Фразеологія у системі мови

Таким чином, фразеологізми не утворюють самостійного рівня мови, а належать до лексичного мовного рівня. Про фразеологічний рівень мова може йти лише як про операційний рівень.

У дисертації обґрунтовується наявність інформаційного рівня. У мові його одиницями є речення. Він завершує мовні рівні.

Гомогенним системам також притаманний кінцевий результат у формі кінцевої інформації, в іншому разі саме існування системи втрачає усякий сенс.

Отже, будь-яка система повинна мати інформаційний рівень, а в гетерогенних системах він повинен бути найвищим, завершальним.

У шостому розділі - “Специфічні особливості фразеологізмів. Місце фразеології у системі мови та серед лінгвістичних дисциплін”- досліджуються особливості фразеологізмів, які стосуються їх будови, семантики, процесу функціонування тощо і які дозволяють відрізнити їх від слів та від інших одиниць мови. Ці специфічні особливості є передумовою визначення місця фразеології серед лінгвістичних дисциплін.

Однією з відмінних ознак фразеологізмів як сукупності одиниць є їх незначна кількість у порівнянні з кількістю лексичних одиниць. Фразеологізми становлять досить малу частку усього лексичного складу національної мови. Та якщо порівняти кількість понять, які покриваються фразеологізмами, із кількістю понять, які покриваються лексичними одиницями, то різниця буде ще більшою, оскільки полісемія та омонімія серед лінгвістичних одиниць є незрівнянно більшою, ніж у сфері фразеології.

Наступна специфічна особливість фразеологізмів стосується їх семантики. Вона ґрунтується на експресивному заряді, на їх виражальних властивостях. Значення фразеологізму містить два інгредієнти: предметно-логічний і експресивний. Фразеологізми не просто позначають поняття, виражають предметно-логічне значення, а доповнюють його відповідною характеристикою предметів, процесів, явищ тощо, яка далеко не завжди міститься у семантиці окремого слова. Лексичні одиниці (слова) у своїй більшості є стилістично нейтральними.

До специфічних особливостей фразеологізмів належить їх структурна будова. Фразеологізм є словосполученням, яке складається щонайменше з двох окремих слів або компонентів, а слово є завжди одним комплексом і пишеться разом, рідше через дефіс.

Специфічні особливості фразеологізмів як сукупності одиниць проявляються у методах дослідження і способах класифікації і особливо у способах виникнення фразеологізмів.

Із структурної будови фразеологізмів випливає ще одна їх особливість - немодельованість. Мається на увазі відсутність у фразеології фразеотвірних парадигм. Як уже зазначалося, фразеологізми не утворюються з компонентів за певними моделями, як, наприклад, слова з морфем, оскільки компоненти не існують до утворення фразеологізму як будівельні одиниці. Фразеологізми вичленовуються з мовлення/тексту як цілісні знаки мови.

Сукупність специфічних особливостей фразеологізмів дозволяє відокремити їх від інших одиниць лексичного складу мови і виділити в окрему групу, однопорядкову з іншими лексичними групами.

Така група одиниць не обов'язково мусить утворювати систему чи рівень, але вона може бути виділена в окрему лінгвістичну дисципліну. Треба, проте, зазначити, що деякі вчені ставлять виділення фразеології в окрему лінгвістичну дисципліну саме у залежність від того, що фразеологізми, на їх погляд, утворюють самостійний рівень мови.

Визначення фразеологізмів як знаків мови ставить їх в один ряд зі словами, проте це не означає, що між ними можна ставити знак рівності. Такий погляд обґрунтовують представники теорії еквівалентності фразеологізму і слова.

Належність фразеологізмів до лексичного складу мови передбачає визначення їх місця у ньому. Місце тих чи інших одиниць у системі мови повинно визначатися їх властивостями, парадигматичними і синтаксичними відношеннями. Так, фразеологізми є віртуальними знаками мови, що належать до характеризуючого класу одиниць, оскільки семантично вони збігаються з повнозначними словами.

