Номінативні процеси в українських східностепових говірках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Номінативні процеси в українських східностепових говірках

Дворянкін Віктор Олександрович

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

УДК 811.161.2'282.2'373

Луганськ - 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі діалектології Інституту української мови НАН України.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор

Гриценко Павло Юхимович,

Інститут української мови НАН України,

завідувач відділу діалектології.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Чабаненко Віктор Антонович,

Запорізький національний університет,

завідувач кафедри загального і слов'янського мовознавства;

кандидат філологічних наук, доцент

Лєснова Валентина Володимирівна,

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри української філології та загального мовознавства.

Провідна установа - Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка,

кафедра українського і загального мовознавства,

Міністерство освіти і науки України, м. Тернопіль.

Захист відбудеться “18” квітня 2006 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.053.02 при Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розіслано “15” березня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук

К.Д. Глуховцева.

Загальна характеристика дисертації

Різноаспектне дослідження мовних засобів оцінки об'єкта номінації - одна з актуальних проблем сучасної лінгвістики. Особливо важливим є опис природи і статусу оцінки в семантичній структурі різних одиниць діалектної мови, оскільки в говірках номінативні процеси можна спостерігати в їх природнішому виявленні, ніж у літературній мові.

Вивчення категорії оцінки в лінгвістиці має свою історію: багато цікавих положень містять праці Н.Д. Арутюнової, О.М. Вольф, В.М. Телії, Т.В. Маркелової, Т.І. Вєндіної, В.І. Сенкевича, Т.А. Космеди, Н.М. Кислициної та ін.; чимало студій присвячено конотативній (у традиційній термінології - емоційно-експресивній) лексиці української, російської та інших мов (Г.М. Сагач, М.В. Кравченко, Н.І. Бойко, С.І. Равлюк, В.К. Харченко, Н.О. Лук'янова, О.Ф. Петрищева, О.Ю. М'ягкова, Е.О. Вайгла, О.Л. Безсонова та ін.).

Емоційно-експресивна лексика діалектної мови відзначається семантичною та функціональною специфікою. Вона привертала увагу дослідників українських говірок (В.А. Чабаненко, В.В. Лєснова, К.Д. Глуховцева та ін.), російських (Л.В. Граве, Н.В. Жураковська, Н.Б. Лаврентьєва, Т.В. Матвєєва, С.С. Вауліна, Л.І. Дем'янова та ін.) і білоруських (М.В. Абабурко, І.І. Лучиць-Федорець, Г.М. Моложай, М.Н. Кривко та ін.).

У сучасному українському мовознавстві ще бракує монографічного дослідження про оцінну лексику, зокрема антропономени у східностепових говірках, які, як говірки нової формації, мають чимало специфічних структурних рис.

Найменування людини становлять розгалужений шар лексики, що неодноразово був предметом лінгвістичного аналізу у східнослов'янській лексикології. Однак мовознавці зосереджували увагу на окремих лексичних групах або аспектах, унаслідок чого тематична група лексики (ТГЛ) “Людина та її риси” не дістала максимально повного системного опису. Водночас в українській лінгвістиці сьогодні достатньо не висвітлено особливостей номінативних процесів у діалектній мові, зокрема на матеріалі названої ТГЛ. Адже поки що маємо небагато праць (В.В. Лєснова зробила спробу розв'язати цю проблему на матеріалі лексики українських східнослобожанських говірок, Р.В. Міняйло розглянув активні процеси у фразеології українських східнослобожанських і східностепових говірок, приділивши увагу й особливостям фразеологічної вербалізації вигляду людини, її рис і стану).

Актуальність теми дослідження зумовлена відсутністю спеціальної праці, присвяченої номінативним процесам в українських східностепових говірках, зокрема на матеріалі ТГЛ “Людина та її риси”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертації пов'язаний із плановою темою відділу діалектології Інституту української мови НАН України “Українська діалектна мова сьогодні: онтологічний та гносеологічний аспекти” (номер державної реєстрації 0101U003944) і затверджений на засіданні бюро Наукової ради “Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (протокол № 4 від 30 жовтня 2001 р.).

Метою дослідження є опис номінативних процесів у східностепових говірках Південної Донеччини, які виявляються в ТГЛ “Людина та її риси”, з увагою до ареалогії номінативних одиниць.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) за спеціально створеним питальником зібрати лексику на позначення людини за зовнішніми ознаками та внутрішніми властивостями в українських східностепових говірках Південної Донеччини;

2) здійснити лексико-семантичний аналіз антропономенів;

3) виявити особливості номінації десигнатів у межах ТГЛ “Людина та її риси”;

4) установити засоби вираження категорії оцінки в українських східностепових говірках Південної Донеччини на матеріалі названої групи лексики;

5) розкрити особливості градуальної характеристики об'єкта номінації в межах аналізованої групи лексики;

6) з'ясувати мотиви номінації назв рис людини;

7) визначити відношення номінативних одиниць зазначеної ТГЛ українських східностепових говірок Південної Донеччини до відповідних найменувань суміжних і віддалених українських діалектів;

8) дослідити географію антропономенів, вивчити ареальну поведінку мотивів номінації.

