Лексико-семантична рецепція іншомовної лексики в українській мовній картині світу

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

ДИСЕРТАЦІЯ

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА РЕЦЕПЦІЯ ІНШОМОВНОЇ ЛЕКСИКИ В УКРАЇНСЬКІЙ МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі іноземних мов № 1 Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Науковий консультант - академік АПН України, доктор філологічних наук, професор Мацько Любов Іванівна, завідувач кафедри стилістики Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, м. Київ.

Офіційні опоненти: - доктор філологічних наук, професор Жайворонок Віталій Вікторович, провідний науковий співробітник Інституту мовознавства імені О.О.Потебні НАН України;

доктор філологічних наук, професор Калашник Володимир Семенович, завідувач кафедри української мови Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна;

доктор філологічних наук, професор Мойсієнко Анатолій Кирилович, завідувач кафедри сучасної української мови Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Провідна установа - Вінницький державний педагогічний університет імені М.Коцюбинського, кафедра української мови, Міністерство освіти і науки України.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2.

Автореферат розіслано " 9 " серпня 2002 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.А.Олексенко

Загальна характеристика роботи

Проблемі іншомовних запозичень і процесам їх засвоєння присвячено чимало наукових досліджень у вітчизняному мовознавстві. Серед них слід пригадати роботи І. І. Огієнка, С. Смаль-Стоцького, О. О. Потебні та ін. Цієї проблеми торкалися й такі сучасні мовознавці, як В. В. Жайворонок, М. А. Жовтобрюх, Ю. О. Жлуктенко, С. В. Семчинський, Л. О. Симоненко та ін. При цьому іншомовні слова характеризувалися до певної міри фрагментарно, як щось чужорідне в мові, чим і пояснюються різні підходи до питання про місце і допустимі межі вживання запозичених одиниць в українській мові. Самі терміни "іншомовні", "запозичені слова", морфеми вказують радше на їхній генезис, а не на статус у новій для них мовній структурі. Це дає підстави проаналізувати проблему запозичень з погляду їхнього місця і функцій в українській мовній системі.

На базі значного за обсягом матеріалу з використанням сучасних методів лінгвістичного дослідження здійснюємо аналіз рецепції англійських, німецьких та французьких запозичень в українській мові у кількох аспектах: у соціолінгвістичному простежуються процеси входження запозичень у мову у зв'язку з розвитком історії та культури українського народу, у лексико-семантичному характеризується система запозичених слів і їх місце в лексико-семантичній системі української мови, у структурно-семантичному аналізуються лексико-семантичні зв'язки проаналізованих слів у мові-реципієнті - як наслідок вторинного семіозису, в антропоцентричному визначається статус запозиченої лексики в українській мовній картині світу (МКС), розглядаються фрагменти МКС, найбільш чи найменш сприйнятливі для проникнення запозичених елементів.

Такий науковий напрямок у сучасній лінгвістиці є актуальним, бо він сприятиме утвердженню погляду на клас іншомовних слів як на органічну складову частину загальномовного словника мови-реципієнта. Крім того у вітчизняному мовознавстві відсутнє монографічне дослідження рецепції лексики, запозиченої з англійської, французької та німецької мов, в українську мовну картину світу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у межах реалізації наукової проблеми "Закономірності розвитку мови і практика мовної діяльності", що координується Інститутом української мови НАН України і пов'язане з дослідницькою темою кафедри української мови Харківського державного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди "Лексико-семантична система сучасної української мови".

Теоретико-прикладний характер дисертаційного дослідження зумовлений напрямками розвитку науки й техніки, названими Міністерством освіти і науки України як пріоритетні: "Наукові проблеми розбудови державності України", "Проблеми нового змісту освіти та методики навчання і виховання" (Додаток №2 до наказу Міністерства освіти України від 28 грудня 1998 р., №463) та Державною національною програмою "Освіта" (Україна ХХІ століття).

Об'єктом дослідження є лексичні запозичення в сучасній українській мові як важливий елемент структури її МКС.

Предметом дослідження обрано масив запозичених слів з англійської, німецької та французької мов, що ввійшли до словникового складу української мови.

У науковій літературі для позначення запозичених слів використовуються різні терміни - запозичені слова, іншомовні слова, іншомовні елементи, а також на позначення процесів запозичення - інтерференція мов, взаємодія мов, калькування тощо. У цій роботі для позначення класу слів, що прийшли з інших мов, використано термін запозичення (запозичені слова, запозичена лексика) як найбільш прозорий і загальний, що об'єднує іншомовну лексику різного ступеня освоєності.

Мета роботи - дослідити лексико-семантичну рецепцію іншомовних слів в українській мові, визначити шляхи і способи їх входження, місце слів, запозичених з англійської, німецької та французької мов, в українській МКС, встановити системні зв'язки запозичених слів із власне українськими лексемами, а також запозиченнями з інших мов. У зв'язку з цим постають такі завдання:

- висвітлити історичну послідовність входження в українську мову лексичних запозичень з англійської, німецької та французької мов у зв'язку з соціально-економічними, геополітичними та культурними контактами України з європейськими країнами;

- проаналізувати причини та шляхи запозичування лексем романського й германського походження в українській мові на тлі національної мовної картини світу;

- схарактеризувати систему функцій запозичених слів у лексичній системі сучасної української літературної мови;

- простежити динаміку функціонування запозичених із романських і германських мов слів, що належать до певних лексико-семантичних груп (ЛСГ) в українській мові;

- дослідити лексико-семантичні процеси в системі іншомовних слів при їхньому освоєнні українською мовою, а саме: розвиток семантичної структури полісемантичних слів, їхні омонімічні, синонімічні, антонімічні зв'язки та супутні їм явища;

- дати визначення мовної та концептуальної картин світу, навести їхні специфічні риси, окреслити місце і функції запозичень в українській МКС;

- виявити роль запозичених слів в абсолютному й відносному збагачуванні української мовної картини світу.

