Засоби словотворення в українській та англійській мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ 1. Основні засоби словотворення в сучасній українській мові

1.1 Морфологічний спосіб словотвору

1.2 Синтаксичний спосіб словотвору

1.3 Неморфологічні засоби словотворення

1.4 Абревіація

РОЗДІЛ 2. Основні засоби словотворення в сучасній англійській мові

2.1 Морфологічний спосіб словотвору

2.2 Синтаксичний спосіб словотвору

2.3 Конверсія

2.4 Скорочення

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Робота присвячена порівняльному аналізу продуктивних способів словотвору в українській та англійській мовах.

Частина слів випадає з активного словника і з часом забувається, але і з'являється велика кількість нових слів - відбувається збагачення словника.

Потреба в нових термінах, лексичних словосполученнях для вираження певних понять викликає створення нових слів за існуючими словотворчими моделями.

Актуальність теми: дослідження способів та засобів збагачення словникового складу порівнюваних мов, процесів формування нових дериваційних елементів, які активно відбуваються саме в останні десятиліття. Хоча дана тема і достатньо опрацьована науковцями, але у мові постійно з'являються нові слова, тому виникає потреба у їх дослідженні та детальному розгляді їх засобів утворення. Ця тема буде актуальною доти, доки буде існувати і розвиватись мова.

Метою дослідження є розгляд тенденцій розвитку словоутворенння в англійській та українській мові в останні десятиліття, змін у шляхах та способах збагачення словникового складу на базі аналізу провідних словотворчих процесів;

Завдання: дати загальне визначення поняттю “словотвір”, порівняти особливості утворення слів в англійській і українській мові та визначити продуктивні способи словотвору в порівнюваних мовах.

Об'єкт дослідження: види словотвору в англійській та українській мові.

Предмет дослідження: порівняння вживаності засобів словотвору в англійській та українській мові .

Методи дослідження: Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: дистрибутивний аналіз, аналіз за безпосередніми складниками, трансформаційний аналіз, компонентній аналіз.

Практичне значення цієї курсової роботи полягає в тому, що її можна буде використати в подальшій роботі над даною темою, на лекціях та практичних заняттях з граматики та лексикології англійської та української мов, для доповнення публікацій на задану тему, а також як базовий матеріал для написання бакалаврської та дипломної робіт.



РОЗДІЛ 1. Основні засоби словотворення в сучасній українській мові

Лексичне багатство мови свідчить про рівень розвитку суспільства. З розвитком знань про світ мова невпинно зростає. Її лексичний склад не залишається в одному стійкому вигляді, а постійно змінюється. Необхідно наголосити на тому, що зміни є дуже швидкими. І тому лексичний стан будь-якої мови потребує постійного дослідження.

Лексикологія, як наука про словниковий склад мови, вивчає слово у всіх аспектах - від визначення слова та його меж, його вмотивованості - фонетичної, морфологічної семантичної - до особливостей стилістичної структурованості словника.

Слово - це основна одиниця мови, що характеризується певним значенням, яке має певну групу звуків у певному граматичному оточенні. Слово можна розглядати з точки зору його внутрішньої та зовнішньої структури. Зовнішня структура слова - це його морфемний склад і є предметом вивчення словотвору. Внутрішня структура слова - це його значення, види значень та їх відтінки, що розглядаються у частині лексикології під назвою семасіологія. Під словотвором розуміють правила творення мовних одиниць за певними моделями та схемами, систему способів та засобів творення нових слів. Існує кілька видів словотвору: деривація, або морфологічний словотвір (творення слів за допомогою афіксів), синтаксичний словотвір (утворення складних слів) та семантичний словотвір (тобто вживання вже існуючих слів у новому значенні).

1.1 Морфологічний спосіб словотвору

При морфологічному словотворі ми маємо справу з утворенням нових слів способом додавання морфем, при чому хоч одна морфема повинна бути кореневою.

Морфема - це найменша неподільна значуща частина слова. Вона виражає певне лексичне або граматичне значення і регулярно відтворюється із своїм значенням у мовленні. За значенням і роллю в будові слова морфеми поділяються на кореневі і ті, що служать засобами словотворення та творення форм слова - словотворчі і формотворчі [13, c. 150].

Корінь -- основна значуща частина слова. Корінь є обов'язковою частиною будь-якого слова -- не існує слів без кореня. Кореневі морфеми можуть утворювати слово, як разом з афіксами, так і без них.

Афікс - допоміжна частина слова, що приєднується до кореня, та служить для словотвору та вираженню граматичних значень. Афікси не можуть самостійно утворювати слово, а лише з коренями. На відміну від коренів, афікси не бувають одиничними (тобто, зустрічаються в багатьох словах, а не якомусь одному)

До морфологічного способу словотворення в українській мові належать: суфіксальний, префіксальний, суфіксально-префіксальний, безафіксний та напівафіксний.

При суфіксації похідне слово утворюється за допомогою суфікса.

У сучасній українській літературній мові суфіксальний спосіб у морфологічному словотворенні найпродуктивніший. Для іменників і прикметників - це найголовніший спосіб словотворення; обидві ці частини мови мають дуже розгалужену систему суфіксів; суфіксальним способом твориться і велика кількість дієслів, а також прислівників.

Суфікси зазвичай класифікуються відносно того, яку частину мови вони утворюють [5, c. 42].

· Суфікси іменників.

Позначають особу (професію, національність, місце проживання), дають якісну характеристику особи.

