Серед назв головних уборів нареченої до обряду покривання виділяємо такі, що формують семантичні опозиції за формою: вінкоподібний (^|в'і^|нок з бар^|в'інку, в'і^|нок з ^|м'ірти, ру^|тавиi в'і^|нок, жа^|ливиi в'і^|нок, ^|ружки, ст^|роiк'е), шапкоподібний (бар^|ванка, капе^|л?ушок, ^|кучма, па^|рик с к^|в?ітками, ^|ша ('е) пка), наміткоподібний (^|балец?, б'і^|лило, ра (е) н^|тух, ран^|тух-полот^|но, на^|м'і (е) т, пе (а) ре^|ме ('і) т).

Головний убір нареченого представляють загальновживані слова, ужиті з обрядовим значенням: ^|ша ('е) пка, баран^|кова ^|ш'епка, бара^|н?ачка-кара^|кул?ка, капе^|л?ух с пе^|ром, каш^|к'ет, ^|кучма, ^|хутро.

СМ назв нагрудних відзнак учасників весілля поділено за суб'єктною ознакою: `наречений' (<sup>|</sup>б'ілиi в'і<sup>|</sup>ночок, в'і<sup>|</sup>нец?, в'і<sup>|</sup>нок): `наречений та дружби' (бу^|к'ети, знач^|ки, ко^|сиц?а): `гості' (^|бу^|к'е (і) т, к^|в'іточки, кв'іт^|к'е на г^|руд?ах).

На позначення весільного деревця зафіксовано лексеми: ве^|с?іл?не дереў^|це, ^|г'ілка, г'іл?^|це, к^|в'ітка, ^|м'ірта, ^|сосна, ^|сосонка, йа^|линки та ін.

Найменування весільних прикрас для коней диференційовано за ДО `зовнішній вигляд': дзв'і<sup>|</sup>нок, дзв'і<sup>|</sup>ночки, ко<sup>|</sup>лок'іл?ц?і `у формі дзвінка'; р?ахта^|ч'і, шелес?т?у^|ки, шушул?^|к'е `у формі бубонця'; з бу<sup>|</sup>маги ў<sup>|</sup>с?аке, <sup>|</sup>л?енти, <sup>|</sup>л?енти с па<sup>|</sup>пер?і, стонч<sup>|</sup>ки, стр?іч<sup>|</sup>ки `зі стрічок'; пл?ас?^|ц?і, смер?іч^|ки ('е), йалинич^|ки `із гілля дерев' та ін.

У досліджених говірках назви весільних мелодій поділено за семантичною ознакою `час виконання' - `передшлюбний вечір' (вигра^|ванц?і, доб^|ран?іч, надоб^|ран?іч, заг^|раванки, ^|зачин, зачи^|нан?: а): `ранок у день шлюбу' (надоб<sup>|</sup>риден?, на <sup>|</sup>добриi ден?): `день шлюбу' (ку^|ра (е) нт, ку^|ранта, ^|лат ^(д) канка (и), м^|ногайа ^|л?іта, на здо^|роўл?а, при^|п'іви, прис^|п'іўки, р?із?^|ба, сп'іван^|ки).

Назви танців класифікуємо за етапами весільного обряду. Танець гостей розпочинає головний весільний день. На його позначення зафіксовано такі описові назви: ^|першиi ^|танец?; с в'ід^|ром во^|ди і с^|в'ічкоў ^|першиi ^|танец?; ^|перший ^|танец? з го^|р?іўкойу, за^|виненойу ў ^|п'іўку. Наступний етап весільного дійства, невід'ємною частиною якого також є танець, - обдаровування наречених. Такий танець у бойківських говірках має назви ве^|ликиi ^|танец?, дарун^|ковиi ^|танец?, ^|танец? п'ід ^|бал?ц?ом. Обрядове перетанцьовування з нареченою в бойківських говірках називали золотим, шорованим, шоровим.

