Номінативні процеси в українських східностепових говірках

По три мікроареали інтегрують 21 лексема, 3 опозитивні пари `чоловік-носій ознаки' : `жінка ~' та 1 компаратив: худор^|л'авиi `худий' - північно-західний, південно-західний і південно-східний; ши<sup>е</sup>рокоп<sup>|</sup>леч'іi `кремезний, міцної будови тіла' - північно-західний, південно-західний і південно-східний; ^|м?амл'а `людина, яка невиразно й тихо говорить' - північно-західний, центральний і мангусько-азовський; с'і<sup>|</sup>диi `сивий' - північно-західний, центральний і південно-східний; не^ир'і^|шит'і^ел'ниi `нерішучий' - північно-західний, південно-західний і південно-східний; бе<sup>и</sup>с:о<sup>|</sup>ромниi `безсоромний' - північно-західний, південно-західний і мангусько-азовський; ха^|барник `хабарник' - південно-західний, центральний і південно-східний; се<sup>и</sup>бе<sup>и|</sup>л'уб<sup>п</sup> `себелюбна людина' - північно-західний, центральний і південно-західний; су^|вориi `суворий, вимогливий' - два мікроареали на південному заході досліджуваного континууму та мангусько-азовський; при<sup>е|</sup>в?ітли<sup>е</sup>виi `привітливий' - північно-західний, центральний і південно-західний; не^идо^|в?ерч'і^евиi `недовірливий' - північно-західний, південно-західний і південно-східний; гос<sup>|</sup>тин:иi `гостинний' - південно-західний, мангусько-азовський і південно-східний; пас^|куда `підла людина' - північно-західний, південно-західний і південно-східний; заде<sup>и</sup>ри<sup>е</sup>ку<sup>|</sup>ватиi `задерикуватий, зачіпливий' - північно-західний, центральний і південно-східний; за^|диркуватиi `задерикуватий, зачіпливий' - північно-східний, південно-західний і південно-східний; дра<sup>|</sup>ч'ун `задирака' - північно-західний, південно-західний і південно-східний; ^|мудриi `розумний' - південно-західний, мангусько-азовський і південно-східний; т'а<sup>|</sup>муш?ч'іi `тямкий, кмітливий' - північно-західний, центральний і південно-західний; не^идо^|гадли^евиi `недогадливий' - північно-західний, центральний і південно-західний; ту<sup>|</sup>пиц'а `тупа людина' - північно-західний, південно-західний і південно-східний; поси^е|д'уш?ч'іi `посидющий' - північно-західний, південно-західний і південно-східний; с<sup>|</sup>м?ілиi : с<sup>|</sup>м?іла `смілива людина' (див. к. 2 на с. 21) - північно-західний (н. пп. 17, 25), мангусько-азовський (н. пп. 88, 92, 93) і південно-східний (н. пп. 48, 58); би^естро^|умниi : би^естро^|умна `дотепник' - північно-західний, південно-західний і південно-східний; ме<sup>и</sup>т<sup>|</sup>киi : ме<sup>и</sup>т<sup>|</sup>ка `дотепник' - північно-західний, центральний і південно-західний; йак ш?^|ч'епка `дуже худий чоловік' і `дуже худа жінка' - північно-західний, південно-західний і південно-східний.

