Сучасний медіапростір в умовах побудови новітньої моделі державної інформаційної політики (до 30-річчя незалежності України; архетипний підхід)

люди смартфону;

люди телефону;

люди вулиці та аналогу;

люди інтровертні, вимогливі й нетерпимі до власних стилей публічного прояву;

окремо - люди соцмереж і люди усамітнені або занурені у спеіалізовані кола та середовища, люди вільні у часі і заклопотані, люди зосереджені на справі, у творчості і незосереджені;

нарешті, люди різних реальностей, а також люди монореальні і люди поліреальнісні та поліконтекстні у свідомості, люди прямої мови й люди іносказання.

Є не лише технологічні змінні - є змінні ціннісні.

Усе це створює різні аудиторії, які лише частково перетинаються у часі та у просторі, лише частково встигають звикнути до мови одне одного, опанувати біографії та розчути інших, самих себе, Космос.

Винайдені елементи матриці антікомунікації у ході організації нами та визначення змістів діалогу, у т. ч., у радіоефірі США, оффлайн та онлайн, експертів різних країн (середина 90-х рр. - 2021 р.).

Антікомунікації завдає, на нашу думку, і є небезпечною ситуація формалізованих підходів до реалізації мовної державної політики на прикордонні у Закарпатській, Чернівецькій, Харківській областях, а також у прифронтовій та буферних зонах у Луганській та Донецькій областях. Недосконалими є підходи і щодо мови жителів України - представників українсько-єврейської ідентичності. Більш того, мова кожної людини індивідуальна.

Таким чином, Україна у певній мірі випадає з європейського контексту.

Причинами проблемності збереження європейської ідентичності у цілому (за (Р. Шведом, К. Шором, П. Бергером, Р. Дарендорфом, У. Беком) є виклики, з якими стикається сучасна публічна політика держав: процес подальшого розширення Євросоюзу; формування нового світопорядку; процеси глобалізації; зміна природи, структури й форм модерних держав («денаціоналізація - ерозія або трансформація національної держави у державу транснаціональну»); зміна характеру цивілізаційних загроз і нездатність національних держав самостійно вирішувати проблеми безпеки; руйнування/стирання кордонів; формування інформаційного суспільства; потреба альтернативних орієнтирів; зростання рівня масових міграцій людей; появи феномену номадизму як нов ого способу життя та мислення людини у ХХІ ст.; трансформування смислового поля диспозиції свій - чужий-інший; трансформація ідентичності; масова культура; криза журналістики та ін.

З огляду на зазначені виклики у формуванні інформаційної політики ЄС та Рада Європи спираються на принципи належного врядування.

Належне врядування у сфері інформаційної політики України, згідно з ним розвиток медіапростору України мусять і можуть розвиватися на основі таких принципів, як єдність пізнання і самопізнання, творення й самотворення медіапростору як основоположного принципу розвитку медіапростору, інформаційної політики та підходів врядування щодо них тощо.

Європейський Союз приділяє велику увагу розвитку публічної сфери.

Публічна державна влада може бути прозора, напівприхована, прихована й криптологічна.

Дж. Дьюї пропонував включити до поняття публіки хворих, божевільних, психічно неврівноважених. Це розширює публічний інтерес.

Політичні комунікації тісно пов'язані з поширенням інформації: з центру до периферії, безпосередньо між індивідами, шляхом консультацій індивіда з центром, шляхом здійснення запиту центра щодо інформації з периферійного джерела.

Громадська думка - первинне джерело легитимації влади.

Поняття «публічна сфера» і «публічна політика» ще не отримали свого належного значення.

2005 р. було створено план дій для Європейської комунікації («Action Plan to improve communicating Europe»), план із розвитку демократії, діалогу та дебатів («Plan D for Democracy, Dialogue and Debate») і «білу книгу» для розробки та координування Європейської комунікаційної політики («White Paper on a European Communication Policy»).

В Україні публічна сфера почала формуватися у 90 -і рр. ХХ ст.

Важливими бачаться втілення у практиці належного врядування у сфері інформаційної політики понять «Україна» і «українство», «світ» тощо як цілісних понять.

Енциклопедичний підхід відзначає праці В. Вернадського, Ф. Вовка, М. Грушевського, С. Єфремова, А. Кримського, В. Кубійовича, З. Кузеля, І. Раковського, І. Франка.

Узагалі фундаторами знань про Україну та українців, філософських засад розвитку наук «державне управління», «належне врядування», починаючи з давніх, праукраїнських часів і києво -руської доби, стали перші українозавці - Анахарсис, Арістей, Костянтин Багрянородний, Геродот, Гіппократ, Гомер, Леонтій Диякон, Есхіл, Іоанн Златоуст, Йордан, Прокопій Кесарійський, Г. Мілетський, Никифор, Феофан Сповідник, Пліній Старший, Птолемей, трабон, Тацит, київські князі Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, Святослав, Володимир Василькович, Іларіон, Нестрр, Клим Смолятич, Мойсей Видубицький, Никифор, Данил Заточник, мислителі часів Відродження та Реформації Станіслав Оріховський, Клірик Острозький, Іван Вишенський, Кирил Транквіліон (Ставровецький), Касіян Сакович, Феофан Прокопович, Георгій Кониський, ригорій Сковорода. Їх справу продовжили В. Антонович, Д. Багалій О. Бочковський, М. Брайчевський, В. Вернадський, О. Гомотюк, М. Грушевський, Д. Дорошенко, М. Драгоманов, С. Єфремов, М. Костомаров, І. Крип'якевич, В. Кубійович, З. Кузеля, П. Куліш, Ю. Лип, М. Максимович, О. Оглобин, О. Потебня, О. Пріцак, І. Франко, Ю. Шевельов (Шерех), Т. Шевченко, А. Шептицький, сучасники В. Баран, Л. Винар, Н. Горбач, В. Горський, С. Єрмоленко, В. Ідзьо, Я. Калакура, І. Краснодемська, В. Крисаченко,П. Кононенко, Т. Кононенко, О. Нагірняк, С. Наливайко, О. Погрібний, М. Попович, В. Смолій, В. Сніжко, В. Солдатенко, Л. Токар, Д. Штогрин.

Серед найбільш важливих спільних проектів у межах Рамкової програми співробітництва (РПС) України з РЄ та ЄС 2014 -2017 рр. є проект «Свобода медіа в Україні». Поняття «свобода медіа» є одним із базових у визначенні наявності «свободи думок». 2014-2017 рр. в Україні впроваджено дії щодо:

забезпечення прозорості медіавласності;

мовлення територіальних громад;

суспільного мовлення;

цифрового мовлення;

заходів з питань інформаційної безпеки. [22-27].

