Категорія градації в сучасній українській літературній мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

УДК 811. 161. 2'37(043.3)

Категорія градації в сучасній українській літературній мові

10.02.01 - українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук

Марчук Людмила Миколаївна

Київ 2008

Дисертація є рукописом.

Роботу виконано у відділі стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України.

Захист відбудеться « 21 » жовтня 2008 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 Інституту української мови НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту української мови та Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано « 20 » вересня 2008 року

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук В.М. Фурса

АНОТАЦІЯ

Марчук Л.М. Категорія градації в сучасній українській літературній мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Інститут української мови НАН України, Київ, 2008.

У дисертації вперше комплексно проаналізовано функціонально-семантичну категорію градації в сучасній українській літературній мові. Досліджено різнорівневі засоби вираження градації та описано парадигматичні й синтагматичні відношення всередині категорії. Розмежовано її ядро і периферію. Виокремлено семантичні різновиди градаційних висловлень. Установлено парадигматичний і синтагматичний вектор градації у складній системі градаційних відношень, які відображають суб'єктивно-об'єктивні зв'язки навколишнього світу. Визначено градаційну лексику, що реалізує градаційну функцію, та вперше укладено реєстр цієї лексики. Категорію градації витлумачено через призму таких основних детермінаторів, як категорії оцінки, інтенсивності та міри. Систематизовано засоби вираження градації на теоретичних засадах лексикології, семасіології, словотвору, морфології, синтаксису, прагматики та стилістики. Запропоновано схему виявлення категорійних градаційних засобів у сучасній українській літературній мові.

Ключові слова: категорія градації, градатор, градаційна ситуація, градаційні відношення, градуювання, градація, шкала градації, градаційне висловлення, градаційна лексика, градотатив, градосема.

АННОТАЦИЯ

Марчук Л.Н. Категория градации в современном украинском литературном языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 2008.

В диссертации впервые осуществлен анализ градации в украинском языке как функционально-семантической категории. Исследованы разноуровневые способы выражения семантики градации. Рассмотрена структура (ядро и периферия) функционально-семантического поля градации с учетом парадигматических и синтагматических отношений в системе украинского языка. Проанализированы семантические разновидности градационных структур, свойственных украинскому языку.

Дано определение лингвистическому градуированию как выражению мерительного отношения говорящего-субъекта к предмету речи (объекту) разноуровневыми языковыми средствами. Языковое содержание градации представлено как градуальный признак, специфика котрого заключается в передаче говорящим (самой) высокой или (самой) низкой степени признаку, процессу, действию, речи.

В сложную комплексную структуру семантики градации входят градуирующий субъект, градуируемый объект, характер градуирования (предикат), основание градуирования (отношение к норме: норма - социальный стандарт, выше / ниже нормы - субъективное мерительное отношение).

Определено, что экспликация свойственна собственно градуальным высказываниям в украинском языке, целью которых является градация. Для украинских градуальных высказываний характерна экспликация компонентов содержания и языковых средств их выражения в комплексе - суффиксы субъективной оценки; наречия меры и степени; усилительные частицы; компаративы, суперлятивы и элятивы; прагматические градуальные предикаты больше (чем) / меньше (чем); компаративные предложения; сложные синтаксические конструкции с градационными союзами и специфическим лексическим составом.

Импликация в лексико-семантических парадигмах и синтагмах осуществляется либо через лексико-семантические оппозиции, либо через контекст.

Градационная оппозиция представляет такой тип оппозиций, при которой имеющиеся члены характеризуються различной степеню (градацией) одного и того же признака. В лексико-семантической системе украинского языка градуальная оппозиция охватывает значительный пласт антонимов, а синонимические средства дают возможность всесторонне передать градационное значение предмета, признака, явления действительности.

В диссертации разграничена система языковых средств, представляющих ядро и периферию функционально-семантического поля градации. Специфическая организация перифериии поля градации в украинском языке отражает следующие закономерности: 1) вовлечение союзов, частиц, местоимений; 2) роль контекста в передаче характера градуирования высказывания; 3) наличие переходных явлений между полем градации и полями с семантической доминантой количества, отрицания, оценки, интенсивности.

Предложено обоснование понятия градационной лексики и впервые составлен словарь украинской градационной лексики. Градационная лексика поделена на основную (прилагательные, существительные, глаголы) и вспомагательную (местоимения, частицы, причастия).

Наиболее продуктивный способ выражения градации - словообразовательный. В украинском языке достаточно продуктивными являются субъективно-оценочные суффиксы существительных, префиксы, образующие формы прилагательных и глаголов.

На предельную степень выражения признака указывают в современном украинском языке приставки ультра-, супер-, екстра-, гипер- и др.

Значение избыточной интенсивности действия выражается глагольной приставкой пере-.

Для выражения уменьшительного словообразовательного значения используется приставка недо-: недосолити.

Описаны способы передачи градации на морфологическом и синтаксическом уровнях.

Синтаксические конструкции используются для достижения коммуникативной цели в речевой ситуации. Цель градуального высказывания определена в исследовании как возможность в большей или меньшей мере проявления отношения разного рода объектов на шкале градации.

К выразителям градационных семантико-синтаксических отношений относим такие градационные союзы: не просто… а(й); не просто… але й; не стільки… скільки; не стільки… як; не так… як; не те що… а(й); не те що… але(й); не те що… а навіть; не те щоб… але; не тільки… а й; не тільки… але й; не тільки… але навіть; не тільки… а навіть; не тільки… а ще й; не тільки… ще й; якщо не; якщо не… то; якщо(й) не… то хоч(би); якщо(й) не… то хоча(б).

Разнообразные градационные оттенки в семантике простых предложений предоопределены структурой предложения, порядком слов, наличием усилительных частиц, интонацией.

Ключевые слова: категория градации, градуатор, градационная ситуация, градационные отношения, градуирование, шкала градации, градационное высказывание, градационная лексика, градотатив, градосема.

SUMMARY

Marchuk L.М. Category of gradation in modern Ukrainian literary language - Manuscript.