Методологічною основою дослідження є філософське розуміння зв'язку та взаємодії явищ світу, розуміння мови як складної знакової системи, для якої характерні взаємодія мови й мислення, мови й позамовної дійсності, мови й мовлення, а також структурування самої мовної системи.

Методи дослідження. При аналізі вивченого матеріалу в роботі здійснювався комплексний підхід, що виявляється в застосуванні різних методів залежно від конкретних аспектів дослідження. За допомогою дескриптивного методу здійснено класифікацію запозичень з англійської, німецької та французької мов у співвідношенні з українською МКС. Семантичну структуру запозичених лексичних одиниць і структуру значення досліджено за допомогою комплексної методики, основу якої становить метод компонентного аналізу, що виявляється у двох рівнях, як-то: а) визначення структурної організації лексеми в цілому, що полягає в розкладанні змісту слова на його складові частини - окремі лексико-семантичні варіанти (ЛСВ); б) аналіз семантичної структури кожного ЛСВ, тобто визначення його семного складу. Як конкретний інструмент дослідження об'єкта було використано такі методи: лексикографічний, який дозволяє на основі аналізу лексикографічних джерел інвентаризувати запозичені лексичні одиниці; дефініційно-поняттєвий, застосування якого дало змогу проаналізувати дефініції запозичених слів як засіб актуалізації понять; дистрибутивного аналізу як засіб визначення місця запозичених слів в українській МКС; етимологічного й історичного аналізу як засоби встановлення джерел запозичування. У роботі використано також парадигматичний аналіз при встановленні гіперо-гіпонімічних відношень, синонімічних, антонімічних, паронімічних зв'язків як між лексичними запозиченнями в лексико-семантичних групах, так і між запозиченими і власне українськими словами відповідних груп. При потребі наводилася квантитативна характеристика матеріалу, що дозволило встановити кількісне співвідношення окремих тематичних груп досліджуваної лексики. Оскільки обрана для аналізу лексика розглядається не ізольовано, а як органічний елемент МКС, то використовувалися також прийоми порівняльного методу. Підґрунтям для застосування названих дослідницьких методів послужили прийоми описового методу - спостереження, систематизації й узагальнення матеріалу. Лінгвістична інтерпретація матеріалу доповнювалася необхідною екстралінгвістичною характеристикою.

Джерельною базою дисертаційного дослідження є вибірка запозичених слів із низки давніх і сучасних українських енциклопедичних, етимологічних, історичних, спеціальних термінологічних словників та словників іншомовних слів (загальна кількість джерел - 45 одиниць), а також художніх, публіцистичних і наукових текстів. Корпус проаналізованих запозичень становить понад 3 тисячі лексичних одиниць.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона є першим комплексним монографічним дослідженням, присвяченим проблемам контактів української мови з мовами європейськими і рецепції запозичених слів на лексико-семантичному рівні, визначенню основних історичних етапів їх входження в українську мову, процесів і шляхів семантичного освоєння запозичених шарів лексики українською мовою, виявленню їхнього місця, ролі та функцій в українській МКС.

У результаті проведеного дослідження сформульовано такі теоретичні положення:

1. Континуум запозичених слів в українській мові, зокрема з англійської, німецької та французької мов, необхідно характеризувати комплексно в історичному, лексико-семантичному, структурно-семантичному й антропоцентричному аспектах. Комплексний науковий підхід забезпечує розуміння глибинних процесів, пов'язаних із запозичуванням, а також уточнює наші знання про організацію лексико-семантичної системи української мови.

2. Запозичені слова є органічною частиною лексико-семантичної системи української мови, якій властиві певне місце і функції в українській мовній картині світу.

3. У діахронічному плані простежується певна хронологічна послідовність рецепції з тих чи інших мов. При цьому спостерігається запозичування у багатьох випадках не окремих слів, а певних ЛСГ, що зумовлюється культурно-історичними чинниками.

4. У МКС існують зони, найбільш сприйнятливі до іншомовних елементів, і більш консервативні, куди запозичення проникають меншою мірою, і де вони повільніше адаптуються, залишаються на периферії МКС і обмежено використовуються у стильовому відношенні, у чому важливу роль відіграє так званий "третій вимір" - соціальна адаптація окремих груп слів.

5. Функції запозичених слів зумовлюються внутрішніми потребами української мови у виражальних засобах певного типу (номінативних, конотативних, стилістичних, термінологічних).

6. Запозичені мовні одиниці вступають у тісні лексико-семантичні зв'язки із власне українськими й адаптуються відповідними ЛСГ.

7. Процеси лексико-семантичної адаптації запозичень із романських і германських мов в українській мові виявляються в їх участі в загальномовних семантичних процесах розвитку полісемії, омонімії, синонімії, антонімії та супутних явищ.

Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані при створенні наукових і навчальних курсів лексикології, у лексико-графічній практиці, а також під час викладання курсів сучасної української мови й окремих іноземних мов, у спецкурсах і спецсемінарах із проблем лексикології та семантики української мови, при підготовці навчально-методичних посібників із лексикології, особливо розділів, пов'язаних із проблемою вивчення іншомовних елементів.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і результати дисертаційного дослідження у вигляді доповідей і статей апробовано на науково-практичних конференціях: Харків, 1992, 1997, 1998, 2001 рр.; Кіровоград, 1993, 2001рр.; Київ, 2001р.; Луганськ, 2001р., Донецьк, 2001 р.; на міжрегіональних та міжвузівських наукових конференціях: Умань, 1991р.; Київ - Дніпропетровськ - Херсон, 1995 р.; на міжнародних наукових конференціях: Київ, 1994, 2001 рр.; Дніпропетровськ, 1994, 1995, 1996, 1997, 1998 рр.; на всеукраїнських наукових конференціях: Черкаси, 2001 р.; Одеса, 2001 р.; Херсон, 2002 р.

