Конгруентність та еквівалентність, як базові поняття контрастивної лінгвістики

-семантико-синтаксична еквівалентність (еквівалентність між конструкціями, які мають однакову глибинну структуру);

-еквівалентність правил (подібність правил формування висловлювань тощо);

-предметна (substantive) (на основі позамовної дійсності);

-прагматична еквівалентність (яка зумовляє подібну когнітивну реакцію)[25].

Ю. Жлуктенко наголошував, що важливо розрізняти парадигматичну та синтагматичну еквівалентність. Парадигматичний аспект зазвичай стосується співвідношення між різними одиницями в межах того самого класу [6]. Науковець застерігає: важливо пам'ятати, що еквівалентність може бути повною чи частковою і той мінімум, за якого одиниці можна вважати частково еквівалентними ще не визначено [6].

Як стверджує З. Сушко, у випадку формально еквівалентного перекладу автор в основному орієнтується на мову оригіналу, на форму та зміст першоджерела. При цьому робляться спроби повного відтворення граматичних форм, послідовності у виборі значень у межах вихідного контексту. Такі переклади не завжди зрозумілі звичайному читачеві, потребують приміток і коментарів, однак, безумовно, мають право на існування [18, с. 275].

Переклад, орієнтований на динамічну еквівалентність, Ю. Найда вважає «найближчим природним еквівалентом вихідного повідомлення» [16, с. 129]. Розшифровуючи цю дефініцію, він уточнює, що «термін «еквівалент» орієнтовано на вихідне повідомлення, термін «природний» - на повідомлення мовою перекладу, а визначення «найближчий» поєднує обидві орієнтації в максимальному наближенні» [16, с. 129]. Розглядаючи категорію «природності» перекладу, Ю. Найда говорить про три аспекти, що її визначають: дотримання норм мови перекладу та культури-реципієнта загалом; відповідність контекстуальна та сприймальна. Дослідник визнає, що формальна та динамічна еквівалентність є певними полюсами, між якими розташовується безліч проміжних типів еквівалентності.

Природність викладу мовою перекладу пов'язана, на думку Найди, головним чином із проблемою взаємної сполучуваності слів на декількох рівнях, найважливішим із яких є класи слів, граматичні категорії, семантичні класи, типи дискурсу та культурні контексти. Природність контекстуальна торкається таких аспектів мовлення, як інтонація та ритм, а також стилістична доречність повідомлення в рамках контексту. Третій аспект природності формулюється як ступінь відповідності перекладного повідомлення і спроможності одержувача його зрозуміти. «Щодо цієї відповідності, - пише Ю. Найда, - можна виходити із рівня досвіду та спроможності аудиторії до декодування, якщо, звісно, досліджувати рівні істинно динамічної еквівалентності» [6, с. 134]. Говорячи про цей аспект природності, дослідник робить важливе для теорії перекладу застереження, яке стосується того, що не завжди можна з цілковитою впевненістю передбачити, як саме реципієнт відреагує на отриману інформацію.

Ставлячи за мету викликати у читача певну реакцію, за словами З. Сушко, перекладач виходить із власного розуміння цієї мети, розуміння, що формується в нього як продукт певної культури, конкретної історичної епохи. Отже, відкритим залишається питання щодо здатності перекладача правильно зрозуміти перлокутивні стратегії, закладені автором оригінального тексту, зверненого до певного кола читачів, тому з усією очевидністю спостерігаємо зміщення акцентів від одного полюса до іншого (від динамічної до формальної еквівалентності) [18, с. 276].

Адаптація тексту перекладу, що ґрунтується на принципах динамічної еквівалентності, знімає невизначеність та зберігає для одержувача звичний для нього культурний контекст. Текст перекладу набуває при цьому природності та органічно сприймається реципієнтом. Окрім того, динамічна еквівалентність, що передбачає високий ступінь адаптації перекладного тексту до культури того, хто сприймає, орієнтована на читача середнього рівня, який, не завжди здатний зрозуміти текст, що прийшов з іншої культури. Рівень цієї адаптації залежить насамперед від спроможності перекладача розкрити подібність/однаковість розуміння інформації, що міститься в оригінальному тексті, включаючи й ту, що впливає не тільки на розум, але й на почуття реципієнта, і яка не тільки експліцитно виражена в тексті, але й імпліцитно внесена у підтекст.

