Надфразові єдності в сучасній англійській мові: приєднування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

На тему: «Надфразові єдності в сучасній англійській мові: приєднування»

Зміст

Вступ

1. Надфразові єдності в сучасній англійській мові

1.1. Приєднування як один із прийомів експресивного синтаксису

1.1.1 Метод актуального членування - характеристика синтаксичного

рівня

1.2. Діалогічна єдність як базова одиниця діалогічного мовлення

2. Порівняльна характеристика надфразових єдностей в англійській та українській мовах

2.1 Функціонально-прагматичний аспект парцельованих конструкцій

2.2 Відтворення діалогічної єдності при перекладі англомовної прози українською мовою в рамках еліптичних конструкцій

2.3 Засоби тема-рематичного поділу висловлення

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Дана бакалаврська робота присвячена проблемі вивчення надфразових єдностей, а також різним видам приєднування мовлення. Найбільш своєрідними серед надфразових єдностей є так звані діалогічні єдності, які на відміну від ланцюжків речень монологічного мовлення створені чередуванням реплік співбесідників. Незважаючи на недостатню кількість літератури з питань дослідження такого граматичного явища як приєднування, досі більшість науковців не дійшли єдиного погляду на це. Тому тема наукового дослідження «Надфразові єдності в сучасній англійській мові: приєднування» є доволі актуальною.

Актуальність теми дослідження визначається необхідністю вивчення мови як засобу комунікації та тексту спонукає доповнити результати вже існуючих праць дослідженням таких надфразових єдностей, як приєднування та діалогічна єдність. Необхідно також враховувати недостатню вивченість передачі експресивно-національного навантаження комунікативного змісту художнього твору.

Об'єкт дослідження: надфразові єдності в сучасній англійській мові в творах англійської та американської художньої прози з точки зору прояву та індивідуальної експресивності, а також її методи.

Предмет дослідження: аналіз приєднування та діалогічних єдностей в сучасній англійській мові, використані авторами оригінальних творів з метою підсилення комунікативної дії на отримувача інформації.

Мета нашого дослідження: дослідити особливості надфразових єдностей в англійському художньому творі, спробувати відтворити діалогічні єдності при перекладі англомовної прози українською мовою в рамках еліптичних конструкцій та визначити можливі засоби тема-рематичного поділу висловлення перекладу англійського артикля на українську мову.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних завдань:

- розглянути приєднування як один із прийомів експресивного синтаксису;

- розглянути метод актуального членування, як характеристику синтаксичного рівня;

- розглянути явище діалогічної єдності як базову одиницю діалогічного мовлення;

- дослідити функціонально-прагматичний аспект парцельованих конструкцій;

- дослідити відтворення діалогічної єдності при перекладі англомовної прози українською мовою в рамках еліптичних конструкцій;

- розглянути засоби тема-рематичного поділу висловлення.

Матеріалом для дослідження стали 10 зразків автентичних художніх текстів англійською мовою.

Наукова новизна дослідження полягає у цікавості висвітлення питань мови, розуміння її системи та спроби комплексного підходу до вивчення такого явища як приєднування. Вивчення експресивності допомагає розібратися і в системі теорії значення (семасіології), знаковості формування людської експресії, її місці в людській свідомості.

Теоретична значимість визначається певним внеском грамматистами у дослідження надфразових єдностей в сучасній англійській мові та передачі експресивно-національного навантаження комунікативного змісту художнього твору.

Практична значимість дослідження полягає у можливості використання його результатів на лекційних та семінарських заняттях із граматики й теорії та практики перекладу.

Кваліфікаційна робота включає вступ, два розділи, висновки, список використаної літератури та додатки.

1. Надфразові єдності в англйській мові

У першому розділі ми розглядаємо теоретичну значимість засобів експресії в англійській мові.

На сьогоднішній день багато світових граматистів використовують замість «приєднування» поняття «парцеляції», тому ми будемо розгладати це явище саме під такою назвою.

1.1 Парцеляція як один із прийомів експресивного синтаксису

Визначення поняття у загальному вигляді представив Мацько Л.І. у своїй роботі «Стилістика української мови» термін «парцеляція» визначає так: “Парцеляція (від фр. parceller - поділяти на дрібні частини) - це прийом стилістичного синтаксису, що полягає в розчленуванні цілісної змістово-синтаксичної структури на інтонаційно та пунктуаційно ізольовані комунікативні частини - окремі речення. В результаті членування одного речення, переважно складного або досить поширеного, виникає дві частини, з яких основна (більша) називається базовою, а менша -- парцелятом. Стилістичний акцент зосереджується саме на парцеляті. Парцельовані конструкції виконують у тексті змістопідсилювальну і ритмомелодійну функції. Парцелят набуває комунікативної самостійності й тим привертає до себе увагу читача, ніби "випадаючи" з рівного ритму. [22, с. 362].

When it came - then - then he could go on. [1, 138]

Yes - perhaps - a slip. But - . [1, 144]

`Two letters here from India, one or two receipts from charitable organizations, no bills.' [1, 93]

«Парцеляція є експресивним явищем усної мови. її виникнення пояснюється тим, що в безпосередньому живому спілкуванні немає можливості все до слова наперед продумати. У процесі говоріння виникає потреба інтонаційно виділити окремі одиниці, розширити й уточнити їх допоміжною інформацією. У писемному мовленні парцеляція використовується для створення стилістичних ефектів живомовності, невимушеності, спонтанності спілкування. При парцелюванні цілісна змістово-синтаксична структура членується на кілька фраз (переважно дві), з яких одна є основною, бо в ній викладається основний зміст думки, а друга -- парцелятом, у якому реалізується залежна частина основної синтаксичної структури». [22, c. 362].

`But he can't know… He can't…' [1, c. 178]

That empty-heated society woman - selfish, brainless, grasping, self-centred? [1, c. 179]

Poirot looked at them with interest.Powder, rouge, vanishing cream, skin food, two bottles of hair application. [1, c.146]

Мацько також вважає: “Парцеляція виконує кілька стилістичних функцій. її використовують:

1. В описах для зображення обставин дії, актуалізації окремих деталей. [22, с.362].

