Архетип матері в сучасній французькій драмі: лінгвокогнітивний аспект

Третій розділ присвячено побудові метафоричних та метонімічних моделей, які містяться в основі образів та символів, що реалізують архетип матері, та вербалізуються в мовленні персонажів сучасних французьких п'єс.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Теоретичні засади дослідження архетипу матері в сучасній французькій драмі” когнітивні конституенти свідомості мовної особистості - архетипи, первісні концепти - розглядаються як такі, що сформовані у процесі пізнання світу і відбивають інформацію про світ (С.Г.Воркачев, О.С.Кубрякова). Під архетипом розуміється первісна вроджена психічна структура національної духовності, що виражає і закріплює основоположні властивості етносу й виявляється у знакових продуктах культури. Первісний концепт - це не що інше, як ментально-психонетичний комплекс, який представлений єдністю знань, уявлень, почуттів, інтуїції, трансцеденції, проявів архетипно-несвідомого, закріплених за певним знаком (О.О.Селіванова).

Серед великої кількості архетипів людства архетип матері визначається як один із базових архетипів картини світу в різних національних культурах, оскільки вся історія людства та передісторія почалися з матріархату. Архетип матері об'єктивується, перш за все, у первісному концепті мати, що об'єднує первісні концепти зі схожою семантикою: бабуся, мачуха; годувальниця; Богородиця, Діва; царство Боже; земля, вода; смертельна любов, могила; ведмідь, вовк; гуска (Дж.Трисидер). Передусім архетип матері, який є життєдайним корінням усіх початків та перетворень, основою всілякого початку й кінця, вербалізується в образі природи: la voix de la nature, кtre disgraciй de la nature; в образі землі: sol, le sein de la terre; в образі води: eau, source, bras de mer; в образі дому: maison, propriйtй; в образі Святої Діви: Madone, Notre-Dame, Vierge Marie. Але всі символи та образи, які асоціюються з архетипом матері, групуються навколо двох протилежних первісних концептів: добра мати та погана мати, персоніфікуючи дволикість матері у свідомості мовця. Оскільки французькій мовній спільноті притаманний набір своїх специфічних, етноментальних образів та символів, окреслено образно-символічний простір сучасної французької драми, в межах якого відбувається зображення усієї сукупності образів та символів, що втілюють архетип матері. Так, до образів та символів, котрі реалізують позитивний аспект архетипу матері (добра мати) належать: хрещена мати, А-чоловік, самотній чоловік, невідома тварина, личинка, французька провінція; до образів та символів, котрі реалізують негативний аспект архетипу матері (погана мати) належать: вершина скелі, пустеля, черево, мати-продавець, чужа країна; амбівалентними образами та символами є природа, водна стихія, простір (відкритий - закритий), любов матері, жінка-мати (добра - погана), повернення додому, дерево (живе - мертве). Зазначаємо, що в сфері символіки та образності сучасної французької драми простежується динаміка позитивних образів та символів, котрі реалізують архетип матері.

Визначені в розділі теоретично-методологічні засади дослідження архетипу матері дають можливість схарактеризувати особливості актуалізації архетипу матері в образній та композиційній системах сучасної французької драми.

У другому розділі “Архетип матері в образній та композиційній системах сучасної французької драми” ми приділяємо увагу мовному втіленню образів жінки-матері, Святої Діви та майбутньої матері, оскільки це ключові образи, які реалізують архетип матері, що існують у культурі представників мовних соціумів.

Образ жінки-матері, в якому втілюється архетип матері, займає центральне місце в персонажній структурі сучасної французької драми, що відбиває її ядерний статус у концептуальній картині світу франкомовного соціуму. Моделювання концепту мати здійснюється за допомогою предметно-центричного фрейму, активними слотами якого виступають такий - хтось - робить щось (С.А.Жаботинська), де такий є “той, хто має фізичні й духовні характеристики жінки-матері”, хтось - “індивід, тобто жінка-мати”, робить щось - “діє як мати”. Наявний фактичний матеріал дозволяє вивести варіанти заповнення слотів:

- лексичне заповнення слоту такий здійснюється складниками, що описують фізичні й духовні якості жінки-матері: фізичні якості: une vieille peau de pкche, les mains rougies, le vent dans ses yeux bleus; духовні якості, що відображають позитивні й негативні характеристики жінки-матері: infatigable, surhumaine, gentille, chйrie, calme, formidable, йnergique, menteuse, improductive:

Mohammed: Tu n'as pas changй, mиre.

