Лексико-семантична рецепція іншомовної лексики в українській мовній картині світу

Запозичені слова в українській мові часто виконують суто експресивну функцію, тобто належать до експресивних синонімів. Наприклад, прикметники єзуїтський, макіавеллівський у переносному значенні вступають у синонімічні зв'язки з українськими словами підступний, підлий, лицемірний, через що виявляється їх емоційно-експресивний зміст.

Аналіз синонімічних зв'язків запозичених слів в українській лексико-семантичній системі увиразнює причини запозичування - необхідність в уточненні значення тієї чи іншої реалії, потреба в додаткових лексичних засобах виразності.

До антонімів зазвичай відносять слова, що мають якісні, кількісні, часові й просторові значення. Це виявляється і в запозиченій лексиці, наприклад: мінімум - максимум, архаїзм - неологізм, вертикальний - горизонтальний. До антонімів належать також слова, що позначають протилежно спрямовану дію: атака - контратака. У низці наукових праць вважаються антонімами корелятивно протиставлені одне одному поняття, пов'язані з чоловічою і жіночою статтю: сер - леді, месьє - мадам тощо. Пари цих слів вписуються в контрарний тип протиставлення: людина може бути або чоловіком, або жінкою. Третього в такому випадку немає.

Запозичені слова-антоніми поділяють на такі ЛСГ: 1) явища природи і суспільні відношення: шторм - штиль, національний - антинаціональний; 2) якість і кількість: позитивний - негативний, мінімальний - максимальний; 3) дія і стан: динаміка - статика, пасив - актив; 4) почуття й емоції: мажор - мінор, комедія - трагедія.

З погляду структури запозичені антонімічні слова поділяються на такі ж групи, як і власне українські: 1) різнокореневі (лексичні) антоніми: абстрактний - конкретний, актив - пасив; 2) однокореневі: організатор - дезорганізатор, контрольний - безконтрольний.

Близьким до лексичної омонімії є явище паронімії, яке значною мірою виявляється і в запозичених словах. Паронімами можуть бути: українське й запозичене слово або два адаптовані до української мовної системи запозичення, наприклад, діалект // діалектика, реальний // реалістичний тощо. Паронімію слід віднести не до лексико-семантичних, а до лексичних явищ мови (близька звукова форма слів). Про це свідчить, зокрема, те, що за семантичними ознаками паронімія не має спільності з іншими семантичними явищами.

Отже, при семантичному освоєнні українською мовою запозичені слова під впливом мовної системи органічно входять до неї і стають невід'ємним складником МКС. У такому разі можна вважати, що процес рецепції їх в українській мові завершився. Слова, які не зазнали семантичної адаптації, перебувають на периферії МКС.

У четвертому розділі "Іншомовна лексика в українській мовній картині світу" аналізується антропоцентричний аспект іншомовної лексики, оскільки при вивченні процесу запозичування слід говорити не тільки про лексико-семантичні групи слів, що визначають їх місце в мовній системі, а й про зв'язок із МКС мови-реципієнта, у нашому випадку - української. Запозичені слова досі в такому аспекті не розглядалися.

В останні роки в лінгвістиці спостерігається тенденція до врівноваження різних аспектів вивчення мови і повернення до питання про національну специфіку, що визначається внутрішньою формою мови. Саме тут при порівнянні широких семантичних зон, які співвідносяться з фрагментами картини світу, виявляються лакуни, що заповнюються запозиченими словами. Це стало передумовою для досліджень Р. Халліга та В. Вартбурга при розробці принципів дослідження мовної картини світу. В основі мовної картини світу лежить принцип відображення. Відображення як база мисленнєвих процесів принципово однакове у всіх людей незалежно від того, носіями якої мови вони є, однак мовне вираження наслідків цих процесів у різних мовах різне.

Для людини як носія будь-якої мови реальний світ (матеріальний та фізичний) існує, за Б. О. Серебрениковим, у вигляді: 1) самої реальної дійсності; 2) першої сигнальної системи (рівень чуттєвого сприйняття дійсності); 3) другої сигнальної (вербальної) системи дійсності - мови.

Із суто лінгвістичного погляду протиставлення ККС та МКС пов'язано з розрізненням поняття і значення. Г. А. Брутян вважає, що серцевиною ККС є інформація, наведена в поняттях, а головним для МКС є знання, закріплені у словах та словосполученнях конкретних мов. Дослідник робить висновок, що основний зміст належить концептуальній картині світу. За її межами залишаються периферійні ділянки, які виступають як носії додаткової інформації про світ. Інформація ККС і тих фрагментів МКС, що збігаються при накладанні обох картин, не залежить від того, якою мовою вона висловлена, формуючи універсальні поняттєві категорії або поняттєві поля. І, навпаки, інформація, яка перебуває на периферійних ділянках, залишаючись за межами ККС, варіюється від мови до мови. Поняттєві поля становлять лексичну множину, організовану на підґрунті єдиної семантичної значущості, що включає всі слова з якимось певним понятійним компонентом. Контур поля складається з ядра - головного слова, та членів поля, розміщених ближче або далі від ядра. Принцип розрізнення МКС та ККС залишається чітким: елементами МКС є значення слів, одиницями ККС - поняття. МКС більш рухлива й диференційована, ніж ККС, і безпосередньо відбиває ті зміни й перебудови, які відбуваються в довкіллі. Для МКС властиві прогалини, зумовлені її фрагментарністю. Вони особливо помітні при зіставленні мов.