He was at home so seldom, and when he was at home and Mrs Chapman didn't want to bother with outsiders. Very naturally.[1, 149]

2. Для передачі емоційно-психічного стану персонажа. [22, с. 362].

He was so very normal. So essentially British. [1, c. 10]

A few bills and recepted accounts - all local [1, c. 152]

Парцеляція характерна для внутрішніх монологів, які сприймаються як одна цілісна надфразна синтаксична єдність, для функціонального типу текстів-роздумів. Функцію парцелятів виконують не тільки члени речення ( як у синтаксичній парцеляції), а й різні види простих речень -- неповних односкладних, слів-речень. синтаксис англійський парцеляція речення

`Benevolent visions floated before his eyes. Little Dimitri… And the good Constantopopolus struggling with his little restaurant… What pleasant surprises for them… [1, c. 8]

There may be distinguishing marks on the body - if there isn't, it may be a job to identify her - oh, you know who she is, splendid? What? [1, c. 153]

3. Для ритмізації прози, створення в читача ефекту "присутності", безпосередності відчуттів, на які зорієнтоване зображення. Парцеляцію можна вважати стилістичною трансформацією синтаксичних структур. Це стилістичне явище характерне для художніх текстів авторів, мова яких має виразні ознаки народнорозмовного мовлення.» [22, c. 362].

`He took out his notebook. Twelve o'clock. 58, Queen Charlotte Street. [1, 8]

`Bribed? To kill my brother? What an extraordinary idea!' [1, 157]

`No, I didn't - no, indeed - but perhaps, now, the nerve has actually died.' [1, 9]

В.А. Бєлошапкова у своїй монографії “Сложное предложение в современном русском языке” вважає «Розмежування парцеляції і приєднання стало можливим після виділення в синтаксичній структурі речення двох аспектів: конструктивного (статичного) і функціонального (динамічного). Нобхідно відрізняти від приєднання як явища динамічного аспекту, що полягає в незбігові меж речення як статичної так і динамічної структури ...приєднання як певний тип смислових відношень - відношення додавання. Оскільки приєднання як відношення додавання виражається певними сполучниками і поєднання сполучників з різними лексичними елементами, то, на думку дослідниці, передбачає певні схеми речення, тобто є явищем статичного аспекту, і не вимагає комунікативного відділення частини статичної структури.» [4, 27]

`Oh, my goodness, Poirot, why do people do things? Practical jokes, hoaxes. Misplaced sense of humour, that's all.'[1, 115]

`There had been, once or twice, a shortness, an acerbity, in his tone - quite uncalled for by the proceedings.' [1, 10] `Sainsbury Seale? Yes?' [1, 123]

Також Бєлошапкова В. А. у своїй роботі «Современный русский язык» наголошує: «приєднувальні відношення стали розглядатись як однопорядкові з іншими типами відношень: розділових, протиставних тощо. У мовленні ж при певному комунікативному завданні можливий розрив єдиної структури речення на кілька комунікативних одиниць. Такий розрив є суттю парцеляції як особливого явища комунікативного аспекту, яке зв'язане з актуальним членуанням і - ширше - взагалі з комунікативним аспектом мовлення» [5, 162]

`I got off this time with five pounds to a Zenana Mission or something. Cheap!' [1, 124]

`You thought something had happened to your uncle.Why?' [1, 127]

`He is, isn't he? All right! You win! I was scared stiff.' [1, 128]

Плющ Н. П. також доводив: «факти розмовного мовлення вимагають перегляду найелементарніших понять нормативного синтаксису, які стосуються структури речення: порядку слів, категорії сурядності і підрядності і навіть самого поняття єдності фрази» [28, 69]

He looked at them like a drunken man and maundered in strange, sleepy speech: “Red she-wolf... Come in with the dogs at feedin' time... First she ate the dog-food... Then she ate the dogs... An' after that she ate Bill...” [2, 40]

`He'd been so bitter about Uncle Aliastair - so full of - well, hate really, that I felt if he could only see him - see what a nice kindly unassuming person he was - that he would feel differently...' [1, 131]

`Her eyes grew wide and dark. Yes. Because - because - sometimes Howard gets carried away. He - he -' [1, 131]

Сковородніков А.П. в `The expressive syntactic constructions of the modern Russian literary language' доводив, що «парцельоване висловлення являє собою конструкцію, єдину в мові, але певним чином розділену в мовленні.» [35, 27]

`He wants to take a short cut. To exterminate -' [1,131] `He was in close touch with some of our Central European friends. Espionage racket.' [1, 134]

`She's led a perfectly normal reasonable life - and suddenly hey presto - vanish!' [1, 137]

Як пише С.Г. Чорнобривець у своїй роботі «Разграничение парцелляции и присоединения на семантико-синтаксическом уровне», «підкреслення частин речення шляхом розчленування синтаксично і за смислом зв'язаних компонентів на кілька висловлень - це особливий спосіб досягнення певного стилістичного ефекту. Тому парцеляція - це прийом експресивного синтаксису.» [38, 84]

`He, too, had been collecting twings. Five, six, picking up sticks...' [1, 138]

`Mr Morley might not be seeing patients today... All in vain. The page-boy drew back.' [1, 12]

Л.О. Кадомцева у своєму підручнику «Українська мова. Синтакс простого речення» вказує: «парцеляція має семантико-граматичну природу, оскільки при відділенні зберігаються семантичний і граматичний зв'язок парцелята з базовою частиною. Причиною парцеляції є сфера семантики, текстове впорядкування змісту з метою його полегшення для сприйняття.» [15, 84]

`There was no telling. Something might happen. The porcupine might unroll.' [2, 60]

`There? That quite comfortable? Sure?' [1, 15]

Ю.В. Ванников у своїй роботі «Синтаксические особенности русской речи» зазначає «парцеляція - це таке членування речення, при якому воно втілюється не в одній, а в кількох інтонаційно-смислових мовленнєвих одиницях, тобто фразах». [6, 69]

