьогодення.

ВИСНОВКИ

Інформаційна революція, яка досягла свого піку в другій половині 20-го століття, впливає на всі сфери діяльності світового співтовариства та спонукає до їх трансформації. Інформаційні технології докорінно змінили спосіб життя людей, у спілкуванні, діловій активності та дозвіллі, а також в різних інших аспектах повсякденного життя. Одним з наслідків трансформованого таким чином суспільства є його відкритість, а також все швидша і більша доступність інформації. Можна зробити висновок, що сьогоднішні соціальні рухи, в значній мірі під впливом інформації, набувають нового значення. Одним з прямих наслідків цих процесів є нові можливості засобів масової інформації у швидкій передачі інформації і їх глобальному поширенні, назва яким - медіа-тероризм.

Без допомоги ЗМІ, терористична риторика буде впливати тільки на тих, хто в безпосередній близькості від терористичного насильства. І навпаки, за допомогою ЗМІ, тероризм досягає набагато більш широкої, іноді глобальної аудиторії. Більшість людей отримують політичну інформацію зі ЗМІ, таким чином, зображення тероризму у ЗМІ може мати величезний вплив на те, що люди думають про тероризм і як обговорюють його.

Незаперечним є той факт, що тероризм і ЗМІ пов'язані між собою певним чином. Однак суть питання не в їх відносинах, а в тому чи впливає це на громадську думку і процес прийняття рішень, що зіграє на користь терористам.

Виходячи з цих заяв можна зробити висновок, що позбавлення тероризму публічності може значно зменшити їх згубний вплив і частоту їх дій. Однак варто підкреслити, що постійне висвітлення у ЗМІ терористичних дій з культивуванням насильства, викликає в населення страх та панічні настрої. Необхідно допомагати суспільству формувати негативне сприйняття насилля, виробляючи, при цьому, вміння тверезо оцінювати ситуацію.

Сьогодні ЗМІ не тільки формують громадську думку, а також проводять свою політику. Журналісти мають справу з визначенням великої кількості різних операцій пов'язаних з розпорядженням уряду, а також з прогнозуванням можливої суспільної реакції на певні кроки уряду. Хоффман з цієї причини вважає, що аналітична журналістика в зв'язку з електронікою істотно змінює контекст та зміст новин, і це іноді має поганий вплив на громадську думку і на політичні рішення. У такий спосіб, у нинішню епоху масової комунікації, терористи отримують шанс для подібної маніпуляції та впливу, яким вони досі ніколи не володіли, адже, “що не було опубліковано у ЗМІ, не відбулося взагалі”.

Проблема боротьби з тероризмом до сьогодні залишається найбільш актуальною. Для того, щоб зробити боротьбу з тероризмом успішною, антитерористичним організаціям варто також пристосовуватись до їх дій, на організаційному, стратегічному та технологічному рівнях. Спираючись на тезу наведену в даному дослідженні, можна зробити висновок, що нова парадигма тероризму є результатом розвитку інформаційних технологій, що проявляється, зокрема, шляхом визнання терористичними організаціями важливості засобів масової інформації у досягненні їх цілей.

Таким чином, сучасні демократичні суспільства повинні відповідати на новий тероризм новою антитерористичною стратегією, яка буде враховувати роль ЗМІ в сучасному суспільстві, а також їх роль у терористичних стратегіях. Включення засобів масової інформації може внести значний внесок в успішну боротьбу проти тероризму. Світовій спільноті варто вжити усі можливі заходи для запобігання проявам медіа-тероризму, як на міжнародному так і на національному рівнях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдеев Ю.И. Основные тенденции современного терроризма // Современный терроризм: состояние и перспективы. Под ред. Е.И. Степанова. - М.: Эдиториал УРСС, 2000. - С. 245.

2. Дубов Д. В. Державна інформаційна політика україни в умовах гібридного миру та війни / Дмитро Володимирович Дубов // Стратегічні пріоритети. - 2014.

3. Кіслов Д. В. Безпека масових комунікацій та інформаційний суверенітет нації / Д. В. Кіслов. // Стратегічна панорама. - 2009. - №1. - С. 204.

4. Ковлагина Д. А. Информационный терроризм: понятие, уголовно-правовые и иные меры противодействия : дис. канд. юр. наук / Ковлагина Дарья Александровна - Саратов, 2016. - 217 с.

5. Коршунов В. О. Політичний тероризм: інформаційні методи боротьби: автореф. дис. на здо-буття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 "Політична інститути та процеси"/Коршунов В. О. -- Дніпропетровськ, 2008. -- C. 18 .

6. Крутов В. В. Протидія інформаційному тероризму та його фінансуванню в сучасних умовах / В. В. Крутов, М. П. Стрельбицький, О. А. Шевченко. - Ужгород: НАПрНУ, 2014. - 309 с. - (ТОВ "ІВА").

7. Леонов Б. Д. Тероризм в аспекті діяльності засобів масової інформації / Б. Д. Леонов. // Інформація і право. - 2014. - №1. - С. 110.

8. Макаренко Є.А. Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози / Макаренко Є.А., Рижков М.М., Ожеван М.А.. - Київ: Центр вільної преси, 2006. - 916 с.

9. Международный антитеррористический Медиафорум “СМИ против терроризма и наркотиков” [Електронний ресурс] // Москва. - 2004.

10. Рекомендація № R (89) 7 "Про принципи поширення відеозаписів насильницького, жорстокого чи порнографічного змісту" // Інформаційне законодавство: Збірник законодавчих актів: У 6 т. / За заг. редакцією Ю.С. Шемшученка, І.С. Чижа. - Т.5. Міжнародно-правові акти в інформаційній сфері. - К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка". - С. 93.

11. Рогова О. В. Особливості висвітлення засобами масової інформації актів тероризму / О. В. Рогова. // НПУ імені М. П. Драгоманова. - 2007. - №64. - С. 234.

12. Рогова О.В. Тероризм і ЗМІ: морально-етичний аспект конфлікту // Нова парадигма - 2006. - №53. - С. 142.

13. Ткач В. Ф. Спецпропаганда як інформаційний складник гібридної війни Росії проти України / Володимир Федорович Ткач. // Стратегічні пріорітети. - 201. - №1. - С. 132.

14. Форос А. В. Інформаційний тероризм як загроза національній безпеці україни / А. В. Форос. // Правова держава. - 2010. - №12. - С. 256-260.

15. Hoffman B. Inside Terrorism / Bruce Hoffman. - New York: Columbia University Press, 2006. - 431 с.

16. Laqueur W. The New Terrorism: Fanaticism and the Arms of Mass Destruction / Walter Laqueur. - New York: Oxford University Press, 1999. - 317 с.

17. Matusitz J. A. Terrorism and Communication: A Critical Introduction / Jonathan Andre Matusitz. - USA: SAGE Publications Ltd., 2013. - 520 с.

18. Sharp P. Thatcher's Diplomacy: The Revival of British Foreign Policy / Paul Sharp. - Hampshire: Macmillan Press LTD, 1997. - 266 с.

19. Tuman J. S. Communicating Terror: The Rhetorical Dimensions of Terrorism / Joseph Tuman. - California: SAGW Publications, 2010. - 222 с. - (2nd edition).

Размещено на Allbest.ru