Матеріали дисертації використовуються у практиці викладання української мови, у спецкурсах і спецсемінарах на факультеті української мови та літератури Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди та Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Публікації. Основний зміст дисертаційного дослідження відображено у двох монографіях: "Мовна картина світу. Взаємодія мов" (Харків: Основа, 1998, 9,2 друк. арк.), "Семантико-функціональний аналіз іншомовної лексики в сучасній українській мовній картині світу" (Харків: Основа, 2000, 16,5 друк. арк.) та 23 статтях, опублікованих у провідних фахових виданнях загальним обсягом 5,3 друк. арк.

Структура роботи визначена поставленими в ній дослідницькими завданнями: дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури та словопокажчика. Повний обсяг дисертації - 478 с., із них основний зміст дослідження - 375 с., список використаної літератури - 584 найменування, словопокажчик - понад 3 000 лексичних одиниць.

Основний зміст роботи

У "Вступі" обґрунтовується вибір теми дослідження, її актуальність, розкриваються сутність та стан її наукового опрацювання, наукова новизна роботи, формулюються мета, завдання й теоретико-методологічна база дослідження, практичне використання його результатів, визначається історико-теоретична база дослідження.

У першому розділі "Лексичні запозичення в українській мові: історико-соціолінгвістичний аспект" характеризуються закономірності запозичування слів в українську мову, що є однією з форм включення досвіду народів, з якими перебували й перебувають у контакті українці, у їх концептуальну й мовну картини світу. Підтвердження цієї концепції можна знайти у працях Б. Рассела, Р. О. Якобсона, Г. В. Колшанського та ін. У процесі розвитку мови виникає невідповідність між концептуальною й мовною картинами світу, що пояснюється впливом матеріальних і соціальних умов існування носіїв мови та національною своєрідністю бачення світу. Така невідповідність задовольняється, з одного боку, змінами в мові внаслідок внутрішніх процесів, а з другого - запозичуванням.

Одним із аспектів дослідження запозиченої лексики в українській мові є соціолінгвістичний, що полягає у висвітленні історії входження в мову певних груп запозиченої лексики внаслідок суспільно-економічних і політичних контактів України з різними народами на різних історичних етапах.

З погляду тривалості функціонування в українській мові запозичені слова розподіляються на давні, що ввійшли ще в дописемний період, ті, що входили на різних історичних етапах контактування народів у писемний період розвитку української мови, та сучасні. До давніх належать окремі германізми, успадковані від варягів (вал, гай, кліть, меч, шолом) та вікінгів (крюк, лар, пуд). Наслідком торговельних контактів із німецькими князівствами у ХІІІ-ХІV ст. є певна кількість запозичень (варт, крам, кошт, ярмарок). Із поширенням Магдебурзького права в XIV ст. із німецької до складу української мови входить окрема адміністративно-правова лексика: бургомістр, квит, рада, тюрма. Протягом ХVІ-ХVІІ ст. із німецької запозичується будівельна лексика: кахлі, крейда, брама, паркан та військова термінологія: абшит, брандмейстер, капрал.

У ХVІ-ХVІІ ст. в українську мову починають проникати запозичені слова з французької мови. Це зумовлюється, по-перше, впливом польського двора, що мав зв'язки з Францією, а по-друге - виправами козацького війська у європейських країнах, звідки воно й принесло запозичену військову лексику: алебарда, атака, бомбарда, пістоль та дипломатичну термінологію: аудієнція, кондиція, сатисфакція тощо. У XVIII ст. французький вплив серед козацької верхівки виявився у певних змінах у побуті, традиціях. Поряд із українськими національними назвами страв: борщ, вареники, галушки з'являються нові: бульйон, десерт, шоколад тощо. Козацька старшина вважає престижним мати у побуті такі меблі, як канапа, комод, фотеля й одягатися в камзол, сюртук, фрак.

Обмежена кількість слів англійського походження того часу належить головним чином до торговельної лексики й одиниць виміру, наприклад: гінея, дюйм, миля, чек, ярд, які в українській мові вживалися рідко.

Одним із шляхів входження лексичних запозичень в українську мову XVIII ст. була література. Запозичення проникали також через мову привілейованих соціальних груп, які перебували на службі у закордонних місіях при дворах і посольствах, та діячів культури, які навчалися за кордоном (Г. Бужинський, Ф. Прокопович, І. Кульчицький, І. Туробойський та ін.). Оскільки в той час мовою західноєвропейської освіти була переважно латина, значна кількість латинізмів увійшла до складу української мови з галузей: а) медицини: ангіна, туберкульоз; б) техніки: арматура, контакт; в) науки: аргумент, формула; г) юриспруденції: апеляція, юстиція; ґ) політики: декларація, республіка.

Протягом ХІХ ст. із розвитком науки і промисловості в певних галузях передують англомовні країни, через що українська мова й збагатилася англіцизмами анод, гравітація, електроліз, інерція, катод, протон. Французькі запозичення були представлені назвами міжнародних і політичних документів: нота, пакт, ратифікація; предметів побуту: бра, гарнітур, канделябр. Німецькі - технічними назвами: зумер, керн, мульда, орт.

У ХХ ст. перевага повністю належить англійським запозиченням у галузях ринкової економіки: консалтинг, транш, тренд; високих технологій: когерер, фединг; спорту: скайбайкеринг, сноубординг, мас-медіа: піар, хіт, шоу-бізнес та ін. Німецькі запозичення представлені металургійною термінологією: веркблей, кобальт, роштейн, військо-вими термінами: абвер, аусвайс, гестапо та назвами тканин: варсолан, дедерон, перлон і т. ін. Французькі запозичення пов'язані з високою модою (Haute couture): дефіле, модель, прет-а-порте.

