Фразеологізми української мови з компонентом "душа"

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовані мета, завдання роботи, визначено об'єкт та предмет, схарактеризовано матеріал та методи дослідження, розкривається його наукова новизна, теоретичне та практичне значення.

У першому розділі “Теоретичні засади дослідження фразеологізмів” аналізуються фразеологічні концепції від другої половини XIX ст. до нашого часу. Основна увага приділяється оглядові літератури 60-80 рр. XX ст., оскільки в цей час сформувались основні напрямки дослідження ФО. Це стосується, зокрема, побудови структурно-семантичних класифікацій, а також посилення інтересу до змісту сталих словесних комплексів. Саме в зазначений період вчені дійшли висновку про необхідність синтезу методів дослідження такого складного за своєю природою об'єктивованого субстрату, яким є ФО.

Зв'язки людини зі Всесвітом репрезентують ФО з прислівниковою семантикою (37од.), процес фразеологізації яких ступеневий. Фразеотворчими чинниками прислівникових ФО виступають спеціалізовані семантичні операції - тавтологія і плеоназм (як душа до душі, душа в душу, душею і серцем), лексичні засоби (компоненти весь, один). Наприклад, “[Дядько Степан:] А тут жінка в одну душу - забирай усе на воза” (В.Барка).

Таким чином, встановлено, що регулярні за смислом парадигми з опорною назвою душа, характеризуючи дію, що, як правило, позначається словом-супровідником, мають комбіновану мотивацію, в якій домінують структурно-семантичний фактор, спеціалізовані семантичні операції зіставлення однакових (тавтологія) (душа в душу), подібних (плеоназм) (душею і серцем), протилежних (антитеза) (душею і тілом) понять. У зв'язку з цим лексема душа втрачає в ФО свої мовносистемні значення й реалізує функціональні.

Розділ четвертий “ Лінгвокультурний аспект становлення внутрішньої форми фразеологізмів із компонентом душа” присвячений описові кореляцій між позамовною дійсністю, яка формує схему-прототип, і внутрішньою формою та семантикою ФО. Враховуючи поняттєву насиченість концепту душа в його філософському, міфологічному, релігійному, фольклорному аспектах, акцентуємо увагу на міфологічному підґрунті фразеологізмів, що є відголоском найвіддаленіших у часі уявлень про душу. Із метою виявлення лінгвокультурної інформації, закладеної в семантику ФО, ми розглянули історію формування поняття і значення слова душа.

Відхід життя, який первісна людина спостерігала у вигляді припинення дихання й зникнення тіні, наштовхнув людську думку на те, що ці явища не зникають без сліду, а десь перебувають. Складний процес утворення поняття душа відбувався шляхом встановлення зв`язків між власною психічною діяльністю й спостереженнями за явищами зовнішнього світу. У кристалізації уявлень про єдину душу, на нашу думку, архаїчна людина йшла шляхом дедукції: множинність душ, пов`язана з дисоціативністю первісної свідомості й ідентифікацією себе з довкіллям, трансформувалась у поняття єдиної душі людини. Аналізуючи це питання, ми спиралися на власні узагальнення, продуковані як проведенням аналогій з відомими уявленнями, зафіксованими в етнографічних збірниках, так і припущеннями, висловленими в працях із психології (В.Вундт, К.Юнґ, Л.Леві-Брюль, К.Леві-Строс).

У розділі систематизуються мовні образи душі не лише за допомогою етнографічних джерел, а на тлі всієї складної когнітивно-перцептивної організації свідомості первісної людини, матеріалізацією якої є міф. ФО з компонентом душа належать до групи з великими вказівними можливостями стосовно внутрішньої форми, побудованої на паралелі між діями матеріального й духовного світів. Знакові системи, що репрезентують у своїй структурі різні явища дійсності й є релевантними для обраного матеріалу, диференціюються на космогонічну (плюс підсистема “Жива природа”) (напр., ФО душа горить, просвітліло на душі, посвітлішало на душі, темна душа, заяча душа, мишача душа, шкребе на душі, як лапою по душі, як лапою по душі дернув) та антропоморфну (напр., ФО душа вилітає з тіла, кривити душею) системи.

