Синонімія спільнокореневих похідних іменників у сучасній німецькій мові

Так, синонімічні суфікси -schaft, -tum, що мають спільне лексико-категоріальне значення збірності, утворюють синоніми зі спільним словотвірним значенням "колективність": Bьrgerschaft - Bьrgertum, Bruderschaft - Brudertum, Witwenschaft - Witwentum.

Однак слід зазначити, не всі й не завжди синонімічні афікси можуть утворювати синоніми, що зумовлюється: 1) характером твірних основ, 2) різними лексико-категоріальними значеннями афіксів, 3) сполучуваністю синонімічних афіксів з багатозначними твірними основами.

Із синонімічної спільності словотвірних афіксів, зумовленої функціональною і категоріальною спільністю, випливає спільність словотвірного значення.

Усі ці умови є абсолютною необхідністю синонімічності однокореневих утворень, хоча є ще одна умова - граматична спільність, але вона не є обов'язковою, тому що твірні основи можуть належати до однієї і тієї ж частини мови або до різних.

Отже, синонімічність афіксів - це таке ж явище на словотвірному рівні, як синонімічність лексичних одиниць на лексичному. Синонімічність афіксів зумовлена: 1) їхньою семантичною і функціональною спільністю; 2) спільними категоріальними значеннями в їх смислових структурах; 3) спільним лексичним і словотвірним значенням похідних.

Синонімічність спільнокореневих утворень зумовлюється синонімічними або варіантними афіксами в тому випадку, коли вони додаються до твірних основ, що мають тотожне чи близьке лексичне значення. Похідні, що утворені за допомогою синонімічних афіксів і належать до однакової семантичної групи, мають такі спільні ознаки, що дають підстави розглядати їх як словотвірні синоніми: 1) відносяться до однієї і тієї ж лексичної категорії (збірності, заперечності, якості, дії тощо); 2) характеризуються понятійною спільністю; 3) мають спільне лексичне значення і 4) спільне словотвірне значення; 5) містять однакову граматичну характеристику; 6) утворені за одним і тим же морфологічним типом (обидва слова - або префіксальні, або - суфіксальні похідні).

Синонімічні відношення можуть розвиватися в парі чи ряді однокореневих утворень, пов'язаних між собою спільністю твірних основ, спільністю лексичного значення і різним за кількістю набором афіксів. Синонімічні відношення між такими утвореннями зумовлені структурним фактором за рахунок кількісного нарощування твірної основи одного чи обох слів з пари, що корелює, афіксальними елементами. Такий процес називають процесом "кількісна синонімія": Unruhe - Beunruhigung - Ruhelosigkeit.

За продуктивними словотвірними моделями типу M: L + DS - M: DP + L + DS (символи позначають: M - модель, L - основа, DS - дериваційний суфікс, DP - дериваційний префікс) можуть утворюватися словотвірні синоніми з максимально близьким значенням: Rede - Gerede.

Синонімічні відношення встановлюються і розвиваються в результаті взаємодії категоріальних значень у похідних. Ця взаємодія приводить, по-перше, до інтенсивного розвитку будь-якої лексичної категорії в структурі значення одного з паралельних похідних; по-друге, до семантичного зближення або семантичного розмежування лексичних одиниць; по-третє, до переходу з однієї лексичної категорії до іншої: Ersatz - Ersetzung ("заміна"). Ці слова позначають дію і результат дії, тобто категоріальні ознаки процесуальності і предметності.

Встановлення і розвиток синонімічних відношень між спільнокореневими субстантивними утвореннями відбувається в результаті так званої синонімічної деривації. Термін "синонімічна деривація" належить В.О. Гречко, суть якої полягає у створенні синонімічних похідних форм від синонімічних вихідних форм за вертикаллю і горизонталлю, тобто за парадигматичними і синтагматичними характеристиками.

Спільнокореневі словотвірні синоніми виникають також внаслідок подальшого розвитку однокореневого словотвірного ряду: Umsicht - umsichtig - Umsichtigkeit. Синоніми Umsicht - Umsichtigkeit функціонують у спільному значенні "обачність, обережність", проте іменник Umsichtigkeit має категоріальне значення якості з більшим ступенем атрибутивної ознаки, якого він набув від своєї твірної ад'єктивної основи umsichtig у результаті вторинної номінації.

