Текстові концепти художньої прози: когнітивна та комунікативна динаміка (на матеріалі французької романістики середини ХХ сторіччя)

У комунікативному плані розгортання макроконцепту ХАБАР ґрунтується на розкритті взаємозв'язку, що виникає між дією, яка стимулює досягнення певного результату (отримання бажаних продуктів), і самим результатом. Йдеться про реакцію-стимул, що репрезентована дією продавця, спрямованою на отримання хабара. Таким чином, комунікативна пара “продавець-покупець” утягнута у своєрідну гру, правила якої відомі обом, що зумовлює їхнє виконання. Комунікація проходить за схемою: намір покупця відмова (сумнів продавця) хабар продавцеві згода (передача продавцем товару покупцеві). Якщо намір покупця дати хабара на початку комунікації є нечітко вираженим (епізод 1), а відмова продавця формально відсутньою (епізоди 1, 3), то хабар продавцю й отримання товару покупцем підпорядковані схемі: факт результат. Перебуваючи в центрі комунікативного ланцюжка, ХАБАР припускає, з одного боку, РЕЗУЛЬТАТ (отримання товару), з другого, - протидію намірам покупця в інтересах продавця з метою стимулювання єдиної адекватної даній відмові реакції, а саме отримання хабара. Навмисна відмова продавця від продажу товару покупцю розглядається як цинічне спонукання до отримання хабара (див. табл. 1):

Таблиця 1 Послідовність дій у парі продавець/покупець

Таким чином, комунікативний ланцюжок концепту ХАБАР набуває форми: НАМІР (ВІДМОВА) ХАБАР РЕЗУЛЬТАТ. Оповідач фокалізований на внутрішньо-нульовому рівні: володіючи всеохоплюючим знанням щодо безумовної необхідності передачі хабара, він є безпосередньо втягнутим у даний процес, що відповідає інтрагомодієгетичному типу оповіді.

Узгодженість рівнів фокалізації та оповідних типів з текстовими концептами художніх творів окреслює важливу тенденцію в комунікативній динаміці розгортання текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя. Ця тенденція пов'язана з концептотвірною роллю внутрішньої/зовнішньої варіабельної фокалізації. В розгортанні текстових концептів аналізованих романів концептотвірний статус отримує внутрішня фокалізація, яка розширює текстовий семантичний простір за рахунок залучення імплікованих знань. Перевага комбінаторного внутрішньо-нульового рівня фокалізації в наративній системі досліджуваних романів визначена суміщенням різних наративних фокусів й поєднанням у варіабельній фокалізації основного та додаткового фокусів.

З додатковим наративним фокусом пов'язана друга тенденція, що зумовлює комунікативну динаміку розгортання текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя. Додатковий фокус оповіді простежується тоді, коли персонаж або текстова подія у наративному плані фокалізовані на внутрішньо-нульовому рівні з відповідним інтрагомодієгетичним оповідним типом і в композиційному плані з'являються після зав'язки та зникають раніше розв'язки. Саме у концепті додаткового фокусу (надалі КДФ) відбувається окреслення концептуальних складників текстового мегаконцепту художнього твору.

Простежимо розгортання КДФ ЖЕРТВОПРИНЕСЕННЯ в романі Р.Кено “On est toujours trop bon avec les femmes”. Відповідно до загальної сюжетної лінії твору до роману, що оповідає про події ірландського повстання у Великобританії, введений персонаж “панночка з пошти”, доля якої виявляється сумною: дівчина повертається на зайняту повстанцями пошту забрати залишену там сумочку і гине від випадкової кулі. Епізодичний на перший погляд персонаж займає в романі відносно значний простір з 13 по 30 розділи (тобто 17 з 66 розділів роману). Події, які сталися з панночкою, умовно згруповані нами у своєрідні етапи, зміст яких визначений у такій послідовності:

етап 1 - ставлення бунтівників до панночки до її загибелі,

етап 2-1 - опис панночки після її загибелі,

етап 2-2 - ставлення бунтівників до загиблої,

етап 3 - процедура позбавлення від трупа.

Переходячи до кожного наступного етапу подій, бунтівники вбачають у панночці (наративному суб'єкті) нові риси, пов'язані зі зміною її статусу в їхніх очах. Їхнє ставлення до панночки змінюється від презирливо-вульгарного за її життя (“elle est gironde”, “la mousmйe” - НАСМІШКА) до жалісливо-грубуватого (“dinde”, “une poule”, “la mфme cadavйrisйe” - ЖАЛЬ) і просто співчутливого (“la petite trйpassйe”) після її загибелі. Знання персонажів (бунтівників), плутаючись у свідомості оповідача, приходять у невідповідність з традиційним розумінням ролей нападників та заручників. Серед бунтівників усе частіше звучить нагадування про галантність: “Tu vois, dit Caffrey, tu n'as pas йtй correct”, “T'es pas galant”. А один з них, присоромлений товаришами по зброї, навіть відчуває таке глибоке збентеження, що ховає носа в дуло рушниці: “Gallager, dans sa confusion, se cacha le bout du nez dans le canon de son fusil”. Розгортання концептуального складника СМЕРТЬ КДФ ЖЕРТВОПРИНЕСЕННЯ проходить за схемою: ПОДИВ НАСМІШКА СМЕРТЬ (ЖАЛЬ).