-ар - шахтар, лікар;

-ір/-ер/-ир/-ор - банкір, офіцер, бригадир, диктатор;

-тель - вчитель, мислитель;

-ик/-ник - передовик, власник;

-ій - водій, тюхтій;

-ець - українець, митець;

-ач - читач, позивач;

-ант/-ент - практикант, студент;

-ин - молдованин, грузин;

-ля/-еса/-ка/-иця (для позначення осіб жіночої статі) - ткаля, поетеса, провідниця, практикантка.

Утворюють іменники від дієслів та прикметників (транспонуючі) та від конкретних іменників (нетранспонуючі)

-ота - доброта, біднота;

-ина - ширина, довжина;

-ість - більшість, вагітність;

-ство - товариство, дитинство;

-ання/-ення - сьогодення, намагання;

-изм/-ізм - шовінізм, расизм;

-ція - ерудиція, агітація;

-(іт)тя - безробіття, майбуття.

· Суфікси прикметників.

-ов- - випадковий;

-н- - їстівний, сумний;

-ат-/-ят- - бородатий, рогатий;

-уват-/-юват- - дурнуватий, синюватий;

-ич/-н- - поетичний, епічний;

-ськ-/-цьк- - студентський, перекладацький;

-абель-н- - транспортабельний, рентабельний.

· Суфікси дієслів.

-(ув)ати/-ити - чорнити, сушити, голодувати, прямувати.

· Суфікси прислівників

-о - важливо, серйозно, швидко;

-е - рішуче.

При префіксації похідне слово утворюється за допомогою префікса, який приєднується не до кінця твірної основи (як при суфіксації), а до її початку.

В українській мові префікс ніколи не служить самостійним транспонуючим елементом (тобто не переводить слово з однієї частини в другу). Серед префіксів можна виділити:

· Префікси зі значенням заперечення.

В українській мові найбільшу продуктивність виявляє префікс не-, що походить від заперечної частки і служить для утворення прикметників та іменникам зі значенням, протилежним значенню мотивуючої основи (легкий - нелегкий, правда - неправда, воля - неволя). Кількість прикметників та іменників, утворених за допомогою цього префікса, практично необмежена.

Для дієслова цей префікс нехарактерний, але може вживатися у складніших дериваційних моделях суфіксально-префіксального типу (знесилити, зневоднювати).

Заперечне значення має і префікс без-. Особливістю його вживання є те, що коли префікс не- може приєднуватись до будь-якого типу основ (зв'язаних чи незв'язаних, у супроводі суфікса чи ні), префікс без- характерний для префіксально-суфіксального словотвору (безкарний, бездарний, беззастережний, безконтрольний ). Він може вживатися і з іншими частинами мови, що утворилися від прикметників, - безлад, бездоріжжя, безумовно, безнадія.

Запозичені з латинської мови префікси де-, дис.-, та з грецької - префікс а- вживаються переважно у складі іншомовних слів і не виявляють значної продуктивності (асинхронний, алогічний; диспропорція, дисбаланс, децентралізація, дезактивація).

· Префікси, що надають кореневі значення повторної чи зворотної дії, значення інтенсивності та приближення.

Префікси роз- і пере- надають значення повторної чи зворотної дії: розв'язати, роз'єднати, переписати, передумати

Ознака інтенсивності притаманна префіксу пре-. Цей префікс може бути замінений словом дуже: дуже гарний - прегарний, дуже великий - превеликий, дуже чудовий - пречудовий.

Префікс при- вживається переважно в дієсловах та віддієслівних утвореннях і має ознаку приближення або частковості дії: прийти, прибігти, прибити, присісти, приморозити.

· Префікси, що уточнюють часові та просторові координати кореня:

Префікс пра- вказує на давність : прабатьківщина, прадід.

Префікси перед- і після- уточнюють часові координати кореня: переддень, передісторія, післявоєнний.

Екс- - зі значенням колишній: екс-дівчина, екс-президент.

Під- - позначає підпорядкованість: підвид, підстанція.

Ре- - зворотне або поворотне значення: реконструкція, реекспорт.

Анти- - щось протилежне: антициклон, антиречовина.

Суфіксально-префіксальним називається такий спосіб словотворення, при якому похідне слово утворюється за допомогою одночасного приєднання суфікса і префікса до твірної основи. Наприклад: прислівник по-українському утворюється шляхом одночасного приєднання префікса по- і суфікса -ому до прикметникової основи українськ-(твірне слово український). Суфіксальна частина таких слів виконує словотворчу роль і, головне, виступає засобом оформлення слова разом із закінченням, показником належності його до якоїсь частини мови. Префіксальна частина цих слів виражає тільки словотвірне значення. Суфіксально-префіксальний спосіб широко використовується для творення іменників (перелісок, безпам'ятство), прикметників (безатомний, задунайський), дієслів (уповільнити, обнародувати) і прислівників (по-батьківському) [13, c. 164].

Наявність у слові суфікса і префікса не свідчить про те, що це слово утворилося суфіксально-префіксальним способом. Наприклад, у слові безземельний легко виділяється префікс без- і суфікс -н-ий. Проте чи утворився цей прикметник суфіксально-префіксальним способом? Щоб відповісти на це питання, треба знайти твірне слово. Легко встановити, що прикметник безземельний співвідноситься з прикметником земельний. Він і є твірним словом. Зіставивши похідне слово безземельний з твірним словом земельний, легко визначити твірний префікс без-. Безафіксним називається такий спосіб, при якому похідні слова утворюються без застосування твірних суфіксів чи префіксів (тобто без афіксів). Його нерідко називають усіканням, оскільки похідне слово утворюється шляхом відкидання (усікання) кінцевих морфем твірного слова. Наприклад, похідний іменник обшук утворився від дієслова обшукувати шляхом відкидання суфіксів -ува-, -ти.