У Доктрині інформаційної безпеки України проголошено пріоритети державної політики в інформаційній сфері [28, с. 11-14].

2016 р. прийнято Концепцію популяризації України у світі [29].

Під впливом глобальних процесів змінюються національне як таке, змінюються мова і ставлення до тексту. «Словом 2015 року» назвав емоджі Оксфордський словник англійської мови, зокрема професор лінгвістики В. Еванс назвав емоджі найбільш динамічною за розвитком системою знаків у Великій Британії [30].

Засобами емоджі, гіфок, мемів можна спілкуватися без слів. З'явився окремий підвид війни - меметична війна. При цьому сильніші за тексти чи картинки відео, вироблення відео дедалі стає все доступнішим кожному, - маємо тотальну візуалізацію. Відео лаконічніші та конкретніші за розгорнуті абстрактні тексти.

Образи агресивно витісняють слова. Це одна з рис нового часу: людство не просто йде далі, воно повертається обличчям до власної природи. Воно реанімує істину у відповідь християнській тезі «Спочатку було слово». Адже є така істина: «Спочатку було зображення». Про неї нагадало відкриття 2018 р.: неандертальці володіли навичками наскельного живопису щонайменше 65 тисяч років тому.

Людина розумна (homo sapiens) еволюціонувала в людину смартфонову (homo phonum). 1998 р. науковці Екларк та Д. Челмерз обгуртували концепцію «розширеного розуму».

Платформи стають новим простором. З'являються поняття когнітивного бою, когнітивної війни. Когнітивні удари активно використовуються у пропаганді та антіпропаганді, у рекламі та антірекламі, у поданні викривленої нформації.

Реальності оффлайн і онлайн можуть не перетинатися або співпадати частково. Маємо оманливий ефект паралельних реальностей, який у певних випадках стає рятівним, допоміжним, розвиваючим.

Увесь час до кінця ХХ століття можна позначити наративом: «Порядок був».

За зазначених умов нагальною бачиться зміна бізнес -моделі медіа. Це може допомогти зробити блокчейн. Він може допогти посилити незалежність медіа та збільшии інвестиції у професіоналізм. Медіа стануть сильнішими, адже зароблятимуть на своєму контенті, менше залежатимуть від власників, спонсорів і реклами, які сприяють маніпуляціям реальністю. Ю. Харарі оголосив про виникнення нової релігії світу - датаїзму, коли Всесвіт уявляється потоком даних, і покликання людства - зробити систему обробки даних.

Письменник Н. Мейлер вживає слово «фактоїд» - факт, що не існує до того, як з'явиться у журналі чи газеті. Філософ Ж. Бодріяр присвячує книгу симулярку - дійсності, яка приховує той факт, що її немає. Симулякри й симуляції сприяють абсолютній маніпуляції.

1999 р. ідеї Ж. Бодріяра надихнули братів Л. та Е. Вачовскі на створення фільму «Матриця».

Все ж спільна реальність існує. Об'єднують усіх загальнолюдські цінності. Для України це гідність, свобода, єдність, європейськість, процвітання. «Найбільша помилка, яку ми можемо зробити, - полишити зусилля шукаи правду та протистояти комунікативній війні. Найкраще, що ми можемо зробити, - це будувати свою реальність на сприйнятті, в основі якого лежить правда й повага до загальнолюдських цінностей (Д. Кулеба) [32, с. 100-103].

Дослідження телерадіоінформаційного простору і виявлення у ньому смислів, які є пропагандистськими з боку Росії, нав'язують парадигму «рускаго міра», а також прийняття рішень щодо заборони трансляції відповідних телеканалів, є одними з напрямків роботи Національної ради з питань телебачення і радіомовлення протягом останніх чотрьох років. Національна рада співпрацює з правоохоронними органами, мас-медіа, громадськими організаціями, волонтерами, громадянами, представниками Ради Європи.

Ось деякі результати нашого дослідження медіапростору прикордоння Харківської області 2016-2021 рр. Станом на лютий 2021 р. у приймачах цифрового телесигналу Т2 у прикордонних районах Харківської області приймаються 10 телеканалів, попередньо на частоті 58ТВК: «Первый канал», «Россия1», «Россия 2», «НТВ», «Перебург-5», «Россия К», «Россия 24», «Карусель», «ОТР», «ТВЦ».

Канали приймаються у Дворічанському, Куп'янському, Шевченківському, Вовчанському, Великобурлуцькому, Дергачівському Печенізькому, Золочівському, Богодухівському, Краснокутському, Валківському, Коломакському, Харківському районах та м. Харкові.

На вивчення поставлене і питання мовлення в ефірі російськог о радіо. За нашими попередніми даними, в ефірі прикордоння Харківщини, принаймні у Дергачівському, Вовчанському, Великобурлуцькому, Дворічанському, Куп'янському, Харківському районах зафіксовано 15 радіо Росії на 221 частоті (вказані частоти у МГц): «Радіо Маяк» (68,48), «Радио России» (66,80; 73,64), «Спорт FM» (87.60), «Комсомольская правда» (90.70), «Рекорд» (91.40), «Мир Белогорья» (98.50; 100.90), «Юмор FM» (101.10; 104.70), «Радио для друзей» (101.70), «Русское Радио» (102.20; 104.80), «Наше радио» (102.3; 104.5), «Energy» (104.20), «Радио 7 на семи холмах» (104.40), «Ретро FM» (106.30), «Дорожное радио» (106.80), «Авторадио» (106.90; 107.70).

Протягом 2014-2020 рр. з Переліку програм, зміст яких відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення і ретрансляція яких на території України не обмежується згідно з частиною першою статті 42 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», вилучено 73 російських програми (понад 30 рішень Національної ради), які раніше були в Переліку адаптованих каналів. Вилучення програм і створення «чорних списків» Міністерства культури є темою дискусії й сперечань у суспільстві.

Важливими шляхами протидії експансії путінської Росії у телерадіопросторі прикордоння України (посилення Росією потужності веж у Бєлгороді, Шебекіному, Валуйках тощо), на наш погляд, є передусім розвиток і модернізація медіапростору України. І такі кроки здійснюються. У квітні 2016 р. Національна рада стала ініціатором впровадження малопотужних передавачів у діапазоні 87,5 - 108 МГц для забезпечення невеликих населених пунктів програмами суспільного та місцевого радіомовлення, що сприятиме кращому інформуванню населення та його оповіщенню у разі стихійного лиха чи надзвичайних ситуацій.

Станом на 25.11.2019 в Україні створено 82 радіо мовлення громад, і буде створено найближчим часом ще понад 70 таких радіо відповідно до прорахованих частот.

