Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний лінгвістичний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Функціонально-семантичні особливості дієслівних операторів гумористичної модальності (на матеріалі сучасної англомовної художньої прози)

Марчишина Алла Анатоліївна

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

УДК 81'42:811.111:821.111(043)

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Титаренко Олена Юріївна,

Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова,

кафедра англійської філології, доцент

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Кухаренко Валерія Андріївна,

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова,

кафедра англійської лексикології і стилістики,

професор

кандидат філологічних наук, доцент

Бабелюк Оксана Андріївна,

Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка,

кафедра англійської філології,

доцент

Провідна установа:

Львівський національний університет імені Івана Франка,

кафедра перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура,

Міністерство освіти і науки України, м. Львів.

Захист відбудеться “11” березня 2005 року о “12” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, м. Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (м. Київ-150, вул. Червоноармійська, 73).

Автореферат розіслано “7” лютого 2005 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Кагановська.

Загальна характеристика роботи

Неослабний інтерес сучасної лінгвістики до художнього тексту пояснюється багатьма факторами. До них можна віднести домінування принципу антропоцентризму в наукових парадигмах, який поставив людину у фокус уваги теоретичних досліджень. Текст приваблює своєю багатовимірністю та цілісністю. Зважаючи на складність та структурованість такого феномену, як художній текст, проникнути в його природу, формування, функціонування неможливо за умови вивчення тексту лише як цілого, без розгляду його окремих аспектів. Важливою особливістю такого багатогранного поняття, як текст, є модальність.

Категорія модальності цікавить лінгвістів уже давно. В історії мовознавчої науки є багато праць, присвячених дослідженню цього лінгвістичного явища. Лише в сучасних розвідках модальність розглядається як текстова, а не мовна категорія. Це, насамперед, дослідження Л. Михневич, О.М. Островської, Л.В. Серикової, І.В. Смущинської, З.Я. Тураєвої. Виокремлення текстової модальності в окрему категорію є новим напрямом лінгвістичних досліджень і передбачає виділення різновидів модальності тексту як суб'єктивованих ракурсів оповіді. Наявність різновидів модальності тексту зумовлюється різноаспектістю сприйняття світу людиною, переломленням реальності під різними кутами крізь призму людської свідомості і відображення її в тексті. Властивістю модальності є вираження домінантної ознаки, яка дає уявлення про те, яке саме відношення до дійсності вважається основним і специфічним для модальності в кожному конкретному випадку. Як результат, увійшли в ужиток терміни “іронічна модальність” (Р.А. Семків), “перепитувальна модальність” (А.І. Артеменко), види авторської модальності за типом оповіді (І.В. Смущинська) та ін. До різновидів модальності тексту ми відносимо гумористичну модальність, під якою розуміємо суб'єктивну модальність художнього прозового тексту в одному з її ракурсів - гумористичному.

Ця категорія реалізується через певний набір текстових елементів - операторів. Оператори як елементи представлення, які мають певне функціональне навантаження і сприяють інтерпретації виражених мовою уявлень (В.З. Дем'янков), характеризуються різноманітністю форм, структури та рівнів функціонування. Модальні оператори є семантичними елементами, які оформлюють зміст висловленого за законами модальної логіки. Вони передають логічні та прагматичні значення і можуть бути різнорівневими мовними одиницями. До модальних операторів ми відносимо дієслівні оператори гумористичної модальності. Функціонування дієслівних модальних операторів в текстах, забарвлених гумористичною модальністю, передбачає актуалізацію тих смислів, що сприяють експлікації емоціональної інформації та комунікативної інтенції автора активізувати почуття гумору як реакцію читача на прочитане. Дієслівні оператори гумористичної модальності виступають провідниками гумористичного смислу, лінгвальними збудниками емоціональної сфери читача. І якщо механізми продукування гумору вже достатньо висвітлені, зокрема, у працях Ю.Б. Борєва, Г.Г. Почепцова, В.Я. Проппа, Р.А. Семківа, E. Knox, D.C. Muecke, то роль окремих одиниць тексту в процесі створення гумористичної модальності потребує подальшого розгляду.

Актуальність роботи визначається загальною тенденцією сучасного мовознавства до вивчення текстових категорій та засобів їх репрезентації зокрема, а також тим, що необхідним є опрацювання особливостей уже відомих категорій, до яких належить модальність. Набуває особливої гостроти вивчення ролі окремих лексико-граматичних розрядів слів у реалізації текстових категорій, що зумовило вибір дієслівних засобів вираження модальності в тексті.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках наукового напряму Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова “Дослідження проблем гуманітарних наук”, узгоджена з проблематикою робіт кафедри англійської філології “Лінгвальний аналіз”, що затверджена вченою радою Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова 21 грудня 2001 року (протокол № 5).

Мета дисертаційного дослідження - встановити тенденції реалізації гумористичної модальності тексту за допомогою дієслівної лексики, визначити семантичну структуру та функціональне навантаження дієслівних операторів гумористичної модальності в сучасних англомовних художніх текстах.

Реалізація мети передбачає розв'язання таких завдань:

- уточнити зміст поняття “модальність тексту”, зважаючи на існуючі в сучасному мовознавстві підходи до цієї категорії;

- узагальнити особливості феномену гумору з урахуванням його психологічних, когнітивних, естетичних та лінгвістичних чинників;

- визначити поняття гумористичної модальності як окремого різновиду категорії текстової модальності;

- побудувати модель гумористичної ситуації та окреслити напрямки варіювання цієї моделі в забарвлених гумористичною модальністю фрагментах художніх текстів;

- з'ясувати особливості семантичної структури дієслівних операторів гумористичної модальності в ситуаціях з гумористичним забарвленням;

- диференціювати дієслівні оператори гумористичної модальності за лексико-семантичними показниками;

- розкрити специфіку функціонування дієслівних операторів гумористичної модальності в сучасних англомовних текстах.

