Синонімія спільнокореневих похідних іменників у сучасній німецькій мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук

СИНОНІМІЯ СПІЛЬНОКОРЕНЕВИХ ПОХІДНИХ ІМЕННИКІВ СУЧАСНОЇ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

ІЩЕНКО Ніна Григорівна

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі німецької філології Київського державного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Зацний Юрій Антонович, кафедра теорії та практики перекладу Запорізького державного університету, завідувач кафедри

доктор філологічних наук, професор Сахарчук Людмила Іллівна, кафедра германської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри

доктор філологічних наук, професор Таранець Валентин Григорович, кафедра української та іноземних мов Одеського філіалу Української Академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри

Провідна установа: Чернівецький державний університет імені Юрія Федьковича, кафедра німецької мови і загального мовознавства, Міністерство освіти і науки України, м. Чернівці

Захист відбудеться “13” квітня 2001 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського державного лінгвістичного університету (03680 МСП, м. Київ-5, вул. Червоноармійська, 73)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського державного лінгвістичного університету

Автореферат розісланий “13” березня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.А. Калита

АНОТАЦІЯ

Словотвірна синонімія є результат взаємодії лексичного і словотвірного рівнів. В основі словотвірної синонімії лежить опозиція "взаємодія - протидія", яка базується на принципах тотожності і розбіжності як у плані вираження, так і в плані змісту. Лексичні та словотвірні одиниці взаємодіють у межах парадигматичних відношень, що ґрунтуються на принципі семантичної і формальної розбіжності (відмінності) між ними. Синтагматичні зв'язки реалізуються між лексичними і словотвірними морфемами у явищах валентності і сполучуваності. Принципами спільності й розбіжності визначаються основні поняття словотвірної синонімії: 1) синонімія - поняття мовного явища, лінгвістичної універсалії; 2) синонімічність - лексико-семантична категорія, яка позначає властивість, стан лексичних одиниць; 3) синонімізація - процес смислового інтегрування мовних одиниць; 4) синонім - конкретна мовна одиниця; 5) синонімічні відношення - системні відношення між лексичними одиницями, які співпадають за лексичним значенням і розрізняються за формальними ознаками.

Розроблені структурно-семантичні інтегральні та диференційні критерії синонімічності, які ґрунтуються на принципі спільності та принципі розбіжностей, виявляють синонімічність похідних, виділяють спільнокореневі похідні синоніми з числа інших спільнокореневих парадигматичних одиниць, зумовлюють процеси синонімізації, пояснюють типи і характер синонімічних відношень і дозволяють розглядати ці лексичні одиниці як сукупність лексичних, структурних та словотвірних характеристик і як результат функціональної взаємодії дериваційних та лексико-семантичних категорій.

Спільнокореневі похідні синоніми, створені на межі двох рівнів - лексичного та словотвірного, набувають загальних рис системи мови і специфічних ознак лексичного та словотвірного рівнів, що зумовлює їх подвійний міжрівневий структурно-семантичний характер. Ці лексичні одиниці описано, класифіковано, кваліфіковано з погляду їх структури і семантики, визначено їх мовний статус та лінгвістичний потенціал, встановлено перспективні напрями дослідження спільнокореневих лексичних одиниць.

Ключові слова: словотвірна синонімія, спільнокореневі похідні, синонімічна значимість, принципи спільності та розбіжності, лінгвістичний статус, лексичний та словотвірний рівні.

АННОТАЦИЯ

Ищенко Н.Г. Синонимия однокоренных производных имен существительных современного немецкого языка. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Киевский государственный лингвистический университет, Киев, 2000.

Диссертация посвящена комплексному описанию словообразовательной синонимии однокоренных производных имен существительных.

Словообразовательная синонимия рассматривается как результат взаимодействия лексического и словообразовательного уровней. В основе словообразовательной синонимии лежат оппозиции; 1) парадигматика - синтагматика, 2) план выражения - план содержания, 3) взаимодействие - противодействие. Лексические и словообразовательные единицы находятся в парадигматических отношениях, которые базируются на принципе семантической и формальной общности (семантического и формального тождества) однокоренных производных и на принципе семантических и формальных различий (отличий) между ними. Синтагматические связи реализуются между лексическими и словообразовательными морфемами в явлениях сочетаемости и валентности. Оппозиция “взаимодействие - противодействие” основана на законах тождества и различия.

Принципы общности и различий определяют основные понятия словообразовательной синонимии: 1) синонимия - понятие языкового явления; 2) синонимичность - свойство лексических единиц; 3) синонимизация - процесс смыслового интегрирования лексических единиц; 4) синоним - конкретная языковая единица; 5) синонимические отношения - системные отношения между лексическими единицами, обусловленными парадигматическими характеристиками - сходством единиц по одним компонентам и противопоставленность - по другим.

Существование словообразовательной синонимии в немецком языке подтверждается наличием большого числа однокоренных параллелей, оформленных разными словообразовательными формантами и нулевым аффиксом.

Однокоренные словообразовательные синонимы, функционирующие на стыке двух уровней - лексического и словообразовательного, приобретают общие черты системы языка и специфические признаки лексического и словообразовательного уровней, что обусловливает их двойственный, межуровневый, структурно-семантический характер.

Разработанные в диссертации структурно-семантические интегральные и дифференциальные критерии синонимичности, в основе которых лежит принцип общности и принцип различия, решают много вопросов, связанных со словообразовательной синонимией. Совокупность интегральных и дифференциальных признаков определяет синонимичность производных, степень их синонимичности, выделяет их из ряда однокоренных парадигматических единиц, обусловливает процессы синонимизации, то есть, пути и возможности установления синонимических отношений между однокоренными производными на лексическом и словообразовательном уровнях.

