Комплімент в мовленнєвій поведінці представників англомовних (британської та американської) культур

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

Індекс УДК 81'42. + 81'23.

10.02.04 - германські мови

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Комплімент в мовленнєвій поведінці представників англомовних

(британської та американської) культур

Міщенко Вікторія Яківна

Харків - 2000

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти України.

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент Тарасова Олена Владиславівна, завідувач кафедри англійської філології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Мізецька Віра Ярославівна, завідувач кафедри іноземних мов Одеської державної юридичної академії;

кандидат філологічних наук, професор Андреєва Ольга Петрівна, завідувач кафедри іноземних мов Харківського інституту мистецтв ім. І.П. Котляревського.

Провідна установа:

Запорізький державний університет Міносвіти України /кафедра теорії англійської мови/, м. Запоріжжя.

Захист відбудеться " 21 " лютого 2000 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.16 в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міносвіти України за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 7-75.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, пл. Свободи, 4)

Автореферат розісланий 21 січня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізовної вченої ради Л.В. Солощук

Анотації

Міщенко В.Я. Комплімент в мовленнєвій поведінці представників англомовних (британської та американської) культур. - Рукопис.

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна. - Харків, 1999.

В дисертації комплімент розглядається як особливий вид мовленнєвих вчинків у поведінці носіїв британського та американського варіантів англійської мови. Опис здійснюється з позицій діяльносного підходу, в рамках діади "ціль - засіб". Поняттєвий апарат дослідження інтегрує положення теорії мовленнєвих актів, теорії мовленнєвої діяльності і концепції ввічливості. Це дозволяє інтерпретувати компліментарне висловлювання як мовний засіб досягнення якісно різних (мовленнєвих і немовленнєвих) комунікативних цілей, тобто як мовну реалізацію мовленнєвої дії, що являє собою складну єдність іллокутивного акту, перлокутивного акту і соціальної дії.

Виявляються іллокутивні цілі компліменту, критерії його щирості, відмінності компліменту від схожих іллокутивних актів, ознаки прямих і непрямих, суто непрямих та імпліцитних іллокутивних актів компліменту. Визначається механізм, що лежить в основі перлокутивного акту компліменту, фактори, від яких залежить його успішність. Виділяються класи й типи компліментів - соціальних дій. Аналізуються їх структурно-семантичні, прагматичні та етнокультурні особливості.

Ключові слова: комплімент, мовленнєвий вчинок, іллокутивний акт, перлокутивний акт, соціальна дія, інтенційний стан.

Мищенко В.Я. Комплимент в речевом поведении представителей англоязычных (британской и американской) культур. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина. - Харьков, 1999.

Диссертация посвящена изучению комплимента как единицы речевого поведения носителей британского и американского вариантов английского языка. Описание осуществляется с позиций деятельностного подхода, в рамках диады "цель - средство". В комплименте, рассматриваемом как речевой поступок, выделяются три основных аспекта: речевое действие, психологическое взаимодействие и способ языковой реализации речевого действия. Модель речевого действия интегрирует в себе положения теории речевых актов, теории речевой деятельности и концепции вежливости. Комплиментарное высказывание понимается как языковое средство достижения качественно различных (речевых и неречевых) коммуникативных целей, как реализация речевого действия, представляющего собой сложное единство иллокутивного акта, перлокутивного акта и социального действия.

Иллокутивные цели комплимента состоят в том, чтобы (1) выразить позитивное интенциональное состояние говорящего, репрезентативное содержание которого составляет эксплицитное или имплицитное позитивное оценочное суждение; (2) выразить намерение / стремление / желание говорящего доставить удовольствие адресату; (3) выразить позитивное отношение говорящего к адресату. Иллокутивный акт комплимента относится к классу экспрессивов. Особенностями, отличающими его от сходных с ним другими видами экспрессивов (в частности похвалы, одобрения, восхищения), являются следующие: (1) дополнительные иллокутивные цели "выразить намерение / стремление / желание говорящего доставить удовольствие адресату" и "выразить позитивное отношение говорящего к адресату"; (2) компонент иллокутивной силы "непосредственная связь объекта положительной оценки, составляющей пропозициональное содержание высказывания, с адресатом"; (3) более широкий спектр выражаемых интенциональных состояний говорящего (не только одобрение и восхищение, но также уважение, симпатия, любовь, привязанность, наслаждение, удовольствие и др.). По способу языковой реализации иллокутивные акты комплимента подразделяются на прямые и непрямые. К прямым относятся иллокутивные акты комплимента, в которых оценочное суждение, составляющее их пропозициональное содержание, выражено эксплицитно посредством конвенционализированных формул. Среди непрямых выделяются косвенные и имплицитные иллокутивные акты комплимента. Иллокутивный акт комплимента считается неискренним тогда, когда хотя бы одно из выраженных интенциональных состояний не соответствует действительному, а также тогда, когда положительное оценочное суждение, составляющее пропозициональное содержание, не соответствует реальной оценке.

Перлокутивная цель комплимента состоит в том, чтобы вызвать у адресата положительную эмоциональную реакцию, доставить ему удовольствие. Воздействие, оказываемое на адресата комплимента, основано на удовлетворении жизненно важной его потребности быть признанным и оцененным по достоинству окружающими. Качество перлокутивного эффекта, а соответственно и успешность перлокутивного акта, обусловлены такими аспектами иллокутивного акта комплимента, как объект положительной оценки, социально-ролевые статусы коммуникантов и характер взаимоотношений между ними, обстоятельства при которых осуществляется иллоккутивный акт комплимента. Перлокутивные акты комплимента могут быть не только интенциональными (преднамеренными), но и неинтенциональными. Неинтенциональные перлокутивные акты комплимента имеют место в ситуациях, когда положительная реакция адресата, вызванная высказыванием, не входила в цели говорящего.

Комплименты - социальные действия подразделяются на два основных класса: этикетные и инструментальные. Классификационным критерием выступает характер социальной цели комплимента. Общая социальная цель всех этикетных комплиментов состоит в поддержании неантагонистических отношений между коммуникантами, тогда как инвариантной целью инструментальных комплиментов является изменение поведения партнера по общению.