Виявляємо загальні назви весільних страв та напоїв: ^|йідз'ін?а, за^|куска ('е), т^|ройе ^|дан?е, ст^|рави. Зібраний матеріал свідчить, що на весілля готують страви зі щоденного раціону бойків: ^|голуб ^{(п) |}ц?і, боршч, ^|б'ік (ґ) ус, ка^|пуста ^|с: алом, п'ід^|лиўка та ін.

Хліб - основний весільний символ - невід'ємний атрибут кожного етапу бойківського весілля: сватання (карава^|л?і, к^|раiчик х^|л?іба, хл?іб), барвінкового обряду (бу^|ханец? х^|л?іба, ^|печиво, ^|чорниi з^|горен), вінкоплетин (^|чорниi к^|руглиi хл?іб), обряду благословення наречених (два хл?і^|би і зап^|йат?і ў них г^|рош'і), шлюбу (хл?іб'і^|нец?, хл?ібе^|н?а), застілля (прос^|тиi хл?іб), обсівання весільних гостей (хл?іб, переў^|йазаниi ^|наўхрест п^|р?адивом), обдаровування наречених (хл?іб ^|голиi, разо^|виi хл?іб, хл?іб с: ^|войі ^|печи, ко (а) ро (а) ^|ваi, двоповер^|хов'і карава^|л?і) та в повесільний день (ко^|лач, куруг^|ваi, п^|л?ацки, ^|печене, торт).

Характерно, що назви ритуальних предметів не є суто обрядовими, ці найменування належать до загальновживаної лексики.

Аналізованій ЛСГ властива лексична варіантність. Зокрема на позначення приданого зафіксовано лексеми бо^|гацтво, вип^|рава, ^|в'і^|но, да^|ризна, ^|куфер, ма^|йеток, по^|саг, п^|ридане, ск^|рин?а, ў^|з?аток, ху^|доба, ^|шафа, ш^|мат?а; головного убору нареченої до обряду покривання - в'і^|нок, в'і^|нец?, к^|в'ітка, ко^|руна, ^|ружки, ст^|роiк'е, ^|ч'іўка та ін.; головного убору нареченої під час вінчання в церкві - в'і^|нец?, золо^|тиi в'інец?, ко^|рона, ко^|рона цер^|коўна; головного убору нареченої після обряду покривання - ^|кичка, ^|пантли^ек, сер^|панок, хо^|милка, ч'і^|пец? та ін. цю ЛСГ характеризують і гіперо-гіпонімічні відношення, зокрема назви приданого (вип^|рава, в'і^|нок, ^|лада, ^|поле, ру^|бат?а, с^|таiка на ^|пол?у, ^|фанта, ^|час?ц?, ш^|мат?а ^|в'і^|но), назви одягу нареченого (^|вишита доў^|жанка, ^|вишита кор^|сетка, со^|рочка ^|ви ('і) шита, ^|сорочка п'іт ^|саму ^|шейу, с^|п'ідничка ша (е) л?і (а) ^|нова, уп^|л?іч'а, фар^|тух б'і^|лен?киi ўб^|ран?і (е)), назви музичного оформлення (надоб^|риден?, марш, р?із^|ба ве^|с?іл?на ^|музика), назви страв (б^|рин?з?а, бура^|ч'енка, ^|бул?і, ^|кура ^|печена, са^|лати ^|ружн?і ^|йідз'ін?а) та напоїв (в'ід^|вар, го^|р?іл (ў) ка, дереў^|йанка, ки^|с?іл?, м'іне^|ралка со^|лодка, ^|сина го^|р?іўка ^|питен?а).