У словотворчій системі діє принцип аналогічного словотовору, тобто поява паралельних форм за аналогією. Сприятливою умовою для цього повинна бути наявність дериваційної моделі, що має певне чітке значення. Так, дериваційна модель із суфіксом -е для позначення властивості, стану за аналогією вступає в синонімічні відношення з дериваційною моделлю із суфіксом -heit чи -igkeit: Starre - Starrheit, Sprцde - Sprцdigkeit.

Пари, ряди, групи словотвірних синонімів, що утворилися на лексичному і словотвірному рівнях мови за допомогою словотвірних засобів, на основі загальних закономірностей мовної системи є свідченням взаємодії лексичних і словотвірних процесів у системі німецької мови.

При дослідженні синонімії похідних лексичних одиниць особливого значення набуває питання про специфіку цих одиниць, що виражається у взаємозв'язку і взаємозумовленості семантичних і структурних ознак як нерозривної діалектичної єдності форми і змісту. Структурні, категоріальні і словотвірні фактори пов'язують словотвірні синоніми зі словотвором, з одного боку, а формування, розвиток, модифікація лексичного значення, зміна категоріальних, семантичних і стилістичних особливостей - з лексикою, з іншого. Такий двоїстий характер накладає свій відбиток на словотвірні синоніми, що зберігають як лексичні одиниці співвіднесеність з лексико-категоріальним значенням у твірній основі, з відтінками значень в афіксах. Вони набувають рис, ознак як лексичного, так і словотвірного рівнів. Тому структурна, дериваційна й семантична диференціація дає чітке уявлення про особливості похідних синонімів.

Проведений морфемний аналіз похідних характеризує морфеми за кількісними, якісними параметрами, за порядком їхнього розташування, за позицією в слові. Морфемні структури похідних синонімів різняться кількістю морфем і позиційною неоднорідністю: Ruf - Auf-ruf; Er-werb - Er-werb-ung. Структурно-словотвірна характеристика передбачає дериваційні функції твірних основ і словотвірних афіксів. У структурному плані було виявлено морфологічні класи твірних основ, що належать до різних частин мови. Найактивнішими є дієслівні основи Sperr+ung, Zahl+ung, Vermehr+ung, серед іменних основ найпродуктивнішими є основи прикметників Bitter+nis, Freundlich+keit. За ступенем творення серед твірних основ словотвірних синонімів виділяються основи нульового ступеня Spiel-Spielerei, Spruch - Anspruch й основи першого ступеня похідності Besitzung - Besitztum. Словотвірний акт здійснюється за допомогою певних словотвірних формантів як узагальненої назви для всіх словотвірних афіксів, основна функція яких - словотвірна, тобто утворення нових лексичних одиниць на базі наявних у системі мови. Словотвірні афікси виконують такі функції: 1) морфологічну або структурну, 2) семантичну, 3) категорізуючу, 4) експресивну. Префікси виконують структурну і семантичну функцію. Не змінюючи синтаксичних ознак твірного слова, вони зберігають, іноді модифікують значення останнього в структурі похідного і різняться структурною ознакою: Feind-Erzfeind. Суфікси, виконуючи морфологічну функцію, переводять похідне слово в інший лексико-граматичний розряд і називаються транспозиційними (О.С. Кубрякова, М. Докуліл). Семантична функція властива суфіксам у різних випадках: 1) приєднуючись до твірного слова, вони вносять у його значення абсолютно нову інформацію, утворюючи в структурі похідного нові понятійні категорії. Такі суфікси називають мутаційними; 2) приєднуючись до твірних слів, вони доповнюють, модифікують значення твірного в структурі похідного. Такі суфікси називають модифікаційними (Р.З. Мурясов). З позиції експресивності суфікси виконують експресивну функцію або модифікаційну. Виконуюючи категорізуючу функцію, суфікси виступають як маркери певної лексичної категорії слів: дії, стану, збірності. З позиції категоріальності афікси поділяються на внутрішньокатегоріальні, міжкатегоріальні й міжкатегоріально-внутрішньокатегоріальні. Семантико-словотвірна характеристика похідних синонімів передбачає семантичну класифікацію твірних основ, словотвірних афіксів і семантичну структуру похідних, що інтегрує в собі три значення: лексичне, категоріальне і словотвірне.

