Безсполучникові складні речення. Складні синтаксичні конструкції. Конструкції з чужою мовою. Українська пунктуація

7. Час (теперішній, майбутній, минулий, давноминулий).

8. Спосіб (дійсний, умовний, наказовий).

9. Дієвідміна (особові закінчення та тематичні голосні дієслів І і II дієвідміни).

10.Число.

11 .Рід (для дієслів минулого часу та умовного способу).

12.Від якого слова залежить.

13.Правопис і будова слова. Місце наголосу.

14.Синтаксична роль.

Дієприкметник.

1. Слово, що аналізується.

2. Початкова форма (форма називного відмінка).

3. Активний чи пасивний.

4. Вид.

5. Час.

6. Рід.

7. Число.

8. Відмінок.

9. Від якого дієслова утворений і за допомогою якого суфікса.

10.До якого слова відноситься.

11. Правопис і будова слова. Місце наголосу.

12.Синтаксична роль.

Дієприслівник.

1. Слово, яке аналізується.

2. Вид (доконаний, недоконаний).

3. Значення якого часу має.

4. Від якого дієслова утворений і за допомогою якого суфікса.

5. Яке слово в реченні пояснює.

6. Яку додаткову дію означає (одночасну з дієсловом-присудком, чи дію, яка передує дії дієслова-присудка).

7. Правопис і будова слова. Місце наголосу.

8. Синтаксична роль.

Прийменник.

1. Слово, яке аналізується.

2. Первинний чи вторинний.

3. Який за будовою (простий, складний чи складений).

4. Від якої частини мови утворений і за допомогою яких прийменників (якщо вони є).

5. Значення якого відмінка уточнює.

6. З якими відмінками може вживатися.

7. Правопис слова. Місце наголосу.

Сполучник.

1. Слово, що аналізується.

2. Який за морфологічною будовою: невивідний, чи простий, вивідний (складний чи складений).

3. Сурядний (єднальний, протиставний, розділовий) чи підрядний (причини, часу, мети, умови, наслідку тощо).

4. Який за вживанням (одиничний, повторюваний, парний).

5. Правопис слова. Місце наголосу.

Частки.

1.Слово, що аналізується.

2. Розряд за значенням і функцією.

3. Словотворча чи формотворча.

4. Препозитивна, постпозитивна чи може стояти в будь-якій позиції.

6. Правопис.

Вигук.

1. Слово, яке аналізується.

2. Що саме виражає (емоції чи волевиявлення).

3. Вигук, чи звуконаслідувальне слово.

4. Від якої частини мови утворений.

5. Правопис.

Додаток 3. Схема синтаксичного аналізу простого речення

І. Загальна характеристика речення

1. Аналізоване речення.

2. Речення просте.

3. Двоскладне (особове) чи односкладне (тип односкладного речення) (за наявністю головних членів речення).

4. Поширене чи непоширене (тип речення за наявністю другорядних членів речення).

5. Повне чи неповне (тип речення за повнотою).

6. Стверджувальне чи заперечне (загально заперечне чи частково заперечне).

7. Неускладнене чи ускладнене (однорідними або відокремленим членами речення, порівняльними зворотами, вставними чи вставленими словами або реченнями, звертаннями, прикладкою тощо).

8. Розповідне, питальне, окличне, спонукальне (тип речення за метою висловлення).

II. Аналіз за членами речення

1. Група підмета (слова, що відносяться до підмета й пояснюють його).

2. Група присудка (слова, що відносяться до присудка й пояснюють його).

3. Підмет (простий чи складений), його морфологічне вираження.

4. На яке питання відповідає.

5. Присудок (простий дієслівний чи складений -- складений дієслівний чи складений іменний).

6. На яке питання відповідає.

7. Морфологічне вираження присудка. (Визначення у складеному дієслівному присудку основного дієслова-інфінітива та допоміжного дієслова-зв'язки, а в складеному іменному -- основної іменної частини й дієслова-зв'язки).

III. Аналіз за типами підрядного зв'язку слів

1. Узгодження присудка з підметом (в особі й числі, якщо, присудок виражений дієсловом теперішнього або майбутнього часу, у роді й числі, якщо присудок виражений дієсловом минулого часу чи умовного способу, або тільки у числі, коли підмет і присудок мають форму множини).

