Лінгвостилістичні особливості іспанських поетичних текстів "Золотого віку"

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 811.134.2'38

Лінгвостилістичні особливості іспанських поетичних текстів “Золотого віку”

Спеціальність 10.02.05 - романські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Настенко Світлана Василівна

Київ 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі іспанської філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться 10 січня 2007 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “ 8 ” грудня 2006 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор філологічних наук Смущинська І.В.

АНОТАЦІЯ

Настенко С.В. Лінгвостилістичні особливості іспанських поетичних текстів “Золотого віку”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.05 - романські мови. - Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2006.

Дисертацію присвячено вивченню лінгвостилістичного та лінгвокогнітивного аспектів іспанських поетичних текстів “Золотого віку”.

У роботі проаналізовано іспанські віршовані тексти, що складають скарбницю іспанської літературної творчості XVI - XVII століть, зафіксовані на письмі зі збереженням змісту текстів. У дисертації запропоновано комплексний аналіз іспанських текстів з культурологічної, лінгвостилістичної та лінгвокогнітивної точок зору.

Детально висвітлено жанрову організацію іспанської поезії цього періоду. У роботі розглянуто іспанські поетичні тексти “Золотого віку” та художній образ як текстовий конструкт відображення змісту концептів.

Аналізуються базові концепти іспанських текстів ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ як прообрази іспанського національного менталітету. Метафора та метонімія є ключовими стилістичними фігурами в структурі іспанських поетичних текстів “Золотого віку”.

У дисертації досліджено текстотвірні засоби вираження концептів на всіх рівнях мови: фонетичному, лексичному, морфологічному, синтаксичному з метою реалізації специфічного світобачення іспанських поетів XVI - XVII століть.

Ключові слова: поетичний текст, міметична поезія, концептизм, концепти ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ, жанрова специфіка, концептуально-семантичний аналіз, прототипна концептуальна модель, художній образ.

АННОТАЦИЯ

Настенко С.В. Лингвостилистические особенности испанских поэтических текстов “Золотого века”. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.05 - романские языки. - Киевский национальный лингвистический университет, Киев, 2006.

Диссертация посвящена изучению лингвостилистических и лингвокогнитивных особенностей испанских поэтических текстов “Золотого века”.

В работе проанализированы испанские стихотворные произведения “Золотого века”, которые составляют богатство литературного творчества конца XVI - первой половины XVII века, зафиксированные в письменной форме. Предложен комплексный подход к испанским текстам с культурологической, лингвостилистической и лингвокогнитивной точек зрения.

В первой главе осуществляется критический анализ научной литературы и изложены основные теоретические положения диссертационной работы. Внимание сосредоточено на категориальных понятиях: поэтический текст, дискурс, жанр, художественный образ. Представлена жанровая специфика испанских стихотворных произведений “Золотого века”. Также проведен анализ понятий ЖИЗНЬ, ЛЮБОВЬ, БОГ, СМЕРТЬ в контексте концепций испанской ментальности данного периода, а миметическая поэзия выступает как самостоятельное поэтическое направление в литературе данного периода.

Испанские авторы имели своеобразное влияние на читателя, развивая собственные адресатно-адресантные отношения, построенные на монологической и диалогической формах повествования. Они интерпретируют события и факты жизни в метафизическом плане, демонстрируя типологическую близость к литературе католического возрождения.

Жанровая специфика позволяет испанским писателям применять культурные ценности Запада и Востока, используя следующие поэтические формы: сонеты, эпиграммы, эпистолы, романсы, эклоги, элегии.

Художественный образ служит экстралингвистической основой и наделен повышенной экспрессивностью, которая выражена как на внутреннем - семантическом, так и на внешнем - фонетическом уровнях. Он рассматривается как концепт, который заключает в себе определенную информацию в процессе восприятия. Система образов поэзии “Золотого века” представлена рядом базовых концептов: ЖИЗНЬ, ЛЮБОВЬ, БОГ, СМЕРТЬ.

Во второй главе проанализировано понятие концепта и рассмотрены прототипные модели концептов ЖИЗНЬ, ЛЮБОВЬ, БОГ, СМЕРТЬ, которые являются основой испанской поэзии “Золотого века”. Изучены структурно-семантические отношения и стилевые доминанты испанских поэтических текстов XVII столетия.

Поэтические тексты, представленные концептами, раскрывают кодовый вариант испанского языка. Они находятся на пересечении семантических метаязыковых систем, что позволяет проследить семантические и стилистические связи в тексте, их внутренние законы функционирования. Концепты фиксируются индивидуальными прототипными моделями (схемами), основу которых составляют концепты-референты, представленные живыми и неживыми объектами действительности, нематериальными субстанциями, объектами природы, вместилища, абстрактными понятиями. Тексты характеризируются повышенной ассоциативностью, метафоричностью, контекстуальной полисемией. Семантическое определение прототипной концептуальной схемы дополняет и детализирует концепт-референт с эмоциональной точки зрения, усиливая роль семантического и стилистического контраста, позволяя сосуществовать традиционным поэтическим средствам с концептуальным осмыслением.

В третьей главе проведен анализ языковых средств текстовых концептов ЖИЗНЬ, ЛЮБОВЬ, БОГ, СМЕРТЬ на фонетическом, лексико-грамматическом, морфологическом и синтаксическом уровнях с целью реализации специфического мировоззрения поэтов эпохи Барокко.

Текстовые концепты имеют тесные фонетические, семантические, лексико-грамматические, морфологические и синтаксические связи. Испанская поэзия представляет собой металогическую структуру, которая направлена на переосмысление образного значения.

В общих выводах поданы основные результаты диссертационного исследования, указаны дальнейшие пути и перспективы научной работы в данном направлении.

Ключевые слова: поэтический текст, миметическая поэзия, концептизм, концепты ЖИЗНЬ, ЛЮБОВЬ, БОГ, СМЕРТЬ, жанровая специфика, концептуально-семантический анализ, прототипная концептуальная модель, художественный образ.

RESUME

Nastenko S.V. Linguostylistic peculiarities of Spanish poetic texts of the “Golden Age”. - Manuscript.

Thesis for the candidate degree in Philology, speciality, 10.02.05 - Romanic Languages. - Kyiv National Linguistic University, Kyiv, 2006.

The thesis focuses on the analysis of Spanish poetic texts of the “Golden Age” from linguostylistic and linguocognitive perspectives. The thesis advanced a new comprehensive complex approach to the investigation of the XVI - XVII centuries Spanish poetry against cultural, stylistic and cognitive background.