Як бачимо, уявлення про еквівалентний компаратив художнього перекладу постійно змінюється; одвічна дискусія про переваги вільного чи буквального перекладу є не чим іншим, як спробою встановити відповідний тип еквівалентності. Двополюсна модель еквівалентності, між крайніми точками якої (формальна та динамічна еквівалентність), розміщуються численні проміжні рівні еквівалентності, відбиває сутність наукових суперечок сьогодення. У відомій тріаді автор - перекладач - читач, що відображає зв'язок між основними учасниками процесу перекладу як акту міжмовної комунікації, перекладач є певним мобільним елементом, який прагне наблизитися або до автора оригіналу, або до свого читача. Таке наближення виявляє подвійний смисл із властивими йому формальними категоріями, що можуть розглядатися у просторових, часових або аксіологічних умовах. У зв'язку з цим виникає потреба пошуку нових інтелектуальних концептів, серед яких надається перевага категорії «метатекст» як інтегральному способу конструювання і пізнання іншомовної культури.

Теорія порівняння і еквівалентності яка торкається номінативних одиниць може бути розширена до комунікативних. Ця теорія заснована на припущенні, що мовні конструкції можна охарактеризувати кластерами прагматичних, семантичних і синтаксичних властивостей. Як виявляється різні конструкції , виявляють різні ступені відповідності. Цей вид співвідношення може розцінюватися як відповідний, і поширюється на всю довжину від повної відповідності, до часткової відповідності, та до невідповідності. Більш високий ступінь відповідності синтаксичних, семантичних і прагматичних властивостей відображає більш високий ступінь загальної еквівалентності з точки зору перекладу. Лексичні та синтаксичні властивості можуть варіюватися залежно від мови оригіналу (SL ) до мови перекладу ( TL ).

Birds of a feather flock together. - (укр.) Рибалка рибалку бачить здалеку.

to kill two birds with one stone - (укр.) За двома зайцями.

Семантична й прагматична ідентичність цих комунікативних одиниць може не відповідати синтаксичній та лексичній ідентичності, хоча вони можуть присутні водночас.

He who doesn't work neither shall eat. - (укр.) Хто не працює, той не їсть.

He laughs best who laughs last. - (укр.) Сміється той, хто сміється останній.

Таким чином, прислів'я Fine feathers make fine birds може бути представлене іншою синтаксичною структурою: (укр.) Одяг красить людину.

В прислів'ях використовуються різні образи (англ.) feathers - birds; (укр.) одяг - людина. Але ці розбіжності не є пагубними для семантики, якщо головним стає збереження сенсу.

Повна відповідність можно спостерігати в тому випадку, коли з'являються однакові, лексичні, синтаксичні та прагматичні параметри, які виступають в тексті досить яскраво, але не виходять за рамки мовної ситуації.

Add fuel to the fire (flame). - (укр.) Підливати масло у полум'я.

Add wings to. - (укр.) Надихати.

Against the hair. - (укр.) Проти шерсті.

All cats are grey in the night. - (укр.) Вночі усі коти сірі

Частковий збіг корениться в семантичній ідентичності в той час як інші параметри змінюються.

Anything for a quiet life - (укр.) Чим би дитя не бавилося, аби не плакало.

Feel the draught. - (укр.) Бути в скрутному становищі.

Fetch one's salt. - (укр.) Заробляти на шматок хліба.

Відповідні роботи за різними параметрами - семантичними, синтаксичними , прагматичними - в різних мовах.

Таким чином, припускаємо, що конструкції та комунікативні блоки з семантичною ідентичностю можуть відрізнятися або бути схсхідними за своїми поверхностними аспектами.

Високий ступінь відповідності (синтаксичної, семантичної і прагматичної) обумовлений тим, що найбільш прототипні, еквівалентні речення наслідуються в мові перекладу. Слід проявляти обережність з лінгвістичними жартами, нагадати про зевгматичний тип:

They covered themselves with dust and glory.

He could permit himself a red tie and some private opinions.

He would get out of bed and humour.

Вислови головоломок використовуються в будь-якій мові, але їх переклад викликає незручність, особливо, коли ці тексти відзначені своєрідною манерою [ 1, с. 35 ] . У лінгвістичній домінантними є випадки гри слів, зевгми, оксюморону, які повинні відображатися спеціальними лінгвістичними засобами мови перекладу і обиратися з виключною ретельністю.

The business of the US is business (Coolidge). - (укр.) Головний бізнес у США - це бізнес.

Тут гра слів має відношення до міжнародного характеру слова "бізнес". Такі випадки не хаотичні. Є певні принципи, фактори, які працюють при таких перекладах. Омоніми створюють для перекладачів неприємності. Ці одиниці відрізняються в різних мовах (особливо непередбачуваними вони стають в лінгвістичних жартах ).

-Waiter? - Yes, sir.

-What's this? - It's bean soup, sir.