Завдяки своїм властивостям фразеологізми разом зі словами та іншими лексичними одиницями входять у відповідні парадигми. Серед фразеологізмів виділяються такі структурно-граматичні типи: субстантивні, ад'єктивні, дієслівні, адвербіальні та вигукові фразеологізми. Отже, вони належать до відповідних частин мови.

За іншими властивостями фразеологізми утворюють синонімічні ряди й антонімічні пари, фразеологізмам притаманне також явище полісемії та омонімії.

Усі можливі парадигми фразеологізми можуть утворювати як у складі лексичних одиниць, так і самостійно. Такі парадигми будуть повними або неповними.

Синтагматичні відношення фразеологізмів ґрунтуються на їх сполучних властивостях. Як і словам, фразеологізмам притаманна валентність, тобто загальна здатність знаків мови до сполучуваності. Мається на увазі синтаксична і лексична валентність.

Складніше дещо із сполучними властивостями фразеологізмів, які мають граматичну структуру речення. Їх можна назвати авалентними.

У зв'язку з тим, що такі фразеологізми не мають самостійної теми, то самостійно інформації не передають, а лише разом з відповідним реченням. Вони можуть входити у це речення, доповнювати його на зразок приєднувальної конструкції, репліки-доповнення і т. ін.

Частіше прислів'я, приказки, крилаті фрази тощо відокремлюються від речення чи від складнішого комунікативного цілого, до якого вони належать за змістом, крапкою.

Сполучні властивості фразеологізмів ставлять їх в один ряд з іншими лексичними одиницями: словами, термінами, складними найменнями тощо.

Отже, фразеологізми виявляють зі словами та іншими лексичними одиницями як спільні, так і відмінні/специфічні властивості. Спільні властивості є свідченням того, що фразеологізми належать до характеризуючого класу одиниць і разом зі словами та іншими лексичними одиницями входять у відповідні парадигми.

Таким чином, фразеологізми є частиною лексичного складу мови такого ж порядку, як терміни чи складні наймення.

Специфічні особливості фразеологізмів дають змогу виділити їх у лексичному складі мови в окрему групу, як, наприклад, терміни чи власні назви. Відповідно до цього визначається характер фразеології як окремої лінгвістичної дисципліни, тобто вона стоїть у ряді: семасіологія, етимологія, ономастика, лексикографія, фразеологія.

ВИСНОВКИ

фразеологізм словосполучення мовний

У наукових мовознавчих дослідженнях намітилося три підходи до розв'язання проблеми системного статусу фразеології : 1) фразеологія утворює у мові самостійну систему чи підсистему одиниць, відмінну від лексичної системи; 2) фразеологія і лексика утворюють підсистеми, які об'єднуються у спільну лексико-фразеологічну систему; 3) фразеологія не утворює системи, оскільки є сукупністю гетерогенних одиниць.

Аналіз наукової літератури показує, що розв'язання проблеми системного статусу фразеології не має належного завершення: місце фразеології у системі мови залишається по суті невизначеним.

2. Передумовою розв'язання проблеми системного статусу фразеології є визначення характеру фразеологізму. У цьому дисертаційному дослідженні усі фразеологізми, незалежно від їх структурно-граматичної будови, розглядаються як гомогенні одиниці, як однопорядкові зі словами віртуальні знаки мови, яким притаманні усі основні онтологічні властивості/риси знака. У дисертації визначено дванадцять таких ознак. Це достатньо повний їх набір, щоб фразеологізми вважати знаками мови.

Обсяг фразеології у дисертації визначається за допомогою трьох об'єктивних критеріїв і п'яти ознак. Цими критеріями є: 1) визначення словосполучень (у тому числі й з граматичною структурою речення) як віртуальних знаків мови; 2) зрушення у семантиці внаслідок переосмислення компонентів стійких словосполучень (у тому числі й з граматичною структурою речення); 3) функціональне призначення фразеологізмів.

До ознак належать: 1) процес утворення; 2) співвідношення між формою і змістом; 3) семантична структура; 4) функціональні призначення; 5) належність до системи/підсистеми.