В речевом поведении британцев и американцев такой вид речевых поступков, как комплимент, имеет следующие структурно-семантические и прагматические особенности. Преобладающими являются так называемые "несамостоятельные" комплименты - социальные действия, то есть такие социальные действия, для реализации которых иллокутивный акт комплимента осуществляется в сочетании с иллокутивными актами других видов. В большинстве случаев комплименты - социальные действия реализуются посредством одного иллокутивного акта комплимента. Среднее же значение данного показателя равно 1,4. Иллокуция комплимента чаще выражается прямо. Существуют определенные корреляции между социальной целью и языковой формой прямого иллокутивного акта комплимента. Виды непрямых иллокутивных актов комплимента представлены неравномерно. Имплицитные существенно превосходят по численности косвенные. Этнокультурные особенности комплимента как единицы речевого поведения англоговорящих коммуникантов состоят в том, что представители британской и американской культур чаще, чем представители русскоязычной культуры, говорят (а) неискренние комплименты; (б) этикетные комплименты и комплименты промежуточных типов. Основными факторами, обусловливающими национально-культурные различия в употреблении комплимента, являются: (а) нетождественность иерархических систем ценностей, (б) различная степень стабильности социальных структур и систем ценностей в сопоставляемых лингвокультурах.

Ключевые слова: комплимент, речевой поступок, иллокутивный акт, перлокутивный акт, социальное действие, интенциональное состояние.

Mischenko V. Ya. Compliment in the speech behaviour of British and American speakers of English. - Manuscript.

Dissertation for the Candidate of Philology degree, speciality 10.02.04 - Germanic languages.- Kharkiv National University named after V. N. Karazin. - Kharkiv, 1999.

The dissertation examines complimenting as a variety of speech behaviour of representatives of British and American cultures. The analysis is accomplished within the framework of the activity-based approach to language and speech with its emphasis on such categories as "purpose" and "means". The methodological basis of the research integrates the theories of speech acts, speech activity and politeness. Complimentary utterances are treated as means of achieving qualitatively different communicative purposes, as language realizations of speech actions combining an illocutionary act, a perlocutionary act and a social action.

The main issues of the analysis are the illocutionary purposes of compliment, the difference between compliment and similar illocutionary acts, indirect and implicit compliments, mechanisms on which the perlocutionary act of compliment is based and factors determining its efficiency, classes and types of compliments - social actions as well as their stuctural, semantic, pragmatic and ethno-cultural features.

Key words: compliment, speech behaviour, illocutionary act, perlocutionary act, social action, intentional state.

Загальна характеристика роботи

Характерна риса сучасного мовознавства - прагнення до пізнання складної природи людського спілкування, в якому мова, втілена в мовленні, є важливим засобом соціальної взаємодії, що дозволяє людям впливати на розумову та практичну діяльність один одного.

Успішне вивчення мовлення як однієї з форм соціальної поведінки, виявлення загальних закономірностей комунікативного процесу є неможливим без глибокого комплексного аналізу окремих мовленнєвих явищ у всій повноті їхніх числених аспектів (мовного, соціально-психологічного, когнітивного, етнокультурного тощо).

Дане дисертаційне дослідження присвячене вивченню компліменту в мовленнєвій поведінці носіїв британського та американського варіантів англійської мови. Робота виконана в рамках діяльносного підходу до мови.

Актуальність даного дисертаційного дослідження обумовлена загальною орієнтацією сучасної лінгвістики на вивчення мовлення як динамічного процесу, зростаючим у всьому світі інтересом до теоретичних і прикладних проблем діяльносного підходу до мови, а також стрімким поширенням міжмовних та міжкультурних контактів, в зв'язку з чим більшої значимості набувають питання співвідношення мови та культури, національно-культурної специфіки мовленнєвої поведінки. Актуальність даного дослідження, крім того, визначається недостатньою вивченістю такої складної, неоднозначної і разом з тим вельми поширеної в людському спілкуванні комунікативної одиниці, як комплімент.

Основна мета дослідження полягає у виявленні та теоретичному обгрунтуванні структурно-семантичних, прагматичних та етнокультурних особливостей компліменту як одиниці мовленнєвої поведінки британців і американців. комплімент мова британський комунікативний

Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань:

-розробка поняттєвого апарату, що інтегрує теорію мовленнєвих актів, теорію мовленнєвої діяльності та концепцію ввічливості;

-визначення основних характеристик іллокутивного акту компліменту;

-опис комліменту як перлокутивного акту;

-розробка класифікації комліментів - соціальних дій;

-якісний і кількісний аналіз структурно-семантичних, прагматичних та етнокультурних особливостей різних класів і типів компліментів - соціальних дій;

-виявлення етноспецифічних рис компліменту в мовленнєвій поведінці представників англомовних (британської і американської) культур, а також факторів, що їх обумовлюють.

Матеріал дослідження складається з 610 фрагментів діалогічних текстів творів сучасних (друга половина ХХ століття) британських та американських авторів, що містять 826 висловлювань з іллокутивною силою компліменту. Для зіставного вивчення етнокультурних особливостей компліменту як мовленнєвого вчинку було використано твори російськомовних авторів (350 фрагментів). Загальний корпус прикладів обсягом 960 одиниць одержано методом суцільної вибірки. Звернення до художньої літератури зумовлено характером дослідження, яке вимагає проникнення у внутрішній світ емоцій, інтенцій, цілей, мотивів, що детермінують поведінку мовця.