Виділяють три етапи рецептивної асиміляції запозичень. Перший називають використанням або проникненням. На цьому етапі слово з'являється епізодично, зберігає іншомовне написання і ще належить до мовної картини світу мови-джерела. Іноді деякі слова відкидаються мовною системою як варваризми. На другому етапі запозичене слово використовується багатьма членами мовного колективу. Воно включається в лексико-семантичну систему, використовується дедалі частіше, хоча й відчувається його чужорідність. На третьому етапі запозичене слово вже не сприймається як іноземне і повністю підпорядковується законам української мови.

На запозичування, як і на розвиток мови взагалі, впливають зовнішні та внутрішні чинники. Зовнішні відбивають зв'язки мови з різними сторонами людського існування й історії суспільства, через які відбувається зв'язок історії мови з історією народу. Ці чинники стають детермінантами, які безпосередньо визначають розвиток лексики. Будь-які зміни у світі матеріальних речей, суспільних установ, духовному житті людини потребують запозичування відповідних найменувань.

До внутрішніх причин запозичування відносять: 1) необхідність уточнення або деталізації відповідних значень існуючого слова, наприклад, запозичені назви: аутригер, бриг, вельбот розрізнюють назви кораблів за конструкцією та функціями; 2) прагнення до економності мовної системи, наприклад, (укр.) кінні змагання для трьох- та чотирьохрічних верхових рисистих коней - (англ. derby) дербі.

Причиною запозичування може бути престиж тієї чи іншою мови: наприклад, вплив французької мови, коли Франція стала гегемоном у культурному житті та філософії у ХVІІ - ХVІІІ ст., у наші дні перевагу має англійська мова.

До причин запозичування відомі дослідники, серед яких Л. П. Єфремов, І. С. Олійник, А. П. Грищенко, Л. І. Мацько, відносили номінативну необхідність. У кожного народу існує своя картина світу, що значною мірою виявляється у предметній сфері. Слова на позна-чення конкретних предметів запозичуються не поодинокими лексемами, а цілими лексико-семантичними групами, що виражають відповідний фрагмент МКС.

Мовні контакти, що є визначальним чинником у процесі запозичування, можуть бути безпосередніми або опосередкованими. Перший тип контактів відбувається при політичних, економічних і культурних відносинах між народами, які живуть поруч. Велику роль у поширенні запозичених слів в українській мові відіграють білінгви, які володіють українською та однією з інших мов. При цьому для засвоєння іншомовних слів достатньо двомовності не всього населення, а тільки його частини. Наявність двомовності не обов'язково є результатом територіального контакту двох сусідніх народів, що особливо виявляється в українській мові ХХ ст. Опосередковані контакти можуть відбуватися через посередництво третьої мови. Для української мови ХV - середини ХVІІ ст. мовою-посередником виступала польська. Із середини ХVІІ ст. на заході України триває вплив польської мови, на сході - російської. У XIII-XIV ст. українська мова виступала посередником для запозичування слів з європейських мов у литовську, у ХV-ХVІІІ ст. - в російську.

Важливе місце у збагаченні лексичного складу української мови запозиченими словами посідає писемне мовлення: художня література, публіцистика, листування, обмін інформацією, преса. Цим джерелом сьогодні є також сучасні засоби електронного зв'язку, зокрема Інтернет.

Запозичені слова в українській мові виконують різні функції: 1) номінативну, що задовольняє потребу мови в засобах номінації; 2) аксіологічну, що збагачує мову оцінними й експресивними засобами; 3) стильову, що полягає в диференціації власне українських і запозичених слів залежно від типу мовлення; 4) семантичної диферен-ціації або ідентифікації понять українського й запозиченого слів; 5) термінотворення; 6) інтернаціоналізації певних шарів лексики та глобалізації окремих складників МКС.

Крім зазначених основних, Л.М.Пелепейченко вирізняє перехідні специфічні функції: номінативно-екзотичну - називання реалій, не властивих питомо українській МКС (анаконда, лама, нанду); номінативно-уточнювальну, притаманну запозиченням, які мають відповідники в українській мові, але доповнюються семами з лінгвокраєзнавчим компонентом (країна, релігія): (церква - православний храм, кірха - лютеранський храм); номінативно-історичну, що полягає в називанні концептів історичних явищ, властивих іншим народам: васал (фр. vassal - слуга) - (за середньовіччя - феодал, залежний від більш могутнього феодала-сеньйора), (перен. "підлегла держава або особа"); сюзерен (фр. suzerain - верховний) - (за часів феодалізму - великий феодал).

Досліджений матеріал дає можливість виявити, що запозичення з англійської, французької та німецької мов в українську не є поодинокими, а становлять семантичні блоки, співвідносні з певним простором у концептуальній і мовній картинах світу. Ці блоки вступають у системні зв'язки як з лексикою української мови, так і з запозиченою.

У другому розділі "Класифікаційна характеристика запозичених слів" класифікується лексика, запозичена з англійської, французької та німецької мов, визначається її місце в системі лексико-семантичних груп української мови. Іншомовній лексиці у цих групах слів присвячені роботи Б. М. Ажнюка, А. А. Бурячка, В. В. Жайворонка, М. П. Кочергана, Т. І. Панько, Я. І. Рибалки, С. Б. Стасевського та багатьох інших дослідників.

