Емотивність художнього тексту: семантико-когнітивний аспект (на матеріалі сучасної англомовної прози)

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 801.773 + 802.0

Гладьо Світлана Вікторівна

Емотивність художнього тексту: семантико-когнітивний аспект

(на матеріалі сучасної англомовної прози)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі лексикології та стилістики англійської мови Київського державного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

ВОРОБЙОВА Ольга Петрівна,

кафедра лексикології та стилістики англійської мови Київського державного лінгвістичного університету, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

КОЛЕГАЄВА Ірина Михайлівна,

кафедра лексикології та стилістики англійської мови Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова, завідувач кафедри кандидат філологічних наук, доцент

БУЛАТЕЦЬКА Людмила Іванівна,

Волинський державний університет ім. Лесі Українки, декан факультету романо-германської філології

Провідна установа: Ужгородський державний університет, кафедра англійської філології, Міністерство освіти і науки України, м.Ужгород

Захист дисертації відбудеться 24 травня 2000 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського державного лінгвістичного університету (03650, МСП, Киев-150, вул. Велика Васильківська, 73).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського державного лінгвістичного університету.

Автореферат розісланий 22 квітня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.А. Калита

емотивність семантичний когнітивний емоціогенний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Інтеграція лінгвокогнітивної парадигми до текстових студій дозволяє розглядати семантику тексту як ментальну репрезентацію дійсності (В.З. Дем'янков, Р. Джекендофф, О.С. Кубрякова, Ю.С. Степанов, В.Р. Ястрежембський). Сам текст при цьому є основною формою фіксації знань людини й виступає як джерело вивчення знань, опредметнених у ньому (В.Б. Касевич, А.І. Новіков, В.В. Петров, Р.М. Фрумкіна, В.Я. Шабес). Саме в межах лінгвокогнітивної парадигми, з погляду представлених у тексті знань, стає можливим поглиблене вивчення всіх категорій художнього тексту, і зокрема його емотивності. В цьому розумінні специфіка даної категорії полягає в тому, що вона пов'язує знання, опредметнені в тексті, та емоції, що викликаються або можуть викликатися в результаті обробки цих знань при сприйнятті та інтерпретації тексту. Під емотивністю в проведеному дослідженні розуміється одна з базових властивостей художнього тексту, яка співвідноситься з опредметненими в ньому емоціогенними знаннями та актуалізується через емотивно навантажені текстові компоненти, що втілюють авторські емоційні інтенції й моделюють імовірні емоції адресата, пов'язані зі сприйняттям та інтерпретацією текстової дійсності. Під емоціогенними в роботі розуміються знання, які здатні викликати певну гаму емоцій адресата, що в кожному конкретному випадку є результатом активізації емоційних реакцій адресата на окремі текстові елементи (знання про мову і знання в мові), формування його емоційного ставлення до текстової дійсності (знання про світ), а також кристалізації емоційних переживань адресата при опануванні знань про текстову дійсність (текстові знання).

Дослідження емотивності в семантико-когнітивному аспекті орієнтується на положення когнітивної семантики (Р.Ленекер), згідно з якими зміст усього тексту або його фрагмента не може бути зведений до об'єктивної характеризації об'єктів, агентів, подій текстової дійсності, тому що один і той самий об'єкт (агент, подія) текстової дійсності, залежно від знань і намірів автора, може бути описаний не тільки за допомогою різноманітних мовних форм, але й у різному ракурсі авторського бачення світу. Семантична характеристика тексту чи його фрагментів виводиться з урахуванням прогнозованого сприйняття текстової дійсності, фонових припущень і очікувань, а також вибору перспективи розгляду ситуації, тобто з опорою на знання адресата (В.З.Дем'янков, О.С.Кубрякова), його “когнітивні здібності” (В.В.Петров). Іншими словами, вивчення емотивності художнього тексту в семантико-когнітивному аспекті передбачає вилучення з тексту емоціогенних знань (когнітивний аспект) та визначення особливостей їхнього означування (семантичний аспект). Виходячи з того, що ефект впливу художнього тексту на читача не просто пов'язаний з емоціями людини, але й визначається ними (Г.Купчик, Д.С.Міаль, K.Оатлі, П.Фордерер), при дослідженні емотивності в даній роботі враховується співвіднесеність смислового й емоційного сприйняття художнього тексту читачем. Їхня єдність обумовлена синтезом когнітивної та емоційної сфер (Дж.Адамс, А.Бергсон, A.Вежбицька, В.К.Вілюнас, Ф.Данеш, В.З.Дем'янков, О.О.Залевська, Дж.Лакофф, Ж.Піаже), який дуже точно, на наш погляд, визначив Б.Брехт: “ми відчуваємо усвідомлено й усвідомлюємо відчуваючи” (we feel thoughtfully and we think feelingly).

Однією з особливостей досліджуваної категорії є її орієнтованість на емотивний ракурс вписаної в художній текст програми його інтерпретації (О.П.Воробйова, Г.Парре). Реконструкція адресатом даної програми в її емотивному ракурсі стає можливою завдяки ідентифікації, осмисленню й інтерпретації читачем емотивно навантажених текстових компонентів, що виступають показниками емотивності. Для розкриття природи феномена емотивності нами була сформульована наступна робоча гіпотеза: емотивність як одна з базових категорій художнього тексту актуалізується в ньому через ієрархічно організовані показники - текстові компоненти різного рангу, що характеризуються формальною, семантичною та лінгвокогнітивною неоднорідністю. Така неоднорідність показників емотивності первинно задається їхньою лінгвосеміотичною специфікою, яка виявляється у здатності емотивно навантажених компонентів тексту різноманітним чином (неконвенційно, за допомогою опису або узагальнено) виражати емоційні інтенції автора й моделювати емоційне реагування читача на текстову дійсність. Показники емотивності сприяють прогнозуванню ймовірного емоційного впливу художнього тексту на адресата та виступають лінгвістичною основою для реконструкції програми інтерпретації художнього тексту в її емотивному ракурсі.