По чотири мікроареали інтегрують 6 лексем та 3 опозитивні пари `чоловік-носій ознаки' : `жінка ~': см?і^ел'^|ч'ак `смілива людина' (див. к. 2 на с. 21) - північно-західний (н. пп. 1-10, 14, 19), північно-східний (н. пп. 11, 12), центральний (н. пп. 41, 49, 56, 57) і мангусько-азовський (н. пп. 87, 91, 94); де<sup>и|</sup>белиi `невисокий на зріст, кремезний' - північно-західний, південно-західний, центральний і південно-східний; ваiлаку^|ватиi `невисокий, але товстий, незграбний на вигляд' - північно-західний, північно-східний, південно-західний і південно-східний; бе<sup>и|</sup>с:ов?існиi `безсоромний' - північно-західний, центральний, південно-західний і південно-східний; спо^|кусник `звідник, спокусник' - північно-західний, південно-західний, мангусько-азовський і південно-східний; за<sup>|</sup>дира `задирака' - північно-західний, південно-західний, мангусько-азовський і південно-східний; ве^ире^и|дун : ве^ире^и|духа `вередун' : `вередуха' - північно-західний, центральний, південно-західний і південно-східний; кри^е|кун : кри^е|куха `криклива людина' - два мікроареали на північному заході та два на південному заході досліджуваного масиву; гор<sup>|</sup>д'ак : гор<sup>|</sup>д'ач'ка `гордій' : `гордівниця' - північно-західний, південно-західний, мангусько-азовський і південно-східний.

Серед згаданих вище лексем є такі (19 лексем і 2 опозитивні пари `чоловік-носій ознаки' : `жінка ~'), що формують один або декілька мікроареалів на тлі однієї чи двох (= опозитивної пари `чоловік-носій ознаки' : `жінка ~') загальновживаних лексем. До таких номенів належать к?іст^|л'авиi, худор^|л'авиi, ш?^|ч'уплиi `худий' - на тлі лексеми ху<sup>|</sup>диi; пох<sup>|</sup>муриi `похмурий, у поганому настрої' - на тлі найменування на^|супле^иниi; на^|хаба, на^|хабник : на^|хабниц'а `нахабна людина' - на тлі назв на<sup>|</sup>хал : на<sup>|</sup>халка; ха<sup>|</sup>барник, ха<sup>|</sup>пун, ў<sup>|</sup>з'аточ'ник `хабарник' - на тлі номінації ха^|пуга; добро^|душниi, доброже^и|лат'і^ел'ниi, при^е|в?ітниi, при^е|в?ітли^евиi, ха^|рошиi `привітливий' - на тлі лексеми <sup>|</sup>добриi; ме<sup>и</sup>р<sup>|</sup>зотник, пас<sup>|</sup>куда, не<sup>и|</sup>добриi : не<sup>и|</sup>добра `підла людина' - на тлі найменувань ^|п?ідлиi : ^|п?ідла; ро^|зумниi, ^|мудриi `розумний' - на тлі назви <sup>|</sup>умниi; ту<sup>|</sup>пар', ту<sup>|</sup>пиц'а `тупа людина' - на тлі лексем ту^|пиi : ту^|па.

Крім того, наявні номени (2 лексеми та 1 опозитивна пара `чоловік-носій ознаки' : `жінка ~'), що об'єднують два мікроареали. Так, лексема см?і^ел'^|ч'ак `смілива людина' (див. к. 2 на с. 21) формує північну мікрозону, що об'єднує північно-західний (н. пп. 1-10, 14, 19) і північно-східний (н. пп. 11, 12) мікроареали; номінація ст<sup>|</sup>роiниi `статурний' - також північну мікрозону, що об'єднує північно-західний і північно-східний мікроареали; словотвірні опозити гор^|д'ак : гор^|д'ач'ка `гордій' : `гордівниця' - західну мікрозону, яка об'єднує північно-західний і південно-західний мікроареали.

Складне поєднання - диференціація мікрозон одними номінативними одиницями на тлі інтеграції мікрозон іншими номінативними одиницями - є ареальною реальністю досліджуваної частини українського діалектного континууму.

Висновки

Аналіз номінативних процесів в українських східностепових говірках Південної Донеччини на матеріалі антропономенів дозволив зробити такі висновки:

1. Найменування рис людини в досліджуваних говірках становлять значний за обсягом шар конотативної лексики зі складною внутрішньою структурою (15 ЛСГ на позначення зовнішніх якостей і фізичного стану людини та 5 ЛСГ на позначення внутрішніх властивостей людини).

2. Найпоширенішою є лексична номінація - за допомогою слова (1560 номінативних одиниць, або 82,4 % від загальної кількості засвідчених назв) і словосполучення (283 одиниці, або 14,9 %); меншою частотністю характеризуються пропозитивні номени (47 одиниць (2,5 %)) та дискурсивні (4 одиниці (0,2 %)).

