Словотвір прикметників в англійській та українській мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністрерство освіти і науки України

Хмельницький національний університет

Кафедра практики іноземної мови та методики викладання

Курсова робота

Словотвір прикметників в англійській та українській мовах

Студентка групи ФАМ 08-1(а)

Бобошко В.В.

Керівник роботи

ст. викладач Орловська О.В.

Хмельницький

2010

Зміст

Вступ

Розділ 1. Словотвір прикметників в українській мові

1.1 Способи словотворення прикметників в українській мові

1.2 Суфіксальний спосіб творення прикметників в українській мові

1.2.1 Суфікси, за допомогою яких творяться прикметники, що виражають ознаку без додаткових відтінків

1.2.2 Суфікси, за допомогою яких утворюються прикметники, що означають міру виявлення ознаки

1.2.3 Суфікси, за допомогою яких творяться прикметники з відтінком пестливості або здрібнілості

1.3 Префіксальний спосіб творення прикметників в українській мові

1.4 Префіксально-суфіксальний спосіб творення прикметників в українській мові

1.5 Словотвір складних прикметників

1.6 Перехід дієприкметників у прикметники

Розділ 2. Словотвір прикметників в англійській мові

2.1 Способи словотворення прикметників в англійській мові

2.2 Суфіксальний спосіб творення прикметників в англійській мові

2.3 Префіксальний спосіб словотвору прикметників англійської мови

2.4 Конверсія як продуктивний спосіб словотвору англійських прикметників

2.5 Складні слова, утворені від прикметників

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність даного дослідження визначає недостатня вивченість процесів словотворення, що відбувається на сучасному етапі розвитку та необхідність вивчення продуктивних суфіксів в англійській та українських мовах. На сучасному етапі прослідковується новий поштовх до більш уважного і детального їх вивчення. Окрім того, Україна на порозі вступу до європейської спільноти і грамотне використання здобутих знань іноземних мов та рідної української мови зараз є найнеобхіднішим.

Лексичний склад української та англійської мов протягом століть поповнюється різними шляхами, одним із яких є поєднання наявних у мові словотворчих ресурсів - твірних баз і дериваційних формантів.

Словниковий склад мови постійно поповнюється. Він може поповнюватися за рахунок як зовнішніх резервів (запозичення) та використовувати внутрішні резерви мови. Розділ мовознавства, що вивчає слова з точки зору способу їх утворення у мові, називається словотвором [4, c. 25].

Словотвір є найважливішим шляхом розвитку словника, причому шляхом, який істотно відрізняється від зміни значення слів, запозичення та звуконаслідування, тобто від інших способів розвитку та наслідування словникового складу. Проте, окремі шляхи розвитку та збагачення словника перебувають у постійній взаємодії. Особливо чітко цей зв'язок виявляється при вивченні словотвору, зміни значення словотвору, запозичення словотвору і звуконаслідування.

У лінгвістиці похідні слова, вивчення яких є об'єктом словотвору, традиційно досліджуються, здебільшого, з формального боку, тобто в плані вираження [1, 3, 6, 7], проте, сучасні лінгвістичні дослідження спрямовані на вивчення питання плану змісту [8, 10, 12], який все ще є мало вивченим, тим часом, як відповідно до думки відомого мовознавця О.С. Кубрякової специфіка словотвору полягає у його багатоплановості, у різнобічності його зв'язків, а звідси будь-який однобічний розгляд процесів словотвору вже не відображає фактичний стан справ та істотно обмежує власну проблематику словотвору [11, с. 50].

Правильне вживання прикметників є дуже важливим для майбутнього перекладача та спеціаліста з лінгвістики, адже англійська та українська мова є дуже різними, у тому числі й щодо вибору словотворчих моделей прикметників.

Сучасна лінгвістика ставить перед дослідниками низку завдань, вирішення яких має велике значення як для теорії, так і для викладання іноземних мов. Розвиток лінгвістики у наш час передбачає поєднання низки семантичних проблем через зацікавлення складними взаємовідношеннями між семантикою, структурою та функціонуванням мовних одиниць.

Володіння англійською мовою передбачає глибокі знання не лише семантики повнозначних слів, їх лексичного, граматичного значення, форм вираження. Дослідження значення слова та значення прикметника зокрема передбачає з'ясування низки проблемних питань, які привертають увагу різних лінгвістичних шкіл, зокрема дослідження словотвору в межах когнітивно-функціонального підходу проводиться О.С. Кубряковою, М.М. Полюжиним [12, 15]. Проблеми номінації, мотивації, визначення ступеню вмотивованості похідного слова, мотивації композитів, виявлення мотиваційних зв'язків між лексичними одиницями висвітлювалися в роботах таких лінгвістів як Н.Д. Голев [5], Е.А. Земська [8], О.С. Кубрякова [12], Л.Ф. Омельченко [14].

Порівняльний аспект прикметників англійської та української мов є об'єктом дослідження вітчизняних та зарубіжних лінгвістів, адже сьогодні, коли розвиток англійської та української мови досяг високого рівня свого розвитку, це спричиняє появу нових лексичних одиниць і граматичних конструкцій, які націлені на обслуговування комунікативних потреб у сферах науки, політики, економіки, культури тощо. У зв'язку з цим існує необхідність дослідити прикметники та способи їх словотвору у порівнюваних мовах.

Українська мова синтетична, а це означає, що морфологічна система української мови має величезну кількість суфіксів, префіксів та закінчень для утворення нових слів та похідних значень слів та поєднання слів у реченнях і словосполученнях. На відміну від української мови, англійська мова є аналітичною, що передбачає використання прийменників, конструкцій з прийменниками, застосування правил порядку слів у реченні для розуміння зв'язного висловлювання, проте, велику роль в утворенні похідних слів та відтінків значень відіграють способи словотвору прикметників.

Урахування значення словотвірних засобів важливо і при художньому перекладі, адже вони можуть вживатися як стилістичний прийом, з метою вираження емоційної оцінки. Особливу увагу необхідно приділити тим способам словотворення, які через відмінності в продуктивності або активності у вживанні викликають труднощі при перекладі.

Мета курсової роботи: порівняти способи словотвору прикметників англійської та української мови, а також виявити особливості вживання різних типів прикметників у порівнюваних мовах.

Поставлена мета досягається шляхом розв'язання таких завдань:

- виявлення основних способів словотвору в українській та англійській мовах;

- характеристика продуктивних типів словотвору в порівнюваних мовах;

- виокремлення особливостей українського та англійського словотворення;

- розкриття особливостей вживання прикметників у мовному середовищі порівнюваних мов.

