Аксіологічний аспект історизмів як перекладознавча проблема (на матеріалі українських, російських і німецьких текстів малого формату)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК: 316.75:81'25.801.83:82-94 (811.112.2+811.161.2+811.161.1)

Аксіологічний аспект історизмів як перекладознавча проблема (на матеріалі українських, російських і німецьких текстів

малого формату)

спеціальність 10.02.16 - перекладознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Островський Дмитро Олегович

Київ 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі російської і зарубіжної літератури філологічного факультету (тепер факультету слов'янської філології і журналістики) Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського.

Захист відбудеться 22 лютого 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська 58, к. 10).

Автореферат розісланий 18 січня 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к.філол.н. Клименко Л.В.

АНОТАЦІЯ

Островський Д.О. Аксіологічний аспект історизмів як перекладознавча проблема (на матеріалі українських, російських і німецьких текстів малого формату). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.16 - перекладознавство. - Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського. - Сімферополь, 2007.

У дисертації досліджено систему понять: історична реалія, історичний символ, історичний лінгвоконцепт з погляду їхнього функціонування в комунікативно-ціннісному просторі ВТ. Ці поняття розглянуто за семантичними, функціональними, структурними ознаками. Вироблена система методик дозволяє виявити ці поняття у ВТ і з'ясувати їхнє значення. Для передачі значень названих історизмів у ПТ визначено систему перекладацьких трансформацій. Адекватність сприйняття значень історизмів у ПТ перевіряється порівняльно-типологічною методикою.

У ході дослідження встановлено, що найчастіше історичні реалії перекладаються за допомогою власне лексичних трансформацій; історичні символи перекладаються за допомогою лексико-семантичних і структурних трансформацій; історичні концепти вербалізуються в ПТ за допомогою структурних трансформацій. Структурні трансформації найбільш адекватно передають оцінність і символічність історизмів у ПТ.

Ключові слова: історична реалія, історичний символ, лінгвоконцепт, комунікативно-ціннісний простір текстів історичної тематики, мульти/кроскультурна комунікація, оцінність.

АННОТАЦИЯ

Островский Д.О. Аксиологический аспект историзмов как переводоведческая проблема (на материале украинских, русских и немецких текстов малого формата). - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.16 - переводоведение. - Таврический национальный университет имени В.И. Вернадского.- Симферополь, 2007.

Диссертация состоит из введения, трех разделов, выводов, списка использованных источников и приложений. Общий объем диссертации - 348 страницы, из них 172 страницы основного текста. Во введении дается обоснование актуальности темы, характеризуются цель и задачи исследования, научная новизна, теоретическое значение и практическая ценность результатов исследования, их апробация, а также кратко излагается содержание разделов диссертации.

В первом разделе диссертации рассмотрена система понятий: исторические реалии, исторические символы, исторические лингвоконцепты с точки зрения их функционирования в текстах исторической тематики. Эти понятия рассматриваются по следующим признакам: а) семантическим, б) функциональным, в) структурным. Установлено, что через функционирование этих историзмов в текстах исторической тематики реализуется оценочность. Статус историзма определяет тип оценочности, реализуемой через него в тексте: эмоциональный / экспрессивный. И, наоборот, по значениям, их объёму переводчик определяет статус историзмов в ИТ. Исторические реалии переводчик выявляет в исходном тексте по предметным и эмоциональным значениям. Исторические символы определяются по их ассоциативным значениям, а исторические лингвоконцепты - по концептуальным значениям.

Для определения оценочности исторических реалий, исторических символов, исторических лингвоконцептов, статуса этих единиц, и их места в структуре текстов исторической тематики в работе выработана система методик. С помощью этих методик переводчик определяет: а) оценочную семантику историзмов, б) статус историзмов, в) места их концентрации в текстах исторической тематики, г) динамику изменения оценочной и предметной семантики историзмов в одном тексте / цикле текстов.

Переводческие трансформации, используемые для передачи значений историзмов в ПТ, рассматриваются как система по следующим критериям: а) сохранение денотативных значений “иной культуры” историзмов в переводном тексте, б) сохранение объёма коннотативных значений историзмов в переводном тексте. Сам выбор трансформаций регулируется статусом историзмов и типом текста.

Во втором разделе работы уточняется анализ оценочности историзмов в краеведческих, публицистических и художественных текстах исторической тематики. Оценочность историзмов определяется по форме её реализации (лексическая, структурно-композиционная и смешанная). Оценочность историзмов в текстах исторической тематики анализируется через текстовые элементы на уровнях: а) гипертекстовом, б) текстовом, в) гипотекстовом и через оппозиции: а) инвариантные / релевантные, б) вариативные / релевантные, в) вариативные / нерелевантные.

В третьем разделе определены: а) типы историзмов, характерные для краеведческих, публицистических и художественных текстов исторической тематики, б) типы переводческих трансформаций, которые используются с максимальной частотностью для передачи оценочных значений историзмов разных статусов. В ходе исследования установлено, что с максимальной частотностью исторические реалии переводятся с помощью чисто лексических трансформаций, исторические символы - через лексико-семантические и структурные трансформации, исторические концепты вербализуются в ПТ через структурные трансформации. Структурные трансформации максимально адекватно передают оценочность и символичность историзмов в тексте перевода.

Ключевые слова: историческая реалия, исторический символ, исторический лингвоконцепт, коммуникативно-ценностное пространство текстов исторической тематики, мульти/кросскультурная коммуникация, оценочность.

ANNOTATION

Ostrovskiy D. Axiological aspect of historicisms as problem of Translation studies (on the material of Ukrainian, Russian and German small format texts). - Manuscript.

A thesis for the scholarly degree of Candidate of Philology in speciality 10.02.16 - Translation Studies. Vernadsky Tauric National University. - Simferopol, 2007.

The thesis represents an all-round analysis of translation strategies applied in the historical texts of cross-cultural communication at lexical level presented by historicism. Difficulty in understanding meanings of historical vocabulary consists in its synchronic and diachronic remoteness. With the aim of identification of: a) historicism obligatory / optional for translation; b) choice of the way of their translation, the following classification of historicisms from the point of view of structure of communicative axiological space of cross-cultural communication according to the following criteria: a) semantic; b) functional; c) structural.

