Засоби вираження агенса семантико-синтаксичної структури прислів’їв російської мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 811. 161. 1' 37 + 811. 161. 1' 367

Засоби вираження агенса семантико-синтаксичної структури прислів'їв російської мови

Спеціальність 10.02.02 - російська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Білан Наталія Іванівна

Дніпропетровськ 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі загального та російського мовознавства Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України.

Захист відбудеться 20 червня 2008 року о 12:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08. 051. 05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, пл. Т. Г. Шевченка, 1, Палац студентів ДНУ, к. 35.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Казакова, 6.

Автореферат розіслано «14» травня 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.С. Ковальчук

АНОТАЦІЯ

Білан Н.І. Засоби вираження агенса семантико-синтаксичної структури прислів'їв російської мови. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.02 - російська мова. - Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2008.

Дисертаційне дослідження присвячено встановленню засобів вираження агенса семантико-синтаксичної структури прислів'їв російської мови. У роботі доведено, що керівну роль у семантичній структурі висловлювань Ч. Філлмор відводив іменним групам.

У результаті вивчення значення цілісних семантико-синтаксичних структур російських прислів'їв обґрунтовано актантне керування предикатом, що відповідає характеру породження висловлювань і що дозволяє проаналізувати функціонування всіх компонентів семантико-синтаксичних структур - як предикатів, що мають винятково реляційне значення, тобто сигніфікат, так і актантів, іменованих мовними одиницями повного об'єму значення з його денотативним та сигніфікативним компонентами.

Встановлено, що основним засобом вираження мовної універсалії активності / пасивності є гіпервідношення семантико-синтаксичної структури, утворюване гіперролями агенса і пацієнса, що діють на рівні цілісних структур прислів'їв російської мови. Виявлено мовні засоби, що позначають гіпервідношення семантико-синтаксичних структур прислів'їв, якими є форми вираження мовних категорій стану, модальності та каузальності.

Обґрунтовано необхідність включення до списку основних семантичних критеріїв визначення агентивності оживленого актанта семантичної ознаки +бенефактивності.

На основі встановлених семантико-синтаксичних критеріїв визначення агенса виявлено мовні засоби вираження агенса семантико-синтаксичних структур російських прислів'їв: лексема (конкретний чи абстрактний іменник) або іменна група з означенням у позиції підмета чи додатка; неповні номіналізації, що позначають оживлені, неоживлені предмети і непредметні об'єкти; структурно-семантичний біном, який є номіналізацією причиново-наслідкового відношення позначуваної прислів'ям ситуації.

Ключові слова: семантико-синтаксична структура, прислів'я, агенс, потенціальність, бенефактивність, модальність, стан, каузальність.

АННОТАЦИЯ

Билан Н.И. Средства выражения агенса семантико-синтаксической структуры пословиц русского языка. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык. - Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2008.

Диссертация посвящена установлению средств выражения агенса семантико-синтаксической структуры пословиц русского языка. Семантико-синтаксическая модель предложений Ч. Филлмора, образуемая системой семантических падежей или ролей, интенсивно используется в современных синтаксических исследованиях, однако несмотря на это не существует единства мнений по основным проблемам семантического синтаксиса. Наиболее очевидными являются противоречия, связанные с критериями определения семантической роли агенс в ее противопоставленности роли пациенс. В большинстве существующих ролевых классификаций создаются группы парных ролей, обладающих общим семантическим признаком каузирующей роли, но различающиеся по признаку одушевленности / неодушевленности и по занимаемой ими в поверхностно-синтаксической структуре позиции.

В работе доказывается, что управляющую роль в семантической структуре высказываний Ч. Филлмор отводил именным группам, образующим каркас семантико-синтаксической структуры высказывания. Подтверждением науноцентричности теории ролевой грамматики служит и введение Ч. Филлмором в качестве ядерного компонента глубинной структуры глубинного объекта. Исходя из того, что выбор ролевой перспективы высказывания диктует семантические и формальные характеристики предикатов, функция предиката была определена нами как экспликация характера отношения, задаваемого наличием и определенным соотношением ролей семантико-синтаксической структуры.

В результате изучения значения целостных семантико-синтаксических структур русских пословиц обосновано актантное управление предикатом, что соответствует характеру процесса порождения высказывания и что позволило проанализировать функционирование всех компонентов семантико-синтаксических структур - как предикатов, обладающих исключительно реляционным значением, т. е. сигнификатом, так и актантов, именуемых языковыми единицами полного объема значения с его денотативным и сигнификативным компонентами.

Предложено следующее определение агенса семантико-синтаксических структур русских пословиц: агенсом является актант семантико-синтаксической структуры пословицы русского языка, представляющий собой предметный или непредметный объект, определяющий в силу свойственных ему характеристик или фактом своего присутствия действия, отношения или характеристики других участников ситуации обозначаемой пословицей.

Установлено, что основным средством выражения языковой универсалии активности / пассивности является гиперотношение семантико-синтаксической структуры, представляющее собой результирующую всех частных семантико-синтаксических отношений и образуемое действующими на уровне целостных структур пословиц русского языка гиперролями агенс и пациенс. Выявлены языковые средства, обозначающие гиперотношение семантико-синтаксических структур пословиц русского языка, которыми являются формы выражения языковых категорий залога, модальности и каузальности.

Признание закономерности выражения грамматических категорий лексическими и лексико-синтаксическими средствами и исследование механизмов действия и проявления языковой категории направленности отношения воздействия, включающей понятия источника воздействия (семантического субъекта, каузатора, являющегося семантической доминантой данного отношения) и объекта воздействия (семантического объекта - субординаты отношения), предоставило теоретическое основание для объяснения и формализованного выражения в виде субъектно-объектного отношения каузации инверсионных конструкций с предикатами состояния, обладания, эмоционального воздействия и конструкций с супплетивным пассивом.

Объяснением многочисленных фактов функционирования в качестве агенса семантико-синтаксических структур пословиц русского языка неодушевленных предметных и непредметных субстанций объективной действительности служит присущий последним семантический признак потенциальности.

