Структурно-семантичний аналіз апроксиматорів сучасної французької мови (у зіставленні з українською)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ АПРОКСИМАТОРІВ СУЧАСНОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ (У ЗІСТАВЛЕННІ З УКРАЇНСЬКОЮ)

Спеціальність 10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне мовознавство

Морєва Галина Георгіївна

Донецьк 2000



УДК 801: 801.52: 804.0: 808.3

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник

доктор філологічних наук, доцент Сенів М.Г., завідувач кафедри світової літератури и класичної філології Донецького національного університету

Офіційні опоненти

доктор філологічних наук, професор Чесноков П.В., завідувач кафедри загального мовознавства Таганрозького державного педагогічного інституту Міністерства освіти Російської Федерації;

кандидат філологічних наук Кремзікова С.Е., доцент кафедри французької мови Донецького національного університету

Провідна установа

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра загального мовознавства і класичної філології

Захист дисертації відбудеться "24" жовтня 2000 р. об 11⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.04 по захисту дисертацій Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24 (кімн. 309).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий "21" вересня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к. філол. н., доц. Л.М. Ягупова.

апроксиматор аналіз структурний семантичний



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У лінгвістичній літературі протягом останніх десятирічь з'являється все більше досліджень, присвячених вивченню поняттєвої категорії приблизності, що називається також апроксимація. Подібний інтерес зумовлений тим, що "дійсність оточує людину нескінченним різноманіттям предметів, ознак, відношень. Усі об'єкти перебувають у постійному русі, зміні, для них не характерні чіткі межі" (С.Л. Сахно). Мова ж "влаштована так, що на ній можна все сказати, навіть те, для чого немає спеціальних слів і висловів" (В.Г. Гак).

Репрезентантами категорії приблизності у мові є так звані апроксиматори (АП), тобто різноманітні лексико-граматичні засоби, за допомогою яких це поняття може бути реалізовано.

Таким чином, об'єктом цього дослідження є мовна категорія приблизності. Предметом дослідження виступає порівняно невелика в кількісному відношенні група АП французької мови presque, environ, а peu prиs, quasi, quasiment, quelque у зіставленні з їх українськими аналогами майже, мовби, немов, немовби, немовбито, приблизно, бiля, близько, коло, мало не, ледве не, ледь не, трохи не.

Актуальність предмету дослідження зумовлена тим, що він пов'язаний з важливим і недостатньо вивченим видом номінації, а саме приблизним, неточним позначенням предметів і явищ навколишньої дійсності у процесі мовленнєвої діяльності.

Подібний інтерес пояснюється, по-перше, високою частотністю їх уживання в текстах різних мовних стилів; по-друге, недостатньою кількістю спеціальних досліджень у кожній конкретній мові; по-третє, практично повною відсутністю досліджень АП порівняльно-зіставного характеру, зокрема, на матеріалі таких різноструктурних мов, як французька і українська. Саме в цьому полягає наукова новизна цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими темами. Робота пов'язана з науковою темою кафедри світової літератури і класичної філології Донецького національного університету "Типологічне, діахронічне та зіставне вивчення романських, германських і слов'янських мов". Шифр теми Г-98/27.

Мета дослідження полягає у спробі системного опису структурно-семантичних особливостей АП сучасної французької мови у зіставленні з українською мовою.

Конкретні завдання роботи, що випливають із загальної мети дослідження і продиктовані вибором об'єкта вивчення, можуть бути сформульовані так:

1) вивчення семантичних особливостей АП французької та української мов на парадигматичному рівні;

2) максимально більш повне дослідження структурних особливостей АП французької мови у зіставленні з українською з погляду їх позиції в реченні та дистрибуції;

3) аналіз семантичних особливостей досліджуваних АП на синтагматичному рівні, у процесі їх взаємодії з висловлюваними приблизно компонентами речення;

4) виявлення закономірностей семантичної вибірковості досліджуваних АП у реченні (висловлюванні).

У процесі збору мовного матеріалу для дослідження ми керувалися таким принципом: "Для отримання оптимальних результатів вибірки повинні бути однорідними за стилем, довільними за вибором і достатніми за обсягом. Додержання всіх трьох критеріїв забезпечує отримання статистично достовірних даних" (М.П.Івашкін).

Виходячи з цього принципу, матеріалом для дослідження стали зібрані шляхом суцільної вибірки текстові фрагменти з творів французької та української художньої літератури переважно ХХ століття, що належать до різних жанрів: романи, повісті, оповідання, п'єси (відповідно 90 і 73 найменування). Загальний обсяг проаналізованого матеріалу французької мови складає 20224 сторінки (2747 прикладів) і української - 5768 сторінок ( 1789 прикладів).

Мета і завдання дослідження зумовили вибір методів наукового аналізу: компонентного (включаючи аналіз словникових дефініцій), дистрибутивного, конфронтативного, метод статистичного підрахунку. Застосовувався також і традиційний метод контекстуального аналізу, оскільки функціонування слів у контексті розкриває їх семантичну структуру.

Теоретичне значення дисертації полягає у подальшій розробці та систематизації знань особливостей функціонування репрезентантів мовної категорії приблизності - АП, описі особливостей відбиття лексичних засобів цієї категорії в мовах різної будови, що сприяє більш повному уявленню про типологічні риси досліджуваних мов. Таким чином, її положення дуже важливі у плані контрастивного дослідження мов, а також для дослідження загальних проблем семантики і прагматики.

Практична цінність роботи визначається можливістю застосування результатів дослідження на семінарських та практичних заняттях з лексикології і теоретичної граматики французької та української мов, у курсі порівняльної типології, у теорії та практиці перекладу, при здійсненні керівництва під час написання студентами курсових і дипломних робіт.