Об'єктом дослідження є дієслівні оператори гумористичної модальності.

Предметом вивчення виступають семантичні та функціональні особливості дієслівних операторів гумористичної модальності в аналізованих текстах.

Матеріалом дослідження слугували тексти англомовних художніх прозових творів другої половини ХХ століття загальним обсягом 7892 сторінки, з яких методом суцільної вибірки були вибрані фрагменти з дієслівними операторами гумористичної модальності (305 дієслів, 467 реалізацій).

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та розв'язання конкретних завдань у дослідженні використовується комплексна методика семантичного аналізу із залученням таких окремих методів і прийомів: метод компонентного аналізу (для визначення семантичної структури дієслівних операторів гумористичної модальності); метод дистрибутивного аналізу (для виявлення оточення, в якому зустрічаються дієслівні оператори гумористичної модальності, та виокремлення гумористичних ситуацій); метод функціонального аналізу (для визначення функцій дієслівних операторів гумористичної модальності в текстах); прийоми кількісного аналізу (для встановлення числових співвідношень отриманих результатів).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше до наукового обігу вводиться поняття гумористичної модальності, подається її визначення як різновиду модальності тексту із зазначенням аспекту суб'єктивації оповіді. Це дозволило поглибити розуміння категорії модальності тексту та розширити діапазон її різновидів. Уперше здійснено комплексний аналіз дієслівних операторів гумористичної модальності в аспекті їх семантичних та функціональних особливостей; узагальнено їх суттєві властивості як елементів змістової структури сучасного англомовного прозового тексту; визначено функції риторико-стилістичних засобів у створенні гумористичної модальності тексту.

Теоретичне значення дисертаційної роботи визначається тим, що її висновки слугують внеском у лінгвістику тексту, у вивчення текстових категорій. Результати дослідження доповнюють наявні теоретичні уявлення про категорію модальності тексту; сприяють виділенню різновидів текстової модальності; розширюють розуміння феномену гумору та лінгвістичних засобів його представлення. Встановлення семантичних особливостей дієслівних операторів гумористичної модальності та їх текстових функцій розширює можливості дослідження семантики тексту крізь призму функціонально-семантичних властивостей його елементів.

Практичне значення роботи полягає у можливості використання отриманих результатів у лекційних і семінарських заняттях з курсу стилістики англійської мови (розділи “Стилістика тексту”, “Інтерпретація художнього тексту”, ”Лексична стилістика”, ”Морфологічна стилістика”), на практичних заняттях з аналітичного читання, у науково-дослідній роботі студентів, при написанні курсових, дипломних і магістерських робіт.

Апробація результатів дисертації здійснювалась на міжнародній науковій конференції “Лінгводидактика та лінгвостилістика на зламі століть: питання теорії та практики” (Львів, 2004 р.); на двох міжнародних науково-практичних конференціях: “Загальні питання філології” (Дніпродзержинськ, 2004 р.), “Актуальні проблеми перекладознавства та іноземної філології” (Луцьк, 2004 р.); на Другій Подільській регіональній конференції TESOL-Ukraine “English as a Foreign Language in Ukraine: Integrative Tendencies and Educational Perspectives” (Кам'янець-Подільський, 2003 р.).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлені в 3 статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України, та в тезах двох доповідей. Загальний обсяг публікацій - 2,01 др. арк.

Загальний обсяг роботи. Обсяг тексту дисертації складає 155 сторінок, загальний обсяг праці разом з бібліографією й додатками становить 195 сторінок. Список використаної літератури містить 274 позиції, у тому числі 39 - іноземними мовами та 8 - на електронних носіях. Список джерел ілюстративного матеріалу нараховує 27 позицій, у списку довідкових видань - 4 джерела.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної наукової літератури, джерел ілюстративного матеріалу, довідкових видань та чотирьох додатків.

У вступі обґрунтовано вибір теми, стан її наукового опрацювання та актуальність, визначено об'єкт та предмет дослідження, окреслено мету і завдання роботи, сформульовані робоча гіпотеза та положення, що виносяться на захист, розкрито новизну, теоретичне і практичне значення роботи, описано матеріал і методику дослідження, окреслено структуру дисертації та наведено відомості щодо апробації одержаних результатів.

У першому розділі подано наукове тлумачення поняття модальності тексту як категорії, відмінної від мовної модальності, і сучасний стан її наукового опрацювання; висвітлено особливості виокремлення різновидів текстової модальності; з'ясовано психологічні, естетичні, соціальні, лінгвістичні властивості гумору та вказано на його відмінність від інших форм вираження комічного (іронії, сатири, сарказму); введено й обґрунтовано поняття гумористичної модальності художнього тексту та дієслівного оператора гумористичної модальності.

У другому розділі розкрито семантичну структуру дієслівних операторів гумористичної модальності як елементів англомовного художнього тексту; запроваджено поняття моделі гумористичної ситуації, під яким розуміється формальний аналог ситуації з певним набором обов'язкових елементів; проаналізовано гумористичні ситуації та здійснено їх класифікацію за подібністю створення гумористичного ефекту; визначено тематичну дистрибуцію дієслівних операторів гумористичної модальності; з'ясовано специфіку залучення семантики дієслівних операторів гумористичної модальності до створення риторико-стилістичних засобів; виявлено основні функції, які виконують дієслівні оператори гумористичної модальності в художніх текстах, та описано механізми виконання цих функцій досліджуваними одиницями тексту.