Thesis for a doctoral degree in philology, specialty 10.02.01 - Ukrainian Language. - Institute of Ukrainian language of NAS of Ukraine. Kyiv, 2008.

In the thesis the analysis of gradation in Ukrainian language as a functional-semantic category has been made for the first time. The means of gradation expression of different levels have been investigated and the paradigmatic and syntagmatic relations whthin the category is described. The core and periphery of functional-semantic field of gradation are differentiated. The semantic types of gradational expressions have been marked out. The the paradigmatic and syntagmatic vector of gradation in the complicated system of gradational relations, which reflects the subjective-objective connections, has been investigated. The gradational vocabulary, which realizes the gradational function of Ukrainian language, has been studied and the vocabulary of this lexicon has been made for the first time. The category of gradation was explained through in the light of such main determinators as gategory of evaluation, intensity, measure. The means of gradation creation have been investigated in complex on the theoretical statements of Lexicology, Semasiology, Word building, Morphology, Syntax, Pragmatics, and Stylistics. The sheme of discovering of gradation creation means in the modern Ukrainian literary language has been prpounded.

Key words: category of gradation, gradient, gradational situation, graduation, the gradational scale, the gradational expression, gradation, the gradational lexicon, lingual result of the graduation, gradation seme.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Поняття градації розглядали з різних науково-теоретичних позицій у філософії, логіці та психології, оскільки об'єктивний градаційний поділ світу пов'язаний із психічним, емоційним та оцінним станом комуніканта-суб'єкта і його соціальним досвідом. Це зумовило появу певного погляду на довкілля як на сітку градації, де за кожним градаційним рівнем можна розташувати конкретну ознаку предмета та його мовний відповідник.

Градація відіграє значну роль у процесах концептуалізації та категоризації, бо є засобом знань про міру, ступінь та інтенсивність різних феноменів. Дослідження комунікативно-функціонального аспекту градації сприяє впорядкуванню знань про навколишній світ та забезпечує можливість осмислення механізмів породження і сприйняття текстів.

Уперше градацію на матеріалі французької мови виділив Е.Сепір, який розробив поняттєвий апарат цієї лінгвістичної проблеми та вказав на перспективи її дослідження.

Проблему семантичної градації поглиблено в працях таких зарубіжних мовознавців, як Д. Болінджер, М. Бірвіш, Д. Льюїс, Ч. Освуд та ін.

У російському мовознавстві різним аспектам цієї проблеми присвячено дослідження В.В. Бабайцевої, В.А. Бєлошапкової, В.В. Виноградова, О.А. Земської, М.С. Трубецького, Н.Ю. Шведової, С.М. Колесникової, Т.В. Подуфалової, О.І. Шейгал.

У сучасному українському мовознавстві дослідники торкалися лише часткових питань категорії градації (І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, Н.В. Гуйванюк, В.І. Кононенко, Т.А. Космеда, М.П. Кочерган, О.І. Нечитайло, І.І. Слинько, С.О. Соколова, Т.М. Спільник).

Виконані студії мовних градаційних структур, дали підстави виокремити в українській мові функціонально-семантичну категорію градації, яка має вияв в одиницях її різних рівнів.

Когнітивна лінгвістика розвиває успадковану від лінгвістики, філософії та психології проблему зв'язків між мовою та мисленням. У пропонованому дослідженні використано такі категорії лінгвокогнітивної природи, як мовні різновиди градаційного сприйняття світу, мовні процедури оперування градаційними знаннями, ментальні структури градації в українській мові.

У загальнолінгвістичному плані та на матеріалі сучасної української мови недостатньо дослідженим залишається функціональний аспект градації та семантичний зв'язок між основними мовними категоріями, здатними відбивати градаційні можливості реального світу.

Необхідність розв'язати зазначені та інші проблеми спричинила вибір теми дослідження.

Актуальність теми зумовлена потребою систематизації лексичних і граматичних засобів вираження градації у функціональному плані, ураховуючи прагматичний характер градаційних висловлень в українській мові. Дослідження градації в семантичному, когнітивному та функціональному аспектах відповідає сформованим сучасним категорійним підходам до вивчення мовних явищ, оскільки поєднує параметри як традиційної, так і нової лінгвістичної парадигми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота пов'язана з науковою темою «Стилістичні параметри нової української літературної мови в концептуально-знаковому і часовому вимірі» відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України. Тему дисертації затвердила вчена рада Кам'янець-Подільського державного університету та наукова координаційна рада «Українська мова» Інституту української мови НАН України (пр. № 22 від 13 жовтня 2007р.).

Мета наукової роботи - дослідити семантичну природу градації та її вияви на різних рівнях української літературної мови.

Досягнення зазначеної мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) визначити теоретичні засади дослідження градації, окреслити її термінологічну мікросистему;

2) дослідити об'єктивні та суб'єктивні чинники мовної семантичної інтерпретації мисленнєвого змісту градації (психологічний і лінгвістичний аспекти в семантиці градації);

3) виокремити семантичні різновиди градаційних висловлень;

4) схарактеризувати лінгвальні та екстралінгвальні чинники, що впливають на появу градаційної ознаки в тексті;

5) проаналізувати градаційне значення лексичних та граматичних одиниць української літературної мови;

6) змоделювати функціонально-семантичне поле градації та схарактеризувати його структуру, визначити склад конституентів поля за лінгвальними рівнями й частинами мови, а також відношення між його одиницями;

7) з'ясувати специфіку різнорівневих мовних засобів вираження градації в українській літературній мові через контекст і мовленнєву ситуацію;

8) виявити причини та способи взаємодії градації з функціонально-семантичними категоріями оцінки, емоційності, інтенсивності, кількості й міри;

9) визначити функції основної і допоміжної градаційної лексики;

10) виокремити різновиди градаційних висловлень;

11) виявити культурні домінанти в українській мові та укласти словник градаційної лексики.

Об'єкт дослідження - семантика градації та способи її вираження на різних рівнях української мови.

За одиницю опису обрано слова, що належать до певної частини мови і поширюють компонент речення або речення в цілому, яке реалізує градацію ознаки та вказує на її наявність/відсутність, а також словосполучення і фразеологізми.