Відзначена в роботі подвійна співвіднесеність словотвірних синонімів зі словотвірним рівнем, з одного боку, і з лексичним рівнем, з іншого; критерії синонімічності; структурно-семантична характеристика афіксів, твірних основ і похідних слів дозволили класифікувати словотвірні синоніми на: 1) словотвірні синоніми, один із яких з невираженою, але мотивованою похідністю, тобто з нульовим афіксом: Antwort - Beantwortung, Acht - Дchtung; Bau - Aufbau; 2) словотворні синоніми з вираженою похідністю, тобто афіксальні: Auslastung - Belastung, Engheit - Engigkeit, Ergebenheit - Ergebung.

Обидва типи синонімів мають спільні й відмінні ознаки.

Спільні ознаки: 1) фонематична спільність; 2) спільне лексичне значення чи спільний лексико-семантичний варіант; 3) спільне словотвірне значення; 4) спільне категоріальне значення; 5) однакова граматична характеристика (іменник); 6) спільна коренева морфема; 7) один і той же спосіб словотворення.

При зовнішній схожості й наявності спільних ознак названим типам словотвірних синонімів властиві розбіжності, що закладені у самій сутності словотвірних синонімів і виявляються як у їхній структурі, так і в семантиці.

Відмінні ознаки: 1) нетотожна твірна основа; 2) синонімічні або варіантні суфікси; 3) різні словотвірні моделі одного й того ж способу словотворення; 4) семантичні відтінки лексичного значення; 5) стилістичне чи стилістико-функціональне забарвлення; 6) збіг в одному або декількох, розбіжність в інших лексико-категоріальних значеннях.

Словотвірна валентність (формальна і семантична) розглядається у роботі як сукупність умов реалізації мовних потенцій словотвору: 1) можливості чи неможливості сполучуваності словотвірних формантів з твірними основами з метою створення нового слова-синоніма, 2) утворення синонімічних похідних, 3) зв'язків словотвірних формантів з мотивуючими основами в складі похідних, 4) можливості чи неможливості бути одним із критеріїв розбіжностей словотвірних синонімів.

У четвертому розділі аналізуються синонімічні відношення як одне із понять словотвірної синонімії. В основу синонімічних відношень покладено принцип розбіжностей. До таких розбіжностей належать:

· формальні, що передбачають структурні розбіжності;

· формально-семантичні, що допускають розбіжності, внесені твірними основами й афіксами в структуру і семантику похідних;

· стилістичні, які викликаються стилістичною забарвленістю твірних основ і словотвірних формантів;

· функціонально-стилістичні розбіжності за функціонально-стилістичною забарвленістю;

· валентнісно-дистрибутивні розбіжності, які полягають в різних можливостях сполучуваності словотвірних формантів з твірними основами різних частин мови.

Розбіжності між синонімами є основою для різних типів синонімічних відношень: 1) структурно-морфологічного, 2) семантичного, 3) стилістичного, 4) функціонального.

Названі розбіжності забезпечують подальше існування словотвірних синонімів у системі мови і визначають їх основні функції: 1) номінативну, 2) інтегративну, 3) семантичну функцію заміщення, 4) диференційну, 5) стилістико-конотативну і функціонально-стилістичну.

Принцип диференціації та залежний від нього ступінь синонімічності похідних синонімів забезпечують усталений чи нестійкий характер їх, що, у свою чергу, зумовлює стилістичне або семантичне розмежування спільнокореневих словотвірних синонімів і призводить до розпаду синонімічних відношень.

При максимальному ступені синонімічності та максимальній семантичній спільності можливий перехід у словотвірні варіанти, далі у словотвірні дублети. Мінімальний ступінь синонімічності спільнокореневих похідних, що виявляється в мінімальній семантичній близькості лексичних значень, призводить до їхньої семантичної диференціації і переходу в статус словотвірних паронімів при мінімальному збереженні денотативного значення. При семантичній і денотативній диференціації можливий перехід у словотвірні омоніми.

