Лінгвокультурні особливості українського та англійського сленгу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Бондаренко Катерина Леонідівна

УДК 811.111'276.2

ЛІНГВОКУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ТА АНГЛІЙСЬКОГО СЛЕНГУ

Спеціальність 10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне мовознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Донецьк - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі перекладу та загального мовознавства Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.

сленг лінгвокультурний англійський український

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Семенюк Олег Анатолійович,

проректор з наукової роботи

Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Вининченка

Офіційні опоненти доктор філологічних наук, професор

Манакін Володимир Миколайович,

завідувач кафедри видавничої

справи і редагування,

декан факультету журналістики Запорізького національного університету

кандидат філологічних наук, доцент

Дрінко Ганна Геннадіївна,

завідувач кафедри граматики

та практики мовлення Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов

Захист відбудеться “27” вересня 2007 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.04 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розіслано “ ” серпня 2007 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.В. Пирлік

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Кінець ХХ - початок ХХІ століття характеризуються посиленням уваги лінгвістів до порівняльного аналізу мов. Це закономірно, оскільки, зважаючи на активізацію глобалізаційних процесів, дослідження, що дозволяють розкрити уявлення кожного народу про специфіку національного шляху в рамках загального розвитку цивілізації, виявити цінність своєї культури, своєрідність мови, національного менталітету тощо, набувають особливої актуальності.

Розробка та обґрунтування проблем контрастивної лексикології, закладення теоретичних підвалин порівняльно-семантичних досліджень у вітчизняному мовознавстві здійснювались І.О. Голубовською, Ю.О. Жлуктенком, В.Д. Каліущенком, М.П. Кочерганом, В.М. Манакіним, О.О. Тараненком, О.В. Тищенком, С.О. Швачко, М.П. Фабіан та іншими вченими. Серед дослідників пострадянського простору слід особливо відзначити доробок Ю.Д. Апресяна, В.Г. Гака, А.Й. Гудавічуса, В.М. Ярцевої тощо. За кордоном вищезазначені проблеми були предметом наукових розробок Д. Брауна, Г. Вежбицької, К. Годдарда, Е. Косеріу, Р. Ладо, В. Скалічки, С. Ульмана, Р. Якобсона та інших мовознавців.

Дослідження лексики в зіставному аспекті здійснюється в контексті поліпарадигмальності концепцій мови, у першу чергу, лінгвокультурологічної, лінгвокогнітивної і когнітивно-функціональної, у яких відображається об'ємне уявлення про мову як “простір думки”, “осередок буття духу” (В. Гумбольдт). Витоки лінгвокультурологічного підходу до мови, застосованого в роботі, сходять до концепції порівняльної антропології В. фон Гумбольдта і культурної антропології (у працях Фр. Боаса, Б.Л. Уорфа, Е. Сепіра та інших вчених). У контексті лінгвокультурологічних досліджень Т.В. Гамкрелідзе, В.В. Іванова, В.І. Кононенка, О.С. Кубрякової, Ю.М. Лотмана, В.А. Маслової, О.А. Семенюка, Ю.О. Сорокіна, С.Г. Тер-Мінасової, М.І. Толстого, В.М. Топорова, Н.В. Уфімцевої та інших дослідників мова виступає як могутній інструмент, що формує людську спільноту в етнос через зберігання і передавання культури, а саме набору способів соціальної практики, які вироблені людьми для соціально значущих практичних та інтелектуальних дій і зберігаються в соціальній пам'яті колективу.

Дисертація присвячена дослідженню лінгвокультурних особливостей українського та англійського сленгу, які ще не ставали предметом ґрунтовного вивчення в порівняльному аспекті, що пов'язано, по-перше, з відсутністю єдиної несуперечливої теорії підсистем субстандарту (арго, жаргонів та сленгу), по-друге, дещо упередженим ставленням дослідників до цих “маргінальних” лексичних підсистем. Разом з цим, дослідження української (О. Горбач, Й.О. Дзендзелівський, Л.О. Ставицька, С.А. Мартос, Т.М. Миколенко, Н.О. Шовгун), російської (В.Д. Бондалетов, М.О. Грачов, В.С. Єлістратов, Л.П. Крисін, Б.О. Ларін, В.М. Мокієнко, Є.Д. Поліванов, В.В. Хімік), англійської (І.В. Арнольд, В.В. Балабін, І.Р. Гальперін, М.М. Маковський, У.О. Потятиник, В.О. Хом'яков) субстандартної лексики доводять, що арго, жаргони і сленг є не просто лексичними інноваціями, а специфічним відображенням світу зі своєю поняттєвою сферою, ціннісною ієрархією, відмінним від традиційного соціокультурним спектром стосунків “людина - суспільство”, “людина - людина”, “людина - мова” (Л.О. Ставицька). Враховуючи стрімке входження лексичних одиниць субстандарту до масової комунікації та формування особливого лінгвального феномену - сленгу, що перебуває на межі просторіччя і літературної (стандартної) мови, визначення його етнокультурної специфіки в порівнянні з відповідними лінгвальними підсистемами споріднених та неспоріднених мов набуває особливої актуальності.