Предметом дослідження є функціонування різнорівневих засобів градації в українській мові.

Використання функціонального підходу уможливило репрезентацію категорії градації в українській мові як цілісної системи, виокремлення різновидів градаційної семантики мовних одиниць, а також визначення спільних та відмінних рис в організації градації на формальному та семантичному рівнях. Функціональний аналіз дав змогу виявити різнорівневі засоби вираження семантики градації у складній взаємодії лексики та граматики.

Джерельною базою дослідження слугували тексти сучасних українських художніх та публіцистичних творів. Картотека налічує понад 10000 градаційних висловлень українських письменників ХХ-ХХІ ст.

Методи дослідження. Відповідно до мети та завдань дослідження в роботі застосовано методи наукового пізнання, а саме: 1) загальнонаукового характеру (метод спостереження над функціонуванням мовних одиниць, метод кількісних підрахунків, метод градаційних шкал, зіставлення, індукції та дедукції); 2) спеціальні наукові методи (граматичного, семного і комплексного аналізу, метод моделювання, лінгвокогнітивний аналіз, таксонометричний метод). Використання того чи іншого методу зумовлене специфікою вияву градаційного значення. Вихід на лінгвокогнітивний рівень аналізу забезпечено співставленням мовних значень, що виявляються індуктивно-емпірично. Комплексний структурно-семантичний аналіз застосовано у зв'язку із складністю характеру досліджуваного матеріалу. Для опису побудови поля градації використано таксонометричний метод, характеристика семантики мовних одиниць здійснена через кореляційний семантичний аналіз.

Спеціальні методики в дисертації виконують синонімічну та антонімічну заміни.

Для вивчення семантики градаційних засобів застосовано методику компонентного аналізу

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві досліджено категорію градації як функціонально-семантичне утворення; установлено та систематизовано різнорівневі засоби її вираження; змодельовано структуру категорії градації з парадигматичними і синтагматичними зв'язками її складників; розмежовано її ядро й периферію; виокремлено семантичні різновиди градаційних висловлень; виявлено перехідні явища в реалізації градаційних одиниць; визначено парадигматичний і синтагматичний вектори градації у складній системі градаційних відношень; проаналізовано градаційну лексику української мови та вперше укладено словник цієї лексики; з'ясовано особливості оформлення простих та складних градаційних конструкцій в українській мові..

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що в ньому вперше комплексно проаналізовано градаційний зріз української мови, осмислено функціонально-семантичну категорію градації як важливу міжрівневу категорію, зумовлену антропоцентричним впливом. У роботі визначено парадигматичні, синтагматичні та стилістичні аспекти градації, запропоновано термінологічну мікросистему дослідження функціонально-семантичної природи градації. Здійснений комплексний аналіз значної кількості градаційних мовних одиниць розширює уявлення про особливості їх функціонування в художніх та публіцистичних текстах, а також про лінгвальні засоби реалізації стратегій і тактик впливу на реципієнта. Удосконалено методику моделювання категорійної структури та аналізу її конституентів.

Практична цінність дисертаційної роботи полягає в тому, що матеріали роботи можуть бути використані для написання підручників та посібників із «Сучасної української літературної мови», «Вступу до мовознавства», «Загального мовознавства», «Стилістики української мови», «Лінгвістичного аналізу художнього тексту», у читанні лекцій і спецкурсів, у проведенні спецсемінарів з функціональної граматики, семантики і прагматики текстів, а також у лексикографічній практиці.

Апробація роботи. Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Кам'янець-Подільського національного університету в межах прочитаних курсів лекцій з актуальних проблем сучасної української літературної мови для студентів факультету української філології та журналістики. Матеріали дослідження викладено на міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми історичної та теоретичної поетики» (Кам'янець-Подільський, 2004); міжнародній науковій конференції «Василь Сімович - особистість, науковець, громадянин» (Чернівці, 2005); ІІ Міжнародній науковій конференції «Лексико-грамматические инновации в современных славянских языках» (Дніпропетровськ, 2005); міжнародній науковій конференції «Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі» (Кам'янець-Подільський, 2005); ХІV Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» ім. проф. С.Бураго (Київ, 2005); міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми функціональної лінгвістики» (Харків, 2005); міжнародній науковій конференції «Мова як світ світів. Граматика і поетика української мови» (Київ, 2006); міжнародній науковій конференції «Творчість І.Багряного як культурний феномен. До 100-річчя від дня народження» (Харків, 2006); всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Творчість В.Свідзінського: Доба і контекст» (Кам'янець-Подільський, 2006); ХV Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» ім. проф. С.Бураго (Київ, 2006); міжнародній науковій конференції «Українське письменство Буковини в загальнолітературному національному контексті», присвяченій 70-річчю проф. Б.І.Мельничука (Чернівці, 2007); всеукраїнській науковій конференції «Іван Ковалик і сучасне мовознавство» (Івано-Франківськ, 2007); міжнародній конференції «Текст як об'єкт лінгвістичного дослідження і засіб навчання мови» (Полтава, 2007); ХІІІ Міжнародній конференції з актуальних проблем семантичних досліджень «Текст та його одиниці в аспекті різних лінгвістичних парадигм» (Харків, 2007); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Мова, культура і соціум у гуманітарній парадигмі» (Кам'янець-Подільський, 2007); науково-практичній конференції «Українська лінгвостилістика у сучасній науковій парадигмі», присвяченій 70-річчю від дня народження проф. С.Я.Єрмоленко (Київ, 2007); міжнародній науково-практичній конференції «Сугестивні аспекти мови і проблеми мовної комунікації» (Одеса, 2007).

Основні результати дослідження обговорено на засіданні відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України (Київ, 2008).

Публікації. Результати дослідження опубліковані в індивідуальній монографії, двадцятьох статтях, надрукованих у наукових журналах та збірниках наукових робіт, затверджених ВАК України; а також у двох статтях у науковому журналі «Мова і культура» (2006, 2007) та сімох статтях університетських збірниках.

Обсяг і структура дослідження. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаної літератури (391 позиція) та художньо-публіцистичних джерел (89 позицій). У додатках (50 сторінок) подано структуру категорії градації в українській мові, словник лексем функціонально-семантичного поля градації. Обсяг дисертації 367сторінок, з них основного тексту - 322 сторінки.