Виявлено такі типові МО: `дія' (вип<sup>|</sup>рава, в'ідступ<sup>|</sup>не, в'ід<sup>|</sup>чапне, да<sup>|</sup>ризна, за<sup>|</sup>виванц?і, за<sup>|</sup>в'іiка, загра<sup>|</sup>ванки, <sup>|</sup>л?ента переў<sup>|</sup>йазана, на<sup>|</sup>мет, пере<sup>|</sup>м'іт, <sup>|</sup>печене, пе<sup>|</sup>чен?а, при<sup>|</sup>нос, при<sup>|</sup>п'іви); `місце' (кв'іт^|к'е на г^|руд?ах, на^|ручник'е, об^|ручка, хуст^|ки за ре^|мен?ом); `форма' (к<sup>|</sup>в'іточк'е, <sup>|</sup>китиц?і, <sup>|</sup>к'іл?ц? а, ко<sup>|</sup>лач); `розмір' (^|бинда по ко^|л?іна, ве^|ликиi по^|дарок, др?іб^|н?і г^|рош'і, ^|л?ента ^|доўга, ^|тар?іл? ве^|ликиi); `матеріал' (бура<sup>|</sup>ч'енка, дереў<sup>|</sup>йаники, золо<sup>|</sup>тиi в'інец?, со<sup>|</sup>рочка <sup>|</sup>л?: ана); `кількість' (два де^ире^иў^|ца, два та^|рел?і ^|сира, два ^|кусники х^|л?іба, дв'і со^|рочки, т^|ройе ^|дан?е, од^|на ^|миска); `колір' (б'і^|лило, ^|б'ілиi в'і^|ночок, зе^|лениi в'і^|ночок, чер^|вона ^|нитка, ^|б'іла хус^|течка, ^|син?а го^|р?іўка) та ін.

Лексеми цієї ЛСГ мають фонетичні (^|б'ік (ґ) ус, бу^|ке ('е,'і) т, ^|в'і (и) нец, (в) об^|рус, (д) з^|в'ін^|ки, па^|пе ('і) р, по (у) ^|саг (х), п^|рипи ('і) нка, с^|п'ід^|ниц?а (і), стойа (н) ч^|ки), акцентуаційні (^|бу^|к'ет, ^|ве^|л?он, ^|в'і^|но, дз^|в'ін^|ки, ^|ма^|чанка), словотвірні (дар - по^|дарок, даръзна - даризнъна, п^|ташки - пташе^|н?ата, ст^|руцен? - ст^|руцник, фар^|тух - фарту^|шок, ч'і^|пец? - о^|ч'іпок), граматичні (дар - да^|ри, кара^|ваi - карава^|л?і, при^|нос - при^|носи, фа^|та - ^|фати) варіанти.

Найпродуктивніші способи номінації ЛСГ назв матеріальних елементів такі: афіксальний (продуктивні суфіксальні форманти: - к - (-а): бура^|ч'енка, за^|в'іiка, па^|л?інка, при^|м'ітка, р?ах^|тачка, ^|ружка, ср?іб^|л?анка; - иц?- (-а): во^|диц?а, с^|л?убниц?а; - ец?- (-Ш): в'і^|нец, ч'і^|пец, прапо^|рец?, рубйць, топ'і^|рец, студе^|нец?; - ин- (-а): даръзнина; - изн- (-а): даръзна; - чик- (-Ш): бу^|кетчик, - оiк- (-о): ^|в'іноiко, ^|фбноiка; - ок- (-Ш): дзв'інок, ў^|з?аток, в'і^|нок, капе^|л?ушок, ру^|бок, о^|шчипок, ранту^|шок; - ач - (-Ш): рах^|тач; - л- (-о): б'і^|лило та ін.); безафіксний (на^|мет, пере^|м'іт, ^|п'іслан?, ^|викуп, при^|нос); словоскладання (^|б'ікус-^|йушка, коро^|ваi-раi, ран^|тух-полот^|но, ^|хустка-бавоўниц?а, бара^|н?ачка-кара^|кул?ка), морфолого-синтаксичний (в'ідступ^|не, в'ідчеп^|не, п^|ридане, р?ас^|не, рос^|пушчене, самови^|робне, со^|лотк'е, ^|чорне); аналітична номінація (ве^|ликиi по^|дарок, ^|викуп ^|б'іл?а во^|р?іт, ^|викуп в'ін^|ка, ^|викуп ^|м'іс'ц?а, ^|викуп наре^|ченойі, ^|викуп п^|риданого, ^|викуп ^|туфл?іў, со^|ломйаниi в'і^|нок, чемо^|дан с по^|дарками); семантична деривація в результаті метонімізації (кап^|тур, кон^|верт, ко^|руна, ^|куфер, ^|кучма, ма^|йеток, па^|рик, ру^|бат?а, ск^|рин?а, ^|шапка, ш^|мат?а, ^|шафа); запозичення (полонізми ^|ве^|л?он, по^|чесне, с^|тончка; германізм ^|фанта; румунізм ^|балец?).