The most frequent way of rendering historical realias is lexical transformation - loan translation, which helps to keep “other” connotation. Translation of historical symbols requires selection of suitable connotations which is attained through lexico-semantic transformations - extension of meaning. Connotations of historical linguoconcepts are rendered at the seme level through structural transformations.

Key words: historical realia, historical symbol, historical linguoconcept, communicative axiological space, cross-cultural communication, evaluation.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Комунікативна спрямованість і комунікативна ситуація формують як тематичне поле тексту з його структурою, так і обсяги значень одиниць, що функціонують у ньому. Структура будь-якої, а особливо мульти/кроскультурної комунікації поділяє комунікативний простір на „свою / іншу“ лексику, що позначає реалії, стратифіковані за предметними і темпорально-локальними критеріями. Як доповнення до такого, досить традиційного підходу, пропонується інший підхід. Комунікація розглядається як комунікативно-ціннісний простір у двох перспективах: у горизонтальній (свій / іншій), та у вертикальній (ціннісний / нейтральний), а лексичні одиниці, що функціонують у ньому, - з погляду їхніх ціннісно-семантичних характеристик. Такий двоїстий підхід дозволяє суттєво уточнити, яка лексика є облігаторною для перекладу. Одиниці, які відображають цінності всього суспільства й виконують еволютивну функцію, виражені в текстах символами і лінгвоконцептами. Лексика, що виконує ідентифікаційну функцію, представлена в перекладному тексті реаліями.

Актуальність дослідження. З погляду структури лексико-семантичного та оцінного поля комунікації символи і лінгвоконцепти формують „центр“ і визначають як лексико-семантичне наповнення, так і оцінність усього тексту. Реалії утворюють „периферію“ цього поля і відображають його оцінність. Відповідно, в текстах історичної тематики функціонують: а) історичні реалії (ІР), б) історичні символи (ІС), в) історичні лінгвоконцепти (Ікпт).

Відсутність необхідних перекладознавчих правил для визначення як основних детермінаторів формування оцінної семантики історизмів у вихідному тексті (ВТ), так і варіантів передачі оцінних значень історизмів у перекладному тексті (ПТ), зумовлює актуальність обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до комплексної теми кафедри російської і зарубіжної літератури філологічного факультету (тепер факультету слов'янської філології і журналістики) Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського „Актуальні проблеми історії і теорії російської і зарубіжної літератури“, зареєстрованої в УкрІНТЕІ за № 98V005637.

Метою дослідження є визначення перекладознавчих стратегій для ідентифікації оцінних значень історизмів у текстах історичної тематики, а також відтворення цих значень у ПТ.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань: 1) визначити поняття історичні реалії, історичні символи, історичні лінгвоконцепти як систему комунікативних елементів, через яку реалізується оцінність у текстах історичної тематики; 2) виявити головні інтегральні / диференційні критерії, за якими виокремлюються історичні реалії, історичні символи, історичні лінгвоконцепти; 3) класифікувати можливі типи трансформацій оцінних та предметних значень історизмів у різних текстах та контекстах; 4) систематизувати методики роботи перекладача з оцінною семантикою історизмів; 5) проаналізувати адекватність передачі оцінної семантики історизмів у краєзнавчих, публіцистичних та художніх малоформатних текстах; 6) виявити найчастотніші і найефективніші типи перекладацьких трансформацій для передачі оцінності історичних реалій, історичних символів, історичних лінгвоконцептів.

Об'єктом дослідження є оцінність, яка реалізується в текстах історичної тематики через функціонування історичних реалій, історичних символів, історичних лінгвоконцептів.

Предметом дослідження є оцінна семантика історичних реалій (ІР), історичних символів (ІС), історичних лінгвоконцептів (Ікпт) з погляду її ідентифікації та відтворення перекладачем у текстах історичної тематики.

Матеріалом дослідження стали власне історизми та контексти, в яких вони функціонують. Усього було проаналізовано 570 лексичних одиниць та 920 варіантів перекладу цих одиниць, вилучених із 734 контекстів різних типів малоформатних текстів, відібраних методом суцільної вибірки з творів 1997-2005 років, загальним обсягом близько 8000 умовних сторінок.

Методи дослідження. Багатоаспектність роботи зумовила комплексний характер методів дослідження. У дисертації використано такі методи: а) метод перекладознавчого та контрастивного аналізу, б) метод контекстуально-ситуативного аналізу, в) метод структурного аналізу. До аналітичних методик належать: 1) функціональна методика; 2) контекстуальна методика; 3) тезаурусна методика; 4) дефінітивна методика; 5) методика символічної інтерпретації; 6) зіставна методика. Синтетичними методиками є: 1) дистрибутивна методика; 2) типологічна методика; 3) структурна методика.

Теоретичною базою дослідження семантичних та оцінних ознак історичних реалій, символів, концептів є фундаментальні праці вчених Л.С. Бархударова, Е. Бенвеніста, С. Влахова, Р.П. Зорівчак, Ю.Д. Левіна, Я.Й. Рецкер, С. Флоріна та ін. До аналізу структурних і функціональних ознак історизмів залучалися праці науковців С.С. Аверінцева, Ю.О. Жлуктенка, Р.П. Зорівчак, М.О. Новикової, І.М. Шами та ін. Працюючи з текстами історичної тематики, ми користувалися методиками А.Д. Бєлової, В.Г.Гака, В.Я. Проппа, К. Райс, О.Д. Швейцера та ін.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що виконана праця: 1) доповнює та уточнює традиційно семантичні класифікації реалій, символів і концептів за темпоральними / локальними ознаками класифікацією за функціональними і структурними ознаками (через які перекладач визначає та відтворює оцінність у текстах історичної тематики); 2) доповнює загально семантичні класифікації історичних символів структурною класифікацією (історичний символ (ІС) - історичний мегасимвол (ІмгС)), яка складається через еволюцію оцінних та предметних значень історизму в обсязі тексту / циклу текстів, що допомагає перекладачеві визначити динаміку оцінної семантики історизмів; 3) трактує сутність оцінності, яка визначає тип історизму й обсяг його значення в певному контексті, що дозволяє перекладачеві ідентифікувати історизми різних типів для застосування певних перекладацьких трансформацій; 4) простежує формування та функціонування оцінності в текстах / контекстах різного типу і на різних текстових рівнях (гіпертекстовому, текстовому, гіпотекстовому), що допомагає перекладачеві визначити зони формування оцінної семантики історизмів; 5) уточнює кореляцію типів оцінності, типів історизмів, через які оцінність реалізується в текстах історичної тематики, і перекладацьких трансформацій цих історизмів.

Теоретичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони дозволяють: 1) уточнити особливості формування і реалізації оцінних значень через історизми різного типу в текстах історичної тематики, 2) розглянути кореляцію між трансформаціями оцінного і предметного значень історизмів у структурі тексту історичної тематики, 3) визначити основні принципи відтворення оцінних значень історичних реалій, історичних символів, історичних лінгвоконцептів у ПМ (перекладній мові). Розроблені теоретичні засади можуть знайти застосування в теорії перекладу та лексикографії.

Практична значущість дослідження полягає в тому, що в роботі: 1) уточнено етапи аналізу оцінності історизмів у ВТ на текстових рівнях (гіпертекстовому, текстовому, гіпотекстовому); 2) виділено і систематизовано актуальні для перекладача детермінатори оцінних значень історизмів на вказаних рівнях; 3) визначено можливості відтворення оцінних значень історизмів у ПТ.

Результати дослідження обсягів і типів значень історичної лексики і їхньої кореляції з видами перекладу можна використовувати у викладанні в спецвузах теорії і практики перекладу, основ теорії мовної комунікації, лексикології.

Апробація роботи. Основні положення дисертації і результати дослідження було представлено в доповідях, які обговорювалися на засіданнях кафедри німецької філології та кафедри російської і зарубіжної літератури Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського, а також на міжнародних науково-практичних конференціях „Пилигримы Крыма“ (Сімферополь, 2001, 2000, Алупка, 1998); на міжнародній конференції, присвяченій творчості Н.Я. Данилевського (Сімферополь, 1999); ІХ Кримських Пушкінських читаннях (Гурзуф, 1999); четвертій всеукраїнській науковій конференції „Нові підходи до філології у вищій школі“ (Запоріжжя, 1998); конференції германістів України „Інтерпретаційні можливості тексту“ (Київ, 2001); на щорічних наукових конференціях Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського (Сімферополь, 2001-2005), Науково-практичній конференції КНЛУ „Лінгвістика та лінгводидактика в сучасному інформаційному суспільстві” (Київ 2007).

Публікації. Основні результати проведеного дослідження відбито в 8 статтях, опублікованих у провідних наукових фахових виданнях України, 2 матеріалах конференцій, 1 тезі доповіді. До дисертації ввійшли лише ті результати дослідження, які дисертант отримав самостійно.

На захист виносяться такі положення:

1. Історичні реалії, історичні символи, історичні лінгвоконцепти у своїй сукупності створюють комунікативно-ціннісний простір у текстах історичної тематики. Ця класифікація історизмів дозволяє перекладачеві / перекладознавцю визначити структуру семантичного поля ВТ для її передачі в ПТ, що уточнює критерії облігаторності / факультативності перекладу історизмів у текстах історичної тематики.

2. Облігаторними ознаками історичних реалій, історичних символів, історичних лінгвоконцептів є історичність та оцінність; інтегральними ознаками - значення: а) предметне, б) емоційне, в) асоціативне, г) концептуальне. Їхні диференційні ознаки - це різний обсяг виділених значень (широкий / вузький), різний ступінь інтенсивності і пріоритетності цих значень (експліцитність / імпліцитність вираження). За цими ознаками перекладач / перекладознавець виокремлює історизми у ВТ, облігаторні для перекладу.

3. У діахронії з оцінністю історизмів можуть відбутися такі зміни: а) дифузія, б) поляризація, в) інверсія, що зворотним порядком змінюють предметну семантику історизмів. Ці зміни можуть бути представлені як: а) конкретизація, б) генералізація, в) розвиток значення. Врахування динаміки змін оцінності та предметної семантики історизмів дозволить перекладачу / перекладознавцю: а) виявити зони формування оцінних значень історизмів у ВТ, б) простежити еволюцію формування оцінної та предметної семантики історизмів у ВТ для її подальшої передачі в ПТ.

4. Оцінно-семантичні значення історизмів ідентифікуються у ВТ та відтворюються перекладачем у ПТ на рівнях: а) гіпотекстовому, б) текстовому, в) гіпертекстовому. Домінуючий рівень історичних реалій - гіпотекстовий, історичних символів - текстовий, історичних лінгвоконцептів - гіпертекстовий. Це дозволяє перекладачеві визначити, які обсяги контекстів необхідно залучати для адекватного розуміння у ВТ і відтворення у ПТ оцінних значень історизму.

5. Кореляція типів історизмів та обсягів контекстів, які перекладач залучає для розуміння предметної та оцінної семантики історизмів, визначає ступінь адекватності сприйняття цих значень перекладачем та читачем ПК. У національних традиціях максимально адекватним очікується сприйняття „іншої” предметної семантики та експліцитно вираженої оцінності історичних реалій; менш адекватно - асоціативних значень історичних символів; найменш адекватно - концептуальних значень історичних лінгвоконцептів. З погляду читацької підготовленості до сприйняття значень історизмів у ВТ і ступеня детермінованості текстів більш відповідно сприймаються ці значення в публіцистичних текстах, менш відповідно - у художніх текстах художнього дискурсу, з найменшою відповідністю - у краєзнавчих текстах.