- Never mind what it has been. I want to know what it is now.

Таким чином, перекладач повинен бути, перш за все, філологом. Працюючи зі словосполученнями перекладач повинен вдатися або до еквівалентів або до аналогів. Еквіваленти в мові перекладу можуть бути ( а ) абсолютними і (б) близькими.

(a) a lost sheep - (укр.) ”пропала вівця”; the fair sex - (укр.) “гарна половина”; Alladin's lamp - (укр.) “лампа Алладіна”;

(b) baker's dozen - (укр.) “чортова дюжина”; love is another love (укр.) “любов породжує любов”; one fool makes many - (укр.) “дурість заразна”.

Переважна більшість англійських ідіом мають схожі відповідні українські фразеологізми, так звані ідіоматичні аналогії. Як правило , ці фразіологізми метафоричні та дуже близькі за змістом. to have the ready tongue - (укр.) "за словом у кишеню не полізе"; like mistress, like maid - (укр.) "яблуко від яблуні недалеко падає", etc. Приблизні аналогії частково подібнідо ідіом мови перекладу, хоча й не менш мальовничі або виразні. Для порівняння: to lose one's breath - (укр.) "кидатися словами у повітря"; no bees, no honey - (укр.) "під лежачий камінь вода не тече".

Описовий переклад полягає в зміщенні мови оригіналі на мову перекладу; структури одиниць відрізняються, в той час як їх значення залишається. Для порівняння: wind in the head - (укр.) "зазнайство"; mad as a hatter - (укр.) "божевільний".

Попередні висновки такі:

1) мовні форми мови оригіналу мають більш-менш прототиповомі еквіваленти в мові переклалу;

2) прототипи ефекти варіюються в значних межах в одиницях мови переклалу;

3) непрототипні ефекти народжуються через мовну розбіжність та прогалини мовної компетенції;

4) менша ступінь подібності (слабше зіставлення зразків) очікується в типологічно далеких мовах.

ВИСНОВКИ

В даний час контрастивна лінгвістика постає як вже склалася наука зі своїми цілями, об'єктом, методами аналізу. Зрозуміло, обговорення її різних аспектів продовжуватиметься і надалі: такі дискусії свідчать про життєвість науки, а не про її слабкість. Про розвиток та цінності контрастивно-лінгвістичного напряму в мовознавстві свідчить вихід у світ все більшого числа різноманітних праць, загальнотеоретичних описів контрастивної лінгвістики, порівняльного опису пар мов, що охоплюють різні рівні мови - від фонології до стилістики та теорії тексту, розширення сфери порівняльного аналізу: якщо на перших порах контрастивний аналіз займався в основному фактами мовної системи, то тепер він все більше звертається до тексту, до мовним актам, до реалізації, слідуючи загальному напрямку розвитку сучасної лінгвістики. Він втягує в сферу своїх інтересів найрізноманітніші аспекти лінгвістики: етнолінгвістики, соціолінгвістику, психолингвистику, лінгвістичну семіотику та інші. Разом з тим він дає все більш широкі і цінні дані для типології, лінгвопедагогікі, теорії перекладу, теорії тексту, лексикографії; контрастивна лінгвістика стверджує себе як одна з найбільш яскравих і ефективних форм зв'язку між фундаментальною лінгвістикою і прикладними аспектами мовознавства. Цінність контрастивної лінгвістики підкреслюється посиленням уваги до неї в різних країнах, особливо в сфері викладання іноземних мов. У деяких країнах розробляються проекти по фронтальному порівнянні - на різних рівнях - пари мов. Вихід у світ численних збірників статей, монографій, проведення національних та міжнародних конференцій з контрастивної лінгвістики, - все це свідчить про зростаючий інтерес до цієї області лінгвістичної науки

Спираючись на результати дослідження ми приходимо до таких висновків:

Контрастивна лінгвістика - це розділ мовознавства, метою якого є виявлення подібностей і відмінностей двох чи більше мов на всіх рівнях їх структури. Становлення контрастивістики бере свій початок ще в далекому минулому, коли зіставлялися шумерський та аккадський діалекти у Вавилоні та санскрит з ведійською мовою у Паніні. До перших досліджень в галузі контрастивістики слід віднести праці І. А. Бодуена де Куртене, а також дослідження вчених празького лінгвістичного гуртка. Великий внесок у розвиток контрастивістики зробили й українські і російські мовознавці, особливо цікавими є праці А.А. Потебні, Ф. Є. Корша, Є. Д. Поліванової, В.О. Богородицької, Л.В. Щерби, Ю.О. Жлуктенка, М.П. Кочергана та ін.