The work contains the analysis of the poetic texts, literary image and genre organization as a text construct of the basic concepts representation.

The study of the textual concepts, such as LIFE, LOVE, GOD, DEATH which present the prototypes of the Spanish national thinking is determined by means of its presentation from communicative and conceptual viewpoints. Metaphors and metonymies represent the key stylistic figures in the structure of Spanish poetic texts of the “Golden Age”.

The investigation triggers the text-forming peculiarities of the concept presentation on the phonetic, lexical, morphological and syntactical language levels with the focus upon revealing the specific way of world perception by the XVI - XVII centuries Spanish poets.

Key words: poetic text, mimetic poetry, conceptysm, concepts LIFE, LOVE, GOD, DEATH, genre perspective, semantic and conceptual analysis, prototypical conceptual model, literary image.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферовану дисертацію присвячено дослідженню лінгвостилістичного аспекту образів як основного жанротвірного елементу поезії “Золотого віку”, що належить до скарбниці іспанської літературної творчості.

Принципи теоретичної поетики були закладені О.О. Потебнею, історичної поетики - О.Н. Веселовським. Поетичний текст перебуває у фокусі літературознавчих (В.М. Жирмунський, Б.В. Томашевський, В.Б. Шкловський) та перекладознавчих (М. Лукаш) досліджень й залишається об'єктом уваги українських та зарубіжних лінгвістів. У мовознавстві вивчалися такі його аспекти: структурний (К. Леві-Строс, Ю.М. Лотман), стилістичний (А.М. Кинщак, В.В. Виноградов, В.А. Кухаренко), семіотичний (Р. Барт, Р.О. Якобсон), синтаксичний (О.Ю. Дубенко), лінгвокогнітивний (В.Б. Бурбело, Л.В. Димитренко). Простудійовано семантичну будову поетичного тексту (О.О. Соломарська, Н.В. Яковина, Н. Дюран, Л. Карретер, М. Каскон, Е. Косеріу, Р. Лапеса, К. Перез, Р. Фігерас). Це зумовлено як соціальними потребами, так і логікою внутрішнього розвитку механізму науки про поезію, особливою семантичною зв'язністю та складною організацією. Однак недослідженим залишається специфічний компонент жанру іспанської поезії “Золотого віку”.

Поетичний текст як цілісне вербальне повідомлення, естетично перетворене й закодоване, що несе два види інформації - предметно-логічну й модальну, де термін “модальність” розглядається як складова образної, емоційної та стилістичної інформації (І.В. Смущинська). Він є породженням культури і виник у відповідному етнічному середовищі з власною конфігурацією, стилем світобачення і представлений низкою художніх образів, які об'єднують текстові концепти.

Вибір лінгвостилістичних особливостей з виходом у площину лінгвокогнітивного аспекту образів поезії “Золотого віку” як предмета дослідження зумовлено тенденціями розвитку сучасної лінгвістичної парадигми, а саме розбудовою когнітивного напряму вивчення мовних явищ (О.М. Кагановська, В.В. Дем'янков, О.С. Кубрякова). Тому аналіз змісту образу здійснюється в рамках когнітивної поетики (Л.І. Бєлєхова, О.П. Воробйова, Н.П. Неборсіна, М.О. Новикова, М. Джонсон, Дж. Лакофф). Дослідження семантики образів поезії “Золотого віку”, відображення принципів побудови їх концептуальної структури ще не набуло поширення у сучасних лінгвістичних працях. Середина XVII століття є переломним моментом в історії іспанської літератури та віддзеркалює класичний етап її розвитку. Особливості культурного прогресу цього періоду зумовлені глибинним ізоморфізмом процесів, на яких ґрунтуються різноманітні аспекти життєдіяльності суспільства.

Актуальність обраної теми зумовлена спрямованістю сучасних мовознавчих досліджень на вивчення концептуальної організації різножанрових текстів. Семантика поетичних текстів становить особливий інтерес для мовознавчих студій у плані вивчення впорядкування інформації в образах цих текстів із виходом у площини лінгвостилістичних та лінгвокогнітивних процесів, що сприятиме встановленню взаємозв'язку між мовою та мовленням, набуває ваги вивчення іспанської поезії кінця XVI - першої половини XVII століття як цілісної структури, представленої текстовими концептами, які здійснюють естетичний вплив на свідомість читача.

Зв'язок роботи з науковими планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності з планом комплексної наукової теми “Функціонально-семантичний, комунікативний та соціокультурний аспекти іспанської мови в синхронії та діахронії”, яку розробляє кафедра іспанської філології Київського національного лінгвістичного університету (тему затверджено вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол № 2 від 23 вересня 2004 року). Проблематика реферованої дисертації вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України “Мовні системи. Динаміка функціонування фонетичних, граматичних і лексичних одиниць: когнітивний та комунікативно-прагматичний аспекти (германські, романські та українська мови)”, яку затверджено вченою радою Київського державного лінгвістичного університету (протокол № 5 від 27 січня 2000 року).

Головною метою роботи є дослідження базових концептів іспанських поетичних текстів “Золотого віку” й визначення їхньої семантичної та стилістичної ролі в текстотворенні. Для досягнення поставленої мети в роботі розв'язуються такі завдання:

- розглянути семантику образної системи іспанського поетичного тексту в світлі лінгвостилістичного та лінгвокогнітивного підходів;

- виявити жанрову специфіку іспанського поетичного тексту доби “Золотого віку”;

- визначити стилістичні особливості іспанської поезії;

- виявити прототипні моделі концептів ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ у поетичних текстах;

- виділити базові концептуальні метафори, що лежать в основі текстових концептів і складають прототипну концептуальну схему;

- встановити текстотвірні засоби вираження концептів на фонетичному, граматичному, морфологічному, лексичному, синтаксичному рівнях.

Об'єктом дослідження слугують іспанські поетичні тексти “Золотого віку”, представлені концептами ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ кінця XVI - першої половини XVIІ ст.

Предметом дослідження є зміст художніх образів, вербалізованих у текстових концептах ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ у поезії Іспанії.

