Функціональні характеристики некодифікованих графічних утворень у сучасному французькому письмі

Размещено на http://www.allbest.ru

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Спеціальність 10.02.05 - Романські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Функціональні характеристики некодифікованих графічних утворень у сучасному французькому письмі

Сизенко Анастасія Сергіївна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі французької філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Крючков Георгій Георгійович

завідувач кафедри французької філології Інституту філології Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Кагановська Олена Марківна

завідувач кафедри французької філології

Київського національного лінгвістичного університету

МОН України

кандидат філологічних наук, доцент

Жалай Василь Якович

директор Центру наукових досліджень та викладання іноземних мов Національної академії наук України

Захист відбудеться "19" вересня 2008 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульвар Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий «14» серпня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради к.ф.н. Л. В. Клименко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

В останні десятиліття дослідження французької орфографії набуває дедалі більшого значення, теоретичне вивчення французької орфографії проводиться за такими напрямами:

- теоретичний аналіз французької графіки, спроби створення переліку графем та їх класифікацій;

- системний аналіз французької орфографії;

- функціональний підхід до графіки та орфографії;

- орфографічна лексикографія.

Питанню опису орфографічної системи французької мови та виявленню існуючих у ній закономірностей присвячені роботи Л. В. Щерби, В. Г. Гака, Н. А. Катагощиної, К. А. Ганшиної, М. Н. Петерсона, Г. Г. Крючкова, А. Мартіне, Р. Тимоньє, К. Бланш-Бенвеніста, А. Шервеля, Н. Каташ, які намагалися насамперед систематизувати правила, які, на їх думку, пояснюють французький правопис. Проте сучасне французьке письмо становить настільки складне явище, що припускає наявність різноманітних теоретичних настанов. В сучасних наукових працях графічний та орфографічний рівні мови, взаємозв'язок або автономність усної мови та письма розглядаються на різних теоретичних засадах, при цьому розв'язуючи проблеми, пов'язані з визначенням основних структурних одиниць графіки та орфографії, уточненням їх функцій. Основним завданням орфографіки є теоретичне осмислення орфографічних явищ та розгляд загальних та специфічних функцій алфавітного письма. Французька орфографія зберігає багато традиційних, історичних і етимологічних написань, які розглядаються суспільством як давня культурна спадщина, і які практично звели нанівець фонетичний принцип орфографії: понад дев'яносто відсотків французьких словоформ мають у своєму складі "зайві" літери і нелітерні знаки без відповідного фонетичного еквівалента. Сучасне суспільство реагує на таку формалізованість та прескриптивність орфографії створенням та вживанням на письмі різноманітних графічних новоутворень, які, порушуючи нормативні настанови, слугують засобом прагматичного та комунікативного впливу.

Актуальність дослідження визначається зростанням інтересу до графічної лінгвістики, а також необхідністю теоретичного осмислення нових відомостей про графічну систему французької мови в контексті функціональних характеристик комунікації у зв'язку з недостатньою розробленістю цієї проблеми у сучасній лінгвістиці. Актуальність роботи також зумовлена відсутністю класифікації нових графічних утворень у французькій мові та необхідністю визначити перспективи їх асиміляції в системі нормативного французького письма.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано у межах наукової теми кафедри французької філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Графеміка та орфографіка сучасної французької мови", яка є складовою теми університету "Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів" № 01 БФ 047-01.

Метою дослідження є розробка класифікації нових явищ, які з'являються у графічній системі французької мови відносно загальнолінгвістичних понять норма мови / норма мовлення та проведення їх функціонального аналізу.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- встановити співвідношення прескриптивної орфографічної норми та функціональної графічної норми сучасної французької мови;

- розглянути некодифіковані графічні явища у сучасному французькому письмі (на матеріалі друкованих та електронних ЗМІ) та визначити особливості їх функціонування;

- провести кількісний аналіз та розробити класифікацію некодифікованих функціональних графічних явищ сучасного французького письма;

- дослідити та класифікувати приклади ненормативного вживання літерних та нелітерних знаків французької орфографії;

- визначити функціональне навантаження графічних елементів, які являються свідомими відхиленнями від норми, та перспективи їх асиміляції у нормативній системі письма сучасної французької мови.

Об'єктом дослідження є графічна система сучасної французької мови, що включає як літерні, так і нелітерні знаки. Під літерними знаками ми розуміємо літери традиційного французького алфавіту. Під нелітерними знаками французької мови ми розуміємо діакритичні знаки, інтерлітери, а також деякі специфічні явища французької орфографії.

Предметом дослідження стали приклади свідомого порушення прескриптивної орфографічної норми та вживання різноманітних графічних елементів, що зумовлюється та виправдовується метою реалізації певної функції.

Матеріал дослідження склала вибірка з сучасних французьких періодичних видань різного спрямування, обсяг якої склав понад 11000 сторінок. Були проаналізовані випуски французьких журналів Elle, Marie Claire, DS, Jalousie, Gala, Man's Health, 20Ans, Muteen, Jeune&Jolie, Miss, 16 etc., Lolie, Les Inrockuptibles, Club Plus, Salut, Express за 2004-2007 роки, а також електронні версії журналів Elle, Marie Claire, Muteen, Jeune&Jolie, Express, що дозволило виокремити методом суцільного добору 1800 лексичних одиниць, графічна форма яких не відповідає правилам французької орфографії, і які стали ілюстративним матеріалом нашої роботи.

Методи дослідження. Вихідним методологічним положенням дослідження є визнання соціальної природи та системного характеру письма як особливої семіотичної системи. В роботі застосовується метод лінгвістичного опису та система науково-дослідних прийомів для характеристики явищ мови на певному етапі розвитку: лінгвістичне спостереження, лінгвістичне порівняння та кількісний аналіз, а також метод функціонального аналізу для виявлення особливостей функціонування графічних елементів у сучасному французькому письмі.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше графічна система французької мови досліджується з точки зору співвідношення прескриптивної орфографічної норми та функціональної норми, яке відбиває існуючу мовленнєву практику. У праці вперше проаналізовано різноманітні приклади порушення прескриптивної графічної норми з певною, виправданою завданням комунікації, метою. Робота базується на функціональному підході до вивчення некодифікованих графічних явищ сучасного французького письма, у зв'язку з чим набуває подальшого розвитку функціональний аналіз літерних та нелітерних знаків у випадках їх ненормативного вживання в сучасній французькій письмовій мові.

