Номінація одягу та взуття в середньополіському діалекті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут української мови

УДК 811.161.2'282

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Номінація одягу та взуття в середньополіському діалекті

10.02.01 - українська мова

Гримашевич Галина Іванівна

Київ 2003

Загальна характеристика роботи

Дослідження номінації елементів і явищ матеріальної культури залишається актуальним для українського мовознавства, оскільки досі відсутні тематичні та зведений діалектні словники, Лексичний атлас української мови, недостатньо представлена діалектна лексика в Етимологічному словнику української мови. Це спонукає до опису кожної тематичної групи лексики (ТГЛ) з максимальною повнотою складу її одиниць та системних відношень між ними в усіх українських діалектах. Основи дослідження лексики як системи було закладено у працях О.Потебні, пізніше - розвинуто М.Покровським, Л.Щербою, Р.Будаговим, Ф.Філіним, О.Трубачовим, А.Уфімцевою, М.Толстим, О.Бліновою, О.Мораховською, Ф.Сорокалєтовим, В.Мартиновим, Д.Шмельовим, М.Никончуком, Й.Дзендзелівським, П.Гриценком, К.Германом, Г.Аркушиним, К.Глуховцевою, Г.Мартиновою, В.Павелом, В.Лєсновою, В.Конобродською та ін. Комплексне дослідження словникового складу говорів передбачає вивчення всіх ТГЛ з урахуванням свідчень етнографії, історії матеріальної та духовної культури, що покликане забезпечити повноту відтворення семантичної структури кожного елемента ТГЛ.

Об'єктом дослідження обрано лексику одягу та взуття в середньополіському діалекті, який є одним з найбільш архаїчних ареалів Славії, де, за свідченням багатьох досліджень, акумульовано багато реліктових рис мовного і культурного буття слов'ян, якими Полісся пов'язане з іншими архаїчними зонами слов'янського світу. Назви одягу та взуття тісно пов'язані з матеріальною культурою діалектоносіїв і з кліматично-географічними умовами їх буття. Зі змінами матеріальної культури окремі реалії втрачаються, заступаються іншими, що зумовлює зміни складу лексики та відношень між одиницями ТГЛ: перехід певних назв до пасивного запасу, стирання формальних і семантичних ознак лексем чи й повну їх втрату; водночас з'являються нові назви на позначення нових реалій. Сьогодні ця ТГЛ досліджена недостатньо, особливо в середньополіських говірках, у яких досі не було зібрано й описано назв одягу та взуття. Ареалом дослідження є центральна частина середньополіського діалекту, оскільки західна досліджена Ф.Бабієм, а східна після аварії на Чорнобильській атомній електростанції та відселення мешканців із забрудненої зони виявилася недоступною для збирання матеріалу.

Актуальність дослідження лексики одягу та взуття середньополіського діалекту зумовлена необхідністю зафіксувати й докладно описати цю частину побутової лексики, враховуючи загальноукраїнський діалектний контекст.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертація пов'язана з комплексним дослідженням української діалектної лексики і традиційної матеріальної та духовної культури; дослідження здійснено в межах теми кафедри української мови Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка та Північноукраїнського діалектологічного центру “Синхронне та діахронне вивчення поліського наріччя”; водночас праця є компонентом у підготовці Словника українських говорів і Лексичного атласу української мови.

Об'єктом дослідження є лексика на позначення одягу та взуття у середньополіському діалекті на тлі інших українських діалектів, ареальна та семантична варіативність зафіксованих номінативних одиниць.

Предметом дослідження є номінативні й семантичні процеси, мотивація і просторова поведінка лексики на позначення одягу та взуття у середньополіському діалекті.

Метою дослідження є:

1) фіксація номінативних одиниць ТГЛ одягу та взуття в середньополіських говірках;

2) моделювання структури ТГЛ одягу та взуття у середньополіському діалекті як частини словникового складу українських говорів;

3) з'ясування просторової поведінки назв одягу та взуття;

4) визначення відношення середньополіських назв одягу та взуття до одиниць цієї ТГЛ в інших українських, білоруських і російських діалектах.

Для досягнення поставленої мети було розв'язано такі завдання:

за спеціально розробленим питальником (286 питань) здійснено польове обстеження центральної частини середньополіських говірок;

зафіксовано лексику одягу та взуття в середньополіському діалекті з урахуванням традиційної культури діалектоносіїв;

досліджено склад, семантичну структуру лексики одягу та взуття середньополіського говору;

з'ясовано мотиви номінації назв одягу і взуття;

досліджено географію зафіксованих мовних одиниць у межах обстеженого континууму, виявлено зв'язки з відповідними мовними явищами в інших українських діалектах і діалектах суміжних мов;

за матеріалами лексики одягу та взуття окреслено членування середньополіського діалекту.

Джерелами дослідження послужили власні польові записи, здійснені за питальником у 103 н.п. Середнього Полісся, та спорадичні фіксації в 62 н.п. цього ж реґіону упродовж 1992-2000 років, а також матеріали різноманітних словників слов'янських мов, лінгвістичних атласів, етнографічних праць. Картотека назв одягу та взуття середньополіського діалекту обіймає понад 1500 одиниць.

У роботі використано описовий і лінгвогеографічний методи, а також методики моделювання й лінгвостатистики.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в науковий обіг уперше введено значний за обсягом локальний середньополіський діалектний матеріал, змодельовано структурну організацію ТГЛ, установлено генезу багатьох реґіональних назв, виявлено географію і з'ясовано відношення досліджуваної лексики до відповідної лексики інших діалектних зон української мови та суміжних діалектів білоруської і російської мов.

Теоретичне значення дослідження полягає у з'ясуванні структурної організації ТГЛ одягу та взуття як сегмента лексичної системи середньополіського діалекту; у встановленні способів і засобів номінації; у виявленні тенденцій просторової поведінки лексики, пов'язаної з традиційною матеріальною культурою; у визначенні відношення досліджуваної лексики до відповідної лексики інших східнослов'янських діалектів, у фіксації ряду раритетних назв, збережених тільки у мовленні старшого покоління.

