Семантико-функціональні особливості німецьких висловлень-прислів'їв

ВП є комунікативно автосемантичними мовленнєвими одиницями, функціональну самостійність яких забезпечують особливі форми номінації (образна, неозначено-суб'єктна, безсуб'єктна, непряма) та предикації (розгорнута, згорнута, глибинна). Номінація усуває конкретну особову перспективу ВП і створює передумови для їхньої соціально-орієнтованої актуалізації. Типи предикації формуються залежно від прогнозу мовленнєвого впливу за механізмом пріоритетних стратегій, який виділяє та підсилює комунікативно більш значущі і ослаблює менш значущі компоненти смислу. Ритміко-інтоніційна модель ВП бере участь у формуванні смислової структури висловлення, компенсуючи брак синтаксичних зв'язків логіко-смисловими і виконуючи смислоутворюючу і смислопоєднуючу функції. Ритм, рима і мелодика виступають евфонічними маркерами ВП, які привертають увагу адресата, активізують його аперцепційну базу та стимулюють адекватне сприйняття, оцінку і посткомунікативний вплив ВП.

Тема-рематичне членування ВП є орієнтованим на передавання ситуативно пріоритетної інформації. Комунікативну самодостатність ВП забезпечує дуга комунікативного напруження (максимального, мінімального, оптимального), яка спрямована на реалізацію комунікативної інтенції мовця. Подача інформації відбувається за принципом пріоритетних стратегій: в інтересах адресата (у напрямі нарощування комунікативного динамізму) або в інтересах адресанта (у напрямі зниження комунікативного динамізму). Перший варіант є більш типовим для ВП з огляду на стратегічну пріоритетність інтересів партнера.

Прагмасемантичне значення ВП має комплексну природу і являє собою конгломерат буквального, референціального та інтеракціонального значень, які створюють діалектичну єдність, що забезпечує поліфункціональність, гетероситуативність і полісемантичність ВП. У “суспільному фонді уявлень” вони існують як думка (погляд) соціуму, що має дидактичний характер з інкорпорованою аксіологічною спрямованістю. Через схвалення або засудження наведеного у ВП стану речей здійснюється позитивна або негативна орієнтація адресата.

ВП є висловленнями “неособистого мовлення” з актомовленнєвою двоавторністю, які передбачають прихований сугестивно-когнітивний вплив на адресата шляхом мотивації емотивно-оцінного відношення до світу та приписування соціально прийнятних норм поведінки. Одним із основних мотивів для включення ВП у дискурс, як правило, є бажання маніпулювати свідомістю адресата за допомогою “народної мудрості”, яка входить до загального фонду знань комунікантів. “Нехтуючи” індивідуальними рисами подій і осіб, і підводячи їх під ряд аналогій, вони реалізують цілий ряд мотивів, які допомагають уникнути ушкодження “лицю” учасників комунікації, імпліцитно передати суб'єктивне і емоційне відношення до подій, уселяти віру в необхідність слідувати тим чи іншим нормам соціальної поведінки.

В інтеракції має місце явище асиметрії мовного знака, а саме процес “метаморфози” комунікативно автосемантичного ВП (на номінативному рівні) в синсемантичну МА-функцію у дискурсі (на комунікативному рівні). ВП бере участь у реалізації комунікативного наміру мовця щляхом іллокутивного синтезу з певним корелюючим мовленнєвим актом або актомовленнєвим блоком, в результаті чого ВП функціонує у складі композитного або комплексного мовленнєвих актів. ВП забезпечують прагматичну експлікацію пропозиціонально-тематичних відношень між окремими мовленнєвими актами (локальну когерентність) та прагматичну зв'язність усього дискурсу в цілому (глобальну когерентність).

Завдяки прагмасемантичній багатозначності ВП здатні реалізувати цілу низку мовленнєвих тактик (апеляції до авторитету, узагальнення, підвищення статусу реципієнта, посилення, використання досвіду самого адресата і т.ін.). Вибір ВП диктується комунікативною настановою мовця створити одночасно дві лінії мовленнєвого впливу на адресата за допомогою усталеного фразеологічного висловлення, що характеризується семантичною і комунікативною двоплановістю. Він детермінується міжособовими стосунками комунікантів, їх соціальним статусом та прийнятими нормами ввічливості мовленнєвого спілкування. Таким чином, ВП можна віднести як до прагматичних, так і до когнітивно-значущих мовленнєвих одиниць, які входять до узусу (що охоплює закономірності використання мовних форм у мовленні) як конвенціональні засоби вираження непрямих дидактико-моралізуючих висловлень.