В результате проведенного морфемного и структурно-словообразовательного анализа были определены морфологические классы производящих основ, инвентарь синонимичных и вариантных аффиксов, присоединение которых к тождественным или нетождественным производящим основам с обязательной общей корневой морфемой, способствует установлению и дальнейшему развитию синонимических отношений между производными.

Поиск новых способов изучения словообразовательной синонимии определил новый подход к семантической характеристике словообразовательных синонимов, охватывающей: 1) семантику аффиксов, 2) семантику производящих основ, 3) семантические отношения между производящими основами и аффиксами, 4) интеграцию в структуре словообразовательных синонимов трех типов значения: лексического, категориального, словообразовательного.

Комбинированная совокупность структурно-семантических интегральных и дифференциальных критериев, семантико-словообразовательная характеристика определили классификацию словообразовательных синонимов: 1) словообразовательные синонимы, один из которых с невыраженной, но мотивированной производностью, то есть с нулевым аффиксом и 2) словообразовательные синонимы, с выраженной производностью, то есть аффиксальные.

На основе принципа различия, на основе большинства структурно-семантических дифференциальных признаков определяются и обосновываются типы синонимических отношений: структурно-морфологический, семантический, стилистический, функциональный.

Проблема взаимоотношений однокоренных словообразовательных синонимов с другими однокоренными парадигматическими единицами зависит от степени синонимичности словообразовательных синонимов (максимальной, средней, минимальной), от их устойчивого / неустойчивого, стабильного / нестабильного характера, что может вызвать их семантическую, понятийную или денотативную дифференциацию, которая приводит к распаду синонимических отношений и переходу в разряд других семантических отношений: словообразовательные дублеты, словообразовательные варианты, словообразовательные паронимы, словообразовательные омонимы.

В работе определен статус словообразовательных синонимов и их языковой потенциал, намечены перспективные направления исследования однокоренных лексических единиц.

Ключевые слова: Словообразовательная синонимия, структурно-семантические интегральные и дифференциальные критерии синонимичности, принципы общности и принципы различия, взаимодействие лексического и словообразовательного уровней, лексическое, категориальное, словообразовательное значение, синонимичные и вариантные аффиксы, производящие основы.

ABSTRACT

Ischchenko N.G. Synonymy of the Substantives Derived from the same root in Modern German. - Manuscript.

Doctorate dissertation in speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Kyiv State Linguistic University, Kyiv, 2001.

The dissertation deals with the complex comprehensive description of word-building synonymy in the microsystem of nouns derived from the same root.

The concept of synonymous meaning of derivatives, which is cardinal for the dissertation, is based on the following conceptional components: synonymy, synonym, synonymization, synonymous relations.

The structural and semantic integrative and differential criteria of synonymy reveal synonymy of derivatives, distinguish the wordbuilding synonyms from other wordbuilding paradigmatic units, stipulate the processes of synonymization, explain the types and the character of synonymous relations and provide the possibility to consider these lexical units as a result of interaction of lexical, structural and wordbuilding characteristics.

Wordbuilding synonyms are on borderline of two levels - lexical and wordbuilding - and as such acquire specific features of lexical and wordbuilding levels, thus confirming their double-faced interlevel nature.

These lexical units are described, classified, qualified from the point of view of their structure and semantics, their language status and linguistic potential being determined.

Key words: wordbuilding synonymy, derivatives with the same roots, synonymous meaning, principles of distinction, linguistic status, lexical and wordbuilding levels.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Взаємодія елементів різних рівнів та категорій порушує проблему породження значень одиниць одного рівня на основі значень одиниць іншого рівня (О.Я. Скшидло, П.А. Соболева), проблему інтеграції чи диференціації семантичних, граматичних, словотвірних характеристик лексичних одиниць, що виникли внаслідок такої взаємодії.

В сучасній лінгвістиці намітилися вихідні позиції стосовно вивчення проблем міжрівневих взаємовідношень: 1) словотвору і синтаксису (Є. Курилович, О.С. Кубрякова, Д.С. Лев, В.І. Поротиков); 2) граматики та лексики (О.Я. Скшидло). Взаємовідношення між лексикою і граматикою досліджувались також в сучасному російському і українському мовознавстві, а саме: 1) взаємодія лексики і граматики (І.Я. Харитонова) ; 2) синонімія в граматиці (О.І. Шендельс); 3) синтаксична семантика (О.І. Москальська).

Взаємодія лексичної і словотвірної семантики є одним із факторів системної організації мови, що визначає закономірності її функціонування в процесі номінації й комунікації, відбиває універсальні ознаки та специфічні особливості лексичного і словотвірного рівнів (О.А. Земська, Р.В. Єфімов, О.Л. Гінзбург).

До компетенції міжрівневої проблематики можна віднести словотвірну семантику. Вивчення словотвірної семантики є актуальним тому, що воно дозволяє виявити взаємозалежність семантики і словотвору, визначити новий напрям дослідження словотвірної парадигми - словотвірну синонімію.

У працях вітчизняних і зарубіжних авторів словотвірна синонімія розглядалась у зв'язку з дослідженнями таких проблем, як: 1) синонімія афіксів (Н.О. Волкова); 2) словотвірна синонімія на матеріалі англійської, російської мов (В.Г. Вілюман, В.О. Гречко); 3) спільнокоренева синонімія (О.Л. Гінзбург, О.В. Душкін); 4) взаємовідношення варіанта і синоніма (О.О. Іваннікова).