Практичне значення роботи визначається тим, що матеріали дисертації можуть бути використані для укладання Лексичного атласу української мови, Словника українських говорів, етимологічних словників слов'янських мов, у історико-етимологічних та лексико-семасіологічних дослідженнях, а також у лінгводидактиці.

Апробація роботи. Результати дослідження апробовано на діалектологічних семінарах і конференціях (Житомир, 2000, 2002; Київ, 2002; Львів, 2002), на засіданнях відділу діалектології Інституту української мови НАН України та на засіданнях кафедри української мови Житомирського педуніверситету імені Івана Франка (1999-2002).

Основні теоретичні положення дисертації відбито у 8 публікаціях, польові матеріали опубліковано у формі “Словника назв одягу та взуття середньополіських і суміжних говірок” (Житомир, 2002. - 184 с.).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку скорочень джерел (184 позиції); списку використаної літератури (248 позицій); списку обстежених населених пунктів і додатків, які включають: таблиці (4); схеми (3); атлас назв одягу та взуття середньополіських говірок (95 лінгвістичних карт, з яких 58 - лексичні, 34 - семантичні, 1 - фонетична, 1 - зведена, коментарі до них, а також 3 допоміжні карти); індекс аналізованих назв, етнографічні матеріали, питальник для збирання діалектного матеріалу. Повний обсяг дисертаційного дослідження - 532 с.; додатки займають 298 с.

Основний зміст дисертації

номінація одяг середньополіський діалект

У “Вступі” обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність; визначено об'єкт, мету й основні завдання праці; окреслено теоретичне і практичне значення роботи; вказано методи й джерельну базу дослідження.

Перший розділ “Номінація явищ матеріальної культури як предмет лінгвістичного опису” складається з 5 підрозділів.

У першому підрозділі “Етнографічні джерела про одяг та взуття” проаналізовано етнографічні праці, в яких описано народний одяг (дослідження Я.Головацького, П.Чубинського, В.Кравченка, П.Абрамовича, В.Білецької, Ф.Вовка, В.Милорадовича, М.Степового, Д.Зеленіна, О.Воропая, К.Матейко, Т.Ніколаєвої, Г.Маслової, Г.Стельмащук, В.Горобець, Я.Прилипка, К.Стамерова, Г.Молчанової, Є.Шевченка та ін.), визначено головні класифікаційні ознаки народного одягу, що відбилося на структурній організації цієї ТГЛ.

У другому підрозділі “Лінгвістичні праці про назви одягу та взуття” проаналізовано мовознавчі праці про лексику одягу та взуття, ширше - про побутову лексику в українських говорах північного (Ф.Бабій, Л.Пономар, О.Неділько), південно-східного (Л.Лисиченко, Н.Клименко, О.Коваленко, Г.Мартинова, К.Глуховцева) та південно-західного наріч (Я.Вакалюк, Н.Пашкова), а також у білоруських (Т.Козаченко, А.Соколовська, П.Стецько) і російських говорах (Г.Томіліна) та дослідження про історію назв одягу (праці Г.Миронової, Г.Войтів); визначено аспекти та прийоми аналізу цих ТГЛ, нерозв'язані проблеми їх синхронного й діахронного аналізу.

У третьому підрозділі “Стан дослідження лексики поліського наріччя” описано рівень фіксації та наукового аналізу лексики поліських діалектів у зв'язку з евристичною цінністю свідчень для славістики й україністики. Відзначено, що ця унікальна діалектна зона упродовж останніх десятиріч була в полі зору багатьох лінгвістів, об'єктом дослідження яких стали різні ТГЛ, зокрема мисливська (Г.Аркушин), будівельна (О.Євтушок, Л.Дорошенко), географічна (Є.Черепанова), побутова (Г.Козачук, А.Соколовська), зоологічна (Н.Дейниченко), лексика на позначення їжі (Є.Турчин), тваринницька (В.Куриленко, В.Шур), весільна (П.Романюк), ботанічна (О.Малахівська, М.Поістогова), дендрологічна (О.Никончук), номінація народного календаря (С.Толстая), демонологічна лексика (Л.Виноградова), народномедична (В.Мойсієнко), номінація поховального обряду (В.Конобродська) та ін.; проблемам ареалогії лексики поліських діалектів присвячено праці М.Толстого, С.Толстої, Т.Назарової, М.Никончука, Ф.Климчука та ін. Відзначено, що, попри активізацію дослідження лексики поліських діалектів, частина тематичних груп ще не стала предметом аналізу, а вивчення нерідко зводиться до фіксації та представлення матеріалу без глибших ареальних та історико-генетичних студій.

У четвертому підрозділі “Системне вивчення діалектної лексики” відзначено сутність і підкреслено переваги системного вивчення лексики в цілому та діалектної зокрема, що передбачає вияв повного набору лексем та їхньої структурної організації в межах говору; підтримано погляди на виділення ТГЛ і лексико-семантичних груп (ЛСГ).

У п'ятому підрозділі “Логіко-предметне членування лексики одягу та взуття” на підставі етнографічних і лінгвістичних досліджень у складі ТГЛ одягу та взуття за функціональним призначенням реалій виділено ряд ЛСГ; визначено специфіку номінації досліджуваної лексики, яка полягає в тісному зв'язку назв з денотатами.

