Категорія градації в сучасній українській літературній мові

Специфіка організації поля градації в українській мові полягає у: 1) віднесенні до сфери вираження градаційного значення невимірних слів - часток, сполучників тощо; 2) ролі контексту у вираженні градації; 3) наявності перехідних явищ між полем градації та полями із семантичною домінантою заперечення, кількості, оцінки тощо. Підстави для градації та механізм її функціонування можна визначити лише в контексті. У парадигматичній системі градації спостерігаємо реалізацію градаційної функції специфічними засобами: частками, займенниками, сполучниками, фразеологізмами, певною інтонацією. Парадигматичний аспект функціонально-семантичного поля градації в українській мові демонструє взаємодію таких властивостей парадигматичної інформації: периферійність мовних засобів вираження градації (система залежить від середовища); нелокалізованість в одній мовній одиниці постійного градаційного значення, розподілення цього значення між різнорівневими мовними засобами, які відображають взаємодію граматичного, семантичного і прагматичного аспектів градаційного висловлення; нерозривність (прагматичну і семантичну) інформації, що виявлено в поєднанні градаційної семантики і граматичних значень мовних одиниць у мовленнєвому процесі.

До синтагматичного аспекту периферії поля градації належить градаційний характер висловлення та його організація за шкалою градації: норма - вище/нижче норми.

Аналіз мовних функцій градаційних висловлень спричинив виділення обов'язкового об'єктивного-суб'єктивного компонента, спільного для категорій градації, модальності, оцінки.

Градаційна опозиція складається з членів, які мають різний ступінь градації тієї самої ознаки. У лексико-семантичній системі мови градаційна опозиція охоплює значний шар антонімів, а синонімічні засоби допомагають усебічно передати градаційне значення предмета, ознаки або явищ дійсності.

Межа (граничний ступінь величини вияву ознаки) - це значення повноти, вичерпності, яке фіксується градатором ступеня величини вияву ознаки. З поняттям граничності (межі) пов'язаний перетин категорій кількості та якості, що дає змогу трактувати вищі і нижчі ступені ознаки як граничні. Гранична точка градації - максимальний чи мінімальний ступінь вияву ознаки на шкалі градації.

У четвертому розділі «Градаційна лексика» з'ясовано обсяг поняття «градаційна лексика», розмежовано основну і допоміжну градаційну лексику, проаналізовано її вживання.

Градаційну лексику визначено як слова та словосполучення, які вживаються в мовленні для вираження градаційного значення. Її поділено на основну, до якої входять прикметники, іменники та дієслова, і допоміжну. До основної належать: 1) лексеми, які передають градаційне значення на рівні синонімії/антонімії, напр.: З моря він спостерігав за двома жіночими фігурками: одна повненька, друга щупла (М.Гримич); 2) градаційні лексеми з афіксами (префіксами і суфіксами): красивий - кращий - найкращий, худий - худезний - худорлявий тощо. Пор.: На той час їх багато вийшло друком, незабутні мої перші детективні друзі у м'яких палітурках: Агата Крісті, Себастьян Жапризо, Міккі Спілейн і, звісно, - незбагненний, найкращий на той час, дефіцитний, справжній американський, як джинси “LeviS”, - Джеймс Гедлі Чейз (Л. Денисенко); Він худий і довготелесий… (Ю.Андрухович); Бульбаш Астапенка худезний, мов хорт…(Ю.Андрухович); Кащук розгледів за прищами і сколіоз ним худорлявим тільцем справді аналітичний гострий розум (М.Гримич). Допоміжна лексика - це слова, що виконують функцію градаторів і передають градаційне значення в поєднанні з основними засобами. Вона об'єднує прислівники міри та ступеня, займенники, частки, сполучники. Допоміжну лексику розглядаємо як семантичні одиниці, що мають незалежний статус з такими особливостями: 1) кількість власне градаційних слів (безпосередньо допоміжних градаційних слів) невелика; 2) багато з них є невідмінюваними; 3) вони виконують підсилювальну градаційну функцію біля флективних одиниць.4.1. Співвіднесення градаційного значення в різних частинах мови

Градаційні семеми ступеня величини вияву ознаки “найвищий/найнижчий ступінь ознаки” і “граничний ступінь ознаки” є вихідними одиницями градаційного значення, які репрезентують мовну семантику та пояснюють мисленнєвий зміст градації.

Градаційна функція властива як самостійним, так і службовим словам залежно від умов комунікації та логіко-психологічної суті їхнього значення. Самостійні слова зі значенням змінної ознаки в ролі градаційного предиката виконують: а) градаційну функцію: Мені здається, що тільки в цій тиші є правда й величезний сенс життя (І.Роздобудько), б) градаційно-оцінну: Насамперед в основі найграндіозніше з метаморфоз - перетворення Хаоса на Космос (Є.Гуцало). Предикативні значення виявлено через думки людини про світ, який співвіднесено з іншими членами поляризованих параметрів.

