Номінація одягу та взуття в середньополіському діалекті

Черняхівська група говірок репрезентована лексемами доло\ман `довгий верхній одяг з домотканого сукна чи полотна, свита'; \луда `довгий одяг з непромокальної тканини'; надп\лґеч':е, \полик `вставка на плечах чоловічої сорочки, що нагадує погон'; обш\лага `кінцева частина рукава сорочки'; подс\п?д `спідня спідниця'; шара\фан `фартух'; ко\раблик, ка\чалка `деталь головного убору заміжньої жінки у формі обруча, на який закручували волосся'; п\лґушка, плечо\вик `велика тепла хустка з китицями'; \кудлочка, баг\рґанка `напіввовняна хустка'; трґох\рожка `хустка трикутної форми'; \жичка `стрічка заплітати волосся'; коби\нґак `відлога біля верхнього одягу'; чуў\йак'і `старе розтоптане взуття'; ло\бури, ба\х'іли `глибокі калоші для валянок'; п\летники `взуття, плетене з лика'; \ликники `взуття, плетене з липового лика'; пово\лока, \воtлока `мотузка, яка утримує на нозі постола й онучу'; чоўга\ни, кан\типлґі, ко\лодґанки `взуття з дерев'яними підошвами' та ін.

У третьому підрозділі “Лексика одягу та взуття середньополіського діалекту в міждіалектних зв'язках” визначено відношення досліджуваної лексики до відповідної в інших українських, а також білоруських і російських діалектах. Інтерпретація середньополіського діалектного матеріалу через призму трьох мов (української, білоруської та російської) показала, що для багатьох понять, пов'язаних з назвами одягу та взуття, у говорах цих мов побутує багато спільних назв, які в різних діалектах мають фонетичні, морфемні відмінності, проте демонструють незаперечний ареальний зв'язок. Ряд назв об'єднує українські й білоруські діалектні континууми, що вказує на спільну лексичну давнину і сліди взаємодії. На підставі джерел виділено такі міжмовні й міждіалектні паралелі:

· українсько-білорусько-російські,

· українсько-білоруські,

· українсько-російські,

· середньополісько-білорусько-російські,

· середньополісько-білоруські,

· середньополісько-російські;

· середньополісько-західнополісько-волинсько-бойківські,

· середньополісько-західнополісько-подільські,

· середньополісько-наддністрянські,

· середньополісько-наддніпрянські.

Відзначено лексеми, для яких відомі джерела не засвідчують паралелей поза середньополіським ареалом; імовірно, це середньополіські локальні утворення або ж одиниці, які мали ширші ареали, але збереглися лише в середньополіському діалекті, зокрема \товок, \м?на, ноўш, галґ, клоч, з?л `тепле пальто', кошта\лґак, ста\р?млґа, ш'і\лґага, к\ризи, залґк `довга накидка від дощу', \кендґух, колош\матґіна, хуш, пере\ламанка, \в'една, клост, к\рапал, \шага, \п?шва, п'ідт\канґ:е `підкладка в одязі', лоўт `короткий літній піджак', шуп `тепла зимова кофта', фолт `теплий чоловічий светр', \балта `халат', ко\нобл `коротка чоловіча шуба', \талґма `жіноча безрукавка' та ін. Наведений список лексем може бути уточнений після відповідних обстежень інших діалектних зон.

Аналіз лексики одягу та взуття середньополіського діалекту дозволив зробити такі висновки:

1. Одиниці цієї ТГЛ утворюють складне структурне ціле, що об'єднує ряд взаємопов'язаних ЛСГ; переважна більшість її елементів належить до активно вживаного шару. Застаріла лексика використовується на позначення тих реалій, які вже вийшли з ужитку, але назви їх залишилися (архаїчна лексика представлена в мікросемантичних групах `верхній одяг з домотканого сукна чи полотна, свита', `домоткана тепла спідниця', `головні убори заміжньої жінки', `плетене з лика взуття', `взуття з дерев'яними підошвами'). До архаїзмів належать с\вита, пос\тол, анда\рак, са\йан, дереў\йанки, ка\пот, \гунґа, о\панча, \бурка, сак, моск\вичка, к'і\балка, о\ч'іпок та ін.