І. Суспільно-політична лексика. Кожна епоха має свою суспільно-політичну термінологію, вживану на означення наявного ладу, соціального розшарування, суспільно-правових взаємин тощо. Ця лексика перебудовується разом зі зміною певної суспільно-історичної формації, тобто значною мірою піддається регулювальному впливу суспільства. При цьому слова, пов'язані з попередніми періодами суспільного стану, поступово відходять на периферію, перетворюючись на застарілі. рецепція іншомовний український лексика

За семантикою іншомовні слова, що належать до суспільно-політичної лексики, можна поділити на такі групи:

1) політологічна: а) назви явищ суспільно-політичного життя: брифінг, прес-реліз, рейтинг, саміт; б) соціального життя: драг-дилер, диктат, ніцшеанство;

2) адміністративна - назви: а) органів управління: конгрес, крайстаг, мерія; б) чинів, титулів: барон, герцог, дюк, курфюрст; в) посадових осіб: бейліф, канцлер, мер; г) територіальних одиниць: кантон, форштадт, штат;

3) правова: а) міжнародне право: ембарго, ескалація, репарація, тероризм; б) кримінальне право: алібі, арешт, рекет; в) цивільне право: адюльтер, паспорт, провайдер, штраф.

До цієї ж групи належать слова, що відбивають історичні й суспільно-політичні реалії Англії, США, Німеччини та Франції: віги, гегельянство, дайхард, деїзм, рояліст. Із Французькою революцією XVIII ст. пов'язані такі назви, як абсолютизм, деспотизм, референдум. Бурхливий розвиток капіталізму й поширення філософських поглядів Гегеля, Канта, Маха та революційних ідей Маркса-Енгельса викликали до життя такі лексеми, як: капіталізм, марксизм, штрейкбрехер тощо. У ХІХ ст. суспільно-політична лексика збагатилася також англійськими запозиченнями на зразок: джингоїзм, лейборист, хартія.

До суспільно-політичної лексики належать слова, які сьогодні входять до активного словника української мови у зв'язку з соціальними змінами в країні. Серед них іміджмейкер, корупція, ньюсрайтер, паблік-рилейшнз, пабліситі, саміт.

ІІ. Соціально-економічна лексика. Підґрунтя цієї лексичної групи становлять слова, пов'язані з фінансово-економічною й комерційною діяльністю суспільства. Так, в останнє десятиліття в українській мові активізувалося функціонування низки лексем, що раніше вживалися тільки для позначення явищ так званого капіталістичного світу: вексель, дефіцит, інфляція. У семантичній структурі окремих слів відбулися деякі зміни. Наприклад, слово аутсайдер, що в спортивній термінології позначає "спортсмен або команда, що посідають останні місця у змаганнях", у межах фінансово-економічної термінології стало позначати "підприємство, що не входить до монополістичних об'єднань і веде з ними конкурентну боротьбу", а також "біржовий спекулянт-непрофесіонал".

У системі фінансово-економічної й комерційної лексики виділяються слова, що належать до загальновживаних, наприклад: акредитив, баланс, процент, ринок, спонсор тощо. До аналізованої групи слів належать назви: 1) цінних паперів: банкнота, валюта, облігація; 2) платіжних документів: чек, прейскурант; 3) грошей: долар, євро, марка, сантим, фунт, шилінг; 4) комерційних операцій: аукціон, експорт, імпорт; 5) грошового стягнення або заохочення (винагороди): грант, приз, штраф; 6) місць торгівлі: база, біржа, маркет; 7) осіб за діяльністю: брокер, кулісьє, маклер; 8) одиниць виміру: галон, грам, дюйм, фунт.

Німецька мова першою виробила досконалу економічну термінологію і в ХІV-ХV ст. стала для української мови джерелом прямого запозичування спеціалізованої лексики: гендель, мито, пломба, ринок. До французьких запозичень цієї групи належать слова: аванс, квитанція, пенсія, фінанси. Серед ранніх запозичень англійського походження зустрічаються й назви грошових одиниць: банкнота, пенні, фунт (стерлінгів).

Наприкінці ХХ ст. в українській мові актуалізувалася значна кількість слів англомовного походження, пов'язаних з інвестиційною діяльністю та біржовими операціями: бредбериз, консалтинг, офшор, транш, тренд та ін. В українській мові спостерігається не тільки швидке поповнення лексики цієї групи за рахунок запозичених слів, а й активний вихід останніх за межі соціально-економічної сфери і входження певної частини до загальновживаної лексики.

ІІІ. Військова лексика. Група слів на позначення військової лексики класифікується за назвами: 1) збройних сил: армія, бундесвер, рейхсвер; 2) військових з'єднань, родів військ, підрозділів: бригада, гарнізон, рота; 3) видів зброї та боєприпасів: бомба, динаміт, гаубиця, карабін, пістолет; 4) слів, пов'язаних з ієрархією військових звань: адмірал, генерал, капітан, майор, маршал, мічман; 6) військових споруд: бастіон, гауптвахта, госпіталь, пірс, форт; 7) військових дій: атака, блокада, бліцкриг; 8) реалій повітряного та морського флоту: гелікоптер, катер, лайнер, планер, субмарина, шхуна.

Формування досліджуваної групи запозичень в українській мові розпочинається з ХVІ-XVII ст. Найбільший приплив іншомовних слів спостерігався у другій половині ХVІІ ст. у зв'язку з військовими реформами Петра І і підготовкою власних військових фахівців за кордоном. Цей процес впливав і на формування відповідної лексики в українській мові, куди ввійшли німецькі військові звання: генерал, фельдмаршал, фельдфебель; англійські назви кораблів: барк, бот, кліпер, шхуна та їх частин: бімс, бушприт, кіль, лаг. У ХХ ст., у роки першої світової війни, увійшли в обіг назви зброї: вінчестер, кольт, маузер; у роки другої - німецькі запозичення: бліцкриг, бункер, вермахт, гестапо, фаустпатрон, шмайсер, французькі: колабораціонист, макі, нонкомбатант, франтирер та американізм джи-ай. Скороченням джи-ай інтенданти американської армії позначали м'ясні консерви, згодом значення цього слова перетворилося на "гарматне м'ясо", а також на позначення виробів з оцинкованого заліза. Пізніше американізм джи-ай поширив свою семантику і став позначати "будь-який урядовий випуск казенного зразка". На український ґрунт це слово потрапило у значенні "солдат армії США", як і назва янкі.