Предикативні значення є змінною величиною, що має естетичне наповнення: чудова (= дуже якісна) картина; утилітарне: чудовий (=дуже підготовлений) студент; сенсорно-смакове: чудова (=надзвичайно смачна) груша. Порівняймо інтерпретацію градаційних оцінок: Ця картина краща, ніж та. Картина краща за всі, що є на виставці.

Центром предикативної градаційної лексики є дієслова розміру, величини (збільшувати, зменшувати); кількості (товстіти, худнути); абстрактної кількості (перебільшувати, применшувати); сили, швидкості (прискорити, уповільнити). Такі дієслова виражають градаційну семантику через наявність у їхній семантичній структурі градосеми збільшити - “зробити більшим за кількістю, розміром, тривалістю” (збільшити випуск товарів, збільшити обсяг).

Логіко-психологічна суть значень самостійних слів, що виконують градаційну чи градаційно-оцінну функцію, абстрактна і має категорійні компоненти (міряти-вимірювати, більше-менше).

Основною групою градаційної лексики в системі типологічного градаційного значення є якісні й кількісно-оцінні прикметники, що позначають градаційні ознаки, властиві живим і неживим предметам. Якісні прикметники домінують, оскільки належать до спеціалізованих засобів вираження градаційної семантики. Деякі якісно-оцінні прикметники передають такі ознаки, які об'єктивно не належать предмету і, передаючи стосунок суб'єкта до предмета, формують унаслідок узагальнень градаційні знання, що спираються на уявлення про нульовий ступінь виміру.

Градаційні предикати в текстах виділено за домінантним компонентом значення: великий, маленький, високий, низький тощо, тобто вони градуюють з певного погляду. Градуювати предмет, ознаку або дію можна з позиції їхньої стандартності, звичайності, посередності, відповідності нульовому ступеневі виміру. Звичайна людина (ні гірша, ні краща). Велика-мала людина (як за зростом, так і за значущістю).

За ядерним ідентифіційним компонентом визначено такі градаційні компоненти: компаративи, суперлативи, що репрезентують повну градацію: він молодий/старий; молодший/старший; наймолодший/найстарший; та градаційний предикат якісно-кількісної ознаки, що ілюструє часткову градацію: він потовстішав; збільшили навантаження тощо.

Типи градаційних предикатів виокремлено за ядерними ономасіологічними компонентами. Така типологія має парадигматичну структуру і ґрунтується на градаційній опозиції: талановитий/бездарний, молодий/старий тощо.

Отже, градаційний предикат, виділений за семантичними ознаками, знаходить своє місце в предикативній структурі, де й зреалізовано семантичну модель: суб'єкт, що спричинює градацію - градаційний предикат - підстава для градації - об'єкт градації.

Склад лексики, здатної вступати в градаційні відношення і виражати градаційні значення, досить широкий. У семантичних і психолінгвістичних дослідженнях використовують шкалу, яка складається з елементів градаційного ряду: дуже добре - досить (достатньо) добре - середнє - досить (достатньо) погано - погано - дуже погано; погано(недобре) - далеко від досконалості; ще менш досконало; менш, ніж досконало - краще, найкраще (дуже добре).

Словник синонімів української мови подає такий синонімічний ряд прислівників градаційного значення: надто, занадто, надмірно, надміру, понадміру, непомірно, не в міру, дуже, через край, надмір. Насправді в сучасній українській мові вживається більше градаційних прислівникових лексем, які використовують у різних функціональних стилях.

Градаційні прислівники виявлено у функції покажчиків прикметників і прислівників, рідше дієслів, і лише зрідка - іменників та прикметників.

Однією із семантичних груп дієслів є дієслова зі значенням процесу. Вони виражають набуття якоїсь ознаки. До цієї групи належать також дієслова із додатковим каузативним значенням. Вони мотивуються якісними прикметниками й означають набуття ознаки, мотивованої якісним прикметником.

До дієслів із градаційними ознаками в українській мові належать параметричні: схуднути, поправитися, потовщати, вирости; вікові: подорослішати, постаріти, зістаритися тощо; кольору: посивіти, збліднути, почервоніти, побагровіти, рожевіти тощо; інших фізичних ознак: очистити, сісти (після прання, тобто зменшитися) тощо; фізіологічних ознак живих істот: стомитися, розслабитися, захмеліти, оп'яніти тощо; психічних та інтелектуальних ознак живих істот: заспокоїтися, оживити, отупіти тощо.