Актуальність обраної теми визначається загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на розгляд особливостей репрезентації знань у мові, а також за допомогою мови й тексту. Вивчення емотивності в семантико-когнітивному аспекті є актуальним тому, що дозволяє розкрити нову грань дослідницької парадигми лінгвістики тексту, висвітлюючи залежність імовірного емоційного впливу художніх текстів від текстової репрезентації емоціогенних знань.

Зв'язок роботи з науковими темами. Здійснене нами дослідження емотивності художнього тексту виконано відповідно до плану наукових розробок кафедри лексикології та стилістики англійської мови Київського державного лінгвістичного університету з комплексної колективної теми “Основні категорії стилістики й лінгвістики тексту в синхронії й діахронії та лінгво-методичні аспекти їхнього дослідження”. Проблематика дисертації, що розглядається, вписується в низку питань, які вивчаються в межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України “Типологія й функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної й лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний і прагматичний аспекти” (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 27 січня 1997 року).

Мету дисертації становить розкриття природи емотивності художнього тексту шляхом виявлення особливостей зазначеної категорії в семантико-когнітивному аспекті тексту з погляду опредметнених у тексті емоціогенних знань про мову й у мові, про світ і про текстову дійсність. Досягнення поставленої в роботі мети й доказ сформульованої гіпотези дослідження вимагають рішення конкретних завдань:

уточнити зміст поняття “емотивність” та розкрити лінгвосеміотичну природу проявів емотивності в художніх текстах;

виявити особливості актуалізації емотивності як категоріальної ознаки художнього тексту й побудувати її концептуальну модель;

встановити критерії ідентифікації показників емотивності в художньому тексті та визначити характер їхнього ймовірного емоційного впливу на адресата;

виявити лінгвокогнітивну специфіку показників емотивності в сучасних англомовних художніх текстах, обумовлену характером емоціогенного знання, опредметненого в них;

визначити й охарактеризувати лінгвокогнітивні, формальні й семантичні різновиди показників емотивності;

описати функціональну взаємодію показників емотивності в сучасних англомовних текстах малої прозової форми, виявити особливості внутрішньорівневих зв'язків між сигналами емотивності, емотивними ситуаціями й емотивними топіками, а також визначити типи їхніх конфігурацій;

розкрити природу емотивного профілю художніх текстів, розглянути особливості його текстових проявів і виявити його основні різновиди в сучасній англомовній прозі малого жанру.

Для вирішення поставлених завдань при аналізі фактичного матеріалу застосовувався методологічний апарат семантико-когнітивного моделювання, доповнений методами логіко-семантичного, комунікативно-функціонального й інтерпретаційно-зіставного аналізу, а також елементами методик контекстологічного та лінгвостилістичного аналізу.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в роботі вперше поставлено питання про співвіднесеність емотивності як категорії художнього тексту з емоціогенними знаннями, опредметненими в ньому. Новими в даному дослідженні є: розробка концептуальної моделі емотивності, що інтегрує три її складові - предметність, залученість і сугестивність; виділення показників емотивності та характеристика їхніх різновидів; а також виявлення лінгвосеміотичної специфіки емотивно навантажених текстових компонентів, що зумовлює їхню лінгвокогнітивну, формально-семантичну й функціональну неоднорідність. Вперше в роботі розкривається ієрархічність емотивно навантажених компонентів тексту, вводяться в лінгвістичний обіг і визначаються поняття “показники емотивності”, “сигнали емотивності”, “емотивний профіль”, уточнюються поняття “емотивні ситуації” й “емотивні топіки”. В результаті вивчення особливостей взаємодії емотивно навантажених компонентів тексту в межах текстової динаміки запропоновано типологію конфігурацій показників емотивності, виявлено основні властивості емотивного профілю англомовного художнього тексту малої прозової форми та визначено його різновиди.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що в дисертації запропоновано конкретні шляхи розв'язання важливих теоретичних проблем когнітивної семантики, пов'язаних зі способами моделювання емоціогенних знань; питань лінгвістики тексту в ракурсі подальшого вивчення емотивності як однієї з основних категорій художнього тексту; а також проблем лінгвосеміотики, спрямованих на дослідження специфічної знакової природи окремих текстових компонентів (показників емотивності). В роботі уточнюється поняття емотивності як текстової категорії з урахуванням використання новітніх даних когнітивної лінгвістики, лінгвістики тексту, семантики тексту та лінгвостилістики.

Практична цінність одержаних результатів визначається можливістю застосування її основних положень та висновків у навчальному процесі на факультетах іноземних мов педагогічних інститутів і університетів у курсі стилістики сучасної англійської мови та загального мовознавства, а саме, у розділах “Лінгвістика тексту”, “Стилістика художнього тексту”, “Семантика тексту”, при підготовці методичних посібників із спецкурсів “Інтерпретація тексту”, “Когнітивна лінгвістика”, “Комунікативний аспект навчання іноземних мов”; при написанні курсових, дипломних і магістерських робіт з англійської філології, при проведенні практичних занять з англомовного писемного й усного мовлення.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що встановлена в роботі співвіднесеність проявів емотивності в художньому тексті зі специфікою знань, опредметнених у ньому, та з особливостями означування цих знань розширює традиційну сферу семантичних досліджень тексту взагалі й, зокрема, доповнює дослідження лінгвістичного вираження емоцій у художніх текстах. Уточнення поняття емотивності як категорії художнього тексту в контексті його сприйняття, розуміння й інтерпретації сприяє вирішенню одного з центральних питань дослідження художньої семантики - ймовірного емоційного впливу тексту на адресата. Запропонована в роботі диференціація показників емотивності, що базується на лінгвосеміотичній специфіці емотивно навантажених текстових компонентів і пов'язана з розмежуванням трьох етапів смислового сприйняття художнього тексту, доповнює теоретичну й емпіричну базу текстоцентричного напрямку в лінгвістичних дослідженнях.

