Суфіксальна підсистема сучасної української літературної мови: будова та реалізація

Повністю одномірні поля реалізації засвідчили, зокрема, нерухомі унікальні суфікси в словах мудрагель, гульвіс(а), болещ(і), страхіть, верхотур(а), а також суфіксиаломорфи в складі дериватів, утворених за граничними моделями, на зразок піднебесс(я), гнилл(я), ломачч(я), спекулянчити. Надбану одномірність полів реалізації демонструють складені суфікси, підтверджуючи в такий спосіб взаємозалежність між виявами мірності форми та змісту суфікса й моделі його реалізації в слові, регулювання рівноваги між проявами мірності, пор.: суфікси енин(а), мин(а), упин(а), урин(а), явин(а), отвин(а) в словах закрутенин(а), вузьмин(а), чарупин(а), шапурин(а), озерявин(а), солотвин(а) з елементарним суфіксом ин(а), який засвідчує повну багатомірність полів реалізації у словах пружин(а), пружинист(ий), пружинити, пружинк(а), пружиняст(ий); глибин(а), глибинн(ий), глибинк(а); лозин(а), лозинк(а), лозиноньк(а), лозиночк(а), лозиняк(а), лозинуват(ий) тощо. Часткова одномірність поля виявляється в наявності у суфікса єдиного лівого або правого партнера в слові. Одномірне ліве оточення за самим своїм визначенням демонструють унікальні суфікси, як елементарні, так і складені, напр.: француз, кучугур(а), сонях, скуперд(я), текстуальн(ий), глевтяк, акомпаніатор. Дійсно одномірне праве оточення здебільшого виявляють елементарні або складені суфікси, що мають модифікаційні значення й обслуговують граничні словотвірні моделі, пор.: бідаг(а), молодчаг(а), чоловjаг(а) або купаленьк(а), спаленьк(а). Одномірність правого оточення суфіксів з мутаційними або транспозиційними значеннями вважаємо умовною, оскільки для реалізації породжувальних потенцій таких одиниць система мови не чинить перешкод, пор.: креслюнок, малюнок з рисунок, рисунчаст(ий), рисунков(ий), рисуночок.

Окремі яруси полів або окремі реалізатори суфіксем виявляють неоднакову мірність щодо реалізації своїх приєднувальних або породжувальних властивостей. Так, приміром, реалізатори суфіксеми ик суфікси зі значенням демінутивності, предмета виявляються повністю багатомірними в своїх внутрішньослівних оточеннях, натомість суфікс ик зі значенням ознаки багатомірний лише в своїх правобічних оточеннях, оскільки сполучається тільки зі зв'язаною основою вел. Виявлені типи будови полів реалізації суфіксів подають в цілому принципи й закономірності дії механізму конструювання слів з цими еталонними одиницями суфіксальної підсистеми сучасної української літературної мови.