Методи дослідження. Теоретичною базою дослідження є діяльносний - підхід до аналізу мовленнєвих явищ, положення про детермінованість мовленнєвої поведінки соціально-психологічними та етнокультурними факторами, інструментальні концепції мови. Авторська трактовка компліменту як мовленнєвого вчинку сформувалась під впливом праць Т.Г. Винокур, І.О. Зимньої, О.О. Леонтьєва, О.М. Леонтьєва, О.Г. Почепцова, Дж. Р. Серля, П.Ф. Стросона, Є.Ф. Тарасова. Методика дослідження, що зумовлена різноманітністю розглянутих проблем, включає текстовий пошук, мовленнєве моделювання, елементи кількісно-якісного аналізу. В роботі також застосовуються методи семантичної та прагматичної інтерпретації дискурсу, контекстуально-ситуативний, інтенційний та актомовленнєвий аналіз.

Наукова новизна дисертаційної роботи визначається тим, що в ній вперше здійснено спробу комплексного дослідження компліменту на базі діяльносного підходу, коли компліментарне висловлювання розглядається як особливий вид мовленнєвих вчинків, засіб досягнення якісно різних комунікативних (іллокутивних, перлокутивних, соціальних) цілей. Вперше розроблено класифікацію компліментів - соціальних дій, описано їхні структурно-семантичні і прагматичні особливості. Вперше у вітчизняній лінгвістиці поставлено проблему етнокультурної своєрідності компліменту, виявлено фактори, що зумовлюють деякі його етноспецифічні риси в аспекті семантики і прагматики.

Особистий внесок дисертанта полягає в розробці власної моделі мовленнєвої дії, що інтегрує основні положення теорії мовленнєвих актів, теорії мовленнєвої діяльності та концепції ввічливості; в уточненні особливостей компліменту як іллокутивного акту, у виявленні ознак, що відрізняють його від схожих іллокутивних актів, в описі різних видів непрямих іллокутивних актів компліменту, у виділенні класів і типів комліментів - соціальних дій та описі їх структурно-семантичних, прагматичних та етнокультурних властивостей.

Основні положення, що виносяться на захист:

1.Комплімент, розглянутий як одиниця мовленнєвої поведінки, є особливим видом мовленнєвих вчинків. Поняття мовленнєвого вчинку поєднує в собі такі категорії, як мовленнєва дія, соціально-психологічна взаємодія і спосіб мовної реалізації мовленнєвої дії.

Мовленнєва дія, в силу її спрямованості на якісно різні (мовленнєві і немовленнєві) комунікативні цілі, являє собою складну єдність іллокутивного акту, перлокутивного акту і соціальної дії. Іллокутивний акт є вираженням повністю відкритих намірів мовця, що має розпізнати адресат. Суть перлокутивного акту полягає у запланованій зміні психічного стану адресата. Соціальна дія в нашому розумінні - це цілеспрямований процес управління поведінкою адресата.

Спосіб реалізації мовленнєвої дії визначається як закономірностями вживання мови в мовленні, так і позамовними факторами - соціально-психологічними особливостями (колективними та індивідуальними) учасників взаємодії.

2.Комплімент як іллокутивний акт належить до класу експресивів (по Серлю) та має такі властивості.

Іллокутивні цілі компліменту полягають у тому, щоб виразити (1) інтенційний стан мовця, репрезентативний зміст якого складає позитивна оцінка, експліцитно чи імпліцитно виражена в пропозиційному змісті висловлювання; (2) намір / прагнення / бажання мовця доставити задоволення адресату; (3) позитивне ставлення мовця до адресата.

Ознаками, що відрізняють комплімент від схожих з ним інших видів експресивів (зокрема, похвали, схвалення, захоплення), є: (1) додаткові іллокутивні цілі; (2) компонент іллокутивної сили "безпосердній зв'язок об'єкта позитивної оцінки, що складає пропозиційний зміст висловлювання, з адресатом", (3) ширший спектр інтенційних станів мовця (не тільки схвалення і захоплення, але також повага, симпатія, любов, прихильність, уподобання, насолода, задоволення тощо).

За способом реалізації іллокутивні акти компліменту поділяються на прямі і непрямі. До прямих належать компліменти, в яких оцінне судження, що складає їх пропозиційний зміст, виражено експліцитно за допомогою конвенціоналізованих формул. Серед непрямих виділяються суто непрямі (косвенные) та імпліцитні іллокутивні акти компліменту. До суто непрямих належать компліменти, що реалізуються через висловлювання, в яких і об'єкт позитивної оцінки, і оцінний предикат виражені експліцитно, але при цьому (а) висловлювання має форму питального речення, (б) оцінне судженя не вичерпує пропозиційного змісту висловлювання. До імпліцитних належать: (а) іллокутивні акти компліменту, пропозиційний зміст яких імпліцитно виражає хоча б одну з складових позитивно-оцінного судження (об'єкт позитивної оцінки або оцінний предикат) чи оцінне судження як таке; (б) висловлювання, в яких зв'язок між об'єктом оцінки та оцінним предикатом не є предикативним; (в) висловлювання, в яких об'єкт позитивної оцінки відноситься не (або не тільки) до "безпосереднього", але й до "побічного" адресата; (г) висловлювання, в яких мовець не є автором позитивно-оцінного судження, що складає пропозиційний зміст.

Іллокутивні акти компліменту можуть бути щирими й нещирими. Нещирим комплімент вважається у тих випадках, коли хоча б один з виражених інтенційних станів не відповідає дійсному, а також коли позитивно-оцінне судження, що складає пропозиційний зміст, не відповідає реальній оцінці.

3. Комплімент як перлокутивний акт націлений на те, щоб викликати у адресата позитивну емоційну реакцію, зробити йому приємне. В основі перлокутивного акту компліменту - задоволення життєво важливої потреби адресата бути визнаним і високо оціненим тими, хто його оточуює. Перлокутивні акти компліменту можуть бути успішними чи неуспішними, навмисними чи ненавмисними.

Найбільш суттєвими факторами, що впливають на якість перлокутивного ефекту, а відповідно й на успішність перлокутивного акту, є об'єкт позитивної оцінки, соціально-рольові статуси комунікантів і характер взаємовідносин між ними, обставини, за яких реалізується мовленнєва дія.

Ненавмисні перлокутивні акти компліменту мають місце в ситуаціях, коли позитивна реакція адресата, викликана висловлюванням, не входила до цілей мовця.