В описі пози загиблої (етап 2-1) акцент зроблений на вигляді крові - “скоріше червоного кольору” (“un sang plutфt rouge”). Неприродність пози загиблої (“les quatre fers en l'air”) та запечена кров викликають у бунтівників подвійні почуття: з одного боку, жаль до дівчини (“la pauvre demoiselle”), з іншого, - відчуття душевного тягаря, що межує із самозвинуваченням у тому, що сталося з невинною жертвою: “un certain durcissement de son кtre”. На даному етапі розгортається концептуальний складник САМОЗВИНУВАЧЕННЯ.

У ставленні бунтівників до загиблої наявна позитивна динаміка (етап 2-2): від зневажливо-здивованого (“Tiens, dit-il, une poule qui s'est saquйe”) до неприховано-стурбованого (“C'est la petite, lа sur le trottoir, pour la ramasser”). Паралельно відбувається зміна інтенцій персонажів - від бажання прикрити тіло (“Il faudrait lui jeter une couverture sur le corps”) до можливого володіння цим тілом: “Elle a l'air d'attendre un amoureux” (“В неї вигляд, ніби вона чекає коханого”). Подібним чином відбувається зміщення акценту в розгортанні концептуального складника ЕРОТИКА, який у романі асоціює не з концептуальним складником ЖИТТЯ, а з концептуальним складником СМЕРТЬ: ЕРОТИКА ЖИТТЯ СМЕРТЬ. Процедура позбавлення від тіла загиблої (“prйcipita la jeune fille dans la flotte oщ elle chut”) пов'язана з розгортанням концептуального складника ВОДА (етап 3). Концептуальні складники ВОДА і ЖИТТЯ є взаємопов'язаними, оскільки ВОДА - це чистота, у переносному значенні - невинність.

Одночасно спостерігається розгортання концептуального складника ЖЕРТВА в напрямі САМОПОЖЕРТВА ПСЕВДОСАМОПОЖЕРТВА. У тексті роману паралельно з трагічними подіями, що трапилися з панночкою з пошти, описано поведінку та психологічний стан головної героїні роману Гертруди, яка ховається в будинку цієї самої пошти. Доля обох дівчат перебуває в певній взаємозалежності невипадково, оскільки саме ті події з панночкою з пошти, на яких зосереджена увага бунтівників, надають Гертруді можливість опанувати себе. Безіменна панночка з пошти стає своєрідним антиподом Гертруди. Хоча її лінія і проходить поряд з лінією Гертруди, однак ця лінія вичерпана в тому розділі, в якому тіло вбитої зіштовхують у крижану воду. Панночка зникає, а Гертруда набуває першого сексуального досвіду: ВТІЛЕНА НЕВИННІСТЬ СМЕРТЬ ВТРАТА НЕВИННОСТІ.

Отже, загибель панночки не є випадковою чи безглуздою, а стає своєрідним актом ЖЕРТВОПРИНЕСЕННЯ (в узгодженні з концептуальним складником ЖЕРТВА). Фізична втрата невинності (САМОПОЖЕРТВА) надає можливість Гертруді вижити і фактично самій погубити всіх бунтівників (ПСЕВДОСАМОПОЖЕРТВА). Той самий наративний простір, у якому панночці з пошти призначене місцезнаходження в додатковому фокусі, з переходом від зовнішньої до внутрішньої фокалізації, закріплює за Гертрудою “бачення ззовні”, на підтвердження зовнішньої фокалізації.

У розгортанні текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя актуалізовано ті аспекти мовних засобів текстопобудови, а саме лексичний, морфологічний та синтаксичний, що прямо чи опосередковано узгоджені з особливостями наративної структури художніх творів досліджуваного періоду. Лексичний план розгортання текстових концептів цих романів представлений стилістично забарвленою лексикою, вульгаризмами та просторіччями. Морфологічний аспект розгортання текстових концептів детермінований дієсловами та дієслівними часами, зокрема ретроспективним часом, який фіксує точку зору оповідача на проміжному рівні між власною і чужою точками зору.

Так званий ретроспективний час з лінгвопсихологічних позицій був визначений американським психологом Е.Арнхеймом в аспекті неможливості ізольованого розгляду досвіду теперішнього моменту. Це зумовлено тим, що новий образ вступає в контакт зі слідами, що залишилися в пам'яті людини від тих образів, які сприймалися нею в минулому. Такі сліди минулого досвіду містяться у свідомості людини й моделюють як її поведінкові засади, так і психологічні настанови. Існування образу у двоїстості теперішнє/минуле уможливлює інтерпретацію відношення експліцитності/імпліцитності як словесно вираженої моделі (або одного з варіантів) образів, тобто своєрідних відбитків чуттєвого чи предметно-логічного планів. Залежно від того, якому саме варіанту образів надана перевага, на перший план виходить або імпліцитний, або експліцитний спосіб зображення фрагмента художнього світу.