Особистий внесок дисертанта полягає в тому, що:

- проведено комплексне дослідження структурних і семантичних особливостей АП у двох мовах різної будови: у французькій мові, з одного боку, і в українській - з іншого;

- вивчено семантичні особливості АП французької та української мов на парадигматичному рівні;

- описано позиційні та дистрибутивні особливості АП французької мови у зіставленні з українською, а також частотність використання АП в досліджуваних мовах та її зв'язок з позицією того чи іншого АП;

- проаналізовано семантичні особливості АП французької та української мов на синтагматичному рівні;

- виявлено закономірності семантичної вибірковості досліджуваних АП.

Апробація матеріалів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи були апробовані автором на V Всесоюзній конференції з романського мовознавства "Современные проблемы романистики; функциональная семантика" (Калінін, Калінінський держуніверситет, 1986); міжвузівській науковій конференції "Единство системного и функционального анализа языковых единиц (из опыта изучения и преподавания иностранных языков)" (Бєлгород, Бєлгородський держ. пед. інститут ім. М.С. Ольмінського, 1988); обласній конференції молодих учених "Актуальные проблемы филологии в вузе и школе" (Воронеж, Воронезький держуніверситет ім. Ленінського Комсомолу, 1989); регіональній конференції "Методические и лингвистические основы преподавания иностранных языков в неязыковых вузах" (Донецьк, ДонДУ, 1991); міжвузівській науково-методичній конференції на тему: "Лингвистические и педагогические чтения" 17-18 червня 1998 р. (Донецьк, ДонДУ); Міжнародній науково-практичній конференції "Україна - Греція: історична спадщина і перспективи співробітництва" (Маріуполь, Маріупольський гуманітарний інститут, 1999); міжнародній науковій конференції, присвяченій 70-річчю факультету іноземних мов Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна "Іноземна філологія на межі тисячоліть" (Харків, 25-26 квітня 2000 р.). З усіх виступів опубліковано тези доповідей.

Структура дисертації. Робота складається зі списку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної наукової літератури, що містить 153 найменування російською та українською мовами і 38 найменувань французькою та англійською мовами, списку лексикографічних джерел, який нараховує 23 найменування тлумачних і етимологічних словників французької мови і 13 найменувань тлумачних і етимологічних словників української мови, списку художніх творів із 163 найменувань французькою та українською мовами, додатку, в якому наочно представлено матеріал дослідження за якісними і кількісними параметрами у вигляді відповідних таблиць (24 таблиці).

Повний обсяг дисертації складає 233 сторінки, текстова частина викладена на 175 сторінках.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Список умовних скорочень включає абревіацію, необхідну для аналізу структурно-семантичних особливостей досліджуваних АП в обох мовах: А - прикметник, Av - віддієслівний прикметник, D - прислівник, Dйt - детермінатив, FI - безособові форми дієслова, G - герундій, Gr prйp - прийменниково-субстантивна група, Inf - інфінітив, Loc v - дієслівне сполучення, N - іменник, Num - числівник, Num card - числівник кількісний, Num ord - числівник порядковий, P - дієприкметник, PI - дієприкметник теперішнього часу, PII - дієприкметник минулого часу, prйp - прийменник, Pron - займенник, Prop imp - безособове речення, Prop sub - підрядне речення, V - дієслово, Vc - дієслово - зв'язка, V imp - безособове дієслово, V mod - модальне дієслово.

У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність і новизна, теоретична значущість і практична цінність, визначається мета і завдання, за допомогою яких здійснюється її досягнення, називаються застосовані методи, вказується матеріал дослідження.

У першому розділі дисертації "Історико-лінгвістичне освітлення формування категорії приблизності" розглядаються питання, пов'язані з вивченням досліджуваної проблеми з позицій філософії, математики та лінгвістики. Робиться огляд і класифікація теорій, поглядів і напрямків, що існують у цій галузі.

У 60-х роках ХХ ст., після публікації статті американського ученого Лофті А. Заде (Zadeh) під назвою "Fuzzy Sets", у математиці та логіці починається бурхливе вивчення так званої "розмитої кількості" (від англ. fuzziness "розмитість, розпливчастість"). Ця ідея послужила приводом для створення спеціального журналу "Нечіткі множини та системи", проведення конференцій і навіть виникнення нового напрямку в математичній кібернетиці.

Слідом за математиками та кібернетиками вивченням проблеми апроксимації і АП зайнялись лінгвісти, оскільки, як відомо, в мові у процесі мисленнєвих операцій відображаються всі сторони буття і людської діяльності, у тому числі і кількісність, що лежить в основі вивчення мовної категорії приблизності: "Однією із сторін загального буття є цілий комплекс кількісних уявлень, охоплений, тобто розчленований та об'єднаний (інтегрований) математичним мисленням. Разом із кількісним математичним мисленням слід розглядати і кількісну сторону мовного мислення" (І.О. Бодуен де Куртене). Вивчення проблеми приблизності і мовних засобів її вираження є, як нам здається, яскравим підтвердженням ідеї Р.Якобсона, який вважав, що "наш вік характеризується ефективним зближенням лінгвістичної і математичної думки", а мовознавство "служить мостом між точними та гуманітарними науками."

У різних мовах світу існує велика кількість різноманітних способів вираження поняття приблизності: "Неможливість точного найменування - добре нам відомий випадок, який настільки часто зустрічається, що ми звикли до всіх цих почти, что-то вроде, так сказать, a sort of, nearly, pour ainsi dire, ungefдhr, fast і не завжди помічаємо ці "слова приблизності" (С.Л. Сахно).

Під лінгвістичною апроксимацією розуміється "семантичний процес оказіональної модифікації значення слова, у результаті якого має місце часткова актуалізація мовного знака" (І.Л. Шкот).