В основу рубрикації внутрішніх форм ФО з компонентом душа покладено міфолого-філософські класифікаційні схеми першоелементів. Космогонічна знакова система уявлень про душу вкладається в п'ятикомпонентну схему “… комбінування … чотирьох-п'яти “стихій”: земля, вода, вогонь, повітря, погода, небо … перед нами не метафори, а знаки і міфологічні символи”. У корпусі ФО з компонентом душа вичленовуються образи-символи: вогонь, вода, повітря, які виступають у семантиці ФО окремими семами.

Коли ми говоримо про ФО, в основі значення яких лежить той чи інший елемент космогонічної системи, то не обмежуємося тільки словами, що називають ці стихії, а й маємо на увазі ті лексеми, які виражають окремі їх властивості: вогонь - пече, дає світло, руйнує, роз'їдає (напр., ФО пекти душу, просвітлішало на душі, розтравлювати душу) тощо. Використовуючи теорію психологічного паралелізму О.М.Веселовського, побудовану на зіставленні предметів, явищ за їх ознаками, ми побудували паралелі, зумовлені міжрівневими зв`язками символу вогню.

Група ФО з компонентом душа, в якій простежується зв'язок внутрішньої форми (конкретне полум'я, вогнище) й окремих компонентів структури значення, дистинктована за ознакою наближення - віддалення: пече вогонь - біль, незадоволення (напр., ФО розпікати душу, пекти душу); гріє вогонь - задоволення (напр., потеплішало на душі, зігріти душу). За спільною ознакою дії двох явищ побудовані паралелі: “вогонь - холод”, (ознака “пече”) - ФО похолонуло в душі, аж холоне душа; “вогонь - антипатія” (ознака дії “сушить”) - душа сохне; “вогонь - зірка” (ознака “світить”) - душа так і покотилася. Паралель “вогонь - процес травлення” утворена за посередництвом третього компонента “вогонь - нутрощі - процес травлення”. В основу зіставлення цих явищ покладена спільна ознака дії вогню і нутрощів “пожирають” - розтравлювати душу, ятрити душу.

Паралелі, побудовані на смакових і зорових відчуттях, характеризуються наявністю антонімічного їм компонента. В основі “смакової” паралелі лежить спільна між вогнем і смаковими відчуттями ознака дії вогню “пече - палить” - гірко на душі, а в основі зорової - ознака дії вогню “світить” (ФО просвітліло на душі).

Отже, існує значний масив ФО з компонентом душа, внутрішні форми яких прямо чи опосередковано (шляхом системи паралелей) пов'язані із символом вогню. Це явище пояснюється полівалентністю символу, дистинктивація різних ознак якого дозволяє охоплювати різні, іноді й протилежні, фрагменти дійсності.

Воді, як і вогню, приписується очисна магічна функція, її властивості рухатися, струменіти персоніфікуються в образах водяників, болотяників, русалок. В українських фразеологізмах із компонентом душа відбиваються такі ознаки води як одного з першоелементів світу і субстанції душі: дія води “приховує” (паралель “водоймище - таємні почуття”) - ФО у глибині душі, на самому дні душі; ознака швидкості руху води, плинності (паралель “вода - слово”) - виливати душу; ознака “приводити в рух” (паралелі “збовтана вода - неспокій”, “коливання води - душевні хвилювання”) - мутити душу, скаламутити душу, сколихнути в душі; ознака кількості “мало” (паралель “крапля - задоволення спраги”) - закропити душу.

Душа - фантом, створений людською свідомістю для осмислення свого буття, якнайкраще збігається з уявленнями про душу як повітря внаслідок аморфності останнього, неможливості обсервувати як матеріал. Міфологема душа намагнічена гетерогенними міфологічними уявленнями, тому одна й та ж словесна формула може бути потрактована з погляду різнорідних вірувань. Це стосується ФО вдихнути душу, душа вилітає з тіла. У міфополі ФО душа вилітає з тіла схрещуються уявлення світової та слов'янської міфології про душу як повітря, пару, хмаринку, вітер, дим, також як образ птаха, комахи, що корелятивний уже із зооморфним уявленням про душу. Міфополе ФО вдихнути душу зумовлене уявленнями про душу як процес дихання та як повітря, яке ми вдихаємо. Міфополя обох одиниць схрещуються в гомогенних уявленнях про душу як повітря.