Установлено, что значение потенциальности проявляется в различных синтаксических структурах - ономасиологических синтагмах, целостных синтаксических единствах и в автономно функционирующих именных группах. Выявлено, что для автономного функционирования именных групп, означивающих ситуации и образующих семантически полноценные безглагольные высказывания, языковым сознанием избирается именная группа, соответствующая актанту, обладающему наибольшим агентивным потенциалом, - агенсу ролевой конфигурации семантико-синтаксических структур русских пословиц.

В рамках предложения актант, наделенный самым большим агентивным потенциалом, может быть продвинут в позицию подлежащего поверхностно-синтаксической структуры. В таком случае статус агенса данного партиципанта подтверждается значением позиции подлежащего активных конструкций как синтаксической позиции субъекта каузативного отношения и другими лексико-грамматическими средствами выражения значения активности семантической роли, помещенной в позицию подлежащего. Определено, что сигнификаторами агентивности семантической роли, занимающей позицию дополнения или обстоятельства поверхностных структур русских пословиц, являются лексико-грамматические средства выражения категорий залога, модальности и каузальности.

Обоснована необходимость введения в список основных семантических критериев определения агентивности одушевленного актанта семантического признака +бенефактивности, так как всякая деятельность человека имеет в качестве своей цели достижение +бенефактивного терминального состояния.

На основе установленных семантико-синтаксических критериев определения агенса были выявлены следующие языковые средства выражения агенса семантико-синтаксических структур русских пословиц: лексема (конкретное или абстрактное имя существительное) или именная группа с определением в позиции подлежащего - 20% общего количества рассмотренных пословиц; лексема (конкретное или абстрактное имя существительное) или именная группа с определением в позиции дополнения - 14 % общего количества рассмотренных пословиц; неполные номинализации, обозначающие одушевленных, неодушевленных предметов и непредметных объектов - 6 % общего количества рассмотренных пословиц; структурно-семантический бином, являющийся номинализацией причинно-следственного отношения обозначаемой пословицей ситуации - 60 % общего количества рассмотренных пословиц.

Ключевые слова: семантико-синтаксическая структура, пословицы, агенс, потенциальность, бенефактивность, модальность, залог, каузальность.

SUMMARY

Bilan N.I. Means of expressing the agent of the semantico-syntactic structure of Russian proverbs. - Manuscript.

Thesis for the Candidate degree in Philology, speciality 10.02.02 - The Russian language. - Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, 2008.

The thesis is devoted to establishing linguistic means that represent the agent of the semantico-syntactic structure of Russian proverbs. It has been proved that Ch. Fillmore considered noun-phrases to be the governing elements of the utterance semantic structure. Having studied the meaning of the whole semantico-syntactic structures of Russian proverbs, we have substantiated the actant government mechanism which corresponds to the character of the utterance generation process and allows analyzing all the semantico-syntactic structure elements - predicates whose meaning is formed by the significative component as well as actants named by the linguistic units of the complete meaning structure comprising both the denotative and significative constituents.

The following definition of the agent has been offered: the agent is an actant of the semantico-syntactic structure of the Russian language proverb that correletes to a concrete or abstract object determining due to its properties or presence the actions, interrelation or characteristics of the other participants of the situation designated by the proverb.

It has been established that the main means of conveying the linguistic universal of activity / passivity is the hyperrelation of the semantico-syntactic structure created by the hyperroles of agent and patient that act at the level of the entire syntactic structures. It has been revealed that the linguistic means signifying the hyperrelation of Russian proverbial semantico-syntactic structures are the forms that express the linguistic categories of voice, modality and causality.

The diagnostic character of the semantic criterion of +benefactiveness in ascribing the role of the agent to a human participant has been proved.

On the basis of the determined semantico-syntactic criteria of establishing the agent, the following linguistic forms representing the agent of the semantico-syntactic structures of Russian proverbs have been revealed: a lexeme (a concrete or abstract noun) or a noun-phrase in the position of the subject or object; partial nominalizations refering to animate, inanimate or abstract objects; the semantico-structural binom that nominalizes the causal relationship of the situation designated by the proverb.

Key words: semantico-syntactic structure, proverbs, agent, potentiality, benefactiveness, modality, voice, causality.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Останні дослідження з синтаксису характеризуються посиленою увагою до значення синтаксичних структур, а роботи з семантики орієнтуються на синтаксис. Тому рефероване дисертаційне дослідження виконане в руслі семантичного синтаксису, що інкорпорував поняття відмінкової граматики Ч. Філлмора та функціональної граматики, яка вивчає проблеми, тісно пов'язані з семантичним синтаксисом - загальнотеоретичні положення функціональної граматики О.В. Бондарка, лексичної та граматичної семантики (роботи Н.Д. Арутюнової, Ю.Д. Апресяна, Т.В. Булигіної, О.С. Кубрякової, О.В. Падучевої, Ю.С. Степанова), функціонально-синтаксичні концепції Г.О. Золотової, В.В. Богданова, М.В. Всеволодової, Л.П. Иванової, Л.П. Столярової. Вивчення семантико-синтаксичних структур прислів'їв російської мови у межах теорії семантичного синтаксису, функціональної граматики та когнітивної лінгвістики обумовлює наукову новизну дисертації і дозволяє знайти вирішення низки семантико-синтаксичних проблем.

Актуальність проведеного дослідження зумовлена тим, що, незважаючи на популярність теорії семантичних ролей, яка визначається її могутнім потенціалом, не існує єдиного погляду на основні проблеми семантичного синтаксису, немає єдиного переліку критеріїв визначення семантичних ролей, єдиних основ класифікації предикатів, що вважаються тими елементами предикативних відношень, які визначають рольову конфігурацію відмінкової рамки; немає єдиної точки зору на співвідношення семантико-синтаксичної й поверхнево-синтаксичної структур.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є частиною державного плану науково-дослідної роботи «Актуальні проблеми русистики й загального мовознавства», яка виконувалась на кафедрі загального та російського мовознавства Дніпропетровського національного університету в 2004 - 2006 рр.

