Семантика, синтагматика, парадигматика прикметників на позначення розміру в сучасній німецькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Семантика, синтагматика, парадигматика прикметників на позначення розміру в сучасній німецькій мові

Лех Ольга Степанівна

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

УДК 811.112.2'367.623'37

Чернівці - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор філологічних наук, професор

Левицький Віктор Васильович,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича,

завідувач кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

Кусько Катерина Яківна,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

професор кафедри іноземних мов для гуманітарних факультетів;

кандидат філологічних наук, доцент

Кантемір Сергій Олександрович,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича,

доцент кафедри теорії та практики перекладу.

Захист відбудеться „18” квітня 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 76.051.07 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, корп. V, ауд. 230.

Із дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58000, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розіслано „14” березня 2008 року

Учений секретар спеціалізованої вченої ради

О.В. Кульбабська.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена тим, що сучасний етап розвитку лінгвістичної науки відзначається підвищеним інтересом до семантичних аспектів мови на всіх її рівнях.

Однією з особливостей сучасної лінгвістики загалом і германського мовознавства зокрема є підхід до вивчення мови шляхом виокремлення лексичних, семантичних, концептуальних полів. Польовий підхід, пов'язаний з іменами Й. Тріра і В. Порціга, поширився на цілу низку явищ - лексичні групи або парадигми, парадигматичні поля (Й. Трір, У. Гуденаф, Ф. Лаунсбері, Е. Косеріу), синтаксичні поля (В. Порціг, Л. Вайсгербер), граматичні поля (В.Г. Адмоні), граматико-лексичні поля (Е.І. Шендельс), функціонально-лексичні поля (О.В. Бондарко) та інші. У лінгвістиці розглядають як окремі поля, так і польовий характер мови загалом. Такі дослідження дають змогу розкрити глибинні структури семантики.

Увагу вчених привертають різні лексико-граматичні класи слів, однак найчастіше мовознавці акцентують увагу на так званих „ознакових” лексемах, зокрема прикметниках. Проблема польової семантики прикметників з їх широким діапазоном лексичної сполучуваності належить до недостатньо вивчених, хоч вони досить багаті своєю семантикою і активно вступають в синонімічні та антонімічні зв'язки та відношення.

Прикметники на позначення розміру в сучасній німецькій мові, їх лексичне, семантичне та концептуальне поля, а також відношення, у яких перебувають елементи вказаних угрупувань, ще не були предметом спеціального системного дослідження.

Поняття розміру є одним з найважливіших понять, які характеризують явища та предмети реальної дійсності, і тому стали об'єктом дослідження багатьох лінгвістів (М. Бірвіша, О.М. Бондіної, Е. Ланга, В.В. Левицького, Т.Г. Линник, Б.А. Плотнікова, О.В. Рахіліної, Т.А. Симонян, О.І. Чарикової, С.Г. Шафікова, Р.С. Шутнікової, Т.А. Щебликіної, та ін.). Варто зазначити, що дослідження прикметників розміру здійснювалося не тільки на матеріалі різних мов (української, російської, англійської, німецької та інших), але й в різних аспектах, серед яких можна назвати такі:

1) вивчення семантичних особливостей прикметників розміру;

2) вивчення парадигматичних особливостей прикметників розміру;

3) вивчення синтагматичних особливостей прикметників розміру;

4) типологічно-зіставний аналіз прикметників розміру;

5) вивчення сполучуваності прикметників розміру в когнітивному аспекті.

Сукупність лексичних одиниць, об'єднаних системними відношеннями і спільною семантичною архісемою, ми вважаємо лексичним полем - на противагу семантичному полю, під яким розуміємо сукупність семантичних ознак (макросем, значень), інтегрованих системними відношеннями. Сукупність концептуальних сфер (концепттуальних ділянок), поєднаних системними, взаємозалежними та взаємодоповнювальними відношеннями, утворює концептуальне поле, що покривається одиницями лексичного поля (словами) і в межах якого функціонують і реалізують свої значення одиниці лексичного поля.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Синхронічне та діахронічне дослідження функціонально-семантичних характеристик різнорівневих одиниць германських мов” (номер державної реєстрації 0106U003618). Тема дисертації затверджена вченою радою Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (протокол № 1 від 12 лютого 2004 року).

Метою дослідження є виявлення основних семантичних, синтагматичних та парадигматичних властивостей прикметників на позначення розміру шляхом аналізу текстів художньої прози і сучасних тлумачних та синонімічних словників німецької мови.

Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань дослідження:

1) інвентаризувати лексико-семантичну групу (далі - ЛСГ) прикметників на позначення розміру та визначити структуру ЛСГ - ядро, основний склад, периферію;

2) провести кількісний аналіз прикметників розміру для подальшого уточнення складу ЛСГ з урахуванням частотних характеристик її елементів;

3) дослідити парадигматичні зв'язки між елементами ЛСГ з огляду на семантичні та структурні ознаки слова, визначені за допомогою тлумачних і синонімічних словників, та з урахуванням синтагматичних зв'язків, отриманих внаслідок аналізу тексту; встановити і проаналізувати синонімічні й антонімічні відношення між елементами групи;

4) описати семантичне поле прикметників розміру;

5) виділити концептуальне поле прикметників розміру, визначити його структуру (ядро, периферійний склад);

6) виявити типові зв'язки між прикметниками розміру та семантичними підкласами іменників на синтагматичній осі; дослідити сполучуваність прикметників на рівні окремих слів та підкласів слів.