Другий розділ “Структурна організація та принципи номінації ТГЛ одягу середньополіського діалекту” відповідно до поділу денотатів складається з 7 підрозділів: “Загальні назви одягу”, “Назви верхнього одягу”, “Назви плечового одягу, який носять під верхнім”, “Назви спіднього одягу”, “Назви сорочки та її деталей”, “Назви поясного одягу”, “Назви головних уборів”, у яких проаналізовано 996 найменувань. Фіксація значної кількості лексем на позначення різних видів одягу зумовлена тим, що ряд сем репрезентовано кількома назвами, зокрема, сема `старий одяг, непридатний для носіння' представлена 34 лексемами, `велика суконна хустка з китицями' - 28, `верхній довгий одяг з домотканого сукна чи полотна, свита' - 25, `безрукавка' (загальна назва) - 23, `чоловічий піджак' - 20, `одяг' (загальна назва) - 19, `вставка на плечах чоловічої сорочки, що нагадує погон' - 18, `кінцева частина рукава сорочки' - 15, `складка на спідниці чи іншому одязі' - 11, `жіночий піджак' - 8, `тканина, підшита з вивороту до одягу' - 6 та ін.

Аналіз лексики одягу здійснено в такій послідовності: наведено назву реалії, вказано її поширення в обстежуваних говірках; наведено етимологію та мотивацію, словотвірні особливості зафіксованих лексем, їх семантичну структуру; відзначено формальне варіювання лексем на фонемному, словотвірному, акцентному і граматичному рівнях; вказано на питомий чи запозичений характер назви, на її архаїчність чи інноваційність.

У першому підрозділі проаналізовано загальні назви одягу, назви старого, нового одягу, назви підкладки в одязі, ґудзика; розглянуто й назви із суміжних ЛСГ, які зберігають тісні мотиваційні зв'язки з назвами одягу: назви людини, яка виготовляє одяг, дієслова на позначення дій `одягатися', `роздягатися', `одягти на себе багато одягу', `прати одяг' тощо (усього 179 назв, з яких 111 іменників, 49 дієслів, 17 атрибутивних словосполучень, 2 - субстантивних). Так, сему `старий одяг, непридатний для носіння' репрезентують 34 монолексеми: д\рантґа, д\ранка, ш\матґ:а, ма\натк'і, ма\натґйе, \лахи, лах\м'ітґ:а, лахма\ни, лах\мантґе, рах\м?тґйе, \лантґа, \лантух, \латк'і, лату\ни, \латґ:е, трап\йо, т\рапка, т\рапк'і, колош\матґіна, о\нуч'і, о\нуча, о\нуч':е, барах\ло, \в'?хотґ, стар\йо, ста\р?млґа, клоч, галґ, \кендґух, г\нидик, \рандґе, рванґ\йо, \цурйе, а також атрибутивне словосполучення ста\ра о\дежа [к. № 1]. Основними напрямами формального варіювання цих лексем є фонемна, словотвірна і граматична видозміни; переважна більшість лексем утворена суфіксальним способом; більшість назв є питомими, існують в інших українських, а також російських та білоруських діалектах, хоча відзначено лексеми, для яких діалектні джерела не фіксують відповідників, що дозволяє кваліфікувати їх як вузьколокальні утворення (колош\матґіна, ста\р?млґа, клоч, галґ, \кендґух).

У другому підрозділі проаналізовано назви верхнього одягу з тканини (свити, плаща, куртки, пальта) та хутра (кожуха, шуби) - всього 128 одиниць. Особливістю цієї ЛСГ є наявність значної кількості архаїчних лексем, які позначають реалії, що сьогодні вже вийшли з ужитку, проте самі назви добре збережені у мовленні. Так, на позначення довгого верхнього одягу з домотканого сукна чи полотна зафіксовано 26 лексем: с\вита, \бурка, \гунґа, \гунґка, че\мерка, коза\чина, коза\ч'інка, бе\кеша, бе\кеш, сґе\рак, полот\нґанка, полот\нина, кобе\нґак, пан\чак, вере\тишче, клост, баi\дерка, х\ванда, доло\ман, лапсер\дак, мари\натка, жу\пан, ка\пота, чек\м?нґ, о\панча, семи\рґага.

Збереження такої кількості назв у пам'яті інформаторів свідчить про те, що цей одяг був невід'ємним атрибутом костюма діалектоносіїв. Зібраний матеріал засвідчує формальну варіативність назв свити на фонемному рівні: с\вита (с\в'іта, сґ\в'іта, сґ\в'ета); че\мерка (чи\мерка, чу\марка, чу\мерка); коза\чина (коза\ч'іна); коза\ч'інка (коза\тґінка); бе\кеша (би\кеша); бе\кеш (бе\к'еш); на акцентному: ко\зач'іна (коза\ч'іна); на словотвірному: коза\чина / коза\ч'інка, полот\нина / полот\нґанка, \гунґа / \гунґка; на граматичному: бе\кеша / бе\кеш. Основним способом творення зафіксованих назв є суфіксальне словотворення. Найпоширенішим є суфікс -к(-а) (коза\ч'інка, че\мерка, полот\нґанка, \гунґка); рідше уживані -ин(-а) (коза\чина, полот\нина), -ак (сґе\рак), -ишч(-е) (вере\тишче). Характерним для найменування свити є наявність кількох назв у одній говірці, причому основною є с\вита: с\вита / че\мерка / кобе\нґак / жу\пан / опан\ча (н.п. 54^** Номер населеного пункту подано відповідно до позначення його на карті.), с\вита / \бурка / \гунґа / \гунґка (н.п. 97), с\вита / \бурка / жу\пан / вере\тишче / семи\рґага (н.п. 49), с\вита / \бурка / \гунґка / сґе\рак (н.п. 77), с\вита / \бурка / \гунґа / доло\ман (н.п. 90), с\вита / \бурка / \гунґа / жу\пан (н.п. 74), с\в'іта / \бурка / \гунґка / жу\пан / коза\ч'інка (н.пп. 41, 48), с\в'іта / \бурка / \гунґка / жу\пан (н.п. 57). Усі лексеми, які репрезентують цю сему, є архаїчними, крім пан\чак, яка з різними фонетичними відмінностями існує з семантикою `короткий одяг з фабричного сукна, піджак'. 50% зафіксованих лексем становлять запозичення, зокрема тюркізми (кобе\нґак, опан\ча, \бурка, доло\ман, чек\м?нґ), англіцизми (пан\чак), германізми (х\ванда), унгаризми (бе\кеша - відомий погляд на цю лексему і як на полонізм), полонізми (мари\натка), запозичення з французької (ка\пота), італійської (че\мерка, жу\пан) мов та ідиш (лапсер\дак). Питомі назви мотивовані способом виготовлення тканини (с\вита), матеріалом (вере\тишче, полот\нґанка, полот\нина), кольором (сґе\рак, семи\рґага), особою користувача (коза\ч'іна), проте ці мотиваційні риси для усіх лексем сьогодні не простежуються.