Мета дослідження полягає у виявленні основних засобів мовного вираження агенса у прислів'ях російської мови.

Поставлена мета передбачає реалізацію таких завдань:

зіставити існуючі в лінгвістиці погляди на характер актантно-предикативного відношення й обґрунтувати науноцентричну концепцію процесу породження висловлювань;

довести необхідність введення модальних значень у семантичну модель фреквенталій і прислів'їв російської мови;

дослідити діагностичний потенціал пропонованих лінгвістами семантичних і формальних критеріїв визначення ролей семантичних структур висловлювань і виявити основні показники ролі агенса прислів'їв російської мови;

установити механізми вираження мовної універсалії активності / пасивності на рівні цілісних синтаксичних структур прислів'їв російської мови.

Об'єктом дослідження є прислів'я російської мови.

Предмет дослідження - семантико-синтаксична структура прислів'їв російської мови.

Матеріал дослідження охоплює 1700 прислів'їв російської мови, дібраних зі «Словаря пословиц русского языка» В.І. Даля методом суцільної вибірки, що забезпечує об'єктивність аналізу й достовірність одержаних результатів.

Методи дослідження. У роботі поєднуються кілька методів: семантико-функціональний, когнітивний, статистичний, метод суцільної вибірки, порівняння, аналогій, систематизації й узагальнення.

Наукова новизна роботи зумовлена обраним напрямком і поставленою проблемою. У дослідженні вперше комплексно розглянуто семантико-синтаксичні структури російських прислів'їв у межах семантичного синтаксису й когнітивної лінгвістики з подальшим застосуванням отриманих результатів для висвітлення загальних семантико-синтаксичних проблем; доведено науноцентричність теорії відмінкової граматики Ч. Філлмора; встановлено мовні одиниці, що виражають найбільш загальне реляційне значення цілісних синтаксичних структур - значення лінгвістичної універсалії активності / пасивності. У роботі на підставі дослідження співвідношення і взаємодії семантико-синтаксичної й поверхнево-синтаксичної структур прислів'їв російської мови доведено науноцентричну концепцію процесу породження висловлювання; обґрунтовано необхідність використання мовної категорії спрямованості як основного параметра дослідження значення й формального уявлення як складників, так і цілісних синтаксичних структур; виявлено гіперструктуру цілісних синтаксичних структур прислів'їв російської мови, яка утворюється гіперролями агенса і пацієнса; проаналізовано характер взаємозв'язку мовної категорії спрямованості відношення взаємодії й семантичної ознаки потенціальності у семантико-синтаксичних структурах прислів'їв російської мови; установлено діагностичні семантичні ознаки ролі агенса прислів'їв російської мови; виділено такі мовні засоби вираження агенса семантико-синтаксичних структур як лексема або іменна група, що займають позицію підмета або додатка поверхневих синтаксичних структур прислів'їв російської мови; структурно-семантичний біном, що номіналізує причиново-наслідкове відношення ситуації, позначуваної прислів'ям, і неповні номіналізації, які називають істоти і неістоти, а також непредметні об'єкти.

Теоретичне значення дослідження обумовлене його науковою новизною і полягає в тому, що прислів'я російської мови розглядаються як знаки ситуацій, що являють собою цінний мовний матеріал, дослідження якого у руслі функціонально-семантичного й когнітивного підходів дозволяє знайти вирішення деяких семантико-синтаксичних проблем. До наукового вжитку залучено нові факти, необхідні для поглибленого вивчення семантико-синтаксичних структур висловлювань та прислів'їв російської мови і подальшого розвитку теорії семантичного синтаксису.

Практичне значення роботи визначається можливістю застосування результатів дослідження у викладанні курсу «Сучасна російська мова. Синтаксис», спецкурсів з функціонально-семантичного аналізу синтаксичних структур висловлювань російської мови, а також у лінгводидактиці - для навчання студентів-іноземців мови спеціальності.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, і практичні висновки обговорювались на засіданнях кафедри загального та російського мовознавства факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства ДНУ, доповідались на III, IV, V міжнародних конференціях «Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур» (Дніпропетровськ, 1996, 1997, 1998), ІІ Міжнародній науковій конференції «Лексико-граматичні інновації у сучасних слов'янських мовах» (Дніпропетровськ, 2005), 65, LXVI Міжнародних науково-практичних конференціях «Проблеми та перспективи розвитку залізничного транспорту» (Дніпропетровськ, 2005, 2006).

Публікації. Основний зміст роботи викладено у 9 публікаціях, три з яких надруковано у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, який містить 214 позицій, додатка. Загальний обсяг дисертації - 230 сторінок, з яких - 186 сторінок основного тексту.

лінгвістичний прислів'я російський

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовано мету, завдання, наукову новизну, практичне та теоретичне значення роботи, визначено методи дослідження, його об'єкт, предмет і матеріал.

У першому розділі «Теоретичні основи семантико-функціонального аналізу прислів'їв російської мови» окреслено коло найважливіших проблем теорії семантичного синтаксису й запропоновано їх власне розуміння на досліджуваному матеріалі; визначено механізм формування значення іменників, що дозволяє знайти внутрішньомовне обґрунтування закономірності існування субстантивного каркасу семантичних структур висловлювань; встановлено понятійні й мовні категорії, які дозволяють виявити семантичну роль агенса семантико-синтаксичних структур прислів'їв російської мови.

