Ад’єктивний атрибут у поетичному мовленні (на матеріалі поетичних творів О.С. Пушкіна)

У першому підрозділі подаються дві таблиці, які складено на основі статистичних даних вживання певного ад'єктива О.Пушкіним і Т.Шевченком, що зіставляються з даними частотних словників відповідно російської і української мов. Наведені дані переконливо свідчать про те, що до загальної високочастотної зони ад'єктивів, вжитих Пушкіним і Шевченком, і ад'єктивів, що найчастіше вживаються у сучасній російській і сучасній українській мовах, потрапляє всього 4-5 % слів. Одержані результати суттєво уточнюють відомі лексикографічні дані щодо функціонування слова у літературній мові і мові художньої літературі, згідно з якими перші 50 слів у частотних списках літературної мови взагалі і мови художньої літератури співпадатимуть протягом 150 років. Зроблені спостереження допоможуть також наповнити цілком об'єктивним змістом таку важливу літературознавчу категорію, як стиль письменника.

Поетичний ад'єктив - це особливий клас слів, це не тільки функціонально-стилістична категорія, а й категорія загальномовна зі своєю типологією, парадигматичними і синтагматичними параметрами. Формується цей клас на функціональному рівні, тобто безпосередньо у поетичному мовленні. Звідси і нівелювання словникової стилістичної позначки, і специфіка типологічних параметрів поетичного ад'єктива.

Як один із принципів типології класу слів, що розглядається, можна назвати і зовнішній принцип, на основі якого ад'єктив входить до складу деякої атрибутивної конструкції, формуючи таким чином художню тканину твору, і той принцип, на основі якого поет не тільки використовує експресивні або традиційно-поетичні означення предметів і явищ дійсності, а й руйнує звичну логічну співвіднесеність, функціональну спрямованість, стилістичну рівновагу компонентів, що складають епітетарне словосполучення. У художніх системах різних поетів різними будуть поетичні і суто лінгвістичні параметри побудованих атрибутивних конструкцій, але можна висловити припущення, що вказані типологічні принципи будуть аналогічними, будуть повторюватись у поетичній мовотворчості художників слова різних епох і творчих орієнтацій.

Другий аспект типології поетичного ад'єктива виявляється у частоті використання конкретного ад'єктива поетом, коли проблема лексичних пошуків реалізується як цілком очевидна, матеріально виражена і за допомогою кількісних показників оформлювана система лексичних пріоритетів, переваг, пов'язаних з національно-культурними й історичними традиціями, з одного боку, і з соціально-світоглядними орієнтирами, з другого боку. Ці висновки увиразнюють той факт, що екстралінгвістика поетичного атрибута має саме типологічний характер, що визначає не тільки вибір для поетичного твору якоїсь кількості слів-ознак, а й всю систему детермінації предметів і явищ оточуючого світу, а також специфіку жанру, особистості і світогляду самого поета.

У другому підрозділі - «Світогляд і соціальний досвід поета в системі поетичної епітетарної детермінації»- визначачається, що саме в історико-літературному контексті ад'єктивний атрибут набуває того соціального звучання і змісту, що характеризують творчість взагалі і мов-леннєву тканину поезій зокрема.

Атрибутивна конструкція в системі художнього цілого здатна нести деякий заряд експресивності, і незалежно від емфатичного виділення момент емоційності відчутний у конструкціях типу «свободный глас», «скупой сургуч». Поет виявляє себе не тільки як майстер віршування, а й як суб'єкт оточуючого світу, як особистість - зі своїм побутовим і соціальним досвідом, зі своїми поглядами на дійсність, зі своїми переконаннями і пристрастями. Виявляє він себе у тих словесних побудовах, до яких він звертається, створюючи образ, інтерпретуючи на морально-етичному рівні події і явища, що описуються, і, нарешті, добираючи той матеріал, який, на його думку, допоможе створити необхідну експресію. Виявляє він себе у конструкціях максимального змістовного і естетичного навантаження, тоб-то у конструкціях атрибутивних, зокрема, у тому, які саме ад'єктиви добираються для характеристики і просто репрезентації тієї чи іншої особи, предмета, факту.