ВИСНОВКИ

Взаємодія однорівневих і різнорівневих одиниць при функціональній еквівалентності відношень пов'язана з різнокореневою або спільнокореневою синонімією. Осмислення динаміки міжрівневих взаємодій виходить з того, що явища, які належать до одного рівня мови, реалізуються в моделях іншого рівня, що ціла низка значень у системі мови виражається різними засобами.

Словотвірна синонімія є результатом взаємодії лексичного і словотвірного рівнів, свідченням взаємодії різних значень та категорій. Породження значень одного рівня здійснюється на основі семантичних і формальних ознак іншого, на інтеграції та диференціації семантичних і формальних елементів лексичного і словотвірного рівнів. Словотвірна синонімія об'єднує морфологічні, словотвірні й лексико-семантичні характеристики спільнокореневих похідних.

Основу словотвірної синонімії складають опозиції: 1) парадигматика -синтагматика, 2) план вираження - план змісту, 3) взаємодія - протидія. Лексичні і словотвірні одиниці знаходяться в парадигматичних відношеннях, що об'єднують елементи різних рівнів, які виконують одні і ті ж функції. Синтагматичні зв'язки існують між твірними основами і словотвірними морфемами у явищах валентності і сполучуваності. Опозиція "взаємодія - протидія" базується на принципі семантичної і формальної спільності похідних, семантичної і формальної відмінності між ними.

Принципами спільності й розбіжності визначаються основні поняття словотвірної синонімії: 1) синонімія - поняття мовного явища; 2) синонімічність - лексико-семантична категорія, властивість лексичних одиниць; 3) синонімізація - процес смислового зближення, смислового інтегрування мовних одиниць; 4) синонім - конкретна мовна одиниця; 5) синонімічні відношення - системні відношення між лексичними одиницями, які характеризуються всіма парадигматичними ознаками, тобто збігом, схожістю формальних і семантичних компонентів лексичних одиниць, з одного боку і відмінністю цих же компонентів, з іншого.

Словотвірна синонімія - це явище в системі мови, яке визначає природу словотвірних синонімів, джерела їх виникнення, характер і типи синонімічних відношень між ними крізь призму концепції про взаємодію елементів лексичного і словотвірного рівнів. Під словотвірними синонімами розуміються спільнокореневі похідні (з нульовим афіксом і афіксальні), з тотожною або нетотожною твірною основою, з тотожним або близьким лексичним значенням, але з різними семантичними і стилістичними відтінками, морфологічними і словотвірними особливостями, валентнісною і дистрибутивною специфікою. Зв'язок словотвірних і семантичних процесів підтверджує двоїстий характер словотвірних синонімів і залежність їх характеристик від лексичного і словотвірного рівнів.

Синонімічність спільнокореневих похідних встановлюється на основі запропонованих в дисертації критеріїв синонімічності, які були згруповані за такими напрямами: 1) семантичний, 2) словотвірний, 3) функціональний. В основі критеріїв синонімічності лежать основні принципи механізму мови: принцип спільності і принцип розбіжності. До інтегральних критеріїв синонімічності на лексичному рівні належать: 1) спільність номінації, 2) спільність поняття, 3) семантична спільність (семантична тотожність або семантична близькість), 4) збіг семантичних обсягів похідних, 5) виділення спільних лексико-семантичних варіантів в структурі лексичних значень, 6) спільність синтагматичних зв'язків словотвірних синонімів, 7) лексична валентність, тобто сполучуваність з різними частинами мови на основі спільного значення. Диференційними критеріями є: 1) семантичні відтінки у понятійному компоненті лексичного значення, 2) збіг або незбіг ознаки мотивованої частини твірного і похідного слів, 3) смислові розбіжності, що не зачіпають понятійне ядро лексичного значення, 4) розбіжності експресивно-стилістичного характеру. До інтегрального критерію синонімічності належить семантична функція заміщення.