Ухвалено Закон України від 16 червня 2016 р. № 1421 -VIII «Про внесення змін у деякі закони України щодо частки музичних творів державною мовою в програмах телерадіоорганізацій» та внесено зміни до частин другої та п'ятої статті 9 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Від листопада 2016 рр. до серпня 2021 рр. автором статті проведено 140 добових моніторингів програм 12 місцевих та регіональних радіокомпаній, які мовлять у FM-діапазоні, і 57 тижневих моніторингів місцевих телемовників на предмет дотримання мовних квот і програмного наповнення.

За результатами проведених моніторингів можна стверджувати, що стан ом на січень 2021 року телерадіоорганізації України в цілому дотримуються прийнятих норм виконання пісень і ведення передач українською та європейськими мовами.

2019 р. створено Міністерство цифрової трансформації України, що суттєво вплинуло на світове лідерство України як найбільш адаптивної до електронних технологій держави.

Що стосується переходу на цифрове телебачення, то з цим є проблеми (білі плями непокриття сигналом тощо).

Незважаючи на позитивні зміни, належне врядування в Україні маємо здебільшого на словах: креативність, інновації, нові підходи. В реальності багато років маємо містечковість, провінційність; тон у великій мірі задають ті стереотипно мислячі керманичі тоталітарного зразка, які запанували у різний час у верхніх ешелонах влади нової України в столичному та регіональних істеблішментах.

Дуже низький рівень цивілізації у владі і найвищі показники - світового рівня - з боку українських вчених, експертів, програмістів, службовців, діячів мистецтва, працівників різних сфер.

Тобто, діє закон неадекватності державної влади самому суспільству.

Певні виклики поставили перед інформаційною політикою держави пандемія COVID-19 та адміністративно-територіальна реформа в Україні (укрупнення громад і районів).

Відповідно щодо відповіді на пандемію суттєвими кроками держави стали просвітницька та профілактична діяльність, введення дистанційної та змішаної форм навчання у освітніх закладах, запровадження допоміжних програм для підтримки інформаційних галузей, зокрема Всеукраїнського проєкту обміну телепрограмами «MEDIA CHANGE UKRAINE».

Стосовно адміністративно-територіальної реформи в Україні одним з головних викликів стало збереження соціально -культурної сфери.

Особисто нами були запроваджені кроки по роз'яснювальній роботі з місцевими органами влади щодо збереження радіомовлення громад (місцеве ефірне малопотужне радіо).

При цьому заходи безпеки виявляються одночасно факторами обмеження свободи громадян.

Життя людини є насиченішим, різноманітнішим, змістовнішим, деталізованішим, ніж суто сфера прав і свобод тощо. І суспільством у цілому держава має опікуватися ефективно. Передусім це безпека держави, актуальна для України зокрема останніми роками.

У травні 2000 р. під час конференції зацікавлених європейських міністерств був прийнятий проект «електронна Європа» («e-Europe»), а також директива «e- Europe 2002 Action Plan», відповідно до якої ставилося завдання реалізувати в країнах-кандидатах на вступ до ЄС до 2005 р. Програму створення національних електронних урядів. Ключові цілі цієї програми полягали в такому:

- забезпечити кожній школі, кожному підприємству, кожному громадянинові вихід в онлайнове середовище;

- підтримувати поширення європейської культури через створення цифрової літератури, фінансування і розвиток нових ідей;

- гарантувати соціальну спрямованість інформаційному суспільству, сприяти зростанню довіри громадян до держави і зміцнення соціальної згоди.

Проект «e-Europe 2002» доповнив План Дій «e-Europe+» для держав- кандидатів до ЄС. На Європейській міністерській конференції у Варшаві в травні 2000 р. Центральні і Східні Європейські країни були згодні розпочати План дій «e-Europelike». У лютому 2001 р. Європейська Комісія запросила Кіпр, Мальту і Туреччину приєднатися до цієї ініціативи. План дій «eEurope+», розроблений для країн-кандидатів на саміті в

Ґетеборзі в червні 2001 р., ухвалив дорожню карту для прискорення реформ і модернізації їх економік.

Стратегія і2010 передбачала три основні мети:

- створення єдиного європейського інформаційного простору, необхідного для успішного функціонування відкритого і конкурентоспроможного внутрішнього ринку у сфері інформаційного суспільства і засобів масової інформації;

- зростання інновацій та інвестицій у дослідження в галузі інформаційних і комунікаційних технологій;

- інтегративне європейське інформаційне суспільство, що висуває на передній план кращу якість громадських послуг і життя.

Розвиває стратегію і2010 «План розвитку цифрової Європи», представлений на конференції ІСТ 2010 [33].

Одною з основних організаційних форм координації наукових досліджень і розробок технологій у країнах Євросоюзу (ЄС) є так звані «Рамкові програми» (РП).

Програма «Креативна Європа» на 2014-2020 роки являє собою унікальну платформу для скоординованої та конструктивної підтримки їх по всьому континенту.

Переглянута Директива про аудіовізуальні медіа-послуги надасть подальші можливості для просування європейських творів, однак необхідні супровідні заходи підтримки, які допоможуть зробити європейські ненаціональні твори більш доступними в Європі та за її межами.

Разом із іншими програмами «Креативна Європа» забезпечить:

синергію з освітою та молодіжною політикою;

синергію з програмою «Права та цінності» (захист медіаплюралізму, європейської ідентичності, цінностей та культурної спадщини. можливості для залучення, участі та пам'яті);

синергію із зайнятістю та соціальною політикою;

синергію з регіональною, міською та сільською політикою;

синергію з єдиним ринком;

синергію з програмою Digital;

синергію з дослідницькою та інноваційною програмою ЄС;

синергія з політикою зовнішніх дій.

Директива про аудіовізуальні медіа-послуги (AVMSD) передбачає надання правил для формування технологічного розвитку; створення рівних ігрових умов для нових аудіовізуальних засобів масової інформації; збереження культурного різноманіття; захист дітей та споживачів; захист плюралізму ЗМІ; боротьба з расовою та релігійною ненавистю; гарантування незалежності національних регуляторів ЗМІ.

Сьогодні інформаційна політика Європейського Союзу виходить із доктрини європейського інформаційного суспільства, яка була проголошена 1994 року в доповіді «Європа і глобальне інформаційне суспільство: рекомендації для Європейської Ради ЄС» (доповідь М. Бангеманна).

16 вересня 2014 г. Верховна Рада України та Європейський Парламент ратифікували Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Заявлені спільні цінності України та ЄС: повага до демократичних принципів, верховенства права, належного врядування, прав людини та основоположних свобод. Також проголошено повагу до принципів суверенітету й територіальної цілісності, непорушності кордонів і незалежності, протидія розповсюдженню зброї масового знищення тощо.