Об'єктом дослідження є прикметники в англійській та українській мовах. словотвір прикметник український англійський

Предметом дослідження є способи словотворення прикметників у сучасних англійській та українській мовах.

У курсовій роботі використовуються такі методи лінгвістичного дослідження: дескриптивний, семантичний, лексико-морфологічний аналіз, а також метод контекстуального аналізу.

Розділ 1. Словотвір прикметників в українській мові

Найголовнішим засобом збагачення лексики сучасної української літературної мови є творення нових слів, тобто словотворення. Слова в мові не творяться з довільно взятих звуків - їх створюють, керуючись певними закономірностями. Тому треба мати засоби для творення слів і використовувати певні способи словотворення.

Українська мова, як одна з найрозвинутіших мов світу, має досконалу систему засобів словотвору, що дає їй можливість іти в ногу з розвитком науки, техніки, освіти, культури, виробництва, бо цей розвиток неодмінно супроводжується появою великої кількості нових слів. Вони з'являються в мові не як якісь випадкові одиниці, і утворення їх іде за строго визначеними закономірностями для кожної частини мови.

Словотвір тісно зв'язаний з лексикологією, адже, саме лексичні одиниці мови з точки зору їх морфемного складу, структури і способів деривації (тобто словотворення) і є конкретним предметом власне словотвору. Крім того, історичний розвиток словникового складу, коли одні слова, що виражають застарілі поняття, відмирають, а інші слова на означення нових понять нашої дійсності з'являються, часто супроводжується зміною продуктивності певних засобів словотворення. Так, наприклад, продуктивне раніше творення іменників жіночого роду на означення дочки за професією батька (суфікс -івн-) - бондарівна, попівна, лимарівна і подивимось - тепер стало непродуктивним. І навпаки: творення іменників - назв осіб за фахом з суфіксом - -альник- (фрезерувальник, складальник) стало дуже продуктивним.

Словотвір тісно пов'язаний і з граматикою, бо нові слова оформляються за граматичними законами даної мови, кожна частина мови має властиві засоби словотворення, у різних частинах мови створюються неоднакові словотворчі моделі.

1.1 Способи словотворення прикметників в українській мові

У сучасній українській літературній мові розрізняємо такі способи словотворення: деривація або морфологічний (творення слів за допомогою афіксів), морфолого-синтаксичний (утворення складних слів), лексико-синтаксичний, лексико-семантичний (вживання вже існуючих слів у новому значенні). [4, c. 25].

Розглянемо морфологічний спосіб словотворення оскільки він є продуктивним способом словотвору в українській мові та включає:

- афіксацію;

- безафіксний спосіб;

- основоскладання;

- абревіацію.

Для дослідження нашої теми звернемо увагу на афіксацію, а саме на суфіксальний спосіб словотворення.

У сучасній українській літературній мові суфіксальний спосіб у морфологічному словотворенні дуже продуктивний. Для прикметників - це найголовніший спосіб словотворення; причому прикметники мають дуже розгалужену систему суфіксів.

Продуктивність суфіксального способу словотворення визначає і той факт, що додаючи різні суфікси до твірних основ, можемо утворювати нові слова як у межах прикметника як частини мови, так і слова іншої частини мови. Наприклад:

1) комбайн - комбайн-ер, машин-а - машин-іст.

2) город - город-н-ий, лісн-ий - лісн-ик, жовт-ий - жовт-изн-а.

У мові для утворення певної частини мови виробилася система суфіксів, так що є, наприклад, іменникові, прикметникові, дієслівні, прислівникові суфікси.

Іменникові суфікси являють собою дуже розгалужену систему. Додаючи іменникові суфікси до дієслівних, прикметникових та іменникових основ, утворюємо іменники найрізноманітніших значень. Наприклад:

загад(-а-ти) + -к- -а > загадка

ганьб(-и-ти) + -б- -а > ганьба

кмітлив(-ий) + -ість > кмітливість

нов.(-ий) + изн- -а > новизна

трактор + -ист > тракторист

герой + -ізм > героїзм.

Додаючи до іменникових або дієслівних основ прикметникові суфікси, утворюємо якісні, відносні та присвійні прикметники різного значення. Наприклад:

розум + н -ий > розумний

голос + ист -ий > голосистий

перемог(-ти) + -н- -ий > переможний

риб(-а) + -н- -ий > рибний

батьк(-о) + -ів > батьків

коваль + -ськ- -ий > ковальський.

Суфіксальним способом твориться і значна частина дієслів, коли дієслівні суфікси додавати до іменникових, прикметникових та прислівникових основ, наприклад:

фарб(-а) + ува -ти > фарбувати

біл(-ий) + и -ти > білити

жалк(-о) + ува -ти > жалкувати.

Додаванням до прикметникових основ прислівникових суфіксів -о-, -е- утворюються прислівники:

серйозн(-ий) + о > серйозно

рішуч(-ий) + е > рішуче.

1.2 Суфіксальний спосіб творення прикметників в українській мові

Прикметник як частина мови оформлявся на протязі тривалого історичного періоду в процесі розвитку і вдосконалення граматичної будови мови і збагачення її лексичного запасу. Розряд прикметників дуже численний за своїм лексичним складом і занадто складний за своєю морфологічною будовою. Це пояснюється історично.

Серед прикметників є слова невивідні, або первісні, і вивідні. Первісних прикметників, тобто тих, що складаються лише з кореня і флексії, небагато; всі вони належать до розряду якісних прикметників, наприклад: стар-ий, -а, -е, молод-ий, -а, -е, добр-ий, -а, -е, біл-ий, -а, -е, син-ій, -я, -є, сір-ий, -а, -е, зл-ий, -а, -е, прям-ий, -а, -е, крив-ий, -а, -е, довг-ий, -а, -е, чист-ий, -а, -е.

Інші якісні і всі відносні та присвійні прикметники належать до вивідних, зв'язаних своїм походженням або з основами самих же прикметників, або з основами інших частин мови, наприклад: світлий, рідний, завзятий, тутешній, приміський. У сучасній українській літературній мові переважну більшість становлять прикметники, утворені різними способами і за допомогою різних засобів від основ іменників і дієслів. Від основ інших частин мови прикметники утворюються рідко. Граматичний клас прикметників безперервно й інтенсивно поповнюється новими словами найрізноманітнішого морфологічного характеру і значення, наприклад: атомний, мічурінський, фестивальний, квадратно-гніздовий, достроковий, міжпланетний, залізобетонний, антифашистський і т. ін. Разом з тим деякі прикметники виходять з ужитку, наприклад: губернський, дворянський, приходський і т. д.