При характеристиці місця запозичених слів в українській МКС була використана модель Р. Халліга і В. Вартбурга, що знайшла свій розвиток у працях багатьох дослідників, зокрема Ю. М. Караулова, Ж. П. Соколовської, Л. А. Лисиченко. Хоча запропонована Р. Халлігом і В. Вартбургом систематизація лексики вбирає в себе досвід низки попередніх наукових розробок, вона придатна більше для опису ККС і загальних обрисів МКС. Для дослідження останньої пропонується детальніша система її поділу. Відповідно до цих класифікацій визначаються місце і функції запозичень з англійської, французької та німецької мов у кожній частині мовного універсуму: 1. Всесвіт. 2. Людина. 3. Людина і всесвіт. Різні фрагменти мовної картини світу відзначаються різною динамікою і здатністю переймати іншомовні елементи. Хоча названа класифікація не завжди послідовна і подана в ній номенклатура класів часом не досить чітка, нею можна користуватися як однією з найбільш відомих і повних для практичних потреб даного аналізу.

До частини "Всесвіт" належать такі групи: 1. Небо та небесні тіла. 2. Земля. 3. Тваринний світ. 4. Рослинний світ, які, у свою чергу, поділяються на підгрупи. У цьому підрозділі запозичені слова - це переважно спеціалізована термінологічна лексика, відома представникам відповідних галузей наук, що виконує номінативну функцію. Наприклад, гало, квазари - фізикам; віандот, дюгонь, ламантин - фахівцям з морської фауни; брукіт, брусит, джеспіліт - геологам; бліцард, містраль - морякам. Деякі запозичення виконують номінативно-уточнювальну функцію. Наприклад, вітер бліцард відомий в США і Англії, містраль - на середземноморському узбережжі Франції. Низці запозичених слів властива номінативно-екзотична функція: боскет, ландсир, маквіс.

До цієї групи належить також певна кількість назв порід тварин та птахів, що етимологічно походять від назв місця їх розведення. Так, породи курей плімутрок і фавероль розводять у м. Плімут (США) та м. Фавероль (Франція). Те ж стосується і назв порід собак: бордоський дог, ірландський тер'єр, ньюфаундленд тощо.

Не всі перелічені слова мають генетичним джерелом ту мову, з якої вони потрапили в українську. Наприклад, джунглі (англ. jungle, від джангал з гінді та маратхі - ліс, гущавина) - деревно-чагарникові хащі, болотисті ліси, перевиті ліанами; шторм (нім. storm, з гол. storm) - тривалий дуже сильний вітер. Названі мови, з яких вони потрапили в українську, стали для цих слів історичними джерелами.

Низка слів цієї групи зазнала семантичних змін в українській мові й вийшла за межі вузькотермінологічної лексики: наприклад слова басейн, грот, гравій, каскад, тераса тощо розширили своє функціонування, розвинули систему похідних значень, які ввійшли до складу інших фрагментів МКС: басейн (вода) - Донецький (кам'яновугільний) басейн; каскад (водоспад) - каскад стрибків (балет). На прикладі поширення в сучасній українській мові назв порід собак можна простежити процес освоєння запозичених слів українською мовою: слова бульдог, доберман, дог, пудель, такса вже не сприймаються як іншомовні.

Деякі запозичені назви тварин розвинули похідне значення шляхом перенесення ознак на людину і служать сталими порівняльними характеристиками: ступає тихо, як леопард; струнка, як газель; клешні (руки), як у краба; страшний, як крокодил. Є й інші види перенесення назв: "зебра" означає пішохідний перехід, "Газель" - марку автомобіля (у цьому випадку спостерігається подвійна асоціація назви - з твариною і з назвою марки автомобіля).

Давно запозичені такі назви рослин, як айстра, барвінок, каштан, квасоля, кмин, патисон, стали загальновживаними, а деякі з них - символізованими. Прикладом може бути слово барвінок, яке настільки освоїлося, що вживається в українському фольклорі й поезії: Несе Галя воду, коромисло гнеться, за нею Іванко, як барвінок, в'ється. Або ж каштан як символ міста Києва.