У загальних висновках підведено підсумки проведеного дослідження й окреслено перспективи подальших наукових розробок.

Додатки складаються з 4 таблиць, що відображають кількісні характеристики реалізацій значення дієслівних операторів гумористичної модальності; кількість стилістичних засобів, створених із залученням семантики дієслівних операторів гумористичної модальності; ілюстративні зразки ситуацій із символічним значенням аналізованих одиниць.

1. Основний зміст дисертаційної роботи

дієслівний оператор гумористичний модальність

Розділ І. “Теоретичні засади дослідження гумористичної модальності художнього тексту”. Категорія модальності традиційно розглядалася як одна із суттєвих ознак речення, яка залежно від контекстуальних умов може виявлятися в найрізноманітніших модифікованих значеннях та відтінках (П. Адамець, Ш. Баллі, В.В. Виноградов, О. Єсперсен, О.О. Шахматов). Водночас питання змісту категорії модальності, її об'єму і засобів вираження належить до основних проблем синтаксису. Розвиток лінгвістики тексту, започаткований у другій половині ХХ ст., висунув на передній план мовознавчих досліджень текст як максимальну одиницю мовленнєвої діяльності, як одиницю соціальної взаємодії. Це спричинило перегляд мовних категорій та їх аналіз в аспекті текстової реалізації. Однією з перших викликала до себе інтерес дослідників категорія модальності (Л. Михневич, І.В. Прокоф'єва, З.Я. Тураєва). Сучасний розвиток текстових студій, нові підходи до текстологічних досліджень ставлять розв'язання проблеми модальності як значущої особливості тексту на новий рівень (І.В. Смущинська, В.М. Ткачук). Модальність як текстова категорія є мовним вираженням взаємодії людини з об'єктивною дійсністю та маркером суб'єктивної інтерпретації цієї дійсності.

У роботі наведені кваліфікаційні ознаки гумору як психологічного феномену (К. Ізард, А.Н. Лук, З. Фрейд), а також визначені його лінгвістичні особливості. Предметний, психологічний, естетичний та лінгвістичний зміст гумору нашаровуються, перехрещуються, зливаються. На відміну від інших форм репрезентації комічного (іронія, сатира, сарказм), гумор означає доброзичливе ставлення до життя та виявів його недосконалості; це сміх, який поєднується з симпатією до того, на кого чи на що він спрямований, тобто є психологічно позитивним явищем (В.Я. Пропп). В основу гумору покладено суперечність, контраст, порушення норми. Це можуть бути суперечності між зовнішніми ознаками явища і його змістом, суттю (С.І. Походня, Б.Г. Пришва); між дійсними якостями людини і тим, ким вона прагне здаватися; між метою та засобами її досягнення; між видимістю й сутністю (А.О. Щербина); між життєвими обставинами та логікою людських дій (Ю.Б. Борєв). Ці суперечності, відображені засобами мови, вплітаються в канву художнього твору і становлять основу його гумористичного змісту. В дослідженні аналізуються тексти, які не можна однозначно назвати гумористичними. В таких творах гумор є художньою деталлю, якою автор користується для побудови емоційної та предметно-чуттєвої сфери твору, тобто репрезентує підтекстову інформацію.

Текстова модальність є багатовимірною категорією. У висвітленні основних смислових компонентів художньої модалізації враховано позицію В.І. Шаховського, який долучає сюди емотивність, оцінність та експресивність. Експресивність як категоріальна ознака, яка забезпечує репрезентацію емоцій в художньому тексті, передбачає емоційний відгук імовірного читача. Цей підхід базується на визначенні, сформульованому В.М. Телія, в якому емотивністю вважається така лінгвістична властивість тексту, як сукупність мовних засобів, здатних викликати емоційний ефект. Ці емотивно значущі текстові компоненти втілюють авторські емоційні інтенції й моделюють імовірні емоції адресата/читача, пов'язані зі сприйняттям та інтерпретацією текстової дійсності. Емотивність є різновидом суб'єктивної модальності й має пряме відношення до створенні експресивності. Експресивна одиниця мови не завжди несе емотивне навантаження, мовна експресія передає дещо інше. Проте емотивно маркована одиниця невіддільна від експресивності (В.І. Болотов). Категорія модальності тісно переплітається з категорією оцінки, а часто й ототожнюється з нею. Проте вони є різними явищами, які характеризують ставлення суб'єкта до явищ дійсності. Оцінка дозволяє сформувати і проявити своє ставлення до об'єкта, виходячи з певної позиції, персональної шкали цінностей. Тлумачення суб'єктивно-експресивної оцінки, яка входить до складу мовної модальності (В.В.Виноградов), розширилося у зв'язку з посиленим інтересом до вивчення тексту, знайшло своє місце серед ознак текстових категорій і дало можливість такому поняттю як оцінність виділитися в окрему змістову характеристику тексту (О.М. Вольф). Оцінка як текстова категорія є соціологізованим виявом індивідуального сприймання та інтерпретації позамовної дійсності, одним із сигналів авторської присутності в тексті.