Дисертаційна робота спирається на положення про те, що семантико-ідеографічна репрезентація сленгової лексики, яка передбачає виокремлення лексико-семантичних полів, мікрополів та лексико-семантичних груп з їхнім подальшим якісним і кількісним зіставленням, дозволяє виявити спільне й відмінне у досліджуваних фрагментах української та англійської сленгових мовних картин світу.

Актуальність дослідження полягає в необхідності ґрунтовного вивчення й зіставного аналізу української й англійської сленгової лексики із застосуванням лінгвокультурологічного та зіставно-типологічного підходів. Виявлення спільного в національних мовних картинах світу, змодельованих українським та англійським сленгом, уможливить подальше визначення онтологічних характеристик сленгу як універсального лінгвального феномену; встановлення відмінного - сприятиме подальшому вивченню специфіки мовного відображення українського та британського світобачення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає профілю комплексної теми наукового дослідження кафедри перекладу та загального мовознавства Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка “Європейські мовні картини світу в аспектах етнолінгвістики та лінгвокультурології” (номер держреєстрації 0105U001846).

Метою дисертаційного дослідження є встановлення спільного й відмінного в українському та англійському сленговому лексиконі, семантико-ідеографічна репрезентація якого виступає вербальною проекцією сленгових мовних картин світу досліджуваних мовних соціумів.

Указана мета дослідження передбачає розв'язання наступних завдань:

встановлення місця субстандартної лексики в системі досліджуваних національних мов;

виявлення онтологічних характеристик арго, жаргонів і сленгу з подальшим уточненням термінологічного апарату вивчення субстандарту;

з'ясування специфіки й функцій сленгу як особливого субваріанту національної мови, який відбиває яскраві лінгвокультурні особливості соціуму в певні історичні періоди;

визначення принципів структурування сленгової лексики в українській та англійській мовах;

встановлення й опис структури лексико-семантичних полів українського та британського сленгу;

визначення кількісного наповнення лексико-семантичних угруповань, що є складниками виділених лексико-семантичних полів українського та англійського сленгу;

виявлення спільного й відмінного у мовному картуванні світу українським та англійським сленгом.

Об'єктом дослідження є сленговий лексикон української й англійської мов, зокрема іменники, іменникові композити та субстантивні словосполучення, які складають основу загальнопобутового словника носіїв українського й англійського сленгу.

Предметом дослідження слугує лінгвістична поняттєва організація сленгового лексикону, яка дозволяє виявити особливості національного світосприйняття українського та англійського лінгвосоціумів.

Для розв'язання поставлених завдань у дисертації використано такі основні методи:

Зіставний метод було залучено для виявлення подібностей і відмінностей у наповненні лексико-семантичних угруповань, сформованих сленговим лексиконом в українській та англійській мовах.

Структурний метод, реалізований у методиці компонентного аналізу, передбачав розщеплення значення сленгових лексичних одиниць на елементарні смисли (семи) з виділенням категорійної (ядерної) семи, що вможливлює виокремлення лексико-семантичних угруповань українського та англійського сленгу.

Застосування описового та класифікаційного методів дозволило встановити структуру лексико-семантичних полів українського та англійського сленгу з подальшою семантико-ідеографічною репрезентацією сленгового лексикону.

Відсоткове співвідношення наповнення лексико-семантичних угруповань українського та англійського сленгу було виявлено із застосуванням кількісного методу. Слід зазначити, що кількісне наповнення відповідних лексико-семантичних угруповань було визначено з урахуванням даних лише спеціалізованих лексикографічних джерел (словників українського та британського субстандарту). Зважаючи на динамічність цієї мовної підсистеми, її залежність від моди, мовного смаку тощо, цілком вірогідно, що врахування даних інших джерел (усного мовлення, мови ЗМІ) може вплинути на здійснені підрахунки. Однак наведені показники відображають загальні об'єктивні тенденції щодо кількісного наповнення лексико-семантичних угруповань українського та англійського сленгу, а їх відсоткове співвідношення видається цілком вірогідними для зроблених висновків.

Матеріал дослідження представлений суцільною вибіркою сленгових лексичних одиниць (іменників, іменникових композитів та субстантивних словосполучень), зафіксованих в сучасних україномовних та англомовних (британський варіант англійської мови) словниках субстандартної лексики.

Зважаючи на полісемічність значної кількості українських та англійських сленгових лексем, в якості одиниці зіставлення обрано окреме значення сленгової лексичної одиниці (семему). Загальна кількість таких одиниць складає 2740 в українській та 2648 в англійській частині дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній контрастивній лінгвістиці: 1) здійснено семантико-ідеографічну репрезентацію українського та англійського сленгового лексикону; 2) визначено кількісне наповнення лексико-семантичних угруповань, що є складниками виділених лексико-семантичних полів українського й англійського сленгу; 3) виявлено спільне і відмінне в моделюванні світу українським та англійським сленгом.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що отримано важливі дані про загальні та специфічні закономірності взаємодії субстандартних та кодифікованих підсистем у порівнюваних мовах, що пов'язано з проблемами соціолінгвістики і стилістичного розвитку різних мовних культур. Розробка семантико-ідеографічної моделі зіставного опису сленгу сприяє розширенню методологічної бази лексико-семантичних досліджень і лексичної типології в цілому. Встановлення національної специфіки сленгової лексики неспоріднених мов є певним внеском у розвиток вітчизняної лінгвокультурології, етнолінгвістики та інших загальнолінгвістичних напрямків.