У третьому розділі дисертації “Суфіксоїди як кваліфікативні одиниці в складі непохідних слів з подільними основами” досліджено роль у слівній структурі, способи вияву мірності форми й змісту, поля реалізації, взаємовідношення з іншими функціональними типами суфіксальних одиниць з класифікувальною (кваліфікативною) функцією суфіксоїдів. Традиційно суфіксоїдом прийнято називати кінцеві основи композитів, що в процесі основоскладання набувають певної регулярності й виробляють стандартизовані категоріальнорозрядні значення. Саме так трактують суфіксоїди в своїх працях О.О.Реформатський, М.М.Шанський, М.Д.Степанова, І.І.Ковалик, Н.Ф.Клименко, К.Г.Городенська, Б.І.Бартков, Л.І.Мініна та інші дослідники. У дисертації термін суфіксоїд вжито в іншому значенні. Цим терміном позначено компоненти післякореневої частини простих непохідних слів з подільними основами, що мають власне значення і займають кінцеву позицію в основі слова, тобто подібні до суфіксів. Суфіксоїди в запозичених і питомих словах сучасної української мови становлять однаковий наслідок різноспрямованих процесів в її лексичній підсистемі: перші засвідчують різні етапи входження до неї іншомовної лексеми, “розпізнавання”, осмислення й засвоєння компонентів її будови, другі виникають через здійснення в структурі питомих слів процесів перерозкладу й спрощення внаслідок втрати твірної одиниці й переорганізації формальних та семантичних зв'язків такої лексеми в межах морфемної, словотвірної та лексичної підсистем мови. З огляду на це в роботі окремо вивчено умови формування, способи вияву мірності форми та змісту й закономірності реалізації в слівних структурах суфіксоїдів слів з питомими та запозиченими основами. Термін запозичення вживаємо у вузькому його трактуванні, як позначення запозиченого слова, й відрізняємо його від термінів лексика іншомовного походження, що охоплює всі різновиди запозичень: слова, структурні компоненти слів, кальки (запозичені значення) та слова з іншомовними основами, що утворилися з допомогою афіксів уже в системі української мови або за допомогою формативів припасовані до її граматичної системи. До уваги в нашому дослідженні беремо два перших типи запозичень. Згідно із загальноприйнятим розумінням цього терміна питомими українськими вважаємо слова, що своїми етимонами мають лексеми мов, від яких походить і з якими генетично пов'язана сучасна українська мова, тобто лексеми праслов'янської, прасхіднослов'янської або давньоруської (давньоруськоукраїнської) мов Оперуємо термінами зі схеми періодизації генези української мови, запропонованої В.В.Німчуком [див.: Німчук В.В. Періодизація як напрямок дослідження генези та історії української мови // Мовознавство. 1998. № 1. С.1112]. У цій розвідці подано разом з тим ґрунтовний аналіз інших схем періодизації генези української мови, представлених у працях О.О.Шахматова, А.Ю.Кримського, О.Горбача, Г.П.Півторака, Ю.О.Карпенка.. Для процесу “розпізнавання” морфемної будови іншомовного слова важливим є встановлення того рівня, на якому відбувається його осмислення, того мовного середовища, в якому воно функціонує. У дисертації його визначено як український мовний ґрунт систему формальних, семантичних, функціональних зв'язків аналізованого слова з іншими одиницями сучасної української мови. Його представляють словники іншомовних слів, розраховані на читачанефахівця в конкретній предметній галузі, який до того ж не володіє тими іноземними мовами, з яких такі слова запозичено. Аналіз матеріалу дозволив з'ясувати, що суфіксоїди в складі іншомовних основ за статусом в словах мовиджерела запозичення можна поділити на 1) корені та 2) різного роду післякореневі частини слів (суфікси, частини кореня із суфіксом, суфікси з флексіями, флексії). Найбільш яскраво процес суфіксалізації післякореневих компонентів основ запозичень демонструють корені в складі композитів іншомовного походження. Визначальними в такому процесі, як довів аналіз матеріалу, є позиційні й комбінаторні властивості подібних компонентів, а також спричинені цими властивостями зміни у їхніх формі та змісті. Для запозичених коренів на шляху суфіксалізації в системі сучасної української мови встановлено 4 етапи. Перший, початковий етап, поштовх до суфіксалізації становить закріплення такого компонента в кінцевій позиції еталонних композитів. На цьому етапі в системі сучасної української мови перебувають такі корені грецького або латинського походження, як завр брахіозавр, бронтозавр, динозавр, іхтіозавр, пелікозавр, птерозавр, крат ідеократіj(а), демократ, партократ, плутократ, технократ, фізіократ, агр(а) дентагр(а), остагр(а), пелагр(а), подагр(а), одонтагр(а), нотагр(а), тек(а) бібліотек(а), гліптотек(а), картотек(а), фільмотек(а), фонотек(а), цид бактерицид(и), інсектицид(и), фугіцид(и). Закріплення кореня в кінцевій позиції композита сприяє спеціалізації його значення, а згодом і формуванню значень, не властивих йому у початковій позиції слова. Наприклад, корінь стат у словах аеростат, гідростат, реостат, термостат виступає в значенні `пристрій, прилад', тоді як у початковій позицій він виражає найзагальніше значення нерухомості, спокою, рівноваги, успадковане від його грецького етимона ??????`положення, стан'. Такі корені демонструють наступний, другий, етап на шляху суфіксалізації подібних компонентів запозичених слів. Спеціалізація значення кореня в кінцевій позиції може супроводжуватися зміною його форми порівняно з вживанням у початковій позиції, пор.: корені гліпт та гліф (обидва від грец. `вирізую, висікаю') у словах гліптик(а), гліптодонт(и), гліптотек(а) і ієрогліф, петрогліф, тригліф. Поява коренів з подібними формальними, значеннєвими й функціональними властивостями знаменує третій етап їхньої суфіксалізації в системі сучасної української мови. Завершальний, четвертий, етап демонструють корені, котрі, крім особливої форми, в кінцевій позиції слова виробляють самостійне спеціалізоване значення. Саме таким елементам і надано в роботі статус суфіксоїдів. Наприклад, корені ерг та ург походять від одного грецького етимона `справа, праця'. Проте перший у словах ерг, ергограф, ергономік(а), ергономіj(а), парерг(а) виражає найзагальніше, успадковане від етимона значення чогось, що має відношення до роботи, певної діяльності, а другий у словах драматург, металург, мінералург, теург, хірург виступає в новому, спеціалізованому значенні `виконавець дії, пов'язаної з об'єктом, на який вказує корінь'. У матеріалі дослідження виявлено також цілі серії слів, кінцеві компоненти яких лише виявляють тенденцію до суфіксалізації. Однак про формування суфіксоїдів є підстави твердити тоді, коли хоча б одне з таких запозичень в системі сучасної української мови осмислене настільки, що засвідчує принаймні достатній ступінь подільності своєї основи. Як суфіксоїди є підстави розглядати такі елементи, як глас у словах кронглас (пор. крон), флінтглас (пор.флінт), штейн в ортштейн (пор.ортоатом, ортодонтіj(а), ортит, ортопед, ортоцентр), бол у словах матчбол, медицинбол, пунктбол, ман у словах вахтман, лоцман, дук в акведук (пор.аквамобіль, акваметріj(а), акваплан, акватипіj(а), акванавт), шток у словах флагшток, градшток (пор.шток, штокверк).