У роботі зазначено, що сучасний стан дослідження синтаксису характеризується пріоритетним вивченням значення речення (Ю.С. Степанов, Н.Д. Арутюнова), сигніфікатом якого є його семантична модель (Т.В. Булигіна, С.А. Крилов), тому необхідно досліджувати семантико-синтаксичну структуру висловлювань на підставі визнання фундаментальності ролі понятійних категорій як у процесі породження висловлювань, так і в процесі їх сприйняття. У розділі названо категоріальні понятійні значення, на основі яких у роботі визначено семантичну роль агенса семантико-синтаксичних структур прислів'їв російської мови - а саме категорії активності, потенціальності, спричинення і бенефактивності. Визначення фундаментальності ролі понятійних та відповідних їм мовних категорій для семантико-синтаксичного аналізу дозволяє визнати, що ознака оживленості, що є у більшості рольових класифікацій основною характеристикою ролі агенса (В.В. Богданов, М.В. Всеволодова, А.Є. Кібрик), займає периферійне місце у комплексі критеріїв визначення цієї ролі. Російські прислів'я дають численні підтвердження активного представлення абстрактних понять, протиставляючи їх агентивності неактивність людини: 1. Счастье ума прибавляет, несчастье последний отнимает; 2. Нужда научит богу молиться.

Новаторство відмінкової граматики Ч. Філлмора полягає в тому, що, починаючи реконструкцію семантичних структур висловлювань з аналізу поверхневих формально-граматичних представлень і вважаючи кінцевою метою лінгвістичних досліджень вивчення когнітивних сцен, утворюваних або активізованих висловлюваннями, Ч. Філлмор запропонував для створення моделі мислення використовувати понятійні категорії.

Розроблена Ч. Філлмором система семантичних відмінків являє собою набір універсальних понять, що відповідають узагальненим відношенням, які виникають між учасниками ситуацій, і відображенню таких понять, як агенс, експерієнцер, об'єктив, локатив та ін., що мають реляційне значення, в усій системі мови.

У реферованій дисертації обґрунтовується, що з двох загальних принципів визначення семантичних відмінків семантико-синтаксичних моделей висловлювань, запропонованих відмінковою граматикою як додаток до традиційно визнаних засобів мовного оформлення субстантивної категорії відмінка, - значення всього висловлення і значення дієслова - Ч. Філлмор головну роль відводить першому принципу, який є основоположною характеристикою відмінкової або рольової граматики.

Виділено дві групи суперечливих теоретичних тверджень Ч. Філлмора щодо процесу породження висловлення. Твердження про домінантність ролі дієслова обумовлені його розумінням важливості значення дієслова у визначенні семантичних ролей і використанням для позначення цієї функції дієслова терміна Л. Теньєра валентність дієслова. Друга група теоретичних положень, що визначає вихідною семантичною одиницею процесу породження висловлювання один або кілька актантів, знаходить своє підтвердження у практиці аналізу синтаксичних структур, який проводить Ч. Філлмор.

У роботі вказано на значення кількох положень теорії відмінкової граматики, що виявляють сутнісні механізми перш за все синтаксичного рівня мови і не одержали належного розвитку у численних працях лінгвістів, які використовують систему семантичних ролей (В.В. Богданов, М.В. Всеволодова, В.З. Дем'янков, Г.О. Золотова, А.Є. Кібрик, Ю.С. Степанов та ін.).

Трактування відмінкової граматики Ч. Філлмора як теорії, що є розвитком вербоцентричної теорії Л. Теньєра, призвело до створення лінгвістами, які інкорпорували науковий апарат відмінкової граматики у свої дослідження, достатньо формальних таксономій, у яких традиційна класифікація предикатів у групах дія, процес, стан, якість та відношення доповнювалась умовними відомостями про рольові характеристики поєднуваних з предикатами кожної групи імен. При цьому ігнорувався основний принцип теорії Ч. Філлмора - урахування значення цілісної синтаксичної структури і граматичних категорій, що виражаються нею. Так, наприклад, вважають, що суб'єкт, характеризований предикатами стану і якості, відповідає семантичній ролі пацієнс (У.Л. Чейф).

Агенс семантико-синтаксичних структур прислів'їв російської мови у реферованому дослідженні визначається як актант семантико-синтаксичної структури прислів'я російської мови, що являє собою предметний або непредметний об'єкт, який визначає властивими йому характеристиками або фактом своєї присутності дії, відношення або характеристики інших учасників ситуації, позначуваної прислів'ям.

У розділі зазначено, що класифікаційні підстави навіть у роботах, присвячених семантичним аспектам предикатів (Т.В. Булигіна), враховують головним чином видо-часові характеристики предикатів, що обумовлено наочністю і, відповідно, розробкою їх аспектуально-темпоральних параметрів, не враховуючи сутнісні для вираження суб'єктно-об'єктного відношення через посередництво предиката мовні категорії. У дисертації обґрунтовується, що, оскільки мовні форми предикації належать не лише предикату, а реченню в цілому (Ю.С. Степанов), необхідно брати до уваги всі семантико-синтаксичні відношення між елементами речень для визначення рольового складу їх семантико-синтаксичних моделей.

В аналізі мовних процесів, що відбуваються на синтаксичному рівні мови фундаментальною є роль понять «простір» і «час». У сучасних семантико-синтаксичних дослідженнях усталилась тенденція вивчення семантики мовних одиниць, що потрапляють під категорію «конкретність - неконкретність», на основі належності їх до сфери понять «простір» і «час». Вважають, що предметні поняття співвідносяться з відношеннями просторового характеру, а непредметні пропозитивні поняття організовані на основі логіко-темпоральних відношень. У реченні денотатний і сигніфікатний компоненти значення лексем також є розведеними: стверджується, що суб'єкт реалізує своє денотатне значення, а предикат - свій сигніфікатний зміст (Ю.С. Степанов, Н.Д. Арутюнова). У розділі обґрунтовується, що наявність лише сигніфікатного складника у предиката не доводить наявності тільки денотата у суб'єкта і що, виходячи з тези про вивідність значення слова з його використання у мовленнєвих актах (Л. Вітгенштейн), іменник здійснює ідентифікуючу функцію через посередництво властивого йому комплексного значення, що містить усі узуально допустимі предикації. Ті предикації, які не актуалізують узуально закріплені ознаки, а приписують нову ознаку іменнику в позиції суб'єкта, розширюють його сигніфікат, що свідчить про здатність сигніфіката іменників збагачуватися й еволюціонувати. У роботі пропонується розглядати непредметні об'єкти ? абстрактні іменники й номіналізовані речення - як об'єкти інтенсивного, можливого, ментального світу (В.В. Петров, Дж. Серль) - світу епістемології, якому поняття «простір» і «час» властиві такою ж мірою, якою вони характеризують і реальний світ предметних об'єктів - світ онтології.