Ці критерії та ознаки є достатніми для відмежування фразеологізмів від інших одиниць мови.

4. Поняття “система” розкривається за допомогою таких характерних ознак системного підходу, як функціональне поле, функціональна вичерпність, правила функціонування і регулярність взаємодії елементів/одиниць.

Функціональне поле - це онтологічний феномен, елемент системи знаків (одиниць), що характеризується універсальністю і стабільністю, величина якого не залежить від кількості одиниць системи.

Поняття функціонального поля лежить в основі визначення системи: Система - це множинність/сукупність одиниць/елементів, які вичерпно покривають (ділять без залишку) своє функціональне поле з притаманною їм регулярністю взаємодії одиниць/елементів і стабільністю правил функціонування.

Фразеологічний склад мови не відповідає цим вимогам, отже, він не утворює у мові самостійної системи. Фразеологізми є складовою частиною лексичної системи мови.

Фразеологізмам як знакам мови притаманні системні властивості, які дозволяють їм (фразеологізмам) входити до певних системних угруповань лексики, або й самостійно утворювати їх, як , наприклад, синонімічні ряди, антонімічні пари тощо. Такі самостійні фразеологічні угруповання покривають лише маленьку частку семантичного простору лексичного складу мови і не утворюють цілісної системи.

5. Аналіз фразеологізмів з боку їх лексико-граматичних особливостей свідчить про те, що ці одиниці не утворюють у лексичній системі мови окремого класу, а класифікуються за частинами мови.

6. Фразеологізмам не притаманна модельованість як поєднання типової структури з типовим значенням. Модельованість притаманна вільним словосполученням і реченням, а фразеологізми є одиничними, а не серійними утвореннями, які не характеризуються закономірністю і регулярністю утворення. Це стосується й деривації у сфері фразеології. Неможливість творення фразеологізмів за моделями мотивується й відсутністю стандартних будівельних одиниць, з яких утворюються фразеологізми: фразеотвірної моделі і фразеотвірного компонента. Вони не існують до утворення фразеологізму, а виявляються лише після його виникнення. Іншими словами, у фразеотворенні відсутні фразеотвірні парадигми.

В основі будови фразеологізму лежить певна структурно-граматична модель, яка є або була у мові, але це лише статична, замкнута форма існування фразеологізму, форма його буття. Така модель не має ні твірної властивості, ні типового значення.

7. Фразеологізми не утворюють самостійного рівня мови. Це мотивується: 1) відсутністю у них особливих ознак самостійної інтеграції елементів у складнішу одиницю, тобто перекодування фразеологізмів як самостійної сукупності одиниць нижчого рівня в елементи одиниць вищого рівня; 2) відсутністю у фразеологізмів універсальності у функціональному плані. Компонент фразеологізму не ізоморфний ні фонемі, ні морфемі, ні слову, хоч формально має властивості слова. Компонент не існує до фразеологізму і має суто індивідуальний характер; 3) процесом виникнення: фразеологізми виникають із словосполучень і речень, але не внаслідок регулярної рівневої взаємодії слів/компонентів, а всупереч їй.

Не утворюють фразеологізми і найвищого, або надсинтаксичного, рівня. Застосування сегментації, як методу вичленування одиниць мови, дасть ряд: текст - речення - слово/фразеологізм - морфема - фонема. У цьому ряді фразеологізм знаходиться поруч зі словом. Це й закономірно, бо фразеологізми, як і слова, є віртуальними знаками мови, номінативними одиницями і разом зі словами й іншими номінативними одиницями мови сполучаються у комунікативні одиниці - речення чи у надфразові єдності. Якби фразеологізми утворювали надсинтаксичний рівень, стояли на вершині “піраміди”, як одиниці, що завершують її, тобто над реченнями, то виникла б парадоксальна ситуація: одиниці найвищого рівня функціонують на нижчому рівні, а це суперечить логіці речей. Фразеологізми належать до лексичного рівня мови.