Об'єкт дисертаційного дослідження - лексико-семантична група (ЛСГ) прикметників на позначення розміру в сучасній німецькій мові, яка охоплює 31 лексичну одиницю.

Предметом дослідження є семантичні, парадигматичні та синтагматичні властивості прикметників на позначення розміру в сучасній німецькій мові.

Цей вибір зумовлено такими чинниками: прикметники на позначення розміру є досить уживаними та продуктивними словами німецької мови. Висока частотність їх функціонування у мовленні дає змогу віднести ці прикметники до категорії слів, що входять до основного словникового фонду німецької мови.

Методи дослідження зумовлені метою, завданнями і аналізованим матеріалом.

Описовий метод використано для з'ясування структурних, семантичних та функціональних властивостей досліджуваних мовних одиниць. За допомогою дистрибутивно-статистичного аналізу досліджено синтагматичні відношення окресленої лексико-семантичної групи. У роботі застосовано основні статистичні прийоми та методи (кореляційний аналіз, критерій ч-квадрат, коефіцієнт взаємної спряженості) для отримання об'єктивних даних про синтагматичні та парадигматичні властивості досліджуваних прикметників. Компонентний аналіз використано для встановлення відмінностей у семантичній структурі прикметників на позначення загального та конкретного розміру.

Матеріал дослідження. Джерелом фактичного матеріалу слугували шість сучасних тлумачних словників німецької мови (Wцrter und Wendungen, 1975; Deutsches Wцrterbuch, 1994; Wцrterbuch der deutschen Gegenwartssprache, 1968; Deutsches Universalwцrterbuch, 1996; Deutsches Wцrterbuch, 1996; GroЯes Wцrterbuch, 2000) та два синонімічні словники (Die sinn- und sachverwandten Wцrter, 1986; Synonymwцrterbuch, 1973).

Матеріалом для аналізу синтагматичних та парадигматичних відношень прикметників розміру слугували також твори сучасної німецької художньої прози (Г. Грасс, Г. Кант, З. Ленц, М. Вальзер, К. Вольф та ін.) загальним обсягом близько мільйона слововживань.

Відносна похибка вибірки складає 2 %. Лінгвістичні дослідження допускають величину похибки не більше 33 %. Отже, проаналізований матеріал можна вважати достатнім для отримання вірогідних результатів.

Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає в тому, що в ній за допомогою статистичних методів здійснено детальне комплексне дослідження ЛСГ прикметників на позначення розміру; за допомогою спеціальної методики визначено структуру групи - ядро, основний склад, периферію; досліджено парадигматичні відношення між елементами групи на основі аналізу семантичних і структурних особливостей шляхом аналізу тлумачних і синонімічних словників та з урахуванням сполучувальних властивостей прикметників з семантичними підкласами іменників, установлених шляхом аналізу художніх текстів; розглянуто синонімічні й антонімічні відношення між елементами ЛСГ; проаналізовано сполучуваність досліджуваних прикметників у моделях „досліджуване слово-прикметник + підклас слів-іменників” та „досліджуване слово прикметник + слово-іменник”; за допомогою компонентно-квантитативного аналізу описано семантичне поле прикметників на позначення розміру; зроблено спробу дослідити структуру концептуального поля „розмір” у німецькій мові за допомогою якісного і кількісного аналізу.

Теоретичне значення роботи полягає у встановленні складу ЛСГ прикметників на позначення розміру, виявленні синонімічних та антонімічних зв'язків між елементами групи, з'ясуванні сполучувальних властивостей зазначених прикметників, що становить певний внесок у теорію сполучуваності та аналізу семантичних особливостей прикметникових лексем. Проведене дослідження розширює сучасне уявлення про взаємовідношення лексичного значення, сполучуваності та парадигматичних зв'язків слова.

Практичне значення одержаних результатів визначається безпосереднім зв'язком матеріалів роботи з практикою викладання німецької мови у школі та ВНЗ. Фактичний матеріал та висновкові положення можуть бути використані в теоретичних і практичних курсах перекладу, лексикології, семасіології, граматики, фразеології, а також для укладання тлумачних, синонімічних словників та словників сполучуваності. Методи виокремлення лексичного, семантичного та концептуального полів можуть бути використані для написання дипломних, магістерських і кандидатських робіт, які стосуватимуться зазначеного аспекту дослідження.

Особистий внесок дисертанта полягає у визначенні, аналізі та описі лексичного, семантичного і концептуального полів прикметників на позначення розміру в сучасній німецькій мові. Усі результати дослідження є узагальненням роботи дисертанта, виконаної одноосібно.

Апробація роботи. Дисертація обговорена на засіданні кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (29.06.07 р., протокол № 9). Основні теоретичні положення та результати дослідження пройшли апробацію на п'яти Міжнародних наукових конференціях: „Динаміка наукових досліджень `2004” (Дніпропетровськ, 2004), „Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес” (Чернівці, 2004), „Науковий потенціал світу - `2005” (Донецьк, 2004), „Дні науки - `2006” (Дніпропетровськ, 2006), „Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація” (Харків, 2007); на одній Міжвузівській конференції: „Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2004); на фахових колоквіумах докторантів семінару німецької філології Ґьоттінгенського університету ім. Георга Августа в Німеччині (Ґьоттінген, 2002); на семінарах кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства факультету іноземних мов Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Публікації. Результати й основні положення дослідження, викладені в дисертації, відображено в п'яти одноосібних статтях у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та у шести тезах доповідей на міжнародних і міжвузівській конференціях.