Об'єкт дослідження - номінативні процеси в українській діалектній мові.

Предмет дослідження - номінативні процеси, мотивація і просторова поведінка лексики для характеристики рис людини в українських східностепових говірках Південної Донеччини.

Джерельною базою дисертації послужили записи лексики, здійснені автором за спеціально укладеним питальником (278 питань) упродовж 1999-2002 рр. у 94 н. пп. Південної Донеччини; матеріал зібрано шляхом магнітофонної фіксації зв'язних текстів та в режимі “питання - відповідь”; використано свідчення різноманітних лексикографічних і лінгвогеографічних джерел. Картотека антропономенів українських східностепових говірок Південної Донеччини налічує 1894 одиниці (не враховуємо фонетичних, акцентних варіантів та субстантивованих прикметників, які в досліджуваних говірках зафіксовані і як несубстантивовані).

У роботі використано описовий і лінгвогеографічний методи, а також елементи методики статистичного аналізу.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше здійснено комплексний аналіз ТГЛ “Людина та її риси” в українських східностепових говірках Південної Донеччини, виявлено й описано номінативні процеси; поглиблено методику ареалогічних досліджень мотивів номінації.

Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні теорії номінації та просторової варіативності мови.

Практичне значення дослідження визначається тим, що розширено емпіричну базу української діалектології, уведено в науковий обіг новий хронотопізований лексичний матеріал; результати роботи можуть бути використані під час укладання Словника українських говорів, Лексичного атласу української мови, у синтетичних працях з української діалектології, лексикології, етимології, а також у лінгводидактиці вищої школи й краєзнавстві.

Особистий внесок здобувача. Усі матеріали, на підставі яких виконана дисертація, зібрані автором польовим методом; результати дослідження отримані дисертантом самостійно.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи обговорено на діалектологічних семінарах “Традиційна культура у світлі мови” (Львів, 2001), “Актуальні питання української лінгвогеографії” (Луганськ, 2001), “Ярмарок діалектологічних ідей” (Київ, 2002), “Діалектна лексикографія” (Криворівня, 2002), на міжнародних наукових конференціях “Теоретичні та методологічні засади сучасної діалектології” (Житомир, 2002), “Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2005), на засіданнях відділу діалектології Інституту української мови НАН України та на щорічних традиційних наукових конференціях викладачів Маріупольського державного гуманітарного університету (2000-2005).

Матеріали дослідження використано у викладанні спецкурсу “Лексика українських східностепових говірок” на українському відділенні філологічного факультету Маріупольського державного гуманітарного університету впродовж 2002-2005 рр. (довідка про впровадження № 189/01-23/08 від 12 грудня 2005 р.).

Публікації. Основні положення дисертації подано в 7 статтях, з яких 5 - у наукових фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, переліку умовних скорочень, списків використаної літератури (245 позицій) та джерел (21 позиція), а також двох додатків: додаток А - “Індекс зафіксованих номенів”, додаток Б - “Лінгвістичний атлас лексики на позначення рис людини в українських східностепових говірках Південної Донеччини” (95 карт, з яких 80 - лексичні, 6 - мотиваційні, 6 - семантичні, 2 - статистичні, 1 - зведена; легенди і коментарі до них). Повний обсяг дисертації - 369 с., додатки займають 162 с., текстова частина викладена на 178 с.

1. Основний зміст дисертації

номінативний східностеповий діалектний говірка

У “Вступі” відображено стан дослідження у східнослов'янському мовознавстві емоційно-експресивної лексики, найменувань людини; описано етапи вивчення українських східностепових говірок; обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність; визначено мету й завдання, об'єкт і предмет, наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи; указано методи та джерельну базу дослідження.

Перший розділ “Номінативні процеси як об'єкт лінгвістичного аналізу” складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі “Поняття номінативного процесу: проблема визначення” висвітлено розуміння вченими сутності номінації, звернуто увагу на специфіку вторинних номінативних процесів, проблему мотивації. У межах загальної номінологічної теорії (за Г.В. Колшанським) залежно від структури номінативних одиниць розрізняємо лексичну номінацію (слово, словосполучення), пропозитивну (речення) та дискурсивну (текст). Під номінативним процесом розуміємо акт надання предметові дійсності або уявного світу назви, що зумовлено відповідною номінативною ситуацією, яка є основою для вибору мотиваційних ознак, важливих у структурі нового знання та засобів його вербального вираження.