Специфічне функціонування займенників із градаційною функцією вказує на вимірне ставлення мовця до повідомлюваного, на їхню дейктичну функцію. Градаційність у займенників виникає залежно від мовленнєвої ситуації, а забезпечує градаційність предикат і контекст. Уживання займенників у градаційному значенні репрезентує взаємодію лексики і синтаксису у функціонально-семантичному полі градації.

Створюючи комунікативний тип речення або беручи участь в актуальному членуванні речень із градаційними відношеннями, частки виконують функцію градаторів. Це здебільшого підсилювальні частки, які надають додаткових відтінків значенням інших лексем, при цьому створюється особливе градаційне забарвлення тексту - посилюється або послаблюється ступінь вияву ознаки. Частки вживають перед потрібним словом або після нього. Вони можуть посилювати чи послаблювати все висловлення або посилювати градаційне забарвлення тексту загалом.

У п'ятому розділі «Різнорівневі засоби вираження семантики градації» систематизовано та проаналізовано лексичні, словотворчі та синтаксичні одиниці з градаційним значенням.

Одним з сновних рівнів мови, одиниці якого передають градаційну семантику, є лексичний. Цю семантику виражають якісні та якісно-оцінні прикметники, серед яких за ступенем уживання виділено великий - маленький із синонімічними рядами, а також інші прикметники з цією ж семантикою.

Градаційні значення відображають градаційні ознаки, які об'єктивно належать особі, предмету або дії, що демонструють мисленнєво-мовленнєву діяльність, змістом якої є висловлення з градаційним ставленням суб'єкта до особи, предмета чи дії.

Класифікацію якісних та якісно-оцінних прикметників створено за принципом різних підстав для градуювання на відповідній шкалі градації та зі власною суб'єктивною нейтральною точкою. Підставами градації можуть бути відчуття: естетичні (білий - чорний; великий - маленький); сенсорні, чуттєві (гарячий - холодний); соціально-економічні (дорогий - дешевий); просторові (глибокий - мілкий) тощо.

Такі й інші якісні та якісно-оцінні прикметники розрізняються за рівнем абстракції та здатністю виражати високий і низький ступінь вияву ознаки. Будь-яка ознака, властива градаційному предикату суб'єктивно може пересуватися по шкалі градації. Напр.: Це озеро велике (глибоке), маленьке (мілке); глибше (більше), ніж попереднє; менше (мілкіше) тощо. У цих сполуках вираховуємо величину (глибину) озера залежно від думки суб'єкта градації.

Значення якісних прикметників визначено поза контекстом і ситуацією, тобто воно перебуває в незалежному стані. Наприклад, прикметник-кольороназва червоний (томат, обличчя, яблуко) у кожному окремому словосполученні буде мати градаційну специфіку, але ознака «червоний» у будь-якому разі і без контексту означатиме конкретний параметр кольору, але в різних його виявах - більш червоний, менш червоний. Проте в жодному разі «червоний» не втрачає значення одного з основних кольорів спектру, що стоїть перед оранжевим, кольору крові та його близьких відтінків: Кофтинка палахкотить на ній, червона, як жар (О.Гончар). Кольорова градація виявляється і в тому, що колір може переходити з одного стану до іншого: томат із зеленого (неспілого) може стати червоним (спілим) = почервоніти у разі чистої кольорової ознаки, а може змінювати питому вагу ознаки, якщо це мішані або складені ознаки. Вода у рідкому стані є прозорою, майже невидимою, а у стані криги (твердому) стає білого кольору. Пор.: Доки роса Не збіліла на кригу безводну… (Б.Олійник). При градуюванні зеленого кольору, який на шкалі градації є нормою, у бік послаблення ознаки в тексті маємо сірий, а в бік посилення - смарагдовий кольори. Сірий - колір, середній між білим і чорним, смарагдовий - яскраво-зелений. Напр..: Одного разу дорогою до Петергофу дівчата з вікна електрички зауважили якісь неозорі капустяні поля. Така безмежно-сіра російська рівнина, що переходить у безмежно-сіре небо - і зелені голови в землі аж до горизонту. Цілком сюрреалістично. Сотні верств капустяного поля! Ми запам'ятали станцію і на зворотному шляху вистрибнули там. Капустини були жахливо мокрі й важкі, але ми натирили їх з великий мішок. Ха! Чи не тоді в моє підсвідоме закрався той рядок з майбутнього «Гаспида»: дівчата смарагдові, мов капуста? Цікаве припущення (Ю.Андрухович).

Зміна кольору може вказувати на стан людини. Це значення передають прикметники та дієприкметники, що вказують на градаційне значення. Так, почервонілі або червоні очі можуть вказувати на: а) температуру в людини; б) запальний процес; в) безсоння; г) сльози (фізичний стан людини і результат душевних переживань).