Практичне значення отриманих результатів пов'язане з можливістю їхнього використання в лекційних курсах з порівняльної лексикології сучасних української та англійської мов (розділ “Лексична семантика”), порівняльної стилістики, типології (розділи “Лексична типологія”, “Методи дослідження семантичної структури слова”), у спецкурсах із соціолінгвістики; у підготовці курсових і дипломних робіт з порівняльної лексикології української й англійської мов, у лексикографічній практиці (при укладанні тезаурусних словників українського та англійського сленгу), а також у перекладацькій діяльності.

Особистий внесок здобувача полягає в проведенні зіставного дослідження української та англійської сленгової лексики, зокрема встановленні структури лексико-семантичних полів українського й англійського сленгу, семантико-ідеографічній репрезентації досліджуваних сленгових масивів, виявленні спільного і відмінного в українській та англійській сленгових мовних картинах світу.

Апробація дисертації. Окремі аспекти роботи й дисертація в цілому обговорювалися на наукових семінарах і засіданнях кафедри перекладу та загального мовознавства, семінарах з проблем порівняльного мовознавства, звітних науково-практичних конференціях Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (2003 - 2006 рр.). Основні положення та результати дослідження викладені в доповідях на Міжнародній науковій конференції “Східнослов'янська філологія: від Нестора до сьогодення” (Горлівка, 2006), Всеукраїнській науковій конференції “Текст та методика його аналізу” (Херсон, 2006), VII Міжнародній науково-методичній конференції “Методологічні проблеми сучасного перекладу” (Суми, 2007), І Міжнародній науково-практичній конференції “Новітні обрії розвитку германської та романської філології” (Запоріжжя, 2007).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 261 сторінку, із яких 186 нараховує текстова частина, 27 - список використаної літератури та словників, 48 - додатки. Список використаних джерел складається зі 296 найменувань українською, російською, англійською і німецькою мовами та 39 лексикографічних джерел. У додатках подано схеми, на яких представлено семантико-ідеографічну класифікацію українського й англійського сленгу, та малюнки, в яких відбито відсоткове співвідношення лексико-семантичних угруповань сленгу в порівнюваних мовах.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається об'єкт і предмет дослідження, формулюються мета й основні завдання, визначаються методи і матеріал дослідження, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, подаються відомості про апробацію роботи.

У першому розділі “Підсистеми субстандарту як складник національної мови” висвітлюються базові поняття дослідження: субстандарт, сленг, національна мовна картина світу, сленгова мовна картина світу тощо.

Під терміном субстандарт в дисертаційному дослідженні розуміється впорядкована та ієрархічно структурована сукупність стилістично знижених соціально детермінованих лексичних систем і лексичних прошарків з наскрізною соціодемографічною дистрибуцією.

До соціально детермінованих лексичних систем традиційно відносять арго та жаргони (В.О. Хом'яков, М.М. Маковський). Арго - це таємна субмова, герметичність якої зумовлена специфікою діяльності членів відповідної соціальної групи (на сучасному етапі розвитку суспільства це арго екстрасенсів, послідовників релігійних сект тощо). Жаргон - атрибут негерметичної групи, соціальний діалект певної мовної спільноти (Л.О. Ставицька), діяльність якої не передбачає повного відокремлення від решти суспільства (жаргон комп'ютерників, металістів тощо).

На відміну від соціально детермінованих підсистем субстандарту, мовний пласт, який ми називаємо сленгом, широкорозповсюджений, а лексичні одиниці, що його складають, - загальнозрозумілі: укр. шнобель, чайник, жлоб, лох, кидала, жмурик, бригада, фазенда, хрущоба, ніжки Буша, біленька, прикид, прикол, кайф, відстій; англ. bazookas `жіночі груди, особливо великі за розміром', ball-breaker `жінка, яка демонструє свою владу, принижуючи гідність чоловіків', old flame `колишній коханець', goldbrick `ледача людина, та, що ухиляється від виконання своїх обов'язків', jelly-belly `товста людина', jollop `міцний алкогольний напій', sockeroo `щось визначне за впливом' тощо.

Під терміном “сленг” розуміється особливий соціостилістичний субваріант субстандарту з наскрізною соціодемографічною дистрибуцією, особливою соціопсихологічною мотивацією вживання, соціостилістичною зниженістю повідомлення, домінуванням конотативного компонента над денотативним (Р.Р. Розіна), неодмінно більш чи менш вираженою експресивно-емотивною та евалюативною семантикою, неоднорідністю складу (Е. Партрідж, У.О. Потятиник).

Зауважимо, що під “наскрізною соціодемографічною дистрибуцією” розуміється відкритість цієї мовної підсистеми, що уможливлює її активне використання (принаймні, розуміння) всіма носіями мови (О.А. Земська). При цьому сленг все ж має певні гендерні та вікові обмеження, які, однак, не є визначальними (Л.О. Ставицька).