Наукова новизна результатів роботи може бути узагальнена в таких положеннях, що виносяться на захист:

Мовленнєва практика часто існує всупереч нормативним приписам, і протиріччя між тим, як потрібно говорити і писати та як насправді говорять і пишуть, стають рушійною силою еволюції мовної норми. Як наслідок формується функціональна норма мови, яка відображає використання можливостей, що надаються системою, залежно від учасників, сфери, умов та цілей комунікації, та може змінюватися в межах системи під впливом низки лінгвальних та екстралінгвальних факторів.

Писемність твориться та замикається в певній кількості знаків, правил їх написання та функцій, проте алфавітна система французької мови на сучасному етапі не вичерпує можливості графічного матеріалу, що визначає її здатність до створення та широкого використання нових графічних форм. Французька письмова мова, яка є однією з мов міжнародного спілкування і володіє не лише власним творчим матеріалом, але й має значні перспективи для його розвитку в сучасному світі, постає на історико-культурній арені як нова семіотична система та суспільно вироблена комунікативна діяльність, що відповідає сучасному етапу історичного розвитку суспільства знань і новітніх інформаційних технологій.

Для письмової комунікації сьогодні характерне свідоме порушення найкатегоричніших норм, яке не є власне помилкою, а cвідомим відхиленням від прескриптивної норми з певною комунікативною метою.

Сучасне французьке письмо оперує цілою низкою графічних елементів, які дозволяють реалізувати комунікативний вплив на адресата. З цією метою використовуються у своїх ненормативних функціях літерні знаки, а також різноманітні нелітерні знаки, а саме діакритичні знаки, інтерлітери, спеціальні наукові знаки, піктографічні та ідеографічні знаки, а також знаки пунктуації.

Нові графічні утворення сучасного французького письма характеризуються низкою функцій, а саме інформативною, прагматичною, стилістичною, експресивною та розважальною. Функціональне навантаження та поява правил використання нових графічних форм свідчать про їх системний характер та започаткування процесу асиміляції в системі нормативного письма. Частотність та поширеність уживання подібних графічних утворень визначає перспективність їх входження до функціональної норми французької мови, як такої, що відображає реальну мовленнєву поведінку сучасного суспільства.

Теоретична значущість дослідження визначається його внеском у подальший розвиток загальної теорії графічної лінгвістики з позицій орфографіки на основі поглибленого аналізу понять прескриптивної та функціональної норми, а також графічної норми французької мови; у конкретизації критеріїв для визначення типу графічного відхилення від норми. Висновки та одержані результати дослідження доповнюють теоретичні доробки у сфері функціонування графічних засобів на основі не дослідженого раніше мовного матеріалу.

Практична цінність роботи полягає в тому, що матеріали та результати проведеного дослідження можуть бути використані у курсах „Вступ до спецфілології”, „Комунікативні стратегії французької мови”, спецкурсах із теорії орфографії, а також у практиці викладання французької мови як іноземної для формування адекватного рівня мовленнєвої компетенції.

Апробація роботи. Основні положення та результати проведеного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри французької філології, заслуховувалися на наукових конференціях Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ 2004, 2005, 2007), на Міжнародній конференції „Франція та Україна, науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 2004), на Міжнародній науковій конференції „Семіотика культури / тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2004), на Міжнародній науковій конференції “Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київ, 2007).

Публікації. Основні положення дисертації, результати і висновки проведеного дослідження висвітлено в 5 наукових статтях, опублікованих у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України, і 1 тезах доповідей на міжнародних наукових конференціях. Усі публікації є одноосібними.

Загальний обсяг дисертації. Обсяг тексту дисертації становить 165 сторінок комп'ютерного тексту, загальний обсяг праці разом із бібіліографією складає 191 сторінок. Список використаної літератури зі списком довідкових джерел нараховує 214 позицій, список джерел ілюстративного матеріалу - 33. У двох додатках представлені приклади, які були проаналізовані в дисертації, але не потрапили до основного тексту дослідження.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списків використаної літератури, довідкових джерел, джерел ілюстративного матеріалу, 2-х додатків.

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, актуальність роботи, визначені предмет і об'єкт дослідження, його мета і завдання, розкриті наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, описано структуру дисертації.

У першому розділі визначені теоретичні засади графічної лінгвістики та орфографіки, проаналізовано співвідношення прескриптивної та функціональної мовної норми та їх співвідношення на орфографічному та графічному рівнях, надано визначення функціонального графічного утворення та проведено їх класифікацію.

У другому розділі визначено роль письмової комунікації в сучасному французькому суспільстві, визначено роль засобів масової комунікації у створенні нової функціональної графічної норми та проведено аналіз літерних і нелітерних знаків з погляду їх ненормативного вживання в письмовому мовленні.

Третій розділ присвячено визначенню функцій нових утворень французької графічної системи, а також аналізу перспектив їх розвитку та асиміляції у нормативному письмовому мовленні.

У висновках викладено теоретичні та практичні результати проведеного дослідження.