У вітчизняній і німецькій германістиці є невелика кількість робіт, де висвітлюються проблеми, пов'язані зі словотвірною синонімією, а саме: 1) словотвірні синоніми з невідокремленими префіксами і напівпрефіксами (Р.І. Виноградова, О.С. Юханов); 2) системність суфіксів німецьких іменників (Н.І. Грицина); 3) синонімія словотворчих моделей (Л.Е. Зейгерман, А.І. Норанович, H.J. Grimm). Усі питання, пов'язані зі словотвірною синонімією, аналізувалися в першу чергу з точки зору лексичної семантики, недостатньо пояснюючи при цьому вплив словотвірних факторів на появу синонімічних спільнокореневих похідних. Синонімія спільнокореневих похідних зумовлена і лексичною, і словотвірною семантикою. Словотвірні синоніми можуть бути описані не лише за допомогою словотвірних засобів, але й семантики твірних основ, їх лексико-категоріальних значень.

Словотвірна синонімія - результат взаємодії лексики та словотвору, специфіка якої полягає в тому, що вона об'єднує морфологічні, словотвірні та лексико-семантичні процеси, які приводять до виникнення словотвірних синонімів.

Традиційне трактування синонімії спільнокореневих похідних як тотожності чи близькості їх лексичних значень не можна вважати за єдиний критерій синонімічності. Їх синонімічність зумовлена синтезом семантичних і словотвірних факторів.

Запропонований у дисертації підхід до вивчення словотвірної синонімії ґрунтується на концепції про взаємодію словотвірного та лексичного рівнів, яка виходить з того, що явища, які належать до одного рівня мови, реалізуються в моделях іншого рівня, що ціла низка значень у системі мови виражається як морфологічними, так і словотвірними засобами. Таким чином, актуальність теми визначається спрямованістю сучасних досліджень на виявлення закономірностей і особливостей у розвитку лексичного складу німецької мови, поглибленим вивченням взаємозв'язків мовних рівнів, зокрема лексичного та словотвірного, результатом яких і є словотвірна синонімія, яка не була предметом спеціальних досліджень.

Визнання міжрівневої взаємодії мовних одиниць приводить до нового осмислення семантики спільнокореневих похідних, сприяє встановленню тих характеристик словотвірної синонімії, що дозволяють розглядати її як явище, втілене в загальний контекст мовних процесів і закономірностей.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України "Типологія та функціонування одиниць фонетичної, граматичної та лексичної систем сучасних германських та романських мов: когнітивний, комунікативний та прагматичний аспекти", що розробляється у Київському державному лінгвістичному університеті (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 27 січня 1997 року).

Метою дослідження є виявлення природи й характеру синонімії спільнокореневих похідних іменників крізь призму концепції про взаємодію лексики і словотвору, про словотвірну синонімію як результат цієї взаємодії та встановлення її лексичних, семантичних, словотвірних закономірностей і особливостей. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання конкретних завдань:

· визначити зміст понять "словотвірна синонімія", "словотвірний синонім" порівняно з поняттям "лексичний синонім" і розкрити природу цього явища з погляду концепції про взаємодію лексичного та словотвірного рівнів;

· встановити синонімічність спільнокореневих похідних на основі принципів спільності й розбіжності, сукупності інтегральних і диференційних критеріїв залежно від рівневого характеру;

· обґрунтувати процеси синонімізації спільнокореневих похідних іменників на основі критеріїв синонімічності на словотвірному і лексичному рівнях;

· розглянути морфологічні, словотвірні й семантичні загальні характеристики спільнокореневих словотвірних синонімів і залежність їх специфіки від лексичного та словотвірного рівнів;

· класифікувати словотвірні синоніми за принципом невираженої, але мотивованої похідності, і похідності, вираженої словотвірними формантами;

· виділити типи синонімічних відношень між спільнокореневими похідними словами, які базуються на принципі розбіжностей, та обґрунтувати усталеність і стабільність словотвірних синонімів;

· розкрити особливості співвідношення словотвірних синонімів з іншими парадигматично зумовленими спільнокореневими лексичними одиницями: словотвірними дублетами, варіантами, паронімами й омонімами;

Об'єктом дослідження є синонімія спільнокореневих похідних іменників, її міжрівневий характер.

Предмет дослідження становлять спільнокореневі словотвірні похідні з тотожним або близьким лексичним значенням, структурно оформлені або нульовим афіксом, або різними словотвірними формантами, які знаходяться у синонімічних відношеннях.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети й розв'язання конкретних завдань було використано низку методів лінгвістичного аналізу. Основним у роботі є метод компонентного аналізу, який дає змогу розкласти семантичну структуру на мінімальні значущі одиниці і виділити спільні і різні компоненти у смисловій структурі словотвірних синонімів. Методом аналізу за безпосередніми складниками досліджується словотвірна структура похідних слів, виявляються морфологічні, семантичні класи твірних основ і словотвірних афіксів, встановлюються структурні, семантичні відношення між словотвірними конституентами та їх значимість для структурної і семантичної характеристики словотвірних синонімів. Методом моделювання встановлюються смислові зв'язки між твірними і похідними словами, мотиваційні відношення між ними з метою визначення словотвірних формантів, твірних основ та їх взаємодії в процесі створення похідного слова і його характеристик. Метод дистрибутивного аналізу був спрямований на виявлення сукупності мініконтекстів, у яких можуть зустрічатися словотвірні синоніми. Метод валентнісного аналізу визначає потенціал твірних основ і словотвірних афіксів для утворення одиниць шляхом формальної та семантичної сполучуваності. Використовуються також словникові дефініції похідних, які дають можливість описати їх спільну та відмінну семантику.

Матеріалом дослідження слугували 3000 лексичних одиниць, відібраних за принципом спільності кореневої морфеми шляхом суцільної вибірки з тлумачних та двомовних словників і словників синонімів і згрупованих у синонімічні пари, ряди, групи за принципом спільності лексичного значення. Словник словотвірних синонімів-іменників, що додається до дисертації, містить 950 синонімічних пар, 89 синонімічних рядів (по 3 слова в одному ряді) і 45 синонімічних груп (по 4-5 слів у кожній групі).