У романах аналізованого періоду відбувається інтерференція концептуального й наративного просторів, що в концептуальному плані зумовлює розгортання текстових концептів художніх творів. Синтаксичний аспект розгортання текстових концептів представлено риторичними запитаннями, текстовими ремарками та лексико-синтаксичним повтором. Концептотвірна роль текстових ремарок полягає в їх смисловій неузгодженості з попереднім текстом, що визначає спрямованість текстових ремарок на спростування вихідного твердження. Шляхом акумулювання інформації негативного змісту в лексико-синтаксичному повторі, зокрема в діалогічній цитації, імпліковано оцінку, відмінну від експлікованої в тексті.

Розділ 4. “Тенденції розгортання текстових концептів на рівні інтертекстуальних зв'язків”. Як специфічна властивість семантики художнього тексту інтертекстуальність (Р.Барт, М.М.Бахтін, Ю.Крістєва) пов'язана з широким соціокультурним контекстом, тобто із “зануренням тексту в культурний код” (О.О.Селіванова), в межах якого актуалізовані його зв'язки з іншими текстами. Через інтертекстуальні зв'язки в художньому тексті встановлюється інтрасеміотична відповідність між текстами, втягнутими в континуум світової літератури та культури в цілому.

У вузькому розумінні інтертекстуальність зумовлена фактором включення в текст вербальних чи невербальних слідів інших контекстів текстів (О.П.Воробйова) і перетинається з вертикальним контекстом. Враховуючи такі особливості текстових концептів художнього твору, як надкатегоріальність і кодованість, дані властивості зберігаються ними на інтертекстуальному рівні. Інакше кажучи, існує своєрідний двосторонній (на зразок синтагматичного та парадигматичного) зв'язок художніх текстів з попереднім і наступним текстовими континуумами (З.Я.Тураєва).

У французьких романах середини ХХ сторіччя інтертекстуальність окреслена поліфонією, яка в реферованій дисертації слідом за М.М.Бахтіним та О.Дюкро розглядається як явище текстового рівня, що нашаровує на текстовий концепт додаткові смисли, намічаючи його концептуальні межі. Текстові концепти французької художньої прози віддзеркалюють поліфонічну природу творів романного жанру. Саме поліфонія стає тим невидимим містком, який, перекинутий між текстовими концептами художнього твору та його метаобразами (Ю.С.Степанов), здатний висвітлити, з одного боку, концептуальну сутність метаобразів і, з другого, метаобразну сутність текстових концептів. Художній твір представлено як тріаду: ідейно-естетичний зміст концептуальна організація (система метаобразів) художній текст (естетична мовленнєва система) (М.Л.Макаров), центральне місце в якій відведено метаобразам. Фіксований статус метаобразу в ряду “ідея метаобраз мова” визначає його зверненість як до ідейного змісту твору, так і до мовного матеріалу, який надає художньому твору яскравого індивідуального забарвлення. Через поєднання метаобразів та текстових концептів формуються нові інтегративні єдності, а саме концептуальні метаобрази. Якщо метаобрази віддзеркалюють загальні літературні тенденції певної епохи (Т.Г.Віннер), то концептуальні метаобрази, на відміну від них, зумовлені текстовими концептами художніх творів і віддзеркалюють розгалуженість останніх у художньо-концептуальному плані.

Така розгалуженість, втілена в поліфонічності звучання, стає визначальною в розгортанні текстових мезоконцептів ПОЛІФОНІЯ ЗВУКІВ (романи Ж.Дюамеля “Vue de la Terre Promise” і “Querelles de famille”) і ПОЛІЛОГ (роман Р.Кено “Le dimanche de la vie”), які окреслюють протидіючі концептуальні лінії творів. Простежимо розгортання мезоконцепту ПОЛІФОНІЯ ЗВУКІВ у романі Ж.Дюамеля “Querelles de famille”:

L'inventaire des bruits que l'on entend dans mon hameau, l'inventaire de mon silence. J'y trouve d'abord toutes sortes de choses intйrieures, secrиtes, essentielles: le bruit de mon cњur, de mes artиres, de mes pointures. La profonde musique animale. Ce concert que souvent, je ne perзoit mкme pas, mais qui, la nuit, suffit а combler l'espace noir de l'univers. Ailleurs: ils accourent, ils s'offrent, ils s'imposent, tous les bruits de la maison. D'abord, toutes les voix familiиres: celle de l'aпeule, celles des enfants et des femmes. Elles se mкlent, une seule voix йtrangиre, introduite dans l'ensemble, suffit, а faire bouger les deux oreilles vigilantes: celle du maоtre de la maison et celle du chien de garde. Les voix, les rires, les appels: musique humaine. Un chњur champкtre y rйpond: aboiements et miaulements, plaintes des chиvres laitiиres et des poules couveuses, romance des ramiers, querelles des passereaux. Ajoutez а cela les rumeurs du travail et des machines familiиres: la scie qui grince dans la bыche, le moteur йlectrique qui ronronne, le long chuintement de l'eau. Quoi donc encore? Le piano sur lequel flageolent des doigts puйrils, le faisant qui semble frapper sur une casserole de tфle, le vent qui tourne autour de nous, la pluie qui trйpigne les gouttiиres mйtalliques?