Структурною особливістю питомих українських слів із суфіксоїдами є зв'язаний характер їхніх основ. Аналіз матеріалу дозволив окреслити шлях формування суфіксоїдів в основах питомих українських слів від вживання суфікса у тавтологічній (підсилювальномутаційній або від'ємномодифікаційній) функції через становлення дериватів з асоціативним семантичним зв'язком з твірною одиницею до втрати будьяких семантичних відношень з нею і перетворенням на суфіксоїд. Наприклад, через втрату твірних одиниць перетворилися на суфіксоїди колишні суфікси в складі слів галк(а), ластівк(а), бруньк(а); палець, хребець, вінець, отець, чепець, горобець; очіпок, пахолок, провулок; вулиц(я), горщиц(я), плотиц(я), ластовиц(я); птах, репjах, сонях, кремjах тощо. Суфіксоїди формують основи не лише іменників, а й прикметників, пор.: вульгарн(ий), зграбн(ий); швидк(ий); лукав(ий). Отже, суфіксоїди обох виділених різновидів можуть за формою уподібнюватися до суфіксів або відрізнятися від них. За цією ознакою виявлено істотну відмінність між суфіксоїдами запозичених і питомих слів. Перші на відміну від других ніколи не виражають ті самі значення, що й суфікси. Це спричинює різний шлях формування подібних елементів у системі української мови, пор., з одного боку, горизонталь, норм--аль, екстремаль з коваль, скрипаль, стригаль, рогаль, а з іншого галк(а), ластівк(а) і журавк(а), лебідк(а). Суфіксоїди з відмінною формою в складі питомих слів завжди унікальні, в складі слів із запозиченими основами можуть бути як унікальними, так і повторюваними, що також пояснює різна історія їхнього становлення в системі сучасної української мови. Як унікальні в дослідженому матеріалі виявили себе такі суфіксоїди: амт поштамт, из(а) експертиз(а), итос негритос, ісимус генералісимус, ікс комікс, іте мораліте у складі слів із запозиченими основами; ащ(о) ледащ(о), ет хребет, мінь ячмінь, р(ий) мокр(ий), ич галич у складі питомих українських слів. Суфіксоїдам властиві ті ж прояви мірності, що й суфіксам, однак зі значно меншим ступенем активності їхньої реалізації, її специфікою, зумовленими їхнім місцем у суфіксальній підсистемі як оточення її еталонних одиниць. Наприклад, із 115 суфіксоїдів, засвідчених у словах іншомовного походження, лише деякі здатні до аломорфії, причому дають тільки по 1 формальному варіанту: склероз®склеротик; генез(а)®генетик(а); тюбінг®тюбінник; сарказм®саркастичн(ий); інтеграл®інтегральн(ий). На відміну від них суфіксоїди в питомих словах у переважній більшості здатні до аломорфного варіювання своєї форми, хоча й з таким же обмеженим інтервалом вияву мірності форми, пор.: яблук(о)®яблучк(о); хребет®хребтин(а); соловей®соловйов(ий) або соловjіх(а). Якщо суфіксоїдам першого різновиду властиве творення складених варіантів, хоча й тільки інвентарних, , то різні категоріальнорозрядні значення, що їх мають суфіксоїди питомих слів зі спільними кінцевими компонентами, не дають підстав розглядати їх як складені одиниці, пор.: камінь, кремінь і ячмінь на противагу технікум, універсум і колегіум, просценіум, океанаріум. Не засвідчують суфіксоїди в основах питомих слів і здатності до творення дублетів, які натомість формують суфіксоїди в складі запозичених основ, напр.: сортамент і сортимент; ангажемент, абонемент, акомпанемент і редублеман; суфіксойд, суфіксоїд і склереїд; балансер, транспортер і балансир, транспортир. Появу суфіксоїдівдублетів здебільшого спричинює різне графічне відображення засобами української мови відповідних складників структури сліветимонів, запозичених з різних мов. У переважній своїй більшості слова із суфіксоїдамидублетами мають відмінні семантичні парадигми.

Суфіксоїдам з огляду на їхню функцію в структурі слова властивий лише один спосіб вияву мірності змісту омонімія. Вони можуть омонімізуватися в межах свого типу, а отже, виявляти внутрішньотипову омонімію, причому лише внутрішньочастиномовну (внутрішньоіменникову). Її інтервал для суфіксоїдів запозичених основ не перевищує 8 реалізаторів, пор.: індивідуум, пленум, технікум, унікум, фатум, постфактум, електрум, екстремум. Такий же спосіб вияву мірності змісту реалізують і суфіксоїди в складі питомих основ, напр.: вулиц(я), птиц(я), плотиц(я), горщиц(я) або палець, чебрець, горобець, отець; вулій, вирій, іній. Інтервал мірності змісту цих суфіксоїдів менший 4 реалізатори. Суфіксоїди обох типів представляють і міжтипову омонімію, уподібнюючись за формою до суфіксів. При цьому суфіксоїди в складі питомих слів можуть виражати ті самі або відмінні значення, пор.: хазяjін і воjін; парубень і в'язень, учень; булк(а) і нитк(а), сітк(а) на відміну від горщай і бородай, врожай, молочай; яблун(я) і красун(я), тітун(я), бігун, двигун, плазун. Суфіксоїдам можуть уподібнюватися також кінцеві частини слів, утворених шляхом телескопії різновиду основоскладання, що полягає у комбінуванні усічених основ слів, пор.: нормаль, централь і хлораль “органічна сполука, рідина”, утвореним з хлор+а[лкого]ль; люмінал, потенціал з амонал “вибухова речовина” з амон[ій]+ал[люміній] або галактан, метан, етан, октан з пропан “органічна сполука, насичений вуглеводень” з проп[іл]+[мет]ан. У дослідженому матеріалі трапилися й випадки омонімізування повторюваного суфіксоїда, який утворився внаслідок телескопії, і суфіксоїдакореня. Наприклад, суфіксоїд трон у словах позитрон, мезотрон, дейтрон на позначення різних типів заряджених частинок або в словах магнетрон, кенотрон, синхротрон, плазмотрон, бетатрон, фазотрон, хімотрон, циклотрон на позначення пристроїв походить від слів електрон або (у дейтрон) нейтрон на відміну від омонімічного до нього суфіксоїда трон у словах біотрон або фітотрон, де його етимоном виступає грецьке слово місцеперебування”.

Суфіксоїдам, як і суфіксам, властиві повністю (частково) одномірні та повністю багатомірні (одно й багатоярусні). Повністю одномірні поля демонструють унікальні суфіксоїди. Часткову, правобічну, одномірність реалізації демонструють суфіксоїди, не залучені до процесів словотворення через екзотичність своєї форми або її незвичність на українському мовному рунті для вираження такого значення, пор.: глісандо, тремоландо, сфорцандо; андантино, концертино, нейтрино; маестозо, аріозо, граціозо; ранчеро, мачетеро, бандерильjеро, романсеро. Одномірність лівобічного оточення виявляють унікальні суфіксоїди, що вже включилися в процеси деривації на українському мовному рунті, пор.: поштамт®поштамтськ(ий); пропаганд(а)®пропагандист; патріот®патріотк(а), патріотизм, патріотичн(ий). Якщо поля реалізації суфіксоїдів іншомовного походження можуть бути як одно, так і багатоярусними, то поля реалізації суфіксоїдів питомих слів лише одноярусні, оскільки останні побутують лише в зв'язаних основах. Водночас за характером свого лівого та правого оточення поля реалізації таких суфіксоїдів виявляють як одномірність (умовну, здоланну і реальну, нездоланну), так і багатомірність. Одномірність лівого оточення демонструють унікальні суфіксоїди цього різновиду; одномірність правого оточення мають, як правило, суфіксоїди, що мають дериваційно активні синоніми. Наприклад, суфіксоїди в складі слів вулій, вулень; парубень, парубік(а); горщай; ластовиц(я) не засвідчили породжувальних властивостей, а отже, їхнє поле реалізації має одномірне праве оточення. Натомість спільнокореневі лексеми із синонімічними до них суфіксоїдами виявилися активними в процесах словотворення, пор.: вулик®вуликов(ий); парубок®парубкувати, парубків, парубоч(ий), парубочок, парубочити, парубоцьк(ий), парубоцтв(о), парубч(а), парубчак, парубчиськ(о), парубчин(а), парубчен(я), парубчук; горщик®горщиков(ий), горщичок; горщок®горщечок, горщечник; ластівк(а)®ластівков(і), ластівочк(а), ластівчан(ий), ластівчач(ий), ластівчин.