Роботу завершують два додатки та списки використаної літератури, довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Поняття прескриптивної та функціональної норми у сучасній системі письма французької мови" зазначається, що проблеми письма стають самостійним об'єктом лінгвістичних досліджень в середині XX століття, коли в лінгвістиці поступово починає формуватися наука про письмо -- графічна лінгвістика. Об'єктом цієї науки є письмо, письмовий текст, писемність, писемний знак, предмет теорії письма -- виявлення можливих засобів графічної передачі мовних одиниць в цілому, або тільки їх звукового аспекту. До складу графічної лінгвістики входять такі спеціальні дисципліни, як графіка, орфографіка та графеміка. Питанню опису орфографічної системи французької мови та виявленню існуючих у ній закономірностей присвячені роботи Л. В. Щерби, В. Г. Гака, Н. А. Катагощиної, К. А. Ганшиної, Т. О. Амирової, М. Н. Петерсона, Г. Г. Крючкова, А. Мартіне, Р. Тимоньє, К. Бланш-Бенвеніста, А. Шервеля, В. Хоржейши, Н. Каташ, Ж. Ані та інших. Графіка - це рівень організації письма, який стосується абстрактних, елементарних графічних елементів, що безпосередньо співвідносяться лише з фонемами, а орфографія займається написанням конкретних мовних одиниць, що мають позначене (Г. Г. Крючков). Ми розглядаємо орфографію як своєрідний місток між двома мовними системами - письмовою і усною мовами, низкою відносностей між окремими елементами обох систем. Діалектичне протиставлення абстрактного, формального (графіка) і конкретного, значимого (орфографія) лежить в основі нашого уявлення про розмежування графіки і орфографії. Дану роботу проведено у рамках орфографіки - науки про значимі орфографічні елементи письма, про їх структуру, загальні та специфічні функції, підсистеми, предметом дослідження якої є орфографія та її явища, які мають функціональне навантаження.

Графічна система будь-якої мови базується на візуальній пам'яті, правильне використання якої забезпечує реалізацію письмової комунікації у просторі та у часі. Для того, щоб повідомлення було зрозумілішим, його значення слід передати графічними одиницями. Саме ця необхідність асоціювати графічну форму зі значенням породжує кодифікацію форм, забезпечує їх швидке розпізнавання та декодування отримувачем інформації. Норма, як і все в мові, повільно, проте безперервно, розвивається під впливом низки лінгвістичних та лінгвальних чинників. Для реалізації мовних процесів сьогодні характерне свідоме порушення найбільш категоричних „догматичних” норм, і передусім ми розглядаємо порушення графічної норми. Саме тут, на нашу думку, відбуваються найбільш помітні зміни, певна революція в області норм.

Дослідженням норми, одного з центральних лінгвістичних понять, займались багато вітчизняних, російських та західноєвропейських вчених: В. В. Виноградов, А. А. Потебня, Л. В. Щерба, В. Г. Гак, В. А. Іцкович, Р. Р. Каспранський, Б. Н. Головін, В. Гумбольдт, В. М. Бухаров, Ф. де Соссюр, Е. Косеріу, В. Потьє, В. Гавранек, Ф. Ельгорски, А. Едлічка та інші. Більшість учених вирізняють декілька аспектів мовної норми - абсолютну, об'єктивну та аксіологічну (В. Г. Гак), дескриптивну та імперативну (Ф. Ельгорскі). Ми оперуемо двома поняттями норми, а саме поняттям норми прескриптивної, що є абстрактною категорією, еталоном, якого повинні дотримуватися носії мови та поняттям норми функціональної, що є мовною реалізацією, яка містить у собі широкі можливості мовленнєвої поведінки. Найбільший інтерес становить поняття функціональної норми, як відображення реалізації мовленнєвої діяльності та її вплив на нормотворчі процеси у суспільстві.

Ми розглядаємо функціональну норму з позиції узусу мовних засобів в сучасному суспільстві, враховуючи при цьому цілу низку лінгвістичних та соціальних параметрів, таких як мовна варіативність, комунікативна ситуація, ряд соціальних чинників, вік, стать, належність до певної соціальної групи та ін. Відомо, що процес реального вживання мови передує процесу кодифікації мовних явищ, отже, з часом норма здатна зазнавати змін, які можуть виявлятися у появі дублетних форм на всіх рівнях мовної структури, або в переході розмовних форм у розряд нормативних.

Формуванню норми як результату кодифікації, тобто цілеспрямованого впорядкування мови, узаконення її правилами та приписами, передує процес її формування у мовленні та прийняття її мовним колективом - саме на цьому етапі відбувається процес створення нової форми, розширення її функціональної сфери, кількісна активізація, що поступово приводить до її функціонування в якості варіанта нормативної форми. Розгляд норми з позицій її функціональності, надає можливість простежити її еволюційний характер та обґрунтувати її безперервний взаємозв'язок із мовленнєвою діяльністю суспільства. Зважаючи на вищезазначене, ми визначаємо основне поняття нашого дослідження, а саме некодифіковане графічне явище, як нове мовне явище графічної системи французької мови, що відзначається продуктивністю та зростаючою уживаністю.

Для письмової комунікації сьогодні характерне свідоме порушення найбільш категоричних норм, яке ми розглядаємо не як власне помилку, а як cвідоме відхилення від норми з певним комунікативним ефектом. Унаслідок проведення аналізу некодифікованих графічних утворень та функціональних відхилень від норми розроблено таку схему-класифікацію (див. рис. 1): Рис. 1. Класифікація функціональних графічних утворень

У другому розділі "Особливості некодифікованих графічних утворень сучасного французького письма" розглядається письмова комунікація, чільне місце у якій сьогодні займає сфера засобів масової інформації (як усних, так і друкованих), а саме практична, особлива мова засобів масової інформації, за допомогою якої мовленнєві твори створюються за зразком усного спілкування з читачем, із використанням лексичних та інших засобів, притаманних безпосередньому мовленнєвому акту. За таких умов відбувається відбір мовних засобів із загального неформального регістру, які на даний момент сприймаються як доцільні, адекватні для письмової реєстрації, що приводить до створення нового варіанта функціональної норми і в кінцевому результаті впливає на розвиток загальнонаціонального мовленнєвого стандарту. Відбувається цілком очевидне зниження ("усереднення", "масовізація") мовленнєвого стандарту, яке супроводжується активним вторгненням елементів розмовної мови у письмову комунікацію. Варто зазначити, що тут існує і зворотній зв'язок, адресат сприймає "опосередкований" узус ЗМІ як зразок мовленнєвого етикету, взірець, якого слід дотримуватись. Таким чином, мова ЗМІ стає еталонним, нормотворчим фактором, що впливає на формування норми сучасної літературної мови, а також на рівень мовної культури в цілому.