2. Узгодження означуваного слова з очне ним (повне, коли всі форми підпорядкованого слова відповідають формам підпорядковуючого слова, і неповне, коли підпорядковане слово має не всі форми підпорядковуючого слова).

3. Керування, коли головне слово (переважно дієслово-присудок) вимагає від залежного керованого слова (здебільшого додатка) певної відмінкової форми (керування безпосереднє і посереднє, сильне й слабке).

4. Прилягання залежного незмінного слова (інфінітива, прислівника чи дієприслівника) до головного слова тільки за смислом.

Додаток 4. Схема синтаксичного аналізу складних речень

І. Складносурядне речення

1. Аналізоване речення.

2. Складне, складносурядне.

3. З скількох простих речень воно складається? (назвати кожне з них).

4. Які смислові відношення і їх відтінки виражаються між простими реченнями: єднальні, протиставні, зіставні, розділові.

5. Які засоби зв'язують між собою прості речення: сурядні сполучники однаковість форм-присудків, порядок речень, спільний другорядний член, наявність у наступному простому реченні співвідносного займенники чи прислівника?

6. Речення розповідне, питальне, окличне, спонукальне (тип речення за метою висловлювання).

7. Пояснення розділових знаків.

(Прості речення, які входять до складносурядного, аналізуються за схемою розбору простого речення).

II. Складнопідрядне речення

1. Аналізоване речення.

2. Речення складне, складнопідрядне.

3. Головне речення.

4. Підрядне.

5. На яке питання відповідає підрядне речення.

6. Який член головного речення (чи все головне) пояснює підрядне.

7. Вид підрядного речення.

8. Засоби поєднання підрядного з головним (підрядні сполучники або сполучні слова, вказівні слова, співвідношення видових, часових і способових форм дієслів-присудків, порядок речень).

9. Місце підрядного в складнопідрядному реченні.

10. Розповідне, питальне, окличне, спонукальне.

11. Головне і підрядне речення аналізуються за схемою синтаксичного розбору простого речення.

III. Складнопідрядне речення з кількома підрядними

1. Аналізоване речення.

2. Речення складне, складнопідрядне з кількома підрядними.

3. Головне речення.

4. Підрядні речення.

5. Який член головного речення (чи все головне) чи підрядного пояснює кожне підрядне речення.

6. На яке питання відповідає кожне підрядне речення.

7. Вид кожного підрядного речення.

8. Тип складнопідрядного речення за характером зв'язку підрядних речень з головним і підрядних речень між собою.

9. Засоби поєднання підрядних речень з головним (сполучники або сполучні слова).

10. Порядок розташування підрядних речень у складнопідрядному реченні.

11. Розповідне, питальне, окличне, спонукальне.

12. Головне і підрядні речення аналізуються за схемою синтаксичного аналізу простого речення.

13. Пояснення розділових знаків в аналізованому складнопідрядному реченні.

ІV. Складне речення з сурядністю й підрядністю

1. Аналізоване речення.

2. Речення складне, з сурядністю і підрядністю.

3. Речення, об'єднані сурядним зв'язком, виділення кожного речення, засоби їх поєднання.

4. Смислові відношення відношення між реченнями, поєднаними сурядним зв'язком.

5. Визначення типу речень, об'єднаних сурядним зв'язком, виділення в них головного і підрядного чи підрядних речень.

6. Вказати, якому головному реченню, що входить до складного, підпорядковується підрядне або підрядні речення.

7. Який член головного речення пояснюють підрядні.

8. На яке питання відповідає підрядне (чи підрядні) речення.

9. Визначення виду підрядного речення.

10. Засоби, якими приєднують підрядні речення до головного.

11. Місце підрядних речень у складному.

12. Розповідне, питальне, окличне, спонукальне.

13. Речення, що входять до складного, аналізуються з схемами синтаксичного аналізу складносурядного, складнопідрядного і простого речення.

14. Пояснення розділових знаків у складному реченні.

Размещено на Allbest.ru