Розряд прикметників поповнюється новими словами за допомогою різних способів словотворення. В українській мові, як і в інших слов'янських мовах, прикметники творяться в основному тими ж способами, що й іменники.

Основні способи творення прикметників такі:

а) суфіксація;

б) префіксація;

в) суфіксація і префіксація;

г) основоскладання і

д) ад'єктивація (перехід у прикметники дієприкметників).

Найбільш продуктивним способом творення прикметників у сучасній українській мові є суфіксація. Переважна більшість прикметників утворюється від основ різних частин мови за допомогою численних суфіксів, які передають найрізноманітніші, найтонші граматичні і семантичні відтінки ознак, наприклад: білий - білявий, біленький, білісінький, білесенький, білюсенький і т. ін.

Чимала група прикметників утворюється за допомогою префіксів, наприклад: без краю - безкраїй. Префікси, за допомогою яких творяться прикметники, взагалі малопродуктивні. Тому значна частина прикметників твориться за допомогою префіксів і суфіксів разом, наприклад: при березі - прибережний.

Продуктивний тип у сучасній українській мові становить творення прикметників від двох або більше основ шляхом їх сполучення або шляхом підпорядкування однієї основи іншій, наприклад: темно-синій, історико-філологічний, п'ятирічний, працездатний і т. ін. Утворені таким способом слова становлять групу так званих складних прикметників.

Перехід дієприкметників у прикметники являє собою досить активний процес поповнення прикметників новими словами, наприклад: лежачий, рухомий, нерухомий, стоячий, тріскучий і т. ін. Творення прикметників за допомогою суфіксів становить собою дуже продуктивний спосіб словотворення в сучасній українській мові. Вживання окремих суфіксів в різних групах прикметників більш-менш чітко розмежовується між якісними, відносними, і серед відносних - присвійними прикметниками.

Поруч з продуктивними суфіксами вживаються і малопродуктивні й зовсім непродуктивні; поруч з суфіксами, за допомогою яких творяться якісні і відносні прикметники, вживаються й такі, за допомогою яких утворюються або тільки відносні прикметники, або тільки якісні.

Тому при аналізі суфіксального способу творення прикметників в сучасній українській мові важливе значення має виділення продуктивних суфіксів з урахуванням їх словотворчих можливостей в різних розрядах прикметників.

1.2.1 Суфікси, за допомогою яких творяться прикметники, що виражають ознаку без додаткових відтінків

Серед продуктивних суфіксів, за допомогою яких утворюються прикметники, визначаються такі суфікси: -ив(ий), -к(ий), -н(ий), -л(ий) і група суфіксів дієприкметникового походження: -уч(ий), -юч(ий), -ач(ий), -яч(ай), -ущ(ий), -ющ(ий), -ащ(ий), -ящ(ий).

Суфікс -яв (ий) вживається для утворення прикметників, що означають внутрішні прикмети, істотну властивість або нахил до чогось: правдивий, лінивий, плаксивий, щасливий, примхливий.

Суфікс -ив(ий) виступає переважно при іменниковій початковій основі і має сталий наголос.

При дієслівній початковій основі він виступає частіше в ускладненій формі -лив (ий) і має несталий наголос: спостережливий, розсудливий, довірливий, переконливий, пронизливий, пустотливий, бурхливий, грайливий, шумливий, обачливий, полохливий, квапливий, вразливий, ущіпливий, настирливий, чванливий.

Суфікс -к(ий) у прикметниках, утворених від основ іменників, виражає прикмету чи ознаку, подібну до тієї, яка виражена самим іменником: стрункий, легкий, гіркий, швидкий, в'юнкий, дзвінкий, вузький, низький, солодкий. Наголос у таких прикметниках частіше буває на флексії. У прикметниках, утворених від дієслівних основ, суфікс -к(ий) виражає здатність чи нахил до певної дії: стійкий, плавкий, гнучкий, говіркий, меткий, стрімкий.

Суфікс -н(ий), рідше -н(ій) вказує на означення якості і властивості: сильний, активний, дотепний, моторний, розумний, надійний, спокійний, гарний, дивний, потужний, надмірний, пізній, давній. Суфікс -н(ий) особливо часто виступає при початковій дієслівній основі. З допомогою цього суфікса утворені дієприкметники, які згодом втратили значення часу, виду і стану і перетворилися в звичайні прикметники із значенням якостей і властивостей: здатний, приватний, невідступний, доступний, підступний, принадний, улюблений, привітний, прихильний, невпинний, непохитний, непробудний, невгамовний, незабутній.

Суфікс -л(ий) виступає дуже часто в прикметниках з дієслівною основою (колишніх дієприкметниках) на означення прикмети як наслідку певної дії: спілий, стиглий, дозрілий, змарнілий, небувалий, зарозумілий, гнилий, засмаглий, запустілий, підлеглий, рідше цей суфікс виступає при інших основах на означення зовнішньої або внутрішньої ознаки: підлий, щуплий.

Суфікси дієприкметникового походження - -уч(ай), -юч(ий), -ач(ий), -яч(ий), -ущ(ий), -ащ(ий) - виступають при дієслівній основі і означають стан чи схильність до певної дії: блискучий, пекучий, балакучий, колючий, палючий, гарячий, видющий, пропащий, гулящий, роботящий.

З непродуктивних суфіксів цієї групи слід відзначити суфікси -ок(ий), -ом(ий), -им(ий).

Суфікс -ок(ий) виступає в словах: високий, широкий, глибокий, жорстокий, одинокий.

Колишні дієприкметникові суфікси -ом(ий) і -им(ий) у сучасній мові виступають лише у віддієслівних прикметниках - відомий, видимий, незримий, любимий.

Суфікси -ичн-, -чн- вживаються головним чином для творення прикметників від іменників іншомовного походження: категоричний, меланхолічний, оптимістичний.

1.2.2 Суфікси, за допомогою яких утворюються прикметники, що означають міру виявлення ознаки

Серед цієї групи суфіксів виділяються такі суфікси: -ист(ий), -іст(ий), -ав(ий), -яв(ий), -уват(ий), -юват(ий), -ат(ий), -аст(ий), -яст(ий), -овит(ай), -езн(ий), -елезн(ий), -енн(ий) і суфікси дієприкметникового походження -анн(ий), -енн(ий).