У четвертому розділі роботи “Зв'язки як самостійний функціональний тип суфіксальних одиниць” досліджено шляхи становлення в структурі слова, формальні та функціональні властивості суто конструктивних компонентів суфіксальної частини простих слів суфіксальних зв'язок. Запроваджуючи в своєму дослідженні цей термін замість термінів інтерфікс, структема, асемантема, сегментема, інтерморф, коннектор, пустий морф та ін., підкреслюємо передусім їхнє функціональне навантаження й призначення в структурі слова. Появу зв'язок у суфiксальнiй частинi слова може спpичинювати словотвоpення за аналогiєю, внаслiдок якого вiдбувається виpiвнювання, уподiбнення утвоpюваної моpфемної стpуктуpи тiй, в якій елемент такої форми виступає складником (фiналлю) коpеня, повноцiнним суфiксом або частиною такого суфiкса. Часто зв'язки використовують для усунення різноманітних морфотактичних перешкод, з їхньою допомогою пpистосовуючи iншомовний відкритий коpiнь до словотвоpення на укpаїнському ґpунтi, поp.: тоголезець, конголезець з сiлезець вiд Сiлезij(а); чилiйк(а) i англiйк(а), бельгiйк(а), евенкiйк(а) (поp. з евенк), iталiйк(а) (пор. з італік(и), італьськ(ий) “стосовний до стародавньої Італії”); бiонiк(а) i електронiк(а) (пор.з електрон), фонiк(а). Iнколи зв'язки допомагають усунути скупчення пpиголосниx на стику коpеня та суфiкса, напp.: негp®негpськ(ий) i негpитянськ(ий; мавр®маврськ(ий) і мавританськ(ий); Неаполь®неапольськ(ий) і неаполітанськ(ий); Венецij(а)®венецьк(ий), венецiйськ(ий) i венецiанськ(ий; гpацij(а) ®гpацiйн(ий) i гpацiозн(ий). Такі приклади представляють різні способи пристосування до системи української мови основ іншомовного походження і, відповідно, різний ступінь їхнього засвоєння, різну широту спектру спільнокореневих лексем, на тлі яких відбувається осмислення подібних основ. Відсутність суфіксальної зв'язки в складі іншомовних основ можна розглядати як ознаку остаточного їх входження до морфемної, словотвірної й лексичної підсистем сучасної української мови, як свідчення нівелювання її запозиченого характеру.

Творення слівдублетів з формантами суфіксами без зв'язки і зі зв'язкою дозволяє твердити в ряді випадків, що такий додатковий структурний елемент залучено для уточнення значення, успадкованого від твірного слова, для спеціалізації семантики структурно складніших утворень. Суфіксальні зв'язки такого різновиду наближені до суфіксоїдів особливого, уточнювальнокваліфікативного, типу, а отже, свідчать про динаміку таких суто конструктивних одиниць, про “прозорість” меж між функціональними типами суфіксальних одиниць. Наприклад, від іменника дефект утворено прикметники дефектн(ий) та дефективн(ий); останній завдяки наявності суфіксальної зв'язки набуває нового компонента значення `психічна або фізична вада'. Значеннєве розмежування похідних прикметників за рахунок суфіксальної зв'язки ив набуває в українській мові певної регулярності, передусім при творенні дериватів від багатозначних іменників. Шкала зміни її функціонального навантаження в слові має такий вигляд: 1) суто конструктивні компоненти слова: препаратн(ий) і препаративн(ий); 2) частково (в певних значеннях) семантично наповнені компоненти зі статусом напівзв'язокнапівсуфіксоїдів: об'єктн(ий) і об'єктивн(ий)1 та 3) повністю семантизовані компоненти з уточнювальнокваліфікативною функцією в складі слова, наближені до суфіксоїдів: дефектн(ий) і дефективн(ий), імпульсн(ий) і імпульсивн(ий). Часто в основах слів іншомовного походження суфіксальні зв'язки виявляють на українському мовному рунті значення відповідних елементів у структурі сліветимонів, напp.: елемент абель (вiд англ. able `здатний, спpоможний, такий, що має певну ознаку, якiсть, названi коpенем') у словi тpанспоpтабельн(ий) на вiдмiну вiд тpанспоpтн(ий) пеpедає значення `такий, що може бути тpанспоpтований, пpидатний для пеpевезення' (поp. з англ. або франц. transportable `pуxомий, пеpесувний, пеpеносний'). У словi ж вiтамiнозн(ий) (пор. з франц. vitamineux) елемент оз виражає уточнювальне, оцінне значення `багатий на вiтамiни, такий, що містить вітаміни у великій кількості' на пpотивагу слову вiтамiнн(ий), що вказує лише на відношення певної субстанції до вітамінів або вміст такої субстанції без підкреслення його кількісної ознаки. Можливі різновиди функціонального навантаження в слові суфіксальної зв'язки певної форми розглядаємо як специфічний прояв багатомірності їхнього змісту, а саме, як розвиток їхнього функціонального навантаження від статусу суто структурного складника структури слова до компонента з уточнювальнокваліфікативною функцією, близького до суфіксоїдів. Прояв мірності змісту вбачаємо і в тих суфіксальних зв'язках, що здатні омонімізуватися із суфіксами або суфіксоїдами. За спектром омонімізації виділяємо зв'язки, які уподібнюються обом цим функціональним типам суфіксальних одиниць або одному з них. Напpиклад, фоpмально подiбнi до суфiксiв та суфіксоїдів такi суфiксальнi зв'язки, якот: ат: сxематизм, сxематик(а) і боpодат(ий), азiат, деканат, редакторат, гiдpат; еp: бpатеpств(о), бpатеpськ(ий) і ліфтеp, глісер, семеp(о), материн; он: акцiонеp, акцiонувати і куxонн(ий), центуріон, вазон, силікон, лексикон, солон(ий); т: авiатик(а), авiатоp, біотин, арготизм і пастуx, биток, xpебтин(а), четверт(ий), жовт(ий). Мірність змісту можна вбачати також у неоднаковому характері формування суфіксальних зв'язок: одні з них утворилися в системі самої української мови, а інші були запозичені в складі іншомовних слів і становлять структурні елементи системи інших мов, пор. елементи аз у словах дрібjазок, дрібjазков(ий) або соромjазн(ий), соромjазлив(ий) та буржуазн(ий), буржуазіj(а), заст., мн. буржуаз(и) від франц. bourgeois “буржуа, городянин, міщанин”, що, в свою чергу, походить від слова bourg “місто”.

