Свій/чужий в образній системі романів Г. Гріна: семантико-когнітивний аспект

У загальних висновках підведено підсумки проведеного дослідження та окреслено перспективи подальших пошуків в обраному напрямі.

2. Основний зміст роботи

Розділ 1. "свій/чужий у гносеологічному та онтологічному висвітленні". Вивчення дихотомії свій/чужий у контексті художньої семантики зумовлює необхідність особливого підходу до її аналізу, оскільки когнітивні структури (концепти та бінарні опозиції), втілені в художньому тексті, певним чином відрізняються від власне мовних концептів за змістом, структурою та обсягом (R.Tsur, О.М.Кагановська, В.Г.Ніконова). Вироблення такого підходу належить до пріоритетних завдань когнітивної поетики, спрямованої на висвітлення когнітивних процесів, які лежать в основі формування й інтерпретації художнього тексту (R.Tsur, M.Freeman, P.Stockwell, О.П.Воробйова та ін.). Одним із шляхів розкриття концептуальних ознак художнього тексту є побудова моделей його окремих компонентів (Л.І.Бєлєхова). Під моделлю дихотомії свій/чужий ми розуміємо її абстрактний ідеалізований аналог, який включає складники дихотомії, відображає їх властивості та відношення між ними.

Основними складниками побудованої моделі є нерозривно пов'язані між собою сфери свого й чужого. Вони "більш-менш вплутані одне в одне, як сітка може ставати більш щільною або розпускатися, […] між Своїм і Чужим існують завжди лише нечіткі межі, які пов'язані радше з акцентуацією, зважуванням і статистичним нагромадженням, ніж із чистим поділом" (Б.Вальденфельс). З'ясування критеріїв розмежування свого й чужого передбачає звернення до тих функцій, які ця дихотомія виконує в орієнтуванні людини в навколишньому середовищі. Адже осмислення зовнішнього та внутрішнього світу переважно відбувається за допомогою їх неусвідомленого поділу на "свій" і "чужий". Дихотомія свій/чужий це своєрідна система координат, осями якої є, з одного боку, вектор систематизації об'єктів у просторовому й часовому континуумі (Г.Д.Бенкендорф, С.І.Потапенко), а з другого вектор аксіологічної класифікації зовнішнього й внутрішнього світів індивіда (Г.В.Межжеріна, О.Й.Шейгал). Відповідно до першого вектора віднесення до свого чи чужого відбувається за принципами "такий, що знаходиться в межах/поза межами своєї царини"; "такий, що належить мені/іншому"; "такий, що належить до мого/чужого роду" (Б.Вальденфельс). Другий - передбачає врахування оцінки (позитивної, негативної чи нейтральної), яка приписується об'єкту тієї чи іншої сфери дихотомії (М.В.Ліхінін, О.Й.Шейгал). Важливим для розрізнення свого й чужого є кордон, який дозволяє фіксувати наявність певного співвідношення між двома полюсами дихотомії. Він стає місцем зіткнення свого та чужого; його перетин уособлює "інтра- та інтеркультурний обмін між своїм і чужим, який постійно залучає протистояння" (Б.Вальденфельс).

Своє та чуже пов'язані зовнішніми й внутрішніми відношеннями. Під зовнішніми відношеннями розуміємо підпорядкованість дихотомії протиставленням Я/Інший, Сам/Інший, Я/Ти, Ми/Вони (М.Бубер, Ж.П.Сартр, П.Рікер), її вияв у міжособистісних стосунках і всередині Я (Л.С.Виготський, З.Фрейд, Е.Фромм). Внутрішні відношення характеризують особливості зв'язків між компонентами дихотомії: неможливість їх відокремленого існування та зміни в її межах, спричинені процесами присвоєння (розширення царини свого) або відчуження (збільшення царини чужого).