Суфікси -ист(ий), -іст(ий) виступають переважно при іменникових початкових основах і виражають високий ступінь ознаки або подібність: плечистий, голосистий, барвистий, зернистий, водянистий, каменистий, дернистий, сочистий, врожаїстий, урочистий, троїстий, гонористий, норовистий, краплистий, іскристий, сріблистий. Значно рідше ці суфікси виступають при прикметникових основах: розложистий, бадьористий.

Іноді суфікс -ист(ий) вказує на звичайну ознаку: урочисте свято.

Суфікси -ав(ий), -яв(ий) виражають різні відтінки ознак: а) наближення до означуваного первісною основою: чорнявий, білявий, русявий, зеленавий, золотавий; б) підкреслення певної ознаки: дірявий мішок, слинявий; особливо чітко виступає ця риса при ускладнених суфіксах -ляв(ий), -орляв(ий): кістлявий, худорлявий, сухорлявий; в) вираження певної ознаки без додаткових відтінків : пухляве дерево, іржаве залізо.

Суфікси -уват(ий), -юват(ий) виражають ознаки, які виявляються не в повній мірі: піскуватий, круглуватий, холоднуватий, темнуватий, зеленуватий, синюватий; іноді ці суфікси виражають значення подібності: стіжкуватий, кількуватий; в ряді слів ці суфікси виражають значення нахилу або властивості особи: вайлуватий, злодійкуватий, забудькуватий.

Суфікс -ат(ий) виступає при іменниковій основі і підкреслює зовнішню ознаку: крилатий, головатий, зубатий, бородатий, язикатий, волосатий, рогатий. У деяких прикметниках відтінок підкреслення ознаки відсутній: волохатий, горбатий. Прикметники типу язикатий, зубатий при вживанні їх у переносному значенні виражають якусь негативну ознаку, погану звичку.

Суфікси -аст(ий), -яст(ий) вживаються на означення подібності, неповноти збільшеності ознаки: гребенистий, круглястий, попелястий, променястий, горластий, зубастий. У цих прикметниках наголос стоїть на суфіксі.

Суфікс -овит(ий) вказує на високий ступінь вияву ознаки: талановитий, гоноровитий, родовитий, гордовитий, громовитий.

Близькозначні суфікси і -езн(ий), -елезн(ий), -енн(ий) виражають дуже високий ступінь вияву ознаки або підкреслюють відтінок згрубілості, зневажливості: величезний, широчезний, довжелезний; здоровенний, страшенний, силенний.

Суфікси -анн(ий), -енн(ий) виражають найвищий ступінь вияву ознаки, що передається в формі заперечення: нескінченний, незліченний, неподоланний, несказанний, невблаганний.

1.2.3 Суфікси, за допомогою яких творяться прикметники з відтінком пестливості або здрібнілості

Суфікс -еньк(ий) у прикметниках, як і в іменниках, виражає значення пестливості або здрібнілості: гарненький, червоненький, здоровенький, рідненький. Відтінок пестливості ще виразніше виражається в прикметниках з ускладненим суфіксом -есеньк(ий): гарнесенький, червонесенький, ріднесенький.

Найвищий ступінь вияву ознаки пестливості найсильніше виражається за допомогою суфікса -юсіньк(ий): славнюсінький, тонюсінький, малюсінький.

Суфікси на означення пестливості дуже продуктивні. Особливо часто вживаються вони в розмовній мові, де можна зустріти слова, які виражають найтонші відтінки пестливості, наприклад: від прикметника малий, вживаються такі утворення: малесенький, малесечкий, манесечкий, малісінький, малісечкий, манісечкий, малюченький, манюсенький, манюсечкий, малісісенький, манісісінький, малюсюсенький, манюсюсенький, малюній, малюнький, манюнький, малюнечкий, манюнечкий, малюський, манюський, манюсюський, мацюпий, мацьопий. Суфікси цієї групи вживаються з відтінками пестливості і в деяких числівниках та займенниках, співвідносних з прикметниками: однісінький, самісінький, отакесенький, всенький.

Відносні прикметники творяться за допомогою таких суфіксів:

1) -ськ-, -зьк-, -цьк- - на означення приналежності, зв'язку з місцем, національністю, родом занять тощо: бондарський, слюсарський, столярський, студентський, товариський, учительський, шахтарський, міський, сільський, морський, російський, український, білоруський, харківський, мистецький. До цієї підгрупи належать також прикметники з ускладненим суфіксом з тим же значенням: батьківський, материнський, громадський, селянський. Переважна більшість прикметників цієї підгрупи мають несталий наголос;

2) -ов-, -ьов-, -йов-, -ев-, -єв- - на означення відношення до матеріалу, з якого зроблений предмет, а також на відношення до інших різних ознак: березовий, дубовий, каштановий, кленовий, липовий, сосновий, паперовий, алюмінійовий, польовий, смушевий, вишневий, грушевий, баєвий; цеховий, полковий, шляховий, крайовий, розумовий - означають відношення; казковий, науковий, святковий, службовий, овочевий - означають призначення; лісовий, гайовий, польовий, степовий - означають прикмети за місцем походження предмета;

3) -ч- - допомогою цього суфікса творяться прикметники як від іменникових, так і від дієслівних основ на означення відношення: а) творення від іменників - дівочий, парубочий, жіночий; б) творення від дієслів: виборчий, вірчий, господарчий, виробничий, будівничий, споживчий;

4) -к- - на означення простору, місця, часу: на означення простору і місця -творення від іменників і прислівників: всесвітній, крайній, передній, сусідній, хатній; ближній, дальній; на означення часу: а) творення від іменників, що означають час - вечірній, денний, обідній, ранній, досвітній, літній, осінній, зимній; б) творення від прислівників часу: давній, пізній, ранній; в) творення від іменників, що виражають ознаку за матеріалом або за її джерелом: залізний, мідний, срібний, молочний, пшеничний; г) творення, що виражають сталу ознаку за певною дією: протилежний, переламний, незаперечний, непритомний.

5) Часто цей суфікс виступає в ускладненій формі -льн- - наступальний, винищувальний, визвольний, прощальний, родильний. В усіх випадках зберігається наголос основного слова;

6) -шн- - з тим же значенням, що й суфікс -н- : вчорашній, завтрашній, сьогоднішній; горішній, долішній, околишній; домашній; ці прикметники мають несталий наголос;

7) -альн-(-яльн-) на означення відношення, мети або призначення : а) експериментальний, журнальний, театральний - означають відношення; б) в'язальний, стругальний, а також привітальний - означають призначення; наголос на суфіксі;

8) -ильн- з тим же значенням, що й суфікс -альн-: гострильний, свердлильний, точильний; наголос на суфіксі;

9) -арн- (-ярн-) - на означення відношення, а також властивостей предметів: гуманітарний, популярний, вульгарний; наголос на суфіксі;

10) -ивн- вживається здебільшого в прикметниках, утворених від іншомовних слів: ілюстративний, інструктивний, негативний, позитивний; наголос на суфіксі;

11) -ичн- (-ічн-) - на означення й відношення до суспільного ладу, науки, вчень тощо: соціалістичний, комуністичний, політичний, історичний, геологічний, біологічний, хімічний, геометричний, геодезичний, астрономічний.