У третьому підрозділі проаналізовано 123 назви сучасного короткого плечового одягу, зокрема назви жіночого й чоловічого піджака, назви кофти, назви жіночої сукні, серед яких значна кількість запозичень, що зумовлено активним функціонуванням реалій і поповненням їх новими назвами. Так, сема `чоловічий піджак' репрезентована лексемами п'і\]ак, п'ін]а\чок, жа\кет, жа\кетка, мари\натка, мари\нарка, мари\нак, \лґітник, \куртас, ко\сґак, сґер\дак, \леtбик, кап\тан, жу\пан, чи\мерка, т\винчик, бруш\лак, \бобрик, сак. Із 19 назв тільки чотири є питомими, мотивованими кроєм виробу (ко\сґак), сезоном носіння (\лґітник), матеріалом виготовлення (\бобрик); інші назви запозичені, зокрема, тюркізми (кап\тан), германізми (\леtбик, бруш\лак), полонізми (мари\натка, мари\нарка, мари\нак), запозичення з французької (жа\кет, сак), англійської (п'і\]ак), італійської (жу\пан, чи\мерка) мов; ряд лексем утворено на українському ґрунті суфіксальним способом від запозичених коренів (п'ін]а\чок, жа\кетка, \куртас, т\винчик). В основі номінації - полісемічні, відомі в одній говірці з різними значеннями (мари\натка, жу\пан, сак, \бобрик, \леiбик, \лґітник), та поліфункціональні, які мають різні значення у різних говірках (чи\мерка), лексеми; моносемічні лексеми цієї ЛСГ становлять 26%.

У четвертому підрозділі проаналізовано загальні назви білизни і назви сучасної чоловічої та жіночої білизни (усього 32 одиниці, з яких 7 атрибутивних словосполучень). Сема `спідні чоловічі штани' репрезентована монолексемами п'ідш\таники (зафіксовано 13 фонетичних варіантів), полш\танґік'і, с\п?днґі, с\п?днґік'і, с\п?днґік, с\п?днґе, мотивованими призначенням, \утк'і, мотивована способом виготовлення матеріалу, калґ\сони, яка є новішою у найменуванні такого різновиду одягу, запозичена з французької мови, а також атрибутивними словосполученнями п'і\доднґійе шта\ни^і, с\п?днґійе шта\ни^і, \нґіжнґійе шта\ни^і. Усі лексеми є моносемічними, крім с\п?днґік. ЛСГ спіднього одягу в основному представлена активно вживаною питомою слов'янською лексикою. Назви характеризуються значною фонетичною варіативністю.

У п'ятому підрозділі проаналізовано 108 лексем на позначення сорочки та її деталей, серед яких запозичення (9%) представлені тільки в назвах деталей сорочки; 82% назв є монолексемами, 12% - атрибутивними, 6% - субстантивними словосполученнями. Сема `чотирикутний шматок тканини, який вшивали в рукав сорочки під пахвою' представлена питомими лексемами, які мотивовані способом приєднання до виробу (ўс\таўка), формою (\ластка, \ласґтґівочка, \ласточка, \ластоўка, \ластовицґа, клґін, клґі\нок, \латка), місцем розташування (п'ід\ручник).

У шостому підрозділі проаналізовано назви поясного жіночого (спідниці, фартуха та їх елементів) і чоловічого (штанів, пояса) одягу (усього 185 одиниць). Виділено 29 полікомпонентних назв - словосполучень, 1 складну (\пойас-во\лока). Так, на позначення жіночого фартуха зафіксовано германізм фар\тух, який існує у всіх говірках, тюркізм шара\фан, питомі назви, мотивовані місцем розташування щодо тіла людини (пе\редник, попе\редник, попе\редницґа), призначенням (за\пона, за\понка, за\пинач, запи\начка, за\пинанка, \запинка, запи\нало, опи\начка, при\п?н, при\пинка, припи\начка, припин\да, \зах'істка, \шага, зап\йасґтґа), способом виготовлення (попе\речник), кольором (\сґірик), часом переважного використання (бу\ден:ик) [к. № 2]. Зібраний матеріал засвідчує формальну варіативність назв фартуха на фонемному та словотвірному рівнях. Так, лексема фар\тух має 7 фонетичних варіантів, пе\редник - 5, попе\редник - 3. Виразно виявляється словотвірна варіативність і поєднання фонемних і морфемних відмінностей: пе\редник / попе\редник; за\пона / за\понка, за\пинка / запи\начка / за\пинанка, при\пинка / припи\начка / припин\да.

У сьомому підрозділі проаналізовано назви головних уборів заміжньої жінки, назви хустки та її деталей, назви чоловічих головних уборів (усього 240 назв), серед яких виділено 31 атрибутивне словосполучення (сема `хустка'), 1 субстантивне (\шапка з ву\шам'і), 1 складену назву (\хустка-\рґ?занка каш'і\м'ірова). ЛСГ `головні убори' репрезентує семи, для яких релевантними є такі мотиваційні ознаки (МО) реалій: `спосіб виготовлення', `матеріал виготовлення', `призначення', `спосіб носіння'. Так, сема `велика суконна чи вовняна хустка, переважно з китицями, яку одягають поверх іншої хустки чи одягу' репрезентована лексемами, мотивованими призначенням (об\пинка, опи\налка, об\п'інатка, опи\начка, о\пинґанка, на\пинка, напи\нанка, напи\начка, напи\нало, за\пинка, по\понка, \кутало, на\кидка, ў\йазанка, за\матка, за\матванка, об\матанка), місцем розташування щодо тіла людини (\хустка оп\лечна, пле\ч?ўка, плечо\вик), способом виготовлення (ма\чанка, \валґанка, т\канка), способом одягання (пере\ламанка), розміром (\посґтґелка, п\лахта, плґед), матеріалом (воў\нґанка, ба\валґанка, коноп\лґанка, п\лґушка); затемнену етимологію має лексема хуш.