Відповідно до мети та завдань, дисертаційне дослідження виконано на основі методів лінгвістичного аналізу: структурно-функціонального, сутність якого полягає у розгляді мовних явищ і процесів, на яких ґрунтується іспанський поетичний текст ХVII ст. як структурно розчленована цілісність, у якій кожен елемент має певне функціональне призначення, дескриптивного - для побудови прототипних моделей складників, інтерпретативного - для визначення текстових елементів, наділених додатковим емоційним змістом, лексико-семантичного - для з'ясування значення компонентів концептів поетичного тексту, аналізу прототипних ефектів - для виявлення семантичного контексту трансформацій концептів і проникнення в природу поетичного тексту, кількісний і підрахунки - для встановлення співвідношення між досліджуваними одиницями.

Матеріалом дисертаційного дослідження послугував корпус поетичних текстів Х. де Аргіхо, Л. де Архенсоли, Лопе де Веги, Л. де Гонгори, В. Еспінель, Ф. де Кеведо, П. Ліняна, Х. Руфо, Л. де Сото, Х. де Тімонеди. Загальний обсяг текстів - 7288 сторінок, що складає 641344 слововживання, отриманих шляхом суцільної вибірки.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше розглянуто іспанські поетичні тексти крізь призму текстових концептів з точки зору лінгвокультурологічної, лінгвопоетичної та когнітивної парадигми. Вперше запропоновано дослідження концептуального простору іспанських поетичних текстів авторів “Золотого віку”, розглянуто ті категорії і концепти, які визначають семантику названих творів. В аналізі фактичного матеріалу вперше використано синтез традиційних концепцій компаративних тропів із положеннями когнітивної лінгвістики.

Основні положення дисертації, що виносяться на захист:

1. Іспанський поетичний текст Золотого віку - складова іспанської мовної картини світу, його основою є міметична поезія, що репрезентує різні види метафоризації, художній образ якої забезпечує глобальну семантико-синтаксичну зв'язність текстів й оформлює їх змістову цілісність.

2. Композиційно-смислова структура вірша ґрунтується на концептуальних схемах, які закріплені у художньо-поетичній свідомості людства, сприяють створенню “когнітивної гармонії” іспанського поетичного тексту, які формуються у мисленні людини та реконструюються через суб'єктно-об'єктні частини художнього образу.

3. Виявлена група концептів ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ уможливила реконструкцію фрагмента концептуальної картини іспанського поетичного тексту кінця XVI - першої половини XVII століття, які виступають культурно-ментальним утворенням напряму концептизму, центром якого є людина та віддзеркалення її життєдіяльності.

4. Текстові концепти ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ вербалізуються через орієнтаційні, структурні, онтологічні концептуальні метафори та метонімії, кожна з яких є концептуальною основою художніх образів: центр-периферія, угору-вниз, вмістилище, частина тіла, джерело-шлях-мета, річ, сутність, шляхом виявлення позитивних та негативних емоцій у семантиці метафоричних відтінків: розлука, печаль, самотність, радість, задоволення, краса, велич.

5. Структура іспанських текстових концептів ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ моделюється у вигляді системного підходу, де виділяють: прототипну концептуальну схему, яка включає слова-репрезентанти концепту і входять до складу польової структури, що вміщує в себе ключове слово та контексти, периферія, що відображає способи метафоричного передавання текстових концептів і виражена концептом-референтом, та міжфреймові зв'язки, які трансформують ментальні простори.

6. Іспанський поетичний текст “Золотого віку” характеризується ускладненою метафоричністю, асоціативністю, що покликана посилити роль семантичного та стилістичного контрастів, де можливе як співіснування традиційних поетичних засобів, так і їх заперечення, зумовлене низкою внутрішньомовних та позамовних факторів.

7. Вихідні текстові концепти ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ є постійними світотвірними операторами, що зумовлюють нашарування, збіг і зіткнення поетичного та реального світів шляхом фонетичних, лексичних, морфологічних, синтаксичних особливостей та інтерпретацій, і відображають специфічне світобачення людини і поета: прагнення переживати власне “Я” одночасно в кількох художніх образах та семантичних світах.

Теоретичне значення дослідження визначається тим, що лінгвістичний статус іспанського поетичного тексту висвітлено у новому ракурсі - в межах когнітивної парадигми, описано й проаналізовано текстові концепти: ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ, які становлять домінанти “Золотого віку”, що є певним внеском у когнітивну поетику.

Практичне значення проведеного дисертаційного дослідження полягає у можливості використання його матеріалів та отриманих висновків у лекціях зі стилістики (розділи “Жанри та стилі”, “Лексичні та синтаксичні стилістичні засоби”), лексикології (розділи “Джерела формування та поповнення іспанської лексики”, “Соціально-функціональна диференціація іспанської лексики”), спецкурсах із поетики, лінгвокультурології, когнітивної семантики.

Апробацію результатів дослідження здійснено на чотирнадцяти наукових конференціях, у тому числі на семи міжнародних: “Мови і культури національних меншин у контексті процесів демократизації й глобалізації” (Київ, 2002), “Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження” (Київ, 2003), “Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури” (Київ, 2003), “Треті Каразінські читання: методика і лінгвістика - на шляху до інтеграції” (Харків, 2003), “Семіотика культури/тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2004), “Філологія в Київському університеті: історія та сучасність” (Київ, 2004), “Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, 2005); всеукраїнській: “Перший всеукраїнський конгрес іспаністів” (Київ, 2002); науково-практичних у КНЛУ: “Актуальні проблеми вивчення мов і культур” (Київ, 2002), “Сучасна іспаністика у культурологічному контексті” (Київ, 2003), “Мови і культури у сучасному світі” (Київ, 2003), “Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу” (Київ, 2004), “Мовна освіта в контексті Болонських реалій” (Київ, 2005), “Лінгвістична наука і освіта у європейському вимірі” (Київ, 2006).

Публікації. Основні положення дисертації, результати і висновки проведеного дослідження висвітлено в одинадцяти статтях, десять із них у фахових виданнях ВАК України (4,02 др. арк.), та в матеріалах міжнародної лінгвістичної конференції. Загальний обсяг публікацій - 4,42 др. арк.

Структура роботи зумовлена поставленими в ній метою і завданнями. Дисертація загальним обсягом 182 сторінки (обсяг основного тексту дисертації - 155 сторінок) складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, що нараховує 309 праць, у тому числі 72 - іноземними мовами, довідкової літератури - 7 позицій. Список джерел ілюстративного матеріалу - 15 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано доцільність проведення дослідження, актуальність обраної теми, визначено наукову новизну, сформульовано мету, завдання й основні положення, що виносяться на захист, визначено об'єкт, предмет та методи дослідження, викладено теоретичне, практичне значення його результатів.