4. Компліменти - соціальні дії підрозділяються на два основних класа: етикетні та інструментальні. Класифікаційним критерієм виступає характер соціальної цілі.

Етикетні компліменти підпорядковані спільній соціальній меті - підтриманню неантагоністичних відносин між комунікантами, найважливішою умовою чого є дотримання правил поведінки, приписуваних етикетом. Головною ознакою, що лежить в основі категоризації етикетних компліментів, виступає їх стійка закріпленість за певними видами стандартних ситуацій.

Мета інструментальних компліментів полягає у зміні поведінки партнера по спілкуванню. Конкретний зміст мети є критерієм виділення основних типів інструментальних компліментів.

5. Компліменту як виду мовленнєвих вчинків у мовленнєвій поведінці британців і американців в цілому притаманні такі структурно-семантичні та прагматичні особливості: переважають одиниці, (а) які являють собою так звані "несамостійні" компліменти - соціальні дії (54,9%), (б) які реалізуються за допомогою одного іллокутивного акту компліменту (74,1%), (в) в яких іллокуція компліменту виражена прямо (75,7%); серед непрямих іллокутивних актів компліменту імпліцитні значно перевершують за чисельністю суто непрямі (91,5% та 8,5% відповідно).

6. Існують відмінності у способах реалізації етикетних та інструментальних компліментів - соціальних дій: в класі етикетних переважають "самостійні" компліменти - соціальні дії (58,6%), в класі інструментальних - "несамостійні" (59,5%); перші рідше, ніж останні, здійснюються через непрямі іллокутивні акти компліменту (пор.: 13% і 27%); етикетні компліменти характеризуються більш жорстким закріпленням певного виду об'єктів вираженого інтенційного стану за кожним з типів і, внаслідок цьго, більш обмеженим набором формул, що прямо виражають іллокуцію компліменту.

7. Етнокультурні особливості компліменту як одиниці мовленнєвої поведінки англомовних комунікантів полягають у тому, що представники британської та американської культур частіше, ніж представники російськомовної культури, говорять (а) нещирі компліменти; (б) етикетні компліменти і компліменти проміжних типів.

Основними факторами, що зумовлюють національно-культурні відмінності у вживанні компліменту, є (а) нетотожність ієрархічних систем цінностей; (б) різна ступінь стабільності соціальних структур і систем цінностей у лінгвокультурах, що порівнюються.

Теоретична значимість роботи. Комплексна характеристика компліменту як складної єдності іллокутивного акту, перлокутивного акту і соціальної дії, визначення ознак іллокутивної сили компліменту, опис способів реалізації непрямих іллокутивних актів компліменту, класифікація компліментів - соціальних дій є певним внеском у розвиток лінгвопрагматики, теорії мовленнєвої діяльності, теорії дискурсу, риторики. Теоретична значимість дисертації полягає також в одержанні нових знань про етнокультурні особливості компліменту як одиниці мовленнєвої поведінки носіїв різних (англійської та російської) мов, які поглиблюють уявлення про співвідношення мови та культури і сприяють вирішенню проблем міжкультурного спілкування.

Практична цінність роботи. Теоретичні положення дисертації та її конкретні результати можуть знайти застосування у курсі теоретичної граматики англійської мови (розділ "теорія мовленнєвих актів"), в спецкурсах з теорії мовленнєвого впливу, англомовного етикету, етики міжкультурного спілкування; вони можуть бути використані у навчанні діалогічному мовленню на практичних заняттях з англійської мови, а також при виконанні дипломних та курсових робіт.

Наукова достовірність і об'єктивність роботи визначається тим, що за основний методологічний принцип було прийнято комунікативно-функціональний підхід до проблем мови й мовлення, опорою на цілісну теоретичну концепцію, що дозволяє коректно описувати та вірогідно інтерпретувати комунікативні та культурні явища.

Апробація роботи. Результати дослідження обговорювались на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (1993-1999 р.р.), на міжнародній лінгво-методичній конференції English Language Teaching (ELT) in Ukraine: Past-Imperfect, Present Indefinite, Future-? /організатори: Міністерство освіти України, Львівський держ. ун-т, Міжнародний фонд "Відродження", Британська рада, IATEFL/ (Львів, 1995), в ході Других міжнародних психологічних читань "Актуальні проблеми сучасної психології" /організатори: Академія педагогічних наук України, Харківський держ. ун-т, Міністерство внутрішніх справ України, Харківський ун-т внутрішніх справ/ (Харків, 1995), на восьмій міжнародній конференції "Мова і культура" /організатори: Інститут міжнародних відносин Київського ун-ту, Фонд гуманітарного розвитку "Collegium"/ (Київ, 1999).

Результати дисертаційної роботи відображені у 8 публікаціях.

Дисертація складається із вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, списку ілюстративного матеріалу, додатку.

Загальний обсяг дисертації - 192 сторінки; список використаних джерел містить 263 найменування, в списку ілюстративного матеріалу - 49 позицій. Обсяг додатку - 9 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовано вибір теми дослідження, його актуальність, сформульовано мету та завдання дисертації, визначено матеріал та методи дослідження, його теоретичну значимість та практичну цінність, подано перелік положень, що виносяться на захист.

У першому розділі "Діяльносний підхід до вивчення компліменту" здійснюється огляд основних напрямків в сучасних дослідженнях компліменту в англійській мові; обгрунтовуються переваги діяльносного підходу до вивчення комліменту, викладаються найбільш важливі для даної роботи положення теорії мовленнєвих актів і теорії мовленнєвої діяльності; визначається поняттєвий апарат дослідження.