Неоднорідність складу сленгу виявляється в особливостях формування його корпусу, що зрештою відбивається й у термінологічній невизначеності, коли поняття “арго”, “жаргон” та “сленг” виступають в якості синонімів. До свого складу сленг інкорпорує елементи арго, жаргонів, а також вульгаризми, іншомовні запозичення тощо, які, вжиті в новому соціокультурному середовищі, зазнають помітних семантичних трансформації: укр. глюк `дивна поведінка' < глюк <sub>комп.</sub> `помилка в роботі комп'ютера'; англ. Monday-morning quarterback `людина, яка піддає щось критиці, наводячі аргумети стосовно здійснених прорахунків або непередбачливості' < Monday-morning quarterback <sub>спорт.</sub> `недосвідчений вболівальник гри в американський футбол, що піддає нищівній критиці все, що відбувається на спортивному маданчику' тощо.

Соціопсихологічна мотивація, що зумовлює використання у мовленні носіїв мови сленгових лексичних одиниць, перебуває у площині сміхової, неофіційної культури (О.В. Улибіна). Сміхова культура - культурно-психологічний феномен, в якому відбито схильність людини до висміювання зовнішнього світу задля дистанціювання від наявних у ньому вад (М.М. Бахтін, Ю.М. Лотман).

Сміхова культура відповідає рівню довербального, пралогічного інтелекту, дій та образів (З. Фрейд). Первісне світовідчуття, відбите у мові, відзначається емоційністю, перевагою конкретного над абстрактним, різким протиставленням “cвого” та “чужого” тощо (К. Леві-Строс, Д.С. Ліхачов).

Таке світовідчуття зумовлює існування особливої системи цінностей: цінне те, що безпосередньо забезпечує виживання людини та продовження роду - фізичні характеристики людини та їхня відповідність або невідповідність нормі, сексуальні стосунки тощо (В.В. Хімік). Переважно таке світовідчуття виявляє себе опосередковано, що підтверджують, наприклад, сленгові номінації на позначення особи за належністю до певної раси: людина, що відрізняється кольором шкіри, очей, вимовою тощо, кваліфікується як чужа, а отже, апріорі ворожа, що й відображається у відповідних сленгових лексичних одиницях та конотаціях, якими супроводжуються сленгові етноніми, наприклад, укр. хачик _{зневажл.} `вірменин', лумумба `представник негроїдної раси'; англ. God forbid _{зневажл., образл.} `єврей', jungle bunny <sub>зневажл.,образл.</sub>`представник негроїдної раси, переважно з країн, що знаходяться в тропіках' тощо.

З урахуванням того, що арго, жаргони і сленг - невід'ємна частина національної мови, а національна мова виконує світомоделювальну функцію, що реалізується в національній мовній картині світу (НМКС), під якою розуміється інваріант наївного осмислення світу свідомістю народу, зафіксований у мовних знаках, видається цілком вірогідним, що підсистеми субстандарту мають неабиякий вплив на останню. На противагу стандарту арго, жаргони і сленг представляють стихійну, мінімально оброблену мовну реальність. Це дозволяє припускати, що картування світу окремими підсистемами субстандарту буде різнитися й буде зумовлене специфікою відповідних соціальних груп у соціолектах та особливою світоглядною позицією мовців у сленгу. Специфіка картування світу сленгом полягає в тому, що останній належить до сміхової культури, яка відтворює рівень дій і образів, що формуються на ранніх етапах розвитку психіки, тобто є певним відбитком первісного мислення.

Поняття “національна мовна картина світу” увійшло в лінгвістику у зв'язку з інтерпретацією результатів аналізу семантичної організації лексики. Саме план змісту лексики виступає матеріалом для виявлення і подальшого обґрунтування специфічних рис національного світосприйняття, національного образу мислення, що, однак, не заперечує значущість усіх рівнів мови (синтаксису, морфології й навіть фонетики) як важливих джерел інформації про особливості мислення та національний характер етносів.

Урахування особливостей структурування (картування) дійсності сленговим вокабуляром в аспекті визначення специфіки національної мовної картини світу надзвичайно продуктивне, оскільки сленгова мовна картина світу дозволяє виявити певні фрагменти дійсності, які не вербалізовані в стандарті, однак у свідомості носіїв національної мови постають як доволі значущі. Таке припущення може видатися дещо перебільшеним з огляду на те, що сленговий лексикон - це один з найбільш рухливих пластів мови, схильний до примх моди, зміни мовного смаку тощо. Однак історія сленгу (Е.Партрідж, О.Горбач) доводить, що, незважаючи на динаміку входження лексичних одиниць до його складу й виходу з нього, фрагменти дійсності, які номінують ці одиниці, залишаються незмінними і концентруються навколо людини: переважно її фізичних, фізіологічних, психологічних властивостей, здатності до самореалізації в соціумі тощо. Виявлення цих фрагментів дійсності сприятиме визначенню особливостей сленгової національної мовної картини світу як різновиду загальної НМКС.