Результати дослідження є підставою для таких загальних висновків.

1. Зафіксовано понад 1700 назв реалій бойківського весільного обряду, що сформували окрему тематичну групу лексики, у межах якої виділено відповідні ЛСГ, СП, СМ і СР.

2. Аналізованій ТГЛ властива лексична варіантність. Синонімічні відношення пронизують усі ЛСГ, зокрема значення `дівич-вечір' представлене 19 назвами, `головний убір нареченої до обряду покривання' - 18, `весільна мелодія' - 13, `сватання' Ї 9, `головний убір нареченого' - 8, `псевдонаречена' Ї 7, `гості нареченої, які приходять до нареченого' - 6, `обдаровування наречених' Ї 5 та ін.

Антонімічні відношення домінують у ЛСГ назв учасників весільного обряду: ве^|с?іл?н?і ^|гос'ц?і - п'ідве^|с?іл?н?і ^|гос'ц?і; в'ід: а^|ничка - нев'і^|д: ана; ^|гос'ц?і в'ід моло^|дого - ^|гос'ц?і в'ід моло^|дойі; ^|молод? - с^|тарш'і; моло^|дого ^|л?уди - моло^|дойі ^|л?уди; п^|ро^|шен?і - непро^|шен?і; су^|с?іди б^|лижч'і, су^|с?іди ^|дал?ш'і та ін., гіперо-гіпонімічні - у ЛСГ назв матеріальних елементів, наприклад, гіпоніми торг `викуп нареченої', в'ідступ<sup>|</sup>не `викуп у нареченої місця за весільним столом', цере^|монійа `викуп коси нареченої' підпорядковані гіпероніму ^|викуп.

3. До складу весільної лексики ввійшли здебільшого полісемічні лексеми, компоненти семантичної структури яких подано в таблицях. Серед семантично варіантних назв у межах ТГЛ виділено такі: ^|балец? (репрезентує 13 значень; див.: таблицю на с.14), гос^|тина (9), с^|ваха (8), про^|п'іi (7), в'і^|нок (6), при^|дани (5), ст^|руцен? (5), рушник (4), ^|гус^|ки (4), цере^|мон'ійа (4), с^|в'ідок (4), сп^|росини (4), с^|вад?ба (3) та ін.

Деякі багатозначні назви належать до різних ЛСГ у результаті метонімізації (при^|дане `посаг' > при<sup>|</sup>дане `частування в нареченої наступного дня після весілля', в'і^|нок `головний убір нареченої' > в'і<sup>|</sup>нок `передвесільний вечір' та ін.) та метафоризації (^|гуска `весільне печиво' > <sup>|</sup>гуски `передвесільний вечір').

4. Мотивованість назв пов'язана насамперед із вибором мотиваційних ознак, що є підставою називання предметів і явищ. Характерними для творення назв різних ЛСГ є такі МО: `дія' (ЛСГ 1,3), `діяч' (ЛСГ 1), `атрибут' (ЛСГ 1,3), `час' (ЛСГ 1,2), `місце' (ЛСГ 1,2), `страва' (ЛСГ 1,2), `обряд' (ЛСГ 2,3).