У третьому розділі “Структурна організація назв взуття в середньополіському діалекті” на підставі мотиваційних ознак `сезон носіння', `стать користувача', `матеріал виготовлення' виділено ряд ЛСГ, у яких проаналізовано понад 300 найменувань: загальні назви взуття та його елементів, назви старого зношеного взуття, назви зимового валяного взуття, назви чоловічого і жіночого шкіряного взуття та його деталей, назви гумового взуття, назви плетеного з лика взуття, назви взуття з дерев'яними підошвами; дотичними до цих ЛСГ є ЛСГ на позначення дії `взути взуття', `ходити босим, без взуття', `ходити взутим на босу ногу', на позначення людини, яка виготовляє взуття; назви деяких предметів, які потрібні для виготовлення чи ремонту взуття (колодок, цвяхів), назви шматка тканини для обмотування ноги. Лексика взуття досліджуваного реґіону відзначається значною кількістю архаїзмів, зафіксованих у назвах плетеного з лика взуття, яке було основним у поліщуків, та взуття з дерев'яними підошвами. Сема `взуття з дерев'яними підошвами' представлена лексемами, мотивованими матеріалом виготовлення (дереў\йак'і, дереў\йанки, дґерґеў\йашки, дереў\йанцґі, дереў\йаники, ко\лодки, ко\лодґ анки, корґа\ки); способом виготовлення (\доўбанк'і, об\рубк'і); способом узування (на\носк'і); зовнішнім виглядом (босо\ножк'і); ступенем незручності при користуванні (канда\ли, бронґови^і\к'і); особливістю носіння (к\лґомби, к\лґоци, ш\лґопанк'і, с\тукалки, чоўга\ни, \чоўганки - більшість лексем звуконаслідувального походження); призначенням (хода\ки, посто\ли). Зрідка зафіксовано запозичені або утворені від запозичених коренів назви (т\репи, трепа\ки, па\тинки, опо\тинки, пан\тики, башма\к'і) та лексеми, які мають нез'ясовану етимологію (кан\типлґі) або незрозумілий мотив перенесення назви на найменування взуття (таба\к'ерк'і). У цілому корпус назв взуття середньополіського говору численний і диференційований за своїм складом, семантикою, фонетичним варіюванням. Основним напрямом формального варіювання назв взуття є фонемна зміна, напр., лексема \устґілка має варіанти \усґтґілка, \вусґтґілка, ўсґ\тґілка, \устилка, осґ\тґілка, \устелка, \вусґтґелка, \усґтґ?лка, ўсґ\тґелка, сґ\тґелка, ўс\телґка, с\телґка, \усґтґалка, усґ\тґ?лка; акцентна зміна: \устилка / ус\тилка, \обуўка / о\буўка, ўйазо\в'ік / ўйа\зов'ік, вер\бовик / вербо\вик, \волока / во\лока / воло\ка та ін.; словотвірна: ре\зини / ре\зинк'і / рези\нґаки / рези\нґашк'і / рґізґі\нушк'і / рези\ноўк'і / ре\зиновики, дубо\вик / дуб\чак, \липник / \липовик, голе\нишче / голе\ницґа та ін.; граматична: лик / \лико / \лика, дґаг / \дґаго / \дґага, ко\пил / копи\ла / копи\ло, мо\тузка / моту\зок, верч / вер\ч? та ін.