Структура й обсяг. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до них, загальних висновків, списку використаної літератури, лексикографічних та ілюстрованих джерел, додатків та рисунків.

Загальний обсяг дисертації становить 263 сторінок, з них 172 сторінок основного тексту, 28 сторінки списку використаних джерел (265 позицій), 64 сторінки додатків. Додатки містять 28 таблиць, 11 рисунків і одну схему.

1. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

прикметник німецький парадигматичний сполучуваність

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність; зазначено зв'язок дисертації з науковою проблематикою установи, в якій виконано роботу; визначено об'єкт і предмет дослідження; вказано мету й завдання дослідження, його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, особистий внесок здобувача; подано опис матеріалу і методів дослідження та відомості про апробацію положень; визначено основні положення, що виносяться на захист; вказано структуру роботи.

У першому розділі - „Теоретичні та методологічні передумови дослідження лексико-семантичної групи прикметників на позначення розміру в сучасній німецькій мові” розглянуто загальні теоретичні передумови дослідження прикметників на позначення розміру (1.1.), а також проблеми, які стосуються безпосередньо теми дослідження (лексичне значення (1.2.), критерії синонімічності (1.3.), полісемія (1.4.), лексико-семантичне поле (1.5.), концепт (1.7.); з'ясовано й описано деякі методи виокремлення ЛСГ (1.6.) та методи дослідження системних відношень у лексиці (дистрибутивно-статистичний метод, компонентний аналіз та ін.) (1.8.).

Незважаючи на наявність робіт, присвячених прикметникам на позначення розміру, немає праці, у якій було б формально виокремлено ЛСГ прикметників розміру в німецькій мові і проведено комплексне дослідження відношень, в яких перебувають елементи групи.

У підрозділі 1.1. показано динаміку дослідження зазначених прикметників та обґрунтовано доцільність проведення системного аналізу прикметників розміру в німецькій мові.

У підрозділі 1.2. відзначено, що значення слова - це складне мовне явище, яке ще й досі не отримало однозначного трактування в лінгвістичній літературі. Тому в роботі представлені різні погляди на природу значення та наведено найпоширеніші визначення цього поняття. Обґрунтовано вибір дефініції, використаної у дисертації: „Значення - це набуті через досвід (у процесі діяльності) знання про сукупність мовленнєвих та немовленнєвих ситуацій, в яких може вживатися слово” Левицкий В.В. Семасиология. - Винница: Нова книга. - 2006. - с. 68..

Не менш актуальною для мовознавства залишається проблема структури лексичного значення. Погоджуючись загалом з тим, що лексичне значення - складне утворення, ієрархічна структура, ми слідом за іншими дослідниками виділяємо у багатошаровому комплексі лексичного значення такі конституенти: „семантика” (інформація про предмети та явища зовнішньої дійсності, що позначається словом), „прагматика” (інформація про умови комунікації), „синтактика” (інформація про правила вживання знака), „сигматика” (інформація про характер співвідношення між контекстом ситуації та контекстом вживання мовних одиниць); при цьому розрізняємо два компоненти: референт (окремий предмет чи позамовна ситуація) і денотат (клас однотипних предметів чи ситуацій, об'єднаних загальною ознакою). Отже, лексичне значення - це структурована цілісність, у якому емоційне невіддільне від раціонального, а логічне - від власне мовного - синтаксичного.

У підрозділі 1.3. розглянуто критерії визначення синонімії. Ми приймаємо традиційне визначення, за яким синоніми - це слова, які повністю або частково збігаються денотативно, а також за сигніфікативним і структурним компонентами. Саме тому синоніми здатні до взаємозаміни у тексті без істотної зміни смислу тексту.

Синоніми групуються у синонімічні ряди, яким властива певна внутрішня організація. Принципи внутрішньої організації синонімічного ряду залежать від характеру семантичних відношень між словами, що його формують.

Кожний синонімічний ряд охоплює певну групу слів і виступає як реально існуюча в мові мікросистема, всі члени якої пов'язані певним зв'язком. Синонімічний ряд - це мінімальна базова одиниця реалізації відповідного значеннєвого відношення між словами і, без сумніву, може кваліфікуватися як своєрідна парадигматична єдність у складі лексичної системи мови.

У підрозділі 1.4. представлено різні погляди на визначення, розуміння і тлумачення семантики багатозначного слова в сучасній лексикології. Смислова структура полісеманта - це сітка взаємопов'язаних смислових елементів, які знаходяться між собою у складних ієрархічних відношеннях. При цьому розрізняються головні та другорядні, прямі та переносні, вільні і фразеологічні значення. Між цими типами значень існує взаємозв'язок: головне значення найчастіше є прямим, стилістично нейтральним і вільним, а другорядні - переносними , стилістично маркованими й пов'язаними фразеологічно.