Матеріалом для дослідження слугували сучасні англомовні художні тексти - 372 коротких оповідання та 3 романи (загальним обсягом біля 6 тис. сторінок), авторську розповідь у яких було проаналізовано як суцільно, так і вибірково.

Апробація результатів дисертації здійснювалася на науково-практичних конференціях викладачів і студентів факультету іноземних мов Вінницького державного педагогічного університету “Актуальні проблеми лінгвістики та методики викладання іноземних мов у вузі та школі” (1995-1999), на національних конференціях TESOL Ukraine “New Strategies and Practices of TESOL” (Вінниця 1996), ”The Art and Science of TESOL” (Вінниця 1997), “Multiplicity and Diversity of TESOL” (Вінниця 1998), “TESOL Ukraine: XXI Century Perspectives” (Хмельницький 1999), “Language Teaching: Classroom, Lab and Beyond” (Львів 2000) і IATEFL “English Language Teaching for the 21st Century in Ukraine” (Одеса 1996), на другій міжнародній конференції “Лінгвістичні та методичні проблеми навчання мови як іноземної” (Полтава 1998), на сьомій міжнародній конференції “Мова і культура” (Київ 1998), на міжнародній конференції та літній школі Українського товариства дослідників англійської мови (USSE) “Cognitive/Communicative Aspects of English” (Черкаси 1999).

Публікації. Найбільш суттєві положення дисертаційного дослідження висвітлені в 5 статтях, виданих у фахових збірниках наукових праць, а також у матеріалах і тезах виступів на наукових конференціях (12).

Структура дисертації. Дисертація загальним обсягом 223 сторінки складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків (загалом 195 сторінок), а також списків використаних джерел і джерел фактичного матеріалу. В дисертації наводяться 3 таблиці, 9 схем, 5 малюнків (усього 10 сторінок). У вступі обрунтовується актуальність обраної проблематики, формулюється робоча гіпотеза. В першому розділі аналізуються основні підходи до вивчення емотивності як категорії мови і тексту, виявляються складові емотивності й розкривається лінгвосеміотичний характер проявів емотивності в художньому тексті. В другому розділі розглядається лінгвокогнітивна специфіка показників емотивності, формулюються критерії їхньої диференціації, а також виявляються їхні лінгвокогнітивні, формально-семантичні й функціональні особливості. В третьому розділі досліджується функціональна взаємодія показників емотивності різних рангів у англомовних художніх текстах малої прозової форми. В загальних висновках підсумовуються результати виконаного дисертаційного дослідження. Список використаних джерел складається з 328 найменувань праць вітчизняних і зарубіжних авторів, у тому числі 97 іноземними мовами. В список джерел фактичного матеріалу входять збірники сучасних англомовних коротких оповідань і три романи (всього 18 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

При дослідженні емотивності як категорії художнього тексту (В.І.Болотов, О.П.Воробйова, Т.А.Графова, Ф.Данеш, Р.Джанні, К.А.Долінін, В.А.Маслова, К.Каффі, Г.Купчик) необхідно враховувати особливості текстової семантики, а також природу людських емоцій, найважливішими властивостями яких є їхня предметність (спрямованість на світ) і суб'єктивність (приналежність суб'єкту) (Т.А.Графова). Саме тому при концептуальному моделюванні емотивності розглядаються референційний, інтенційний і рецептивний аспекти текстової семантики (О.П.Воробйова), розмежування яких зумовило виділення трьох складових емотивності: предметності як присутності в художньому тексті емоціогенних знань; залученості, тобто втілення в тексті емоційних намірів автора; і сугестивності як вказівки на ймовірне емоційне реагування читача на текстову дійсність. Виходячи з того, що людські емоції обов'язково супроводжуються оцінним компонентом (Ш.Баллі, Е.М.Вольф, С.Ю.Гладкова, М.Д.Городнікова, В.Н.Грідін, Дж.Мандлер, Е.Станкевич) і можуть безпосередньо виражатися в тексті (“гарячі” емоції) або описуватися в ньому в концептуалізованому вигляді (“прохолодні” емоції) (Ф.Данеш, Е.Ланг), складові емотивності супроводжуються аксіологічністю й обумовлені особливостями текстового втілення емоцій.

Емотивність актуалізується в художньому тексті за допомогою сукупності текстових компонентів - показників емотивності, тобто вплетених у текстову тканину емотивно навантажених слів, фраз, речень тощо, які прямо або опосередковано вказують на характер авторських емоційних інтенцій, експліцитно виражених або імпліцитно окреслених у тексті, моделюють імовірне емоційне реагування читача на текстову дійсність та/або опредметнюють фрагменти знань про світ, що є чи стають емоціогенними. Ці текстові компоненти виділяються в тканині художнього тексту своєю особливою знаковістю (Б.Волек, Ф.Данеш, М.Коржинек), завдяки якій первинно задається їхня семантико-когнітивна неоднорідність, що виявляється в орієнтованості показників емотивності на різні типи знань, опредметнених у художньому тексті (знання про мову й у мові, знання про світ, знання про текстову дійсність), а також у різноманітному характері їхнього ймовірного впливу на емоційну сферу читача. Показники емотивності характеризуються симптоматичністю, тобто здатністю вказувати на відхилення від мовної та мовленнєвої норми й, таким чином, стимулювати емоційні реакції читача, іконічністю (картинністю) або символічністю.