Демократизація громадського життя, скасування цензурних обмежень, декларована в сучасному суспільстві свобода слова визначають такі загальномовні тенденції, як лібералізація мови, посилення впливу спонтанної мови на підготовлену, усної - на письмову і навпаки. В контексті концептуальних змін у сфері масової комунікації і, насамперед, поетики публіцистичного тексту наприкінці 80-их - початку 90-их років минулого століття відбулася певна революція в мові засобів масової інформації, найпомітнішим елементом якої стало гіперактивне входження до повсякденної журналістської практики прагматично зорієнтованих мовних засобів. Сьогодні мова ЗМІ дедалі більше стає схожою на розмовне мовлення, хоча письмова норма й вимагає прискіпливого вибору мовного засобу та максимального наближення усного висловлювання до нормативного. Саме тут вибір мовного засобу спирається на засади функціональної норми, яка, як ми вже зазначали у першому розділі нашої роботи, є нормою мовлення.

У контексті оперування мовою це також може зумовлювати появу індивідуальних (ідіолектних) та спеціальних письмових кодів, які дозволяють певним групам людей, які ними володіють, користуватися мовою, іноді незрозумілою, або недостатньо зрозумілою для інших. Власне умовно створені усні мови, такі як арго або верлан, функціонують за тим самим принципом. Індивідуальний графічний код, можна порівняти із почерком: за відсутності паперу та ручки, орфографія слів, стиль друкованих символів, особливості пунктуації стають неповторними ознаками стилю комунікантів.

Нестача в письмовому повідомленні невербальних та екстралінгвальних засобів комунікації вирішується цілою низкою спеціальних графічних засобів, як нормативних з точки зору прескриптивної норми, так і некодифікованих. Проте, пам'ятаючи про те, що вихід за рамки норми є ретельно продуманим засобом прагматичного впливу, ми відносимо графічні порушення норми до сфери реалізації функціональної норми, вважаємо їх доцільними та функціонально виправданими.

Результати проведеного нами дослідження доводять, що в процесі реалізації прагматичної, інформативної та розважальної функцій ЗМІ на графічному рівні беруть участь як літерні - 27,5 % всіх прикладів, так і нелітерні знаки французької орфографії, а саме діакритичні та пунктуаційні знаки - 15 % та інтерлітерні знаки, з них апостроф - 13 %, дефіс - 7,5 % та інтервал - 2 %, цифри - 9 %, спеціальні наукові, зокрема математичні, знаки - 8 %, знаки-символи (піктографічні та ідеографічні знаки) - 3 %.

Ненормативне вживання великої літери може бути зумовлено прагненням створити оригінальний образ слова (Xperience mag), оригінальний заголовок (Ophйlie, Hophйlie, Auphйlie), успішний рекламний образ (CHANEL CHANCE), для передачі екстралінгвальних особливостей, таких як гучність голосу, інтонація, наголос (Je triche un peu sur mon age. CHUUUT!), для передачі звучання слова (Ki S?,), звуконаслідування (Hiiiiih mon mec, mon portable et moi... comment surviiivre? HІІІН!!!). Літерні знаки беруть участь у творенні нових форм слів шляхом скорочення, або абревіації, серед яких виділяємо три типи: усічення (серед яких виділяємо кілька типів: 1) відсікання початкової частини слова: zique, blиme, mon 'ti doudou; 2) відсікання другої складової багатоскладового слова: йcolo, bio, philo; 3) відсікання кінцевої частини слова до голосної: sympa, cinй, ordi, perso, conso, pro, Sarko vs Sйgo; dico, vulgo, Je suis une vraie New-Yorkaise intello; 4) відсікання кінцевої частини слова до приголосної fac, bac, anniv, appart, coloc, sans provoc); скорочення словосполучень (SVP (s'il vous plaоt), MDR (mort de rire), PLPP (pas libre pour parler), UPM (un petit moment), TOK (t'es OK?), TLAD (tu l'as dit), JV (j'y vais), B.A. (besoin d'acheter), BCBG (bon chic bon genre), DS (назва журналу, що є скороченням від De Societй, читається "dйesse" - богиня); злиття слів або телескопія (LancaStore, Guidbac, redac'chef, Quat'Saisons). Завдяки своїй універсальності та загальнодоступності літерні знаки стають продуктивним засобом творення нових графічних форм і активно використовуються як для економії часу та простору в письмовій комунікації, так і для створення незвичних графічних образів.

Нелітерні знаки, більшість з яких є одиницями графічного рівня, що не мають звукових аналогів, можуть брати участь в реалізації комунікативної функції спілкування лише на рівні графічного мовлення і поєднувати свою прагматичну заданість з фонетичною функцією, вказуючи на певний звуковий аналог. У творенні некодифікованих новоутворень беруть участь такі нелітерні знаки: цифри (Exam1, aujourd'8, peau 2 luxe; sourcils 2 rкves, Koi 29?); наукові, зокрема математичні, знаки (La + belle voix du monde, Les 10 + beaux mecs de la planиte, Romeo + Juliet, Action longue durйe anti-gonflement + anti-frizz, Les +++ de ce truc, Vos ceintures de la + chиre, а la - chиre, Gйmaux = bon caractиre!, Nutella + Mousson de Canard Paul Predault + pizza quatre fromages = interdire en 2006); діакритичні знаки (Bф, mкme avec un chapф, Ф de Lancфme, De quoi vous faire bкккккle, entre tфa et mфa, L'amыr); інтерлітерні знаки, серед яких дефіс (super-chic, mйga-beau, K-Do, Sage comme une i-Maje, Mo-Mo-Motus, Miss Je-perds-mon-temps-sur-le-Net), апостроф (D'jette, Star Ac', Joyeux Anniv'!, Les Editions Monp'titpouillet, J'suis avec mon choux-choux, Au p'tit dej', tout est permis!), інтервал (Moncafй, vivrensemble, OPENdeTENNISmиres&filles, AdoroRio); знаки-символи (Petits CРазмещено на http://www.allbest.ru

eurs Croco'Choc, Notre coup de Размещено на http://www.allbest.ru

), пунктуаційні знаки (Comment rйagiriez-vous... si vous receviez un SMS (bah... oui par SMS voyons!! La technologie зa sert б quoi !!): “Je pense ke ja vais mettre un terme ... Bisou); та емотикони (Entre Indomptйe Original (bergamote + mangue), lol;) (pomme + fraise), et je T'M:-) (grenade + fruits de la passion), on choisit ce que l'on a envie de dire).