Крім власне афіксів, існують морфеми, які можна назвати проміжними між словом і афіксом, або ж напівафіксами. Це здебільшого короткі слова, функціонально близькі до афіксів, та короткі прислівники, що не змінюють свого значення при деривації. Похідні, утворені з допомогою таких морфем можна кваліфікувати і як складні слова, і як просто префіксальні та суфіксальні утворення.

В українській мові до напівпрефіксів відносять морфеми, що мають широку сполучуваність та є надзвичайно продуктивними: повно-, ново-, само-, авто-, після-, нео- (післяопераційний, передбачати, повноправний, новостворений, автобіографія, післямова). Також є такі напівсуфікси як -вод, -воз (діловод, тепловоз.)

1.2 Синтаксичний словотвір

В українській мові поширений спосіб творення складних слів шляхом складання кількох коренів чи основ. Цей спосіб називається синтаксичним словотвором. В українській мові складні слова переважно утворюються за допомогою основоскладання, часто з додаванням інших дериваційних морфем (ракета-носій, місто-гігант, чорнозем, землевласник) [5, c. 65].

Поєднання основ може відбуватися за допомогою сполучних голосних [о], [е] або без них. Наприклад: верт-о-літ, криг-о-лам, пил-о-сос (сполучний голосний [о]); хвил-е-різ (сполучний голосний [е]); стопкран (без сполучного голосного).

Звуки [а], [и], що стоять між двома основами у складному слові, не є сполучними голосними: екстр-а-ва-гант-ний, аві-а-лінія, аві-а-конструктор, восьм-и-річка. У цих словах звуки [а], [и] є складовою частиною перших основ.

У словах вищезгаданий, нижченаведений сполучного голосного немає: перша частина цих слів (вище, нижче) - вищий ступінь прислівника, а не прикметника. У словах малонаселений, багатообіцяючий, легковимовний також немає сполучного звука: слова мало, багато, легко є прислівниками з суфіксом -о.

Буває «чисте» основоскладання, тобто поєднання лише основ: Миргород, радіомаяк. Проте часто трапляється й таке основоскладання, що супроводжується суфіксацією. Наприклад: народногосподарський (суфікс -ськ), всебічний (суфікс -н-), вогнегасник (суфікс -ик).

Спосіб основоскладання використовується для творення складних іменників і прикметників, рідше -- дієслів та прислівників.

Складні слова творяться:

1) складанням основ за допомогою словотворчих голосних о, є: вітродвигун, зорепад, чорнобривий, рукоплескания;

2) складанням основ без сполучного (словотворчого) голосного (Івангород) або складання основ першого скороченого і другого повного слова (методкомісія, спецодяг);

3) складанням основ з одночасною суфіксацією кінцевої основи: сортооновлення, шерстепрядильня, краєзнавство, турбобудівний, шестигранний, великоваговий;

4) зрощенням слів в одне: високоповажаний, вищезазначений, перекотиполе, зірвиголова, Непийвода, Тягнирядно;

5) складанням слів прикладкового типу: купівля-продаж, телефон-автомат, ра-кета-носій, салон-перукарня [13, c. 167].

Вирази «складне слово» і «основоскладання» не тотожні. Кожне слово, утворене шляхом основоскладання, є складним, бо має кілька коренів (найчастіше два): м'ясорубка (рубати м'ясо), вогнегасник (гасити вогонь), соломорізка (різати солому), виноробний (робити вино). Проте не кожне складне слово утворюється шляхом основоскладання. Прикметник залізобетонний є складним (має два корені), але утворився він не основоскладанням, а способом суфіксації складної основи залізобетон (залізобетон + -ний). А твірні слова залізобетон, самохід, лиходій утворилися шляхом основоскладання. Отже, треба розрізняти основоскладання і суфіксацію складних слів.

1.3 Неморфологічні засоби словотворення

До неморфологічних засобів словотворення належать: а) перехід одних частин мови в інші (морфологічно-синтаксичний); б) злиття словосполучень у слова (лексико-синтаксичннй); в) зміна значення слова (лексико-семантичний) [12, c. 32-34].

Морфологічно-синтаксичний спосіб охоплює похідні, які виникають унаслідок переходу слів або словоформ з однієї частини мови до іншої.

Головним із цих способів є перехід: прикметників і дієприкметників у іменники (субстантивація); дієприкметників у прикметники (ад`єктивація); окремих слів з іменників і прикметників у займенники (прономінаізація); словоформ змінюваних слів у прислівники (адвербіалізація); повнозначних самостійних слів у службові: прислівників, іменників -- у прийменники (препозитивація) , іменників та іменникових словосполучень -- у вигуки (інтер`єктивація) тощо.

Перехід слова з однієї частини мови в іншу, супроводжуваний перетворенням відповідних парадигматичних характеристик, називається конверсією (від лат. conversio -- перетворення, зміна). Типовим прикладом конверсії в українській мові є субстантивація прикметників, перехід окремих повнозначних слів у службові, зокрема прийменники.

Процеси конверсії виникають у певних синтаксичних умовах спонтанно. Синтаксичні позиції як певні значення в синтаксичних відношеннях закріплюються за частинами мови. Якщо ту чи ту позицію займає слово (словоформа) іншої частини мови, то воно поступово змінює своє значення, а потім і морфологічні ознаки, маючи нетипові для нього синтаксичні зв'язки. Наприклад, прикметник у ролі підмета або додатка позначає не ознаку предмета, а особу або предмет. Зійшов молодий місяць. -- До хати увійшов молодий.