`You'd better come round. King Leopold Mansions. Battersea Park. Number 45.' [1, 139]

`Pays her bills, fond of an occasional game of bridge with her neighbours but keeps herself to herself more or less. No children.' [1, 141]

Н.Ю. Шведова про парцеляцію пише, що це «таке інтонаційне - а дуже часто й позиційне - вичленування словоформи або словосполучення, при якому цей вичленуваний і винесений у кінець елемент набуває інтонаційного контуру й інформаційного навантаження самостійного висловлення» [39, 621-622]

`Sainsbury Seale came here on the evening of our interview with her. About seven-fifteen.' [1, 141]

`We opened it up - and there was the missing lady! Mistletoe Bough up-to-date.'[1, 143]

`I'll say it isn't nice! As to why - well, one can only guess. Sheervindictiveness, perhaps.'[1, 144]

А.П. Сковородников у своїй праці «О соотношении понятий парцелляция и присоединение» характеризує парцельовану конструкцію як «стилістично маркований інтонаційно-розчленований мовленнєвий варіант єдиної синтаксичної структури речення» [35, 127]

`It's Na Poo, my lad. Na Poo!' [1, 167]

`He passed to the lower side. One, two - on to three?'[1, 16]

`The whole ruddy blinking thing! The hue and cry! The publicity! The whole bag of tricks!'[1, 167]

А ще він вважає, що «приєднання - явище статичного аспекту речення. Це граматична категорія...»; а «парцеляція - явище динамічного спекту речення. Це стилістичний прийом» [35, 141]. «В «центральній» зоні приєднування і парцеляція завжди формально розділені. В «периферійній» зоні приєднування і парцеляція знаходяться в позиції формального нерозділення. Для їх розділення потрібен контекстно-семантичний аналіз» [35, 142]

`It's the publicity - if she's brought to trial too much might come out about Mrs A.C. The corpse.' [1, 168]

`But I mustn't talk shop. Bad habit.' [1, 182]

Петрашевська Ж.Е. в «Парцелляция простого предложения в современном английском языке» пише, що «парцельовані конструкції володіють набором певних ознак, які відрізняють їх від суміжних з ними явищ:

1) висловлювання ділиться на дві чи більше частин, перша з яких являє собою базовий компонент і часто містить тему висловлення (предмет мовлення), а друга - власне парцелят, який завжди містить рему (дещо нове);

`Those were the names that thrilled nowadays. Not Dukes, not Earls, not Prime Ministers. No, plain Mr Alistair Blunt.' [1, 18]

`It was just a pretext to speak to me. But why?'[1, 188]

2) парцельований компонент відділяється від основної частини крапкою і має самостійне інтонаційне оформлення (попереджувальна пауза перед парцелятом, пришвидшений темп, підвищення тону в кінці);

`The big people - the important people - they're always on time - never keep you waiting. Royalty, for instance. Most punctilious.' [1, 18]

`And there is nothing else you can remenber? Nothing at all?'[1, 189]

3) відчленований фрагмент завжди знаходиться в постпозиції до базової структури;

`No, he has put on the sheep's clothing. But underneath? I wonder...' [1, 213]

`And also, he remembered, a most accomplished thief... One of those natural geniuses...'[1, 231]

4) між частинами розчленованої структури зберігаються граматичні зв'язки, які при необхідності можна легко встановити, предикативні ознаки (модальність, синтаксичний час) запозичуються з основної частини;

`I didn't realize you were a Belgian. Very interesting. Very fine man, King Leopold.' [1, 19]

`He, Hercule Poirot, remembered women... One woman, in particular - what a sumptuos creature - Bird of Paradise - a Venus...'[1, 231]

5) завдяки свідомому інтонаційному відволіканню від синтаксично пануючої частини, інформація, що міститься в парцеляті, згідно з інтенціями адресанта актуалізується, при цьому висловлювання набує особливу смислову і емоціональну виразність;

`All the results of training - thought of course some people have a natural aptitude for that sort of thing. I, myself, for instance.' [1, 20]

`He'd be cautious and prosy. Plenty of time my dear.' [1,236]

6) модель передпарцельованої конструкції зберігається, навіть якщо при парцелюванні був порушений порядок слів.» [26, 137]

`The man at the table laid down the Field and got up. A man of middle height, of middle age, neither fat nor thin. Well dressed, quiet.' [1, 21]

`Because you've got a queer look on your face - as though you were sorry about something - as though you knew something that - that - was - coming...'[1, 237]

Сковородніков в `The expressive syntactic constructions of the modern Russian literary language' додає: «парцелят основується на передачі думок, оформлених пунктуаційно і інтонаційно, і має результати інформаційної компресії для чіткого виділення мовної структури, на яку автор робить смисловий наголос, визначаючи її як гравітаційний центр думки. Парцеляція - одне з найцікавіших, але, на жаль, мало вивчених явищ сучасного синтаксису мовлення. Багато мовознавців відмічають, що парцеляція - явище живе, активне, особливо в мові художньої літератури і публіцистики. Ряд дослідів в сучасній науці дають підстави вважати, що явище парцеляції властиве не тільки англійській та російській мовам, але і багатьом іншим. Очевидно, що факт широкого використання парцеляції свідчить не тільки про універсальність парцеляції, але і про парцеляцію як універсалії.» [45, 13]

`But pardon, you will have some refreshment? A sirop? Or perhaps the whisky?' [1, 237]

`I've not remembered yet - but it will come back to me - I'm sure of it. Just another rinse.' [1, 20]