3. Вербалізація сем `ознака' й `носій ознаки', що розрізняється на формально-семантичному й граматичному рівнях, діалектоносіями або зовсім не розрізняється, або розрізняється непослідовно.

4. Розглянутій ТГЛ притаманна лексична й семантична варіантність; чимало лексем вступають у синонімічні відношення з найменуваннями різних оцінних характеристик (до полісемантичних належать назви ^|добриi `привітливий', `доброзичливець', `ласкавий', `щедрий', `поступливий', хо<sup>|</sup>рошиi `привітливий', `статурний', `вродливий', ува^|жит'і^ел'ниi `чемний', `поступливий', `ласкавий', `вихований', мур^|ло `похмура людина', `людина, яка невиразно й тихо говорить', `мовчун' : `мовчунка', `некультурна, неосвічена, невихована людина', ў<sup>|</sup>редниi `вередливий', `осоружний', `сердитий' та ін.). Спостережено фонемне, акцентне й словотвірне варіювання досліджуваних номінативних одиниць.

5. Категорія оцінки в обстежуваних говірках виражається такими засобами:

- самою назвою, у семантиці якої закладена експресивність (ве^ире^ид^|ливиi, кап^|ризниi `вередливий', дур<sup>|</sup>ниi `дурний, розумово обмежений' та ін.);

- за допомогою стилістично маркованих суфіксів (зменшувально-пестливих, згрубілих); як правило, суфіксальна морфема передає відповідний ступінь емоційно-експресивного забарвлення номінативної одиниці (кри^е|вен'киi : кри^е|вен'ка `крива людина', трус<sup>|</sup>ло `боягуз' та ін.);

- за допомогою стійких виразів (роз^|даiс'а / ^|море / ^|жаба ^|л'ізе `п'яниця', `гладун', `зарозумілий', `поспішливий', бог н'іс с'і^ем?і^|р'ом / одно^|му ^|тол'ко ^|вибраў `людина з довгим носом' та ін.);

- емоційно-експресивне наповнення окремих лексем може збільшуватися, якщо поряд із ними вживаються слова страш^|ниi та се^ир^|дешниi (причому передачі відтінку співчуття сприяють також займенник та прикметник середнього роду во^|но ^|б?ідне): страш^|ниi на^|хаба, страш^|не пу^|зело (відтінок несхвалення, обурення, що посилюється в останньому прикладі ще й суфіксом -ел-); гор^|бата / се^ир^|дешна та л'у^|дина / ш?ч'о о^|це ж горб // йак же во^|но ^|б?ідне (відтінок доброзичливості, співчуття);

- за допомогою переносного вживання слів (робо^|т'аш?ч'іi `злодій', куч'і<sup>е|</sup>р'авиi `лисий', ш?^|ч'едриi : ш?^|ч'едра `скупа людина' та ін. - емоційно-оцінна енантіосемія);

- значну роль щодо емоційно-експресивного наповнення лексем відіграють інтонація мовлення і контекст.

6. У номінації людини важливе значення мають стійкі порівняння (220 одиниць, або 11,6 %); при цьому високочастотними компонентами компаративів є фаунономени, які виступають джерелом метафоричних назв. Більшість порівнянь, що виражають оцінне значення, можуть стягуватися до вторинних номенів із широким уживанням у мовленні.

7. Вторинні найменування переважно є семантичними діалектними експресивами, які звуковим оформленням не відрізняються від слів літературної мови, але мають у говірках специфічні значення (ш^|пала `висока худа жінка', ш<sup>|</sup>вабра `висока худа жінка', `дуже худа жінка', нос `людина з довгим носом', ^|темниi : ^|темна `сліпа людина' та ін.); найчастіше вторинні номени є результатом метафоризації, рідше - метонімізації та евфемізації; причому вторинних номінацій значно більше в ЛСГ на позначення зовнішніх якостей і фізичного стану людини, ніж у ЛСГ на позначення внутрішніх властивостей людини.