Атрибутивні конструкції, можливо, більше, ніж інші мовленнєві фігури, висвітлюють особливості мови письменника, їх визначальні компоненти, тобто ад'єктиви, що дають предметам і явищам якісь харак-еристики, глибинно пов'язані з особистими переживаннями поета, з культурним життям народу та його ідеалами, зі ставленням поета до соціального устрою держави і до подій, що відбуваються у країні, тощо. Зазначена обставина зумовлена тим, що кожний факт, якщо він є скільки-небудь значущим для поета, проходить крізь його свідомість і оцінюється ним, а відтак, наділяється певними ознаковими параметрами, що є наслідком фактичного й почасти емоційного сприйняття поетом цього факту, навіть якщо поет не усвідомлює цілеспрямованості і суб'єктивності власних оцінок - позитивних чи негативних. Хоча у кожній конкретній поезії те чи інше слово супроводжується, як правило, своїм власним детермінантом, орієнтованим на строго визначену комунікативну ситуацію або образно-експресивну установку, сукупність цих детермінантів як набір оціночних атрибутів значною мірою суб'єктивна і виражає вже особистісне ставлення автора до детермінованого предмета, і у слова, яке означає щось, до чого поет ставиться прихильно, переважатимуть позитивні епітети, і навпаки, природно, з усіма проміжними нюансами. Таким чином, маємо можливість встановити не тільки деклароване критикою чи навіть самим автором твору ставлення до тієї чи іншої події, особи тощо, але й істинні, можливо, приховані симпатії й антипатії поета.

Поет виявляє своє ставлення до чогось по-різному і далеко не завжди прямолінійно, більш того, чим талановитіший художник, тим він менш нав'язливий у своїх оцінках і судженнях. Але є мовленнєві фігури, у яких світогляд поета, його оцінки зафіксовано досить чітко і цілком об'єктивно. Однією з таких фігур є атрибутивна конструкція, зокрема компонент, що її визначає, виражений ад'єктивним словом-епітетом. Зазначена ситуація цілком природна, оскільки, називаючи якесь явище, поет характеризує його в залежності від своїх уподобань, від того, з яким - позитивним чи негативним - досвідом його життя воно пов'язане.

Для кожного мистецтва і митця завжди аксіологічно важливою була проблема «художник і влада». Для часів Пушкіна і Шевченка символом державної влади та її уособленням був цар. Наведемо для прикладу повні списки ад'єктивних атрибутів, вжитих Пушкіним і Шевченком, до цього іменника. У О.Пушкіна: «царь - бедный, белый, бессмертный, великий, величественный, венчанный, возлюбленный, воспитанный, всевышний, встревоженный, голый, грешный, грозный, добрый, забытый, законный, здоровый, земной, изумленный, исчезнувший, лысый, могучий, молодой, московский, небесный, не замученный, не утешен, низверженный, новый, озабоченный, пернатый, печальный, плененный, подземный, покойный, полнощный, пробужденный, разбитый, русский, светлый, славный, смутный, справедливый, старый, строгий, суровый, сытый, тучный, храбрый, юный». У Т.Шевченка: «цар - безбожний, веселий, всемогучий, всесвітній, добрий, здоровий, лукавий, мудрий, мусянджовий, небесний, невеличкий, неправедний, неситий, поганий, проклятий, п»яний, римський, святий, сердешний, скований, славний, убогий, убраний, увенчаний, хребетносилий, широкий». Далі у реферованій частині дисертації наводяться повні списки детермінантів, використаних Пушкіним і Шевченком до слова «суд».

З певними застереженнями слова «цар» і «суд» можна об'єднати родовим поняттям «інститут державної влади». Результати проведеного експерименту, на нашу думку, увиразнюють проблему, заявлену у назві цієї частини дисертації: показово, що відносно вказаних владних інституцій Шевченко вживає епітети переважно негативного характеру, тоді як у Пушкіна не знаходимо жодного епітета з яскраво вираженим негативним забарвленням до слова «царь». Зрозуміло, що наведені словосполучення зустрічаються у творах різних за жанром, створених у різний час, нарешті, «за дужками» дослідження лишається художній зміст конкретних творів. Але, гадаємо, зроблені застереження не заперечують тези про можливість і в такий спосіб сформувати певне уявлення про соціальну особистість поета. Аналогічні вибірки зроблено для іменників «воля» («свобода»), «земля», «Россия», «Україна», «народ» тощо, і ці приклади, на нашу думку, унаочнюють соціальні позиції Пушкіна і Шевченка.