Відповідно до виконуваної ролі в реченні субстантивований прикметник молодий позначає особу чоловічої статі, втрачає здатність змінюватися за родами: молодий і молода -- це два різні іменники, а не словоформи одного слова.

При морфологічно-синтаксичному словотворі похідне слово зовні нічим не відрізняється від мотивуючого, але дістає нове значення.

Похідні слова можуть з'являтися внаслідок поступового зрощення синтаксичного словосполучення в одне слово. Такий спосіб словотвору називають лексико-синтаксичним. Так, унаслідок зрощення складених числівників утворилися числівники одинадцять, сімдесят, двісті, обидва. При- слівники горілиць, утридорога, чимдуж - приклади зрощень кількох слів словосполучень.

Словотвірне значення в зрощеннях виявляється через втрату синтаксичних ознак словосполучення і появу грамматично оформленого слова, що належить до певної частини мови.

Близькими до зрощень є складні іменники, похідні від прикладкових словосполучень, наприклад: сон-трава, ромен-зілля, татар-зілля, хліб-сіль, батько-мати. Внаслідок семантичного зближення слів синтаксичного словосполучення поступово виникає назва у формі складного слова, яке конденсує зміст словосполучення в одне ціле: хліб-сіль -- гостинність, батько-мати -- батьки.

Похідне слово може з'являтись і лексико-семантичним шляхом -- через розщеплення багатозначного слова і поступове утворення омонімів. Наприклад, слова перо (знаряддя для писання), супутник (апарат, запущений на орбіту планети) мотивуються давно відомими словами: перо (гусяче), супутник (людина, яка йде поряд у житті). Словотвірне значення цих похідних слів виражається в контексті через співвідношення омонімії (перо -- пір'я, перо -- знаряддя для писання; супутник -- людина, супутник -- апарат). Лексико-семантичним способом утворюються переважно іменники.

1.4 Абревіація

Явище абревіації полягає у скороченні довгих мовних формул і згортанні їх у семантичну єдність - абревіатуру. Це порівняно новий спосіб словотворення, але досить продуктивний у сучасних мовах. Серед неологізмів - значна кількість саме абревіатур. Це явище поширилося на початку ХХ ст. і відповідало суспільній потребі мови, а саме - тенденції до уникнення надлишкової інформації, економії мовної енергії, уникнення повторів, упорядкованості.

Отже, абревіатура (італ. abbreviatura від лат. аbbrevio - скорочую) - скорочене складне слово (іменник), утворене з початкових літер чи початкових слів, на основі яких твориться скорочення.

Класифікація абревіатур залежно від їхньої структури та вимови має такий вигляд:

1. Ініціальні абревіатури (акроніми) - утворені з початкових літер (звуків) слів, які входять у вихідне словосполучення.

а) буквені - їх вимовляють як букви: СНД - Співдружність Незалежних Держав; СБУ - Служба безпеки України; ТСН - Телевізійна служба новин;

б) звукові - їх вимовляють як звуки: ДАІ - Державна автомобільна інспекція; ЗМІ - засоби масової інформації; ЦУМ - центральний універсальний магазин; СНІД - синдром набутого імунного дефіциту.

2. Абревіатури складового типу - утворені усіченням основ двох (або більше) слів, з початкових складів мотивуючого складного найменування: інтерпол - інтернаціональна поліція; Бенілюкс (об'єднувальна назва трьох європейських держав - Бельгії, Нідерландів і Люксембургу); військкомат, нардеп, торгпред, міськком, держстрах, нардеп. Українські слова такого типу набувають все більшого поширення.

3. Абревіатури змішаного типу - утворені з початкової частини або частин слів і повного слова. Переважна кількість таких утворень - це апокопа прикметника з нескороченим іменником. Це дуже поширений тип абревіатур у сучасній українській мові: спецзамовлення, генпрокурор, держсекретар, техогляд, медсестра, турбюро.

У якості першої частини такого слова може виступати навіть префікс чи напівпрефікс широковідомого слова, що перебирає на себе його значення. Теле- визначається у словниках як морфема зі значенням “віддалення, керування на відстані” - телескоп, телевізор, телекінез.

4. Комбіновані абревіатури - утворені одразу двома зазначеними вище способами: НДІбудшляхмаш, НДІторгмаш, ХарБТІ, АвтоЗаЗ. [8, c. 107]



РОЗДІЛ 2. Основні засоби словотворення в сучасній англійській мові

2.1 Морфологічний спосіб словотвору

Морфологічний спосіб творення слів може відбуватися за допомогою афіксів - префіксів і суфіксів. Префікси стоять на початку слова, а суфікси - в кінці слова. Афікси є носіями морфологічної мотивації похідних слів.

Суфіксація - утворення нових слів або нових форм слова за допомогою суфіксів. Суфіксація важливий вид словотвору в англійській мові.

Суфіксальний словотвір розрізняється в залежності:

Назви конкретних імен: -er (driver), or (sailor), -ing (darling), -ee (refugee), -ice (apprentice), -ician (politician), -ist (socialist), -ite (erudite), -ent (absolvent), -ant (emigrant). Ці іменники можна розподілити на дві підгрупи з переважаючими ознаками: той, що вказує на дію і той, що стосується її.

Назви абстрактних найменувань: -age (bondage), -ance (alliance), -ancy (discrepancy), -ation (adoration), -ence (efficience), -dom (freedom), -hood (childhood),-ing (gazing), -ion (invention), -ism (behaviorism), -ment (betterment), -ness (happiness), -ship (friendship), -ty (naivety).