8. Одним із джерел номінації людини в досліджуваних говірках є субстандартні вторинні найменування та фразеологічні одиниці молодіжного жаргону (б^|роiл'ер `зневажлива назва для здоровила', р<sup>|</sup>вотниi поро<sup>|</sup>шок, д'іхло<sup>|</sup>фос хо<sup>|</sup>д'ач'іi в упа<sup>|</sup>коўк?е `гидкий, який викликає неприємне почуття, огиду' та ін.).

9. Серед виділених мотивів номінації найпоширенішим виступає мотив `подібність до тварин' (сви<sup>е|</sup>н'а, пу<sup>|</sup>зата йак <sup>|</sup>жаба ро<sup>|</sup>пуха, тоўс<sup>|</sup>та сви<sup>е|</sup>н'а, ко<sup>|</sup>рова тоўс'<sup>|</sup>т'уч'а `гладуха', та^|ранка, ^|вобла, ч'а^|хон', к^|л'ач'а, с'і^е|л'од^тка, тон^|ка йак га^|д'ука `дуже худа жінка', ли<sup>е|</sup>сиц'а `хитруха' та ін.); поширеним також є мотив `подібність до предметів побуту' (ка<sup>|</sup>душка, <sup>|</sup>пишка, ко<sup>|</sup>па, <sup>|</sup>тумбоч'ка `гладуха', кол^|хозна ски^ер^|да `гладун', `гладуха', ^|шило `дуже худий чоловік', стро<sup>|</sup>пило, ф?і<sup>|</sup>т'іл', йак гвоз'д' `високий худий чоловік', дра^|бина, с^|п?іца, йак в?і^|р'оўка `висока худа жінка' та ін.).

10. Антропономени досліджуваних говірок мають відповідники в різних українських діалектах; серед аналізованих найменувань є чимало запозичень із російської мови (літературної та суміжних говірок); впливу говірок грецького етносу, який мешкає на обстежуваній території, на студійовану ТГЛ не виявлено.

11. Просторова поведінка лексики на позначення рис людини у східностепових говірках Південної Донеччини засвідчує мінімальну диференціацію, мозаїчний характер говірок і наявність мікроареалів. Скартографовані матеріали дозволяють виділити на території Південної Донеччини п'ять мікроареалів:

1) північно-західний;

2) північно-східний;

3) південно-західний (у межах цього мікроареалу виділено як складову частину мангусько-азовський мікроареал);

4) південно-східний;

5) центральний.

Межі між названими мікрозонами не завжди достатньо виразні. Досліджувані говірки диференціюються за відмінностями в репертуарі лексем-репрезентантів, за ареальними особливостями мотиваційних ознак, значень номенів, різних структурних типів номінативних одиниць (зокрема описових назв і простих атрибутивних словосполучень), а також за відмінностями в кількісній характеристиці запозичень і вторинних найменувань. Такі особливості ареальної поведінки антропономенів підтверджено матеріалами АУМ і мовознавчих студій дослідників різних ТГЛ українського східностепового континууму.

Висновки дисертації підтверджують спостереження й узагальнення В.В. Лєснової, здійснені на матеріалі антропономенів східнослобожанського простору щодо активних номінативних процесів у новожитніх українських говірках.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Лексико-семантичні групи назв на позначення фізичних рис людини (на матеріалі говірок Володарського району Донецької області) // Лінгвістичні студії: Зб. наук. пр. - Донецьк: ДонДУ, 2000. - Вип. 6. - С. 266-268.

2. Реалізація семи `гладуха' в говірках Південної Донеччини // Вісник Луганського держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Філол. науки. - 2001. - № 12. - С. 116-122.

3. Оцінне й неоцінне в говірковій номінації (на матеріалі говірки с. Олексіївка Великоновосілківського району Донецької області) // Діалектологічні студії. 2: Мова і культура. - Л.: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2003. - С. 130-138.