La mиre: Un peu plus vieille…

Mohammed: Non. Toujours tes yeux passйs au khфl toujours la paume de tes mains peinte au hennй. Toujours la mкmе (Azama, Bled);

- слот хтось - “індивід, тобто жінка-мати” - заповнюється лексичними одиницями на позначення: а) загальної назви жінки-матері: amie, compagne, elle, femme, fille, jeune dame; б) сімейного стану та родинного зв'язку: йpousйe, madame, mamie, mamotchka, mariйe, marraine, mиre, tante; в) власної назви: Eva, Marie, Sarah, Sonia; г) назви професій: bonne, cuisiniиre, maоtresse de maison, physicienne, prйsidente de la Rйpublique; д) зовнішності та характеру: belle, forte, impatiente, myope, responsable, sentimentale; е) релігійних назв: Mama Rosa, Sainte Vierge:

ELIAS: Vous auriez connu ma maman? (Milovanoff, Ange des peuplires);

- вербальне наповнення слоту робить щось - “діє як мати”: garder sur la poitrine, vivre comme une misйrable, cйder а tous ses capriсes - свідчить про вчинки жінки-матері заради своєї дитини. Образ самопожертви, котрий ґрунтується на актуалізації первісного концепту мати, що втілює архетип матері, у сучасних французьких п'єсах є достатньо поширеним і в мовленні персонажів набуває як позитивного, так і негативного відтінку:

Нelene: Elle vit comme une misйrable, entre son viager et les trois sous qu'elle gagne. Pour une fois qu'elle pourrait avoir un petit peu d'argent devant elle, ce serait monstrueux qu'il le lui prenne! (Bellon, Les Dames du jeudi).

Образ Святої Діви, що втілює архетип матері, ґрунтується на первісному концепті Богородиця. Первісний концепт Богородиця представлений трьома первісними концептами: добра Богородиця, що є втіленням родючості й доброзичливості; грізна Богородиця, який вказує на остаточний розпад людського єства та перехід до метафізичного небуття, та Свята Мати - це перехід з первісного концепту Богородиця в первісний концепт мати:

PINCHARD: Moi, une femme, du moment qu'elle est mиre, elle est sacrйe pour moi (Bonal, Portrait de famille).

У концептуальному просторі сучасної французької драми відбувається актуалізація мегаконцепту Свята Діва, який представлений сукупністю текстових концептів диво, порятунок, охорона, віра, надія, духовна підтримка, духовна допомога, котрі виступають мовленнєво-розумовими утвореннями змістового плану, що характеризуються багатосмисловою напруженістю та надкатегоріальністю й імплікують сукупність певних ознак (О.М.Кагановська) образу Святої Діви в сучасній французькій драмі та опосередковані вживанням лексем на позначення дій та надлюдських здібностей Богородиці: aider, aimer, avoir pitiй de qn, dйfendre, espйrer, phйnomиne inexplicable, sauvegarder, se soumettre.

Одним із образів, який в основі має архетип матері й функціонує в сучасній французькій драмі, є також образ майбутньої матері. Первісний концепт мати, що реалізує архетип матері та втілюється в образі майбутньої матері, структурується в предметному фреймі, де між хтось (“індивід, тобто жінка-мати”) і його властивостями встановлюється внутрішньо просторовий зв'язок є/існує: хтось є такий (стан буття); хтось існує так (засіб буття); хтось існує тоді (час буття). Наповнення слотів здійснюється мовними засобами, які опосередковують текстові концепти стан буття, фізичний стан, психологічний стан, час, котрі, у свою чергу, об'єднуються у мегаконцепт майбутня мати: attendre un enfant, bouger, un enfant dans le ventre, кtre enceinte, une fille avec un gosse, pendant neuf mois, poitrine а lait, remuer, sentir ses coups, le ventre gonflй.

Вважаємо, що залежно від вибору лексеми змінюється концептуальне уявлення про образ майбутньої матері. Так, використання лексеми un bйbй, яка має позитивне емоційне забарвлення, з одного боку, вказує на любов та ніжне ставлення майбутньої матері до свого ненародженого малюка, але з іншого боку, у непрямому значенні лексема un bйbй позначає “тягар”, який у майбутньому з'явиться у жінки й суспільства:

Elena: Зa me fait un bon peignoir, ta chemise! Зa peut se deviner que j'attends un bйbй? Une fille avec un gosse, зa devient vite une charge publique (Besnehard, L'ourse blanche).