Оскільки основним компонентом сигніфікативного змісту предикатів і цілісних синтаксичних структур є значення відношення, в реферованій роботі використано графічне вираження відношення взаємодії, що об'єднує двох головних учасників події, які детермінують ситуацію, - агенса і пацієнса, через посередництво стрілки впливу, яка виходить з іменної групи, що позначає партиципанта, який впливає, і спрямована на іменну групу, що виражає партиципанта, який зазнає цього впливу.

Аналіз семантико-синтаксичної моделі за допомогою стрілок впливу є ефективним у встановленні найактивнішого елемента ситуацій, позначуваних прислів'ями, і виявленні засобів поверхневого уявлення +активних елементів семантичних структур прислів'їв російської мови. У прислів'ях 3. Без счастья и в лес по грибы не ходи; 4. Не отведывай счастья, не купи коня хрома; 5. Не хвались серебром, а хвались добром модальність необхідності приписуваних дій обумовлена об'єктивною закономірністю - наявністю причиново-наслідкових відношень між семантичними елементами означуваних ситуацій. У прислів'ях 3, 4, 5 наслідки причин не вербалізовані і вплив на усунених суб'єктів поверхневих структур цих прислів'їв, що відповідають займеннику 2 ос., одн. ти, обумовлений сприятливими чи несприятливими наслідками, які знаходяться у словесно виражених причинах, що займають у поверхнево-синтаксичних структурах позицію додатка.

У другому розділі «Критерії визначення агенса в семантико-синтаксичних структурах прислів'їв російської мови» досліджується гіперструктура прислів'їв російської мови, що утворюється гіперролями агенса і пацієнса, які діють на рівні цілісних семантико-синтаксичних структур і спричинюють створюваною ними рольовою перспективою гіпервідношення впливу. Виявлення напрямку гіпервідношення впливу, що поєднує актантів, які впливають і які зазнають впливу, здійснюється за допомогою таких сигніфікаторів мовної категорії активності / пасивності, як мовні засоби вираження категорій каузальності, модальності і стану. У розділі аналізується дія семантичної ознаки потенціальності, яка лежить в основі доцентрової та відцентрової активності потенціалу іменників і виявляється у функціонуванні іменних груп, що відповідають як підмету, так і додатку й обставинам як назви актантів, що обумовлюють рольові конфігурації семантико-синтаксичних структур російських прислів'їв, тобто їх агенсів. У розділі описано елементарні (лексеми) і комплексні ономасіологічні одиниці (неповні номіналізації та структурно-семантичні біноми) позначення агенса російських прислів'їв.

У зв'язку з популярністю теорії семантичних відмінків, обумовленою її потужним пояснювальним потенціалом, сьогодні існує велика кількість списків семантичних ролей, що створюються на різних засадах і з різним ступенем деталізації рольових функцій. Однак з метою вдосконалення методик визначення ролей всю різноманітність пропонованих семантичних відмінків, на нашу думку, варто звести до кількох гіперролей, у яких за необхідності можна буде розрізняти специфічні ролі, що мають як узагальнювальне значення певної гіперролі, так і часткові значення.

Найпершим завданням є встановлення основних формальних і семантичних критеріїв виявлення ключової ролі відмінкової граматики - агенса у її протиставленні ролі пацієнса, оскільки у сучасних семантико-синтаксичних дослідженнях саме ця проблема є найбільш суперечливою. Лінгвісти відзначають, що неоднозначність традиційних відмінкових форм і, навпаки, можливість набуття семантико-синтаксичними функціями різних відмінкових оформлень (Ч. Філлмор, Ю.Д. Апресян, М.В. Всеволодова) роблять необхідним пошук додаткових показників, які маркують ролі. Крім канонічних засобів оформлення відмінків ? афіксальних морфем і прийменниково-відмінкових іменних груп здатність виражати відмінкові значення, на думку лінгвістів, мають і прийменники (Ч. Філлмор, Ю.Д. Апресян, В.В. Бабайцева, Т.А. Рєпіна).

Як основні семантичні критерії визначення агенса в семантико-синтаксичних дослідженнях використовуються ознаки наміру, контролю й основної відповідальності (Ч. Філлмор, Дж. Лакофф, Н.Д. Арутюнова). Варто відзначити дослідження семантики російських і англійських предикатів О. Н. Селіверстової, А.Г. Єлисеєвої та Т.В. Булигіної, в яких рішення щодо активності чи пасивності ролей приймається не тільки на підставі семантики предиката, а й на основі семантичних ознак актантів, які, своєю чергою, визначаються співвідношенням сил впливу учасників ситуації, володіння агентивним потенціалом яких не заперечується поза залежністю від тієї синтаксичної позиції, яку вони займають у поверхневій структурі висловлення.

У реферованому дослідженні подано теоретичне обґрунтування процедур виявлення агенса прислів'їв, які мають інверсійну синтаксичну конструкцію, утворювану предикатами афективного впливу, стану і володіння. О.В. Бондарко вважає, що в безособових реченнях типу Морозит; Его лихорадит; Сегодня мне хорошо работается неявно виражені змістові й формальні ознаки як активності, так і пасивності, і ця семантико-синтаксична перехідність створює умови для різних тлумачень, що варіюються від активності (О.В. Бондарко) до пасивності (В.С. Храковський).

Речення типу Меня знобит запропоновано розглядати як активні з усуненим суб'єктом-річчю - не конкретизованою зовнішньою щодо семантичного об'єкта, представленого об'єктною формою особових займенників, силою; речення типу Моросит - як активні локус-речення з усуненим суб'єктом природа (Ю.С. Степанов); речення типу Мне хорошо читается - як деміактивні структури з дезактивуючим давальним відмінком особового займенника (Т.В. Булигіна) і речення типу Мне не читается - як пасивні структури із лексично вираженим (суплетивним) пасивом.