Присвійні прикметники творяться від основ іменників, що означають назви людей, тварин і взагалі істот.

1) За допомогою суфікса -ин-, -їн- присвійні прикметники творяться від основ іменників першої відміни: Микола - Миколин, Миколина, Миколине; Софія - Софіїн, Софіїна, Софіїне; також материн.

При творенні прикметників від іменників, у яких основа закінчується на г, к, х, перед суфіксом -ин- відбувається чергування приголосних - г-ж, к-ч, х-ш, шк-щ; наприклад: Івга - Івжин, Лука - Лучин, Одарка - Одарчин, свекруха -свекрушин, Малашка - Малашчин.

2) За допомогою суфіксів -ів-, -ов(а), -ов(е) присвійні прикметники творяться від основ іменників твердої групи другої відміни незалежно від місця наголосу: батько - батьків, батькова, батькове, директор - директорів, директорова, директорове.

Від основ іменників мішаної групи з основою на шиплячий за допомогою суфіксів -їв-, -ов(а), -ов(е) творяться прикметники з наголошеним суфіксом: сторож - сторожів, сторожова, сторожове.

Від основ іменників м'якої групи з основою на -у- за допомогою суфіксів -їв-, -ов(а), -ов(е) творяться прикметники як з наголошеним, так і з ненаголошеним суфіксом: Матвій - Матвіїв, Матвієва, Матвієве; Григорій - Григоріїв, Григорієва, Григорієве.

За допомогою суфіксів -їв-, -ов(а), -ов(е) творяться присвійні прикметники від іменників м'якої групи з основою на р і на м'який приголосний незалежно від наголосу: друкар - друкарів, друкарева, друкареве; слюсар - слюсарів, слюсарева, слюсареве; коваль - ковалів, ковалева, ковалеве.

3) За допомогою суфіксів -ин(ий), -їн(ий), -ач(ий) присвійні прикметники творяться від основ іменників, що означають назви тварин і взагалі живих істот: орлиний, солов'їний, кошачий, телячий.

При творенні прикметників від іменників за допомогою афікса -ий- відбувається чергування приголосних: к-ч, д-ж, ц-ч: вовк - вовчий, ведмідь - ведмежий, заєць - заячий.

Ці прикметники вживаються як у значенні присвійних, так і в значенні якісних.

1.3 Префіксальний спосіб творення прикметників в українській мові

З префіксів, за допомогою яких творяться прикметники, слід відзначити такі: най-, пре-, -за-, перед-, без-, анти-, ультра-.

Префікс най- служить для творення найвищого ступеня порівняння прикметників і тим самим виражає найбільшу міру якості, позначуваної прикметником, наприклад: Орден - то найвища з найдорожчих в житті нагород. (П. Тичина).

Префікс пре- вживається на означення збільшеної якості. Цей префікс книжного походження і тепер малопродуктивний. Кількість прикметників, утворених за допомогою цього префікса, незначна. До них належать, наприклад, слова: премудрий, прегарний, предобрий, презлий і ін.

Префікс за- виражає ознаку, яка перевищує дану міру (завеликий, замалий, зависокий, занизький, заширокий, завузький), а в відносних прикметниках вказує на місце і простір (зарічний, загородній, зарубіжний).

Префікс перед- означає час або порядок, наприклад: а) час - передвесняний, передтравневий, передсвятковий, передзбиральний, передвечірній; б) порядок -передостанній.

Префікс без- вказує на відсутність ознаки, вираженої прикметником: безбородий, безвусий, безголовий, безголосий, безрукий, безухий.

Префікс анти- (латинського походження) своїм значенням відповідає нашому "проти": антивоєнний, антисанітарний.

1.4 Префіксально-суфіксальний спосіб творення прикметників в українській мові

Префіксально-суфіксальний словотвір у прикметниках більш продуктивний, ніж чиста префіксація, особливо у відіменникових утвореннях.

Якісні прикметники творяться приєднанням до іменникової основи суфікса -н(ий), рідше - -ов(ий), які переводять основу в розряд прикметників, та префікса без- (безвольний, безталанний, безтолковий), до- (доречний, доцільний), по- (посильний), при- (привільний). Віддієслівні утворення характеризуються одночасним приєднанням суфікса -н(ий) і префікса не- (непрохідний, непроникний, невідкладний).

Для творення відносних прикметників, як і для більшості якісних, твірними основами є переважно прийменниково-відмінкові форми іменників (над бровами - надбрівний, при березі - прибережний). У творенні відносних прикметників беруть участь суфікси -н(ий), -ов(ий) та прийменники-префікси: без-, на-, над-, під-, при-, по-, поза-, від-, до-, за-, між-, перед-, серед-. Наприклад: безшовний, наплічний, надшахтний, піддонний, поденний, позакласний, досвітній, заплічний, міжрядний, передранішній, середземний; безголінковий, надліктьовий, підпелюстковий, підшлунковий.

Суфікси -ськ(ий), -анськ(ий), -овськ(ий) приєднуються до іменникової основи одночасно з префіксами до-, між-, перед-. Наприклад: доіскрівський, міжспілчанський, передз'їздівський.

До непродуктивних належать деривати з суфіксом -ч(ий) із згаданими префіксами (дорадчий, міжвідомчий).

До суфіксально- префіксальних утворень можна зарахувати і префіксацію з нульовою суфіксацією іменникової основи: без вух - безвухий, без язика - без'язикий, без луски - безлуский.

1.5 Словотвір складних прикметників

Складні прикметники творяться способами чистого основоскладання і словоскладання, ускладненого суфіксацією. Можуть використовуватись різні основи, але найбільш продуктивними є іменникові словосполучення.

Перший тип. Складні прикметники, утворені на основі іменниково-прикметникового словосполучення. Залежність між компонентами підрядна. Компоненти поєднуються за допомогою інтерфікса. Тип продуктивний, наприклад: кам'яновугільний, народнодемократичний, малотиражний, високосортний, прісноводний, легкоатлетичний, густолистий.