У першому розділі “Семантика образної системи іспанського поетичного тексту в світлі лінгвостилістичного та лінгвокогнітивного підходів” здійснено критичний огляд наукової літератури й викладено основні теоретичні положення дисертаційної роботи, на які спирається вивчення семантики поетичного тексту в межах лінгвостилістичної та лінгвокогнітивної парадигми. Увагу зосереджено на категоріальних поняттях: поетичний текст, дискурс, жанр та художній образ; розкрито жанрову специфіку іспанських віршованих творів “Золотого віку”.

Іспанський поетичний текст аналізованого періоду є специфічним мистецтвом. Він характеризується, передусім, наявністю художніх образів. Поетичний текст виступає індивідуальним як з точки зору його створення, так і з точки зору його сприйняття, тобто він є суто антропоцентричним, незважаючи на те, що його система відношень, які знаходяться всередині тексту, а також мовні засоби співвідносяться з позатекстовою реальністю, літературною нормою та історією.

Поетичний текст як форма реалізації авторського замислу та втілення його емоційних і естетичних переживань характеризується низкою особливостей: наявністю ядра й периферії, ускладненою структурою та семантикою, варіативністю асоціативного поля тексту, особистістю автора (Л.М.Васильєв).

На рівні змісту основним у поетичному тексті є передача якісних художніх властивостей; на рівні вираження - конвергенція стилістичних прийомів, що несуть на собі найбільше функціональне навантаження. Ці особливості слід враховувати у процесі визначення ядра й периферії - ступеня інтегрованості тексту.

XVII століття визначає початок нової епохи в розвитку словесної творчості, що виявляється у комплексних філософських, культурологічних, а також граматичних, лексичних, морфологічних дослідженнях, подальше виокремлення та розробку мовних моделей, стильових принципів, категорій рефлективної і критичної діяльності. Цей період включає і поезію іспанської літератури ХVI та ХVII століть, у яких відбувається становлення художнього образу, що характеризується переходом від раціонально-логічної свідомості Античності та ірраціонального Середньовіччя до індивідуально-творчої. В цей період поети понад усе цінують картини буття людини. Того часу ренесансна Іспанія була здатна закодифікувати свою мову. Починаючи з XVI століття, література виступає як предмет, що підлягає осмисленню. Літературу намагаються виявити за межами простору, в рамках культури якої вона знаходиться. Це також стосується класичної іспанської літератури “Золотого віку”. Отже, текст літератури формується в межах нового ментального простору, тому природа і слово можуть безмежно перехрещуватись, утворюючи для читача великий та єдиний текст.

Іспанська література “Золотого віку” розглядала ЛЮБОВ як концепт, що містив у собі природну силу, спрямовану на задоволення почуття і душевне кохання, які поєднувались одночасно. Єдність любові, чуттєвості були ідеалом і називаються “галантним часом” (galбn - елегантний чоловік, коханець).

Поети тієї епохи присвячували себе складанню елегій і пісень. В іспанських поетичних текстах можна спостерігати два полюси концепту ЖИТТЯ: жага до життя і страх перед смертю, неможливість пізнання самого себе та пізнання світу, що зазнає цілковитого переосмислення в наш час у руслі розвитку концептуального підходу.

В літературі “Золотого віку” образ Бога концептуалізується через образ Христа і залишається емоційно забарвленим поряд з проникністю релігії з глибшим самоусвідомленням людей. Отже, релігійність можна розглядати як процес інтенсифікації конфесійного життя в народі. Через Бога окрема людина має усвідомити власну індивідуальність, відчути себе своєрідною особистістю.

Настрої розчарування, невпевненості та песимізму відображалися також у поетичних текстах “Золотого віку” і теологічні погляди знову зблизилися, розглядали життя як передпокій СМЕРТІ.

Виявлені концепти ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ - найчіткіші та найвиразніші представники іспанського поетичного тексту кінця XVI - першої половини XVII століття, де відбувся перехід від фізичної та релігійно-культурної трансформації до нової міметичної ментальності в іспанському суспільстві та літературі, зокрема.

Рівень художнього образу є актуальним завдяки метакомунікативній та метамовній функціям, що стають важливою ознакою розвитку жанрово-стильової системи в XVІ-XVIІ століттях.

Іспанська поезія містить загальну концепцію тексту, задану індивідуально-авторським внутрішнім кодом, поетична функція постає як своєрідна квінтесенція мовних можливостей і активний модифікатор інших мовних функцій, що веде до формування креативного простору мовленнєвої діяльності.

Художній образ в іспанських поетичних текстах є не лише засобом підвищеної експресивності, емоційності, а й виступає у ролі інтенсифікатора компресії інформації, оскільки він як представлення загального через одиничне має здатність стисло реалізувати у невеликому за обсягом тексті поетичні образи.

Система жанрів і форм поезії, яка зовні залишалася практично незмінною з часів Відродження, у багатьох випадках наповнилася новим змістом. Іспанські дослідники в роботах про поезію “Золотого віку” зазвичай розподіляють твори на три великі групи: 1) поезія в народних традиціях; 2) жанри культистської орієнтації (поезія для освічених людей); 3) твори “на випадок” (Р. Менендес Підаль).

Іспанська поезія того періоду відбивається у новому найвпливовішому напрямку в європейській літературі кінця XVI-XVII століття під назвою “концептизм”, що виражається у складних тропеїчних засадах та функціональних модифікаціях. Відбувається процес ресемантизації національного фольклору. Драматург того часу Лопе де Вега включав до своєї творчості народні пісні та їх обробки, писав вірші, користуючись розмірами народної поезії: A mis soledades voy//de mis soledades vengo//porque para andar conmigo//me bastan mis pensamіentos (Romance). Автори активно використовували романс і його різновид - авторський романс, яким захоплювалися такі іспанські поети як Л.Гонгора, Ф. де Кеведо та Л. де Вега: Por eso, morzuelas locas//Antes que la edad avara//el rubio cabello de oro//convierta en luciente plata (L. de Gуngora).

Таким чином, оповідь про подію та її переживання, які складають основу драми, трагедії, є однією з визначених художніх домінант XVI століття. Звернемо увагу на те, що іспанський поетичний текст розгортається в лінійному, об'ємному плані, який містить змістовно-концептуальну інформацію, що об'єднує художню концепцію текстів.

Другий розділ “Концептуальна модель художніх образів та стильові домінанти в іспанських поетичних текстах “Золотого віку” присвячено розгляду поняття концепту й дослідженню прототипних моделей концептів ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ, які складають іспанську поезію “Золотого віку”.