У другому розділі “Лексико-семантичні поля українського та англійського сленгу” визначено принципи структурування сленгової лексики, які полягають у застосуванні семантико-ідеографічного підходу для створення моделі, що виступає в якості еталону зіставлення й уможливлює адекватний опис лексико-семантичної системи порівнюваних мов з урахуванням системних зв'язків та ієрархічних відносин. Можливість застосування цього підходу ґрунтується на загальновідомій тезі про нерозривний зв'язок мови і мислення. Мислення має загальнолюдську природу. Когнітивно-семантичний континуум є спільним для всіх мов (В.М. Манакін). Проте кожна конкретна мова членує його специфічно.

Вихідною тезою, що дозволяє використання семантико-ідеографічного підходу до структурування сленгового лексикону, а відтак визначення специфіки сленгової картини світу, є положення про те, що слова одного семантичного поля мають загальний смисловий код і разом зберігаються в мозку людини. Семантичне поле розглядається як спосіб відображення тієї чи іншої ділянки дійсності в нашій свідомості.

Зважаючи на те, що опис лексико-семантичної системи порівнюваних мов має здійснюватися з урахуванням системних зв'язків та ієрархічних відношень, у межах даного дослідження за ієрархічним принципом було виокремлено наступні лексико-семантичні угруповання: лексико-семантичні поля (сукупності лексичних одиниць, об'єднані спільністю змісту, що віддзеркалюють поняттєву, предметну або функціональну подібність позначуваних явищ), мікрополя (менші за обсягом сукупності лексичних одиниць, об'єднані спільністю змісту, що виділяються в межах лексико-семантичного поля) та лексико-семантичні групи (об'єднання слів за однорідністю значеннєвих відношень).

Компонентний аналіз українських та англійських сленгових лексичних одиниць (СЛО), який передбачав виокремлення категорійних (ядерних) та диференційних сем, дозволив виділити наступні лексико-семантичні поля: “Назви живого: людини, тварини”, “Назви продуктів господарської, технічної та соціальної діяльності людини” й “Назви абстрактних понять: явищ, ситуацій, подій”. Зазначені лексико-семантичні угруповання вирізняються складною структурою: містять дрібніші лексико-семантичні угруповання (мікрополя та лексико-семантичні групи). Семантичні комплекси сленгових лексичних одиниць характеризуються значним ступенем дифузності, а відтак, зважаючи на семний склад, українські й англійські сленгові лексичні одиниці можуть бути віднесеними до кількох лексико-семантичних груп та мікрополів.

Так, наприклад, українська СЛО духовка `негативний образ жінки-домогосподарки, що не слідкує за собою та має обмежене коло інтересів', зважаючи на семи, які входять до структури її значення, може належати як до мікрополя “Назви особи за властивостями натури, рисами характеру, а також за вчинком, поведінкою, зумовленими такими властивостями, рисами”, так і до мікрополя “Назви особи за інтелектуальним, інтелектуально-емоційним, інтелектуально-емоційно-фізичним станом, властивістю, якістю та їх виявом”. В англійському сленгу лексему dinky `представник родини, члени якої працюють у певній професійній сфері, не мають дітей, а отже, розглядаються як привабливі споживачі продукції, оскільки зазвичай не обмежені часом та грошима' можна віднести до мікрополів “Назви особи за особистими, суспільними відносинами, зв'язками” або “Назви особи за професією, спеціальністю, родом занять, характером діяльності і пов'язаними з ними діями, функціями, відносинами” тощо.

Проблема дифузності значень актуальна не тільки для досліджуваних ЛСП, але і для будь-якого угруповання лексичних одиниць, об'єднаних семантичною домінантою. Належність таких лексичних одиниць до певного лексичного угруповання в кожному конкретному випадку визначається з опорою на подібність їх мовних характеристик, а також зважаючи на зв'язки з найближчими семантичними партнерами.

Семантико-ідеографічний підхід дозволяє змоделювати карту “змістового всесвіту” національної мови, закріпленої в ньому картини світу. На відміну від стандарту, сленг представляє стихійну, мінімально оброблену мовну реальність, відтак картування світу в сленгу зумовлюється особливою світоглядною позицією мовців, що ґрунтується на засадах сміхової культури. Зважаючи на те, що відчуття смішного в різних етносах реалізується по-різному, семантико-ідеографічна репрезентація сленгової лексики, а звідси і сленгова картина світу в порівнюваних мовах буде специфічною. Специфіка членування смислового континууму виявляється у більшому чи меншому ступені лексикалізації або наявності лакун у певних лексико-семантичних угрупованнях досліджуваних мов, зумовлених культурно-історичними і соціально-економічними чинниками. Аналіз корпусу сленгу української й англійської мови, здійснений шляхом його семантико-ідеографічної репрезентації на основі компонентного аналізу вищезазначених одиниць, дозволив виявити особливості сленгової картини світу в українському та британському лінгвосоціумах.