Друга частина МКС "Людина" поділяється на три групи: 1. Людина як жива істота. 2. Людина як суспільна істота. 3. Соціальні організації та соціальні інститути. Перша група охоплює значення, що характеризують людину в загальних рисах (статеві, расові ознаки, назви захворювань, назви частин тіла, органів та їхніх функцій, сон, потреби людської істоти). Система назв, що має життєво важливе значення для людини, формується головним чином на матеріалі рідної мови вже в ранній період розвитку останньої й тому обмежено представлена іншомовними словами. Назви людей за статевими ознаками представлено такими запозиченнями, як сер, міс, мадам, месьє, гер, фрау. Сему "вік" позначають слова місіс, мадемуазель, фрейлейн - молоді незаміжні жінки, а також англійське слово бой та французькі гарсон і паж, які в мові-джерелі відповідають прямому значенню "хлопець, юнак". Усі ці слова локально марковані, виконують номінативно-уточнювальну функцію, що позначає їхню належність до англійської, французької або німецької культур. Вони містяться на периферії української МКС як назви-екзотизми.

Серед запозичених слів у цій групі зустрічаються назви людей за расовими ознаками: метис, мулат, негр, квартерон, креол тощо. Запозичування таких слів зумовлено необхідністю в назвах, які перебували за межами української МКС і не мали відповідників, оскільки мовному континууму були невідомі ці реалії. Такі назви виконують номінативно-екзотичну функцію.

Запозичені з романських та германських мов назви хвороб належать до термінологічної лексики. Окремі з них (даун, дебіл, ідіот, кретин) набувають у розмовному стилі похідного лайливого значення і стають у такому разі вигуковими словами.

Іншомовні слова майже не представлені у таких підгрупах, як функції організму, органи людського тіла, діяльність організму, органи чуття, потреби людської істоти, оскільки переважну кількість цих назв українська мова успадкувала ще з праслов'янської або виробила із власних ресурсів.

Запозичення у групі "Людина як суспільна істота" становлять найбільшу частину корпусу іншомовних слів. Це зумовлюється, по-перше, мобільністю, змінністю цієї сфери на відміну від природного довкілля та фізичних якостей людини; по-друге, саме в соціально-трудовій і культурній сферах відбувається активне співробітництво народів, відповідно, і взаємодія ККС та МКС.

До цієї групи належать назви: суспільно-економічних формацій - імперіалізм, капіталізм, комунізм; чинів і титулів - віконт-віконтеса, герцог-герцогиня; форм правління - абсолютизм, демократизм, парламентаризм; суспільно-політичних подій і явищ - культ, революція, хунта; представників політичних партій, рухів - вандеїст, віги, націонал-соціаліст (нацист); релігійних, наукових, культурних течій і напрямків - авангардизм, декадентство, католицизм; прибічників релігійно-філософських течій та напрямків - деїст, кальвініст, масон; урядових установ - конгрес, ландрат, парламент тощо. Цій групі відповідають назви осіб за заняттям в системі управління: бургомістр, губернатор, мер, канцлер та ін.

У групі "Соціальні організації та соціальні інститути" велику кількість запозичених слів становлять ті, що характеризують особу за сферою діяльності: а) дипломатія: аташе, дипкур'єр, дипломат, консул; б) суспільна діяльність: інвайронменталіст, скаут; в) економіка: брокер, компаньйон, менеджер; г) сільське господарство: бауер, йомен, пейзан, фермер; ґ) промисловість: докер, ліфтер, маркшейдер, слюсар; д) військова справа: авіатор, мінер, снайпер; е) творча діяльність: актори - клоун, коломбіна, паяц; музиканти - акордеоніст, віолончеліст, горніст; особи, пов'язані з танцювальним мистецтвом - балерина, репер, фігурант; художники - аквареліст, боді-артист, мариніст; публіцисти - мемуарист, памфлетист; ж) за віросповіданням: абат, біскуп, бішоп, кюре, пробст.

Історичний погляд на слова цієї групи виявляє, що англійські запозичення є новішими порівняно з французькими й німецькими і пов'язані з новими для української ККС явищами.

На основі наявного досвіду людина здатна створювати образи таких об'єктів, яких у реальній дійсності немає - образи русалок, "хатинок на курячих ніжках". До цієї підгрупи належать такі запозичення, як фантазія, фантастика, романтизм та ін. Однак людина навчилася й абстрагувати явища, створені шляхом наукового аналізу й умовиводу: вампір, ельф, ундина, тобто слова, джерелом яких є народні уявлення й вірування.

За місцем в українській мовній картині світу слова останнього ряду в прямому значенні належать до периферії МКС, виступаючи екзотизмами й історизмами, і мають сему локальності.

Третя частина картини світу "Людина і всесвіт" охоплює 2 групи: "A priori" і "Наука і техніка".