Ясно, що у поезії Пушкіна і не могли з'явитись конструкції типу «проклятий пан», «проклята панщина», «поганий цар», що їх знаходимо у Шевченкових творах, оскільки зазначені реалії не осмислювались Пушкіним під тим кутом зору, що у творчості Шевченка. В той же час для Шевченка, пафос поезії якого сповнений протестом проти несправедливого державного устрою, ті ж самі реалії складали центральне коло проблем і були змістом його творчості; причому ці проблеми не просто актуалізовані у творчості Шевченка як представника пригнобленого народу, - вони розглядаються поетом як громадянином, людиною, яка має цілком конкретні переконання, сином свого народу.

Наведені дані відкривають перед лінгвістами перспективу дослідження процесів, у ході яких навіть емоційно нейтральна лексика, включена до складу відповідних атрибутивних конструкцій, навіть поза поетичним контекстом набуває нового семантичного забарвлення, змінює свій стилістичний діапазон і функції, якщо вона орієнтована соціально.

Соціальна, а значною мірою і світоглядна орієнтація поетичної лексики, актуалізує один з основних екстралінгвістичних параметрів досліджуваного поетичного ад'єктива.

Друга важлива екстралінгвістична характеристика предмета нашого наукового пошуку пов'язана з питанням, яке розглядається у третьому підрозділі - «Національна і культурно-історична самобутність епітетарних побудов».

Творчість О.Пушкіна - це художня історія Росії першої половини Х1Х ст., це картина світу - національно самобутня і неповторна. Пушкін сформувався як поет, увібравши національно-мовні і культурні традиції свого народу, тому цілком закономірно, що зазначена спадкоємність, зв'язок з національним ґрунтом у специфічній, але разом з тим наочній формі трансформувався в його поетичній творчості.

Одним із часткових показників такого зв'язку, за допомогою яких можна більш рельєфно уявити проблему «поет і нація», ширше - «література і національна мова», є своєрідність створюваних поетом образних структур і використаних ним засобів словесно-художнього зображення. У низці найважливіших експресивних засобів, що сприяють максимальному розкриттю ідейно-естетичного задуму й авторської індивідуальності, першим слід назвати епітет. Своєрідність епітета у творчості конкретного митця є переконливим свідченням його генетичних зв'язків з відповідною національною культурою і національною мовою.

З метою конкретизації заявленої проблеми зроблено порівняльний аналіз детермінації категорій «гетьман», «гетьманщина» у поезіях О.Пушкіна і Т.Шевченка. Якщо у Пушкіна детермінація вказаних категорій є зручним засобом створення відповідного історичного фону у конкретному творі, написаному російським поетом, поемі «Полтава», наприклад, то у Т.Шевченка відповідна детермінація відбиває динаміку історіософських поглядів Кобзаря, коли елегійне протиставлення трагічної дійсності - славному минулому змінюється критичною оцінкою політики окремих українських гетьманів.

Численні приклади та ілюстрації, гадаємо, є переконливим підтвердженням того, як культурно-історична і національна самобутність не тільки пронизує всю систему епітетації у Пушкіна, але й досить чітко характеризує цього поета у плані його національної приналежності, сприйняття ним культурно-історичного надбання свого народу, його вітальних орієнтирів. Наведемо лише декілька відповідних словосполучень: «бородинское поле», «гусарская затея», «державинский гроб», «крещенский холод», «русский авось», «северная столица», «столбовая дворянка», «царскосельская статуя» тощо.

Саме ад'єктив і особливості атрибуції несуть основне функціональне навантаження, і якщо історико-культурні прикмети поезії виявляються навіть на формальному рівні (тематика, жанр тощо), то національний колорит повною мірою реалізується тільки з урахуванням лексичної будови твору, і тут одне з центральних місць займає атрибутивна конструкція як достатньо репрезентативний елемент того об'ємного і складного явища, яке позначається поняттям «національне». Ад'єктивний атрибут концентрує і відбиває риси світогляду, національної ментальності і навіть особливості темпераменту, психології поета як представника певної нації.

Хоча національна специфіка історична сама по собі, неповторні риси епохи, конкретного історичного періоду виразніше виявляються саме в атрибутивному словосполученні, навіть в окремому ад'єктивному атрибуті, якому і віддається перевага у процесі відбору оптимальних засобів для конкретизації національної своєрідності створюваного художнього образу.