На думку О. О. Іванчикової в роботі «Парцелляция, ее комуникативно-экспресивные и синтаксические функции», «парцеляція та сегментація мають як спільні, так і відмінні ознаки. Схожість полягає в експресивному підкресленні відчленованих частин висловлення, у полегшенні, спрощенні синтаксичної організації висловлення і в той же час - у збільшенні його синтаксичної гнучкості. Відмінності між ними структурно-синтаксичні та функціонально-експресивні. Парцеляція - це розчленування висловлювання на скільки завгодно частин, між якими зберігаються ті самі відношення і ті самі форми звязку, що й між частинами непарцельованої конструкції. Сегментація - це розчленування висловлення на дві чітко протиставлені і взаємоповязані частини, між якими встановлюється відношення теми (суб'єкта, вихідного, даного, бази повідомлення) і приводу (предиката, нового, реми), незалежно від того якими є відношення між тими ж частинами несегментованої конструкції. При цьому частина, що позначає тему, обовязково виділяється в синтаксично незалежну позицію. Функціонально-експресивна спрямваність парцеляції - у виділенні, акцентуванні відсіченого компонента, а при наявності кількох парцелятів - рівноправне виділення кожного з них. Функція сегментації - у виділенні, однаково сильному, але експресивно та логічно нерівноправному, обох членів конструкції: підкреслюючи тему, називний теми готує слухача до сприймання реми, тобто найбільш важливого елемента висловлення» [12, 300-301]

`It was all so pat. So suspiciously welltimed! But why?'[18,188]

`Let me see - yes, there was a young man - rather restless he was. I don't remember him particularly, thought. Why?' [18,190]

Копнина Г.А. у роботі `Парцелляция' пише так: «З точки зору актуального членування речення парцеляція являє собою засіб виділення, підсилення найбільш важливих моментів речення, тобто засіб створення у висловлюванні нового (додаткового) рематичного центру (або кілька рематичних центрів). У писемному мовленні між розчленованими частинами речення ставиться пунктуаційний знак (крапка, знак оклику, знак запитання, трикрапка)». [18, 2]

`He never wasted his strength. Never tussled.' [2, 154]

`Well, I think that seems all right. Just close - very gently... Quite comfortable?' [1, 20]

Також вона зазначає: «Прийом парцеляції використовується у всіх стилях, які допускають експресію, але найчастіше трапляється в художніх та публіцистичних текстах.» [18, 3]

And that would be the end of stability - of common sense, of solvency. In fact, of this England of ours as we know it... [1, 205]

I don't know when I've seen them so good - and those are Russell lupins. Marvellous colors. [1, 206]

Ю.В. Ванніков в роботі «Синтаксические особенности русской речи» видідяє «два види парцеляції в залежності від характеру відношень словесних елементів синтаксичного ряду:

1) інтенсіональні (прогнозуємі);

2) екстенсіональні (непрогнозуємі).

Перший тип парцеляції охоплює такі структурні ланки, як підмет - присудок, присудок - додаток, присудок - обставина. Другий тип охоплює всі види визначень (крім типу «товар першого сорту») уособлення (в тому числі - уточнення) і однорідні члени речення. Великий зв'язок інтенсіональних елементів в структурі речення, звичайно, призводить до великого мовленнєвого ефекту при парцеляції: ефективніше втілюється емоціонально-експресивне і логіко- семантичне підкреслювання, досягається велика стилістична виразність» [6, 130] Таким чином, дана класифікація охоплює коло тільки простих речень.

I didn't like the way you were looking. Kind of thoughtful.[1, 213]

Howard wants me to marry him. At once. Without. [1, 236]

Отже, суть приєднання як синтаксичної категорії полягає в додаванні до речення якогось компонента - члена речення або предикативної одиниці. Таке додавання здійснюється за допомогою спеціальних формальних засобів - приєднувальних сполучників чи інших слів, які виконують цю ж функцію. Парцеляція ж на відміну від приєднання відбувається в рамках висловлення, яке може дорівнювати як простому, так і складному реченню. Відчленований компонент завжди знаходиться за межами тієї частини висловлення, яку він поширює, і відділяється від неї знаком кінця речення. При цьому формальні зв'язки між складниками парцельованої конструкції зберігаються, а знак кінця речення є сигналом їхнього інтонаційного, а не граматичного розриву. У деяких випадках можливе суміщення приєднання і парцеляції. Експресивне виділення є основою, постійною функцією цього синтаксичного прийому. Вивчення явища парцеляції на інтонаційному рівні дало змогу простежити, з одного боку, «видільну», або членувальну, роль інтонації, оскільки саме завдяки інтонації ситаксично єдина структура розпадається на два відрізки, а з другого боку, в інтонації ж відбивається і смислова залежність між цими відрізками.

Таким чином, явище парцеляції є одним із прийомів організації тексту, воно завжди стилістично марковане і полягає в інтонаційному та смисловому членуванні єдиної синтаксичної структури на комунікативні одиниці. В основі цього синтаксичного процесу лежить здатність мови за допомогою членування тексту здійснювати реалізацію комунікативного завдання. Парцеляція є одним із засобів актуального членування, оскільки відділений компонент виступає ремою. Висока продуктивність парцеляції закріплює її як мовленнєвий стандарт і перетворює на другорядну мовну норму. Парцельований компонент слід відрізняти від приєднувальної конструкції, хоча можливе і суміщення цих структур, а також від неповного речення, слова-речення та називного теми.

Існує багато думок як краще називати це явище, але вчені так і не дійшли одного висновку, використовуючи у своїх працях не тільки термін «приєднування», а й «парцеляція», «відокремлені члени речення», «сепарація» та «приєднувальні конструкції». Але краще називати це явище як «приєднування», бо ми приєднуємо кожну наступну частинку до основного речення.

Ми спробували вивчити поняття парцеляції як засобу експресивності тексту, а також розгляд відношення основної частини і парцелята як головних складників парцельованої конструкції. Проведення аналізу компоненту парцельованої конструкції як парцелята дозволило нам зробити узагальнюючі висновки про сутність парцеляції.