У другому підрозділі “Проблема розмежування понять “експресивність” та “емоційність” розглянуто різні аспекти конотації, зокрема емоційність, експресивність, оцінність, які дослідники розуміють по-різному. Підкреслено, що функції експресивних та емоційних елементів у діалектних найменуваннях рис людини найчастіше чітко не розмежовуються, органічно поєднуються. Тому поряд із поняттями “оцінна” / “емоційно-оцінна лексика” в роботі використано терміни “емоційно-експресивна” / “конотативна лексика”.

У третьому підрозділі “Стан дослідження номінативних процесів у діалектній мові” відзначено, що номінативні процеси ще не стали об'єктом спеціального монографічного вивчення, а розглядалися в контексті аналізу окремих ТГЛ (праці П.Ю. Гриценка, О.А. Малахівської, В.В. Лєснової, К.Д. Глуховцевої, Л.І. Дем'янової та ін.); лише на сучасному етапі цій проблемі присвячено спеціальну працю М.В. Поістогової на матеріалі ботанічної лексики східнополіського говору. До завдань дослідника номінативних процесів у діалектній мові входить: визначення різних типів номінації (лексичної, пропозитивної та дискурсивної), структури назв (моно- та полікомпонентних), процесу універбізації; окреслення мотиваційних зв'язків лексем (різних моделей мотивації назв); виявлення формальних засобів передачі суб'єктивної оцінки (трансформ, словотворчих афіксів); опис вторинної номінації, атракції, лексичної субституції, табуїзації та евфемізації; установлення зв'язку процесів найменування з традиційною культурою (народними звичаями, обрядами, повір'ями); вивчення впливу екстралінгвістичних чинників (змін господарського й культурного укладу життя) на внутрішньомовні процеси (міжмовні й міждіалектні контакти, нівеляційні процеси в говірках та ін.).

Другий розділ “Номінативні процеси в українських східностепових говірках” об'єднує два підрозділи: “Номінація зовнішніх якостей і фізичного стану людини” Межі ЛСГ на позначення зовнішніх якостей і фізичного стану людини, а також на позначення її внутрішніх властивостей, не завжди чітко виявлені, що уможливлює перехід номінативних одиниць з однієї ЛСГ до іншої, семантичне розгалуження слова. і “Номінація внутрішніх властивостей людини”.

У першому підрозділі розглянуто 15 лексико-семантичних груп (ЛСГ): “Назви на позначення статурної людини”, “Назви людини за ознакою повноти її тіла”, “Назви, які вказують на зріст і одночасно особливості фігури людини”, “Назви, які, крім ознаки зросту, містять вказівку на ступінь фізичної сили людини”, “Назви на позначення сильної людини”, “Назви на позначення загального хворобливого стану людини”, “Назви горбатої людини”, “Назви людини за характерними ознаками частин тіла (рук, ніг)”, “Назви на позначення неповороткої, незграбної людини”, “Назви людини за характерними ознаками частин обличчя (лоба, носа, очей, губів, вусів, зубів, щік, вух)”, “Назви людей із дефектами зору, слуху, вимови”, “Назви людини за наявністю або відсутністю волосся на голові”, “Назви на позначення зовнішнього вигляду охайної / неохайної людини”, “Назви людей за кольором їх очей, волосся, відтінком шкіри”, “Назви на позначення красивої / некрасивої людини” (досліджено вербальні засоби 88 сем).

У другому підрозділі проаналізовано 5 ЛСГ: “Назви людини за темпераментом, настроєм”, “Назви людини за поведінкою, деякими вчинками”, “Назви людини за ставленням до інших осіб”, “Назви людини за розумовими здібностями й ставленням до знань, праці”, “Назви людини за особливими ознаками” (розглянуто вербальні засоби 182 сем).

Аналіз матеріалу включає: репрезентацію назв окремого десигната з усіма фонетичними, акцентними й словотвірними варіантами, указівку на частотність і географію кожної із зафіксованих одиниць (а за наявності карти - відсилання до відповідної карти), з'ясування структури, семантики (за необхідності - й оцінного потенціалу) та мотивів номінації найменувань рис людини, виявлення міждіалектних паралелей до цих назв.

Зауважимо, що досліджувані семи можуть бути маніфестовані різною кількістю номінативних одиниць - від 2 до 53. Так, сема `пронозливий' в обстежуваних говірках представлена переважно єдиним репрезентантом - загальновживаним прикметником про<sup>|</sup>нирли<sup>е</sup>виi (94 н. пп.), один синонім (лексема про<sup>|</sup>нозли<sup>е</sup>виi) засвідчений лише у 2 н. пп.; сема `косоокий' маніфестована 10 найменуваннями (див. к. 1 на с. 20), сема `висока худа жінка' - 34 назвами, сема `гладуха' - 53 номенами.