Ад'єктивний атрибут, маючи більш високу порівняно з іншими складовими художньо-поетичного образу експресивність, виявляється не просто максимально змістовним і найбільш виразним засобом зображення у поетичному мовленні, а таким його компонентом, що активно реалізує і свої екстралінгвістичні функції, виводячи таким чином мовні пошуки і знахідки поета на більш високий рівень значущості як лінгвістичної, так і соціальної.

Висновки. Результати проведеного дослідження утворили базу для висновків. Аналіз ад'єктивних епітетів із поезій О.Пушкіна дозволив встановити деякі типологічні закономірності створення поетичного образу у цього поета, зокрема, виявити такі три універсалії його поетичних текстів:

- атрибутивна конструкція з ад'єктивним епітетом є основною структурно-функціональною ланкою поетичного мовлення, що несе максимальне емоційне й образно-естетичне навантаження;

- ад'єктивний атрибут у повному обсязі реалізує свої формо- і словотворчі можливості, утворюючи цілу серію лексичних і лексико-синтаксичних дериватів від різних парадигматичних класів слів, що потенційно не фіксуються словниками;

- ад'єктивний атрибут має унікальну властивість сполучуватись з іменниками різної семантики і, поєднуючись з ними в єдину синтаксичну конструкцію, створює змістовно і експресивно нове мовленнєве утворення із якісно іншим, ніж звичайна сума, значенням.

Є й інші чинники, що висувають атрибутивну конструкцію і її ад'єктив на перший план у поетичному мовленні, такі, наприклад, як переважання предметно-ознакових уявлень в образному мисленні людини, але це універсалії більш широкого масштабу.

Висновки

Вказані універсалії і проведене з опорою на їх реальне втілення в поезіях О.С.Пушкіна дослідження дозволили зробити такі висновки:

1. Основними лінгвістичними параметрами поетичного ад'єктива є 1) його стилістична позначка у словнику, 2) морфологічні особливості, 3) функціонально-стилістичне навантаження і 4) дистрибуція.

2. Ад'єктивний атрибут займає особливе місце у поетичному мовленні завдяки таким його властивостям:

максимально широким формо- і словотворчим можливостям;

високій синтагматичній активності у всіх трьох його сполучувальних різновидах: власне атрибутивних, напівпредикативних і предикативних синтаксичних побудовах;

- розвиненим асоціативним зв'язкам;

- провідній ролі у процесі детермінації предметів і явищ навколишньої дійсності;

- могутньому образно-естетичному потенціалу.

3. Поетична мовотворчість у сфері ад'єктивних слів є одним з найважливіших чинників формування, розвитку і збагачення мови взагалі і літературної мови зокрема.

4. У результаті поетичної мовотворчості формується чотири основних групи лексичних новоутворень і з'являються відономастичні ад'єктиви, складні ад'єктивні слова, ад'єктиви з морфологічними новаціями і ад'єктиви з новим значенням.

5. Внаслідок конструкційної мовотворчості поета переосмислюється вже існуюча у мові лексика, і здійснюється цей процес у трьох основних типах конструкцій: у конструкціях з логічно несумісними компонентами, у конструкціях з функціонально-стилістичним зрушенням і у конструкціях з комплексною контамінацією визначального і визначаючого.

6. Ад'єктивний атрибут у поетичному мовленні - це не тільки мовна і образно-естетична, а й реальна екстралінгвістична категорія зі своєю власною типологією. Він характеризується: 1) певною кількістю слів-ознак, що не співпадають із такою ж кількістю аналогічних слів літературної мови, завдяки чому увиразнюється індивідуальність стилю конкретного поета; 2) нерегламентованою системою детермінації предметів і явищ оточуючого світу, що відкриває широкі можливості як для лексичної, так і для поетичної мовотворчості; 3) властивостям особистості поета, який відбирає з усієї маси епітетів переважно ті, що максимально відповідають його соціальній і життєвій орієнтації.

7. Ад'єктивний атрибут як епітетарна побудова відбиває національну і культурно-історичну самобутність поетичного твору, світогляд, соціальний і життєвий досвід митця, що трансформується у своєрідні і неповторні індивідуальні словесні образи.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Подмогильная Н.В. Адъективный атрибут в поэзии. Монография. - Дніпропетровськ: Навчальна книга, 1997. - 150 с. (9,68 друк.арк.).