Як літерні, так і нелітерні знаки французької мови беруть активну участь у реалізації цілого ряду функцій ЗМІ, а саме прагматичної - за допомогою нестандартної графічної форми видання зацікавлює свого читача, популяризаторської - вживаючи на своїх сторінках нові графічні форми, мас-медіа тим самим доводять своїй читацькій аудиторії їх доречність й актуальність, та розважальної - адже всі експерименти з формою подання матеріалу мають на меті не лише інформувати читача, але й розважити його.

Сучасна французька орфографія відходить від чітких норм та правил, притаманних їй у минулі століття. Дослідження засобів відтворення усного мовлення у письмовому тексті дозволяють адекватно сприймати мотивовані відхилення від прескриптивної норми сучасної французької мови і правильно оцінювати їх комунікативне та прагматичне призначення, тим самим сприяючи формуванню, розвиткові та удосконаленню мовної компетенції.

У третьому розділі "Функціональне навантаження некодифікованих графічних утворень та перспективи їх асиміляції в системі письма французької мови" графічні новоутворення сучасного французького письма розглядаються з позицій функціонального підходу у лінгвістиці, який передбачає аналіз множинної функціональної природи мовних явищ, виходячи з їхньої семантики, структури, взаємодії з іншими одиницями, категоризації, функціонування у мовленні. Функціональний аналіз комунікації, як усної, як і письмової, дозволяє виявити ту соціальну роль, яку вона відіграє у суспільстві та допомагає повніше зрозуміти її сутність. У сучасну епоху збільшується значення комунікативної ефективності повідомлення, а саме його максимальної пристосованості для реалізації конкретних потреб комунікації. У зв'язку з цим актуальним є виявлення та дослідження мовних механізмів, які забезпечують ефективність мовної комунікації, зокрема графіки. Проведення функціонального аналізу некодифікованих графічних утворень дозволило виокремити такі їх функції: інформативну, прагматичну, стилістичну, експресивну, символічну та розважальну.

Інформативна функція некодифікованих графічних утворень здійснюється передусім завдяки їхній здатності до змістової компресії, що реалізується через принцип економії мовних засобів (Peugeot Neubauer 306 XT HDI 5 portes, 7 fringues = 5 tenues), а також шляхом створення найбільш виразних та доступних розумінню графічних засобів для передачі певного повідомлення (4 H par mois Internet + Tйlйcom = OF). Використання спрощеної фонетизованої орфографії у мережі Internet та для написання текстових повідомлень надає можливість передати якомога більше інформації за мінімальної кількості графічних символів (Tu fй koi 2m1?).

Під прагматичною функцією графічних утворень розуміємо функцію впливу, до якої належить мовленнєвий вплив, вивчення вербального керування людською поведінкою, моделювання соціальної та індивідуальної поведінки людей за допомогою мови, що особливо яскраво актуалізується в письмовій рекламі та в заголовках ЗМІ. Для реалізації прагматичного впливу французька орфографія широко використовує як літерні (glamourissima!; O de printemps; Rйlookez-vous!), так і нелітерні знаки (Marseille 4ever; sourcils 2 rкves; Reti · C Yeux; Le rendez-vous in-con-tour-na-ble; un accessoire super-canon-de-la-mort-qui-dйchire-sa-race; C'est ton Mag'; Fix'Mascara Impermйabilisant), а також різноманітні їх комбінації (Expo AVANT-G(ART)DISTE!; C koi 7 drфle 2 langue; Qltur LiTReR; Des petits cadeau qui viennent du Размещено на http://www.allbest.ru

). Вживання нетипових для традиційної орфографії елементів додає мові більшої виразності, підвищує її візуальну ефективність та сприяє створенню у читача необхідного враження. Таким чином, порушення орфографічної норми стає своєрідним містком між інформацією та її споживачем, ретельно продуманим засобом прагматичного впливу на нього.

Стилістична функція реалізується у разі передачі стилістичних та фонетичних особливостей усного мовлення:

J'ai fini m'man. Me v'la, me v'la, ya pas de crainte: il fait enсore jour.

Нормативних орфографічних та графічних засобів часто буває недостатньо для повної та адекватної передачі всього багатства інтонацій, логічних наголосів та емоцій усного мовлення. Саме в таких випадках актуалізується експресивна функція некодифікованих графічних утворень:

С'est pas la philosophie, c'est la po-li-ti-que!;

Et… c'est peut-кtre con... mais j'aime les COURGETTES!;

Coucou mon chou-fleur, je te souhait un Joyeux Anniv'!;

Je t'adooore йnormement, t'es gйnial, GROS bisous !!!.

Піктографічні та ідеографічні знаки беруть участь у реалізації символічної функції, особливо яскраво ця функція реалізується в сучасній друкованій рекламі. Рекламні тексти надають головного значення саме візуальним зображенням, не лише через їх універсальний характер, що відповідно допомагає сприйняттю, а головним чином тому, що вони обробляються іншою півкулею мозку, не допускаючи тієї міри раціоналізації, що має місце у разі сприйняття вербального тексту. Окрім того, завдяки різноманітним шрифтам, кольорам, елементам композиційного оформлення матеріалу друковані видання мають змогу виробити власний неповторний візуальний стиль.

Розважальна функція актуалізується у двох випадках: по-перше, вона може реалізовуватися адресантом і мати на меті розважити читача, або адресата, по-друге, творчий процес стає сам по собі розвагою для автора. У сучасних ЗМІ розважальна функція реалізується в коміксах, карикатурах, різноманітних ребусах. Для декого це стає ще одним способом творчого вираження шляхом створення власного ідіолектного коду. Саме цією можливістю самовираження пояснюється захоплення молоді використанням спеціальних кодів для текстових повідомлень та спілкуванням в електронних чатах, вживанням емотиконів, використанням оригінальних графічних форм у графіті, при чому в останньому випадку, графічні засоби стають мистецькою формою.