Серед репрезентантів низки сем зафіксовано номінативні одиниці різної структури. Так, сема `гладун' представлена 44 маніфестантами, серед яких:

1) іменники:

а) які сягають твірної основи тоўст-/толст- (тоўс^|тун, тоўс'^|т'ак, толс'^|т'ак), глад- (гла^|дун), пуз- (пу^|зан', пу^|зач', вторинна назва пузд^|ро), бр'ух- (бр'у^|хан', бр'у^|хач');

б) лексема (розмовний елемент) о^|пец'ок;

в) вторинні номени (о^|пудало, ^|буз'івок, ка^|бан);

2) субстантивовані прикметники: тоўс^|тиi (^|тоўстиi), глад^т|киi, сп^|раўниi, у^|питаниi, пу^|затиi, ^|жирниi, кре^и|мезниi, ^|поўниi, п^|лотниi, м?ах^|киi (останні дві назви є вторинними);

3) атрибутивне словосполучення страш^|не пу^|зело (і пу^|зело);

4) стійкі атрибутивні словосполучення: ко^|пиц'а го^|рохова, кол^|хозна ски^ер^|да;

5) стійкі багатокомпонентні порівняння, окремі з яких у мовленні варіюються: йак сви^е|н'а (і сви^е|н'а), глад^т|киi йак сви^е|н'а (і сви^е|н'а), здо^|ровиi йак сви^е|н'а (і сви^е|н'а), тоўс^|тиi йак сви^е|н'а (і сви^е|н'а), тоўс^|тиi йак ка^|бан, йак ^|бороў, глад^т|киi йак ^|ч'уч'і^ело го^|рохове (і ^|ч'уч'і^ело го^|рохове), к^|руглиi йак клу^|бок, йак пе^и|рина (і пе^и|рина), йак ^|лантух, йак м?і^|шок;

6) фразеологізми (пропозитивні номени): роз^|даiс'а / ^|море / ^|жаба ^|л'ізе, ма^|хан (= м'ясо) ^|попе^ире^ид ^|себе по^|н'іс. Ці найменування репрезентують п'ять мотивів номінації непомірно повного чоловіка:

1) `подібність до тварин' (назви ^|буз'івок, йак сви^е|н'а, сви^е|н'а, глад^т|киi йак сви^е|н'а, здо^|ровиi йак сви^е|н'а, тоўс^|тиi йак сви^е|н'а, ка^|бан, тоўс^|тиi йак ка^|бан, йак ^|бороў, роз^|даiс'а / ^|море / ^|жаба ^|л'ізе);

2) `подібність до предметів побуту' (о<sup>|</sup>пудало** Номени, позначені “зірочкою”, тлумачимо як такі, що мають мотивацію `подібність до предметів побуту' чи `подібність до казкової або вигаданої істоти (предмета)'., йак пе^и|рина, пе^и|рина, к^|руглиi йак клу^|бок, йак ^|лантух, йак м?і^|шок, кол^|хозна ски^ер^|да, ма^|хан (= м'ясо) ^|попе^ире^ид ^|себе по^|н'іс);

3) `подібність до казкової або вигаданої істоти (предмета)' (глад^т|киi йак ^|ч'уч'і^ело го^|рохове, ^|ч'уч'і^ело го^|рохове, ко^|пиц'а го^|рохова*);

4) `подібність до фізичних характеристик предмета' (метафоричний перенос `дотикова характеристика' > `назва на позначення фізичної риси людини': м?ах^|киi, п^|лотниi);

5) `подібність до частини тіла людини' (метонімічний перенос `назва великого, товстого живота людини' > `назва товстого чоловіка': страш^|не пу^|зело, пу^|зело, пузд^|ро).

Якщо сема `гладун' виражена номенами різної структури, то, напр., сема `уперта людина' представлена в обстежуваному обширі, як правило, компаративами, до складу яких найчастіше входять фаунономени, - у^|пертиi йак бик (68 н. пп.), у^|пертиi йак ба^|ран (10 н. пп.), у^|пертиi йак слон (5 н. пп.), у^|пертиi йак слон (сло^|н'ака) (1 н. п.), у^|пертиi йак о^|с'ол (2 н. пп.), у^|пертиi йак о^|сел (2 н. пп.), у^|пертиi йак в?іл (во^|л'ака) (1 н. п.), у^|пертиi йак цап (1 н. п.), у^|пертиi йак пен' (1 н. п.). Лише зрідка виявлено однослівні назви - іменники: вторинні найменування (фаунономени-метафори) тоўсто^|лобик (1 н. п.) і в?іс'^|л'ук (1 н. п.) та лексеми у^|бойіш?ч'е (8 н. пп.) і упе^ир^|т'ух (3 н. пп.).