Симптоматичність показників емотивності пов'язана з актуалізацією в художньому тексті неповних, “випадкових” (Р. де Богранд, В.Дресслер), “уламкових” (О.П.Воробйова) знань і розкривається як прояв текстової неповноти й неоднозначності, які викликають здивованість, цікавість, інтерес читача (див. Д.Віпонд, Д.Куікен, Д.Міаль, Р.Хунт). У цьому розумінні симптоматичністю відзначені такі текстові елементи, які, слугуючи провісниками (симптомами) певної емоції (гами емоцій), виступають як семантичні “тригери” емоційних реакцій читача на тканину тексту, на його структурно-семантичний шар. Когнітивною основою для ідентифікації таких емоційно значущих елементів тексту є знання адресата про емотивно навантажені мовні засоби та його вміння розпізнавати неконвенційне використання в тексті мовних одиниць або нетрадиційність знакових образів.

Прояви симптоматичності показників емотивності, пов'язані з реалізацією текстової неоднозначності, завдяки якій стимулюються емоційні реакції читача, можуть бути проаналізовані на прикладі фрагмента оповідання Р.Ренделл “The Orchard Walls” (NG, p. 33-48). Оповідання починається словами: “I have never told anyone about this before. The worst was long over, of course. Intense shame had faded and the knowledge of having made the greatest possible fool of myself. Forty years and more had done their work there (NG, p. 33)”, за допомогою яких організується “початок із середини” (див. В.А.Кухаренко). Оскільки смислова неоднозначність вказівного займенника “this” провокує інтерес і цікавість читача щодо референта цього слова, перше речення зазначеного оповідання “I have never told anyone about this before“ стає емоційно значущим і виступає показником емотивності. Підказкою в імовірному пошуку читачем того, що в конкретному контексті означає слово “this” є згадка про почуття глибокого сорому (intense shame, greatest possible fool), який протягом багатьох років відчувала оповідачка стосовно епізоду зі свого дитинства, вказівка на період часу (forty years), впродовж якого цей епізод зберігався нею в секреті, а також використання лексем “never”, “anyone”, “before”, за допомогою яких читачеві ніби відводиться роль почесного слухача сповіді героїні. Таким чином, інтерпретація зазначеного речення дозволяє виявити його емотивну навантаженість у художньому тексті, яка орієнтована на те, щоб викликати емоції ймовірного читача.

Іконічність показників емотивності виявляється в тих випадках, коли авторські емоційні інтенції втілюються за допомогою ситуативного опису, який сприяє створенню привабливих або непривабливих образів ситуацій текстової дійсності, що впливають на емоційну сферу адресата та формують його емоційне ставлення до них. Іконічність характерна для тих емотивно навантажених текстових компонентів, які пов'язані з репрезентацією змістово-розповідного шару семантики художнього тексту. Когнітивною основою для впізнання в тексті показників емотивності, яким притаманна іконічність, є знання учасників комунікації про прототипові об'єктивно-реальнісні ситуації, що провокують ті чи інші емоції, закріплені в певному суспільстві.

Так, в оповіданні Р. Пілчер “The Tree” (K, p. 35-58) опис дерева, що викликає ненависть у героїні, стає емотивно навантаженим текстовим компонентом, відзначеним іконічністю.

And as for the tree - she positively hated the tree. It was a sycamore, but light-years away from the friendly sycamores she remembered from her childhood, good for climbing, shady in summer, scattering winged seed-pods in the autumn. This one should never have grown at all; should never have been planted, should never have reached such a height, such density, such sombre, depressing size. It shut out the sky, its gloom discouraged all life except cats, who prowled, howling, along the top of the walls and used the sparse earth as their lavatories. (K, p. 42)

У створенні непривабливого образу дерева бере участь цілий ряд стилістично значущих лінгвістичних засобів: емфатичний повтор конструкції should never (this one should never have grown at all; should never have been planted, should never have reached such a height); лексичні повтори, за допомогою яких вказується на величезні розміри дерева (such a height, such density, such <... > size). Різниця між деревом, що описується, та іншими, “доброзичливими” (friendly) деревами емфатично підсилюється завдяки антитезам (the tree - the friendly sycamores she remembered from her childhood; its gloom discouraged all life - shady in summer, scattering winged seed-pods in the autumn). Жахливість клена, який вирізняється на тлі інших дерев, окреслюється також за допомогою контекстуальних антонімів (discouraged all life - good for climbing) і епітетів з негативною й позитивною конотацією (depressing - good, friendly), що характеризують, відповідно, величезний клен, який заважає мешканцям будинку, а також ті клени, що асоціюються з дитинством героїні та її приємними спогадами (friendly sycamores she remembered from her childhood, good for climbing, shady in summer, scattering winged seed-pods in the autumn). Завдяки гіперболі (it shut out the sky, discouraged all life) підкреслюється непотрібність цього клена та виражається думка про необхідність його зрубати. Створений у наведеному уривку образ дерева-монстра спрямований на формування ймовірного негативного ставлення читача до конкретного дерева й у той же час є своєрідною підказкою у виборі напрямку (напрямків) інтерпретації всього оповідання. Так, у подальшому в тексті вимальовується паралель між образом нікому непотрібного клена й образом старого, самотнього й нелюбимого родича чоловіка героїні.

Спроможність окремих текстових компонентів або їхніх сукупностей репрезентувати тематичний шар текстової семантики та виражати тему чи мікротеми художнього тексту, які пов'язані з певним спектром емоцій і набувають символічності в цьому тексті, зумовлює символічний характер показників емотивності. Їхня символічність рунтується на здатності деяких словесних образів, що отримують інтерпретацію в конкретному тексті, ставати символами (В.А.Кухаренко, О.Ф.Лосєв) і викликана властивістю емоцій при вираженні в мові й тексті ставати подібними до чогось “більш матеріального” (В.Ю.Апресян, Ю.Д.Апресян, M.Джонсон, З.Ковечес, Дж.Лакофф, A.Вежбицька). Когнітивною основою для ідентифікації емотивно навантажених компонентів тексту, що мають символічний характер, слугує опредметнене в тексті знання адресата про характер взаємної домовленості учасників комунікації, на основі якої реаліям текстової дійсності приписуються певні емоції.