Якщо в розділі "Людина" розглядалися слова, що випливають безпосередньо з відношень між людиною й довкіллям, де вона не тільки спостерігач і дослідник, а й активний учасник творення цього світу й себе (суспільство, побут, усі сфери життя людини, всі прояви її діяльності тощо), то до першої групи "А priori" розділу "Людина і всесвіт" належать назви явищ, що існують незалежно від втручання людини. Термін "А priori" у філософії означає знання, що передує досвіду й не залежить від нього. У працях, присвячених питанням мовної картини світу, цей термін уживається для позначення не певного типу знань, а мовних наслідків знання про явища, які не залежать від людини. Означена група має багато спільного з розділом "Всесвіт", де теж значну частину явищ людина сприймає як даність. Разом з тим у розділі "Всесвіт" переважають назви конкретних явищ, а в розділі "Людина і всесвіт" - абстрактних понять.

Група "А priori" поділяється на 7 підгруп: 1) буття (екзистенціоналізм, субстанція); 2) якість і стан (паразитизм, ремонтантність); 3) відношення (антагонізм, елітність); 4) число і кількість (грам, літр, метр); 5) простір і час (континент, момент, період); 6) рух (еволюція); 7) зміни (ерозія, мутація). Хоча слова цієї групи й обслуговують явища, відомі людині віддавна, проте і в цю частину МКС проникають іншомовні елементи, зокрема, на позначення кількості у зв'язку з існуванням різних систем мір (барель, галон), просторових понять (територія), часових назв (Ренесанс), суспільних змін (революція, реформи). Отже, в цій частині МКС теж знаходиться значна кількість лексичних запозичень, що належать переважно до сфери наукового спілкування.

Другу групу цього розділу "Наука і техніка" можна іменувати умовно, оскільки при цьому порушується єдність класифікації універсуму. Як відомо, поняття "техніка" охоплює велику кількість явищ та артефактів, пов'язаних з безпосередньою діяльністю людини. При цьому багато чого постає і без її втручання. Тому до цієї групи слід відносити тільки назви наукових понять, які пізнаються через досвід, а не через творення. Оскільки наукова діяльність має значною мірою інтернаціональний характер, то в МКС вона виражається міжнародними термінами, через що й містить велику кількість запозичень, у тому числі з романських і германських мов.

Будь-яка класифікація до певної міри умовне явище. Це стосується й класифікаційної схеми МКС. До групи "Наука і техніка" слід віднести і значну кількість запозичених слів, які належать до біоіндустрії (клонування, генна інженерія), космічної, електронної техніки (мегабайт, монітор, піксел, файл), ядерної фізики (реактор, нейтрон), транспорту (ескалатор, метро, таксі, тролейбус), телекомунікації (концентратор, мікрофон, ресивер, роутер, трансмітер). Значна частина слів, що виражають наукові поняття, відкриті шляхом умовиводу і не даються людині в безпосередньому сприйнятті. У цій підгрупі існує велика кількість запозичених слів, однак значна частина їх походить з античних мов або створена на їх основі. Такі слова є спільними і для української, й живих європейських мов.

Поділ мовного універсуму на окремі складові частини є суперечливим і недосконалим, через що слова одного кола функціонування нерідко потрапляють у різні частини МКС або ж об'єднуються в одній частині, хоч відрізняються суттєвими ознаками. Аналізована підгрупа характеризується наявністю певної термінології. Ці одиниці не тільки відзначаються співвіднесеністю з певною реалією, а й залежать від місця в терміносистемі. Частина аналізованої лексики знаходиться на периферії МКС, створюючи навколо неї певний шар, який постійно взаємодіє з ядерною частиною. Так, із розвитком комп'ютерної техніки термінологічні назви поступово перемістилися з периферії до ядра. Ці слова виконують номінативно-термінологічну функцію. Терміни можуть проникати в основну частину мовного образу світу не тільки номінативним значенням, а й похідним. Наприклад, мідь як назва металу належить до ядра. У термінологічній системі існує його номенклатурна назва - cuprum, що знаходиться на периферії української МКС, однак похідне від нього слово купорос як назва загальновживаної в побуті речовини знаходиться ближче до ядра. Термінологія кожної науки становить певну знакову систему. На відміну від давно запозиченої лексики, що органічно вплітається в мовну картину світу і взаємодіє з нею, термінологія встановлюється значною мірою довільно представниками тієї чи іншої науки.

Отже, запозичені слова розрізняються за місцем у структурі української МКС. Залежно від їх місця в цій системі можна говорити про абсолютне збагачування, якщо вони входять до ядра, і відносне, якщо вони виникають як тимчасове явище на периферії МКС.

Висновки

1. Процес запозичування з німецької, французької та англійської мов в українську можна простежити за українськими писаними текстами протягом останнього тисячоліття. У цьому процесі спостерігається певна хронологічна послідовність у пріоритетах при запозичуванні з тієї чи іншої мови. Починаючи з ХІV ст., переважають запозичення з німецької мови, пізніше (ХVІ-ХVІІІ ст.) - з французької, протягом останніх двох століть зростає лексична експансія з англійської. Перевага певної мови не означає відсутності в кожен період лексичних надходжень з інших мов. Відносна хронологічна послідовність зумовлена поступовим розширенням зв'язків України з тими чи тими народами. Із посиленням міжнародних зв'язків, особливо з їх глобалізацією в останні десятиліття, хронологічна послідовність зникає і відбувається інтернаціоналізація певної частини лексичного складу мов, при якій окремі слова й ЛСГ запозичуються з одного джерела в різні мови.