Засвідчено також семи, реалізовані тільки однослівними номінаціями. Показовою щодо цього є, напр., сема `смілива людина', яка представлена тільки спільнокореневими лексемами (див. к. 2 на с. 21). Сема `неохайний' реалізована теж однослівними, але різнокореневими найменуваннями: прикметниками не^иаку^|ратниi (88 н. пп.), не^ио^|хаiниi (81 н. п.), не^ич'і^епур^|ниi (21 н. п.), не^ич'істоп^|лотниi (9 н. пп.), г^|р'азниi (8 н. пп.), зад^|рипаниi (5 н. пп.), за^|мурзаниi (3 н. пп.), не^иў^|добниi (3 н. пп.), за^|ч'уханиi (2 н. пп.). У досліджуваних говірках спостережено по одній назві у 8 н. пп., по дві - у 47 н. пп., по три - у 39 н. пп. Звернуто увагу на семантику лексеми не^иў^|добниi та похідних від неї утворень у різних українських діалектах.

Опозиції сем `чоловік-носій ознаки' : `жінка ~' найчастіше представлені словотвірними корелятами або іменниками спільного роду. Так, опозиція сем `обманщик' : `обманщиця' реалізована в більшості говірок тільки двома парами загальновживаних словотвірних корелятів - об^|манш?ч'ік : об^|манш?ч'іц'а і бре^и|хун : бре^и|хуха (94 н. пп.). Синоніми виявлено в незначній кількості н. пп., зокрема в 4 н. пп. у синонімічні відношення вступають корелятивні пари ду^|рис'в?іт : ду^|рис'в?ітка, а у 2 н. пп. зафіксовано лише лексему ду^|рис'в?ітка (без відповідника на позначення особи чоловічої статі). Семи `брехун' : `брехуха' виражені парою загальновживаних словотвірних опозитів - бре^и|хун : бре^и|хуха (94 н. пп.). Функцію синонімів до цих назв виконують іменники спільного роду бре^их^|ло (6 н. пп.) і тр'іп^|ло (1 н. п.), а також кореляти тр'і^|пач' : тр'і^|пач'ка (2 н. пп.).

Опозиція `ледар' : `ледарка' реалізована переважно загальновживаним іменником спільного роду ле^ида^|ц'уга (94 н. пп.). Синоніми до нього зафіксовано в 43 говірках: словотвірні опозити ^|лодар' : ^|лодар'ка - у 16 н. пп. (варіанти ^|лодар : ^|лодарка - в 1 н. п.), ^|ледар : ^|ледарка - у 6 н. пп. (варіанти ^|ледар' : ^|ледар'ка - у 3 н. пп.), л'і^ен'^|т'аi : л'і^ен'^|т'аiка - у 2 н. пп., л'і^|нивец' : л'і^|нивиц'а - в 1 н. п., баг^|лаi : баг^|лаiка - в 1 н. п., іменник спільного роду ле^и|даш?ч'о - у 10 н. пп., не^и|роба - у 2 н. пп., компаратив ле^и|дач'іi йак в?іл - в 1 н. п. У 5 говірках трапляється лексема ле^и|даш?ч'іц'а зі значенням `ледарка'. Зауважимо, що в н. п. 4¹¹ Номер населеного пункту (н. п.) подано відповідно до позначення його на карті., крім іменника спільного роду ле^ида^|ц'уга, на позначення лінивої жінки зафіксовано ще сім синонімів: іменники ^|лодар'ка, ^|лежен', дармо^|йідка, субстантивовані прикметники л'і^|нива, ле^и|дач'а, не^иў^|добна та стійке порівняння ле^и|дач'а йак в?іл.

Зібраний матеріал у н. п. 4 дозволив умовно виділити синонімічний ряд “Лінива та неохайна жінка”²² Зробимо акцент на тому, що в народній свідомості лінива людина обов'язково неакуратна, тому найменування лінивої та неохайної людини (жінки) тісно пов'язані між собою і становлять один синонімічний ряд, до якого входять і стійкі вирази, що містять фаунономени, які посилюють емоційно-оцінну характеристику., члени якого мають різний ступінь негативної оцінки. Тому доцільна побудова емоційно-оцінної шкали для визначення градації вияву ознаки. Так, номінативно нейтральним ядром можна вважати слова л'і^|нива (ле^и|дач'а). У межах цього ряду синоніми групуються таким чином: л'і^|нива (ле^и|дач'а) - ^|лодар'ка - не^иакура^|т'істка - не^иў^|добна - ^|лежен' - ^|т'іки йази^|ком - дармо^|йідка - зад^|рипанка - ^|засранка - ле^и|дач'а йак в?іл - ле^и|жиш (^|вивернулас'а) йак ко^|рова - ў го^|род'і бур^|йан та^|киi / ш?ч'о воў^|ки ^|вийут' - га^|д'уки ў ^|хат'і ^|лаз'ат' / і ш?ч'о ^|хоч'еш - заг^|л'ан' у х^|л'ебнику / ^|ч'ерви ^|лаз'ат' - ^|д'іти го^|лод'н'і йак собач'е^и|н'ата - ^|ч'орна (рідше - ^|с'іра) сви^е|н'а. Як свідчать інформанти, останнє словосполучення вважають найбільш емоційно виразним (м'ясо чорної / сірої свині не вживають у харчуванні).