Зафіксовані назви неоднорідні щодо способів творення. Виділено утворені суфіксальним способом за допомогою формантів -к(-а), -к(-о), -к(-и(і)), -ак(-и), -анк(-и), -алк(-і), -ик, -ник, -чик, -ок, -очк(-а), -очк(-и(і)), -инк(-и), -ар, -ецґ, -ун(-и), -ишч(-е), -ицґ(-а), -чак, -ач(-?), -овицґ(-а), -ет, -ток відсубстантивні (сґ\п'іцка, о\борка, ко\лодка, \дґажка, \рулка; \вушко, \очко; ре\зинк'і, ба\летки, \тапки, са\пожк'і, х\ромк'і, \дибк'і, чобот\к'і; кора\к'і, трепа\ки, кирза\ки, лича\ки; коло\дґанки; \в'ерч'ік, п'іс\тончик; за\док, ко\лок, ко\лочок, пере\док; \дґірочка; \лодочк'і, \тапочки; та\пинки; чобо\тар; кли\нецґ; голе\нишче; голе\ницґа; дуб\чак; кирза\ч?; ного\вицґі; санда\лґети), відад'єктивні (рад\нґанка, пор\тґанка; са\пожнґік, \задник; \липовик, вербо\вик, верчо\вик, полосо\вик, пе\редник, дубо\вик, йало\вик, лозо\вик, ха\лґаўник, \липник, г\воздик) та віддієслівні назви (пудп\лґ?танка, \усґтґілка, об\мотка, ў\тулка; \доўбанк'і, об\рубк'і, \валґанки, \катанки, \битки, \витґажк'і, при\шитк'і; хода\ки, бита\ки, моршча\ки; ш\лґопанки, \чоўганк'і; с\тукалки; об\моток; о\буток; верзу\ни). Незначна частина назв утворена за допомогою префіксоїдів полу- (полуса\пожк'і, полу\ботк'і), поў- (поўса\пожк'і) та префікса за- (закаб\лук); безафіксним способом (п'ід\бор, зап\раў); шляхом основоскладання (мокрос\тупи, бо\сонож, босо\нос, босо\н?г). Зафіксовано аналітичні найменування іменник + прикметник: ду\бов'і пос\тол, ў\йазов'і пос\тол, лозґа\ни пос\тол, ло\зов'і пос\т?л, \лутов'і пос\т?л, \к'ірзов'ійе \чоботи, дереў\йани г\возґдґік, \йалов'ійе \чоботи, \воtлочнийе \чоботи тощо, в яких семантичне навантаження несе на собі прикметник, що вказує на матеріал виготовлення, а також словосполучення іменник + іменник з прийменником (пос\т?л з ло\зи). Такі полікомпонентні назви (26 одиниць) зафіксовано в ЛСГ `взуття, плетене з лика' та `шкіряне взуття' (чоботи). Відзначимо, що запозичена лексика, яка становить менше 15%, представлена переважно в назвах сучасних різновидів взуття і його елементів; на позначення взуття, плетеного з лика, яке довго було основним у поліщуків, запозичень не зафіксовано, більшість цих назв належить до давнього шару спільнослов'янської лексики, що дає підстави для висновку про формування групи назв взуття досліджуваних говірок у давнину, можливо, ще у праслов'янський період. Окремі лексеми не мають надійної етимології (к\нап'і, чуўйа\к'і, \чуги, ло\тґ? та ін.). За мотивами номінації назви розподілено на кілька груп: мотивовані матеріалом: лозо\в'ік, вербо\в'ік, ре\зинов'ік, пор\тґанка, дереў\йанк'і, дубо\в'ік, дуб\чак та ін.; частиною тіла, яку вони покривають: голе\нишче, голе\ницґа, ного\вицґі, пйа\та та ін.; способом виготовлення: круто\в'ік, от\порк'і, \катанк'і, \валґанк'і, \битки, бита\ки та ін.; особливостями крою і зовнішнім виглядом: полуса\пожк'і, босо\ножк'і, полу\ботк'і та ін.; місцем розташування (ця мотивація переважно притаманна для назв деталей взуття): закаб\лук, пе\ред, пе\реднґік та ін.; способом використання: натика\ч'?, \заборска та ін.; формою: \лодк'і, \лодочк'і та ін.; призначенням: жабо\дави, \гулґі, об\мотк'і, мокрос\тупк'і та ін.; особою користувача: комсос\таўск'ійе \чоботи; країною-виробником: белґ\геiсґк'ійе \чоботи та ін; звуконаслідуванням: к\лґоци, бом\бош'і, \чапцґі, \топцґі, к\лґомби та ін.

Четвертий розділ “Ареалогія лексики одягу та взуття в середньополіському діалекті” складається з 3 підрозділів.

У першому підрозділі “Загальна характеристика просторового розміщення лексики одягу та взуття в середньополіському діалекті” вказано, що особливістю середньополіської діалектної зони є те, що вона межує з білоруськими діалектами, а тому досліджувані говірки мають у своїй структурі чимало спільних елементів з білоруськими. Визначено лексеми, характерні для всього досліджуваного регіону: с\вита, \обуў, о\дежа, \ґу[ик, д\рантґа, п'ідк\ладка, плашч, б'ілґ\йо, калґ\сони, со\рочка, ўс\таўка, чо\хол, ман\жет, \ком'ір, пеле\на, тер\ноўка, поўшерсґ\тґанка, ко\синка, \лґента, каш\кет, кап'і\шон, шкарба\ни, \корок, каб\лук, ха\лґава, \тапки, \валґанки, га\лош'і, посто\ли, во\лока та ін.

Значна кількість лексем демонструє просторову опозиційність, що дозволило виділити 7 діалектних зон, які в основному зорієнтовані на вододіли річок, що й зумовило їх назви: 1) норинські говірки; 2) верхньоубортські; 3) середньоубортські; 4) жеревські; 5) узькі; 6) слуцькі; 7) говірки в межиріччі Ірші й Тетерева (черняхівські) [к. № 3]. Зокрема, виявлено такі просторові лексико-семантичні опозиції:

1) норинські : черняхівські говірки (північна : південно-східна групи): п\латґ:а, о\дежа : д\рантґа, \одґаг `одяг' (загальна назва); ґу[ґ : \ґу[ик `застібка для одягу, ґудзик'; ма\натк'і, \ранґдґе, галґ: д\ранка, \лантух, ла\тунґ:е `старий одяг, непридатний для носіння'; коза\чина, баt\дерка, о\панча : бе\кеша, бе\кеш, доло\ман, полот\нґанка `довгий верхній одяг з домотканого сукна чи полотна'; к\рапал : \корзно, \луда `довгий одяг з непромокальної тканини, плащ'; моск\в'ічка : мари\натка `жіночий піджак'; п\латґ:е, \хустка : б'і\лизна `спідній одяг' (загальна назва); нап\лечник, \ґестка : \полик, по\гон `вставка на плечах чоловічої сорочки, що нагадує погон'; \в'една : подс\п?д `спідня спідниця'; \п?шва : \фандочка `складка на спідниці'; \шага : шара\фан `фартух'; за\матка : п\лґушка `велика тепла хустка з китицями'; мох\ри : ф\рензлґі `китиці на хустці'; поло\винчик, стри\гунка : коси\нецґ, трґох\рожка `хустка трикутної форми' та ін.;

2) норинські : верхньоубортські говірки (північна : південно-західна групи): уп\лґот : \бархатка `стрічка заплітати коси'; ма\наткі, одґенґ\йе : стрґіi, \лахи `одяг' (загальна назва); \ґудзик : \пуговицґа `застібка для одягу, ґудзик'; \латґ:е : трап\йо, \лантґа `старий одяг, непридатний для носіння'; коза\чина, коза\ч'інка : полот\нґанка, вере\тишче `довгий верхній одяг з домотканого сукна чи полотна, свита'; п'інжа\чок : т\винчик `чоловічий піджак'; моск\в'ічка : мари\натка `жіночий піджак'; при\рамок : \полик'і `вставка на плечах чоловічої сорочки, що нагадує погон' та ін.;