IV. Виробничо-технічна лексика. Складність цієї групи лексики зумовлена самою сферою діяльності, її багатопрофільністю. У системі запозиченої лексики виокремлюються такі групи слів, як-то назви: 1) пристроїв, механізмів, інструментів: бампер, домкрат, муфта, пульт; 2) промислових машин і засобів пересування: бульдозер, тролейбус, фунікулер; 3) технологічних процесів: фільтрація, шліфування; 4) реалій друкарського виробництва: кегель, кліше, крокі; 5) предметів телекомунікації: клема, контакт, пейджер, реле, факс; 6) газів, кислот, смол, сполук, фарб, волокон: лайкра, спанбонд, бензин, гудрон, поліефір; 7) руд, мінералів, порід: пемза, гравій, кварц, шлам; 8) металургійна термінологія: блюм, сорбіт, кокс; 9) термінологія текстильного виробництва, зокрема назви: а) технологій: апрет, мерсеризація, шліхта; б) знаряддя виробництва: батан, берд, реміза, фризон; в) тканин: батист, джерсі, креп, штапель; 10) парфумерних виробів та косметики: гель, крем, одеколон, шампунь.

Більша частина аналізованої лексики має вузькотермінологічне значення, відоме лише фахівцям, наприклад: абзетцер - багаточерпаковий екскаватор; бремсберг - пристрій для спускання вантажів; бугель - металеве кільце. Але серед цієї лексики є слова, що стали загально-вживаними: дрель, фен, центрифуга, штепсель тощо. У наші дні в мову входять і активно функціонують слова, запозичені з англійської мови: брандмауер, дискета, дисплей, модем, пейджер, принтер, скрипт, факс, файл, фрейм та інші, що виникли в системі електронних засобів зв'язку. Із появою міжнародної комп'ютерної мережі Інтернет кількість подібних лексем збільшується.

V. Лексика будівництва й архітектури. Одна з найдавніших груп запозиченої лексики в українській мові пов'язана з будівництвом, спорудженням житла, інтер'єром. До ХІV-ХV ст. належать запозичені з німецької мови назви будівельних знарядь, інструментів тощо. Пізніше, з розвитком будівельної техніки й контактів із майстрами, які походили з інших країн, в українську мову входить іншомовна лексика з французької мови, протягом ХХ ст. - переважно з англійської.

Лексика будівництва й архітектури розподіляється на кілька груп. Це назви: а) споруд та їх устаткування: бунгало, котедж, шато, флігель; б) деталей архітектури: карниз, фриз, фронтон; в) будівельних матеріалів: бетон, мармур, цемент, шифер; г) інженерних споруд і ландшафтної архітектури: віадук, газон, еспланада, тераса; ґ) предметів побуту: багет, жалюзі, плафон, торшер, шафа; д) інструментів: кайло, лобзик, рубанок; е) людей за фахом: дизайнер, муляр, тесляр.

У широких кіл населення характерними назвами інтер'єру здавна були слова: покуть, закуток, піч, комин, груба. Слово груба було запозичено з німецької у ХVІІ ст. у значенні "піч, призначена для опалення житлових кімнат". Разом із цією реалією в українську потрапило слово комин, споріднене зі словом камін.

Слова аналізованої групи можна поділити на 2 підгрупи: а) загальновживану: клуб, павільйон, тамбур, тераса тощо і б) спеціальну, термінологізовану: дейка, брекватер, аркбутан, дольмен, канелюр, клуатр та ін., відому лише фахівцям.

Оскільки запозичення у східних і західних регіонах України йшли різними шляхами, то в них помітні діалектні відмінності, зокрема, в таких назвах, як шопа - сарай, хлів, шпихлір, спижарня - стодола.

VI. Флоро- та фауноназви. Назви рослинного світу в українській мові належать до найдавніших. Прикладами можуть бути слова кущ, береза, сосна, ялина, осика, клен та багато інших.

Із розширенням обріїв реального світу в коло уявлень слов'ян взагалі й українців зокрема, входять назви численних рослин, які існують далеко за межами України й суміжних територій. Вони потрапляли в Україну для поповнення дендраріїв, ботанічних садів, паркових зон, а також приватних колекцій аматорів-садівників. В основному це екзотичні назви, які ввійшли в українську мову внаслідок поширення концептуальної картини світу (ККС). Деякі з них походять із романських та германських мов, наприклад: айстра, артишок, барвінок, бульденеж, гіацинт, каштан, квасоля, кмин.

Назви багатьох екзотичних рослин перебувають на периферії української МКС, наприклад: акажу, дюрабль, пачулі, салеп. Низка рослин, що прижилися в Україні, мають подвійні назви - іншомовну й українську: мангольд - буряк, рокамболь - часникова цибуля, тагетис - чорнобривці.

В українській мові існує і значна кількість запозичених слів на позначення фаунонімів. Не всі вони є екзотизмами для української МКС через часте їх уживання: антилопа, какаду, поні. В українську МКС потрапила велика кількість назв порід собак. Так, з німецької мови ввійшли назви на зразок: доберман, курц-хаар, мопс, пудель, шпіц тощо. Французька мова обмежено представлена запозиченнями: бреар, бордоський дог, папільйон, сенбернар. Проте з англійської мови в українську ввійшла значна кількість назв цієї групи, зокрема, бульдог, бладхаунд, випет, голденретривер, дог, мастиф, ньюфаундленд, пінчер.

Екзотичними для нашої географічної зони є такі тварини, як агуті, армадил, беркшир, галаго, зебу, а також риби: арапайма, мерлан, тюрбо. Добре відомі носіям української мови запозичені назви ракоподібних: краб, креветка, лангуст, омар як морепродукти. До вузькотермінологічної лексики належать слова: кошеніль - промислова назва кількох видів комах, міноги - безщелепні хребетні тварини. Обмеженому колу фахівців відомі слова блювал, нарвал, сейвал на означення різновидів китів.