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ній уперше запропоновано комплексне дослідження словотвірної синонімії з погляду взаємодії елементів лексичного і словотвірного рівнів. У роботі розвинуто теорію синонімії, складовою частиною якої є словотвірна синонімія, яка розглядається як семантико-словотвірне явище в системі сучасної німецької мови, а словотвірні синоніми - як лексичні одиниці, які набувають морфологічних, словотвірних, лексико-семантичних характеристик та ознак двох рівнів - лексичного і словотвірного. Новим є також запропоновані конкретні шляхи розв'язання важливих теоретичних проблем словотвірної семантики, пов'язаних з морфологічними, словотвірними, семантичними і лексичними процесами, механізм взаємодії яких дозволяє зрозуміти сутність не тільки словотвірної синонімії, а й словотвірної варіативності, словотвірної паронімії й омонімії.

Теоретичне значення роботи визначається тим, що комплекс структурно-словотвірних і семантичних ознак синонімічності, розроблених і поданих у дисертації, може стати основою для визначення синонімічності та синонімічних відношень не тільки похідних, але й складних і складнопохідних слів, у сфері інших частин мови і різних способів словотвору. Концепція про взаємодію словотвірного і лексичного рівнів і про словотвірну синонімію як результат цієї взаємодії дозволила по-новому підійти до проблеми словотвірної синонімії, визначити її місце у загальній теорії синонімії.

Ця концепція може бути покладена в основу дослідження не лише синонімічних, а й варіантних, паронімічних, омонімічних відношень у сфері, як афіксального способу словотвору, так і конверсії, словоскладання й абревіації.

Практичне значення дисертації полягає в можливості використання її теоретичних положень і матеріалу в лексикографічній практиці, зокрема при укладанні синонімічних словників і словників словотвірних гнізд, а також у курсі лексикології сучасної німецької мови, розділи: 1) Парадигматичні відношення в лексико-семантичній системі. - Синонімія; 2) Словотвір. Семантичний аналіз словотвірних конструкцій. Семантичне моделювання в словотворі. Реалізація словотвірних моделей. Внутрішня валентність слова. Методи словотворчого аналізу; а також у курсі стилістики сучасної німецької мови, розділи: 1) Стилістична диференціація словникового складу німецької мови, 2) Стилістичний словотвір. Матеріал, викладений у дисертації, може бути використаний в курсах за вибором: "Словотвірна семантика у сучасній німецькій мові", "Словотвірні, семантичні і стилістичні особливості похідних іменників".

Апробація роботи. Основні положення й результати роботи пройшли апробацію на науково-практичних конференціях викладачів, аспірантів та студентів Київського державного лінгвістичного університету "Взаємодія лексичних одиниць різних рівнів в системі мови та мовлення" (Київ 1997, 1999, 2000), науково-теоретичній конференції Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Функціональні та семантичні кореляції мовних одиниць" (Київ 1990), термінологічних читаннях (Цикл 2) "Проблеми мов для спеціальних цілей наукової і професіональної комунікації" (Київ 1991), міжнародній науковій конференції Київського державного лінгвістичного університету "Проблеми зіставної семантики" (Київ 1997, 1999), міжвузівській науково-практичній конференції Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка "Мови і світ: дослідження та викладання" (Кіровоград 1999), міжнародній конференції, присвяченій науковій спадщині проф. М.Д. Степанової і її подальшому розвитку "Теорія валентності і проблеми деривації" (Москва 1999), міжнародній науковій конференції "Іноземна філологія на межі тисячоліть" (Харків 2000), міжнародній науково-теоретичній конференції ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету (Київ 2000).

Публікації. Основні положення і результати дослідження відображені у монографії "Словотвірна синонімія в сучасній німецькій мові" (349 стор.), у 25 статтях, опублікованих у фахових збірниках наукових праць України та інших країн, а також у 6 тезах виступів на наукових конференціях.

Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаної літератури, лексикографічних джерел і додатка. Обсяг тексту дисертації - 362 сторінки, загальний обсяг роботи - 467 сторінок.

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, розкрито наукову новизну, визначено об'єкт і предмет дослідження, теоретичне і практичне значення роботи, сформульовано мету, основні завдання та методи наукового дослідження, положення, які виносяться на захист.

У першому розділі "Теоретичні засади синонімії як одного з видів парадигматичних відношень" розглянуто питання системного характеру лексичного складу, співвіднесеності основних компонентів лексичного значення слова, системних зв'язків лексичних одиниць у межах парадигматичних відношень. У цьому ж розділі викладаються основні положення синонімії та синонімів як її маніфестантів у системі мови.

У другому розділі "Словотвірна синонімія - семантико-словотвірне явище сучасної німецької мови" обґрунтовано специфіку словотвірної синонімії як семантико-словотвірного явища, як результату взаємодії лексичного і словотвірного рівнів, та словотвірних синонімів, які характеризуються морфологічними, словотвірними, лексико-семантичними ознаками. У цьому розділі пропонуються критерії синонімічності як на лексичному, так і на словотвірному рівні, які ґрунтуються на сукупності інтегральних і диференційних ознак. З урахуванням критеріїв синонімічності встановлюються шляхи розвитку синонімічних відношень між спільнокореневими похідними.

У третьому розділі "Структурно-словотвірна і семантико-словотвірна характеристика словотвірних синонімів" проаналізовано морфологічні й семантичні особливості твірних основ, дериваційні й семантичні функції афіксів, які надають похідним словам конкретних значень: дії, збірності, стану, зменшування і т.д. У розділі розглянуто специфіку смислової структури похідного слова, яка інтегрує три типи значень: лексичного, категоріального і словотвірного. Валентнісні можливості афіксів і твірних основ вважаються вагомими для створення синонімічних похідних. Словотвірні синоніми класифікуються за принципом похідності -невираженої, але мотивованої (з нульовим афіксом) і вираженої (афіксальної).