Наступне прислів'я з дезактивуючим давальним відмінком усуненого займенника / іменної групи підтверджує пасивність позначуваного цією формою партиципанта: 6. Хотелось (собирались) пировать, а пришлось горевать. У цьому прислів'ї деміактивність значення синтаксичної структури доповнюється лексично вираженою пасивністю предиката горевать.

У розділі аналізуються типологічно важливі конструкції предикацій зі значенням володіння (Т.В. Булигіна). У російській мові зберігається інверсійна конструкція в таких реченнях, як Мне есть / было / будет задание. Речення типу У нее много работы допускають трансформації в конструкції з давальним відмінком і факультативною модальністю необхідності, яка посилює сему залежності денотата, ідентифікованого особовим займенником від наявності / відсутності работы - Ей много работы; Ей нужно / Она должна сделать много. Розробляючи логіко-семантичні аспекти мови, Г. Г. Сильницький встановив домінантність ролі об'єкта володіння посесивних синтаксичних структур. Переконливим доказом такої семантично домінантної ролі об'єкта володіння є такі прислів'я з інверсійними синтаксичними конструкціями: 7. Живется, у кого денежка ведется; 8. Пожилось Ермаку, по три чирья на боку. Семантичні структури цих прислів'їв демонструють підрядну роль десемантизованого предиката у формуванні змісту висловлювань, які передають ці ситуації й контроль за ситуаціями, що виходить із семантичних елементів денежка і три чирья на боку, представлених мовою як агенси.

У розділі встановлено значення оцінних предикатів у визначенні активних партиципантів семантичних моделей, назви яких можуть бути не лише у позиції підмета активних конструкцій. П.Х. Ноуелл-Сміт виділив дві категорії оцінних предикатів, значення яких не обмежується дескриптивністю ? це каузуючі слова, що позначають здатність об'єктів викликати певну психічну реакцію в людини (разочаровывающий, великолепный) і слова, які П.Х. Ноуелл-Сміт визначає як зобов'язуючі, оскільки вони вимагають від людини якоїсь дії (похвальный, предосудительный). Вказано, що виділені П.Х. Ноуелл-Смітом предикати, утворюючи іменні групи з суб'єктами каузації, дозволяють звернути увагу на актанти, які впливають на всіх учасників ситуації. Зазначено, що загальнооцінні предикати хороший, плохой, хорошо, плохо, пов'язані з модальностями повинності й прагнення (О.Г. Дробницький, Р.Г. Апресян, Л.А. Бірюлін, Є.Є. Корді), також акцентують оцінкою як епістемологічною категорією на семантично активних ролях, що змушують інших учасників до дії.

У розділі доведено правомірність приписування ролі агенса каузуючим актантам, що визначають рольову конфігурацію семантико-синтаксичних структур прислів'їв російської мови незалежно від тієї позиції, яку вони займають у поверхнево-синтаксичній структурі. Актант, який обумовлює співвідношення ролей, є агенсом тому, що він є домінантою каузативного відношення - генералізуючого типу семантико-синтаксичних відношень. У межах вербоцентричних теорій В.В. Богданов установив генералізуючий характер модальних і каузативних дієслів, що підпорядковують предикат, виражений присудком. До підпорядковуючих предикатів В.В. Богданов відносить також прислівники-сирконстанти і прийменниково-відмінкові форми, що традиційно називають обставинами, тобто сирконстанти часу, мети, причини, наслідку, умови і способу дії. На підставі цього вчений пропонує виділяти в цих сирконстантах предикат і не вводити в семантико-синтаксичний аналіз відповідні функції. Ю.С. Степанов виділяє суперпредикати, до яких разом із кванторами модальності, існування, заперечення і ствердження відносить сполучники причини, наслідку, часу і прийменники. Ми не зараховуємо до підпорядковуючих предикатів сирконстанти, оскільки вони оформлені як іменники і відповідно мають повне значення, що включає денотат і сигніфікат.

У розділі зазначено, що варто розглядати не тільки відношення між підпорядковуючими і підпорядковуваними предикатами, а й рольову ієрархію між актантами, які пов'язані тими відношеннями, що виражаються цими предикатами. Визнання об'єктивності існування гіпервідношення, що виражається також і виявленими підпорядковуючими предикатами і яке виникає між діючими на рівні цілісної структури речення гіперролями агенсом та пацієнсом, доводить обґрунтованість віднесення каузуючих актантів до ролі агенса, а, беручи до уваги включеність функціонально-семантичного поля причинності в обставинні поля, варто визнати належність каузуючих сирконстантів до ядерного типу ролі агенса. Семантичні структури наступних прислів'їв демонструють агентивність каузуючих сирконтантів місця: 9. Житье, что в раю. Жить, что попадье за попом; 10. Где люба, там не дают; где нелюбы, там двух да трех. У прислів'ї 10 агенсами є непредметні об'єкти где люба та где нелюбы, які являють собою місця, що характеризуються наявністю об'єктів, означених субстантивованими прикметниками люба і нелюбы. Синкретично виражений у предикаті дают суб'єкт поверхневої структури (невизначені особи) агенсом не є, оскільки його дії повністю детерміновані умовами місця. Характерним є відсутність дискретно вираженого суб'єкта і вербалізації об'єкта - того чи тих, кому дають нелюбых і не дають любых. Вербалізуються тільки агенси - непредметні об'єкти где люба і где нелюбы та визначені ними дії невласне агентивного актанта, що відповідає усуненому суб'єкту поверхневої структури. Прикладом агенса зі значенням часу є агенс прислів'я: 11. Кому время спорит, тот ни о чем не грустит. Агенс із синкретичним значенням місця і мети функціонує у семантичній структурі прислів'я: 12. И крылья есть, да некуда лететь. У прислів'ї 12 агенс некуда лететь є визначальним, каузуючим пасивний стан актанта крылья і вилученого із поверхневої структури на основі його пасивності власника крыльев; цей агенс позначає непредметний об'єкт, виражений дейктичним займенниковим словом некуда з редукованою ідентифікуючою предикатною дескрипцією - інфінітив лететь.