Створена модель слугує опорою для аналізу дихотомії свій/чужий у художньому тексті, зокрема в межах його образного простору. Звернення до цієї площини реалізації дихотомії зумовлено необхідністю пояснення особливостей породження художнього образу, що набуває нового значення в контексті тієї ролі, яку образність відіграє не тільки в художній семантиці, а й у людському мисленні та спілкуванні (R.Gibbs, M.Turner). Принципи визначення експресивної семантики слів-образів, їх типологічна класифікація завжди були однією з ключових проблем у дослідженнях художнього тексту (О.О.Потебня, В.В.Виноградов, Б.В.Томашевський). Новий поштовх до розбудови теорії образу здійснено когнітивними поетологами (M.Turner, Л.І.Бєлєхова), які запропонували оригінальні підходи до визначення словесного образу, зокрема підхід, заснований на розумінні образу як лінгвокогнітивного конструкта, що інтегрує в собі передконцептуальний, концептуальний та вербальний плани (Л.І.Бєлєхова). У контексті такого підходу основою класифікації образів стає спосіб мислення чи радше осмислення дійсності, який є підґрунтям їх створення (M.Turner, Л.І.Бєлєхова). Так, аналогове осмислення дійсності становить базу метафоричних образів (M.Turner, Л.І.Бєлєхова). Параболічне мислення, яке полягає в здатності людини осмислювати світ і себе шляхом "упаковування" свого досвіду в маленькі сценарії, історії (M.Turner), складає основу формування параболічних образів (M.Turner, Л.І.Бєлєхова, О.С.Маріна), різновидом яких є образи, що базуються на образ-схемах (M.Turner, P.Stockwell).

Зазначений підхід до типології образу уможливлює перегляд традиційних поглядів на засоби художньої образності, зокрема на природу художнього порівняння. У зв'язку з цим у дисертації пропонується нова класифікація художніх порівнянь, яка ґрунтується на типології образів М.Тернера, концепції дослідження значення мовних одиниць Н.Д.Арутюнової, теорії актуалізації мовних засобів у художньому тексті В.А.Кухаренко та принципах визначення формальних критеріїв порівняння, запропонованих В.П.Сасіною. Розроблена класифікація передбачає залучення таких критеріїв: 1) формальна структура порівняння (обов'язкове експліцитне вираження суб'єкта й об'єкта, інші компоненти основа уподібнення та компаративний зв'язок (like, as) визнаються факультативними) (В.П.Сасіна); 2) тип осмислення дійсності, що лежить в основі порівняння; 3) характер зв'язку між його суб'єктом і об'єктом (тотожність, схожість або подібність). Схожість і тотожність виявляються в межах однієї категорії (тотожність встановлюється щодо одного об'єкта, схожість - між різними). Відношення подібності передбачають залучення різних категоріальних областей (Н.Д.Арутюнова); 4) спосіб вибору ознаки порівняння (уподібнення/розподібнення - для відношень подібності; комплементарність, контрарність, контрадикторність - для відношень схожості; ототожнення/ розтотожнення - для відношень тотожності) (Н.Д.Арутюнова); 5) взаємодія порівняння з іншими текстовими елементами (В.А.Кухаренко).

Такий підхід до класифікації художнього порівняння зумовлює необхідність розрізнення термінів "художнє" й "образне" порівняння, які традиційно вживалися синонімічно. Художнє порівняння ми визначаємо як таке, що є невід'ємною частиною художньої системи тексту, в окремих випадках породжуючись нею, та включає в себе три типи порівнянь. До першого типу ми відносимо власне образні порівняння, тобто такі, що ґрунтуються на аналоговому, асоціативному або контрастивному осмисленні дійсності. Суб'єкт і об'єкт такого порівняння можуть належати до однієї або різних категоріальних сфер. Зв'язок між компонентами образного порівняння характеризується пошуком спільної для них ознаки чи приписуванням суб'єкту порівняння ознаки, не властивої для нього. Наприклад:

... he had a sense that somewhere, like beggar outside a shuttered house, tenderness stirred, but he was bound in a habit of hate (Brighton Rock).

Наведене образне порівняння актуалізує внутрішнє відчуження персонажа, тобто його відсторонення від оточення та своєї власної природи, що звичайно супроводжується викривленим ставленням до загальнолюдських цінностей (Е.Фромм, К.Хорні). Втрата здатності персонажа до нормальних людських почуттів репрезентується внаслідок зіставлення іменників tenderness (ніжність) та beggar (жебрак). Зазначені лексичні одиниці не просто належать до різних категоріальних сфер (абстрактне - конкретне), але й містять протилежне емоційне навантаження. Здатність людини любити, співчувати й відчувати ніжність до свого ближнього схвально сприймається суспільством. Звідси - позитивні асоціації зі словом ніжність, водночас лексема жебрак має пейоративну конотацію.