Зовсім інший стан - стан гніву - предано синтаксичним зворотом очі, налиті кров'ю, де слово кров асоціюється з червоним кольором. Щодо градаційної шкали, то ці стани подаємо як збільшення ознаки від нуля: нормальні очі будь-якого кольору в звичайному здоровому стані <почервонілі очі<червоні очі<очі, налиті кров'ю. Зміну стану людини також можна описати через зміну кольору його обличчя. Напр.: І раптом величезний стає червоним, руді люди швидко червоніють (Л.Денисенко).

Зазначені факти дають підстави зробити висновок про кольороназви очей як паралінгвістичне явище. має вигляд термінів, проте В українській мові для кольоропозначення очей використовують й інші моделі: дієслівні - очі синіють; відіменні - синь очей.

Отже, кольорова характеристика очей часто передає оцінний та градаційний характер, вона вказує на психічний та фізичний стан, може бути соціально-регіональною характеристикою людей. Поєднання та контекст роблять соціовимір кольорових характеристик очей ще випуклішим. Із кольороназвою очей як фізичним явищем співіснує явище їх оцінки з погляду співбесідника, тобто колір очей співвідноситься з його психологічним настроєм і сприйняттям.

Колір очей є етнолінгвістичною характеристикою. Ми переносимо на нього конотації рідної мови та визначаємо колір через мовні стереотипи, що домінують у нашій свідомості. Це дає підстави твердити, що лінгвокультурні градаційні феномени як у сфері кольороназв, так і в інших сферах в окремих фрагментах української мови значно розходяться з іншими мовами як на структурному, так і на семантичному рівнях.

На соціолінгвістичні ознаки вказують й інші оцінно-якісні прикметники, що виконують градаційну функцію. Прикметник найсолодший у тексті О.Гончара передає смак страви бекмес, яку вживають саме в Україні. Можливо, для інших людей солодшим є шоколад або щось інше, але в тексті твору згадуваного письменника градуйовано смак цієї страви до граничної межі - найсолодший. Пор.: А то ще міг би розповісти Порфир, як умів дідусь варити бекмес, - хлопці, мабуть, і не чули, що воно таке! Не знають, що можна мед варити із кавунів! Цілий день кипить біля куреня у мідному казані цей бекмес, і, коли кавунячий сироп стане густим, аж тягнеться, - тоді доливай молока! І то буде найкращий для тебе від дідуся шоколад, найсолодший у житті… (О.Гончар).

Словотвірний спосіб - це один із найпродуктивніших способів вираження градаційного значення в українській мові.

Градацію в значеннях іменників виражають суфікси -ок, -ик, -к-, -очок, -ечок, -очк- ,-ечк-, -оньк-, -еньк-, -атк-, -ачк-, -ищ-, -уг-, -аг-, -ань, -ат-. Напр.: Олексик перший раз ступав своїми малими ноженятами по рідних з прадідівських горах (П.Федюк); Цей дворик являв собою невеличкий квадратний майданчик, що його по периметру оточували чотири будиночки (М.Гримич).

Високий ступінь вияву ознаки передають прикметникові суфікси -ат-, -ав-: головатий, прищавий.

Значення пом'якшення чи послаблення якості виражає прикметниковий суфікс -еньк-: низенький, гладенький, маленький, напр.: …Сікора - низенький, невисокий, натоптуватий, лагідний... (Ю.Мушкетик); Відігнавши набридливих комарів, Гриша нахилився, примружив очі й почав уважно вдивлятися в гладеньку поверхню води (А.Кокотюха); Суть багатоходовості задуманої комбінації полягала в тому, що маленька групка дуже далеких від народу любих друзів замислила цією комбінацією вбити не одного, а одразу трьох вовків (М.Матіос). У прикметників, що позначають антонімічні поняття, деривація звично можлива лише в одному напрямку - посилення або послаблення ознаки: вузький - вузенький, широкий - широченький.

На словотвірне значення прикметників впливає семантика твірних основ. Наприклад, суфікс -уват- у словах на позначення температури може виражати не зменшувальне, а підсилювальне значення з певним стилістичним відтінком (незадоволення): погода холоднувата, чай гарячуватий.

Серед прикметникових префіксів, що передають інтенсивність ознаки, виділяють пре-, над-, за-. Прикметники з префіксом пре- відрізняються від таких самих суфіксальних утворень відсутністю в їхній семантиці емоційного забарвлення, пор.: престарий і старезний.

На граничний ступінь вияву ознаки в сучасній українській мові вказують прикметникові префікси ультра-, супер-, екстра-, гіпер- тощо. Напр..: Справа полягає в супердемократичності театрів (І. Роздобудько); Ультраконсерваторські погляди окремих депутатів створюють політику в парламенті (Л.Костенко)

Делімітативне значення виражає дієслівний префікс по-, який використовується в семантично обмеженому колі дієслів: посолити, поперчити.