Аналіз праць вітчизняних та зарубіжних мовознавців, присвячених дослідженню компліменту в англійській мові, показав, що раніше предметом вивчення були такі його аспекти: структурно-семантичні особливості компліменту як виду іллокутивних актів /Н. Вулфсон, Дж. Мейнз, Л.О. Кокойло/; функціонування компліменту як соціальної стратегії /Н. Вулфсон, Дж. Мейнз/; соціопрагматична та етнокультурна варіативність вживання компліменту /Б. Левандовська - Томащик, Р.К. Герберт, М. Корделла, Н. Вулфсон, Дж. Мейнз/; комплімент як відображення американських культурних цінностей /Дж. Мейнз/; реакція на комплімент /А. Померанц, Р.К. Герберт Б. Левандовська - Томащик/; лексико-граматичні моделі різних типів компліменту як оцінного висловлювання /Л.О. Кокойло/.

Стає очевидним, що лінгвісти, прагнучи дослідити комплімент в широкому позамовному контексті, розглядають його переважно в системі "зовнішніх" координат (термін Слама-Казаку), тобто на макропрагматичному рівні, беручи до уваги соціокультурні характеристики спілкування. Фактори ж особистого порядку: потреби, мотиви, цілі, емоції комунікантів, які належать до області мікропрагматики компліментарних висловлювань, - залишались поза увагою дослідників.

Ця обставина визначила мету й завдання даного дослідження, центральну проблему якого в найбільш загальному вигляді можна сформулювати як розгляд компліменту через призму категорій "ціль-засіб".

Дослідження коммпліменту як засобу досягнення певних цілей передбачає діяльносний підхід до вивчення цього явища, оскільки визнання цільової детермінованості мовленнєвої діяльності є основоположним принципом цього підходу.

Домінуючими теоріями в рамках діяльностного підходу є теорія мовленнєвих актів /Дж. Остін, Дж. Серль, П. Стросон, О.Г. Почепцов та інші/ і теорія мовленнєвої діяльності /О.О. Леонтьєв, Є.Ф. Тарасов, Ю.О. Сорокін, В. Хартунг, Б. Техтмайєр та інші/. Хоча вони базуються на різних постулатах й належать до різних лінгвістичних шкіл, дослідники /Т.Г. Винокур, В.І. Карабан/ вважають їх взаємно доповнюючими й логічно сумісними і визнають за можливе та необхідне їх взаємодію та інтеграцію.

Основними поняттями, використаними в дисертаційному дослідженні, виступають: мовленнєва поведінка, мовленнєвий вчинок, мовленнєва / немовленнєва ціль, іллокутивний акт, перлокутивний акт, соціальна дія (етикетна та інструментальна), модель поведінки, ввічливість (позитивна, негативна, інструментальна, нормативна).

Мовленнєва поведінка - це форма соціального буття людини (або її функціонування в соціумі) /Зимня/. Вона є проявленням в мовленні соціально-психологічних особливостей мовця і адресата. Поняття мовленнєвої поведінки поєднує в собі й конкретизує ознаки таких категорій, як мовленнєва діяльність, мовленнєве спілкування, комунікація. Залежно від того, яка з категорій виступає об'єктом аналізу, лінгвіст оперує відповідними одиницями: "мовленнєвий вчинок", "мовленнєва дія", "комунікативний акт (інтеракція)". Звернення до терміну "мовленнєвий вчинок" дозволяє включити в опис різні аспекти компліменту, тобто розглянути його і як окрему мовленнєву дію, і як складову частину комунікативного акту, враховуючи соціально-психологічні властивості комунікантів і їхній вплив на відбір мовних засобів. Крім того, трактовка компліменту як мовленнєвого вчинку максимально відповідає широко використованому англомовними авторами /Вулфсон, Герберт, Корделла, Мейнз/ поняттю, що визначається терміном "compliment(ing) behaviour".

Окреме висловлювання, якщо його аналізувати з позицій діяльносного підходу, є засобом реалізації мовленнєвої дії, яка спрямована на досягнення кількох якісно різних (мовленнєвих й немовленнєвих) цілей. Нагадаємо, що в діяльнісній парадигмі поняття "ціль" і "дія" взаємопов'язані. Дія - це "процес, підпорядкований уявленню про той результат, який належить досягнути, тобто процес, підпорядкований свідомій цілі" /Леонтьєв/ (пер. наш: В.М.).

Мовленнєвими ми називаємо цілі, зміст яких полягає у передачі повідомлення, тобто деякого значення, від мовця до адресата. Будь-які інші цілі кваліфікуються як немовленнєві. Мовленнєва ціль - це іллокутивна ціль висловлювання. Немовленнєві цілі належать до таких сфер, як психологічний вплив на партнера по спілкуванню (перлокутивні цілі), організація та координація взаємодії комунікантів (соціальні цілі), практична діяльність людини (практичні цілі). До комунікативних ми відносимо як мовленнєві (іллокутивні), так і ті немовленнєві цілі, зміст яких має безпосереднє відношення до адресата, до процесу соціально - психологічної взаємодії, тобто перлокутивні та соціальні цілі.

Запропоновану нами модель ієрархічної системи якісно різних цілей, що детермінують На схемі показано, що іллокутивні цілі можуть підпорядковуватись соціальним не тільки опосереднено через перлокутивні цілі але й безпосередньо.

Оскільки мовленнєва дія спрямована на якісно різні (іллокутивні, перлокутивні й соціальні) цілі, вона виступає як складне поєднання різних дій, а саме іллокутивного акту (процесу передачі повідомлення, намірів мовця, призначених для розпізнання адресатом), перлокутивного акту (процесу зміни психічного стану адресата) і соціальної дії (процесу управління поведінкою адресата). Слід наголосити на тому, що ми чітко розрізняємо такі поняття й терміни, як перлокутивна ціль і соціальна ціль,- а також мовленнєва дія та мовленнєвий акт (оскільки в лінгвістичній літературі мовленнєвий акт часто ототожнюється з іллокутивним актом).

Кінцева комунікативна ціль висловлювання - це ціль соціальна. Вона співвідноситься з такою одиницею дискурсу, як мовленнєвий хід. Залежно від того, скільки іллокутивних і перлокутивних цілей підпорядковує соціальна ціль, мовленнєвий хід може складатися з одного або кількох іллокутивних та перлокутивних актів. Відповідно до цього іллокутивний акт може виступати як самостійна соціальна дія або як її частина.