У четвертому розділі "Типи синонімічних відношень між словотвірними синонімами" описано типи синонімічних відношень - структурно-морфологічний, семантичний, стилістичний, функціональний -, які базуються не на принципі схожості, а на принципі розбіжностей. Всі типи синонімічних відношень характеризуються ознаками лексичного і словотвірного рівнів. Ступінь синонімічності між спільнокореневими похідними - максимальний, середній (неповний), мінімальний - визначається семантичною тотожністю або семантичною близькістю лексичних значень спільнокореневих похідних і впливає на стійкий або нестійкий характер словотвірних синонімів, яким притаманні усі параметри мовних одиниць і які займають своє місце в системі мови..

У п'ятому розділі "Парадигматична співвіднесеність словотвірних синонімів з іншими спільнокореневими лексичними одиницями" запропоновано новий погляд на парадигматичні взаємовідношення спільнокореневих лексичних одиниць, які ґрунтуються на словесних опозиціях - опозиції тотожності й опозиції протиставлення формальних і семантичних компонентів спільнокореневих слів, у межах яких реалізуються варіантні, дублетні, синонімічні, паронімічні та омонімічні відношення.

У висновках узагальнюються результати проведеного дослідження, формулюються основні висновки й визначаються напрями подальших досліджень семантичних відношень у сфері спільнокореневих лексичних одиниць.

Список використаних джерел складається з 393 найменувань і 25 лексикографічних джерел вітчизняних і зарубіжних авторів.

У додатку (66 стор.) наводиться словник словотвірних синонімів-іменників, що нараховує 3000 лексичних одиниць, об'єднаних у пари, ряди і групи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

При визначенні кола синонімічних слів у слов'янських, германських і романських мовах виділяється значна кількість спільнокореневих слів з тотожним чи близьким лексичним значенням з різними словотвірними формантами: беда-бедствие, злоба - злобность (рос.); візок - возик, закут - закуток (укр.); hate - hatred, reform - reformation (англ.); asymetrie - dissymetrie, cours - courant (франц.); Bьrgerschaft - Bьrgertum, Kleinheit - Kleinigkeit (нім.). Проблема семантичних зв'язків між такими спільнокореневими паралелями й дотепер залишається невирішеною і спірною, тому що не існує єдиного погляду на їх кваліфікацію, на характер відношень між ними. Вони трактуються як лексичні паралелі, лексичні синоніми, спільнокореневі синоніми, словотвірні синоніми, лексико-словотвірні синоніми, словотвірні варіанти, суфіксальні синоніми. Пропонуються також різні принципи класифікації таких синонімічних одиниць: за морфологічним типом (структурна класифікація), за співвідношенням спільних лексико-семантичних варіантів у семантичній структурі (семантична класифікація), за розмежувальними ознаками (диференційна класифікація) тощо. Існують розбіжності в розумінні природи таких лексичних одиниць, яка визначає характер семантичних зв'язків, відсутні чіткі критерії для встановлення того чи іншого типу семантичних відношень, а звідси випливає неможливість визначення статусу спільнокореневих лексичних одиниць у системі мови. Все сказане свідчить про складність цього питання і необхідність його докладного розгляду.

Словотвірна синонімія як об'єкт нашого дослідження тісно пов'язана з лексичною синонімією. Основні положення і принципи лексичної синонімії є відправними моментами в дослідженні словотвірної синонімії. Вона ґрунтується на лексичному значенні, яке передбачає семантичну тотожність (семасіологічний аспект) і семантичну диференціацію (семіологічний аспект). Словотвірна синонімія розглядається як міжрівнева синонімія, яка базується на опозиціях: 1) парадигматики і синтагматики, 2) плану вираження і плану змісту, 3) взаємодії і протидії. Парадигматичні зв'язки об'єднують елементи різних рівнів, синтагматичні зв'язки виявляються між лексичними і словотвірними морфемами в явищах словосполучуваності і валентності. Співвідношення плану вираження і плану змісту передбачає взаємодію форм різних рівнів, які виражають той самий зміст, з одного боку, і багатомірність однієї форми, в якій взаємодіють лексичний, морфологічний і словотвірний плани змісту, з іншого. Взаємодія як одна із форм взаємозв'язку між явищами полягає в впливі одного явища на інше, в прояві єдності протилежностей. Тому цей двобічний процес включає одночасно і взаємодію, і протидію. Ці опозиції ґрунтуються на законах тотожності і розбіжності як у плані вираження, так і в плані змісту.

Вивчення словотвірної синонімії спільнокореневих похідних у словотвірному і семантичному аспектах ґрунтується на основних поняттях парадигматики: спільності (тотожності, схожості) та розбіжності (відмінності), які реалізуються і в плані вираження, і в плані змісту.

До понять словотвірної синонімії, які визначають композицію дисертації, належать:

· синонімія - поняття мовної сутності;

· синонімічність - властивість мовних одиниць;

· синонімізація - процес смислового зближення, смислового інтегрування мовних одиниць;

· синонім - конкретна мовна одиниця;

· синонімічні відношення, тобто відношення між парадигматично зумовленими спільнокореневими похідними, які схожі, подібні за формальними і семантичними компонентами та несхожі, відмінні за формальними і семантичними компонентами лексичного значення.