Іспанський поетичний текст відображає об'єктивний світ, відтворений у певній авторській перспективі. Кожен автор вибірково моделює дійсність відповідно до свого світосприйняття і світогляду. Таким чином, концептуальна картина світу містить систему концептів, що являють собою інформацію, яку має у своєму розпорядженні носій такої системи про дійсний або можливий стан речей у світі. Концепт тотожний художньому образу, який може асоціюватися з об'єктом будь-якого рівня.

Під концептом розуміємо термін, що слугує для пояснення одиниць ментальних та психічних ресурсів нашого пізнання, являється інформаційною структурою, яка відображає знання та досвід людини і є складником концептуальної схеми (О.С.Кубрякова). Базові концепти ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ, які об'єднані низкою художніх образів, виступають основними елементами концептуального мислення.

Концептуально-семантичний аналіз об'єктної частини спрямовано на визначення концепту ЖИТТЯ. Існування концептуальної схеми ЖИТТЯ Є РУХ мотивовано наявністю в образах-схемах обох концептів спільних споріднених ознак, що мають сему руху: huir, andar, ir, venir. Тому концептуальна схема художніх образів є прототипною (Л.І.Бєлєхова). Лінгвокогнітивні операції спеціалізації, модифікації та лінгвокогнітивні процедури конкретизації, розширення, компресії дають змогу побудувати категоріальні концептуальні схеми.

Концепт ЖИТТЯ підсилює своє значення через відповідні лексеми, що виражають такий дієслівний ланцюг: despertar, lucir, seguir, producir, amanecer, mejorar, renovar, encender, nacer. Усі одиниці тексту взаємопов'язані та об'єднуються семантичними й формальними повторами.

Побудова прототипної концептуальної схеми здійснюється шляхом концептуального аналізу художніх образів, що об'єднані загальним концептуальним референтом, тобто концептом ЖИТТЯ: No llegue para mн opulento el dнa//si yo no puedo ser por otra vнa (L. de Argensola). Parece que entrй con pie derecho (Lope de Vega). Pues el que mбs se acerca a la partida (Lope de Vega). En un mismo tiempo salen//de las manos y del alma//hacia el fuego y hacia el agua//ambos se van a su centro (L. de Gуngora). Поданий ряд прикладів можна підвести під один концепт ШЛЯХ за допомогою лінгвокогнітивної процедури узагальнення ознак, що містяться у семантиці одиниць: llegar, entrar, acercarse, salir, irse. Таким чином, прототипна концептуальна схема одержує представлення у вигляді запису, загальноприйнятого для концептуальної метафори - ЖИТТЯ Є ШЛЯХ (ДОРОГА) - carretera: Larga carretera, plazo limitado//tienes veloz, el tiempo corre, y queda//sуlo el dolor de haberlo mal perdido (J. de Arguijo).

Отже, образ-схема ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ у результаті лінгвокогнітивного процесу трансформації розгортається через концептуальні метафори і метонімії: ПОЧАТОК ШЛЯХУ - ПОЯВА НА ЦЕЙ СВІТ ЛЮДИНИ; ПЕРІОДИ ЖИТТЯ - ЕТАПИ ШЛЯХУ; ТРУДНОЩІ ЖИТТЯ Є ПЕРЕШКОДИ НА ШЛЯХУ; КІНЕЦЬ ШЛЯХУ Є СМЕРТЬ; ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ Є ДОРОГА.

Концепт ЖИТТЯ маніфестується через різнотипні метафори: уподібнення, аналогії та онтологічні метафори: ЖИТТЯ ES UN CAMINO/CARRETERA: Y siempre con la fuerza le seguiste//que a pocos pasos que tras йl corriste//en todo enteramente le alcanzaste (L. de Gуngora). ПОЧАТОК ЖИТТЯ ES EL NACIMIENTO: Verdes nacieron tempranas//que sin tiempo maduraron (Romance). ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ ES EL TRASLADO POR EL CAMINO: Por la culpa del piloto//que la rige y la gobierna (Anуnimo). ПРОХОДЖЕННЯ ЖИТТЯ ES LA SUPERACIУN DE LOS OBSTБCULOS EN EL CAMINO: Asн como el уrgano mueve su acento//segъn que le fuerza aquel que le hiere (Anуnimo). КІНЕЦЬ ЖИТТЯ ES LA MUERTE: La vida se acabara//do se acabу la ventura (Romance). Також ЖИТТЯ усвідомлюється як предмет, який можна передати, а майбутнє, минуле і теперішнє - як періоди цього життя, що осмислюються через концептуальні метафори. У свою чергу концепт ЖИТТЯ можна передати за допомогою антитез, що представлені у концептуальних метафорах: lбgrimas vivas en el alma calla, rosas sin temor de espinas, he vivido diez aсos sin libertad y sin ella, siempre al remo condenado a nadie matarбn penas.

В іспанських поетичних текстах концепт ЛЮБОВ - константа особливого світу, яка отримує широку репрезентацію в поезії. Поняття поетичних фрагментів зверху-вниз спричиняють необхідність не мовного, а орієнтованого прочитання тексту: знизу-вгору позначає “возвеличення”, зверху-вниз - “падіння”. Вплив гріховності на сприйняття ЛЮБОВІ посилюється прийомом контрасту і виступає протилежним полюсом добра. Отже, структуруючу роль в організації концепту виконує просторовий вектор вертикального спрямування світло / морок: ЛЮБОВ - ГРІХ - veneno: En el crіstal de tu divina mano//de amor bebн el dulcнsimo veneno (L. de Gуngora).

Аналіз художніх образів іспанської поезії шляхом реконструкції концептуальної структури дав можливість виділити в образному просторі концепту ЛЮБОВ 13 прототипних концептуальних векторів, кожен із яких слугує концептуальною базою художніх образів.

Ядром концепту ЛЮБОВ виступає образ людини, а його базовим шаром - слова-репрезентанти, виражені дієсловами AMAR i QUERER, семантика яких представлена ключовими лексемами: amable, amoroso, amante, amabilidad; querido (-а).

Прототипна концептуальна схема, що складається з ряду концептів-референтів, є частиною базового концепту-корелята. Концепт ЛЮБОВ представлено за допомогою лексем, об'єднаних нематеріальними об'єктами: la triste voz, del triste llanto mнo, fuego.