Для даного дослідження евристичну цінність має запозичене з психології та етнографії поняття "модель поведінки", а також притягнення концепції ввічливості /П. Браун, С. Левінсон/. Ми розглядаємо соціальні дії як складові тих чи інших моделей поведінки, зокрема так званих "етикетних зразків" і "стратегій", та співвідносимо їх з двома видами ввічливісті (нормативною та інструментальною). На цій основі виділяються клас етикетних і клас інструментальних соціальних дій.

У другому розділі дисертації "Комплімент як єдність різних дій" згідно з обраним підходом аналізуються іллокутивний акт компліменту (ІАК) (визначаються іллокутивні цілі компліменту, види прямих й непрямих ІАК, місце ІАК в системі іллокутивних актів, його відмінності від схожих іллокутивних актів, види нещирих ІАК), комплімент як перлокутивний акт і як соціальна дія.

Для визначення іллокутивних цілей компліменту були застосовані семантичний аналіз словникових дефініцій англійського слова "compliment", метод спрощенного перефразування, запропонований Г. Вежбицькою, та теорія інтенційних станів Дж. Серля. Коли мовець здійснює ІАК, його головною відкритою для розпізнання ціллю є вираження позитивного інтенційного стану, репрезентативний зміст якого складає позитивна оцінка, а додаткові іллокутивні цілі полягають у вираженні (а) наміру / прагнення / бажання зробити приємне адресатові та (б) позитивного ставлення до адресата.

Залежно від способу мовної реалізації ІАК поділяються на прямі й непрямі.

Прямими вважаються ІАК, в яких оцінне судження, що складає пропозиційний зміст ІАК і є головним формальним індикатором іллокуції компліменту, виражене експліцитно за допомогою конвенційних лексико-синтаксичних моделей: (1) You + V be/look + Adj complimentary /"You are lovely" (Updike); "You look well" (Pinter)/; (2) You + V be + Adj complimentary + N /"You're an exсellent seamstress" (Shannon)/; (3) You + V be + N complimentary /"You're a wonder" (Updike)/; (4) NP + V be + Adj complimentary /"Your Italian's pretty good" (Pinter)/; (5) PRO demonstrative + V be + Adj complimentary + N /"This is a very beautiful house" (Dunne)/; (6) You + V have + NP complimentary /"You have a beautiful natural swing." (Updike)/; (7) You + V + Adv complimentary /"You know, you really play extraordinarily well, Miss Cutts" (Pinter)/; (8) I + V complimentary + NP /"I like the stuff you've been doing on India" (J. Cooper)/; (9) Окличні речення з посилюючими інтродукторами what и how /"What a lovely apron!" (Pinter); "How marvellous everything looks!" (Shannon)/ (10) неповні речення, що виникають через редукцію підмета і дієслова-зв'язки: Adj complimentary /"Very cozy" (Krantz)/; Adj complimentary + N /"Bright boy" (Hemingway)/.

Серед прямих виділяються ІАК, в яких об'єкт позитивної оцінки та об'єкт вираженого інтенційного стану співпадають, та ІАК (а), в яких вони не співпадають (б):

(а) "That's a beautiful dress", Pamela said to end the conversation pleasantly. "Is it new?"

"Thank you, dear", Mrs Nudd said. "Yes, it is new".

"It's a beautiful color", Pamela said... (Cheever).

(б) Тrish came in carrying the souffle and we all exclaimed.

"Trish, you're marvellous," said Mollie, watching her serve it out (W. Cooper) /оцінний предикат відноситься не до частування (хоча саме воно є об'єктом вираженого інтенційного стану), але до господині, що його приготувала/.

Визначення непрямих ІАК в даній роботі базується на досить поширеній дефіниції, згідно з якою непрямим є іллокутивний акт, що в ньому експліцитно виражена іллокутивна сила не відповідає реальній іллокуції. Серед непрямих іллокутивних актів розрізняються суто непрямі (коли при невідповідності форми речення типу іллокутивного акту зберігається відповідність пропозицій) та імпліцитні (коли пропозиційний зміст непрямого іллокутивного акту розпізнається шляхом прагматичного виводу з пропозиції прямого іллокутивного акту). Для розмежування видів непрямих ІАК ми вважаємо релевантними такі характеристики висловлювань, що реалізують прямі ІАК: (а) об'єкт позитивної оцінки та оцінний предикат виражені експліцитно і утворюють оцінне судження, що має форму двоскладного стверджувального (або окличного) речення; (б) автором оцінного судження є мовець, а об'єкт позитивної оцінки має безпосереднє відношення до адресата.

Отже, до суто непрямих ми відносимо ІАК, реалізовані через висловлювання, в яких і об'єкт позитивної оцінки, і оцінний предикат виражені експліцитно, але при цьому (а) висловлювання має форму питального речення, (б) оцінне судженя не вичерпує пропозиційного змісту висловлювання:

(а) Your fiance, hasn't he got a lovely smile? (J. Cooper);

(б) "Would you think," I said, "it just another example of male chauvinism if I tell you you look very youthful?" (W. Cooper).

До імпліцитних належать: (а) ІАК, пропозиційний зміст яких імпліцитно виражає хоча б одну з складових позитивно-оцінного судження (об'єкт позитивної оцінки (а 1) або оцінний предикат (а 2)) чи оцінне судження як таке (а 3); (б) висловлювання, в яких зв'язок між об'єктом оцінки та оцінним предикатом не є предикативним; (в) висловлювання, в яких об'єкт позитивної оцінки відноситься не (або не тільки) до "безпосереднього", але й до "побічного" адресата; (г) висловлювання, в яких мовець не є автором позитивно-оцінного судження, що складає пропозиційний зміст:

(а 1) <...> Observe him carefully. There, there, I must not alarm you. Writing, thinking, yes, action, no. Let him take his time. I'm glad he has such a good friend (Murdoch) /дане висловлювання імплікує, що об'єктом, до якого відноситься оцінний предикат, є адресат/;

(а 2)"Do I look like a grandmother?" she repeated.