3) верхньоубортські : черняхівські (південно-західна : південно-східна групи): \кобка, коў\пак : коби\нґак, кап\тур `відлога біля верхнього одягу'; \чунґі : чуў\йак'і `старе розтоптане взуття'; \лаптґі : т\репи `кімнатне взуття'; ного\вицґі : \валґанки \битґі `зимове валяне взуття'; ре\зини : рези\нґаки `гумові чоботи'; верзу\ни : п\летники `взуття, плетене з лика`; \лахи : д\рантґа `одяг' (загальна назва); трап\йо : \лантух `старий одяг, непридатний для носіння'; семи\рґага : полот\нґанка `довгий верхній одяг з домотканого сукна чи полотна'; к\ризи : дошчо\вик `довгий одяг з непромокальної тканини, плащ'; \ластка, клин : \ластоўка, кли\нок `чотирикутний шматок тканини, який вшивали в рукав сорочки під пахвою' та ін.;

4) слуцькі : узькі (південна : центрально-східна групи): \чунґі : \катанки `зимове валяне взуття'; чоўга\ни : чу\реки `гумові калоші для валянок'; \чуги : \гулґі `глибокі калоші для валянок'; \лантґа, \лахи : о\нуч'і, лах\м'ітґ:а `старий одяг, непридатний для носіння'; \одґаг : \одеж `одяг' (загальна назва); \рамочок : п\леч'і `вставка на плечах чоловічої сорочки, що нагадує погон'; кант : ман\жета `кінцева частина рукава сорочки' та ін.;

5) черняхівські : жеревські (південно-східна : центральна групи): \гунґка, бе\кеша : баt\дерка, жу\пан `довгий верхній одяг з домотканого сукна чи полотна'; ла\тунґ:е : трап\йо `старий одяг, непридатний для носіння'; чи\мерка : сак `чоловічий піджак'; бру\силка : п'і\дґ:оўка `безрукавний одяг'; б'і\лизна : ш\матґ:е `спідній одяг' (загальна назва) та ін.;

6) норинські : слуцькі (північна : південна групи): моск\в'ічка : п'і\]ачка `жіночий піджак`; с\п?днґе п\латґ:е, \хустка : с\п'іднґа о\дежа, ш\матґ:е `спідній одяг' (загальна назва); полш\танґік'і : с\поднґіки `спідні чоловічі штани'; одґенґ\йе : лу\динґ:а, \фантґа `одяг' (загальна назва); дошчо\вик : бур\нус `довгий одяг з непромокальної тканини, плащ'; кип\тарик : ки\таiка `безрукавний одяг'; моск\в'ічка : мари\натка `жіночий піджак' та ін.;

7) жеревські : середньоубортські (центральна : північно-західна групи): жу\пан : ка\пота `довгий верхній одяг з домотканого сукна чи полотна'; ш\лґеiка, пойес\нґіца : шну\рок, \опаразка `мотузок, яким спідниця утримується на тілі'; за\матванка : ма\чанка `велика суконна хустка з китицями'; мох\ри : кута\си `ряд ниток чи шнурів на краях хустки'; \би^інда : бант `стрічка заплітати коси'; к\нап'і : \обуi `взуття' (загальна назва); \чунґі : шлапа\к'і `старе розтоптане взуття'; дуб\чак : бор\сук `взуття, виплетене з дубових смуг' та ін.;

8) узькі : верхньоубортські (центрально-східна : південно-західна групи): мари\натка, лапсер\дак : вере\тишче, че\мерка `довгий верхній одяг з домотканого сукна чи полотна'; мак'ін\тош : к\ризи `довгий одяг з непромокальної тканини, плащ'; \ватник : \бунда `безрукавний одяг'; п\латґ:е : \хустґа `спідній одяг' (загальна назва); ш\лґандра : б\рижка `складка на спідниці чи іншому одязі'; буку\рґійа : о\пасок `вузька ремінна смуга підперізувати одяг'; ґ'імба\ла : \обруч `деталь головного убору заміжньої жінки, що являє собою обруч, на який закручували волосся'; ст\рижка : к'і\таiка `хустка з тонкої фабричної тканини' та ін.;

9) черняхівські : середньоубортські (південно-східна : північно-західна групи): \корзно : опан\ча, мак'ін\тош `довгий одяг з непромокальної тканини, плащ'; б'і\лизна : пу\доднґе п\латґ:е `спідній одяг' (загальна назва); п'ід\ручник : \ласґтґівочка `чотирикутний шматок тканини, який вшивають у рукав сорочки під пахвою'; п\лґушка, ў\йазанка, напи\начка : ма\чанка, \постґелка, за\матка `велика суконна хустка'; по\дґелка : под\в'едґанка `напіввовняна хустка' та ін.;

10) норинські : узькі (північна : центрально-східна групи): дошчо\вик, к\рапал : бур\нус, мак'ін\тош `довгий одяг з непромокальної тканини, плащ'; \хустка : ш\матґ:е `спідній одяг' (загальна назва); п'інжа\чок : мари\натка `жіночий піджак'; че\мерка : чек\м'?нґ `довгий верхній одяг з домотканого сукна чи полотна'; \лґітник : сак `чоловічий піджак'; \цурйе : лату\ни `старий одяг, непридатний для носіння' та ін.