8. Усяка система знаків/одиниць повинна мати свою структурну завершеність у формі певної інформації. Мова як гетерогенна система складається з низки рівнів одиниць і завершується інформаційним рівнем. Ним є рівень речень.

9. Фразеологізми як віртуальні знаки мови належать до характе-ризуючого класу одиниць і разом зі словами класифікуються за частинами мови і входять у відповідні парадигми. Фразеологізми можуть утворювати парадигми як у складі лексичних одиниць, так і самостійно. У залежності від цього такі парадигми будуть повними або неповними.

10. Фразеологізмам притаманна низка специфічних властивостей: а) у порівнянні зі словом: 1) невелика кількість одиниць; 2) покривають малу частку понять; 3) наявність у значенні двох інгредієнтів: предметно-логічного та експресивного; 4) нарізнооформленість; б) у порівнянні з вільними словосполученнями: 1) стійкість; 2) структурно-семантична немодельованість; 3) фразеологічне значення.

Специфічні властивості фразеологізмів дозволяють диференціювати їх від інших лексичних одиниць, відокремити їх в окрему групу, а фразеологію в окрему лінгвістичну дисципліну. У цьому відношенні фразеологія стоїть у ряді: семасіологія, етимологія, ономастика, лексикографія, фразеологія.

Вважаємо, що результати цього дисертаційного дослідження можуть послужити базою для дальших пошуків у розв'язанні, опрацюванні й деталізації таких проблем, як система мови, мовні рівні, системне описання фразеологічної семантики, зв'язок фразеологізму з мовленнєвою ситуацією та багато інших питань часткового порядку.

Основні положення дисертації викладені в публікаціях:

1. Фразеологія у системі мови: Монографія. - Івано-Франківськ: Лілея НВ, 1997. - 176 с.

2. Основні питання загальної та німецької фразеології: Монографія. - Львів: Вища школа, 1980. - 156 с.

3. До питання про стилістичну класифікацію фразеологічних одиниць// Мовознавство. - 1979. - № 2. - С. 50-53.

4. Диференційні ознаки фразеологічних одиниць і термінологічних сполучень// Іноземна філологія. - 1989. - Вип. 93. - С. 80-86.

5. Фразеологізми як знаки мовної системи// Вісник Прикарпатського університету/ Філологія. - Вип.1. - Івано-Франківськ, 1995. - С. 122-129.

6. До теорії фразеологічної омонімії та полісемії// Іноземна філологія. - 1980. - Вип. 58. - С. 57-61.

7. З історії дослідження проблеми фразеології як системи // Лінгво-методичні аспекти викладання іноземних мов/ Збірник статей та доповідей Міжвузівської науково-практичної конференції, Івано-Франківськ, 15-17 вересня 1997 р. - Коломия: Вік, 1997. - С. 75-78.

8. Про специфіку системних особливостей фразеологізмів// Семантика мови і тексту / Матеріали міжвузівської наукової конфе-ренції. - Івано- Франківськ, 1990. - С. 9-11.

9. Фразеологія у системі лінгвістичних дисциплін // Лінгво-методичні аспекти викладання іноземних мов/ Збірник статей та доповідей Міжвузівської науково-практичної конференції, Івано-Франківськ, 15-17 вересня 1997 р. - Коломия: Вік, 1997. - С. 79.

10. Про основну властивість мовного рівня// Матеріали V Міжнародної наукової конференції “Семантика мови і тексту”
30 вересня - 2 жовтня 1996 р. - Івано-Франківськ: Вид-во Прикарпатського ун-ту, 1996. - С. 20-21.

11. Функции фразеологических синонимов в произведениях Бертольта Брехта// Коммуникативная и поэтическая функции художественного текста. - Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1982. - С. 128-132.

12. Використання фразеологічних одиниць у поетичних творах Бертольта Брехта//Іноземна філологія. - 1977. - Вип. 47.- С. 50-55.