"You can never look like a grandmother," Darcy replied (Krantz) /в даному висловлюванні позитивно-оцінний предикат імплікується через заперечення негативної ознаки, яка в свою чергу виражена за допомогою порівняння/;

(а 3) "Where the hell's your husband?"

"He got held up at the office. We had a row about my coming alone." Instantly she felt disloyal.

"He's quite right. If I were married to you, I'd keep you locked up" (J. Cooper) /дане висловлювання імплікує таке оцінне судження: You are very pretty and sexy/;

(б) "I couldn't possibly marry a glamour puss like you, I'd find you far too distracting. I'd never get to work in the morning" (J. Cooper).

(в) He put his arms round both of them. "Sneaking out on me, huh? With the prettiest girl in the room?"

"We're just off to dine," said Richard (J. Cooper);

(г) "I don't think you lot need me all that much," said Jenkin in a tentative tone. "I've always felt like the odd man out."

"What perfect nonsense!" said Gerard, regaining a little confidence. "You're central, you're essential, even Crimond saw this. He said you were the best" (Murdoch).

Характер іллокутивних цілей компліменту, а також деякі інші його риси, зокрема безпосередній зв'язок об'єкта позитивної оцінки з адресатом, відсутність "напрямку пристосування між світом і словами" /Серль/ вказують на те, що ІАК належить до класу експресивів (по Серлю).

Те, що пропозиційний зміст ІАК являє собою оцінне судження, робить його зовнішньо схожим з видами експресивів, які позначаються іллокутивними дієсловами "хвалити", "схвалювати", "захоплюватися" тощо. Однак компоненти, з яких складаються відповідні іллокутивні сили, відрізняються. По-перше, іллокутивні акти (ІА) похвали, схвалення, захоплення не мають тих додаткових іллокутивних цілей, які має комплімент. Це зумовлює ще одну їх відмінність від ІАК: відсутність компонента "безпосередній зв'язок об'єкта позитивної оцінки з адресатом". Даний компонент вказує на те, що можна хвалити кого-небудь / що-небудь, схвалювати що-небудь, захоплюватись ким-небудь / чим-небудь, що не має ніякого відношення до адресата (наприклад, принцесою Діаною або її діяльністю), але сказати комплімент людині неприсутній при розмові неможливо.

Спираючись на теорію інтенційних станів Серля, ми встановили ознаку, що відрізняє ІА похвали і компліменту, з одного боку, та ІА схвалення і захоплення, з іншого. Коли ми говоримо, що був здійснений ІА схвалення або ІА захоплення, ми повідомляємо, який саме інтенційний стан мовець виразив вербально. Такі ж назви ІА, як комплімент і похвала не вказують на конкретний інтенційний стан, а співвідносяться з цілим спектром інтенційних станів мовця, тобто здійснюючи ІА компліменту або ІА похвали, мовець може виражати і схвалення, і захоплення, і повагу, і прихильність, і симпатію, і любов, і гордість, і насолоду, і задоволення.

Ще однією проблемою, яку дозволяє певною мірою вирішити теорія інтенційних станів, є проблема визначення критеріїв щирості компліменту, а також встановлення варіантів нещирих компліментів. Якщо під щирістю розуміти відповідність вираженого інтенційного стану дійсному, то ІАК слід вважати нещирим тоді, коли хоча б один з виражених інтенційних станів не відповідає дійсному, а також коли позитивне оцінне судження, що складає пропозиційний зміст, не відповідає реальній оцінці.

Комлімент як перлокутивний акт є дією, мета якої полягає у тому, щоб викликати в адресата позитивну емоційну реакцію, зробити йому приємне. Вплив, який відчуває адресат компліменту, грунтується на тому, що висловлена позитивна оцінка, а також позитивний емоційний стан мовця (як наслідок цієї оцінки), його позитивне ставлення до адресата та його бажання зробити приємне адресатові сприяють задоволенню такої потреби позитивного лиця комуніканта, як потреба бути визнаним і гідно оціненим іншими членами суспільства. Якісний характер перлокутивного ефекта, а отож і успішність перлокутивного акту компліменту обумовлені тим, якою мірою буде задоволена ця потреба, що в свою чергу залежить не від самого компліменту як виду ІА, а від його окремих аспектів, тобто від того, як він був сказаний (мовне оформлення), ким (маються на увазі рольові й міжособисті відношення партнерів по спілкуванню), з якого приводу (об'єкт позитивної оцінки), за яких обставин тощо. Отже перлокутивні акти компліменту можуть бути успішними (приклад (а)) й неуспішними (приклад (б)).

(а) As they had waffles after the movie Melvin said solemnly, "You are the most beautiful girl in the world, Teddy Lunel".

"I am?" she gasped.

"Without any doubt". His glasses glittered at her. "I'm an acknowledged connoisseur of feminine loveliness, ask anyone at Collegiate".

"I don't believe you".

"It doesn't matter what you believe. That has nothing to do with it.

Teddy blushed, her ears buzzed and she was afraid that tears were about to come into her eyes. None of the compliments she had received in her life from grown-ups had ever meant anything, but this! (Krantz) /молода дівчина вперше в житті почула від дорослого, за її уявленнями, чоловіка комплімент з приводу її зовнішності. Сильний позитивний емоційний вплив (героїня червоніє, вона ледве утримує сльози), пояснюється, головним чином, особливим ставленням адресата до мовця, значимостю об'єкта оцінки і думки мовця для адресата /.

(б) Marti gave each of them her usual feathery kiss on the cheek without smudging her lipstick or ruffling her short, lark hair.

"You always smell like flowers", David said when he got his kiss.

"Why, thank you David", Marti said.

Before she could invite them inside David turned to Mom and said, "Mom, you always smell like spaghetti sauce"...

"What made you think of spaghetti sauce?"

"It's 'cuz Marti smells more like a garden, and you smell more like a kitchen".

"David, that is so rude!" Christy stopped his analogy, feeling bad for Mom. In a low voice between her teeth, she said, "I can't believe you'd say that!"