Значення надлишкової інтенсивності дії передає дієслівний префікс пере-: переварити, пересушити.

Для вираження неповного ступеня вияву дії в українській мові вживають префікс недо-: недосолити. Значення повного, вичерпного ступеня вияву дії передають префікси ви-, про-, у-/в-, з-/с-: вималювати, випекти; просмажити, промерзнути; втоптати; згоріти, стерти.

Значення достатнього вияву дії, яка викликає вдоволення чи невдоволення суб'єкта, реалізують префіксально-постфіксальні пари на-+-ся, ви-+-ся, від(і)-+-ся та ін.: настраждатися, начитатися. виговоритися, відігратися.

Значення надмірності або шкоди для суб'єкта передає префіксально-постфіксальна пара за-+-ся: забігатися, запрацюватися, загратися.

Градаційні речення за характером ужитих у них сполучників поділено на власне градаційні та підсилювальні. У власне градаційних реченнях використовують сполучники не лише… а й, не тільки... а й, не лише.. але й, не тільки…але й, не те щоб… але й та ін.

До складнопідрядних речень із градаційним значенням належать складнопідрядні речення займенниково-співвідносного типу, підрядна частина яких виражає кількісну- або якісно-характеризаційну семантику. Напр.: Тут панує така тиша і такий спокій, що мимоволі виникає асоціація із цвинтарем (І.Роздобудько); Жертви ХХ століття виявилися такими страшними за масштабом, що це поставило під удар навіть долю Бога (С.Кримський).

У структурі складнопідрядних речень з порівняльно-об'єктним відношенням підрядна частина з'ясовує об'єктне значення прислівникового або прикметникового компаратива і вказує на вищий або нижчий ступінь вияву ознаки порівняно з головною частиною. Напр.: Тому і з цього погляду, знов-таки, все набагато глибше й трагічніше, ніж те, що може міститися у формулі «міжнародний тероризм» (І. Дзюба).

Вищий рівень вияву ознаки передають деякі типи номінативних речень, здебільшого за допомогою підсилювальних та окличних часток. Напр.: Яка бридота! Жах! (І. Роздобудько); Яка чудова знахідка (Л.Денисенко).

Генітивні заперечні речення виконують градаційну функцію в таких модифікаціях: 1) виражають гранично низький ступінь вияву ознаки: Ні деревця!; 2) підсилюють гранично низький ступінь вияву ознаки лексичними засобами: Ні одного деревця; Жодних перешкод.

Безособові реченння можуть передавати градаційне значення за рахунок відкомпаративного градаційного предиката. Напр.: Їх усе меншало й меншало на розкішній кроні (Є. Гуцало).

У висновках узагальнено основні теоретичні і практичні результати виконаного дослідження.

Проблема градації - одна з кардинальних лінгвістичних проблем, що пов'язана із ставленням мовця до висловленого, тобто до створеного ним повідомлення. Градація за структурою триступенева, її центральний член репрезентує поняття норми, з яким співвідносяться два протичлени - менше норми і більше норми.

Лінгвістична градація - це вираження градаційного ставлення мовця до предмета мовлення лексико-фразеологічними, словотворчими, морфологічними та синтаксичними засобами. Мовний зміст функціонально-семантичної категорії градації становить градаційна ознака мови, специфіка якої - надавати предметові мовлення градаційного ставлення до нього суб'єкта. Уявлення про вимірність тієї чи тієї ознаки проходить крізь призму світовідчуття мовця як індивідуума з особистісною системою міри та структури градації. Міра забезпечує пересування градаційних ознак вимірного відношення по шкалі градації: у сфері (най)вищого або (най)нижчого ступеня це інтерпретовано засобами градаційних номінацій. Оцінки міри формуються цілісною структурою в співвідношенні - міра (суб'єктивність інтелектуальної сфери мовця) - підстави градації (різні види вимірних стосунків) - об'єктивність (соціальна сфера мовця). Ознака предмета як об'єкта градації, що є частиною градаційної структури висловлення, фіксує утворення класу порівняння предметів і містить градаційну сему ступеня вияву ознаки.

Найцінніше в процесі градуювання - це визначення ступеня вияву ознаки. Цей процес передбачає наявність суб'єкта, що здійснює процес градації над об'єктом. Позиція суб'єкта - обов'язкова умова аналізу одиниць градаційного значення, оскільки судження щодо ступеня вияву ознаки стосовно норми (нульового виміру) належить суб'єктові мовлення.