Символічний характер показників емотивності може бути проаналізований на прикладі оповідання Р. Пілчер “The White Birds” (К, р. 13-33). Його заголовок “Білі птахи” виступає показником емотивності, значення якого емоційно наповнюється протягом усього тексту і стає стратегічно важливим при його інтерпретації.

Twelve white swans. She had watched them come and watched them go. Gone forever. She knew that she would never witness such a miraculous sight again.

She looked up into the empty sky. <…> Twelve white swans. She buried her hands deep in the pockets of her coat, and turned and went indoors to telephone her husband. (К, р. 33)

Зустріч героїні з білими птахами в момент, коли вирішується питання про життя і смерть її доньки, стає своєрідним знаменням благополучного кінця. Образ дванадцяти білих лебедів, таким чином, знаменує собою надії, що збуваються, і символізує щасливий фінал оповідання. При цьому відбувається семантичне збагачення значення емотивно навантаженого текстового компонента “white birds”, через що дана фраза асоціюється з позитивними емоціями ймовірного читача. Поряд із характерною для аналізованого компонента тексту символічністю, йому, як заголовку оповідання, завдяки первинно заданій текстовій неповноті та неоднозначності, притаманна симптоматичність. Використання паралелі “білі птахи” - “щасливі події” дозволяє не тільки простежити емоційне наповнення показника емотивності, але й розкрити його іконічний характер. Розмитість меж між симптоматичністю, іконічністю та символічністю показників емотивності базується на тісному переплетенні знаків, в основі розподілу яких, як зазначав Р.Якобсон, лежить не наявність або відсутність подібності чи суміжності між тим, що означує, та тим, що означується, а лише переважання одного з цих чинників над іншими.

Зазначена вище лінгвосеміотична специфіка показників емотивності та їхня співвіднесеність з одним з основних типів розуміння тексту (семантизуючим, когнітивним або розпредмечувальним), згідно з типологією, запропонованою Г.І. Богіним, дозволили нам виділити три різновиди показників емотивності - сигнали емотивності, емотивні ситуації та емотивні топіки. Виходячи з того, що на рівні семантизуючого розуміння відбувається опанування значень одиниць тексту, ми припускаємо, що вплив на емоційну сферу адресата здійснюється за допомогою емоційно значущих мовних засобів, використаних у тексті. Текстові елементи, семантика яких є узусно емоційно значущою або стає такою оказіонально в конкретному художньому тексті завдяки порушенню мовних і мовленнєвих норм, розглядаються нами як сигнали емотивності (СЕ). СЕ відзначаються симптоматичністю тому, що виступають своєрідною вказівкою на можливість виникнення емоційних реакцій гіпотетичного читача як на узусно емотивну навантаженість текстових елементів, так і на певні відхилення в тканині тексту. Ідентифікація сигналів емотивності в тексті базується на знанні читачем значень одиниць мовної системи і правил їхнього вживання (знання про мову й у мові).

Для того, щоб показати, за допомогою яких мовних засобів стає можливим вплив на емоційну сферу читача, звернемося до оповідання Д.К.Фішер “The Bedquilt” (AP, p. 41-47), де в ролі СЕ виступають фрази, завдяки яким описується становище самотньої, вже літньої жінки, що живе в родині на правах “бідної родички”.

Of all the Elwell family Aunt Mehetabel was certainly the most unimportant one. <…> The Elwells were not consciously unkind to their aunt, they were even in a vague way fond of her; but she was so insignificant a figure in their lives that she was almost invisible to them. <…> As a matter of fact she had been the same at twenty as at sixty, a mouselike little creature, too shy for anyone to notice, or to raise her eyes for a moment and wish for a life of her own. <…> Her sister-in-law, a big hearty housewife, who ruled indoors with as autocratic a sway as did her husband on the farm, was rather kind in an absent, offhand way to the shrunken little woman. (AP, p. 41)

Підкреслені фрази можуть розглядатися як СЕ, тому що, по-перше, епітети “insignificant”, “mouselike”, “shrunken”, “unimportant” належать до емотивної лексики, тобто є узусно емоційно значущими, та відзначаються негативною семою, що у двох випадках посилюється інтенсифікаторами “the most” і “so” (знання про мову). По-друге, всі фрази, за винятком останньої (the shrunken little woman), не тільки ідентифікують певний об'єкт текстової дійсності (в нашому випадку - жінку), а й характеризують його (знання в мові). Лише іменник “woman” є засобом “ідентифікуючої номінації” (Н.Д.Арутюнова), тому що вказує на стать і опосередковано на вік названої особи. Відповідно, у випадку, коли вже літню жінку називають “незначною фігурою” (so insignificant a figure); “маленьким, схожим на мишку створінням” (a mouselike little creature); “висохлою маленькою жінкою” (the shrunken little woman), наведені текстові елементи набувають емотивної конотації, яка викликає емоційні реакції читача на семантику конкретних мовних засобів.

Емоційна значущість СЕ задається за допомогою ресурсів мовної системи й виникає: 1) при використанні в художньому тексті емотивних мовних засобів; 2) за рахунок нетрадиційності знакових образів, використаних у тексті; а також 3) при незвичному вживанні мовних знаків. В першому випадку йдеться про елементи тексту, емоційна значущість яких визначається притаманними їм як мовним одиницям або мовленнєвим утворенням характеристиками, що не залежать від особливостей тексту, в якому ці одиниці чи утворення використовуються. Такі СЕ в роботі названо узуальними. В другому і третьому випадках до СЕ входять такі текстові елементи, які стають емоційно значущими оказіонально завдяки своїй візуальній або семантичній виділеності (візуально-акцентовані й семантично- акцентовані СЕ).