2. Особливістю процесу запозичування в українську мову з європейських мов є тематична й лексико-семантична визначеність запозичень із різних мов, наприклад, з німецької - комерційна і військова термінологія, назви знарядь праці й виробничих процесів; з французької - побутова лексика, зокрема, елітного побуту; з англійської - морська, спортивна та соціально-економічна термінологія, що призводило до появи нових концептуальних фрагментів у картині світу українців і потребувало нових назв, які запозичувалися разом із відповідним явищем. У ХХ ст. були залучені ідеологічні чинники, що знайшло вияв у понятті престижності мови-донора.

3. Запозичені слова, основною функцією яких на початкових етапах контактування була номінативна, у сучасній українській мові виконують цілий комплекс функцій: 1) номінативну, що задовольняє потребу мови в засобах номінації; 2) аксіологічну, що збагачує мову оцінними й експресивними засобами; 3) стильову, що диференціює вживаність власне українських і запозичених слів залежно від типу мовлення; 4) семантичної диференціації або ідентифікації понять українського й запозиченого слів; 5) термінотворення (стандартизації); 6) інтернаціоналізації певних шарів лексики і глобалізації окремих складників МКС. Крім основних функцій існують часткові, специфічні, до яких належать номінативно-екзотична, номінативно-уточнювальна й номінативно-історична.

4. Запозичування з німецької, французької, англійської мов в українську відбувалося переважно опосередковано через польську, пізніше - російську. Проте українська мова на певних історичних етапах була не тільки мовою-реципієнтом, але й мовою-посередником між європейськими мовами й литовською (ХІІІ-ХІV ст.) та російською (ХV-ХVІІІ ст.). Оскільки значна кількість освічених українців служила в дипломатичних установах Росії, то не виключається й безпосередній шлях запозичування через виникнення білінгвізму і полілінгвізму в частині української еліти.

5. Лексико-семантична рецепція означає поступову адаптацію іншомовних елементів до нової системи мови-реципієнта. Семантичне освоєння - вирішальний момент адаптації запозичених слів. Чим органічніше слово ввійшло в нове мовне оточення, тим більше в нього шансів розвинути нові значення на новому мовному ґрунті.

6. Семантичну структуру багатозначного слова складає сукупність лексичних значень (лексико-семантичних варіантів). Ієрархія ЛСВ пов'язана з виділенням основних і похідних, прямих і переносних, узуальних та оказіональних значень. У процесі розвитку семантичної структури слова відбувається семантичне ускладнення (збільшення кількості значень), семантичне спрощення (зменшення кількості значень) і переінтеграція значень у структурі лексеми (зміна позиції певного ЛСВ). Усі ці види змін у структурі багатозначного слова властиві й запозиченим словам.

7. Запозичені лексеми в українській мові призводять до поширення лексичної омонімії. При цьому омонімами можуть бути власне українське і запозичене слово або ж два і більше запозичених слів. Омоніми іншомовного походження можуть належати до однієї або до різних мов.

8. В українській мові спостерігається синонімічна конкуренція, що відбувається або між власне українським і запозиченим словами, або між запозиченнями з різних мов. У системі синонімічних засобів української мови розглянуто всі типи синонімів, пов'язаних з різними функціями запозичень, зокрема, з уточненням, конотацією, градацією. Оскільки запозичені синоніми притаманні переважно літературним стилям, зокрема, науковому і публіцистичному у їх усному й писемному виявах, то вони розрізняються за цією ознакою і функціонують у відповідних сферах.

9. Запозичені слова вступають в антонімічні відношення (особливо це стосується таких ЛСГ, як явища природи і суспільні відношення, якість і кількість, дія і стан, почуття й емоції). При цьому антонімами можуть бути власне українське й запозичене слово або ж два запозичених. Якщо існують антонімічна пара власне українських слів і пара слів іншомовних, вони можуть зберігати антонімічність і у відношеннях запозичене - українське.

10. Лексичні запозичення викликають і таке явище, як паронімія. Виявлення основних типів паронімії є підставою для розробки науково обґрунтованих методів і прийомів подолання небажаних інтерферентних явищ в українській мові.

11. Запозичені слова служать подоланню відмінностей у концептуальній і мовній картинах світу. Елементами МКС є значення слів, одиницями ККС - поняття. МКС більш рухлива, ніж ККС, і безпосередньо відбиває ті зміни, які відбуваються не тільки у близькому довкіллі, а й у світі. При контакті двох МКС виникають семантичні лакуни, зумовлені їх відкритістю, що заповнюються запозиченнями.