Лексичні одиниці українського й англійського сленгу входять до складу трьох лексико-семантичних полів: “Назви живого: людини, тварини” (1420 українська та 1545 англійських сленгових лексичних одиниць (СЛО), “Назви продуктів господарської, технічної та соціальної діяльності людини” (1004 українські та 775 англійських СЛО) та “Назви абстрактних понять: явищ, ситуацій, подій” (316 та 328 СЛО відповідно). Зазначені ЛСП являють собою розгалужену та багаторівневу організацію складових (мікрополів і лексико-семантичних груп). ЛСП “Назви живого: людини, тварини” складається з двох мікрополів: “Назви тіла, організму, їх частин, продуктів життєдіяльності” та “Назви людей і тварин”. До складу ЛСП “Назви продуктів господарської, технічної і соціальної діяльності людини” входять мікрополя: “Назви продуктів господарської та соціальної діяльності людини” і “Назви матеріальних продуктів діяльності людини”. ЛСП “Назви абстрактних понять: явищ, ситуацій, подій” містить такі мікрополя, як “Назви стану речей, життєвих обставин”, “Назви фізичного стану і властивостей людини, її організму”, “Назви емоційного стану людини, його виявів. Назви властивостей особистості, її поведінки, вчинків”, “Назви процесів передачі інформації, актів мовлення, спілкування”, “Назви творів мистецтва”, “Назви соціального стану, засад, соціальних відносин”, “Оцінно-характеризувальні назви”.

Виділені мікрополя, у свою чергу, складаються з дрібніших лексико-семантичних угруповань та ЛСГ, до яких входять сленгові лексичні одиниці, що знаходяться у відношеннях опозиції або співположення за ознакою спільності семантичного комплексу.

На основі вибудуваної класифікації за допомогою компонентного аналізу вищезазначених одиниць здійснено семантико-ідеографічну репрезентацію українського й англійського сленгу. Зіставлення кількісного наповнення лексико-семантичних угруповань українського сленгу дозволило виявити спільне і відмінне щодо картування світу українським та англійським сленгом. Пояснення відмінностей здійснювалось на засадах лінгвокультурологічного підходу, який дав змогу виявити особливості сленгової картини світу в українському та британському лінгвосоціумах.

Найзначнішим з лексико-семантичних угруповань, виділених у межах ЛСП “Назви живого: людини, тварини”, є мікрополе “Назви особи”. Встановлення структурних особливостей лексико-семантичного угруповання “Назви особи за характерними ознаками: за властивістю, станом, відносинами, зв'язками, дією, функцією”, кількісне та якісне зіставлення лексико-семантичних груп, що входять до його складу, дозволили виявити характеристики людини, найбільш значущі для сленгової мовної картини світу (див. табл. 1).

Таблиця 1

Кількісна характеристика мікрополя “Назви особи за характерними ознаками: за властивістю, станом, відносинами, зв'язками, дією, функцією” в українському та англійському сленгу

Незважаючи на загальну співвідносність кількісних показників, відповідне мікрополе в досліджуваних мовах характеризується і специфічними рисами, що реалізується в окремих ЛСГ, які входять до його складу. Так, наприклад, ЛСГ “Назви особи за релігійним сприйняттям дійсності” мікрополя “Назви особи за інтелектуально-емоційним ставленням до чогось, за сприйняттям когось або чогось”, представлена англійськими СЛО: Roman Candle `послідовник вчення Римської Католицької Церкви', Bible-pounder `людина, що проповідує Слово Боже в зухвалій або агресивній манері', в українському сленгу не вербалізовано жодною лексичною одиницею, а отже, назване лексичне угруповання може визначатися як лакуна в українській сленговій картині світу, наявність якої ґрунтується, по-перше, на суспільно-політичних чинниках, які протягом десятиріч обмежували релігійну самоідентифікацію українців; по-друге, значно більшій толерантності українців взагалі, у тому числі й до людей, які сповідують іншу релігію.

Надзвичайно розвинуте як в українському, так і в британському сленгу мікрополе “Назви особи за фізичним, фізіологічним, психічним станом, властивістю, дією, за статтю, а також за статтю і віком”. В якості спільної тенденції в обох досліджуваних мовах можна виділити те, що найбільш лексикалізованими в українському та англійському сленгу виявляються ті чи інші відхилення від норми. Для сленгу важливі лише такі характеристики, що безпосередньо впливають на функціонування людини як біологічної істоти, тобто на продовження роду. Саме тому для носіїв сленгу неприйнятний крайній вияв певних характеристик, що не відповідають нормі. Сленг не зазнає впливу правил політкоректності, що й уможливлює актуалізацію СЛО на позначення хворих (особливо психічно) людей, наприклад: укр. наполеон `психічно ненормальний, божевільний', англ. head case `психічно хвора людина, поведінка якої є агресивною і непередбачуваною'; осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією: укр. голубий, англ. bull-dyke `лезбіянка, особливо така, що поводиться як чоловік'; певними фізичними вадами: укр. йожик чорнобильський `хвора людина', англ. wingy `однорука людина'; фізичними або фізіологічними характеристиками, які не відповідають нормі (або, швидше, стандартним, пересічним уявленням про неї): укр. курдуплик `низька людина', чебуратор `огрядна, мускулиста людина', задохлик `фізично і морально слабка людина, нікчема', англ. lofty `дуже худа або (жартома) дуже низька людина', beef to the heels `дуже сильна людина з добре розвинутими м'язами' тощо.