градація семантичний мовний

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, сформульовано мету і завдання дослідження, об'єкт і предмет, наукову новизну, теоретичне і практичне значення, подано джерела фактичного матеріалу, повідомлено про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні аспекти дослідження градації» визначено термінологічну мікросистему градації, викладено погляди на категорію градації та її взаємодію із суміжними категоріями, обґрунтовано можливість участі різних мовних засобів (лексичних, граматичних, контекстуальних) у формуванні категорії градації.

У роботі запропоновано і використано низку термінів, потрібних для дослідження градації.

Градуювання - це співвіднесення або впорядкування якісної ознаки щодо нульового ступеня виміру (норми) на шкалі градації6 норма - центральна і найважливіша точка відліку, відповідно до якої визначено значення градуйованих слів. Середній частині шкали градації відповідають лексеми: звичний, стандартний, нормальний та ін. Градуювання здійснено за допомогою градаторів більше, менше, рівно та їхніх синонімів.

Градацію вжито у двох значеннях. Одне з них - послідовність, поступовість у розташуванні на шкалі градації, розчленування градуювання на етапи, ступені, інше - стилістична фігура.

Термін «градація» вказує на явище, процес зміни ознаки, форму вияву градаційної ознаки (більшу або меншу) та на фіксацію результату цього процесу на шкалі градації. Термін «градуальність» пов'язаний з виконанням градаційної функції, що вказує на практичне вираження градації.

Зі значенням стилістичної фігури градацію витлумачено як послідовно нагромаджувані, семантично близькі або семантично однотипні компоненти конструкції, що поступово наростають, посилюють або (значно рідше) спадають, послаблюють (з відповідним наростанням або спадом інтонації) інтенсивність їхнього значення, а частіше - просто емоційно-експресивної характеристики всього висловлення. Розмежовано висхідну градацію (клімакс) і спадну градацію (антиклімакс).

Уведено також пов'язані з ними терміни, серед яких: градаційні відношення, градатор, градотатив, градосема. Поняття «градаційні відношення» репрезентоване через об'єктно-суб'єктні відношення в граматичному аспекті. Вони виникають унаслідок градуювання і виділення міри та ступеня вияву ознаки мовцем, утворені за допомогою ступенів порівняння, суфіксів суб'єктивної оцінки, способів дії дієслова зі значенням міри.

Термін «градатор» ужито у двох значеннях: 1) загальне поняття (слово), яке здійснює перехід від однієї ознаки до іншої (більше, менше, рівно тощо); 2) спеціальний засіб, що підвищує або знижує ступінь вияву ознаки (градаційні слова). Градатори більше-менше (більше, ніж; менше, ніж) уживаємо за принципом обгортання (“envelopment”). Порівнюючи однорідні предмети, поняття, ознаки, дії (умовно А і Б), ми реально чи в думках вміщуємо А в Б (А>Б, А<Б).

Основними робочими поняттями в побудові концептуального апарату градації є послідовне обгортання одних величин іншими; установлення норми, стандарту, нульового ступеня виміру в певному місці відкритої структури; розташування значень вище і нижче нуля на шкалі градації за допомогою градаторів більше/менше, вище/нижче тощо; порівняння градуйованих значень слів, що належать до одного класу; утворення внаслідок інтерполяції безперервної градаційної шкали між різко вираженими градаційними значеннями та імпліцитними поняттями, що пов'язані з градуюванням.

Зазначені поняття у своїй сукупності становлять процес градуювання.

Термін «градосема» у дослідженні застосовано для вимірювання градації. Градосему витлумачуємо як один “крок” вгору чи вниз по шкалі градації (градосемою може бути афікс, додатковий звук, буква, саме слово: найнав'язливіший). Градотатив - це мовне відображення дії градаторів на шкалі градації, тобто мовний результат градуювання. Термін «градотатив» зіставлено з поняттям мовної норми на шкалі градації та поєднано з поняттями градосеми і градатора у другому значенні - «спеціальний засіб, який підвищує чи знижує ступінь вияву ознаки».

Сучасні лінгвісти визначають чотири основні напрямки дослідження проблеми градації та градуювання: 1) аналіз градації з «наскрізним» характером (Ю.С. Степанов, О.І. Уємов), «глобальність» градаційного значення (Е. Сепір), різнорівневий функціональний та прагматичний аналізи (Ю.Д. Апресян, Н.Д. Арутюнова, С.М. Колесникова, Т.В. Подуфалова); 2) аналіз різнорівневих мовних засобів вираження градаційного значення, до яких належать фонетичні (М.С. Трубецькой), лексичні (М.В. Гамзюк, В.М. Кирилова, Л.О. Новіков, О.О. Польщикова, Н.Ю. Шведова), словотворчі (В.В. Виноградов, К.Г. Городенська, О.А. Земська) і синтаксичні (В.В. Бабайцева, О. Кржижкова, І.І. Слинько, Н.В. Гуйванюк, Т.М. Спільник); 3) розгляд глибинної природи градації (Д. Болінжер); 4) дослідження градації як ступеня інтенсивності ознак і відношень (Ю.Л. Воротников, Н.В. Карповська, І.І. Туранський).

Категорія градація ґрунтується на понятті «поля», як і будь-яка функціонально-семантична категорія. З нею пов'язані категорія ступенів порівняння (парадигматичний аспект), прислівники міри та ступеня (синтагматичний аспект), які одночасно репрезентують і категорію кількості. Граматичні засоби вираження градації є первинними актуалізаторами градаційного значення, а лексичні - вторинними. Значення вияву ознаки щодо норми (нульового ступеня виміру) в градації виражене різнорівневими мовними засобами: словотворчими, лексичними, морфологічними, синтаксичними, стилістичними.