Як специфічний вияв мірності форми суфіксальних зв'язок розглядаємо їхню здатність ускладнюватися додатковими лівими компонентами в поєднанні з тим самим суфіксом. Таку градуальну опозицію формальних варіантів створюють, наприклад, зв'язки тей адміралтейськ(ий), ей/еj піфагорейськ(ий), ий хантийськ(ий). Максимальний інтервал такого способу вияву мірності форми суфіксальних зв'язок сягає 4го ступеня ускладнення. Суфіксальні зв'язки, крім складених, здатні також утворювати й формальні варіанти аломорфи, як дійсні, так і умовні або приховані. Такі перетворення форми не виходять за межі одного такту словопородження, пор.: глобальн(ий)®глобалізувати; Європ(а)®європейський і європеjець. Творення дійсних аломорфів демонструють зв'язки у таких парах, як кипjатити®кипjачен(ий). Інколи як умовні, так і приховані аломорфи формуються в межах однієї словотвірної парадигми, напр.: буржуа®буржуазіj(а) і буржуазн(ий), революціj(а)®революціонер і революціонізм; Європ(а)®європейськ(ий), європеjізувати, європеоїд. Зрідка спостерігаємо творення суфіксальних зв'язокдублетів, напр.: ен та ін у словах сестрениц(я) і сестріниц(я) `племінниця дочка сестри' або ет та ут у прикметниках славетн(ий) та славутн(ий).

Суфіксальні зв'язки, як і суфіксальні одиниці інших функціональних типів, мають різну активність щодо своєї реалізації в структурах слів. У матеріалі дослідження наявні зв'язки з повністю одномірними полями реалізації, наприклад, нал патерналізм, м вузьмин(а); ий хантийськ(ий). Значно більше зв'язок з частково одномірними полями. Так, одномірність лівого оточення властива зв'язкам ор худорб(а), худорляв(ий); икул жестикулювати, жестикуляціj(а); з мовчазн(ий), мовчазлив(ий); ол бідолаг(а), бідолах, бідолак(а). Одномірність правого оточення демонструють зв'язки абель комфортабельн(ий), транспортабельн(ий), комунікабельн(ий); ел довжелезн(ий), товстелезн(ий), важелезн(ий); оз граціозн(ий), вітамінозн(ий). Пояснити її можна спеціалізацією певних питомих суфіксів на пристосуванні запозичених основ до граматичної системи української мови або певних структурних елементів на формуванні складених суфіксів з новими категоріальнорозрядними значеннями. Широкий спектр ліво та правобічної сполучуваності демонструють зв'язки й/j жалюзійн(ий); чиліjець, чилійк(а), чилійськ(ий); н кубаніт, міканіт; біонік(а); бірманець, бірманк(а), бірманськ(ий); т авіатик(а), авіатор; біотик, біотин, біотит; арготизм, арготичн(ий); кабаретн(ий), кабаретист, комільфотн(ий). Активні зв'язки здатні формувати поля реалізації різної ярусності, причому між комбінаторною активністю зв'язки та ярусністю поля її реалізації немає прямої залежності, оскільки процес становлення тієї чи іншої зв'язки зумовлений передусім типом запозиченої основи та способом її графічного й змістового опрацювання в системі української мови. Наприклад, активна зв'язка он функціонує лише в складі іменникових основ іншомовного походження, зі складу яких її й було виділено на українському мовному рунті, пор.: революціонер, революціонізм і революціj(а), революційн(ий); еволюціонізм, еволюціоніст, еволюціонувати та еволюціj(а), еволюційн(ий). Натомість зв'язка т здатна приєднуватися не лише до вільних іменникових (кабаретист, арготизм), а й до зв'язаних основ (ензоотіj(а), еготизм). У деяких полях реалізації яруси можуть засвідчувати різний шлях формування зв'язок, пор., наприклад, зв'язку ез в поєднанні з питомою прикметниковою основою в слові слабезувати з омографічною до неї зв'язкою, запозиченою в українську мову з французької в складі основ прикметників жіночого роду і поєднувану лише з усіченою іменниковою основою гену генуезець, генуезк(а) і генуезьк(ий). Дослідження функціональних властивостей суфіксальних зв'язок та аналіз їхніх відношень із суфіксами та суфіксоїдами дозволяє для суфіксем, гетерогенних щодо складу своїх реалізаторів, встановити в цілому поле реалізації в структурі слів і виявити всі властиві її реалізаторам типи мірності. Спектр функціонального навантаження в слові елементарних одиниць з певною формою становить ще один показник мірності суфіксальних одиниць мірність їхнього статусу в структурі слова. За одержаними відомостями, із 166 елементарних одиниць 78 виявилися одномірними щодо свого статусу в слові; 45 одиниць можуть мати подвійний статус і 43 одиниці здатні мати потрійний функціональний статус у структурах реальних слів, тим самим вповні реалізуючи потенційні можливості підсистеми щодо вияву цього параметра мірності. Наприклад, морф ак завжди в слові виступає як суфікс (хижак, своjак), а морф оїд як суфіксоїд (монголоїд, ромбоїд). Натомість морфи аз, аj, ень можуть мати в структурі слова подвійний статус, відповідно, суфіксоїда та суфіксальної зв'язки ((фосфатаз(и), дрібjазок), суфікса та суфіксальної зв'язки (глитаjак(а), алгебраjіст) або суфікса та суфіксоїда (учень, вулень). Потрійне функціональне навантаження в слові виявили, наприклад, такі морфи, як ен (буквен(ий), антрацен, біженець), аст (квітчаст(ий), ентузіаст, грабастати).