Своєрідність стилістично навантажених текстів ЗМІ може проявлятися в паралельному вживанні мовних (зокрема орфографічних) та екстралінгвальних (композиційно-графічних) засобів. До стилістичних графічних засобів відносимо сукупність засобів зовнішньої організації тексту, тобто засобів розміщення елементів і фрагментів тексту (абзаців, заголовків, підзаголовків) по відношенню один до одного, а також інші поліграфічні засоби (розміри та види шрифтів, засоби їх чергування, засоби друку, тощо). Для багатьох друкованих видань характерним є послідовне використання певних шрифтів, кольорів, особливостей оформлення обкладинок та перших шпальт, що надає читачеві можливість швидко вирізняти потрібний йому журнал чи газету серед розмаїття інших публікацій. Окрім завоювання лояльності аудиторії, використання подібних графічних засобів надає інформативному тексту зорової виразності, що сприяє процесу спрощення сприйняття його змісту. Для візуально-прагматичного оформлення текстів використовуються такі графічні засоби: 1) написання окремих літер, слів чи речень шрифтом, що відрізняється від шрифту всього тексту (Ce que vous allez (sыrement) rater; Un quArtier, un village); 2) написання слів із великих літер (le POUVOIR des BASES de MAQUILLAGE); 3) прописні літери - для виділення в текстах власних назв (les lectrices du magazine Elle; son dernier oeuvre Un gars, une fille); 4) відсутність інтервалу: а) з виділенням іншого слова інтенсивністю шрифту (maisondйco); б) з виділенням іншого слова курсивом, кольором, або іншим шрифтом (mйlimйlо); в) без жодних графічних оформлень (modeinfo). Прагматико-стилістичний прийом полягає в тому, що графічна презентація тої чи іншої одиниці висловлювання чи тексту відрізняється від графічної презентації всього тексту, завдяки чому і створюється особливе графіко-стилістичне оформлення тексту.

Проведене дослідження особливостей письмової комунікації в мережі Інтернет дозволило виокремити ряд характерних ознак, притаманних письмовому спілкуванню: 1) наближеність письмового спілкування до його усної форми, що зумовлює використання лексики та синтаксису, характерних для усного розмовного мовлення (Ce soir, cй la teuf chez mфa!); 2) використання спрощеної орфографії та пунктуації з метою економії мовленнєвих зусиль (Slt, C lenfR, chui ipR streC. J naRT ps 2 RviZ my exam1. J x ke j ne serй Jamй prкt а tps, surtt en hist-GO.); 3) використання графічних засобів з метою передачі екстралінгвальних особливостей усного мовлення на письмі (Une ENOOOOOORME envie d'amour); 4) використання індивідуальної - ідіолектної - орфографії, а саме створення певного, часто яскраво вираженого стилю автора, що проявляється передусім у виборі певних графічних засобів (Coucou le meileur konseil ke je peu te donй c de suivre les recomandations de tezami jte jure sa marche allez bizou a vou et surtt a toi et courage tu peu le fere!).

Зміни на графічному та орфографічному рівнях французької мови є віддзеркаленням потужної тенденції, характерної для усного мовлення: не лише громадськість, але й лінгвісти визнають функціонування нового варіанта французької мови. В мас-медіа його називають по-різному: "langue des citйs" (мовою міста), "parler des jeunes" (говіркою молоді) та навіть "nйo-franзais" (нео-французькою мовою). Ця нова мова є характерною для молоді з усіх соціальних прошарків, не має чітко-визначених регіональних відмінностей та користується надзвичайною популярністю у віковій категорії від 14 до 26 років. Цей новий варіант французької мови відзначається великою кількістю нової лексики, створеної як на базі запозичень з арабської, африканських мов та англійської, так і на базі власне французької мови - особливого розквіту набувають верлан та арго. Стандартизації нових явищ сучасної французької мови сприяє їх активне використання в музиці та кінематографі, в друкованих засобах масової інформації та коміксах, а також їх фіксація в словниках.

Основними цілями вживання некодифікованих графічних утворень у сучасній французькій письмовій мові вважаємо такі: 1) пошук найбільш виразних графічних засобів для передачі інформації; 2) задоволення потреби письмового вираження експресії, як у ЗМІ, так і в міжособистістному спілкуванні; 3) вживання нетрадиційних засобів для створення певного стилістичного або естетичного ефекту, та 4) використання різноманітних лексичних комбінацій, мовних ігор, свідомого порушення мовних норм, які вимагають відповідної "нетрадиційної", ненормативної графічної форми.

Проникнення особливостей усного мовлення в письмове, їх постійний взаємовплив та роль, яку графічні засоби відіграють при відтворенні на письмі екстралінгвальних особливостей мовлення, а саме інтонації, емфатичного наголосу, експресії та емоцій, дозволяють говорити про появу нового явища французької орфографії, а відповідність нових графічних явищ певним критеріям та принципам свідчить про започаткування процесу їх поступової стандартизації та асиміляції в нормативному письмі.

Володіння нормою передбачає вміння не лише говорити правильно і відрізняти правильні в мовному відношенні висловлювання від помилкових, але й використовувати мовні засоби доречно - по відношенню до комунікативної ситуації. Умисне порушення норми зазвичай має певну мету: жарт, іронія, мовна гра, і в такому разі йдеться не про помилку, а про мовленнєвий прийом, який свідчить про свободу, з якою людина користується мовою, свідомо використовуючи цей прийом всупереч нормативним настановам. Значне функціональне навантаження некодифікованих графічних утворень у сучасному французькому письмі свідчить про те, що вони є саме прикладами мовленнєвих прийомів. Хоча орфографічні норми французької мови традиційно належать до стійких, однозначних норм, проте функціональна графічна норма виявляється менш категоричною й однозначною, оскільки здебільшого залежать від стилю, можливих емоційних та експресивних відтінків вираження думки. Ми вважаємо, що нові явища графічної системи французької мови поступово асимілюються функціональною нормою мовлення, а в перспективі деякі з них можуть стати частиною кодифікованої прескриптивної норми мови.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та проведено функціональний аналіз некодифікованих утворень сучасного французького письма, кінцевою метою якого є визначення вільних ресурсів виразності та комбінаторики літерних і нелітерних знаків французької графіки. Відзначається, що невпинне зростання ролі письмового та письмово-друкованого мовлення є закономірним наслідком її переваг перед усно-звуковою мовою в цілій низці проявів суспільно-мовної практики.