Аналіз літератури з даної проблеми дає можливість відзначити кілька напрямків залежно від різних теоретичних підходів і від завдань, що стоять перед авторами відповідних досліджень.

I. Якщо виходити з пріоритету традиції, то в першу чергу необхідно відзначити вивчення АП в розділі морфології тієї чи іншої мови і визначення їх статусу як частини мови.

Наприклад, англійські nearly і almost, як правило, вважаються прислівниками міри, ступеня і кількості (В.М. Жигадло, І.П. Іванова, Л.Л. Іофік; В.Л. Каушанська, Р.Л. Ковнер), кількісними прислівниками (Б.С. Хаймович, Б.І. Роговська), які наближаються до часток внаслідок своєї широкої сполучуваності.

Іноді АП розглядають як омоніми. Так, почти і приблизительно включені до розряду означальних кількісних прислівників з відтінком ослаблення (кількості чи інтенсивності дії), а в класі часток віднесені до означально - уточнюючих часток ("Современный русский язык", видання 1952, 1979, 1984 рр.).

Частками їх вважають: у російській мові - А.М. Іванова; в іспанській - С.І. Каноніч; у новогрузинській - М.Д. Пагава; в англійській - Б.А. Ільїш, І.П. Іванова, В.В. Бурлакова, Г.Г. Почепцов. М.Г. Поляков пропонує вважати АП гібридними словами в функції уточнюючих часток. О.Т. Кривоносов для німецького слова fast і йому подібних вводить нетрадиційний клас слів, який він називає інтенсифікаторами.

У французькій мові АП найчастіше розглядають у класі прислівників, але відносять до різних семантичних підкласів цієї частини мови, називаючи кількісними прислівниками (Є.А. Реферовська, А.К. Васильєва; M. Grevisse), прислівниками ступеня (Л.І. Ілія; M. Grevisse, A. Goosse), прислівниками кількості і ступеня (Є.К. Нікольська, Т.Я. Гольденберг), апроксимативними прислівниками (Є.А. Реферовська, А.К. Васильєва).

Згідно з протилежною точкою зору, АП називають видільно-обмежувальними (Б.Д. Нехендзи, В.В. Благовєщенський) чи кількісно-уточнювальними частками (Д.С. Вадюшина). Н.М. Штейнберг відзначає своєрідність environ і quelque, говорячи про те, що їх семантика не укладається в традиційне уявлення про граматичну категорію прислівника. Іноді АП називають інтенсивами, які показують приблизність (В.Г. Гак).

Проте, завдяки досягненням лінгвістики останніх десятиріч у галузі семантики і прагматики, у французькій мові стало можливим розв'язання питання про частиномовний статус АП, зокрема у роботі С.В. Мелішкевича. Ним були розроблені критерії відмежування часток від прислівників, які стосуються основних аспектів лінгвістичного аналізу: 1) формально-морфологічного; 2) категоріально-семантичного; 3) функціонально-синтаксичного; 4) логіко-комунікативного; 5) просодичного.

У результаті такого детального дослідження було виділено й описано 102 частки, які мають 135 значень, серед яких можна зустріти ті АП, що цікавлять нас, у повному складі.

Таким чином, питання про статус АП в системі частин мови французької мови нарешті отримало своє, як нам здається, остаточне вирішення.

Стосовно української мови, переважна більшість учених майже єдині у своїй думці про те, що АП слід вважати частками (М.О. Давиденко; О.К. Безпояско, К.С. Городенська, В.М. Русанівський; К.С. Симонова та ін.).

II. Щодо досліджень "неграматичного" характеру, то ми умовно поділили їх на кілька нерівноцінних у кількісному відношенні груп.

II.1. Перш за все, це дослідження представників зарубіжного мовознавства.

Найбільш вдалу їх класифікацію, на наш погляд, наводить С.Л. Сахно в своїй дисертації "Приблизні номінації сучасної французької мови". Автор відзначив і детально описав різні підходи до вивчення цієї проблеми: 1) логіко-семантичний (Дж. Сейдок); 2) немодальний (Д. Болінджер), що пояснює, чому багато АП розглядались як слова ступеня ознаки (інтенсиви); 3) аргументативний (О. Дюкро), який у деякій мірі обумовив вивчення АП з позиції прагмалінгвістики.

II.2. Оскільки фундаментом для вивчення мовної категорії приблизності стали математичні ідеї і праці, цілком природно, що АП у першу чергу зацікавили лінгвістів, які займаються дослідженням категорії кількості і мовних засобів її вираження (І.В. Вороновська; А.М. Полянський; Л.Д. Чеснокова та інші).

Як будь-яка логіко-мисленнєва категорія, категорія кількості має складну систему кількісних значень, якій відповідає не менш складна система способів їх вираження (Л.Д. Чеснокова). Йдеться, як ми розуміємо, про функціонально-семантичне поле (ФСП) мовних засобів вираження кількості, а АП, як правило, вивчаються їх дослідниками всередині парадигматичного мікрополя невизначеності у складі ФСП кількості в конкретній мові (Л.Г. Акуленко; І.В. Вороновська; В.І. Дмитрук; А.М. Полянський), або у порівняльно-зіставному плані на матеріалі кількох мов (В.В. Акуленко, С.О. Швачко, К.І. Букрєєва та ін.). При цьому основний акцент робиться на вивченні приблизності кількісних вимірювань ("примерно 5") і ступеня подібності одного явища іншому ("приблизительно такой же, как") у російській мові й аналогічних АП в англійській, німецькій, українській, меншою мірою - французькій та іспанській мовах.

II.3. Цю невелику групу робіт, присвячених АП, складають, в основному, статті, які стосуються їх вивчення під різними кутами зору.