В аналізі мовних механізмів синтаксичного рівня і у визначенні агенса семантико-синтаксичних структур російських прислів'їв важливим є з'ясування семантичної ознаки потенціальність. У розділі вказано на встановлений Арістотелем зв'язок агентивності й потенціальності (А. В. Лебедєв, К. В. Бандуровський) і на те, що поняття «акт» і «потенція» (у перекладі з грецької дійсність і можливість) є субстанціональними поняттями. Однак у лінгвістичній літературі поняття потенціальності інтенсивно використовується при вивченні значень предикативних форм (О.В. Бондарко, Е.І. Бєляєва, С.Н. Цейтлін). У реферованому розділі встановлено прояв дії семантичної ознаки потенціальності, властивої іменникам у складі синтаксичних структур різного ступеня розгорнутості - ономасіологічних синтагм, цілісних синтаксичних структур російських прислів'їв та в іменних групах, що функціонують автономно і називають ситуації. В ономасіологічних синтагмах потенціальність іменників виражається у поповненні значення дієслів через поєднання з іменниками у процесі формування значення предикатів - дієслівно-субстантивні синтагми типу принять закон, принять благоприятный оборот. У межах цілісних синтаксичних структур російських прислів'їв властивість потенціальності виявляється в іменниках у позиціях підмета, додатка і обставини: 13. Счастье придет и на печи найдет; 14. Золото (или: Мошна) не говорит, да много творит (или: а чудеса творит); 15. Не я лгу, мошна лжет; 16. Сила и слава богатству послушны; 17. Не кланяюсь богачу, свою рожь молочу; 18. Достают невест собою, а ино и Фомою; 19. Алтыном воюют, без алтына горюют; 20. Деньги счетом крепки. Считанная сотня полна; 21. Силен смирением, богат нищетой; 22. О чем тому тужить, кому есть чем жить; 23. Деньгами души не выкупишь; 24. И большою милостынею в рай не войдешь. Об'єктом +бенефактивного впливу семантичної структури прислів'я 22 є пропозиційний об'єкт поверхневої структури тому, кому есть чем жить, виражений неповною номіналізацією ( Н. Д. Арутюнова, О. В. Падучева). Цей оживлений об'єкт схарактеризований за ознакою володіння непредметним об'єктом, також вираженим неповною номіналізацією. Прислів'я 22 підтверджує можливість об'єктного відмінкового оформлення суб'єкта володіння (ця проблема розглядалась у підрозділі 2.2), що пояснюємо агентивним впливом з боку об'єкта володіння - того, чем можно жить, чем жить.

Потенціальність актантів, що обумовлюють ситуацію, ? їх агенсів - пояснює й таке мовне явище, як розмежування ролей агенса й виконавця в межах одного висловлювання. Прислів'я 15 демонструє перенос семи `каузатор' з підмета я, що вказує на мовця, на потенційний об'єкт, названий словом мошна, - основного відповідача за події, тобто агенса семантичної структури цього прислів'я. Перенос ролі агенс здійснюється і в прислів'ї 17. Об'єкт поверхневої структури свою рожь є суб'єктом причиново-наслідкового відношення цілісної синтаксичної структури, що каузує +бенефактивний стан об'єкта свого впливу, який відповідає суб'єкту поверхневої структури - займеннику 1-ї особи одн. я, синкретично вираженому у предикативних формах прислів'я. Отже, відбувається обмін ролями - роль агенса переходить від актанта, що знаходиться у позиції підмета і характеризується дією в активому стані, до актанта у позиції додатка поверхневої структури. Такий обмін ролями відбувається і в прислів'ях 18 і 19.

Прикладами автономного функціонування іменних груп, що позначають ситуації, є прислів'я 25. Ни крова, ни пристанища. Ни скрывища, ни сбывища; 26. Ни в кладу кладушечки, ни в столе краюшечки, ни в мошне полушечки. Таке функціонування іменних груп обумовлене їх здатністю вбирати у свій потенціал значення співвідношення всіх елементів означуваної ситуації. Отже, означування ситуацій іменними групами являє собою відцентрову дію їх семантичного потенціалу, а поглинання значень цілісних речень, що актуально означують ситуації, ? це доцентрова дія їх семантики. Було встановлено, що при субстантивному поданні означуваної ситуації одержує словесне вираження іменна група, яка відповідає актанту, що має найвищий ступінь активності й детермінування конкретної ситуації - тобто її агенса. Стислість іменного означування ситуацій дозволяє зіставляти кілька подій в одному прислів'ї: 27. Лучше хлеб с водою, чем пирог с лихвою.

При визначенні рольового статусу оживленого актанта діагностичний характер має ознака +бенефактивності, оскільки метою будь-якої діяльності людини є досягнення сприятливого (бенефактивного) результату. У прислів'ї 28. Бедность в клюку гнет. Нищета пуще смерти усунений з поверхневої структури на підставі пасивності його ролі в ситуації людина - бідність оживлений партиципант зазнає -бенефактивного впливу агенса бедность.

На основі виявлених семантико-синтаксичних критеріїв визначення агенса семантичних моделей 1700 прислів'їв російської мови встановлено такі мовні одиниці оформлення цієї ролі у поверхнево-синтаксичних структурах: 1) лексема (конкретний чи абстрактний іменник) або іменна група з означенням у позиції підмета - 20 % від загальної кількості розглянутих прислів'їв: 13. Счастье придет и на печи найдет; 29. Бедность учит, счастье портит; 2) лексема (конкретний чи абстрактний іменник) або іменна група з означенням у позиції додатка - 14 % від загальної кількості прислів'їв: 30. Не бьет стрела татарина; 16. Сила и слава богатству послушны; 3) неповні номіналізації, що позначають оживлені, неоживлені і непредметні об'єкти - 6 % від загальної кількості прислів'їв: 12. И крылья есть, да некуда лететь; 10. Где люба, там не дают, где нелюбы, там двух да трех; 4) структурно-семантичний біном, що є номіналізацією причиново-наслідкового відношення позначуваної прислів'ям ситуації - 60% від загальної кількості прислів'їв: у прислів'ях 31. Рубль есть - ум есть; нет рубля - нет и ума; 32. Богатство родителей - порча детям агенсами є біноми рубль > ум; нет рубля > нет ума; богатство родителей > порча детям.