Міфологема душа реалізується також у космогонічній знаковій системі “Жива природа”, в якій на відміну від системи “Нежива природа” вказівка на тваринний чи рослинний образ душі лежить у самій ФО, наприклад: заяча душа. Зоолатрія архаїчних уявлень про душу представлена птахом: голубка, зозуля, чайка; комахою: метелик, муха, бджола та ін. Що стосується тварин, то душа може мати будь-який образ у залежності від ареалу проживання народу.

ФО із значенням психічних властивостей людини пов'язані з тими тваринними образами, в яких виділені риси, ізоморфні людським: заяча душа, мишача душа. Засобом евфімізації виступає ФО ні за цапову душу (пухлу) душу: образ цапа пом'якшує пейоративне забарвлення вислову ні за чортову душу (цап виступає субститутом табуйованої в мові лексеми чорт).

Масив ФО, що отримав назву зоофразеологізмів (В.Д Ужченко, Д.В. Ужчен-ко), становлять як фразеологізми з анімістичними компонентами, так і метафоричні сполуки, абстраговані від мотивуючих змінних сполучень, що віддзеркалюють взаємовідношення людини і тварини, поведінку тварин, знання про їх біологічну організацію. Наприклад, розмір горобця, що асоціюється з поняттям “мало”, став основою внутрішньої форми ФО з горобину душу.

Рослинні образи, що виражають локалізацію душі, в різних народів мають неоднаковий характер. Так, в українській народній поезії, - пише І.Нечуй-Левицький, - людські душі обертаються яблунями, грушами, тополями. Нам уявляється, в серії ФО душею прирости, прирости до душі, прилипнути до душі, душа пристала, прихилитися душею сконцентровані відголоски міфологічних уявлень про душу як рослину, дерево. Образ похиленого дерева у фольклорі символізує прихильність, кохання, утворюючи паралель “хилитися - кохати, подобатися” (пор. хилитися - прихильність).

Зооморфні й рослинні образи обиралися для концептуалізацї поняттєвої сфери

в мові шляхом тривалого спостереження довкілля та інтроспекції. Зіставлення результатів цих двох процесів знайшло своє відбиття в схемах-концептах, які притягують до себе лише певний семантичний спектр, а саме: характеристику людини, психічні стани, кількість (“мало”), симпатію, кохання, страх, хвилювання, індивідуально-психічні властивості людини. Антропоморфні іпостасі душі в системі ФО з компонентом душа марковані за схемою розвитку уявлень: розуміння душі як двійника, внутрішньої людини (напр., ФО скільки душа забажає, як душа забажає); локалізація душі у внутрішніх і зовнішніх органах людини й ототожнення її з одним із них (напр., ФО душа (серце) кров'ю обливається); локус душі в предметах і явищах, пов'язаних із людиною уявним зв'язком (напр., ФО душа рветься, прошивати душу); трактування душі як уявного анатомічного органа, що відповідає за психічне життя людини (напр., ФО душа болить, душа ниє). У корпусі фразеологізмів з компонентом душа відбиваються уявлення про перебування душі в крові, очах, волоссі, зубах людини, а також одязі, тканині, предметах, що оточують людину.

Встановлення зв'язку мови і культури, мови і міфа - спеціалізація лінгвокультурології, завдання якої полягає в реконструкції на основі мовних одиниць форм поведінки людини і ментальних структур в її свідомості, де міфотворчість є іманентною рисою, безвідносною в часі. Порівняння міфологічної картини світу з мовною, а саме з її фрагментом - фразеопсихічною картиною, експлікує систему вірувань і уявлень, у надрах яких викристалізовувались словесні формули з компонентом душа.

Окремо стоять ФО, пов'язані з народною демонологією. Крім того, часто фразеологізм має неповторну мотивацію, пов'язану з певними екстралінгвальними факторами (ФО пустити душу на покуту, продзвонити по душі).

ВИСНОВКИ

Фразеологічні одиниці з компонентом душа становлять в українській мові значний шар, складний як за кількістю (понад 400), так і за структурою та системою значень. Семантична класифікація ФО, здійснена методами ідентифікації та диференціації, виявила співвіднесенність фразеосемантичних парадигм із лексико-семантичними варіантами слова-компонента душа. Опорне слово душа має в українській мові розгалужену фразеопродуктивну смислову структуру, навколо конституентів якої утворюються розлогі фразеологічні серії.