Перш за все, це історичні дослідження виникнення і розвитку слів приблизності, наприклад, частки "почти" в російській мові (Р.М. Гриценко), досить малочисельні. Робились також спроби стилістичного вивчення функціонування АП в рамках одного твору - роману Г. Уелса "Людина - невидимка" (А.Ф. Строкова, А.О. Чекірова). Досліджувалися типи текстів, у яких функціонують АП (Н.Ф. Пелевіна, Н.В. Фаміна), робились кроки щодо вивчення функціонально-семантичних аспектів ПН і взаємного впливу цих факторів у процесі мовної комунікації (Т.М. Пристинська, Ю.Є. Сорокін).

II.4. У цю групу ми включили спеціальні дослідження приблизності як мовної категорії і її репрезентантів.

Одну з перших спроб повного й усебічного їх вивчення зробив С.Л. Сахно. Автор вважає, що "дане явище необхідно вивчати як єдине функціонально-семантичне поле, яке об'єднує різноманітні засоби вираження і охоплює широке коло суміжних перехідних мовних фактів", і виділяє близько 150 основних ПН та суміжних з ними явищ французької мови: повнозначні слова (une sorte de...), лексико-синтаксичні конструкції (ce qu'on appelle..., s'il m'est permis de dire), афікси (rougeвtre), службові слова (dans les 10 km). Крім того, приблизність може бути виражена також за допомогою порядку слів ("человек десять") і певної інтонації.

Ще однією спробою розв'язатити цю проблему є дисертація І.Л.Шкота "Апроксиматори в сучасній англійській мові".

Дослідник виділяє кілька семантичних типів апроксимації на рівні тексту і, відповідно, кілька різновидів АП: 1) лімітуючі (ЛА) - sort of, kind of, somewhat, nearly, almost; 2) компаративні (КА) - like, likely, comparatively; 3) ексклюзивні (ЭА) - real, regular, true; 4) аддитивні (АА) - basically, mostly; 5) релятивні (РА) - relatively.

Як видно, мовна категорія приблизності є універсальною категорією, властивою більшості різноструктурних мов. Проте дослідження цієї категорії переважно фрагментарні і, за невеликим виключенням, не дозволяють одержати повного уявлення про функціонування АП хоча б в одній конкретній мові.

Другий розділ присвячено структурному аналізу АП, що відображено в його назві "Структурні особливості апроксиматорів французької мови у зіставленні з українською".

Під структурою розуміється "сукупність ... конструкцій (ланцюжків морфем) і співвідношення між цими сукупностями" (Ю.С. Степанов), яка виявляється у мовленні. У дисертації робиться спроба, використовуючи метод відкреслення (Т.М. Ненадих), скоротити речення з АП до необхідного структурного мінімуму, що дозволяє найкращим чином вивчити морфолого-синтаксичні особливості АП в досліджуваних мовах. Тоді під структурною схемою розуміється той абстрагований зразок, за яким може бути побудована конструкція АП + ядерний компонент (або ядро). Ядро - це головний компонент конструкції, тоді як АП, тобто залежний компонент, іменується ад'юнктом, користуючись термінологією О.Т. Кривоносова.

З метою максимально детального вивчення конструкції АП + ядро вважаємо за доцільне окремо розглянути позиційні і дистрибутивні особливості АП французької та української мов, у зв'язку із чим вводимо різні параметри. Для вивчення позиційних особливостей це: 1) сполучуваність зі структурними одиницями (словом, словосполученням, реченням); 2) позиція АП (препозиція, інтерпозиція, постпозиція); 3) розташування АП щодо ядерного компонента (контактне, дистантне); 4) комунікативний тип речення (розповідне, питальне, окличне).

Як у французькій, так і в українській мовах АП є ад'юнктами всіх структурних одиниць - слів, словосполучень, речень. В обох мовах частотність їх уживання зі словами нижча, ніж з іншими структурними одиницями. На наш погляд, це пояснюється тим, що найчастіше виникає потреба характеризувати приблизно не стільки сам об'єкт, скільки об'єкт у сукупності з його ознаками, властивостями і т.д., а також дії. В разі сполучуваності АП з реченнями приблизно означаються цілі ситуації. Все це свідчить про своєрідність денотативної співвіднесеності досліджуваних АП.

Щодо своїх ядерних компонентів, АП обох мов найчастіше знаходяться в контактній препозиції, яка навіть може призвести у деяких випадках до написання разом, що досягає свого піку у випадку з quasi (приблизно половина прикладів із досліджуваного матеріалу). Будучи інтернаціональним словом, quasi досить часто пишеться разом у багатьох мовах, у тому числі й у досліджуваних, демонструючи здатність до префіксації, тобто до транспозиції в службове слово.

Крім того, у французькій мові досить поширеною є інтерпозиція АП, чого не спостерігається в українській мові. Це пов'язано передусім із аналітизмом французької мови. У ній також відзначено більшу кількість випадків постпозиції порівняно з українською. Це стосується перш за все presque і а peu prиs, які можуть вживатися як в пре-, так і в постпозиції, і особливо environ, що однаково часто зустрічається як в пре-, так і в постпозиції. Постпозиція АП можлива також в українській мові (майже, мовби), але такі випадки поодинокі. Така особливість АП пояснюється, на наш погляд, їх кількісним співвідношенням в обох мовах. В українській мові їх значно більше, ніж у французькій, тому існує вибір для відбиття різноманітних семантичних відтінків значень ядерних компонентів. Навпаки, у французькій мові кількість АП порівняно невелика, тому можна припустити, що мова використовує будь-які можливості, у тому числі і позицію АП в структурі речення, для передачі цих відтінків значень. Саме тут і починається галузь прагматики.

Спільним для обох мов є те, що АП в основному зустрічаються в розповідних реченнях.