До другого типу належать художні порівняння, компоненти яких включені до однієї категоріальної сфери (тобто вони пов'язані між собою відношеннями схожості чи тотожності), а підґрунтям створення є параболічне осмислення дійсності. Такі порівняння ми називаємо параболічними. Вони базуються на типовій ситуації з життя або на мотиві відомого художнього твору чи історичної події. Такі порівняння можуть відрізнятися один від одного характером зв'язку між компонентами, який ґрунтується на відношеннях комплементарності, контрадикторності або контрарності (див. М.П.Кочерган, Н.А.Чабан). Комплементарність передбачає відношення взаємодоповнення, коли маніфестується спільна ознака суб'єкта й об'єкта порівняння (a man - a police-officer). Під контрарністю розуміємо реалізацію відношень взаємної пресуппозиції двох контрарних, тобто протиставлених за якістю понять, між якими є хоча б один проміжний компонент (наприклад, an adult a child). Контрадикторність створюється внаслідок відношень взаємного заперечення двох контрадикторних понять, протиставлених одне одному за допомогою заперечних префіксів (наприклад, unhappiness happiness). Проаналізуємо одне з таких параболічних порівнянь:

They faced each other as it were from opposing territories, but like troops at Christmas time they fraternised (Brighton Rock).

Наведене порівняння базується на актуалізації стереотипної ситуації - перебування ворогів на різних територіях. В основі параболи лежать реальні історичні факти. Для інтерпретації цього порівняння читач повинен знати подробиці подій 1914-1915 років, коли під час Першої світової війни декілька тижнів тривало перемир'я між німецькими та англійськими військами з нагоди різдвяних свят.

До третього типу художніх порівнянь включаємо потенційно художні, які будуються на всіх трьох типах відношень (подібності, схожості або тотожності), набуваючи стилістичної значущості лише в контексті художнього твору. Це може відбуватися внаслідок їх взаємодії з ключовими словами (в контексті нашого дослідження - це засоби втілення дихотомії свій/чужий); повтору емоційно забарвлених мовних одиниць (В.А.Кухаренко); наявності відповідного семантичного потенціалу в слів, які входять до складу порівняння (R.Tsur); розбіжності між текстовим і реальним світом (R.Tsur, О.П.Воробйова, О.С.Маріна). Наприклад:

It occurred to me with amazement that for ten minutes I had not thought of Sarah or my jealousy; I had become nearly human enough to think of another person's trouble (The End of the Affair).

Це порівняння ґрунтується на відношеннях тотожності, тобто його суб'єкт і об'єкт репрезентують одну особу. Проте метою порівняння є не ідентифікація персонажа шляхом віднесення його до категорії "людина", а вербальне втілення перетворень у внутрішньому світі героя: повернення здатності до співчуття іншому, подолання внутрішнього відчуження. Під впливом контексту в наведеному порівнянні відбувається зміна характеру зв'язку між його компонентами, який набуває рис відношень подібності, внаслідок чого порівняння стає частиною образного простору художнього тексту.

Вивчення особливостей актуалізації дихотомії свій/чужий у художніх порівняннях передбачає виділення вербальних маркерів сфер свого й чужого. Ми пропонуємо для окреслення сфери свого ввести поняття "аутопоказник" (від гр. б?фьs - свій). Сфера чужого маркується за допомогою ксенопоказників (Н.Д.Арутюнова) (від гр. xenos - чужий). Зазначені показники виділяються шляхом компонентного аналізу ключових лексем на позначення складників дихотомії свій/чужий. Аналіз ключових лексем на позначення свого (one's own), чужого (alien) та кордону (border), їхніх похідних, синонімів і антонімів виявив, що компоненти значення цих лексем групуються в три семантичні блоки - місце, володіння та рід. Під терміном "семантичний блок" ми, слідом за Т.В.Луньовою, розуміємо групу ознак лексеми, які мають подібні риси й відрізняються ними від інших ознак тієї ж лексеми. У межах кожного з таких блоків виділяються мікроблоки. Так, семантичний блок "такий, що належить мені" містить мікроблоки "позначення володіння" (belong, hold, possess), "знання" (well-known, familiar), "схожість" (similar), "індивідуальність, дискретність" (individual). Семантичний блок "свій рід" містить два мікроблоки: "одна родина" (kindred) та "одна група" (friend, acquaintance). Семантичний блок "своя територія" складається з трьох мікроблоків: "розміщення в одному просторі" (your own territory), "близькість" (connected, near), "соціалізація" (membership of society).