Комунікативно-виразні особливості письма, його система диференційних ознак якісно та кількісно відрізняються від системи диференційних ознак звукової мови, що створює для письмової мови нові можливості. У матеріалі графіки, хоча за кожним знаком і зберігається надане узусом значення, завжди залишається вільний простір для експресії та комбінаторики, внаслідок чого письмова мова отримує широкі можливості для вираження нескінченного розмаїття смислів та забезпечує необхідний простір для розвитку вербальної комунікації.

В історії цивілізації письмова (а згодом, друкована) мова виявляється значно більш дієвим засобом творення, накопичення, зберігання та передачі як в просторі, так і в часі, знань та норм культурної діяльності людини. Письмова мова, яка володіє не лише власним творчим матеріалом, але й має значні перспективи для його розвитку в сучасному світі, постає на історико-культурній арені як нова семіотична система, що відповідає новому етапу історичного розвитку суспільства знань і нових інформаційних технологій.

Норма мови відображає типове використання можливостей, які надаються системою, в залежності від учасників, сфери, умов та цілей комунікації. Норма може змінюватися в межах системи за умов появи нових норм, які поступово витісняють старі, зазвичай, під впливом низки екстралінгвальних факторів. Прескриптивна мовна норма зображає структуру мови на даному етапі, вона є статичною, проте мовленнєва практика часто існує всупереч нормативним приписам, і протиріччя між тим, як потрібно говорити і як насправді говорять, стає рушійною силою еволюції мовної норми. Саме в процесі спілкування суспільство будує структуру мови, формує мовленнєві варіанти мовних одиниць, обирає найкращі з них, активізує, стабілізує їх уживання. Як наслідок відбувається прийняття найбільш доцільних засобів до загального вжитку. Функціональна норма мови відображає типове використання можливостей, які надаються системою, в залежності від учасників, сфери, умов та цілей комунікації, та може змінюватися в межах системи за умови появи нових норм, які поступово витісняють старі, зазвичай, під впливом низки екстралінгвальних факторів.

Оскільки для письмової комунікації сьогодні характерне свідоме порушення найкатегоричніших норм, приклади некодифікованих графічних утворень розглядаються не як власне помилка, а як cвідоме відхилення від норми з певним комунікативним і/або прагматичним ефектом. Графічні відхилення від норми поділяються на оказіональні (авторські та безособистістні), спеціальні (уживані в певних комунікативних ситуаціях) та асимільовані (які, в свою чергу, поділяються на частково асимільовані та цілком асимільовані).

Сучасне усне і письмове мовлення перебувають в процесі постійної взаємодії, яке виявляється в намаганні зробити закони письмової мови подібними до законів усної і, навпаки, закони усного мовлення до законів письмового. Передача на письмі особливостей усного мовлення виконує певне комунікативне завдання, а саме, збільшує експресивність висловлення. Нестача в письмовому повідомленні невербальних та екстралінгвальних засобів комунікації вирішується цілою низкою спеціальних графічних засобів, як нормативних з точки зору прескриптивної норми, так і некодифікованих. Вважаючи вихід за рамки норми ретельно продуманим засобом прагматичного впливу, ми відносимо графічні порушення норми до сфери реалізації функціональної норми, вважаємо їх доцільними та комунікативно-виправданими.

Сучасне французьке письмо оперує низкою графічних елементів, які дозволяють реалізувати комунікативний вплив на адресата. З цією метою можуть використовуватися у своїх некодифікованих функціях літерні знаки, а також різноманітні нелітерні знаки, а саме діакритичні знаки, інтерлітери, спеціальні наукові знаки, піктографічні та ідеографічні знаки, а також знаки пунктуації.

Функціональне навантаження графічних утворень сучасної французької мови, а саме реалізація ними інформативної, прагматичної, стилістичної, експресивної та розважальної функцій, свідчить про збільшення тієї ролі, яку вони відіграють в процесі комунікації. З умовного та вторинного коду фіксації усного мовлення на письмі вони перетворюються на потужний інструмент здійснення мовленнєвого впливу на адресата.

Відзначається, що частотність, певна типовість, функціональне навантаження некодифікованих графічних форм та поява універсальних правил їх формування та використання свідчить про започаткування процесу стандартизації та асиміляції подібних графічних новоутворень у нормативному письмі. Частотність уживання та поширеність подібних графічних явищ дозволяє говорити про перспективи їх входження до функціональної норми французької мови, як такої, що відображує реальну мовленнєву поведінку сучасного суспільства.

Вперше проведене дослідження некодифікованих графічних утворень сучасного французького письма з позицій функціональної лінгвістики надало змогу розробити класифікацію нових графічних явищ за їх формальними характеристиками та комунікативними особливостями і визначити перспективи подальших досліджень продуктивних елементів французької графіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Сизенко А. С. Прагматична функція нелітерних знаків сучасної французької орфографії // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. / Київськ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. - Вип. 12, к. 2. - С. 240-244.

Сизенко А. С. Вплив інформаційних технологій на сучасну французьку орфографію // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. / Київськ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2005. - Вип. 16, к. 2. - С. 183-185.

Сизенко А. С. Реалізація прагматичної функції літерними знаками французької орфографії // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. / Київськ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2005. - Вип. 18, к. 2. - С. 164-167.

Сизенко А. С. До питання співвідношення норми і мовленнєвої практики // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. / Київськ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2007. - Вип. 24, к. 3. - С. 28-31.

Сизенко А. С. Функціональне навантаження некодифікованих графічних засобів у сучасній французькій письмовій мові // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. / Київськ. нац. лінгвіст. ун-т. - К. Вид. центр КНЛУ, 2007. - Вип. 19. - С. 171-175.