Дослідження градації як функціонально-семантичної категорії допомагає установити її зв'язок з мисленням, реальністю, описати конкретні мовні засоби її вираження, виділити формальні показники граматичних категорій, які формують градацію. Функціонально-семантична категорія градації незалежна від конкретного формального вираження інваріантної семантичної константи, яка є універсальною і яку проаналізовано через функціонально-семантичне поле градації - систему різнорівневих мовних одиниць (лексичних, словотворчих, морфологічних, синтаксичних), здатних виконувати спільну градаційну функцію на основі спільності категорійного змісту.

Складний характер градації полягає в особливій градаційній функції, що виявлена через суб'єктивну та об'єктивну комунікації. Градаційна функція реалізує відбиття найнижчої/найвищої міри ознаки об'єкта щодо навколишньої дійсності.

Градаційну квантифікацію відбито в лексичних показниках серединного відхилення від норми. У досліджуваних текстах зафіксовано градаційні ознаки кольору: У тропічному місті Рангуні, де молоді смаглочолі солдати стоять з автоматами на постах у своїй джунгляній зеленавій одежі… (О. Гончар); віку: Цей наймолодший Слуква не залишав заяви? (П. Загребельний); величини ознаки: Довгий і важкий випав шлях до Києва, але щасливо його подолали… (В. Шевчук); стану людини: Їй не подобаються п'яні чоловіки… (Л. Денисенко) тощо.

Для градаційної шкали істотною є зміна ступеня вияву ознаки (нарощення або спадання) щодо інших членів ряду, тому жоден із межових членів опозиції не повинен мати межу кількісного нарощування/спадання ознаки, оскільки актуальна лише сама ця зміна. Напр.: Та ні, я досі не забуваю нікчемності в діях і вчителів, і учнів: була й жорстокість, ницість, неуцтво, сваволя. Проте основна команда учителів відзначалася коректністю, високими знаннями, глибокою культурою, інтелігентністю в найкращому розумінні цього поняття (О.Бердник).

Шкала градації входить як підсистема до фонду знань кожного з носіїв української мови. Абсолютні величини будь-якого підрозряду шкали створені відповідно до індивідуального досвіду суб'єкта комунікації. Це - групові, соціальні, загальнолюдські градаційні шкали в тому обсязі, у якому їх суб'єкт засвоїв. Напр.: Масова культура рівняє по нижчому, а не по вищому рівню, вона пригноблює персоналістський розвиток людини, який декларують і намагаються забезпечити західні демократії (І. Дзюба). На побудову таких індивідуальних градаційних шкал впливають когнітивно-психологічні й лінгвопрагматичні чинники. Когнітивно-психологічні - це чинники, пов'язані з особливостями фонду попередніх знань комунікантів, зі специфікою реакції поведінки у взаємодії з реальним світом, який відображено в мові та в спілкуванні один з одним. Досить важливим чинником у побудові таких індивідуальних шкал є, по-перше, момент, пов'язаний з особливостями людського сприйняття - співвідношення квантифікованої величини з полем сприйняття суб'єкта: її домінування, помітність чи, навпаки, непомітність, неістотність; по-друге, важливість, істотність розмірів чи іншої кількісної ознаки квантифікованого об'єкта для предметно-комунікативної діяльності суб'єкта (колективної чи індивідуальної), його значущість чи відсутність значущості, «байдужість».

Лінгвопрагматичні чинники охоплюють: а) істотність/неістотність точної квантифікації для певної ситуації спілкування; б) інтенцію на вираження в мові суб'єктивного ставлення до оцінюваної величини (кількісного оцінювання); в) дотримання/недотримання принципу кооперації в спілкуванні: намагання передати чи завуалювати інформацію, спеціально викривити реальний стан справ для пом'якшення категоричності оцінки і для передання неправильної інформації з конкретною метою; г) афективність кількісно-оцінного висловлення - від нуля до теоретичної безкінечності.

Шкала градації - це впорядкована низка слів, співвіднесена з градаторами більше, менше, рівно і под. Прикладом слугує ряд натуральних чисел. На цій шкалі встановлено значення параметричних прикметників за допомогою поміток: «вісь симетрії», «межа», «пік» та оказіональних прикметників, через які визначено ступінь градації певної ознаки. Напр.: Принаймні, ТОЙ був зовсім миршавий і вживав у фехтуванні підступний прийомчик, зненацька перекидаючи шпагу з правої руки до лівої (І.Роздобудько). Миршавий - який має непривабливу зовнішність, нездоровий, жалюгідний вигляд, слабосильний, хворобливий; зовсім миршавий - дуже жалюгідний; прийомчик - щось менше, ніж прийом як звичний засіб чесної боротьби (має негативне забарвлення).

Шкала градації об'єднує емоційне, оцінне, інтенсивне та соціальне поле мовця й відбиває кількісні та якісні ознаки об'єкта градації, які на основі соціальних уявлень, орієнтації щодо норми у свідомості мовця узагальнені в психологічне градаційне значення елемента шкали градації. Кількість елементів різна, і це залежить від семантики слова.

Для мисленнєвого акту градації мовець обирає один градаційний елемент, який залежить від градаційного стереотипу, що повсякчас є у свідомості мовця як члена певної соціальної групи з конкретно-історичними та культурними нормами, а також від емоційної оцінки, яка допомагає пересуванню градаційних елементів по шкалі градації.

Позначки на шкалі градації відповідають лексичному значенню слів і поєднують скалярні значення з «точечними», останні ж «розтягуються» і стають самовимірними. Намагання точності виміру сприяє цьому.

Вибір форми мовленнєвого втілення градаційної категорії, пов'язаної з категорією кількості, здійснює автор комунікативного акту та підпорядковує його певним психологічним закономірностям, спільним для людської мови. Доцільність перенесення зазначених психологічних параметрів у лінгвістичний аналіз підтверджено висновком про спільні вербальні та образні семантичні структури на рівні глибинної семантики.

Градаційність та емоційна оцінка перетинаються.

Створюючи збалансованість, отримуємо логічно рівне, нульовий ступінь, від якого можливе утворення градаційної ознаки. Напр.: Коли маєш до диспозиції Ніщо, себто голу рівнину, по якій - скачи хоч десять тижнів - нічого не зміниться, починаєш вірувати у марноту марнот, в нікчемність усіх зусиль, у повну людську неспроможність (Ю.Андрухович).