2. Нова лексика на позначення короткого плечового одягу (кофти), шкіряного взуття не впливає на формування діалектного членування, водночас нові лексеми демонструють значну фонетичну й морфемну варіантність. Архаїчна лексика переважає у мовленні представників старшого покоління, інновації - молодшого. Картографування засвідчило паралельне вживання в тих самих говірках старих і нових назв, а також вихід з активного вжитку лексем разом з реаліями. Зіставлення ареалів архаїчної та інноваційної лексики засвідчує поступове звуження зон поширення архаїзмів, заступлення архаїзмів інноваційними лексемами.

3. Аналізованій ТГЛ властива лексична варіантність. Синонімічні відношення пронизують усі ЛСГ.

4. Найпродуктивнішим способом творення номенів у досліджуваних говірках є суфіксальний (80 %), менш продуктивні - префіксальний (5 %), аналітичний (10 %) та вторинна номінація внаслідок метафоризації та метонімізації (3 %). У ЛСГ `жіночі головні убори' (хустка) переважає універбація; поодиноко в ЛСГ `загальні назви одягу', `назви сорочки' та `назви спіднього одягу' виступає субстантивація.

5. Більшість назв на позначення одягу та взуття - монолексеми. Аналітичні назви представлені атрибутивними: ста\ра о\дежа, с\п'іднґа о\дежа, пу\доднґе п\латґ:е тощо (всього 115 одиниць) та іменними: \шуба на ка\жусґе, со\рочка на \портоц:и^і тощо (всього 23 одиниці) словосполученнями.

6. Репертуар найменувань свідчить про формальне варіювання середньополіських говірок на фонемному, акцентному, словотвірному і граматичному рівнях.

7. Ядро досліджуваної лексики складає праслов'янська за походженням лексика. Запозичена становить близько 16%, хоча вона нерівномірно розподілена в різних ЛСГ. Так, у ЛСГ `плечовий одяг, який носять під верхнім' відзначено значну кількість запозичень у назвах кофти й безрукавки; це, очевидно, зумовлено тим, що короткий плечовий одяг сьогодні є в активному використанні, з'являються нові його види, що, у свою чергу, зумовлює появу нових назв; відсутні запозичення в ЛСГ `сорочка', `плетене з лика взуття'. Серед запозичень германізми становлять 23%, тюркізми - 21%, запозичення з французької мови - 17%, з англійської - 6%, з польської - 6%, причому польська мова часто є джерелом запозичення з інших мов, з італійської - 5%, з російської - 5%, з угорської - 4%.

8. Серед назв одягу та взуття багато лексем, які на надговірковому рівні можуть бути багатозначними, напр., \бобка (репрезентує 28 значень), сак (18), \чунґі (17), мари\натка (16), \гунґа (15), \леtбик (15), жу\пан (15), \бурка (13), бур\нус (11), че\мерка (11), \бобрик (11), \лґітник (10), п\лахта (9), \гунґка (8), лапсер\дак (7) та ін. Ряд номінацій належать до різних ЛСГ, напр., \бунда `довге старовинне жіноче плаття прямого покрою', `спідниця', `сорочка', `безрукавка', `кофта', `шуба'.

9. Серед мотивів номінації найпродуктивнішим в усіх ЛСГ виявився мотив матеріалу (напр., атлас\ничка, ба\баiка, бавоў\нґанка, \баiка, \бархатка, \бобрик, \ватник, воў\нґанка, \гаруска, \димка, ка\ракулґа, \кожанка, кожу\шанка, ко\л?дка, коноп\лґанка, \кудлочка, \луда, полот\нґанка, полот\нина, \рем'інґ, рад\нґанка, с\мушка, \сукнґа, хут\роўка, \хутро, це\геiка, шоў\ковочка, вербо\вик, \воiлока, ўйазо\вик, \гумоўцґі, дереў\йанк'і, дубо\в'ік, дуб\чак, \к'ірзи, лак'і\роўк'і, \липнґік, \личнґік, лозо\в'ік, лубо\в'ік, луто\в'ік, рези\нґак'і, скатов'і\к'і, чу\рек'і та ін.); продуктивними мотивами також є час та умова використання, призначення одягу, частина тіла, яку цей предмет чи елемент одягу покриває, крій, спосіб виготовлення; значно рідше функціонують назви, утворені від питомих та іншомовних етнонімів і топонімів (ЛСГ `плечовий одяг, який носять під верхнім', `поясний одяг', `головні убори'), антропонімів (ЛСГ `плечовий одяг, який носять під верхнім', `верхній одяг', `поясний одяг', `сорочка').