У підрозділі 1.5. визначаємо семантичне поле як сукупність семантичних ознак (макросем, значень), об'єднаних системними відношеннями. Ми вважаємо, що семантичне поле характеризується наступними ознаками:

1) наявністю семантичних відношень (кореляцій) між складниками поля;

2) системним характером цих відношень;

3) взаємозалежністю та взаємообумовленістю лексичних одиниць;

4) відносною автономністю поля;

5) безперервністю позначення смислового простору;

6) взаємозв'язком семантичних полів у межах всієї лексичної системи. Як структуроване угрупування семантичне поле має такі частини: ядро, центр поля, периферія.

У підрозділах 1.6, 1.8. розглянуто методи виокремлення ЛСГ, обґрунтовано доцільність використаної у дисертації методики; описані методи дослідження відношень між елементами групи. Ефективними новітніми методами дослідження ЛСГ, на думку сучасних лінгвістів, є статистичні методи, кожний з яких має саме свою сферу застосування і служить засобом оптимального розкриття семантичних властивостей мовних одиниць та осягнення суті семантичних явищ.

У підрозділі 1.7. розглядаємо поняття „концепт” як сукупність уявлень, знань, понять, асоціацій, які супроводжують слово. Слово, вказуючи на що-небудь, відображає систему зв'язків і відношень. У слові фіксується не тільки індивідуальний досвід людини, але й соціально значущі знання.

У другому розділі - „Частотні та синтагматичні властивості лексико-семантичної групи прикметників на позначення розміру в сучасній німецькій мові” - здійснено інвентаризацію ЛСГ (2.1.); описано семантику прикметників на позначення загального та конкретного розміру (2.2.); обґрунтовано вибір матеріалу дослідження (2.3.); розглянуто частотні характеристики прикметників розміру, що дає змогу уточнити склад поля (2.4.); розглянуто особливості лексичної семантики прикметників (2.5.) та поняття сполучуваності у лінгвістиці (2.6.); досліджено сполучуваність прикметників з семантичними підкласами іменників (2.7.) та з окремими іменниками (2.8.); проведено порівняльний аналіз синтагматичних зв'язків ядерних прикметників розміру на основі аналізу словників.

Процедура формування ЛСГ не може вважатись другорядним питанням в теорії семантичного поля і потребує детальної розробки та вдосконалення.

У підрозділі 2.1. здійснено інвентаризацію ЛСГ прикметників на позначення розміру. Методика, запропонована В.В. Левицьким, Л.В. Бистровою, М.Д. Капатруком, доповнена даними про частоту вживання прикметників у текстах (підрозділ 2.4.). Згадана процедура ґрунтується на припущенні: чим ближче до слова, яке тлумачиться, розташоване інше слово у словниковій дефініції, тим тіснішим зв'язком характеризується семантика обох слів. Для забезпечення об'єктивних результатів дослідження розрахунки здійснювалися на основі восьми тлумачних і синонімічних словників. На першому етапі було визначено домінанти ЛСГ. За двомовними словниками встановлено, що значення „великий” репрезентує прикметник groЯ, значення „малий” - прикметник klein, оскільки саме через ці прикметникові лексеми передається чи уточнюється значення усіх похідних лексем на позначення розміру. Це дає підставу вважати дефініції groЯ і klein домінантами підгруп, що інвентаризуються. Усі прикметники, за допомогою яких тлумачиться значення домінант, формують початковий список.

Використовуючи формули, ми обчислили вагу домінант у тлумаченні слів вихідного списку за кожним словником окремо, встановили середню вагу компонента. Результати цієї операції уможливили поділ вихідного списку на три групи залежно від сили семантичного зв'язку кожного розглянутого слова з домінантою. Зроблено висновок: слова з вагою 0,5 і більше формують ядро підгрупи; слова з вагою не більше 0,5 описують периферійне значення домінант; прикметники з невизначеною семантикою не тлумачаться домінантою в жодному із словників, і їх вага дорівнює 0.

До складу підгрупи прикметників зі значенням „великий”, за результатами проведеного дослідження увійшли слова: groЯ (домінанта); ядро - gewaltig, gerдumig, hoch, lang riesig, umfangreich; основний склад - ausgedehnt, heftig, hьnenhaft, ungeheuer; периферійний склад - bedeutend, breit, dick, enorm, erwachsen, gigantisch, immens, mдchtig, stattlich, stark, weit, zyklopisch.

До складу підгрупи прикметників зі значенням „малий” належать слова: klein (домінанта); ядро - gering, kurz, winzig; основний склад - dьnn, niedrig; периферійний склад - bescheiden, eng, knapp, minimal, mikroskopisch, schmal, schwach, wenig, zierlich.

Аналіз тексту засвідчив, що всі його елементи мають різні кількісні параметри: одні часто повторюються, інші трапляються рідко. З'являється можливість встановити ієрархію цих елементів на ґрунті частоти вживання у тексті. Отже, ми зробили спробу уточнити склад ЛСГ досліджуваних прикметників з урахуванням їх частоти вживання у художньому тексті.

Початковий список досліджуваної групи складають 37 лексем з різною частотою вживання. Наприклад, прикметник groЯ зафіксовано у проаналізованих текстах 2207 разів, прикметник klein - 1768 раз. Низку прикметників групи (hьnenhaft, immens, mikroskopisch, minimal, massig, wenig, zyklopisch) у досліджуваних текстах не виявлено, і тому їх синтагматика не аналізується.