Певну лексико-граматичну категорію: існують декілька суфіксів, що утворюють іменники жіночого роду: -ess (stewardess), -ette (usherette), -ina (regina), -ine (heroine).

Суфіксами прикметника є суфікси: -able (imageable); -al (hadal); -ish (fuelish); -proof (leakproof).

Дієслівні суфікси: -jy; -ize (prioritize - віддати перевагу) [11, с. 128].

Порівняно новими і продуктивними є суфікси -gate і -holic, які привносять своє значення (-gate - скандал навколо чогось), (-holic - бути одержимим чимось) в слова, які вони утворюють.

На його основі з'явилися такі слова, як Irangate (скандал, пов'язаний з викриттям нелегальних постачань американської зброї Ірану), Filegate (справа про використання службовцями Білого Дому таємних документів проти своїх ворогів), Monicagate (скандал навколо зв'язку президента Клінтона з практиканткою в Білому Домі Монікою Льовінські).

Суфікси -aholic, -holic, -oholic були позичені із слова alcoholic для того, щоб розширити значення цього суфікса (із значення "бути одержимим алкоголем" до загального значення "бути одержимим чим-небудь"), (workaholic - трудоголік, politicoholic - завзятий політикан) [1, с. 130].

Префіксація - утворення нових слів або нових форм слова за допомогою префіксів. Префікси змінюють значення слова, але не міняють його приналежності до тієї або іншої частини мови.

До префіксів з негативним значенням відносяться un-, in-, dis-, non-. Приєднання того або іншого негативного префікса не підкоряється певним правилам і залежить від встановленого слововживання в мові: comfortable -uncomfortable, equal - unequal, expected - unexpected, happy - unhappy. Префікс un- іноді приєднується до дієслів, виражаючи протилежну дію: to dress - to undress, to load - to unload.

Префікс in- виражає заперечення: ability - inability, adequate - inadequate, capable - incapable.

Префікс dis- може виражати як заперечення, так і протилежну дію. Заперечення: to approve - to disapprove, to like - to dislike; протилежна дія: to appear - to disappear, to connect - to disconnect.

Префікси з різними значеннями:

re- із значенням знову, наново, знов. Слова з префіксом rе- часто пишуться через дефіс: to appear - to reappear, to elect - to re-elect, to export - to re-export

mis- із значенням неправильно, невірно: to hear - to mishear, to inform - to misinform, to interpret - to misinterpret.

over- із значенням понад, надмірно: to load - to overload, to pay - to overpay, to value - to overvaiue.

under- із значенням недостатньо: to value - to undervalue, to pay - to underpay, production - underproduction.

pre- із значенням перед, раніше: historic - prehistoric, revolutionary - pre-revolutionary.

post- із значенням після: revolutionary - post-revolutionary, war - post-war.

anti- відповідає в українській мові префіксам анти-, проти-: cyclone - anticyclone, fascist - anti-fascist.

со- означає спільність дії, співпрацю: author - сo-author, existence - co-existence.

inter- із значенням між, серед, взаємно: dependent - іnterdependent, session - inter-session, town - intertown.

ех- із значенням бувший, колишній. Слова з цим префіксом пишуться через риску: ex-champion, ex-minister, ex-president.

В сучасній англійській мові є велика кількість слів з різноманітними префіксами, що частково або повністю втратили своє значення. Ці слова неподільні і не усвідомлюються як утворені за допомогою префіксів. При відділенні префікса частина слова, що залишається, або зовсім не є англійським словом, або ж є словом, значення якого не має нічого загального із значенням слова з невідокремленим префіксом. Такі, наприклад, слова: remain, refuse, reduce, dispatch, discuss, dispute, precise, prepare, preside, submit, subject і багато інших. Так, при відділенні від слів dispute, reduct, precise, submit префіксів dis-, re-, рге- і sub- частини, що залишаються, pute duce, cise, mit не є самостійними словами. У словах remain, dispatch частини слів main і patch, що залишаються після відділення префіксів, хоч і є самостійними словами, проте їх значення не пов'язані із значенням слів remain і dispatch [7, с. 459-460].

Алломорфи - це різновидність або варіант морфеми, що характеризується зміною літери чи звука у своїй структурі. Звідси, алломорф може мати позиційні варіанти. Алломорфи префікса in-, наприклад, є il-, im-, ir: il-liberal, illegal (перед приголосним l), ir-relevant (перед приголосним r), im-brute, im-mature (перед губними приголосними).

Напівсуфікси. Існують випадки, коли провести чітку межу між коренем та афіксами досить важко. В англійській мові є корені з високо розвиненими комбінуючими властивостями. Вони вживають у функції другого елемента структури слова і за своїм загальним значенням нагадують суфікс. Наприклад - -man, -like, -proof, -worthy, -wise, -way, -monger - seaman, childlike, waterproof, blameworthy, clockwise, sideway, newsmonger [9, c. 13].

2.2 Синтаксичний словотвір

Складні слова утворюють значну частину словникового складу сучасної англійської мови. Вони утворюються складанням двох або більше основ. Цей спосіб словотворення є одним з найпродуктивніших способів творення слів, саме тому дослідження у цій галузі ніколи не втрачають актуальності.

Арнольд І. В. називає складними словами ті слова, що складаються принаймні з двох основ, які існують у мові як вільні форми, та виділяються в складних реченнях як особлива лексична одиниця [3, с. 108].