13. Основні властивості фразеологізмів з граматичною структурою речення як знаків мови // Матеріали Міжнародної наукової конференції “Семантика мови і тексту”. - 13-15 жовтня 1993 р. - Частина ІІ. - Івано-Франківськ, 1993. - С. 7-8.

14. К вопросу об индивидуально-авторских образованиях как источнике пополнения фразеологического фонда языка// Материалы IV научно-методической конференции преподавателей кафедры иностранных языков. - Челябинск, 1975. - Вып. VI . - С. 10-12.

15. Прагматичний аспект реалізації фразеологізмів у новелах В.Стефаника// Стефаниківські читання. - Вип. 1. - Івано-Франківськ, 1990. - С. 116-119.

16. Структурно-семантичний та структурно-граматичний аналіз фразеологізмів у новелах В. Стефаника // Стефаниківські читання. -
Івано-Франківськ: Вид-во Прикарпатського університету ім. В. Стефаника, 1993. - Вип. 2. - С. 84-86.

17. Моделювання у сфері фразеології //Проблеми лінгвістики тексту/ Тези доповідей міжнародної науково-методичної конференції викладачів іноземних мов вузів (11-12 червня 1992 року). - Львів; 1992. - С. 7-8.

18. О соотношении терминологических словосочетаний и фразеологизмов как единиц терминологических словарей //Всесоюзная конференция "Подготовка и использование научно-технических словарей в системе информационного обеспечения". Тез. Докл. - М.: Русский язык, 1986. - С.67-68.

19. До питання про фразеологічну термінологію// Теорія та практика термінологічної лексики. - Київ: НМК ВО, 1991. - С. 4-6.

20. Про поняття інформаційного рівня // Interkulturelle Grammatik bzw. Interkulturelles Leben im ukrainischen Kontext/ Thesenband der V. UDCV-Tagung 26-28.09.1997 Lwiw. - Lwiw, 1997. - S. 34-35.

Баран Я.А. Фразеологія у системі мови. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.02.15 - загальне мовознавство. - Прикарпатський університет ім. В.Стефаника, Івано-Франківськ, 1998.

Дисертація присвячена проблемі визначення системного і рівневого статусу фразеології: доведено належність фразеологізмів до лексичної системи і до лексичного рівня мови, а також відсутність фразеологічного рівня, визначено місце фразеології у системі лінгвістичних дисциплін. Запропоновано новий підхід до визначення системи, в основі якого лежать поняття функціонального поля, функціональної вичерпності, правил функціонування і регулярності взаємодії одиниць. Визначено онтологічні і функціональні властивості фразеологізмів як знаків мови, дано визначення фразеологізму, незалежно від його структурно-граматичної будови, як віртуального знака мовної системи з позиції загальної фразеології. Доведено, що фразеологізмам не притаманна модельованість як поєднання типової структури з типовим значенням.

Ключові слова: статус, система, рівень, функціональне поле, функціональна вичерпність, правила функціонування, регулярність взаємодії, онтологічні властивості, віртуальний знак, модельованість.

Баран Я.А. Фразеология в системе языка. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени доктора филологических наук по специальности 10.02.15 - общее языкознание. - Прикарпатский университет им. В.Стефаника, Ивано-Франковск, 1998.

Диссертация посвящена проблеме определения системного и уровневого статуса фразеологии. Доказано, что фразеологизмы принадлежат к лексической системе языка. Фразеологизмы являются такими же виртуальными знаками языка, как и слова, т. е. все фразеологизмы выражают понятия, а их означаемым является сигнификат, а не денотат. Фразеологический состав языка как отдельная совокупность единиц не образует системы, поскольку не имеет собственного функционального поля. Он принадлежит к словесному функциональному полю. Фразеологизмы входят в различные классы лексических единиц. Среди фразеологизмов имеются субстантивные, адъективные, глагольные и другие классы и подклассы единиц, т. е. фразеологизмы принадлежат к определенным частям речи и вместе с их единицами членятся на более мелкие объединения.