Середня кількість вживань складає 196. Високочастотними є прикметники, частота яких перевищує 196: groЯ, hoch, klein, kurz, lang, winzig (від 2207 до 196). Ці лексеми становлять ядро ЛСГ. Лексеми, частотність яких не перевищує середню (195-73) частоту вживання елементів ЛСГ або є дещо нижчою, можна зарахувати до основного складу (breit (168), dick (194), dьnn (181), gering (87), mдchtig (126), schmal (159), riesig (173), weit (87), eng (73). Решта прикметників є низькочастотними і формують периферію ЛСГ. Їх можна поділити на дві групи:1) лексеми з частотністю 72 - 20: bescheiden, gerдumig, gewaltig, erwachsen, knapp, niedrig, schwach, ungeheuer, zierlich; 2) лексеми з частотністю нижче 20: ausgedehnt, bedeutend, gigantisch, stark, stattlich, umfangreich, enorm.

Взявши до уваги отримані результати, вважаємо, що ЛСГ прикметників на позначення розміру складається з таких елементів: ядро - groЯ, hoch, klein, kurz, lang, winzig; основний склад - breit, dick, dьnn, eng, gering, mдchtig, riesig, schmal, weit; периферія: ближня - bescheiden, gerдumig, gewaltig, erwachsen, knapp, niedrig, schwach, ungeheuer, zierlich; дальня - ausgedehnt, bedeutend, enorm, gigantisch, stattlich, stark, umfangreich.

Щоб розкрити систему лексико-семантичних відношень між прикметниками на позначення розміру, необхідно було здійснити планомірне вивчення не тільки їх словникових дефініцій, але й аналіз максимально великої кількості контекстів, в яких трапляються досліджувані слова.

Дослідження прикметників і в семантичному плані, і в аспекті їх уживання у контексті, доводить, що прикметник - це клас слів семантично несамостійний (підрозділ 2.5.). На значення прикметника завжди проектується значення носія ознаки.

У підрозділі 2.6. закцентовано увагу на поняттях валентність, дистрибуція та сполучуваність. Підрозділи 2.7. і 2.8. присвячено вивченню сполучувальних властивостей досліджуваних прикметників у моделі „досліджуване слово-прикметник + підклас слів-іменників” та в моделі „досліджуване слово-прикметник + слово-іменник”.

Проведений аналіз лексичної сполучуваності прикметників розміру здійснено на основі 7240 синтагм, виписаних із художньої прози методом суцільної вибірки, що ілюструють функціонування прикметників у сполученні з іменниками. Ми дотримуємося думки, згідно з якою атрибутивна та предикативна функції прикметника в реченні розглядаються як окремі синтаксичні функції, однаково притаманні ад'єктивним словам. Для вивчення лексичної сполучуваності прикметників важливо встановити, з яким підкласами іменників поєднуються прикметники, утворюючи синтагму за моделлю „досліджуване слово-прикметник + підклас слів-іменників”.

Процедура дослідження синтагматичних зв'язків зазначених вище прикметників з підкласами іменників передбачала виконання таких операцій:

1) складання картотеки прикметників на позначення розміру та виділення підкласів (розрядів) іменників, зафіксованих у художніх текстах;

2) упорядкування отриманих даних у таблиці;

3) складання альтернативних (чотирипільних) таблиць для подальшої статистичної обробки;

4) статистичний аналіз чотирипільних (альтернативних) таблиць за допомогою критерія ч² та коефіцієнта спряженості К;

5) обробка та інтерпретація отриманих даних.

Усі іменники, зафіксовані у словосполученнях з описуваними прикметниками, розподілено на 23 лексико-семантичних підкласи (назви споруд та їх елементів, предметів, речей, почуттів, емоцій, часу тощо).

За допомогою критерію ч² і коефіцієнта взаємної спряженості К виявлено наявність або відсутність взаємозв'язків між ознаками, міру цих зв'язків та їх характер.

Оскільки мінімальною є величина ч² 3,84 (для альтернативних таблиць), то сполучення зі ступенем зв'язку 3,84 та більше вважаємо стандартними. Усі випадки, коли ч² менше 3,84, є статистично несуттєвими. Міру зв'язку між ознаками було встановлено за допомогою коефіцієнта взаємної спряженості (К), який може набувати значень від 0 до 1.

На ґрунті одержаних даних встановлено, що ядерні прикметники зі значенням розміру характеризуються як високою частотою вживання, так і високою широтою сполучуваності. Усі прикметники більшою чи меншою мірою можуть сполучатись з іменниками на позначення зовнішності людини, груп людей, природи, одягу, взуття, споруд та їх елементів, предметів, речей, механізмів, почуттів, емоцій, дій, вчинків, абстракцій, одиниць мови та мовлення, масштабу, ваги. Домінанти groЯ та klein є найчастотнішими в досліджуваній групі і поєднуються з усіма виділеними підкласами іменників. При порівнянні отриманих показників щодо найбільш суттєвих стандартних зв'язків зазначених прикметникових лексем з іменниками спостерігаємо наступне:

а) прикметник klein утворює стандартні зв'язки переважно з розрядами іменників, що характеризують людину як біологічну, соціальну і характерологічну істоту, та з іменниками на позначення неістот. Крім того, стандартні синтагматичні зв'язки лексеми klein з категоріями живих істот характеризуються високим показником сили зв'язку між досліджуваними одиницями (ч² = 167,86; К = 0,15);

б) прикметнику groЯ властиві стандартні зв'язки, перш за все, з категоріями іменників на позначення абстракцій та іменниками, що характеризують:

1) людину як біологічну та соціальну істоту;

2) інші форми істот. Найбільш високим виявився критерій ч² з іменниками на позначення почуттів, емоцій (ч² = 323,52; К = 0,21) (цей підклас є найчастотнішим для зазначеного прикметника (312 ЛО) та на позначення абстракцій (ч² = 77,13; К = 0,1).