Виявлено такі типові для аналізованої ТГЛ мотиваційні моделі назв обрядодій: `дія' > `обряд' (^|запити `довесільний етап', ч'іп<sup>|</sup>чан?а `надягання нареченій головного убору заміжньої жінки', п^|рошч'і `подяка родичам та гостям', ск<sup>|</sup>ладанка `обдаровування наречених'), `діяч' > `обряд' (с^|вашчини `частування весільних гостей, яке влаштовувала свашка'); для номінації учасників весілля: `ранг' > `діяч': (п'ідс<sup>|</sup>вашка `друга свашка на весіллі'); `обрядова реалія' > `діяч' (при^|дани `гості нареченої'), `вік' > `діяч' (<sup>|</sup>молод? `учасники весілля'); для номінації матеріальних елементів: `обряд' > `обрядова реалія' (с?^|л?убниц?а `весільна сорочка') та ін.

5. Свідченням семантичної різноманітності діалектної системи номінацій та складності її структурної організації є міжгрупова інтерференція, тобто запозичення з інших тематичних груп. Зокрема весільні лексеми мотивовані назвами з таких галузей: із соціально-побутової (назви одягу та взуття наречених, подарунків); виробничо-побутової (назви обрядових предметів, назви посуду); музичної (назви інструментів, мелодій, танців); кулінарної (назви страв, напоїв); адміністративної (назви розпорядників весільного обряду); спорідненості (назви членів родини наречених).

6. Найпродуктивнішими способами номінації весільних понять у бойків-ських говірках є афіксація (?46%), аналітична (?29%) та вторинна номінації (унаслідок метафоризації та метонімізації) (?14%); менш продуктивними - морфолого-синтаксичний (?6%), словоскладання та основоскладання (?2%), запозичення (?3%) здебільшого з польської, румунської й угорської мов. Особливістю досліджуваної ТГЛ є наявність тавтологічних словосполучень на зразок ^|гостити гос^|теi, ^|латкайут латкан^|ки, про^|сити п^|рошчен?а, сва^|ти с^|ваталис?а, тан?ц?у^|вати ^|танец?, поси^|лати п'іс^|ли, ш^|л?убоiку шл?убо^|вати та ін.

Таблиця

Лексема ^|балец?

7. Модернізація весільного обряду зумовлює такі зміни:

— лексичну архаїзацію (вор^|к'іш моло^|тити, гаiда^|маш, ^|досватки, за^|л?оти, за^|с?ад?ко, ^|мат?чини, пок^|ладини на ^|боiшче, ^|рог'і, с^|тис-ле ве^|с?іл?: а, стоў^|пини, уп^|лешчина, ч^|в'ірка та ін.);

— семантичну архаїзацію (акт, ^|в'ідв'іди, в'ідоз^|наван?: а, ^|запит, за-^|питан?е, з^|года, і^|ти на ^|в'ідв'іди, о^|руд?а, хо^|дити на о^|руд?а та ін.);

— появу нових значень (му^|зики `довесільні зібрання молоді' > `ве-сільні музики' та ін.);

— заміну давніх слів новими (цере^|мон'ійа, акт, звудини > ве^|с?і^|л?а, с^|вад?ба; ^|токма > с^|ватан?а; ^|ч'іп^|чати, по^|ч'іпчувати, зачип^|чати > за^|вити, заў^|йазувати, ўбе^|рати ў ^|хустку, заўйа^|зати ^|хустку, поў^|йазувати; коло^|тил?ц?і > ^|палиц?а; ^|баўт?а > со^|к'ерка та ін.).