Другий тип. Складні прикметники, утворені поєднанням двох прикметникових синтаксично рівноправних основ. Компоненти з'єднуються за допомогою інтерфікса. Тип продуктивний, наприклад: науково-дослідний, морально-політичний, складально-клепальний, шахово-шашковий.

Третій тип. Складні прикметники, утворені поєднанням прислівникової та прикметникової, рідше дієприкметникової основ. Залежність між компонентами підрядна. Компоненти з'єднуються між собою за допомогою інтерфікса. Тип продуктивний, наприклад: багатонаціональний, новоутворений, малоуявний.

Четвертий тип. Складні прикметники, утворені від двох основ прикметників або основи прислівника і прикметника зі значенням кольору. Залежність між частинами сурядна або підрядна. Компоненти з'єднуються за допомогою інтерфікса. Тип продуктивний.

У словах цього типу перша частина може означати відтінок того кольору, який позначено другою частиною складного слова, наприклад: криваво-червоний, світло- буряковий, яскраво-червоний, темно-жовтий. Сюди ж можна віднести й складні прикметники зі значенням якостей та їх додаткових відтінків: гіркувато-солодкий, кисло-солоний, гірко-терпкий.

П'ятий тип. Складні прикметники, першим елементом яких є числівник, другим - іменникова основа, ускладнена прикметниковим суфіксом. Залежність між компонентами підрядна. Тип продуктивний, наприклад: шестиповерховий, стопроцентний, тридобовий, семимильний, тридцятиградусний, двомовний, однотипний.

Шостий тип. Складні прикметники, першою частиною яких виступає займенник, а другою - прикметникова або дієприкметникова основа. Залежність між компонентами підрядна. Тип продуктивний, наприклад: саморобний, самодіючий, самозадоволений, всенародний, всесильний, своєрідний.

Сьомий тип. Складні прикметники, утворені поєднанням двох іменникових рівнозначних за змістом основ з додаванням до другої частини суфікса відносного прикметника. Зв'язок між компонентами сурядний, наприклад: плодоконсервний, анатомо-біологічний, хіміко-біологічний, товарно-заготівельний, техніко-економічний. Тип продуктивний.

Восьмий тип. Складні прикметники, що утворюються сполученням іменникової та прикметникової або дієприкметникової основ. Поєднання компонентів відбувається за допомогою інтерфікса. Зв'язок між компонентами нагадує керування. Наприклад: працездатний, китобійний, життєрадісний, трудомісткий, вогнетривкий, волелюбний, світлонепроникний.

Дев'ятий тип. Це складні прикметники, що утворюються поєднанням іменникової та дієслівної основ. Наприклад: рибокоптильний, вагоноремонтний, породонавантажувальний, водорозсіювальний, металозварювальний.

Десятий тип. Складні прикметники, що утворилися на основі прийменникових сполучень займенника та іменника з суфіксацією іменникової основи. Наприклад: повсякденний, повсякчасний, потойбічний, потусторонній. Цей тип прикметників непродуктивний у сучасній українській мові.

1.6 Перехід дієприкметників у прикметники

У розряд прикметників перейшло чимало слів з інших частин мови, зокрема дієслівних форм дієприкметників.

Перехід дієприкметників у прикметники, або ад'єктивація (від лат. adjectivum - прикметник), супроводжується поступовими змінами в граматичних значеннях: дієприкметники втрачають дієслівні ознаки часу і виду та здатність до дієслівного керування і цим самим починають виражати статичні ознаки предметів. Порівняймо: Як тополя, стала в полі при битій дорозі (Тарас Шевченко). Гола земля, бита крилами вітру, сіріла під олив'яним небом (Коцюбинський).

У розряд прикметників переходять пасивні дієприкметники (складаний ніж, зачароване царство, клятий ворог, закриті збори) і активні (спраглі вуста, колючий погляд).

Отже, серед існуючих способів словотвору прикметників української мови нами проаналізовано морфологічний спосіб словотвору як найбільш продуктивний для утворення нових відтінків значень прикметників. Прикметникові афікси мають певне закріплене в мові значення і є носіями словотвірного, граматичного, лексичного, семантичного значень прикметників. В українській мові окрім префіксального та афіксального способів словотвору існують префіксально-суфіксальні моделі, які є надзвичайно продуктивними. Префікси в українській мові не слугують самостійними тренспонуючими елементами, тобто не переводять слово з однієї частини мови в іншу.

Розділ 2. Словотвір прикметників в англійській мові

Словотвір в англійській мові розрізняють два способи утворення слів:

1. Словотворення, тобто морфологічний словотвір.

2. Словоскладання, тобто утворення одного слова шляхом поєднання двох слів. [9, с. 456]

Розглянемо детальніше перший спосіб словотворення, а саме словотворення. Утворення одного слова з іншого відбувається наступними способами:

1. Без будь-якої зміни вимови і написання слова.

2. За допомогою зміни місця наголосу.

3. За допомогою чергування звуків.

4. За допомогою афіксів (префіксів та суфіксів).[9, с. 456].

Для дослідження вибраної нами теми необхідно звернути увагу на останній спосіб словотворення, а саме - за допомогою афіксів.

Суфікси - це дієслівні елементи, які розміщені в кінці слів і утворюють цілком нові слова. Вони змінюють категорію слова, перетворюючи іменник в прикметник, прикметник в іменник, іменник в дієслово і т.д. Додаючи суфікси до прикметника weak ми одержуємо дієслово weaken, іменник weakness і прислівник weakly. Корінь just дає такі похідні як justice, justify, justifiable, justicatory, justificative, justiceship.

Так само від латинської основи dur, значення "hard", "lasting" мають слова duration, durability, durance, during. Так, одна лише основа може утворювати слова без допомоги суфіксів і це утворює значну кількість незв'язаних слів.

В англійській мові є велика кількість суфіксів, які мають велику кількість значень. Для кращого розуміння сучасних слів нам вистачить ознайомитись з більш важливими суфіксами і визначити більш загальне значення, яке кожен з них передає. Найбільш важливі значення можуть бути згруповані в малій кількості основних значень, такі як "taste" чи "condition" для суфіксів, які утворюють абстрактні іменники, як -dom і -ness.

Загалом більшість суфіксів втратили своє початкове значення і зараз здебільшого позначають частину мови, показуючи, наприклад, що visible - це прикметник, а не іменник чи дієслово, що activity - це іменник, не прикметник чи щось інше.