Проведений аналіз синтагматичних зв'язків з окремими іменниками дає підстави стверджувати, що:

1) найширшим діапазоном контекстуальних наборів позначені домінанти - прикметники groЯ та klein;

2) прикметники досліджуваної лексико-семантичної групи мають стандартні зв'язки головним чином з конкретними іменниками, що позначають зовнішність людини, людину за віковою, родинною ознакою, людину за родом занять, національністю, тварин, предмети, речі та механізми, споруди, а також в деяких випадках і з абстрактними іменниками на позначення дій, вчинків, почуттів;

3) словосполучення, стандартні синтагматичні зв'язки яких характеризуються високим ступенем зв'язаності (К ? 0,3), належать до елементів сталого контексту (schmales Gesicht (K=0,34), breite Schulter (K=0,42).

У третьому розділі - „Парадигматичні властивості лексико-семантичної групи прикметників розміру в сучасній німецькій мові” - здійснено аналіз парадигматичних виявів досліджуваних прикметників на позначення розміру в німецькій мові (3.1, 3.2, 3.3.); встановлено синонімічні зв'язки між елементами ЛСГ на парадигматичній та синтагматичній осі, розглянуто антонімічні пари та проаналізовано зв'язки між ними (3.4.); виділено семантичне поле (3.5.), розглянуто структуру концептуального поля „розмір” (3.6.).

Предметом уваги підрозділу 3.1. стали парадигматичні зв'язки між прикметниковими лексемами досліджуваної ЛСГ. У сучасній лінгвістиці незаперечним є факт, що парадигматичні зв'язки слова взаємопов'язані, тісно переплетені і ґрунтуються на його синтагматичних зв'язках. „ Ці зв'язки не можуть розглядатись ізольовано один від одного, оскільки, будучи членом певної лексико-семантичної парадигми, слово може виступати лише в певних синтагматичних зв'язках” Медникова Э.М. Значение слова и методы его описания. - М.: Высшая школа, 1974. - с. 43..

Парадигматичні відношення було встановлено на основі:

а) семантичних та структурних ознак слова, визначених за допомогою словникових дефініцій (підрозділ 3.2.); найбільшу кількість зв'язків з іншими прикметниками підгрупи „великий” мають лексеми groЯ (10), gewaltig (6), підгрупи „малий” _ gering (5), klein (3);

б) синтагматичних зв'язків, отриманих внаслідок аналізу тексту (підрозділ 3.3.). У підрозділі подано й описано результати кореляційного аналізу, що дозволив виявити сильні, середні та слабкі відношення між досліджуваними прикметниками. Найбільшу силу зв'язку, а отже, й подібність дистрибуції встановлено між парами: stattlich-erwachsen (0,997), winzig-niedrig (0,886), breit-dick (0,845), schmal-dьnn (0,826), klein-eng (0,796), groЯ-hoch (0,758), groЯ-gewaltig (0,658).

За допомогою дистрибутивно-статистичного методу встановлено досить велику інтенсивність антонімічних зв'язків (підрозділ 3.4.). Найбільшою силою зв'язку характеризуються пари: kurz-lang (0,996), gering-gewaltig (0,933), gerдumig-niedrig (0,930), winzig-riesig (0,886), breit-dьnn (0,877), klein-groЯ (0,740).

Загалом, як видно з наведених даних, сила зв'язку між синонімами та антонімами знаходиться у безпосередній залежності від кількості спільних синтагматичних контекстів та у зворотній залежності від кількості значень семантично пов'язаних слів, оскільки із збільшенням числа значень слова зменшується вірогідність збігу семантики цього слова з семантикою іншого слова.

На основі отриманих даних про наявність синонімічних відношень у ЛСГ прикметників розміру можемо фактично встановити відповідність між двома типами синонімів: тих, семантична близькість яких проявляється в синтагматичному плані мови через подібність їх сполучуваності, і тих, що характеризуються однаковими або подібними семантичними властивостями в парадигматиці. На їх позначення використовуємо терміни синтагмо-синоніми та парадигмо-синоніми.

За результатами дистрибуційно-статистичного та словникового аналізів виокремлено 25 пар сильних парадигмо-синонімів та 32 пари сильних синтагмо-синонімів.

Синонімами в обох планах мови є прикметники: groЯ - hoch, dick - breit, gewaltig - ungeheuer, groЯ - riesig, groЯ - gewaltig, klein - winzig, klein - niedrig, kurz - knapp, dьnn - schmal. Прикметники groЯ - bedeutend, groЯ - lang, groЯ -erwachsen, groЯ - gerдumig, gewaltig - enorm, gewaltig - mдchtig, gewaltig - riesig, klein - gering, kurz - gering, eng - schmal є сильними парадигмо-синонімами і слабкими синтагмо-синонімами.