В термінах когнітивної емотіології художнього тексту, яку плідно розробляє проф. О.П.Воробйова, мовні засоби, які є емоційно зарядженими та енергетично насиченими, зберігають пам'ять про певний емоційний досвід, пов'язаний із ними, і виступають джерелом виникнення емоційного резонансу в художньому творі. До таких мовних засобів належать лексеми-атрактори (від лат. “attractio” - притягувати, фр. attraction - притягання). Під терміном “лексеми-атрактори” розуміємо емоційно заряджені лексеми на позначення матері, які використовуються адресантом у мовленні персонажів з метою викликати в адресата емоційні потрясіння. Вважаємо, що лексеми-атрактори - це найбільш інформативно насичені лексеми, характерними ознаками яких виступає підвищена частотність використання, особливе функціональне навантаження в реалізації образу жінки-матері, котрий втілює архетип матері, багатство семантичних відтінків, активність у встановленні асоціативних смислових зв'язків з іншими значущими лексемами на позначення матері в мовленні персонажів п'єс. У лінгвістиці коефіцієнт рівня конотації лексем-атракторів вираховується на основі безпосереднього опрацювання словникових джерел і додаткового вивчення мовних одиниць. Оскільки образи є втіленням як позитивного, так і негативного аспектів архетипу матері, тому коефіцієнт рівня конотації лексем-атракторів на позначення матері може бути як з показником “+”, так і з показником “?”.

У роботі запропонований перелік лексем-атракторів, у яких втілюється первісний концепт мати, що реалізує архетип матері, представлено емоційно зарядженими й енергетично насиченими субстантивами, прикметниками, дієсловами, фразеологічними виразами, реченнями, які були вилучені нами методом суцільної вибірки з усього масиву ілюстративного матеріалу та оброблені на підставі довідникових джерел. Так, лексема mиre визначається як нейтральна лексема з коефіцієнтом “0” і приймається за вихідну, оскільки вона не викликає ніяких додаткових емоційних потрясінь у мовленні персонажів. Відповідно до реалізації одного з аспектів архетипу матері (добра мати та погана мати), всі інші мовні одиниці на позначення матері (madame, ma mignonne, un ange de doucer, maman chйrie, vieille garce, mule, animal, diablesse) набувають певного коефіцієнта рівня конотації. Лексеми-атрактори за умови врахування лінійного порядку, що дозволяє отримати точні результати, створюють у сучасних французьких п'єсах емоційний резонанс, який набуває вигляду кривої (див. діагр. 1):

Діагр. 1. Зіставлення емоційного резонансу, спричиненого лексемами-атракторами, що реалізують архетип матері в сучасній французькій драмі

Емоційний резонанс, який утворюють лексеми-атрактори, що вербалізують переважно позитивний аспект архетипу матері (первісний концепт мати (+)), позначається кривою А. Поздовжня хвиля (крива Б) відтворює емоційний резонанс, створений переважно лексемами-атракторами, у яких вербалізується негативний аспект архетипу матері (первісний концепт мати (-)). Отже, констатуємо, що в сучасних французьких п'єсах презентація такого персонажа, як жінка-мати, здійснюється лексемами-атракторами, які втілюють негативний аспект архетипу матері, на що вказує вихідна точка кривих А та Б, яка розташована в межах впливу негативного аспекту архетипу матері, що підтверджує думку про те, що “негативний кінець аксіологічної лінійки в людини та соціуму завжди довший від позитивного кінця” (Х.Л.Борхес). При відмінних змістових флуктуаціях діаграмні коливання є ідентичними, тобто діаграма кривої А дорівнює діаграмі кривої Б, але коливання здійснюється переважно у тій площині, яка відповідає аспекту архетипу матері, що втілюється в лексемах-атракторах на позначення матері.

Зазначаємо, що використання мовних одиниць завжди є відображенням суб'єктивних засобів інтеграції смислу: драматург використовує слово для адекватної реалізації свого задуму, для акцентування найважливіших особистісних смислів не лише в мовленні персонажів, а також у межах композиції п'єси. Увесь композиційний простір п'єси умовно поділяється на три складові частини, де першою частиною виступає заголовок як формальний початок, що об'єктивує первісний концепт мати (+), який реалізує архетип матері, оскільки початок - це завжди мати. Другою складовою є список дійових осіб, який подає інформацію про кількісний склад учасників, вказує на їх вікові особливості, родинні стосунки та визначальні риси характеру, з яких складається мовний портрет персонажа. Останньою - третьою - частиною служить кінцівка п'єси як формальний кінець, який є втіленням первісного концепту мати (-), що реалізує архетип матері.

Заголовки сучасних французьких п'єс, у яких актуалізується архетип матері, групуються у блоки:

1. Заголовки, смисловим ядром яких є агенс-номінант головного персонажа: “Eva” (Bedos). Актуалізація культурної пам'яті та знань адресата здійснюється через відображення етимологічного значення імені головного персонажа.

2. Заголовки з ядром-локативом указують на просторові характеристики зображеної ситуації: “Le retour au dйsert” (Koltиs). Такі заголовки моделюють простір художнього світу п'єси та окреслюють основний символ твору, у якому втілюється архетип матері.

3. Заголовки з ядром-темпоративом: “Nocturne le vendredi” (Bourdet). Пошук та пояснення етимологічного значення темпоративних лексем, які входять до складу таких заголовків, сприяють ідентифікації мегаконцепту п'єси, у якому розгортаються текстові концепти, що актуалізують архетип матері.