У п'ятому розділі дисертації “Граматика як модель будови та реалізації суфіксальної підсистеми: засади створення та інтерпретації” представлене теоретичне обґрунтування засад створення такої граматики як аналога будови та реалізації дослідженої підсистеми. Термін граматика в дисертації вжито в одному з його можливих значень: як найменування правил моделі опису будови та функціонування певного мовного об'єкта. Означення функціональна підкреслює зорієнтування конститутивних ознак моделі передусім на функцію, виконувану таким мовним об'єктом. У нашому дослідженні, функцію суфіксальних одиниць у межах інвентаря підсистеми та в структурі слів з одним коренем.

Таку граматику вважаємо підсумком аналізу суфіксальної підсистеми сучасної української літературної мови як об'єкта в дії, як об'єкта, що бере участь у побудові складніших мовних одиниць з номінативною функцією слів. Відповідно до свого зорієнтування на обидва способи існування суфіксальної підсистеми в статиці й динаміці така граматика містить правила двох різновидів: внутрішньоінвентарні, які описують функціонування окремої суфіксальної одиниці в межах інвентаря підсистеми, визначають її місце в ньому й питому вагу у виявах внутрішньоінвентарної мірності форми та змісту, та позаінвентарні, що полягають у представленні принципів і закономірностей реалізації такої одиниці в структурі окремих слів, встановлюють вияви позаінвентарної (внутрішньослівної) мірності її форми та змісту, а також формулюють вияви мірності моделей внутрішньослівного розподілу певної суфіксальної одиниці в цілому.

Комплексний аналіз одиниць суфіксальної підсистеми зумовив і комплекс ознак, релевантних для створення її моделі, а також комплекс конкретних дослідницьких процедур, підходів, застосованих в процесі їхнього виявлення й осмислення. Точкою відліку в дослідженні властивостей суфіксальних одиниць став функціональний підхід до формування самого класу суфіксальних морфем. Аналіз підсистеми як статичного мовного об'єкта передбачав з'ясування спектрів формальних та змістових характеристик, властивих її одиницям з різним функціональним статусом у слові. Розв'язання цього дослідницького завдання уможливив опис одиниць підсистеми в термінах категорійної описової граматики, а саме: визначення властивих їм формальних і змістових ознак з огляду на їхній статус у системі мови в термінах граматичних і словотвірних категорій або, в нашому дослідженні, в термінах категорій мірності форми та змісту. Натомість аналіз підсистеми як динамічного мовного об'єкта вимагав застосування процедур породжувальної (генеративної) граматики, а також трансформаційної, аплікативної та стратифікаційної (рівневої) граматик як її складових або модифікацій. Врахування при побудові пропонованої граматики як статики, так і динаміки суфіксальної підсистеми сучасної української літературної мови дозволяє їй не лише моделювати реальний стан функціонування інвентаря суфіксальної підсистеми мови в складі морфемних структур простих слів, але й встановлювати ступінь реалізації її потенціалу в структурах слів з одним коренем, виявляти нереалізовані спроможності досліджуваної підсистеми, прогнозувати появу суфіксальних одиниць з тими чи іншими модифікаціями форми та змісту вже засвідчених у реальних словах, а також їхню можливу реалізацію в інших типах внутрішньослівного розподілу. Формулювання правил розроблюваної функціональної граматики спирається на вивчення відношень суфіксальних одиниць за параметрами вияву мірності їхніх форми, змісту та моделей розподілу в структурі слова і становить узагальнення й практичне втілення одержаних результатів дослідження. Встановлені правила формального й семантичного варіювання її одиниць, а також виявлені внутрішньослівні оточення, їхній розподіл за позиціями та типами морфемних структур слів графічно представлені в двомірних матрицях реалізації елементарних 166 одиниць суфіксальної підсистеми, здатних до вияву мірності. У гетерогенних за складом реалізаторів суфіксемах виділено рубрики для кожного з їхніх функціональних типів.. Таких рубрик може бути від 1 до 3ох відповідно до кількості засвідчених функціональних типів суфіксальних одиниць. Побудовані матриці граматики містять відомості про ті відношення, в які описувана в них одиниця вступає з іншими одиницями суфіксальної підсистеми за властивими їй типами мірності форми, змісту та розподілу в структурі слова: 1) формального виведення з різними типами утворюваних опозицій (градуальні складені формальні варіанти, привативні аломорфи); 2) семантичного варіювання в межах спільного категоріального значення та 3) різних типів омонімії (аломорфнодомінантної, прогнозованої та випадкової, внутрішньо та міжтипової, у межах одного функціонального типу суфіксальних одиниць внутрішньо, міжчастиномовної та мішаної). Для кожного ярусу поля, крім ярусу зв'язаних основ, і для кожного реалізатора багатомірних суфіксальних одиниць з дериваційною функцією зазначено її різновид в слівних структурах такої будови, а саме: транспозиційну (скорочено Трансп.), мутаційну (Мут.), модифікаційну (Мод.), узагальнювальну (від'ємно, або нейтралізаційномутаційну) (Узаг.) та тавтологічну (Тавт.): від'ємномодифікаційну (Від.мод.) та підсилювальномутаційну (Підсил.мут.). Для груп одиниць з однаковим способом творення аломорфів подано лише один приклад, що ілюструє процес формування в буквеному записі слова такого формального варіанта домінанти. Зразок матриці створеної граматики для гетерогенної суфіксеми т див. на рис.1:

Рис.1. Матриця поля реалізації гетерогенної суфіксеми т.