Фразеологізми з компонентом душа мають системну організацію, що виявляється в семантичній градації внутрішньої будови в залежності від місця в ідеографічному полі. У цій системі виділяються макрогрупи “психіка людини”, “людина в соціумі”, “біологічне існування людини”. Кожна з названих груп має додаткове членування. Наприклад, група “психіка людини” поділяється на ФО із семантикою інтерсуб'єктного спрямування (колупати душу, душа радіє), міжсуб'єктної взаємодії (добиратися до душі, проникати в душу), міжсуб'єктного ставлення (припасти до душі, прикипіти душею).

У семантичній парадигмі кожної групи існує своє додаткове групування. Так, у тематичному полі “інтерсуб'єктний психічний світ” виділяється фразеосемантична парадигма зі значенням `відчувати', яка поділяється на ряди із семантикою `процес відчуття', `приховані почуття', `початок процесу відчуття'. У цій парадигмі пряме номінативне значення слова душа `внутрішній психічний світ людини, її настрої, почуття, переживання' не зазнало відчутної трансформації й зберегло домінуючу функцію в семантичній структурі ФО.

Фразеосемантична група на позначення емоційних станів рубрикується за семантико-полюсною класифікацією на мікрогрупу з позитивним смисловим наповненням (душа співає) і на мікрогрупу з негативним смисловим наповненням (душа рветься). Проаналізований у цьому підрозділі матеріал доводить, що у ФО фразеосемантичної групи із суб'єктно-вказівною диференціальною семою кількісно переважає вираження негативних емоцій. Цій групі притаманні розгорнуті синонімічні зв'язки в межах фразеосемантичної парадигми, що підтримують внутрішню монолітність макрообразів.

Конверсивна по відношенню до суб'єктно-вказівної фразеосемантичної групи позначуваного емоційного стану суб'єктно-об'єктна парадигма на позначення емоційного впливу (ФО пекти душу) складається з мікрогруп нейтральної, позитивної та негативної семантики. У кожній із них простежується членування за синонімічними рядами або метафоричними концептами.

Одиниці макрогрупи із спільною смисловою ознакою `емоційне відношення-ставлення' підпадають під процес семантичної дивергенції за: знаковим вираженням (симпатія / антипатія); індивідуально-емоційним освоєнням (симпатія / кохання).

ФО із компонентом душа поділяються на групи: на позначення індивідуально-психічних властивостей людини, соціально-моральних норм поведінки, фізичного стану людини, явищ, пов'язаних із кінцем біологічного існування людини, процесу харчування, бідності. ФО-номінанти індивідуально-психічних властивостей людини мотивовані як семами прямого значення опорного компонента, так і похідною семемою `cукупність рис, якостей, властивих певній особі', що відповідає одночасній реалізації двох або більше макро- або мікрокомпонентів смислу. Ця група є перехідною між ФО із смисловим наповненням `емоційні стани та процеси' й ФО на позначення характеристики людини.

Об'єктом номінації ФО з компонентом душа виступають емоції людей, на семантичному рівні потрактовані за допомогою мовного концепту “відчувати … [радість, втіху, ненависть]”, який позначає одночасно і процес, і стан. Тому ядром корпусу ФО з компонентом душа є дієслівна фразеологія. Периферійну зону займають ад'єктивні та адвербіальні ФО: ад'єктивні ФО позначають стан людини, що завдяки константності трансформується в перманентну властивість характеру індивіда (хвора душа, солом'яна душа), а ФО адвербіальної семантики характеризують відношення між предметами, явищами, індивідуумами з погляду інтенсивності, способу дії (як маслом по душі) та ін. фразеологізм ідеографічний опис душа

Максимальний ступінь семантичного поширення лексеми душа спостерігається в групі ФО адвербіальної семантики, яка репрезентує зв'язки людини зі Всесвітом. Адвербіальні ФО мають розвинену систему значень, їх специфічною ознакою виступає комбінована мотивація.

Семно-компонентний аналіз дозволив виявити тип мотивації й участь слів-компонентів у формуванні цілісного фразеологічного значення. Виявлено такі особливості: чим більший ступінь поширення дієслів-компонентів ФО, тим дистантніша її позиція від ядра синонімічного ряду чи фразеосемантичної групи; амплітуда коливань смислового обсягу номінативного значення компонента душа залежить від синтаксичної позиції в складі словосполучення і від типу структурної моделі в цілому.