8. Писемна традиція українських весільних назв, зокрема бойківських, бере початок від XI ст. Найдавніші українські писемні джерела фіксують слова веселе, жена, женитва, жонатий, невестка, посаг, посагати, свадьба, свататися. Назви виправа, вінчання, слюб подає "Словник староукраїнської мови ХIV-ХV ст.". Обрядове значення лексеми випосаженє фіксують пам'ятки ХVІ ст.; зарученіє, заручини, малженство, шлюб - ХVІІ ст. (за картотекою "Історичного словника українського язика"). Чимало весільних назв містять пам'ятки ХVI - першої пол. ХVІІ ст. (за картотекою "Словника української мови ХVІІ - першої пол. ХVІІ ст. "), зокрема Учительне Євангеліє кінця XVI ст. із території Бойківщини: весілє, послюблєнии, свадєбная куница, свадьба, шлюбеница та ін.

9. Тематичну групу весільної лексики формують: специфічні діалектні утворення, характерні тільки для бойківських говірок (^|ваiда, гаiда^|маш, з^|водини, ^|консулка, про^|дукт худо^|виi, ру^|бат?а, скач, стоў^|пини, уп^|лешчина, ^|фанта, ш^|мат?а та ін.); лексеми, які мають аналоги та безпосередні паралелі в інших говірках української мови: в усіх українських говорах карпатського регіону відомі назви дар, за^|бава, ^|зачин, зачи^|нан?: а, при^|носи, п^|рошч'і, си^|вул?а; у південно-західному наріччі - ^|дол?а, ро^|гачка, с^|вашчини; у південно-західному та північному - ^|запов'ід (и), ^|опов'ід (и), кла^|н?ан?а, поп^|равини, хо^|рунжиi, а назви благосло^|венство, ^|гос'ц?і, ^|дакуван?а, запо^|рос?ц?і, за (с) п^|росини, кола^|чини, маршалок функціонують у всіх українських говорах; загальнослов'янські назви (укр. ^|в'іно, бр. вйна, р. вйно, п. wiano, ч. vмno, слц. vеno, вл. wмno; укр. діал. с^|вад?ба, бр. діал. свбдзьба, п. swadџba, ч. svatba, слц. svadba, нл. swajџba, болг. свбтба, м. свадба, срб. свбдба, слн. svбtba).

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

Номінація весільних атрибутів чоловіків у бойківському говорі // Вісник Львівського університету: Серія філологічна. - Львів: Вид-во Львівського національного університету ім.І. Франка, 2006. - Вип.38. - Ч.І. - С.157-172.

Реалізація семантичних рядів "викуп" та "подарунки" у весільній лексиці бойківських говірок // Вісник Прикарпатського університету ім.В. Стефаника. Філологія. - Вип.15-18. - Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2007. - С.698-704.

До весільної лексики бойківських говірок: номінація післявесільних обрядодій // Лінгвістика: Зб. наук. праць. - Луганськ, 2007. - № 1 (11). - С. 199-208.

Придане і його назви у весільній лексиці бойківських говірок // Матеріали ХV Міжнародної наукової конференції "Мова і культура" ім. проф.С. Бураго. - Т. IV (92): Лінгвістична інтерпретація тексту. - К., 2006. - С.277-288.

Бойківське весілля: стан і перспективи мовознавчих досліджень // Діалектологічні студії.4: Школи, постаті, проблеми / Відп. ред.П. Гриценко, Н. Хобзей. - Львів: Інститут українознавства ім.І. Крип'якевича НАНУ, 2004. - С.480-502.

Весільна лексика бойківського говору: матеріали до Словника // Діалектологічні студії.5: Фонетика, морфологія, словотвір / Відп. ред.П. Гриценко, Н. Хобзей. - Львів: Інститут українознавства ім.І. Крип'якевича НАНУ, 2005. - С.299-308.

Назви головного убору нареченої в бойківських говірках // Діалектологічні студії.6: Лінгвістичний атлас - від створення до інтерпретації / Відп. ред.П. Гриценко, Н. Хобзей. - Львів: Інститут українознавства ім.І. Крип'якевича НАНУ, 2006. - С. 205-241.

Бойківсько-поліські етнокультурні ареали на матеріалі назв етапів весільного дійства // Нове життя старих традицій: Традиційна українська культура в сучасному мистецтві і побуті: V Міжнародний фестиваль українського фольклору "Берегиня". - Луцьк, 2007. - С.409-422.