Визначення характеру градації, тобто віднесення до найвищого/найнижчого ступеня виміру, залежить від градаційного стандарту суб'єкта (норми, нульового ступеня виміру), якісно-кількісних властивостей об'єкта та їхніх граней, які відображені на шкалі градації у градаційному баченні навколишнього світу. Установлення норми як логіко-психологічної категорії слугує підставою для градації. Норма одночасно є стереотипом і стандартом градуювання. Градаційний стереотип - історично та соціально змінна категорія, яка охоплює об'єкти залежно від їхнього статусу в світі речей та ознак у вимірному плані.

Градуювання виконує імпліцитний суб'єкт на підставі створеної в його власній картині світу шкали градації та стереотипів імпліцитного характеру. Посилення або послаблення ступеня вияву ознаки на шкалі градації залежить від якісно-кількісної характеристики висловлення, контексту й мовленнєвої ситуації. Унормувальний підхід до дійсності виражають градатори більше, ніж/менше, ніж; дорівнює тощо, які формують ознаки семантики градації.

Одним із чинників, що зумовлюють лінгвістичне обґрунтування градації, є людський. У градаційній семантиці світу він виділяє градаційну функцію як мету висловлення - вказівку на ступінь вияву ознаки градуйованого об'єкта в акті комунікації, що сприяє висуненню гіпотези про градацію як додаткове значення у сфері оцінки, інтенсивності, кількості, заперечення тощо.

Функціонально-семантичну категорію градації в українській мові репрезентують різнорівневі засоби зі значенням змінної або вимірної ознаки. Вона відображає парадигматичні та синтагматичні значення цих мовних засобів.

Гранична точка градації - це максимальний чи мінімальний ступінь вимірної ознаки на шкалі градації. Сфера градації - розвинута система мовної семантики з яскраво вираженими елементами інтерпретації.

Градаційна семантика має як імпліцитне, так і експліцитне вираження. До експліцитних засобів належать слова-специфікатори - градатори, квантифікатори, модифікатори, інтенсифікатори, що доповнюють значення слів, з якими вони пов'язані, до імпліцитних - синонімічні засоби, які передають ступінь вияву ознаки.

Мовні засоби вираження градаційної семантики формують функціонально-семантичне поле градації, на якому ґрунтується однойменна функціонально-семантична категорія. Якісно-кількісне ядро цієї категорії репрезентують компаративні й суперлативні прикметники та прислівники зі значенням міри й ступеня.

Специфічну організацію периферії функціонально-семантичної категорії градації відображають такі закономірності: 1) уведення до сфери градації “неякісних” слів - часток, сполучників тощо; 2) роль контексту у вираженні характеру градації (високого/низького ступеня) висловлення; 3) перехідні явища між категорією градації і категоріями із семантичною домінантою кількості, заперечення, оцінки тощо. Периферія цієї категорії має парадигматичну і синтагматичну системи, що зумовлені взаємодією семантичного, граматичного і парадигматичного аспектів мовних одиниць на основі співвідношення категорійних та некатегорійних значень.

Поліцентризм градаційного значення зумовлений функціонуванням одиниць градації на різних мовних рівнях, його багатокомпонентною структурою, співвідношенням об'єктивного і суб'єктивного в градаційному значенні, зв'язком між градаційною функцією і прагматикою мовлення. Для вираження вимірного відношення між суб'єктом, який здійснює градацію, й об'єктом, який підлягає градації, в українській мові використовують різні мовні засоби, граматичне оформлення яких залежить від закладених у них градаційних ознаках, а також від комунікативно-прагматичних особливостей градаційного висловлення та їхньої здатності виконувати домінантну функцію.

Вибір градаційних засобів в українській мові зумовлений комунікативною метою, умовами спілкування, історичними та соціальними чинниками мовної діяльності. Вибір конкретного мовного засобу залежить від мовця, що висловлює думку і є суб'єктом градації. Такий вибір створює мовну особистість комуніканта.

Словотвірний спосіб вираження градації - це один із найпродуктивніших способів реалізації градаційного значення в українській мові. Він охоплює словотворчі засоби трьох способів словотворення - суфіксального, префіксального та префіксально-постфіксального. Іменники реалізують градаційне значення за допомогою низки словотворчих суфіксів збільшеності-згрубілості та зменшеності-пестливості; прикметники виражають це значення, використовуючи словотворчі префікси-інтенсифікатори (пре-, за-, над-, супер-, ультра-, гіпер- і под.) та словотворчі суфікси неповного (-уват-, -ав-. -аст- та ін.) і надмірного (-езн-/-елезн-, -енн, -уч-, -ущ- та ін.) ступеня вияву ознаки. Словотвірне значення послабленого ступеня вияву дії виражає дієслівний префікс недо-, а значення повного, вичерпного ступеня вияву дії - префікси ви-, про-, у-/в-, з-/с- та префіксально-постфіксальні пари на-+-ся, ви-+-ся, від(і)-+-ся та ін.