Третій розділ “Ареалогія лексики на позначення рис людини в українських східностепових говірках” складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі “Загальна характеристика просторової диференціації українських східностепових говірок” проаналізовано матеріали ІІІ тому (ч. 1) “Атласу української мови” (АУМ) і досліджень, присвячених різним ТГЛ у східностеповому континуумі (праці Л.Д. Фроляк, В.Ю. Дроботенко, Н.Б. Клименко, Н.П. Сіденко). Діалектологічні джерела засвідчують, що східностеповим говіркам притаманні такі ареальні особливості, як мінімальна диференціація та мозаїчний характер говірок, а також їх здатність утворювати групи (мікроареали).

У другому підрозділі “Просторова диференціація лексики на позначення рис людини в українських східностепових говірках” на підставі картографування антропономенів східностепових говірок Південної Донеччини підкреслено, що для досліджуваного обширу характерні три типи ареальної поведінки аналізованих номінативних одиниць:

1) мінімальна диференціація;

2) ареальна мозаїка;

3) окреслення мікроареалів.

Мінімальна ареальна диференціація східностепових говірок зумовлена незначною кількістю синонімів у межах однієї говірки (як правило, 2-3 назви) або їх відсутністю взагалі чи наявністю в діалектному просторі загальновживаних номенів чи лексем, яким властива висока функціональна активність. Так, сема `косоокий' у 59 н. пп. репрезентована композитами косо<sup>|</sup>окиi і косог<sup>|</sup>лазиi, що побутують як синоніми, в інших говірках зафіксовано лише по одній номінативній одиниці: лексему ко<sup>|</sup>сиi - у 21 н. п., акцентний варіант <sup>|</sup>косиi - у 3 н. пп., дериват рос<sup>|</sup>косиi - у 5 н. пп., композит кри<sup>е</sup>во<sup>|</sup>окиi - в 1 н. п., компаратив йак <sup>|</sup>зайе<sup>і</sup>ц' - у 2 н. пп., <sup>|</sup>косиi йак <sup>|</sup>зайе<sup>і</sup>ц' - в 1 н. п., рос<sup>|</sup>косиi йак <sup>|</sup>зайе<sup>і</sup>ц' - в 1 н. п., фразеологізм о<sup>|</sup>дин глаз<sup>с</sup> на каў<sup>|</sup>каз<sup>с</sup> / а д<sup>|</sup>ругиi на <sup>|</sup>с'евер - в 1 н. п. Щоправда, номен ко<sup>|</sup>сиi, який майже рівномірно поширений у говірках, чітко утворює північно-західний (н. пп. 20, 24, 25) і мангусько-азовський (н. пп. 81, 87-89, 93, 94) мікроареали (див. к. 1 на с. 20). Мінімальною диференціацією характеризуються репрезентанти сем `рудий, який має руде волосся або рясне ластовиння на обличчі', `уважний, зосереджений', `сумний', `п'яниця', `байдужий, незацікавлений', `слухняний', `підлесник' : `підлесниця' та ін.

Ареальну мозаїку представляють ті семи, які мають значну кількість маніфестантів. На лексичних картах, які відображають згаданий тип просторової поведінки, не можна окреслити діалектні мікрозони. Це зумовлено не тільки функціонуванням синонімів у межах окремих говірок, а й наявністю синонімів у досліджуваному діалектному континуумі в цілому. Така ареальна характеристика репрезентантів - наслідок ситуативної оцінності, яка здебільшого виступає джерелом виникнення метафоричних назв із конотацією пейоративності. Ступінь диференціації східностепових говірок Південної Донеччини в цих випадках високий, що пояснюється прагненням інформантів постійно оновлювати емоційну оцінку. Так, сема `гладуха', що репрезентована 53 номінативними одиницями (із них 24 назви є спорадичними), має один маніфестант у 57 н. пп., два - у 21 н. п., три - у 12 н. пп., чотири - в 1 н. п., п'ять - в 1 н. п., сім - у 2 н. пп. Ареальна мозаїка притаманна репрезентантам сем `високий худий чоловік', `висока худа жінка', `зневажлива назва для здоровила', `підбурювач' : `підбурювачка'.

Мікроареали виділено за відмінностями в репертуарі лексем-маніфестантів. Крім того, ураховано й особливості територіального поширення мотиваційних ознак і значень номенів, різних структурних типів найменувань (описових назв, простих атрибутивних словосполучень, стійких порівнянь та опозитів `чоловік-носій ознаки' : `жінка ~'), а також кількісну характеристику запозичень і вторинних номенів, які наявні в досліджуваному обширі.