Концепт ЛЮБОВ має свої етапи розвитку. Спочатку ЛЮБОВ описується як дружба, краса, світло, полум'я; у любовних стосунках вона є самотністю. На завершальному етапі любовні відносини - божевілля. Кінцевим результатом любові є смерть. Вона виходить на авансцену інтимних стосунків і постає як дружба між двома компаньйонами. Концепт представлений структурними метафорами: ЛЮБОВ ES AMISTAD: Un amigo que yo habнa amado//їQuй razуn podйis tener para no quererme? (Poesнa), орієнтаційними метафорами: ВСЕ ГАРНЕ ЗНАХОДИТЬСЯ ЗВЕРХУ - ВСЕ ПОГАНЕ Є ЗНИЗУ - LO BUENO ESTБ ARRIBA Y LO MALO ESTБ ABAJO: Mi corazуn fuera de mi cuerpo (F. de Quevedo). Концептуальний корелят референта ЛЮБОВ представлено як живими, так і неживими істотами:

- жива істота - людина: Claudia bella, Seсora, bella Ninfa, а також вміщують частини людського тіла, що виражені концептуальною метонімією: rubias trenzas, pie desatada, divina mano, blanca tez, pies de sonora plata;

- жива істота - тварина (птах): cisne gentіl та його частини тіла: pluma, pico;

- жива істота - рослина: rosa, jazmнn, clavel;

- неживі істоти, що включають природні й фізичні об'єкти: sol, luz, nieve.

Концепт ЛЮБОВ представлений наступними онтологічними метафорами: ЛЮБОВ ES LA DISTANCIA FНSICA, SOLEDAD: a triste soledad me ha condenado//y lo que siento mбs es verme atado//y la pesada vida solo (Canciуn).

Концепт БОГ виражається через нематеріальні та матеріальні субстанції. У ролі нематеріально осмислених субстанцій концепт БОГ представлений лексемами: lengua, mъsica. Утворено структурні концептуальні метафори, що мають нетрадиційне розуміння: БОГ - ЦЕ ДУША/ЛЮДИНА - DIOS ES EL ALMA/EL HOMBRE: Me lleva Seсor mнo//quedando en este bosque el cuerpo frнo (Soneto). Tales ojos me diу Dios para contemplaros//fueron muchos, porque dos//son pocos para miraros (Canciуn). БОГ - ЦЕ НЕЖИВИЙ ОБ'ЄКТ/ПРЕДМЕТ - DIOS ES UN OBJETO: Si a vuestra volontad yo soy de cera//їCуmo se compadece que a la mнa//vengбis a ser de piedra dura y frнa (Soneto) та орієнтаційні метафори, такі як метафора ВМІСТИЛИЩЕ: БОГ - ЦЕ ВМІСТИЛИЩЕ ДЛЯ ПОЧУТТІВ - DIOS ES UN ESPACIO PARA LOS SENTIMIENTOS: Mi leche y la cuna//es la dura tierra//criуme una perra//mujer no, ninguna (Anуnimo). Схематично (9 векторів) ми можемо представити концепт БОГ таким чином:

Художні образи на рівні концептів-референтів, що складають прототипну концептуальну схему, можуть характеризуватися багатьма смисловими прирощеннями та формують цілісний образ змісту.

В іспанських поетичних текстах концепт БОГ об'єктивовано за допомогою лексем: Rey, el gran Seсor, hombre primero, які є історичними константами в іспанському суспільстві.

Концепт БОГ виходить із таких символів, як: Fuerza, Verdad, Alma, Vida.

Він виступає концептом-референтом, який зумовлений концептуальною метафорою і метонімією в таких випадках:

- на позначенні фізичних об'єктів: luz, mъsica;

- неживих об'єктів: cruz, palacio;

- живих об'єктів (птахів): ruiseсor та частин тіла: ojos, ala, mano.

Kонцепт БОГ виступає тотальною сутністю: він уособлює собою та інтегрує образи, що об'єднані прототипною концептуальною схемою і не передбачає жодного негативу.

З точки зору етимологічного походження, концепт БОГ зберіг свої основні ознаки. З когнітивного боку дослідження він перейшов на новий етап свого розвитку, осмислення, що має на меті інтеграцію концептуальних образів. Також концепт БОГ виступає в іспанських поетичних текстах як культурний компонент.

Сутність концепту СМЕРТЬ представляємо таким чином, виокремлюючи його ключові ланки: СМЕРТЬ - БЕЗНАДІЯ - olvido: Si la esperanza quitas//їquй le dejas al mundo?//un olvido profundo (L.L. de Argensola). СМЕРТЬ - ПРИРЕЧЕНІСТЬ: Йl quita el pensamiento//de la muerte vecina//y en el oro le pone y en la mira (L.L. de Argensola). Художній образ об'єктивується через негативні емоції людини, які представлені такими концептуальними метафорами як: pobreza, quitar el pensamiento. СМЕРТЬ - УТОПІЯ: Al fin muriendo con pobreza tanta//ricos juzga a sus hijos, pues le deja//la libertad, las aves y la liga (J. de Arguijo).

Концепт СМЕРТЬ містить такі структурні метафори: СМЕРТЬ - ЦЕ РОЗБИТА МРІЯ - LA MUERTE ES UNA ILUSIУN FRUSTRADA: Han sido en el delito los culpados//romped la injusta ley que establecistes (Soneto). СМЕРТЬ - ЦЕ БІЛЬ - LA MUERTE ES UN DOLOR: No es perpetuo el placer//si esto es asн, mi dolor quiere//que mientras mбs en mi se ejerciere//perdiуse este consuelo ya conmigo (Soneto).

СМЕРТЬ - БІЛЬ - pena: Dejadme, no me cansйis//contentos cuya memoria//a cruel muerte condena//y pues que no me dais gloria//no vengбis a darme pena (Vicente Espinel). Наданий приклад відтворено фізичним станом людини - болем та об'єктивізованою семантикою концептуальної метафори: condenar - бути закутим у кайдани.

СМЕРТЬ - ТЕМРЯВА виражено ознакою природних і фізичних об'єктів, які отримує емотивна сфера, фізичний стан людини: Y la ъltima hora, negra y frнa//acerca, de temor y sombras llena (F. de Quevedo).

Концепт СМЕРТЬ створюється за допомогою художніх образів через прикметники: negro, sombrнo, які набувають значення сутності, що вбачається у темних тонах.