На відміну від семантизуючого розуміння тексту метою його когнітивного розуміння є не опанування адресатом знаковою ситуацією як такою, а оволодіння змістовністю окремого тексту та його фрагментів (Г.І. Богін). У рамках когнітивного розуміння, за рахунок підключення загального знання й набуття читачем спільного з автором знання, в адресата формується емоційне ставлення до певних ситуацій, представлених у тексті. Під емотивними ситуаціями (ЕС) у дисертації розуміються такі фрагменти художнього тексту, які пов'язані з експлікацією в тексті емоціогенного знання про світ, а саме, з віддзеркаленням у тексті ситуацій об'єктивної дійсності, які здатні впливати на емоційну сферу читача та сприяти формуванню його емоційного ставлення до об'єктів, агентів і подій текстової дійсності. Виділення в тексті ЕС базується на загальному знанні адресанта й адресата про прототипові ситуації, які спроможні виражати чи викликати емоції людини, а також на врахуванні тієї когнітивної інформації (переконань, думок, установок, мотивацій та ін.) (див. T.A. ван Дейк, В.Кінч), що може бути використана при опрацюванні окремої емотивної ситуації. При цьому ЕС виступають і як експліцитні картинно-образні, і як імпліцитні (через порівняння, асоціації, паралелі) характеристики об'єктів, агентів, подій текстової дійсності й саме тому відзначені іконічністю.

Для того, щоб пояснити, яким чином експлікація в тексті емоціогенного знання сприяє формуванню емоційного ставлення до об'єкта текстової дійсності, звернемося до оповідання Дж.Чивера “The Children” (SJC, p. 209-234). У наведеному уривку описується містер Хатерлі - багата людина, керівник фірми й наставник головного героя оповідання.

Here and there one saw in Mr. Hatherly a touch of obsolescence. His beginnings were obscure, and, as everyone knows, he got reach to be an ambassador. In business, he was known as a harsh and unprincipled trader. He broke wind when he felt like it and relished the ruin of a competitor. He was very short - nearly a dwarf. His legs were spindly and his large belly had pulled his spine out of shape. He decorated his bald skull by combing across it a few threads of gray hair, and he wore an emerald fob on his watch chain. (SJC, p. 210)

Оскільки центром опису в даній ЕС є людина, то формування емоційного ставлення до неї залежить від її привабливості чи непривабливості для оточуючих (див. A.Ортоні, Дж.Клор, A.Коллінз). У створенні образу містера Хатерлі використовується опис його зовнішності, особистісних і ділових рис. Виглядає герой досить незвично тому, що має маленький зріст, через який він порівнюється із гномом (very short - nearly a dwarf), довгі та тонкі, як у журавля, ноги (spindly), великий живіт (large belly), дивну поставу (pulled his spine out of shape) і лисину, що прикривається кількома пасмами сивого волосся (bald skull by combing across it a few threads of gray hair). Його ділові якості (his beginnings were obscure; got reach; harsh and unprincipled trader) відповідають рисам його характеру - здатності зрадити (He broke wind when he felt like it) та отримати насолоду від поразки конкурента (relished the ruin of a competitor). Виходячи із загального знання про світ, у даному випадку зі знання про морально-етичні й естетичні стандарти, можна зробити висновок про те, що створений образ чоловіка є непривабливим, а тому сприяє формуванню ймовірного негативного емоційного ставлення до цього персонажа.

Типологія ЕС будується на основі двох критеріїв: 1) характеру концептуалізації в тексті реального світу; та 2) засобу текстової експлікації емоціогенного знання. Залежно від того, як концептуалізується світ у семантиці тексту: за принципом імітації чи за принципом трансформації ситуацій об'єктивної дійсності, в роботі розрізняються реалістичні (стандартні й нестандартні) та сюрреалістичні ЕС. З урахуванням того, задається чи виводиться емоційне ставлення читача до об'єктів, фактів і явищ текстової дійсності, розмежовуються ЕС, які прямо та непрямо характеризують їх.

На відміну від семантизуючого та когнітивного розуміння розпредмечувальний тип розуміння базується на виявленні “суб'єктивних реальностей”, тобто тих ідеальних реальностей, наприклад, свідомості, почуттів, волі та ін., які опредметнені в тексті поряд із засобами простої номінації (Г.І.Богін). На рівні цього типу розуміння розкриваються найскладніші за своєю сутністю емоційні переживання учасників комунікації, що супроводжують процес експлікації прихованих, глибинних смислів тексту, дозволяючи читачеві приєднатися до авторського відчуття реального світу, відбитого у текстовій дійсності. Текстові компоненти, які окреслюють певну перспективу тексту (той контекст, у рамках якого вимальовується його емоційна тональність) та призводять до кристалізації емоційних переживань читача завдяки його емпатії з авторським розумінням та переживанням текстової дійсності, розглядаються в дисертації як емотивні топіки. Емотивні топіки (ЕТ) - це пов'язані з розкриттям тем або мікротем художнього тексту його ключові компоненти, за допомогою яких висвітлюється перспектива репрезентації знань про текстову дійсність і, таким чином, задається хід розуміння й інтерпретації тексту читачем. Емоційна значущість ЕТ встановлюється в контексті інтерпретації художнього тексту як результат “наведення емосем на семантику слів” (В.І.Шаховський). Іншими словами, емоційна значущість ключового текстового компонента розкривається завдяки приписуванню його семантиці в межах окремого тексту емотивної семи, в результаті чого виникає контекстуальне збагачення його значення, характерне для даного текстового компонента тільки в конкретному тексті.