4. До проблеми лексикографічного відтворення семантичної структури діалектної емоційно-експресивної лексики // Діалектологічні студії. 3: Збірник пам'яті Ярослави Закревської. - Л.: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, Вид-во М.П. Коць, 2003. - С. 149-155.

5. Просторова поведінка назв рис людини в українських східностепових говірках Південної Донеччини // Вісник Луганського нац. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Філол. науки. - 2005. - № 9. - С. 109-120.

6. Проблема номінації емоційно маркованих об'єктів в українських східностепових говірках // Волинь - Житомирщина: Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. - Житомир, 2005. - Вип. 14. - С. 107-112.

7. Назви людини за характерними ознаками частин обличчя в українських східностепових говірках Південної Донеччини // Лінгвістика: Зб. наук. пр. - Луганськ: Альма-матер, 2005. - № 3. - С. 159-168.

Анотація

Дворянкін В.О. Номінативні процеси в українських східностепових говірках. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2006.

У дисертації досліджено номінативні процеси в українських східностепових говірках Південної Донеччини на матеріалі тематичної групи лексики “Людина та її риси”: здійснено комплексний аналіз антропономенів у межах лексико-семантичних груп, з'ясовано причини виникнення номінативних одиниць, їхні типи (лексична, пропозитивна, дискурсивна номінації).

Розглянуто формальну та семантичну варіативність найменувань. Установлено засоби вираження категорії оцінки в досліджуваних говірках, розкрито особливості градуальної характеристики об'єкта номінації, висвітлено процеси реалізації конотативних сем. Виділено основні моделі мотивації назв. Виявлено міждіалектні паралелі до антропономенів, зафіксованих на досліджуваній території.

На підставі “Лінгвістичного атласу лексики на позначення рис людини в українських східностепових говірках Південної Донеччини”, який містить 95 карт, проаналізовано просторову поведінку номінативних одиниць, зокрема умовно окреслено п'ять мікроареалів у досліджуваному континуумі: північно-західний, північно-східний, південно-західний (а також його складову частину - мангусько-азовський мікроареал), південно-східний, центральний.

Доведено, що номінативні одиниці з виразною конотацією мають низку особливостей порівняно з нейтральними номенами.

Ключові слова: діалект, українські східностепові говірки, тематична група лексики, лексико-семантична група, антропономен, сема, номінативна одиниця, мотивація, просторова поведінка, мікроареал.

Аннотация

Дворянкин В.А. Номинативные процессы в украинских восточностепных говорах. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Луганский национальный педагогический университет имени Тараса Шевченко. - Луганск, 2006.

В диссертации исследованы номинативные процессы в украинских восточностепных говорах Южной Донетчины на материале тематической группы лексики (ТГЛ) “Человек и его черты”, представляющей собой значительный по объему слой коннотативных наименований в украинском диалектном языке. Комплексный анализ антропономенов осуществлен в пределах лексико-семантических групп (ЛСГ) (15 ЛСГ для обозначения внешних качеств и физического состояния человека и 5 ЛСГ для обозначения внутренних свойств человека).

Наиболее распространенной является лексическая номинация - посредством слова (1560 номинативных единиц, или 82,4 % от общего количества зафиксированных названий) и словосочетания (283 единицы, или 14,9 %); меньшей частотностью характеризуются пропозитивные номены (47 единиц (2,5 %)) и дискурсивные (4 единицы (0,2 %)).

Исследована формальная и семантическая вариативность зафиксированной лексики. Освещены процессы языковой реализации коннотативных сем, выявлены средства выражения категории оценки в изучаемых говорах на базе номинаций черт человека (напр., эмоционально маркированные суффиксы, устойчивые выражения, компаративные образования, вторичные названия, интонация и контекст).

Построение эмоционально-оценочной шкалы позволило определить градацию проявления признака (нарастание негативности в эмоционально-оценочном восприятии зафиксировано в синонимическом ряду “Ленивая и неаккуратная женщина”).