Результати проведеного дослідження засвідчують плідність запропонованого підходу до вивчення ВП у сучасній німецькій мові та відкривають перспективи їх подальшого дослідження як мовленнєвих дій, зокрема композитних і комплексних мовленнєвих актів за участю ВП, використання ВП у рекламних текстах, передусім, у плані функціонування в якості іллокутивної домінанти дискурсу тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.До питання про актуальне членування речення // Дослідження з граматики і граматичної стилістики української мови: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДДУ, 1980. - С. 79-85.

2.Рема и ее функции в предложении // Вопросы структуры предложения: Сб. науч. тр. - Днепропетровск: ДГУ, 1980. - С. 135 - 142.

3.Актуализирующая функция ремы // Глагол в германских и романских языках: Сб. науч. тр. - Днепропетровск: ДГУ, 1982. - С. 105 - 110.

4.О функционально-коммуникативной автосемантии пословичного высказывания // Функциональная характеристика языковых единиц и категорий: Сб. науч. тр. - Днепропетровск: ДГУ, 1988. - С. 84 - 89.

5.Немецкая пословица в прагматическом аспекте / Прутчикова В.В.: Днепропетровск. гос. металл. акад-ия Укр. - Днепропетровск, 1994. - 5 с. Библиогр.: 5 назв. - Рус. - Деп. в ГНТБ Украины 15.05.94, № 1004-Ук94 // Аннот. В БУ “Депонированные научные работы” (ИНИОН РАН), № 125 р - 94, 1994.

6.О коррелирующей функции немецкого пословичного высказывания / Прутчикова В.В.: Днепропетровск. гос. металл. акад-ия Укр. - Днепропетровск, 1994. - 7 с. Библиогр.: 14 назв. - Рус. - Деп. в ГНТБ Украины 20.07.94, № 1353-Ук94 // Аннот. В БУ “Депонированные научные работы” (ИНИОН РАН), № 170 р - 94, 1994.

7.К вопросу об антропоцентрическом подходе к анализу иностранных текстов // Тези доповідей та повідомлень Міжнародної конференції “Лінгвістичні та методичні проблеми викладання мови як іноземної”. - Полтава: Полтав. мед. стомат. ін-т. - 1994. - С.142-143.

8.Пословичное высказывание как средство организации коммуникативно-прагматической насыщенности рекламного текста // Тези Міжнародної наукової конференції “Навчання діловій англійській та німецькій мовам в процесі підготовки фахівців для ринкової економіки”. - Дніпропетровськ: Дніпропетровськ. акад. управл., бізнесу та права. - 1995. - С. 67-68.

9.О некоторых функцонально-прагматических особенностях иноязычного делового письма // Науково-методичні матеріали 2-ї Міжнародної конференції “Лінгвометодичні концепції навчання мови для спеціальних цілей”. - Київ: Нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - 1995.- С. 241-242.

10.Пословичное высказывание как элемент организации свободного аргументированного высказывания в его прагматическом аспекте // Тези доповідей 3-ї Всеукраїнської наукової конференції “Нові підходи до філології у вищій школі”. - Мелітополь: Мелітополь. держ. пед. ін-т. - 1996. - С. 202 -203.

11.О некоторых особенностях формирования иллокутивной направленности пословичных речевых актов в дискурсе // Актуальні проблеми вивчення мови та мовлення, міжособової и міжкультурної комунікації. - Харків: Константа, 1996. - С. 154 - 155.

12.О развитии навыков риторической коммуникации на занятиях по иностранному языку // Тези науково-методичної конференції “Інженерна освіта на межі століть: традиції, проблеми, перспективи (до 115 річниці ХДПУ)”. - Харків: ХДПУ. - 2000. - С. 308 - 310.

13.Роль аксиологического значения немецких пословичных высказываний (ВП) в формировании их прагматической направленности // Вісник Дніпропетровськ. ун-ту. / Мовознавство. - 2000. - Вип. 5. - С. 113-120.

14.Функционально-прагматические особенности включения пословичных высказываний (ВП) в акторечевую ситуацию (на материале немецкого языка) // Вісник Дніпропетровськ. ун-ту. / Мовознавство. - 2001. - Вип. 6. - С. 135-139.

15.Пословичное высказывание как средство речевого воздействия в текстах массовой коммуникации (на материале немецких пословичных высказываний) // Ономастика і апелятиви. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - Вип. 14. - С. 131-138.

16.Прутчикова В.В. Ритмико-интонационная структура немецких пословичных высказываний как средство организации их функционально-коммуникативной направленности // Ономастика і апелятиви. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2002. - Вип. 16. - С. 200-209.

Размещено на Allbest.ru