У межах зазначеного ЛСП виявлено ЛСГ, яка не має відповідників ані в українському, ані в британському лексичному стандарті. Йдеться про ЛСГ “Назви особи за станом, що є результатом дії, вчинку, відношення когось іншого”, виділеної в мікрополі “Назви особи за соціальною властивістю, за характерним соціальним станом, дією, функцією, за особистими і суспільними відносинами, зв'язками”. Всі зафіксовані у межах ЛСГ сленгові лексичні одиниці позначають особу жіночої статі, яка розглядається виключно як об'єкт сексуального бажання або задоволення сексуальних потреб: укр. чікса `дівчина, до якої автоматично виникають сексуальні наміри'; англ. tail `жінка (або жінки) як об'єкт сексуального задоволення'. Аналіз інших мікрополів доводить, що жінка в сленговій картині світу - це переважно об'єкт для задоволення сексуальних потреб, про що свідчить акцентування на вторинних статевих ознаках: укр. кавунцята `жіночі груди'; англ. melons `жіночі груди, особливо великі за розміром'; натомість наявність певних інтелектуальних здібностей, авторитету, соціальної реалізованості в осіб жіночої статі не лише несуттєве, але часто й небажане, про що свідчать негативні конотації СЛО з відповідними семами: англ. mivvy _{зневажл.} `жінка-професіонал у своїй сфері'.

Другим за обсягом ЛСП, що виділяється в корпусі українського й британського сленгу, є ЛСП “Назви продуктів господарської, технічної та соціальної діяльності людини”. Диспропорція у межах мікрополя “Назви продуктів матеріальної діяльності людини”, що входить до складу зазначеного ЛСП, дозволяє виявити специфічні риси українського та британського сленгу в картуванні певних фрагментів дійсності (див. табл. 2).

Таблиця 2

Кількісна характеристика мікрополя “Назви продуктів матеріальної діяльності людини” в українському та англійському сленгу

Найбільшим мікрополем, зафіксованим у межах даного ЛСП, є мікрополе “Назви продуктів харчування і внутрішнього споживання”, представлене укр. СЛО комбікорм `погана, непоживна, нашвидкуруч приготовлена їжа'; англ. gut-rot `несмачна або непоживна їжа чи напій' тощо. Це пояснюється, по-перше, значущістю харчування для організму людини, а по-друге, тим, що до нього були також віднесені СЛО, що позначають алкогольні напої: укр. бормотуха `дешеве вино низької якості', самограй `самогон'; англ. giggle-water `алкогольний напій', mother's ruin `джин'. Значно більша кількість відповідних українських СЛО свідчить про особливості української симпозії, а саме про надмірне уживання алкогольних напоїв часто сумнівної якості в час та місці, не призначених для цього.

Значна диспропорція на користь українського сленгу в наповненні мікрополів “Назви механізмів”, “Назви транспортних засобів”, “Назви одягу, взуття і супутніх предметів. Назви прикрас”, “Назви предметів домашнього ужитку, повсякденного життя” - це свідчення особливого ставлення до відповідних об'єктів номінації, характерного для українського соціуму. Наявність у людини високотехнологічних пристроїв (компутер `персональний комп'ютер', лижа `телефон LG'), коштовних автомобілів (джипер `позашляховик (джип) будь-якої марки', косоока `автомобіль “Toyota”'), одягу (шмотки `одяг, носильні речі', упаковка `одяг') для українців є підтвердженням соціального (переважно високого) статусу особи, в той час як для британського суспільства, зважаючи на загалом вищий рівень життя, вищезазначені предмети буденні, а отже, такі, що не викликають потреби у надлишковій лексикалізації, характерної у межах цих мікрополів для українського сленгу. Можна припустити, що з ростом статків українців диспропорція у наповненні розглянутих мікрополів буде нівелюватися, оскільки наповнення аналізованого ЛСП прямо пропорційне до поняття престижності та моди у відповідному суспільстві, які завдяки глобалізаційним процесам, що відбуваються в сучасному світі, стають все більш близькими.

ЛСП “Назви абстрактних понять: явищ, ситуацій, подій” в українському та англійському сленгу найменше з таких, що виокремлюються у межах корпусу сленгових іменників, іменникових композитів та субстантивних словосполучень. Кількісне наповнення мікрополів, які входять до зазначеного ЛСП, представлено в наступній таблиці (див. табл. 3).

Таблиця 3

Кількісні характеристики ЛСП “Назви абстрактних понять: явищ, ситуацій, подій” в українському та англійському сленгу

Специфіка мікрополів “Назви емоційного стану людини, його виявів. Назви властивостей особистості, її поведінки, вчинків” та “Назви соціального стану, засад, соціальних відносин” у цілому відбивають тенденції, що було виявлено під час аналізу ЛСП “Назви живого: людини, тварини”, зокрема мікрополів “Назви особи за властивостями натури, рисами характеру, а також за вчинком, поведінкою, зумовленими такими властивостями, рисами” та “Назви особи за соціальною властивістю, за характерним соціальним станом, дією, функцією, за особистими і суспільними відносинами, зв'язками”, що входять до його складу. Серед таких тенденцій слід особливо відзначити властивість як українського, так і британського сленгу акцентувати увагу на певних відхиленнях від соціально прийнятної поведінки. Це пояснює, наприклад, диспропорцію у наповненні ЛСГ “Назви рис характеру, складу особистості, душевні властивості, їх вияву у вчинках, поведінці” англійським сленгом на противагу українському. Британці традиційно вважаються більш стриманими у своїх емоціях, ніж слов'янські народи, відтак надмірність у вияві цих емоцій у таких лексемах, як high horse `пиха, зверхність у відношенні до оточення', rind `нахабність, самовихваляння', balls `сміливість, хоробрість' тощо розглядається як аномалія, відхилення від норми, а отже, актуалізується в британському сленгу значно більшою мірою.