Это положение ни в коем случае не отрицает наличия в области фразеологии системных явлений, например, фразеологической синонимии, антонимии и т. д. Однако они не охватывают всех фразеологизмов и покрывают лишь маленькую часть семантического пространства лексического состава языка, а кроме того, вследствие отсутствия слов, эти системные явления содержат определенное количество лакун.

Доказано отсутствие фразеологического уровня языка. Образовывать уровень могут только те единицы, которые способны вступать в парадигматические и синтагматические отношения исключительно с единицами своего уровня языка. Кроме того, единицы уровня должны быть интегрантами единиц высшего уровня. Фразеологизмы этими свойствами не обладают. Не присущи фразеологизмам также универсальность характера и регулярность взаимодействия. Из одних только фразеологизмов нельзя построить речевой цепи, осмысленного сообщения, как, например, из слов. По этим же причинам нельзя определить место фразеологического уровня в системе языковых уровней.

Предложен новый подход к определению системы, в основе которого лежит понятие функционального поля, функциональной исчерпаемости, правил функционирования и регулярности взаимодействия единиц. Исходя из этого, предложено следующее определение системы: Система - это множественность/совокупность элементов, которые исчерпывающе покрывают (т. е. делят без остатка) свое функциональное поле с присущей им регулярностью взаимодействия (единиц, элементов) и стабильностью правил функционирования.

У каждой системы имеется набор своих элементов/единиц с отношениями между ними. Сеть этих отношений можно изобразить как определенное пространство, как поле, в котором эти элементы/единицы взаимодействуют. Это взаимодействие имеет универсальный характер и состоит в том, что каждая единица системы имеет свою функцию, занимает определенную клеточку в ее пространстве, которое воспринимается как целостный объект, имеющий четкие границы. В диссертации он назван функциональным полем. Оно является имманентным свойством системы.

Определены онтологические и функциональные свойства фразеологизмов и дано определение фразеологизма независимо от его структурно-грамматической формы как виртуального знака языковой системы с полным или частичным переосмыслением компонентов, назначение которого - выражение номинативно-экспрессивной функции. На основе этого определения установлены границы фразеологизмов.

Доказано, что фразеологизмам не свойственна моделируемость как соединение типовой структуры с типовым значением (ср., например, словообразовательная модель, модель предложения и т. п.). Фразеологизмы не образуются по моделям из компонентов, поскольку компоненты не существуют до возникновения фразеологизмов. Последние вычленяются из текста как готовые единицы и как единичные образования. Безусловно, в основе каждого фразеологизма лежит определенная структурно-синтаксическая модель, которой, однако, не присуще образовательное свойство и типовое значение. Модель фразеологизма является лишь статической замкнутой формой его существования.

Определено место фразеологии в системе лингвистических дисциплин. Она стоит в ряду: семасиология, этимология, ономастика, лексикография, фразеология.

Ключевые слова: статус, система, уровень, функциональное поле, функциональная исчерпаемость, правила функционирования, регулярность взаимодействия, онтологические свойства, виртуальный знак, моделируемость.

Baran J.A. Phraseology in the Language System. - Manuscript.

Dissertation for the Doctor's degree in philology, speciality 10.02.15 - general linguistics. Precarpathian university named after V.Stefanyk, Ivano-Frankivsk, 1998.

The dissertation is dedicated to the problem of establishing the systemic and level status of phraseology. The author proves that phraseological units belong to the lexical system and to the lexical level of a languege and that the phraseological level as such does not exist; he also establishes the place of phraseology in the system of linguistic disciplines. A new approach is suggested to the definition of the system on the basic of such notions as the functional field, the functional exhaustion, and the regularity of phraseological units interaction. The author establishes ontological and functional properties of phraseological units as language signs, defines a phraseological unit, irrespective of its structural-grammar composition, as a virtual sign of the language system from a position of general phraseology. Proof is given that modelling, as a unity of the typical structure and the typical meaning, is not characteristic of phraseological units.

Key words: status, system, level, functional field, functional exhaustion, rules of functioning, regularity of interaction, ontological properties, virtual sign, modelling.

Размещено на Allbest.ru