У наведеному фрагменті наявна постійна інтерференція концептуальних складників ШУМ та ТИША, яка формує концептуальний простір художнього твору. З одного боку, розмаїття шумів (“l'inventaire des bruits”) звучить в чітко визначеному місці, а саме в хатині героя (“on entend dans mon hameau”). З іншого боку, шуми існують в особистісній тиші героя (“l'inventaire de mon silence”). Шуми, що переходять у тишу і навпаки, втілені в конкретних звуках, окреслюючи центр концептуального простору. Поза даним центром існують шуми, які, на зразок концентричних кіл, ідуть від центра до найдальшої периферії. Це ті шуми, які оточують героя спочатку - “d'abord” (периферія 1), зовні - “ailleurs” (периферія 2), шуми роботи - “les rumeurs du travail” (периферія 3) і, нарешті, шуми звичного знаряддя - “les rumeurs des machines familiиres” (периферія 4). На найдальших периферіях (3 та 4) шуми втрачають свою конкретність і позначені як хаос шумів - “rumeur” (fig. “bruit confus”), тобто як своєрідне переплетення звуків.

У найбільш узагальненій формі шуми представлені на першій периферії, де концептуальні складники мезоконцепту ПОЛІФОНІЯ ЗВУКІВ розгортаються за схемою: ШУМ МУЗИКА КОНЦЕРТ ПРОСТІР ВСЕСВІТ. У поєднанні початкового та кінцевого елементів схеми отримуємо формулу: ШУМ ВСЕСВІТ, де ШУМ як вихідний концептуальний складник розгорнутий у ВСЕСВІТІ (“l'univers”). ВСЕСВІТ утворює ПРОСТІР, що стає ХОРОМ голосів на МУЗИЧНОМУ КОНЦЕРТІ (“сe concert” - “la profonde musique”). Кількість голосів у ХОРІ зростає на периферії - від природних шумів (“un chњur champкtre”) до шумів звичного для героя оточення, а саме гавкання, нявкання, скиглення, співу та сварок: “aboiements, miaulements, plaintes, romance, querelles”. Однак шуми не вносять дисгармонію до всесвіту тиші героя, оскільки не дисонують з ним.

Поліфонія тиші, що є поліфонією шумів, заповнює “чорний простір” (периферія 1 - “l'espace noir”), поширюється на “польовий хор” (периферія 2 - “un chњur champкtre”), втілюючись у цілій гамі поліфонічних звуків - скрипі пили (“la scie qui grince”), шумі мотору (“le moteur йlectrique qui ronronne”), звуках води, що тихо падає: “le long chuintement de l'eau” (периферія 3), а також у непевних акордах піаніно (“Le piano sur lequel flageolent des doigts puйrils”), поривах вітру (“le vent qui tourne autour de nous”) та шумі дощу: “la pluie qui trйpigne” (периферія 4), що розгортають мезоконцепт ПОЛІФОНІЯ ЗВУКІВ.

Поліфонія, ґрунтуючись на зіткненні протилежних тематичних ліній творів, сприяє урізноманітненню звучання світу художніх творів і в концептуальному плані визначає багатомірність текстових концептів усіх рівнів ієрархії.

Ієрархічна структура текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя визначається тенденцією до щільності, що демонструють асоціативні зв'язки, які встановлюються між текстовими концептами різних романів. Таким чином окреслюється односпрямованість текстових концептів у напрямі негативності. Тенденція до негативності текстових концептів є основним фактором взаємодії текстових мегаконцептів, мезоконцептів, макроконцептів та катаконцептів. У разі позитивного забарвлення текстових мегаконцептів негативне спрямування останніх зумовлюють їхні антиподи, тобто підпорядковані їм концепти негативного спрямування, у розгортанні яких спростована їхня вихідна позитивність.

Інтерференційні процеси, що відбуваються на інтертекстуальному рівні, у французьких романах середини ХХ сторіччя призводять до багатофункціональності текстових концептів. Ця багатофункціональність простежується на всіх рівнях ієрархії, а саме на рівні мегаконцептів, мезоконцептів, макроконцептів, катаконцептів та їхніх складників. При цьому в досліджуваних романах текстові концепти виконують функції інтеграції, диференціації та індивідуалізації. Функція інтеграції властива текстовим концептам усіх рівнів ієрархії, глобалізуючий характер яких визначає їхнє розгортання у всіх аналізованих романах. Функція диференціації притаманна текстовим концептам, вихідним показником розгортання яких є фактор диференціації романів досліджуваного періоду. Функцію індивідуалізації виконують текстові концепти, розгортання яких на окремих рівнях ієрархії відзначене специфічністю, тобто є характерним для одного, а не для всіх французьких романів середини ХХ сторіччя. Здійснений аналіз продемонстрував, що складники мезоконцептів та макроконцептів у французьких романах середини ХХ сторіччя виконують функцію інтеграції, мезоконцепти та макроконцепти - функцію диференціації, мегаконцепти, катаконцепти та їхні складники - функцію індивідуалізації.