Вербальна комунікація не вільна від мотивів, потреб та емоцій її суб'єктів. Можливі ситуації, у яких емоційно-вольові параметри сприйняття й узагальнення можуть збігатися. Виникають нові конфігурації градації, що вказують на збільшення або зменшення позитивної чи негативної енергії. Напр..: Ще він любив, як сонячне проміння падало в чашку з чаєм: тоді колір такий насичений ставав, такий міцний - од самого погляду на нього терпло в роті (Л.Таран).

Емоційне значення градаційної лексеми увиразнено системою семантичних відношень між мовними одиницями градаційного значення, яке репрезентує свою функціональну рухливість. Як реальну лексико-семантичну одиницю, слово зі значенням градації подано в усіх виявах і зв'язках, а як одиницю функціональну, його схарактеризовано суб'єктивно невичерпними можливостями власної віртуальної реалізації в живому мовленні, що є запорукою розвитку системи української мови. Напр.: Ця «Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі» така сама правдива сьогодні, при нашій рептильній Верховній Раді, як була прадива в часи «сина Давидового», як була правдива ще задовго до його часів, як буде правдива в усі грядущі часи. Справді, багато печалі в цій мудрості, і чим більше мудрості - тим більше печалі: буття людства, його історія - це, може, не така вже й «оптимістична трагедія», як хотілося б, і, даючи уроки, вона водночас наче й не дає уроків, і ота її «оптимістичність» - таки трагедійна і бути іншою не може (Є.Гуцало).

Психологічне градуювання ґрунтується на асоціативних зв'язках, тобто не має прямого матеріального вияву. Воно охоплює кілька типів: 1) градуювання з експліцитними й імпліцитними засобами, напр.: Довкола ріденький, але більш, ніж рідкісний парк, який навіть узимку, під снігом, залишає сильне південне враження - стільки в ньому вічнозеленого (Ю.Андрухович) (експліцитне градуювання /А>Б/); 2) кон'юктивне градуювання (через кольороназви), напр..: У дорозі застав його смерк, синій, вечірній (О.Гончар). Другий тип психологічного градуювання використовує перехід кольорової гами від білого до чорного або ґрунтується на трьох основних кольорах - червоному, зеленому і синьому. Подальший розвиток кольорових систем відбувається кількома шляхами: а) за рахунок уточнення відтінку через вживання градатора, який указує на світліший / темніший тон або яскравість тону; б) уточнення проміжного відтінку за допомогою комбінування двох кольорових термінів; в) співвіднесення терміна з предметом - «еталоном» (цей тип найпродуктивніший); г) розвиток новоствореної кольороназви як самостійного кольороутворення.

Градаційна функція реалізує комунікативну мету вираження високого (найвищого)/низького (найнижчого) ступеня градаційної ознаки різноманітних об'єктів дійсності.

Для вираження ступеня градації ознаки в українській мові наявна ціла система морфологічних, словотворчих та синтаксичних засобів. Якісні прикметники можуть набувати градаційної ознаки через додавання префіксів пре-, над-, за- тощо, які виражають значення інтенсивної ознаки у висхідному напрямі: від значення дуже високого ступеня її вияву до максимально можливого і такого, що перевищує бажаний: …і престарий будинок, що здавався невеликим порівняно з корабельними соснами, але був усе ж завеликим, як на двох літніх жінок (Н.Шахрай); Наша демократична аристократичність - надмірна амбіційність…(Д.Павличко).

Серед інтенсифікаторів емотивного градаційного стану основним є нейтральний дуже, який указує на високий ступінь градації, але не надає тексту додаткового експресивного відтінку. Напр.: Отже, в гори! Хоча би на кілька днів, подихати повітрям без технодомішків і помилуватися варварсько-холодною вродою, яка остаточно витверезить мене від непотрібних емоційних наростів і зайвих африканських нашарувань чужої пристрасті, котра лише дратує, дратує, дуже дратує, не викликаючи жодного розчулення (С. Процюк). До інтенсифікаторів градації з додатковим експресивним нашаруванням належать слова: великий, страшний, жахливий тощо та похідні від них, напр.: Павло Іванович зітхнув з полегшенням, розслабився і відчув себе щасливим молодим чоловіком, у якого велике майбутнє (М.Гримич); В день, коли нарешті прийшов час грати в театр, в домі знялася страшенна метушня (Ю.Смолич); Жахливій трагедії з доктором Рафальським передувала подія, яка принесла багаторазове збільшення прибутку його сімейного заводика (Г.Бурсов)

Заперечне значення є однією з характеристик градації. У заперечних конструкціях її передано через відношення суб'єкта й об'єкта або суб'єкта і суб'єкта, а заперечення - через констатацію відсутності чогось. Сприйняття денотативної ситуації як заперечної вказує, що заперечення в градаційному висловленні - первинне, а градація - вторинна, додаткова, тому такі градаційні висловлення належать до периферії функціонально-семантичного поля градації. Градаційне значення накладається на заперечення і посилює або послаблює ступінь вияву ознаки. Напр.: Поетів ніколи не був мільйон (Л.Костенко); І не видно кінця-краю отому бранню (М.Матіос). Сема градації ускладнює заперечне речення зі значенням низького/високого ступеня вияву ознаки: Рівності не буває навіть у стаді, шановний Борисе… А між письменниками вона тим більше неможлива, оскільки кожен - самодостатня індивідуальність (Р.Іваничук); Іду в полях. Нікого і ніде (Л.Костенко) (нікого і ніде, тобтозовсім нікого, найнижчий ступінь вияву ознаки); Знову дивлюся на зяючу безодню злежалого щоденника, і чую безмежну, майже полинну гіркоту - а більш нічого (М.Матіос).

Заперечні конструкції з градаційним значенням дають підстави для виділення двох способів градуювання: 1) експліцитного, вираженого частками не, ні, заперечними лексемами, префіксом без- (матеріалізована граматична структура); 2) імпліцитного, що втілений у контексті, а саме: антонімічні опозиції з імпліцитним запереченням, але експліцитно вираженими градаційними ознаками. Контекст є обов'язковою умовою реалізації імпліцитного заперечення з градаційним значенням. Визначальними чинниками імпліцитного заперечення на рівні градаційного висловлення є відповідні синтаксичні структури, інтонація та лексичний матеріал.