Лексикографическое описание свадебного обряда // История и культура славян в зеркале языка: славянская лексикография: ІІІ чтения памяти академика О.Н. Трубачева из цикла "Славяне: язык, история". Москва, 21-25 октября 2005 г. / Под ред. Г.А. Богатовой и М.И. Чернышевой / Институт русского языка им.В. В. Виноградова РАН. - М., 2005. - С.129-130.

Номінація весільних гостей у бойківських говірках // Мовне й культурне явище в діалектному просторі. Львів, 26-27 квітня 2007 р. - Львів, 2007. - С.21-22.

Анотація

Хібеба Н.В. Структурно-семантична організація весільної лексики бойківських говірок. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2007.

У дисертації вперше в українському мовознавстві подано системний опис весільної лексики бойківських говірок, зроблено своєрідний підсумок її вивчення в лінгвістиці та в етнографії. Вибір регіону дослідження пов'язаний насамперед із необхідністю зберегти для наступних поколінь лексику, яка в умовах модернізації суспільства зазнає змін і частково зникає.

У межах тематичної групи "Весільна лексика" проаналізовано три лексико-семантичні групи: "Назви весільних обрядодій", "Назви учасників весільного обряду", "Назви матеріальних елементів весільного обряду". Системний аналіз лексики всіх груп спонукав до з'ясування важливих загальнотеоретичних проблем, зокрема зв'язків між цими лексико-семантичними групами на рівні словотвору й мотивації, варіантності формальної і семантичної структур. Наявність гіперо-гіпонімічних, синонімічних, антонімічних відношень свідчить про системність досліджуваної лексики, а градація системності виявляє складну ієрархію в лексиконі діалекту.

Багатий матеріал, зібраний польовим методом та відібраний із регіональних джерел, проаналізовано в порівняльному, етимологічному, мотиваційному й ареальному аспектах. Останній особливо актуальний, оскільки сприяє розширенню емпіричної бази сучасної української діалектології. Методологічно важливим результатом роботи є твердження про доцільність і перспективність вивчення тематичних груп лексики як цілості відповідно до позамовного тла функціонування цих лексем.

Ключові слова: бойківські говірки, весільна лексика, тематична група, лексико-семантична група, лексема, мотивація, говірка.

Аннотация

Хибеба Н.В. Структурно-семантическая организация свадебной лексики бойковского диалекта. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой ступени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2007.

В диссертации впервые в украинском языкознании предложено системное описание свадебной лексики бойковского говора, подведены итоги ее изучения в лингвистике и этнографии. Выбор региона исследования в первую очередь связан с необходимостью сохранить для будущих поколений лексику, подвергающуюся изменениям в условиях модернизации общества.

В составе тематической группы "Свадебная лексика" проанализированы три лексико-семантические группы: "Названия свадебных обрядодействий", "Названия участников свадебного обряда", "Названия материальных элементов свадебного обряда". Системный анализ лексики всех групп тесно связан с установлением важных общетеоретических проблем, в том числе отношений между этими лексико-семантическими группами на уровне словообразования и мотивации, вариантности формальной и семантической структур. Гиперо-гипонимические, синонимические, антонимические отношения свидетельствует о системности анализированной лексики, а градация системности показывает сложную иерархию в лексиконе диалекта.

Богатый материал, собранный экспедиционным методом и отобранный из региональных источников, проанализирован в сравнительном, этимологическом, мотивационном и ареальном аспектах. Последний особенно актуален, поскольку расширяет эмпирическую базу современной украинской диалектологии. Методологически важным результатом работы является утверждение о необходимости и перспективности изучения тематической группы лексики как целости с учетом экстралингвального фона функционирования этих наименований.

Ключевые слова: бойковский диалект, свадебная лексика, тематическая группа, лексико-семантическая группа, лексема, мотивация, диалект.

Summary