2. Підмогильна Н.В. Передмова// Меншиков І.І., Підмогильна Н.В. Поетичне слово Кобзаря. Словник лексичних компонентів атрибутивних конструкцій. - Дніпропетровськ: Січ, 1993. - С.3-10 (0,4 друк.арк.).

3. Меньшиков И.И., Мордань В.И., Подмогильная Н.В. Поэтическое слово Пушкина. Словарь лексических компонентов атрибутивных конструкций. - Дніпропетровськ: Січ, 1999. - 325 с. (17,22 друк.арк.).

4. Підмогильна Н.В. Поетичне слово Котляревського. Словник лексичних компонентів атрибутивних конструкцій.- Дніпропетровськ: Навчальна книга, 2000. - 48 с. (3,0 друк.арк.).

5. Подмогильная Н.В. Особенности передачи некоторых грамматических категорий при переводе поэтических произведений с украинского языка на русский// Семантика и стилистика грамматических категорий. Сб. научн. трудов. - Днепропетровск: ДГУ, 1989. - С.70-75 (0,3 друк.арк.).

6. Підмогильна Н.В. Естетичні і художні форми вираження концепції дійсності в драмі Лесі Українки «Кассандра»// Творчий метод і концепція дійсності в аспекті естетичних категорій. Зб.наук.праць. - Дніпропетровськ: ДДУ, 1989. - С.10-15 (0,35 друк.арк.).

7. Подмогильная Н.В. Традиции А.Ахматовой в украинской лирике // Литературный процесс: системность и историзм. Сб.научн. трудов. - Днепропетровск: ДГУ, 1990. - С.88-96 (0,5 друк.арк.).

8. Подмогильная Н.В. Вопросы теории и практики перевода произведений украинских писателей на русский язык как социокультурная проблема// Литература в контексте культуры. Сб.научн.трудов. - Днепропетровск: ДГУ, 1993. - С.10-24 (0,8 друк.арк.).

9. Подмогильная Н.В. Атрибутивная конструкция как элемент повествовательной системы в прозе А.П.Чехова// Мировая культура: традиции и перспективы. Международный сб. научн. исследований. - Киев - Москва - Херсон, 1995. - С.19-24 (0,4 друк.арк.).

10. Подмогильная Н.В. Адъектив в системе поэтического речетворчества // Структурные и функциональные параметры речевых единиц русского языка. Сб. научн. трудов. - Дніпропетровськ: ДДУ, 1995.- С.124-129 (0,35 друк.арк.).

11. Подмогильная Н. В. Атрибутивные конструкции с логически несовместимыми компонентами в поэзии А.С.Пушкина и Т.Г.Шевченко// Дослідження з мовознавства. Зб. наук. праць. Т.1. - Дніпропетровськ: Навчальна книга, 1996. - С. 112-116 (0,3 друк.арк.).

12. Підмогильна Н.В. Змістовність атрибутивних конструкцій у ліриці Анни Ахматової // Актуальні проблеми літературознавства. Зб. наукових праць. Т.1. - Дніпропетровськ, Навчальна книга, 1996. - С.93-97 (0,3 друк.арк.).

13. Подмогильная Н.В. Об одном классе адъективов в поэтической речи// Вісник Дніпропетровського університету. Мовознавство. Вип. 2. 1997. - С.153-158 (0,4 друк.арк.).

14. Підмогильна Н.В. Соціальний досвід поета в системі поетичної епітетарної детермінації// Придніпровський наук. вісник. Філологія та педагогіка. - N 39/106. - Дніпропетровськ, 1998. - С.43-48 (0,4 друк.арк.).

15. Подмогильная Н.В. Поэтическое речетворчество в сфере адъективных слов (на материале поэзии А.С.Пушкина и Т.Г.Шевченко) // Вісник Дніпропетровського університету. Мовознавство. Вип.2. 1998. - С.165-169 (0,3 друк.арк.).

16. Подмогильная Н.В. Культурно-историческое своеобразие эпитетарных конструкций в поэзии А.С.Пушкина и Т.Г.Шевченко// Вісник Дніпропетровського університету. Літературознавство. Журналістика. Вип. 3. Т.2. 1999. - С.20-27 (0,5 друк.арк.).