1.1.1 Метод актуального членування - характеристика синтаксичного рівня

У книзі Кочерган М. П. «Вступ до мовознавства» описує так: «Одиницею повідомлення у мові виступає речення. Речення складається зі слів разом із інтонацією. Реченню властиві: предикативність як найабстрактніша граматична категорія, до складу якої входять категорія об'єктивної модальності з грамемами реальності та ірреальності, й категорія синтаксичного часу. Модальність виражає відношення речення до реальності, тобто, чи є воно фактом, чимось уявним, бажаним або небажаним тощо. За допомогою системи синтаксичних часів граматика надає змогу розповідати про події теперішнього, майбутнього і минулого. Реченням також властиві категорії семантичної структури - предиката, суб'єкта, об'єкта, адресата і подібні. Тема і рема є двома частинами актуального членування речення. Тема - це те, про що повідомляє речення, рема - що саме воно повідомляє. Речення можуть бути простими або складними. Сукупність простих і складних речень утворює текст.» [20; 487]

`Miss Nevill tells me that you have been very fortunate and have found a very good job indeed.' [1, 113]

`Hercule Poirot wants to be murder, so it's got to be murder.'[1, 115]

О. Есперсен у своїй роботі «Актуальное членение - особая характеристика синтаксического уровня» переконував: «набагато краще зберегти традиційні терміни «тема» і «рема» найбільш зручними не тому, що короткі, інтернаціональні по характеру, співвідносні один з одним і можуть утворювати прикметники: тематичні, рематичні, темо-рематичні і т. д., а по причині великої нейтральності внутрішньої форми цих слів для найменуання двох основних членів актуального членування.» [11, c.119]

`That is what we are meant to think.'[1, 116]

`Nobody came to see him at the Savoy.'[1,116]

Існує багато визначених компонентів актуального членування. Прикладом зведеного визначення може слугувати визначення, подане в «Русская грамматика»: «Вихідна комунікативна частина речення, яка містить предмет повідомлення, те, про що повідомляється про тему називається ремою». [44,c.191]

`The A. C. is satisfied anyway.' [1,116]

`She seems to have done so.' [1, 116]

На думку І. П. Распопова у роботі «Актуальное членение предложения (На материале простого повествовательного предложения)», «зв'язок граматичного та актуального членування (АЧ) є двобічнім. Обидва види членування речення залежать від комунікативного завдання. Традиційне тлумачення граматичних членів у ряді випадків спирається, по суті, не на граматичне, а на АЧ» [29, с. 46].

`George entered the room with his usual noiseless tread.'[1, 117]

`He set down on a little table a steaming pot of chocolate and some sugar biscuits.' [1, 117]

О. В. Ісаченко у статті «О грамматическом порядке слов» спирався у своєму дослідженні на семантичний підхід до АЧ. Дослідник вважав так: «В кожній мові існує оптимальне розташування елементів речення на часовій вісі. При створенні абстрактної схеми речення обов'язково дотримуються цього оптимального порядку слів. Такий порядок назвається позаконтекстовим, або граматичним» [14, с. 27].

`The greek gentlemen is decidedly indicated.' [1, 119]

`And we have not come to the end of our list yet.' [1, 119]

Учений зазначив, що «не слід плутати граматичний порядок з тим порядком, який у традиційній граматиці називається «нормальним», «природним», «звичайним» або «первинним». Граматичний порядок слів може бути навіть фіктивним, тобто таким, який не зустрічається у тексті. Але він є необхідним для кожної мови, оскільки всі синтаксичні правила неминуче повинні враховувати лінійність розміщення структурних елементів» [14, с. 29].

`There were moments when Hercule Poirot discussed his cases with his valet.' [1, 118]

`He always said that he found George's comments singularly elpful.' [1,118]

І. Ф. Вардуль у своїй праці «Основные понятия актуального синтаксиса» не погодився з попередниками стосовно кількості та назви членів повідомлення. На його думку, «число членів дорівнює чотирьом: три обов'язкових компоненти (тематичне й нове для двоскладних речень та констатуюче для односкладних речень) та один необов'язковий (ситуативне - член, який містить обставинну характеристику нової інформації)» [7, с. 24].

`There are still two other people who might possibly have been in the house at the given moment. [1, 119]

`Every patient, before Mr Amberiotis, was actually seen to leave the house with the exception of one - a young American gentleman. [1, 120]

Інший представник семантичного підходу - це В. В. Осокін. На думку дослідника у роботі «Логическое ударение. (На материале русского языка)», «члени речення є єдністю двох значень: синтаксичного значення та значення комунікативного навантаження. У комунікативному навантаженні, яке визначає смислове членування, виділяються дві взаємопов'язані частини: вихідний пункт висловлення та ядро цього висловлення, тобто те, що складає так зване комунікативне завдання. У поширених та складних реченнях комунікативне навантаження та відношення між складовими частинами ускладнене: і дане, і нове можуть виражатисяне одним, а кількома словами. Члени речення для цього процесу не мають жодного значення, тому що нове може виступати будь-яким граматичним членом. У непоширеному реченні наголос, як правило, знаходиться на останньому слові, незалежно від того, підмет це чи присудок. Якщо треба особливо підкреслити слово, то його слід поставити на перше місце та наголосити» [24, c. 62].

`There is something I feel you ought to know.'[1, 122]

`He put down the receiver quickly.'[1, 122]

Надбанням В. С. Юрченка в статті «О некоторых вопросах актуального членения фразы в современном русском языке» є розгляд прикладів складного (ієрархічного) членування фрази, це він трактує так: «випадок, коли дане виражається двічі - спочатку іменником, а потім займенником; випадок, коли фраза, яка має матеріально змістові дане та предикований член, приєднується до абстрактного предмета мовлення, вираженого вказівною часткою це» [41, с. 77].

`He wondered what excuse Jane Olivera had found for summoning him.' [1, 122]

`My dear, it's your story.'[1, 123]

У своєму дослідженні «Современный русский язык. Порядок слов и актуальное членение предложения» І. І. Ковтунова використала і морфологічний підхід до АЧ. «Функція теми є найбільш характерною для іменника, особового займенника та інфінітива. Короткі форми прикметників, повні прикметники у предикативній функції, дієвідмінювані дієслова та прислівники виступають зазвичай як рема» [16, с. 79-90].