12 січня 2015 р. схвалена Стратегія сталого розвитку «Україна 2020».

У грудні 2019 р. в Україні зареєстровано проект Закону «Про медіа».

Сьогодні дослідники виділяють дві моделі відносин держави та ринку в інформаційній сфері: західну і східну. Західною моделлю називають шлях, яким йдуть індустріально розвинені країни, в його рамках можна виділити модель континентальної Європи і англосаксонську.

Англосаксонська модель визначається загальною концепцією соціально - економічного розвитку, яка передбачає превалювання приватного сектора над функціями держави в усіх напрямках розвитку суспільства.

У той же час, концепція національної інформаційної політики США ставить завдання розширення і вдосконалення інформаційного простору, посилення свого впливу в таких регіонах, як Латинська Америка, Центральна і Східна Європа, країни Арабського світу та Азійсько-Тихоокеанського регіону. США запропонували доктрину “інформаційної парасольки” міжнародного співробітництва з широким колом країн у різних регіонах світу, суть якої у превентивній комунікації на основі переміщення масивів інформації, що передається США державам -реципієнтам для забезпечення їх національних інтересів і, як наслідок, збереження лідерства США в політичній системі міжнародних відносин.

Англійська модель максимально наближена до американської:

Європейська модель відрізняється стратегією європейської інтеграції, поняттям “об'єднаної Європи”, пошуками рівноваги між контролем держави і стихією ринку, динамічним поєднанням державних інтересів і прагнень приватного та корпоративного бізнесу з урахуванням того, що роль кожного з них може змінюватися в часі. У рамках європейської моделі українські дослідники називають західноєвропейську, скандинавську, центральноєвропейську, східноєвропейську стратегії.

Західноєвропейський підхід до ролі держави у процесі переходу до інформаційного суспільства викладено в таких документах: Резолюція Європейського Союзу “Біла Книга. Зростання, конкурентноспроможність, зайнятість: виклики та стратегії XXI століття”, в якій підкреслюється важливість державного контролю в комунікаційній сфері (особливо над супермагістралями) з урахуванням переваг приватного сектора; Директива Європейського Союзу “Зелена Книга. Життя і працевлаштування в інформаційному суспільстві”; Рекомендації “Інформаційна магістраль для глобального суспільства” (Brussels, 1996); Програма “Europe і-2020”.

Крім західної, в науковій літературі виділяють азійську модель, яка реалізує ідеологічну доктрину країн Азійсько-Тихоокеанського регіону, побудовану на філософських принципах конфуціанства, діяльності держави з інституціоналізації цих принципів.

Японська модель, у створенні якої основний внесок належить Й. Масуді, професору кількох японських і американських університетів, раднику провідних інформаційних корпорацій, спрямована на вдосконалення системи корпоративного управління за принципом ієрархічної піраміди, в основі якої три складових чинники: он (вдячність), §ігі (відповідальність),,№а (гармонія). Вони виражають угоду про взаєморозуміння і взаємодопомогу вищого і нижнього рівнів управління. Ця модель використовує пріоритетний розвиток інформаційних технологій і впровадження інформаційних послуг у всі сфери життєдіяльності країни.

Прискореними темпами характеризується інформаційний розвиток Китаю. В основі цього розвитку лежить модель економічної співпраці держави і ринку.

Сінгапурська модель менш відома. Її характериними рисами є висока частка високотехнологічної продукції в обсязі експорту, значний рівень розвитку електронної торгівлі, висока конкурентоздатність і ВВП на душу населення.

Успіх двох останніх моделей базується на втручанні держави в прийняття рішень у галузі великих вкладень приватного капіталу, на активній участі держави у створенні національної інформаційної інфраструктури.

Слід констатувати, що процес інформаційних перетворень у світі незворотний, у наші дні створюється нова карта світу - інформаційна, яка показує стан даної сфери в кожному його регіоні.

Узагальнення різних підходів дозволяє виявити такі інваріантні властивості, що виступають ядром будь-якої концепції регулювання інформаційної сфери.

На сьогодні не існує універсального підходу, або ж єдиної моделі регулювання інформаційної сфери. У кожному регіоні світу та країні існують свої внутрішні особливості, які згодом і визначають специфіку цього процесу.

Яке середовище здатна формувати і регулювати інформаційна політика держави? Якими мусять бути його показники та характеристики?

Хто саме мусить це робити? Хто суб'єкти формування цієї політики?

Які критерії того, що суб'єкти формування та реалізації інформаційної політики знатимуть реальні потреби суспільства?

У лютому-листопаді 2019 р. автором статті було проведене експертне опитування на тему «Особливості реалізації інформаційної політики в Україні та світі» (українською, російською та англійською мовами). У опитуванні взяли участь 23 експерти - вчені зі США, Канади, Ізраїлю, Великої Британії, Чехії, письменники і працівники ведучих світових, вітчизняних медіа і місцевої преси.

Серед результатів опитування є такі.

Щодо визначення учасниками опитування поняття медіапростору йшлося на початку цієї статті.

Інформацію учасники експертного опитування визначили як сукупність відомостей і знань, а також кількісну міру усунення ентропії (невизначеності), міру організації систем.

Кращими засобами передачі змісту експерти назвали короткий текст, науковий текст, друковані видання, будь -які тексти і формули, усне слово, літературний твір, музика, пісня, фільми, відео.

Кращими майданчиками висловлення думок, обговорення, ведення дискусії експерти назвали весь спектр комунікативних можливостей без винятків, зокрема університети, конференційні зали, телерадіоефір, Інтернет, майданчики громадських акцій і кулуари.

На предмет друкованого слова учасники опитування найбільше звертаються до книги, газети, електронної книги, Інтернет -ресурсів.

На запитання «Віртуалізація свідомості, життя - як це впливає на людину, світ?» вони відповіли так: люди стають більш освіченими; уніфікуються та зближуються культурні практики; популярнішою стає творчість; покращується комунікація; водночас послаблюється реальне спілкування людей; зникає сенс подорожей і фізичних пересувань людини; діти все більше перестають думати своєю головою, використовують готові рішення та підпадають під вплив популярних блогерів.

Улюбленими видами спілкування виявилися: листування електронною поштою, у скайпі, чаті, у соціальних мережах, телефоном, жива розмова та невербальне спілкування у великій компанії та у вузькому колі, бесіда й мовчання віч-на-віч удвох.