Установлены основные модели мотивации названий в исследуемой ТГЛ, среди которых наиболее продуктивными оказались семантические модели `название животного' > `название человека' и `название бытового предмета' > `название человека'.

Эмоционально-экспрессивные антропономены чаще всего являются результатом оценки черт человека номинаторами в соответствии с устоявшимися для диалектоносителей морально-этическими нормами.

Интерпретация антропономенов украинских восточностепных говоров Южной Донетчины через призму других украинских диалектов показала, что для многих понятий, связанных с наименованием черт человека, в разных говорах украинского языка функционирует немало общих названий, которым свойственны фонетические, акцентные, морфемные и семантические отличия.

Весомое место в системе изучаемых антропономенов занимают заимствования из русского языка (литературного и смежных говоров). Влияние говоров греческого этноса, проживающего на обследуемой территории, на анализируемую ТГЛ не зафиксировано.

Анализ пространственного поведения лексики для характеристики черт человека в восточностепных говорах Южной Донетчины (на основании созданных 95 карт) свидетельствует о минимальной дифференциации, мозаичном характере говоров и наличии микроареалов. Картографические материалы позволяют условно выделить на упомянутой территории пять микроареалов: северо-западный (говоры Великоновоселковского, Марьинского, северной части Волновахского и отдельных населенных пунктов Старобешевского районов), северо-восточный (говоры Амвросиевского и частично Старобешевского районов), юго-западный (говоры Володарского, Першотравневого, южной части Волновахского и отдельных населенных пунктов Тельмановского районов; в пределах этого микроареала выделен как составная часть мангушско-азовский микроареал - говоры южной части Першотравневого района), юго-восточный (говоры Новоазовского и большей части Тельмановского районов), центральный (отдельные говоры Волновахского, Старобешевского, Тельмановского и Володарского районов). Исследуемые говоры дифференцируются по отличиям в репертуаре лексем - репрезентантов сем, по ареальным особенностям мотивационных признаков, значений номенов, разных структурных типов номинативных единиц (в частности описательных названий и простых атрибутивных словосочетаний), а также по отличиям в количественной характеристике заимствований и вторичных наименований. Эти особенности ареального поведения антропономенов подтверждены материалами “Атласа украинского языка” и лингвистических трудов исследователей разных ТГЛ украинского восточностепного континуума.

Ключевые слова: диалект, украинские восточностепные говоры, тематическая группа лексики, лексико-семантическая группа, антропономен, сема, номинативная единица, мотивация, пространственное поведение, микроареал.

Summary

Dvoryankin V.O. Nominative processes in Ukrainian eastern-steppe sayings. - Manuscript.

Thesis for Candidate's Degree in Philology. Speciality 10.02.01 - the Ukrainian language. - Taras Shevchenko Luhansk National Pedagogical University. - Luhansk, 2006.

The thesis deals with the investigation of nominative process in Ukrainian eastern-steppe sayings typical of South Donetsk region on the basis of thematical group material “People and their features”. The author makes an analysis of anthroponomens within lexico-semantic group; reveals the reasons for nominative units origin and their types (lexical, propositional, discourse nominations); considers formal and semantic variety of designations; determines the ways of expression the category assess in the sayings investigated; elicits peculiarities of gradual characteristics of the object of the nomination; realizes the process of seme connotation; underlines basic models of names motivation; defines interdialectical parallels to anthroponomens fixed on the territory under consideration.

Spacious behaviour of nominative units has been analysed according to “Linguistic atlas of vocabulary for people's features in Ukrainian eastern-steppe sayings typical of Donetsk region” that contains 95 maps. In particular the continuoum investigated relatively outlines five microareas: north-western, north-eastern, south-western (with Mangush-Azov as its integral part), south-eastern, central.

Nominative units with expressive connotation are proved to have a number of peculiarities if compared with neutral names.

Key words: dialect, Ukrainian eastern-steppe sayings, thematical group of vocabulary, lexico-semantic group, anthroponomen, seme, nominative unit, motivation, spacious behaviour, microarea.

Размещено на Allbest.ru