VII. Мистецька лексика (театральне, музичне, образотворче мистецтво). Запозичена лексика театрального мистецтва поділяється за назвами: а) видів сценічних вистав: шоу, вар'єте, ревю, фестиваль; б) акторів за їхнім амплуа: буфон, кашперле, клоун, субретка; в) різних форм організаційної діяльності в театрі: абонемент, анонс, афіша.

Музична лексика представлена назвами: а) музичних інструментів: акордеон, арфа, банджо, віолончель, рояль. флейта; б) музичних творів за змістом, формою та стилем: диксиленд, диско-фанк, кантрі, соната, увертюра, шлягер; в) частин музичних творів: аколада, прелюдія, реприза, рефрен; г) музичного твору за звучанням: бравурний, мажорний, мінорний; ґ) виконавців за тембром, кількістю голосів: альт, бас, баритон, дискант, квартет.

Танцювальне мистецтво охоплює назви: а) танців: вальс, канкан, рок-н-рол, реп, степ, фокстрот; б) деяких па в танцях або фрагментів балету: антраша, арабеск, батман, гран па, пірует, фуете.

Із розвитком образотворчого мистецтва пов'язано становлення лексики цієї сфери, зокрема живопису, і збагачення мови запозиченими словами на позначення: а) видів образотворчого мистецтва: графіка, мозаїка, скульптура, флористика; б) жанрів, напрямків образотворчого мистецтва: вітраж, гравюра, мініатюра, натюрморт, пейзаж, портрет; в) засобів зображення, художніх прийомів: ескіз, етюд, пастораль; г) матеріалу й інструментів художника: акварель, пап'є-маше, грифель, штихель; ґ) течій і напрямків у мистецтві: дадаїзм, кубізм, модернізм.

Деякі назви цієї групи не втратили своєї актуальності й сьогодні: клоун, мюзикл, рок-н-рол, вар'єте, карнавал, фестиваль. Низка слів, як-то джига, оп-арт, пастораль, пуантилізм, рокайль, унтертон належить до вузькоспеціальної лексики, відомої лише фахівцям. Англіцизм бард актуалізувався в сучасній мові і позначає автора-виконавця пісенного жанру. У зв'язку зі швидкими змінами, що відбуваються в поп-мистецтві зарубіжних країн, ця група лексичних запозичень весь час оновлюється.

VIII. Спортивна лексика. В Україні віддавна існували національні спортивні ігри й змагання, зокрема, в українських козаків - герці на шаблях. Однак поступово, з появою нових видів змагань в українську мову прийшли й нові назви, запозичені з французької та німецької, наприклад: рапіра, крикет, теніс. У наш час з'являються нові види спорту й відповідні запозичення англійського походження: бобслей, ватерполо, гандбол, даргстер, картинг, пушбол, слалом. Серед них можна виділити підгрупи на позначення: стилів та прийомів гри - батерфляй, гандикап, крос; осіб за заняттям - арбітр, гросмейстер, рефері, тренер; спортивного знаряддя, інвентаря, споруд - акваланг, басейн, ракетка, стек, трек.

Серед спортивних термінів вирізняються слова, що називають явища масових видів спорту і належать до загальновживаної спортивної лексики: баскетбол, бобслей, волейбол, теніс, футбол. Менш поширені в загальновживаній мові такі назви, як бекхенд, допель-ендбол, курбет, мітельшпіль.

ІХ. Побутова лексика обіймає такі групи назв: 1) предмети хатнього вжитку: абажур, гардина, друшляк, келих, плед; 2) страви: бекон, бісквіт, біфштекс, бутерброд, гамбургер, шоколад; 3) напої: бренді, вермут, віскі, кофе, шампанське, шнапс; 4) заклади побутового обслуговування: бар, бістро, готель, кафе, паб, перукарня, трактир; 5) особи, пов'язані зі сферою обслуговування: бой, гарсон, консьєрж, куафер, кухмістер; 6) предмети одягу, його деталі, фасони: бриджі, джинси, комбінезон, краватка, уніформа; 7) взуття: боти, бутси, калоші, туфлі; 8) головне вбрання: бейсболка, кепі, панама, шляпа, капелюх, капелюшок; 9) зачіски: боб, бокс, кок (чуб), гаврош, каре; 10) предмети розкошів: бурштин, діамант, кабошон, парангон, турмалін; 11) прикраси, годинники, нагороди: біжутерія, браслет, камея, кулон, кольє, медаль; 12) звичаї, етикет, церемонії: бал, брудершафт, візит, ланч, раут; 13) розваги, картярські ігри: бридж, віст, жерепом, ломбер, маскарад, пікнік.

Як відомо, у сфері побутової лексики відбуваються швидкі зміни, тому оновлення словникового складу і старіння окремих його одиниць відбувається швидко. Так, застарілими в наш час є такі слова, як: барма, басон, бинда, горжетка, муфта, палантин, пластрон, сак тощо.

У різний час залежно від вектора контактів, а також світових тенденцій у розвитку певної сфери життя змінюється й вектор запозичень. Якщо протягом ХVІ - ХІХ ст. запозичення в побутовій сфері відбувалися переважно з французької мови, то в ХХ ст. в цій царині помітно посилюється вплив англійської, особливо в її американському варіанті. Це назви: закладів харчування, де можна швидко поїсти: снекбар, квікфуд (швидка іжа); страв: бігмак, гамбургер, чизбургер, чикенбургер; напоїв: пепсі, кока-кола, спрайт, фанта; одягу, взуття: джинси, пуловер, кепі, кросівки та ін.