Роль комунікації, діалогу експерти здебільшого визначили так: шлях до порозуміння; метод вирішення професійних або навчальних завдань; прояв любові, прихильності, доброго ставлення до іншого; відкриття іншого.

Найбажаніші - міжособистісна комунікація та спілкування у малих групах, а заважають діалогу як такому, на думку експертів: абсолютизація парадигми «свій-чужий», неготовність чути одне одного; неготовність до діалогу; нерозвинена традиція дискусії замість лайки; «сперечання культур» учасників діалогу; схильність до образів «друга», «коханої», «співрозмовника», які були закладені у свідомість у минулому, починаючи з дитинства і юності, відповідно невдоволеність у даному випадку; засилля штампів і стереотипів у свідомості; когнітивні проблеми спілкування за допомогою Інтернету і гаджетів, стислість формулювань, суб'єктивне сприйняття слів.

Експерт-театрознавець з Єрусалиму зазначила: «В Ізраїлі не вистачає постійного телевізійного каналу з України, який міг би протиставити російській антиукраїнській пропаганді свої інформаційні програми, наприклад, ТБ «1+1». Представники з України на російських політичних шоу виглядають безпорадними і недорікуватими, - невже не можете надати гідних тлумачних сміливих інтелектуалів, які дали б відсіч цій зграї галаслиих ворожих політиканів?»

медіапростір державний інформаційний



Висновки

За умов ущільнення ноосфери, динамізму глобального медіапростору, насичення простору соціальними змістами маємо медіапростір Україна-ЄС багатоемоційним, полілогічним, полізмістовним.

Україна має суттєві надбання у сфері державної політики та інформаційної політики як такої.

Разом із тим, на основі аналізу та самостійних досліджень вироблено такі застереження щодо української політики, які, на нашу думку, суттєво впливають на стиль і зміст інформаційної політики держави.

1. Буквального звучання в українській державній службі набули політичні посади: спостерігається служіння особам, а не цілям державної політики; наявні радянський і дорадянський тоталітарні підходи, так званий ефект спадкоємності, а підходи залишаються тоталітарними, корупційними, нецивілізованими, аналоговими за змістом.

2. Принципи управління Вебера та Файоля застосовуються викривлено: порушується зміст ієрархічності, за особовим складом маємо «ієрархії навпаки»; превалює «колгоспний» метод роботи у державній службі; процвітає практика маніпуляцій, протистоянь, пліток та інтриг, булінг, самовип'ячування; вітається двобій - як у політиці, так і у стосунках окремих осіб, товариств, партій, держав.

3. Наявна низька етико-емоційна культура у суспільстві, недостатній елемент емпатії, зокрема у поведінці працівників державної служби, особливо її вищих ланок.

4. Особисті вигоди часто превалюють над державними пріоритетами.

5. Законотворчість часто є блефом, наявна «законопаченість» у надмірну словотворчість, слобовблуддя і у імітацію роботи, зайвий контроль над ЗМІ; надмірні також і медіації діяльності управлінців та політиків, їх безперервна участь у телерадіо-шоу, піар-бесіди на камеру тощо.

6. У сфері інформаційцної безпеки маємо більше політики, ніж безпеки.

7. Постійно звужуються економічні можливості суб'єктів інформаційної сфери України, що викликає занепад книговидання, газетно-журнальної сфери, утискає діяльність творчих працівників.

8. Нормотворчість в Україні здійснюється фрагментарно, фахівцями різних галузей, за відсутності системності та термінологічної єдності.

9. Відсутнє право власності на інформацію.

10. Неврегульована ситуація формалізованих підходів до реалізації мовної державної політики на прикордонні, а також у прифронтовій та буферних зонах; недосконалими є підходи і щодо мови українсько-єврейської ідентичності, до діалектів.

11.З одного боку, недостатньо вивчається досвід країн світу у формуванні ними інформаційної політики. З іншого боку, сліпо копіюється досвід інших держав без урахування вітчизняних особливостей.

12.Залишаються у застосуванні радянські та диктаторські, а також корупційні методи в управлінні, кадровій політиці тощо.

13. Немає механізму участі у виробленні рішень представників професійних, наукових, мистецьких тощо еліт країни.

Сучасне світове суспільство стає все більше атомізованим, більш щільним і комунікуючим і водночас антикомунікативним, відповідно нестабільним - зокрема через такі явища:

наявний брак верховенства права і особистої відповідальності у діяльності влади, спостерігається формалізм у роботі законодавчої та виконавчої сфер, недостатній персональний рівень культури, знань і розумових здібностей керівників на всіх рівнях, тренд нарцисізму та перевищення влади;

спостерігається брутальність парадигм у сучасному суспільстві (панують здебільшого поняття сили, двобою та перемоги, бійки, маніпуляції, різного роду війн, поліцейських методів, відійшли на далекий план мистецтво, увага до деталей, до біографій, особистостей; у суспільстві сильні настрої емігрування, внутрішнього та зовнішнього);

усі сфери захоплює тренд «культура відміни» (закриття, блокування, заборони), констатація чужості та ворожості як у стосунках людей, так і на офіційних рівнях - за відсутності єдиних принципів та цінностей, а також порядку та верховенства права;

зростає стиль демонстративності, зникає репутація таких якостей, як скромність, честь, допомога іншому, совість;

вмирає вбо ховається у інших просторах (так зване підпілля, мовчання) культура міста, класична культура, висока традиція;

сягає апогею незнання культури та змісту життя народів інших країн, зовнішня політика зведена до пристосування усього зовнішнього «під себе», внаслідок чого власний простір стає теплою ванною у тумані, а власна країна все більше позбавляється реального обличчя на світовій арені як суб'єкт;

переривається традиція знань, зв'язок із тисячолітніми надбаннями минулих поколінь, і в умовах, коли логічне все менше є життєздатним, маємо хаотичність і випадковість пріоритетними у всіх процесах життєдіяльності суспільства, у прийнятті та імплементації офіційних рішень включно; тобто панує принцип «хто пан, а хто пропав», вирішують не талант і винахідливість, які йдуть рук а об руку з етикою, а нахабність, хитрість, аморальність і сила кулака;

культура обслуговування інтересів персон і підслуговування персонам стає у країні пануючою; громадянство формалізується до паспортних даних та ID;

самовмотивована частина суспільства - професійна, мистецька еліти - у своїй діяльності вже не спираються на державу, а організують власний робочий простір як окремо взята міні-держава, і простір цей незахищений і нестабільний;

держава слабко орієнтується на індивидів і не знає громадянського суспільства;

антропологічні та культурні бар'єри між людьми виявляються неподоланними;

у суспільстві зростає критичний інтелектуалізм;

суспільство і держава стаються опозиційними одне одному, а такі «прошарки» творців, як поети -мрійники, непрактичні у побуті мислителі, тонко організовані художники, дещо відірвані від брутальностей життя «Вани Кліберни», а також справжні аналітики, інженери, вчені, які не влаштовуються і не пристосовуються, а натомість багато працюють, до того ж самокритичні, приречені як клас, їх місце - у майбутньому, на інших планетах і у інших світах.