17. Подмогильная Н.В. Предметный мир в поэзии А.С.Пушкина// Литература в контексте культуры: К 200-летию со дня рождения А.С.Пушкина. Сб. научн. трудов. - Днепропетровск, 2000. - С.156-163 (0,5 друк.арк.).

18. Підмогильна Н.В. Епітетарна картина світу в поезії І.Драча// Актуальні проблеми літературознавства. Зб.наук. праць. Т.7. - Дніпропетровськ: Навчальна книга, 2000. - С.99 -102 (0,2 друк.арк.).

19. Підмогильна Н.В. Відономастичні ад'єктиви в поезіях О.С.Пушкіна і Т.Г.Шевченка// Ономастика і апелятиви. Зб. наук.праць. Вип. 11. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. - С.119-123 (0,3 друк.арк.).

20. Підмогильна Н.В. Взаємодія компонентів атрибутивного словосполучення (на матеріалі поетичної творчості Т.Г.Шевченка) // Дослідження з лексикології і граматики української мови. Зб.наук.праць. Т.2. - Дніпропетровськ: Навчальна книга, 2000. - С.118-122 (0,3 друк.арк.).

21. Підмогильна Н.В. Подорож до «гранітної скали»...// Актуальні проблеми літературознавства. Зб. наук.праць. Т.8. - Дніпропетровськ: Навчальна книга, 2000. - С.5-12 (0,4 друк.арк.).

22. Підмогильна Н.В. Поетичне слово як фактор розвитку мовної свідомості нації// Литература в контексте культуры. Зб.наук.праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. - С.15-25 (0,5 друк.арк.).

23. Підмогильна Н.В. Семантика епітетарних словосполучень у поезіях О.С.Пушкіна і Т.Г.Шевченка// Актуальні проблеми вивчення літературних родів. Зб. наук. праць. Вип.3. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. - С.60-67 (0,4 друк.арк.).

24. Подмогильная Н.В. Система эпитетации в русских повестях Т.Г.Шевченко// Литература в контексте культуры. Зб. наук. праць. Вип.5.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - С.27-31 (0,3 друк.арк.).

25. Підмогильна Н.В. Фольклоризм у сучасній українській поезії і питання художнього перекладу// Фольклоризм у духовному житті українського народу. Тези регіональних наукових читань.- Львів: ЛДУ, 1991. - С.98-99 (0,1 друк.арк.).

26. Подмогильная Н.В. Адъективный атрибут как отражение мировоззрения поэта// Стилистика русского языка: Теоретический и сопоста-вительный аспекты. Ч.ІІІ. Семантика и стилистика художественных текстов. Материалы У1 научной конференции по проблемам семантических исследований. - Киев - Харьков, 1993. - С.101-102 (0,1 друк.арк.).

27. Подмогильная Н.В. Об одной функции поэтического атрибута// Русская культура и Восток. Материалы Третьих Пушкинских чтений. - Симферополь: СГУ, 1993. - С.80 (0,1 друк.арк.).

28. Подмогильная Н.В. Поэтическая автология в системе формирова-ния литературного языка// Славянские литературы в контексте мировой. Материалы и тезисы докладов международной научной конференции. - Минск: БГУ, 1994. - С.147-148 (0,1 друк.арк.).

29. Підмогильна Н.В. Іронічний епітет у зв'язку з проблемою російськомовних перекладів української поезії// Сатира і гумор в українській літературній традиції. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. - Чернівці: ЧДУ, 1994. - С.226-229 (0,2 друк.арк.).

30. Подмогильная Н.В. Типология адъективного эпитета в славянских литературах// Славянские литературы в контексте мировой. Материалы докладов международной научной конференции.- Минск: БГУ, 1995. - С.29-33 (0,3 друк.арк.).

31. Підмогильна Н.В. Т.Г.Шевченко в історії української літературної мови// Література й історія. Матеріали міжнародної наукової конференції. - Запоріжжя, 1996. - С.347-351 (0,3 друк.арк.).

32. Подмогильная Н.В. Востребованность литературного произведе-ния как фактор влияния на развитие национального языка//Джерела духовності: генеза творчого процесу та розвиток мистецтва. Матеріали регіональної науково-практичної конференції. Т.2. - Дніпропетровськ: ДДУ, 1999. - С.71-75 (0,35 друк.арк.).