Основоскладання - поєднання двох слів у морфологічно ізольовану одиницю, - пише Г. Марчанд, - є однією із загальних рис мовного розвитку. Цей принцип зростає на грунті людської природної тенденції вбачати в речі риси ідентичності, які вже існують і, разом з тим, відрізняють один об'єкт від іншого” [17, с. 38].

Просте поєднання двох основ, що вже існують у мові, веде до утворення власне складних слів. Значна частина діючих композитів - це складні іменники та прикметники: egg-cup, absent-minded. Композити (лат. compositus - складник, складений з частин) - це складні слова, утворенні основоскладанням.

Складні прикметники типу love-sick, life-long утворюються з основи іменника (рідше прикметника чи дієслова), до якої приєднується прикметник, надаючи слову усіх характерних ознак прикметника [9, c. 53].

Більшість складних слів, що утворені шляхом простого приєднання основ, пишеться через дефіс. Як наслідок широкого вживання частина цих слів пишеться разом: birthday, mailbox, bluebird.

Складні слова діляться з точки зору їх приналежності до різних частин мови. Більшість складних слів - це складні іменники і прикметники: aircraft, moonshine, red-headed, white-faced. Складні дієслова, як правило, є наслідком подальшої деривації, тобто вони утворюються від складних іменників, що вже існують, шляхом конверсії, напр.: to snub-nose, to deep-root, to bad-taste.

Антрушина Г. Б. вважає,, що такий тип словотвору, як основоскладання, слугує для полегшення спілкування. Більшість складних слів - це виразні та яскраві слова. Вони - лаконічні, тобто поєднують в одному слові ідею, яку в іншому випадку, треба було б передати цілим словосполученням. Наприклад: The hotel was full of week-enders та The hotel was full of people spending the weekend there [1, с. 87].

Особливий клас англійських композитів представлений складними словами синтаксичного типу. Складні слова, утворені компресією словосполучень і речень у результаті синтаксичного зміщення без змін їх компонентного складу, Арбекова Т. І. називає компресивами. Вона також підкреслює, що зазвичай більшість таких одиниць є індивідуальними авторськими утвореннями, які використовуються для надання мові образності і новизни [2, c. 23-24].

Слова синтаксичного типу є суто англійським способом словотворення.

Найпоширенішою групою складних слів цього типу є прийменникова група, коли компоненти складного слова з'єднані між собою за допомогою прийменника: left-to-right (splash), hand-to-hand (fighting), face-to-face (meetings).

Особливе місце серед синтаксичних груп займають координативні складні слова. Конструкція такого типу складається з двох рівноправних елементів, поєднаних сполучником and. Важливо зауважити, що при утворенні складних слів цього типу можуть поєднуватися різні частини мови: cat-and-mouse (routine), black-and-white (photograph); hit-and-miss (approach), buy-and-hold (investors).

2.3 Конверсія

Процес утворення нового слова може бути поєднаний з переходом його з одного класу (частини мови) в інший. Це одне з головних джерел поповнення мовної лексики. Таке перетворення називається конверсією.

Конверсія - це найбільш поширений спосіб словотвору, при якому слово переходить з однієї частини мови в іншу без використання афіксів і префіксів, тобто без зміни структури слова (a hand - рука, to hand - вручати) [6].

Слово «конверсія» в англійській мові походить з латинської мови.

«Convertere» - перетворювати, колись розглядалось як «перетворення» однієї частини мови в іншу.

Наприклад, візьмемо слово work - робота, працювати. З української іменник робота відрізняється від дієслова працювати по звучанню і написанню. З англійської, внаслідок конверсії, вони звучать і пишуться однаково:

We work well. Ми працюємо добре.

Our work is good. Наша робота є хорошою.

Це є переважаючий тип дієслівного словотвору. Нові дієслова часто утворюються від:

іменників: a bill -to bill, a garage - to garage.

прикметників: bare - to bare, empty - to empty.

скорочень: a bach (bachelor) - to bach.

Основними різновидами конверсії є: вербалізація - утворення дієслів (a water - to water, a place - to place), субстантивація - утворення іменників (to look - a look, to cut - a cut), ад'єктивація - утворення прикметників (a paper - paper, a night - night), адвербалізація - утворення прислівників.

Конверсія, має такі підвиди:

1) реконверсія - мовне явище, коли одне із значень похідного за конверсією слова є джерелом утворення нового значення основи, від якого воно походить: cable - to cable.

2) часткова конверсія - шляхом конверсії від дієслівної основи починає утворюватися іменник, але потім цей іменник входить до складу словосполучень з дієсловами: give, have, make, take, тощо: to have a bite, to take a look.

Дієслівна конверсія не здійснюється стосовно географічних та власних назв. Не конвертуються віддієслівні іменники та іменники, що мають закінчення -ation, -ing , -ty.

2.4 Скорочення

Ще одним типом словотворення сучасної англійської мови є скорочення. Скорочення - це частина слова, що вживається після втрати його окремих елементів.

Скорочення в усному мовленні завжди співіснують поряд з повними формами, напр.: doc - doctor, prof - professor, sis - sister, mike - microphone. Відрізняє їх лише стилістичне та емоційне забарвлення, значення якого зростає в усній мові. Співвіднесеність між скороченням і повною формою може порушуватися лише в поодиноких випадках: doc, наприклад, може означати і лікаря (звідки, власне, скорочення і походить), і власника вченого ступеня, доктора наук - тут спостерігається звичайне явище полісемії внаслідок збігу морфологічних форм [14, c. 64].