Сучасний медіапростір (у нашому тлумаченні йому синонімічна ментальна сфера, тобто динамічна суперпозиція інфосфери, техносфери, соціоінфосфери і людини як носія ментальності і громадянської свідомості) - це симуляція інформації як власної метасутності, іншими словами, самосимуляція. Маємо гомогенність процесів у ментальній сфері людства і потребу у заплідненні новими змістами ззовні (космос, всепланетність, соціальні та адміністративні взаємопроникнення і прориви у інші природні та надприродні світи та опанування їх законів). Як бачимо, оновлення понять і концепцій знов ведуть до постановлення нових завдань і вимагають подолання меж будь -якого характеру.

Людство мусить обирати між власною безпекою та проривом до універсального знання. У цьому сенсі після метамодерну і постінформації (як репрезентації того, чого реально не існує) маємо кілька глобально невідомих у конвергентній системі порівнянь. Ці невідомі: немонетарність, позаієрархічність за людським законом, позазвичаєвість, надлокальність, понадмережевість, суперпозиція інтересів, понадматричність або нова матриця у поліконтексті, позадискурс і ізометрія людського суспільства у сталій динаміці; понадособистісна революція цінностей і змістів; як наслідок - розвиток і водночас відмирання, самоскасування его людини старого зразка як такого, народження "просвітленого" его людини, вільного від самого себе, трансцендентного, формуючого, суспільствостворюючого. Диференціація та конвергенція дій із цими невідомими у динаміці є аксіоматичними.

Аксіомою є і таке: не прагнути розуміти перспективи й генези суспільства і окремої людини, не бачити вирішальної ролі розвиненої універсальної свідомості, не бажати перетворення симуляційної культури на культуру справжню, ідентифікуючу інтелект і homo sapiens, не завдати кожним самому собі великої мисленнєвої і предметної праці, не відійти від споживацтва інформації і не почати мислити самостійно, сміливо, зі щоденним просуванням у результатах такої роботи, - значить завдати небезпеки планеті, окремим

суспільствам, державам і кожній людині як такій.

Тому на порядку денному стоять такі напрямки інформаційної політики України як європейської держави:

- універсальне міжнародно-правове регулювання медіапростору, побудова єдиного європейського простору, з урахуванням простору світового; створення понятійно-категоріального апарату в галузі інформаційного права та інформаційного законодавства України;

- синтез думок письменників та філософів;

- забезпечення якісного контенту телерадіопрограм, залучення до участі в передачах вчених, фахівців, експертів, дотримання кодексу мовлення, надавання переваг у частині ретрансляції програмам суспільного мовлення;

- усунення стереотипів; риторика не двобою, а злагоди й взаємного удосконалення, поступу до миру;

- розвиток перекладацької діяльності та більш активне включення до Переліку адаптованих для трансляції в Україні телерадіопрограм, показу фільмів країн Євросоюзу та інших країн світу;

- розвиток і підтримка комунікацій України зі світом, зокрема діалогу інтелектуальних еліт фахівців і експертів у світовому медіапросторі, ініціювання всеукраїнського, всеєвропейського та всесвітнього лінгвістичного діалогу;

- розвиток культурно-освітнього простору як частки соціального простору й медіапростору України епохи метамодерну і популяризація вивчення кожним українцем власної історії, в ідеалі - всезагальної гуманітарної освіти; визнання за університетами та академіями статусу центрів знань і джерел інноваційних ідей у суспільстві;

- запровадження політики ненасильства у суспільстві;

- запровадження на практиці принципів належного урядування, впровадження суб'єктно-суб'єктнісних суспільних відносин, перехід від павутиння ієрархічних зв'язків до мережива взаємозв'язків і влади творчості;

- звернення до національної пам'яті, до філософських ідей Київської Русі, до ідей подорожі, кордоцентризму й відкритості;

- увага до контексту подій, текстів, тверджень; врахування ідей і думок одинаків (зокрема дослідників зі специфічним стилем роботи в умовах усамітнення та унезалежнення);

- посилення уваги до контенту, до індикаторів якості мови згідно з виконанням Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», прийнятого 25.04.2019;

- прагнення пізнати Україну та українця як такого;

- залучення методів лінгвістики, нейронаук, штучного інтелекту, підходів постнекласичних наук;

- подолання захопленості законотворчістю;

- легітимація права власності на інформаційний продукт;

- всезагальне навчання інформатики у школах;

- визнання істини як підвалини гуманістичного світогляду.

Відповідно актуальними є постійний моніторинг медіапростору і складання динамічної інформаційної мапи світу, країни, окремих місцевостей, Всесвіту, самомоніторинг і складання динамічних інформаційних портретів окремих людей, впровадження нових інструментів у ці процеси.



Література

1. Кіярдонна Р. Плотин / у кн. «Історія європейської цивілізації. Рим» під ред. Умберто Еко / Харків, «Фоліо» - 2014. - 1104 с.

2. Плотин. Эннеады [Електронний ресурс] - Режим доступу:

http://www.theosophy.ru/lib/enne-ogl.htm

3. Фезерстоун М., Леш. С. Глобалізація, модерність і опросторовлення суспільної теорії // у кн. «Глобальні модерності», за ред. М. Фезерстоуна, С. Леша та Р. Робертсона, сер. «Зміна парадигми» / Київ, Ніка-Центр - 2013. - 400 с.

4. Tegmark M. The Mathematical Universe [Електронний ресурс] / October 2007. - Режим доступу: https://arxiv.org/pdf/0704.0646.pdf.

5. Blackwell J. Leverage the Cognitive Domain of War [Електронний ресурс] / September

2012. - Режим доступу: http://www.css.ethz.ch/en/services/digital-

library/articles/article.html/153109/pdf.

6. Левінас Е. Між нами. Дослідження думки-про-іншого / Еманюель Левінас // Бібліотека ХХІ століття / К.: Дух і Літера. Задруга - 1999. - 312 с.

7. Ивженко Д. Интернет впервые обошел телевидение как источник информации в Украине / ain.ua, 23.02.2021 [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://ain.ua/2021/02/23/internet-kruche-tv/.