`He moved away from it smiling.' [1, 122]

`Jane Olivera was standing by the mantelpiece.' [1, 122]

О. О. Леонтьєв в «Актуальное членение предложения и способы его выражения в русском языке» вважав, що «АЧР слід розглядати з психологічного боку і неправильно відносити його до логіки або лінгвістичної царини. Комунікація - це акт мовлення, психологічна основа речення» [21, с. 347]. Існує два підходи до аналізу речення: синтаксичний (членування на тему та рему) та семантичний (членування на дане та нове) [21, с. 348].

`Mrs Olivera swept from the room without condescending to take any notice of Poirot.' [1, 123]

`It's about this missing woman that the papers are full of.' [1, 123]

Експериментальні дослідження О. Б. Сиротиніної в роботі «Об актуальном членении в разговорной речи» показали, що «рема в розмовному мовленні виділяється не лише мелодикою, а й більшою інтенсивністю, тривалістю, напруженістю вимови. Рема виділяється завжди чітко та однозначно, проте, крім реми, можливі й інші центри комунікативно значимі члени, які виділяються на фоні інтонаційних провалів» [31, с. 173].

`Alistair Blunt spoke soothingly as he rose to greet Poirot.' [1, 123]

`They usually say that, too' [1, 124]

В. О. Васильєв в статті «Про інтонаційні засоби вираження реми (на матеріалі англійської і російської мов)» звернув увагу на інтонаційні засоби вираження реми. «Серед компонентів фонетичної будови мови є такі: система звуків, склад добудови, словесного наголосу та інтонації, яка розуміється як діалектична єдність фразової мелодики, фразового наголосу, швидкості або темпу вимови фраз і голосового тембру» [8, с. 7].

`He was in close touch with some of our Central European friends.' [1, 134]

`She wouldn't have been in on that racket.' [1, 134]

З погляду В. О. Васильєва, «Конкретне інтонаційне оформлення реми залежить від її виду. По-перше, щодо кількості слів, реми класифікуються на однослівні та багатослівні. У багатослівній ремі завжди є акцентне ядро» [8, с. 12]. «По-друге, є позиція у фразі однослівної реми і акцентного ядра багатослівної реми, а також сила наголосу на однослівній ремі або на акцентному ядрі багатослівної. Позиційно немаркована однослівна рема міститься в кінці англійської і російської фраз. Позиційно маркована рема стоїть або на початку, або в середині фрази» [8, с. 14].

`He told himself not to be absurd.' [1, 136]

`We know all about her from her childhood upwards!' [1, 137]

«Другий спосіб маркування реми полягає у виділенні її сильним емфатичним наголосом. Емфатично-маркована рема є, як правило, однослівною. Акцентне ядро багатослівної немаркованої реми може бути завдяки вимові із сильним динамічним наголосом перетворене в емфатично-марковану однослівну рему в кінці фрази» [8, с. 15].

`She's led a perfectly normal reasonable life - and suddenly

hey presto - vanish!' [1, 137]

«Третій принцип класифікації видів реми заснований на кількості рем у фразі: реми можуть бути одинарними та множинними. По-четверте, необхідно розрізняти реми залежно від місцезнаходження теми. За цим принципом виділяються реми, які знаходяться у тій самій фразі, що й теми, та реми, теми яких лежать за межами даної фрази» [8, с. 16].

`Mrs Olivera swept from the room without condescending to take any notice of Poirot.' [1, 123]

`Its about this missing woman that the papers are full of.' [1, 123]

На думку Н. О. Слюсарєвої в статті «Категориальная основа тема-рематической организации высказывания предложения» пише: «якщо протиставити актуальний синтаксис логічному, то слід підкреслити, що логічний синтаксис передає об'єктивні відносини між предметами та явищами пізнаваної оточуючої людину дійсності. Актуальний синтаксис дає можливість для її суб'єктивного опису в категоріях комунікативного завдання» [32, с. 85].

`He's funny old bird - got spies and communists on the brain.' [1, 137]

`He had definitely the feeling of waiting for something.' [1,138]

«У концепції функцій мови категорії АЧР співвідносяться з комунікативною функцією, а всі стилістичні категорії та прийоми - з емоційною. Темою дослідниця вважала предмет, виражений іменними частинами мови, тобто іменником або його еквівалентами, суб'єктивно обраний мовцем для повідомлення про нього деяких відомостей. Тема є тим пунктом висловлення, який визначає ступінь контекстуальної залежності цього висловлення від попередніх танаступних. Тема має такі функції: динаміка тексту, ідентифікація та референція» [32, с. 113].

`He remembered how he had sat before, jotting down various unrelated facts and a series of names.' [1, 138]

`A bird had flown past the window with a twig in its mouth.' [1, 138]

«Функція ідентифікації яскраво виступає під час використання подвійної теми, тобто назви одного й того ж референта двічі в межах одного речення, де одна номінація представлена займенником, а обидві номінації співвідносяться з одним присудком» [32, с. 116-117]. «Рема, або інформаційний фокус, маркується інтонаційним ядром, тобто виділяється наголосом або зміною контуру. Саме до цього елемента мовець прагне привернути увагу слухача. Як правило, він знаходиться в кінці речення. Разом з тим можливе й переміщення фокусу» [32, с. 122]. «Для англійської мови характерна дієслівна конструкція з подвійною ремою, перша складова якої може бути представленою іменною або ад'єктивною частиною, а друга - інфінітивом» [32, c. 130].

`He moved away from it smiling.' [1, 122]

`Jane Olivera was standing by the mantelpiece.' [1, 122]

Отже, комплексне вивчення наукової спадщини граматистів другої половини ХХ ст. дозволить заповнити прогалини в царині лінгвоісторіографічного вивчення актуального членування. У цьому ми вбачаємо перспективи подальших досліджень.