10. Частина назв пов'язана з традиційними обрядами, прикметами, повір'ями, які часто зберігають у позавербальній формі конкретні вказівки на причини виникнення лексеми, її семантичні та формальні видозміни.

11. Лексика аналізованих ЛСГ неоднорідна за просторовим розміщенням, що дозволило виділити 7 груп говірок чи зон: норинські, жеревські, узькі, верхньоубортські, середньоубортські, слуцькі, черняхівські говірки. Кожна зона має лише їй притаманну лінгвальну сутність, мовне наповнення. Чіткіше окреслюються норинські й черняхівські говірки, менш чітко - жеревські та середньоубортські.

12. ТГЛ одягу і взуття складають як специфічні діалектні утворення - локалізми, які переважають у норинських говірках, так і лексеми, які мають паралелі в інших українських, а також у білоруських і російських діалектах.

Основні положення дисертації відбито в таких публікаціях

1. Матеріали до словника поліських говорів (назви одягу) // Велике лядо. - Житомир, 1997. - С. 53-60.

2. Словничок поліських назв одягу (назви спідниць) // Назви одягу та взуття правобережного Полісся. - Житомир, 1999. - С. 158-176.

3. Із спостережень над поліськими назвами взуття // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. - Вип. 2. - Житомир, 1998. - С. 35-40.

4. Назви одягу та взуття у контексті східнослов'янських мов (на матеріалі драми-феєрії Лесі Українки “Лісова пісня”) // Вісник Житомирського педагогічного університету. - 2001. - № 7. - С. 28-32.

5. Поліські назви плечового безрукавного одягу // Вісник Житомирського педагогічного університету. - 2001. - № 8. - С. 144-147.

6. Українські діалектні назви фартуха // Наукові записки. Серія філологія. Вінницький державний педагогічний університет ім. М.Коцюбинського. - 2001. - № 3. - С. 47-51.

7. Назви постолів у поліських говорах // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. - Вип. 6. - Житомир, 2001. - С. 189-196.

8. Прислів'я, приказки, загадки та жартівливі пісні, пов'язані з використанням назв одягу та взуття // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. - Вип. 8. - Житомир, 2002. - С. 171-176.

9. Словник назв одягу та взуття середньополіських і суміжних говірок. - Житомир, 2002. - 184 с.

Анотація

У дисертації проаналізовано склад, структурну організацію, семантичну, формальну і просторову варіативність лексики одягу та взуття середньополіського діалекту, яка вперше стала предметом дослідження.

У роботі визначено семантичну структуру зафіксованих лексем, виділено типи формального варіювання лексики на фонетичному, словотвірному, акцентному та граматичному рівнях; з'ясовано походження багатьох назв, визначено мотиви номінації; виявлено словотвірні особливості аналізованої лексики; визначено співвідношення між питомою та запозиченою лексикою, виявлено нову та архаїчну лексику. На підставі аналізу і картографування загальних назв одягу, назв верхнього одягу, плечового одягу, який носять під верхнім, спіднього одягу, назв сорочки та її деталей, поясного одягу, головних уборів і назв взуття виявлено членування досліджуваної території на 7 діалектних зон: норинські говірки, верхньоубортські, середньоубортські, жеревські, узькі, слуцькі, говірки в межиріччі Ірші й Тетерева (черняхівські). Виділено міждіалектні та міжмовні паралелі лексики одягу та взуття.

Робота спирається на укладений “Словник назв одягу та взуття середньополіських і суміжних говірок” (понад 2000 назв, не враховуючи фонетичних варіантів) і “Атлас назв одягу та взуття середньополіських говірок”, який складають 95 лінгвістичних карт; уведено в науковий обіг значний за обсягом матеріал, який розширює джерельну базу Словника українських говорів та Лексичного атласу української мови.

Ключові слова: середньополіські говірки, тематична група лексики, лексико-семантична група, лексика одягу та взуття, варіативність діалектної лексики, лексема, діалектна зона, ареал.

Аннотация

Key-words: Middle-Polissyan dialects; thematic lexic group; lexico-semantic group; closing and footware lexic; varying of dialectic lexic; lexeme; dialect zone; area.

Размещено на Allbest.ru