Схематично (8 векторів) можна представити концепт СМЕРТЬ таким чином:

У художніх образах іспанських поетів набувають великої виразної сили тропи: метафора, метонімія, синекдоха, анафора, епітет. За допомогою метафори Лопе де Вега так описує сад: Verбs baсarse el aire en varias fuentes//сuyos resortes siempre diferentes//siempre parecen unos//que en lanzas de cristal hieren el cielo (Lope de Vega). Автор уявляє струмені фонтана у вигляді кришталевих списів. Очевидно, що струмені не можуть бути списами, але це ще більш стимулює уяву і приносить естетичне задоволення. Струмінь і спис - конкретні об'єкти, а конкретним виявляється будь-який предмет, який сприймається окремо від інших предметів. До складу конкретних об'єктів входять абстракції. Так, кришталевий спис має форму й колір, який здатен акумулювати в собі динамічну силу й здатність поранити, що досягається поштовхом руки. Також і в струмені фонтана можуть виділятися колір та форма, які виникають завдяки динамічній силі, що здатна вирватись нагору. Таким чином, струмінь і спис (fuente, lanza) можна вважати тотожними і сприймати їх цілісно, тому що згадані абстрактні елементи - динамічність, колір та форма -представлені однаково.

Метонімія - стандартний стилістичний засіб створення художніх образів в іспанських поетичних текстах “Золотого віку”. Велике значення має метонімічний зв'язок між почуттями й дійсним або уявним органом, між органами та людиною, якій вони належать: corazуn, ojo, pie, mano, pupilas, orejas, labios, dedos, pecho, cabeza: De pechos sobre una almena//su cabeza sintiera//de sudor y polvo llena (Anуnimo). Manos mнas tan bellas//no para segar nacidas (Villancico).

Синекдоха представлена лексемами на позначення органів почуттів - amar, querer, gustar, які можна вважати в іспанській поезії експресивними.

Для того, щоб підкреслити неминучість “сенсу життя стріч смерті” Лопе де Вега використовує анафору. Автор зображує сенс життя, швидкоплинність людського існування та відчуття стрімкого руху життя: Es la mujer, del hombre lo mбs bueno//es la mujer, del hombre lo mбs malo//su vida suele ser, y su regalo//su muerte suele ver, y su veneno (Lope de Vega).

Сенс віршів поетів “Золотого віку” полягає в тому, що в людині поєднуються плотські й духовні бажання; відбувається тлумачення любові як найвищого людського почуття. Саме в коханні вбачається життя вічне і прекрасне, що засвідчено широким використанням епітетів із позитивним відтінком. Наприклад: rosa bella y pura, enigma obscura, florida primavera (Pedro Calderуn). Dulce fuente, dulce y clara fuente (Manuel de Villegas).

Стилістичні фігури виступають як механізми асоціювання, що дозволяють всебічно розкрити сутність іспанських поетичних текстів “Золотого віку”. Вони представлені у текстах оксимороном, антитезою, повтором, іронією, каламбуром, порівнянням. Лопе де Вега використовує оксиморон у своїх віршах, щоб підкреслити не лише заплутаність людських стосунків, але й плутанину людського буття, що у більшості випадків призводить до самотності, а, врешті-решт, і до смерті. Він змальовує парадоксальність людського існування, що відображає систему доби “Золотого віку”: No hay vida como la muerte//para el que vive muriendo (Lope de Vega).

Іронія об'єктивується як поетична справедливість, що закладена в природному порядку речей, її вияв чітко детерміновано. Відтак виникає мотив усвідомлення поетом своєї приреченості. Герой передчуває свою загибель, і це стає причиною його душевних мук. Наприклад:ЎOh, cуmo te deslizas, edad mнa!//ЎQuй mudos pasos traes, oh muerte frнa!//ЎPues con callado pie todo igualas!(F. de Quevedo). Таким чином, у поетичних творах “Золотого віку” уявлення про детермінованість людського життя трансформуються в нову художньо-етичну концепцію - усвідомлення неспроможності досягти бажаного.

Щоб підкреслити невідповідність висловлювання його прямому змістові, залучається також така фігура протилежності, як каламбур. Приклади останньої засвідчено у вірші“Dineros son calidad”: Y tahъres muy desnudos//con dados ganan condados (Obras completas),та як Лопе де Веги у своєму творі “El perro del hortelano”: Тeodoro// tъ te partes, yo te adoro (Acto tercero).

Антитеза також вживається в іспанських поетичних текстах “Золотого віку”. Автор вдається до фігури протилежності, яка полягає у зіставленні антонімів в художньому образі: Alargo, enfermo el paso atrбs//allн estoy firme y quedo (Soneto). ЎOh duro caso, extraсa maravilla//que por muerto, la vida me deshecho,//y la muerte, por vivo, no me quiere! (Anуnimo).

У поезії іспанського письменника Луїса де Гонгори поширеним стилістичним засобом є повтор - для передачі самотності людини та її приреченості, відсторонення з повсякденного буття. Багата палітра засобів вираження стосується самотності у коханні й суму ліричного героя, що супроводжують його хвилями світу кохання і супутниці, що очікує на березі любові: Dejadme triste a solas//dar viento al viento y olas a las olas (L. de Gуngora).

Засобами передачі емоційно-описових ознак стають образні порівняння: Tan presto tiene amor, como maltrata//es la mujer,al fin, como sangrнa (Lope de Vega).

Емоційний потенціал поданих стилістичних засобів формується завдяки поняттям ЛЮБОВ (“amor”), СМЕРТЬ (“muerte” - maltrata), які виступають ключовими лексемами і є стрижневими елементами наскрізного образу. Вони відіграють домінуючу роль при визначенні властивостей лінгвістичних засобів ідеостилю поетів XVI - XVIІ ст.

У третьому розділі “Текстотвірні засоби вираження концептів в іспанських поетичних творах “Золотого віку” проаналізовано мовні засоби текстових концептів ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ на фонетичному, лексичному, морфологічному, синтаксичному рівнях з метою реалізації та відображення специфічного світобачення поетів аналізованого періоду.

На фоносемантичному рівні - розрізненням фонем, що дають інвентар фонологічних варіацій. Отже, проведений нами аналіз початкових кореневих приголосних фонемних сполучень (bl-, br-, dr-, fl-, fr-, gl-, gr-, kl-, kn-, kr-, pr-, -p-, -t-, -tr-, -l-, -m-, -n-, -r-, -v-, tr та ін.) в іспанських поетичних текстах засвідчив, що усі вони розрізняються за мотивами:

У поетичних творах мінорні мотиви з негативною семантикою превалюють над мажорними. Поети “Золотого віку” використовували різні сигніфікативні рівні слова чи словосполучення, а також певні метро-ритмічні й фонетичні засоби, щоб передати зміст твору та його інтенцію для вираження конкретних образів. У деяких випадках фонемно-ритмічні та семантичні поля взаємопідпорядковуються і створюють багаторівневу смислову структуру.