12. В українській МКС запозичення посідають важливе місце як засіб вираження універсальних понять і знаходяться в усіх фрагментах мовного універсуму, які відзначаються різною динамікою і здатністю переймати іншомовні елементи. Менше запозичених слів зустрічається у фрагменті, пов'язаному з природою, що зумовлено наявністю в українській мові системи питомих найменувань для ендемічних явищ. Найбільше їх у фрагменті МКС, пов'язаному із взаємодією людини з суспільством і всесвітом, що пояснюється динамізмом і багатоманітністю суспільного життя.

13. Роллю запозичених слів є абсолютне й відносне збагачування української МКС. При абсолютному збагачуванні відповідне слово входить до активного словникового складу і ядра МКС (деякі побутові назви, назви форм суспільних відносин, правління тощо). Відносне збагачування МКС відбувається за рахунок екзотичних і рідковживаних слів, які перебувають на периферії української МКС, відбиваючи явища, не властиві українській дійсності. Окремо слід відзначити роль термінологічної лексики, яка притаманна більше МКС окремих наук чи сфер діяльності, входячи в загальномовну картину світу тільки окремими одиницями.

14. Завершальним етапом процесу рецепції є адаптація запозичених слів у лексико-семантичній системі української мови, в результаті якої вони стають органічним і невід'ємним компонентом її МКС.

Основні положення дисертації відображено в публікаціях:

Монографії

1. Мовна картина світу. Взаємодія мов. - Харків: Основа, 1998. - 169 с.

2. Семантико-функціональний аналіз іншомовної лексики в сучасній українській мовній картині світу. - Харків: Основа, 2000. - 330 с.

Статті

3. Міжмовні зв'язки як засіб інтенсифікації вивчення мови // Укр. мова і літ. в школі. - 1990. - №10. - С.3-5.

4. Парадигматические связи французских заимствований в украинском языке // Семантика и прагматика. Языковые единства: Сб. науч. тр. - Харьков: ХГПИ, 1991. - С.18-23.

5. Французькі запозичення в українській мовній картині світу // Лінгвістичні дослідження. - Харків: ХДПІ, 1992. - Вип.2. - С.89-93.

6. Французькі запозичення у лексичній системі української мови // Пробл. контрастивної лінгвістики. - Кіровоград: КДПІ, 1993. - С.230-234.

7. К вопросу об усвоении французских заимствований // Филологический анализ (теория, методика, практика): Межрегион. сб. науч. ст. - Киев - Днепропетровск - Херсон: АПН Украины, ДГУ, ХГПУ, 1995. - Вып.7. - С.122-128.

8. Термінологія судочинства у лексиці української мови // Лінгвістичні дослідження. - Харків: ХДПУ, 1997. - Вип.3. - С.59-64.

9. Французькі запозичення як засіб взаємодії мов при контрастивному вивченні // Зб. наук. праць. - Харків: ХДПУ, 1998. - Вип.5. - С.82-91.

10. Взаємодія мов // Вісн. Харків. держ. ун-ту. Пробл. мови, мовленнєвої діяльності та викладання іноземних мов: Харків: Константа, 1998. - №406. - С.185-189.

11. Семантичні зв'язки французьких найменувань осіб в українській літературі // Лінгвістичні дослідження. Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. праць. - Харків: ХДПУ, 1998. - С. 35-42.

12. Мовні контакти // Вісн. Харк. держ. ун-ту: Серія: Романо-германська філологія. - Харків: Константа, 1999. - №430. - С.182-188.

13. К проблеме развития и функционирования словарного состава английского языка // Вісн. Харків. нац. ун-ту: Серія: Романо-германська філологія. - Харків: Константа, 1999. - № 461. - С.255-260.

14. Мова - це світ зовнішніх і внутрішніх виражень людини // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. - Харків: ХДПУ, 2000. - Вип.4. - С.43-48.

15. Шляхи розвитку і збагачення словникового складу мови // Наук. зап. Серія: Мовознавство. - Тернопіль: ТДПУ, 2000. - С.146-148.

16. Иноязычные элементы в словарном составе современного английского языка // Викладання мов у вузі на сучасному етапі: Міжпредметні зв'язки: Зб. наук. праць. - Харків: ХНУ, 2000. - Вип.4. - С.294-298.

17. Закони мови і процес запозичування // Лінгвістичні дослідження: Зб. наук. праць. - Харків: ХДПУ, 2000. - Вип.5. - С.85-90.

18. Синонімія запозичених слів // Система і структура східнослов'янських мов: Зб. наук. праць НПУ. - К.: Знання, 2001. - С.193-198.

19. Антонімія іншомовних слів у сучасній українській мові // Лінгвістичні дослідження. - Харків: ХДПУ, 2001. - Вип.6. - С.37-42.

20. Багатозначність у сучасній українській мові // Наук. зап.: Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград: РВЦ КДПУ, 2001. - №35. - С.98-105.