Типовими синтаксичними засобами вираження градаційного значення в українській мові є складнопідрядні речення займенниково-співвідносного типу, підрядна частина яких передає кількісно- та якісно-характеризаційні відношення, та складносурядні речення з градаційними семантико-синтаксичними відношеннями, вербалізованими однойменними сурядними сполучниками.

Прості речення становлять периферію синтаксичних засобів градації. Серед них - номінативні, генітивні та безособові односкладні речення.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Марчук Л.М. Функціонально-семантичний аспект градації в українській мові / Л.М. Марчук. - Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2007. - 304с. - 300 пр.

2. Марчук Л.М. Імпліцитні засоби української мови в світлі ідей О.Потебні / Л.М. Марчук // Вісник Харків. ун-ту. - Х.: Видавничий центр, 2000. - №491. - С. 138 - 142.

3. Марчук Л.М. Категорія інформативності та її види в монологічному висловленні / Л.М. Марчук // Наук. праці Кам'янець-Поділ. держ. пед. ун-ту: Філол. науки.- Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2001. - Вип. 5. - 318с. - С. 90 - 93.

4. Марчук Л.М. Стилістичні синоніми як виразники експресії в епістолярії Василя Стуса / Л.М. Марчук // Актуальні проблеми укр. літератури і фольклору: наук. зб. - Донецьк: Вид-во Донецького нац. ун-ту, 2001. - Вип. 6. - С. 114-120.

5. Марчук Л.М. Семантичні групи словосполучень на ознаку недискретної кількості / Л.М. Марчук // Наукові праці Кам'янець-Поділ. держ. ун-ту: Філологічні науки. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2003. - Вип. 7. - С. 141-146.

6. Marchuk L.M. The semantics of “the unknown” and language means of its expression / L.M.Marchuk // English as a foreign language in Ukraine: integrative tendencies and educational perspectives. The 2-nd regional TESOL-Ukraine Conference. - Khmelnytsky, 2003. - P. 51 - 52.

7. Марчук Л.М. Текстові категорії в розвитку і функціонуванні / Л.М. Марчук // Зб. за підсумками звітної наук. конф. викл. та аспірантів. - Кам'янець-Подільський: інф.-вид. відділ, 2005. - Вип. 3. в 3 т. - Т.1. - С. 156 - 160.

8. Марчук Л.М. Критерії інноваційних процесів у градаційній лексиці української мови на межі ХХ-ХХІ століть / Л.М. Марчук // Лексико-грамматические инновации в современных славянских языках: Материалы ІІ Междун. науч. конф. / Днепропетровск 14-15 апреля 2005г. / [составитель Т.С. Пристайко]. - Днепропетровск: Пороги, 2005. - С. 257 - 259.

9. Марчук Л.М. Емоційна функція градаційної лексики в художньому стилі сучасної української літературної мови / Л.М. Марчук // Наукові праці Кам'янець-Поділ. держ. ун-ту: Філол. науки. - Т. 2. Мовознавство. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2005. - Вип. 10. - С. 169 - 173.

10. Марчук Л.М. Шкала градації в художньому мовленні сучасної української літературної мови / Л.М. Марчук // Лінгвістичні дослідження: зб. наук. праць / за заг. ред. проф. Л.А. Лисиченко. - Х., 2005. - Вип. 15. - С. 56 - 64.

11. Марчук Л.М. Градаційна опозиція лексико-семантичної системи сучасної української літературної мови / Л.М. Марчук // Лінгвістичні дослідження: зб. наук. праць / за заг. ред. проф. Л.А. Лисиченко. - Х., 2005. - Вип. 16. - С. 143 - 149.

12. Марчук Л.М. Функціонування градаційної лексики в засобах масової комунікації / Л.М. Марчук // Наукові праці Кам'янець-Поділ. держ. ун-ту: Філологічні науки. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2005. - Вип. 11. - Т. 1.- С. 261 - 267.

13. Марчук Л.М. Функціонально-семантичний аспект категорії градації в українській мові / Л.М. Марчук // Вісник Дніпропетров. ун-ту. Сер.: Мовознавство. - Дніпропетровськ, 2005. - Вип. 11. - Т. 2. - С. 51 - 58.

14. Марчук Л.М. Соціально-психологічний аспект категорії градації в українській мові / Л.М. Марчук // Мова і культура. Сер. : Філологія - Т.ІІ.: Психологія мови і культури. Мова і засоби масової комунікації. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. - Вип. 8. - С. 56 - 61.