У третьому підрозділі “Тенденції просторового розміщення лексики на позначення рис людини в українських східностепових говірках” указано, що ареали лексичних явищ творять просторові опозиції: південний захід (схід) - північний захід (схід), південний (північний) захід - південний (північний) схід, центр - периферія. Картографування лексики уповажнило на виділення таких мікроареалів (див. к. 3 на с. 22), як:

1) північно-західний (говірки Великоновосілківського, Мар'їнського, північної частини Волноваського й окремих н. пп. Старобешівського р-нів);

2) північно-східний (говірки Амвросіївського й частково Старобешівського р-нів);

3) південно-західний (говірки Володарського, Першотравневого, південної частини Волноваського й окремих н. пп. Тельманівського р-нів; у межах цього мікроареалу виділено як складову частину мангусько-азовський мікроареал - говірки південної частини Першотравневого р-ну);

4) південно-східний (говірки Новоазовського й більшої частини Тельманівського р-нів);

5) центральний (окремі говірки Волноваського, Старобешівського, Тельманівського й Володарського р-нів). Крім того, спостерігаються мікрозони (північна та західна), що об'єднують два мікроареали.

Кожна з умовно окреслених діалектних зон має своє мовне наповнення. Так, північно-західний мікроареал формують 8 лексем: стано^|витиi `статурний', худор<sup>|</sup>л'авиi `схудлий', ^|дужиi `сильний', на<sup>|</sup>хаба `нахабна людина', ха^|пун `хабарник', се<sup>и</sup>р<sup>|</sup>йозниi `суворий, вимогливий', ха^|рошиi `привітливий', км?іт<sup>|</sup>ливиi `тямкий, кмітливий'.

Південно-західний мікроареал утворюють 24 лексеми та 2 опозитивні пари `чоловік-носій ознаки' : `жінка ~': ^|гарниi `статурний', кра<sup>|</sup>сивиi `статурний', ^|жирниi `гладкий', <sup>|</sup>жирниi `гладун', тоўс^|тун `гладун', о<sup>|</sup>пец'ок `гладун', к?іст^|л'авиi `худий', схуд, ~ла `схудлий', опе^иц'ку^|ватиi `невисокий, але товстий, незграбний на вигляд', гор<sup>|</sup>бан' `горбата людина', поўно^|лициi `повнолиций', ост<sup>|</sup>р'ак `дотепник', жар^|тун `веселун', <sup>|</sup>в?:іч'ли<sup>е</sup>виi `вихований', од'ірвиголо^|ва `бешкетник' : `бешкетниця', не^исм?і^|ливиi `нерішучий', марнот<sup>|</sup>рат `марнотрат', ^|бабник `звідник, спокусник', добро<sup>|</sup>душниi `привітливий', доброже^и|лат'і^ел'ниi `привітливий', засте<sup>и|</sup>режли<sup>е</sup>виi `застережливий', запо^|б?ігли^евиi `застережливий', ро<sup>|</sup>зумниi `тямкий, кмітливий', бе^ис^|т'амниi `недогадливий', те<sup>и</sup>рпе<sup>и|</sup>ливиi `посидющий', не^и|добриi : не^и|добра `підла людина', ма<sup>|</sup>зун : ма<sup>|</sup>зуха `пестун' : `пестунка'.

Мангусько-азовський мікроареал як складову частину південно-західного формують 12 лексем: ш?^|ч'уплиi `худий', з<sup>|</sup>дихл'а `дуже худий чоловік' і `дуже худа жінка', здоро<sup>|</sup>ван' `здоровило', ^|хилиi `слабий, безсилий', поўнош?<sup>|</sup>ч'окиi `повнолиций', за^|нуда `нудна людина', хо<sup>|</sup>робриi `сміливий', ^|ч'емниi `чемний', при<sup>е|</sup>в?ітниi `привітливий', п?ід^|лесли^евиi `улесливий', за<sup>|</sup>дирли<sup>е</sup>виi `задерикуватий, зачіпливий', ту^|пар' `тупа людина'.

Південно-східний мікроареал утворюють 11 номінативних одиниць (6 лексем, 2 опозитивні пари `чоловік-носій ознаки' : `жінка ~' та 1 описовий номен): коло^|бок `невисокий, але товстий, незграбний на вигляд', о<sup>|</sup>пец'куватиi `невисокий, але товстий, незграбний на вигляд', за^|буд'ко `забудькуватий', кул'<sup>|</sup>турниi `вихований', ў^|з'аточ'ник `хабарник', драч'<sup>|</sup>ливиi `задерикуватий, зачіпливий', гор^|ластиi : гор^|ласта `криклива людина', на<sup>|</sup>хабник : на<sup>|</sup>хабниц'а `нахабна людина', ^|гостриi на йа^|зик `дотепник'.