У дослідженні вводиться поняття гумористичної модальності тексту. Це поняття позначає суб'єктивну модальність прозового тексту в одному з ракурсів суб'єктивації оповіді - гумористичному. Вона забезпечує вираження авторського гумористичного ставлення до предмета оповіді та зумовлена інтенцією автора викликати відповідну реакцію у гіпотетичного читача. Гумористична модальність тексту є емотивною модальністю, вона слугує ключем до смислу всього тексту чи його уривка, предметно-логічний зміст якого забарвлений емоцією автора. Складовою частиною гумористичної модальності є експресивність, оскільки забезпечує вираження суб'єктивного ставлення мовця до змісту висловленого. Оцінна складова модальної семантики передбачає приписування предмету мовлення ознаки ціннісного ставлення до нього суб'єкта. Проте оцінка може бути як емоційною, так і логічною, або раціональною. Елементом гумористичної модальності може бути лише емоційна оцінна складова.

В роботі досліджуються елементи тексту, які сприяють вираженню такого різновиду текстової модальності, - дієслівні оператори гумористичної модальності. Під цим поняттям ми розуміємо текстовий оператор, значення якого забарвлює фрагмент тексту гумористичною модальністю і результатом прагматичної дії якого є збудження емоційної сфери читача. Фокусування уваги на дієслівній лексиці зумовлене тим, що дієслово містить у своїй семантичній структурі смисл всього речення в згорнутому вигляді (Л.О. Козлова). Воно може визначати, згідно зі своєю семантичною валентністю, кількість і характер актантів, а також місце даного речення в тексті.

Розділ 2. “Семантичні та функціональні особливості дієслівних операторів гумористичної модальності в сучасній англомовній художній прозі”. Текст є як продуктом творення, так і об'єктом сприймання. Психологічною властивістю процесу сприймання є засвоєння інформації частинами. У сучасних дослідженнях текст вважається конструктом, що піддається членуванню (І.Р. Гальперін, Т.А. Крисанова, М.М. Пещак, Г.І. Приходько, Г.Я. Солганик, З.Я. Тураєва). Оскільки провідниками текстової модальності виступають релятивні відрізки тексту (І.Р. Гальперін), виникла необхідність виокремлення такого фрагмента тексту, в межах якого функціонують дієслівні оператори гумористичної модальності, який вони забарвлюють гумористичною модальністю і поза цим фрагментом втрачають ознаки операторів гумористичної модальності. Для виділення таких текстових фрагментів використовувалась модель гумористичної ситуації, що застосовувалась як матриця, з допомогою якої вилучалися відрізки тексту. В дослідженні моделлю гумористичної ситуації вважається аналог висловлення з такими складниками: дієслівний оператор гумористичної модальності, його контекстуальне оточення, а також сема у значенні дієслівного оператора, реалізація якої забарвлює цей контекст гумористичною модальністю. Модель імітує ситуацію з типовим механізмом продукування гумористичного ефекту, вміщену в межах такого відрізку тексту, який відображає одиничний об'єкт (подію) позамовної дійсності й характеризується певним автономним змістом. Моделі об'єднуються в блоки за принципом подібності продукованого гумористичного ефекту, що полягає у відображених засобами мови відношеннях між предметами, подіями та явищами. На основі аналізованих гумористичних ситуацій, вибраних з текстів сучасних англійських художніх творів, було виділено 22 моделі, які, в свою чергу, згруповано у 6 блоків:

1. Ситуації-алогізми. Сюди належать гумористичні ситуації, в яких гумористичний ефект досягається такими колізіями: зосередження уваги на другорядній проблемі; приписування невластивих предмету чи особі рис; реальний наслідок з нереальної ситуації; кумедний повтор явищ; порушення логічної послідовності подій; комічне перебільшення. Наприклад:

“You'll have to drop whatever you are doing. Everything. And forget about Thanksgiving. There's going to be no holiday for any of us until we've got Tom Jefferson.”

“My wife's not going to like that,” objected Licio Montini. “She's got the turkey bought and everything. All the trimmings. I tell her I'm not going to be there for dinner she's liable to stuff me and not the … bird” (Kerr).

Фарширована індичка як атрибут свята наводить персонаж на думку, що в разі відсутності чоловіка за святковим обідом дружина може його суворо покарати - “нафарширувати” замість птиці. Звичайно, це перебільшення, яке досягається вживанням дієслівного оператора гумористичної модальності stuff.

2. Ситуації-парадокси. Блок охоплює ситуації такого змістового плану: несумісне доповнення; називання дії за допомогою оксиморону; удаваний етикет; трагікомічна ситуація; умисне здивування. Приклад:

And then somebody asked me whether I was going up the line. When I told him No, that I was going back to England, he stared at me as though I were some creature from another planet. “Well, well - and we got such a good climate up here.” They laughed, and their laughter made me less of a stranger (Innes 2).

Герой від'їздить до Англії, і його не може затримати в Канаді навіть “хороший” клімат, що нібито викликає подив учасників розмови. Проте вони мають на увазі суворі кліматичні умови північної країни, і це протиріччя стає причиною щирого сміху.

3. Ситуації-тлумачення. Блок включає гумористичні ситуації, в яких гумор виникає як наслідок таких подій: дотепне резюмування; поглиблений аналіз малозначущого факту; нетипове тлумачення звичної дії; несподіваний умовивід. Наприклад:

“Perhaps Miss Brodie is having a love affair with Mr. Lowther,” Sandy said to Jenny, merely in order to break up the sexless gloom that surrounded them.

“But it was Mr. Lloyd who kissed her. She must be in love with Mr. Lloyd or she wouldn't have let him kiss her.”

“Perhaps she's working it off on Mr. Lowther. Mr. Lowther isn't married” (Spark).

У розмові дівчата-школярки намагаються з'ясувати, кого кохає їх наставниця Міс Броді, аналізуючи її вчинки. Це приводить їх до несподіваного висновку: одного чоловіка вона кохає, а на іншому практикує, “відпрацьовує” (модальний оператор work off) свої дії.