У другому розділі «Семантика градаціїРозділ ІІ

Семантика градації» побудовано семантичну модель градації, зумовлену реальними відношеннями предметів і явищ матеріального світу, історичним досвідом, результатами пізнання, мовною спільністю людей та мовним чинником.

Загальна функціонально-семантична категорія градації формалізується лексикою, прикметниками і прислівниками вищого і найвищого ступенів порівняння, займенниково-відмінковими сполученнями, цілими синтаксичними конструкціями, ідіоматикою, текстовою послідовністю тощо. Пор.: І - слово! І слово - ця найфантастичніша, дозволимо собі так висловитися, глина психіки людської, і місткість слова може дорівнятися хіба що до місткості галактичних безбереж, тобто взагалі безбережна, бо вбирає в себе як світ природи, так і світ людини у світі природи: задумаймося хоча б над піснею (Є.Гуцало); Бог - найбільший творець, який і пребуде найбільшим (Є.Гуцало).

Вона градації поділяється на менші, часткові сегменти: відбувається ієрархічне семантичне звуження, яке створюється внаслідок неодноразового членування в напрямку «загальне - часткове».

Норма на шкалі градації може бути як експліцитною - певною межею, з якою порівнюємо щось, так і імпліцитною: нормою повноти; нормою інтенсивності та нормою достатності. Указуємо на відносно суб'єктивний характер норми градації як категорії психічної (логічної) і абсолютно об'єктивний характер існування в мові спеціальних засобів, що відображають цю суб'єктивну категорію.

Мові властива універсальна особливість виражати нормативне значення: сама норма, яка відповідає серединній частині градаційної шкали, має слабкий вихід у семантику. Цю закономірність називають принципом безіменності серединних концептів.

До комплексної структури семантики градації входять такі компоненти: суб'єкт, що градуює; градуйований об'єкт; градаційний предикат і підстава для градації (співвідношення з нормою).

Градаційний предикат має експліцитну та імпліцитну реалізацію. Вимірні відношення та характер градації відрізняються спектром мовних форм вираження градаційного значення.

Градаційне висловлення створено поєднанням психологічного та словесного. Відбувається вибір тих ознак градації, на які вказує мовець. Частини мови та граматичні категорії належать до найважливіших експліцитних граматичних засобів, а семантичні семи (так звані “семантичні валентності”) й лексичний та синтаксичний контексти - до імпліцитних.

Семантичний інваріант градації функціонує у двох своїх варіантах: експліцитному (відносному) та імпліцитному (безвідносному) ступенях вияву ознаки. Ці семантичні варіанти є основою формування різнорівневих градаційних мовних об'єднань.

Серед безвідносних ступенів вияву ознаки виділяємо високий, середній і низький. Спадну та висхідну кількісну градацію ознаки, поділяємо так: висхідну - за ступенем інтенсивності (високий, вищий, найвищий); за ступенем повноти (повний); за ступенем достатності (надлишковий); спадну - за ступенем інтенсивності (низький); за ступенем повноти (неповний); за ступенем достатності (недостатній або економний). Розрізняємо три бінарні опозиції: високий (великий) - низький (малий) ступені, повний - неповний; достатній - недостатній.

Ступені повноти ознаки характеризуються вказівкою на кінететичну межу градації ознаки. Категорія повноти має два ступені - повний і неповний. Найтиповішим модифікатором градації неповного ступеня є слово майже. Експліцитно спадна і висхідна градації поділяються на потенційно градуйовані слова та експліцитно градуйовані квантифікатори.

Градаційне логічне судження в мові можна передати формулою S (суб'єкт) вважає, що А (об'єкт 1) більше, ніж (менше, ніж) Б (об'єкт), у якій закріплено вимірний характер об'єктно-суб'єктних відношень.

На основі психолінгвістичних чинників, що впливають на передавання градаційних ознак текстом, виділяють такі типи градаційних ситуацій: 1) градаційна ситуація, зумовлена суб'єктивним ставленням до градуйованого об'єкта: Відповідно й та блакитна жінка на сніговому тлі була прекрасна, і це ще питання, чи такою виявиться, коли побачу її обличчя (В.Шевчук); 2) градаційна ситуація, створена за допомогою слів, які надають градаторам антонімічного або ж синонімічного забарвлення, але за якого не можна визначити величину градації кожного із цих синонімів: Ну, коли хочеш знати, вона зовсім не зіпсута (В.Шевчук); 3) градаційна ситуація, спричинена запереченням біля одного з градаторів-антонімів, що не зумовлює повної синонімізації цих антонімів: Клавою я ніколи не зачаровувався, а тільки звабився її енергійною наступальністю (В.Шевчук); 4) заперечення обох поляризованих значень можна уявити як інверсію відношень, або як семантичну апроксимацію: Доля, очевидно, нарешті вирішила відомстити мені за те, що я ніколи не була ані нареченою, ані матір'ю (М.Матіос).

Різні структури градаційного висловлення пов'язані з відображенням багатокомпонентності градаційного судження.

У внутрішньому мовленні градаційне судження використовується як основний засіб протиставлення більше (ніж)/менше (ніж). Градаційні семи в таких судженнях - «високий ступінь»/«низький ступінь», пор.: Соломійка знала, що цьотчин тато був багач, не такий аж дуже, але достатньо для того, аби зламати цьотці життя (Т. Зарівна).