Ми з'ясували, що конгруентність має важливе значення для контрастивних досдіджень. Вивченню підвергається формальна відповідность між реченнями чи фразами двох мов, які порівнюються. Конгруентність, як правило, означає ідентичність структури між двома мовами, тотожність, що може існувати на різних рівнях і бути зазначена різними способами.для мовних одиниць, незбіжних за звуковою формою, проблема конгруентності розглядається відповідно тотожності структури найменування. Конгруентність на фонетико-фонологічному рівні не виключає семантичної розбіжності конгруентних слів.

Проведене дослідження засвідчило, що уявлення про еквівалентний компаратив художнього перекладу постійно змінюється; одвічна дискусія про переваги вільного чи буквального перекладу є не чим іншим, як спробою встановити відповідний тип еквівалентності. Двополюсна модель еквівалентності, між крайніми точками якої (формальна та динамічна еквівалентність), розміщуються численні проміжні рівні еквівалентності, відбиває сутність наукових суперечок сьогодення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Бархударов Л. С. Язык и перевод: Вопросы общей и частной теории перевода / Л. С. Бархударов. - М. : УРСС, 2010. - 240 с.

2. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология. - М., 1997 - 320 с.

3. Гарбовский Н. К. Теория перевода / Гарбовский Н. К. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 2004. - 544 с.

4. Гвишиани Н.Б. Контрастивные исследование современних языков и корпусная лингвистика // ФН. - 2004, №1. - с. 59 - 69

5. Егер Г. Л. Коммуникативная й функциональная эквивалентность / Г. Л. Егер // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. - М., 1978. - С. 82-89.

6.Жлуктенко Ю. А. Критерии эквивалентности при контрастивном анализе языков / Ю. А. Жлуктенко // Новые тенденции в изучении грамматики романских и германских языков. - № 7. - К., 1981. - С. 6-13.

7. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія/ Зорівчак Р.П. -Вища школа, 1983 - 173 с.

8. Каде О. Проблемы перевода в свете теории коммуникации / О. Каде // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. - М. : Международные отношения, 1978. - №14. - С. 69-90.

9. Конецкая В.П. Введения в сопоставительную лексикологию германских языков. - М., 1993 - 236 с.

10. Кочерган М.П. Зіставна лексична семантика // Мовознавство, 1996. - №2-3. - с. 3-12.

11. Кочерган М.П. Проблеми зіставної семантики. // Збірник наукових статей. Випуск 5. - К: КДЛУ, 2001 - 386 c.

12. Комиссаров В. Н. Современное переводоведение / Комиссаров В. - М. : ЭТС, 2002. - 424 с.

13. Латышев Л. К. Технология перевода / Л. К. Латышев. - М. : Академия, 2007. - 320 с.

14. Манакін В.М. Деякі питання контрастивної лексикології слов'янських мов // Мовознавство, 2003 - №4. - с. 26 - 37

15. Манакін В.М. Проблеми контрастивної лексикології близькоспоріднених мов // Мовознавство, 1994 - №1. - с. 50-58

16. Найда Ю. К науке переводить / Ю. Найда // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. - М. : Международные отношения, 1978. - С. 114-137.

17. Солодуб Ю.П. Контрастивная фразеологія. // Филологические науки, 1998 - №4. - с. 57-65

18. Сушко З. А. Формальна та динамічна еквівалентність: прагматичний інваріант / Зоряна Сушко // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Сер. Літературознавство. - Тернопіль, 2011. - Вип. 31. - С. 267-277.

19. Федоров А. В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы) / А. В. Федоров. - М. : Филология три, 2002 - 418 с.

20. Швейцер А. Д. Глазами переводчика / А. Д. Швейцер. - М. : УРСС, 2012. - 351 с.

21. Albrecht F. Vom. Ubersetzen und der Qualitat des Ubersetzens / Albrecht F. // Quality in Translation. - Oxford : Oxford University Press, 1993. - pp. 32-41.

22. Advanced American Dictionary/ ed. D. Summers - Harlow : Pearson Education Limited, 2007. - 1949p.

23. Bach Emmon. An introduction to transformational grammar/ Bach Emmon.- New York. Holt, 1964.

24. Chomsky Noam. Aspects of the theory of syntax/ Chomsky Noam.- Cambridge MASS M.I.T. Press,1965

25. Krzezsowski Tomasz. Fundamental principles of structural contrastive studies./ Krzezsowski Tomasz- Glottodidactica. Poznan', 1967.

26.Routledge Encyclopedia of Translation Studies / ed. by Mona Baker. - London and New York, 2001. - 1352 p.

Размещено на Allbest.ru