15. Марчук Л.М. Класифікація градаційних ситуацій у текстах сучасної української літературної мови / Л.М. Марчук // Наукові записки Вінниц. держ. пед. ун-ту імені Михайла Коцюбинського. Сер.: Філологія. / відп. ред. Н.Л. Іваницька. - Вінниця: «Діло» СПД Данилюк В.Г., 2006. - Вип. 8 - С. 90 - 96.

16. Марчук Л.М. Поняття норми в системі градації (на матеріалі текстів В. Свідзинського) / Л.М. Марчук // Наукові праці Кам'янець-Поділ. держ. ун-ту. Філолог. науки. - Кам'янець-Подільський: ПП Заріцький, 2006. - Вип. 13. - С. 305 - 314.

17. Марчук Л.М. Градаційні відношення в тексті роману І. Багряного «Сад Гетсиманський» / Л.М. Марчук // Вісник Харків. нац. ун-ту імені В.Н. Каразіна. - № 742. Сер.: Філологія. - Х.: П «Петрова І.В.», 2006. - Вип. 48. - С. 313 - 322.

18. Марчук Л.М. Функціонально-семантичне поле градації / Л.М. Марчук // Наукові праці Кам'янець-Поділ. держ. ун-ту: зб. за підсумками зв. наук. конференції викл. і аспірантів. У 3-х т. - Кам'янець-Подільський: інф.-вид. відділ, 2006. - Вип. 5 - Т. 2. - С. 11 - 12.

19. Марчук Л.М. Ядро поля градації (граматичний аспект) / Л.М. Марчук // Наукові праці Кам'янець-Поділ. держ. ун-ту. Філол. науки. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2007. - Вип. 14. - Т. 2. - С. 104 - 115.

20. Марчук Л.М. Семантична модель градації в сучасній українській літературній мові / Л.М. Марчук // Мова і культура: [Науковий журнал] - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2007. - Вип. 9. - Т. 4. - С. 38 - 45.

21. Марчук Л.М. Парадигматичний та синтагматичний аспекти ядра та периферії поля градації в сучасній українській літературній мові / Л.М. Марчук // Вісник Прикарпат. нац. ун-ту імені Василя Стефаника: Філологія .- Івано-Франківськ: вид.-дизайн. відділ ЦІТ, 2007. - Вип. 15 - 18. - С. 333 - 337.

22. Марчук Л.М. Розмежування граничних ступенів ознаки градації / Л.М. Марчук // Дивослово. - 2007. - №8. - С. 37 - 40.

23. Марчук Л.М. Лексичний рівень вираження категорії градації / Л.М. Марчук // Наукові праці Кам'янець-Поділ. держ. ун-ту: Філол. науки. - Кам'янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2007. - Вип. 15. - Т. 1. - С. 51 - 55.

24. Марчук Л.М. Займенники як периферійні виразники поля градації / Л.М. Марчук // Лінгвостилістика: об'єкт - стиль, мета - оцінка: зб. наук. праць - К.: Інститут української мови, 2007. - С. 124 - 129.

25. Марчук Л.М. Семантична класифікація категорії градації / Л.М. Марчук // Сучасні проблеми лінгвістичних досліджень і методика викладання іноземних мов професійного спілкування у вищій школі: зб. наук. праць. Ч.1. Лінгвостилістика. Лексична семантика. Фразеологія. - Львів: Видав. центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. - С. 104 - 107.

26. Марчук Л.М. Роль прислівників міри і ступеня у вираженні градаційного значення в українській мові / Л.М. Марчук // Текст як об'єкт лінгвістичного дослідження і засіб навчання мови: зб. наук. доповідей: у 2 т. - Полтава: Освіта, 2007. - Т.2. - С. 160 - 162.

27. Марчук Л.М. Роль прислівників міри і ступеня у вираженні низького ступеня градаційного значення / Л.М. Марчук // Лінгвістичні дослідження: зб. наук. праць / за заг. ред. проф. Л.А. Лисиченко. - Х., 2008. - Вип. 24. - С. 121 - 128.

28. Марчук Л.М. Частки як периферійні виразники поля градації / Л.М. Марчук // Наукові записки Вінниц. держ. пед. ун-ту імені Михайла Коцюбинського: зб. наук. праць. Сер.: Філологія. / відп. ред. Н.Л. Іваницька. - Вінниця: «Діло» СПД Данилюк В.Г., 2008. - Вип. 9 - Т. 1. - С.104 - 109.

29. Марчук Л.М. Словотвірні засоби створення градації в українській мові: префіксація / Л.М. Марчук // Науковий вісник Чернів. нац. ун-ту: зб. наук. праць: Слов'янська філологія. - Чернівці: Рута, 2008. - Вип. 382 - 384. - С. 97 - 101.

Размещено на Allbest.ru