До інтегральних словотвірних критеріїв синонімічності на словотвірному рівні належать: 1) наявність морфемної спільності, 2) фонематична спільність, 3) семантично тотожні твірні основи, 4) однакові ступені похідності. Словотвірна диференціація виявляється в першу чергу в морфемній структурі слів: 1) кількісні і якісні розбіжності у морфемному складі твірних основ, 2) синонімічність чи варіантність афіксів, 3) різний набір дистрибутивних моделей, 4) різні валентнісні можливості твірних основ і афіксів.

Ці критерії розглядаються як комплекс структурних і семантичних, інтегральних і диференційних ознак; на базі яких: 1) підтверджено синонімічність спільнокореневих похідних та встановлено ступені синонімічності - максимальний, середній (неповний), мінімальний; 2) виявлено основні джерела виникнення словотвірних синонімів і сформовано пари, ряди, групи, характерні для них; 3) визначено типи синонімічних відношень - структурно-морфологічний, семантичний, стилістичний і функціональний, які базуються на принципах диференціації; 4) виділено словотвірні синоніми з низки інших спільнокореневих лексичних одиниць; 5) встановлено шляхи розвитку синонімічних відношень.

Найбільш поширеними є словотвірні синоніми середнього ступеня синонімічності, що визначаються певними семантичними, стилістичними, словотвірними розбіжностями, їх подальше існування в системі мови і їх парадигматичні зв'язки. Словотвірні синоніми максимального і мінімального ступеня синонімічності не завжди зберігають усталеність у системі мови і стикаються у своєму розвитку з іншими видами парадигматичних відношень у лексиці сучасної німецької мови. Синоніми з максимальним ступенем синонімічності співвідносяться зі словотвірними дублетами й словотвірними варіантами, а синоніми з мінімальним ступенем синонімічності на певному етапі свого розвитку можуть утратити синонімічні зв'язки і перейти в групу несинонімічних слів, наприклад, словотвірних паронімів.

Проведене дослідження словотвірної структури спільнокореневих похідних з урахуванням їх морфемних, словотвірних і семантичних особливостей підтверджує концепцію словотвірної синонімії як результату взаємодії лексичного і словотвірного рівнів. В результаті дослідження: 1) виявлено групи варіантних і синонімічних афіксів, які при приєднанні до тотожних або нетотожних твірних основ зі спільною кореневою морфемою утворюють словотвірні синоніми, серед яких переважають суфіксальні; 2) встановлено валентнісні характеристики афіксів, словотвірну активність або пасивність твірних основ, за допомогою яких утворюються словотвірні синоніми; 3) визначено види словотвірних синонімів: а) словотвірні синоніми, один із яких з невираженою, але мотивованою похідністю (з нульовим афіксом) і б) словотвірні синоніми з вираженою похідністю (афіксальні); 4) встановлено семантичні групи твірних основ і лексико-категоріальні значення афіксів, взаємодія яких сприяє встановленню синонімічних відношень між спільнокореневими похідними. Семантичні відношення між твірними основами і словотвірними афіксами зумовлюють наявність у словотвірних синонімах трьох типів значень: лексичного, словотвірного і категоріального. Взаємодія цих типів значень приводить до інтегрування елементів мовних рівнів і до створення словотвірних синонімів.

Характеристика словотвірних синонімів як лексичних одиниць, які інтегрують зв'язок і з лексичним, і зі словотвірним рівнями, пов'язана з процесами взаємодії лексичних і словотвірних структур, з їх лексичними і словотвірними можливостями, з паралелізмом їх функцій у створенні синонімічних одиниць.

Словотвірні синоніми є складовою частиною синонімії і слугують джерелом збагачення словникового складу сучасної німецької мови.

Основні положення дисертації й аналіз синонімічних відношень у сфері спільнокореневих похідних можуть слугувати основою для вивчення синонімічних відношень між спільнокореневими словами інших частин мови сучасної німецької мови, які виниклі за допомогою інших способів словотвору.