4. Ситуації-відкриття. До блоку входять гумористичні ситуації, в яких гумористичний ефект виникає за таких обставин: несумісний, дещо нелогічний висновок; прогнозування несподіваного результату; непрогнозований (непередбачуваний) здогад. Приклад останньої:

I was up by eight o'clock the next morning, bounding downstairs to the delectable smells of fresh coffee and Nana's world-famous sticky buns. […]

“How was your date last night, Daddy” Jannie said, making her biggest goo-goo eyes at me.

“Who said I had a date?” I made room for her on my knee. She ate a bite of the humongous sweet bun Nana had set on my plate.

“Let's just say a little birdie told me,” she chirped.

“Uh-huh. Little birdie makes good sticky buns,” I said (Patterson).

Оповідач з'ясовує, хто розповів про його побачення, здогадуючись, що саме служниця не втримала таємниці. На репліку доньки “Сорока на хвості принесла” він не приховує здивування, які ж смачні солодощі ця “сорока” випікає.

5. Ситуації-протиставлення. Тут виділено гумористичні ситуації лише такого змістового плану: доречне протиставлення; зміна персонажем своєї думки на протилежну. Приклад останньої:

I also wrote a letter. Of course - one always writes to thank visiting lectures. So I wrote to thank, but in the most intimate and personal way. Then I rewrote the letter without the intimate and personal touches. Then I rewrote it again with a few very shy allusions and innuendos. Then I cut out the allusions and innuendos. Then I tore it up altogether (Frayn).

Послідовність дій, які персонаж виконує з листом, свідчать про зміну його намірів. Перелік дій, який забезпечується дієслівними операторами гумористичної модальності write (писати), rewrite (переписувати), cut out (вирізати, викреслювати), tear up (рвати), передає сумніви героя щодо доцільності листа і врешті до його знищення та викликає посмішку.

6. Ситуації-нісенітниці. Гумористичний ефект досягається за рахунок хибної синонімії у називанні дії; каламбуру. Приклад каламбуру:

“You know what the Victorians said? I read it in the Daily Mail. They said kissing a man without a moustache is like eating an egg without salt!”

That seemed so funny that Ginny burst out laughing. “Eating an egg without… Oh, …, that's amazing! Eating a man without salt is like kissing an egg without a moustache!”

Rhianon was giggling too. “Kissing a moustache without salt is like eating a man without an egg…” (Pullman).

Комізм епізоду зумовлений довільною зміною дієслівних операторів гумористичної модальності kiss (цілувати), eat (їсти) та прямих додатків a man (чоловік), an egg (яйце), a moustache (вуса) у реченні. Такий експеримент позбавляє речення змісту і призводить до нісенітниці.

Дієслівні оператори гумористичної модальності в тексті зберігають свої системні ознаки, тобто передають значення дії, процесу чи стану, тобто ті відношення, які підпадають під логічну категорію “ознаки”. Вслід за Г.А. Уфімцевою та О.С. Кубряковою ми зараховуємо дієслова до ознакових імен, які поряд із інформацією про дію, стан тощо репрезентують ознаки предметів, осіб, що виступають суб'єктами чи об'єктами дії, а також містять смислові елементи, співвідносні з атрибутивними характеристиками дій чи їх учасників, і становлять предикативну ознаку субстанції (Г.А. Уфімцева).

В основу семантичної класифікації дієслівних операторів гумористичної модальності покладена типологія значень М.В. Нікітіна. Поділ значень здійснюється залежно від того, які структури свідомості закладені в їх основі - когнітивні, що відображають об'єктивні знання людини про світ, чи прагматичні, які містять суб'єктивну оцінку людиною явищ дійсності. Відповідно значення розшаровується на когнітивний (денотативний) та прагматичний (конотативний) компоненти. Переважна більшість дієслів (438, або 93,79%) у гумористичних ситуаціях реалізує своє денотативне значення. При цьому може активізуватися основне денотативне (пряме номінативне) значення, що зафіксоване словником як заголовне, найменш синтагматично зумовлене, здатне до семантичної похідності і яке виявляє семантичну подібність з похідними значеннями. Наприклад:

“What would I have to cook for? At home Mam always had a girl to cook for us, and when I entered married bliss it wasn't long before my husband decided he would prefer to drink his breakfast, dinner and tea rather than eat them” (Binchy).

Чоловік героїні був алкоголіком, а вона зовсім не вміла готувати їжу. Дієслівний оператор гумористичної модальності drink (пити) у наведеній ситуації означає to swallow liquid (ковтати рідину), тобто реалізує денотативне значення.

Дієслів у функції модальних операторів із власне конотативним значенням в аналізованих ситуаціях виявилося всього 29 (або 6,21%). Конотативний аспект семантики лексичної одиниці, за В.І. Шаховським, репрезентує емоційний стан мовця та його ставлення до адресата, об'єкта й предмета мовлення, тобто суб'єктивне відношення. Вплетена в тканину тексту, така лексема стає виразником суб'єктивної модальності. В конотативному значенні відбувається нашарування оказіонального смислу на денотативне значення, що призводить до його “затінення”, а подекуди й до цілковитого заміщення. Наприклад:

She was unlike any other woman he had met. She was not one of the homebodies of the Party's Women's League, all “Kinder, Kirche and Kuche” - her husband's supper always ready on the table, his uniform freshly pressed, five children asleep upstairs. And while a good National Socialist girl abhorred cosmetics, nicotine and alcohol, Charlie Maguire made liberal use of all three (Harris).