Наприклад, ключовим текстовим компонентом в оповіданні Х.Фергюссон “Companero, Never Tell Anyone” (AP, p. 147-151) виступає слово “вітер” (wind), традиційно нейтральній семантиці якого приписується емосема “ненависть”.

A high wind from the West, yellow with flying sand, blurring the shapes of houses and mountains, filling the town with rattle of loose shutters, bang of doors and curses of irritated men with sand in their eyes and mouths. Everyone hated the wind. It ruined tempers and brought on quarrels. (AP, p. 147)

Завдяки незвичній характеристиці вітру (high, yellow with flying sand), вказівці на вплив вітру на настрій мешканців міста (blurring the shapes <…> filling the town with rattle of loose shutters, bang of doors and curses of irritated men with sand in their eyes and mouths), а також нагадуванню про ставлення городян до нього (hated; It ruined tempers and brought on quarrels) в зазначеному оповіданні вітер асоціюється з негативними емоціями. Кількаразове повторення слова “wind” при поетапному розгортанні сюжету оповідання: описі жахливого настрою персонажів (молодих мексиканця й американця), їхньої сварки та бійки, а також намагання вбити один одного, сприяє тому, що це слово може розглядатися як тематично значущий текстовий компонент, за допомогою якого формується емотивний топік “Ненависть”.

“Did you ever see a man killed, companero? ” He asked quietly. He looked at Robert with terrible eyes. “Come with me and you will see a man killed,” he said.

He took Robert firmly by the arm and led him out into the dark. The wind still whooped and blew sand in their eyes. (AP, p. 149)

Експлікуючи особливим чином знання про фрагмент текстової дійсності або про текст у цілому, тобто висвітлюючи певну перспективу їхнього розгляду, емотивні топіки характеризуються символічністю та задають або уточнюють напрямок інтерпретації художнього тексту. Відповідно, у згаданому вище оповіданні через актуалізацію ЕТ “Ненависть” текст набуває особливої емоційної тональності (передчуття біди), яка зумовлює подальший хід його інтерпретації. Завдяки розпредмечувальному розумінню стає можливим моделювання емоційних переживань адресата, декодування яких умовно проходить кілька етапів: по-перше, семантиці слова “wind” приписується емосема “ненависть”; по-друге, враховуються знання про світ (юнацька нетерпимість, расова непримиренність і нерозсудливість захмелілих людей); і, нарешті, береться до уваги суб'єктивність репрезентації в тексті знань про реальну дійсність (причина всіх бід - вітер).

Залежно від способу приписування емотивної семи семантиці ключових компонентів тексту розмежовуються задані ЕТ, емоційна значущість яких пояснюється або підказується текстовими умовами, та виведені ЕТ, внутрішньотекстове збагачення значення яких базується на опосередкованому формулюванні текстового концепта через непряму характеристику героїв або предметів текстової дійсності. Виходячи із способу розгортання ЕТ розрізняються компактні ЕТ, тобто окремі ключові слова, фрази чи речення, і кумулятивні ЕТ, яким притаманна здатність до накопичення одного й того ж мотиву, настрою, почуття в межах цілого ряду слів, фраз, речень протягом усього тексту (див. І.В.Арнольд). З урахуванням смислової значущості емотивно навантажених ключових текстових компонентів виділяються визначальні ЕТ, які пов'язані з темою художнього тексту та задають основний напрямок його інтерпретації, і підкріплюючі ЕТ, що співвідносяться з мікротемою (мікротемами) тексту та корегують цей напрямок інтерпретації.

Розгляд будь-якого тексту як утворення, якому притаманні статика та динаміка (Ф. Джонсон-Лерд, А.І. Новіков, Ч. Філлмор), дозволяє проаналізувати лінгвістичні прояви емотивності художнього тексту не тільки у статичному, але й у динамічному вимірах. Як динамічні сутності, які відбивають процес експлікації емоціогенного знання в тексті, показники емотивності можуть вступати не лише у внутрішньорівневі, а й у міжрівневі зв'язки одне з одним. У першому випадку показники емотивності взаємодіють між собою в межах одного рангу й утворюють конфігурації. Конфігурації показників емотивності являють собою сукупності, що складаються з функціонально-однорідних компонентів одного текстового рангу (сигналів емотивності, емотивних ситуацій або емотивних топіків), за допомогою яких у художньому тексті відбувається послідовна, лінійна експлікація емоціогенного знання про мову й у мові, про світ і про текстову дійсність. У другому випадку лінійна знакова послідовність показників емотивності та їхніх сукупностей, наділених дискретністю, перетворюється в багатовимірне утворення, “емотивний профіль” тексту (в лінгвістичний обіг термін був запроваджений Ф.Данешем), аналіз якого в нашій роботі обмежується розглядом прозових текстів малої форми. Емотивний профіль визначається як емоційно значуща підструктура тексту, що висвітлюється на тлі нейтральних в емоційному плані ділянок текстової семантики в результаті процесуальної реалізації емотивності й пов'язана з прогнозуванням імовірного цілісного емоційного впливу художнього тексту на читача. В термінах когнітивної лінгвістики емотивний профіль може розглядатися як емоційно значуща фігура (В.З.Дем'янков, С.А.Жаботинська, Р.Ленекер), обриси якої вимальовуються за допомогою показників емотивності та їхніх конфігурацій, що вступають у міжрівневі зв'язки.