6. Для передачі експліцитно виражених предметних + емоційних значень історичних реалій у ВТ перекладач з високою частотністю застосовує власне лексичні трансформації (фонетичні, графічні, семантичні кальки); асоціативні значення історичних символів передаються за допомогою лексико-семантичних трансформацій (розвиток значення) та структурних трансформацій (дописи, компенсація); історичні концепти вербалізуються в ПТ за допомогою структурних трансформацій. Лексичні трансформації зберігають у вузьких контекстах історичність і предметність значень у ПТ, але послаблюють оцінність і символічність; лексико-семантичні трансформації в більш широких контекстах зберігають символічність, але послаблюють оцінність у ПТ; структурні трансформації в обсязі всього тексту найбільш адекватно передають оцінність і символічність у ПТ.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку використаної теоретичної літератури (243 позицій), переліку матеріалів дослідження (57 позицій), переліку лексикографічних джерел (36 позицій), додатка з 97 таблиць. Загальний обсяг дисертації 348 сторінок, основного тексту - 172 сторінки.

символ історичний лінгвокоцепт трансформація

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено об'єкт і предмет дослідження, окреслено мету й конкретні завдання, описано його матеріал, методологічні основи й методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, її структуру та апробацію.

У розділі I „Оцінна семантика історизмів: семантичний, структурний, функціональний аспект” визначається система понять: а) історичні реалії, б) історичні символи, в) історичні лінгвоконцепти. Кожне з цих понять розглядається за ознаками: а) семантичними, б) функціональними, в) структурними.

Система реалій (С.Влахов, Р.П.Зорівчак, В.Н. Крупнов, Я.Й. Рецкер, С.Флорін та ін.), символів (С.С. Аверинцев, О.Ф. Лосєв, К. Леві-Стросс, Л. Леві-Брюль, М.О. Новикова, В.Н. Сокир, І.М. Шама, В.Н. Тайлор та ін.), концептів (Е. Бенвеніст, М.О.Новикова, Ю. С. Степанов), встановлена за загальною для всіх понять системою критеріїв, уточнюється в дисертації такими поняттями: а) історичні реалії, б) історичні символи, в) історичні лінгвоконцепти. Критерієм виділення цих понять є старіння, насамперед денотативного значення реалій (С. Влахов, Р.П. Зорівчак, С. Флорін) і конотативного значення символів і лінгвоконцептів.

Аксіологічний аспект історичних реалій, історичних символів, історичних концептів уточнюється за структурними критеріями з погляду структури комунікативного простору в текстах історичної тематики. Унаслідок своєї унікальності і переваги предметного значення історичні реалії постають маркерами периферії „свого / іншого“ комунікативного простору і розташовуються на просторовій горизонталі. Історичні символи й історичні лінгвоконцепти формують ціннісну вертикаль комунікативного простору і внаслідок підвищеної значущості, актуальності й асоціативності стають центром (свого / іншого) цього простору. Як структурні одиниці комунікативно-ціннісного простору історичні реалії, історичні символи, історичні лінгвоконцепти сприймаються інокультурним комунікантом оцінно. Облігаторними ознаками історичних реалій, історичних символів, історичних лінгвоконцептів є оцінність та історичність. Для перекладача / перекладознавця розуміння значень цих понять ускладнюється внаслідок їхньої дистантності не лише в просторі, але й у часі.

Досліджувані поняття виявляються і диференціюються в текстах історичної тематики за їхніми інтегральними і диференційними ознаками. Історизми мають значення: а) предметне, б) емоційне, в) асоціативне, г) концептуальне. Це є їхньою інтегральною ознакою. Відрізняються історизми: а) різним ступенем актуальності цих значень, б) різною формою вираження цих значень (експліцитною, імпліцитною), в) обсягами цих значень, тобто асоціацій (широкий / вузький). Це є диференційною ознакою таких понять. Обсяг значень / асоціацій історичної реалії максимально вузький. Актуально і тому експліцитно виражено предметне, емоційне значення. Максимально імпліцитно виражене концептуальне значення. Історичний символ має ширший обсяг значень / асоціацій. Максимально експліцитно виражене в нього асоціативне значення, імпліцитно - предметне значення. Історичний лінгвоконцепт характеризує максимально експліцитна форма вираження концептуального значення, максимально імпліцитна - емоційне і предметне значення. Обсяг його значень / асоціацій - найширший.

У діахронії з оцінністю історизмів у тексті можуть відбуватися такі зміни: а) дифузія, б) поляризація, в) інверсія. Ці трансформації у зворотному порядку змінюють предметні значення історизмів. Такі зміни значень указані в працях Г.А. Данилової, М.О. Новикової, Я. Й. Рецкера й виглядають як: а) конкретизація, б) розширення, в) розвиток значення. Внаслідок дифузії оцінності конкретизується предметне значення історизму; при поляризації предметне значення розширюється, деактуалізується; з подальшою поляризацією значення чи його інверсією предметне значення історизму починає розвиватися. Зміни оцінної і предметної семантики викликають також і зміну статусу історизму. Конкретизація предметного значення відповідає статусу історичної реалії; розширення, розвиток значення - статусу історичного символу. Ця класифікація значень історизмів доповнила структурно-семантичну класифікацію символів М.О. Новикової, І.М. Шами. Актуалізація оцінності історичної реалії з погляду структури тексту / системи контекстів змінює її статус, і вона переходить до розряду історичних символів. З розвитком значення предметна семантика цього символу деактуалізується, він набуває характеристик центру всієї культури, як мегатексту і стає історичним мегасимволом (ІмгС).

Оцінні значення історизмів реалізуються в текстах історичної тематики: а) експліцитно - на лексичному рівні, б) імпліцитно - на семному рівні. Для розуміння значень історичних реалій, історичних символів, історичних лінгвоконцептів у ВТ перекладач залучає необхідні і достатні обсяги контекстів на рівнях: а) гіпертекстовому, б) текстовому, в) гіпотекстовому. Для розуміння значень історичних реалій перекладач працює на гіпотекстовому рівні. Працюючи із ситуативними значеннями історичних символів, перекладач використовує текстовий рівень. Для визначення значень історичних лінгвоконцептів перекладач виходить на гіпертекстовий рівень.