Результати роботи не претендують на вичерпне дослідження синонімічних відношень у мікросистемі іменних афіксальних утворень. Це дослідження може бути продовжене в різних напрямах. Перспективними є такі проблеми: 1) взаємовідношення синонімічних спільнокореневих похідних з іншими парадигматично обумовленими спільнокореневими лексичними одиницями (дублети, варіанти або пароніми); 2) взаємоперехід усіх груп семантичних відношень одна в одну; 3) структурне і семантичне моделювання словотвірних синонімів, тобто породження лексичних одиниць на основі виділення конкретних семантичних категорій за допомогою різних словотвірних структур або різних засобів словотвору. Не менш суттєвим є також прагматичний і когнітивний аспекти словотвірної синонімії й аналіз лінгвістичних умов функціонування словотвірних синонімів у мовленні. Проблема умов реалізації словотвірних моделей словотвірних синонімів є одним зі складників теорії лінгвістичної ймовірності, прогнозування номінативно-комунікативних можливостей у сфері словотвірних структур, зокрема спільнокореневих.

ОСНОАНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Словообразовательная синонимия в современном немецком языке: Монографія. - К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. - 349 с.

Семантичні зв'язки в системі однокореневих утворень (на матеріалі однокореневих утворень сучасної німецької мови) // Іноземна філологія. - Львів: Вища школа. - 1987. - Вип. 87. - С.78-83.

Однокоренные синонимы в лексической системе современного немецкого языка // Коммуникативные аспекты лингвистики и методики преподавания иностранных языков / Вісник Харківського державного університету. - Харків: Основа. - 1991. - № 352. - С.53-57.

Семантичні та словотвірні процеси в словниковому складі сучасної німецької мови // Взаємодія одиниць різних рівнів германських та романських мов / Вісник Київського державного лінгвістичного університету. - Сер. "Філологія". - Вип.3. - Київ: КДЛУ. - 1997. - С.224-229.

До проблеми однокореневої синонімії в сучасній німецькій мові // Проблеми семантики слова, речення та тексту / Вісник Київського державного лінгвістичного університету. - Київ: КДЛУ. - 1997. - Вип.5. - С.92-97.

К проблеме собирательности (на материале однокоренных словообразовательных синонимов) // Романо-германська філологія / Вісник Харківського національного університету. - Харків: Константа. - 1999. - Вип. 435. - С.35-39.

К вопросу о синонимичности однокоренных образований (на материале немецкого языка) // Романо-германська філологія / Вісник Харківського національного університету. - Харків: Константа. - 1999. - № 461. - С.79-85.

Семантичні синонімічні відношення (на матеріалі однокореневих синонімів) / Проблеми семантики слова, речення та тексту. - Київ: КДЛУ. - 2000. - Вип. 3. - С.98-102.

Семантична характеристика словотвірних синонімів // Наукові записки / Серія: філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград: Кіровоградськ. держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка. - 2000. - Вип. 22. - С.232-237.

К проблеме валентности аффиксов (на материале словообразовательных синонимов современного немецкого языка) // Вісник Харківського національного університету. - Харків: Константа. - 2000. - № 471. - С.94-102.

Категоріальне значення в семантичній структурі похідних (на матеріалі іменників німецької мови) // Наука і сучасність. - Київ: Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. - 2000. - Вип. 1 - Ч.1. - С.190-195.

Деякі шляхи виникнення і розвитку синонімічних відношень між словотвірними структурами // Наукові записки. Серія "Мовознавство". - Тернополь: Тернопільськ. держ. пед. ун-т ім. В.Гнатюка. - 2000. - С.113-118.

Словообразовательная характеристика однокоренных словообразовательных синонимов // Науковий вісник ВДУ. Філологічні науки. - Луцьк: Волинськ. держ. ун-т ім. Л. Українки. - 2000. - № 2. - С.70-75.

До питання конотативного значення словотвірних синонімів // Проблеми світової літератури та лінгвістики / Гуманітарний вісник. Серія - Іноземна філологія. - Черкаси: Черкаськ. інж.-технол. ін-т. - 2000. - № 4. - С.161-165.

До проблеми словотвірної синонімії та словотвірних синонімів в сучасній німецькій мові // Наука та сучасність. - Київ: Київськ. нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. - 2000. - С.279-286.

Парадигматичні зв'язки в системі однокореневих утворень (на матеріалі словотворчих варіантів і словотворчих синонімів сучасної німецької мови // Філологія. Педагогіка. Психологія / Науковий вісник каф-ри ЮНЕСКО КДЛУ. - Київ: КДЛУ. - 2000. - Вип.1. - С.165-171. (У співавторстві).