33. Підмогильна Н.В. Функціональна семантика прикметника в поетичній мові// Функціональна граматика. Тези доповідей міжнародної науково-теоретичної конференції. - Донецьк: ДонГУ, 1994. - С.165-166 (0,1 друк.арк.).

34. Подмогильная Н.В. Переходные явления в адъективном поэтическом композите// Синкретизм и омонимия в грамматических системах славянских языков. Тезисы докладов межрегиональной научно-теоретической конференции. - Измаил, 1994. - С.43 (0,1 друк.арк.).

35. Подмогильная Н.В. Поэтический адъектив в сфере лексической компетенции личности// Теория и практика лингвистической подготовки иностранных студентов, аспирантов и стажеров. Тезисы докладов международной научно-метод. конференции. - Днепропетровск: ДГУ, 1995. - С.70-71 (0,1 друк.арк.).

36. Підмогильна Н.В. Епітет в українській і французькій поетичній мові// Тези Другої міжнародної конференції «Франція і Україна: науково-практичний досвід в контексті діалогу національних культур». - Дніпропетровськ, 1995. - С.37 (0,1 друк.арк.).

37. Підмогильна Н.В. Словник компонентів атрибутивних конструкцій як навчальний посібник// Лексичні та методичні концепції викладання чужеземних мов у вищому навчальному закладі. Тези доповідей конференції. Ч.ІІ. - Львів, 1996. - С.143-144 (0,1 друк.арк.).

Анотація

Підмогильна Н.В. Ад'єктивний атрибут у поетичному мовленні (на матеріалі поетичних творів О.С.Пушкіна). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 - російська мова. Таврійський національний університет ім. В.І.Вернадського. - Сімферополь, 2001.

У дисертації розглядаються функціонально-семантичні особливості ад'єктивного атрибута у поетичних творах О.С.Пушкіна. Запропонований комплексний аналіз поетичного ад'єктива і його трактовка як лінгвістичної категорії, що виступає як один із основних чинників формування і розвитку національної і літературної мов через систему поетичних образів і фігур; описано комплекс власне лінгвістичних параметрів поетичного ад'єктива; систематизовано лексичні новації у сфері ад'єктивних слів у поезіях О.С.Пушкіна; введено поняття конструкційної мовотворчості і показано відповідні синтаксичні побудови; дано типологічне тлумачення ад'єктива як епітета; показано пряму кореляцію епітетарної творчості поета і особливостей його художнього світогляду. Розглянуто ад'єктив як компонент атрибутивної конструкції - основної структурно-функціональної ланки поетичного мовлення. Описані основні види конструкційної мовотворчості у поетичному мовленні: конструкції з логічно несумісними компонентами, конструкції з функціонально-стилістичним зрушенням, конструкції з комплексною контамінацією характеру визначального і визначаючого.

Ключові слова: ад'єктивний атрибут, поетичне мовлення, атрибутивна конструкція, лексична і конструкційна мовотворчість.

Аннотация

Подмогильная Н.В. Адъективный атрибут в поэтической речи (на материале поэтических произведений А.С.Пушкина). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык. - Таврический национальный университет им. В.И.Вернадского. - Симферополь, 2001.

В диссертации рассматриваются функционально-семантические особенности адъективного атрибута в поэтических произведениях А.С.Пушкина. Предложен комплексный анализ поэтического адъектива как лингвистической категории, выступающей в качестве одного из основных факторов формирования и развития национального и литературного языков через систему поэтических образов и фигур; описан комплекс собственно лингвистических параметров поэтического адъектива; систематизированы лексические новации в сфере адъективных слов в поэтических произведениях А.С.Пушкина; введено понятие конструкционного речетворчества и показаны соответствующие синтаксические построения; дано типологическое толкование адъектива как эпитета; показана прямая корреляция эпитетарного творчества поэта и особенностей его худо-жественного миросозерцания. Рассмотрен адъектив как компонент атрибутивной конструкции - основного структурно-функционального звена поэтической речи: конструкции с логически несовместимыми компонентами, конструкции с функционально-стилистическим сдвигом, конструкции с комплексной контаминацией характера определяемого и определяющего.