Кожна фразеосемантична група виражається в певній структурній моделі. Так, для суб'єктно-вказівних ФО домінуючою є предикативна структура, дистрибутивні зв'язки якої - лексеми на позначення особи. Суб'єктно-об'єктні ФО репрезентовані дієслівно-іменниковими сполуками, де слово душа вживається в знахідному відмінку і втрачає сему персональності `людина'. Опорний компонент у цих одиницях перетворюється із субституту носія емоції на уявний орган, втрачаючи категорію істоти. Двочленні предикативні конструкції, як правило, можуть трансформуватися в одночленну структуру безособового речення, де головний член виражений безособово-предикативним дієсловом або особовим дієсловом у безособовому значенні.

Діахронічний аналіз смислової структури слова душа виявив, що спочатку лексема мала символічне значення безсмертя, уособлення життя в матеріальних формах. Цьому значенню корелятивна група ФО на позначення смерті і реалій, що її супроводять. За посередництвом складної системи уявлень сформувалося розуміння душі як духовної сутності, етичного ідеалу, з яким співвідносилися вчинки людини. Із появою релігійних форм свідомості постало інше символічне значення лексеми душа (на семантичному рівні його розвиток відбитий ланцюжком “`духовний бік', 'моральні якості', 'совість'), що збереглося лише в складі окремих стійких зворотів. У подальшому, вважаємо, відбулося розширення цього значення на весь внутрішній світ людини як цілісну субстанцію і слово-міфологема набуло третього символічного значення - `вмістилище почуттів', актуального в побудові мовного образу людини. Якщо душа як символ безсмертя та морально-етичного ідеалу функціонуює в складі визначених мінімальних відрізків тексту і поза ними реципієнтом не усвідомлюється, то символічне значення осередку почуттів має широку сполучуваність і є мотивуючим фактором стійких сполук різних типів.

ФО з компонентом душа є мінімальними відрізками тексту, що базуються на оптимально розгорнутій культурологічній ситуації, зберігають у своєму значенні завдяки стійкості структури та константності вживання певні мікрокомпоненти, як правило, конотативного характеру, співідносні із світоглядними, міфологічними, релігійними, фольклорними уявленнями про душу. Інструментом у вираженні зв'язку мови і культури виступає реальна першооснова - факт, явище, процес об'єктивної дійсності. У результаті дослідження концептуальна мережа тлумачень іпостасей душі постала у вигляді системних блоків зі своїм внутрішнім членуванням: вірування в перебування душі в довкіллі розпадаються на уявлення про душу як вогонь, воду, повітря, атмосферні явища та об'єкти живої природи; антропоморфні образи душі, пов'язані з уявленнями про перебування душі в частинах тіла людини, відбивають фізіологічні та анатомічні властивості, що приписуються душі. Деякі одиниці мають унікальну, специфічну тільки для них екстралінгвальну мотивацію, зумовлену типом вірувань (ФО з демонологічною підосновою), індивідуально-образним уживанням.

Отже, у результаті проведеного дослідження фразеологізмів української мови з компонентом душа здійснена їх семантична класифікація, виділені фразеосемантичні групи, з'ясована мотивуюча база лексико-семантичних варіантів обраної лексеми в кожній групі ФО окремо, проаналізована семантична структура фразеосемантичних парадигм, визначені домінуючі типи структурних моделей ФО й їх співвіднесеність із семантикою ФСГ, встановлені системні відношення в межах корпусу ФО з компонентом душа і побудована його ідеографічна схема.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Інтерсуб'єктні фразеологічні одиниці з компонентом душа в українській мові // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. - Харків: ХДПУ. - 1999. - Вип. 2. -С. 99-107.

Ідеографічна характеристика фразеологічних одиниць із компонентом душа // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. - Харків: ХДПУ. - 2000. - Вип. 3. -С. 115-122.

Семантика лексеми душа у світлі мотиваційних процесів фразеологізації // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. - Харків: ХДПУ. - 2000. - Вип. 5. -С. 131-138.