У “Підсумках дослідження” теоретично осмислено одержані результати аналізу будови та реалізації суфіксальної підсистеми сучасної української літературної мови, її комплексного вивчення в статичному та динамічному аспектах. Встановлено, що до багатомірності форми та (або) змісту виявили здатність 166 з 221 елементарної суфіксальної одиниці, тобто ” 75% усього складу інвентаря суфіксальної підсистеми. За допомогою різних способів варіювання їхніх форми та змісту створено ще 1693 вторинні суфіксальні одиниці. Кількість параметрів мірності, які виявляє певна одиниця, свідчать про ступінь її упорядкування в межах суфіксальної підсистеми мови, про її питому вагу в ній. За цією ознакою одиниці суфіксальної підсистеми розподілилися таким чином: 3 одиниці (ак, ик та н) засвідчили реалізацію всіх 5 параметрів мірності форми та змісту. Решта одиниць за кількістю реалізацій параметрів мірності розподілені так: за 4ма параметрами в підсистемі упорядковано 19 одиниць; за 3ма 36; за 2ма 73 і за 1им параметром 35. Відповідно до кількості визначених параметрів вияву мірності суфіксальних одиниць встановлено 5 ступенів їхнього упорядкування в межах суфіксальної підсистеми. Будову суфіксальної підсистеми сучасної української мови за ступенями упорядкування її одиниць подано на рис.2.

c

c

c

c

Примітка: А аломорфія; Д дублетність; С складання; О омонімія; СВ семантичне варіювання.

Рис.2. Будова суфіксальної підсистеми сучасної української мови як упорядкованого інвентаря одиниць

На кожному зі ступенів упорядкування можна виділити найактивніший параметр або комбінацію параметрів, що свідчать про найпоширеніші способи організації окремих одиниць у суфіксальній підсистемі сучасної української мови. Як показано у схемі будови суфіксальної підсистеми, поданій на рис.2, на Іому ступені впорядкування найактивнішими при творенні нових одиниць інвентаря виявилися параметри омонімії (49 нових одиниць) та аломорфії (25 одиниць); на ІІому комбінація цих параметрів (487 одиниць); на Шому сполучення цих же параметрів з параметром семантичного варіювання (165 одиниць) та на IV=ому ступені комбінація параметрів “аломорфія +дублетність+омонімія+семантичне варіювання” (229 одиниць). Додатковим параметром організації суфіксальної підсистеми виступає зв'язок між ступенями впорядкування за окремими параметрами мірності форми або змісту. Наприклад, суфіксальна одиниця ав за кількістю властивих їй параметрів мірності перебуває на Пому ступені впорядкування, проте за параметром “аломорфія” вона пов'язана з одиницею яв, що перебуває на IVому ступені впорядкування. Отже, крім організації суфіксальних одиниць у межах одного ступеня (на горизонтальній осі структури підсистеми), наявна наскрізна, міжступенева їхня організація, або організація на вертикальній осі структури підсистеми. До того ж вивідні суфіксальні одиниці з новою формою вступають у відношення, не властиві їхнім вихідним, створюючи нові ланки внутрішньої організації підсистеми. Наприклад, складені конструйовані одиниці анок та анк не пов'язані між собою, натомість їхні аломорфи вступають у відношення внутрішньотипової внутрішньочастиномовної омонімії, пор.: пупjанок®пупjаночок і сливjанк(а)®сливjаночк(а). Середній показник породжувальної сили елементарних одиниць підсистеми становить ” 10 вторинних одиниць з новими формою та (або) змістом. За кількістю нових одиниць в інтервалах формального та змістового варіювання елементарні суфіксальні одиниці представляють таку шкалу: від 1 до 10 нових одиниць подають 115 елементарних одиниць; від 10 до 50 48 одиниць; понад 50 нових одиниць містять інтервали лише трьох елементарних одиниць ак, к та н. Показником ступеня організованості одиниць підсистеми є також ярусність їхнього впорядкування, тобто здатність до вияву мірності (формальної та змістової) й похідних від них, вторинних одиниць. Наприклад, системотвірною силою наділена не лише елементарна суфіксальна одиниця н, а й створені на її основі складені конструйовані та інвентарні одиниці, що виявили здатність до омонімії (альн, арн, евн, езн, ельн, ильн, івн, ільн, овн, отн, ярн) та аломорфії (льн, сн).

За здатністю елементарних одиниць до вияву мірності форми або змісту встановлено такі їхні групи: 1) повністю одномірні: 56 одиниць, серед них представники всіх функціональних типів, пор. суфікси на зразок агель мудрагель, віс гульвіс(а), суфіксоїди ікс комікс, амт поштамт, іте мораліте, ащ ледащ(о) та суфіксальні зв'язки икул жестикулювати, ий хантийськ(ий); 2) частково одномірні/багатомірні: 66 одиниць, серед них з одномірним змістом та багатомірною формою 38 одиниць (ва, знь, іх, аг, ась т. ін.), з багатомірним змістом та одномірною формою 28 одиниць (аж, аш, ем, ент, изм, ис, іж та ін.); 3) повністю багатомірних одиниць в матеріалі дослідження виявлено 44. Окремі параметри мірності засвідчують різну системотвірну силу. Наприклад, показово, що самостійної системотвірної сили не мають параметри ускладнення форми та семантичного варіювання. Вони завжди сполучені з іншими параметрами мірності (див.рис.2). Про потенційні ресурси поповнення інвентаря суфіксальної підсистеми свідчить також співвідношення на кожному ступені ускладнення організації елементарних одиниць теоретично можливих та реалізованих сполук параметрів мірності форми та змісту. У цілому з 26 теоретично можливих для творення вивідних одиниць системи сполук параметрів мірності форми та змісту в реальних слівних структурах засвідчено понад половину (14 сполук). Моделювання й графічне представлення у вигляді двомірних матриць полів реалізації суфіксальних одиниць у повному обсязі властивих їм виявів мірності дозволило не лише унаочнити процеси добору, перетворення та розміщення в структурах простих слів тих чи інших суфіксальних одиниць, а й уможливило з'ясування закономірностей дії породжувального механізму мови при їхньому конструюванні, дало змогу виявити потенційні ресурси морфемної та словотвірної підсистем сучасної української мови при побудові структури простих слів із суфіксальною частиною, встановити параметри та регулятори (обмеження) цього процесу.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях

Суфіксальна підсистема сучасної української літературної мови: будова та реалізація. К.: Інт мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України, 1999. 297 с.