Використання звуконаслідуваних слів оживляє смисл концептів: balbucear, chillar, tararear, gritar, susurrar, murmurar, vocear, в основу яких закладено асоціативні зв'язки звука зі смислом, відповідності між звучанням і значенням.

На морфологічному рівні у концептах іспанських поетичних текстів у лексемах, що їх позначають, можна виділити такі суфікси: -eza, -ojo, -astro, які разом з предметно-логічним значенням мають й емоційно негативну маркованість: vagueza, despojo, poetastro.

Засвідчено, що в текстах продуктивною виступає група особових імен: Filomena, Lucinda, Aurora, Tormez, Elisa, Mecenas, Glanco, Venus, Flora, Fabio, які відтворюють іспанські етнокультурні традиції й людську культуру в цілому. За допомогою дієслів концепти відображають почуття та стан автора: padecer, quejarse, pesar, doler, envidiar, amargar, amar, querer, avergonzar.

Поряд з узагальненими іменниками: fortuna, naturaleza, sol, luna, ninfa, cielo, estrella вживаються лексеми з конкретним предметним значенням: dinero, flores: clavel, rosa, jazmнn, estatua. В організації структури текстів простежується відповідна логіка: від географічних реалій: Espaсa, Paнs, Rнo, Ciudad до конкретніших назв: Valladolid, Tajo, Toledo, Manzanares, Sevilla і навіть до частин предметів: camino, farol, casa, sendero, tejado, orilla, які позначають рух.

Часто вживаються такі вигуки: oh, ay, pues, tal, que, які не мають предметно-логічного значення, а є опосередкованим вираженням почуття любові.

Особливо широкі транспозиційні можливості має форма Presente de Indicativo на позначення концепту ЖИТТЯ. Зокрема, поєднання часових значень дієслівних форм у результаті зіткнення двох планів часу: один із яких виражено безпосередньо формою з її основним мовним значенням, а інший - ситуативним контекстом.

Присутність думок про СМЕРТЬ виявляється у виборі дієслів, так чи інакше пов'язаних із загибеллю та руйнуванням: daсar, latir, errar, quebrar, envidiar, doler, pesar, morir, apagar.

Серед безособових конструкцій найуживанішими є ir, seguir+gerundio. Вони не мають часових та семантичних обмежень в іспанських поетичних текстах досліджуваного періоду: Veo que se va cayendo (B.Alcazar), Va refiriendo aquel que quiero (S.J. de la Cruz) і позначають тривалість дії у часі.

Усі морфологічні категорії беруть участь у формуванні й реалізації текстових концептів та сприяють відтворенню стилістичних ресурсів у творчості іспанських поетів кінця XVI - початку XVIІ століття.

Для вираження текстових концептів авторами “Золотого віку” у більшості випадків використовуються дієслівні часи Modo Indicativo, ніж Modo Subjuntivo, надаючи перевагу теперішньому часу, що може корелювати з діями в минулих і майбутніх часах.

У розкритті текстових концептів важливу роль відіграють звертання, на основі яких виділяються стилістично марковані форми: Oh ninfa, sonorosa plata, hermosura mortal, dime padre comъn, despertad, corazуn mнo, oh ricos despojos, Dios, genio mнo, silencio, en tu sepulcro sitio. Вони є активними засобами адресованості, які входять до авторського поетичного мовлення, сповненого афектних інтонацій, що мають на меті вплив на читача, а ліричні питання - поширений засіб створення експресивності для відтворення почуттів.

У загальних висновках підбито підсумок результатів проведеного дослідження, викладено його основні висновки, окреслено шляхи й перспективи подальшої наукової роботи в обраній галузі.

ВИСНОВКИ

Сучасні тенденції розвитку лінгвістики визначили необхідність дослідження іспанського поетичного тексту, його специфіки періоду “Золотого віку” в межах переосмисленої європейської ментальності. Тому міметична поезія виступає як самостійний напрямок в іспанській літературі, що втілена у творчості Х. де Аргіхо, Л. де Архенсоли, Лопе де Веги, Л. де Гонгори, В. Еспінель, Ф. де Кеведо, П. Ліняна, Х. Руфо, Л. де Сото, Х. де Тімонеди. та ін.

Іспанські автори “Золотого віку” мають своєрідний вплив на читача, будуючи власні адресатно-адресантні відносини, засновані на монологічних та діалогічних формах оповіді. Вони інтерпретують події та факти життя в метафізичному плані, демонструючи типологічну близькість до літератури католицького відродження. До засад міметичної поезії належить власне світовідчуття, відтворення поетичної дійсності, охоплення та осмислення буття крізь призму особистісного світогляду.

Концепти іспанського поетичного тексту характеризуються концептуальними метафорами й польовими структурами, які виявляються шляхом утворення ключового слова та подальшою його трансформацією з набором концептуальних ознак. Концептуально-лінгвістичний аналіз засвідчив про те, що наповнення концептів залежить від їх організації. Вербальні засоби іспанських текстових концептів відображають соціокультурні, історичні та етнокультурні цінності іспанської мови.

Відзначено, що іспанський поетичний текст має різножанрову структуру та домінантно вербалізується на всіх рівнях мови. З одного боку, це пов'язано із задумом автора, з іншого - з концептуально-композиційним сприйняттям дослідника. Тому іспанські поетичні тексти “Золотого віку” найпослідовніше представлені концептами ЖИТТЯ, ЛЮБОВ, БОГ, СМЕРТЬ.

У концептуальній перспективі іспанський поетичний текст аналізованого періоду розглядається як системно-функціональний конструкт, який продуктивно представлено метафоричними й метонімічними образами. На основі первісної генези смислоутворення виявляються нові можливості суспільно-історичного зрізу.

Поетичні тексти представлені концептами: ЖИТТЯ, ЛЮБОБ, БОГ, СМЕРТЬ, які знаходяться на перетині семантичних метамовних систем, що дозволяють простежити значеннєві та стилістичні зв'язки у тексті та їх внутрішні закони функціонування. В теорії мовленнєвої діяльності це передбачає вихід за межі традиціоналістського значення та можливість переходу до концептуального аспекту (внутрішньої форми). Його текстові концепти відзначаються прототипними схемами, базовими та периферійними елементами.

...