У другому підрозділі “Просторове розміщення лексики одягу та взуття у середньополіському діалекті” визначено лексеми, які репрезентують кожну групу говірок. Норинську групу говірок представляють назви \м'?на, \товок `одяг' (загальна назва); рах\мотґйе, колош\матґіна, \латґ:е, \рандґе, ста\р?млґа, клоч, галґ, \цурйе `старий одяг, непридатний для носіння'; п'і\доднґа `тканина, підшита з вивороту до одягу'; клост `довгий верхній одяг з домотканого сукна чи полотна, свита'; к\рапал `довгий одяг з непромокальної тканини, плащ'; до\д?лка, со\рочка су\ц?лґна `сорочка, пошита з одного суцільного шматка полотна'; со\рочка на \портоц:и^і `сорочка, пошита з двох різних за якістю шматків полотна'; \ластов'іца `чотирикутний шматок тканини, який вшивають у рукав сорочки під пахвою'; лишт\ва `частина сорочки, що облягає шию, комір'; \димка `домоткана вовняна, переважно картата спідниця'; \в'една `спідня спідниця'; \п?шва `складка у спідниці'; при\пон, бу\ден:ик, \шага `фартух'; зав'і\вало, з\шиванка `полотнище, яким заміжні жінки обмотували голову, намітка'; ґ'і\бало, \к'ічка, каб\луч, \лґамец `деталь головного убору заміжньої жінки у формі обруча, на який закручували волосся'; \валґанка, хуш, пере\ламанка `велика тепла хустка з китицями'; поло\винчик `хустка трикутної форми'; мет\р?ўка `хустка з фабричної тканини'; сґ\тґончик `стрічка заплітати волосся'; к'еп `чоловічий літній головний убір з околишем і щитком над лобом'; лого\зи `взуття, плетене з лика'; зап\йатнґік'і `взуття, плетене з в'язового лика'; ш'і\лґага, кошта\лґак `взуття, плетене з вербового лика'; в'ерчо\в'ік `взуття, плетене з лозового лика'; лап\ти^ішни^ік `стоптаний постіл'; \заборса `мотузка, яка утримує на нозі постола й онучу' та ін.

Верхньоубортські говірки репрезентовані лексемами стрґіt `одяг' (загальна назва); \в'?хотґ `старий одяг, непридатний для носіння'; вере\тишче, семи\рґага `довгий верхній одяг з домотканого сукна чи полотна, свита'; \корзно, к\ризи `довгий одяг з непромокальної тканини'; \хусґтґа `спідній одяг' (загальна назва); голо\душа `сорочка з великим овальним вирізом на шиї'; \полик'і, ў\шиўка `вставка на плечах чоловічої сорочки, що нагадує погон'; о\борка `кінцева частина рукава сорочки'; пле\чоўка `велика тепла хустка з китицями'; \ризи `китиці на хустці'; галґі\цеtка, ма\чанка `напіввовняна хустка'; галґа\ницґа `трубчаста частина чобота, що прикриває литку'; ного\вицґі `зимове валяне взуття'; верзу\ни `взуття, плетене з лика'; мокрос\тупк'і `гумові калоші для валянок'; пле\т\ґунка `взуття, плетене з лозового лика'; бронґови\к'і, трепа\ки, таба\к'ерк'і, \наноск'і, об\рубк'і `взуття з дерев'яними підошвами' та ін.

Середньоубортську групу говірок характеризують лексеми оп\ратка `одяг' (загальна назва); о\нуча, о\нуч':е `старий одяг, непридатний для носіння'; са\йан `домоткана вовняна, переважно картата спідниця'; \зах'істка `фартух'; \кутничка `хустка трикутної форми'; \чапцґі `кімнатне взуття'; бор\сук `взуття, плетене з дубових смуг'; стро\ка `мотузка, яка утримує на нозі постола й онучу' та ін.

Жеревську групу говірок репрезентують назви \кенґдґух `старий одяг, непридатний для носіння'; х\ванда `довгий верхній одяг з домотканого сукна чи полотна, свита'; \шиворот `частина сорочки, що облягає шию, комір'; пу\тґаник `спідня спідниця'; ш\лґандра `складка на одязі'; зап\йасґтґа `фартух'; ґ'імба\ла `деталь головного убору заміжньої жінки у формі обруча, на який закручували волосся', к\нап'і `взуття' (загальна назва); к\напелґ `каблук у взутті'; натика\ч'? `кімнатне взуття'; к\лґоци `гумові чоботи'; дуб\чак `взуття, плетене з дубових смуг'; чу\рек'і, \доўбанк'і, к\лґомби `взуття з дерев'яними підошвами' та ін.

Узька група говірок представлена лексемами \одеж `одяг' (загальна назва); лату\ни `старий одяг, непридатний для носіння'; заково\рот `кінцева частина рукава сорочки`; чу\реки `гумові калоші для валянок'; \гулґі `глибокі калоші для валянок'; к\лґоци, с\тукалк'і `взуття з дерев'яними підошвами' та ін.

Слуцька група говірок представлена назвами \одґіж, \фантґа, лу\динґ:а `одяг' (загальна назва); г\нидик `старий одяг, непридатний для носіння'; п'ідт\канґ:е, \путшиўка `тканина, пришита з вивороту до одягу, підкладка'; сґе\рак, полот\нина `довгий верхній одяг з домотканого сукна чи полотна, свита'; с\поднґік'і `спідні чоловічі штани'; \рамочок `вставка на плечах чоловічої сорочки, що нагадує погон'; кант `кінцева частина рукава сорочки'; попе\речник, \сґірик `фартух'; чилґ\це `деталь головного убору заміжньої жінки у формі обруча, на який закручували волосся'; плґед `велика тепла хустка з китицями'; ст\рапйе, \бубахи `китиці на хустці'; заб\роди `гумові чоботи`; ко\сґак `хустка трикутної форми'; оп\лґітка `стрічка заплітати коси'; \битк'і, бита\к'і, \чунґі `зимове валяне взуття'; чоўга\ни `гумові калоші для валянок'; \чуги `глибокі калоші для валянок'; бита\ки, \чоўганки, хода\ки `взуття з дерев'яними підошвами' та ін.