ВИСНОВКИ

Розгляд системи відношень між реальністю, автором і художнім твором у парадигмі лінгвопоетики зумовлює звернення до імплікаційного аспекту семантики художнього тексту. Когнітивно-комунікативна природа художнього тексту визначає корелятивність зв'язків між імплікацією й експлікацією, що є підґрунтям текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя.

Текстовий концепт являє собою кодоване мовленнєво-розумове утворення змістового плану, зумовлене багатосмисловою напруженістю художнього тексту, характеризується надкатегоріальністю й імплікує сукупність ознакових рис художнього твору. Поетапність розгортання текстових концептів на семантичному, метасеміотичному й метаметасеміотичному рівнях окреслена їхнім кодованим характером, у якому імпліковано поведінковий результат на рівні інтерперсональних стосунків персонажів. Поліфонічність творів романного жанру визначає розгортання мережі мезоконцептів, макроконцептів та катаконцептів (з відповідними концептуальними складниками) у підпорядкуванні до текстового мегаконцепту художнього твору.

Тенденції розгортання текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя в плані когнітивної динаміки пов'язані з єдністю концептуальної організації та композиційної структури художніх творів досліджуваного періоду. Тенденція до градуйованості сильних позицій художніх творів в ідентифікації текстових мегаконцептів окреслює фундаментальну концептоідентифікувальну роль заголовків художніх творів, а також допоміжну роль передмов, зав'язок і розв'язок. За рівнем градуйованості нехарактерними сильними позиціями в ідентифікації текстових концептів є епіграфи та епілоги французьких романів середини ХХ сторіччя. В тенденції до зумовленості структурування текстових мегаконцептів композиційною структурою романів визначальним фактором є відповідність тематичних ліній романів текстовим концептам різних рівнів ієрархії.

Комунікативна динаміка розгортання текстових концептів досліджуваних романів висвітлює концептотвірний статус комбінаторної внутрішньо-нульової фокалізації. Суміщення різних наративних фокусів приводить до поєднання у варіабельній фокалізації основного та додаткового наративних фокусів. У концептах додаткового фокусу вимальовуються концептуальні складники текстових мегаконцептів художніх творів.

На інтертекстуальному рівні розгортання текстових концептів зумовлюється їх односпрямованістю в напрямі негативності, що підтримується на всіх рівнях їх ієрархії. Негативне забарвлення текстових концептів є основним фактором взаємодії текстових мегаконцептів, мезоконцептів, макроконцептів та катаконцептів і призводить до їх багатофункціональності. У французьких романах середини ХХ сторіччя текстові концепти виконують функції інтеграції, диференціації та індивідуалізації. Функція інтеграції пов'язана з глобалізуючим характером текстових концептів і властива складникам мезоконцептів та макроконцептів. Функцію диференціації романів досліджуваного періоду реалізують мезоконцепти та макроконцепти. Функція індивідуалізації, виконувана мегаконцептами, катаконцептами та їхніми складниками, визначає нехарактерність їхнього розгортання у французьких романах середини ХХ сторіччя.

Дослідження когнітивно-комунікативної динаміки розгортання текстових концептів французьких романів середини ХХ сторіччя в аспекті кореляції імплікації та експлікації відкриває нові можливості подальшого аналізу текстових концептів, форм і засобів їхнього представлення на матеріалі текстів різних жанрів, стилів та епох. Вирішення основних проблем, пов'язаних із текстовими концептами, отримає застосування в наступних наукових розробках, присвячених семантиці художнього тексту, лінгвопоетиці, когнітивній поетиці та художній семіотиці.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Кагановська О.М. Текстові концепти художньої прози (на матеріалі французької романістики середини ХХ сторіччя): Монографія. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2002. - 292 с.

2. Кагановська О.М. Нарис психолінгвістичного підходу до проблеми заперечення (бачення роману М.Еме “Деніза”) // Вісник КЛУ. Серія Філологія. - Т. І, №1. - К.: КДЛУ. - 1998. - С.85-92.

3. Кагановська О.М. Концептуальне бачення проблеми імпліцитно-експліцитних зв'язків // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. - Ч. І. - К: НПУ ім. М.П.Драгоманова. - 1999. - С.185-191.

4. Кагановська О.М. Концептуальне бачення художнього тексту у світлі сучасних лінгвістичних теорій // Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразіна. Серія Романо-германська філологія. - № 461. - Харків: Константа. - 1999. - С.85-92.