Назви-характеристики й оцінні найменування в українському та британському сленгу виділяються у відповідне мікрополе. Зауважимо, що сема оцінки тією чи іншою мірою присутня в переважній кількості СЛО. Однак в одиницях, які було віднесено до даного мікрополя, зазначена сема не накладається в якості додаткового семантичного елементу, а витісняє і замінює власне номінативну функцію, що уможливлює віднесення українських СЛО типу кайф `про явище, яке заслуговує високої оцінки', бєспрєдєл `щось неприпустиме', бомба `щось неймовірне, сенсаційне'; англійських pippin `щось чудове, неймовірно гарне', stinkeroo `щось неприємне; дуже поганої якості', stormer `щось вражаюче (за розміром, властивостями або міццю)' до надзвичайно широкого кола об'єктів.

ВИСНОВКИ

1. Ознакою національної мови є її багатовимірність, що виявляється у співіснуванні в ній мовного стандарту та субстандарту (арго, жаргонів, сленгу). Між указаними лінгвальними феноменами існує діалектичний зв'язок, який сприяє розвитку національної мови та збагачує уявлення про неї.

2. Аналіз підсистем субстандарту з погляду їх онтологічної специфіки довів необхідність відмежування соціолектів, тобто мовних підсистем певних соціальних груп (арго, жаргонів), від мовної підсистеми, яка характеризується наскрізною соціодемографічною дистрибуцією (сленгу). Ступінь герметичності арго та жаргонів зумовлена специфікою діяльності соціальної групи, що продукує відповідний соціолект. Мотивами для герметизації можуть бути езотеричність, професіоналізм, рекреативність, депрециативність тощо. На відміну від арго та жаргонів, сленг - відкрита підсистема субстандарту. Мотивом для виникнення та функціонування сленгу є свідоме чи несвідоме осміяння зовнішнього світу задля дистанціювання від наявних у ньому вад, що дозволяє відносити досліджуваний лінгвальний субваріант до сміхової культури, а його “філософією” визнавати здоровий глузд, який дає можливість адекватно оцінювати явища навколишньої дійсності.

3. Підсистеми субстандарту - невід'ємна частина національної мови, яка виконує світомоделювальну функцію, що реалізується в національній мовній картині світу. Онтологічна сутність підсистем субстандарту детермінує той факт, що особливості картування світу соціолектами визначаються специфікою відповідних соціальних груп, а стосовно сленгу - особливою світоглядною позицією мовців, зумовленою перебуванням у межах сміхової, неофіційної культури. Сленгова НМКС відображає “неофіційний” тип світогляду всього етносу і становить своєрідний різновид національної мовної картини світу.

4. Еталоном зіставлення сленгових лексичних систем порівнюваних мов виступає модель, сконструйована за семантико-ідеографічним принципом, яка дозволяє здійснювати адекватний опис лексико-семантичних систем порівнюваних мов з урахуванням системних зв'язків та ієрархічних відношень. У результаті компонентного аналізу сленгових одиниць української та англійської мов було виокремлено кілька лексико-семантичних полів (сукупностей лексичних одиниць, об'єднаних спільністю змісту (категорійною семою), що віддзеркалюють поняттєву, предметну або функціональну подібність позначуваних явищ). Лексико-семантичне поле є складною системою, до якої за ієрархічним принципом входять мікрополя та лексико-семантичні групи.

5. Сленгові іменники, іменникові композити та субстантивні словосполучення української та англійської мов було віднесено до трьох лексико-семантичних полів: “Назви живого: людини, тварини”, кількісне наповнення якого складає відповідно 51,84% та 58,35% від загального обсягу проаналізованих лексичних одиниць; “Назви продуктів господарської, технічної та соціальної діяльності людини”, у межах якого було виявлено 36,63% та 29,27% від загальної кількості опрацьованих СЛО; “Назви абстрактних понять: явищ, ситуацій, подій”, представлене 11,53% та 12,38% СЛО. Виділені ЛСП мають складну, ієрархічно організовану структуру, конституентами якої є дрібніші лексико-семантичні угруповання: мікрополя та лексико-семантичні групи. Якісні та кількісні відмінності, виявлені під час аналізу відповідних ЛСП та лексико-семантичних угруповань, що входять до їх складу, пояснювались з урахуванням, з одного боку, соціопсихологічної сутності сленгу як універсального лінгвокультурного феномену, з іншого - етнічної специфіки сленгу як фрагмента відповідної національної мови.

6. Спільним для українського та англійського сленгу є те, що найбільш лексикалізованими виявляються ті чи інші відхилення від норми; цінними для сленгового світобачення вважаються переважно такі характеристики, що безпосередньо впливають на виживання та продовження роду, що, по суті, властиве рівню первісного світовідчуття людини.