Отже, запозичена лексика сфери побуту, взаємодіючи із власне українськими назвами, становить значний шар слів, що характеризується широким вжитком у носіїв мови і великою динамічністю.

Розділ третій "Іншомовні слова у контексті лексичної семантики" присвячено питанням семантичного освоєння як вирішального моменту адаптації запозичених слів у системі української мови: у багатозначності, омонімії, синонімії, антонімії та паронімії, що знайшло вираження у працях дослідників С. І. Дорошенка, В. С. Калашника, Л. А. Лисиченко, Л. М. Пелепейченко, О. О. Тараненка та ін. Чим органічніше слово входить у мову-реципієнт, тим більше в нього шансів одержати нові значення, що відбивають особливості ККС мови-носія, тим успішнішим можна вважати процес його рецепції.

У поглядах на полісемію та її місце в мові немає одностайності. Одні дослідники заперечують існування багатозначності слів, а кожне нове значення вважають омонімом, інші визнають. Визнання полісемії розкриває її важливу функцію, яка дозволяє найменшою кількістю слів достатньо повно й точно відбивати всю різноманітність явищ довкілля.

У розвитку семантичної структури слова спостерігаються два основних процеси: ускладнення і спрощення семантичної структури слова. Ці процеси спостерігаються і в запозичених лексемах. Ускладнення полягає в тому, що слово з меншою кількістю значень набуває в процесі розвитку нових додаткових ЛСВ. Найтиповішими є метафоричні й метонімічні відношення між ЛСВ полісеманта, наприклад, французьке запозичення манжета (фальшиві рукава, які захищають одяг) отримало нове значення в українській мові, пов'язане з технікою: "кільце для скріплення труб", що виникло шляхом метафоричного переносу за подібністю функцій на основі прямого номінативного значення "вилога, закарваш рукава".

Однією з форм ускладнення є виникнення оцінних та емоційних значень, наприклад, слово макулатура зафіксовано в переносному значенні "бездарний, позбавлений будь-якої вартості літературний твір".

Спрощення семантичної структури слова полягає в тому, що полісемантичне слово-етимон при запозичуванні втрачає частину значень, наприклад: зельц (нім. Sulze) - 1) соляне джерело, 2) розсіл, 3) шматочки м'яса або риби в холодці, зельц (укр.) - вид ковбаси; cottage (англ.) - 1) невеликий заміський будинок, 2) (амер.) - літня дача (часто в курортному районі поблизу моря), 3) (австрал.) - одноповерховий будинок з мансардою, 4) (англ.) - готель, сільська лікарня; котедж (укр.) - будинок з ділянкою землі.

Приблизно 2/3 слів, що мали в мові-джерелі декілька значень, спростили свою структуру до одного значення. Крім ускладнення і спрощення семантичної структури багатозначної лексеми, виділяють іще процес переінтеграції значень, при якому змінюється позиція ЛСВ в їх ієрархії. Прикладом такої переінтеграції може бути слово ешелон як назва окремої частини розчленованого у глибину бойового порядку або колони військ, яке утворює нове значення - "залізничний поїзд або автоколона, що рухається з певним цільовим призначенням". Це похідне значення у свідомості звичайного мовця сьогодні сприймається як пряме, первинне, а військове значення - як вторинне.

Із явищем полісемії тісно пов'язана лексична омонімія - звуковий збіг двох і більше різних мовних одиниць, значення яких у сучасній мовній системі не мають виразного семантичного зв'язку. Запозичені слова часто омонімічні з лексемами, які вже раніше функціонували в українській мові. Українське слово лава (ослін) має омонім, запозичений з італійської мови - lawa - "розплавлена маса, що виливається з вулкана". В окрему групу слід виділити омоніми іншомовного походження, запозичені з однієї чи різних мов. Так, наприклад, однаково вимовляються в українській мові німецькі за походженням різні слова туш - "музичний привіт" і туш - "фарба". Запозичене слово гриф у значенні "хижий птах" прийшло з грецької (gryps): гриф як назва частини струнного інструмента - з німецької (Griff) і гриф як "штемпельний відбиток підпису" - з французької (griffe). Також омонімами є запозичення: ліга (з фр. ligue - "спілка, асоціація, об'єднання"); ліга (з італ. liga - "музичний знак"); ліга (з англ. league - "міра відстані у Великобританії та США").

Лексична синонімія забезпечує точність і виразність висловлення. Синоніми виникають з потреби або виокремлення якихось додаткових ознак явища, або передачі своєрідності бачення його чи ставлення до нього. При запозичуванні важливою є ще й третя потреба - необхідність у засобах номінації явищ, не властивих приймаючій МКС (сієста, карнавал), або для передачі етнокультурного компонента мови-донора. Наприклад, у синонімічному ряді степ-савана-прерії два останніх слова вказують на географічну маркованість: савана (з ісп. - "місцевість, вкрита трав'янистою рослинністю з окремими деревами в Латинській Америці"); прерії (з фр. - "тип степової рослинності в Північній Америці"). У парі пастух-ковбой (з англ.) друге слово означає верхового пастуха у Північній Америці.

Оскільки однією з функцій запозичених слів є уточнювальна, то серед синонімів важливе місце посідають уточнювальні. Наприклад, у синонімічній парі завіса - драпрі (з фр.) останнє вказує на особливості фасону завіси, а в парі змагання - дуель, перше слово має значення "необмеженої кількості учасників", а друге (з фр., перен.) - "змагання двох осіб" (останнім часом - двох сторін).

Серед запозичених слів-синонімів багато стилістично маркованих, що вживаються переважно в якомусь певному стилі української мови. У книжних стилях спостерігаються іншомовні синоніми офіційно-ділової сфери: затвердження - ратифікація, обстеження - перевірка - ревізія; виробничо-професійної: оживлення - реанімація, набір - комплект та наукової: об'єднання - інтеграція, визначення - дефініція.