5. Кагановська О.М. Лінгво-психологічні прояви ефекту “відчуження” в аспекті авторсько-читацького бачення (на матеріалі роману М.Еме “La Belle Image”) // Вісник КЛУ. Серія Філологія. - Т. 2, № 2. - К.: КДЛУ. - 1999. - С.54-60.

6. Кагановська О.М. Проблема імпліцитно-експліцитних зв'язків у світлі теорії мовної комунікації // Вісник ХДУ. Серія Романо-германська філологія. - № 435. - Харків: Константа. - 1999. - С.39-46.

7. Кагановська О.М. Процес породження мовлення у парадигмі сучасних лінгвістичних та психолінгвістичних знань // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. - Вип. 2. - Ч. ІІ. - К: НПУ ім. М.П.Драгоманова. - 1999. - С.226-235.

8. Кагановська О.М. Співвідношення форми і змісту у художньому тексті (комунікативний та когнітивний аспекти) // Вісник ХДУ. Серія Романо-германська філологія. - № 424. - Харків: Константа. - 1999. - С.40-46.

9. Кагановська О.М. Врахування модуля імплікації та експлікації в ієрархії логіко-смислових зв'язків // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - Філологічні науки (Романо-германська філологія). - № 2. - Луцьк: ВДУ. - 2000. - С.257-260.

10. Кагановська О.М. Додатковий фокус як фактор “багаторівневості” текстових концептів (на матеріалі французької художньої прози) // Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ / Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. - Філологія. Педагогіка. Психологія. - Вип.1. - К.: Видавничий центр КДЛУ. - 2000. - С.290-296.

11. Кагановська О.М. Когнітивний аспект проблеми “градації” текстових концептів (на матеріалі сучасної французької прози) // Вісник Запорізького державного університету. - Серія Романо-германська філологія. - №1. - Запоріжжя: ЗДУ. - 2000. - С.55-63.

12. Кагановська О.М. Когнітивний підхід до проблеми текстових концептів // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В.Винниченка. - Вип. 22. - Ч. 1. - Серія: Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград: РВЦ КДПУ. - 2000. - С.249-263.

13. Кагановська О.М. Концепт “свободи незнання” у контексті сприйняття літературного твору (логіко-психологічний аналіз роману М.Еме “Aller-Retour”) // Вісник КЛУ. - Серія Філологія. - Т. 3, № 1. - К.: КДЛУ. - 2000. - С.193-201.

14. Кагановська О.М. Культурологічний аспект формування текстових концептів (на матеріалі роману М.Еме “Le Chemin des йcoliers”) // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. - Серія Філологія. Педагогіка. Психологія. - Вип. 3. - А. - К.: Видавничий центр КДЛУ. - 2000. - С.348-357.

15. Кагановська О.М. Проблема “градації” концептів у контексті сприйняття літературного твору (на матеріалі романів М.Еме) // Філологічні науки. - Науковий часопис. - Луцьк: ВДУ імені Лесі Українки. - 2000. - № 3. - С.21-27.

16. Кагановська О.М. Проблема просторово-часової локалізації у семантиці “можливих світів” // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. / НПУ ім. М.П.Драгоманова. - Вип. І. - Ч. 1. - К.: Логос. - 2000. - С.195-205.

17. Кагановська О.М. Проблема спрямованості інтертекстуальних зв'язків при реконструкції текстових концептів // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. - К.: КНУ імені Тараса Шевченка. - 2000. - С. 155-164.

18. Кагановська О.М. Роль композиційної та тематичної будови твору у формуванні концепту ЛЖЕ-САМОПОЖЕРТВИ (на матеріалі роману Р.Кено “On est toujours trop bon avec les femmes”) // Вісник КЛУ. Серія Філологія. - Т. 3, № 2. - К.: КДЛУ. - 2000. - С.72-80.

19. Кагановська О.М. Теорія метаобразу у когнітивному і традиційному висвітленні // Гуманітарний вісник Черкаського інженерно-технологічного інституту. - Серія Іноземна філологія. Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики. - Число 4. - Черкаси: ЧІТІ. - 2000. - С.166-170.

20. Кагановська О.М. Теорія можливих світів в аспекті авторсько-персонажного подання: співвідношення імплікації та експлікації // Вісник Черкаського університету ім. Б.Хмельницького. - Вип. 15. - Серія Філологічні науки. - Черкаси: ЧДУ. - 2000. - С.125-134.

21. Кагановская Е.М. Импликация и экспликация в художественном тексте (коммуникативный и когнитивный аспекты) // Мова і культура. Наукове видання. - Серія “Філологія”. - Вип. 1. - Т. ІV: Мова і художня творчість. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго. - 2000. - С.205-213.

22. Кагановська О.М. Авторсько-персонажний аспект семантики можливих світів // Проблеми зіставної семантики: Зб. наук. ст. - Вип. 5. - К.: КНЛУ. - 2001. - С.322-325.

23. Кагановська О.М. Когнітивний аспект розгортання концепту руйнування мрії у художньому творі (на матеріалі роману Р.Кено “Zazie dans le mйtro”) // Нова філологія. - № 1(10). - Запоріжжя: ЗДУ. - 2001. - С.129-156.