Дієслово abhor (відчувати відразу, ненавидіти) в системі мови наділене значенням to detest, regard with horror or disgust. У наведеній ситуації воно набуває конотативної семи to neglect, ignore (зневажати, не брати до уваги), що спричинює комізм епізоду.

У значенні дієслівного оператора гумористичної модальності сконцентрована як фактуальна, так і підтекстова інформація, яка містить модальний аспект значення. За таких обставин дієслівні оператори гумористичної модальності розподілені за лексико-семантичними групами (ЛСГ). Групи об'єднують різну кількість дієслів, які відрізняються частотою вживання у творах, проте кожному дієслову властиве нашарування на основне значення гумористичного смислу як уявлення, що виникає в свідомості читача в результаті інтерпретації значення дієслівного оператора. Аналізовані дієслова утворюють 18 ЛСГ:

1) мовленнєвої (комунікативної) діяльності (say, speak, tell, voice);

2) зорового сприйняття (see, look, notice, stare);

3) способу виконання дії (dance, paint, shave, count);

4) руху (go, come, step, walk);

5) розумової (інтелектуальної) діяльності (think, learn, know, understand);

6) міжособистісних стосунків (marry, help, reprimand, bet);

7) існування (be, live, die, happen);

8) фізіологічних процесів, відчуттів, сприйняття (breathe, sweat, smell, faint);

9) емоційного стану/впливу (enjoy, excite, confuse, affect);

10) цілеспрямованої дії (blow, beat, dart, throw);

11) креативності (form, make, plot, weave);

12) посесивності (have, own, belong, possess);

13) фазовості (appear, grow, stop, part);

14) знищення, анулювання (abandon, cancel, damage, waste);

15) каузативності (sacrifice, surprise, guard, visit);

16) передачі, отримання, набуття (give, get, add, buy);

17) виконання дії (act, do, commit, work);

18) волевиявлення (resist, want, prefer, wish).

Забарвлення тексту гумористичною модальністю часто здійснюється за допомогою образних засобів, засобів риторико-стилістичного рівня, які надають тексту ознак експресивності, а лексичні одиниці, які беруть участь у творенні образів, стають виразниками текстової модальності - основними модалізаторами, чи модальними шифтерами (термін І.В. Смущинської). Дієслова-предикати завдяки своїм системним характеристикам сприяють максимальній концентрації художнього смислу і тому часто використовуються для створення художніх образів. Серед риторико-стилістичних засобів, основою яких слугують дієслівні оператори гумористичної модальності, найчисленнішими є метафора, метонімія, гіпербола, а також різноманітні повтори (слів, словоформ, синтаксичних конструкцій). Наприклад:

The trouble with people is that they do think. This trouble amounts to serious danger when people not only think but think logically. The English are an exception. They do not think. … They do not need to think because they possess robust common sense. Thinking in most cases is only a poor substitute for common sense (Mikes 2).

Функції дієслівних операторів гумористичної модальності в текстах детерміновані основними категоріальними характеристиками дієслова як лексико-граматичного розряду. До них належать такі особливості: специфіка синтаксичної функції (предиката) та її домінуюча роль у структурі речення; процесуальна ознака як властивість дієслівного значення; системна оформленість узуального значення та можливість виникнення оказіонального смислу в умовах контексту. Коли дієслово стає оператором гумористичної модальності, воно набуває таких додаткових ознак: здатності виражати супутню до основного змістового плану інформацію; прагматичної заданості на емоційно-гумористичний вплив. У творах сучасної англомовної художньої прози дієслівні оператори гумористичної модальності виконують чотири основні функції: референційну, операційну, регулятивну, сугестивну (за термінологією В.З. Дем'янкова).

Референційна функція дієслівних операторів гумористичної модальності як елементів тексту, за В.З. Дем'янковим, ґрунтується на їх зрозумілості, а також забезпечує референційно-текстове співвідношення опредметнених у тексті знань про світ. Модальність як один із найважливіших змістових макрокомпонентів тексту (А.Г. Баранов) включає референційні зв'язки текстового світу зі світом дійсним. Самі по собі слова (висловлення) не вказують на якісь об'єкти світу: вказівка як елемент мовленнєвого акту здійснюється автором через оповідача чи персонажі. Відповідно розпізнавання референційних намірів входить до завдань інтерпретації тексту читачем. За Г.Г. Почепцовим (мол.), залежно від об'єкта референційного відсилання, від способу самого процесу відсилання, а також суб'єкта, який здійснює цей процес, тобто вибирає як об'єкт, так і спосіб, задається розпізнавання “коду” референції читачем. У комунікативних цілях автору вигідно будувати референцію з використанням уже відомих читачеві ознак з метою вірного сприйняття. Проте інколи застосування розбіжностей у референційному відсиланні входить до завдань комунікації. За допомогою такого прийому створюється гумористичний ефект.

Розбіжності референційних відсилань, у результаті чого ситуації забарвлюються гумористичною модальністю, поділяються на такі типи:

1) розбіжність референції (найчастіше трапляється в діалозі, коли позиція мовця і позиція слухача виявляються несумісними);

2) переключення референції (переходи між двома чи кількома значеннями одного слова);

3) заміна референції;

4) розширення референції;

5) звуження референції;

6) вихідний збіг/незбіг референції, який під час чи після здійснення мовленнєвого акту приводить до єдиного вибору об'єкта референції (Г.Г. Почепцов (мол.)). Гумористичне висловлення може задавати кілька референційних відсилань, причому протилежних, суперечливих. Накладання таких розбіжностей теж створює комічний ефект. Наприклад:

She was wearing a tight-fitting sleeveless black lounge suit with her initials - GS - embroidered just beneath one of her substantial breasts, of which there was plenty to see. Genevieve may have been an American but Tom thought she had that Havana look, a flirtatious style that emphasized the bust and the bottom. Tom liked that. Those were the parts he liked to emphasize himself. With both hands (Kerr).