Застосовані для аналізу досліджуваних історизмів методики уточнено з погляду дослідження оцінності в текстах історичної тематики. Функціональна методика дає перекладачеві можливість конкретизувати: комунікативну спрямованість тексту; ієрархію (ціннісну структуру) його контекстів; зони формування оцінності та її характер (об'єктивний/суб'єктивний). Контекстуальна методика уточнює систему контекстів, у яких актуалізуються оцінні значення, з погляду: а) основної тематики, б) композиції, в) провідних лейтмотивів, г) хронотопу і д) характеристики персонажів. За допомогою дефінітивної методики визначаються: типи предметного й оцінного значень історизму; сам тип історизму; текстові зони можливого переходу історичної реалії в історичний символ. Доповнено наведені методики системою методик аналізу оцінності історизмів з погляду їх експліцитного застосування на гіпертекстовому, текстовому, гіпотекстовому рівнях. На гіпертекстовому рівні застосовуються методики: а) функціональна, б) структурна. На текстовому рівні використовуються методики: а) контекстуальна, б) методика символічної інтерпретації, доповнена М.О. Новиковою. На гіпотекстовому рівні застосовуються методики: а) тезаурусна, б) дефінітивна, в) структурна, г) зіставна.

Щодо кожного із загальних понять вироблено певні перекладацькі стратегії. Основні перекладацькі трансформації системи реалій визначено в працях С. Влахова, С. Флоріна, Р.П. Зорівчак. Проблеми перекладу системи символів конкретизовано і доповнено в дослідженнях М.О. Новикової і І.М. Шами. Наявні трансформації можна умовно поділити на: а) власне лексичні (Л), що змінюють денотативне значення (кальки фонетичні, графічні, семантичні); б) лексико-семантичні (Л-с), що змінюють конотативне значення (конкретизація, генералізація, розвиток значення); в) лексико-граматичні (Л-г) (ампліфікація, компресія, цілісне перетворення); г) структурні (Ст) (дописи, компенсації, транспозиції).

У другому розділі „Краєзнавчий, публіцистичний, художній дискурс: жанрово-структурний аналіз” уточнюється і доповнюється аналіз жанрово-стилістичної домінанти (ЖСД) ВТ, розроблений М.О. Новиковою. Для апробації аналізу системи понять історичних реалій, історичних символів, історичних лінгвоконцептів та їх оцінності використовується вибірка малоформатних текстів історичної тематики трьох дискурсів: а) художнього, б) краєзнавчого, в) публіцистичного. Ця вибірка базується на класифікації оцінності за формою її реалізації, згідно з якою можна виділити: 1) структурно-композиційну, 2) лексичну, 3) змішану форми (І.В. Арнольд, О.М. Вольф, В.І. Шаховський). Структурно-композиційна форма реалізації оцінності характерна для краєзнавчих текстів. У цьому випадку оцінність реалізується імпліцитно на значущих позиціях тексту, визначених через опозиції „відзначене / мало відзначене“ (М.О. Новикова, В.Я. Пропп). Лексична форма реалізації оцінності домінує в публіцистичних текстах. Оцінні значення історичних реалій, історичних символів виражаються в мікростилістичних контекстах. Для передачі цієї оцінності в ПТ перекладач знаходить прямі відповідники в ПМ (перекладної мові). Змішана форма вираження оцінності характерна для художніх текстів. Вона - найскладніша для дослідження і визначається в ході аналізу ВТ.

Використовуючи функціональну методику, перекладач розподіляє елементи тексту кожного текстового рівня (гіпертекстового, текстового, гіпотекстового) за опозиціями: а) інваріантними / релевантними, б) варіативними / релевантними, в) варіативними / нерелевантними. Ця система елементів є об'єктом аналізу. Метою аналізу є визначення оцінних і предметних значень історизмів у ВТ для подальшої їхньої передачі в ПТ.

Аналіз оцінності історизмів у ВТ перекладач починає з гіпертекстового рівня. На цьому рівні елементами аналізу є структура ВТ, та жанрово-семантичні компоненти тексту. Для роботи з цими елементами перекладач застосовує структуральну методику. На текстовому рівні перекладач / перекладознавець виявляє у ВТ: а) головні тематичні групи, б) комунікативну модель тексту, в) релевантні символічні опозиції. Це дозволить йому уточнити систему контекстів, у яких формується оцінність історизмів, а також систему комунікативних елементів ВТ для розуміння перекладачем системи оцінних норм. Для аналізу цих елементів застосовується контекстуальна методика і методика символічної інтерпретації. На гіпотекстовому рівні перекладач / перекладознавець визначає: а) структуру і наповнення оцінного поля ВТ, б) оцінно-семантичні трансформації історизмів, в) типи історизмів і способи їхнього перекладу. Для цього перекладач застосовує структурно-семантичну, дефінітивну, тезаурусну, зіставну методики.

У третьому розділі „Краєзнавчий, публіцистичний, художній дискурс: адекватність сприйняття історизмів у ПТ“ визначено типи історизмів, домінантних для заявлених дискурсів, встановлено найчастотніші способи перекладу історизмів у кожному із зазначених дискурсів, з'ясовано ступінь адекватності сприйняття оцінної семантики історизмів у ПТ. У нашому випадку під адекватністю розуміється: а) для перекладача - сприйняття статусу історизмів для визначення подальших перекладацьких стратегій та оцінності цих історизмів для її передачі в ПТ; б) для читача - сприйняття оцінності самих історизмів й оцінності всього тексту.

Висока частотність функціонування певних типів історизмів у тексті визначає також загальні перекладацькі стратегії щодо всього тексту. Так, наприклад, у краєзнавчих, публіцистичних та художніх текстах можна зустріти історичні лінгвоконцепти, історичні символи, історичні реалії (ІР). Але в краєзнавчих текстах максимально частотними одиницями виступають історичні реалії (ІР) (Die Alte Mainbrьcke / Старий Майнський міст, Plдtzchen / різдвяне печиво тощо. Усі ці явища існують і сьогодні, але мають інші конотації. Менш частотними є історичні символи (ІС) (die Kirche der heiligen Katharina / Церква святої Катерини, Maibaum / Травневе дерево тощо). Ці явища актуальні для німецької культури. Мінімально частотними - історичні лінгвоконцепти (Ікпт) (Bьrgertum / Бюргерство, Philistertum / Філістерство). Ці лінгвоконцепти історичні завдяки архаїзованим текстам, де вони функціонують. У публіцистичних текстах найчастотнішими одиницями є історичні символи (die Berliner Mauer / Берлінська Стіна, Brandenburger Tor / Бранденбурзька Брама тощо); менш частотними є історичні реалії (100 DM „BegruЯungsgeld“/ Сто дойчмарок „привітання”, DDR Wagen Wartburg / НДР-ський автомобіль Вартбург і под.); мінімально частотними є історичні лінгвоконцепти, яки мали інші конотації під час їхнього застосування (Freiheit / свобода, Recht / право тощо). У художніх текстах найчастотніше можна зустріти історичні лінгвоконцепти, наприклад, християнської та язичницької етики (Liebe / любов, Ruhe / спокій, Treue / вірність та ін.) та історичні символи (die alten Weiden / стара верба, goldener Becher / золотий келих тощо). Менш частотно зустрічаються історичні реалії, проте їх семантика є динамічною і вони можуть стати символами (der Spies / спис, der Helm / шолом і под.).