Прикметники groЯ - breit, groЯ - ungeheuer, groЯ - mдchtig, dick - mдchtig, knapp - gering, klein - eng є сильними синтагмо-синонімами і слабкими парадигмо-синонімами. Прикметники dick - riesig, breit - riesig, breit - mдchtig, mдchtig - gerдumig, mдchtig - hoch, hoch - gerдumig, gerдumig - riesig, mдchtig - riesig, riesig - hoch, ungeheuer - hoch, gewaltig - bedeutend, winzig - niedrig, winzig - schmal, klein - schmal, winzig - dьnn, klein - dьnn належать до синонімів тільки в синтагматичному плані мови, а прикметники dick - stark, dick - umfangreich, ausgedehnt - weit, stark - heftig, groЯ - massig, groЯ - hьnenhaft, winzig - niedrig, gering - niedrig, dьnn - schmal, eng - knapp - тільки в парадигматичному плані.

У підрозділі 3.5. розглянуто семантичне поле „розмір” як сукупність семантичних одиниць (макросем, значень), об'єднаних системними відношеннями. Інтегральною одиницею, притаманною кожній одиниці досліджуваної нами системи, є значення розміру. Поняття розмір охоплює багато смислових ознак, які фіксуються тими чи іншими семами в смисловій структурі одиниць, що належать до цієї мікросистеми.

У дослідженні взято до уваги дані, отримані внаслідок проведеного кореляційного аналізу, здійсненого на основі частот вживання прикметникових лексем у виділених нами значеннях.

Семантичне поле розміру в сучасній німецькій мові є автономним угрупуванням, що складається з двох мікрополів (мікрополя загального великого розміру та мікрополя загального малого розміру). Внутрішня структура поля репрезентована набором кореляцій, що пов'язують семантичні ознаки. У структурі мікрополів є окремі мікроструктури, елементи яких пов'язані між собою системними відношеннями, перетинаються або входять в інші мікроструктури. Так, у мікрополі „загальний малий розмір” виявлено такі мікросистеми: „незначний за розміром”, „молодий”, „низький за соціальним становищем”, „швидкий”; „малочисельний, обмежений”, „ледь помітний, слабкий”, „непривітний, поганий, нестриманий”, „близький”; „скромний, стриманий”, „низький на зріст” та інші.

Відсутність чітко розроблених методів вербалізації концептів дає підстави припустити, що концепт розміру як деяке складне ментальне утворення реалізується через позначення прикметником певних предметів і явищ навколишнього світу і вербалізується відповідно до цього через набір іменників, які позначають ці предмети і явища. Набір іменників, що позначають предмети і явища, які можуть мати розмір, вважаємо засобами вербалізації концепту розмір.

Виходячи з цього теоретичного і методологічного міркування у підрозділі 3.6. розроблено статистичну процедуру, за допомогою якої можна вивчити концептуальне поле розміру. Для практичного здійснення цієї процедури був застосований кореляційний аналіз, результати якого дають підставу стверджувати:

1) концептуальне поле „розмір” - це структурована система, яка складається з ядра та периферії;

2) до ядра концептуального поля „розмір” у німецькій мові відносяться сфери „зовнішність людини”, „власні назви”, „ флора”, „фауна”, „природа, географічні та астрономічні об'єкти”, „споруди та їх елементи”, „предмети, речі, механізми”, „почуття, емоції”, „дії, вчинки”, „абстракції”, „масштаб, вага”, „одиниці мовлення”. Периферію ж складають ділянки „люди за віком, статтю, родинною ознакою”, „люди за професією, національністю”, „одяг”, „речовини”, „відстань”, „час”, „життя, його періоди”, „звук, запах”, „їжа”, „багатство, цінність”.

У висновках узагальнено результати дослідження, окреслено перспективи подальших студій з обраної проблематики:

Системність мови зумовлена об'єктивними чинниками її існування і передбачає необхідність структурного аналізу мовних явищ.

Лексико-семантична система ґрунтується на парадигматичних та синтагматичних відношеннях. Аналіз різних лексико-семантичних парадигм - синонімічних рядів, лексико-семантичних груп, семантичних полів тощо є ефективним і необхідним попереднім етапом для вивчення лексичного складу мови, особливостей його організації і закономірностей функціонування у мовній системі.

Формування ЛСГ за методом, який умовно можна назвати квантитативно-компонентним, та з урахуванням частотних характеристик прикметників у тексті дало змогу отримати максимально однорідну за своїм складом ЛСГ. Інвентаризована ЛСГ прикметників на позначення розміру в сучасній німецькій мові складається з ядра, основного складу, ближньої та дальньої периферії.

Ефективне дослідження ЛСГ передбачає комплексний аналіз парадигматичних та синтагматичних відношень. У цьому аспекті синтагматичні відношення досліджуваних прикметників з семантичними підкласами іменниками зумовлено наявністю стандартних зв'язків на рівні підкласу слів і окремого слова. Прикметник klein виявляє стандартні зв'язки переважно з розрядами іменників, що характеризують людину як біологічну, соціальну і характерологічну істоту, та з іменниками на позначення неістот. Стандартні синтагматичні зв'язки лексеми klein з іменниками на позначення істот відзначаються високим показником сили зв'язку між досліджуваними одиницями. Прикметнику groЯ властиві стандартні зв'язки, в першу чергу, з підкласами іменників на позначення абстракцій та іменниками, що характеризують людину як біологічну й соціальну істоту та деякі інші. Найбільш суттєвим, за нашими спостереженнями, виявився зв'язок з іменниками на позначення почуттів, емоцій.