В наведеній ситуації дієслівний оператор гумористичної модальності emphasize (надавати особливого значення, акцентувати, наголошувати) передбачає умисне виділення, підкреслення певної частини тіла за допомогою стилю одягу. Проте оповідач пропонує й інший спосіб надати важливості жіночим принадам - with both hands (обома руками). Обидва способи передаються одним і тим же дієсловом - emphasize, що і створює гумористичну модальність фрагменту тексту.

Операційна функція, яку виконують дієслівні оператори гумористичної модальності, полягає в тому, що їм відводиться роль опорних, чи ключових слів, які є орієнтирами, що спрямовують процес розуміння тексту. Вони оформлюють стратегічні лінії змісту тексту, сприяють структурній співвіднесеності елементів тексту. Дієслівні оператори приводять у рух механізм розгортання змісту тексту, тому виконання ними операційної функції можна розглядати як вписану в цей зміст програму його інтерпретації. Вона діє таким чином. У процесі сприйняття художнього тексту активізується пам'ять, яка утримує відомості про попередньо прочитані відрізки тексту і пов'язує їх зміст із наступними. Елементи гумористичної ситуації, що розгортається, слідують один за одним в логічній послідовності і забезпечують поступову передачу інформації. Розташування елементів, що становлять смислову структуру висловлення, створює в межах речення й усієї ситуації відмінний від синтаксичного словопорядок - семантичний. Інформаційну структуру таких ситуацій забезпечують семантичні відношення смислового центру - дієслівного оператора гумористичної модальності - та смислової периферії - контексту. Наприклад:

“I don't believe he fell from his horse myself,” the Prior said, “but Oisin is hardly unique in the matter.”

“He talks at length of the old sagas, when he gets wound up,” Father Felim explained, “and when he does there is something not quite sane about him. I've no doubt at all he worked for some Celtic scholar and picked it all up as he did so. He's convinced he remembers falling from his horse. My own belief is he probably fell off his librarian's ladder on his head and woke up thinking he was Oisin” (Plunkett).

Вперше вжите у цій ситуації дієслово fall (падати) вказує на інформацію, вже відому учасникам розмови і про яку попередньо згадувалося в тексті: персонаж, який присвоїв собі ім'я Ойсін, постійно стверджує, що він жив у епоху кельтів і упав з коня. Проте подальші розмірковування його знайомих спонукають їх до висновку, що Ойсін - людина з хворою психікою, і це надалі зумовлюватиме їх ставлення до нього.

Інформація гумористичної ситуації передається поступово. Кожну стадію його лінійного розгортання можна розглядати як наслідок попередньої й причину наступної стадії, а також як таку, вилучення якої розриває ланцюг змістової синтагматики.

Регулятивна функція елементів мови, за В.З. Дем'янковим, полягає в контролюванні поведінки людей за допомогою вербальних засобів. Ця функція забезпечує перехід від інтерпретації змісту тексту до сприймання його на рівні особистісно значущих смислів. Дієслівні оператори гумористичної модальності є носіями прагматичної інформації, закладеної автором, а тому виступають інструментами комунікації між автором та читачем. За умови, якщо читач вірно користується цими інструментами, текст виконує своє комунікативне завдання - закладена в ньому інформація адекватно сприймається читачем. У площині виконання дієслівними операторами гумористичної модальності регулятивної функції в тексті стала можливою їх таксономізація за такими критеріями:

1) за характером впливу на адресата (провокативні, директивні, компенсаторні). Наприклад:

“Don't mind me,” he said. “You're quite a boy for the women, aren't you?”

“They queue up just to speak to me” (Braine).

Використаний в ситуації компенсаторний дієслівний оператор гумористичної модальності queue up (ставати в чергу) позбавляє автора необхідності більш детального пояснення і виражає індивідуалізоване, суб'єктивне насмішкувате сприйняття;

2) за ступенем деталізації інформації (узагальнюючі, метонімічні та конкретизуючі, зокрема кваліфікативні й квантитативні). Приклад ситуації, в якій використані дієслівні оператори гумористичної модальності з конкретизуючим значенням:

“You have led me into a desolate and stony place,” she said, “and things are very bed between us. You hedge me about, you cage me and patrol me, and take all the ground and air from around me. But you don't own the words I say or the thought I think, and you never will, and you never can.”

I'm not absolutely certain she said “hedge me about”, if the exact words are important for the record. It may have been “fence me in”, or “mew me up”. I realized that an important declaration was being made…” (Frayn);

3) за характером актантної залежності (автонаправлені, об'єктно-направлені, неозначено-особового спрямування). Наприклад:

I found the general picture in Germany so confusing that I feel it my duty to confuse the reader, too, right at the beginning, otherwise he may find it difficult or impossible to follow my line of argument (Mikes 2).

Дієслівний оператор гумористичної модальності confuse (бентежити, збивати з пантелику) передає наміри автора щодо його впливу на читача. Проте ця інтенція, висловлена надто відверто, провокує гумористичний відгук.