Тип конфігурації показників емотивності зумовлюється переважанням у ній відношень аналогії, контамінації або амальгамування і визначається ступенем структурної та семантичної залежності текстових компонентів одне від одного в межах конфігурації: від самостійності - до часткового або повного злиття. У випадку превалювання аналогії серед показників емотивності, що об'єднуються в конфігурацію, експлікація емоціогенного знання в тексті відбувається за допомогою семантично автономних, подібних одне до одного за формою й змістом емотивно навантажених компонентів тексту. У випадку переважання контамінації або амальгамування серед показників емотивності, що утворюють конфігурацію, проявляється їхня семантична взаємозалежність, в результаті якої відбувається накладання одне на одного (перетинання або злиття) компонентів конфігурації. Відповідно, при дослідженні взаємодії показників емотивності одного рангу виділяються аналогові, контаміновані або амальгамовані конфігурації.

Аналогові конфігурації показників емотивності характеризуються семантичною та структурною подібністю й несуперечливістю емоцій, які вірогідно викликаються емотивно навантаженими компонентами тексту. Аналогові конфігурації розкривають процес послідовного розгортання емоціогенного знання, опредметненого в художньому тексті. Контаміновані конфігурації формуються показниками емотивності, семантична та структурна неоднорідність яких супроводжується неоднозначністю емоцій, що викликаються ними. Автономні емотивно навантажені компоненти тексту експлікують емоціогенне знання більш складним і опосередкованим способом, ніж при його розгортанні за аналогією. При цьому вони перетинаються, сприяючи переосмисленню реалізованого раніше емоціогенного знання. Відношення амальгамування виникають там, де показники емотивності ніби зливаються одне з одним та виступають своєрідними гранями текстового втілення емоціогенного знання як цілісного мисленнєвого утворення. Показники емотивності, що формують амальгамовані конфігурації, різняться завдяки їхнім семантичним і структурним характеристикам. Їхній вплив на емоційну сферу адресата пов'язується з неоднозначними, іноді навіть протилежними за знаком емоціями.

Багатовимірність семантики художнього тексту (А.І. Новиков, В.Я. Шабес) дозволяє показати неоднорідність текстової семантики, певна ділянка якої може ставати акцентованою, зокрема в тому випадку, коли вона пов'язана з експлікацією емоціогенного знання, тобто є емоційно значущою. В цьому розумінні емотивний профіль як емоційно значуще утворення, обриси якого вимальовуються завдяки сукупності показників емотивності, виступає на тлі нейтральних в емоційному плані ділянок текстової семантики. Семантика художнього тексту в цілому стає концептуальною базою для висвітлення емотивного профілю тексту.

Виходячи з того, що різниця між виділеними, винесеними на передній план, та фоновими частинами тексту інтерпретується як мовний аналог перцептуального розрізнення тла й фігури (В.З. Дем'янков), можна припустити, що емотивний профіль художнього тексту стає емоційно значущою фігурою, а його відмітні ознаки можуть бути зіставлені з конститутивними властивостями самої фігури. При встановленні суттєвих ознак емотивного профілю як емоційно значимої фігури, слід враховувати, по-перше, специфіку текстового обсягу, а по-друге, особливості семантики художніх текстів, які зумовлені власне семантичними, семіотичними та естетичними чинниками (М.Я.Поляков). Саме тому класифікація властивостей фігури як когнітивного утворення, що була запропонована В.З.Дем'янковим, при аналізі емотивного профілю художнього тексту малої прозової форми може бути екстрапольована лише частково.

Основні властивості емотивного профілю художніх текстів малої прозової форми об'єднуються в три групи, за допомогою яких, відповідно, уможливлюються: 1) структурація емотивного профілю; 2) його виокремленість на тлі нейтральних в емоційному плані ділянок текстової семантики; 3) наповнення емотивного профілю за рахунок емотивного субстрату (термін “емотивний субстрат” був запропонований Ю.О.Сорокіним). Структурація емотивного профілю забезпечується сукупностями показників емотивності всіх рангів, завдяки яким втілюється: 1) його дискретність, тобто розрізнення в емотивному профілі певних частин, що вказують на а) гетерогенність емотивного профілю та б) його чітку ієрархічну внутрішню організацію, яка виражається через внутрішньорівневі й міжрівневі зв`язки показників емотивності в межах емотивного профілю; 2) симетричність/ асиметричність емотивного профілю як відсутність або наявність домінанти серед вживаних показників емотивності. Під симетричністю емотивного профілю розуміється таке перемежовування в художньому тексті показників емотивності різних рангів, яке не передбачає домінування в ньому емотивно навантажених текстових компонентів того чи іншого рівня. Проте емотивні профілі можуть характеризуватися асиметричністю, що виникає внаслідок переважної акцентуації в тексті показників емотивності певного рангу. Виокремленість емотивного профілю стає можливою завдяки: 1) його контурності; 2) умовній замкнутості та 3) наявності дифузних меж, що значною мірою висвітлюються конфігураціями сигналів емотивності. Наповнення емотивного профілю здійснюється за допомогою сукупностей емотивних ситуацій та емотивних топіків, за рахунок яких реалізуються його: 1) ситуативність (емотивні ситуації) та 2) тематичність (емотивні топіки).

Виходячи з того, що до складу профілю як когнітивної структури завжди входять щонайменше два елементарних компоненти - траєкторія (trajector) та орієнтир (landmark) (Р.Ленекер, див. також С.А.Жаботинська), один з яких є, відповідно, більш, а другий менш виділеним (salient), ми вважаємо, що конфігурації емотивно навантажених текстових компонентів, які утворюють емотивний профіль художніх текстів, є різними за значущістю, за ступенем виділеності в тексті. Одні з них належать до траєкторії, тобто є більш виділеними і значущими для реалізації емоціогенного знання в тексті, а інші - менш виділені й виступають як орієнтир. У цьому розумінні емотивний профіль художніх текстів малої прозової форми схематично може бути зображений як цілісне утворення, контури якого окреслюються сигналами емотивності, а його наповнення забезпечується емотивними ситуаціями та емотивними топіками (мал.1.).

Размещено на http://www.allbest.ru/