21. Запозичені назви осіб і їх адаптація в сучасній українській мові // Зб. наук. праць НПУ. - К.: Знання, 2001. - С.275-282.

22. Адаптація іншомовних елементів у системі української мови // Вест. междунар. слав. ун-та: Серія: Філологія. - Харків: МСУ, 2001. - Т. ІV. - №1. - С.29-31.

23. Міжмовні контакти на лексико-семантичному грунті // Наук. зап.: Серія: Мовознавство. - Тернопіль: ТДПУ, 2001. - С.63-65.

24. Типи запозичених паронімів і їх особливості // Вісн. Харків. нац. ун-ту.: Серія: Філологія: Філологічні аспекти дослідження дискурса. - Харків: ХНУ, 2001. - №520. - Вип.33. - С.185-188.

25. Розвиток мови й лексичні запозичення // Вісн. Луганськ. держ. пед. ун-ту: Серія: Філологія. - Луганськ: ЛДПУ, 2001. - №4 (36). - С.163-168.

26. Джерела збагачення лексичного складу мови // Зап. з загальної лінгвістики: Зб. наук. праць Одеськ. держ. ун-ту. - Одеса: ОДУ, 2001. - Вип.4. - С.57-63.

27. Антонімія - мовне вираження логічної протилежності // Зб. наук. праць. - К.: КНУ, 2001. - С.35-42.

28. Мовні універсалії і процес запозичування слів // Вісн. Харків. нац. ун-ту: Серія: Філологія. - Харків: ХНУ, 2001. - Вип.34. - С.12-18.

Матеріали конференцій

29. Стилістичні функції лексики в ранній поезії П.Г.Тичини: Матер. міжвуз. наук. конф. - Умань: УДПІ, 1991. - С.8.

30. Семантичні зв'язки французьких запозичень у лексичній системі української мови // Програма IV наук. конф. молод. вчених та викладачів за 1990-1991 рр. - Харків, ХДПІ, 1992. - С.20.

31. Французькі запозичення у лексичній системі української мови // Пробл. контрастивної лінгвістики. - Кіровоград, КДПІ, 1993. - С.230, 231.

32. Збагачення термінологічного фонду сучасної української мови іншомовними запозиченнями: Матер. міжнар. конф. з питань унормування укр. правничої термінології. - К.: Укр. Правн. Фундація, 1994. - С.9.

33. Семантичне освоєння французьких запозичень // Мова, культура, література та філософія Франції: Матер. І міжнар. конф. - Дніпропетровськ: ДДУ, 1994. - С.85.

34. Французькі антропоніми у лексичній системі української мови // Франція та Україна: Наук.-практ. досвід у контексті діалогу нац. культур: Матер. ІІ міжнар. конф. - Дніпропетровськ: ДДУ, 1995. - С.45.

35. Французькі запозичення на означення термінології мистецтвознавства на початку ХІХ ст. // Франція та Україна: Наук.-практ. досвід у контексті діалогу нац. культур: Матер. ІІІ міжнар. конф. - Дніпропетровськ, ДДУ, 1996. - Т.1. - Ч.2. - С.116.

36. Збагачення лексичного складу української мови торговельною термінологією // Мова, мовлення, єдність системного (функціонального) аналізу мовних одиниць: Матер. IV міжнар. конф. - Дніпропетровськ, ДДУ, 1997. - Т.1. - Ч.1. - С.167.

37. Особливості використання міжмовних зв'язків як засіб інтенсифікації вивчення мови: Матер. обл. наук.-практ. конф. - Харків, 1997. - С.39.

38. До проблеми теорії взаємодії мов // Наук.-практ. досвід у контексті діалогу нац. культур: Матер. V міжнар. конф. - Дніпропетровськ, ДДУ, 1998. - Т.1. - Ч.1. - С.169-171.

39. Антонімія іншомовних слів у сучасній українській мові: Матер. Х міжнар. наук. конф. з актуал. пробл. семантичних досліджень. - Харків: ХДПУ, 2001. - С.7.

40. Явище паронімії в системі мови: Матер. Всеукр. філолог. конф. - Черкаси, ЧІТІ, 2001. - С.129,130.

41. Антонімія - мовне вираження логічної протилежності // Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія: Матер. міжнар. наук. конф. до 70-річчя С.В.Семчинського - К.: КНУ, 2001. - С.13.

42. Типи запозичених паронімів і їх особливості // Дискурс як об'єкт філологічної інтерпретації: Матер. міжнар. конф. -Харків: ХНУ, 2001.-С.9.

43. Юридична термінологія у складі лексики української мови // Лексико-граматичні категорії у функціональному аспекті: Матер. Всеукр. наук. конф. - Херсон: ХДПУ, 2002. - С.6.

Анотації

Сімонок В. П. Лексико-семантична рецепція іншомовної лексики в українській мовній картині світу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Харківський державний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди. Харків, 2002.