Велика кількість англійських суфіксів походять від грецьких, латинських, французьких суфіксів. Також приєднують англо-саксонські, які не відрізняються у значенні з староанглійськими суфіксами. Одержуючи суфікси від двох мов в різні часи, деякі основи утворювали слова, які в деякій мірі подібні за значенням. Наприклад: fatal, fateful, beauteous, beautiful; plenteous, plentiful, перше має латинський суфікс, другий старо(давньо)англійський. Є незлічимі випадки паралельно латинських і французьких слів, які утворювались таким шляхом, латинські слова почали запозичувати пізніше.

З того часу як значення базувались на походженні суфіксів, почали не застосовувати староанглійські основи з латинськими чи грецькими суфіксами тощо.

2.1 Способи словотворення прикметників в англійській мові

Прикметники також бувають прості і похідні [13, с. 8]. Найбільш характерними суфіксами прикметників є:

Таблиця 1. Продуктивні суфікси прикметників англійської мови

суфікс	слово	переклад
-ful	useful doubtful	корисний сумнівний
-less	helpless useless	безпомічний некорисний
-ous	famous dangerous	відомий небезпечний
-al	formal central	формальний центральний
-able, -ible	eatable accessible	їстівний доступний

Утворення слів може відбуватись за допомогою афіксів - префіксів і суфіксів. Префікси стоять на початку слова, а суфікси - в кінці слова.

Суфікси служать для утворення однієї частини мови з іншої, зокрема, для утворення прикметників з інших частин мови та інших частин мови з прикметників.

Таблиця 2. Утворення похідних слів від основ інших частин мови суфіксальним способом словотворення

Слово (частина мови)	переклад	Похідне слово (інша частина мови)	переклад
beauty (іменник)	краса	beautiful (прикметник)	красивий
happy (прикметник)	щасливий	happiness (іменник)	щастя
calm (прикметник)	спокійний	calmly (прислівник)	спокійно

Таким чином, найпродуктивнішими суфіксами прикметників є наступні: -able, -ible, -al, -ant, -ent, -ful, -ish, -ive, -less, -ous, -y. [9, с. 466]. Окрім утворення нових значень та відтінків значень суфікси слугують засобом утворення нових частин мови, серед яких чільне місце займають іменникові і прикметникові суфікси.

Велика кількість суфіксів в англійській мові утворилася внаслідок запозичень з грецької, латинської і англо-саксонської мов.

Історія мови розкриває усі процеси, які відбуваються в мові на різних етапах її існування. Причини (фактори змін, які є в мові), називають лінгвістичними (або інтералінгвістичними), а фактори, які пов'язані з історією народу, з загальним процесом розвитку суспільства, екстралінгвістичними факторами. Ці два поняття та дві сторони постійно діють разом.

Накопичення знань про історію розвитку різних сторін мови повинно призвести у підсумку до такого рівня підготовки, коли за допомогою етимологічного словника, а значною мірою і без нього, можна пояснити джерела форм та явищ, які відображаються в будь-якому сучасному слові.

З точки зору словникового складу треба класифікувати англійську мову як мову міжнародного походження, або як одну з романських (тому що переважають французькі та латинські слова). Але беручи до уваги відносну частоту розповсюдження слів, ясно, що місцевий елемент в англійській мові має велику кількість часто повторюваних слів, таких як артиклі, прислівники, з'єднання, допоміжні дієслова, а також слова, які означають предмети повсякденного життя.

Запозичення - це слова, запозичені з іншої мови, які модифікували фонемічну форму, значення та вимову до стандартів англійської мови.

Існуючі в словниковому складі мови запозичені слова можна класифікувати:

- по джерелу запозичення;

- по тому, який аспект слова запозичений;

- за ступенем асиміляції.

По джерелу запозичення в словниковому складі англійські слова виділяють: французького, німецького походження, запозичення з ідіш, русизми та запозичення-неологізми з грецької, португальської, японської та інших мов, португальські запозичення.

Класифікація по джерелу запозичення розроблена найбільш повно, але не є єдиною можливою. Запозичення-неологізми можна також класифікувати по тому, який аспект слова є новим для приймаючої мови. За цим принципом запозичення-неологізми розділяються на:

- фонетичні;

- кальки (translation-loans);

- семантичні;

- запозичення словоскладаючих елементів.

Семантичні запозичення відбуваються дуже легко в близьких мовах. Цілий ряд прикладів можна знайти серед запозичень. Так, наприклад, др. англійське слово dwellon "блукати" під впливом др. скандинавського dveljaween, розвинулося в сучасній англійській мові в dwell "жити".

Таким чином в звуковому відношенні dwell приходить до англійського, а в семантичному - до скандинавського дієслова.

Випадків семантичного запозичення серед іменників більше, ніж серед дієслів. Іменник gift в др. англійській значило не "подарунок", а "викуп за жінку", а потім, в результаті асоціації - "весілля". В усіх мовах широко використовуються суфікси: -ist, -ism, -isk. Та часто вживаним в сучасній англійській мові є суфікс з французької -eur.

В сучасній англійській мові лише деякі запозичені іменники зберегли флексію множини, яку мали в тій мові, звідки прийшли.

Іноді дві різні мови множини диференціюються семантично. Наприклад, з формою bandits збереглася італійська форма banditti, коли розмова йде про різноманітних розбійників в казці чи опері. Прикметники з суфіксом -ly, прикметники на -ml і -less та абстрактні іменники на -ness, -ship, -dom також вільно утворюються від французьких основ.

Слова, складені з елементів, запозичених з різних мов або з елементів частково запозичених та частково споконвічних слів називаються гібридами: beautiful (фр.корінь + англійський суфікс), unijombist (англ.префікс + фр.корінь).

Французькі запозичення-неологізми асимілюються мало і залишаються іншомовними і за орфографією, і за вимовою. В них зберігається назалізація голосних, зберігається наголос на останньому складі: visagist, frisee.

Латинські запозичення, потрапивши в англійську мову, не тільки прийняли нову систему граматичних форм, але й нерідко переходили в іншу частину мови.

2.2 Суфіксальний спосіб творення прикметників в англійській мові

Велика кількість англійських суфіксів походять від грецьких, латинських, французьких суфіксів. В сучасній англійській мові спостерігається утворення неологізмів в основному за допомогою суфіксів латинського походження.

Для аналізу розглянемо утворення нових лексичних одиниць за допомогою суфіксів латинського походження. В утворенні прикметників зафіксовано 6 найбільш продуктивних суфіксів: -al, -able, -an, -ary/ory, -ous, -ant.

Ці суфікси володіють різним ступенем продуктивності. Проте необхідно відмітити, що в сучасній англійській мові суфікси латинського походження займають значне місце в утворенні нових лексичних одиниць і серед продуктивних суфіксів іншого походження.