Під дистрибуцією розуміється, як правило, сукупність усіх оточень, у яких зустрічається дана одиниця, протиставлених усім тим оточенням, у яких вона не зустрічається.

Як у французькій, так і в українській мовах АП мають широку лексико-граматичну сполучуваність, яку можна представити у вигляді відповідних таблиць 1 і 2 (нумерація таблиць у дисертації та в авторефераті не збігається).

Слід додати, що кожний із досліджуваних АП має свої "центри притягання". Так, 4 із 6 АП французької мови (рresque, а peu prиs, quasi, quasiment) передусім сполучаються з прикметниками, два інших (environ і quelque) - з числівниками. В українській мові 8 із 13 АП "віддають перевагу" сполучуваності з дієсловами (мовби, немов, немовби, немовбито, мало не, ледве не, ледь не, трохи не), один - з прислівниками (майже), 4 інших - з числівниками (близько, приблизно, коло, біля).

Таким чином, АП французької мови в основному схильні приблизно виражати ознаки об'єктів і кількість, АП української мови найчастіше приблизно позначають дії (стани) і кількість.

Найбільш "повноцінними" в структурному відношенні є рresque і а peu prиs у французькій, майже і мовби - в українській. Ці АП показують широкі здатності до лексико-граматичної сполучуваності різних типів, сполучаючись практично з усіма частинами мови, прийменниково-субстантивними групами, підрядними реченнями. Найбільш "бідними" в цьому відношенні можна назвати quelque у французькій мові (сполучуваність з кількісними числівниками), біля і ледве не - в українській (перший сполучається тільки з числівниками, другий - тільки з дієсловами).

Третій розділ має назву "Семантичні особливості апроксиматорів французької мови у зіставленні з українською". У ньому розглядаються питання, пов'язані з вивченням АП як на парадигматичному, так і на синтагматичному рівні. Детальному семантичному аналізу підлягають різні структурні одиниці, які взаємодіють з досліджуваними АП в кожній мові, а також у зіставному плані.

Між досліджуваними АП як у французькій, так і в українській мові виникають певні відношення, тобто "ті відношення, які об'єднують одиниці мови в групи, розряди, категорії... При використанні мови парадигматичні відношення дозволяють вибирати потрібну одиницю, а також утворювати форми і слова за аналогією" (В.І. Кодухов).

Що стосується АП французької мови, аналіз словникових дефініцій показує наявність досить повної етимологічної та семантичної інформації.

Дійсно, встановлені більш чи менш точні дати появи всіх досліджуваних АП в письмових літературних пам'ятниках, а також джерело їх походження, як правило, латинська мова. Крім того, уже на парадигматичному рівні помітні розбіжності в семантиці того чи іншого АП, які полягають у тому, що виражена за їх допомогою приблизність має різну спрямованість.

Таблиця 1 Лексико-граматична сполучуваність АП української мови

ЛЕ АП

А

N

V

Pron

Dйt

Num

D

FI

Prop Sub

N

Gr Prйp

V

Loc v

V imp

Num card

Num ord

G

P

Inf

Майже

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Мовби

+

+

+

+

+

+

+

+

+

-

+

+

+

+

+

Немов

+

+

+

+

-

-

+

+

-

-

+

+

+

-

+

Немовби

+

+

+

+

-

-

-

-

-

-

+

+

-

+

-

Немовбито

-

+

-

+

-

-

+

-

-

-

-

-

-

-

-

Мало не

+

+

+

+

-

-

+

+

-

-

+

+

-

-

-

Близько

-

+

-

-

-

-

-

-

+

+

-

-

-

-

-

Ледь не

-

+

-

+

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Ледве не

-

-

-

+

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Приблизно

+

-

+

+

-

-

-

-

+

-

-

-

-

-

+

Коло

-

+

-

-

-

-

-

-

+

+

-

-

-

-

-

Біля

-

-

-

-

-

-

-

-

+

+

-

-

-

-

-

Трохи не

-

-

+

+

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-



Таблиця 2 Лексико-граматична сполучуваність АП французької мови

ЛЕ АП

Adj

FI

V

Adv

N

Num

Pron

Dйt

Prop sub

A

Av

PI

PII

G

Inf

V

Loc v

V imp

D

D loc

N

Gr prйp

Num card

Num ord

Presque

+

+

-

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Environ

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

+

-

+

+

-

+

-

А peu prиs

+

-

-

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

-

+

+

+

Quasi

+

-

-

+

-

-

-

-

-

+

-

+

-

-

-

-

-

-

Quasiment

+

-

-

+

-

+

+

+

-

+

+

-

+

-

-

+

-

-

Quelque

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

+

-

-

-

-

Так, environ показує різноспрямований характер приблизності та існує у французькій мові тільки на позначення приблизної кількості (найчастіше вираженої числівником, точніше, нумеральним сполученням). Беручи до уваги його етимологію (від лат. in gyrum "який обертається довкола"), цей АП показує різноспрямований характер приблизності:

(1) Il travaillait depuis une heure environ quand Omaata apparut а l'entrйe de la grotte, son corps noir, monumental se dйtachant sur le bleu du ciel (Merle R. L'оle, p. 457).

Presque і а peu prиs мають у своїй основі слово prиs, яке походить від лат. pressum "serrй", що вказує на близькість семантики обох АП. У випадках вираження поняття приблизності за допомогою рresque приблизність носить односпрямований характер, але може бути спрямована як у бік зменшення, так і в бік збільшення від точки відліку, під якою ми розуміємо вихідний компонент без АП.

Аналіз мовного матеріалу показав, що така "різнобічність" односпрямованості залежить від семантичного значення ядерних компонентів, що входять у конструкцію АП + ядро. У цих випадках виникає своєрідна градація приблизності, добре помітна у такому прикладі:

(2) - ...Vous lisez?