Сравнительный анализ эпитетарных построений в стихотворных произведениях А.С.Пушкина и Т.Г.Шевченко, стоявших у истоков соответственно русского и украинского литературных языков, позволил установить некоторые типологические закономерности создания поэтического образа, и в частности выявить три универсалии их поэтических текстов: 1) атрибутивная конструкция с адъективным эпитетом является основным структурно-функциональным звеном поэтической речи, несущим максимальную эмоциональную и образно-эстетическую нагрузку; 2) адъективный атрибут в полном объеме реализует свои формо- и словообразовательные возможности, создавая целую серию потенциально не фиксируемых словарями лексических и лексико-синтаксических дериватов от различных парадигматических классов слов; 3) адъективный атрибут обладает уникальным свойством сочетаться с именами существительными самой различной семантики и, соединяясь с ними в единую синтаксическую конструкцию, создает содержательно и экспрессивно новое речевое образование с качественно иным, чем простая сумма смыслов, значением.

Указанные универсалии и проведенное с опорой на их реальное воплощение в поэзии А. С. Пушкина исследование, позволили сделать выводы о том, что атрибутивная конструкция с согласованным определением, актуализирующая признаковые, детерминирующие параметры предметов и явлений окружающей действительности, объективизируется как основное структурно-функциональное звено поэтической речи, а сам адъектив - как наиболее значимый его компонент; в качестве важнейших лингвистических параметров поэтического адъектива следует рассмат-ривать: 1) его стилистическую помету в словаре, 2) морфологические особенности, 3) функционально-семантическую нагрузку и 4) дистрибуцию; адъективный атрибут занимает особое место в поэтической речи в силу следующих его свойств: максимально широких формо- и словообразова-тельных возможностей; большой синтагматической активности; развитых ассоциативных связей; ведущей роли в процессе детерминации предметов и явлений окружающего мира; мощного образно-эстетического потенциала.

Поэтическое речетворчество в сфере адъективных слов является одним из важнейших факторов формирования, развития и обогащения языка вообще и литературного языка, в частности. Логика соответствующего процесса развертывается по такой схеме: речевая база национального поэта - общенародный язык, круг интересов - весь спектр жизненных явлений; талантливый поэт читается и становится авторитетом; его речевые структуры запоминаются, воспроизводятся, входят в практику повседневного общения и, наконец, становятся языковой реальностью.

В результате поэтического речетворчества формируются четыре основные группы лексических новаций: отономастические адъективы, сложные адъективы, адъективы с морфологическими новациями и адъективы с новым значением.

Адъективный атрибут в поэтической речи - это реальная экстралингвистическая категория со своей собственной типологией, характеризующейся: 1) определенным множеством слов-признаков, не равным множеству аналогичных слов языка вообще, хотя и не маркированных в словарях специальной стилистической пометой; 2) нерегламентируемой системой детерминации предметов и явлений окружающего мира; 3) особенностями личности поэта.

Адъективный атрибут как эпитетарное построение отражает национальную и культурно-историческую самобытность поэтической речи и ее автора, мировоззрение, социальный и жизненный опыт художника, трансформирующиеся в своеобразные и индивидуально неповторимые словесные образы.

Ключевые слова: адъективный атрибут, поэтическая речь, атрибутивная конструкция, лексическое и конструкционное речетворчество.

Summary

Podmogilnaya N.V. Adjectival Attribute in Poetic Speech. - Manuscript. Doctoral dissertation in philology in language speciality 10.02.02 - Russian language. National Tavrida V.I.Vernadsky University. Simferopol, 2001.

The dissertation deals with functional and semantic peculiarities of adjectival attribute in poetic works by A.S.Pushkin. The complex analysis of poetic adjective as a linguistic category, which acts as one of the main factors of national and literary language functioning and development by means of poetic images and figures, is suggested; the complex of the linguistic parametres of poetic adjective has been described; lexical novelties in the field of adjectives in the poetry by A.S.Pushkin has been summarised;the notion of constructive speech creation has been introduced and corresponding syntactic constructions are shown; the typological explanation of adjective as an epythet has been given; the direct correlation between the poet's epythet creation and his artistic outlook has been shown. Adjective as a component of construction as a basic structural and functional link of poetic speech is regarded. Main means of constructive speech creation in poetic speech are described: construction with logically different components, constructions with functional-ctylistical changes, constructions of the character of the defined and of the defining.

Key words: adjectival attribute, poetic speech, attributive construction, lexical and constructive speech creation.

Размещено на Allbest.ru