24. Кагановська О.М. Концепт самопожертви та його інтерпретація у художньому прозовому творі (на матеріалі роману Р.Кено “On est toujours trop bon avec les femmes”) // Іноземна філологія: Український наук. зб. - Вип. 112. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка. - 2001. - С.391-399.

25. Кагановська О.М. Проблема інтерпретації текстових концептів у художньому прозаїчному творі // Мова і культура. Наукове видання. - Серія “Філологія”. - Вип. 3. - Т. ІV: Мова і художня творчість. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго. - 2001. - С.114-121.

26. Кагановська О.М. Семіотичний аспект концептуальної організації художнього тексту // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. / КНУ імені Тараса Шевченка. - Київ. - 2001. - № 5. - С.82-86.

27. Кагановська О.М. Моделювання семантичного простору при реконструкції текстових концептів // Мова і культура / Наукове видання. - Вип. 4. - Т. ІІІ, ч.1: Національні мови і культури в їх специфіці та взаємодії. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго. - 2002. - С.107-114.

28. Кагановська О.М. Наративна організація французьких поліфонічних романів середини ХХ сторіччя // Мова і культура / Наукове видання. - Серія “Філологія”. - Вип. 5. - Т. IV, ч.1: Мова і художня творчість. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго. - 2002. - С.164-171.

29. Кагановська О.М. Текстові концепти в аспекті формування метаобразів художнього твору // Лінгвістичні й дидактичні проблеми іншомовної комунікації. - Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразіна. - Харків: Константа. - 2002. - № 567. - С.181-186.

30. Кагановська О.М. Тенденції розгортання текстових концептів на рівні інтертекстуальних зв'язків // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. - Серія Філологія. Педагогіка. Психологія. - Вип. 6. - К.: Видавничий центр КНЛУ. - 2002. - С.163-170.

31. Кагановська О.М. Текстові концепти художнього твору як засіб втілення акціонального коду // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. - Вип. 9. - К.: Видавничий центр КНЛУ. - 2003. - С.108-115.

32. Кагановська О.М. Концептуальний підхід до поняття точки зору // Іноземна філологія на межі тисячоліть: Тези доповіді міжнародної наукової конференції. - Харків: ХНУ ім. В.Н.Каразіна. - 2000. - С.101-102.

33. Кагановська О.М. Когнітивний аспект співвідношення імплікації та експлікації // Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей: Науково-методичні матеріали 4-ї міжнародної конференції. - К.: КНУ імені Тараса Шевченка, ІМВ. - 2001. - С.91-92.

34. Кагановська О.М. Семантичний підхід як основа функціональної парадигми // Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей: Науково-методичні матеріали 5-ї Ювілейної міжнародної конференції. - К.: КНУ імені Тараса Шевченка, ІМВ. - 2001. - С.59.

35. Кагановська О.М. Текстові концепти в аспекті співвідношення імплікації та експлікації // Теорія, практика, методика перекладу: сучасні підходи: Матеріали конференції / До 100-річчя з дня народження проф. Н.М.Раєвської. - К.: УІЛМ при АН вищої школи України. - 2001. - С.11-12.

36. Кагановська О.М. Когнітивна і комунікативна динаміка формування художнього метаобразу // Наукова спадщина професора Ю.О.Жлуктенка та сучасне мовознавство: Зб. наук. пр. - К: КНУ імені Тараса Шевченка. - 2000. - С.117-121.

37. Кагановская Е.М. Когнитивный аспект соотношения импликации и экспликации в художественном тексте // Версии антропоцентризма: Материалы ІІІ Международного симпозиума “Человек: язык, культура, познание”. - М.; Кривой Рог: КГПУ. - 1999. - С.70-77.

38. Kaganovska O.M. Essai d'approche psycholinguistique du problиme de la nйgation dans le roman inachevй “Denise” // Cahiers Marcel Aymй. - N. 16. - Dole: Editions S.A.M.A. - 1999. - P.131-143.

АНОТАЦІЯ

Кагановська О.М. Текстові концепти художньої прози: когнітивна та комунікативна динаміка (на матеріалі французької романістики середини ХХ сторіччя). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.02.05 - романські мови. - Київський національний лінгвістичний університет, Київ, 2003.

У дисертації запропоновано новий, комплексний семантико-когнітивний підхід до розгляду текстових концептів французької художньої прози на семантичному, метасеміотичному та метаметасеміотичному рівнях.

Дослідження зосереджено на вивченні когнітивної та комунікативної динаміки розгортання текстових концептів у ракурсі імплікації й експлікації, що дозволило побудувати ієрархію текстових концептів і визначити їхні функції у французьких романах середини ХХ сторіччя. Доведено, що ідентифікація текстових концептів проходить з опорою на сильні позиції, структурування текстових концептів зумовлене композиційно-тематичною структурою художніх творів.