1.2 Діалогічна єдність як базова одиниця діалогічного мовлення

Як зазначає Грибова П. Н. у своїй роботі «Лингвистическая сущность диалогической речи, ее роль и место в системе национального литературного языка»: «Уся комунікація, що припускає мовленнєву діяльність, відбувається ситуативно. Комунікативна ситуація як частина об'єктивної реальності являє собою єдність та співвідношення мовленнєвих та немовленнєвих елементів. Будь-який діалог складається з окремих взаємопов'язаних висловлювань. Такі висловлювання, межею яких є зміна співрозмовника, називаються реплікою. Репліка є першоелементом діалогу. Репліки бувають різної протяжності, але тісно пов'язані одна з одною за своїми комунікативними функціями, структурно та інтонаційно. Найтісніший зв'язок має місце між суміжними репліками. Сукупність реплік, що характеризується структурною, інтонаційною та семантичною завершеністю, називають далогічною єдністю (ДЄ). Структурний аналіз діалогічного тексту дозволяє представити його як діалогічну єдність, яке має двочленну структуру: стимул і реакцію (цей поділ дещо узагальнюючий, так як одна частина єдності в процесі спілкування може виступати одночасно і в ролі стимулу, і в ролі реакцій).» [10, 130]

- Can you tell us anything of your brother's financial position?'

- Henry was making a good income and he had a certain amount put by. We each had a small private income of our own left to us by our father.' [1, 39]

- You don't know, I suppose, if your brother left a will?'

- He did - and I can tell you its contents. He left a hundred pounds to Gladys Nevill, otherwise everything comes to me. [1, 39]

Вона також вважає, що: «Монолог, на відміну від діалогу, це оформлення мовлення, звернена насамперед до себе, не розраховану на словесну реакцію співрозмовника. Монолог характеризується більш складним синтаксичним складом і метою охопити більш ширший тематичний зміст в порівнянні з тим, який характеризує обмін репліками в діалозі». [10, 131]

- Could anybody have walked in from outside?'

- No, they could't. They'd have to have a key, see?' [1, 47]

- And you didn't see Mr Amberiotis, the foreign gentleman, leave?'

- No, sir, I can't say as I did. He must have let himself out. I didn't see either of those two gentlemen go.' [1, 49]

Грибова П.Н. також вважає: «діалогічна єдність є одиницею навчання діалогічного мовлення. Перша репліка діалогічної єдності є завжди ініціативною (її називають ще реплікою - спонуканням або керуючою). Друга репліка може бути або повністю реактивною (інакше - залежною, або реплікою - реакцією), або реактивно - ініціативною, тобто включати реакцію на попереднє висловлювання й спонукання до наступного.» [10, 3]

- Can't give you a lift, I suppose?'

- Oh, yes, sir. That could be nice.' [1, 11]

- It was a genuine visit, was it? I mean you didn't go to put the wind up or anything of that sort?'

- Certainly not. I had three teeth filled if you want to know.' [1, 25]

«В обох прикладах перша репліка діалогічної єдності є звичайно ініціативною, друга репліка у прикладі 1- реактивна (тут розмова може й припинитися), а вприкладі 2- реактивне- ініціативна: спочатку реакція (відповідь на запитання), а потім - спонукання (пропозиція), тобто розмова продовжується.» [10, 3]

Одним із перших лінгвістів, який підкреслив важливість розрізнення діалогічної і монологічної форм для вивчення явищ мови був Л.В. Щерба. У своєму досліді «Восточно-лужицкое наречие» пише: «Згадуючи час, проведений мною серед цих напівхрестиян, напівфабричних, я з подивом констатую той факт, що я ніколи не слухав монологів, а лише діалоги». [40, 32]

- You are quite sure - well - that it wasn't your friend, Mr Carter, who sent that telegram?'

- Frank? Whatever for? Oh! I see, you mean - a put-up job between us? No, indeed, Inspector - neither of us would do such a thing.' [1, 41]

- There was here when I arrived a tall military gentleman. Who would he be?'

- One of Mr Reilly's patients, I expect. I'll just get his list for you, shall I?'

- Thank you, Miss Nevill.'[1, 42]

В «Словаре лингвистических терминов» О.С. Ахманової даються наступні визначення діалогу і монологу: «Діалог - це одна з форм мовлення при яких кожне висловлення адресується співрозмовнику і виявляється обмеженою безпосередньо тематикою розмови. Діалог характеризується відносною простотою синтаксичного складу окремих висловлювань» [2, 132]

- Can you tell us anything about any of these patients of Mr Reilly's?'

- Colonel Abercrombie has been a patient for a long time, and all Mrs Health's children come to Mr Reilly. I can't tell you anything about Mr Raikes or Mr Barnes, though I fancy I have heard their names. I take all the telephone calls, you see' [1, 43]

- I can tell you orl right,' he said. `Just you ask me.'

- To begin with, did anything out of the way happen this morning?' [1, 46]

- Where were you from twelve o'clock onwards?'

- I always sit in the lift, sir, waiting until the front-door bell or one of the buzzers goes.' [18, 50]

- Quite so. What were you reading?'

- Death at Eleven-Forty-Five, sir. It's an American detective story. It's a corker, sir, it really is! All about gunmen.' [18, 50]

Також Грибова стверджує: «У лінгвістичній літературі діалогічне мовлення трактується як особливий вид мовленнєвої діяльності, що характеризується ситуативністю, наявністю двох або більше комунікантів, швидкістю і безпосередністю процесу відображення явищ та ситуацій об'єктивного світу, активністю мовців щодо вираження свого індивідуального ставлення до фактів, великою кількістю емоційних реакцій, персональною направленістю» [10, 4].

`It did not occur to you to go up before and see if Mr Morley was ready?'

`Not me, sir. I wouldn't have dreamed of it. For all I knew the last gentleman was still up there. I'd got to wait for the buzzer. Of course if I'd knowed as Mr Morley had done himself in - '[1, 51]

`Were you surprised at Mr Morley's suicide, alfred?'