Центральний мікроареал формують 1 лексема та 4 опозитивні пари `чоловік-носій ознаки' : `жінка ~': ^|дохлиi `слабий, безсилий', тошнот<sup>|</sup>ворниi : тошнот<sup>|</sup>ворна `нудна людина', гостро^|умниi : гостро^|умна `дотепник', пи<sup>е|</sup>хатиi : пи<sup>е|</sup>хата `гордій' : `гордівниця', л'у<sup>|</sup>бимч'ік : л'у<sup>|</sup>бимиц'а `пестун' : `пестунка'.

Лексем, які утворювали б північно-східний мікроареал, а в інших мікрозонах були відсутні або вживалися б спорадично, не виявлено.

Аналіз просторової поведінки лексики на позначення рис людини у східностеповому мікроконтинуумі засвідчив, що окреслюється коло номінативних одиниць (60 лексем, 11 опозитивних пар `чоловік-носій ознаки' : `жінка ~', 1 компаратив), які входять у кілька мікроареалів (від 2 до 4).

Так, по два мікроареали інтегрують 33 лексеми та 5 опозитивних пар `чоловік-носій ознаки' : `жінка ~': ^|висохшиi `схудлий' - центральний і південно-східний, поху<sup>|</sup>даў, ~ла `схудлий' - північно-західний і південно-західний, не^идо^|росток `низькоросла людина' - південно-західний і південно-східний, ш<sup>|</sup>пендик `низькоросла людина' - північно-західний і південно-східний, кре^и|мезниi `кремезний, міцної будови тіла' - центральний і мангусько-азовський, здо<sup>|</sup>ровиi `кремезний, міцної будови тіла' - північно-західний і південно-західний, здо^|ровиi `здоровило' - північно-східний і південно-західний, здороў<sup>|</sup>йага `здоровило' - північно-західний і південно-західний, ^|виробле^иниi `знесилений, виснажений' - північно-західний і південно-західний, <sup>|</sup>виснаже<sup>и</sup>ниi `знесилений, виснажений' - центральний і мангусько-азовський, к^|волиi `слабий, безсилий' - північно-західний і південно-західний, гор<sup>|</sup>бун `горбата людина' - північно-західний і мангусько-азовський, гор^|бач' `горбата людина' - південно-західний і південно-східний, п?ідсл'іпу<sup>|</sup>ватиi `підсліпуватий, який погано бачить' - північно-західний і південно-західний, мур^|ло `людина, яка невиразно й тихо говорить' - північно-західний і центральний, забуд'ку<sup>|</sup>ватиi `забудькуватий' - північно-західний і південно-західний, до^|тепник `дотепник' - центральний і мангусько-азовський, ве<sup>и</sup>се<sup>и</sup>л'<sup>|</sup>ч'ак `веселун' - центральний і південно-східний, пох^|муриi `похмурий, у поганому настрої' - південно-західний і південно-східний, бри<sup>е</sup>д<sup>|</sup>ливиi `бридливий' - два мікроареали на південному заході досліджуваного континууму, с^|м?ілиi `сміливий' - мангусько-азовський і південно-східний, тран<sup>|</sup>жир `марнотрат' - південно-західний і південно-східний, ^|в?:іч'ли^евиi `чемний' - північно-західний і південно-західний, уч'<sup>|</sup>тивиi `чемний' - північно-західний і південно-східний, ст^|рогиi `суворий, вимогливий' - північно-західний і центральний, попе<sup>и|</sup>редли<sup>е</sup>виi `застережливий' - північно-західний і мангусько-азовський, при^е|в?ітли^евиi `гостинний' - центральний і південно-західний, у<sup>|</sup>лесли<sup>е</sup>виi `улесливий' - південно-західний і південно-східний, ме^ир^|зотник `підла людина' - центральний і південно-східний, зади<sup>е|</sup>ракуватиi `задерикуватий, зачіпливий' - північно-західний і південно-західний, ро^|зумниi `розумний' - центральний і південно-західний, не<sup>и</sup>т'а<sup>|</sup>муш?ч'іi `недогадливий' - північно-західний і мангусько-азовський, поси^е|д'аш?ч'іi `посидющий' - північно-західний і південно-західний, з'ірвиголо<sup>|</sup>ва `бешкетник' : `бешкетниця' - південно-західний і південно-східний, бе<sup>и</sup>ш<sup>|</sup>кетник : бе<sup>и</sup>ш<sup>|</sup>кетниц'а `бешкетник' : `бешкетниця' - північно-західний і південно-західний, жарт'іў<sup>|</sup>ник : жарт'іў<sup>|</sup>ниц'а `жартівник' : `жартівниця' - північно-західний і південно-західний, горлох<sup>|</sup>ват : горлох<sup>|</sup>ватка `криклива людина' - північно-західний і південно-західний, горло^|пан : горло^|панка `криклива людина' - центральний і південно-західний, гордо<sup>|</sup>витиi : гордо<sup>|</sup>вита `гордій' : `гордівниця' - південно-західний і південно-східний.