8. Грицык Т. Кто сидит в украинском Facebook и Instagram -- исследование / ain.ua, 12.03.2020 [Електронний ресурс] - Режим доступу: https://ain.ua/2020/03/12/auditoriya-facebook- i-instagram/

9. Ивженко Д. В Украине -- самый дешевый широкополосный интернет. Самый дорогой

- в странах Африки / ain.ua, 20.12.2020 [Електронний ресурс] - Режим доступу:

https://ain.ua/2020/12/15/v-ukraine-samyj-deshevyj-v-mire-shirokopolosnyj-internet/

10. Голованова Н. «У фокусі - Донбас» [Електронний ресурс] /Опитування 13 зарубіжних

і 1 українського експертів/ Чикаго: Континент - 21.11.2018. - Режим доступу:

https://kontinentusa.com/v-fokuse-donbass/

11. Dervin B., Nilan M. Information needs and uses. [Електронний ресурс] // Annual review of information science and technology. - 1986. - Vol. 21. - p. 3-33. - Режим доступу:

https://comminfo.rutgers.edu/~tefko/Courses/612/Articles/zennezdervinnilan86arist.pdf

12. Kuhtlhau C. Inside the search process: Information seeking from the user's perspective [Електронний ресурс] / Kuhtlhau C. C. // Journal of the American Society for Information Science. - 1991. - Vol. 42. - No. 5. - p. 361-371. - Режим доступу:

http://faculty.washington.edu/harryb/courses/INFO310/Kuhlthau.pdf

13. Wilson T. Models in information behavior research [Електронний ресурс] / Wilson T. D. // Journal of Documentation. - 1999. - Vol. 55. - No. 3. - p. 249-270. - Режим доступу:

http://www.informationr.net/tdw/publ/papers/1999JDoc.html

14. Maor M. A social network perspective on the interaction between policy bubbles [Електронний ресурс] - 2019. - Режим доступу: https://doi.org/10.4000/irpp.774

15. Ядранський Д. Сучасний медіа-простір як симулякр інформаційного середовища [Електронний ресурс] / Д. М. Ядранський // Держава та регіони. Соціальні комунікації. - 2013.

- № 2. - С. 117-121. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/drsk_2013_2_25

16. Gindler G. Dynamics of Meaning [Електронний ресурс] - 2021. - Режим доступу: https://osf.io/preprints/socarxiv/tnuza

17. Почепцов Г. Сучасні інформаційні війни / Почепцов Г. / К., ВД «Києво-Могилянська академія» - 2015. - 497 с.

18. У 2019 році в Україні зняли або озвучили українською 523 стрічки. На 1 жовтня 2020го - 286. [Електронний ресурс] К.: Детектор медіа. - 17.10.2020. - Режим доступу:

https://detector.media/production/article/181627/2020-10- 17-u-2019-rotsi-v-ukraini-znyaly-abo- ozvuchyly-ukrainskoyu-523-strichky-na-1-zhovtnya-2020-go-286/

19. Попович М. Нарис історії культури України / Попович М. / К.: «АртЕк» - 1999. - С. 70-522.

20. Горбач Н. Специфіка української філософії / Горбач Назар / Львів, «Каменяр» - 2006. -С. 5-192.

21. Горський В. Біля джерел / Горський Вілен / Київ, ВД «Києво-Могилянська академія» - 2006. - С. 40-102.

22. Договори та конвенції Ради Європи, ратифіковані Україною [Електронний ресурс] // - Режим доступу: http://www.coe.int/ru/web/conventions/search-on-states/-/conventions/treaty/country/U

23. Інфографіка [Електронний ресурс] // Сайт Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення / Режим доступу: https://www.nrada.gov.ua/category/infografika/

24. Проект Закону про засади діяльності мовлення територіальних громад в Україні [Електронний ресурс] // 22.12.2017 / Режим доступу:

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=60789

25. Прозорість медіавласності [Електронний ресурс] // Сайт Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення / Режим доступу: https://www.nrada.gov.ua/prozorist- mediavlasnosti/

26. Суспільне мовлення [Електронний ресурс] // Збірник документів Ради Європи / Режим доступу: https://rm.coe.int/native/1680706eb2

27. Мовлення громад в Україні: можливості для розвитку [Електронний ресурс] // Аналітичний звіт, Стівен Баклі / - Режим доступу: https://rm.coe.int/16806a6732

28. Європейські практики щодо інформаційної безпеки: законодавчі інновації та

особливості імплементації // Матеріали семінару, 6-7.06.2017 р., проект Ради Європи

«Зміцнення свободи медіа та створення системи Суспільного мовлення в Україні» / Київ - 2017. - 55 с.

29. Концепція популяризації України у світі [Електронний ресурс] / 2016. - Режим доступу: http://mip.gov.ua/files/pdf/MIP_Pop_Ukr_04.pdf

30. Jones J. Emoji is dragging us back to the dark ages - and all we can do is smile // The Gadian. - 2015. - 27 May. URL: https://www.theguardian.com/artanddesign/jonathanjonesblog/ 2015/may/27/emoji-language-dragging-us-back-to-the-dark-ages-yellow-smiley-face

31. Appenzeller T. Europe's first artists were Neandertals // Science. - 2018. - February 23. - Vol. 359, Issue 6378.

32. Кулеба Д. Війна за реальність. Як перемагати у світі фейків, правд і спільнот / Київ: #Книголав - 2019. - 384 с.

33. Full chronology of EU-Ukraine relations [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://eeas.europa.eu/archives/delegations/ukraine/eu_ukraine/chronology/index_en.htm



References

1. Kiiardonna R. (2014) Plotyn / «Istoriia yevropeiskoi tsyvilizatsii. Rym» [History of European civilization], ed. Umberto Eko / Folio, Kharkiv, Ukraine. [in Ukrainian].

2. Plotyn Enneadi [Enneads] / Selected treatises / Retrieved from

http://www.theosophy.ru/lib/enne-ogl.htm [in Russian].

3. Fezerstoun M., Lesh. S. (2013) Hlobalizatsiia, modernist i oprostorovlennia suspilnoi teorii [Globalization, moderation and opproportionation of social theory] // «Hlobalni modernosti» [in the book. "Global Modernities"], ed. M. Fezerstoun, S. Lesh and R. Robertson, ser. «Zmina paradyhmy» [Changing the paradigm] / Nika-Center, Kyiv, Ukraine. [in Ukrainian].

4. Tegmark M. (2007) The Mathematical Universe. Retrieved from https://arxiv.org/pdf/0704.0646.pdf [in English].

5. Blackwell J. (2012) Leverage the Cognitive Domain of War. Retrieved from http://www.css.ethz.ch/en/services/digital-library/articles/article.html/153109/pdf [in English].