Розуміння перекладачем статусу історизму через його значення (предметне + емоційне / асоціативне / концептуальне) сприяє адекватному вибору перекладацької трансформації та надалі адекватному сприйняттю читачем оцінності всього тексту взагалі. Найскладнішим для перекладача є виокремлення асоціативних значень (експліцитно / імпліцитно виражених) історизмів, які відповідають статусу історичних символів. Найбільш експліцитно символічні значення історизмів виражені в краєзнавчих текстах. У ВТ перекладач розуміє, що перед ним символ, через інші символічні контексти (in der unteren Stadt Podol - dem alten Stadtkern). Символічне позначення „alte Stadtkern” надає історизму „Podol” символічне означення центру міста. У публіцистичних текстах символічність та оцінність історизмів пояснюються (In Berlin fдllt die Mauer, damit ist das Zeitalter der Konfrontation und der Teilung Europas beendet). У текстах публіцистичного дискурсу можна простежити еволюцію оцінності та семантики історизмів. Наприклад, історизм „Die Berliner Mauer” (Берлінська стіна) в 1961 році сприймався як реалія, оскільки традицій будувати таку межу в сучасному місті тоді не існувало. У 1963 році оцінність стає динамічною, семантика поширюється, і ця реалія стає символом, втрачаючи при цьому локальність: „Die Mauer” - „Стіна”. З падінням Стіни символ набуває додаткове значення - „падіння стіни між Сходом і Заходом“ - і його сприйняття стає позаситуативним причому вже не в межах однієї культури (німецької), а в межах двох культур (німецької й української) Таким чином, відбувається підготовка переходу до рангу лінгвоконцептів - „Die MAUER“ - „СТІНА“. У текстах художнього дискурсу статус історизмів стає більш імпліцитним, але в текстах трапляється багато проміжних варіантів. Там багато реалій, які набувають статусу символу, але й багато символів, що ще зберігають конкретність реалій: Helmes Bьsche / Плюмаж на шоломі (символізує знатного лицаря), Hдrens Gewand / волосяниця (символізує пустельника) тощо.

Перекладач визначає зони концентрації певних типів історизмів через структурні характеристики текстів - текстові позиції: а) ініціальні, б) медіальні (кульмінація), в) фінальні. Історичні реалії концентруються в краєзнавчих текстах в ініціальній і фінальній позиціях. У публіцистичних текстах історичні реалії рівномірно займають три позиції, але в кульмінаційній і фінальній позиціях вони починають тяжіти до символізації. У художніх текстах історичні реалії зосереджені в ініціальній позиції, але вже в ініціальній позиції починається процес символізації. Тому перекладачем відбираються ті реалії, що мають потенцію стати символами в медіальній і фінальній позиціях. Історичні символи в краєзнавчих текстах найчастіше зустрічаються в ініціальній позиції, але вони при цьому виконують максимально інформаційну роль. Експліцитно вони формулюються тільки у фінальній позиції, де вони будуть концентруватися. У публіцистичних текстах історичні символи концентруються в ініціальній і фінальній позиціях. У художніх текстах історичні символи переважно використовуються в кульмінації. Символи вживаються там, де є соціальні конфлікти, тому в кульмінації визначається, що стане символом. Уточнення оцінності історичних символів відбувається у фінальній позиції. Історичні лінгвоконцепти в краєзнавчих текстах структурно не визначаються (вони можуть зустрічатися в спеціалізованих текстах, що коментують символіку). У публіцистичних текстах лінгвоконцепти використовуються в кульмінаційній позиції, тому що саме там і з'ясовується зіткнення точок зору, які саме ментальні світи стоять за цими точками зору. Історичні лінгвоконцепти зустрічаються у фінальній позиції, тому що це директивний дискурс, що показує, яким є світ, а, отже, концепти, які його відображають, є оптимальними для певної ситуації. У художніх текстах можлива присутність лінгвоконцептів у всіх трьох позиціях, але наростання їх експліцитності йде до фіналу. Попередня диференціація історизмів допоможе перекладачеві визначити надалі відповідні перекладацькі прийоми.

Оцінність, яка реалізується в краєзнавчих, публіцистичних та художніх текстах, перекладач сприймає і відтворює надалі в ПТ через функціональні характеристики історичних реалій, історичних символів, історичних лінгвоконцептів. У краєзнавчих текстах оцінність переважно сконцентрована в історичних реаліях при їхньому переході з ініціальної на фінальну позицію (...und deshalb nennt man die Wьrzburger Residenz „Schloss ьber allen Schlцssern“). На фінальній позиції тексту (краєзнавчий альбом), оцінність історичної реалії „Die Wьrzburger Residenz” визначено експліцитно з метою реклами, як резюме всієї розповіді про це історичне явище. У публіцистичних текстах оцінність максимально представлена в історичних символах у кульмінаційній позиції (…am Brandenburger Tor wurde die Geschichte der Nation entschieden). Історизм „Das Brandenburger Tor”, який був символом, в кульмінації набуває символічних ознак центру всієї німецької нації. У художніх текстах оцінність наявна в усіх трьох типах історизмів, але максимально експліцитно вона виражена в історичних лінгвоконцептах (Stilles Weinen, Schwesterliebe).