Космогонічні уявлення в системі ФО з компонентом душа // Вісник Харківського національного університету. Серія філологія. Традиції Харківської філологічної школи. До 100-річчя від дня народження М.Ф. Наконечного. - Харків: ХНУ. - 2000. - № 491. - С. 655-658.

Лінгвокультурологічний аналіз фразеологізмів із компонентом душа // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. - Харків: ХДПУ. - 2001. - Вип. 6. - С. 72-79.

Фразеологічний ряд стійких сполук із компонентом душа, що позначають інтеріоризовані психічні процеси // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. Філологічні науки. - Луганськ: Вид-во ЛДПУ “Альма Матер”. - 2001. - №2 (34). - С. 132-137.

Структурно-семантичний аналіз фразеологізмів із компонентом душа абстрактно-сенсорної семантики // Актуальні проблеми слов'янської філології: Міжвуз. зб. наук. ст. Серія “Лінгвістика і літературознавство”. - К.: Знання України. - 2001. - Випуск VI. - С. 31-35.

АНОТАЦІЇ

Каракуця О.М. Фразеологізми української мови з компонентом душа /структурно-семантичний, ідеографічний, лінгвокультурологічний аспекти/. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, Харків, 2002.

У дисертації досліджено корпус фразеологізмів української мови, об'єднаних за ознакою наявності спільного складника - слова-компонента душа. Уперше в українському мовознавстві застосовано комплексний підхід до вивчення великого масиву фразеологізмів (понад 400 одиниць) із компонентом душа з урахуванням структурно-семантичного, ідеографічного, лінгвокультурологічного аспектів. Встановлено шляхи мотивації корпусу фразеологічних одиниць прямим значенням слова душа `внутрішній психічний світ людини, її почуття, переживання, настрої', виділені фразеосемантичні групи, мотивовані цим значенням. Визначені типові структурні моделі ФО, притаманні парадигмам різного смислового наповнення, досліджені системні відношення синонімії, антонімії, конверсії у межах фразеосемантичних та гіперсинонімічних груп. Здійснено також системний аналіз семантичної структури фразеологічних серій, для яких мотивуючими є похідні значення лексеми душа. Виявлена роль позамовної лінгвокультурологічної інформації в семантиці фразеологізмів і систематизовані мовні образи душі за їх внутрішньою формою.

Ключові слова: фразеологічна одиниця, слово-компонент, мотивація, семантична структура, внутрішня форма.

Каракуця О.Н. Фразеологизмы украинского языка с компонентом душа /структурно-семантический, идеографический, лингвокультурологический аспекты/. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Харьковский государственный педагогический университет им. Г.С. Сковороды, Харьков, 2002.

В диссертации исследован корпус фразеологизмов украинского языка, объединенных по признаку наличия общего компонента - слова душа. Выбор темы связан с усилением интереса к изучению центров фразеологичности, антропоморфных понятийных сфер, и их мотивации элементами ядра лексики, включающими в себя избранный компонент, а также плотностью информации мифологического, религиозного, философского характера, сосредоточенной в лексеме душа.

Работа выполнена на основе теоретических положений фразеологии, выработанных на протяжении ее развития как в отечественном, так и в зарубежном языкознании. В диссертации впервые в украинском языкознании применен комплексный подход (с учетом структурно-семантического, идеографического, лингвокультурологического аспектов) к изучению фразеологических единиц с компонентом душа.

Основой структурно-семантического анализа является анализ смысловой и топологической структуры избранного слова-компонента. Установлены особенности мотивации корпуса фразеологических единиц прямым значением слова душа “внутренний психический мир человека, его чувства, переживания, настроения”, выделены фразеосемантические группы, мотивированные этим значением. На основе выявленной смысловой структуры слова-компонента и структуры его производных значений осуществлена семантическая классификация исследуемого массива ФЕ. Установлена амплитуда колебаний структуры номинативного значения слова душа в процессе фразеологизации и смысловые микроэлементы, внесенные семантикой глагольного компонента в целостное фразеологическое значение. Доказана зависимость степени распространения глагольного слова-компонента и места ФЕ с этим компонентом в составе фразеосинонимического ряда. Определены типы основных структурных моделей, присущих парадигмам различного смыслового наполнения, исследованы системные отношения синонимии, антонимии, конверсии в пределах фразеосемантических и гиперсинонимических групп.