Семантична сполучуваність прикметників на позначення розміру з підкласами іменників характеризується низкою кількісних параметрів: обсягом, частотою, широтою, вживаністю семантичного підкласу. Найбільшими за обсягом є підкласи іменників на позначення предметів, речей, механізмів, процесів, дій, вчинків, споруд та їх елементів. Підкласи на позначення речовин, назв металів, життя і його періодів є найменшими за обсягом.

Найвищим показником вживаності характеризуються такі підкласи: „людина за віковою, родинною та статевою ознаками”, „зовнішність людини”, „час, відрізки часу”. Найбільший за показником підклас „предмети, речі, механізми” виявив менший за середній показник вживаності.

За широтою сполучуваності з прикметниковими лексемами на позначення розміру на першому місці - підкласи іменників, що позначають споруди та їх елементи, предмети, речі, механізми, дії, вчинки. Найбільшу широту сполучуваності виявлено у прикметників groЯ та klein, що пояснюється їх високою частотою вживання та статусом домінанти. Досить високі показники широти сполучуваності мають прикметники hoch, lang, winzig, kurz, які є складниками ядра лексико-семантичної групи, та прикметники riesig, dick, dьnn, breit, ungeheuer, schwach, gering, mдchtig, schmal.

Найнижчі показники широти сполучуваності виявлено у прикметників, які входять до периферійного складу лексико-семантичної групи: gerдumig, minimal, zyklopisch, umfangreich. Ці прикметники виявляють специфічну сполучуваність із іменниками.

Досліджувані прикметники виявили у парадигматичному плані сильні, середні та слабкі зв'язки один з одним. За даними дистрибутивно-статистичного аналізу, вони поєднані між собою численними синонімічними та антонімічними зв'язками. У кожній із підгруп спостерігається тенденція до формування мікроструктур, елементи яких характеризуються синонімічними відношеннями.

Побудова синонімічного ряду у словниковій статті є лише результатом спостережень над функціонуванням різних слів, їх комбінаціями в рамках відповідного понятійного поля, елементи якого об'єднуються навколо смислового ядра. Синонімія в умовах контексту виявляється по-іншому. Значення кожної одиниці у висловлюванні в залежності від ближнього та дальнього оточення реалізується тільки у рамках конкретного контексту.

У процесі вивчення парадигматичних відношень у лексиці необхідно розрізняти лексичне й семантичне поле. Здійснене дослідження переконливо показало, що обидва типи полів можуть бути виокремлені і досліджені за допомогою якісних і кількісних методів - компонентного та дистрибутивного аналізу, статистичних прийомів.

Крім лексичного і семантичного полів доцільно розрізняти ще один тип - концептуальне поле. Виокремлене за допомогою квантитативних методів концептуальне поле розміру в сучасній німецькій мові - це структурована система, яка складається з ядра та периферії. До ядра концептуального поля розміру в сучасній німецькій мові відносяться такі ділянки, як „зовнішність людини”, „власні назви”, „флора”, „фауна”, „природа, географічні та астрономічні об'єкти”, „споруди та їх елементи”, „предмети, речі, механізми”, „їжа”, „почуття, емоції”, „дії, вчинки”, „абстракції”, „масштаб, вага”, „багатство, цінність”, „одиниці мовлення”. Периферію формують сфери „людина за віковою, родинною та статевою ознаками”, „людина за професією, родом занять, національністю”, „одяг, взуття”, „речовини”, „відстань”, „час”, „життя, його періоди”, „звук, запах”.

Запропонований метод відкриває широкі перспективи для подальших досліджень лексичної семантики у тісному поєднанні ідей когнітивної лінгвістики і методів квантитативної лінгвістики, ідей прототипічної семантики і польового підходу до вивчення лексичних одиниць.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Лех О. Парадигматичні зв'язки групи прикметників на позначення розміру в німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 168: Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 51-59.

2. Лех О. Особливості семантичної сполучуваності групи прикметників на позначення розміру в німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 188-189: Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 130-151.

3. Лех О. Кількісні параметри та вживання прикметників розміру в сучасній німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 206-207: Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 147-162.

4. Лех О. Синонімічні та антонімічні відношення в групі прикметників на позначення розміру в сучасній німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 289: Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2006. - С.58-71.

5. Лех О. Інвентаризація лексико-семантичної групи прикметників на позначення розміру в сучасній німецькій мові // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр. - Вип. 339-340: Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2007. - С. 61-71.

6. Лех О.С. До проблеми сполучуваності групи прикметників на позначення розміру // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських та германських мов і літератур: Матеріали Другої міжвузівської конференції молодих учених (12-13 лютого 2004 р.) / Ред. колегія: В.Д. Каліущенко (відп. ред.), М.Г. Сенів, О.Л. Бессонова, Л.М. Ягупова, Ш.Р. Басиров, І.Г. Альошина. - Донецьк: ДонНУ, 2004. - С. 176-177.

...