У дисертації вибудована мережа мезоконцептів, макроконцептів та катаконцептів (з концептуальними складниками), підпорядкованих мегаконцептам художніх творів. Представлено фреймові моделі текстових концептів і досліджено наративну організацію французьких романів середини ХХ сторіччя. Встановлено взаємозалежність текстових мегаконцептів та концептів додаткового фокусу, через яку простежено розгортання текстових концептів досліджуваних романів. Визначено тенденцію до негативного спрямування текстових концептів усіх рівнів ієрархії. Окреслено функції інтеграції, диференціації та індивідуалізації, властиві текстовим концептам французьких романів середини ХХ сторіччя.

Ключові слова: текстовий концепт, мегаконцепт, мезоконцепт, макроконцепт, катаконцепт, концептуальний складник, когнітивна динаміка, комунікативна динаміка, імплікація/експлікація, поліфонія.

АННОТАЦИЯ

Кагановская Е.М. Текстовые концепты художественной прозы: когнитивная и коммуникативная динамика (на материале французской романистики середины ХХ столетия). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.05 - романские языки. - Киевский национальный лингвистический университет, Киев, 2003.

В диссертации предложен новый, комплексный семантико-когнитивный подход к рассмотрению текстовых концептов французской художественной прозы на семантическом, метасемиотическом и метаметасемиотическом уровнях. Дано определение текстовых концептов как кодированных речемыслительных образований содержательного плана, обусловленных многосмысловой напряженностью художественного текста, характеризуемых надкатегориальностью и имплицирующих совокупность определяющих черт художественного произведения.

Исследование сосредоточено на изучении когнитивной и коммуникативной динамики развертывания текстовых концептов в ракурсе импликации и экспликации, что позволило выстроить иерархию текстовых концептов и определить их функции во французских романах середины ХХ столетия. когнітивний французький текстовий

Доказано, что когнитивная динамика развертывания текстовых концептов определяется смысловыми отношениями, которые прослеживаются в семантике художественного текста. Базисом развертывания текстовых концептов художественной прозы является алогизм, возникающий между эксплицированной и имплицированной информацией при соотнесении логико-тематических линий произведений. Установлено, что идентификация текстовых концептов проходит с опорой на сильные позиции, структурирование текстовых концептов регламентировано композиционно-тематической структурой исследуемых романов.

С учетом рассмотрения произведений романного жанра как полифонических в диссертации аргументировано выделение во французских романах середины ХХ столетия сети мезоконцептов, макроконцептов и катаконцептов (с концептуальными составляющими) в соответствии с мегаконцептами художественных произведений. Представлены фреймовые модели текстовых концептов и изучена нарративная организация романов рассматриваемого периода. Установлена взаимозависимость текстовых мегаконцептов и концептов дополнительного фокуса, что позволило проследить развертывание текстовых концептов. Определена тенденция к негативной направленности текстовых концептов всех уровней иерархии.

Рассмотрение интерференционных процессов, наблюдаемых в текстах французских романов середины ХХ столетия, дало возможность выделить функции интеграции, дифференциации и индивидуализации текстовых концептов. Функцию интеграции выполняют составляющие мезоконцептов и макроконцептов, дифференциации - мезоконцепты и макроконцепты, индивидуализации - мегаконцепты, катаконцепты и их составляющие.

Ключевые слова: текстовый концепт, мегаконцепт, мезоконцепт, макроконцепт, катаконцепт, концептуальная составляющая, когнитивная динамика, коммуникативная динамика, импликация/экспликация, полифония.

RESUME

Kaganovska O.M. Textual Concepts of Literary Prose: Cognitive and Communicative Dynamics (A Study of the mid-20-th Century French Novels). - Manuscript.

Dissertation for a Doctoral degree in Philology: Speciality 10.02.05 - Romance languages. - Kyiv National Linguistic University, Kyiv, 2003.

The dissertation suggests a new comprehensive semantic and cognitive approach to textual concepts of French literary prose at semantic, metasemiotic and metametasemiotic levels.

The research focuses on revealing the cognitive and communicative dynamics in the unfolding textual concepts viewed through textual implication and explication. Such approach allowed to create a hierarchy of textual concepts and define their functions in the mid-20-th century French novels. It is proved that the identification of textual concepts is realised through textual strong positions, and rests on structuring the textual concepts entailed by composition and themаtic structure of literary texts.

The dissertation argues that the wide network of mezoconcepts, macroconcepts, and cataconcepts (with their conceptual constituents) is subordinated to literary texts megaconcepts. Frame models of textual concepts are presented, and the narrative organization of the mid-20-th century French novels is explored. To trace the unfolding of textual concepts in the novels under analysis, the interrelations of textual megaconcepts with auxiliary focus concepts is established. The tendency towards negativity of textual concepts at all levels of their hierarchy, and the functions of their integration, differentiation, and individualisation in the novels under consideration are determined.

Key words: textual concept, megaconcept, mezoconcept, macroconcept, cataconcept, conceptual constituent, cognitive dynamics, communicative dynamics, implication/explication, polyphony.

Размещено на Allbest.ru