Щодо форми скороченої частини розрізняємо три типи скорочень: кінцеве (апокопу), серединне (синкопу) і початкове (аферезу) [15, c. 73].

Серед наведених типів переважає апокопа, особливо в англійській мові, де наголос падає, головним чином, на перший склад, напр.: cap - captain, stip - stipend. Інколи наголос не є перешкодою для апокопи, особливо коли скорочуються запозичення, напр.: gym - gymnasium, lab - laboratory.

Менш численні скорочення - ті, в яких зберігається кінцевий елемент слова при опущенні початкового. Наприклад.: fend - defend, story - history, cruit - recruit, chute - parachute. Такий тип скорочення називається афереза.

Іноді афереза буває контекстуальною, вживаною тільки у контексті разом із повною формою для економії мовних зусиль, і не входить до словника:

The leftover pieces are fed to the alligators under the house - of course we have an idea early on that Bissell himself end up being munched by the gators, and we are not disappointed(King) [5, c. 72].

Синкоп - фонетичне явище випадання одного чи кількох звуків з середини слова. Скорочення, у яких спрощується серединна частина форми, складають слова, що зберігають кінцевий приголосний, напр.: cons - conveniences, maths - mathematics, specs - spectacles, gent's - gentlemen's (room).

Коли спрощуються початкові і кінцеві частини прототипу, утворюються скорочення з однією серединною частиною, напр.: flu -influenza, fndge - refrigerator. Вживана частина прототипу - це, зазвичай, його наголошена частина, яка типова лише для розмовної мови.

В англійській мові є зовсім нечисленні випадки складноскорочених слів. Це явище є характерним лише для останніх десятиріч XX ст. і межує з утвореннями римованого типу, напр.: hi-fi - high fidelity, hospron - hospital squadron, mod cons - modern conveniences, non-com - non-commissioned (officer), Pan-Am - Pan-American.

Службові слова, як правило, не скорочуються, за винятком сполучника and, що зводиться до позначення &. Прийменники в абревіатурах, загалом, зберігаються, напр.: С-іn-С - comniander-in- chief, c-to-c - centre to centre.

Скорочення, в яких використовуються лише початкові букви слів, називаються акронімами. Вони можуть бути усталеними і добре відомими, входити до словників скорочень, і оказіоналізмами, такими, що використовуються для стислого найменування тимчасових громадських утворень, комісій тощо і розшифровування яких можливе лише за наявності попереднього вживання повної назви у тексті. Наприклад : USA (United States of America), VIP (Very Important Person), DJ(Disc Jockey).

Деякі акроніми можуть мати значну кількість значень. Оскільки вони утворені від різних словосполучень, то можна сказати про поширеність омонімічних акронімів. Так, найвідоміше значення англійського акроніма РС - personal computer, та до нього можна додати і такі: Peace Corps, professional corporation, politically correct.

Останнім часом з розвитком інтернет-спілкування, користувачами чатів вироблений специфічно інтернетівський словничок скорочень, переважно акронімів. Особливістю таких акронімів є те, що вони не є власне словами - це переважно словосполучення і цілі речення, отже такі акроніми не є частиною словника, а скоріше специфічною знаковою системою, своєрідним кодом: AFK - Away From Keyboard, IMHO - In My Humble Opinion, BBL - Be Back Later, HTH - Hope This Helps, ASAP - As Soon As Possible.

В число специфічних інтернет-акронімів входять і акроніми-ребуси (з включенням цифр). Можливе також включення букв у їхньому абетковому читанні та дериваційних морфем: b4 - before, w8 - wait, 4U - for you, U2 - you too.



Висновки

Курсова робота присвячена дослідженню однієї з актуальних проблем морфології української та англійської мов - сучасні засоби словотвору. Дослідження та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити певні висновки і узагальнення.

Лексичний склад мови, або її словник, включає всі слова мови та еквіваленти слів. Слово - це основна одиниця мови, що характеризується певним значенням, яке має певна група звуків у певному граматичному оточенні. Слово можна розглядати з точки зору його внутрішньої та зовнішньої структури.

Зовнішня структура слова - це його морфемний склад, він розглядається в термінах вільних та зв'язаних морфем; одиницями зовнішньої структури слова є префікси, суфікси, корені, основи та їх комбінації у двох мовах. Зовнішня структура слова - предмет вивчення словотвору. Словотвір в англійській та українській мовах має багато спільних рис, і слова часто мають схожу структуру. Значна кількість префіксів та суфіксів мають аналоги у двох мовах, і еквівалентом англійського слова з тим чи іншим афіксом буде також афіксальне утворення в українській. Частина ж українських суфіксів (а суфіксальна система української мови значно розвиненіша та багатша за англійську) не має словотворчих аналогів в англійській мові. І навіть там, де такі аналоги є - пестливі звертання до батьків чи дітей, всe ж в українській мові словотворення і тут значно потенційно багатше.

Під словотвором розуміють правила творення мовних одиниць за певними моделями та схемами, систему способів та засобів творення нових слів. мовний морфологія конверсія абревіація

Існує кілька видів словотвору: деривація, або морфологічний словотвір (творення слів за допомогою афіксів), синтаксичний словотвір (утворення складних слів) та семантичний словотвір (тобто вживання вже існуючих слів у новому значенні).

При морфологічному словотворі мі маємо справу з утворенням нових слів способом додавання однієї чи кількох морфем, причому хоча б одна морфема повинна бути кореневою. Службові, або афіксальні морфеми, в залежності від місця їх розташування у слові, поділяються на префікси та суфікси.