Основними семантичними класами для створення градаційної ситуації є прикметники, іменники, дієслова з такими значеннями:

1) розміру та ваги: великий-малий, високий-низький, дорогий-дешевий, важкий-легкий тощо: Як бензин дешевшає, то дорожчає олія (М.Мєднікова); 2) числа, кількості чи часу: густий-рідкий, останній-перший, мінімум-максимум тощо: Нарада пройшла нормально. Вклалися в мінімальний час (М.Гримич); 3) напряму: Він під'їжджав до будови з куполом на Грушевського (М.Гримич); 4) сили, швидкості, температури, тиску, ваги, значення інтенсивності, якості, властивостей і стану природи: Повз нас гримотять відрами й баняками ще два кульгавці - бульбаш Астапенка, худезний, мов хорт, і ненажерливий, а другого я не знаю, але вигляд він має нічим не ліпший (Ю.Андрухович); 5) абстрактної кількості, оцінки зовнішніх і фізичних якостей: Він був високий, гордий і красивий, із племені, котре не знало зради (Л.Костенко); 6) кольороназви: І лотоси біліли, мов піали. І берег грав вогнями, як факір (Л.Костенко); 7) смакових відчуттів: солодкий-гіркий: Сподіваюсь, що сучасні Мічуріни не придумали таких солодких на смак комашок (Л.Денисенко); 8) статі, свояцтва та соціального походження: чоловік-юнак-підліток-хлопчик; жінка-дівчина-юнка-підліток-дівчинка; або: батько-чоловік-брат-син; матір-дружина-сестра-донька: Уперше він почув на свою адресу звинувачення “егоїст” від батька, коли відмовився пити із горнятка, в якого за хвилину перед тим пив той. Через свою звичайну необережність, відбив вушко. Естет був закладений в Георгієві генетично. Він фізично не міг пити із покаліченого горнятка. «Егоїст!» - репетував батько. Мати з осудом подивилася на чоловіка і тихо, але сурово сказала на захист сина: «Він не егоїст. Він - аристократ!». Батько вибухнув: Аякже! Ви - аристократи, а ми - нікчемні селюки! Тоді чому ти за мене заміж вийшла! (М.Гримич); 9) емоційних властивостей, станів і відношень: сміливий- боязливий, любити-ненавидіти: Ото котра молодиця любить дримбу більше, ніж веретено, веде очима за Цвичковою торбою пильніше, аніж за чоловічими штанами… (М.Матіос); 10) суб'єктивної оцінки: Йому що - хлоп здоровий, як мур (Ю.Вінничук); 11) психічної та фізіологічної характеристики людини і її стану: ситий-голодний тощо: Така крихка та крихітна, уявляєш - метр шістдесят зросту, та й то не цілих! (Ю.Андрухович); 12) інтелектуальних властивостей, здібностей людини: Вони таки не мають смальцю в голові, а Бога в череві, її сусіди, бо думають, що вона дурна. А Даруся не дурна - вона солодка (М.Матіос); 13) етичної та естетичної оцінки: Та й по правді сказати, сільські молодиці, ті, що були справді гонорові, чи такими себе вважали, гидували неклейдоватим, нехарапутним чоловіком, що людською мовою означало не дуже спритним, невдатливим, нефортунним (М.Матіос); 14) соціального стану: У Верховній Раді доволі багатих людей. А от стильних - нема (М. Гримич).

У мовній семантиці градації слова більше/менше названі градаційними предикатами, що поєднують специфічні ознаки градаційних відношень: 1) міри, ступеня вияву ознаки: більше/менше; краще/гірше тощо: Адже Кошачого він усе ще боявся не менше, ніж кандидатів. А може, й більше (Ю.Андрухович) 2) збільшення чи зменшення: Партія - це вже більше не об'єднання однодумців, це вже більше не каста, не керівна роль (М.Гримич); 3) похвала чи засудження, пор.: Вона не просто лишалася привабливою, більше того - вона була сексуальною (Ю.Андрухович); 4) посилення чи послаблення, пор.: Боялася, але більше боялася, що він зараз приїде (І.Роздобудько).

Висловлення з градаційним значенням виконують двоє основних семантичних завдань - отримання/передання градаційної інформації. Кваліфікуючи градаційні об'єкти навколишнього світу за шкалою градації, інформація набуває особливої сили впливу. Напр., у висловленнях: Він прекрасна людина; Він найкращий з усіх, кого ми знали міститься градаційний компонент, реалізований якісними прикметниками через їхнє положення на шкалі градації в градаційному фрагменті мовної картини світу: А великий, Б більший за А. Напр.: Але людська душа взагалі велика загадка… Отак дивишся - бачиш одне, а отак виходить зовсім інше. Отак велич, а отак жах (І.Багряний). Передано градацію величини благородства чи нікчемності людської душі - людська душа може стати ще більшою загадкою залежно від погляду на неї. Отже, специфічні ознаки семантики градації визначають специфічну функцію градаційних і градуйованих висловлень.

У третьому розділі «Лінгвістичний аспект функціонально-семантичного поля градації» змодельовано функціонально-семантичне поле градації, розмежовано його ядро та периферію.

Ядро функціонально-семантичного поля градації становить група мовних засобів (морфеми, слова, фразеологізми, речення), які реалізують градаційне значення.

Функціонально-семантичне поле градації - це об'єднання декількох вихідних граматичних (ступені порівняння) та лексико-граматичних одиниць(прислівники міри та ступеня). Кожна з них функціонує в своєму середовищі і постає як кілька часткових комплексів «система - середовище», що об'єднані в загальну систему.

У функціонально-семантичному полі градації наявний суб'єкт градуювання, градаційний предикат, градуйований об'єкт та підстава для градації.

Нейтральна точка одночасно є нульовим ступенем виміру ознаки предмета, оскільки до її семантики входить семема “стандарт”. До градаційного стереотипу як традиційно, так і ситуативно змінюваної категорії належать різні об'єкти, серед них і розташування предметів у градаційній сітці світу.

Граматикалізованим ядром функціонально-семантичним поля градації є категорія ступенів порівняння - компаратив і суперлатив. Сприятливими чинниками є: чіткий порядок розташування компонентів (стійка синтаксична модель); висока стандартність аналітичних форм; семантична і функціональна синонімія аналітичних форм із синтетичними та абстрагованим значенням слова більше. Система засобів створення ядра та периферії поля градації відображає прагматичний аспект цієї категорії.

Ядро лексичного значення градуйованого слова - це структурована сукупність граматичних ознак, без яких неможливо визначити предмет, ознаку чи дію. Периферія лексичного значення - це сукупність таких ознак предметів, поява або відсутність яких спричинена інтенсифікаційними ознаками.

...