- Je ne lis presque rien: quatre ou cinq livres par an. Si vous prйfйrez, je lis presque tout, tout ce qui est valable: сe qui revient au mкme. La littйrature moderne s'embarrasse de problиmes qui m'ennuient ou qui me semblent inexistants (Bazin H. Lиve-toi et marche, p. 34-35).

Цю градацію можна зобразити схематично:

rien presque tout

|_______________|_______________|

Звідси видно, що в сполученні presque rien приблизність спрямована в бік збільшення від точки відліку, тобто вище вихідної межі, а в сполученні рresque tout - навпаки, спрямована в бік зменшення від точки відліку, тобто нижче вихідної межі: "майже нічого" - це більше, ніж просто "нічого", тоді як "майже все" - це менше, ніж "все".

Якщо ядерні компоненти містять у своєму значенні сему межі (і є антонімами), то приблизність буде односпрямованою або в бік зменшення, або в бік збільшення (toujours - jamais; tout - rien; noir - blanc; tous - aucun і т.д.). Якщо ж ядерний компонент не має антонімів, то ознака виявиться не повною мірою, а приблизність буде односпрямованою в бік скорочення його обсягу: рresque rouge; рresque deux heures і т.д.

Аналіз а peu prиs становить великі труднощі, незважаючи на етимологічну близькість з рresque. Тлумачні словники, як правило, обмежуються вказівкою на його здатність виражати приблизність, а його синонімами називають як рresque, так і environ. Це дозволяє вважати а peu prиs АП з синкретичним значенням, що функціонує подібно до двох попередніх, відрізняючись, однак, комунікативно-прагматичною спрямованістю.

Аналіз словникових дефініцій quasi і quasiment вказує на спільність їх етимологічного походження, відрізняючись тільки часом появи в мові.

Характерною особливістю quasi є вираження подібності (comme si, comme), а його синонімами найчастіше називають рresque, pour ainsi dire. За АП quasiment визнається здатність виражати приблизність, а його синонімами вважають рresque, а peu prиs, en quelque sorte.

Стосовно quelque, словники, як правило, як його синоніми подають environ і approximativement. Інших синонімів у цього АП бути не може, враховуючи його сполучуваність тільки з кількісними числівниками:

(3) Plusieurs fois, а quelque cents mиtres du cheval, de courtes ombres de sangliers, d'un talus а l'autre, traversиrent (Mauriac F. Un baiser au lйpreux, p. 153).

Аналіз парадигматичних відношень у системі АП української мови є досить складним через дуже обмежену кількість лексикографічних джерел і невелику кількість наявної інформації.

Труднощі виникають при дослідженні етимології АП української мови. У відповідній літературі недостатньо вказівок на факт першої появи даних слів у письмових літературних пам'ятниках.

Визначення семантичного значення АП на підставі словникових статей також становить певні труднощі.

Майже, подібно рresque, вказує на близькість до точки відліку, але словники відзначають лише близькість у бік зменшення. Мов і похідні мовби, немов, немовби, немовбито використовуються для вираження неповної достовірності, сумніву, непевності і т.п. стосовно висловленого в реченні, що нагадує визначення quasi і quasiment.

Інформації про походження ледве не і мало не у відповідних статтях ми не знаходимо взагалі (є тільки відомості про ледве, що, згідно з визначенням, є складним утворенням з часток le "тільки", d(e) "аби" и va (ve), спорідненої лит. vхs "ледве"). Як синоніми наводяться трохи не, майже, аналогами служать російські "чуть не", "чуть-чуть не", "едва не".

Приблизно пояснюється через відповідний прикметник приблизний і означає: "який майже збігається зі справжнім, наближається до нього; не зовсім точний"; "який потребує подальшого уточнення".

Згідно з визначеннями інших АП, біля вживається з числівниками, виражаючи приблизну кількість, і з'явився у мові в результаті видозміни давньоруського складного прийменника подьлђ, утвореного від сполучника по та іменника *дьля, "довжина".

Семантичне значення близько розвивалося подібно до французького prиs "близько", італійського presso, appresso "близько", які походять від латинського pressus "стиснутий" чи грецького дyчi "близько". Цей АП використовується при називанні міри, часу, числа для позначення приблизної кількості.

АП коло набув такої форми в результаті тривалих історичних перетворень. У його основі лежить лат. circum "навколо" і знахідний відмінок однини від circus "коло". Вживається на позначення приблизної кількості, а також неточного позначення часу.

Приблизно, біля, коло своїми словниковими характеристиками нагадують environ і quelque.

Майже, мало не, трохи не, ледве не є синонімами і служать одній меті - вираженню односпрямованої приблизності. Причому, якщо майже подібно до рresque, залежно від семантики ядерних компонентів, "спрямовує" свою приблизність як у бік зменшення, так і у бік збільшення від точки відліку ("майже білий" - "майже чорний"; "майже всі" - "майже нікого"; "майже завжди" - "майже ніколи" і т.п.), то три інших АП вказують на те, що приблизність спрямована в бік зменшення від точки відліку:

(4) Вона з усією ревністю неофітки заглибилася в церковне життя римського обряду, мало не щодня відвідуючи, здається, єдиний поки що у Москві костел Св. Людовика (Андрухович Ю. Московіада, с. 155).

Як видно з прикладу, приблизність, яка виражається за допомогою мало не, спрямована в бік зменшення від точки відліку: "досить часто, але не кожного дня".

Досить поширеними є випадки вживання кількох АП з подібним значенням в одному контексті, наприклад:

(5) Старий футболіст і трохи не з колиски спортсмен, Зілов мало не зненавидів Катрю за такі думки (Смолич Ю. Вісімнадцятилітні, с. 433).