У художніх текстах також можна простежити еволюцію оцінності і семантики історизмів. Так, наприклад, у баладі Ф. Шиллера „Рицар Тогенбург“ (переклад М.Лукаша) історизм „Ritter Toggenburg“ набуває в заголовку ВТ дифузійної, емоційної оцінності і конкретної предметної семантики, що відповідає статусу історичної реалії. У зав'язці ВТ оцінність цього історизму поляризується, стає експресивною, і семантика розширюється. „Ritter Toggenburg“ стає історичним символом - героєм хрестового походу (Durch den Helden Arm). У кульмінації балади з оцінністю історизму відбувається інверсія з погляду язичницької культури, з точки зору християнської культури герой стає християнином і намагається знайти спокій. Предметне значення історизму „Ritter Toggenburg“ розвивається; характеристики його імені набувають мегасимволічного значення і сприймаються адекватно в межах всієї культури (die edlen Glieder deckt Hдrens Gewand; Eine Hьtte). У розв'язці ВТ оцінність історизму „Ritter Toggenburg“ поляризується, предметне значення розширюється. Душа героя спрямовується до Небес, щоб там зустрітися з душею коханої (Das bleiche, stille Antlitz). Тогенбург у розв'язці балади сприймається вже не тільки як християнин, а як „врятована душа“. Предметне значення цього історизму втрачає актуальність. Подальше відтворення історизму „Ritter Toggenburg“ в інших контекстах може привести до його концептуалізації.

Щоб адекватно передати оцінні та предметні значення історизмів різного типу в ПТ перекладач застосовує щодо цих історизмів різні перекладацькі трансформації. Предметні та емоційні значення історичних реалій з максимальною частотністю передаються через відповідники і лексичні трансформації, а саме - фонетичну, семантичну кальки (Schloss Neuschwanstein // Замок Нойшванштайн, die Festung Marienberg // Фортеця Марієнбург). Із середньою частотністю застосовуються лексико-семантичні трансформації - генералізація (Stollen // пиріг). Для передачі значень історичних символів з максимальною частотністю використовуються лексико-семантичні трансформації - розвиток значення, або з точки зору прагматики - знаходження функціонального аналога в перекладної культурі (sanfte Revolution DDR // Оксамитова революція НДР). Із середньою частотністю застосовуються структурні трансформації - дописи, дескриптивний перифраз: Helmes Bьsche // Маяв спереду плюмажем Сріберний шолом (переклад М.Лукаша). Вербалізація історичних концептів у ПТ супроводжується найчастотніше структурними трансформаціями - дописами. Наприклад, у навчальній краєзнавчій статті значення різдвяного концепту „Seligkeit” відтворюються в контексті через християнські концепти „Радість”, „Благословення”: Weihnachtzeit erfьllt die Herzen der Deutschen mit Seligkeit // Різдво наповнює серця німців радістю. Це благословенний час для кожного німця.

Кореляція частотності функціонування історизмів у краєзнавчих, публіцистичних та художніх текстах та найтиповіших способів перекладу цих історизмів дозволяє перекладачеві визначити певні перекладацькі стратегії щодо вказаних текстів. Найтиповішими перекладацькими трансформаціями історизмів у краєзнавчих текстах є лексичні трансформації (фонетична, семантична, графічна кальки). У текстах публіцистичних текстах для перекладу історичних реалій застосовуються лексичні і лексико-граматичні трансформації (ампліфікація, компресія). Значення історичних символів передаються найчастіше лексико-семантичними трансформаціями (розвиток значення). При вербалізації історичних концептів відбуваються найбільш типові лексичні трансформації (семантична, фонетична кальки) і структурні трансформації - дописи. В художніх текстах щодо історичних реалій застосовуються найчастіше лексичні і лексико-семантичні трансформації (генералізація). Значення історичних символів частіше передаються структурними трансформаціями (дописи), лексико-семантичними трансформаціями (розвиток значення, функціональний аналог). При вербалізації історичних концептів найчастотніше відбуваються структурні трансформації (компенсації).

Водночас аналіз перекладів історичних реалій, історичних символів, історичних лінгвоконцептів у краєзнавчих, публіцистичних і художніх текстах демонструє, що не завжди до цих історизмів залучаються трансформації, яки визначені нами як найбільш адекватні. Невідповідність перекладацьких трансформацій може привести до зміни статусу цих одиниць. Оскільки для кожного типу дискурсу характерна перевага тих чи інших типів історизмів, то, змінюючи статус історизмів, перекладач може внести елементи сусіднього дискурсу в межах того дискурсу, в якому він працює. Зміна рангів у публіцистичному дискурсі може привести до таких невідповідностей: 1) історичні реалії перекладаються як історичні символи (mit 100 DM BegruЯungsgeld / окроплені золотим дощем -- на знак привітання); 2) історичні символи передаються у ПТ з конотаціями історичних лінгвоконцептів (In der Nacht der Freude fдllt die Berliner Mauer // Німеччина переживає ніч п'янкої радості після падіння стіни, ніч, якій судилося змінити світ); 3) історичні лінгвоконцепти набувають у ПТ предметної семантики історичних символів (Zeitalter der Konfrontation und der Teilung Europas // у світі впала залізна завіса між Сходом і Заходом); 4) історичні символи перекладаються як історичні реалії (Millionen DDR-Burger in ihren Trabis // мільйони громадян НДР на своїх авто - Трабантах). Для німців східної Німеччини автомобіль „Трабант” є історичним символом „своєї” культури. У ВТ цей символ має позитивну оцінність через фамільярно-пестливе скорочення „Trabis”, що відсутнє в ПТ. Зміна статусів історизмів може викликати зміну дискурсів. Перші два види невідповідностей (а) історичні реалії перекладаються як історичні символи, (б) історичні символи передаються як історичні лінгвоконцепти) приводять до того, що публіцистичний дискурс набуває характеристик художнього дискурсу. Останні дві невідповідності (а) значення історичних лінгвоконцептів передаються як значення історичних символів, б) історичні символи перекладаються як історичні реалії), спричиняють те, що в публіцистичному дискурсі можуть наростати ознаки краєзнавчого дискурсу. За високої частотності невідповідностей між перекладацькими трансформаціями і типами історизмів можна говорити не про переклад, а про адаптацію вихідного тексту.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційному дослідженні поняття: а) реалія, б) символ, в) концепт доповнені системою понять: а) історична реалія, б) історичний символ, в) історичний лінгвоконцепт. Ці поняття розглянуто з погляду їхніх: а) семантичних, б) структурних, в) функціональних ознак. Історична дистантність одиниць викликає подвійні труднощі в: а) розумінні, б) відтворенні їхніх оцінних значень.