`Knocked all of a heap, I was. He hadn't no call to go doing himself in as far as I can see - oh!' Alfred's eyes grew large and round. `Oo - er - he wasn't murdered, was he?'[1, 51]

«Специфічність діалогу, складність його структури обумовлені взаємодією цілого ряду факторів, які необхідно враховувати при дослідженні, а саме: певний психічний стан мовця і слухача, а також урахування того факту, що комуніканти є членами певного колективу зі встановленими нормами та правилами мовної поведінки. Будь-яка комунікація, націлена на мовленнєву діяльність, відбувається ситуативно. Живе мовлення - це перш за все мовлення ситуацій, які б складні думки не висловлювали співрозмовники в процесі розмови, вони завжди будуть спиратися на ситуацію, в якій протікає розмова. Діалогічне мовлення у звичайних умовах може бути охарактеризовано як у значній мірі спонтанний, напівусвідомлений відносно форми процес. Ці особливості повсякденного спілкування - непідготовленість актів говоріння та відсутність у мовця пильної уваги до питань форми - ведуть до широкого використання готових моделей, штампів.» [10, 5].

- Supposing he were, would it surprise you less?'

- Well, I don't know, sir, I'm sure. I can't see who'd want to murder Mr Morley. He was - well, he was a very ordinary gentleman, sir. Was he really murdered, sir?'[1, 52]

- Very good, Alfred. And you are quite sure no one except patents came to the house this morning?'

- No stranger did, sir. That Miss Nevill's young man came round - and in a rate taking not to find her here.'[1, 52]

- Where did he ring up from?'

- Holborn Palace Hotel. He's an American, I fancy.' [1, 55]

Н. Ю. Шведова «Очерки по синтаксису русской разговорной речи»» визначає діалогічну єдність як «взаємозалежну послідовність реплік, синтаксичне ціле, частини якого зв'язані за визначеними правилами синтаксичної залежності. Це сполучення реплік у цілому є комунікативною одиницею діалогу і являє собою закономірний об'єкт синтаксичного дослідження» [39, 281].

- Why might you have done it?'

- Because I've oceans of worries,' replied the other. `Money troubles, for one! I've never yet been able to suit my expenditure to my income. But Morley was a careful man. You'll find no debts, nor money troubles, I'm sure of that.' [1,54]

- What can you tell us about Miss Nevill?'

- The bee-yewtiful blonde secretary? Nothing doing, old boy! Her relations with old Morley were perfectly pewer - I'm sure of it.' [1, 55]

На думку Л.М. Михайлова в роботі «Грамматика немецкой диалогической речи (Текст)» вважає, що «діалогічна єдність - монотематична одиниця діалогу, яка володіє комунікативною цілісністю і утворюється двома (або більше) комунікантами, що задається комунікативною інтенцією і виражається в логіко-семантичній цілісності (когерентності), а також граматичній, лексичній, просодичній (повній або частковій) цілісності» [23, с. 52].

- Do you know anything about the young man she is engaged to? His name is Carter, I understand. Frank Carter.'

- Morley didn't think much of him,' said Reilly. `He tried to get la Nevill to turn him down.' [1, 56]

- Exuse me, this is a suicide you are investigating, not a murder?'

- If it were a murder, would you have anything to suggest?'

- Not I! I'd like it to be Georgiana! One of those grim females with temperance on the brain. But I'm afraid Georgiana is full of moral rectitude. Of course I could easily have nipped upstairs and shot the old boy myself, but I didn't. In fact, I can't imagine any one wanting to killing himself.' [1, 57]

На думку Г.В. Колшанського, в роботі «Лингвокоммуниканикативные аспекты речевого общения», «інтенція мовця (поряд з іншими екстралінгвістичними факторами) служить відправною точкою для породження мовленнєвого акту. Так як тип ДЄ в значній мірі визначається інтенцією мовця, його наміром повідомити якусь інформацію або отримати необхідну інформацію про якийсь факт чи подію за допомогою питання, або спонукати співрозмовника до висловлення або дії. [17, с. 13]

- That might have annoyed Carter?

- Probably annoyed him frightfully. [1, 56]

- Can you tell us who else was in the waitingroom while you were there?

- Now let me see - there was just one young man there when I went in. I think he was in pain because he was muttering to himself and looking quite wild and turning over the leaves of a magazine just anyhow. And then suddenly he jumped up and went out. Really acute toothache he must have had. [1, 68]

Косогорова Х.Г «Коммуникативно-синтактическая организация вопросно-ответного диалогического единства» вважає: «З огляду на те, що в основі ДЄ лежить логічна єдність, текстове судження, цілісність компонентів ДЄ характеризується такими видами зв'язку як кон'юнкція, диз'юнкція, імплікація, а також усім різноманіттям відтінків смислових зв'язків - відносинами еквівалентності, специфікації, частини цілого, причини і наслідків та ін. Основним типом діалогічної єдності виступає двочленна діалогічна єдність, де попередня репліка служить стимулом, а подальша - реакцією на нього. Основою питально-відповідної ДЄ є перша питальна репліка, як правило, вона являє собою повноскладове речення і задає певний стимул для відповідної репліки. Друга репліка ДЄ являє собою необхідну реакцію на стимул. Іноді об'єм ДЄ цим і вичерпується, але часто репліка-реакція в свою чергу слугує стимулом для подальшого реагування, таким чином ДЄ продовжується» [19, 10].

- Do you know anything about the young man she is engaged to? His name is Carter, I understand. Frank Carter.

- Morley didn't think much of him,' said Reilly. `He tried to get la Nevill to turn him down. [1, 56]

- Can you tell us anything of your brother's financial position? - Henry was making a good income and he had a certain amount put by. We each had a small private income of our own left to us by our father. [1, 39]

Л. М. Михайлов в «Грамматике немецкой диалогической речи» виділяє «двох-, трьох-, чотирьох-, п'яти-, шести-, і семичленні ДЄ спроба елімінування одного з компонентів веде до руйнування ДЄ як комунікативної одиниці, так як у цьому випадку зникає ознака комунікативної завершеності» [23, 59].

- Exuse me, this is a suicide you are investigating, not a murder?

- If it were a murder, would you have anything to suggest?

- Not I! I'd like it to be Georgiana! One of those grim females with temperance on the brain. But I'm afraid Georgiana is full of moral rectitude. Of course I could easily have nipped upstairs and shot the old boy myself, but I didn't. In fact, I can't imagine any one wanting to killing himself. [1, 57]

...