6. Levinas E. (1999) Mizh namy. Doslidzhennia dumky-pro-inshoho [Between us. The study of thought-about-another] / Emaniuel Levinas // Biblioteka XXI stolittia [Library of the XXI Century] / Dukh i Litera. Zadruha, Kyiv, Ukraine.

7. Yvzhenko D. (2021) Ynternet vpervie oboshel televydenye kak ystochnyk ynformatsyy v Ukrayne [The Internet for the first time bypassed television as a source of information in Ukraine]./ ain.ua. Retrieved from https://ain.ua /2021/02/23/internet-kruche-tv/[in Russian].

8. Hrytsik T. (2020) Kto sydyt v ukraynskom Facebook y Instagram -- yssledovanye [Who sits on Ukrainian Facebook and Instagram - research] / ain.ua Retrieved from https://ain.ua /2020/03/12/auditoriya-facebook-i-instagram/ in Russian].

9. Yvzhenko D. (2020) V Ukrayne -- samii deshevii shyrokopolosnii ynternet. Samii dorohoi - v stranakh Afryky [Ukraine has the cheapest broadband internet. The most expensive is in African countries] / ain.ua. Retrieved from https://ain.ua/2020/12/15/v-ukraine-samyj-deshevyj-v-mire- shirokopolosnyj-internet/ [in Russian].

10. Holovanova N. (2018) «V fokuse - Donbas» /Opytuvannia 13 zarubizhnykh i 1 ukrainskoho ekspertiv/ ["Donbass in Focus" / Survey of 13 foreign and 1 Ukrainian experts] kontinentusa.com. Retrieved from https://kontinentusa.com/v-fokuse-donbass/ [in Russian].

11. Dervin B., Nilan M. (1986) Information needs and uses. [Електронний ресурс] // Annual review of information science and technology. / comminfo.rutgers.edu. Retrieved from https://comminfo.rutgers.edu/~tefko/Courses/612/Articles/zennezdervinnilan86arist.pdf [in English].

12. Kuhtlhau C. (1991) Inside the search process: Information seeking from the user's perspective / Kuhtlhau C. C. // Journal of the American Society for Information Science/

faculty.washington.edu. Retrieved from

http://faculty.washington.edu/harryb/courses/INFO310/Kuhlthau.pdf [in English].

13. Wilson T. (1999) Models in information behavior research / Wilson T. D. // Journal of Documentation / www.informationr.net. Retrieved from

http://www.informationr.net/tdw/publ/papers/1999JDoc.html [in English].

14. Maor M. (2019) A social network perspective on the interaction between policy bubbles / journals.openedition.org. Retrieved from https://doi.org/10.4000/irpp.774 [in English].

15. Yadranskyi D. (2013) Suchasnyi media-prostir yak symuliakr informatsiinoho seredovyshcha// Derzhava ta rehiony. Sotsialni komunikatsii./ [Modern media space as a simulacrum of the information environment // State and Regions. Social communications.] nbuv.gov.ua. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/drsk_2013_2_25 [in Ukrainian].

16. Gindler G. (2021) Dynamics of Meaning / osf.io. Retrieved from https://osf.io/preprints/socarxiv/tnuza [in English].

17. Pocheptsov G. (2015) Suchasni informatsiini viiny [Modern information wars] K., VD «Kyievo-Mohylianska akademiia» [in Ukrainian].

18. U 2019 rotsi v Ukraini znialy abo ozvuchyly ukrainskoiu 523 strichky. Na 1 zhovtnia 2020-

ho - 286. (2020) [In 2019, 523 tapes were shot or voiced in Ukrainian in Ukraine. As of October 1, 2020 - 286] K.: Detektor media./ detector.media. Retrieved from

https://detector.media/production/article/181627/2020-10- 17-u-2019-rotsi-v-ukraini-znyaly-abo- ozvuchyly-ukrainskoyu-523-strichky-na-1-zhovtnya-2020-go-286/ [in Ukrainian].

19. Popovych M. (1999) Narys istorii kultury Ukrainy [Essay on the history of Ukrainian culture] K.: «ArtEk». [in Ukrainian].

20. Horbach N. (2006) Spetsyfika ukrainskoi filosofii [Specifics of Ukrainian philosophy] Lviv, «Kameniar». [in Ukrainian].

21. Horskyi V. (2006) Bilia dzherel [Near the springs] Kyiv, VD «Kyievo-Mohylianska akademiia». [in Ukrainian].

22. Dohovory ta konventsii Rady Yevropy, ratyfikovani Ukrainoi [Treaties and conventions of the Council of Europe ratified by Ukraine] coe.int. // Retrieved from http://www.coe.int/ru/web/conventions/search-on-states/-/conventions/treaty/country/U [inUkrainian].

23. Infohrafika [Infographics] // Sait Natsionalnoi rady Ukrainy z pytan telebachennia i radiomovlennia [The site of the National Council of Ukraine on Television and Radio Broadcasting] nrada.gov.ua. Retrieved from https://www.nrada.gov.ua/category/infografika/ [in Ukrainian].

24. Draft Law on the Principles of Broadcasting of Territorial Communities in Ukraine, 22.12.2017. w1.c1.rada.gov.ua. Retrieved from

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=60789 [in English].

25. Prozorist mediavlasnosti [Transparency of media ownership] // Sait Natsionalnoi rady

Ukrainy z pytan telebachennia i radiomovlennia [The site of the National Council of Ukraine on Television and Radio Broadcasting] nrada.gov.ua. Retrieved from

https://www.nrada.gov.ua/prozorist-mediavlasnosti/ [in Ukrainian].

26. Suspilne movlennia [Public Broadcasting] // Zbirnyk dokumentiv Rady Yevropy [Council of Europe Documents] / rm.coe.int. Retrieved from https://rm.coe.int/native/1680706eb2 [in Ukrainian].

27. Movlennia hromad v Ukraini: mozhlyvosti dlia rozvytku [Community Broadcasting in Ukraine: Opportunities for Development] // Analytical Report, Stephen Buckley / rm.coe.int. Retrieved from https://rm.coe.int/16806a6732 [in Ukrainian].

28. Yevropeiski praktyky shchodo informatsiinoi bezpeky: zakonodavchi innovatsii ta osoblyvosti implementatsii (2017) [European practices in the field of information security: legislative innovations and implementation peculiarities] // Materialy seminaru, proekt Rady Yevropy «Zmitsnennia svobody media ta stvorennia systemy Suspilnoho movlennia v Ukraini» [Workshop materials, draft Council of Europe "Strengthening Freedom of the Media and Creating a Public Broadcasting System in Ukraine"/ Kyiv, Ukraine. [in Ukrainian].

...