Виникнення синонімічних спільнокореневих похідних розглядається як результат взаємодії елементів лексичного і словотвірного рівнів: Lichte - Lichtheit, Zahllosigkeit - Unzдhligkeit, Wirre - Wirrnis, Wirkung - Wirksamkeit, Wirkung - Einwirkung. Похідне слово являє собою синтез морфемних, морфологічних, словотвірних і лексико-семантичних характеристик. У смисловій структурі похідного слова відображаються характерні ознаки двох рівнів: понятійні, ономасіологічні й категоріальні, словотвірні (О.С. Кубрякова, М.Д. Степанова, Р.З. Мурясов). При цьому в одних випадках виявляється приорітетність словотвірних ознак, в інших - лексичних; спостерігається як семантична і структурна тотожність, так і семантична та структурна відмінність. Синонімічні відношення між похідними, характер яких залежить від двох рівнів, багатосторонні й складні. Складність взаємовідношень між синонімічними похідними зумовлена їхнім двоїстим характером, загальними рисами системи мови і специфікою кожного рівня. Явище, яке пояснює суть словотвірних синонімів, джерела їхнього виникнення і характер синонімічних відношень між ними, розглядається як словотвірна синонімія. Спільнокореневими словотвірними синонімами вважаються похідні з різною морфологічною структурою (кореневі, з нульовим афіксом, афіксальні), з тотожною чи нетотожною твірною основою, з тотожним чи близьким лексичним значенням у цілому чи в одному/декількох його лексико-семантичних варіантах, що різняться семантичними, стилістичними, морфологічними і валентнісно-дистрибутивними особливостями.

Для розв'язання багатьох конкретних питань, пов'язаних зі словотвірною синонімією, таких, як поняття синоніма, синонімічності, процесу синонімізації й синонімічних відношень, було запропоновано комплекс критеріїв, які виявляються на рівні семантичних компонентів, що формують лексичне значення, і на рівні структурних, що виражаються морфологічними і словотвірними морфемами. Структурно-семантичні інтегральні й диференційні ознаки є підставою для:

· визначення синонімічності спільнокореневих похідних;

· виділення спільнокореневих словотвірних синонімів з числа подібних їм слів (морфологічних і словотвірних варіантів, словотвірних дублетів, словотвірних паронімів і словотвірних омонімів);

· теоретичного визначення словотвірної синонімії та словотвірних синонімів;

· позначення умов синонімізації спільнокореневих похідних і встановлення природи їхнього походження - лексичної або словотвірної;

· виявлення характеру синонімічних відношень між спільнокореневими похідними та їхнього розвитку.

Підходи до критеріїв синонімічності можна згрупувати за такими напрямами: 1) семантичним, що спирається на лексичне значення; 2) структурним, що містить морфологічні, словотвірні й структурні особливості слова; 3) функціонально-стилістичним, в основі якого - емотивно-конотативне значення або фактор функціонування слова в певній комунікативній ситуації.

До семантичних інтегральних критеріїв синонімічності відносяться: 1) спільність номінації, спільність номінативного значення, 2) понятійна спільність, 3) семантична спільність (семантична близькість чи семантична тотожність), 4) збіг семантичних обсягів, 5) загальні лексико-семантичні чи семантичні варіанти в структурі лексичного значення.

У дериваційному відношенні виділяються такі інтегральні ознаки: 1) морфологічна спільність, що припускає тотожну твірну основу зі спільною кореневою морфемою: Reif + e - Reif - ung; чи нетотожну твірну основу з обов'язковою спільною кореневою морфемою: Abstumpf + ung - Abgestumpft + heit; 2) фонетична спільність, яка на відміну від лексичних синонімів є обов'язковою підставою для синонімічності спільнокореневих слів; 3) синонімічні твірні основи, тотожні структурно і семантично: Aufmunter+ ung - Ermunter + ung; синонімічні твірні основи, тотожні семантично, але нетотожні структурно: Antwort - Beantwort + ung; 4) однакове додавання афіксів до твірної основи: первинне додавання (перший ступінь похідності): Sicher + ung - Sicher+ heit; вторинне додавання (другий ступінь похідності): Ansiedl + ung - Ansied + elei.

Інтегральні ознаки спільнокореневих словотвірних синонімів визначаються також на рівні функціональних зв'язків. Внутрішні властивості синонімів, як й інших одиниць мови, розкриваються в їх функціях - семантичних, стилістичних і функціонально-стилістичних, найважливішими з який є функції заміщення й уточнення. При функціональному підході важливу роль відіграє не просто значення синоніма, а його семантична функція в реченні, тобто здатність виконувати одну й ту ж функцію в тому самому чи тих самих реченнях і можливість функціональної взаємозаміни за певних умов: 1) високого ступеня синонімічності слів: тотожності лексичних значень, збігу всіх лексико-семантичних варіантів у значеннєвих структурах, відсутності семантичних розбіжностей, наявності семантичної рівноцінності; 2) значеннєвої схожості, значеннєвої однаковості контекстів; 3) схожості семантичних і дистрибутивних конструкцій; 4) виконання однієї й тієї ж синтаксичної функції.

Формальною інтегральною ознакою на рівні синтагматичних зв'язків є спільна словотвірна валентність, що виявляється у здатності твірних основ: 1) сполучатися з тими самими словотвірними формантами: Vergцtter+ung - Vergцttlich+ung; 2) сполучатися з різними словотвірними морфемами: Kьnstler + tum - Kьnstler + schaft, Kцrn + igheit - Kцrn + ung. Змістовою інтегральною ознакою в синтагматичних зв'язках є однакова лексична валентність словотвірних синонімів, що виявляється в можливості сполучатися на основі спільного значення з тими самими частинами мови: дієсловами однієї й тієї ж семантики: einen Betrug begehen - Betrьgereien begehen (мошенничать, обманывать); fester Bund - festes Bьndnis (міцний союз). Спільна синтаксична валентність в спільнокореневих словотвірних синонімах виявляється в реалізації спільного значення в умовах спільної дистрибуції, тобто спостерігається їхній збіг у ряді однотипних комбінацій, що дозволяє їхню взаємозаміну: mit Leichtheit - mit Leichtigkeit.