2. Кожному із заявлених історизмів відповідає певний обсяг значень, у нашому випадку - асоціацій (широкий / вузький) та інтенсивність (експліцитність / імпліцитність) відтворення значень: а) предметного, б) емоційного, в) асоціативного, г) концептуального. Історична реалія має максимально вузький обсяг значень, історичний символ ширший, історичний лінгвоконцепт - найширший. Предметне значення максимально експліцитне в історичній реалії, мінімально імпліцитне в історичному лінгвоконцепті, замість нього реалізуються експліцитно концептуальне значення; емоційний компонент максимально експліцитний в історичній реалії, максимально імпліцитний в історичному лінгвоконцепті; асоціативне значення максимально імпліцитне в історичній реалії, максимально експліцитне в історичному лінгвоконцепті.

Оцінна семантика заявлених понять у текстах історичної тематики може бути виражена експліцитно / імпліцитно на рівнях: а) лексичному, б) семному. В історичних реаліях аксіологічність виражена максимально експліцитно, в історичних символів - більш імпліцитно, в історичних лінгвоконцептів - максимально імпліцитно. За цими ознаками перекладач ідентифікує історизми у ВТ.

3. Еволюція оцінності історизмів у діахронії (дифузія, поляризація, інверсія) у зворотному порядку змінює предметне значення цих історизмів (конкретизація, генералізація, розвиток значення). Це дозволяє перекладачеві в межах одного тексту / циклу текстів виявити динаміку зміни значень історизмів та динаміку зміни статусу історизмів, що визначає вибір перекладацьких трансформацій щодо цих історизмів.

Зазначені зміни предметних значень історизмів у межах системи контекстів лягли в основу доповненої структурно-семантичної класифікації історичних символів, критерієм якої є адекватність сприйняття значень символів у полі однієї культури - мегакультури, мегатексту. Такими символами є історичні мегасимволи. Таким чином, історизм може пройти в межах одного тексту / циклу текстів такі стадії: історична реалія > історичний символ > історичний мегасимвол. Оцінна семантика історичних реалій передається в ПТ через лексичні трансформації (калькування), історичних символів / мегасимволів - через лексико-семантичні (розвиток значення), структурні (дописки, транспозиції).

4. Оцінна та предметна семантика досліджуваних історизмів виявляється та відтворюється в текстах історичної тематики на рівнях: а) гіпертекстовому, б) текстовому, в) гіпотекстовому. Вузький обсяг значень (емоційне + предметне значення) історичних реалій ідентифікується та відтворюється перекладачем на гіпотекстовому рівні. Ширший обсяг значень (асоціативні значення) історичних реалій ідентифікується та відтворюється на текстовому рівні - на сильних текстових позиціях. Найширший обсяг значень (концептуальні значення) історичних лінгвоконцептів ідентифікується та відтворюється на гіпертекстовому рівні - в обсязі всього тексту, циклу текстів.

5. На ступінь адекватності розуміння читачем оцінності всього тексту впливають: а) адекватно переданий у ПТ обсяг історизмів певного типу (історичні реалії, історичні символи, історичні лінгвоконцепти), б) адекватність оцінності цих історизмів за типом (імпліцитний / експліцитний), текстових рівнів її вираження (гіпертекстовий, текстовий, гіпотекстовий), в) адекватного ступеня детермінованості текстів з погляду вираження цих оцінних значень.

Найадекватнішим очікується сприйняття перекладачем та читачем предметних значень історичних реалій у текстах краєзнавчого дискурсу та історичних символів у текстах публіцистичного дискурсу. Менш адекватно сприймаються значення історичних символів (включаючи мегасимволи) у текстах художнього дискурсу. Найменш адекватно сприймаються значення історичних лінгвоконцептів у текстах художнього дискурсу та історичних символів у текстах краєзнавчого дискурсу. Це пояснюється різним ступенем підготовки читача до сприйняття значень явищ інокультурної дійсності.

6. Аналіз переваг / недоліків способів перекладу історичних реалій, історичних символів, історичних лінгвоконцептів показав, що в художніх текстах структурні трансформації (дописи, компенсація) максимально зберігають значення історичних лінгвоконцептів, історичних символів. У краєзнавчих текстах власне лексичні трансформації максимально зберігають предметні значення історичних реалій, але послаблюють оцінне і символічне значення. У публіцистичних текстах за допомогою лексико-семантичних трансформацій (розвиток значення) передаються символічні значення, але ці трансформації можуть послабити оцінність. З меншою частотою застосовуються лексико-граматичні трансформації, що пояснюється досить сталою детермінованістю текстів заявлених текстів.

Неадекватний вибір перекладацьких трансформацій історизмів може привести до зміни рангів цих історизмів у ПТ, що викличе зміну дискурсів у ПК (культурі перекладу).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Островский Д.О. Реалия, символ: коммуникативный аспект // Культура народов Причерноморья. - № 8. - Симферополь: ТНУ, 1999. - С. 142 - 146.

2. Островский Д.О. Коммуникация: кросскультурный аспект // Культура народов Причерноморья. - № 19. - Симферополь: ТНУ, 2001. - С. 124 - 126.

3. Островський Д.О. Інтеркомунікатівний аналіз тексту: перекладознавчий аспект // Південний архів. - Випуск ХІІІ.- Херсон, 2001. - С.32-35

4. Островский Д.О. Второй этап переводоведческого анализа: выбор соответствий оценочной лексики в языке и культуре перевода // Культура народов Причерноморья. - № 55. - Симферополь: ТНУ, 2004. - С. 138 - 141.