Суть сугестивної функції, яку виконують дієслівні оператори гумористичної модальності в англомовному художньому тексті, полягає в тому, що вони активізують сугестивні процеси в мисленні читача та стимулюють його пам'ять. Художній текст завдяки підтекстовій інформації наділений значними сугестивними потенціями, і на цю властивість уже зверталась увага лінгвістів (Т.С. Олійник, Т.В. Пастушенко, І.Ю. Черепанова). В такій особливості тексту криються великі можливості естетичного та психологічного впливу на читача. Цей вплив, виходячи з підтекстової інформації, активізує в його свідомості не образи окремих знаків, а концепти-символи (В.А. Бугров). Це дає можливість стверджувати про здатність дієслів до символічної номінації. Символічна номінація поряд із вказівкою на наявність того, що в даний момент відсутнє, збуджує рефлективні процеси пам'яті й мислення читача, роблячи процес сприймання тексту активним та особистісно орієнтованим. Символічні імена містять вказівку, натяк на сутність референта і дозволяють простежити його асоціативні зв'язки, вписані в мовну форму. Іншими словами, кожному символічному значенню притаманна відповідна символічна форма. Наприклад:

“The family's what they call a `good family' over here, which in Syria just means stinking rich.”

“Nice going. At that rate we'd be well up in the stud book.”

“Well, aren't we?” My cousin was crisply ironic. I knew what he meant. My own family of merchant bankers had been stinking rich for three generations, and it was surprising how many people were willing to overlook the very mixed, not to say plain bastard blood that bumped through the Mansel veins (Stewart 2).

Серед компонентів значення дієслова stink (смердіти, тхнути) домінуючою семою є сема “unpleasant”, яка спричинює виведення лексеми в розряд символів. У наведеному прикладі багатство сім'ї викликало в оточуючих не найкращі почуття, що цілковито усвідомлювала молода представниця родини. Комізм епізоду спричинений контрастом: “rich (багатий)” є невід'ємним від символу “unpleasant (неприємний)”.

Семантика слова-символа містить підструктуру асоціативних значень, яка є містком між етимологічним значенням базового слова та вторинним символічним значенням. Тому слово-символ, опиняючись у контекстуальному оточенні, не завжди гармонійно в нього вплітається. Такий прийом часто застосовується навмисне для створення гумористичного ефекту.

Висновки

У дослідженні проведено аналіз функціональних та семантичних особливостей дієслівних операторів гумористичної модальності. Введено в науковий обіг поняття гумористичної модальності тексту, яка є різновидом суб'єктивної модальності прозового тексту із зазначенням аспекту суб'єктивації оповіді - гумористичного. Вона виражає підтекстову інформацію емотивно-афективного характеру і становить суттєвий аспект змістового плану тексту. Одним із елементів тексту, значення якого забарвлює фрагмент тексту гумористичною модальністю і результатом прагматичної дії якого є збудження емоційної сфери читача, виступають дієслівні оператори гумористичної модальності. Середовищем функціонування дієслівних операторів гумористичної модальності є гумористичні ситуації. Для виділення гумористичних ситуацій з текстів застосовувалася матриця - модель гумористичної ситуації. За подібністю продукованого гумористичного ефекту моделі об'єднуються в шість блоків, кожен з яких містить різну кількість моделей. Аналіз моделей гумористичної ситуації в текстах сучасної англомовної художньої прози виявив, що найчисленнішими є блоки, куди входять моделі ситуацій-алогізмів та ситуацій-нісенітниць.

У створенні гумористичної модальності художнього тексту чи його фрагменту активно беруть участь дієслова з актуалізованим денотативним значенням. Їх частка становить 93,79% від усього загалу вибірки. В таких випадках у тексті виявляється пряме номінативне дієслівне значення. Прояви конотативного значення дієслівних операторів гумористичної модальності в гумористичних ситуаціях є незначними - лише 6,21%. Такі випадки демонструють або нашарування оказіонального смислу на денотативне значення, або ж нове, контекстуально набуте значення, не відбите у лексикографічних джерелах.

За лексико-семантичними показниками дієслівні оператори гумористичної модальності поділяються на 18 лексико-семантичних груп, до складу яких входить різна кількість дієслів. Основою віднесення дієслівних операторів до лексико-семантичних груп слугували інтегральні семи, які очолюють семантичні структури дієслів і є генетично вихідними одиницями розвитку дієслівної семантики. Найбільш численними виявилися ЛСГ дієслів на позначення мовленнєвої діяльності, розумової діяльності, способу виконання дії.

В дисертації визначено функції, які виконуються дієслівними операторами гумористичної модальності в текстах сучасної англомовної художньої прози. Це референційна, операційна, регулятивна та сугестивна функції. Виокремлення середовища функціонування дієслівних операторів гумористичної модальності (гумористичних ситуацій), а також різноаспектність проаналізованих функцій призводить до здатності дієслівних операторів виконувати декілька функцій одночасно. Дієслівні оператори гумористичної модальності є поліфункціональними одиницями тексту. Це сприяє багатогранному відтворенню навколишньої дійсності автором та сприйняттю цього відображення читачем.

Перспективним напрямом подальших наукових розробок вважаємо дослідження інших різновидів категорії модальності тексту, а також дослідження різноаспектних особливостей одиниць різних рівнів мови, які в тексті виступають модальними операторами.

Основні положення дисертації висвітлено в таких фахових публікаціях автора

1. Модальність тексту як об'єкт сучасних лінгвістичних досліджень // Наукові праці Кам'янець-Подільського державного університету: Філологічні науки. Випуск 7. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2003. - С. 128-133.

2. Гумористична модальність в інформаційному полі тексту // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. - Вип. 11. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2004. - С. 66-73.

3. Типологія моделей гумористичної ситуації на основі дієслівної семантики // Філологічні студії: Науковий часопис. - № 2. - Луцьк: Волинський Академічний Дім; Волинський державний університет імені Лесі Українки, 2004. - С. 167-173.

...