Швидше за все, в цьому випадку вживання АП обумовлене синтаксично. У будь-якому випадку для максимально детального аналізу АП необхідне також залучення прагматичних факторів комунікації.

Якщо у попередньому розділі в центрі уваги були структурні схеми АП + ядерний компонент, то в цьому розділі розглядається структура їх змісту. Йдеться про семантичну сполучуваність АП, тобто про здатність даного слова синтаксично зв'язуватися з будь-яким словом, у значення якого входить певна семантична ознака.

У французькій мові найбільш "повноцінним" є рresque, семантичний потенціал якого дуже широкий і різноманітний. У цьому смислі він значно випереджає всі інші АП за кількістю найтонших відтінків значень у межах кожної частини мови. А peu prиs, і особливо quasi і quasiment не мають настільки значних можливостей семантичної сполучуваності. При цьому вони, як правило, один одного не дублюють. Що стосується environ і quelque, то їх розбіжності, як нам здається, полягають у стилістичному використанні.

В українській мові така вибірковість щодо "партнера" з семантичної сполучуваності, на нашу думку, виражена менш явно. Найбільш численні в кількісному відношенні АП майже, мовби і немов демонструють здатність приєднуватися в основному до ядерних компонентів приблизно однакових значень. Те саме можна сказати про ті АП, семантичний потенціал яких обмежений кількісною сферою, представленою числівниками (біля, приблизно, коло). Ці АП зустрічаються, як правило, в однакових чи подібних контекстах. Як приклади, можна навести дані про семантичну сполучуваність АП французької та української мов з дієсловами (таблиці 3 і 4).

Вище сказане дозволяє висловити припущення про те, що розбіжності між семантично подібними АП у досліджуваних мовах містяться в межах прагматики.

Окрім усього іншого, слід зауважити, що і у французькій, і в українській мовах значення ядерних компонентів вказує на "світ людини". Їх уживання обмежене "опанованою і освоюваною частиною Всесвіту, плодами людських рук і думок, програмами життя і перебудови світу" і, без сумніву, самою людиною "в її статичному і динамічному аспекті" (Н.Д. Арутюнова).



ВИСНОВКИ

1. Невід'ємною властивістю людського мислення є приблизне, неточне відображення об'єктів і ситуацій навколишньої дійсності, що знаходить своє вираження в різних галузях науки, у тому числі й у лінгвістиці.

2. Мовна категорія приблизності є універсальною категорією, властивою великій кількості різноструктурних мов. Це полягає в наявності загального плану змісту. У плані висловлення, а також функціонування, спостерігається багато розбіжностей, причому не тільки між різними мовними групами, але й у межах однієї й тієї самої мовної групи. Мовні засоби вираження мовної категорії приблизності одержали назву АП.

3. Що стосується досліджуваних мов, якісний і кількісний склад АП в них відрізняється. Якщо у французькій мові слів, які нас цікавлять, всього 6, то їх аналогів в українській мові удвічі більше, якщо розглядати не тільки вихідні форми, наприклад, мовби і ледве не, але і їх похідні немов, немовби, немовбито, а також ледь не. Таке кількісне співвідношення впливає на частотність вживання. Так, на 5768 сторінок художнього тексту в українській мові зустрілось 1789 випадків уживання АП, що в середньому складає 1 АП на 3,22 сторінки. У французькій мові на 5773 сторінках художнього тексту зустрілось 540 АП, що становить в середньому 1 АП на 10,69 сторінок.

4. І у французькій, і в українській мовах АП мають своєрідну денотативну співвіднесеність, приблизно характеризуючи об'єкт у сукупності з його ознаками, властивостями тощо, або цілі ситуації. Це означає, що в структурному відношенні АП у більшості випадків є ад'юнктами словосполучень і речень.

Таблиця 3 Семантична сполучуваність АП французької мови з дієсловами

Семант.групи АП

мова

рух, діяльність

сприйняття

періоди буття

почуття і емоції

конкр. зачення

володіння, приналежність

граничність

очікування

кількість

с т а н

мова

просодич. особ.

переміщ. у просторі

активна фізич. дія

вплив

дія щодо іншої особи

зір

слух

думка

віддчуття і сприйняття

власне стан

зміна стану

моральний

фізичний

майже

+

+

+

+

+

-

+

-

+

+

-

+

+

-

+

-

-

-

-

+

+

мовби

+

+

+

+

+

-

+

+

+

+

-

+

+

+

+

+

-

+

+

-

-

немов

+

-

-

+

-

+

+

+

+

-

-

-

-

-

-

+

+

-

-

-

-

немовби

+

-

+

-

-

-

+

+

+

-

+

+

-

-

-

-

-

-

-

-

-

немовбито

-

-

-

+

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

мало не

+

+

+

+

-

-

-

-

-

-

-

+

-

-

-

-

-

-

-

-

-

ледве не

-

-

-

+

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

ледь не

-

-

-

+

-

-

-

-

+

-

-

+

-

-

-

-

-

-

-

-

-

трохи не

-

-

-

+

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Таблиця 4 Семантична сполучуваність АП французької мови з дієсловами

Семант. групи АП

дієслова мовлення

схожість, подібність

кількість

час

дієсова мислення

конкр. значення

норма і/або привед. до норми

граничність

відчуття, сприйняття

почуття, емоції

рух, діяльність

мова

просодич.особ-сті

переміщ. у просторі

активна фізич. дія

вплив

різні заняття

presque

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

a peu prиs

+

-

-

-

-

+

+

+

-

-

-

-

-

-

-

quasiment

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

+

-

-

Размещено на http://www.allbest.ru/

4. І у французькій, і в українській мовах АП мають своєрідну денотативну співвіднесеність, приблизно характеризуючи об'єкт у сукупності з його ознаками, властивостями тощо, або цілі ситуації. Це означає, що в структурному відношенні АП у більшості випадків є ад'юнктами словосполучень і речень.