Сизенко А. С. Особливості графіки французької мови // Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур: ХІ міжнародна конференція, 25-26 листопада 2005 р.: тези доп. - Дніпропетровськ, 2006. - С. 243-244.

АНОТАЦІЯ

Сизенко А.С. Функціональні характеристики некодифікованих графічних утворень у сучасному французькому письмі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.05 - романські мови. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

У дисертації розглянуто нові графічні явища французької мови відносно загальнолінгвістичних понять норма мови / норма мовлення та проаналізовано їх функціональні характеристики. Встановлено, що наразі формується функціональна норма мови, яка відображає використання можливостей, що надаються системою, в залежності від учасників, сфери, умов та цілей комунікації, та може змінюватися в межах системи під впливом низки лінгвальних та екстралінгвальних факторів. Розроблено класифікацію некодифікованих графічних утворень французької мови за їхньою формою, способом творенням та сферою вживання. Встановлено, що функціональне навантаження некодифікованих графічних явищ зумовлено прагненням забезпечити максимальну ефективність письмової комунікації, для чого використовуються різноманітні графічні літерні та такі нелітерні знаки як цифри, наукові знаки, діакритичні знаки, апостроф, дефіс, інтервал, а також пунктуаційні та піктографічні знаки. Виокремлено основні функції некодифікованих графічних утворень, а саме інформативну, прагматичну, стилістичну, експресивну та розважальну. Доведено, що нові графічні явища французького письма мають системний характер та визначено перспективи входження нових некодифікованих явищ до функціональної, а слідом до прескриптивної норми французької мови.

Ключові слова: графічне утворення, графіка, літерний знак, нелітерний знак, функціональна норма, прескриптивна норма, кодифікація, функціональне навантаження.

АННОТАЦИЯ

Сизенко А.С. Функциональные характеристики некодифицированных графических образований в современном французском письме. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.05 - романские языки. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2008.

В диссертации исследованы новые графические образования французского языка относительно общелингвистических концепций норма языка / норма речи и проанализированы их функциональные характеристики. Разработано рабочее определение некодифицированного графического образования как нового языкового явления графической системы французского языка, которое отличается продуктивностью и употребительностью. Проведено разграничение между прескриптивной нормой языка, как абстрактной категории и эталона, которого должны придерживаться носители языка, и функциональной нормой речи, которая является языковой реализацией и предполагает широкие возможности речевого поведения. Функциональная норма рассматривается с позиции узуса языковых средств в современном обществе с учетом ряда лингвистических и социальных параметров, таких как языковая вариативность, коммуникативная ситуация, принадлежность к определенной социальной группе, возраст, пол и т.п. Поскольку непосредственное употребление языка предшествует процессу его кодификации, со временем норма подвергается изменениям, которые могут проявляться в возникновении дублетных форм на всех уровнях языковой структуры или переходе разговорных форм в разряд нормативных. Исследование нормы с позиции ее функциональности дает возможность отследить ее эволюционный характер и обосновать ее беспрерывную связь с речевой деятельностью общества. Показано, что для письменной коммуникации сегодня характерно нарушение самых категоричных норм, которое мы рассматриваем не как ошибку, а как сознательное отклонение от нормы с определенной коммуникативной целью. Разработана классификация некодифицированных графических образований, согласно которой они разделяются на окказиональные (авторские и безличностные), специальные (употребляемые в определенных коммуникативных ситуациях) и ассимилированные (которые, в свою очередь, разделяются на частично ассимилированные - употребление которых является нарушением нормы, но адекватная интерпретация которых не вызывает сложностей у адресанта, и полностью ассимилированные или кодифицированные - употребление которых закреплено в словарях). Установлено, что функциональная нагрузка некодифицированных графических явлений обусловлена стремлением обеспечить максимальную эффективность письменной коммуникации, для чего используются разнообразные буквенные и небуквенные знаки. Современная устная и письменная речь находятся в процессе постоянного взаимодействия, которое проявляется в попытках сделать законы письменного языка максимально приближенными к законам устной речи и наоборот. Показано, что передача на письме особенностей устной речи выполняет определенное коммуникативное задание, а именно, повышает экспрессивность высказывания. Нехватка в письменной коммуникации невербальных и экстралингвальных средств компенсируется целым рядом специфических графических средств, как нормативных с точки зрения прескриптивной нормы, так и некодифицированных. Поскольку выход за рамки нормы считается тщательно продуманным средством прагматического влияния, примеры нарушения графической нормы относятся к сфере реализации функциональной нормы и считаются коммуникативно-оправданными. В современном французском языке существует целый ряд графических элементов, с помощью которых можно оказать коммуникативное влияние на адресата. С этой целью используются в своих некодифицированных функциях буквенные знаки, а также разнообразные небуквенные знаки, такие как цифры, специальные научные знаки, диакритические знаки, межбуквенные знаки (апостроф, дефис, интервал), знаки-символы (пиктограммы и идеограммы), а также знаки пунктуации. Выделены основные функции некодифицированных графических образований, а именно информативная, прагматическая, стилистическая, экспрессивная и развлекательная. Функциональная нагрузка графических образований и реализация ими указанных функций свидетельствуют об увеличении той роли, которую они играют в процессе письменной коммуникации. Из условного и вторичного кода фиксации устной речи на письме они превращаются в мощный инструмент оказания речевого влияния на адресата. С учетом основных характеристик стиля средств массовой информации, а именно информативности и стандартизации, определено, что большинство экспериментов с графической формой слова продиктованы тенденцией к экономии языковых средств, а их частотность, определенная типичность, функциональная нагрузка и формирование универсальных правил их образования и употребления свидетельствуют о начале процесса ассимиляции подобных графических новообразований в нормативном письменном языке. Доказано, что новые графические явления французского письма несут системный характер и определены перспективы вхождения новых некодифицированных явлений в функциональную, а следом и в прескриптивную норму французского языка. Впервые проведенное исследование некодифицированных графических образований современного французского письма с позиций функциональной лингвистики позволило определить перспективы дальнейших исследований продуктивных элементов французской графики.