Деривація притаманна як українській, так і англійській мові, проте слід відзначити як спільне, так і відмінне у цьому виді словотвору у двох мовах.

Почнемо з особливостей утворення похідних слів в англійській мові та спробуємо порівняти сумірне та несумірне у вживанні цього типу словотворення в українській мові.

Перш за все, у морфологічному словотворі англійської мови частка вільних морфем набагато вища за частку вільних морфем в українській. По-друге, англійська деривація частіше являє собою чисто префіксальне або чисто суфіксальне утворення, в той час як в українській це префіксально-суфіксальні утворення.

Префікс стоїть перед кореневою морфемою і модифікує її значення. В українській мові він ніколи не служить самостійним транспонуючим елементом (тобто не переводить слово з однієї частини мові в іншу); в англійській мові такі префікси, хоч і небагато, але можуть утворювати іншу частину мови. Серед префіксів можна виділити

1) Префікси зі значенням заперечення.

Англійські: un-, in- (та його аломорфи il-/ir-/im-), de-, dis-, non-, a-. Вони надзвичайно продуктивні, кількість похідних з ними постійно збільшується. Основне значення англійського похідного дієслова з префіксом un- - “виконати дію, зворотну до вираженої кореневою морфемою ”; його відповідниками в українській мові найчастіше будуть похідні дієслова з префіксами роз- від-.

В українській мові найбільшу продуктивність виявляє префікс не-. Кількість прикметників та іменників, утворених за допомогою цього префікса, практично необмежена. Для дієслова цей префікс нехарактерний, але може вживатися у складніших дериваційних моделях суфіксально-префіксального типу.

Заперечне значення має і префікс без-. Особливістю його вживання є те, що коли префікс не- може приєднуватись до будь-якого типу основ, префікс без- характерний для суфіксально-префіксального словотвору. В англійській мові цьому префіксу у багатьох випадках відповідає суфікс -less.

Запозичені префікси в українській мові вживаються переважно у складі іншомовних слів і не виявляють значної продуктивності.

2) Префікси, що надають кореневі значення повторної чи зворотної дії: un-, dis-, re-. Їхніми відповідниками в українській мові будуть роз-, пере-

3) Префікси, що уточнюють часові та просторові координати кореня out-, pre-, post-, under-, after-, over- Відповідно українські до-, о-, під-, пере- при-, після- .

Суфікси зазвичай класифікуються відносно того, яку частину мови вони утворюють.

1) Суфікси іменників.

Суфікси іменників позначають особу (професію, національність, місце проживання), дають якісну характеристику особи (а в англійській мові - ще й того, хто в даний момент перебуває у якомусь стані чи виконує якусь дію). Англійських суфіксів дещо менше, вони додаються здебільшого до вільних основ мають більше коло знань. Деякі деривати з цим суфіксом - ті, що позначають не професію чи заняття, а якісь тимчасові характеристики, дії тощо, не мають відповідників в українській мові і можуть бути перекладені лише описово.

2) Суфікси прикметників в англійській мові досить розмаїті. У порівнянні з українськими вони можуть видатися навіть багатшими, та різниця в тому, що українська мова має закінчення, яке завжди точно і безпомилково визначає дане слово як прикметник, тоді як в англійській мові тільки позиція слова у реченні та суфікс є такими маркерами.

В українській мові, на відміну від англійської, дуже поширені зменшено-пестливі та збільшено-згрубілі суфікси, що приєднуються до іменних частин мови. В англійській мові демінутивні утворення вживаються переважно в дитячому мовленні чи у мовленні дорослих з дітьми як засіб своєрідної стилізації,

3) Суфікси творення прислівників не дуже численні як в англійській, так і в українській мові.

4) Дієслівні суфікси в англійській мові дуже нечисленні. Це пояснюється тим, що з розвитком мови та редукцією закінчень традиційні індоєвропейські суфікси усунулись, натомість виник дуже продуктивний без афіксальний спосіб творення дієслів - нульова деривація, або конверсія.

Крім власне афіксів, в обох мовах існують морфеми, які можна назвати проміжними між словом і афіксом, або ж напівафіксами. Це здебільшого короткі слова, функціонально близькі до афіксів, та короткі прислівники, що не змінюють свого значення в деривації. Похідні, утворені з допомогою таких морфем можна кваліфікувати і як складні слова, і як просто префіксальні та суфіксальні утворення.

Складні слова, утворенні складанням коренів чи основ, є важливою частиною словника як англійської, так і української мов. У складному слові семантика їх частин зливається для позначення цілісного поняття: воно сприймається як семантично цілісне слово.

В українській мові складні слова переважно утворюються складнішим способом, ніж в англійській - це переважно основоскладання, часто з додаванням інших дериваційних морфем.

Отже за способом утворення складних слів їх можна поділити на такі групи:

- Слова, утворені простим додаванням коренів;

- Складанням коренів чи основ з додаванням з'єднувального голосного;

Принципи написання слів (разом або через дефіс) в українській мові чітко регламентовані, а в англійській словники часто дають обидва варіанти, а іноді, як варіант, і словосполучення.

Складні слова знаходимо серед різних частин мови. В англійській мові це переважно іменники, потім прикметники і потім - дієслова. В українській мові - прикметники, поті іменники і зовсім незначна кількість дієслів (власне дієслова складної будови є скоріше похідними від складних іменників, ніж власне складними дієсловами). Отже, складні слова як в англійській, так і в українській мовах найчастіше утворюються на базі іменників і прикметників. Вони можуть брати участь у подальшому словотворі - тобто, суфіксальній чи префіксальній деривації чи конверсії.

...