5. Для обох мов характерно також те, що всі АП "віддають перевагу" контактній препозиції щодо свого ядерного компонента. У французькій мові все ж таки досить частотні випадки інтерпозиції і постпозиції АП, що пояснюється, як ми вважаємо, невеликою кількістю АП в цій мові і пошуком будь-яких можливостей для передачі різноманітних відтінків значень конструкції АП + ядерний компонент.

6. Істотні відмінності у досліджуваних мовах містяться в аспекті лексико-граматичної сполучуваності АП. Так, французька мова "віддає перевагу" сполучуваності АП з прикметниками і з числівниками. Отже, для неї важливіше приблизне визначення якостей і властивостей. Українській мові більш притаманне прагнення виразити приблизно дії (дієслова), ознаки дій (прислівники) і кількість (числівники).

7. Що стосується семантичної сполучуваності, то в обох мовах кожний з АП парадигматичного ряду вибирає своїх "партнерів". Однак у французькій мові розбіжності навіть між подібними за значенням АП більш глибокі, ніж в українській мові.

8. Нарешті, і у французькій, і в українській мовах ядерними компонентами є лексичні одиниці, у семантиці яких тим або іншим чином міститься вказівка на присутність людини і всього, що з нею пов'язано. Тому можна з повною упевненістю говорити про антропоцентричну спрямованість висловлювань з АП, тобто про оцінний характер приблизного іменування в обох досліджуваних мовах, які, як відомо, є різноструктурними, і, як наслідок, говорити про універсальність цього лінгвістичного явища.



ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ

1) Особенности употребления частицы ПОЧТИ, уточняющей качественные характеристики объектов // Неполнозначные слова как средства оформления в синтаксисе. Межвузовский сборник научных трудов. - Ставрополь: СГПИ, 1988. - С. 128-134.

2) Семантические особенности выражения приблизительного количества во французском языке // Семантика и прагматика французского предложения: Межв. сб. науч. тр. - Пятигорск: Пятигор. пед. ин-т ин. яз., 1988. - С. 23-35.

3) Об одном аспекте выражения приблизительности во французском языке // Функционально-семантические характеристики предложения в современном французском языке. Сборник научных трудов. - Пятигорск: ПГПИИЯ, 1993. - С. 70-80.

4) Прагматика приблизительных номинаций // Семантика и сочетаемость компонентов грамматических конструкций. Межвуз. сб. науч. тр. - Ростов-на-Дону: РГПУ, 1995. - С. 14-22.

5) Аппроксиматоры в современном французском языке // Вестник Приазовского государственного технического университета, 1998. - Мариуполь, 1998. - С. 121-124.

6) Об истоках изучения категории приблизительности в языке // Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції "Україна - Греція: історична спадщина і перспективи співробітництва (м. Маріуполь, 27-29 травня 1999 року)". - 2 том. - Маріуполь, 1999. - С. 43-45.

7) К вопросу о типологии семантического значения аппроксиматоров // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. праць. - Випуск 2/ Ред. кол.: В.Д.Каліущенко (відп. ред.) та ін. - Донецьк: ДонДУ, 1999. - С. 91-95.

8) Проблема изучения аппроксиматоров во французском и украинском языкознании // Вісник Донецького університету, серія Б: Гуманітарні науки. - Донецьк: ДонГУ, 2000. - Вип. 2. - С. 34-42.

9) Семантические особенности свободных словосочетаний с уточняющими частицами presque и environ в современном французском языке // Современные проблемы романистики: Функциональная семантика: Тез. V Всесоюзн. конф. по романск. языкознанию. - Калинин, 1986. - Т. III. - С. 60-61.

10) Некоторые закономерности функционирования приблизительных номинаций во французском языке // Единство системного и функционального анализа языковых единиц (из опыта изучения и преподавания иностранных языков). Тезисы докладов. - Белгород, 1988. - С. 128-129.

11) Приблизительное количество в текстах различных языковых стилей // Тезисы региональной конференции "Методические и лингвистические основы преподавания иностранных языков в неязыковых вузах". - Донецк: ДонГУ, 1991. - С. 114-116.

12) Приблизительность как вид языковой оценки // Іноземна філологія на межі тисячоліть: тези доповідей міжнародної наукової конференції, присвяченій 70-річчю факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. 25-26 квітня 2000 р. - Константа, 2000. - С. 203-204.



АНОТАЦІЇ

Морєва Г.Г. Структурно-семантичний аналіз апроксиматорів сучасної французької мови (у зіставленні з українською). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне мовознавство. - Донецький національний університет, Донецьк, 2000.

Реферована робота присвячена важливому і недостатньо дослідженому виду номінації, а саме приблизному, неточному визначенню предметів та явищ навколишньої дійсності в процесі мовленнєвої діяльності. Мовні засоби, за допомогою яких поняття приблизності може бути реалізовано, отримали в лінгвістиці назву апроксиматорів (АП).

Предметом дослідження служить порівняно невелика у кількісному відношенні група АП французької мови presque, environ, а peu prиs, quasi, quasiment, quelque у зіставленні з їх українськими аналогами майже, мовби, немов, немовби, немовбито, приблизно, біля, близько, коло, мало не, ледве не, ледь не, трохи не. У центрі уваги знаходяться структурний і семантичний аспекти функціонування АП у досліджуваних мовах.

Розглянуті питання, пов'язані з вивченням категорії приблизності у філософії, математиці, лінгвістиці. Зроблено огляд і класифікацію теорій, поглядів і напрямків у цих галузях науки.

У плані дослідження структури описано позиційні та дистрибутивні особливості АП французької мови у зіставленні з українською, а також частотність вжив...