"Why? David looked surprised. "I love spaghetti. It's just different from flowers, that's all".

Marti took the peculiar moment in her clever grasp and concluded, "I believe we have both been given a genuine compliment..." (Gunn) /головна причина неуспішності перлолокутивного акту компліменту, здійсненого сином по відношенню до матері, полягає в тому, що мовець не має достатнього соціального досвіду і не знає, що, якщо жінка пахне кухнею, це не є її позитивною якістю/.

В роботі також розглянуто три типи незапланованих перлокутивних актів компліменту (реалізація яких не входила до цілей мовця) відповідно до виділених О.Г. Почепцовим трьох типів ситуацій, в яких спостерігаються незаплановані перлокутивні акти та ефекти.

Здійснюючи іллокутивний і перлокутивний акти компліменту, мовець використовує їх як засіб управління поведінкою адресата, тобто як засіб реалізації певної соціальної дії. Компліменти - соціальні дії (КСД) поділяються на два основні класи - етикетні КСД та інструментальні КСД - залежно від того, до складу якої соціальної дії - етикетної чи інструментальної - входить ІАК. Найбільш очевидним критерієм ми вважаємо обов'язковість вживання компліменту, що диктується соціо-культурними нормами, правилами етикету. Якщо мовець не ставить перед собою мету якось змінити поведінку адресата і здійснює ІАК в основному тому, що цього вимагає ситуація, якщо він знає, що адресат чекає саме такої поведінки з боку мовця, що невиконання його експектацій призведе до негативних для їх відносин наслідків, такий комплімент ми називаємо етикетним. У випадку ж, коли з точки зору норм і правил спілкування вживання компліменту не є обов'язковим, і даний ІА реалізується з власної ініціативи мовця для того, щоб здійснити позитивний емоційний вплив на адресата і тим самим вплинути на його поведінку, ми відносимо цей комплімент до класу інструментальних. Отже, головною ознакою при розподілі КСД на класи виступає характер соціальної цілі, зміст якої для інструментальних КСД можна узагальнено сформулювати як зміну поведінки адресата, а для етикетних КСД - як підтримання неантагоністичних відносин між комунікантами. Ознакою для категоризації інструментальних КСД виступає стереотипний варіант зміни поведінки партнера по спілкуванню, що визначає конкретний зміст соціальної цілі. Виділення ж типів етикетних компліментів не може базуватись на подібній ознаці, оскільки усі вони, як і усі інші етикетні дії, спрямовані на ту ж саму соціальну ціль. Релевантною характеристикою етикетних компліментів, що дозволяє розподілити цей клас на типи, є їхня жорстка закріпленість за стандартними ситуаціями спілкування і включенність до складу певних етикетних мовленнєвих ходів. В схематичному вигляді класифікація КСД представлена на мал. 2 (с.13). Крім шести типів етикетних КСД і шести типів інструментальних КСД, ми також виділяємо три так звані проміжні типи, що поєднують у собі ознаки обох класів.

Третій розділ "Структурно-семантичні, прагматичні та етнокультурні особливості компліментів як мовленнєвих вчинків" присвячено якісно-кількісному аналізу різних типів КСД в аспекті мовної стуктури, семантики, прагматики та етнокультурної специфіки.

Проведений аналіз дозволив отримати такі дані. В цілому "самостійні" КСД менш (майже на 10%) поширені, ніж "несамостійні" (пор.: 45,1% і 54,9%). В більшості випадків (74,1%) КСД реалізуються за допомогою 1 ІАК. Середнє ж значення цього показника дорівнює 1,4. Іллокуція компліменту частіше (75,7%) виражається прямо. Існують певні кореляції між соціальною ціллю і мовною формою прямого ІАК. Соціальна ціль - це головний фактор, що детермінує вибір тієї чи іншої формули, однак він виступає вкупі з умовами, за яких ця ціль ставиться. Ланкою, яка опосереднює таку детермінацію, є обраний мовцем об'єкт, по відношенню до якого він виражає свої позитивні оцінки та емоції - об'єкт вираженого інтенційного стану. Розбіжність об'єкту вираженого інтенційного стану з об'єктом позитивної оцінки було зафіксовано в 11,6% випадків.

Види непрямих ІАК представлені нерівномірно. Імпліцитні ІАК істотно перевищують за чисельністю суто непрямі (пор.: 91,5% і 8,5%). Найбільш поширеними (50,3%) є ІАК з імпліцитно вираженим оцінним судженням. Їх можна вважати своєрідним індикатором щирості мовця, який і підвищує ефективність його лицевої роботи.

Клас етикетних і клас інструментальних КСД мають ряд відмінностей.

Етикетні КСД характеризуються значно нижчою частотністю в порівнянні з інструментальними КСД (14,8% і 76,5% відповідно). Очевидно, що в мовленнєвій поведінці британців та американців переважають компліменти, що належать до сфери не нормативної, а інструментальної ввічливості.

Всередині виділених класів спостерігаються обернені співвідношення самостійних і несамостійних КСД, а саме: якщо серед інструментальних КСД самостійних майже в 1,5 рази менше, ніж несамостійних (пор.: 40,5% і 59,5%), то серед етикетних перших в 1,5 рази більше, ніж останніх (пор.: 58,6% і 41,4%). Це обумовлено, на наш погляд, тим, що етикетний характер ситуації, її стандартність дозволяє мовцю через компліментарне висловлювання, крім іллокуції компліменту, виразити іншу, супутню, іллокутивну силу (як правило, привітання або подяки), і тому мовець замість того, щоб здійснити ту чи іншу соціальну дію двома різними ІА, один з яких комплімент, здійснює її одним полііллокутивним актом з домінуючою іллокуцією компліменту.

Етикетні КСД відрізняються від інструментальних жорсткою закріпленістю певного об'єкта вираженого інтенційного стану за кожним з типів КСД. Тому на відміну від інструментальних КСД кожний тип етикетних КСД має досить обмежений набір формул, що прямо виражають іллокуцію компліменту.

...