Семантические и словообразовательные факторы динамики лексического фонда немецкого языка // Система і структура східнослов'янських мов. - Київ: Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. - 2001. - С. 162-169.

Парадигматические отношения и лексическая система немецкого языка // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського держ. лінгв. ун-ту. - Київ КДЛУ. - 2000. - Вип. 3 В. - С. 34-39.

Специфіка лексичного значення похідних (на матеріалі спільнокореневих іменників сучасної німецької мови) // Філологічні студії. - Луцьк: Волинськ. держ. ун-т ім. Л. Українки. Волинський Академічний дім. - 2000. - № 4. - С. 82-88.

Однокореневі синонімічні похідні в німецькій та англійській мовах // Проблеми зіставної семантики. - Київ: Київськ. держ. лінгв. ун-т. - 1997. - С.239-243.

До проблеми парадигматичних відношень у межах словесних опозицій (на матеріалі однокореневих синонімів) // Проблеми зіставної семантики. - Київ: Київськ. держ. лінгв. ун-т. - 1999. - С. 182-185.

Zu den semantischen Beziehungen bei den Wortbildungssynonymen // Textlinguistik. - Dresden: Pдdagogische Hochschule "K.F.W. Wander". - 1988. - Heft 14. - S.131-138. (У співавторстві).

Der stilistische Aspekt synonymer Wortbildungsaffixe // Textlinguistik - Dresden: Pдdagogische Hochschule "K.F.W. Wander". - 1990. - Heft 15. - S.117-128. (У співавторстві).

Структурно-словообразовательная характеристика однокоренных синонимов современного немецкого языка // Словообразование и его место в курсе обучения иностранному языку. - Владивосток: Дальневосточн. гос. ун-т. - 1987. - С.82-90.

Семантическое варьирование в лексике и фразеологии современного немецкого языка // Коммуникативно-прагматические функции языковых единиц. - Куйбышев: Куйбышевск. гос. ун-т. - 1990. - С.140-148. (У співавторстві).

Реализация синонимических отношений на уровне текста (на материале производных современного немецкого языка). // Высказывание и его аспекты. - Иваново: Ивановск. гос. ун-т. - 1991. - С.128-132.

27.Однокоренные синонимы как средство интерпретации текста // Тез. научн. совещания "Автоматический анализ, перевод, обучение пониманию текста". - Черновцы: Черновицк. гос. ун-т. - 1989. - С.83-85.

28.Синонимические функции словообразовательных средств (К проблеме вариативности) // Тез. Всесоюзн. конф. "Функциональные и семантические корреляции языковых единиц". - Киев: Киевск. гос. ун-т им. Т.Г.Шевченко. - 1990. - С.124-125.

29.О вариативности в словообразовании современного немецкого языка // Тез. Всесоюзн. научн. конф. "Нормы человеческого общения". - Горький: . Горьковск. гос. ин-т ин. яз. им. Н.А. Добролюбова. - 1990. - С.146-147.

30.Словообразовательная полисемия производных // Тези наук. конф. "Питання стандартизації, інтернаціоналізації та автоматизації". - Чернівці: Чернівецьк. держ. ун-т. - 1991. - С.30-31.

31.Проблеми критеріїв синонімічності однокореневих утворень в сучасній німецькій мові // Взаємодія одиниць різних рівнів германських, романських та слов'янських мов. - К.: КДПІІМ. - 1991. - С.89-92.

32.Лексические значения производных слов в немецком языке (на материале однокоренных образований) // Тези доповідей міжнар. наук. конф. "Іноземна філологія на межі тисячоліть". - Харків: Константа. - 2000. - С.97-99.

Особистий внесок дисертанта в статтях, написаних у співавторстві, полягає: (16) - в обґрунтуванні теоретичних положень парадигматичних зв'язків; (22) - у виборі теми й теоретичному осмисленні досліджуваного матеріалу; (23) - у визначенні синонімічного аспекту афіксів; (25) - теоретичні положення питання семантичного варіювання в лексичній системі.

Размещено на Allbest.ru