У розділі обгрунтовується виділення такої одиниці мовного вираження агенса, як структурно-семантичний біном, який номіналізує причиново-наслідкові відношення ситуацій, позначуваних прислів'ями російської мови. Необхідність виділення такої складної ономасіологічної одиниці обумовлена тим, що значення активності, яке полягає у суб'єктно-об'єктному відношенні спричинення, має складну змістову структуру, утворювану двома елементами, що складають причиново-наслідкове відношення, ? причиною і наслідком. Прислів'я російської мови мають багато варіантів втілення семантичної метамоделі, яка має бінарну структуру і відображає нерозривний генетичний зв'язок причини і наслідку, оскільки ця метамодель втілюється у мовній одиниці синтаксичного рівня - реченні, канонічність суб'єктно-об'єктної структури якого свідчить про фундаментальність категоріальної ситуації (О. В. Бондарко) причини: 33. Рубль - ум; два рубля - два ума; 34. Через золото слезы льются. Цей тип прислів'їв демонструє функціонування потенціальних іменників, які мають у своєму сигніфікаті змістові відношення та їх спрямованість. Агенси прислів'їв такого типу пропонуємо представити такою схемою: N > N. Обґрунтованість такого представлення підтверджується частотністю іменних виражень прислів'їв, які мають аналогічну схематичну поверхневу структуру. Отже, агенсами таких прислів'їв є біноми богатство родителей > порча детям; рубль > ум; нет рубля > нет ума; два рубля > два ума; золото > слезы.

У тих прислів'ях, де причиновий або наслідковий елемент агентивного бінома виражений не іменником, прояв агенса вимагає здійснення субстантивізуючих трансформацій. Такі трансформації мовних позначень ситуації-причини або ситуації-наслідку є закономірними мисленнєво-мовними явищами, що підтверджується регулярністю паралельно існуючих варіантів прислів'їв з відповідними субстантивними елементами агентивних бінонімів: 35. Счастливый на коне, бессчастный пеш ( или: под конем); 36. Счастье на коне, бессчастье под конем; 37. Убогого докука, богатого скука одолевает; 38. Богатый не тужит, да скучает. Обґрунтованість вичленування субстантивного складника у дієсловах відповідає виділенню у предикатах внутрішнього об'єкта (О. Єсперсен, Г. А. Уфімцева, Н. Д. Арутюнова) й одночасним функціонуванням у мовній системі предикацій, здійснюваних дієсловами та відповідними «розщепленими» сполученнями напівслужбових дієслів з іменами дії, описаними О.В. Падучевою.

Виділення агентивного бінома на матеріалі прислів'їв російської мови корелює зі складними системами позначень оновлюваного номінативного фонду сучасних мов (О.С. Кубрякова). У реферованій дисертації встановлено, що таке явище як синтаксична компресія, яке лежить в основі сучасних мовних форм репрезентації складних структур знання (Н.С. Валгіна, Т.С. Пристайко), є характерним і для російських прислів'їв, які мають схематичні поверхневі структури: 39. Богатый в пир, убогий в мир (т. е. по миру); 40. Богатый о корабле, бедный о кошеле (т. е. тужит); 41. Что ни пирог, то и запинка; 42. На гнилой товар, да слепой купец. Показовим є те, що надлишковим елементом у цьому типі прислів'їв стають предикати, і збереження семантико-синтаксичного значення забезпечується іменними складниками, що позначають причиново-наслідкові відношення.

У розділі проаналізовано частотну семантико-синтаксичну структуру прислів'їв, яка характеризується наявністю двох фокусів емпатії, утворюваних підметом і топіком - будь-яким членом речення, що синтагматично попереджає підмет і займає початкову позицію в поверхневій структурі. Встановлено, що у прислів'ях такого типу узгодження топіка з іншою частиною речення маркується мовними засобами вираження модальності необхідності чи можливості й каузальності, що вказує на агентивність ролі актанта, який відповідає топікалізованому члену речення.

У висновках систематизовано й узагальнено результати дослідження, з яких найголовнішими є такі:

1. Керівну роль у семантичній структурі висловлювань Ч. Філлмор відводив іменним групам, які утворюють каркас семантико-синтаксичної структури висловлювання. Підтвердженням науноцентричності теорії рольової граматики є і введення Ч. Філлмором глибинного об'єкта як ядерного компонента глибинної структури.

2. Агенсом є актант семантико-синтаксичної структури прислів'я російської мови, що являє собою предметний або непредметний об'єкт, який визначає на базі властивих йому характеристик або фактом своєї присутності дії, відношення чи характеристики інших учасників ситуації, позначуваної прислів'ям.

3. Основним засобом вираження мовної універсалії активності / пасивності є гіпервідношення семантико-синтаксичної структури, що є результуючою всіх часткових семантико-синтаксичних відношень і утворюється гіперролями агенса і пацієнса, які діють на рівні цілісних структур прислів'їв російської мови. До мовних засобів, що позначають гіпервідношення семантико-синтаксичних структур прислів'їв, відносимо засоби вираження мовних категорій стану, модальності та каузальності.

4. У дисертації обґрунтовується актантне керування предикатом, що відповідає характеру процесу породження висловлювання і дозволяє проаналізувати функціонування всіх компонентів семантико-синтаксичних структур - як предикатів, що мають винятково реляційне значення, тобто сигніфікат, так і актантів, названих одиницями повного об'єму значення з його денотативним і сигніфікативним компонентами.