Сутність синонімії полягає в наявності спільного і диференційованого. Об'єктивна умова наявності спільнокореневих синонімів у мові, їхня важливість для мови криються не в схожості, а в розбіжностях. Тому необхідним є встановлення диференційних ознак, що відрізняють одні синоніми від інших, зумовлюють їх наявність в системі мови, сприяють подальшій взаємодії з іншими лексичними одиницями і розвитку синонімічних відношень.

Семантичні диференційні ознаки пов'язані з лексичним значенням, насамперед: 1) з семантичним компонентом, 2) з внутрішньою формою слова, тобто мотивуючою ознакою, що пояснює зв'язок похідного з твірним, 3) зі смисловими розбіжностями, що не зачіпають понятійне ядро лексичного значення, 4) з додатковими відтінками, пов'язаними з походженням слів, словотвірною структурою, зі стилістичним і функціональним забарвленням, внесеним стилістично і функціонально-стилістично забарвленою твірною основою чи стилістично забарвленими словотвірними афіксами.

Структурна диференціація спільнокореневих словотвірних синонімів виявляється насамперед у морфологічній структурі. Значно впливають на семантику слова розбіжності між твірними основами, що полягають у: 1) їхній морфологічній однорідності й неоднорідності, коли твірну основу синонімічних слів становлять одні й ті ж частини мови: Undicht+e - Undicht+heit (обидві основи виражені прикметником) чи різні частини мови: Mensch+heit (основа виражена іменником) - Menschlich+keit (основа виражена прикметником); 2) кількісній і якісній розбіжності морфемного складу твірних основ: Mдtt+igkeit - Ermatt+ung.

Дериваційні й морфологічні розбіжності, що властиві афіксам, мають двоїстий характер: дериваційний і семантичний. Дериваційні розбіжності полягають у: 1) різних дериваційних функціях афіксів: транспозиційній (versдumen - Versдum + nis або Versдum + ung); мутаційній (machen - Machen + schaft - зовсім інше значення ніж у твірної основи - "махінація, інтриги"); модифікаційний (Stдdt + chen - Stдdt + lein); 2) синонімічності афіксів, які за семантичною і функціональною спільністю мають розбіжності у їх активності в процесі створення синонімічних похідних: Krumm + e - Krьmm + ung, Knecht + schaft - Knecht + tum; 3) варіантності афіксів, які утворюють синонімічні похідні за умов тотожних або нетотожних твірних основ, лексичне значення для яких є пріоритетним: Mannhaft + igkeit - Mдnnlich + keit, Eilig + keit - Voreil + igkeit. Семантичні і структурні розбіжності полягають у здатності афіксів додавати суттєві або несуттєві відтінки до семантики синонімів, впливаючи на полісемію похідних.

Значних розбіжностей набувають словотвірні синоніми під впливом синтагматичних зв'язків, що виявляються в їхній здатності сполучуваності, дистрибуції і словотвірній валентності як на внутрішньослівному, так і на міжслівному рівнях. Словотвірна валентність демонструє розбіжність у можливості словотвірних синонімів створювати певну кількість похідних інших частин мови, складних та складнопохідних слів. Так, словотвірні синоніми Kauf - Ankauf - Einkauf створюють такі похідні та складні слова: Kauf (Kдufer, kaufbar, kдuflich, Kдuflichkeit, Kaufkraft, Kaufgesuch, Kaufmann, Kauflust), Einkauf (Einkдufer, Einkaufsbuch, Einkaufsgeld, Einkaufshaus, Einkaufspreis, Einkaufszeit), Ankauf (Ankaufspreis, Ankaufsstelle). Синоніми, розподілені за різними граматичними категоріями, різняться ступенем функціонування (застарілі слова, не літературні, розмовні), продуктивності й вживаності.

Таким чином, структурно-семантичні диференційні і інтегральні ознаки синонімічності похідних базуються на принципах спільності і розбіжності. Принцип спільності словотвірних синонімів виявляється за такими параметрами: 1) понятійна спільність; 2) спільність лексичного значення; 3) тотожні твірні основи зі спільною кореневою морфемою; 4) семантична та функціональна спільність афіксів; 5) спільна валентність. Цей принцип лежить в основі синонімічності похідних зі спільною кореневою морфемою, оформлених експліцитними чи імпліцитними словотвірними формантами.

Принцип розбіжності реалізується в синонімах у такий спосіб: 1) різні словотвірні форманти; 2) нетотожні, неоднорідні твірні основи зі спільною кореневою морфемою; 3) різна словотвірна валентність афіксів; 4) різна продуктивність словотвірних синонімів, зумовлена різною вибірковістю афіксів; 5) семантичні й стилістичні відтінки при тотожності чи близькості лексичних значень синонімів. Цей принцип визначає синонімічні відношення між похідними, підтримує їхнє функціонування, викликає конкуренцію і сприяє розвитку семантичних і словотвірних структур синонімів.

Виявлені структурно-семантичні інтегральні й диференційні ознаки підтверджують і обґрунтовують синонімічність спільнокореневих похідних, свідчать про певні закономірності явища синонімії в галузі словотвору і взаємодію семантичних і словотвірних факторів, що є основою для пояснення та значимості понять словотвірної синонімії.

Виходячи з основного критерію синонімічності - тотожності чи близькості лексичного значення, визначено три ступені синонімічності: повний/максимальний, неповний/середній, мінімальний.

Більшість спільнокореневих словотвірних синонімів мають середній ступінь синонімічності, що полягає в семантичній і стилістичній спільності одного з компонентів лексичного значення, в одній-двох спільних валентнісних і дистрибутивних моделях, і в диференціації за значеннєвими відтінками, за стилістичною забарвленістю, за валентнісними зв'язками і за дистрибутивними моделями. Їхня наявність у системі мови зумовлюється структурними і семантичними розбіжностями, що виникають у процесі функціонування лексичних одиниць і встановлення нових зв'язків.