Глобалізація лексики сприяє збільшенню кількості запозичених слів у лексико-семантичній системі мови.

Дисертація присвячена аналізу взаємодії української з англійською, французькою та німецькою мовами в процесі їх контактування. Ці мови обрані для дослідження через їх розповсюдженість і вплив на інші мови світу.

Континуум запозиченої лексики розглянуто у соціолінгвістичному, лексико-семантичному, структурно-семантичному та антропоцентричному аспектах. Розроблено класифікацію лексико-семантичних груп запозиченої лексики, висвітлено процес семантичного освоєння іншомовних слів у внутрішній системі української мови, проведено розмежування мовної та концептуальної картин світу, визначено абсолютне й відносне збагачування української МКС.

Симонок В. П. Лексико-семантическая рецепция заимство-ванной лексики в украинской языковой картине мира. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Харьковский государственный педагогический университет им. Г. С. Сковороды. Харьков, 2002.

Результатом глобализации мира является растущая тенденция в языках к глобализационным процессам в лексике, что объясняет увеличение количества заимствованных слов и позволяет преодолеть консерватизм лексико-семантической системы языка.

Диссертация посвящена анализу взаимодействия украинского с романскими и германскими языками в процессе их контактирования. Установлено, что украинская концептуально-языковая картина мира пополнялась и обогащалась заимствованиями при соприкосновении с другими языковыми картинами мира (ЯКМ). Романские и германские языки выбраны для анализа в силу их распространенности и влияния на другие языки мира. Несмотря на различия ЯКМ, общим остается аспект логико-психологического мышления человека.

В работе проанализированы основные закономерности эволюции языка, описаны этапы и признаки лексико-семантической рецепции процесса заимствования. Установлены пути, способы и причины заимствования, определены функции, семантическая и стилистическая дифференциация заимствованных слов, проанализированы связанные с ними исторические процессы.

Континуум заимствованных слов исследован в социо-лингвистическом, лексико-семантическом, структурно-семантическом и антропоцентрическом аспектах. Прослежены исторические связи Украины и установлена хронология заимствования. Следует считать, что самыми давними являются германские, готские заимствования, относящиеся ко времени великого переселения народов, а также скандинавские, доставшиеся от варягов. Позднее появляются французские заимствования, английские относятся к более современному слою лексики. Хронологическая последовательность вхождения заимствований касается начальных этапов взаимодействия с определенным языком. Далее дифференциация происходит уже по сферам функционирования, по принадлежности к определенной лексико-семантической группе (ЛСГ).

В работе установлена неоднородность ЯКМ по составу и количеству представленных в ней заимствований. Наиболее заполнены ими фрагменты ЯКМ, связанные с жизнедеятельностью человека, наименее - с фауной и флорой. Эти слова употребляются в научном стиле, а также выполняют стилистическую и экспрессивную функции как экзотизмы. В результате контактов между этносами и обмена опытом происходит расширение концептуальной картины мира (ККМ), что в ЯКМ компенсируется заимствованиями. Результатом взаимодействия и заимствования языков является постепенное выравнивание и унификация ЯКМ .

В диссертации определены закономерности развития заимствованных слов. Они подчиняются тем же законам, что и украинская лексическая система в целом. Заимствованные слова включаются в различные макро- и микросистемы лексического состава, взаимодействуют на лексико-семантическом словообразовательном и грамматическом уровнях с исконно украинскими словами, а также между собой. Происходит процесс семантического освоения заимствованной лексики, одной из форм которого является многозначность. В результате развития многозначности отдельные лексико-семантические варианты могут стать элементами других частей МКС, что проявляется в их переходе в другие тематические и лексико-семантические группы. Значительное количество заимствованных слов пополняет ряды омонимов, синонимов, антонимов и паронимов. Входя в состав отдельных микросистем лексического состава украинского языка, заимствования становятся органичным и неотъемлемым компонентом его лексико-семантической системы и языковой картины мира.

Simonok V. P. Lexical and semantic reception of foreign vocabulary in the Ukrainian Language Picture of the World. - Manuscript.

The dissertation for the doctor's degree of philological sciences, speciality 10.02.01. - Ukrainian language. - The Kharkov State Pedagogical University named after G. S. Skovoroda. Kharkov, 2002.

The globalization of the vocabulary contributes to a number of borrowed words in the lexical semantic system of the language.

The dissertation is devoted to analyzing the interaction of the Ukrainian language with Romanic and Germanic languages in the course of their contact. These languages are chosen for the research because they are widely spread and influence on other languages of the world.

The thesis studies the continuum of the borrowed vocabulary in the socio-linguistic, lexical semantic aspects, it works out the classification for the lexical semantic groups of the borrowed vocabulary, highlights the process of adaptation for foreign words into the inner system of the Ukrainian language and separation of the linguistic and conceptual pictures of the world.

Размещено на Allbest.ru