Конструювання складних словотворчих одиниць. К.: Наук.думка, 1990. 155 с.

Суфіксальна частина: Словник суфіксальних одиниць. Індекс суфіксальних одиниць. Індекс значень омонімічних суфіксальних одиниць // Н.Ф.Клименко, Є.А.Карпіловська, В.С.Карпіловський, Т.І.Недозим. Словник афіксальних морфем української мови. К.: Інт мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України, 1998. С.65434. У співавторстві з В.С.Карпіловським.

Практикум з морфеміки української мови: Складники суфіксальної частини слова // Н.Ф.Клименко, Є.А.Карпіловська. Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови. К.: Інт мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України, 1998. С.101157.

Можливості автоматизації синтезу слів // Использование ЭВМ в лингвистических исследованиях. К.: Наук.думка, 1990. С.97108. Рос.мовою.

Місце семантичних словників в існуючих класифікаціях. Типи семантичних словників // Украинский семантический словарь. Проспект. К.: Наук.думка, 1990. С. 721. Рос.мовою.

Семантика i структура дiєслiвних зон у вiдсубстантивних словотворчих гнiздах // Семасiологiя i словотвiр. К.: Наук. думка, 1989. С.4953.

Роль законiв морфотактики в аналiзi та синтезi слiв на ЕОМ // Українське мовознавство. К., 1990. Вип.17. С.2029.

Морфемнословотвiрний фонд української мови як дослiдницька та iнформацiйнодовiдкова система // Мовознавство. 1990. № 6. С.4150. У співавторстві з Н.Ф.Клименко, Л.І.Комаровою, Т.І.Недозим та Т.В.Івановою.

Морфемнi структури слiв у сучаснiй українськiй лiтературнiй мовi // Мовознавство. 1991. № 4. С.1021. У співавторстві з Н.Ф.Клименко.

Морфемна сiтка як iнструмент дослiдження будови слова // Українське мовознавство. К., 1991. Вип.19. С.100110.

Моделі автоматичного синтезу як засіб вивчення комплексних словотвірних одиниць // Актуальные проблемы русского словообразования. Самарканд, 1991. Ч.ІІ. С.185189. Рос.мовою.

Iнформацiйнодовiдкова служба в системi морфемнословотвiрного фонду української мови // Проблеми українiзацiї комп'ютерiв. К., 1993. С.5862.

Суфiксальнi субморфи в складi сучасного українського слова // Матеріали наук.читань, присвячених пам'яті професора Івана Ковалика “Актуальні проблеми словотвору української мови”. Тернопіль, 1993. С.1012.

Фоpмальне ваpiювання суфiксiв у сучаснiй укpаїнськiй мовi // Мовознавство. 1993. № 5. С.3543.

Кореляція між одно та багатомірними одиницями в межах суфіксального інвентаря сучасної української мови (До проблеми встановлення параметрів порядку в системі мови) // QUALICO94. Матеріали 2ої Міжнарод. наук.конференції з квантитативної лінгвістики. Москва, 1994. С.181185. Англ.мовою.

Комп'ютерний морфемнословотвірний фонд української мови та його застосування // Journal of Quantitative Linguistics. 1994. Vol.1. № 2. P.113131. Англ.мовою. У співавторстві з Н.Ф.Клименко.

Тpадицiйнi словники в машинному моpфемнословотвipному фондi (МСФ) укpаїнської мови // Проблеми українізації комп'ютерів. К., 1994. С.6467.

Залежнiсть семантичного потенцiалу суфiксеми вiд її внутpiшньослiвної “поведiнки” // Матеріали Всеукр.наук. конференції, присвяченої пам'яті професора Теодозія Возного “Словотвір як вияв динаміки мови”. Львів, 1994. Ч.1. С.99100.

Пpо деякi “мовнi xвоpоби” // Бiблiотечний вiсник. 1994. № 56. С.1213.

Суфiксема як багатовимipна одиниця в моpфемнiй пiдсистемi сучасної укpаїнської мови // Структура та семантика мовних одиниць у функціональному аспекті. Чернівці, 1996. С.6071.

Кiлькаелементнi суфiксальнi фоpманти в складi сучасного укpаїнського слова (стpуктуpнi типи та функцiональнi властивостi) // Матеріали наук.читань, присвячених пам'яті професора Івана Ковалика “Актуальні проблеми українського словотвору”. ІваноФранківськ, 1995. С.6768.

Недоpечне або помилкове вживання слiв // Бiблiотечний вiсник. 1995. № 1 . С.89.

Машиннi веpсiї тpадицiйниx словникiв як основа для укладання комп'ютеpниx словникiв та тезауpусiв // Мовознавство. 1996. № 45. С.1922.

Моpфемна гpаматика як складник функцiональної гpаматики мови // Матеріали Міжнар.наук.конференції пам'яті професора А.О.Білецького “Актуальні питання сучасної філології”. К., 1996. С.31.

Суфiксоїди в укpаїнськиx словаx iншомовного поxодження // Opera slavica: Slavistick Rozhledy. Brno, 1997. Ro.VII. № 2. S.111.

Багатомірні суфіксальні одиниці в структурі сучасного українського слова // Матеріали Міжнарод.наук.конференції до 70річчя професора О.М.Соколова “Принципи та методи функціональносемантичного опису мови: підсумки, напрямки та перспективи”. Сімферополь, 1997. С.125127. Рос.мовою.

Проблеми дослідження суфіксальної підсистеми сучасної української літературної мови в динамічному аспекті // Українське мовознавство. К., 1997. Вип.21. С.914.

Типи одиниць суфіксальної підсистеми сучасної української літературної мови // Мовознавство. 1998. № 1. С.4354.

Размещено на Allbest.ru