Утворення нових лексичних одиниць відбувається як по транспонуючим, так і по нетранспонуючим словотвірних моделях.

Суфікси латинського походження виявили тенденцію приєднуватись головним чином до основ романського, рідше - корінного та іншого походження.

Отже, з точки зору словникового складу треба класифікувати англійську мову як мову міжнародного походження, або як одну із романських, але місцевий елемент в англійській мові має велику кількість часто повторюваних слів.

Звертаючись до праць видатних педагогів та письменників, можна зазначити, що ще багато років тому проблема мови (і іноземної також) у її всебічному розвитку викликала великий інтерес.

Іноземна мова привертала багато уваги різних вчених, філософів та психологів. Видатний філософ Франції Вольтер говорив, що знати багато мов - означає мати багато ключів до одного замка.

Важливість практичного використання цього матеріалу при вивченні іноземної мови зумовлюється тим, що вивчення суфіксального способу творення є одним з основних аспектів вивчення лексики будь-якої мови.

2.3 Префіксальний спосіб словотвору прикметників англійської мови

Деривація притаманна як українській, так і англійській мовам, проте існують відмінності у цьому виді словотвору. Англійська деривація являє собою виключно суфіксальне або префіксальне словотворення, в той час як в українській мові суфіксально-префіксальний спосіб словотворення є найбільш продуктивним.

В англійській мові, на відміну від української, префікс слугує транспонуючим елементом, тобто переводить слова з однієї частини мови в іншу. Так, наприклад, префікс -en (enable, enact, enclose, encircle etc.) служить для утворення дієслів від інших частин мови. Та здебільшого деривати лишаються в межах тієї самої частини мови.

Серед англійських прикметникових префіксів виділяємо:

1. Префікси зі значенням заперечення un-, in-, im-, de-, dis-, non-, a-. Ці префікси є продуктивними: unclean, ungreatful, illegal, immaterial, irregular, dishonest, nonprofessional, non-alcoholic, asymmetric.

Продуктивність префіксів виявляється в утворенні оказіоналізмів, тобто слів, які не є зафіксовані у словниках: unwisdom, unlost.

2. Префікси, що уточнюють часові та просторові координати кореня: out-, pre-, post-, under- : outstanding, prehistoric, postwar, underground etc.

3. Деякі прикметникові префікси не мають українського аналога та мають дещо розмиту семантику й у поєднанні з коренем дають різні значення: up- (upright), ap- (approximate), bi-, bis- (bipolar, bimetal), demi- (demiofficial).

Таким чином, префіксальний спосіб словотворення в англійській мові є досить продуктивним. В англійській мові префікс слугує для утворення нових значень слів, нових слів як в межах однієї частини мови, так і переводячи одну частину мови в іншу.

2.4 Конверсія як продуктивний спосіб словотвору англійських прикметників

Дуже продуктивним способом творення слів в англійській мові є конверсія - безафіксальний спосіб творення слів, коли від однієї частини мови утворюється інша.

Конверсія як особливий спосіб словотворення виникла в англійській мові в результаті редукції закінчень у 16-17 ст. [4, c. 37].

Спробуємо встановити конверсивні прикметникові моделі, коли від прикметника можна утворити іншу частину мови, або від іншої частини мови утворюється прикметник. Сутністю конверсії є зміна синтаксичної функції слова, що супроводжується і зміною значення. [4, c. 36].

Ex.: The telephone rang while I was eating my breakfast. (telephone - noun).

I have just received a bill from the telephone company. (telephone - adjective).

Конверсійну модель можна представити наступним чином: N - Adj. Оскільки частка іменників в англійській мові переважає над прикметниками, вважаємо похідним словом прикметник як частину мови, що утворилась від іменника.

Прикметник також виступає основою утворення дієслів шляхом конверсії: dry - to dry, warm - to warm, thin - to thin, gray - to gray, clean - to clean, empty - to empty, tidy - to tidy.

Конверсійну модель можна представити наступним чином: Adj - V . Похідним словом у даному випадку є дієслово, що утворилось від прикметника.

Характерним для англійської мови є вживання іменників у функції означення - stone wall, paper bag, winter frosts. Хоча традиційно такі вживання не розглядаються як конверсія, та, з огляду на те, що відносний прикметник в англійській мові взагалі не має ніяких категоріальних форм, такі вживання можна вважати однотипними з іншими конверсивними формами. [4, c. 40].

Близькими до конверсії є випадки субстантивації, тобто переходу прикметника (здебільшого) в іменник. Субстантивація може бути повною - коли прикметник отримує всі можливі іменникові форми. В англійській мові це - private, principal (вони можуть вживатися як в однині, так і у множині, а також у присвійному відмінку).

Часткова субстантивація спостерігається тоді, коли прикметник вживається у функції іменника, але має тільки одну форму і має значення збірності - the rich, the poor, the wounded etc.

2.5 Складні слова, утворені від прикметників

Складні слова, утворені складанням коренів чи основ, є важливою частиною словника як англійської, так і української мов. У складному слові семантика його частин зливається для позначення поняття і воно сприймається як цілісна одиниця.

Складні слова знаходимо серед різних частин мови. В англійській мові це переважно іменники, потім прикметники, і потім - дієслова. В українській - прикметники, потім іменники, і зовсім незначна частина дієслів.

В англійській мові це такі прикметники: gray-green, super-dooper, fuddy-duddy.

У складних словах з підрядним зв'язком компонентів один елемент є головним (ядерним), а інший стоїть у функції означення, додатку, адвербіального модифікатора, наприклад: doorbell, blueprint. У слові blueprint прикметниковий елемент виступає у ролі означення.

Складні слова мають чимало спільних рис у порівнюваних мовах, та українські відповідники англійських складників здебільшого будуть мати іншу структуру, за винятком складних прикметників, де один з компонентів уточнює якість, виражену головним компонентом, таких як : blood-red, green-gray - криваво-червоний, зелено-синій.

Проте, складні прикметники типу соціально-політичний, історико-філософський, які є дуже продуктивні в українській мові, не мають відповідників серед складних слів англійської мови, в якій вони зазвичай передаються двома прикметниками: газо-нафтова компанія - gas and oil company, фінансово-політична група - financial political group.

Отже, в англійській мові виділяють два продуктивних способи творення слів: словотворення(морфологічний словотвір) та словоскладання - утворення одного слова шляхом поєднання двох слів. В межах морфологічного способу словотвору в англійській мові виділяють афіксальний, конверсія та основоскладання. Вони є найбільш продуктивними.

...