Словотвірні синоніми з максимальним і мінімальним ступенем синонімічності мають можливість переходу в інший тип семантичних відношень - у словотвірні варіанти, словотвірні пароніміми або словотвірні омоніми.

Встановлення й розвиток синонімічних відношень між спільнокореневими утвореннями в межах лексичного і словотвірного рівнів здійснюється на основі критеріїв синонімічності.

Основу лексичних і словотвірних процесів складають внутрішні закономірності розвитку словникового складу, дія яких у плані встановлення синонімічних відношень виявляється по-різному.

На лексичному рівні процес синонімізації відбувається під впливом модифікації лексичного значення: 1) розширення семантичного обсягу похідних слів (Bekleidung, Bezahlung) за рахунок похідних твірних основ (bekleiden, bezahlen) в синонімічних парах, типу: Kleidung - Bekleidung, Zahlung - Bezahlung; 2) звуження лексичного значення в контексті мовленнєвого вживання чи в результаті уточнення змісту слова (Lohn - Lцhnung); 3) поява нових значень у результаті метафоричного переносу, що вступають у синонімічні відношення з окремими лексико-семантичними варіантами паралельного слова (Taumel - Taumelei є синонімічними в значенні "похитування". Значення "сп'яніння" слово Taumelei набуло в результаті метафоричного переносу); 4) розвиток синонімічних відношень може відбуватися на базі полісемії слова; 5) поява словотвірних синонімів пов'язана з розпадом дублетних пар у результаті семантичного і стилістичного розмежування через те, що одне зі слів є похідним (Supplik - Supplikation); 6) не менш важливим фактором у появі словотвірних синонімів є семантична диференціація між словотвірними варіантами, що призводить до переходу з варіантних відношень у синонімічні (Schцne - Schцnheit).

На словотвірному рівні встановлення і розвиток синонімічних відношень зумовлені їх морфологічною і словотвірною структурою.

Одним із процесів синонімізації є додавання синонімічних та варіантних афіксів до однієї і тієї ж твірної основі. При дослідженні афіксів в їх смислових структурах виявляються спільні лексико-категоріальні значення. При цьому може відбуватися збіг як усіх категоріальних значень, так і декількох, і навіть одного. На основі лексико-категоріальних значень, що збіглися, у смислових структурах афіксів можна виділити основні інтегральні ознаки їхньої синонімічності: 1) повну відсутність генетичної спільності; 2) загальне категоріальне значення; 3) функціональну спільність; 4) семантичну спільність.

Афікси як одиниці мови мають розбіжності, що виявляються у: 1) відмінній словотвірній валентності; 2) продуктивності/непродуктивності; 3) різній спеціалізації; 4) різному ступені стилістичної забарвленості; 5) семантичних відтінках категоріальних значень. Сукупність інтегральних і диференційних ознак забезпечує синонімію афіксів, яка приводить до синонімії похідних.

У роботі виділено групи афіксів, що беруть участь у процесі синонімізації.

Афікси-синоніми. Умовами їх синонімічності є: 1) функціональна спільність; 2) семантична спільність, яка проявляється у спільності більшості лексико-категоріальних значень; 3) спільне словотвірне значення. До таких суфіксів належать: -tum, - schaft, -heit, -keit, -ung, -nis, -e.

Афікси-варіанти не є синонімічними в системі сучасної німецької мови, хоча деякі з них, актуалізуючись у певних умовах, можуть вступати в синонімічні відношення один з одним. Це: -heit, -keit, -igkeit -ei, -elei, -erei, -chen, -lein. Умовами для їх синонімізації можуть бути: 1) функціональна спільність; 2) морфологічна і семантична тотожність твірних основ, до яких вони додаються; 3) семантична спільність в окремих лексико-категоріальних значеннях.

Як показав фактичний матеріал, існують не тільки пари синонімічних суфіксів, а й цілі синонімічні ряди суфіксів, кожний з яких є синонімічним для всіх інших суфіксів ряду: -e, -heit, -igkeit (Bцse - Bosheit - Boshaftigkeit); -keit, -ung, -nis (Bitterkeit - Bitternis - Verbitterung); -e, -heit, -ung, (Reife - Reifung - Reifheit); -heit, -schaft (Eigenschaft - Eigenheit). Окремі суфікси синонімізуються зі складними суфіксами: -e, -ung, -igkeit (Wende - Wendung - Wendigkeit); -e, -ung, -igung (Ende - Beendung - Beendigung). Деякі суфікси входять у декілька синонімічних рядів, що пояснюється наявністю кількох спільних категоріальних значень у смислових структурах афіксів, підтверджує їхній системний характер і продуктивність в створенні синонімів. Такими продуктивними суфіксами сучасної німецької мови є -heit, -keit, -ung, -nis, -schaft.

Важливою умовою синонімічності спільнокореневих утворень є те, до яких твірних основ додаються синонімічні або варіантні афікси. Твірні основи за своєю структурою можуть бути тотожними чи нетотожними, але обов'язково із спільною кореневою морфемою. Синонімічні афікси додаються в основному до морфологічно однорідних тотожних основ, тобто до основ з однаковою кількістю морфем і одного лексико-граматичного розряду: Dicht+e - Dicht+heit, Un+geschick - MiЯ+geschick. Варіантні суфікси додаються в основному до нетотожних основ зі спільною кореневою морфемою, які були нарощувані суфіксальними елементами: Vorsorg + e - Vorsorglich + keit, Zьgellos + igkeit - Ungezьgelt + heit, Glaubhaft + igkeit - Glaubwьrdig + keit.

Словотвірні синоніми, які утворюються за допомогою синонімічних або варіантних афіксів, повинні мати: 1) понятійну спільність, яка внесена твірною основою; 2) спільне лексико-категоріальне значення, внесене афіксами; 3) семантичну спільність, тобто тотожне чи близьке лексичне значення.